Варфарин Штада таб 25 мг 50 шт
Топ продаж
Суперцена
Варфарин Штада - антикоагулянтний засіб непрямої дії, який зменшує згортання крові та знижує ризик утворення тромбів. Початок дії препарату спостерігається через 36-72 години, а максимальний ефект - на 5-7 день від початку прийому. Припинення прийому препарату призводить до відновлення активності вітаміну К-залежних факторів згортання крові протягом 4-5 днів. Варфарин Штада метаболізується у печінці та може бути менш ефективним для пацієнтів з певними поліморфізмами ферменту CYP2C9. Препарат виводиться з організму у вигляді неактивних метаболітів з жовчю та сечею.
Варфарин Штада таб 25 мг 50 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: варфарин натрію - 2,5 мг;
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, кальцію гідрофосфату дигідрат, індигокармін, повідон К30, магнію стеарат.
Опис:
Круглі таблетки двоопуклої форми з хрестоподібною ризикою, світло-блакитного кольору.
Форма випуску:
По 50 таблеток у пластиковому флаконі, закупореному кришкою, що нагвинчується, під якою вмонтована прокладка з кільцем для відриву, що забезпечує контроль першого розтину. По 1 флакон разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку. Або по 50 таблеток у пластиковому флаконі, закупореному кришкою, що нагвинчується, під якою вмонтована прокладка з кільцем для відриву, що забезпечує контроль першого розтину. Частина етикетки прикріплена до флакона спеціальною липкою стрічкою, яка дозволяє піднімати етикетку. Інструкція по застосуванню зроблена у вигляді листка, що складається, поміщеного під рухому частину етикетки, край інструкції фіксований до флакона.
ПротипоказанняВстановлена або підозрювана підвищена чутливість до компонентів препарату, гостра кровотеча, вагітність (перший триместр та останні 4 тижні вагітності), тяжкі захворювання печінки або нирок, гострий ДВС-синдром, дефіцит білків С та S, тромбоцитопенія, пацієнти з високим ризиком кровотеч, включаючи пацієнтів з геморагічними розладами, варикозним розширенням вен стравоходу, аневризмою артерій, люмбальною пункцією, виразковою хворобою шлунка та 12-палої кишки, з тяжкими ранами (включаючи операційні), бактеріальним ендокардитом, злоякісною гіпертензією, гетерогенез,
Дозування2,5 мг
Показання до застосуванняЛікування та профілактика тромбозів та емболій кровоносних судин: гострого та рецидивуючого венозного тромбозу, емболії легеневої артерії; вторинна профілактика інфаркту міокарда та профілактика тромбоемболічних ускладнень після інфаркту міокарда; профілактика тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з фібриляцією передсердь, ураженнями серцевих клапанів або з протезованими клапанами серця; лікування та профілактика минучих ішемічних атак та інсультів; профілактика післяопераційних тромбозів.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ починати або припиняти прийом інших лікарських засобів, а також змінювати дози препаратів, що приймаються, без консультації з лікарем.
При одночасному призначенні також необхідно враховувати ефекти від припинення індукування та/або інгібування дії варфарину іншими лікарськими засобами.
Ризик розвитку важких кровотеч підвищується при одночасному прийомі варфарину з лікарськими засобами, що впливають на вміст тромбоцитів і первинний гемостаз: ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел, тиклопідин, дипіридамол, більшість нестероїдних протизапальних засобів (за винятком 2 дозах. Також слід уникати поєднаного застосування варфарину з препаратами, що мають виражену інгібуючу дію на систему цитохрому P450, наприклад, циметидином і хлорамфеніколом, при прийомі яких протягом декількох днів збільшується небезпека кровотечі. У таких випадках циметидин можна замінити, наприклад, ранітидином або фамотидином.
• Лікарські засоби, що знижують ефект варфарину:
Колестирамін: зниження всмоктування варфарину та вплив на ентерогепатичну рециркуляцію;
Бозентан: індукція перетворення варфарину CYP2C9/CYP3A4 в печінці;
Апрепітант: індукція перетворення варфарину в CYP2C9;
Месалазин: можливість зниження антикоагулянтного ефекту варфарину;
Сукральфат: ймовірність зменшення абсорбції варфарину;
Гризеофульфін: зниження антикоагулянтного ефекту кумаринів;
Ретиноїди: можливість зниження активності варфарину;
Диклоксацилін: посилення метаболізму варфарину;
Рифампіцин: посилення метаболізму варфарину. Необхідно уникати спільного застосування цих препаратів;
Противірусні засоби (невірапін, ритонавір): посилення метаболізму варфарину, опосередкованого CYP2C9;
Нафцилін: зниження антикоагулянтного ефекту варфарину;
Феназон: індукція метаболізму «печінкових» ферментів, зниження концентрації варфарину у плазмі. Може знадобитися збільшення дози варфарину;
Рофекоксиб: механізм взаємодії невідомий;
Барбітурати (наприклад, фенобарбітал): посилення метаболізму варфарину;
Протиепілептичні засоби (карбамазепін, вальпроєва кислота, примідон, фенітоїн): посилення метаболізму варфарину;
Антидепресанти (тразодон, міансерин): у чотирьох випадках клінічного застосування було встановлено, що взаємодія тразодону та варфарину викликала зниження протромбінового часу та МНО, але механізм цієї взаємодії невідомий. Механізм взаємодії варфарину та міансерину також невідомий;
Глутетімід: зниження антикоагулянтного ефекту варфарину внаслідок посилення його метаболізму;
Хлордіазепоксид: зниження антикоагулянтного ефекту варфарину;
Аміноглютетимід: посилення метаболізму варфарину;
Азатіоприн: зниження всмоктування варфарину та підвищення метаболізму варфарину;
Меркаптопурин: зниження антикоагулянтного ефекту варфарину;
Мітотан: можливе зниження антикоагулянтного ефекту варфарину;
Циклоспорин: варфарин підвищує концентрацію циклоспорину або посилює його ефект, впливаючи на метаболізм циклоспорину;
Спіронолактон, хлорталідон: прийом діуретиків у разі вираженої гіповолемічної дії може призвести до збільшення концентрації факторів згортання, що зменшує дію антикоагулянтів;
Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum): посилює метаболізм варфарину, здійснюваний CYP P450-3A4 і -1A2 (метаболізм R-варфарину), а також здійснюваний CYP P450-2C9 (метаболізм S-варфарину). Вплив індукції ферментів може зберігатися протягом 2 тижнів після закінчення застосування звіробою продірявленого. У разі, якщо пацієнт приймає препарати звіробою продірявленого, слід виміряти МНО і припинити прийом. Моніторування МНО має бути ретельним, т.к. його показник може підвищитися при скасуванні звіробою продірявленого. Після цього можна призначати Варфарин;
Женьшень (Panax ginseng): можлива індукція перетворення варфарину в печінці. Необхідно уникати спільного застосування цих препаратів;
Продукти харчування, що містять вітамін К. Найбільше вітаміну К міститься в зелених овочах (наприклад, зелень амаранта, качанна капуста, авокадо, брокколі, брюссельська капуста, олія канола, лист шайо, цибуля, коріандр (кінза), огіркова шкірка, цикорій, плод ківі, салат-латук, м'ята, зелена гірчиця, оливкова олія, петрушка, горох, фісташки, червоні морські водорості, весняна цибуля, соєві боби, листя чаю (але не чай-напій), зелень ріпи, крес-салат, шпинат), тому при лікуванні варфарином слід з обережністю вживати ці продукти: послаблюють дію варфарину;
Вітамін С: зниження антикоагулянтного ефекту варфарину;
Вітамін К: Варфарин блокує синтез вітамін К-залежних факторів згортання.
