Ворикоз таб п/об пленочной 200мг 7 шт
Топ продаж
Суперцена
Ворикоз таб п/об пленочной 200мг 7 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина: 1таблетка містить :
вориконазол (мікронізований) – 200 мг ; 30,00 мг; Плівкова оболонка (на водній основі): Опадрай білий II (85F18422) (полівініловий спирт – 4,8 мг, титану діоксид – 3,0 мг, макрогол 4000 – 2,424 мг, тальк – 1,776 мг) – 12 мг. Опис: Довгі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору. Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою по 200 мг. По 7 таблеток у блістер із Ал/ПВДХ або блістер із Ал/Ал. По 1 блістеру з інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до вориконазолу або до інших компонентів препарату;
Протипоказаний одночасний прийом вориконазолу та наступних препаратів: субстрати ізоферменту CYP3A4 – терфенадин, астемізол, цизаприд, пімозид та хінідин; сиролімус; рифампіцин, карбамазепін і довготривалі барбітурати (фенобарбітал); рифабутин; ритонавір у високих дозах (400 мг та вище двічі на добу); ефавіренз у дозах 400 мг та вище один раз на добу (з вориконазолом у стандартних дозах); алкалоїди ріжків (ерготамін, дигідроерготамін); звіробій продірявлений (індуктор цитохрому Р450 та Р-глікопротеїну) (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
Вориконазол протипоказаний дітям віком до 3 років (для цієї лікарської форми).
З обережністю
При підвищеній чутливості до інших лікарських засобів – похідних азолів;
Препарат призначають з обережністю пацієнтам із тяжкою печінковою або нирковою недостатністю;
Вориконазол слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з проаритмічними станами: вроджене або набуте збільшення інтервалу QT, кардіоміопатія, особливо із серцевою недостатністю, синусова брадикардія, наявність симптоматичної аритмії, одночасний прийом препаратів, що викликають подовження інтервалу QT;
Також слід бути обережним при застосуванні вориконазолу у пацієнтів з електролітними порушеннями, такими як: гіпокаліємія, гіпомагніємія та гіпокальціємія.
Дозування200 мг
Показання до застосування-інвазивний аспергільоз;
-Кандидемія у пацієнтів без нейтропенії;
-Тяжкі інвазивні форми кандидозних інфекцій (включаючи Candida krusei);
-кандидоз стравоходу;
-Тяжкі грибкові інфекції, викликані Scedosporium spp. та Fusarium spp.;
-Інші важкі інвазивні грибкові інфекції при непереносимості чи рефрактерності до інших лікарських засобів;
-профілактика «проривних» грибкових інфекцій у пацієнтів зі зниженою функцією імунної системи, лихоманкою та нейтропенією, з груп високого ризику (реципієнти трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин, хворі на рецидив лейкозу);
-Профілактика інвазивних грибкових інфекцій у пацієнтів (дорослих та дітей віком від 12 років) групи високого ризику, таких як реципієнти трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиІнгібітори або індуктори ізоферментів цитохрому Р450 (CYP2C19, CYP2C9 та CYP3A4) можуть спричинити, відповідно, підвищення або зниження концентрації вориконазолу в плазмі крові.
Вориконазол пригнічує активність ізоферментів цитохрому Р450 - CYP2C19, CYP2C9 та CYP3A4 - і може підвищувати плазмові концентрації речовин, які метаболізуються за участю ізоферментів цитохрому Р450.
Протипоказаний одночасний прийом:
- астемізол, цизаприд, пімозид, хінідин та терфенадин [субстрати ізоферменту CYP3A4];
- Карбамазепін та довготривалі барбітурати (наприклад, фенобарбітал, мефобарбітал) [потужні індуктори цитохрому P450];
- Алкалоїди ріжків (наприклад, ерготамін та дигідроерготамін) [субстрати ізоферменту CYP3A4];
- Звіробій продірявлений [індуктор цитохрому P450 та Р-глікопротеїну];
- Еверолімус [субстрат ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну];
- Імуносупресанти (сиролімус) [субстрати ізоферменту CYP3A4];
- ріфабутін [потужний індуктор цитохрому P450];
- ріфампіцин [потужний індуктор цитохрому P450];
- Ритонавір (інгібітор протеаз) [потужний індуктор цитохрому P450; інгібітор та субстрат ізоферменту CYP3A4]. Одночасне застосування вориконазолу та високих доз ритонавіру (400 мг та вище двічі на добу) протипоказане.
