Верапамил таб п/об 80мг 50 шт авва рус
Верапамил таб п/об 80мг 50 шт авва рус инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: верапамілу гідрохлорид (у перерахунку на 100% речовину) – 80,0.
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат – 52,24 мг, крохмаль картопляний – 19,00 мг, повідон К-17 – 7,26, тальк – 0,75 мг, кальцію стеарат – 0,75 мг.
Склад оболонки, мг:
Гіпромелоза – 2,060, титану діоксид – 1,186, полісорбат-80 (твін-80) – 0,390, парафін рідкий – 0,234, барвник хіноліновий жовтий – 0,130.
Опис:
Круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору; на поперечному розрізі ядро білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, 80 мг.
По 10 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 2, 4 або 5 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
Протипоказання-підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин;
-Кардіогенний шок;
-атріовентрикулярна блокада II або III ступеня, за винятком пацієнтів з функціонуючим електрокардіостимулятором;
-синдром слабкості синусового вузла, за винятком пацієнтів з функціонуючим електрокардіостимулятором;
-Серцева недостатність зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка менше 35% та/або тиском заклинювання легеневої артерії понад 20 мм. рт. ст. (за винятком серцевої недостатності, спричиненої надшлуночковою тахікардією, що підлягає лікуванню верапамілом);
-Фібриляція/тремтіння передсердь за наявності додаткових провідних шляхів (синдроми Вольфа-Паркінсона-Уайта, Лауна-Ганонга-Левіна). Дані пацієнти схильні до ризику розвитку шлуночкової тахіаритмії, у т. ч. фібриляції шлуночків у разі застосування верапамілу;
-одночасне застосування з івабрадином;
-вагітність та період грудного вигодовування (ефективність та безпека не встановлені);
-Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені);
-Рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З обережністю:
-артеріальна гіпотензія;
-гострий інфаркт міокарда;
-дисфункція лівого шлуночка;
-Атріовентрикулярна блокада І ступеня;
-Брадикардія;
-Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
-Серцева недостатність;
-порушення функції нирок та/або тяжкі порушення функції печінки;
Захворювання, що торкаються нервово-м'язової передачі (міастенія гравіс, синдром Ламберта-Ітона, м'язова дистрофія Дюшенна);
-одночасний прийом із серцевими глікозидами, хінідином, флекаїнідом, інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (симвастатином, ловастатином, аторвастатином); ритонавіром та іншими противірусними препаратами для лікування ВІЛ-інфекції; бета-адреноблокаторами для прийому внутрішньо; засобами, що зв'язуються з білками плазми, колхіцином, дабігатраном, іншими пероральними антикоагулянтними засобами прямої дії;
-Старий вік.
Дозування80 мг
Показання до застосування-Артеріальна гіпертензія;
-Ішемічна хвороба серця, включаючи хронічну стабільну стенокардію (класична стенокардія напруги), нестабільну стенокардію, стенокардію, обумовлену спазмом судин (стенокардія Принцметалу);
-Пароксизмальна надшлуночкова тахікардія;
-Фібриляція/тріпотіння передсердь, що супроводжуються тахіаритмією (за винятком синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта та Лауна-Ганонга-Левіна).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиМетаболічні дослідження in vitro свідчать про те, що верапаміл метаболізується під дією ізоферментів CYP3A4, CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9 та CYP2CI8 цитохрому Р450. Верапаміл є інгібітором ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну. Клінічно значущі взаємодії були відзначені при одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4, при цьому спостерігалося підвищення концентрації верапамілу в плазмі, тоді як індуктори ізоферменту CYP3A4 знижували концентрацію верапамілу в плазмі крові, тому необхідний моніторинг пацієнтів на предмет. Спільне застосування верапамілу та лікарського препарату, який метаболізується ізоферментом CYP3A4 або є субстратом P-gp, може супроводжуватись збільшенням концентрації препарату.
У таблиці нижче представлені дані щодо можливої лікарської взаємодії, обумовленої фармакокінетичними параметрами (де Сmax – максимальна концентрація в плазмі крові, Css – середня рівноважна концентрація в плазмі крові, AUC – площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час»).
Альфа-адреноблокатори:
Празозин - збільшення Сmах празозину (~40 %), не впливає на Т1/2 празозину;
Коментар - Додаткова антигіпертензивна дія.
Теразозин - збільшення AUC теразозину (~24%) та Сmах (~25%).
Антиаритмічні засоби
Флекаїнід - мінімальна дія на кліренс флекаїніду в плазмі (<~10 %); не впливає на кліренс верапамілу у плазмі крові.
Хінідин - зниження перорального кліренсу хінідину (~35%);
Коментар – виражене зниження АТ. Може спостерігатися набряк легень у пацієнтів із гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією.
Засоби для лікування бронхіальної астми
Теофілін – зменшення перорального та системного кліренсу (~20 %);
Коментар - зменшення кліренсу у пацієнтів, що палять (~11%).