• Лікарські засоби, що підсилюють ефект варфарину:
Абциксимаб, Тірофібан, Ептифібатид, Клопідогрел, Гепарин: додатковий вплив на систему зсідання крові;
Циметидин: виражена інгібуюча дія на систему цитохрому Р450 (циметидин можна замінити на ранитидин або фамотидин), що призводить до зниження метаболізму варфарину;
Глібенкламід: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Омепразол: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Аміодарон: зниження метаболізму варфарину після тижня спільного прийому. Цей ефект може зберігатися протягом одного-трьох місяців після відміни аміодарону;
Етакринова кислота: може посилювати ефект варфарину внаслідок витіснення варфарину з білкових зв'язків;
Гіполіпідемічні засоби (флувастатин, симвастатин, розувастатин, гемфіброзил, безафібрат, клофібрат, ловастатин, фенофібрат): конкуренція за метаболізм, опосередкований цитохромами P450 2C9 та 3A4;
Пропафенон: зниження метаболізму варфарину;
Хінідин: зниження синтезу факторів згортання крові;
Діазоксид: може замінювати варфарин, білірубін або іншу високо пов'язану з білком субстанцію з білкових зв'язків;
Дігоксин: посилення антикоагулянтного ефекту;
Пропранолол: посилення антикоагулянтного ефекту;
Тиклопідін: збільшення ризику кровотечі. Потрібно моніторувати МНО;
Дипіридамол: підвищення рівня варфарину чи дипіридамолу внаслідок потенціювання ефектів. Підвищення ризику кровотеч (геморагій);
Міконазол (у тому числі у формі гелю для ротової порожнини): зниження власного кліренсу варфарину та підвищення вільної фракції варфарину в плазмі; зниження метаболізму варфарину, опосередкованого цитохром Р450;
Стероїдні гормони - анаболічні засоби та/або андрогени (даназол, тестостерон): зниження метаболізму варфарину та/або пряма дія на системи коагуляції та фібринолізу;
Засоби, що впливають на функцію щитовидної залози: посилення метаболізму; вітамін К-залежних факторів згортання;
Глюкагон: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Алопуринол: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Сульфінпіразон: посилення антикоагулянтного ефекту внаслідок зниження його метаболізму та ослаблення зв'язків із білками;
Пеніциліни у великих дозах (клоксацилін, амоксицилін): можливість підвищення ймовірності кровотечі, включаючи кровотечі з ясен, носа, поява нетипових синців або темний стілець;
Тетрацикліни: можливість посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Сульфаніламіди (сульфаметизол, сульфафуразол, сульфафеназол): можливість посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Хінолони (ципрофлоксацин, норфлоксацин, офлоксацин, грепафлоксацин, налідіксова кислота): зниження метаболізму варфарину;
Макроліди (азитроміцин, кларитроміцин, еритроміцин, рокситроміцин): зниження метаболізму варфарину;
Протигрибкові засоби (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол, метронідазол, вориконазол): зниження метаболізму варфарину;
Хлорамфенікол: зниження метаболізму варфарину, виражена інгібуюча дія на систему цитохрому Р450;
Цефалоспорини (цефамандол, цефалексин, цефменоксим, цефметазол, цефоперазон, цефуроксим): посилення ефекту варфарину внаслідок пригнічення синтезу вітаміну К-залежних факторів згортання крові та інших механізмів;
Сульфаметоксазол-триметоприм: зниження метаболізму варфарину та витіснення варфарину із зв'язку з білками;
Преднізолон/преднізон: інгібування метаболізму варфарину;
Левамізол: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Кодеїн: комбінація кодеїну та парацетамолу посилює активність варфарину;
Ацетилсаліцилова кислота: витіснення варфарину із зв'язку з альбуміном плазми, обмеження метаболізму варфарину;
НПЗП - азапропазон, індометацин, оксифенбутазон, піроксикам, суліндак, толметин, фепразон, целекоксиб та ін. (за винятком інгібіторів циклооксигенази-2): конкуренція за метаболізм, який здійснюється ферментами цитохрому P450 2C9;
Лефлуномід: обмеження метаболізму варфарину, опосередкованого CYP2C9;
Парацетамол (ацетамінофен) (особливо після 1 - 2 тижнів постійного прийому): обмеження метаболізму варфарину або вплив на утворення факторів згортання (цей ефект не виявляється при прийомі менше 2 г парацетамолу на день);
Фенілбутазон: зниження метаболізму варфарину, витіснення варфарину із зв'язку з білками. Цю комбінацію слід уникати;
Наркотичні аналгетики (декстропропоксифен): посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Протиепілептичні засоби (фосфенітоїн, фенітоїн): витіснення варфарину із зв'язку з білками, зниження метаболізму варфарину;
Трамадол: конкуренція за метаболізм опосередкований цитохромом P450 3A4;
Антидепресанти: селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (флуоксетин, флувоксамін, пароксетин, сертралін): обмеження метаболізму варфарину. Вважають, що СІЗЗС обмежують ізофермент цитохрому P450 2C9 (CYP2C9). Він є ферментом, який метаболізує найсильніший ізомер S-варфарин. Крім того, і СІЗЗС, і варфарин міцно зв'язуються з альбуміном. За наявності обох збільшується можливість витіснення одного із зв'язків із альбуміном;
Хлоралгідрат: механізм взаємодії невідомий;
Фторурацил: зниження синтезу ферментів цитохрому P450 2C9, що метаболізують варфарин;
Капецитабін: зниження ізоферменту CYP2C9;
Іматиніб: конкурентне пригнічення ізоферменту CYP3A4 та пригнічення метаболізму варфарину, опосередкованого CYP2C9 та CYP2D6;
Іфосфамід: пригнічення CYP3A4;
Тамоксифен: інгібітор CYP2C9 може підвищувати концентрацію варфарину в сироватці внаслідок зниження його метаболізму;
Метотрексат: посилення ефекту варфарину внаслідок зниження синтезу проагулянтних факторів у печінці;
Тегафур: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Трастузумаб: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Флутамід: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Циклофосфамід: можливість зміни антикоагулянтного ефекту варфарину, т.к. циклофосфамід є протипухлинним засобом;
Етопозид: можливе посилення антикоагулянтного ефекту кумаринів;
Альфа- та бета-інтерферон: збільшення антикоагулянтного ефекту та підвищення концентрації варфарину в сироватці викликає необхідність зниження дози варфарину;
Дисульфірам: зниження метаболізму варфарину;
Метолазон: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Тієнілова кислота: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Зафірлукаст: підвищення концентрації або посилення ефекту зафірлукасту на фоні прийому варфарину внаслідок зміни метаболізму зафірлукасту;
Троглітазон: зниження концентрації або ослаблення ефекту варфарину внаслідок зміни метаболізму варфарину;
Протигрипозна вакцина: можливість посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Прогуаніл: можливість посилення антикоагулянтного ефекту варфарину за даними окремих повідомлень;
Журавлина: знижує метаболізм варфарину, опосередкований CYP2C9;
Тонізуючі напої, що містять хінін: вживання великої кількості тонізуючих напоїв, що містять хінін, може спричинити необхідність зниження дози варфарину. Ця взаємодія може бути пояснена зниженням синтезу в печінці проагулянтних факторів хініном;
Гінкго (Ginkgo biloba), часник (Allium sativum), дягіль лікарський (Angelica sinensis), папайя (Carica papaya), шавлія (Salvia miltiorrhiza): потенціювання антикоагулянтного/антитромбоцитарного ефекту може збільшити ризик кровотеч;
• Лікарські засоби, що знижують або підсилюють ефект варфарину:
Дизопірамід: може послабити або посилити антикоагулянтний ефект варфарину;
Коензим-Q10: може посилювати або пригнічувати ефект варфарину через однорідну хімічну структуру між коензимом-Q10 і вітаміном К;
Алкоголь (етанол): інгібування чи індукція метаболізму варфарину;
Глюкозамін (репарації тканин стимулятор): може збільшувати МНО пацієнтів, які одночасно приймають глюкозамін та пероральні антагоністи вітаміну К. Необхідно контролювати пацієнтів у момент початку та завершення лікування глюкозаміном;
Варфарин може посилювати дію пероральних гіпоглікемічних засобів – похідних сульфонілсечовини.
У разі поєднаного застосування варфарину із зазначеними вище препаратами, необхідно проводити контроль МНО на початку та наприкінці лікування, і, по можливості, через 2 – 3 тижні від початку терапії.
ПередозуванняПоказник ефективності лікування знаходиться на межі розвитку кровотеч, тому пацієнт може мати незначні кровотечі, наприклад мікрогематурія, кровоточивість ясен тощо. У легких випадках достатньо зменшити дозу препарату або припинити лікування на короткий термін. При незначних кровотечах достатньо припинити застосування препарату до досягнення МНО цільового показника. У разі розвитку тяжкої кровотечі – введення вітаміну К (внутрішньовенно) та прийом активованого вугілля протягом 1 години після прийому препарату, концентрату факторів згортання або свіжозамороженої плазми. Якщо пероральні антикоагулянти показані до призначення надалі, необхідно уникати високих доз вітаміну К, т.к. резистентність до варфарину розвивається протягом 2 тижнів.