Комбінації, що вимагають корекції дози або застосовують з обережністю:
- ефавіренз (ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази) [індуктор цитохрому P450; інгібітор та субстрат ізоферменту CYP3A4]. Одночасне застосування можливе, якщо підтримуюча доза вориконазолу буде підвищена до 400 мг двічі на добу, а доза ефавірензу знижена до 300 мг один раз на добу;
- Ритонавір (інгібітор протеаз) [потужний індуктор цитохрому P450; інгібітор та субстрат ізоферменту CYP3A4]. Застосовувати одночасно вориконазол та ритонавір у низьких дозах (100 мг 2 рази на добу) слід лише в тому випадку, якщо очікувана користь від прийому вориконазолу значно перевищує ризик їхнього спільного застосування;
-Флуконазол (200 мг один раз на добу) [інгібітор ізоферментів CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4]. Відповідний режим корекції дози та/або частоти прийому вориконазолу та флуконазолу не встановлено. Якщо вориконазол застосовується після флуконазолу, рекомендується проводити ретельний контроль небажаних реакцій, пов'язаних з прийомом вориконазолу;
- Фенітоїн [субстрат ізоферменту CYP2C9 та потужний індуктор цитохрому Р450]. Слід уникати одночасного прийому вориконазолу та фенітоїну, за винятком випадків, коли користь для пацієнта перевищує ризик. Рекомендується контролювати плазмові концентрації фенітоїну. Одночасне застосування можливе лише у випадку, якщо підтримуюча доза вориконазолу буде збільшена до 5 мг/кг внутрішньовенно або з 200 мг до 400 мг внутрішньо двічі на добу (у пацієнтів з масою тіла менше 40 кг зі 100 мг до 200 мг внутрішньо двічі на добу) добу);
- Антикоагулянти: варфарин (30 мг одночасно з вориконазолом 300 мг двічі на добу) [субстрат ізоферменту CYP2C9]. Якщо хворим, які отримують препарати кумарину, призначають вориконазол, необхідно з короткими інтервалами та контролювати протромбіновий час та відповідним чином підбирати дози антикоагулянтів;
- Інші пероральні антикоагулянти, наприклад, фенпрокумон, аценокумарол [субстрати ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4]. Якщо хворим, які одержують препарати кумарину, призначають вориконазол. необхідно з короткими інтервалами та контролювати протромбіновий час та відповідним чином підбирати дози антикоагулянтів;
- Бензодіазепіни (наприклад, мідазолам, тріазолам, алпразолам) [субстрати ізоферменту CYP3A4]. Рекомендується оцінити доцільність корекції дози бензодіазепінів;
- Циклоспорин (у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки та перебувають у стабільному стані). При призначенні вориконазолу хворим, які отримують циклоспорин, рекомендується зменшити дозу циклоспорину вдвічі та контролювати його концентрацію у плазмі крові. Підвищення концентрації циклоспорину супроводжується нефротоксичністю. Після відміни вориконазолу необхідно контролювати концентрацію циклоспорину та за необхідності збільшити його дозу;
- Такролімус. При призначенні вориконазолу хворим, які отримують такролімус, рекомендується зменшити дозу останнього до однієї третини та контролювати його концентрацію у плазмі крові. Підвищення концентрації такролімусу супроводжується нефротоксичністю. Після відміни вориконазолу необхідно контролювати концентрацію такролімусу та за необхідності збільшити його дозу;
- Опіати, що тривало діють [субстрати ізоферменту CYP3A4]. Оксикодон (10 мг одноразово). Слід оцінити можливість зниження дози оксикодону та інших тривалих опіатів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, гідрокодону). Може знадобитися контроль стану пацієнта з короткими інтервалами щодо розвитку небажаних реакцій, пов'язаних з опіатами;
- Метадон (32-100 мг один раз на добу) [субстрат ізоферменту CYP3A4]. Підвищення концентрації метадону в плазмі призводить до прояву токсичних ефектів, включаючи подовження інтервалу QT. Рекомендується частий контроль стану пацієнта щодо розвитку небажаних реакцій і токсичності (зокрема, подовження інтервалу QT), що з метадоном. Можливо, знадобиться зниження дози метадону;
- Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) [субстрати ізоферменту CYP2C9] Ібупрофен, Диклофенак. Хворих слід спостерігати з метою виявлення можливих токсичних ефектів та за необхідності коригувати дозу НПЗП;
- Омепразол (40 мг один раз на добу)*[інгібітор ізоферменту CYP2C19; субстрат ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4]. Корекція дози вориконазолу не потрібна. На початку прийому вориконазолу у пацієнтів, які вже отримують терапію омепразолом у дозах 40 мг або вище, рекомендується зниження дози омепразолу вдвічі;
- Пероральні контрацептиви*[субстрати ізоферменту CYP3A4; інгібітори ізоферменту CYP2C19] Норетистерон/етинілестрадіол (1 мг/0,35 мг один раз на добу). Рекомендується контроль стану пацієнта щодо розвитку небажаних реакцій, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів і вориконазолу;
- наркотичні анальгетики короткої дії [субстрати ізоферменту СYP3A4] Алфентаніл Фентаніл. Слід оцінити можливість зниження дози алфентанілу, фентанілу та інших наркотичних анальгетиків короткої дії, що мають схожу з алфентанілом хімічну структуру та метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, суфентанілу). Пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом для запобігання пригніченню функції дихання або інших побічних ефектів, пов'язаних з прийомом наркотичних анальгетиків короткої дії, і при необхідності їхня доза повинна бути знижена;
- Статини (наприклад, ловастатин) [субстрати ізоферменту CYP3A4]. Слід оцінити можливість зниження дози статинів;
- Похідні сульфонілсечовини (наприклад, толбутамід, гліпізид, глібенкламід) [субстрати ізоферменту CYP2C9]. Необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози у плазмі крові;
- Алкалоїди барвінку (наприклад, вінкрістин та вінбластин) [субстрати ізоферменту CYP3A4]. Рекомендується оцінити доцільність корекції дози алкалоїдів барвінку;
- Інші інгібітори протеази (ІІ) ВІЛ (наприклад, саквінавір, ампренавір та нелфінавір)*[інгібітори та субстрати ізоферменту CYP3A4]. Рекомендується ретельний контроль стану пацієнта щодо розвитку будь-яких проявів лікарської токсичності та/або недостатності дії. Можливо, знадобиться корекція дози препаратів;
- Інші ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (ННІОТ) (наприклад, делавірдин, невірапін)* [інгібітори або індуктори цитохрому Р450 та субстрати ізоферменту CYP3A4]. Рекомендується ретельний контроль стану пацієнта щодо розвитку лікарської токсичності та/або недостатності дії. Можливо, потрібна корекція дози препаратів.
Комбінації, що не потребують корекції дози:
- Циметидин (400 мг двічі на добу) [неспецифічно інгібує цитохром Р450 та підвищує рівень pH шлункового соку];
- Дігоксин (0,25 мг один раз на добу) [субстрат Р-глікопротеїну];
- Індинавір (800 мг три рази на добу) [інгібітор та субстрат ізоферменту CYP3A4];
- антибіотики групи макролідів: еритроміцин (1 г двічі на добу) [інгібітор ізоферменту СYРЗА4], азитроміцин (500 мг один раз на добу);
- Мікофенолова кислота (1 г одноразово) [субстрат уридин-5'-дифосфат-глюкуронілтрансферази];
- Преднізолон (60 мг одноразово) [субстрат ізоферменту CYP3A4];
- Ранітідин (150 мг двічі на добу) [підвищує pH шлункового соку].
