Валсартан таб 160 мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Валсартан таб 160 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: валсартан 160 мг;
Допоміжні речовини:
Кальцію гідрофосфат безводний 131,2 мг, крохмаль кукурудзяний 18,4 мг, кросповідон 17,1 мг, магнію стеарат 3,3 мг;
Склад оболонки: гіпромелоза 6,858 мг, титану діоксид 1,456 мг, макрогол 400 1,226 мг, диметикон 100 0,460 мг
Опис:
Круглі, двоопуклі, з ризиком, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі таблетка білого чи майже білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 160 мг. По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 3 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до валсартану або до будь-якого з компонентів препарату;
тяжкі порушення функції печінки (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарний цироз та холестаз;
вагітність;
період грудного вигодовування;
вік до 6 років – за показанням; артеріальна гіпертензія; вік до 18 років – за іншими показаннями;
одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла);
одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
З обережністю :
Порушення функції нирок з кліренсом креатиніну (КК) менше 10 мл/хв (немає клінічних даних); двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм; дотримання дієти з обмеженням споживання кухонної солі; гіпонатріємія; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання, лікування великими дозами діуретиків); діти та підлітки віком від 6 до 18 років з КК менше 30 мл/хв, у тому числі перебувають на гемодіалізі; порушення функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості (<9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) небіліарного генезу без явищ холестазу; пацієнти з ХСН ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA, функція нирок яких залежить від стану ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС); аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; спадковий ангіоневротичний набряк, або ангіоневротичний набряк на фоні терапії АРА II або інгібіторами АПФ в анамнезі (дотримується особливої обережності); одночасне застосування з іншими засобами, що інгібують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен.
Дозування160 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія;
Хронічна серцева недостатність ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA у дорослих пацієнтів, які отримують стандартну терапію одним або декількома препаратами з наступних фармакотерапевтичних груп: діуретиками, серцевими глікозидами, інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами. Застосування кожного з цих препаратів не є обов'язковим. Оцінка стану пацієнтів із ХСН повинна включати оцінку функції нирок;
Для підвищення виживання пацієнтів після перенесеного гострого інфаркту міокарда, ускладненого лівошлуночковою недостатністю та/або систолічною дисфункцією ЛШ, за наявності стабільних показників гемодинаміки;
Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків від 6 до 18 років.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВстановлено, що при монотерапії Валсартаном відсутні клінічно значущі взаємодії з наступними лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, глібенкламідом.
Калійзберігаючі діуретики, препарати K+, солі, що містять K+, посилюють розвиток гіперкаліємії; діуретики – гіпотензивний ефект.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи:
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи Валсартан, з іншими засобами, що впливають на РААС, пов'язане з підвищеною частотою розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та зміною функції нирок порівняно з монотерапією. Рекомендують проводити моніторинг артеріального тиску, функції нирок та вмісту електролітів у пацієнтів, які приймають Валсартан та інші ЛЗ, що впливають на РААС. Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У дітей та підлітків артеріальна гіпертензія часто пов'язана з порушенням функції нирок. Даної категорії пацієнтів рекомендовано обережно приймати валсартан одночасно з іншими засобами, що впливають на РААС, т.к. це може призвести до підвищення вмісту калію у сироватці крові. Слід проводити регулярний контроль функції нирок та вмісту калію у сироватці крові у цієї групи пацієнтів.
Лікарські засоби, які можуть призвести до збільшення вмісту калію в плазмі крові:
Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду, еплеренону), препаратів калію або солей, що містять калій, може призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові та у пацієнтів із серцевою недостатністю до збільшення концентрації креатиніну сироватки крові. Якщо таке комбіноване лікування визнане необхідним, слід бути обережним.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2):
У пацієнтів похилого віку зі зниженим ОЦК (в т.ч. при терапії діуретиками) або порушеною функцією нирок, поєднане застосування нестероїдних протизапальних засобів, в т.ч. селективних інгібіторів ЦОГ-2 з антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, може призвести до погіршення ниркової функції, включаючи можливу гостру ниркову недостатність. Ці ефекти зазвичай оборотні. У пацієнтів, які отримують валсартан та нестероїдні протизапальні засоби, необхідно проводити моніторинг функції нирок. При застосуванні одночасно з нестероїдними протизапальними засобами антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II, в т.ч. валсартану може бути ослаблений.