Схеми лікування при передозуванні: • У разі незначної кровотечі:
МНО < 5,0: пропустити наступну дозу варфарину та продовжувати прийом нижчих доз при досягненні терапевтичного показника МНО;
МНО 5,0 - 9,0: пропустити 1 - 2 дози варфарину та продовжувати прийом нижчих доз при досягненні терапевтичного показника МНО. Або: пропустити 1 дозу варфарину та призначити вітамін К у дозах 1-2,5 мг перорально;
МНО>9,0: припинити прийом варфарину, призначити вітамін К у дозах 3,0-5,0 мг перорально.
• Показано відміну препарату:
МНО 5,0 – 9,0 (планується операція) – припинити прийом варфарину та призначати вітамін К у дозах 2–4 мг перорально (за 24 години до запланованої операції);
МНО > 20,0 або сильна кровотеча: призначити вітамін К у дозах 10 мг шляхом повільної внутрішньовенної інфузії. Переливання концентратів факторів протромбінового комплексу або свіжозамороженої плазми або цільної крові. За потреби повторне введення вітаміну К кожні 12 годин.
Після проведення лікування необхідне тривале спостереження за пацієнтом з огляду на те, що період напіввиведення варфарину становить 20-60 годин.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група: Антикоагулянтний
засіб непрямої дії . Початок протизгортання спостерігається через 36-72 години від початку прийому препарату з розвитком максимального ефекту на 5-7 день від початку застосування. Після припинення прийому препарату відновлення активності вітаміну К-залежних факторів згортання крові відбувається протягом 4-5 днів. Фармакокінетика:
Препарат швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Зв'язування з білками плазми становить 97-99%. Метаболізується у печінці. Варфарин являє собою рацемічну суміш, причому R-і S-ізомери метаболізуються в печінці різними шляхами. Кожен із ізомерів перетворюється на 2 основні метаболіти. Основним каталізатором метаболізму для S-енантіомер варфарину є фермент CYP2C9, а для R-енантіомер варфарину CYP1A2 та CYP3A4. Лівообертальний ізомер варфарину (S-варфарин) має в 2-5 разів більшу антикоагулянтну активність, ніж правообертальний ізомер (R-енантіомер), проте період напіввиведення останнього більший. Пацієнти з поліморфізмом ферменту CYP2C9, включаючи алелі CYP2C9*2 та CYP2C9*3, можуть мати підвищену чутливість до варфарину та підвищений ризик розвитку кровотеч.
Варфарин виводиться з організму у вигляді неактивних метаболітів з жовчю, які реабсорбуються у шлунково-кишковому тракті та виділяються із сечею. Період напіввиведення становить від 20 до 60 годин. Для R-енантіомер період напіввиведення становить від 37 до 89 годин, а для S-енантіомер від 21 до 43 годин.
Вагітність та годування груддюВарфарин швидко проникає через плаценту, надає тератогенну дію на плід, що призводить до розвитку варфаринового синдрому у плода на 6-12 тижні вагітності. Прояви даного синдрому: назальна гіпоплазія (сідлоподібна деформація носа та інші хрящові зміни) та точкова хондродисплазія при рентгенологічному дослідженні (особливо у хребті та довгих трубчастих кістках), короткі кисті та пальці рук, атрофія зорового нерва, катаракта, затримка розумового та фізичного розвитку та мікроцефалія. Препарат може викликати кровоточивість наприкінці вагітності та під час пологів. Прийом препарату під час вагітності може спричиняти вроджені вади розвитку та призводити до смерті плода. Препарат не можна призначати в 1-му триместрі вагітності і протягом останніх 4 тижнів. Використання варфарину не рекомендується в терміни вагітності, що залишилися, крім випадків крайньої необхідності. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати метод ефективної контрацепції під час застосування варфарину.
Варфарин виводиться з грудним молоком, але при прийомі терапевтичних доз варфарину не очікується впливу на дитину, що вигодовується. Варфарин може бути використаний під час грудного вигодовування.
Дані щодо впливу варфарину на фертильність відсутні.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНебажані реакції на препарат упорядковані за системно-органним класом та узгоджуються з термінами кращого вживання (відповідно до Медичного словника для нормативно-правової діяльності – MedDRA). Усередині категорії системно-органного класу реакції розподілені за частотою народження відповідно до наступної схеми: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 до <1/10), нечасто (>1/1000 до <1/100), рідко (>10 000 <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити за доступними даними).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто: підвищена чутливість до варфарину після тривалого застосування.
Порушення шлунково-кишкового тракту: нечасто: блювання, нудота, діарея; дуже рідко: мелена; частота невідома: біль у животі (вторинна по відношенню до кровотечі) та гематемезис.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко: васкуліт, некроз шкіри, алопеція, висипання, кропив'янка, свербіж; частота невідома: кальцифілаксія, еритематозні бляшки, що призводять до екхімозу.
Порушення з боку судин: дуже часто: кровоточивість (у різних органах); рідко: синдром фіолетового пальця; дуже рідко: холестеринова емболія.
Порушення імунної системи: часто: гіперчутливість.
Порушення з боку печінки: рідко: підвищення активності печінкових ферментів, жовтяниця.
Порушення з боку нирок та сечових шляхів: частота невідома: нефропатія, пов'язана із застосуванням антикоагулянтів (див. розділ «Особливі вказівки»).
Загальні порушення та реакції у місці введення: частота невідома: лихоманка.
Кровотечі. За рік кровотечі спостерігаються приблизно у 8% випадків серед пацієнтів, які отримують варфарин. З них 1% класифікується як тяжкі (внутрішньочерепні, ретроперитонеальні), що призводять до госпіталізації або переливання крові, і 0,25% як фатальні. Найчастіший фактор ризику виникнення внутрішньочерепного крововиливу - нелікована або неконтрольована артеріальна гіпертензія. Імовірність кровотечі підвищується, якщо МНО значно вища за цільовий показник. Якщо кровотеча почалася при МНО, що знаходиться в межах цільового показника, то є інші супутні умови, які повинні бути досліджені. Прикладами такого ускладнення є носові кровотечі, кровохаркання, гематурія, кровотеча з ясен, синці на шкірі, вагінальна кровотеча, субкон'юнктивальна кровотеча, кровотеча з прямої кишки та інших відділів шлунково-кишкового тракту, внутрішньомозкова кровотеча, тривала або рясна кровотеча після травм або операцій. Можна очікувати на розвиток кровотеч, у тому числі важких, у будь-якому органі. У пацієнтів, які отримували тривале лікування антикоагулянтами, повідомлялося про розвиток кровотеч, що призводили до смерті, госпіталізації або необхідності переливання крові. До незалежних факторів ризику значної кровотечі під час застосування варфарину відносяться: літній вік, високий рівень антикоагуляції, інсульт в анамнезі, шлунково-кишкова кровотеча в анамнезі, супутні захворювання та фібриляція передсердь. У пацієнтів з поліморфізмом CYP2C9 (див. розділ «Фармакокінетика») може бути підвищений ризик надмірно антикоагулянтної дії та епізодів кровотеч.
З боку шлунково-кишкового тракту: блювання, нудота, діарея.
Некрози. Кумариновий некроз – рідкісне ускладнення при лікуванні варфарином. Некроз зазвичай починається з опухання та потемніння шкіри нижніх кінцівок та сідниць, або (рідше) в інших місцях. Пізніше поразки стають некротичними. У 90% випадків некроз розвивається у жінок. Ураження спостерігаються з 3-го по 10 день прийому препарату і етіологія передбачає недостатність антитромбічного протеїну С або S. Вроджена недостатність цих протеїнів може бути причиною ускладнень, тому прийом варфарину повинен починатися одночасно з введенням гепарину та малими початковими дозами препарату. Якщо виникає ускладнення, то прийом варфарину припиняють та продовжують введення гепарину до загоєння або рубцювання уражень.
Долонно-підошовний синдром. Дуже рідкісне ускладнення при терапії варфарином, його розвиток характерний серед чоловіків з атеросклеротичними захворюваннями. Як припускають, варфарин викликає геморагії атероматозних бляшок, що призводять до мікроемболії. Зустрічаються симетричні пурпурні ураження шкіри пальців і підошви стоп, що супроводжуються болями. Після припинення прийому варфарину ці симптоми поступово зникають.
Інші. Реакції гіперчутливості, що виявляються у вигляді висипу на шкірі, і характеризуються оборотним підвищенням активності «печінкових» ферментів; холестатичним гепатитом, васкулітом, пріапізмом, оборотною алопецією та кальцифікацією трахеї.
