Вимпат раствор для приема внутрь 10 мг/мл 200 мл
Топ продаж
Суперцена
Вимпат раствор для приема внутрь 10 мг/мл 200 мл инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 мл розчину містить: лакосамід 10,00 мг;
Допоміжні речовини:
Гліцерол; кармелозу натрію; сорбітол рідкий 70%; Макрогол 4000; натрію хлорид; лимонна кислота безводна; ацесульфам калію; метилпарагідроксибензоат натрію; ароматизатор полуничний 501440; ароматизатор маскуючий 501521 Т; вода очищена.
Опис:
Прозора, легко в'язка рідина від безбарвного до жовтого або жовто-коричневого кольору з характерним фруктовим запахом.
Форма випуску:
Розчин прийому внутрішньо, 10 мг/мл. 200 мл препарату у флаконі з темного скла з білою кришкою з поліпропілену з контролем першого розтину та захистом від дітей, що має ущільнювальний диск з поліетилену низької щільності. 1 флакон у комплекті з мірним ковпачком з градуюванням з поліпропілену (30 мл) та дозуючим шприцем з градуюванням з проліпропілену з поршнем з поліетилену високої щільності та адаптером з поліетилену низької щільності (10 мл) разом з інструкцією з медичного застосування в картонній розтину (стікер).
ПротипоказанняПідвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого компонента препарату;
Атріовентрикулярна блокада ІІ або ІІІ ступеня;
Рідкісні спадкові захворювання, пов'язані з непереносимістю фруктози;
Фенілкетонурія;
Вік до 4 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю
У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) < 30 мл/хв) або термінальною стадією ниркової недостатності;
У пацієнтів з порушенням провідності в анамнезі або тяжкими захворюваннями серця, такими як серцева недостатність та інфаркт міокарда в анамнезі;
У пацієнтів похилого віку з підвищеним ризиком захворювань серця;
У комбінації з препаратами, які спричиняють подовження інтервалу PR на електрокардіограмі (ЕКГ).
Дозування10 мг/мл
Показання до застосуванняЯк монотерапія або додаткова терапія парціальних судомних нападів, що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, у дорослих, підлітків і дітей 4 років і старше з епілепсією.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЛакосамід слід застосовувати обережно у поєднанні з препаратами, що викликають подовження інтервалу PR (включаючи протиепілептичні препарати, що блокують натрієві канали), та антиаритмічними препаратами. Однак у підгруповому аналізі КІ не було зазначено додаткового подовження інтервалу PR у пацієнтів, які одночасно приймали лакосамід у комбінації з карбамазепіном або ламотриджином.
Результати досліджень in vitro:
Результати досліджень свідчать про низьку можливість взаємодії лакосаміду з іншими препаратами. Дослідження метаболізму in vitro показують, що лакосамід не індукує ізоферменти CYP1A2, 2B6 та 2C9. У концентраціях, які визначалися в крові під час клінічних досліджень, лакосамід не пригнічував ізоферменти CYP1A1, 1A2, 2A6, 2B6, 2C8, 2C9, 2D6 та 2E1. Дослідження in vitro свідчать, що лакосамід не транспортується Р-глікопротеїном у кишечнику. Дані in vitro показують, що ізоферменти CYP2C9, 2C19 та 3A4 здатні каталізувати утворення О-дезметилметаболіту.
Результати досліджень in vivo:
За даними цих досліджень лакосамід не інгібує та не індукує ізоферменти CYP2C19 та 3A4 до клінічно значущого рівня. Лакосамід у дозі 200 мг двічі на день не впливав на AUC мідазоламу, який метаболізується ізоферментом CYP3A4; але при цьому Cmax мідазоламу була трохи збільшена (30%). Лакосамід у дозі 300 мг двічі на день не впливав на фармакокінетику омепразолу, що метаболізується ізоферментами CYP2C19 та 3А4. Омепразол, інгібітор ізоферменту CYP2C19 (40 мг 1 раз на день), клінічно не збільшував експозицію лакосаміду. Таким чином, малоймовірно, що помірні інгібітори ізоферменту CYP2C19 можуть надавати клінічно значний вплив на системну експозицію лакосаміду. Слід бути обережними при одночасному застосуванні лакосаміду з потужними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, флуконазол) та ізоферменту CYP3А4 (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, ритонавір, кларитроміцин), що може призвести до збільшення системної експозиції лакосаміду. Ці взаємодії не встановлені in vivo, але можливі на підставі даних, отриманих in vitro. Потужні індуктори ферментів, такі як рифампіцин або Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum) можуть викликати помірне зниження системної концентрації лакосаміду. У зв'язку з цим при призначенні або відміні подібних фермент-індукуючих препаратів слід бути обережними. можуть спричиняти помірне зниження системної концентрації лакосаміду. У зв'язку з цим при призначенні або відміні подібних фермент-індукуючих препаратів слід бути обережними. можуть спричиняти помірне зниження системної концентрації лакосаміду. У зв'язку з цим при призначенні або відміні подібних фермент-індукуючих препаратів слід бути обережними.
Протиепілептичні препарати:
У дослідженнях щодо взаємодії лакосамід не суттєво впливав на концентрацію карбамазепіну та вальпроєвої кислоти в плазмі крові. Карбамазепін та вальпроєва кислота не впливали на концентрацію лакосаміду в плазмі. На підставі популяційного фармакокінетичного аналізу зроблено висновок, що супутня терапія відомими фермент-індукуючими протиепілептичними препаратами, такими як карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал у різних дозах, призводила до зниження загальної системної експозиції лакосаміду на 25 % у 10% підлітків.