Протисудомні/протиепілептичні засоби
Карбамазепін – збільшення AUC карбамазепіну (~46 %) у пацієнтів із стійкою парціальною епілепсією;
Коментар - збільшення концентрації карбамазепіну, що може призвести до розвитку таких побічних ефектів карбамазепіну як диплопія, біль голови, атаксія або запаморочення.
Фенітоїн – зменшення концентрації верапамілу у плазмі крові.
Антидепресанти
Іміпрамін - збільшення AUC іміпраміну (~15%);
Коментар – не впливає на концентрацію активного метаболіту, дезіпраміну.
Гіпоглікемічні засоби
Глібурид - збільшення Сmax глибуриду (~28%), AUC (~26%).
Протипідагричні засоби
Колхіцин - збільшення AUC колхіцину (~ у 2,0 рази) та Сmax (~ у 1,3 рази);
Коментар – знизити дозу колхіцину (див. інструкцію із застосування колхіцину). Колхіцин є субстратом і для CYP3A4 і для Р-глікопротеїну. Верапаміл інгібує CYP3A4 та Р-глікопротеїн;
При одночасному застосуванні верапамілу та колхіцину інгібування Р-глікопротеїну та/або CYP3A4 верапамілом може спричинити збільшення експозиції колхіцину та значне підвищення концентрації колхіцину в крові. У постмаркетинговому періоді застосування отримано одне повідомлення про параліч (тетрапарез), пов'язане з одночасним застосуванням верапамілу та колхіцину (див. розділ «Побічна дія»).
Протимікробні засоби
Кларитроміцин – можливе підвищення концентрації верапамілу.
Еритроміцин – можливе підвищення концентрації верапамілу.
Рифампіцин – зменшення AUC (~97 %), Cmax (~94 %), біодоступності (~92 %) верапамілу;
Коментар – антигіпертензивна дія може зменшуватися.
Телітроміцин – можливе підвищення концентрації верапамілу.
Протипухлинні засоби
Доксорубіцин - збільшення AUC (104%) та Сmах (61%) доксорубіцину;
Коментар - у пацієнтів із дрібноклітинним раком легень.
Барбітурати
Фенобарбітал – збільшення перорального кліренсу верапамілу ~ у 5 разів.
Бензодіазепіни та інші транквілізатори
Буспірон - збільшення AUC і Смах буснірону ~ в 3,4 рази.
Мідазолам - збільшення AUC (~ у 3 рази) та Сmах (~ у 2 рази) мідазоламу.
Бета-адреноблокатори
Метопролол – збільшення AUC (~32,5 %) та Сmах (~41 %) метопрололу у пацієнтів зі стенокардією;
Коментар – див. розділ «Особливі вказівки».
Пропранолол - збільшення AUC (~65%) та Сmах (~94%) пропранололу у пацієнтів зі стенокардією;
Коментар – див. розділ «Особливі вказівки».
Серцеві глікозиди
Дигітоксин - зменшення загального кліренсу (~27%) та екстраренального кліренсу (~29%) дигітоксину.
Дігоксин - збільшення Сmах (на ~44%), C12h (на ~53%), Css (на ~44%) та AUC (на ~50%) дигоксину у здорових добровольців;
Коментар – знизити дозу дигоксину. розділ «Особливі вказівки».
Антагоністи H2 рецепторів
Циметидин – збільшення AUC R-(~25%) та S-(~40%) верапамілу з відповідним зменшенням кліренсу R- та S-верапамілу.
Імунологічні/імуносупресивні засоби
Циклоспорин - збільшення AUC, Css, Сmах (на ~ 45%) циклоспорину.
Еверолімус - еверолімус: збільшення AUC (~ у 3,5 рази) та Сmах (~ у 2,3 рази). Верапаміл: збільшення Ctrough (концентрація препарату в плазмі безпосередньо перед прийомом його чергової дози) (~ у 2,3 рази);
Коментар - може знадобитися визначення концентрації та титрування дози еверолімусу.
Сиролімус - збільшення AUC сиролімусу (~ у 2,2 рази); збільшення AUC S-верапамілу (~ в 1,5 рази);
Коментар - може знадобитися визначення концентрації та титрування дози сиролімусу.
Такролімус – можливе підвищення концентрації такролімусу.
Гіполіпідемічні засоби (інгібітори ГМГ-КоА редуктази) Аторвастатин - можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі, збільшення AUC верапамілу ~43%;
Коментар - додаткова інформація наведена нижче.
Ловастатин - можливе підвищення концентрації ловастатину та AUC верапамілу (~63%) та Сmах (~32%) у плазмі крові;
Коментар - додаткова інформація наведена нижче.
Симвастатин - збільшення AUC (~ у 2,6 рази) та Сmах (~ у 4,6 раза) симвастатину;
Коментар - додаткова інформація наведена нижче.
Агоністи рецепторів серотоніну
Алмотриптан - збільшення AUC (~20%) та Сmах (~24%) алмотриптану.
Урикозуричні засоби
Сульфінпіразон – збільшення перорального кліренсу верапамілу (~ у 3 рази), зниження біодоступності (~60 %);
Коментар – антигіпертензивна дія може зменшуватися.