Незалежними факторами ризику розвитку серйозних кровотеч при лікуванні варфарином є: літній вік, висока інтенсивність супутньої антикоагулянтної та антиагрегантної терапії, наявність в анамнезі інсультів та шлунково-кишкових кровотеч. Ризик кровотеч збільшений у пацієнтів із поліморфізмом гена СУР2С9 та VKORC1.
особливі вказівкиОбов'язковою умовою терапії Варфарином є суворе дотримання пацієнтом прийому призначеної дози препарату.
Пацієнти, які страждають на алкоголізм, а також пацієнти з деменцією, можуть бути нездатні дотримуватися запропонованого режиму прийому варфарину.
Такі стани, як лихоманка, гіпертиреоз, декомпенсована серцева недостатність, алкоголізм із супутніми ураженнями печінки можуть посилювати дію варфарину. При гіпотиреозі ефект варфарину може бути знижений. У разі ниркової недостатності або нефротичного синдрому підвищується концентрація вільної фракції варфарину в плазмі крові, яка в залежності від супутніх захворювань може призводити як до посилення, так і до зниження ефекту. У разі помірної печінкової недостатності ефект варфарину посилюється.
У всіх перерахованих вище станах повинно проводитися ретельне моніторування МНО.
Пацієнтам, які отримують варфарин, як знеболювальні препарати рекомендується призначати парацетамол, трамадол або опіати.
Пацієнти з мутацією гена, що кодує фермент СУР2С9, мають триваліший період напіввиведення варфарину. Цим пацієнтам потрібні нижчі дози препарату, т.к. при прийомі нормальних терапевтичних доз підвищується ризик кровотеч. Не слід приймати варфарин пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції у зв'язку з наявністю у складі препарату лактози (як допоміжна речовина).
У разі необхідності настання швидкого антитромбічного ефекту, рекомендується розпочинати лікування із введення гепарину; потім протягом 5-7 днів слід проводити комбіновану терапію гепарином і варфарином доти, доки цільовий показник МНО не зберігатиметься протягом 2 днів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
У пацієнтів із недостатністю протеїну С існує ризик виникнення некрозу шкіри на початку терапії варфарином. Така терапія повинна починатися без ударної дози варфарину навіть при застосуванні гепарину.
Пацієнти з деякими мутаціями в гені, що кодує VKORC1, мають підвищену чутливість до варфарину і повинні отримувати знижену дозу, що підтримує (див. розділ «Побічна дія»).
Пацієнти з недостатністю протеїну S також можуть наражатися на цей ризик, і в цих обставинах рекомендується повільніше початок терапії варфарином.
У разі індивідуальної резистентності до варфарину (зустрічається дуже рідко) для досягнення терапевтичного ефекту необхідно від 5 до 20 ударних доз варфарину. Якщо прийом варфарину у таких пацієнтів неефективний, слід встановити й інші можливі причини: одночасний прийом варфарину з іншими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), неадекватний харчовий раціон, лабораторні помилки. Лікування пацієнтів похилого віку повинне проводитися з особливими застереженнями, т.к. синтез факторів згортання та печінковий метаболізм у таких пацієнтів знижується, внаслідок чого може настати надмірний ефект від дії варфарину.
Рекомендується бути обережним у пацієнтів з порушенням функції нирок, внаслідок чого повинен частіше моніторуватися МНО у пацієнтів з ризиком гіперкоагуляції, наприклад, при тяжкій артеріальній гіпертензії або захворюваннях нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
У пацієнтів з порушеною цілісністю клубочків або захворюваннями нирок в анамнезі може виникнути гостре пошкодження нирок, можливо, у зв'язку з епізодами надмірного пригнічення згортання крові та гематурією. Повідомлялося про декілька випадків нефропатії у пацієнтів без захворювання нирок в анамнезі. Пацієнтам з МНО, які перевищують терапевтичний діапазон та гематурію, рекомендується ретельний моніторинг з оцінкою функції нирок (включаючи мікроскопічні дослідження).
У пацієнтів, які проходять лікування варфарином, були зареєстровані випадки рідкісного синдрому кальцифікації судин, що супроводжується некрозом шкіри та характеризується високою частотою випадків смертельного наслідку. Це захворювання розвивається переважно у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на діалізі, або у пацієнтів з відомими факторами ризику, такими як дефіцит протеїнів C або S, гіперфосфатемія, гіперкальціємія або гіпоальбумінемія. Повідомлялося про поодинокі випадки кальцифілаксії у пацієнтів, які отримували варфарин, у тому числі у пацієнтів без ниркових захворювань. Кальцифілаксія потребує симптоматичного лікування, і у разі підтвердженої кальцифілаксії, за наявності альтернативних антикоагулянтів, у кожному конкретному випадку слід індивідуально розглянути можливість припинення лікування варфарином.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
Варфарин не впливає або мало впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВарфарин призначається 1 раз на добу бажано одночасно. Тривалість лікування визначається лікарем відповідно до показань до застосування.
Контроль під час лікування
Перед початком терапії визначають Міжнародне нормалізоване ставлення (МНО). Надалі лабораторний контроль регулярно проводять кожні 4-8 тижнів. Тривалість лікування залежить від клінічного стану пацієнта. Лікування можна скасовувати одразу.
Пацієнти, які раніше не приймали Варфарін:
Початкова доза становить 5 мг на добу (2 таб. на день) протягом перших 4 днів. На 5-й день лікування визначається МНО і відповідно до цього показника призначається підтримуюча доза препарату. Зазвичай підтримуюча доза становить 2,5-7,5 мг/день (1-3 таблетки на день).
Пацієнти, які раніше приймали Варфарін:
Рекомендована стартова доза становить подвійну дозу відомої підтримуючої дози і призначається протягом перших 2-х днів. Потім лікування продовжують за допомогою відомої підтримуючої дози. На 5-й день лікування проводять контроль МНО та корекцію дози відповідно до цього показника. Рекомендується підтримувати показник МНО від 2 до 3 у разі профілактики та лікування венозного тромбозу, емболії легеневої артерії, фібриляції передсердь, дилятаційної кардіоміопатії, ускладнених захворювань клапанів серця, протезування клапанів серця біопротезами. Вищі показники МНО від 2,5 до 3,5 рекомендуються при протезуванні клапанів серця механічними протезами та ускладненому гострому інфаркті міокарда.
Діти:
Дані щодо застосування варфарину у дітей обмежені. Початкова доза зазвичай становить 0,2 мг/кг на добу за нормальної функції печінки та 0,1 мг/кг на добу при порушенні функції печінки. Підтримуюча доза підбирається відповідно до показників МНО. Рекомендовані рівні МНО такі самі, як і дорослі. Рішення про призначення варфарину в дітей віком повинен приймати досвідчений фахівець. Лікування має проводитися під наглядом досвідченого фахівця-педіатра.
Люди похилого віку:
Не існує спеціальних рекомендацій щодо прийому варфарину у людей похилого віку. Проте пацієнти похилого віку повинні перебувати під ретельним наглядом, т.к. вони мають вищий ризик розвитку побічних ефектів.
Пацієнти з печінковою недостатністю:
Порушення функцій печінки збільшує чутливість до варфарину, оскільки печінка продукує фактори зсідання крові, а також метаболізує варфарин. Ця група пацієнтів потребує ретельного моніторування показників МНО.
Пацієнти з нирковою недостатністю:
У пацієнтів з порушенням ниркової функції потрібно знизити дозу варфарину та проводити ретельний моніторинг (див. розділ «Особливі вказівки»).
Планові (елективні) хірургічні втручання:
Пре-, пери- та пост-операційна антикоагулянтна терапія проводиться як зазначено нижче (якщо необхідне термінове скасування перорального антикоагулянтного ефекту – див. розділ «Передозування»). Визначити МНО протягом тижня до призначеної операції. Припинити прийом Варфарину за 1-5 днів до операції. У разі високого ризику тромбозу пацієнту для профілактики вводять підшкірно низькомолекулярний гепарин. Тривалість паузи прийому варфарину залежить від МНО. Прийом варфарину припиняють: 5 днів до операції, якщо МНО > 4,0; за 3 дні до операції, якщо МНП від 3,0 до 4,0; за 2 дні до операції, якщо МНП від 2,0 до 3,0. Визначити МНО увечері перед операцією та ввести 0,5-1,0 мг вітаміну К1 перорально або внутрішньовенно, якщо МНО > 1,8. Зважити на необхідність інфузії нефракціонованого гепарину або профілактичного введення низькомолекулярного гепарину в день операції. Продовжити підшкірне введення низькомолекулярного гепарину протягом 5-7 днів після операції із супутнім відновленим прийомом варфарину. Продовжити прийом варфарину зі звичайної підтримуючої дози того ж дня ввечері після невеликих операцій, і в день, коли пацієнт починає отримувати ентеральне харчування після великих операцій.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Варфарин Штада таб 25 мг 50 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: варфарин натрію - 2,5 мг;
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, кальцію гідрофосфату дигідрат, індигокармін, повідон К30, магнію стеарат.
