Верапамил раствор для инъекций 25мг/мл 2мл амп 10 шт
Верапамил - це розчин для ін'єкцій, що містить 25 мг/мл діючої речовини. Це блокатор кальцієвих каналів, який має антиаритмічну, антиангінальну та антигіпертензивну дію. Верапамил блокує трансмембранне надходження іонів кальцію в клітини міокарда та судин, що зменшує частоту серцевих скорочень та покращує проведення нервових імпульсів. Цей препарат може бути ефективним у лікуванні пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та пароксизмальною надшлуночковою тахікардією.
Верапамил раствор для инъекций 25мг/мл 2мл амп 10 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 мл містить активну речовину: верапамілу гідрохлорид – 2,500 мг.
Розчин
для внутрішньовенного введення 2,5 мг/мл.
Протипоказання- Підвищена чутливість до активної речовини або допоміжних компонентів препарату; - тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст.); шлуночка менше 35% та/або тиском заклинювання легеневої артерії більше 20 мм рт. ст., за винятком серцевої недостатності, спричиненої надшлуночковою тахікардією, що підлягає лікуванню верапамілом, - атріовентрикулярна блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму), - кардіогенний шок, - фібриляція/тремтіння передсердь за наявності додаткових -Паркінсона-Уайта, синдром Лауна-Ганонга-Левіна). Дані пацієнти схильні до ризику розвитку шлуночкової ахіаритмії, у тому числі фібриляції шлуночків у разі застосування верапамілу. - шлуночкова тахікардія з широкими комплексами QRS (понад 0,12 сек) (див. розділ «Особливі вказівки»); - вагітність, період грудного вигодовування, одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, внутрішньовенно. Верапаміл і бета-адреноблокатори не слід вводити одночасно (протягом декількох годин), тому обидва препарати можуть знижувати скоротливість міокарда та AV провідність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»; - застосування дизопіраміду за 48 годин до 24 годин після прийому верапамілу - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами") - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). у тому числі фібриляції шлуночків у разі застосування верапамілу. - шлуночкова тахікардія з широкими комплексами QRS (понад 0,12 сек) (див. розділ «Особливі вказівки»); - вагітність, період грудного вигодовування, одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, внутрішньовенно. Верапаміл і бета-адреноблокатори не слід вводити одночасно (протягом декількох годин), тому обидва препарати можуть знижувати скоротливість міокарда та AV провідність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»; - застосування дизопіраміду за 48 годин до 24 годин після прийому верапамілу - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами") - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). у тому числі фібриляції шлуночків у разі застосування верапамілу. - шлуночкова тахікардія з широкими комплексами QRS (понад 0,12 сек) (див. розділ «Особливі вказівки»); - вагітність, період грудного вигодовування, одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, внутрішньовенно. Верапаміл і бета-адреноблокатори не слід вводити одночасно (протягом декількох годин), тому обидва препарати можуть знижувати скоротливість міокарда та AV провідність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»; - застосування дизопіраміду за 48 годин до 24 годин після прийому верапамілу - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами") - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). - шлуночкова тахікардія з широкими комплексами QRS (понад 0,12 сек) (див. розділ «Особливі вказівки»); - вагітність, період грудного вигодовування, одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, внутрішньовенно. Верапаміл і бета-адреноблокатори не слід вводити одночасно (протягом декількох годин), тому обидва препарати можуть знижувати скоротливість міокарда та AV провідність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»; - застосування дизопіраміду за 48 годин до 24 годин після прийому верапамілу - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами") - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). - шлуночкова тахікардія з широкими комплексами QRS (понад 0,12 сек) (див. розділ «Особливі вказівки»); - вагітність, період грудного вигодовування, одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, внутрішньовенно. Верапаміл і бета-адреноблокатори не слід вводити