Валз Н таб 160 мг+125 мг 28 шт
Топ продаж
Суперцена
Валз Н таб 160 мг+125 мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: валсартан 160,00 мг, гідрохлортіазид 12,50
мг
; 32 – 14,40 мг, тальк – 3,60 мг, магнію стеарат – 2,52 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1,44 мг.
Плівкова оболонка: Опадрай II 85G25455 Червоний 14,40 мг (полівініловий спирт - 6,34 мг, тальк - 2,88 мг, макрогол 3350 - 1,78 мг, титану діоксид - 1,57 мг, барвник заліза оксид червоний - 0, 78 мг, барвник сонячний захід сонця жовтий алюмінієвий лак - 0,56 мг, лецитин - 0,50 мг).
Опис:
Овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою червоно-коричневого кольору, з маркуванням «V» з одного боку та «Н» з іншого боку.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 160мг + 12,5мг.
По 7 таблеток у блістер із ПВХ/ПЕ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або стрип Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга.
По 4 блістери або стрипи по 7 таблеток разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.
Протипоказання- Підвищена чутливість до валсартану, гідрохлортіазиду та інших похідних сульфонаміду, або будь-якого іншого компонента препарату;
- вагітність та планування вагітності, період грудного вигодовування;
- тяжкі порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарний цироз печінки та холестаз;
- анурія, тяжкі порушення функції нирок (ШКФ <30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла);
- дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека застосування препарату у даної категорії пацієнтів досі не встановлені);
- рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія та симптоматична гіперурикемія;
- одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ <60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла);
- одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією;
- непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить моногідрат лактози).
З обережністю:
- Одночасне застосування з калійзберігаючими харчовими добавками, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, а також іншими препаратами, які можуть збільшувати вміст калію;
- односторонній або двосторонній стеноз ниркової артерії чи стеноз артерії єдиної нирки;
- стани, що супроводжуються порушеннями водно-електролітного балансу: нефропатії, що супроводжується втратою солей, та преренальним (кардіогенним) порушенням функції нирок; гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія;
- виражений дефіцит натрію та/або зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) (наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків);
- Порушення функції печінки середнього ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю);
- Хронічна серцева недостатність (ХСН) III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, мітральний або аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
- системна червона вовчанка;
- первинний гіперальдостеронізм;
– цукровий діабет, гіперурикемія;
- гіперхолестеринемія та гіпертригліцеридемія;
- обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів та холестаз;
- Алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі. Стан після трансплантації нирки;
- одночасне застосування лікарських препаратів, які можуть спричинити поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует»;
- Подагра;
- Немеланомний рак шкіри в анамнезі;
- одночасне застосування лікарських препаратів, здатних викликати гіпокаліємію, та препаратів літію.
Дозування160 мг+12,5 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЗагальні лікарські взаємодії для валсартану та гідрохлортіазиду.
Лікарські засоби, сумісне застосування з якими слід уникати.
Препарати літію:
При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРАII або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та пов'язане з цим посилення токсичних проявів. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватись при одночасному застосуванні з препаратом Валз Н, оскільки нирковий кліренс препаратів літію знижується під впливом тіазидних діуретиків.
Лікарські засоби, спільне застосування з якими потребує обережності.
Гіпотензивні препарати:
Можливе посилення антигіпертензивного ефекту при сумісному застосуванні з іншими засобами, що знижують артеріальний тиск (інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гуанетидин, метилдопа, вазодилататори, прямі інгібі.
Пресорні аміни:
Можливе ослаблення дії пресорних амінів (норепінефрину, епінефрину), що не потребує припинення спільного застосування.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2):
Нестероїдні протизапальні засоби при одночасному прийомі можуть послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів рецепторів до ангіотензину II, так і гідрохлортіазиду. Одночасний прийом препарату Валз Н та НПЗЗ може призвести до порушення функції нирок та підвищення вмісту калію у сироватці крові. При необхідності спільного застосування препарату Валз Н та НПЗП перед початком лікування необхідно оцінити функцію нирок та скоригувати водно-електролітні порушення.
Лікарські взаємодії для валсартану.
Лікарські засоби, спільне застосування з якими слід уникати:
Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, біологічно активних добавок, що містять калій; калійвмісних замінників харчової солі; інших лікарських засобів, що підвищують вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарину) вимагає дотримання запобіжних заходів (у тому числі, частого визначення вмісту калію в крові).
Подвійна блокада РААС:
При лікуванні препаратами, що впливають на РААС, особливо при їх комбінації, у чутливих пацієнтів повідомлялося про виражене зниження АТ, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність).
Потрібно бути обережними при комбінації АРАII, включаючи валсартан, з іншими препаратами, що блокують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен.
Одночасне застосування АРАII, включаючи валсартан, з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або c помірною або тяжкою нирковою недостатністю (СКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів .
Одночасне застосування АРАІІ з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів.
Білки-переносники:
За результатами дослідження in vitro на культурах печінки валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне призначення валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (Cmax та AUC).
Відсутність лікарської взаємодії:
Не було відзначено клінічно значущих взаємодій при проведенні монотерапії валсартаном на фоні застосування наступних лікарських засобів: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід.
Лікарські взаємодії для гідрохлортіазиду.