Препарати літію:
При одночасному застосуванні літієвмісних лікарських засобів (ЛЗ) з інгібіторами АПФ та АРА II, включаючи валсартан, відзначалося оборотне підвищення вмісту літію в сироватці крові та посилення його токсичних проявів. У зв'язку з цим рекомендується контроль вмісту літію у сироватці крові. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватись при одночасному застосуванні з препаратом Валсартан та діуретиками.
Транспортні білки:
За результатами дослідження in vitro на культурі печінки людини валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Спільне застосування валсартану з інгібіторами білків-переносників ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) або MRP2 (ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (Cmax та AUC).
Діуретики:
У пацієнтів, які приймають діуретики (особливо в тих випадках, коли діуретична терапія була розпочата нещодавно), після початку терапії валсартаном іноді може розвиватися надмірне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку симптоматичної гіпотензії при застосуванні валсартану може бути зведений до мінімуму шляхом припинення прийому діуретиків до початку лікування.
ПередозуванняСимптоми:
Зниження АТ, що може призвести до пригнічення свідомості, колапсу та/або шоку.
Лікування:
Симптоматичне, характер якого залежить від часу, що минув з прийому препарату і від ступеня тяжкості симптомів. При випадковому передозуванні слід викликати блювання (якщо препарат був прийнятий нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідне відновлення водно-електролітної рівноваги, внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. Пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця та дихальної системи, об'єму циркулюючої крові та кількості сечі, що виділяється. Діаліз неефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензин II рецепторів антагоніст
Код АТХ: C09СA03.
Фармакодинаміка:
Активний специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II призначений для прийому внутрішньо. Вибірково блокує рецептори підтипу AT1, які відповідальні за ефекти ангіотензину ІІ. Наслідком блокади AT1 рецепторів є підвищення концентрації плазми ангіотензину II, який може стимулювати незаблоковані AT2-рецептори. Валсартан не має вираженої антагоністичної активності щодо AT1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу AT2. Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонних каналів, що мають важливе значення для регуляції функції серцево-судинної системи.
Імовірність виникнення кашлю при застосуванні валсартану дуже низька, що пов'язано з відсутністю впливу на ангіотензин-перетворюючий фермент (АПФ), який відповідає за деградацію брадикініну. Порівняння валсартану з інгібітором АПФ показало, що частота розвитку сухого кашлю була достовірною (р < 0,05) нижчою у пацієнтів, які отримували валсартан, ніж у пацієнтів, які отримували інгібітор АПФ (2,6% проти 7,9% відповідно). У групі пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні Валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5% випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19% випадків, тоді як у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05).
Застосування при артеріальній гіпертензії у пацієнтів віком від 18 років:
При лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску (АТ), яке не супроводжується зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС). Після прийому разової дози препарату у більшості пацієнтів початок антигіпертензивної дії відзначається в межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4-6 годин. Після прийому препарату антигіпертензивна дія зберігається понад 24 години. При повторних призначеннях препарату максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від прийнятої дози, зазвичай досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні протягом тривалої терапії. У разі комбінації препарату з гідрохлортіазидом досягається достовірне додаткове зниження артеріального тиску.
