Везикар таб п/об пленочной 5мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Везикар таблетки є спазмолітичним засобом, який діє на мускаринові рецептори, переважно М3 підтипу. Ефективність препарату вивчена у клінічних випробуваннях на пацієнтах з синдромом гіперактивного сечового міхура. Фармакокінетика соліфенацину лінійна у терапевтичному діапазоні доз і залежить від ступеня ниркової та печінкової недостатності. Вік та стать не впливають на фармакокінетику препарату.
Везикар таб п/об пленочной 5мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить соліфенацину сукцинат 5 мг або 10 мг.
Лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза 3 мПас, магнію
стеарат, вода очищена; склад плівкового покриття: опадрай жовтий 03F12967 (гіпромеллоза 6 мПас, тальк, макрогол 8)
Опис:
Пігулка 5 мг - кругла, двоопукла таблетка, вкрита оболонкою світло-жовтого кольору, що має маркування "150" і логотип компанії на одній стороні.
Таблетка 10 мг – кругла, двоопукла таблетка, покрита оболонкою, світло-рожевого кольору, що має маркування "151" та логотип компанії на одній стороні.
Форма випуску:
Пігулки покриті плівковою оболонкою 5 мг або 10 мг
По 10 таблеток у блістері, по 1 або 3 блістери у картонній пачці з інструкцією із застосування.
ПротипоказанняЗатримка сечовипускання тяжкі шлунково-кишкові захворювання (включаючи токсичний мегаколон) міастенія gravis закритокутова глаукома; підвищена чутливість до компонентів препарату; проведення гемодіалізу;
Дозування5 мг
Показання до застосуванняЛікування ургентного (імперативного) нетримання сечі, прискореного сечовипускання та ургентних (імперативних) позивів до сечовипускання, характерних для пацієнтів із синдромом гіперактивного сечового міхура.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиФармакологічна взаємодія
Супутнє лікування лікарськими засобами з антихолінергічними властивостями може призвести до більш виражених терапевтичних та небажаних ефектів. Після припинення прийому соліфенацину слід зробити приблизно тижневу перерву, перш ніж розпочинати лікування іншим антихолінергічним препаратом. Терапевтичний ефект може бути знижений при одночасному прийомі холінергічних агоністів рецепторів. Соліфенацин може знизити ефект лікарських препаратів, що стимулюють моторику шлунково-кишкового тракту, наприклад – метоклопраміду та цизаприду.
Фармакокінетична взаємодія
Дослідження in vitro показали, що в терапевтичних концентраціях соліфенацин не пригнічує CYP1A 1/2, 2С9, 2С19, 2D6 або ЗА4, виділені з мікросом печінки людини. Тому малоймовірно, що соліфенацин змінить кліренс ліків, які метаболізуються цими CYP-ферментами.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику соліфенацину.
Соліфенацин метаболізується CYP3A4. Одночасне введення кетоконазолу (200 мг на день), сильного інгібітора CYP3A4, викликало дворазове збільшення ППК залежно від концентрації від часу соліфенацину, а в дозі 400 мг/день – трикратне збільшення. Тому максимальна доза Везикара не повинна перевищувати 5 мг, якщо хворий одночасно приймає кетоконазол або терапевтичні дози інших сильних інгібіторів CYP3A4 (таких, як ритонавір, нелфінавір, ітраконазол). Одночасне лікування соліфенацином та сильним інгібітором CYP3A4 протипоказане пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю або з помірною печінковою недостатністю. Оскільки соліфенацин метаболізується CYP3A4, можливі фармакокінетичні взаємодії з іншими субстратами CYP3A4 з більш високою спорідненістю (верапаміл, дилтіазем) та індукторами CYP3A4 (рифампіцин, фенітоїн,
Вплив соліфенацину на фармакокінетику інших лікарських засобів
Пероральні контрацептиви: Не виявлено фармакокінетичної взаємодії соліфенацину та комбінованих пероральних контрацептивів (етинілестрадіол/левоноргестрел).
Варфарин: Прийом Везікара не викликав змін фармакокінетики R-варфарину або S-варфарину або їхнього впливу на протромбіновий час.
Дігоксин: Прийом Везікара не впливав на фармакокінетику дигоксину.
ПередозуванняНайвища доза соліфенацину, яка використовувалася добровольцями, становила 100 мг як одноразової дози. При цій дозі найчастіше відзначалися такі побічні ефекти: головний біль (легкий), сухість у роті (помірна), запаморочення (помірне), сонливість (легка) та неясність зору (помірна). Про випадки гострих передозувань не повідомлялося. У випадках передозування слід призначити активоване вугілля, зробити промивання шлунка, але не викликати блювання.