Антикоагулянти
Дабігатран - верапаміл у лікарській формі з негайним вивільненням;
Коментар - збільшення Сmах (до 180%) та AUC (до 150%) дабігатрана. Може виникнути ризик кровотечі. Можливо, потрібно знизити дозу дабігатрану при прийомі внутрішньо з верапамілом. (Див. інструкцію з медичного застосування лікарського препарату Дабігатран).
Інші антикоагулянтні засоби прямої дії (ППАК) - на тлі збільшення всмоктування ППАК внаслідок того, що вони є субстратами Р-глікопротеїну, і, за певних умов, зменшення елімінації ППАК, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, можливе підвищення системної біодоступності ППАК;
Коментар - за деякими даними, можливе підвищення ризику кровотечі, особливо за наявності інших факторів ризику. Може виникнути необхідність зменшення дози ППАК при одночасному застосуванні з верапамілом (схеми застосування див. в інструкції із застосування ППАК).
Інші серцево-судинні засоби
Івабрадин – одночасне застосування з івабрадином протипоказане через розвиток додаткового негативного хронотропного ефекту верапамілу до івабрадину;
Коментар – див. розділ «Протипоказання».
Інші
Грейпфрутовий сік - збільшення AUC R-(~49%) та S-(~37%) верапамілу та Сmах R-(~75%) та S-(~51%) верапамілу;
Коментар - Т1/2 та нирковий кліренс не змінювалися. Грейпфрутовий сік не слід приймати разом із верапамілом.
Звіробій продірявлений - зменшення AUC R-(~78%) та S-(~80%) верапамілу з відповідним зниженням Сmах.
Інші можливі види взаємодії
Дабігатран
При одночасному застосуванні дабігатрану етексилату з верапамілом, що призначався перорально, значення Сmах та AUC дабігатрану збільшувалися в залежності від часу застосування та лікарської форми верапамілу. Найбільше підвищення зазначених значень дабігатрану спостерігалося у випадку, коли перша доза верапамілу у лікарській формі з негайним вивільненням приймалася за 1 годину до прийому дабігатрану етексилату (Сmах підвищилася на 180 %, а AUC – на 150 %). При застосуванні лікарської форми верапамілу з уповільненим вивільненням цей ефект прогресивно знижувався (Сmах підвищилася на 90%, a AUC - на 70%), так само як при застосуванні багаторазових доз верапамілу (Сmах підвищилася на 60%, a AUC - на 50%), що може пояснюватися індукцією Р-глікопротеїну в ШКТ при тривалому застосуванні верапамілу. При застосуванні верапамілу через 2 години після прийому дабігатрану етексилату клінічно значущої взаємодії не спостерігалося (Сmах підвищувалася на 10%, а AUC – на 20%), оскільки через 2 години дабігатран повністю всмоктується. У дослідженні у пацієнтів з фібриляцією передсердь концентрація дабігатрану збільшувалась не більше ніж на 21 %, при цьому збільшення ризику кровотеч не було зареєстровано. Дані про взаємодію дабігатрану етексилату з верапамілом, введеним парентерально, відсутні; клінічно значущої взаємодії не очікується. при цьому збільшення ризику кровотеч не було зареєстроване. Дані про взаємодію дабігатрану етексилату з верапамілом, введеним парентерально, відсутні; клінічно значущої взаємодії не очікується. при цьому збільшення ризику кровотеч не було зареєстроване. Дані про взаємодію дабігатрану етексилату з верапамілом, введеним парентерально, відсутні; клінічно значущої взаємодії не очікується.
Що стосується пролонгації зсідання крові, то застосування верапамілу, як правило, не впливало на відношення плазмова концентрація-ефект дабігатрану. При сумісному застосуванні дабігатрану етексилату та верапамілу не було отримано жодних несподіваних даних щодо безпеки.
Засоби, що зв'язуються з білками плазми
Верапаміл як засіб, що високою мірою зв'язується з білками плазми крові, повинен застосовуватися з обережністю при одночасному прийомі з іншими препаратами, що мають подібну здатність. Можливе збільшення концентрацій у плазмі крові лікарських засобів, що характеризуються високим ступенем зв'язування з білками (у тому числі похідних кумарину та індандіону, нестероїдних протизапальних препаратів, хініну, саліцилатів, сульфінпіразону).
Засоби для інгаляційної загальної анестезії
При одночасному застосуванні засобів для інгаляційної анестезії та БМКК, до яких відноситься верапаміл, підвищується ризик розвитку брадикардії, атріовентрикулярної блокади, серцевої недостатності, тому слід ретельно титрувати дозу кожного засобу для досягнення необхідного ефекту, щоб уникнути надмірного пригнічення серцево-судинної системи.
Флекаїнід
Дослідження за участю здорових добровольців показало, що при спільному застосуванні верапамілу та флекаїніду можлива адитивна дія зі зниженням скоротливості міокарда, уповільненням атріовентрикулярної провідності та реполяризації міокарда.
Дізопірамід
До отримання даних про можливу взаємодію між верапамілом та дизопірамідом не слід призначати дизопірамід за 48 годин до або 24 години після застосування.