Застосування після гострого інфаркту міокарда у пацієнтів віком від 18 років:
При застосуванні препарату протягом 2-х років у пацієнтів, які почали приймати в період від 12 годин до 10 днів після перенесеного гострого інфаркту міокарда (ускладненого лівошлуночковою недостатністю та/або систолою) ), знижуються показники загальної смертності, серцево-судинної смертності та збільшується час до першої госпіталізації з приводу загострення перебігу ХСН, повторного інфаркту міокарда, раптової зупинки серця та інсульту (без смерті). Профіль безпеки валсартану у пацієнтів з гострим інфарктом подібний до такого при інших станах.
ХСН у пацієнтів віком від 18 років:
Механізм дії валсартану при хронічній серцевій недостатності (ХСН) ґрунтується на його здатності усувати негативні наслідки гіперактивації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та її головного ефектора – ангіотензину II, а саме – вазоконстрикцію; затримку рідини у організмі; проліферацію клітин, що веде до ремоделювання органів-мішеней (серце, нирки, судини); стимуляцію надлишкового синтезу гормонів, що діють синергічно з РААС (катехоламінів, альдостерону, вазопресину, ендотеліну та ін). На фоні застосування валсартану при ХСН зменшується переднавантаження, знижується тиск заклинювання у легеневих капілярах (ДЗЛК) та діастолічний тиск у легеневій артерії, підвищується серцевий викид. Поряд із гемодинамічними ефектами, валсартан за рахунок опосередкованої блокади синтезу альдостерону зменшує затримку натрію та води в організмі. Встановлено, що препарат не суттєво впливав на концентрацію загального холестерину, сечової кислоти, а також при дослідженні натще – на концентрацію тригліцеридів та глюкози в плазмі крові. При застосуванні валсартану (у середній добовій дозі 254 мг) протягом 2 років у пацієнтів ХСН II (62%), III (36%) та IV (2%) функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка (ЛШ) менше 40% та внутрішнім діастолічним діаметром ЛШ більше 2,9 см/м2, що отримують стандартну терапію, включаючи інгібітори АПФ (93%), діуретики (86%), дигоксин (67%) та бета-адреноблокатори (36%) відзначається достовірне зниження (на 27,5%) ризику госпіталізації щодо загострення перебігу ХСН. У пацієнтів, які не отримували інгібітори АПФ, відзначається значне зниження показника загальної смертності (на 33%), серцево-судинної смертності та захворюваності, пов'язаної з ХСН (час до настання першої серцево-судинної події), які оцінюються за такими показниками: смерть, раптова смерть із проведенням реанімації, госпіталізація з приводу загострення перебігу ХСН, внутрішньовенне введення інотропних та судинорозширювальних препаратів протягом 4 або більше годин без госпіталізації (на 44%). У групі пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ (без бета-адреноблокаторів), на фоні лікування валсартаном не спостерігається зниження показника загальної смертності, проте зменшуються показники серцево-судинної смертності та захворюваності, пов'язаної з ХСН на 18,3%. Загалом застосування валсартану призводить до зменшення кількості госпіталізацій щодо ХСН, уповільнення прогресування ХСН,
Застосування у пацієнтів старше 18 років з артеріальною гіпертензією та порушенням толерантності до глюкози:
При застосуванні валсартану та зміні способу життя відзначалося статистичне зниження ризику розвитку цукрового діабету у даної категорії пацієнтів. Валсартан не впливав на частоту летальних наслідків внаслідок серцево-судинних подій, інфаркту міокарда та ішемічних атак без летального результату, на госпіталізації через серцеву недостатність або нестабільну стенокардію, артеріальну реваскуляризацію, у пацієнтів з порушенням толерантності до глюкози та артеріальною гіпертензією. віку, статі та расової приналежності. У пацієнтів, які отримують валсартан, ризик розвитку мікроальбумінурії був достовірно нижчим, ніж у пацієнтів, які не одержують цієї терапії. Рекомендована початкова доза Валсартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та порушенням толерантності до глюкози 80 мг 1 раз на добу.