Як і у випадках передозування інших антихолінергічних засобів, симптоми слід лікувати так: при тяжких антихолінергічних ефектах центральної дії (галюцинації, виражена збудливість) – фізостигмін або карбахол; при судомах або вираженій збудливості – бензодіазепіни; при респіраторній недостатності – штучне дихання; при тахікардії – бета-блокатори; при затримці сечовипускання – катетеризація; при мідріазі – закопувати в очі пілокарпін та/або помістити хворого у темне приміщення.
Як і у разі передозування інших антихолінергічних препаратів, особливу увагу слід приділяти пацієнтам із встановленим ризиком подовження інтервалу QT (тобто при гіпокаліємії, брадикардії та при одночасному прийомі препаратів, що викликають подовження інтервалу QT) та пацієнтам із серцевими захворюваннями (ішемія міокарда, аритмії) , застійна серцева недостатність)
Фармакологічна дія
Фармакологічна група
Спазмолітичний засіб.
Фармакодинаміка:
Фармакологічні дослідження, що проводилися in vitro та in vivo, показали, що соліфенацин є специфічним конкурентним інгібітором мускаринових рецепторів, переважно М3 підтипу. Також було встановлено, що соліфенацин має низьку або відсутність спорідненості з різними іншими рецепторами та іонними каналами. Ефективність препарату Везикар у дозах 5 мг та 10 мг, вивчена у кількох подвійних сліпих, рандомізованих, контрольованих клінічних випробуваннях на чоловіках та жінках із синдромом гіперактивного сечового міхура, спостерігалася вже протягом першого тижня лікування та стабілізувалася протягом наступних 12 тижнів лікування. Максимальний ефект Везікара може бути виявлений через 4 тижні. Ефективність зберігається протягом тривалого застосування (щонайменше 12 місяців).
Фармакокінетика:
Загальні характеристики
Абсорбція: Максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-8 годин. Час досягнення максимальної концентрації (tmax) залежить від дози. Сmax та площа під кривою (ППК) залежності концентрації від часу збільшуються пропорційно підвищенню дози від 5 до 40 мг. Абсолютна біодоступність – 90%. Прийом їжі не впливає на Сmax та ППК соліфенацину.
Розподіл: Об'єм розподілу соліфенацину після внутрішньовенного введення становить приблизно 600л. Соліфенацин значною мірою (близько 98%) пов'язаний із протеїнами плазми, переважно з альфа1-кислим глікопротеїном.
Метаболізм: Соліфенацин активно метаболізується печінкою, переважно цитохромом Р450 ЗА4 (CYP3A4). Однак є альтернативні метаболічні шляхи, за допомогою яких може здійснюватися метаболізм соліфенацину. Системний кліренс соліфенацину становить близько 9,5 л/година, а кінцевий період напіввиведення дорівнює 45-68 годин. Після прийому препарату внутрішньо у плазмі, крім соліфенацину, були ідентифіковані такі метаболіти: один фармакологічно активний (4R-гідроксисоліфенацин) і три неактивні (N-глюкуронід, N-оксид та 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину).
Після одноразового введення 10 мг 14С-міченого соліфенацину через 26 днів близько 70% радіоактивності було виявлено в сечі і 23% у фекаліях. У сечі приблизно 11% радіоактивності виявлено у вигляді незміненої активної речовини, близько 18% у вигляді N-оксидного метаболіту, 9% у вигляді 4R-гідрокси-N-оксидного метаболіту та 8% у вигляді 4R-гідрокси метаболіту (активний метаболіт).
Фармакокінетика соліфенацину лінійна у терапевтичному діапазоні доз.
Особливості фармакокінетики в окремих категорій пацієнтів
Вік: Не потрібно коригувати дозу залежно від віку хворих. Дослідження показали, що експозиція соліфенацину (5 та 10 мг), виражена у вигляді ППК, була подібною у здорових літніх індивідів (від 65 до 80 років) та у здорових молодих індивідів (<55 років). Середня швидкість абсорбції, виражена як tmax. була дещо нижчою, а кінцевий період напіввиведення приблизно на 20% довшим у людей похилого віку. Ці незначні відмінності є клінічно значущими. Фармакокінетика соліфенацину не визначалася у дітей та підлітків. Стать: Фармакокінетика соліфенацину не залежить від статі пацієнта. Раса: Расова приналежність не впливає на фармакокінетику соліфенацину. Ниркова недостатність: ППК та Сmax соліфенацину у пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) експозиція соліфенацину значно вища – збільшення Сmax становить близько 30%, ППК – понад 100% та t1/2 – більше 60%. Відзначено статистично значущий взаємозв'язок між кліренсом креатиніну та кліренсом соліфенацину. Фармакокінетика у пацієнтів, які піддаються гемодіалізу, не вивчали.