Літій:
При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ та діуретиками повідомлялося про випадки оборотного підвищення плазмової концентрації літію та його токсичної дії. Вивчення спільного застосування гідрохлортіазиду з валсартаном та препаратами літію не проводилося. Тому при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів, що містять літій, рекомендується контролювати концентрацію літію у крові.
Інші гіпотензивні препарати:
Тіазидні діуретики посилюють антигіпертензивний ефект інших гіпотензивних препаратів (у тому числі гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилататорів, блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, інгібіторів АПФ, антагоністів ангіонігів).
Курареподібні міорелаксанти:
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, потенціюють дію недеполяризуючих міорелаксантів. Лікарські препарати, що впливають на вміст калію в крові
.
.
Лікарські препарати, що впливають на вміст натрію в крові:
Гіпонатріємічний ефект, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними, протисудомними препаратами (карбамазепін) і т.д.
Лікарські засоби, здатні спровокувати поліморфну шлуночкову тахікардію типу “пірует”:
- Антиаритмічні засоби класу ІА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід).
– антиаритмічні засоби класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід), соталол.
- Деякі антипсихотичні засоби (тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, піозид, галоперидол, дроперидол).
- Інші препарати (беприділ, цисаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, кетансерин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін внутрішньовенно).
Зважаючи на ризик розвитку гіпокаліємії, гідрохлортіазид слід застосовувати з обережністю одночасно з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу “пірует”.
Гіпоглікемічні засоби:
Тіазидні діуретики можуть змінювати толерантність до глюкози, у зв'язку з чим може знадобитися корекція доз інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів.
Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик розвитку молочнокислого ацидозу, спричиненого можливими порушеннями функції нирок, пов'язаними з прийомом гідрохлортіазиду.
Бета-адреноблокатори та діазоксид:
Одночасний прийом тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазиду, з бета-адреноблокаторами може збільшити ризик розвитку гіперглікемії.
Тіазидні діуретики, у тому числі гідрохлортіазид, можуть посилити гіперглікемічний ефект діазоксиду.
Лікарські препарати, призначені для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол):
Може знадобитися корекція дози урикозуричних засобів (пробенецид або сульфінпіразон), оскільки гідрохлортіазид може збільшувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові. Одночасний прийом тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазиду, може підвищити частоту реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Серцеві глікозиди:
Гіпокаліємія та гіпомагніємія (небажані ефекти тіазидних діуретиків) можуть сприяти розвитку порушень серцевого ритму у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди.
НПЗП:
Одночасне застосування НПЗП та гідрохлортіазиду може призвести до зниження діуретичного та антигіпертензивного ефектів останнього. Супутня гіповолемія може спровокувати розвиток гострої ниркової недостатності.
Н- та м-холіноблокатори:
Н- та м-холіноблокатори (у тому числі атропін, біпериден) можуть підвищувати біодоступність гідрохлортіазиду, що пов'язано зі зниженням перистальтики ШКТ та швидкості спорожнення шлунка. Відповідно, стимулятори моторики ШКТ (цизаприд) можуть знижувати біодоступність гідрохлортіазиду.
Аніонообмінні смоли:
Всмоктування гідрохлортіазиду порушується в присутності колестираміну та колестиполу. Гідрохлортіазид слід приймати або за 4 години або через 4-6 годин після прийому зазначених сполук.
Вітамін D та солі кальцію:
Одночасні прийом гідрохлортіазиду з вітаміном D або препаратами кальцію може призводити до гіперкальціємії внаслідок посилення реабсорбції кальцію.
Циклоспорин:
При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та загострення перебігу подагри.
Метилдопа:
Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному призначенні гідрохлортіазиду та метилдопи.
Інші види взаємодії:
Одночасне призначення тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, може призвести до збільшення ризику побічних ефектів амантадину; зменшення виведення нирками препаратів, що мають цитотоксичну дію (наприклад, циклофосфаміду, метотрексату), до потенціювання їх мієлосупресивної дії.
Етанол, барбітурати та наркотичні засоби:
Їх спільне застосування з гідрохлортіазидом може потенціювати розвиток ортостатичної гіпотензії.
Йодоконтрастні речовини:
При використанні йодоконтрастних речовин у високих дозах на фоні зниженого ОЦК через прийом діуретиків існує підвищений ризик розвитку ниркової недостатності. На початок прийому препарату Валз Н слід заповнити ОЦК.
ПередозуванняСимптоми:
При передозуванні валсартану очікується розвиток вираженої гіпотензії, що супроводжується пригніченням свідомості, судинним колапсом та/або шоком із летальним кінцем.
При передозуванні гідрохлортіазиду можлива поява таких симптомів:
- нудота;
- сонливість;
- гіповолемія;
- Порушення ритму серця;
- м'язові спазми, спричинені порушенням водно-електролітного балансу.
Лікування:
Симптоматичне, характер якого залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів.
У разі раннього виявлення передозування препарату рекомендовано викликати у пацієнта блювання. У разі виникнення вираженого зниження АТ рекомендована внутрішньовенна інфузія 0,9% розчину натрію хлориду, що супроводжується регулярним контролем діяльності серця та дихальної системи, ОЦК та кількості сечі, що виділяється. На необхідний для терапії період пацієнта слід укласти, піднявши йому ноги.
Валсартан не виводиться за допомогою гемодіалізу через значне зв'язування з білками плазми.