Пероральні контрацептиви:
Результати досліджень не виявили ознак значущої взаємодії між лакосамідом та пероральними контрацептивами: етинілестрадіолом та левоноргестрелом. Лакосамід не впливає на концентрацію прогестерону при одночасному застосуванні
Інші взаємодії:
Лакосамід не впливає на фармакокінетику дигоксину;
Клінічно значущої взаємодії лакосаміду та метформіну не виявлено;
При одночасному застосуванні з варфарином лакосамід не має клінічно значущого впливу на фармакодинаміку та фармакокінетику варфарину.
Хоча фармакокінетичних даних щодо взаємодії лакосаміду з алкогольними напоями немає, фармакодинамічний ефект виключити не можна.
Ступінь зв'язування лакосаміду з білками плазми становить менше 15%. У зв'язку з цим клінічно значуща взаємодія з іншими препаратами, що зв'язуються з білками плазми, є малоймовірною.
ПередозуванняСимптоми:
Симптоми, що виникають після випадкового або навмисного передозування лакосаміду, були зумовлені переважно ураженням ЦНС і шлунково-кишкового тракту.
- види НЛР у пацієнтів, які приймали дози лакосаміду від 400 мг до 800 мг та приймали рекомендовані дози лакосаміду, клінічно не відрізнялися;
- До реакцій, зазначених після прийому понад 800 мг, належали запаморочення, нудота, блювання, епілептичні напади (генералізовані тоніко-клонічні судоми, епілептичний статус). Також були відзначені порушення серцевої провідності, шок та кома.
Повідомляється про летальні наслідки у пацієнтів після гострого передозування кількома грамами лакосаміду.
Специфічного антидоту для лікування передозування лакосаміду не існує . Рекомендується застосування загальної підтримуючої та симптоматичної терапії. При необхідності можливе використання гемодіалізу (див. розділ "Фармакокінетика").
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протиепілептичний засіб, інші протиепілептичні засоби
Код АТХ: N03AX18
Фармакодинаміка:
Механізм дії
Активна речовина – лакосамід (R-2-ацетамідо-N-бензил-3-метоксипропіонамід) є функціоналізованою амінокислотою. Точний механізм протиепілептичної дії лакосаміду не встановлено. У електрофізіологічних дослідженнях in vitro лакосамід вибірково посилює повільну інактивацію потенціалзалежних натрієвих каналів, що веде до стабілізації гіперзбудливих мембран нейронів.
Фармакодинаміка
Лакосамід запобігав розвитку нападів парціальної та первинно генералізованої епілепсії на великій кількості моделей на тваринах, а також затримував розвиток підвищеної судомної готовності. У доклінічних дослідженнях лакосамід у комбінації з леветирацетамом, карбамазепіном, фенітоїном, вальпроатами, ламотриджином, топіраматом або габапентином демонстрував синергічну або адитивну протисудомну дію.
Клінічна ефективність та безпека.
Дорослі.
Монотерапія
Ефективність лакосаміду як монотерапія була доведена у порівняльних клінічних дослідженнях (КІ) з карбамазепіном (контрольованого вивільнення) у пацієнтів 16 років або старше з ново-або раніше діагностованою епілепсією. У дослідженні брали участь пацієнти з неспровокованими парціальними судомними нападами з або без вторинної генералізації. Дози, які підбирали залежно від відповіді на терапію, знаходилися в межах 400 – 1200 мг на добу для карбамазепіну та 200 – 600 мг на добу для лакосаміду. Тривалість терапії становила до 121 тижня, залежно від відповіді. Очікуваний 6-місячний період без нападів був досягнутий у 89,8% пацієнтів, які отримували терапію лакосамідом, і у 91,1% пацієнтів – у групі карбамазепіну. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) частка досягли 6-ти місячного періоду без нападів була однакова в обох групах. Серед літніх підтримуючу дозу лакосаміду 200 мг на добу отримували 55 (88,7 %) пацієнтів, а 400 мг на добу – 6 (9,7 %) пацієнтів; доза перевищувала 400 мг на добу у 1 пацієнта (1,6%).
Перехід на монотерапію
Ефективність та безпека лакосаміду при переході на монотерапію (у дозі 400 мг або 300 мг на добу) була вивчена у пацієнтів віком від 16 до 70 років з неконтрольованими парціальними нападами, які приймають стабільні дози одного або двох протиепілептичних препаратів. Відповідно, 71,5% та 70,7% пацієнтів підтримували монотерапію протягом 57-105 днів.
Додаткова терапія
Ефективність лакосаміду як додаткова терапія у рекомендованих дозах (200 мг/добу, 400 мг/добу) була доведена у трьох КІ. Ефективність лакосаміду в якості додаткової терапії в дозі 600 мг на добу також була показана в ході контрольованих КІ, і хоча ефективність дози 600 мг на добу і 400 мг на добу була порівнянна, переносимість вищої дози була гірша через побічні ефекти з боку центральної нервової системи та шлунково-кишкового тракту. Тому застосування дози лакосаміду 600 мг на добу не рекомендується. Максимальна рекомендована доза становить 400 мг на добу. Ці дослідження за участю 1308 пацієнтів, які мали в анамнезі парціальні напади протягом, в середньому, 23 років, були розроблені для оцінки ефективності та безпеки лакосаміду при додатковому призначенні до 1-3 протиепілептичних препаратів у пацієнтів з неконтрольованими парціальними нападами з або без вторинної генералізації. Загальна частка пацієнтів з 50% зниженням частоти нападів у групах плацебо, лакосаміду 200 мг на добу і лакосаміду 400 мг на добу склала 23%, 34% і 40%, відповідно.
Діти та підлітки.