Івабрадин
У зв'язку з помірним інгібуючим ефектом щодо CYP3A4 верапаміл (у дозі 120 мг 2 рази на добу) при одночасному застосуванні призводив до збільшення AUC івабрадину в 2-3 рази. Як верапаміл, так і івабрадин є речовинами, що уріжають серцевий ритм, а отже, спільне застосування може призвести до погіршення серцевого ритму пацієнта. Одночасне застосування верапамілу з івабрадином протипоказане через розвиток додаткового негативного хронотропного ефекту.
Прокаїнамід, хінідин та інші лікарські засоби, що викликають подовження інтервалу QT Збільшення ризику подовження інтервалу QT.
Вальпроєва кислота
Верапаміл підвищує концентрацію в крові вальпроєвої кислоти внаслідок пригнічення метаболізму за участю цитохрому Р450.
Нікотин
Нікотин прискорює метаболізм у печінці, призводить до зниження концентрації верапамілу в крові, зменшує вираженість антиангінальної, антигіпертензивної та антиаритмічної дії.
Ранітідин
Підвищується рівень концентрації верапамілу у плазмі крові.
Препарати кальцію
Зниження ефективності верапамілу.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) НПЗЗ знижують антигіпертензивний ефект верапамілу внаслідок пригнічення синтезу простагландинів, затримки натрію та рідини в організмі.
Симпатоміметики
Симпатоміметики знижують антигіпертензивний ефект верапамілу.
Естрогени
Естрогени знижують антигіпертензивний ефект верапамілу внаслідок затримки рідини в організмі.
Засоби для лікування ВІЛ-інфекції
Деякі препарати для лікування ВІЛ-інфекції, такі як ритонавір, можуть пригнічувати метаболізм верапамілу, що призводить до збільшення його концентрації в плазмі крові. Слід бути обережним або знизити дозу верапамілу.
Літій
Підвищена нейротоксичність літію спостерігалася під час одночасного прийому верапамілу та літію за відсутності змін або збільшення концентрації літію в сироватці крові. Однак додатковий прийом верапамілу також спричиняв зменшення концентрації літію в сироватці крові у пацієнтів, які регулярно приймають літій внутрішньо. Слід ретельно стежити за станом пацієнтів, які приймають обидва препарати.
Міорелаксанти
Клінічні дані та доклінічні дослідження дозволяють припустити, що верапаміл може посилити активність міорелаксантів (таких як кураре та деполяризуючих). Тому може виникнути необхідність зниження дози верапамілу та/або дози препаратів, що блокують нейром'язову провідність, при їх одночасному застосуванні.
Ацетилсаліцилова кислота (як антиагрегантний засіб) Підвищення ризику кровоточивості.
Етанол (алкоголь) Підвищення концентрації етанолу у плазмі крові.
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) Пацієнтам, які отримують верапаміл, лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (тобто симвастатином, аторвастатином або ловастатином) слід починати з можливо нижчих доз з поступовим їх підвищенням. Якщо ж необхідно призначити верапаміл пацієнтам, які вже отримують інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (тобто симвастатин, аторвастатин або ловастатин), то необхідно переглянути та знизити їх дози відповідно до концентрації холестерину в сироватці крові.
Флувастатин, правастатин і розувастатин не метаболізуються під дією ізоферменту CYP3A4, тому їхня взаємодія з верапамілом є найменш ймовірною.
Гіпотензивні засоби, діуретики, вазодилататори
Посилення антигіпертензивної дії.
ПередозуванняСимптоми
Виражене зниження артеріального тиску, шок, втрата свідомості, брадикардія, що переходить в атріовентрикулярну блокаду та зупинку діяльності синусового вузла («синус-арешт»), серцева недостатність, синоатріальна блокада, гіперглікемія, ступор та метаболічний ацидоз. Є повідомлення про випадки смерті внаслідок передозування.
При передозуванні ефективними заходами
є застосування бета-адреноміметиків та/або парентеральне введення препаратів кальцію (внутрішньовенне введення 10-20 мл 10% розчину кальцію хлориду або кальцію глюконату).
При брадикардії та атріовентрикулярній блокаді показано застосування атропіну бета-адреноміметиків або тимчасова електрокардіостимуляція. При клінічно значущій гіпотензії показано призначення вазопресорних препаратів (допамін, добутамін, норепінефрін).
При асистолії необхідно застосовувати бета-адреноміметики, інші вазопресорні препарати або проводити реанімаційні заходи (непрямий масаж серця, штучна вентиляція легень, дефібриляція та/або встановлення електрокардіостимулятора).
Верапаміл не видаляється при гемодіалізі.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Блокатор "повільних" кальцієвих каналів
Код ATX: C08DA01
Фармакодинаміка:
Верапаміл - блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), похідне фенілалкіламіну. Блокує трансмембранне надходження іонів кальцію (і можливо іонів натрію) через «повільні» канали в клітини провідної системи міокарда та гладком'язові клітини міокарда та судин.
