Зивокс таб п/об пленочной 600мг 10 шт
Топ продаж
Суперцена
Зивокс таб п/об пленочной 600мг 10 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: лінезолід – 600 мг; Крохмаль кукурудзяний 60 мг, целюлоза мікрокристалічна 117,6 мг, гіпоролоза 12 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 42 мг, магнію стеарат 8,4 мг
; Плівкова оболонка: карнаубський віск 0,0336 мг, Опадрай білий YS-1-18202-A (титану діоксид 31 %, гіпромелоза 63 %, макрогол 6 %) 21 мг. Чорнила фармацевтичні (шелак 39,663%, бутанол 7%, макрогол 3,5%, барвник заліза оксид червоний 22,5%, розчин аміаку концентрований 2,479%, вода очищена 24,858%). Опис:
Білі або майже білі овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з написом червоним чорнилом “ZYVOX 600 mg” на одній стороні.
Форма випуску:
Пігулки покриті плівковою оболонкою 600 мг. 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюм. фольги або 10, 14, 20, 24, 30, 50 або 100 таблеток у флакон ПЕВП. 1, 2, 3, 5, 6 або 10 блістерів або 1 флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до лінезоліду та/або інших компонентів препарату.
Одночасний прийом лінезоліду з препаратами, що інгібують моноаміноксидази А або В (наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид), а також протягом двох тижнів після припинення прийому названих препаратів.
За відсутності моніторингу артеріального тиску не слід призначати лінезолід пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, феохромоцитомою, тиреотоксикозом та/або пацієнтам, які одержують такі типи препаратів: адреноміметики (наприклад, псевдоеферин, фенілпропаноламін, епінефамин) , дофамін).
За відсутності ретельного спостереження за пацієнтами з можливим розвитком серотонінового синдрому не слід призначати лінезолід особам з карциноїдним синдромом та/або пацієнтам, які отримують наступні препарати: інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти, агоністи 5-НТ1 рецепторів (триптани).
Застосування лінезоліду у дітей віком до 12 років у формі таблеток протипоказане через неможливість адекватного підбору дози.
З ОБЕРЕЖНІСТЮ Пацієнти з нирковою недостатністю
Внаслідок невивченої клінічної значущості двох первинних метаболітів лінезоліду у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, лінезолід повинен використовуватися з обережністю у таких пацієнтів, і лише якщо передбачувана користь перевищує потенційний ризик.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Існують обмежені клінічні дані, які рекомендують використовувати лінезолід у таких пацієнтів тільки в тому випадку, якщо передбачувана користь перевищує потенційний ризик.
Лінезолід повинен використовуватися з обережністю у пацієнтів із системними інфекціями, що становлять ризик для життя, такими як інфекції, пов'язані з венозними катетерами у відділеннях інтенсивної терапії.
Дозування600 мг
Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, якщо відомо або підозрюється, що вони викликані чутливими до лінезоліду аеробними та анаеробними грампозитивними мікроорганізмами (включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією): позалікарняна пневмонія, спричинена Streptococcus pneumoniae, включаючи Staphysym ylococcus aureus (тільки метицилінчутливі штами); госпітальна пневмонія, викликана Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами) або Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами); ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, включаючи інфекції при синдромі діабетичної стопи, що не супроводжуються остеомієлітом, викликані Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agalactiae; неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, викликані Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливі штами) або Streptococcus pyogenes; інфекції, резистентні до ванкоміцину, спричинені Enterococcus faecium, у тому числі, що супроводжуються бактеріємією.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВстановлено, що ізоферменти цитохрому Р450 не беруть участь у метаболізмі лінезоліду in vitro. Лінезолід не інгібує та не потенціює активність клінічно важливих ізоферментів цитохрому Р450 (1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, ЗА4).
Інгібітори моноаміноксидази
Лінезолід є неселективним оборотним інгібітором моноаміноксидази, тому у деяких пацієнтів, які отримують лінезолід, може спостерігатися помірне оборотне посилення пресорної дії псевдоефедрину та фенілропаноламіну. У зв'язку з цим рекомендується знижувати початкові дози наступних груп препаратів: адреноміметики (наприклад, псевдоефедрин, фенілпропаноламін, епінефрин, норепінефрін, добутамін), дофаміноміметики (наприклад, дофамін) і надалі здійснювати підбір дози титруванням.