Клінічні прояви парціальних судомних нападів в дітей віком старше 4 років були зіставні з такими у дорослих. Ефективність лакосаміду у дітей віком від 4 років і старша була розрахована за даними підлітків та дорослих пацієнтів з парціальними нападами; таким чином, при доборі відповідних для дітей та підлітків доз (див. розділ «Спосіб застосування та дози») та підтвердження безпеки (див. розділ «Побічна дія») для них очікувалася аналогічна відповідь на терапію лакосамідом. Ефективність, спрогнозована методом екстраполяції (див. вище), була підтверджена результатами КІ. Початкова доза становила 2 мг/кг/добу у пацієнтів із масою тіла до 50 кг або 100 мг/добу у пацієнтів із масою тіла 50 кг і вище; добову дозу ділили на 2 прийоми. Протягом періоду титрування корекцію доз лакосаміду проводили поетапно, збільшуючи на 1 або 2 мг/кг/добу у пацієнтів з масою тіла до 50 кг або на 50 або 100 мг/добу у пацієнтів з масою тіла 50 кг та вище з інтервалами в один тиждень для досягнення цільової підтримуючої дози. Статистично та клінічно значуще зниження частоти парціальних судомних нападів спостерігалося протягом 28 днів від початку терапії до періоду підтримуючого лікування при порівнянні даних у групах лакосаміду та плацебо. Загалом частка пацієнтів зі зниженням частоти парціальних судомних нападів, як мінімум, на 50% за 28 днів від початку терапії до періоду підтримуючого лікування становила 52,9% у групі, яка отримувала лікування лакосамідом, порівняно з 33,3% – у групі плацебо. . Статистично та клінічно значуще зниження частоти парціальних судомних нападів спостерігалося протягом 28 днів від початку терапії до періоду підтримуючого лікування при порівнянні даних у групах лакосаміду та плацебо. Загалом частка пацієнтів зі зниженням частоти парціальних судомних нападів, як мінімум, на 50% за 28 днів від початку терапії до періоду підтримуючого лікування становила 52,9% у групі, яка отримувала лікування лакосамідом, порівняно з 33,3% – у групі плацебо. . Статистично та клінічно значуще зниження частоти парціальних судомних нападів спостерігалося протягом 28 днів від початку терапії до періоду підтримуючого лікування при порівнянні даних у групах лакосаміду та плацебо. Загалом частка пацієнтів зі зниженням частоти парціальних судомних нападів, як мінімум, на 50% за 28 днів від початку терапії до періоду підтримуючого лікування становила 52,9% у групі, яка отримувала лікування лакосамідом, порівняно з 33,3% – у групі плацебо. .
Фармакокінетика:
Всмоктування
Лакосамід швидко та повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Біодоступність лакосаміду у таблетках становить приблизно 100%. Після прийому внутрішньо концентрація незміненого лакосаміду в плазмі швидко збільшується і досягає максимальних значень (Cmax) через 0,5-4 години. Прийом їжі не впливає на швидкість та ступінь всмоктування.
Обсяг
розподілу становить приблизно 0,6 л/кг, ступінь зв'язування з білками плазми – менше 15 %.
Метаболізм
95% лакосаміду виводиться через нирки у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Метаболізм лакосаміду остаточно не вивчений. Основними сполуками, що виводяться через нирки, є лакосамід у незміненому вигляді та (близько 40 % від дози) та О-дезметилметаболіт (менше 30 %). Полярна фракція (імовірно, похідні серину) становить приблизно 20 % у сечі, але у плазмі крові виявляється лише у невеликих кількостях (0 – 2 %) у деяких суб'єктів. Інші метаболіти визначаються у сечі у кількості 0,5-2 %. Дані in vitro показують, що ізоферменти системи цитохрому Р450 (CYP), CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4 здатні каталізувати утворення О-дезметилметаболіту, проте дія основного ізоферменту не підтверджена in vivo. При порівнянні фармакокінетики лакосаміду в екстенсивних метаболізаторах (з функціональним ізоферментом цитохрому CYP2C19) та повільних метаболізаторах (з нестачею функціонального ізоферменту цитохрому CYP2C19) клінічно значущої різниці виділення лакосаміду. Крім того, результати дослідження взаємодії з омепразолом (інгібітором ізоферменту CYP2C19) показали відсутність клінічно значущих змін концентрації лакосаміду в плазмі, що свідчить про низьку значущість цього шляху. Концентрація О-дезметиллакосаміду у плазмі становить приблизно 15 % від концентрації лакосаміду. Цей основний метаболіт не має фармакологічної активності. Крім того, результати дослідження взаємодії з омепразолом (інгібітором ізоферменту CYP2C19) показали відсутність клінічно значущих змін концентрації лакосаміду в плазмі, що свідчить про низьку значущість цього шляху. Концентрація О-дезметиллакосаміду у плазмі становить приблизно 15 % від концентрації лакосаміду. Цей основний метаболіт не має фармакологічної активності. Крім того, результати дослідження взаємодії з омепразолом (інгібітором ізоферменту CYP2C19) показали відсутність клінічно значущих змін концентрації лакосаміду в плазмі, що свідчить про низьку значущість цього шляху. Концентрація О-дезметиллакосаміду у плазмі становить приблизно 15 % від концентрації лакосаміду. Цей основний метаболіт не має фармакологічної активності.
Виведення
Лакосамід виводиться шляхом ниркової екскреції та біотрансформації. Після прийому внутрішньо та внутрішньовенного введення лакосаміду, поміченого радіоактивним ізотопом, близько 95% радіоактивності відзначалося в сечі та менше 0,5% - у калі. Період напіввиведення незміненого лакосаміду становить приблизно 13 годин. Фармакокінетичні параметри пропорційні дозі, постійні у часі та характеризуються низькою внутрішньо- та міжіндивідуальною варіабельністю. При застосуванні 2 рази на день рівноважна концентрація у плазмі досягається протягом 3 днів. Кумуляція супроводжується збільшенням концентрації у плазмі приблизно в 2 рази. Рівноважна концентрація при застосуванні разової насичувальної дози 200 мг можна порівняти з такою при прийомі внутрішньо 100 мг 2 рази на добу.
Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів.
Клінічні
дослідження показують, що підлога не надає значного впливу на концентрацію лакосаміду в плазмі крові.
Раса
Клінічно значущі відмінності у фармакокінетиці лакосаміду у азіатської, негроїдної та європеоїдної рас відсутні.
Ниркова недостатність
Величина показника площа під кривою «концентрація-час» (AUC) збільшується приблизно до 30 % при легкій та помірній нирковій недостатності та до 60 % при тяжкій та термінальній стадії ниркової недостатності, що потребує гемодіалізу, у порівнянні зі здоровими суб'єктами, у той час як Cmax не змінюється. Лакосамід ефективно видаляється з плазми у процесі гемодіалізу. Протягом 4-годинної процедури гемодіалізу AUC знижується приблизно на 50%. Тому після процедури гемодіалізу рекомендується прийом додаткової дози. У пацієнтів з помірною та тяжкою нирковою недостатністю виділення О-дезметилметаболіту збільшувалося в кілька разів. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності за відсутності гемодіалізу рівень цього метаболіту був збільшений та безперервно зростав протягом 24-годинного спостереження. До кінця не ясно,
Печінкова недостатність
У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю спостерігалися підвищені концентрації лакосаміду в плазмі (приблизно на 50% більше за AUCнорм). Однією з причин підвищеної експозиції було зниження функції нирок у пацієнтів, які брали участь у дослідженнях. Збільшення AUC лакосаміду на 20% у цих пацієнтів було віднесено за рахунок зниження брунькового кліренсу. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю фармакокінетику не вивчали (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Літні (старші 65 років):
У дослідженні у літніх чоловіків і жінок, включаючи 4 пацієнтів віком від 75 років, AUC була збільшена приблизно на 30% у чоловіків та 50% у жінок у порівнянні з молодими суб'єктами. Частково це пояснюється зниженою масою тіла. Нормалізовані за масою тіла відмінності склали, відповідно, 26% у чоловіків та 23% у жінок. Також спостерігалася підвищена варіабельність показника експозиції лакосаміду. У цьому дослідженні нирковий кліренс лакосаміду був знижений незначно у пацієнтів похилого віку. Немає необхідності в загальному зниженні дози, якщо це не продиктовано зниженням ниркової функцією, наприклад, у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК < 30 мл/хв) та пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). .
Діти та підлітки
Фармакокінетичний профіль лакосаміду у дітей та підлітків був визначений за допомогою популяційного фармакокінетичного аналізу з використанням результатів окремих визначень концентрації речовини у плазмі, отриманих у КІ у 414 дітей з епілепсією віком від 6 місяців до 17 років. Лакосамід призначали у дозах від 2 до 17,8 мг/кг/добу 2 рази на день. Максимальна доза для дітей з масою тіла 50 кг та вище становила 600 мг/добу. Типовий плазмовий кліренс дорівнював 1,04 л/год, 1,32 л/год та 1,86 л/год у дітей з масою тіла 20 кг, 30 кг та 50 кг, відповідно. Для порівняння: плазмовий кліренс лакосаміду у дорослих із масою тіла 70 кг становив 1,92 л/год.
Вагітність та годування груддюВагітність:
Загальний ризик, пов'язаний з епілепсією та протиепілептичними лікарськими препаратами:
Відносно всіх протиепілептичних препаратів було показано, що частота вроджених вад розвитку у дітей жінок з епілепсією, які отримують таку терапію, у 2-3 рази вище порівняно із загальною популяцією (в останньому випадку цей показник становить 3%). У пацієнток, які отримували комбіновану терапію, відзначалося збільшення частоти вроджених вад розвитку у дітей. Тим не менш, до цього часу невідомо, що має більший вплив на збільшення цього ризику, протиепілептичні препарати та/або саме захворювання. Крім того, ефективне протиепілептичне лікування припиняти не слід, оскільки погіршення перебігу захворювання надає негативний вплив на матір та на плід.
Ризик, пов'язаний із застосуванням лакосаміду:
Клінічних даних щодо застосування лакосаміду у вагітних немає. У дослідженнях на тваринах не було зареєстровано тератогенних ефектів, проте при застосуванні лакосаміду в дозах, токсичних для материнського організму, була відзначена ембріотоксичність у кролів та щурів. Потенційний ризик для людини невідомий. Лакосамід не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли користь для матері явно переважує можливий ризик для плода. Якщо жінка планує вагітність, необхідно ретельно зважити доцільність застосування цього препарату. Для моніторингу наслідків застосування препарату Вімпат у вагітних лікарям рекомендується реєструвати даних пацієнток у Європейському та Міжнародному Регістрі з протиепілептичних препаратів та вагітності (EURAP).
Період лактації
Дані про екскрецію лакосаміду з грудним молоком відсутні. Ризик для новонароджених немовлят не може бути повністю виключений. У дослідженнях на тваринах відзначено екскрецію лакосаміду з молоком. Дотримуючись запобіжних заходів, під час лікування лакосамідом годування груддю слід припинити.
Фертильність
Не було відзначено несприятливого впливу на фертильність або репродуктивність у щурів обох статей у дозах, що створюють концентрацію в плазмі (AUC) приблизно в 2 рази вище за AUC у плазмі людини при застосуванні максимально рекомендованої дози для людей.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаГрунтуючись на аналізі результатів об'єднаних КІ у 1308 пацієнтів з парціальними судомними нападами, як мінімум про одну небажану лікарську реакцію (НЛР) повідомляли у 61,9% пацієнтів, рандомізованих до групи лакосаміду, та у 35,2% пацієнтів, рандомізованих до групи плацебо. Найбільш частими НЛР (>10%) при прийомі лакосаміду були запаморочення, біль голови, нудота і диплопія. Як правило, вони були легкими чи помірно вираженими. Виразність деяких НЛР залежала від дози та зменшувалася після її зниження. Частота та тяжкість НЛР з боку центральної нервової системи (ЦНС) та шлунково-кишкового тракту зазвичай зменшувалася з часом.