Застосування у дітей та підлітків від 6 до 18 років при артеріальній гіпертензії:
У дітей та підлітків від 6 до 18 років валсартан забезпечує дозозалежне, плавне зниження артеріального тиску. При застосуванні валсартану максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від прийнятої дози, зазвичай досягається протягом 2 тижнів і підтримується на досягнутому рівні під час тривалої терапії.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
Після прийому препарату внутрішньо максимальна концентрація (Cmax) досягається протягом 2-4 годин. Абсорбція – швидка, ступінь всмоктування варіабельна, середня абсолютна біодоступність – 23%. При застосуванні валсартану з їжею площа під кривою «концентрація-час» (AUC) зменшується на 48%, хоча, починаючи з приблизно 8-ї години після прийому препарату, концентрація валсартану в плазмі крові як у разі його прийому натще, так і у випадку його прийому з їжею однакові. Зменшення AUC, проте, не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від часу їди.
Розподіл:
Об'єм розподілу валсартану в період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність вираженого розподілу валсартану у тканинах. Значною мірою зв'язується з білками плазми – 94-97%, переважно з альбумінами.
Метаболізм:
Валсартан не піддається суттєвій біотрансформації, лише близько 20% прийнятої внутрішньо дози виводиться у вигляді метаболітів. Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі у низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.
Виведення:
Валсартан виводиться двофазно: альфа-фаза з періодом напіввиведення (T1/2) менше 1 години та бета-фаза з T1/2 – близько 9 год. Виводиться переважно у незміненому вигляді через кишечник (близько 83%), нирками (близько 13%) ).
Пацієнти з ХСН:
У даної категорії пацієнтів час досягнення Cmax та T1/2 подібні до здорових добровольців. Підвищення AUC та Cmax прямо пропорційно збільшенню дози препарату (з 40 мг до 160 мг 2 рази). Чинник кумуляції становить середньому 1,7. При прийомі внутрішньо кліренс валсартану становив приблизно 4,5 л/годину. Вік пацієнтів із ХСН не впливав на кліренс валсартану.
Пацієнти віком від 65 років:
У деяких пацієнтів старше 65 років системна біодоступність валсартану вища за таку у пацієнтів молодого віку, однак, не має клінічного значення.
Пацієнти з порушеннями функції нирок:
Кореляція між функцією нирок та системною біодоступністю валсартану відсутня. У пацієнтів з порушеннями функції нирок та швидкістю клубочкової фільтрації (СКФ) більше 10 мл/хв корекції дози препарату не потрібно. В даний час немає даних про застосування у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Валсартан має високий ступінь зв'язування з білками плазми, тому його виведення при гемодіалізі малоймовірне.
Пацієнти з порушеннями функції печінки:
У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки відзначається підвищення біодоступності валсартану вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями. Однак не спостерігається кореляція значень AUC валсартану зі ступенем порушення функції печінки. Застосування препарату у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалось.
Пацієнти від 6 до 18 років:
Фармакокінетичні властивості валсартану у дітей та підлітків від 6 до 18 років не відрізняються від фармакокінетичних властивостей валсартану у пацієнтів віком від 18 років.
Вагітність та годування груддюВагітність:
Як і будь-який інший препарат, що впливає на РААС, Валсартан не повинен застосовуватись у жінок, які планують вагітність. При призначенні будь-якого препарату, що впливає на РААС, лікар повинен інформувати жінок дітородного віку про потенційну небезпеку застосування цих препаратів під час вагітності. Як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на РААС, Валсартан не повинен застосовуватися при вагітності. З огляду на механізм дії АРА II не можна виключити ризик для плода. Дія інгібіторів АПФ (препаратів, що також впливають на РААС) на плід, у разі їх застосування у другому та третьому триместрі вагітності може призводити до його пошкодження та загибелі. За ретроспективними даними при застосуванні інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності підвищується ризик народження дітей із вродженими дефектами. Є повідомлення про мимовільні аборти, олігогідрамніон та порушення функцій нирок у новонароджених, матері яких під час вагітності через необережність приймали Валсартан. Якщо вагітність діагностована під час лікування препаратом Валсартан, слід відмінити лікування якнайшвидше.