Знижує потребу міокарда в кисні, що пов'язано як із прямою дією на міокард на рівні клітинних метаболічних процесів, так і з опосередкованою дією на серцевий м'яз за рахунок зниження постнавантаження. Викликає розширення коронарних судин та збільшує коронарний кровотік. Знижує тонус гладкої мускулатури периферичних артерій та загальний периферичний судинний опір (ОПСС) без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС).
Верапаміл значно уповільнює атріовентрикулярну провідність, пригнічує автоматизм синусового вузла. Не впливає або незначно уріджує ЧСС при нормальному синусовому ритмі, проте у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла може призвести до синоатріальної блокади та зупинки синусового вузла.
Верапаміл знижує скоротливість міокарда. Більшість пацієнтів, включаючи пацієнтів з органічними ураженнями серця, негативна інотропна дія верапамілу нівелюється зниженням постнавантаження. Серцевий індекс зазвичай не зменшується, але у пацієнтів з помірною та тяжкою серцевою недостатністю (тиск заклинювання в легеневій артерії більше 20 мм рт. ст., фракція викиду лівого шлуночка менше 35 %) при застосуванні верапамілу може спостерігатися гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності.
Верапаміл не змінює загальний вміст кальцію у сироватці крові; не впливає на концентрацію у крові інших електролітів, глюкози, креатиніну; у нормоліпідемічних пацієнтів не впливає на фракції ліпопротеїнів плазми. Має місцевоанестезуючу дію (в 1,6 рази меншу, ніж у прокаїну в еквімолярному співвідношенні).
Верапаміл має антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію.
Антигіпертензивна активність верапамілу обумовлена зниженням загального опору периферичних судин без компенсаторного збільшення ЧСС. Верапаміл не призводить до розвитку ортостатичної гіпотензії.
Антиангінальна дія верапамілу обумовлена розширенням великих коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих областях міокарда, що призводить до покращення перфузії міокарда. Верапаміл усуває спазм коронарних артерій (як спонтанний, так і індукований ергоновіном), що зумовлює його ефективність у лікуванні вазоспастичної стенокардії (стенокардії Принцметалу або варіантної стенокардії). У пацієнтів із «класичною» стенокардією антиангінальний ефект верапамілу, ймовірно, обумовлений зниженням потреби міокарда в кисні, урідженням ЧСС та зменшенням ОПСС (зниженням постнавантаження).
Антиаритмічна дія верапамілу, ймовірно, пов'язана з його впливом на повільні кальцієві канали в клітинах провідної системи серця. Електрична активність синоатріального та атріовентрикулярного вузлів значною мірою залежить від надходження до клітин кальцію по «повільних» каналах. Блокуючи надходження кальцію, верапаміл уповільнює атріовентрикулярне проведення та збільшує ефективний рефрактерний період (ЕРП) атріовентрикулярного вузла пропорційно ЧСС.
Верапаміл не впливає на нормальний потенціал дії передсердь або час усередині шлуночкового проведення, але знижує амплітуду, швидкість деполяризації та проведення у змінених волокнах передсердь. Це призводить до зниження частоти скорочень шлуночків у пацієнтів з фібриляцією та/або тріпотінням передсердь. За рахунок припинення повторного входу збудження в атріовентрикулярному вузлі верапаміл може відновити правильний синусовий ритм у пацієнтів з пароксизмальною надшлуночковою тахікардією, включаючи синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW).
Верапаміл вкорочує ЕРП і полегшує антеградне проведення по додаткових провідних шляхах. Описано випадки збільшення частоти шлуночкових скорочень та розвитку фібриляції шлуночків після внутрішньовенного введення верапамілу пацієнтам з фібриляцією передсердь та додатковими провідними шляхами.
Фармакокінетика:
Верапамілу гідрохлорид являє собою рацемічну суміш, що складається з однакової кількості R-енантіомеру та S-енантіомеру.
Норверапаміл є одним із 12 метаболітів, виявлених у сечі. Фармакологічна активність норверапамілу становить 10-20% від фармакологічної активності верапамілу, а частка норверапамілу становить 6% від препарату, що виводиться. Рівноважні концентрації норверапамілу та верапамілу в плазмі крові подібні. Рівноважна концентрація при тривалому застосуванні один раз на добу досягається через 3-4 дні.
Всмоктування
Більше 90% верапамілу швидко всмоктується у тонкому кишечнику після прийому внутрішньо. Середня системна біодоступність після одноразового прийому верапамілу внутрішньо становить від 20 до 35 %, що з вираженим ефектом «первинного проходження» через печінку. Біодоступність верапамілу при повторному застосуванні збільшується приблизно у 2 рази. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) верапамілу в плазмі становить 1-2 години. Максимальна концентрація норверапамілу в плазмі досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату. Прийом їжі не впливає на біодоступність верапамілу.
Розподіл
Верапаміл добре розподіляється у тканинах організму, обсяг розподілу (Vd) у здорових добровольців становить 1,8-6,8 л/кг. Зв'язок із білками плазми крові – близько 90 %. Верапаміл проникає через гематоецефалічний та плацентарний бар'єри, виділяється з грудним молоком.