У всіх контрольованих КІ частота припинення терапії через НЛР склала 12,2% для пацієнтів у групі лакосаміду і 1,6% для пацієнтів у групі плацебо. Найчастішою НЛР, що призводить до скасування терапії лакосамідом, було запаморочення. Відсоток НЛР з боку ЦНС, таких як запаморочення, може бути вищим після застосування насичувальної дози.
На основі аналізу даних КІ ефективності монотерапії лакосамідом порівняно з карбамазепіном, найчастішими НЛР (>10%) при прийомі лакосаміду були головний біль та запаморочення. Частота відміни терапії через НЛР склала 10,6% для пацієнтів, які приймали лакосамід, та 15,6% для пацієнтів, які приймали карбамазепін.
Нижче перераховані НЛР, зазначені в ході КІ та у постреєстраційній практиці, із зазначенням їх частоти. Частота розподілена відповідно до таких категорій: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від >1/1000 до <1/100), частота невідома (не може бути встановлена на підставі наявних даних).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома-агранулоцитоз1.
Порушення з боку імунної системи: нечасто-гіперчутливість1; частота невідома-реакції гіперчутливості з ураженням різних органів та систем (включаючи лікарську реакцію з еозинофілією та системними проявами, DRESS) 1,2.
Порушення психіки: часто-депресія, сплутаність свідомості, безсоння1; нечасто-агресія, збудження1, ейфорія1, психічні розлади1, суїцидальні спроби1, суїцидальні думки, галюцинації1.
Порушення з боку нервової системи: дуже часто-запаморочення, головний біль; часто порушення рівноваги, порушення пам'яті, когнітивні порушення, сонливість, тремор, ністагм, гіпестезія, дизартрія, порушення уваги, парестезії; нечасто-непритомність2, порушення координації; частота невідома-судоми3.
Порушення з боку органу зору: дуже часто-диплопія; часто-нечіткість зору.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто-вертиго, шум у вухах.
Порушення з боку серця: нечасто-атріовентрикулярна блокада1,2, брадикардія1,2, фібриляція передсердь1,2, тріпотіння передсердь1,2; частота невідома-шлуночкова тахіаритмія1.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто-нудота; часто-блювота, запор, метеоризм, диспепсія, сухість у роті, діарея.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто-зміна печінкових проб2, підвищення активності печінкових ферментів (>2 рази щодо верхньої межі норми) (1).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто-свербіж, висипання1; нечасто-ангіоневротичний набряк (набряк Квінке)1, кропив'янка1; частота невідома - синдром Стівенса - Джонсона1, токсичний епідермальний некроліз1.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто-м'язовий спазм.
Загальні розлади та порушення у місці введення: часто-порушення ходи, астенія, стомлюваність, дратівливість, відчуття сп'яніння.
Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: часто-падіння, пошкодження шкіри, забиття.
1- НЛР, виявлені у постреєстраційній практиці;
2- див. розділ Опис окремих небажаних реакцій;
3- За даними відкритих досліджень.
Опис окремих небажаних реакцій:
Застосування лакосаміду пов'язане із дозозалежним подовженням інтервалу PR. Можуть спостерігатися НЛР, пов'язані з подовженням інтервалу PR (наприклад, атріовентрикулярна блокада, непритомність, брадикардія). У клінічних дослідженнях додаткової терапії у пацієнтів з епілепсією відсоток епізодів атріовентрикулярної блокади І ступеня був невисокий – 0,7 %, 0 %, 0,5 % та 0 % при застосуванні лакосаміду у дозах 200 мг, 400 мг, 600 мг та плацебо, відповідно . Атріовентрикулярної блокади II ступеня і вище в цих дослідженнях не було відзначено. Тим не менш, у постреєстраційній практиці повідомлялося про випадки появи атріовентрикулярної блокади ІІ та ІІІ ступеня при лікуванні лакосамідом. У порівняльному клінічному дослідженні монотерапії лакосамідом у порівнянні з карбамазепіном (контрольованого вивільнення) частота збільшення інтервалу PR була порівнянна для обох препаратів. Непритомність у клінічних дослідженнях додаткової терапії лакосамідом зустрічався нечасто; частота непритомності не відрізнялася в групах пацієнтів з епілепсією, які отримували лакосамід (n=944) (0,1%) та отримували плацебо (0,3%). У клінічних дослідженнях ефективності монотерапії лакосамідом порівняно з карбамазепіном (контрольованого вивільнення), непритомність спостерігалися у 7 з 444 (1,6%) пацієнтів, які отримували лакосамід, і у 1 з 442 (0,2%) пацієнтів, які отримували карбамазепін (контрольованого вивільнення). ). Фібриляція та тріпотіння передсердь не були відзначені в короткострокових клінічних дослідженнях,
Відхилення лабораторних показників:
У контрольованих КІ спостерігалася зміна печінкових проб у дорослих пацієнтів із парціальними судомними нападами при застосуванні від 1 до 3 протиепілептичних препаратів одночасно. Підвищення аланінамінотрансферази у 3 рази і більше відзначали у 0,7 % (7/935) пацієнтів, які приймали препарат Вімпат®, та у 0 % (0/356), які приймали плацебо.
Реакції гіперчутливості з ураженням різних органів та систем:
Були зареєстровані реакції гіперчутливості з ураженням різних органів і систем (також відомі як лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами, DRESS) у пацієнтів, які отримували деякі протиепілептичні препарати. Дані реакції проявляються різними симптомами, але найчастіше присутні лихоманка та висипи, можуть залучатися й інші системи органів. При підозрі на реакцію гіперчутливості з ураженням різних органів та систем прийом лакосаміду слід припинити.