Період грудного вигодовування:
Невідомо, чи виділяється валсартан із грудним молоком. Застосування у період грудного вигодовування не рекомендується.
Фертильність:
Відсутні дані щодо впливу препарату на фертильність людини. При дослідженні тварин не спостерігалося ефектів впливу валсартану на фертильність.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаУ пацієнтів з артеріальною гіпертензією у контрольованих клінічних дослідженнях частота небажаних явищ була порівнянна з плацебо. Відсутні дані щодо залежності частоти будь-якого з небажаних явищ від дози або тривалості лікування, а також статі, віку або расової належності. Профіль безпеки препарату Валсартан у пацієнтів з артеріальною гіпертензією у пацієнтів віком від 6 до 18 років не відрізняється від профілю безпеки валсартану у дорослих пацієнтів.
Частота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000). Для всіх небажаних явищ, виявлених у клінічній практиці та під час аналізу лабораторних показників (частоту розвитку яких встановити неможливо) використовувалася градація «частота невідома».
Пацієнти з артеріальною гіпертензією:
• Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – зниження гемоглобіну, гематокриту, нейтропенії, тромбоцитопенії;
• Порушення з боку імунної системи: частота невідома – реакції підвищеної чутливості, включаючи сироваткову хворобу;
• Порушення з боку обміну речовин та харчування: частота невідома – підвищення вмісту калію у сироватці крові;
• Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго;
• Порушення з боку судин: частота невідома – васкуліт;
• Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель;
• Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі;
• Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – порушення функції печінки, включаючи підвищення концентрації білірубіну в плазмі;
• Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж шкіри; частота невідома – бульозний дерматит;
• Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома – міалгія;
• Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – порушення функції нирок, підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові;
• Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – підвищена стомлюваність;
• Також у ході клінічних досліджень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією спостерігалися такі небажані явища, причинно-наслідковий зв'язок яких з прийомом валсартану не встановлений: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, безсоння, зниження лібідо, нудота, периферичні отеки , риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції
Пацієнти після перенесеного гострого інфаркту міокарда та/або ХСН:
• Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія;
• Порушення з боку імунної системи: частота невідома – реакції підвищеної чутливості, включаючи сироваткову хворобу;
• Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперкаліємія; частота невідома – підвищення вмісту калію у сироватці крові, гіпонатріємія;
• Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, постуральне запаморочення; нечасто - непритомність, головний біль;
• Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго;
• Порушення серця: нечасто – посилення симптомів хронічної серцевої недостатності;
• Порушення з боку судин: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; частота невідома – васкуліт;
• Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель;
• Порушення шлунково-кишкового тракту: нечасто – нудота, діарея;
• Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – порушення функції печінки, підвищення активності «печінкових» трансаміназ;
• Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – ангіоневротичний набряк; частота невідома - висипання на шкірі, свербіж шкіри, бульозний дерматит, кропив'янка;
• Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко – рабдоміоліз; частота невідома – міалгія;
• Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок; нечасто – гостра ниркова недостатність; підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові; частота невідома – підвищення вмісту азоту сечовини у плазмі крові;
• Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – астенія, підвищена стомлюваність;
• Також у ході клінічних досліджень у пацієнтів після перенесеного гострого інфаркту міокарда та/або ХСН спостерігалися такі небажані явища, причинно-наслідковий зв'язок яких з прийомом валсартану не встановлений: артралгія, біль у животі, біль у спині, астенія, безсоння, зниження лібідо, нейтропенія, периферичні набряки, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.
особливі вказівкиПацієнти з порушенням функції нирок:
Уникають одночасного застосування АРА II, включаючи Валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ < 30 мл/хв).