Опис:
Круглі таблетки двоопуклої форми з хрестоподібною ризикою, світло-блакитного кольору.
Форма випуску:
По 50 таблеток у пластиковому флаконі, закупореному кришкою, що нагвинчується, під якою вмонтована прокладка з кільцем для відриву, що забезпечує контроль першого розтину. По 1 флакон разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку. Або по 50 таблеток у пластиковому флаконі, закупореному кришкою, що нагвинчується, під якою вмонтована прокладка з кільцем для відриву, що забезпечує контроль першого розтину. Частина етикетки прикріплена до флакона спеціальною липкою стрічкою, яка дозволяє піднімати етикетку. Інструкція по застосуванню зроблена у вигляді листка, що складається, поміщеного під рухому частину етикетки, край інструкції фіксований до флакона.
ПротипоказанняВстановлена або підозрювана підвищена чутливість до компонентів препарату, гостра кровотеча, вагітність (перший триместр та останні 4 тижні вагітності), тяжкі захворювання печінки або нирок, гострий ДВС-синдром, дефіцит білків С та S, тромбоцитопенія, пацієнти з високим ризиком кровотеч, включаючи пацієнтів з геморагічними розладами, варикозним розширенням вен стравоходу, аневризмою артерій, люмбальною пункцією, виразковою хворобою шлунка та 12-палої кишки, з тяжкими ранами (включаючи операційні), бактеріальним ендокардитом, злоякісною гіпертензією, гетерогенез,
Дозування2,5 мг
Показання до застосуванняЛікування та профілактика тромбозів та емболій кровоносних судин: гострого та рецидивуючого венозного тромбозу, емболії легеневої артерії; вторинна профілактика інфаркту міокарда та профілактика тромбоемболічних ускладнень після інфаркту міокарда; профілактика тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з фібриляцією передсердь, ураженнями серцевих клапанів або з протезованими клапанами серця; лікування та профілактика минучих ішемічних атак та інсультів; профілактика післяопераційних тромбозів.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ починати або припиняти прийом інших лікарських засобів, а також змінювати дози препаратів, що приймаються, без консультації з лікарем.
При одночасному призначенні також необхідно враховувати ефекти від припинення індукування та/або інгібування дії варфарину іншими лікарськими засобами.
Ризик розвитку важких кровотеч підвищується при одночасному прийомі варфарину з лікарськими засобами, що впливають на вміст тромбоцитів і первинний гемостаз: ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел, тиклопідин, дипіридамол, більшість нестероїдних протизапальних засобів (за винятком 2 дозах. Також слід уникати поєднаного застосування варфарину з препаратами, що мають виражену інгібуючу дію на систему цитохрому P450, наприклад, циметидином і хлорамфеніколом, при прийомі яких протягом декількох днів збільшується небезпека кровотечі. У таких випадках циметидин можна замінити, наприклад, ранітидином або фамотидином.
• Лікарські засоби, що знижують ефект варфарину:
Колестирамін: зниження всмоктування варфарину та вплив на ентерогепатичну рециркуляцію;
Бозентан: індукція перетворення варфарину CYP2C9/CYP3A4 в печінці;
Апрепітант: індукція перетворення варфарину в CYP2C9;
Месалазин: можливість зниження антикоагулянтного ефекту варфарину;
Сукральфат: ймовірність зменшення абсорбції варфарину;
Гризеофульфін: зниження антикоагулянтного ефекту кумаринів;
Ретиноїди: можливість зниження активності варфарину;
Диклоксацилін: посилення метаболізму варфарину;
Рифампіцин: посилення метаболізму варфарину. Необхідно уникати спільного застосування цих препаратів;
Противірусні засоби (невірапін, ритонавір): посилення метаболізму варфарину, опосередкованого CYP2C9;
Нафцилін: зниження антикоагулянтного ефекту варфарину;
Феназон: індукція метаболізму «печінкових» ферментів, зниження концентрації варфарину у плазмі. Може знадобитися збільшення дози варфарину;
Рофекоксиб: механізм взаємодії невідомий;
Барбітурати (наприклад, фенобарбітал): посилення метаболізму варфарину;
Протиепілептичні засоби (карбамазепін, вальпроєва кислота, примідон, фенітоїн): посилення метаболізму варфарину;
Антидепресанти (тразодон, міансерин): у чотирьох випадках клінічного застосування було встановлено, що взаємодія тразодону та варфарину викликала зниження протромбінового часу та МНО, але механізм цієї взаємодії невідомий. Механізм взаємодії варфарину та міансерину також невідомий;
Глутетімід: зниження антикоагулянтного ефекту варфарину внаслідок посилення його метаболізму;
Хлордіазепоксид: зниження антикоагулянтного ефекту варфарину;
Аміноглютетимід: посилення метаболізму варфарину;
Азатіоприн: зниження всмоктування варфарину та підвищення метаболізму варфарину;
Меркаптопурин: зниження антикоагулянтного ефекту варфарину;
Мітотан: можливе зниження антикоагулянтного ефекту варфарину;
Циклоспорин: варфарин підвищує концентрацію циклоспорину або посилює його ефект, впливаючи на метаболізм циклоспорину;
Спіронолактон, хлорталідон: прийом діуретиків у разі вираженої гіповолемічної дії може призвести до збільшення концентрації факторів згортання, що зменшує дію антикоагулянтів;
Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum): посилює метаболізм варфарину, здійснюваний CYP P450-3A4 і -1A2 (метаболізм R-варфарину), а також здійснюваний CYP P450-2C9 (метаболізм S-варфарину). Вплив індукції ферментів може зберігатися протягом 2 тижнів після закінчення застосування звіробою продірявленого. У разі, якщо пацієнт приймає препарати звіробою продірявленого, слід виміряти МНО і припинити прийом. Моніторування МНО має бути ретельним, т.к. його показник може підвищитися при скасуванні звіробою продірявленого. Після цього можна призначати Варфарин;
Женьшень (Panax ginseng): можлива індукція перетворення варфарину в печінці. Необхідно уникати спільного застосування цих препаратів;
Продукти харчування, що містять вітамін К. Найбільше вітаміну К міститься в зелених овочах (наприклад, зелень амаранта, качанна капуста, авокадо, брокколі, брюссельська капуста, олія канола, лист шайо, цибуля, коріандр (кінза), огіркова шкірка, цикорій, плод ківі, салат-латук, м'ята, зелена гірчиця, оливкова олія, петрушка, горох, фісташки, червоні морські водорості, весняна цибуля, соєві боби, листя чаю (але не чай-напій), зелень ріпи, крес-салат, шпинат), тому при лікуванні варфарином слід з обережністю вживати ці продукти: послаблюють дію варфарину;
Вітамін С: зниження антикоагулянтного ефекту варфарину;
Вітамін К: Варфарин блокує синтез вітамін К-залежних факторів згортання.