Діти та підлітки:
Профіль безпеки лакосаміду у плацебо-контрольованих (див. докладну інформацію про дослідження у розділі «Фармакодинаміка. Клінічна ефективність та безпека») та відкритих КІ (n = 408) при проведенні додаткової терапії у дітей віком від 4 років відповідав такому у дорослих, хоча частота деяких НЛР (сонливість, блювання та судоми) була збільшена. У дітей та підлітків з'явилися також додаткові НЛР (назофарингіт, лихоманка, фарингіт, зниження апетиту, млявість та порушення поведінки): назофарингіт (15,7 %), блювання (14,7 %), сонливість (14,0 %), запаморочення ( 13,5 %), лихоманка (13,0 %), судоми (7,8 %), зниження апетиту (5,9 %), фарингіт (4,7 %), млявість (2,7 %) та порушення поведінки ( 1,7%). Загалом у 67,8% пацієнтів, які отримали за результатами рандомізації лакосамід, та у 58,1% пацієнтів,
Літні пацієнти:
У дослідженні монотерапії лакосамідом порівняно з карбамазепіном профіль безпеки у літніх пацієнтів (старше 65 років) та пацієнтів молодше 65 років був порівнянний. Однак у літніх пацієнтів спостерігалася більш висока частота (відмінність >5%) наступних НЛР: падіння, діареї та тремору, порівняно з молодшими пацієнтами. Найчастішою НЛР з боку серцево-судинної системи у літніх пацієнтів, порівняно з молодшими, була атріовентрикулярна блокада І ступеня: її реєстрували на фоні терапії лакосамідом у 4,8 % (3 із 62) 22 пацієнтів і у 1,6 % (6 із 382) молодших дорослих пацієнтів. Частота припинення терапії лакосамідом через НЛР у пацієнтів похилого віку становила 21,0 % (13 з 62) і 9,2 % (35 з 382) - у молодших дорослих пацієнтів.
особливі вказівкиСуїцидальні думки та поведінка:
У пацієнтів, які отримували протиепілептичні препарати за декількома показаннями, були відзначені суїцидальні думки та поведінка. Мета-аналіз результатів КІ протиепілептичних препаратів свідчить про деяке збільшення ризику виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки. Механізм підвищення цього ризику не зрозумілий, існуючі дані не дозволяють заперечувати наявність підвищеного ризику прийому лакосаміду. Таким чином, пацієнтів слід спостерігати щодо ознак суїцидальних думок та поведінки, а також розглядати можливість призначення відповідного лікування. Пацієнти та особи, які доглядають пацієнтів, повинні бути попереджені про існуючий ризик та необхідність консультації у фахівця у разі появи суїцидальної поведінки (див. розділ «Побічна дія»).
Порушення серцевого ритму та провідності:
У КІ лакосаміду описано дозозалежне збільшення інтервалу PR. Лакосамід слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з вихідним проаритмогенним станом, наприклад, з відомими проблемами провідності або тяжкими захворюваннями серця (ішемія/інфаркт міокарда, серцева недостатність, структурні аномалії серця або патології натрієвих каналів серця в анамнезі), у пацієнтів, які отримували лікування препаратами , що впливають на серцеву провідність (включаючи антиаритмічні препарати та протиепілептичні препарати, що блокують натрієві канали) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), а також у пацієнтів похилого віку. Цим пацієнтам слід виконати ЕКГ перед збільшенням дози лакосаміду вище 400 мг на добу, а також після завершення титрування до досягнення рівноважної концентрації лакосаміду у плазмі. У плацебо-контрольованих дослідженнях лакосаміду у пацієнтів з епілепсією не було зазначено фібриляції або тріпотіння передсердь, проте обидва явища були відзначені у пацієнтів з епілепсією у відкритих дослідженнях, а також у постреєстраційній практиці (див. розділ «Побічна дія»). У постреєстраційній практиці були зареєстровані випадки атріовентрикулярної блокади другого або вищого ступеня. У пацієнтів з проаритмогенними станами відзначали шлуночкову тахіаритмію. У поодиноких випадках дані стану призводили до асистолії, зупинки серця та летального результату у пацієнтів з вихідними проаритмогенними станами. Необхідно інформувати пацієнтів про симптоми серцевої аритмії (наприклад, про рідкісний, частий або нерегулярний пульс, відчуття серцебиття, задишку, почуття легкого запаморочення та непритомність).
Запаморочення:
Лікування лакосамідом може супроводжуватися запамороченням, що потенційно призводить до збільшення ризику травм або падінь. У зв'язку з цим пацієнтам слід бути обережними доти, доки не з'ясується, які потенційні НЛР у них можуть розвинутися (див. розділ «Побічна дія»).
Можливе погіршення електро-клінічних характеристик при специфічних синдромах епілепсії у дітей та підлітків:
Безпека та ефективність лакосаміду при лікуванні дітей та підлітків з епілептичними синдромами, при яких можливе співіснування осередкових та генералізованих судомних нападів [наприклад, при синдромі Весто (West syndrome) (Lennox-Gastaut syndrome)], не встановлено.