Метаболізм
Верапаміл піддається інтенсивному метаболізму. Метаболічні дослідження in vitro показали, що верапаміл метаболізується ізоферментами CYP3A4, CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9 та CYP2C18 цитохрому Р450. У здорових добровольців після прийому внутрішньо верапаміл піддається інтенсивному метаболізму в печінці. При цьому виявлено 12 метаболітів, більшість з яких – у слідових кількостях. Основні метаболіти були ідентифіковані як форми N- та О-деалкілованих похідних верапамілу. Серед метаболітів тільки норверапаміл має фармакологічну дію (близько 20% порівняно з вихідною сполукою), що було виявлено під час дослідження на собаках.
Виведення
Період напіввиведення (Т1/2) після одноразового прийому верапамілу внутрішньо становить 3-7 годин. При повторному прийомі внутрішньо менше ніж 10 доз з інтервалом о 6 годині Т1/2 верапамілу збільшувався до 4,5-12 годин.
Протягом 24 години близько 50% дози верапамілу виводиться нирками, протягом п'яти днів – 70%. До 16% дози верапамілу виводиться через кишечник. Приблизно 3-4% верапамілу виводиться нирками у незміненому вигляді. Загальний кліренс верапамілу приблизно збігається з печінковим кровотоком, тобто близько 1 л/год/кг (діапазон: 0,7-1,3 л/ч/кг).
Особливі групи пацієнтів
Літні пацієнти
Вік може вплинути на фармакокінетичні параметри верапамілу при його прийомі пацієнтами з артеріальною гіпертензією. Т1/2 може бути збільшений у пацієнтів похилого віку. Взаємозв'язку між антигіпертензивною дією верапамілу та віком не було виявлено.
Порушення функції нирок
Порушення функції нирок не впливає на фармакокінетичні параметри верапамілу, що було виявлено в ході порівняльних досліджень за участю пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності та пацієнтів із нормальною функцією нирок. Верапаміл та норверапаміл практично не виводяться при гемодіалізі.
Порушення функції печінки
У пацієнтів з порушенням функції печінки Т1/2 подовжується до 14-16 годин через нижчий пероральний кліренс верапамілу і більший Vd.
Вагітність та годування груддюВагітність
Верапаміл протипоказаний при вагітності. Немає достатніх даних щодо застосування верапамілу у вагітних жінок. Дослідження на тваринах не виявляють прямого чи непрямого токсичного на репродуктивну систему. У зв'язку з тим, що результати досліджень лікарських засобів на тваринах не завжди дозволяють прогнозувати відповідь на лікування у людини, верапаміл можна застосовувати при вагітності тільки у випадку, якщо користь для матері перевищує потенційний ризик для плода/дитини.
Верапаміл проникає через плацентарний бар'єр і виявляється в крові пупкової вени під час пологів.
Період грудного вигодовування
Верапаміл та його метаболіти виділяються у грудне молоко. Наявні обмежені дані щодо прийому верапамілу всередину показують, що доза верапамілу, яку отримують немовляти з молоком матері, досить мала (0,1-1% від дози верапамілу, яку прийняла мати). Однак не можна виключати ризик для новонароджених і немовлят. Враховуючи можливість виникнення серйозних побічних ефектів у немовлят, застосування верапамілу в період грудного вигодовування протипоказане.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаВідповідно до класифікації ВООЗ всі реакції розподілені за системами органів та частотою народження згідно класифікації медичного словника для нормативно-правової діяльності (MedDRA): «дуже часто» (>10), «часто» (>1/100, <1/10) , "нечасто" (>1/1000, <1/100), "рідко" (>1/10 000, <1/1000), "дуже рідко" (<10 000), "частота невідома" (неможливо визначити на на підставі доступних даних).
Найчастіше спостерігалися такі побічні ефекти: головний біль, запаморочення, порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, запор та біль у животі, а також брадикардія, тахікардія, відчуття серцебиття, виражене зниження артеріального тиску, «припливи» крові до шкіри обличчя, периферичні набряки та підвищена стомлюваність.
З боку імунної системи: частота невідома – гіперчутливість.
З боку обміну речовин та харчування: частота невідома – гіперкаліємія.
Порушення психіки: рідко – сонливість.
З боку центральної нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; рідко – парестезія, тремор; частота невідома – екстрапірамідні розлади, параліч (тетрапарез)1, судомні напади.
З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – шум у вухах; частота невідома – вертиго.
З боку серця: часто брадикардія; нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; частота невідома – AV-блокада I, II, III ступеня; серцева недостатність, зупинення діяльності синусового вузла, синусова брадикардія, асистолія.
З боку судин: часто – «припливи» крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – бронхоспазм, задишка.
З боку шлунково-кишкового траку: часто – запор, нудота; нечасто – біль у животі; рідко – блювання; частота невідома – дискомфорт у животі, гіперплазія ясен, кишкова непрохідність.
З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – гіпергідроз; частота невідома - ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, алопеція, свербіж, свербіж шкіри, пурпура, макулопапульозний висип, кропив'янка.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома – артралгія, м'язова слабкість, міалгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – ниркова недостатність.