У той же час гемодіаліз дозволяє ефективно вивести з організму гідрохлортіазид.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпотензивний засіб комбінований (ангіотензину II рецепторів антагоніст + діуретик) Код АТХ C09DA03
Фармакодинаміка:
Препарат Валз Н – комбінований гіпотензивний препарат, до складу якого входять антагоніст рецепторів ангіотензину II (АРАII) та ти.
Ангіотензин II є активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) і утворюється з ангіотензину I за участю ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Ангіотензин II зв'язується зі специфічними рецепторами, які розташовані на клітинних мембранах у різних тканинах. Він має широкий спектр фізіологічних ефектів, що включають як безпосередню, так і опосередковану участь у регуляції артеріального тиску (АТ). Як активна судинозвужувальна речовина, ангіотензин II викликає пряму пресорну відповідь. Крім того, він стимулює секрецію альдостерону та сприяє затримці іонів натрію.
Валсартан – активний специфічний АРАІІ. Він вибірково блокує рецептори підтипу AT1, які відповідальні за вазопресорну дію ангіотензину ІІ. Збільшення в сироватці крові концентрації ангіотензину II внаслідок блокади валсартаном AT1-рецепторів може призводити до стимуляції незаблокованих AT2-рецепторів, що частково врівноважує вазопресорні ефекти, пов'язані з активацією AT1-рецепторів.
Валсартан не має агоністичної активності щодо AT1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу AT2.
Так як валсартан не пригнічує АПФ, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну, розвиток побічних ефектів, пов'язаних з накопиченням брадикініну, малоймовірно.
При порівнянні валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно (р<0,05) нижчою у пацієнтів, які отримували валсартан, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2,6% проти 7,9%, відповідно).
Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи.
Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці.
При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію (Na+) та хлору (Cl-). Пригнічення ко-транспортної системи Na+ і Cl-, очевидно, відбувається з допомогою конкуренції за ділянки зв'язування іонів Cl- у цій системі. В результаті цього екскреція іонів натрію та хлору збільшується приблизно однаковою мірою.
Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої крові, внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові.
Фармакокінетика:
Валсартан.
Всмоктування:
Після прийому валсартану внутрішньо його максимальна концентрація (Cmax) у плазмі досягається протягом 2-4 годин.
Середнє значення абсолютної біодоступності – 23%.
При прийомі валсартану з їжею площа під кривою «концентрація-час» (AUC) зменшується на 48%, хоча, починаючи приблизно з 8-ї години після прийому препарату його концентрації в плазмі крові як у разі прийому натщесерце, так і одночасно з їжею, однакові. Зменшення AUC, проте, не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від часу їди.
Розподіл:
Об'єм розподілу (Vd) валсартану в період рівноважного стану після внутрішньовенного (в/в) введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність його вираженого розподілу у тканинах. Валсартан значною мірою зв'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами.
Метаболізм:
Валсартан не піддається суттєвій біотрансформації (тільки близько 20% прийнятої дози виводиться у вигляді метаболітів).
Фармакологічно неактивний гідроксильний метаболіт виявляється в плазмі у низьких концентраціях (менше 10% від AUC валсартану).
Виведення:
Фармакокінетична крива валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер (період напіввиведення початкової фази (T1/2альфа) менше 1 години та кінцевої фази (T1/2бета) близько 9 годин).
Валсартан виводиться в основному у незміненому вигляді через кишечник (близько 83%) та нирками (близько 13%). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год, та його нирковий кліренс становить 0,62 л/год (близько 30% загального кліренсу). Період напіввиведення (T1/2) становить 6 годин.
У діапазоні дози кінетика валсартана має лінійний характер. При повторному застосуванні змін фармакокінетичних показників не відзначалося.
При прийомі валсартану 1 раз на добу незначна кумуляція. Концентрації валсартану у плазмі крові у жінок та чоловіків не різняться.
Гідрохлортіазид.
Після прийому
внутрішньо, всмоктування гідрохлортіазиду відбувається швидко, час досягнення максимальної концентрації (Tmax) – близько 2 годин.
У терапевтичному діапазоні доз середня величина AUC зростає прямо пропорційно дозу.
Одночасний прийом гідрохлортіазиду з їжею може призводити як до збільшення, так і до зменшення системної доступності в порівнянні з прийомом натще, проте величина цих ефектів мала і не має великого клінічного значення. При вживанні абсолютна біодоступність гідрохлортіазиду становить 70%.
Розподіл:
Фармакокінетика гідрохлортіазиду у фазах розподілу та виведення описується загалом біекспоненційною низхідною кривою. Видимий обсяг розподілу становить 4-8 л/кг. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбумінами) становить 40-70%. Гідрохлортіазид також накопичується в еритроцитах у концентрації, що приблизно втричі перевищує плазмову.
Метаболізм:
Гідрохлортіазид виводиться практично у незміненому вигляді.
Період
напіввиведення кінцевої фази становить 6-15 годин.
При повторному застосуванні кінетика гідрохлортіазиду не змінюється, при призначенні препарату одноразово за добу його накопичення мінімальне. Більше 95% дози, що абсорбувалася, виводиться в незміненому вигляді нирками.