одночасно (протягом декількох годин), тому обидва препарати можуть знижувати скоротливість міокарда та AV провідність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»; - застосування дизопіраміду за 48 годин до 24 годин після прийому верапамілу - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами") - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, внутрішньовенно. Верапаміл і бета-адреноблокатори не слід вводити одночасно (протягом декількох годин), тому обидва препарати можуть знижувати скоротливість міокарда та AV провідність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»; - застосування дизопіраміду за 48 годин до 24 годин після прийому верапамілу - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами") - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, внутрішньовенно. Верапаміл і бета-адреноблокатори не слід вводити одночасно (протягом декількох годин), тому обидва препарати можуть знижувати скоротливість міокарда та AV провідність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»; - застосування дизопіраміду за 48 годин до 24 годин після прийому верапамілу - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами") - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). - застосування дизопіраміду за 48 годин до та 24 години після прийому верапамілу; - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»); - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). - застосування дизопіраміду за 48 годин до та 24 години після прийому верапамілу; - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»); - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Дозування2,5 мг
Показання до застосуванняДля лікування надшлуночкових тахіаритмій, у тому числі: - відновлення синусового ритму при пароксизмальній надшлуночковій тахікардії, включаючи стани, пов'язані з наявністю додаткових провідних шляхів при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта та Лауна-Ганонга-Левіна (LGL). За наявності клінічних показань доцільно перед застосуванням препарату Верапаміл спробувати вплинути на блукаючий нерв (наприклад, маневр Вальсальви). - тимчасового контролю частоти шлуночків при тріпотінні та фібриляції передсердь (тахіаритмічний варіант), за винятком випадків, коли тріпотіння або фібриляція передсердь пов'язані з наявністю додаткових провідних шляхів (синдроми WPW та LGL).
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Блокатор "повільних" кальцієвих каналів. Код ATX C08DA01.
Фармакологічні властивості:
Верапаміл має антиаритмічну, антиангінальну та антигіпертензивну активність. Блокує трансмембранне надходження іонів кальцію (і можливо іонів натрію) через «повільні» канали в клітини провідної системи міокарда та гладком'язові клітини міокарда та судин. Антиаритмічна дія верапамілу, ймовірно, пов'язана з його впливом на «повільні» канали у клітинах провідної системи серця. Електрична активність синоатріального (SA) та атріовентрикулярного вузла значною мірою залежить від надходження до клітин кальцію по «повільних» каналах. Інгібуючи надходження кальцію, верапаміл уповільнює атріовентрикулярне (AV) проведення та збільшує ефективний рефрактерний період в AV вузлі пропорційно до частоти серцевих скорочень (ЧСС). Цей ефект призводить до зниження частоти скорочень шлуночків у пацієнтів з миготливою аритмією та/або тріпотінням передсердь. Припиняючи повторний вхід збудження в AV вузлі, верапаміл може відновити правильний синусовий ритм у пацієнтів з пароксизмальною надшлуночковою тахікардією, включаючи синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW). Верапаміл не впливає на проведення додатковими провідними шляхами, не впливає на нормальний потенціал дії передсердь або час внутрішньошлуночкового проведення, але знижує амплітуду, швидкість деполяризації та проведення в змінених волокнах передсердь. Не викликає спазм периферичних артерій та не змінює загальний вміст кальцію у сироватці крові. Знижує постнавантаження та скоротливість міокарда. Більшість пацієнтів, включаючи пацієнтів з органічними ураженнями серця, негативна інотропна дія верапамілу нівелюється зниженням постнавантаження, серцевий індекс зазвичай не зменшується, але у пацієнтів з помірною та тяжкою хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (тиск заклинювання в легеневій артерії більше 20 мм рт. ст., фракція викиду лівого шлуночка менше 35%) може спостерігатися. гостра декомпенсація ХСН. Максимум терапевтичної