• Лікарські засоби, що підсилюють ефект варфарину:
Абциксимаб, Тірофібан, Ептифібатид, Клопідогрел, Гепарин: додатковий вплив на систему зсідання крові;
Циметидин: виражена інгібуюча дія на систему цитохрому Р450 (циметидин можна замінити на ранитидин або фамотидин), що призводить до зниження метаболізму варфарину;
Глібенкламід: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Омепразол: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Аміодарон: зниження метаболізму варфарину після тижня спільного прийому. Цей ефект може зберігатися протягом одного-трьох місяців після відміни аміодарону;
Етакринова кислота: може посилювати ефект варфарину внаслідок витіснення варфарину з білкових зв'язків;
Гіполіпідемічні засоби (флувастатин, симвастатин, розувастатин, гемфіброзил, безафібрат, клофібрат, ловастатин, фенофібрат): конкуренція за метаболізм, опосередкований цитохромами P450 2C9 та 3A4;
Пропафенон: зниження метаболізму варфарину;
Хінідин: зниження синтезу факторів згортання крові;
Діазоксид: може замінювати варфарин, білірубін або іншу високо пов'язану з білком субстанцію з білкових зв'язків;
Дігоксин: посилення антикоагулянтного ефекту;
Пропранолол: посилення антикоагулянтного ефекту;
Тиклопідін: збільшення ризику кровотечі. Потрібно моніторувати МНО;
Дипіридамол: підвищення рівня варфарину чи дипіридамолу внаслідок потенціювання ефектів. Підвищення ризику кровотеч (геморагій);
Міконазол (у тому числі у формі гелю для ротової порожнини): зниження власного кліренсу варфарину та підвищення вільної фракції варфарину в плазмі; зниження метаболізму варфарину, опосередкованого цитохром Р450;
Стероїдні гормони - анаболічні засоби та/або андрогени (даназол, тестостерон): зниження метаболізму варфарину та/або пряма дія на системи коагуляції та фібринолізу;
Засоби, що впливають на функцію щитовидної залози: посилення метаболізму; вітамін К-залежних факторів згортання;
Глюкагон: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Алопуринол: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Сульфінпіразон: посилення антикоагулянтного ефекту внаслідок зниження його метаболізму та ослаблення зв'язків із білками;
Пеніциліни у великих дозах (клоксацилін, амоксицилін): можливість підвищення ймовірності кровотечі, включаючи кровотечі з ясен, носа, поява нетипових синців або темний стілець;
Тетрацикліни: можливість посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Сульфаніламіди (сульфаметизол, сульфафуразол, сульфафеназол): можливість посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Хінолони (ципрофлоксацин, норфлоксацин, офлоксацин, грепафлоксацин, налідіксова кислота): зниження метаболізму варфарину;
Макроліди (азитроміцин, кларитроміцин, еритроміцин, рокситроміцин): зниження метаболізму варфарину;
Протигрибкові засоби (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол, метронідазол, вориконазол): зниження метаболізму варфарину;
Хлорамфенікол: зниження метаболізму варфарину, виражена інгібуюча дія на систему цитохрому Р450;
Цефалоспорини (цефамандол, цефалексин, цефменоксим, цефметазол, цефоперазон, цефуроксим): посилення ефекту варфарину внаслідок пригнічення синтезу вітаміну К-залежних факторів згортання крові та інших механізмів;
Сульфаметоксазол-триметоприм: зниження метаболізму варфарину та витіснення варфарину із зв'язку з білками;
Преднізолон/преднізон: інгібування метаболізму варфарину;
Левамізол: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Кодеїн: комбінація кодеїну та парацетамолу посилює активність варфарину;
Ацетилсаліцилова кислота: витіснення варфарину із зв'язку з альбуміном плазми, обмеження метаболізму варфарину;
НПЗП - азапропазон, індометацин, оксифенбутазон, піроксикам, суліндак, толметин, фепразон, целекоксиб та ін. (за винятком інгібіторів циклооксигенази-2): конкуренція за метаболізм, який здійснюється ферментами цитохрому P450 2C9;
Лефлуномід: обмеження метаболізму варфарину, опосередкованого CYP2C9;
Парацетамол (ацетамінофен) (особливо після 1 - 2 тижнів постійного прийому): обмеження метаболізму варфарину або вплив на утворення факторів згортання (цей ефект не виявляється при прийомі менше 2 г парацетамолу на день);
Фенілбутазон: зниження метаболізму варфарину, витіснення варфарину із зв'язку з білками. Цю комбінацію слід уникати;
Наркотичні аналгетики (декстропропоксифен): посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Протиепілептичні засоби (фосфенітоїн, фенітоїн): витіснення варфарину із зв'язку з білками, зниження метаболізму варфарину;
Трамадол: конкуренція за метаболізм опосередкований цитохромом P450 3A4;
Антидепресанти: селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (флуоксетин, флувоксамін, пароксетин, сертралін): обмеження метаболізму варфарину. Вважають, що СІЗЗС обмежують ізофермент цитохрому P450 2C9 (CYP2C9). Він є ферментом, який метаболізує найсильніший ізомер S-варфарин. Крім того, і СІЗЗС, і варфарин міцно зв'язуються з альбуміном. За наявності обох збільшується можливість витіснення одного із зв'язків із альбуміном;
Хлоралгідрат: механізм взаємодії невідомий;
Фторурацил: зниження синтезу ферментів цитохрому P450 2C9, що метаболізують варфарин;
Капецитабін: зниження ізоферменту CYP2C9;
Іматиніб: конкурентне пригнічення ізоферменту CYP3A4 та пригнічення метаболізму варфарину, опосередкованого CYP2C9 та CYP2D6;
Іфосфамід: пригнічення CYP3A4;
Тамоксифен: інгібітор CYP2C9 може підвищувати концентрацію варфарину в сироватці внаслідок зниження його метаболізму;
Метотрексат: посилення ефекту варфарину внаслідок зниження синтезу проагулянтних факторів у печінці;
Тегафур: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Трастузумаб: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Флутамід: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Циклофосфамід: можливість зміни антикоагулянтного ефекту варфарину, т.к. циклофосфамід є протипухлинним засобом;
Етопозид: можливе посилення антикоагулянтного ефекту кумаринів;
Альфа- та бета-інтерферон: збільшення антикоагулянтного ефекту та підвищення концентрації варфарину в сироватці викликає необхідність зниження дози варфарину;
Дисульфірам: зниження метаболізму варфарину;
Метолазон: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Тієнілова кислота: посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Зафірлукаст: підвищення концентрації або посилення ефекту зафірлукасту на фоні прийому варфарину внаслідок зміни метаболізму зафірлукасту;
Троглітазон: зниження концентрації або ослаблення ефекту варфарину внаслідок зміни метаболізму варфарину;
Протигрипозна вакцина: можливість посилення антикоагулянтного ефекту варфарину;
Прогуаніл: можливість посилення антикоагулянтного ефекту варфарину за даними окремих повідомлень;
Журавлина: знижує метаболізм варфарину, опосередкований CYP2C9;
Тонізуючі напої, що містять хінін: вживання великої кількості тонізуючих напоїв, що містять хінін, може спричинити необхідність зниження дози варфарину. Ця взаємодія може бути пояснена зниженням синтезу в печінці проагулянтних факторів хініном;
Гінкго (Ginkgo biloba), часник (Allium sativum), дягіль лікарський (Angelica sinensis), папайя (Carica papaya), шавлія (Salvia miltiorrhiza): потенціювання антикоагулянтного/антитромбоцитарного ефекту може збільшити ризик кровотеч;
• Лікарські засоби, що знижують або підсилюють ефект варфарину:
Дизопірамід: може послабити або посилити антикоагулянтний ефект варфарину;
Коензим-Q10: може посилювати або пригнічувати ефект варфарину через однорідну хімічну структуру між коензимом-Q10 і вітаміном К;
Алкоголь (етанол): інгібування чи індукція метаболізму варфарину;
Глюкозамін (репарації тканин стимулятор): може збільшувати МНО пацієнтів, які одночасно приймають глюкозамін та пероральні антагоністи вітаміну К. Необхідно контролювати пацієнтів у момент початку та завершення лікування глюкозаміном;
Варфарин може посилювати дію пероральних гіпоглікемічних засобів – похідних сульфонілсечовини.
У разі поєднаного застосування варфарину із зазначеними вище препаратами, необхідно проводити контроль МНО на початку та наприкінці лікування, і, по можливості, через 2 – 3 тижні від початку терапії.
ПередозуванняПоказник ефективності лікування знаходиться на межі розвитку кровотеч, тому пацієнт може мати незначні кровотечі, наприклад мікрогематурія, кровоточивість ясен тощо. У легких випадках достатньо зменшити дозу препарату або припинити лікування на короткий термін. При незначних кровотечах достатньо припинити застосування препарату до досягнення МНО цільового показника. У разі розвитку тяжкої кровотечі – введення вітаміну К (внутрішньовенно) та прийом активованого вугілля протягом 1 години після прийому препарату, концентрату факторів згортання або свіжозамороженої плазми. Якщо пероральні антикоагулянти показані до призначення надалі, необхідно уникати високих доз вітаміну К, т.к. резистентність до варфарину розвивається протягом 2 тижнів.
Схеми лікування при передозуванні: • У разі незначної кровотечі:
МНО < 5,0: пропустити наступну дозу варфарину та продовжувати прийом нижчих доз при досягненні терапевтичного показника МНО;
МНО 5,0 - 9,0: пропустити 1 - 2 дози варфарину та продовжувати прийом нижчих доз при досягненні терапевтичного показника МНО. Або: пропустити 1 дозу варфарину та призначити вітамін К у дозах 1-2,5 мг перорально;
МНО>9,0: припинити прийом варфарину, призначити вітамін К у дозах 3,0-5,0 мг перорально.