Валсартан/гідрохлортіазид:
При сумісному застосуванні з валсартаном системна біодоступність гідрохлортіазиду зменшується приблизно на 30%. Одночасний прийом з гідрохлортіазидом не істотно впливає на фармакокінетику валсартану. Зазначена взаємодія не впливає на ефективність комбінованого застосування валсартану та гідрохлортіазиду. У контрольованих клінічних дослідженнях було виявлено виражений антигіпертензивний ефект комбінації, який перевищував ефект кожного з компонентів окремо, а також ефект плацебо.
Вагітність та годування груддюВагітність.
Резюме ризиків:
Для будь-якого іншого препарату, що впливає на РААС, протипоказано застосування препарату Валз Н при вагітності. З огляду на механізм дії АРАII не можна виключити ризик для плода.
Відомо, що застосування інгібіторів АПФ (клас специфічних лікарських засобів, що діють на РААС) у II та III триместрах вагітності призводить до ураження та загибелі плода. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності асоціюється з потенційним ризиком виникнення вад розвитку плода.
Гідрохлортіазид проникає крізь плаценту. При ненавмисному прийомі валсартану при вагітності описані випадки мимовільного переривання вагітності, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених.
Внутрішньоутробна дія тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, на плід асоціюється з розвитком жовтяниці або тромбоцитопенії у плода або новонародженого, а також може асоціюватися з іншими небажаними реакціями, зазначеними у дорослих.
Якщо вагітність діагностована в період лікування препаратом Валз Н, препарат слід відмінити якомога раніше.
Клінічні аспекти
Материнський та/або ембріофетальний ризик, асоційований із захворюванням:
Артеріальна гіпертензія при вагітності збільшує ризик розвитку прееклампсії, гестаційного цукрового діабету, передчасних пологів, а також ускладнень під час пологів (наприклад, необхідність кесаревого розтину, розвитку післяпологової кровотечі).
При артеріальній гіпертензії збільшується ризик затримки внутрішньоутробного розвитку плода та внутрішньоутробної загибелі плода.
Ризик з боку плода/новонародженого:
Маловоддя у вагітних, які приймають препарати, що впливають на РААС у II та III триместрі, може призводити до погіршення функції нирок плода, що призводить до анурії та ниркової недостатності, гіпоплазії легких плоду, деформації скелета плода, включаючи гіпоплазію кісток черепа, артеріальної гіпотензії та загибелі плода.
При ненавмисному прийомі препаратів АРА під час вагітності слід розглянути питання необхідності відповідного моніторингу стану плода.
Новонароджених, матері яких отримували терапію АРА, слід ретельно спостерігати щодо розвитку гіпотензії.
Валсартан:
При вивченні ембріофетального розвитку у мишей, кролів та щурів спостерігалася фетотоксичність, яка асоціювалася з материнською токсичністю у щурів при застосуванні валсартану у добовій дозі 600 мг/кг на добу, що приблизно у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану добову дозу для пацієнта з масою ), та кроликів при застосуванні валсартану у добовій дозі 10 мг/кг, що приблизно в 0,6 разів перевищує максимальну рекомендовану добову дозу для людини з розрахунку мг/кг маси тіла (розрахунок передбачає добову дозу 320 мг внутрішньо для пацієнта з масою тіла людини 60 кг).
Не відмічено явищ материнської токсичності або фетотоксичності при застосуванні у мишей у добових дозах до 600 мг/кг, що приблизно в 9 разів перевищує максимальну рекомендовану добову дозу для людини з розрахунку мг/кг маси тіла (розрахунок передбачає добову дозу 320 мг внутрішньо для пацієнта масою тіла 60 кг).
Гідрохлортіазид:
Не відмічено тератогенності та впливу гідрохлортіазиду на фертильність та запліднення у дослідженні у 3 видів тварин, які отримували гідрохлортіазид усередину.
У щурів не відмічено дозозалежної фетотоксичності при застосуванні внутрішньо у дозах 0, 100, 300 та 1000 мг/кг. Відставання набору маси тіла змолочних щурів було обумовлено високими дозами та діуретичним ефектом гідрохлортіазиду та відповідним впливом на продукцію молока.
Грудне годування.
Невідомо, чи проникає валсартан у грудне молоко.
У доклінічних дослідженнях показано, що валсартан виділяється з молоком щурів. Гідрохлортіазид виділяється із грудним молоком.
Застосування препарату під час грудного вигодовування протипоказане.
Пацієнтки та пацієнти із збереженим репродуктивним потенціалом
Як і будь-який інший препарат, що чинить пряму дію на РААС, препарат Валз Н не слід застосовувати у жінок, які планують вагітність.
При виборі будь-якого препарату, що впливає на РААС, лікарю слід проінформувати пацієнтку із збереженим репродуктивним потенціалом про можливий ризик застосування препарату під час вагітності. Даних про вплив валсартану або гідрохлортіазиду на фертильність у людини немає
. У доклінічних дослідженнях не зазначено впливу валсартану або гідрохлортіазиду на фертильність у щурів.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаНебажані реакції (НР) за даними клінічних та постмаркетингових досліджень зустрічалися частіше при застосуванні валсартану та гідрохлортіазиду порівняно з плацебо.
На тлі терапії препаратом Валз Н можливе виникнення НР, що відзначалися як при застосуванні валсартану та гідрохлортіазиду окремо, так і не виявлених у ході клінічних досліджень препарату Валз Н. Для оцінки частоти НР використані наступні критерії (згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ))
: дуже часто (>10%); часто (>1% та <10%); нечасто (>0,1% та <1%); рідко (>0,01% та <0,1%); дуже рідко (<0,01%), частота невідома (частоту розвитку за наявними даними встановити неможливо).
Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи):
- небажані реакції: немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома шкіри та плоскоклітинна карцинома шкіри);
- Гідрохлортіазид: частота невідома.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи:
- небажані реакції: тромбоцитопенія, іноді у поєднанні з пурпурою;
- валсартан: частота невідома;
- Гідрохлортіазид: рідко.
- небажані реакції: агранулоцитоз;
- Гідрохлортіазид: дуже рідко.
- небажані реакції: пригнічення кістковомозкового кровотворення;
- Гідрохлортіазид: дуже рідко.
- небажані реакції: гемолітична анемія;
- Гідрохлортіазид: дуже рідко.
- небажані реакції: лейкопенія;
- Гідрохлортіазид: дуже рідко.
- небажані реакції: зниження гемоглобіну;
- Валсартан: частота невідома.
- небажані реакції: зниження гематокриту;
- Валсартан: частота невідома.
- небажані реакції: апластична анемія;
- Гідрохлортіазид: частота невідома.
Порушення з боку імунної системи:
- небажані реакції: реакції гіперчутливості;
- Гідрохлортіазид: дуже рідко.
- Небажані реакції: явища гіперчутливості/алергічні реакції, включаючи сироваткову хворобу;
- Валсартан: частота невідома.
Порушення з боку обміну речовин та харчування:
- небажані реакції: підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові (особливо на тлі високих доз гідрохлортіазиду);
- Гідрохлортіазид: дуже часто.
- небажані реакції: гіпомагніємія;
- Гідрохлортіазид: часто.
- небажані реакції: гіпонатріємія;
- Валсартан: частота невідома.
- небажані реакції: гіперурикемія;
- Гідрохлортіазид: часто.
- небажані реакції: гіперкальціємія;
- Гідрохлортіазид: рідко.
- небажані реакції: гіперглікемія;
- Гідрохлортіазид: рідко.
- небажані реакції: глюкозурія;
- Гідрохлортіазид: рідко.
- небажані реакції: зниження ОЦК;
- валсартан+ гідрохлортіазид: нечасто.
- небажані реакції: погіршення перебігу цукрового діабету;
- Гідрохлортіазид: рідко.
- небажані реакції: гіпохлоремічний алкалоз;
- Гідрохлортіазид: дуже рідко.
- небажані реакції: підвищення вмісту калію у сироватці крові;
- Валсартан: частота невідома.
Порушення з боку психіки:
- небажані реакції: порушення сну;
- Гідрохлортіазид: рідко.
- небажані реакції: депресія;
- Гідрохлортіазид: рідко.
Порушення з боку нервової системи:
- небажані реакції: головний біль;
- валсартан+ гідрохлортіазид: часто;
- Гідрохлортіазид: рідко.
- небажані реакції: парестезія;
- валсартан+ гідрохлортіазид: нечасто;
- Гідрохлортіазид: рідко.
- небажані реакції: запаморочення;
- валсартан+ гідрохлортіазид: дуже рідко;
- Гідрохлортіазид: рідко.
- небажані реакції: непритомність;
- валсартан+ гідрохлортіазид: частота невідома.
Порушення з боку органу зору:
- небажані реакції: зниження гостроти зору;
- валсартан+ гідрохлортіазид: нечасто.
- небажані реакції: порушення зору (особливо у перші кілька тижнів лікування);
- Гідрохлортіазид: рідко.
- небажані реакції: гострий напад закритокутової глаукоми;
- Гідрохлортіазид: частота невідома.
- небажані реакції: хоріоїдальний випіт;
- Гідрохлортіазид: частота невідома.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення:
- небажані реакції: шум у вухах;
- валсартан+ гідрохлортіазид: нечасто.
- небажані реакції: вертиго;
- Валсартан: нечасто.
Порушення з боку серця:
- небажані реакції: аритмії;
- Гідрохлортіазид: рідко.
Порушення з боку судин:
- небажані реакції: ортостатична гіпотензія (може посилюватись при вживанні алкоголю, седативних чи знеболювальних засобів);
- Гідрохлортіазид: часто.
- небажані реакції: виражене зниження артеріального тиску;
- Валсартан: нечасто.
- небажані реакції: периферичні набряки;
- Валсартан: нечасто.
- небажані реакції: васкуліт;
- валсартан+ гідрохлортіазид: частота невідома.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
- небажані реакції: кашель;
- Валсартан: нечасто.
- небажані реакції: респіраторний дистрес-синдром, включаючи набряк легень та пневмоніт;
- Гідрохлортіазид: дуже рідко.
- небажані реакції: некардіогенний набряк легень;
- валсартан+ гідрохлортіазид: частота невідома.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
- небажані реакції: зниження апетиту;
- Гідрохлортіазид: часто.
- небажані реакції: помірно виражена нудота;
- Гідрохлортіазид: часто.
- небажані реакції: нудота;
- валсартан+ гідрохлортіазид: нечасто.
- небажані реакції: блювання;
- Гідрохлортіазид: часто.
- небажані реакції: біль у животі;
- Валсартан: нечасто.
- небажані реакції: дискомфорт у животі;
- Гідрохлортіазид: рідко.