ПередозуванняЛікування: антидот вориконазолу не відомий, при необхідності проводять симптоматичну терапію, можливе проведення промивання шлунка. Вориконазол виводиться при гемодіалізі з кліренсом 121 мл/хв. У разі передозування показано проведення гемодіалізу.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протигрибковий засіб
Код АТХ: J02AC03
Фармакодинаміка:
Механізм дії
Вориконазол – протигрибковий препарат широкого спектру дії групи триазолів. Механізм дії пов'язаний з пригніченням деметилювання 14альфа-стеролу, опосередкованого через грибковий цитохром P450; ця реакція є ключовим етапом біосинтезу ергостеролу. Накопичення 14альфа-метилстеролу корелює з подальшою втратою ергостеролу в грибкових клітинних мембранах, що зумовлює протигрибкову активність вориконазолу. Встановлено, що вориконазол більш селективний щодо ізоферментів цитохрому P450 грибків, ніж щодо різних ферментних систем цитохрому P450 ссавців.
Позитивного зв'язку між середніми, максимальними та мінімальними значеннями концентрації вориконазолу в плазмі крові та ефективністю препарату в терапевтичних дослідженнях не виявлено, і цей взаємозв'язок у профілактичних дослідженнях не вивчався.
Фармакодинамічний та фармакокінетичний аналіз даних клінічних досліджень виявив позитивний зв'язок між концентрацією вориконазолу в плазмі крові та відхиленням від норми біохімічних показників функції печінки, а також зоровими порушеннями.
In vitro вориконазол має широкий спектр протигрибкової дії: активний щодо Candida spp. (включаючи штами C. krusei, стійкі до флуконазолу, та резистентні штами C. glabrata і C. albicans) і має фунгіцидний ефект щодо всіх вивчених штамів Aspergillus spp., а також патогенних грибів, які стали актуальними останнім часом, включаючи Scedosporium або Fusarium spp., які обмеженою мірою чутливі до існуючих протигрибкових засобів.
Клінічна ефективність (з частковою або повною відповіддю) вориконазолу була продемонстрована при інфекціях, викликаних Aspergillus spp., включаючи A. flavus, A. fumigatus, A. terreus, A. niger, A. nidulans, Candida spp., включаючи штами C. albicans , C. glabrata, C. krusei, C. parapsilosis, C. tropicalis, а також щодо обмеженої кількості штамів C. dubliniensis, C. inconspicua, C. guilliermondii, Scedosporium spp. (включаючи S. apiospermum, S. prolificans) та Fusarium spp.
Інші грибкові інфекції, при яких застосовувався вориконазол (з частковою або повною відповіддю), включали окремі випадки інфекцій, викликаних Alternaria spp., Blastomyces dermatitidis, Blastoschizomyces capitatus, Cladosporium spp. a , Fonsecaea pedrosoi, Madurella mycetomatis, Paecilomyces lilacinus, Penicillium spp., включаючи P. marneffei, Phialophora richardsiae, Scopulariopsis brevicaulis та Trichosporon spp., включаючи T. beigelii.
In vitro продемонстровано активність вориконазолу щодо клінічних штамів Acremonium spp., Alternaria spp., Bipolaris spp., Cladophialophora spp., Histoplasma capsulatum. Зростання більшості штамів пригнічувалося при концентраціях вориконазолу від 0.05 до 2 мкг/мл.
In vitro виявлено активність вориконазолу щодо Curvularia spp. та Sporothrix spp., проте клінічне значення її невідоме.
Фармакокінетика:
Загальна характеристика
Вориконазол у мікронізованій формі швидше розчиняється та всмоктується, надходячи у тканини організму, що призводить до більш вираженого протигрибкового ефекту. Фармакокінетичні параметри вориконазолу характеризуються значною міжіндивідуальною варіабельністю. Фармакокінетика вориконазолу нелінійна за рахунок насичення його метаболізму. При підвищенні дози спостерігається непропорційне (більш виражене) збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Збільшення пероральної дози з 200 мг 2 рази на добу до 300 мг 2 рази на добу призводить до збільшення AUC в середньому у 2.5 рази. Дія вориконазолу при прийомі внутрішньо підтримуючої дози 200 мг (або 100 мг для пацієнтів з масою тіла менше 40 кг) відповідає впливу вориконазолу при внутрішньовенному застосуванні в дозі 3 мг/кг. При прийомі внутрішньо підтримуючої дози 300 мг (або 150 мг для пацієнтів з масою тіла менше 40 кг) вплив відповідає дії вориконазолу при внутрішньовенному застосуванні в дозі 4 мг/кг. При прийомі внутрішньо насичувальних доз вориконазолу рівноважна концентрація досягається протягом перших 24 годин. Якщо препарат призначають 2 рази на добу в середніх (але не в насичуючих) дозах, відбувається кумуляція вориконазолу, а рівноважні концентрації досягаються до 6-го дня у більшості пацієнтів.
Всмоктування та розподіл
Вориконазол швидко та практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо; максимальна концентрація в плазмі (Cmax) досягається через 1-2 години після прийому. Біодоступність вориконазолу при вживанні становить 96%, при багаторазовому прийомі з їжею з великим вмістом жирів Cmax та AUC знижуються на 34% та 24% відповідно. Всмоктування вориконазолу залежить від рН шлункового соку. Середній обсяг розподілу вориконазолу у рівноважному стані становить 4.6 л/кг, що вказує на активний розподіл вориконазолу у тканині. Зв'язування з білками плазми становить 58%. Вориконазол проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) і визначається спинномозковою рідиною.
Метаболізм
За даними досліджень in vitro встановлено, що вориконазол метаболізується під дією цитохрому ізоферментів Р450 - CYP2C19, CYP2C9, CYP3A4, при цьому CYP2С19 відіграє важливу роль у метаболізмі вориконазолу. Цей фермент виявляє виражений генетичний поліморфізм, у зв'язку з чим знижений метаболізм вориконазолу можливий у 15-20% представників азіатського походження та у 3-5% представників європеоїдної та негроїдної рас. Основним метаболітом вориконазолу є N-оксид (72% серед циркулюючих у плазмі крові метаболітів, мічених радіоактивною міткою). Цей метаболіт має мінімальну протигрибкову активність і не робить внесок у клінічний ефект вориконазолу.