дії відзначається через 3-5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення верапамілу. Стандартні терапевтичні дози верапамілу 5-10 мг при внутрішньовенному введенні викликають транзиторне, зазвичай безсимптомне зниження нормального артеріального тиску (АТ), системного судинного опору і скоротливості; тиск заповнення лівого шлуночка трохи підвищується. серцевий індекс зазвичай не зменшується, але у пацієнтів з помірною та тяжкою хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (тиск заклинювання в легеневій артерії більше 20 мм рт. ст., фракція викиду лівого шлуночка менше 35%) може спостерігатися гостра декомпенсація ХСН. Максимум терапевтичної дії відзначається через 3-5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення верапамілу. Стандартні терапевтичні дози верапамілу 5-10 мг при внутрішньовенному введенні викликають транзиторне, зазвичай безсимптомне зниження нормального артеріального тиску (АТ), системного судинного опору і скоротливості; тиск заповнення лівого шлуночка трохи підвищується. серцевий індекс зазвичай не зменшується, але у пацієнтів з помірною та тяжкою хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (тиск заклинювання в легеневій артерії більше 20 мм рт. ст., фракція викиду лівого шлуночка менше 35%) може спостерігатися гостра декомпенсація ХСН. Максимум терапевтичної дії відзначається через 3-5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення верапамілу. Стандартні терапевтичні дози верапамілу 5-10 мг при внутрішньовенному введенні викликають транзиторне, зазвичай безсимптомне зниження нормального артеріального тиску (АТ), системного судинного опору і скоротливості; тиск заповнення лівого шлуночка трохи підвищується. фракція викиду лівого шлуночка (менше 35%) може спостерігатися гостра декомпенсація ХСН. Максимум терапевтичної дії відзначається через 3-5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення верапамілу. Стандартні терапевтичні дози верапамілу 5-10 мг при внутрішньовенному введенні викликають транзиторне, зазвичай безсимптомне зниження нормального артеріального тиску (АТ), системного судинного опору і скоротливості; тиск заповнення лівого шлуночка трохи підвищується. фракція викиду лівого шлуночка (менше 35%) може спостерігатися гостра декомпенсація ХСН. Максимум терапевтичної дії відзначається через 3-5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення верапамілу. Стандартні терапевтичні дози верапамілу 5-10 мг при внутрішньовенному введенні викликають транзиторне, зазвичай безсимптомне зниження нормального артеріального тиску (АТ), системного судинного опору і скоротливості; тиск заповнення лівого шлуночка трохи підвищується. системного судинного опору та скоротливості; тиск заповнення лівого шлуночка трохи підвищується. системного судинного опору та скоротливості; тиск заповнення лівого шлуночка трохи підвищується.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Спосіб застосування та дозиВводити тільки внутрішньовенно, повільно, протягом принаймні 2 хвилин при безперервному контролі електрокардіограми, частоти серцевих скорочень та артеріального тиску. У пацієнтів похилого віку введення здійснюється протягом принаймні 3 хвилин для зменшення ризику небажаних ефектів. Початкова доза становить 5–10 мг (0,075–0,15 мг/кг маси тіла). Повторна доза становить 10 мг (0,15 мг/кг маси тіла), що вводиться через 30 хвилин після першого введення при неадекватній відповіді на перше введення. Препарат Верапаміл сумісний з найбільш поширеними розчинами для парентерального введення великого об'єму і хімічно стабільний у них принаймні протягом 24 годин при 25° С у захищеному від світла місці. Перед застосуванням лікарську форму для парентерального введення слід візуально оцінити на наявність осаду і зміну кольору. Не застосовувати, якщо розчин каламутний. Невикористаний розчин, що залишився, повинен бути знищений негайно після забору порції вмісту будь-якого об'єму. Щоб уникнути порушення стабільності, не рекомендується розводити Верапаміл розчинами натрію лактату для ін'єкцій у пакетах з полівінілхлориду. Слід уникати змішування з розчинами альбуміну, амфотерицину, гідролазину гідрохлориду або триметопринему і сульфаметоксазолу. Верапаміл преципітує у будь-яких розчинах з pH більше 6,0. Розчин верапамілу готують шляхом розведення 2 лм розчину препарату 2,5 мг/мл на 100-150 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Невикористаний розчин, що