З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – еректильна дисфункція, галакторея, гінекомастія.
Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – периферичні набряки; нечасто – підвищена стомлюваність.
Лабораторні показники: частота невідома – підвищення концентрації пролактину, підвищення активності печінкових трансаміназ.
1 - у період постреєстраційного застосування повідомлялося про одиничний випадок розвитку паралічу (тетрапарезу), пов'язаного із спільним застосуванням верапамілу та колхіцину. Це могло бути пов'язане з проникненням колхіцину через гематоенцефалічний бар'єр внаслідок пригнічення активності ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну під дією верапамілу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
особливі вказівкиГострий інфаркт міокарда
Верапаміл слід застосовувати з обережністю пацієнтам із гострим інфарктом міокарда, ускладненим брадикардією, вираженим зниженням артеріального тиску або дисфункцією лівого шлуночка.
Блокада серця / Атріовентрикулярна блокада I ступеня / Брадикардія / Асистолія
Верапаміл впливає на атріовентрикулярний та синоатріальний вузли, уповільнює атріовентрикулярну провідність і може викликати розвиток атріовентрикулярної блокади II або III ступеня, брадикардії та, в окремих випадках. Ці явища найбільш ймовірні у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла, який найчастіше зустрічається у літньому віці.
Верапаміл слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з брадикардією та атріовентрикулярною блокадою І ступеня. Розвиток атріовентрикулярної блокади II або III ступеня або однопучкової, двопучкової або трипучкової блокади ніжок пучка Гіса вимагає припинення прийому верапамілу та проведення за необхідності відповідної терапії.
Асистолія у пацієнтів, які не мають слабкості синусового вузла, зазвичай короткочасна (кілька секунд) із спонтанним відновленням атріовентрикулярного або нормального синусового ритму. Якщо синусовий ритм своєчасно не поновлюється, необхідно негайно призначити відповідне лікування.
Фібриляція/тремтіння передсердь
Описано випадки збільшення частоти шлуночкових скорочень та розвитку фібриляції шлуночків після внутрішньовенного введення верапамілу пацієнтам з фібриляцією передсердь та додатковими провідними шляхами (у зв'язку з тим, що верапаміл полегшує антеградне проведення по додаткових провідних шляхах).
Артеріальна гіпотензія
У деяких випадках застосування верапамілу призводить до зниження артеріального тиску, що може супроводжуватися запамороченням або симптоматичною гіпотензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску нижче нормальних значень виникає рідко.
Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія
У клінічному дослідженні при застосуванні верапамілу у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією відзначалися тяжкі ускладнення з боку серцево-судинної системи (набряк легень, у т. ч. з летальним кінцем, артеріальна гіпотензія, порушення провідності серця).
Серцева недостатність
Верапаміл знижує скоротливість міокарда. Більшість пацієнтів, включаючи пацієнтів з органічними ураженнями серця, негативна інотропна дія верапамілу нівелюється зниженням постнавантаження. Не рекомендується застосування верапамілу у пацієнтів з фракцією викиду лівого шлуночка менше 35 %, клінічними ознаками помірної або тяжкої серцевої недостатності, а також у пацієнтів з будь-якою тяжкістю дисфункції лівого шлуночка, які вже отримують бета-адреноблокатори. У пацієнтів з легкою та помірною серцевою недостатністю та фракцією викиду лівого шлуночка понад 35 % необхідно досягти стабільного стану перед початком прийому верапамілу та проводити відповідну терапію надалі.
Бета-адреноблокатори та антиаритмічні засоби
Взаємне посилення впливу на серцево-судинну систему (атріовентрикулярна блокада високого ступеня, значне зниження ЧСС, загострення серцевої недостатності та виражене зниження артеріального тиску). Безсимптомна брадикардія (36 уд/хв) з міграцією ритму за передсердям спостерігалася у пацієнта, який одночасно приймав тимолол (бета-адреноблокатор) у формі очних крапель і верапаміл усередину.
Дигоксин
У разі одночасного прийому верапамілу з дигоксином слід зменшити дозу дигоксину.
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази
Описано випадки розвитку міопатії/рабдоміолізу при застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, що є субстратами CYP3A4, у комбінації з верапамілом. Слід бути обережними при застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (таких, як симвастатин, аторвастатин або ловастатин) у пацієнтів, які приймають верапаміл. У таких пацієнтів слід розпочинати лікування з найменшої можливої дози верапамілу та з обережністю збільшувати дозу. Якщо верапаміл необхідно призначити пацієнту, який вже приймає інгібітор ГМГ-КоА-редуктази (наприклад, симвастатин, аторвастатин або ловастатин), може знадобитися зміна режиму дозування гіполіпідемічного препарату.
Порушення нервово-м'язової передачі
Повідомлялося, що верапаміл знижує нервово-м'язову передачу та посилює м'язову слабкість у пацієнтів з м'язовою дистрофією Дюшенна, а також збільшує час відновлення після введення нейром'язового блокатора векуронію. Верапаміл слід з особливою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями, що торкаються нервово-м'язової передачі (міастенія гравіс, синдром Ламберта-Ітона, м'язова дистрофія Дюшенна).