Виведення
Вориконазол виводиться у вигляді метаболітів після біотрансформації у печінці; у незміненому вигляді нирками виводиться менше ніж 2% від введеної дози препарату. Після багаторазового прийому вориконазолу у сечі виявляється приблизно 83% дози препарату. Більшість (> 94%) загальної дози виводиться протягом перших 96 годин після прийому внутрішньо. Період напіввиведення (T1/2) вориконазолу залежить від дози і становить приблизно 6 годин при прийомі препарату внутрішньо у дозі 200 мг. У зв'язку з нелінійністю фармакокінетики величина T1/2 не дозволяє передбачити кумуляцію або виведення вориконазолу.
Підлога
При багаторазовому прийомі вориконазолу внутрішньо Cmax та AUC у здорових молодих жінок були на 83% та 113% відповідно вищими, ніж у здорових молодих чоловіків (18-45 років). Значних відмінностей Cmax та AUC у здорових літніх чоловіків та здорових літніх жінок (> 65 років) немає. Рівноважна концентрація вориконазолу в плазмі у жінок була на 100% вищою, ніж у чоловіків. Необхідності корекції дози залежно від статі немає. Концентрації в плазмі у чоловіків та жінок подібні.
Вік
При багаторазовому прийомі вориконазолу внутрішньо Cmax та AUC у здорових літніх чоловіків (> 65 років) на 61% та 86% відповідно вище, ніж у здорових молодих чоловіків (18-45 років). Значних відмінностей Cmax та AUC у здорових літніх жінок (> 65 років) та здорових молодих жінок (18-45 років) немає. Безпека вориконазолу у молодих та літніх пацієнтів однакова, у зв'язку з чим корекція дози вориконазолу в залежності від віку не потрібна.
Діти
Передбачувана загальна концентрація вориконазолу у дітей при прийомі внутрішньо підтримуючої дози 9 мг/кг (максимально 350 мг) двічі на добу можна порівняти з такою у дорослих при прийомі вориконазолу внутрішньо у дозі 200 мг двічі на добу. Концентрація вориконазолу при внутрішньовенному введенні в дозі 8 мг/кг вдвічі вища, ніж при внутрішньому прийомі в дозі 9 мг/кг. Біодоступність вориконазолу при прийомі внутрішньо у дітей може обмежуватися порушенням всмоктування та досить низькою масою тіла у цьому віці і в цьому випадку може бути показане внутрішньовенне введення. У більшості підлітків концентрація вориконазолу у плазмі відповідає цьому показнику у дорослих пацієнтів. Проте, відзначалися менші значення концентрації вориконазолу в плазмі крові у деяких підлітків з низькою масою тіла порівняно з дорослими та були ближчими до значень того ж показника у дітей. На основі популяційного фармакокінетичного аналізу, підлітки віком від 12 до 14 років з масою тіла менше 50 кг повинні отримувати дозу вориконазолу, рекомендовану для прийому у дітей.
Порушення функції нирок
При одноразовому прийомі вориконазолу внутрішньо в дозі 200 мг у пацієнтів з нормальною функцією нирок та пацієнтів від легкого (кліренс креатиніну (КК) 41-60 мл/хв) до тяжкого (КК менше 20 мл/хв) ступеня фармакокінетика вориконазолу залежить від рівня порушення функції нирок. Зв'язування вориконазолу з білками плазми крові подібне у хворих з різним ступенем ниркової недостатності (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).
Порушення функції печінки
Після одноразового застосування препарату в дозі 200 мг AUC вориконазолу у пацієнтів з легким або середнім ступенем тяжкості цирозу печінки (класи А та В за шкалою Чайлд-П'ю) на 233% вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Порушення функції печінки не впливає на зв'язування вориконазолу із білками плазми. При багаторазовому прийомі препарату внутрішньо AUC вориконазолу можна порівняти у хворих з цирозом печінки середнього ступеня тяжкості (клас В за шкалою Чайлд-П'ю), які отримували препарат у підтримуючій дозі 100 мг 2 рази на добу, і у пацієнтів з нормальною функцією печінки, які отримують ворикону. 200 мг 2 рази на добу. Відомостей про фармакокінетику вориконазолу у пацієнтів з тяжким цирозом печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) немає. Рекомендації щодо дозування препарату (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).
Вагітність та годування груддюДостатньої інформації щодо застосування препарату у вагітних жінок немає. В експериментальних дослідженнях на тваринах встановлено, що вориконазол у високих дозах має токсичну дію на репродуктивну функцію. Можливий ризик для людини невідомий. Вориконазол не слід застосовувати при вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевершує можливий ризик для плода.
Виведення вориконазолу із грудним молоком не вивчалося. На час застосування препарату грудне вигодовування слід припинити.
Жінки репродуктивного віку повинні користуватися надійними методами контрацепції під час періоду терапії Ворикозом.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНижче наведено небажані явища, які спостерігалися при застосуванні препарату і, можливо, були пов'язані з лікуванням. Найбільш поширеними небажаними реакціями є порушення з боку органу зору, відхилення від норми результатів функціональних проб печінки, лихоманка, висипання, блювання, нудота, діарея, головний біль, периферичні набряки, біль у животі, пригнічення дихання. Небажані реакції, зазвичай, були легко або помірно виражені. Клінічно значущої залежності безпеки препарату від віку, раси чи статі не виявлено.
Критерії оцінки частоти: дуже часто > 10%; часто > 1% та <10%; нечасто > 0,1% та < 1%; рідко >0,01 % і < 0,1 %, дуже рідко <0,01 %, частота невідома – неможливо визначити частоту виходячи з наявних даних.
Порушення з боку серця: часто надшлуночкова аритмія, тахікардія, брадикардія; нечасто – фібриляція шлуночків, шлуночкова екстрасистолія, шлуночкова тахікардія, надшлуночкова тахікардія; рідко – аритмія на кшталт «пірует», повна атріовентрикулярна блокада, блокада ніжки пучка Гіса, вузлові аритмії.