Допоміжні компоненти:
- Допоміжні компоненти, які можуть викликати непереносимість:
У складі розчину для прийому внутрішньо Вімпат® міститься метилпарагідроксибензоат натрію (E219), який може викликати алергічні реакції (можливо уповільненого типу);
В розчині для прийому внутрішньо Вімпат® міститься сорбітол (E420). Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю фруктози, не слід приймати препарат;
У складі розчину для прийому внутрішньо Вімпат® міститься аспартам (E951), джерело фенілаланіну, який може завдати шкоди пацієнтам, які страждають на фенілкетонурію;
- вміст натрію:
У складі розчину для прийому внутрішньо Вімпат міститься натрій, що слід враховувати пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію. 1 мл препарату містить 142 мг натрію.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
Ступінь впливу лакосаміду на здатність керувати транспортними засобами або механізмами варіюється від незначної до середньої. Лікування лакосамідом може супроводжуватися розвитком запаморочення чи нечіткістю зору. Тому, в період прийому препарату доцільно утримуватись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій доти, доки не з'ясується, чи впливає лакосамід на здатність виконувати ці дії.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30 °С. Чи не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Добову дозу ділять на 2 прийоми – зазвичай вранці та ввечері, незалежно від їди. При пропусканні дози пацієнт повинен бути проінструктований про те, що пропущену дозу слід прийняти якнайшвидше, а потім з наступної дози лакосаміду відновити звичайний режим дозування. Якщо пацієнт помітив запізнення не раніше, ніж за 6 годин до наступної дози, йому слід прийняти наступну дозу лакосаміду згідно зі схемою прийому. Подвійну дозу не слід приймати.
Підлітки та діти з масою тіла 50 кг і вище, а також дорослі:
Монотерапія:
Рекомендована початкова доза становить 50 мг 2 рази на день, з подальшим збільшенням до початкової терапевтичної дози 100 мг 2 рази на день після закінчення першого тижня лікування. Лікування лакосамідом може бути розпочато з дози 100 мг 2 рази на день на підставі оцінки лікарем необхідного зниження судомної активності порівняно з ризиком побічних ефектів. Залежно від відповіді та переносимості підтримуюча доза може бути збільшена на 100 мг на добу (по 50 мг 2 рази на день) з інтервалами на тиждень, аж до рекомендованої максимальної добової підтримуючої дози 600 мг на добу (по 300 мг 2 рази на день). ). Якщо при досягненні дози понад 400 мг на добу у пацієнта зберігається необхідність прийому додаткових протиепілептичних препаратів, необхідно дотримуватися режиму дозування, передбаченого для додаткової терапії (див. нижче).
Додаткова терапія:
Рекомендована початкова доза становить 50 мг 2 рази на день, з подальшим збільшенням до початкової терапевтичної дози 100 мг 2 рази на день після першого тижня. Залежно від відповіді та переносимості, доза може бути збільшена на 100 мг на добу (по 50 мг 2 рази на день) з інтервалами на тиждень, аж до рекомендованої максимальної добової підтримуючої дози 400 мг на добу (200 мг 2 рази на день).
Початок лікування лакосамідом з насичувальної дози:
Лікування лакосамідом може бути, також, розпочато з разової насичувальної дози 200 мг, з наступним прийомом приблизно через 12 год лакосаміду в дозі 100 мг 2 рази на день (200 мг/добу) відповідно до підтримуючого режиму дозування. Подальше коригування дози повинно проводитися згідно з індивідуальною відповіддю та переносимістю, як описано вище. Насичувальна доза може застосовуватися у пацієнтів у ситуаціях, коли, на думку лікаря, необхідне швидке досягнення рівноважної концентрації препарату у плазмі та терапевтичного ефекту. Цей спосіб дозування повинен застосовуватися в умовах медичного контролю з огляду на можливе збільшення кількості небажаних реакцій з боку серцево-судинної системи (важкі аритмії) та центральної нервової системи (див. розділ «Побічна дія»). Призначення насичувальної дози не вивчали при гострих станах,
Припинення терапії:
Відповідно до поточної клінічної практики, при необхідності припинення терапії скасування лакосаміду рекомендується проводити поступово, знижуючи добову дозу на 200 мг на тиждень.
У пацієнтів з тяжкими аритміями необхідно оцінити ставлення клінічної користі до можливого ризику та, за необхідності, припинити прийом лакосаміду.
Застосування у особливих груп пацієнтів:
Застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років):
Літнім пацієнтам зниження дози не потрібне. У пацієнтів похилого віку необхідно враховувати можливість вікового зниження ниркового кліренсу і, як наслідок, підвищення концентрації лакосаміду в плазмі крові (див. наступний параграф «Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю» та розділ «Фармакокінетика»). Дані про застосування лакосаміду у літніх пацієнтів з епілепсією, особливо в дозі понад 400 мг на добу, обмежені (див. розділи «Фармакодинаміка», «Особливі вказівки», «Побічна дія»).
Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю:
Дорослим пацієнтам та дітям з легким та помірним порушенням функції нирок (КК >30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Дітям з масою тіла 50 кг і вище, а також дорослим пацієнтам з легким і помірним порушенням функції нирок можливе призначення дози, що насичує, 200 мг, але подальше титрування дози (> 200 мг/добу) повинно проводитися з обережністю. У дітей з масою тіла 50 кг і вище та дорослих пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК <30 мл/хв) та пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності рекомендована максимальна доза становить 250 мг/добу. У цих пацієнтів титрування дози повинно проводитись обережно. Якщо показано призначення насичувальної дози, початкова доза становить 100 мг з наступним призначенням 50 мг двічі на день протягом першого тижня. У дітей з масою тіла менше 50 мг та тяжкою нирковою недостатністю (КК < 30 мл/хв) або термінальною стадією ниркової недостатності рекомендується зниження максимальної дози на 25 %. Усім пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується додатково призначити до 50% разової дози відразу після закінчення процедури. Лікування пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності слід проводити з обережністю, оскільки клінічний досвід застосування препарату у таких пацієнтів невеликий, і можливе накопичення метаболіту з неуточненою фармакологічною активністю. рекомендується додатково призначити до 50% разової дози одразу після закінчення процедури. Лікування пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності слід проводити з обережністю, оскільки клінічний досвід застосування препарату у таких пацієнтів невеликий, і можливе накопичення метаболіту з неуточненою фармакологічною активністю. рекомендується додатково призначити до 50% разової дози одразу після закінчення процедури. Лікування пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності слід проводити з обережністю, оскільки клінічний досвід застосування препарату у таких пацієнтів невеликий, і можливе накопичення метаболіту з неуточненою фармакологічною активністю.