- небажані реакції: запор;
- Гідрохлортіазид: рідко.
- небажані реакції: діарея;
- валсартан+ гідрохлортіазид: дуже рідко;
- Гідрохлортіазид: рідко.
- небажані реакції: панкреатит;
- Гідрохлортіазид: дуже рідко.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
- небажані реакції: внутрішньопечінковий холестаз або жовтяниця;
- Гідрохлортіазид: рідко.
- небажані реакції: підвищення активності «печінкових» ферментів;
- Валсартан: частота невідома.
- небажані реакції: кропив'янка та інші види висипання на шкірі;
- Гідрохлортіазид: часто.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
- небажані реакції: фотосенсибілізація;
- Гідрохлортіазид: рідко.
- небажані реакції: некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз;
- Гідрохлортіазид: дуже рідко.
- небажані реакції: вовчаковоподібні реакції, загострення шкірних проявів системного червоного вовчаку;
- Гідрохлортіазид: дуже рідко.
- небажані реакції: ангіоневротичний набряк;
- Валсартан: частота невідома.
- небажані реакції: висипання на шкірі;
- Валсартан: частота невідома.
- небажані реакції: свербіж шкіри;
- Валсартан: частота невідома.
- небажані реакції: бульозний дерматит;
- Валсартан: частота невідома.
- небажані реакції: мультиформна еритема;
- Гідрохлортіазид: частота невідома.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
- небажані реакції: міалгія;
- валсартан+ гідрохлортіазид: нечасто.
- небажані реакції: артралгія;
- валсартан+ гідрохлортіазид: дуже рідко.
- небажані реакції: м'язові спазми;
- Гідрохлортіазид: частота невідома.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:
- небажані реакції: ниркова недостатність;
- Валсартан: частота невідома.
- небажані реакції: гостра ниркова недостатність;
- Гідрохлортіазид: частота невідома.
- небажані реакції: порушення функції нирок;
- валсартан+ гідрохлортіазид: частота невідома;
- Гідрохлортіазид: частота невідома.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози:
- небажані реакції: імпотенція;
- Гідрохлортіазид: часто.
Загальні розлади та порушення у місці введення:
- небажані реакції: підвищена стомлюваність;
- валсартан+ гідрохлортіазид: нечасто.
- небажані реакції: гіпертермія;
- Гідрохлортіазид: частота невідома.
- небажані реакції: астенія;
- Гідрохлортіазид: частота невідома.
Лабораторні та інструментальні дані:
- небажані реакції: підвищення концентрації сечової кислоти у сироватці крові;
- валсартан+ гідрохлортіазид: частота невідома.
- небажані реакції: підвищення білірубіну у сироватці крові;
- валсартан+ гідрохлортіазид: частота невідома.
- небажані реакції: підвищення креатиніну у сироватці крові;
- валсартан+ гідрохлортіазид: частота невідома.
- небажані реакції: гіпокаліємія;
- валсартан+ гідрохлортіазид: частота невідома.
- небажані реакції: гіпонатріємія;
- валсартан+ гідрохлортіазид: частота невідома.
- небажані реакції: підвищення концентрації азоту сечовини у сироватці крові;
- валсартан+ гідрохлортіазид: частота невідома.
- небажані реакції: нейтропенія;
- валсартан+ гідрохлортіазид: частота невідома.
Наступні НР спостерігалися у пацієнтів з артеріальною гіпертензією під час клінічних досліджень препарату Валз Н без очевидного зв'язку з прийомом препарату: біль у животі, біль у верхній частині живота, тривога, артрит, астенія, біль у спині, бронхіт (у тому числі гострий), біль у грудях, постуральне запаморочення, диспепсія, задишка, сухість слизової оболонки порожнини рота, носові кровотечі, еректильна дисфункція, гастроентерит, головний біль, підвищене потовиділення, гіпестезії, грипоподібний стан, безсоння, розтягнення зв'язок, мишач назофарингіт, нудота, біль у шиї, периферичні набряки, середній отит, біль у кінцівках, прискорене серцебиття, біль у гортані та глотці, пірексія, півлакіурія, гіпертермія, синусит, сонливість, інфекції верхніх дихальних шляхів,інфекції сечовивідних шляхів, вертиго, вірусні інфекції, порушення зору.
Наступні НР спостерігалися під час клінічних досліджень валсартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією незалежно від їх причинно-наслідкового зв'язку з досліджуваним препаратом: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряки, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.
особливі вказівкиЗміни вмісту електролітів сироватки крові.
Валсартан:
При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками солі, або з іншими препаратами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в крові (наприклад, з гепарином), слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію в крові.
Гідрохлортіазид:
Тіазидні діуретики через здатність знижувати вміст калію та магнію в сироватці крові повинні з обережністю застосовуватися у пацієнтів із станами, що супроводжуються електролітними порушеннями: нефропатія, що супроводжується втратою солей, та преренальне (кардіогенне) порушення функції нирок.
У разі виникнення клінічних проявів гіпокаліємії (м'язової слабкості, парезів, змін показників ЕКГ) лікування препаратом Валз Н слід припинити. Перед початком застосування препарату необхідно скоригувати гіпокаліємію та гіпомагніємію.
Усім пацієнтам, які приймають препарати, що містять тіазидні діуретики, потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми, особливо калію.