залишився, повинен бути знищений негайно після забору порції вмісту будь-якого об'єму. Щоб уникнути порушення стабільності, не рекомендується розводити Верапаміл розчинами натрію лактату для ін'єкцій у пакетах з полівінілхлориду. Слід уникати змішування з розчинами альбуміну, амфотерицину, гідролазину гідрохлориду або триметопринему і сульфаметоксазолу. Верапаміл преципітує у будь-яких розчинах з pH більше 6,0. Розчин верапамілу готують шляхом розведення 2 лм розчину препарату 2,5 мг/мл на 100-150 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Невикористаний розчин, що залишився, повинен бути знищений негайно після забору порції вмісту будь-якого об'єму. Щоб уникнути порушення стабільності, не рекомендується розводити Верапаміл розчинами натрію лактату для ін'єкцій у пакетах з полівінілхлориду. Слід уникати змішування з розчинами альбуміну, амфотерицину, гідролазину гідрохлориду або триметопринему і сульфаметоксазолу. Верапаміл преципітує у будь-яких розчинах з pH більше 6,0. Розчин верапамілу готують шляхом розведення 2 лм розчину препарату 2,5 мг/мл на 100-150 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Слід уникати змішування з розчинами альбуміну, амфотерицину, гідролазину гідрохлориду або триметопринему і сульфаметоксазолу. Верапаміл преципітує у будь-яких розчинах з pH більше 6,0. Розчин верапамілу готують шляхом розведення 2 лм розчину препарату 2,5 мг/мл на 100-150 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Слід уникати змішування з розчинами альбуміну, амфотерицину, гідролазину гідрохлориду або триметопринему і сульфаметоксазолу. Верапаміл преципітує у будь-яких розчинах з pH більше 6,0. Розчин верапамілу готують шляхом розведення 2 лм розчину препарату 2,5 мг/мл на 100-150 мл 0,9% розчину натрію хлориду.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Верапамил раствор для инъекций 25мг/мл 2мл амп 10 шт инструкция
| Состав и описание | Противопоказания |
| Дозировка | Показания к применению |
| Фармакологическое действие | Условия отпуска из аптек |
| Способ применения и дозы | Информация |
| Видео на похожую тему |
Склад та опис
Активна речовина:
1 мл містить активну речовину: верапамілу гідрохлорид – 2,500 мг.
Розчин
для внутрішньовенного введення 2,5 мг/мл.
Протипоказання- Підвищена чутливість до активної речовини або допоміжних компонентів препарату; - тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст.); шлуночка менше 35% та/або тиском заклинювання легеневої артерії більше 20 мм рт. ст., за винятком серцевої недостатності, спричиненої надшлуночковою тахікардією, що підлягає лікуванню верапамілом, - атріовентрикулярна блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму), - кардіогенний шок, - фібриляція/тремтіння передсердь за наявності додаткових -Паркінсона-Уайта, синдром Лауна-Ганонга-Левіна). Дані пацієнти схильні до ризику розвитку шлуночкової ахіаритмії, у тому числі фібриляції шлуночків у разі застосування верапамілу. - шлуночкова тахікардія з широкими комплексами QRS (понад 0,12 сек) (див. розділ «Особливі вказівки»); - вагітність, період грудного вигодовування, одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, внутрішньовенно. Верапаміл і бета-адреноблокатори не слід вводити одночасно (протягом декількох годин), тому обидва препарати можуть знижувати скоротливість міокарда та AV провідність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»; - застосування дизопіраміду за 48 годин до 24 годин після прийому верапамілу - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами") - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). у тому числі фібриляції шлуночків у разі застосування верапамілу. - шлуночкова тахікардія з широкими комплексами QRS (понад 0,12 сек) (див. розділ «Особливі вказівки»); - вагітність, період грудного вигодовування, одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, внутрішньовенно. Верапаміл і бета-адреноблокатори не слід вводити одночасно (протягом декількох годин), тому обидва препарати можуть знижувати скоротливість міокарда та AV провідність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»; - застосування дизопіраміду за 48 годин до 24 годин після прийому верапамілу - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами") - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). у тому числі фібриляції шлуночків у разі застосування верапамілу. - шлуночкова тахікардія з широкими комплексами QRS (понад 0,12 