У дослідженнях І, ІІ та ІІІ фази не відзначалося розвитку серотонінового синдрому у пацієнтів, які отримували лінезолід спільно з серотонінергічними препаратами. Однак було кілька повідомлень про розвиток серотонінового синдрому на фоні застосування лінезоліду та антидепресантів – селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну.
При одночасному застосуванні з азтреонамом та гентаміцином зміни фармакокінетики лінезоліду не відзначалося.
Рифампіцин викликав зниження Cmax та AUC лінезоліду в середньому на 21 % та 32 % відповідно.
ПередозуванняПро випадки передозування лінезоліду не повідомлялося. Рекомендується симптоматичне лікування (у тому числі необхідно підтримувати швидкість клубочкової фільтрації). Немає даних щодо прискорення виведення лінезоліду при перитонеальному діалізі чи гемоперфузії.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антибіотик-оксазолідинон.
Фармакодинаміка:
Лінезолід, синтетичний антибактеріальний препарат, відноситься до нового класу протимікробних засобів, оксазолідинону, активних in vitro щодо аеробних грампозитивних бактерій, деяких грамнегативних бактерій та анаеробних мікроорганізмів. Лінезолід селективно пригнічує синтез білка в бактеріях. За рахунок зв'язування з бактеріальними рибосомами він запобігає утворенню функціонального комплексу, що ініціює 70S, який є важливим компонентом процесу трансляції при синтезі білка.
Чутливість
Препарат активний in vitro та in vivo Грампозитивні аероби Enterococcus faecium (включаючи штами, резистентні до ванкоміцину). т активний in vitro Грампозитивні аероби Enterococcus faecalis (включаючи штами, резистентні до ванкоміцину) Enterococcus faecium (штами, чутливі до ванкоміцину) Staphylococcus epidermidis (включаючи метицилінрезистентні штами) Staphylococcus haemolyticus Стрептококи групи Viridans Грамнегативні аероби Pasteurellamulto enzae Moraxella catarrhalis Neisseria spp.
Enterobacteriaceae spp.
Pseudomonas spp.
Резистетність
Механізм дії лінезоліду відрізняється від механізмів дії протимікробних препаратів інших класів (наприклад, аміноглікозидів, бета-лактамів, антагоністів фолієвої кислоти, глікопептидів, лінкозамідів, хінолонів, рифаміцинів, стрептограмінів, тетрацикл незолідом та цими препаратами не існує . Лінезолід активний щодо патогенних мікроорганізмів, як чутливих, так і резистентних до цих препаратів. Резистентність до лінезоліду розвивається повільно шляхом багатостадійної мутації 23S рибосомальної РНК і відбувається з частотою менше 1 х 10-9 - 1 х 10-11.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Після прийому внутрішньо лінезолід швидко та інтенсивно всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація лінезоліду в плазмі крові (Cmax) – 21,2 мг/л, середній період часу до досягнення максимальної концентрації лінезоліду в крові (TCmax) – 2 години, абсолютна біодоступність становить близько 100%. Прийом їжі не впливає на всмоктування лінезоліду. Рівноважна концентрація лінезоліду в крові досягається на 2-й день прийому.
Розподіл
Обсяг розподілу лінезоліду при досягненні рівноважної концентрації у здорової дорослої людини становить у середньому 40-50 л, що приблизно дорівнює загальному вмісту води в організмі. Зв'язування з білками плазми становить 31% і не залежить від концентрації лінезоліду в крові.
Метаболізм
Встановлено, що ізоферменти цитохрому Р450 не беруть участь у метаболізмі лінезоліду in vitro. Лінезолід не інгібує та не потенціює активність клінічно важливих ізоферментів цитохрому Р450 (1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, ЗА4).
Метаболічне окислення призводить до утворення двох неактивних метаболітів - гідроксиетилгліцину (основний метаболіт у людини, утворюється в результаті неферментативного процесу) та аміноетоксиоцтової кислоти (утворюється в менших кількостях). Також описані інші неактивні метаболіти.
Виведення
Позанирковий кліренс становить близько 65% кліренсу лінезоліду. Зі збільшенням дози лінезоліду відзначається невеликий ступінь нелінійності кліренсу. Це може пояснюватися зниженням ниркового та позаниркового кліренсу при високій дозі лінезоліду. Однак відмінності кліренсу невеликі і не впливають на період напіввиведення, що здається.