При застосуванні препарату Валз Н слід враховувати здатність тіазидних діуретиків викликати гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз, а також посилювати наявну гіпонатріємію. Гіпонатріємія у випадках рідко супроводжується неврологічної симптоматикою.
Необхідний регулярний контроль вмісту натрію у плазмі крові.
Дефіцит в організмі натрію та/або зниження ОЦК:
У пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, у тому числі гідрохлортіазид, необхідно спостерігати за появою клінічних симптомів дефіциту натрію в організмі та/або зниження ОЦК.
У пацієнтів з вираженим дефіцитом натрію в організмі та/або зниженим ОЦК, наприклад, які отримують високі дози діуретиків, у поодиноких випадках після початку терапії препаратом Валз Н може розвиватися виражене зниження артеріального тиску, що супроводжується клінічними проявами. До початку лікування препаратом Валз Н необхідно скоригувати вміст натрію в організмі та/або заповнити ОЦК, інакше лікування необхідно розпочинати під суворим лікарським контролем.
У разі розвитку вираженого зниження артеріального тиску пацієнта слід укласти і, при необхідності, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчином натрію хлориду.
Після стабілізації артеріального тиску лікування препаратом Валз Н може бути продовжено.
Стеноз ниркової артерії:
У пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки прийом препарату Валз Н може супроводжуватися підвищенням концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, тому у таких пацієнтів препарат Валз Н повинен застосовуватися з обережністю.
Первинний гіперальдостеронізм:
Препарат не є ефективним для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, оскільки у даної категорії пацієнтів не відзначається активація РААС.
Аортальний та мітральний стеноз, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія:
Як і при прийомі інших вазодилатуючих засобів слід бути обережними при прийомі препарату Валз Н у пацієнтів з аортальним або мітральним стенозом та обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Порушення функції нирок:
Пацієнтам із слабко або помірно вираженими порушеннями функції нирок (СКФ > 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) змін дози препарату не потрібне.
У пацієнтів з порушенням функції нирок при прийомі препарату Валз Н потрібний періодичний моніторинг концентрації калію, креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові.
Трансплантація нирки:
Немає досвіду застосування комбінації валсартан/гідрохлортіазид у пацієнтів із нещодавно перенесеною трансплантацією нирки.
Порушення функції печінки:
У пацієнтів з легкими (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірними (7-9 балів за шкалою Чайлд-Пью) порушеннями функції печінки без супутніх явищ холестазу препарат Валз Н слід застосовувати з обережністю.
Хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV функціонального класу (за класифікацією NYHA), у тому числі після перенесеного інфаркту міокарда.
У пацієнтів, функція нирок яких залежить від стану РААС (наприклад, пацієнти з хронічною серцевою недостатністю), терапія інгібіторами АПФ та АРАII може супроводжуватись олігурією та/або прогресуючою азотемією, у поодиноких випадках – гострою нирковою недостатністю.
Обстеження пацієнтів із недостатністю кровообігу та пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, має включати дослідження функції нирок.
Системний червоний вовчак:
Є повідомлення про загострення та погіршення перебігу захворювань сполучної тканини (наприклад, системного червоного вовчака) при застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид.
Інші метаболічні порушення:
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть викликати зміну толерантності до глюкози, а також підвищення концентрації холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові.
У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів.
Зниження кліренсу сечової кислоти може призвести до гіперурикемії та розвитку подагри у схильних пацієнтів.
Тіазидні діуретики знижують екскрецію кальцію нирками і можуть викликати незначне підвищення вмісту кальцію в плазмі за відсутності супутніх порушень обміну кальцію. Виражена гіперкальціємія на фоні терапії тіазидним діуретиком (> 12 мг/дл) або не відповідальна на відміну препарату може свідчити про наявність супутнього порушення обміну кальцію.
У кількох пацієнтів з гіперкальціємією та гіпофосфатемією на фоні тривалого застосування тіазидних діуретиків визначали патологічні зміни у паращитовидних залозах.
До проведення дослідження паращитовидних залоз необхідно відмінити прийом тіазидних діуретиків.
Реакції гіперчутливості:
Виникнення реакцій гіперчутливості на фоні застосування гідрохлортіазиду найчастіше відзначалося у пацієнтів з алергічними реакціями та бронхіальною астмою в анамнезі.
При лікуванні валсартаном були повідомлення про розвиток ангіоневротичного набряку, що супроводжується набряком гортані та голосових складок, що призводить до обструкції дихальних шляхів, та/або набряку обличчя, губ, горлянки та/або язика.
У деяких пацієнтів з цієї групи виникав ангіоневротичний набряк на фоні прийому інших лікарських засобів, у тому числі інгібіторів АПФ. При розвитку ангіоневротичного набряку препарат Валз Н слід негайно відмінити, після чого відновлення препарату Валз Н заборонено.
Реакції фоточутливості:
При прийомі тіазидних діуретиків повідомлялося про розвиток реакції фоточутливості.
У разі розвитку реакцій фоточутливості рекомендується припинити прийом препарату Валз Н.
У разі необхідності відновлення прийому діуретика необхідно уникати впливу ультрафіолетового випромінювання.
Хоріоїдальний випіт, гостра міопія/ вторинна глаукома:
Гідрохлортіазид може викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої міопії і гострого нападу вторинної глаукоми.