• Показано відміну препарату:
МНО 5,0 – 9,0 (планується операція) – припинити прийом варфарину та призначати вітамін К у дозах 2–4 мг перорально (за 24 години до запланованої операції);
МНО > 20,0 або сильна кровотеча: призначити вітамін К у дозах 10 мг шляхом повільної внутрішньовенної інфузії. Переливання концентратів факторів протромбінового комплексу або свіжозамороженої плазми або цільної крові. За потреби повторне введення вітаміну К кожні 12 годин.
Після проведення лікування необхідне тривале спостереження за пацієнтом з огляду на те, що період напіввиведення варфарину становить 20-60 годин.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група: Антикоагулянтний
засіб непрямої дії . Початок протизгортання спостерігається через 36-72 години від початку прийому препарату з розвитком максимального ефекту на 5-7 день від початку застосування. Після припинення прийому препарату відновлення активності вітаміну К-залежних факторів згортання крові відбувається протягом 4-5 днів. Фармакокінетика:
Препарат швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Зв'язування з білками плазми становить 97-99%. Метаболізується у печінці. Варфарин являє собою рацемічну суміш, причому R-і S-ізомери метаболізуються в печінці різними шляхами. Кожен із ізомерів перетворюється на 2 основні метаболіти. Основним каталізатором метаболізму для S-енантіомер варфарину є фермент CYP2C9, а для R-енантіомер варфарину CYP1A2 та CYP3A4. Лівообертальний ізомер варфарину (S-варфарин) має в 2-5 разів більшу антикоагулянтну активність, ніж правообертальний ізомер (R-енантіомер), проте період напіввиведення останнього більший. Пацієнти з поліморфізмом ферменту CYP2C9, включаючи алелі CYP2C9*2 та CYP2C9*3, можуть мати підвищену чутливість до варфарину та підвищений ризик розвитку кровотеч.
Варфарин виводиться з організму у вигляді неактивних метаболітів з жовчю, які реабсорбуються у шлунково-кишковому тракті та виділяються із сечею. Період напіввиведення становить від 20 до 60 годин. Для R-енантіомер період напіввиведення становить від 37 до 89 годин, а для S-енантіомер від 21 до 43 годин.
Вагітність та годування груддюВарфарин швидко проникає через плаценту, надає тератогенну дію на плід, що призводить до розвитку варфаринового синдрому у плода на 6-12 тижні вагітності. Прояви даного синдрому: назальна гіпоплазія (сідлоподібна деформація носа та інші хрящові зміни) та точкова хондродисплазія при рентгенологічному дослідженні (особливо у хребті та довгих трубчастих кістках), короткі кисті та пальці рук, атрофія зорового нерва, катаракта, затримка розумового та фізичного розвитку та мікроцефалія. Препарат може викликати кровоточивість наприкінці вагітності та під час пологів. Прийом препарату під час вагітності може спричиняти вроджені вади розвитку та призводити до смерті плода. Препарат не можна призначати в 1-му триместрі вагітності і протягом останніх 4 тижнів. Використання варфарину не рекомендується в терміни вагітності, що залишилися, крім випадків крайньої необхідності. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати метод ефективної контрацепції під час застосування варфарину.
Варфарин виводиться з грудним молоком, але при прийомі терапевтичних доз варфарину не очікується впливу на дитину, що вигодовується. Варфарин може бути використаний під час грудного вигодовування.
Дані щодо впливу варфарину на фертильність відсутні.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНебажані реакції на препарат упорядковані за системно-органним класом та узгоджуються з термінами кращого вживання (відповідно до Медичного словника для нормативно-правової діяльності – MedDRA). Усередині категорії системно-органного класу реакції розподілені за частотою народження відповідно до наступної схеми: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 до <1/10), нечасто (>1/1000 до <1/100), рідко (>10 000 <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити за доступними даними).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто: підвищена чутливість до варфарину після тривалого застосування.
Порушення шлунково-кишкового тракту: нечасто: блювання, нудота, діарея; дуже рідко: мелена; частота невідома: біль у животі (вторинна по відношенню до кровотечі) та гематемезис.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко: васкуліт, некроз шкіри, алопеція, висипання, кропив'янка, свербіж; частота невідома: кальцифілаксія, еритематозні бляшки, що призводять до екхімозу.
Порушення з боку судин: дуже часто: кровоточивість (у різних органах); рідко: синдром фіолетового пальця; дуже рідко: холестеринова емболія.
Порушення імунної системи: часто: гіперчутливість.
Порушення з боку печінки: рідко: підвищення активності печінкових ферментів, жовтяниця.
Порушення з боку нирок та сечових шляхів: частота невідома: нефропатія, пов'язана із застосуванням антикоагулянтів (див. розділ «Особливі вказівки»).
Загальні порушення та реакції у місці введення: частота невідома: лихоманка.
Кровотечі. За рік кровотечі спостерігаються приблизно у 8% випадків серед пацієнтів, які отримують варфарин. З них 1% класифікується як тяжкі (внутрішньочерепні, ретроперитонеальні), що призводять до госпіталізації або переливання крові, і 0,25% як фатальні. Найчастіший фактор ризику виникнення внутрішньочерепного крововиливу - нелікована або неконтрольована артеріальна гіпертензія. Імовірність кровотечі підвищується, якщо МНО значно вища за цільовий показник. Якщо кровотеча почалася при МНО, що знаходиться в межах цільового показника, то є інші супутні умови, які повинні бути досліджені. Прикладами такого ускладнення є носові кровотечі, кровохаркання, гематурія, кровотеча з ясен, синці на шкірі, вагінальна кровотеча, субкон'юнктивальна кровотеча, кровотеча з прямої кишки та інших відділів шлунково-кишкового тракту, внутрішньомозкова кровотеча, тривала або рясна кровотеча після травм або операцій. Можна очікувати на розвиток кровотеч, у тому числі важких, у будь-якому органі. У пацієнтів, які отримували тривале лікування антикоагулянтами, повідомлялося про розвиток кровотеч, що призводили до смерті, госпіталізації або необхідності переливання крові. До незалежних факторів ризику значної кровотечі під час застосування варфарину відносяться: літній вік, високий рівень антикоагуляції, інсульт в анамнезі, шлунково-кишкова кровотеча в анамнезі, супутні захворювання та фібриляція передсердь. У пацієнтів з поліморфізмом CYP2C9 (див. розділ «Фармакокінетика») може бути підвищений ризик надмірно антикоагулянтної дії та епізодів кровотеч.
З боку шлунково-кишкового тракту: блювання, нудота, діарея.
Некрози. Кумариновий некроз – рідкісне ускладнення при лікуванні варфарином. Некроз зазвичай починається з опухання та потемніння шкіри нижніх кінцівок та сідниць, або (рідше) в інших місцях. Пізніше поразки стають некротичними. У 90% випадків некроз розвивається у жінок. Ураження спостерігаються з 3-го по 10 день прийому препарату і етіологія передбачає недостатність антитромбічного протеїну С або S. Вроджена недостатність цих протеїнів може бути причиною ускладнень, тому прийом варфарину повинен починатися одночасно з введенням гепарину та малими початковими дозами препарату. Якщо виникає ускладнення, то прийом варфарину припиняють та продовжують введення гепарину до загоєння або рубцювання уражень.
Долонно-підошовний синдром. Дуже рідкісне ускладнення при терапії варфарином, його розвиток характерний серед чоловіків з атеросклеротичними захворюваннями. Як припускають, варфарин викликає геморагії атероматозних бляшок, що призводять до мікроемболії. Зустрічаються симетричні пурпурні ураження шкіри пальців і підошви стоп, що супроводжуються болями. Після припинення прийому варфарину ці симптоми поступово зникають.
Інші. Реакції гіперчутливості, що виявляються у вигляді висипу на шкірі, і характеризуються оборотним підвищенням активності «печінкових» ферментів; холестатичним гепатитом, васкулітом, пріапізмом, оборотною алопецією та кальцифікацією трахеї.
Незалежними факторами ризику розвитку серйозних кровотеч при лікуванні варфарином є: літній вік, висока інтенсивність супутньої антикоагулянтної та антиагрегантної терапії, наявність в анамнезі інсультів та шлунково-кишкових кровотеч. Ризик кровотеч збільшений у пацієнтів із поліморфізмом гена СУР2С9 та VKORC1.
особливі вказівкиОбов'язковою умовою терапії Варфарином є суворе дотримання пацієнтом прийому призначеної дози препарату.