Лінезолід у пацієнтів з нормальною функцією нирок та при нирковій недостатності легкого та середнього ступеня виводиться нирками у вигляді гідроксиетилгліцину (40%), аміноетоксиоцтової кислоти (10%) та у незміненому вигляді (30-35%). Кишечником виводиться у вигляді гідроксиетилгліцину (6%) та аміноетоксиоцтової кислоти (3%).
Лінезолід у незміненому вигляді практично не виводиться кишечником.
Період напіввиведення лінезоліду в середньому становить 5-7 годин.
Фармакокінетика в окремих групах хворих.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Після одноразового прийому 600 мг лінезоліду пацієнтами з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) концентрація двох його основних метаболітів зростала у 7 – 8 разів. Однак збільшення AUC (площа під кривою "концентрація-час") вихідного препарату не спостерігалося. Незважаючи на те, що при гемодіалізі виводилася деяка кількість основних метаболітів, їх концентрація в плазмі крові після прийому 600 мг лінезоліду та проведення процедури діалізу залишалася істотно вищою за концентрацію в крові у пацієнтів з нормальною функцією нирок, легкою або середньотяжкою нирковою недостатністю.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Є обмежені дані, що у пацієнтів з легкою та середньотяжкою печінковою недостатністю (клас А та В за класифікацією Чайлд-Пью) фармакокінетика лінезоліду та двох його основних метаболітів не змінюється. Фармакокінетика лінезоліду у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) не вивчалася. Однак, оскільки лінезолід метаболізується неферментним шляхом, то не очікується значного порушення його метаболізму при печінковій недостатності.
Діти та підлітки
У підлітків (12 – 17 років) фармакокінетика лінезоліду, прийнятого в дозі 600 мг, не відрізнялася від кінетики у дорослих. Таким чином, при призначенні підліткам 600 мг лінезоліду кожні 12 годин його концентрація буде такою самою, як у дорослих при призначенні тієї ж дози.
Літні
У літніх пацієнтів віком 65 років і старше фармакокінетика лінезоліду суттєво не змінюється.
Жінки
У жінок обсяг розподілу лінезоліду дещо нижчий, ніж у чоловіків; у них також на 20% знижено середній кліренс при розрахунку на масу тіла. Концентрація лінезоліду в плазмі крові жінок вища, ніж у чоловіків, що може почасти пояснюватися відмінностями маси тіла. Однак, оскільки період напіввиведення лінезоліду у чоловіків і жінок істотно не відрізняється, немає приводу очікувати підвищення концентрації лінезоліду в крові жінок вище рівня, що переноситься, так що корекції дози не потрібно.
Вагітність та годування груддюДослідження безпеки застосування лінезоліду при вагітності не проводилося, тому застосування препарату ЗИВОКС® при вагітності можливе лише у випадку, якщо передбачувана користь від терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода.
Невідомо, чи виділяється лінезолід з грудним молоком жінок, що годують, тому слід припинити грудне вигодовування при призначенні препарату матері в період лактації.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЧастота небажаних реакцій представлена за наступною класифікацією: дуже часті: >10 %, часті: >1 % та <10 %, нечасті: >0,1 % та <1 %, рідкісні >0,01 % та <0,1 %, дуже рідкісні <0,01% Небажані явища, пов'язані з прийомом лінезоліду, бувають зазвичай легкого або середнього ступеня виразності. Найчастіше відзначаються діарея, головний біль та нудота.
Дорослі пацієнти
З боку травної системи:
Часті: діарея, нудота, блювання, запор, болі в животі (у тому числі спастичні), метеоризм, кандидоз слизової оболонки ротової порожнини
Нечасті: зміна фарбування мови
Лабораторні показники:
Часті: тромбоцитопенія
Нечасті: підвищення концентрації тригліцеридів у крові, підвищення активності «печінкових» ферментів (у тому числі, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази (ЛФ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), ліпази, амілази, концентр , підвищення концентрації пролактину
З боку нервової системи:
Часті: головний біль, запаморочення, судоми
Нечасті: збочення смаку
З боку центральної нервової системи:
Часті: безсоння
З боку сечостатевої системи:
Часті: вагінальний кандидоз
З боку шкірних покривів:
Часті: висипання
Інші:
Часті: лихоманка
Нечасті: опортуністична грибкова інфекція
Також були відмічені: підвищення артеріального тиску, диспепсія, свербіж
Підлітки (від 12 до 17 років) З боку травної системи:
Часті: діарея, нудота, блювання, біль у животі та генералізовані), рідкий стілець
Лабораторні показники:
Не часті: еозинофілія, підвищення концентрації тригліцеридів у крові, підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), ліпази, концентрації креатиніну
З боку нервової системи:
Часті: головний біль, вертиго
З боку шкірних покривів:
Часті: висипання
Не часті: свербіж
З боку дихальної системи:
Часті: інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, кашель
Інші:
Часті: лихоманка, біль неуточненої локалізації
Спонтанні (постмаркетингові) дані
Лабораторні показники: , лейкопенія, панцитопенія) З боку органів чуття: випадки нейропатії зорового нерва, що іноді призводить до втрати зору (див. «Особливі вказівки») Алергічні реакції: анафілаксія
З боку шкірних покривів: висипання, ангіоневротичний набряк; бульозні ураження шкіри, подібні до синдрому Стівенса-Джонсона.