Застосування у пацієнтів із порушенням функції печінки:
Максимальна доза становить 300 мг на добу для дітей з масою тіла 50 кг і вище та дорослих пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки. Титрувати дозу таким пацієнтам слід з обережністю з огляду на те, що порушення функції печінки часто супроводжує порушення функції нирок. Підліткам і дорослим з масою тіла 50 кг і вище можливе призначення дози, що насичує 200 мг, але подальше титрування дози (> 200 мг на добу) рекомендується проводити з обережністю. На підставі даних дорослих пацієнтів, у підлітків та дітей з легким та помірним порушенням функції печінки з масою тіла до 50 кг необхідне зниження максимальної дози на 25 %. Фармакокінетику лакосаміду не вивчали у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»). Лакосамід слід призначати дорослим пацієнтам, а також підліткам та дітям з тяжкою печінковою недостатністю лише тоді, коли очікувана терапевтична користь препарату перевищує ймовірні ризики при його прийомі. Може знадобитися коригування дози з урахуванням активності захворювання та появи потенційних побічних ефектів.
Лікар повинен призначити найбільш підходящу лікарську форму та дозування залежно від маси тіла пацієнта та рекомендованої дози .
Підлітки та діти з масою тіла 50 кг і вище:
У підлітків та дітей з масою тіла 50 кг і вище застосовується такий самий режим дозування, як у дорослих пацієнтів (див. вище).
Діти (старші 4 років) та підлітки з масою тіла до 50 кг:
Доза визначається на підставі маси тіла. Тому рекомендується починати лікування з розчину для вживання, а потім переходити на таблетки (за бажанням). При призначенні розчину для прийому внутрішньо дозу слід виражати в об'ємних (мл), а не у вагових одиницях (мг).
Монотерапія:
Рекомендована початкова доза становить 2 мг/кг/добу, яка повинна бути збільшена до початкової терапевтичної дози 4 мг/кг/добу після першого тижня. Залежно від відповіді та переносимості лікування підтримуюча доза може бути збільшена ще на 2 мг/кг/добу з інтервалами на тиждень. Дозу слід збільшувати поступово до отримання оптимальної відповіді. У дітей з масою тіла до 40 кг максимальна рекомендована доза становить 12 мг/кг/добу. У дітей з масою тіла від 40 до 50 кг максимальна рекомендована доза становить 10 мг/кг/добу.
Нижче наведено рекомендовані дози при проведенні монотерапії у дітей та підлітків з масою тіла до 50 кг:
- Початкова доза 2 мг/кг/добу;
- разова насичувальна доза: не рекомендується;
- Титрування (поетапне підвищення дози): 2 мг/кг/добу з інтервалами на тиждень;
- Максимальна рекомендована доза у пацієнтів із масою тіла до 40 кг: до 12 мг/кг/добу;
- Максимальна рекомендована доза у пацієнтів з масою тіла від 40 до 50 кг: до 10 мг/кг/добу.
Додаткова терапія:
Рекомендована початкова доза становить 2 мг/кг/добу, з подальшим збільшенням до початкової терапевтичної дози 4 мг/кг/добу після першого тижня. Залежно від відповіді та переносимості лікування підтримуюча доза препарату може бути збільшена ще на 2 мг/кг/добу з інтервалами на тиждень. Дозу слід збільшувати поступово до отримання оптимальної відповіді. У дітей з масою тіла до 20 кг внаслідок вищого кліренсу порівняно з дорослими пацієнтами максимальна рекомендована доза становить до 12 мг/кг/добу. У дітей з масою тіла від 20 кг до 30 кг максимальна рекомендована доза становить 10 мг/кг/добу, а у дітей з масою тіла від 30 кг до 50 кг максимальна рекомендована доза становить 8 мг/кг/добу, хоча у відкритих дослідженнях ( див.
Нижче наведено рекомендовані дози при проведенні додаткової терапії у дітей та підлітків з масою тіла до 50 кг:
- Початкова доза 2 мг/кг/добу;
- разова насичувальна доза: не рекомендується;
- Титрування (поетапне підвищення дози): 2 мг/кг/добу з інтервалами на тиждень;
- Максимальна рекомендована доза у пацієнтів із масою тіла до 20 кг: до 12 мг/кг/добу;
- Максимальна рекомендована доза у пацієнтів з масою тіла від 20 до 30 кг: до 10 мг/кг/добу;
- Максимальна доза, що рекомендується, у пацієнтів з масою тіла від 30 кг до 50 кг: до 8 мг/кг/добу.
Доза, що насичує:
Призначення насичувальної дози в дітей віком не вивчали. Застосування дози, що насичує, не рекомендується у підлітків і дітей з масою тіла до 50 кг.
Застосування у дітей віком до 4 років
Безпека та ефективність лакосаміду у дітей віком до 4 років не вивчали. Дані відсутні.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Вимпат раствор для приема внутрь 10 мг/мл 200 мл производится компанией ЮСБ. Само производство расположено в стране Италия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Вимпат раствор для приема внутрь 10 мг/мл 200 мл и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Вимпат раствор для приема внутрь 10 мг/мл 200 мл в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Вимпат таб п/об пленочной 100мг 14 шт Вимпат таб п/об пленочной 100мг 14 шт, Вимпат таб п/об пленочной 150мг 56 шт Вимпат таб п/об пленочной 150мг 56 шт, Вимпат таб п/об пленочной 200мг 56 шт Вимпат таб п/об пленочной 200мг 56 шт, Вимпат таб п/об пленочной 50мг 14 шт Вимпат таб п/об пленочной 50мг 14 шт.
Пока нет комментариев