Гіперкаліємія:
При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками солі, або з іншими засобами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в крові (наприклад, з гепарином), слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію крові.
Трансплантація нирки:
Даних щодо безпеки застосування препарату Валсартан у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, немає.
Дефіцит в організмі натрію та/або зниження ОЦК:
У пацієнтів з вираженим дефіцитом в організмі натрію та/або зниженням ОЦК, наприклад, які отримують високі дози діуретиків, у поодиноких випадках на початку лікування препаратом може розвинутись артеріальна гіпотензія, що супроводжується клінічними проявами. Перед початком лікування препаратом Валсартан слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або заповнити ОЦК, у тому числі шляхом зменшення дози діуретика.
Стеноз ниркової артерії:
Застосування препарату коротким курсом у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, що розвинулася вдруге внаслідок одностороннього стенозу артерії єдиної нирки, не призводить до істотної зміни показників ниркової гемодинаміки, концентрації креатиніну сироватки крові або азоту сечовини крові. Однак, враховуючи, що інші ЛЗ, що впливають на РААС, можуть викликати підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з двостороннім стенозом артерії єдиної нирки, як запобіжний засіб рекомендується контроль цих показників.
Пацієнти з порушенням функції печінки:
У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня без явищ холестазу застосовувати валсартан необхідно з обережністю.
Первинний гіперальдостеронізм:
Препарат не є ефективним для лікування артеріальної гіпертензії пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, оскільки у даної категорії пацієнтів не відзначається активація РААС.
Аортальний або мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія:
Як і при прийомі інших вазодилатувальних засобів слід бути обережним при прийомі препарату ВАЛСАРТАН у пацієнтів з аортальним або мітральним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією.
ХСН/період після перенесеного інфаркту міокарда:
У пацієнтів з ХСН або після перенесеного інфаркту міокарда, які починають лікування Валсартаном, часто відзначається деяке зниження артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується контроль артеріального тиску на початку терапії. За умови дотримання рекомендацій щодо режиму дозування зазвичай не виникає необхідності відміни препарату Валсартан через артеріальну гіпотензію. Оцінка стану пацієнтів із ХСН має включати оцінку функції нирок. Внаслідок інгібування РААС у деяких пацієнтів можливі порушення ниркової функції. У пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, функція нирок яких залежить від стану РААС, лікування інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II може супроводжуватись олігурією та/або наростанням азотемії та у поодиноких випадках розвитком гострої ниркової недостатності та/або .
Комбінована терапія при артеріальній гіпертензії:
При лікуванні артеріальної гіпертензії Валсартан може застосовуватися в монотерапії, а також спільно з іншими гіпотензивними засобами, зокрема з діуретиками.
Комбінована терапія в період після перенесеного інфаркту міокарда:
Можливе застосування Валсартану в комбінації з іншими ЛЗ, що застосовуються після перенесеного інфаркту міокарда, а саме тромболітиками, ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокаторами та інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. У цій категорії пацієнтів не рекомендується застосовувати Валсартан одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки комбінована терапія не має переваг перед монотерапією Валсартаном або інгібітором АПФ щодо показників загальної смертності з будь-якої причини.
Комбінована терапія при ХСН:
При ХСН Валсартан може застосовуватися як у монотерапії, так і одночасно з іншими засобами – діуретиками, серцевими глікозидами, а також інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами. У цій категорії пацієнтів не рекомендується застосування потрійної комбінованої терапії інгібітором АПФ, бета-адреноблокатором та Валсартаном.
Ангіоневротичний набряк, включаючи набряк Квінке:
Ангіоневротичний набряк, у тому числі набряк гортані та голосових зв'язок, що призводить до обструкції дихальних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або набряк язика, зустрічався у пацієнтів, які отримували Валсартан, у деяких з цих пацієнтів раніше виникав ангіоневротичний набряк фоні прийому інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Прийом Валсартану у разі розвитку ангіоневротичного набряку має бути негайно скасовано, відновлення прийому Валсартану заборонено.