З боку обміну речовин: лактоацидоз.
З боку нервової системи: периферична нейропатія, судоми (див. «Особливі вказівки»). : озноб, стомлюваність, серотоніновий синдром (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»).
особливі вказівкиПри встановленій інфекції (або підозрі на інфекцію), спричиненій супутніми грамнегативними мікроорганізмами, показано додаткове застосування засобів, що діють на грамнегативну флору.
У деяких пацієнтів, які отримують лінезолід, може розвинутись оборотна мієлосупресія (з анемією, тромбоцитопенією, лейкопенією та панцитопенією), яка залежить від тривалості терапії. У зв'язку з цим у процесі лікування необхідно проводити моніторинг показників крові у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку кровотечі, мієлосупресією в анамнезі, а також при одночасному застосуванні препаратів, що знижують вміст гемоглобіну або кількість тромбоцитів та/або їх функціональні властивості, а також у пацієнтів, які отримують лінезолід більше 2 тижнів.
У пацієнтів, які приймають антибактеріальні препарати, включаючи лінезолід, слід враховувати ризик розвитку псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості.
Про випадки діареї, пов'язаної з Clostridium difficile, повідомлялося через використання практично всіх антибактеріальних препаратів, включаючи лінезолід. Тяжкість діареї може варіювати від легких до важких форм. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечника, що призводить до надмірного зростання Clostridium difficile. Clostridium difficile виробляє токсини А та В, які призводять до розвитку діареї, пов'язаної з Clostridium difficile. Надмірна кількість токсинів, що виробляється штамами Clostridium difficile, може викликати підвищення летальності серед пацієнтів, оскільки такі інфекції можуть бути стійкими до протимікробної терапії, а також може знадобитися колонектомія.
Можливість розвитку діареї, пов'язаної з Clostridium difficile, повинна розглядатися у всіх хворих з діареєю, яка послідувала за використанням антибіотиків. Ретельне медичне спостереження протягом 2 місяців необхідно пацієнтам, які перенесли діарею, пов'язану з Clostridium difficile після введення антибактеріальних препаратів.
З появою симптомів погіршення зорової функції, таких як зміна гостроти зору, зміна колірного сприйняття, затуманеність, дефекти полів зору, рекомендується терміново звернутися до офтальмолога для консультації. Слід проводити моніторинг зорової функції у всіх пацієнтів, які приймають лінезолід протягом тривалого часу (більше 3 місяців), а також у всіх пацієнтів з симптомами зорових порушень, що знову з'явилися, незалежно від тривалості терапії. У разі розвитку периферичної нейропатії та нейропатії зорового нерва, слід оцінити співвідношення ризик/корисність продовження терапії лінезолідом у цих пацієнтів.
У зв'язку із застосуванням лінезоліду повідомлялося про лактоацидоз. Пацієнти, у яких на фоні прийому лінезоліду виникає повторна нудота або блювання, незрозумілий ацидоз або відзначається зниження концентрації гідрокарбонат аніонів, потребують ретельного спостереження з боку лікаря.
Повідомлялося про судоми у пацієнтів, які приймали лінезолід, при цьому в більшості випадків в анамнезі була вказівка на судоми або наявність факторів ризику їх розвитку.
При необхідності застосування препарату ЗІВОКС у поєднанні з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну слід постійно спостерігати за пацієнтами з метою виявлення ознак та симптомів серотонінового синдрому, таких як порушення когнітивної функції, гіперпірексія, гіперрефлексія та порушення координації рухів.
У разі появи даних симптомів слід відмінити один або обидва препарати, що приймаються. При припиненні прийому серотонінергічного засобу можуть спостерігатися симптоми синдрому відміни.