сек) (див. розділ «Особливі вказівки»); - вагітність, період грудного вигодовування, одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, внутрішньовенно. Верапаміл і бета-адреноблокатори не слід вводити одночасно (протягом декількох годин), тому обидва препарати можуть знижувати скоротливість міокарда та AV провідність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»; - застосування дизопіраміду за 48 годин до 24 годин після прийому верапамілу - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами") - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). - шлуночкова тахікардія з широкими комплексами QRS (понад 0,12 сек) (див. розділ «Особливі вказівки»); - вагітність, період грудного вигодовування, одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, внутрішньовенно. Верапаміл і бета-адреноблокатори не слід вводити одночасно (протягом декількох годин), тому обидва препарати можуть знижувати скоротливість міокарда та AV провідність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»; - застосування дизопіраміду за 48 годин до 24 годин після прийому верапамілу - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами") - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). - шлуночкова тахікардія з широкими комплексами QRS (понад 0,12 сек) (див. розділ «Особливі вказівки»); - вагітність, період грудного вигодовування, одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, внутрішньовенно. Верапаміл і бета-адреноблокатори не слід вводити одночасно (протягом декількох годин), тому обидва препарати можуть знижувати скоротливість міокарда та AV провідність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»; - застосування дизопіраміду за 48 годин до 24 годин після прийому верапамілу - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами") - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, внутрішньовенно. Верапаміл і бета-адреноблокатори не слід вводити одночасно (протягом декількох годин), тому обидва препарати можуть знижувати скоротливість міокарда та AV провідність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»; - застосування дизопіраміду за 48 годин до 24 годин після прийому верапамілу - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами") - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, внутрішньовенно. Верапаміл і бета-адреноблокатори не слід вводити одночасно (протягом декількох годин), тому обидва препарати можуть знижувати скоротливість міокарда та AV провідність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»; - застосування дизопіраміду за 48 годин до 24 годин після прийому верапамілу - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами") - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). - застосування дизопіраміду за 48 годин до та 24 години після прийому верапамілу; - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»); - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). - застосування дизопіраміду за 48 годин до та 24 години після прийому верапамілу; - одночасне застосування з івабрадином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»); - вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Дозування2,5 мг
Показання до застосуванняДля лікування надшлуночкових тахіаритмій, у тому числі: - відновлення синусового ритму при пароксизмальній надшлуночковій тахікардії, включаючи стани, пов'язані з наявністю додаткових провідних шляхів при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта та Лауна-Ганонга-Левіна (LGL). За наявності клінічних показань доцільно перед застосуванням препарату Верапаміл спробувати вплинути на блукаючий нерв (наприклад, маневр Вальсальви). - тимчасового контролю частоти шлуночків при тріпотінні та фібриляції передсердь (тахіаритмічний варіант), за винятком випадків, коли тріпотіння або фібриляція передсердь пов'язані з наявністю додаткових провідних шляхів (синдроми WPW та LGL).
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Блокатор "повільних" кальцієвих каналів. Код ATX C08DA01.
Фармакологічні властивості:
Верапаміл має антиаритмічну, антиангінальну та антигіпертензивну активність. Блокує трансмембранне надходження іонів кальцію (і можливо іонів натрію) через «повільні» канали в клітини провідної системи міокарда та гладком'язові клітини міокарда та судин. Антиаритмічна дія верапамілу, ймовірно, пов'язана з його впливом на «повільні» канали у клітинах провідної системи серця. Електрична активність синоатріального (SA) та атріовентрикулярного вузла значною мірою залежить від надходження до клітин кальцію по «повільних» каналах. Інгібуючи надходження кальцію, верапаміл уповільнює атріовентрикулярне (AV) проведення та збільшує ефективний рефрактерний період в AV вузлі пропорційно до частоти серцевих скорочень (ЧСС). Цей ефект призводить до зниження частоти скорочень шлуночків у пацієнтів з миготливою аритмією та/або тріпотінням передсердь. Припиняючи повторний вхід збудження в AV вузлі, верапаміл може відновити правильний синусовий ритм у пацієнтів з пароксизмальною надшлуночковою тахікардією, включаючи синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW). Верапаміл не впливає на проведення додатковими провідними шляхами, не впливає на нормальний потенціал дії передсердь або час внутрішньошлуночкового проведення, але знижує амплітуду, швидкість деполяризації та проведення в змінених волокнах передсердь. Не викликає спазм периферичних артерій та не змінює загальний вміст кальцію у сироватці крові. Знижує постнавантаження та скоротливість міокарда. Більшість пацієнтів, включаючи пацієнтів з органічними ураженнями серця, негативна інотропна дія верапамілу нівелюється зниженням постнавантаження, серцевий індекс зазвичай не зменшується, але у пацієнтів з помірною та тяжкою хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (тиск заклинювання в легеневій артерії більше 20 мм рт. ст., фракція викиду лівого шлуночка менше 35%) може спостерігатися. гостра декомпенсація ХСН. Максимум терапевтичної дії відзначається через 3-5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення верапамілу. Стандартні терапевтичні дози верапамілу 5-10 мг при внутрішньовенному введенні викликають транзиторне, зазвичай безсимптомне зниження нормального артеріального тиску (АТ), системного судинного опору і скоротливості; тиск заповнення лівого шлуночка трохи підвищується. серцевий індекс зазвичай не зменшується, але у пацієнтів з помірною та тяжкою хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (тиск заклинювання в легеневій артерії більше 20 мм рт. ст., фракція викиду лівого шлуночка менше 35%) може спостерігатися гостра декомпенсація ХСН. Максимум терапевтичної дії відзначається через 3-5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення верапамілу. Стандартні терапевтичні дози верапамілу 5-10 мг при внутрішньовенному введенні викликають транзиторне, зазвичай безсимптомне зниження нормального артеріального тиску (АТ), системного судинного опору і скоротливості; тиск заповнення лівого шлуночка трохи підвищується. серцевий індекс зазвичай не зменшується, але у пацієнтів з помірною та тяжкою хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (тиск заклинювання в легеневій артерії більше 20 мм рт. ст., фракція викиду лівого шлуночка менше 35%) може спостерігатися гостра декомпенсація ХСН. Максимум терапевтичної дії відзначається через 3-5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення верапамілу. Стандартні терапевтичні дози верапамілу 5-10 мг при внутрішньовенному введенні викликають транзиторне, зазвичай безсимптомне зниження нормального артеріального тиску (АТ), системного судинного опору і скоротливості; тиск заповнення лівого шлуночка трохи підвищується. фракція викиду лівого шлуночка (менше 35%) може спостерігатися гостра декомпенсація ХСН. Максимум терапевтичної дії відзначається через 3-5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення верапамілу. Стандартні терапевтичні дози верапамілу 5-10 мг при внутрішньовенному введенні викликають транзиторне, зазвичай безсимптомне зниження нормального артеріального тиску (АТ), системного судинного опору і скоротливості; тиск заповнення лівого шлуночка трохи підвищується. фракція викиду лівого шлуночка (менше 35%) може спостерігатися гостра декомпенсація ХСН. Максимум терапевтичної дії відзначається через 3-5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення верапамілу. Стандартні терапевтичні дози верапамілу 5-10 мг при внутрішньовенному введенні викликають транзиторне, зазвичай безсимптомне зниження нормального артеріального тиску (АТ), системного судинного опору і скоротливості; тиск заповнення лівого шлуночка трохи підвищується. системного судинного опору та скоротливості; тиск заповнення лівого шлуночка трохи підвищується. системного судинного опору та скоротливості; тиск заповнення лівого шлуночка трохи підвищується.