Порушення з боку судин: часто – артеріальна гіпотензія, флебіт; нечасто – тромбофлебіт.
Порушення з боку системи кровотворення та лімфатичної системи: часто – агранулоцитоз, панцитопенія, тромбоцитопенія, анемія; нечасто – депресія кісткового мозку, лейкопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання.
З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – синкопа, тремор, запаморочення, судоми, ністагм, парестезія, сонливість, запаморочення; нечасто – набряк головного мозку, енцефалопатія, екстрапірамідний розлад, периферична нейропатія, атаксія, гіпестезія, дисгевзія (порушення смакового сприйняття); рідко – печінкова енцефалопатія, синдром Гієнна-Барре.
З боку органу зору: дуже часто – порушення зору (затуманений зір, хромотопсія, світлобоязнь); часто - крововилив у сітчасту оболонку ока; нечасто - неврит зорового нерва, набряк диска зорового нерва, окулогурний криз, склерит, диплопія, блефарит; рідко – атрофія зорового нерва, помутніння рогівки.
Порушення з боку органу слуху та вестибулярного апарату: нечасто – вертиго, гіпоакузія, шум у вухах.
Порушення з боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння: часто – набряк легень, гострий респіраторний дистрес-синдром; дуже часто – пригнічення дихання.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі; часто – хейліт, диспепсія, запор; нечасто – дуоденіт, глосит, панкреатит, набряк язика.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – гостра ниркова недостатність, гематурія; нечасто – некроз ниркових канальців, протеїнурія, нефрит.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – висипання; часто - ексфоліативний дерматит, алопеція, свербіж шкіри, макулопапульозний висип, еритема; нечасто - токсичний епідермальний некроліз, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, псоріаз, алергічний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фотосенсибілізація, кропив'янка, пурпура, папульозний висип, макулярний висип, екзема; рідко – псевдопорфірія, стійка лікарська еритема; частота невідома - шкірна форма системного червоного вовчака.
Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто – біль у спині; нечасто – артрит; частота невідома – періостит.
Порушення з боку ендокринної системи: нечасто – недостатність кори надниркових залоз, гіпотиреоз, рідко – гіпертиреоз.
Порушення метаболізму та харчування: дуже часто – периферичні набряки, часто – гіпокаліємія, гіпоглікемія, гіпонатріємія (виявлено у постреєстраційних дослідженнях); нечасто – псевдомембранозний коліт, лімфангіт, перитоніт.
Загальні розлади: дуже часто – пірексія; часто - грипоподібне захворювання, озноб, астенія, біль у грудях, набряк обличчя (періорбітальний набряк, набряк губ, набряк рота).
Порушення з боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції; рідко анафілактоїдні реакції.
Порушення з боку гепатобіліарної системи: дуже часто – відхилення від норми результатів функціональних печінкових тестів, підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лужної фосфотази, гамма-глутамілтрансферази, лактатдегідрогенази, гіпербілірубінемія; часто – жовтяниця, холестатична жовтяниця, гепатит; нечасто – холецистит, холелітіаз, збільшення печінки, печінкова недостатність.
Психічні розлади: часто - галюцинації, депресія, тривога безсоння, ажитація, сплутаність свідомості.
Новоутворення доброякісні, злоякісні та неуточнені (включаючи кісти та поліпи): частота невідома – плоскоклітинний рак шкіри.
Дослідження: часто – підвищення концентрації креатиніну у крові, нечасто – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, підвищення концентрації сечовини у крові, підвищення концентрації холестерину у крові. Було встановлено, що небажані ефекти препарату у дітей віком від 3 до 12 років аналогічні таким у дорослих
.
У дітей спостерігалася вища частота підвищення активності печінкових ферментів. У ході постреєстраційних досліджень виявлено розвиток панкреатиту у дітей на фоні терапії вориконазолом, а також частіше виникнення шкірних реакцій.
особливі вказівкиВзяття матеріалу для сівби та інших лабораторних досліджень (серологія, гістопатологія) з метою виділення та ідентифікації збудників слід проводити до початку лікування. Лікування можна розпочати до одержання результатів лабораторних досліджень. Однак після одержання цих результатів необхідно скоригувати протигрибкову терапію. До видів, що найчастіше викликають інфекції у людини, відносяться С. albicans, С. parapsilosis, С. tropicalis, С. glabrata і С. krusei, при цьому для них мінімальна переважна концентрація (МПК) вориконазолу зазвичай становить менше 1 мг/мл . Однак, in vitro активність вориконазолу проти грибків різних видів Candida не однакова. Зокрема, МПК вориконазолу для стійких до флуконазолу ізолятів С. glabrata пропорційно вище, ніж МПК для ізолятів, чутливих до флуконазолу. У зв'язку з цим грибки роду Candida слід у всіх можливих випадках ідентифікувати до рівня виду. При можливості визначення чутливості грибів до протигрибкових препаратів, отримані значення МПК слід інтерпретувати з використанням порогових критеріїв.
Небажані явища з боку серцево-судинної системи:
Застосування вориконазолу пов'язане з подовженням інтервалу QT на електрокардіограмі, що супроводжується рідкісними випадками мерехтіння/тріпотіння шлуночків у тяжкохворих пацієнтів з множинними факторами ризику, такими як кардіотоксичність , які могли сприяти розвитку даного ускладнення. Вориконазол слід обережно застосовувати у пацієнтів з такими потенційно проаритмічними станами:
• вроджене або набуте подовження інтервалу QT;
• кардіоміопатія, особливо у поєднанні із серцевою недостатністю;
• синусова брадикардія;
• існуючі аритмії з клінічними проявами;
• одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Електролітні порушення, наприклад, гіпокаліємію, гіпомагніємію та гіпокальціємію, при необхідності, слід контролювати та усувати до початку та під час терапії вориконазолом. При дослідженні на здорових добровольцях впливу вориконазолу на інтервал QT на ЕКГ при застосуванні одноразових доз, що перевищують звичайну денну дозу не більше ніж у 4 рази, було встановлено, що в жодного з піддослідних не спостерігалося підвищення інтервалу QT на 60 або більше мсек від норми . Також в жодного з піддослідних не спостерігалося перевищення інтервалу вище клінічно значущого порога 500 мсек.