Печінкова недостатність: У пацієнтів із помірною печінковою недостатністю (показник Child-Pugh від 7 до 9) величина Сmax не змінюється, ППК збільшується на 60%, t1/2 збільшується вдвічі. Фармакокінетика у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не визначалася.
Вагітність та годування груддюНемає клінічних даних про жінок, які завагітніли під час прийому соліфенацину. Дослідження на тваринах не виявили прямого несприятливого впливу на фертильність, розвиток ембріона/плоду або пологи. Слід бути обережними при призначенні даного препарату вагітним жінкам. Немає даних про екскрецію соліфенацину з молоком у людей. Застосування Везикара не рекомендується під час грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом лікаря.
Побічні явищаВезикар може викликати побічні ефекти, пов'язані з антихолінергічною дією соліфенацину, частіше за слабку або помірну вираженість. Частота цих небажаних ефектів залежить від дози. Найпоширеніший побічний ефект Везікара – сухість у роті. Вона спостерігалася у 11% пацієнтів, які отримували дозу 5 мг на день, у 22% пацієнтів, які отримували дозу 10 мг на день, та у 4%, які отримували плацебо. Виразність сухості в роті зазвичай була слабкою і лише в окремих випадках призводила до переривання лікування. Загалом прихильність до лікування (комплаєнс) була дуже висока.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: запор, нудота, диспепсія, біль у животі; гастроезофагальна рефлюксна хвороба, сухість глотки, товстокишкова непрохідність, копростаз
Інфекції та інвазії: інфекція сечовивідних шляхів
Порушення з боку нервової системи: сонливість, дисгевзія (порушення смаку) Порушення з боку органів зору: нечіткість зору (порушення акомодації), сухість очей Порушення загального стану: втома, набряк нижніх кінцівок Порушення з боку
органів
дихання грудної клітки та середостіння: сухість порожнини носа Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: сухість шкіри
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: утруднення сечовипускання, затримка сечовипускання
Алергічні реакції під час клінічних випробувань не спостерігалися. Проте можливість алергічних реакцій годі було виключати.
особливі вказівкиПерш ніж розпочати лікування Везикаром, слід встановити, чи немає інших причин прискореного сечовипускання (серцева недостатність чи захворювання нирок). Якщо виявлено інфекцію сечових шляхів, слід розпочати відповідне антибактеріальне лікування. Везикар слід з обережністю призначати пацієнтам: з клінічно значущою обструкцією вихідного отвору сечового міхура, що веде до ризику затримки сечі; із шлунково-кишковими обструктивними захворюваннями; із ризиком зниженої моторики шлунково-кишкового тракту; з тяжкою нирковою (кліренс креатиніну <30 мл на хвилину) та помірною печінковою (показник Child-Pugh від 7 до 9) недостатністю; дози для цих пацієнтів не повинні перевищувати 5 мг; одночасно приймає сильний інгібітор CYP3A4, наприклад, кетоконазол; з грижею стравохідного отвору діафрагми, гастроезофагальним рефлюксом та пацієнтам, які одночасно приймають лікарські препарати (наприклад, бісфосфонати), які можуть спричинити або посилити езофагіт; з автономною нейропатією
Пацієнти з рідкісними спадковими порушеннями переносимості галактози, лактазною недостатністю лопарей (саамів), глюкозо-галактозною мальабсорбцією не повинні приймати препарат. Вплив на здатність керувати автомобілем і
керувати
механізмами і почуття втоми, що може негативно позначитися на здатності керувати автомобілем та працювати з механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПо 5 мг один раз на день внутрішньо, запиваючи рідиною, незалежно від часу їди. При необхідності дозу можна збільшити до 10 мг один раз на день.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Везикар таб п/об пленочной 5мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить соліфенацину сукцинат 5 мг або 10 мг.
Лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза 3 мПас, магнію
стеарат, вода очищена; склад плівкового покриття: опадрай жовтий 03F12967 (гіпромеллоза 6 мПас, тальк, макрогол 8)
Опис:
Пігулка 5 мг - кругла, двоопукла таблетка, вкрита оболонкою світло-жовтого кольору, що має маркування "150" і логотип компанії на одній стороні.
Таблетка 10 мг – кругла, двоопукла таблетка, покрита оболонкою, світло-рожевого кольору, що має маркування "151" та логотип компанії на одній стороні.
Форма випуску:
Пігулки покриті плівковою оболонкою 5 мг або 10 мг
По 10 таблеток у блістері, по 1 або 3 блістери у картонній пачці з інструкцією із застосування.
ПротипоказанняЗатримка сечовипускання тяжкі шлунково-кишкові захворювання (включаючи токсичний мегаколон) міастенія gravis закритокутова глаукома; підвищена чутливість до компонентів препарату; проведення гемодіалізу;
Дозування5 мг
Показання до застосуванняЛікування ургентного (імперативного) нетримання сечі, прискореного сечовипускання та ургентних (імперативних) позивів до сечовипускання, характерних для пацієнтів із синдромом гіперактивного сечового міхура.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиФармакологічна взаємодія
Супутнє лікування лікарськими засобами з антихолінергічними властивостями може призвести до більш виражених терапевтичних та небажаних ефектів. Після припинення прийому соліфенацину слід зробити приблизно тижневу перерву, перш ніж розпочинати лікування іншим антихолінергічним препаратом. Терапевтичний ефект може бути знижений при одночасному прийомі холінергічних агоністів рецепторів. Соліфенацин може знизити ефект лікарських препаратів, що стимулюють моторику шлунково-кишкового тракту, наприклад – метоклопраміду та цизаприду.
Фармакокінетична взаємодія
Дослідження in vitro показали, що в терапевтичних концентраціях соліфенацин не пригнічує CYP1A 1/2, 2С9, 2С19, 2D6 або ЗА4, виділені з мікросом печінки людини. Тому малоймовірно, що соліфенацин змінить кліренс ліків, які метаболізуються цими CYP-ферментами.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику соліфенацину.
Соліфенацин метаболізується CYP3A4. Одночасне введення кетоконазолу (200 мг на день), сильного інгібітора CYP3A4, викликало дворазове збільшення ППК залежно від концентрації від часу соліфенацину, а в дозі 400 мг/день – трикратне збільшення. Тому максимальна доза Везикара не повинна перевищувати 5 мг, якщо хворий одночасно приймає кетоконазол або терапевтичні дози інших сильних інгібіторів CYP3A4 (таких, як ритонавір, нелфінавір, ітраконазол). Одночасне лікування соліфенацином та сильним інгібітором CYP3A4 протипоказане пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю або з помірною печінковою недостатністю. Оскільки соліфенацин метаболізується CYP3A4, можливі фармакокінетичні взаємодії з іншими субстратами CYP3A4 з більш високою спорідненістю (верапаміл, дилтіазем) та індукторами CYP3A4 (рифампіцин, фенітоїн,
Вплив соліфенацину на фармакокінетику інших лікарських засобів
Пероральні контрацептиви: Не виявлено фармакокінетичної взаємодії соліфенацину та комбінованих пероральних контрацептивів (етинілестрадіол/левоноргестрел).
Варфарин: Прийом Везікара не викликав змін фармакокінетики R-варфарину або S-варфарину або їхнього впливу на протромбіновий час.
Дігоксин: Прийом Везікара не впливав на фармакокінетику дигоксину.
ПередозуванняНайвища доза соліфенацину, яка використовувалася добровольцями, становила 100 мг як одноразової дози. При цій дозі найчастіше відзначалися такі побічні ефекти: головний біль (легкий), сухість у роті (помірна), запаморочення (помірне), сонливість (легка) та неясність зору (помірна). Про випадки гострих передозувань не повідомлялося. У випадках передозування слід призначити активоване вугілля, зробити промивання шлунка, але не викликати блювання.
Як і у випадках передозування інших антихолінергічних засобів, симптоми слід лікувати так: при тяжких антихолінергічних ефектах центральної дії (галюцинації, виражена збудливість) – фізостигмін або карбахол; при судомах або вираженій збудливості – бензодіазепіни; при респіраторній недостатності – штучне дихання; при тахікардії – бета-блокатори; при затримці сечовипускання – катетеризація; при мідріазі – закопувати в очі пілокарпін та/або помістити хворого у темне приміщення.