У разі настання вагітності
під час лікування препарат слід відмінити.
Подвійна блокада РААС:
При лікуванні препаратами, що впливають на РААС, особливо при їх комбінації, у чутливих пацієнтів повідомлялося про виражене зниження АТ, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та зміну функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Потрібно бути обережними при комбінації АРА II, включаючи валсартан, з іншими препаратами, що блокують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). І не рекомендується в інших пацієнтів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
З обережністю застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів та людям, діяльність яких пов'язана з підвищеною концентрацією уваги та швидкістю рухових та психічних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиТаблетки приймати внутрішньо, не розжовуючи, незалежно від їди, запиваючи водою.
Дорослі.
• Артеріальна гіпертензія:
Препарат може бути призначений у дозі 40, 80, 160, 320 мг. Рекомендована початкова доза Валсартану становить 80 мг 1 раз на добу, незалежно від расової приналежності, віку та статі пацієнта. Антигіпертензивний ефект відзначається у перші 2 тижні лікування; максимальний ефект розвивається за 4 тижні. Тим пацієнтам, у яких не вдається досягти адекватної терапевтичної відповіді, добова доза Валсартану може бути поступово збільшена до максимальної добової дози 320 мг або необхідно додатково застосовувати діуретичні засоби.
• Хронічна серцева недостатність II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA:
Рекомендована початкова доза Валсартану становить 40 мг 2 рази на добу. Дозу препарату слід поступово збільшити протягом як мінімум 2 тижнів до 80 мг 2 рази на добу, а при добрій переносимості до 160 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 320 мг на 2 прийоми. При цьому може знадобитися зниження дози діуретиків, що одночасно приймаються.
• Для підвищення виживання пацієнтів після перенесеного гострого інфаркту міокарда
Лікування слід розпочинати протягом 12 годин після перенесеного інфаркту міокарда. Початкова доза становить 20 мг (1/2 таблетки 40 мг) двічі на добу. Для забезпечення вказаного режиму дозування за необхідності застосування валсартану в дозі 20 мг слід призначати препарати валсартану інших виробників у лікарській формі «таблетки 20 мг» або у формі таблеток 40 мг із ризиком. Підвищення дози проводиться методом титрування (40 мг, 80 мг, 160 мг двічі на добу) протягом кількох наступних тижнів до досягнення цільової дози 160 мг двічі на добу. Максимальна добова доза становить 320 мг на два прийоми. Як правило, рекомендується збільшення дози до 80 мг двічі на добу до кінця другого тижня лікування. Досягнення максимальної цільової дози по 160 мг двічі на добу рекомендується до кінця третього місяця лікування препаратом Валсартан. Збільшення дози залежить від переносимості препарату Валсартан у період титрування. У разі розвитку гіпотензії, що супроводжується клінічними проявами або порушень функції нирок, слід розглянути питання про зниження дози. Оцінка стану пацієнтів у період після перенесеного інфаркту міокарда повинна включати оцінку функції нирок.
Пацієнти з порушеннями функції нирок:
У пацієнтів з порушеннями функції нирок при КК більше 10 мл/хв, доза препарату не потрібна. В даний час немає даних про застосування валсартану у пацієнтів із ШКФ менше 10 мл/хв.
Пацієнти з порушеннями функції печінки:
Пацієнтам з легкими або помірними порушеннями функції печінки небіліарного генезу без холестазу препарат слід застосовувати з обережністю, добова доза не повинна перевищувати 80 мг.
Пацієнти старше 65 років:
У літніх пацієнтів корекції дози препарату не потрібно.
Діти та підлітки.