Гепатотоксичність:
Частота клінічно значущого підвищення активності «печінкових» трансаміназ у хворих, які отримують вориконазол, становить 134%. У більшості випадків показники функції печінки нормалізуються як при продовженні лікування без зміни дози або після корекції, так і після припинення терапії. При застосуванні вориконазолу нечасто спостерігалися випадки тяжкої гепатотоксичності (жовтяниця, гепатит та печінковоклітинна недостатність, що призводить до смерті) у хворих із серйозними основними захворюваннями. Небажані явища з боку печінки спостерігаються переважно у хворих із серйозними захворюваннями, головним чином, злоякісними пухлинами крові. У хворих без будь-яких факторів ризику спостерігаються тимчасові реакції з боку печінки, включаючи гепатит та жовтяницю. Порушення функції печінки зазвичай оборотні та проходять після припинення лікування.
Моніторинг функції печінки:
Під час лікування вориконазолом рекомендується постійно контролювати функцію печінки як у дітей, так і у дорослих. Клінічне ведення таких пацієнтів повинно включати лабораторну оцінку функції печінки (зокрема визначення активності АСТ та АЛТ) на початку лікування вориконазолом і не рідше одного разу на тиждень протягом першого місяця терапії. У разі продовження лікування за відсутності змін із боку біохімічних показників функції печінки частота лабораторного обстеження може бути зменшена до одного разу на місяць. При вираженому підвищенні біохімічних показників функції печінки вориконазол слід скасувати, якщо співвідношення користі та ризику терапії, згідно з медичною оцінкою, не виправдовує її подальше застосування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Зорові порушення:
При лікуванні вориконазолом приблизно у 21% хворих спостерігається порушення зорового сприйняття: затуманювання зору, зміна кольору або фотофобія. Порушення зору є скороминущими та повністю оборотними; здебільшого вони мимоволі зникають протягом 60 хв. При повторному застосуванні вориконазолу спостерігається послаблення їхньої вираженості. Зорові порушення зазвичай легко виражені, рідко вимагають припинення лікування та не призводять до будь-яких віддалених наслідків. Механізм розвитку зорових порушень невідомий. Встановлено, що вориконазол знижує амплітуду хвиль на електроретинограмі (ЕРГ) у здорових добровольців. Дані зміни ЕРГ не наростали при продовженні лікування протягом 29 днів та повністю зникали після відміни вориконазолу. Тривала терапія вориконазолом (в середньому протягом 169 днів) у пацієнтів з паракокцидіоїдозом не чинила клінічно значущого ефекту на зорову функцію, що підтвердили результати тестів на гостроту зору, зорових полів, сприйняття кольору та контрастної чутливості. За даними постмаркетингових досліджень повідомляється про розвиток випадків зорових порушень, що зберігаються тривалий час, зокрема, виникнення «завіси» перед очима, неврит зорового нерва та набряк диска зорового нерва. Слід зазначити, що ці порушення розвиваються найчастіше у тяжкохворих пацієнтів та/або одержують супутню терапію, яка може викликати подібні небажані явища. зорових полів, сприйняття кольорів і контрастної чутливості. За даними постмаркетингових досліджень повідомляється про розвиток випадків зорових порушень, що зберігаються тривалий час, зокрема, виникнення «завіси» перед очима, неврит зорового нерва та набряк диска зорового нерва. Слід зазначити, що ці порушення розвиваються найчастіше у тяжкохворих пацієнтів та/або одержують супутню терапію, яка може викликати подібні небажані явища. зорових полів, сприйняття кольорів і контрастної чутливості. За даними постмаркетингових досліджень повідомляється про розвиток випадків зорових порушень, що зберігаються тривалий час, зокрема, виникнення «завіси» перед очима, неврит зорового нерва та набряк диска зорового нерва. Слід зазначити, що ці порушення розвиваються найчастіше у тяжкохворих пацієнтів та/або одержують супутню терапію, яка може викликати подібні небажані явища.
Небажані явища з боку ночі:
У тяжкохворих пацієнтів, які отримують вориконазол, спостерігалися випадки розвитку гострої ниркової недостатності, що, ймовірно, було пов'язане з терапією основного або супутніх захворювань на нефротоксичні лікарські засоби.
Моніторинг функції нирок:
Хворих слід спостерігати з метою виявлення ознак порушення ниркової функції. Для цього необхідно проводити лабораторні дослідження, зокрема визначати концентрацію креатиніну в сироватці крові (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Моніторинг функції підшлункової залози:
Дорослі та діти, які мають фактори ризику розвитку гострого панкреатиту (недавня хіміотерапія, трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин) повинні пройти обстеження (визначення активності амілази та ліпази у сироватці крові) для вирішення питання про терапію вориконазолом.
Небажані явища з боку шкіри:
При терапії вориконазолом часто розвиваються шкірні реакції, в основному, у пацієнтів із серйозними основними захворюваннями, які одночасно приймають інші лікарські засоби. У більшості випадків відзначалася легко або помірно виражена шкірна висипка. Під час лікування вориконазолом у пацієнтів спостерігалися рідкісні випадки ексфоліативних реакцій шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона. Якщо у пацієнта розвиваються ексфоліативні реакції шкіри, то вориконазол слід відмінити. Так як під час терапії вориконазолом можливий розвиток фотосенсибілізації, то під час лікування хворим (у тому числі і дітям) рекомендується уникати впливу прямих сонячних променів та вживати захисних заходів, таких як носіння одягу та застосування сонцезахисних засобів з високим коефіцієнтом захисту від ультрафіолетового випромінювання (SPF) ).