Як і у разі передозування інших антихолінергічних препаратів, особливу увагу слід приділяти пацієнтам із встановленим ризиком подовження інтервалу QT (тобто при гіпокаліємії, брадикардії та при одночасному прийомі препаратів, що викликають подовження інтервалу QT) та пацієнтам із серцевими захворюваннями (ішемія міокарда, аритмії) , застійна серцева недостатність)
Фармакологічна дія
Фармакологічна група
Спазмолітичний засіб.
Фармакодинаміка:
Фармакологічні дослідження, що проводилися in vitro та in vivo, показали, що соліфенацин є специфічним конкурентним інгібітором мускаринових рецепторів, переважно М3 підтипу. Також було встановлено, що соліфенацин має низьку або відсутність спорідненості з різними іншими рецепторами та іонними каналами. Ефективність препарату Везикар у дозах 5 мг та 10 мг, вивчена у кількох подвійних сліпих, рандомізованих, контрольованих клінічних випробуваннях на чоловіках та жінках із синдромом гіперактивного сечового міхура, спостерігалася вже протягом першого тижня лікування та стабілізувалася протягом наступних 12 тижнів лікування. Максимальний ефект Везікара може бути виявлений через 4 тижні. Ефективність зберігається протягом тривалого застосування (щонайменше 12 місяців).
Фармакокінетика:
Загальні характеристики
Абсорбція: Максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-8 годин. Час досягнення максимальної концентрації (tmax) залежить від дози. Сmax та площа під кривою (ППК) залежності концентрації від часу збільшуються пропорційно підвищенню дози від 5 до 40 мг. Абсолютна біодоступність – 90%. Прийом їжі не впливає на Сmax та ППК соліфенацину.
Розподіл: Об'єм розподілу соліфенацину після внутрішньовенного введення становить приблизно 600л. Соліфенацин значною мірою (близько 98%) пов'язаний із протеїнами плазми, переважно з альфа1-кислим глікопротеїном.
Метаболізм: Соліфенацин активно метаболізується печінкою, переважно цитохромом Р450 ЗА4 (CYP3A4). Однак є альтернативні метаболічні шляхи, за допомогою яких може здійснюватися метаболізм соліфенацину. Системний кліренс соліфенацину становить близько 9,5 л/година, а кінцевий період напіввиведення дорівнює 45-68 годин. Після прийому препарату внутрішньо у плазмі, крім соліфенацину, були ідентифіковані такі метаболіти: один фармакологічно активний (4R-гідроксисоліфенацин) і три неактивні (N-глюкуронід, N-оксид та 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину).
Після одноразового введення 10 мг 14С-міченого соліфенацину через 26 днів близько 70% радіоактивності було виявлено в сечі і 23% у фекаліях. У сечі приблизно 11% радіоактивності виявлено у вигляді незміненої активної речовини, близько 18% у вигляді N-оксидного метаболіту, 9% у вигляді 4R-гідрокси-N-оксидного метаболіту та 8% у вигляді 4R-гідрокси метаболіту (активний метаболіт).
Фармакокінетика соліфенацину лінійна у терапевтичному діапазоні доз.
Особливості фармакокінетики в окремих категорій пацієнтів
Вік: Не потрібно коригувати дозу залежно від віку хворих. Дослідження показали, що експозиція соліфенацину (5 та 10 мг), виражена у вигляді ППК, була подібною у здорових літніх індивідів (від 65 до 80 років) та у здорових молодих індивідів (<55 років). Середня швидкість абсорбції, виражена як tmax. була дещо нижчою, а кінцевий період напіввиведення приблизно на 20% довшим у людей похилого віку. Ці незначні відмінності є клінічно значущими. Фармакокінетика соліфенацину не визначалася у дітей та підлітків. Стать: Фармакокінетика соліфенацину не залежить від статі пацієнта. Раса: Расова приналежність не впливає на фармакокінетику соліфенацину. Ниркова недостатність: ППК та Сmax соліфенацину у пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) експозиція соліфенацину значно вища – збільшення Сmax становить близько 30%, ППК – понад 100% та t1/2 – більше 60%. Відзначено статистично значущий взаємозв'язок між кліренсом креатиніну та кліренсом соліфенацину. Фармакокінетика у пацієнтів, які піддаються гемодіалізу, не вивчали.
Печінкова недостатність: У пацієнтів із помірною печінковою недостатністю (показник Child-Pugh від 7 до 9) величина Сmax не змінюється, ППК збільшується на 60%, t1/2 збільшується вдвічі. Фармакокінетика у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не визначалася.