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Спосіб застосування та дозиВводити тільки внутрішньовенно, повільно, протягом принаймні 2 хвилин при безперервному контролі електрокардіограми, частоти серцевих скорочень та артеріального тиску. У пацієнтів похилого віку введення здійснюється протягом принаймні 3 хвилин для зменшення ризику небажаних ефектів. Початкова доза становить 5–10 мг (0,075–0,15 мг/кг маси тіла). Повторна доза становить 10 мг (0,15 мг/кг маси тіла), що вводиться через 30 хвилин після першого введення при неадекватній відповіді на перше введення. Препарат Верапаміл сумісний з найбільш поширеними розчинами для парентерального введення великого об'єму і хімічно стабільний у них принаймні протягом 24 годин при 25° С у захищеному від світла місці. Перед застосуванням лікарську форму для парентерального введення слід візуально оцінити на наявність осаду і зміну кольору. Не застосовувати, якщо розчин каламутний. Невикористаний розчин, що залишився, повинен бути знищений негайно після забору порції вмісту будь-якого об'єму. Щоб уникнути порушення стабільності, не рекомендується розводити Верапаміл розчинами натрію лактату для ін'єкцій у пакетах з полівінілхлориду. Слід уникати змішування з розчинами альбуміну, амфотерицину, гідролазину гідрохлориду або триметопринему і сульфаметоксазолу. Верапаміл преципітує у будь-яких розчинах з pH більше 6,0. Розчин верапамілу готують шляхом розведення 2 лм розчину препарату 2,5 мг/мл на 100-150 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Невикористаний розчин, що залишився, повинен бути знищений негайно після забору порції вмісту будь-якого об'єму. Щоб уникнути порушення стабільності, не рекомендується розводити Верапаміл розчинами натрію лактату для ін'єкцій у пакетах з полівінілхлориду. Слід уникати змішування з розчинами альбуміну, амфотерицину, гідролазину гідрохлориду або триметопринему і сульфаметоксазолу. Верапаміл преципітує у будь-яких розчинах з pH більше 6,0. Розчин верапамілу готують шляхом розведення 2 лм розчину препарату 2,5 мг/мл на 100-150 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Невикористаний розчин, що залишився, повинен бути знищений негайно після забору порції вмісту будь-якого об'єму. Щоб уникнути порушення стабільності, не рекомендується розводити Верапаміл розчинами натрію лактату для ін'єкцій у пакетах з полівінілхлориду. Слід уникати змішування з розчинами альбуміну, амфотерицину, гідролазину гідрохлориду або триметопринему і сульфаметоксазолу. Верапаміл преципітує у будь-яких розчинах з pH більше 6,0. Розчин верапамілу готують шляхом розведення 2 лм розчину препарату 2,5 мг/мл на 100-150 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Слід уникати змішування з розчинами альбуміну, амфотерицину, гідролазину гідрохлориду або триметопринему і сульфаметоксазолу. Верапаміл преципітує у будь-яких розчинах з pH більше 6,0. Розчин верапамілу готують шляхом розведення 2 лм розчину препарату 2,5 мг/мл на 100-150 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Слід уникати змішування з розчинами альбуміну, амфотерицину, гідролазину гідрохлориду або триметопринему і сульфаметоксазолу. Верапаміл преципітує у будь-яких розчинах з pH більше 6,0. Розчин верапамілу готують шляхом розведення 2 лм розчину препарату 2,5 мг/мл на 100-150 мл 0,9% розчину натрію хлориду.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Верапамил раствор для инъекций 25мг/мл 2мл амп 10 шт производится компанией Импорт. На нашем сайте в свободном доступе можно купить Верапамил раствор для инъекций 25мг/мл 2мл амп 10 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Верапамил раствор для инъекций 25мг/мл 2мл амп 10 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Верапамил-ЛекТ таб 80 мг 50 шт Верапамил-ЛекТ таб 80 мг 50 шт, Верапамил таб. 40 мг 30 шт Верапамил таб. 40 мг 30 шт, Верапамил таб п/об 80мг 30 шт Верапамил таб п/об 80мг 30 шт, Верапамил таб п/об 80мг 50 шт авва рус Верапамил таб п/об 80мг 50 шт авва рус, Верапамил таб п/об пленочной 40мг 30 шт Верапамил таб п/об пленочной 40мг 30 шт, Верапамил таб п/об пленочной 40мг 50 шт Верапамил таб п/об пленочной 40мг 50 шт, Верапамил таб п/об пленочной 40мг 50 шт озон Верапамил таб п/об пленочной 40мг 50 шт озон, Верапамил таб п/об пленочной 80мг 50 шт Верапамил таб п/об пленочной 80мг 50 шт, Изоптин ср 240 таб п/об пленочной пролонг. 240мг 30 шт Изоптин ср 240 таб п/об пленочной пролонг. 240мг 30 шт.
Пока нет комментариев