Тривале лікування:
У пацієнтів зі шкірними реакціями фоточутливості та додатковими факторами ризику повідомляється про розвиток плоскоклітинного раку шкіри та меланоми на фоні тривалої терапії. При виникненні у пацієнта фототоксичних реакцій він має бути проконсультований відповідними фахівцями та направлений до дерматолога. Слід розглянути можливість скасування вориконазолу. При продовженні терапії вориконазолом, незважаючи на виникнення фототоксичних уражень шкіри, пацієнт повинен регулярно проходити дерматологічне обстеження з метою раннього виявлення та лікування передракових захворювань шкіри. Якщо у пацієнта розвиваються ураження шкіри, пов'язані з передраковими захворюваннями шкіри, плоскоклітинним раком шкіри або меланомою, слід розглянути питання про припинення терапії вориконазолом.
Неінфекційний періостит:
Є повідомлення про випадки розвитку періоститу у пацієнтів після трансплантації, які отримують тривалу терапію вориконазолом. Терапію вориконазолом слід відмінити у випадку, якщо у пацієнта є біль у кістках та на рентгенограмі відмічаються зміни, характерні для періоститу.
Застосування у дітей:
Вориконазол показаний для застосування у дітей віком від 3 років (для цієї лікарської форми) та старше при постійному контролі функції печінки. Біодоступність вориконазолу при внутрішньому прийомі у дітей віком від 3 (для даної лікарської форми) до 12 років може бути знижена за рахунок порушення всмоктування або за рахунок зниженої маси тіла. У таких випадках показано внутрішньовенне введення вориконазолу. Частота фототоксичних реакцій у дітей вища. У зв'язку з тим, що фототоксичні ураження можуть перероджуватися в плоскоклітинну карциному (PKK), у дітей необхідно застосовувати суворі заходи захисту шкіри від ультрафіолетового випромінювання. Дітям з ознаками фотостаріння шкіри, наприклад, лентиго або ластовиння, рекомендується уникати сонця і обстежуватися у дерматолога навіть після припинення лікування.
Наркотичні анальгетики короткої дії (субстрати ізоферменту CYP3A4):
Оскільки період напіввиведення алфентанілу при його одночасному застосуванні з вориконазолом збільшується в 4 рази, необхідний ретельний моніторинг небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням наркотичних аналгетиків, включаючи триваліший моніторинг.
Наркотичні анальгетики тривалої дії (субстрати ізоферменту CYP3A4):
Слід передбачити можливість зниження дози оксикодону та інших наркотичних аналгетиків тривалої дії, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (гідрокодон) при одночасному застосуванні з вориконазолом. Необхідно проводити ретельний моніторинг небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням наркотичних анальгетиків (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Фенітоїн (потужний індуктор цитохрому P450 та субстрат ізоферменту CYP2C9):
При одночасному застосуванні фенітоїну та вориконазолу рекомендується здійснювати постійний контроль концентрації фенітоїну. По можливості слід уникати одночасного застосування вориконазолу та фенітоїну за винятком тих випадків, коли очікувана користь перевищує можливий ризик (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Ефавіренз (ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази, індуктор цитохрому Р450 інгібітор та субстрат ізоферменту CYP3А4):
У разі одночасного застосування вориконазолу та ефавірензу дозу вориконазолу слід збільшити до 400 мг 2 рази. кожні 24 год (см · Розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Рифабутін:
Одночасне застосування вориконазолу та рифабутину протипоказане, оскільки рифабутин значно знижує концентрацію вориконазолу у плазмі крові.
Ритонавір (потужний індуктор цитохрому Р450 інгібітор та субстрат ізоферменту CYP3A4):
Застосовувати одночасно вориконазол і ритонавір у низьких дозах (100 мг 2 рази на добу) слід лише в тому випадку, якщо очікувана користь від прийому вориконазол · Розділи «Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Еверолімус (субстрат ізоферменту СYРЗА4 та Р-глікопротеїну):
Одночасне застосування вориконазолу та еверолімусу не рекомендується, оскільки очікується, що вориконазол значно підвищує концентрацію еверолімусу у плазмі крові. На даний момент немає достатньої інформації для рекомендації щодо корекції режиму дозування.
Метадон (субстрат ізоферменту CYP3A4):
Підвищення концентрації метадону в плазмі призводить до прояву токсичних ефектів, включаючи подовження інтервалу QT. При одночасному застосуванні вориконазолу та метадону необхідно уважно стежити за проявом небажаних та токсичних ефектів. При необхідності доза метадону може бути знижена (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами").
Флуконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9, CYP2C19 та СYP3F4):
Одночасне застосування вориконазолу та флуконазолу внутрішньо у здорових добровольців призводить до значного підвищення Сmax та AUCt вориконазолу. Відповідний режим корекції дози та/або частоти прийому вориконазолу та флуконазолу не встановлено. Якщо вориконазол застосовується після флуконазолу, рекомендується проводити ретельний контроль небажаних реакцій, пов'язаних з прийомом вориконазолу.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Вориконазол може спричинити тимчасові та оборотні порушення зору, включаючи виникнення «завіси» перед очима, порушення/посилення зорового сприйняття та/або фотофобію. За наявності таких симптомів пацієнти повинні уникати виконання потенційно небезпечних дій, зокрема керування автомобілем або використання складної техніки. При прийомі вориконазолу пацієнти не повинні керувати авто ночами.
Умови зберіганняЗберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі від 8 °C до 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат ВОРИКОЗ (мікронізований) призначають внутрішньо, за 1 годину до їди або через 1 годину після їди. Таблетку ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води.
Перед початком терапії необхідно відкоригувати такі електролітні порушення, як гіпокаліємія, гіпомагніємія та гіпокальціємія.
Дорослим препарат призначають у першу добу в рекомендованій дозі, що насичує, щоб у перший день терапії домогтися концентрації вориконазолу в плазмі крові близької до рівноважної.
Доза, що насичує всі показання (перші 24 год) 6 мг/кг кожні 12 годин внутрішньовенне введення вориконазолу як мінімум 7 днів, після чого можливий перехід на пероральний прийом препарату, за умови, що пацієнт здатний приймати лікарські засоби для прийому внутрішньо.