Симптоми включають: раптове зниження гостроти зору або біль в очах, які проявляються, як правило, протягом декількох годин або тижнів від початку терапії гідрохлортіазидом.
За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до незворотної втрати зору.
При появі симптомів необхідно якнайшвидше припинити прийом гідрохлортіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання. Факторами ризику розвитку гострої глаукоми є: алергічна реакція на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі.
Немеланомний рак шкіри:
У двох фармакоепідемологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом гідрохлортіазиду та підвищеним ризиком розвитку немеланомного раку шкіри (НМРК) – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози гідрохлортіазиду. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія гідрохлортіазиду.
Пацієнти, які приймають гідрохлортіазид як монотерапію або в комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам рекомендується оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри.
Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри.
З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та УФ-променів, а також використання відповідних захисних засобів.
У пацієнтів із немеланомним раком шкіри в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування гідрохлортіазиду.
Результати допінг-контролю
Гідрохлортіазид може давати позитивний результат при проведенні допінг-контролю.
Вплив на здатність керувати автомобілем:
Оскільки на тлі терапії препаратом можливий розвиток таких НР як запаморочення або непритомність, пацієнтам, які приймають препарат Валз Н, слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиПеред початком терапії препаратом Валз Н необхідно скоригувати водно-електролітні порушення (див. розділи «З обережністю» та «Особливі вказівки»).
Препарат застосовують внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою, незалежно від часу їди.
Препарат Валз Н призначають по 1 таблетці 1 раз на добу.
Рекомендується добір препарату в залежності від індивідуального антигіпертензивного ефекту.
З метою зниження ймовірності розвитку вираженого зниження артеріального тиску та прояву інших небажаних явищ рекомендується поступово підвищувати дозу препарату Валз Н на кожному з етапів підбору дози.
Препарат Валз Н доступний у наступних фіксованих дозах активних компонентів валсартан+гідрохлортіазид – 80 мг + 12,5 мг, 160 мг + 12,5 мг, 160 мг + 25 мг, 320 мг + 12,5 мг або 320 мг + 25 мг.
У випадках, коли це прийнятно, у пацієнтів з неадекватним контролем АТ при монотерапії валсартаном або гідрохлортіазидом можливий перехід на комбінований препарат Валз Н із фіксованими дозами активних компонентів з попереднім етапом титрування доз валсартану та гідрохлортіазиду.
Після початку лікування необхідно здійснювати контроль артеріального тиску.
За відсутності адекватного гіпотензивного ефекту доза препарату Валз Н може бути поступово збільшена до максимальних добових доз валсартану та гідрохлортіазиду - 320 мг+25 мг або 320 мг+12,5 мг.
Максимальне зниження артеріального тиску зазвичай досягається за 2-4 тижні терапії. Однак деяким пацієнтам може знадобитися від 4 до 8 тижнів лікування для досягнення адекватного контролю артеріального тиску, що слід брати до уваги в період титрування дози.
У разі відсутності очікуваного ефекту зниження артеріального тиску протягом 8 тижнів терапії препаратом Валз Н у дозі 320 мг+25 мг, лікарю слід розглянути іншу схему лікування (призначити додатково якийсь гіпотензивний препарат або перейти на лікування іншим гіпотензивним препаратом).
Пацієнтам із слабко або помірно вираженими порушеннями функції нирок (СКФ >30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) змін дози препарату не потрібно.
Зважаючи на те, що однією з активних речовин є гідрохлортіазид, препарат Валз Н протипоказаний для прийому пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ <30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла).
У пацієнтів з легкими (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірними (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушеннями функції печінки без супутніх явищ холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.
Препарат Валз Н протипоказаний для прийому пацієнтам з тяжкими (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушеннями функції печінки.
Не потрібна корекція дози літнім пацієнтам.
Препарат Валз Н протипоказаний дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Валз Н таб 160 мг+125 мг 28 шт производится компанией ТЕВА. Само производство расположено в стране Болгария.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Валз Н таб 160 мг+125 мг 28 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Валз Н таб 160 мг+125 мг 28 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Валз Н таб 80 мг+12.5 мг 28 шт Валз Н таб 80 мг+12.5 мг 28 шт, Валсартан+гидрохлоротиазид таб 160 мг+25 мг 30 шт Валсартан+гидрохлоротиазид таб 160 мг+25 мг 30 шт, Вальсакор H 160 таб 160 мг+12.5 мг 30 шт Вальсакор H 160 таб 160 мг+12.5 мг 30 шт, Вальсакор H 160 таб 160 мг+12.5 мг 90 шт Вальсакор H 160 таб 160 мг+12.5 мг 90 шт, Вальсакор H 80 таб 80 мг+12.5 мг 30 шт Вальсакор H 80 таб 80 мг+12.5 мг 30 шт, Вальсакор H 80 таб 80 мг+12.5 мг 90 шт Вальсакор H 80 таб 80 мг+12.5 мг 90 шт, Вальсакор HD 160 таб 160 мг+25 мг 30 шт Вальсакор HD 160 таб 160 мг+25 мг 30 шт, Ко-Диован таб 160 мг/12.5 мг 28 шт Ко-Диован таб 160 мг/12.5 мг 28 шт, Ко-Диован таб 80 мг/12.5 мг 28 шт Ко-Диован таб 80 мг/12.5 мг 28 шт.