Повідомлялося про випадки оборотної поверхневої зміни фарбування зубної емалі при використанні лінезоліду. Ці зміни фарбування видалялися за допомогою професійного очищення зубів.
Вплив на здатність до керування автотранспортом та керування механізмами
Під час лікування лінезолідом керувати транспортними засобами, спеціальною технікою або займатися діяльністю, пов'язаною з підвищеним ризиком, не рекомендується.
Умови зберіганняУ сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 30 С.
Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиПрепарат можна приймати як під час їжі, так і між їдою. Пацієнтів, яким на початку терапії препарат призначили внутрішньовенно, надалі можна перевести на будь-яку лікарську форму для прийому внутрішньо, при цьому підбір дози не потрібно, т.к. біодоступність лінезоліду при пероральному прийомі становить майже 100%. Тривалість лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту.
Дорослі та діти (12 років і старше) Показання (включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією) Разова доза Рекомендована тривалість лікування - позалікарняна пневмонія, викликана Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами), включаючи випадки, що супроводжуються бактеріємко мм); - госпітальна пневмонія, спричинена Staphylococcus aureus (включаючи метицилінчутливі та метицилінрезистентні штами) або Streptococcus pneumoniae (включаючи полірезистентні штами); 600 мг всередину кожні 12 год. Streptococcus pyogenes або Streptococcus agalactiae; - неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, викликані Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливі штами) або Streptococcus pyogenes - інфекції, резистентні до ванкоміцину, викликані Enterococcus faecium, у тому числі, що супроводжуються бактеріємією. 600 мг внутрішньо кожні 12 годин тривалість лікування 10 - 14 днів інфекції, резистентні до ванкоміцину, викликані Enterococcus faecium, у тому числі супроводжуються бактеріємією. 600 мг внутрішньо кожні 12 год. тривалість 14 -28 днів. у тому числі, що супроводжуються бактеріємією. 600 мг внутрішньо кожні 12 годин тривалість лікування 10 - 14 днів інфекції, резистентні до ванкоміцину, викликані Enterococcus faecium, у тому числі супроводжуються бактеріємією. 600 мг внутрішньо кожні 12 год. тривалість 14 -28 днів. у тому числі, що супроводжуються бактеріємією. 600 мг внутрішньо кожні 12 годин тривалість лікування 10 - 14 днів інфекції, резистентні до ванкоміцину, викликані Enterococcus faecium, у тому числі супроводжуються бактеріємією. 600 мг внутрішньо кожні 12 год. тривалість 14 -28 днів.
Літні пацієнти: корекція дози не потрібна.
Пацієнти з нирковою недостатністю: корекція дози не потрібна. У зв'язку з тим, що 30% лінезоліду видаляється при гемодіалізі протягом 3 годин, лінезолід повинен прийматися після проведення діалізу пацієнтам, які його потребують.
Пацієнти з печінковою недостатністю: корекція дози не потрібна.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Зивокс таб п/об пленочной 600мг 10 шт производится компанией ПФАЙЗЕР ИННОВАЦИИ. На нашем сайте в свободном доступе можно купить Зивокс таб п/об пленочной 600мг 10 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Зивокс таб п/об пленочной 600мг 10 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Зеникс таб. 600 мг 10 шт Зеникс таб. 600 мг 10 шт, Зивокс гранулы для приг.суспензии для приема внутрь ... Зивокс гранулы для приг.суспензии для приема внутрь 100мг/5мл 150мл 66г фл, Зивокс раствор для инф. 2мг/мл 100мл 10 шт пак. Зивокс раствор для инф. 2мг/мл 100мл 10 шт пак., Зивокс раствор для инф. 2мг/мл 300мл 10 шт пак. Зивокс раствор для инф. 2мг/мл 300мл 10 шт пак., Линезолид канон таб. 300 мг 10 шт Линезолид канон таб. 300 мг 10 шт, Линезолид Канон таб 600мг 10 шт Линезолид Канон таб 600мг 10 шт, Линезолид Канон таб п/п/об 200мг 10 шт Линезолид Канон таб п/п/об 200мг 10 шт, Линезолид раствор для инф 2мг/мл 300мл Линезолид раствор для инф 2мг/мл 300мл, Линоджект раствор для инфузий 2 мг/мл 100 мл 1 шт Линоджект раствор для инфузий 2 мг/мл 100 мл 1 шт.
Пока нет комментариев