Пацієнти, які страждають на алкоголізм, а також пацієнти з деменцією, можуть бути нездатні дотримуватися запропонованого режиму прийому варфарину.
Такі стани, як лихоманка, гіпертиреоз, декомпенсована серцева недостатність, алкоголізм із супутніми ураженнями печінки можуть посилювати дію варфарину. При гіпотиреозі ефект варфарину може бути знижений. У разі ниркової недостатності або нефротичного синдрому підвищується концентрація вільної фракції варфарину в плазмі крові, яка в залежності від супутніх захворювань може призводити як до посилення, так і до зниження ефекту. У разі помірної печінкової недостатності ефект варфарину посилюється.
У всіх перерахованих вище станах повинно проводитися ретельне моніторування МНО.
Пацієнтам, які отримують варфарин, як знеболювальні препарати рекомендується призначати парацетамол, трамадол або опіати.
Пацієнти з мутацією гена, що кодує фермент СУР2С9, мають триваліший період напіввиведення варфарину. Цим пацієнтам потрібні нижчі дози препарату, т.к. при прийомі нормальних терапевтичних доз підвищується ризик кровотеч. Не слід приймати варфарин пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції у зв'язку з наявністю у складі препарату лактози (як допоміжна речовина).
У разі необхідності настання швидкого антитромбічного ефекту, рекомендується розпочинати лікування із введення гепарину; потім протягом 5-7 днів слід проводити комбіновану терапію гепарином і варфарином доти, доки цільовий показник МНО не зберігатиметься протягом 2 днів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
У пацієнтів із недостатністю протеїну С існує ризик виникнення некрозу шкіри на початку терапії варфарином. Така терапія повинна починатися без ударної дози варфарину навіть при застосуванні гепарину.
Пацієнти з деякими мутаціями в гені, що кодує VKORC1, мають підвищену чутливість до варфарину і повинні отримувати знижену дозу, що підтримує (див. розділ «Побічна дія»).
Пацієнти з недостатністю протеїну S також можуть наражатися на цей ризик, і в цих обставинах рекомендується повільніше початок терапії варфарином.
У разі індивідуальної резистентності до варфарину (зустрічається дуже рідко) для досягнення терапевтичного ефекту необхідно від 5 до 20 ударних доз варфарину. Якщо прийом варфарину у таких пацієнтів неефективний, слід встановити й інші можливі причини: одночасний прийом варфарину з іншими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), неадекватний харчовий раціон, лабораторні помилки. Лікування пацієнтів похилого віку повинне проводитися з особливими застереженнями, т.к. синтез факторів згортання та печінковий метаболізм у таких пацієнтів знижується, внаслідок чого може настати надмірний ефект від дії варфарину.
Рекомендується бути обережним у пацієнтів з порушенням функції нирок, внаслідок чого повинен частіше моніторуватися МНО у пацієнтів з ризиком гіперкоагуляції, наприклад, при тяжкій артеріальній гіпертензії або захворюваннях нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
У пацієнтів з порушеною цілісністю клубочків або захворюваннями нирок в анамнезі може виникнути гостре пошкодження нирок, можливо, у зв'язку з епізодами надмірного пригнічення згортання крові та гематурією. Повідомлялося про декілька випадків нефропатії у пацієнтів без захворювання нирок в анамнезі. Пацієнтам з МНО, які перевищують терапевтичний діапазон та гематурію, рекомендується ретельний моніторинг з оцінкою функції нирок (включаючи мікроскопічні дослідження).
У пацієнтів, які проходять лікування варфарином, були зареєстровані випадки рідкісного синдрому кальцифікації судин, що супроводжується некрозом шкіри та характеризується високою частотою випадків смертельного наслідку. Це захворювання розвивається переважно у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на діалізі, або у пацієнтів з відомими факторами ризику, такими як дефіцит протеїнів C або S, гіперфосфатемія, гіперкальціємія або гіпоальбумінемія. Повідомлялося про поодинокі випадки кальцифілаксії у пацієнтів, які отримували варфарин, у тому числі у пацієнтів без ниркових захворювань. Кальцифілаксія потребує симптоматичного лікування, і у разі підтвердженої кальцифілаксії, за наявності альтернативних антикоагулянтів, у кожному конкретному випадку слід індивідуально розглянути можливість припинення лікування варфарином.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
Варфарин не впливає або мало впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВарфарин призначається 1 раз на добу бажано одночасно. Тривалість лікування визначається лікарем відповідно до показань до застосування.
Контроль під час лікування
Перед початком терапії визначають Міжнародне нормалізоване ставлення (МНО). Надалі лабораторний контроль регулярно проводять кожні 4-8 тижнів. Тривалість лікування залежить від клінічного стану пацієнта. Лікування можна скасовувати одразу.
Пацієнти, які раніше не приймали Варфарін:
Початкова доза становить 5 мг на добу (2 таб. на день) протягом перших 4 днів. На 5-й день лікування визначається МНО і відповідно до цього показника призначається підтримуюча доза препарату. Зазвичай підтримуюча доза становить 2,5-7,5 мг/день (1-3 таблетки на день).
Пацієнти, які раніше приймали Варфарін:
Рекомендована стартова доза становить подвійну дозу відомої підтримуючої дози і призначається протягом перших 2-х днів. Потім лікування продовжують за допомогою відомої підтримуючої дози. На 5-й день лікування проводять контроль МНО та корекцію дози відповідно до цього показника. Рекомендується підтримувати показник МНО від 2 до 3 у разі профілактики та лікування венозного тромбозу, емболії легеневої артерії, фібриляції передсердь, дилятаційної кардіоміопатії, ускладнених захворювань клапанів серця, протезування клапанів серця біопротезами. Вищі показники МНО від 2,5 до 3,5 рекомендуються при протезуванні клапанів серця механічними протезами та ускладненому гострому інфаркті міокарда.
Діти:
Дані щодо застосування варфарину у дітей обмежені. Початкова доза зазвичай становить 0,2 мг/кг на добу за нормальної функції печінки та 0,1 мг/кг на добу при порушенні функції печінки. Підтримуюча доза підбирається відповідно до показників МНО. Рекомендовані рівні МНО такі самі, як і дорослі. Рішення про призначення варфарину в дітей віком повинен приймати досвідчений фахівець. Лікування має проводитися під наглядом досвідченого фахівця-педіатра.
Люди похилого віку:
Не існує спеціальних рекомендацій щодо прийому варфарину у людей похилого віку. Проте пацієнти похилого віку повинні перебувати під ретельним наглядом, т.к. вони мають вищий ризик розвитку побічних ефектів.
Пацієнти з печінковою недостатністю:
Порушення функцій печінки збільшує чутливість до варфарину, оскільки печінка продукує фактори зсідання крові, а також метаболізує варфарин. Ця група пацієнтів потребує ретельного моніторування показників МНО.
Пацієнти з нирковою недостатністю:
У пацієнтів з порушенням ниркової функції потрібно знизити дозу варфарину та проводити ретельний моніторинг (див. розділ «Особливі вказівки»).
Планові (елективні) хірургічні втручання:
Пре-, пери- та пост-операційна антикоагулянтна терапія проводиться як зазначено нижче (якщо необхідне термінове скасування перорального антикоагулянтного ефекту – див. розділ «Передозування»). Визначити МНО протягом тижня до призначеної операції. Припинити прийом Варфарину за 1-5 днів до операції. У разі високого ризику тромбозу пацієнту для профілактики вводять підшкірно низькомолекулярний гепарин. Тривалість паузи прийому варфарину залежить від МНО. Прийом варфарину припиняють: 5 днів до операції, якщо МНО > 4,0; за 3 дні до операції, якщо МНП від 3,0 до 4,0; за 2 дні до операції, якщо МНП від 2,0 до 3,0. Визначити МНО увечері перед операцією та ввести 0,5-1,0 мг вітаміну К1 перорально або внутрішньовенно, якщо МНО > 1,8. Зважити на необхідність інфузії нефракціонованого гепарину або профілактичного введення низькомолекулярного гепарину в день операції. Продовжити підшкірне введення низькомолекулярного гепарину протягом 5-7 днів після операції із супутнім відновленим прийомом варфарину. Продовжити прийом варфарину зі звичайної підтримуючої дози того ж дня ввечері після невеликих операцій, і в день, коли пацієнт починає отримувати ентеральне харчування після великих операцій.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Варфарин Штада таб 25 мг 50 шт производится компанией ШТАДА. Само производство расположено в стране Польша.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Варфарин Штада таб 25 мг 50 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Варфарин Штада таб 25 мг 50 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Пока нет комментариев