• Артеріальна гіпертензія:
Рекомендована початкова доза препарату Валсартан у дітей та підлітків від 6 до 18 років становить 40 мг при масі тіла дитини менше 35 кг та 80 мг при масі тіла дитини понад 35 кг. Дозу рекомендовано коригувати з урахуванням зниження артеріального тиску. Максимальні рекомендовані добові дози відображені в таблиці нижче. Застосування вищих доз не рекомендовано:
Маса тіла > 8 кг < 35 кг: добова доза 80 мг;
Маса тіла > 35 кг <80 кг: добова доза 160 мг;
Маса тіла > 80 кг <160 мг: добова доза 320 мг.
Застосування у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років з порушенням функції нирок:
У пацієнтів віком від 6 до 18 років з порушенням функції нирок при КК менше 30 мл/хв, а також у педіатричних пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, застосування валсартану не вивчалося, тому застосування препарату у цієї групи пацієнтів не рекомендується. У пацієнтів віком від 6 до 18 років при КК понад 30 мл/хв корекція дози валсартану не потрібна. Під час прийому препарату слід ретельно контролювати функцію нирок та вміст калію у плазмі крові.
Застосування у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років з порушенням функції печінки:
Як і для дорослих пацієнтів, застосування валсартану протипоказане для пацієнтів віком від 6 до 18 років з тяжкими порушеннями функції печінки, біліарним цирозом та холестазом. Досвід застосування валсартану у дітей та підлітків з легкими та помірними порушеннями функції печінки обмежений. Не слід перевищувати добову дозу валсартану 80 мг у цієї групи пацієнтів.
Хронічна серцева недостатність та перенесений гострий інфаркт міокарда:
Валсартан не рекомендований для лікування хронічної серцевої недостатності та для застосування після перенесеного гострого інфаркту міокарда у пацієнтів віком до 18 років.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Валсартан таб 160 мг 30 шт производится компанией ПРАНАФАРМ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Валсартан таб 160 мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Валсартан таб 160 мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Валз таб 80 мг 28 шт Валз таб 80 мг 28 шт, Вальсакор таб 80 мг 90 шт Вальсакор таб 80 мг 90 шт, Валаар таб п/об пленочной 80мг 28 шт оболенское Валаар таб п/об пленочной 80мг 28 шт оболенское, Валз таб 160 мг 28 шт Валз таб 160 мг 28 шт, Валсартан Медисорб таб 160 мг 30 шт Валсартан Медисорб таб 160 мг 30 шт, Валсартан Медисорб таб 40 мг 30 шт Валсартан Медисорб таб 40 мг 30 шт, Валсартан Медисорб таб 80 мг 30 шт Валсартан Медисорб таб 80 мг 30 шт, Валсартан-СЗ таб 160 мг 30 шт Валсартан-СЗ таб 160 мг 30 шт, Валсартан-СЗ таб 160 мг 60 шт Валсартан-СЗ таб 160 мг 60 шт, Валсартан-СЗ таб 80 мг 30 шт Валсартан-СЗ таб 80 мг 30 шт, Валсартан-СЗ таб 80 мг 60 шт Валсартан-СЗ таб 80 мг 60 шт, Валсартан таб 160 мг 30 шт Валсартан таб 160 мг 30 шт, Валсартан таб 160 мг 30 шт Валсартан таб 160 мг 30 шт, Валсартан таб 80 мг 30 шт Валсартан таб 80 мг 30 шт, Валсартан таб 80 мг 30 шт Валсартан таб 80 мг 30 шт, Вальсакор таб 160 мг 30 шт Вальсакор таб 160 мг 30 шт, Вальсакор таб 160 мг 90 шт Вальсакор таб 160 мг 90 шт, Вальсакор таб 320 мг 30 шт Вальсакор таб 320 мг 30 шт, Вальсакор таб 80 мг 30 шт Вальсакор таб 80 мг 30 шт, Диован таб 160 мг 28 шт Диован таб 160 мг 28 шт, Диован таб 80 мг 28 шт Диован таб 80 мг 28 шт.
Пока нет комментариев