Підтримуючі дози (після перших 24 годин):
Профілактика інвазивних грибкових інфекцій у пацієнтів (дорослих та дітей віком від 12 років) групи високого ризику, таких як реципієнти трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин. Профілактика "проривних" грибкових інфекцій у лихоманливих хворих:
- Пацієнти з масою тіла більше 40 кг-200 мг кожні 12 год;
-Пацієнти з масою тіла менше 40 кг-100 мг кожні 12 год.
Інвазивний аспергільоз, інфекції, спричинені Scedosporium spp. та Fusarium spp., інші тяжкі інвазивні грибкові інфекції:
-пацієнти з масою тіла більше 40 кг-200 мг кожні 12 год;
-Пацієнти з масою тіла менше 40 кг-100 мг кожні 12 год.
Кандидемія у пацієнтів без проявів нейтропенії:
-Пацієнти з масою тіла більше 40 кг-200 мг кожні 12 год;
-Пацієнти з масою тіла менше 40 кг-100 мг кожні 12 год.
Кандидоз стравоходу:
-Пацієнти з масою тіла більше 40 кг-200 мг кожні 12 год;
-пацієнти з масою тіла менше 40 кг-100 мг кожні 12 год
.
При недостатній ефективності терапії підтримуюча доза для прийому внутрішньо може бути збільшена з 200 мг до 300 мг кожні 12 год, а у пацієнтів з масою тіла менше 40 кг дозу можна збільшити зі 100 мг до 150 мг кожні 12 год. При непереносимості
препарату дозі (всередину 300 мг кожні 12 год), підтримуючу дозу для прийому внутрішньо поступово знижують по 50 мг до досягнення дози 200 мг кожні 12 год всередину (для пацієнтів з масою тіла менше 40 кг - до 100 мг кожні 12 год).
Тривалість лікування має бути якомога коротшою залежно від клінічного ефекту та результатів мікологічного дослідження. Тривалість лікування має перевищувати 180 днів.
Профілактика у дорослих та дітей:
Профілактичне застосування препарату слід розпочинати у день трансплантації та можна продовжувати до 100 днів. Продовжити профілактику до 180 днів після трансплантації можна лише у разі продовження імуносупресивної терапії або розвитку реакції трансплантат проти господаря (ТПХ).
Безпека та ефективність вориконазолу при застосуванні понад 180 днів у клінічних дослідженнях не вивчали.
Режим дозування з метою профілактики такий самий, як і з метою лікування у відповідних вікових групах.
Порушення функції нирок:
Корекція дози вориконазолу для прийому внутрішньо у пацієнтів з легким або тяжким ступенем порушення функції нирок не потрібна.
Порушення функції печінки:
При гострому пошкодженні печінки з підвищенням активності "печінкових" трансаміназ (АЛТ, АСТ) корекція дози препарату не потрібна, але слід контролювати стан функції печінки з метою виявлення подальшого підвищення активності трансаміназ;
Пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) слід призначати стандартну дозу, що насичує, вориконазолу, а підтримуючу дозу зменшувати в 2 рази;
Пацієнтам з тяжким ступенем порушення функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) вориконазол слід призначати лише в тих випадках, коли передбачувана користь перевищує потенційний ризик, у цьому випадку необхідно постійно контролювати стан пацієнта з метою виявлення ознак токсичної дії препарату.
Літні пацієнти:
Корекція дози у пацієнтів похилого віку не потрібна.
Препарат у вигляді таблеток призначають дітям
у тому випадку, якщо дитина може ковтати таблетки.
Режим дозування вориконазолу у дітей (у віці від 3 до 12 років) та підлітків віком від 12 до 14 років та масою тіла менше 50 кг): -Насичувальна доза (
перші 24 год) 9 мг/кг кожні 12 годин-внутрішньовенно;
-Підтримуюча доза (після перших 24 год) 8 мг/кг 2 рази на добу (внутрішньовенно) або внутрішньо 9 мг/кг кожні 12 год (максимальна доза 350 мг 2 рази на добу). Терапію рекомендується починати з внутрішньовенного введення вориконазолу прийому препарату Ворикоз слід розглядати тільки після клінічного поліпшення та можливості пацієнта приймати пероральні лікарські засоби. Слід брати до уваги, що вплив препарату при внутрішньовенному введенні у дозі 8 мг/кг приблизно вдвічі вищий, ніж при застосуванні внутрішньо у дозі 9 мг/кг.
Фармакокінетика та переносимість вищих доз вориконазолу для прийому внутрішньо у дітей не вивчалися.
Застосування вориконазолу у дітей віком від 2 до 12 років із порушеннями функції печінки або нирок не вивчалось.
Для підлітків (у віці від 12 до 14 років з масою тіла 50 кг або більше; від 15 до 18 років незалежно від маси тіла) режим дозування вориконазолу такий самий, як для дорослих.
Корекція дози:
При неадекватній клінічній відповіді пацієнта доза може бути збільшена з кроком 1 мг/кг (або 50 мг, якщо спочатку застосовували максимальну пероральну дозу 350 мг);
Якщо дитина не переносить терапію в призначеній дозі, її слід зменшити з кроком 1 мг/кг (або 50 мг у разі, якщо спочатку застосовували максимальну пероральну дозу 350 мг).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Ворикоз таб п/об пленочной 200мг 7 шт производится компанией ХАЙГЛАНС. Само производство расположено в стране Индия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Ворикоз таб п/об пленочной 200мг 7 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Ворикоз таб п/об пленочной 200мг 7 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Вифенд лиофилизат для приготовления раствора для инф... Вифенд лиофилизат для приготовления раствора для инф. 200мг фл 1 шт, Вифенд таб п/об пленочной 200мг 14 шт Вифенд таб п/об пленочной 200мг 14 шт, Вориконазол канон таб п/об пленочной 200мг 14 шт Вориконазол канон таб п/об пленочной 200мг 14 шт, Вориконазол лиофилизат для конц для р-ра для инф 200... Вориконазол лиофилизат для конц для р-ра для инф 200 мг 1 шт, Вориконазол таб п/об пленочной 200мг 10 шт Вориконазол таб п/об пленочной 200мг 10 шт.
Пока нет комментариев