Вагітність та годування груддюНемає клінічних даних про жінок, які завагітніли під час прийому соліфенацину. Дослідження на тваринах не виявили прямого несприятливого впливу на фертильність, розвиток ембріона/плоду або пологи. Слід бути обережними при призначенні даного препарату вагітним жінкам. Немає даних про екскрецію соліфенацину з молоком у людей. Застосування Везикара не рекомендується під час грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом лікаря.
Побічні явищаВезикар може викликати побічні ефекти, пов'язані з антихолінергічною дією соліфенацину, частіше за слабку або помірну вираженість. Частота цих небажаних ефектів залежить від дози. Найпоширеніший побічний ефект Везікара – сухість у роті. Вона спостерігалася у 11% пацієнтів, які отримували дозу 5 мг на день, у 22% пацієнтів, які отримували дозу 10 мг на день, та у 4%, які отримували плацебо. Виразність сухості в роті зазвичай була слабкою і лише в окремих випадках призводила до переривання лікування. Загалом прихильність до лікування (комплаєнс) була дуже висока.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: запор, нудота, диспепсія, біль у животі; гастроезофагальна рефлюксна хвороба, сухість глотки, товстокишкова непрохідність, копростаз
Інфекції та інвазії: інфекція сечовивідних шляхів
Порушення з боку нервової системи: сонливість, дисгевзія (порушення смаку) Порушення з боку органів зору: нечіткість зору (порушення акомодації), сухість очей Порушення загального стану: втома, набряк нижніх кінцівок Порушення з боку
органів
дихання грудної клітки та середостіння: сухість порожнини носа Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: сухість шкіри
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: утруднення сечовипускання, затримка сечовипускання
Алергічні реакції під час клінічних випробувань не спостерігалися. Проте можливість алергічних реакцій годі було виключати.
особливі вказівкиПерш ніж розпочати лікування Везикаром, слід встановити, чи немає інших причин прискореного сечовипускання (серцева недостатність чи захворювання нирок). Якщо виявлено інфекцію сечових шляхів, слід розпочати відповідне антибактеріальне лікування. Везикар слід з обережністю призначати пацієнтам: з клінічно значущою обструкцією вихідного отвору сечового міхура, що веде до ризику затримки сечі; із шлунково-кишковими обструктивними захворюваннями; із ризиком зниженої моторики шлунково-кишкового тракту; з тяжкою нирковою (кліренс креатиніну <30 мл на хвилину) та помірною печінковою (показник Child-Pugh від 7 до 9) недостатністю; дози для цих пацієнтів не повинні перевищувати 5 мг; одночасно приймає сильний інгібітор CYP3A4, наприклад, кетоконазол; з грижею стравохідного отвору діафрагми, гастроезофагальним рефлюксом та пацієнтам, які одночасно приймають лікарські препарати (наприклад, бісфосфонати), які можуть спричинити або посилити езофагіт; з автономною нейропатією
Пацієнти з рідкісними спадковими порушеннями переносимості галактози, лактазною недостатністю лопарей (саамів), глюкозо-галактозною мальабсорбцією не повинні приймати препарат. Вплив на здатність керувати автомобілем і
керувати
механізмами і почуття втоми, що може негативно позначитися на здатності керувати автомобілем та працювати з механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПо 5 мг один раз на день внутрішньо, запиваючи рідиною, незалежно від часу їди. При необхідності дозу можна збільшити до 10 мг один раз на день.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Везикар таб п/об пленочной 5мг 30 шт производится компанией Импорт. Само производство расположено в стране Нидерланды.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Везикар таб п/об пленочной 5мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Везикар таб п/об пленочной 5мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Везигамп таб 10 мг 30 шт Везигамп таб 10 мг 30 шт, Везигамп таб 5 мг 30 шт Везигамп таб 5 мг 30 шт, Везикар таб п/об пленочной 10мг 30 шт Везикар таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Соликса-Ксантис таб п/п/об 10мг 30 шт Соликса-Ксантис таб п/п/об 10мг 30 шт, Соликса-Ксантис таб п/п/об 10мг 60 шт Соликса-Ксантис таб п/п/об 10мг 60 шт, Соликса-Ксантис таб п/п/об 5мг 30 шт Соликса-Ксантис таб п/п/об 5мг 30 шт, Соликса-Ксантис таб п/п/об 5мг 60 шт Соликса-Ксантис таб п/п/об 5мг 60 шт.
Пока нет комментариев