Порушення функції нирок
Проведені порівняльні дослідження демонструють, що фармакокінетика верапамілу залишається незмінною у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності. Однак деякі наявні повідомлення дають підстави припускати, що верапаміл у пацієнтів з порушеннями функції нирок слід застосовувати з обережністю та під ретельним контролем. Верапаміл не виводиться при гемодіалізі.
Порушення функції печінки
Оскільки верапаміл значною мірою метаболізується у печінці, слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.
Описано випадки підвищення активності «печінкових» трансаміназ (ACT, АЛТ) із супутнім підвищенням активності лужної фосфатази та концентрації білірубіну в крові або без них. Такі зміни в деяких випадках були тимчасовими та могли зникнути навіть при продовженні лікування верапамілом. У кількох випадках зв'язок гепатоцелюлярного ураження з прийомом верапамілу було підтверджено повторним підвищенням активності печінкових ферментів при відновленні прийому верапамілу. У половині випадків у пацієнтів поряд із підвищенням активності ACT, АЛТ та лужної фосфатази мали місце клінічні симптоми (нездужання, підвищення температури тіла та/або біль у правому підребер'ї). Рекомендується моніторинг лабораторних показників функції печінки у пацієнтів, які отримують верапаміл.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами:
Верапаміл може впливати на швидкість психомоторних реакцій внаслідок антигіпертензивної дії та залежно від індивідуальної відповіді на лікування. У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Особливо це важливо на початку лікування, підвищення дози або при переході з терапії іншим препаратом.
Умови зберіганняУ захищеному від вологи та світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи водою, бажано під час їди або відразу після їжі. Таблетки не можна розсмоктувати чи розжовувати.
Дозу верапамілу слід підбирати індивідуально залежно від клінічної картини та тяжкості захворювання.
Початкова доза для всіх показань до застосування становить 40-80 мг 3 рази на добу.
Середня добова доза верапамілу для всіх рекомендованих показань до застосування варіює від 240 до 360 мг (поділена на 2 або 3 прийоми). При тривалому лікуванні не слід перевищувати добову дозу 480 мг, проте при короткочасній терапії можливе застосування вищої добової дози. У максимальній добовій дозі верапаміл необхідно застосовувати лише у стаціонарі.
Тривалість терапії визначається лікарем. Немає обмежень щодо тривалості прийому верапамілу. Не слід різко скасовувати верапаміл після тривалої терапії, рекомендується поступово знижувати дозу до повного відміни препарату.
Верапаміл у дозі 40 мг слід застосовувати пацієнтам, які мають задовільну відповідь на низькі дози (пацієнти з порушенням функції печінки або літні пацієнти).
За необхідності застосування верапамілу у добовій дозі понад 240 мг рекомендується призначення препаратів верапамілу у формі таблеток із пролонгованим вивільненням.
Особливі групи пацієнтів
Порушення функції нирок
Верапаміл у пацієнтів з порушеннями функції нирок слід застосовувати з обережністю та під ретельним контролем.
Порушення функції печінки
У пацієнтів з порушенням функції печінки метаболізм верапамілу сповільнений більшою чи меншою мірою залежно від тяжкості порушення функції печінки, що призводить до посилення та збільшення тривалості дії верапамілу. Тому дозу верапамілу у пацієнтів з порушенням функції печінки слід підбирати з особливою обережністю та лікування починати з нижчих доз. Рекомендована початкова доза верапамілу у таких пацієнтів становить 40 мг 3 рази на добу.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Верапамил таб п/об 80мг 50 шт авва рус производится компанией АВВА РУС. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Верапамил таб п/об 80мг 50 шт авва рус и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Верапамил таб п/об 80мг 50 шт авва рус в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Верапамил-ЛекТ таб 80 мг 50 шт Верапамил-ЛекТ таб 80 мг 50 шт, Верапамил раствор для инъекций 2.5мг/мл 2мл амп 10 шт Верапамил раствор для инъекций 2.5мг/мл 2мл амп 10 шт, Верапамил таб. 40 мг 30 шт Верапамил таб. 40 мг 30 шт, Верапамил таб п/об 80мг 30 шт Верапамил таб п/об 80мг 30 шт, Верапамил таб п/об пленочной 40мг 30 шт Верапамил таб п/об пленочной 40мг 30 шт, Верапамил таб п/об пленочной 40мг 50 шт Верапамил таб п/об пленочной 40мг 50 шт, Верапамил таб п/об пленочной 40мг 50 шт озон Верапамил таб п/об пленочной 40мг 50 шт озон, Верапамил таб п/об пленочной 80мг 50 шт Верапамил таб п/об пленочной 80мг 50 шт, Изоптин ср 240 таб п/об пленочной пролонг. 240мг 30 шт Изоптин ср 240 таб п/об пленочной пролонг. 240мг 30 шт.
Пока нет комментариев