Валсартан Канон таб 80 мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Валсартан Канон таб 80 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить: валсартан 80 мг ; 55,60 мг; склад плівкової оболонки: Опадрай 20А230009 помаранчевий 6,00 мг, у тому числі: гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) 2,0250 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 2,0250 мг, тальк 1,2000 мг, 0,0 жовтий 0,0660 мг, барвник заліза оксид червоний 0,0132 мг. Опис: Пігулки круглі двоопуклі, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору. На поперечному розрізі – ядро майже білого кольору. Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 80 мг. По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки або плівки ПВХ/ПВДХ, або плівки ПВХ/ПЕ/ПВДХ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 3 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону для споживчої тари.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до валсартану або інших компонентів препарату;
Вагітність та період грудного вигодовування;
Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла);
Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією;
Вік до 6 років - за показанням "артеріальна гіпертензія", до 18 років - за іншими показаннями;
Тяжкі порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд – П'ю), біліарний цироз та холестаз;
До складу препарату входить моногідрат лактози, тому препарат не слід застосовувати при непереносимості лактози, дефіциті лактази, глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З обережністю:
Валсартан необхідно застосовувати обережно при двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинному гіперальдостеронізмі, за дотримання дієти з обмеженням споживання кухонної солі; гіпонатріємії; при станах, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання, лікування більшими дозами діуретиків); у дорослих пацієнтів з КК менше 10 мл/хв, у пацієнтів від 6 до 18 років з КК менше 30 мл/хв, у тому числі тих, що перебувають на гемодіалізі, з легкими та помірними порушеннями функції печінки (< 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) небіліарного генезу без явищ холестазу, у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за NYHA, функція нирок у яких залежить від ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС),
Валсартан слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі спадковим ангіоневротичним набряком або ангіоневротичним набряком на тлі попереднього застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II (APA II) або інгібіторів АПФ.
Необхідно бути обережними при одночасному призначенні препарату з іншими засобами, що інгібують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен-вмісні препарати.
Не рекомендується застосовувати препарат одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки комбінована терапія не має переваг перед монотерапією валсартаном або інгібітором АПФ щодо показників загальної смертності з будь-якої причини.
Дозування80 мг
Показання до застосуванняДорослі:
• артеріальна гіпертензія;
• Хронічна серцева недостатність (II–IV функціональний клас за класифікацією NYHA) у дорослих пацієнтів, які отримують стандартну терапію одним або декількома препаратами з наступних фармакотерапевтичних груп: діуретиками, серцевими глікозидами, а також інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами. Застосування кожного з цих препаратів не є обов'язковим. Оцінка стану пацієнтів із ХСН повинна включати оцінку функції нирок;
• Для підвищення виживання пацієнтів після перенесеного гострого інфаркту міокарда, ускладненого лівошлуночковою недостатністю та/або систолічною дисфункцією лівого шлуночка, за наявності стабільних показників гемодинаміки.
Діти та підлітки:
• Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків від 6 до 18 років
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВстановлено, що при монотерапії валсартаном відсутні клінічно значущі взаємодії з наступними лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, глібенкламідом.
Подвійна блокада РААС при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, інгібіторів АПФ або аліскірену:
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, з іншими засобами, що впливають на РААС, пов'язане з підвищеною частотою розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією. Рекомендується проводити контроль артеріального тиску, функції нирок та вмісту електролітів у пацієнтів, які приймають валсартан та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. У дітей та підлітків артеріальна гіпертензія часто пов'язана з порушенням функції нирок. Рекомендовано з обережністю застосовувати валсартан одночасно з іншими препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, у пацієнтів цієї категорії, оскільки це може призвести до збільшення вмісту калію у сироватці крові.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП):
При застосуванні валсартану одночасно з нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2) можливе зменшення його антигіпертензивної дії. При застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II одночасно з нестероїдними протизапальними засобами можливе погіршення функції нирок та збільшення вмісту калію в плазмі крові. При необхідності одночасного застосування валсартану та нестероїдних протизапальних засобів до початку лікування слід провести оцінку функції нирок та корекцію порушень водно-електролітного балансу.
Білки-переносники:
За результатами дослідження in vitro на культурах печінки валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (Cmax та AUC).
Препарати літію:
При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів, тому рекомендується проводити контроль вмісту літію у сироватці крові. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватись при одночасному застосуванні з валсартаном та діуретиками.
Лікарські препарати, які можуть призвести до збільшення вмісту калію в плазмі:
Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (у т. ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, солей, що містять калій, а також інших препаратів, здатних збільшувати вміст калію (наприклад, гепарин тощо), може призвести до збільшення вмісту калію. калію у сироватці крові та у пацієнтів із серцевою недостатністю до збільшення концентрації креатиніну у сироватці крові. Якщо таке комбіноване лікування визнане необхідним, слід бути обережним.
ПередозуванняСимптоми. При передозуванні валсартану основним проявом є виражене зниження артеріального тиску, що може призвести до пригнічення свідомості, колапсу та/або шоку.
Лікування. Симптоматичне лікування, характер якого залежить від часу, що пройшов з прийому препарату, і від ступеня тяжкості симптомів. При випадковому передозуванні слід спричинити блювоту (якщо препарат був прийнятий нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідно внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця і дихальної системи, об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та кількості сечі, що виділяється. Діаліз неефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензину II рецепторів антагоніст
Код АТХ: C09CA03
Фармакодинаміка:
Валсартан – активний специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (APA II) для внутрішнього прийому небілкової природи. Вибірково блокує рецептори підтипу AT1, які відповідальні за ефекти ангіотензину ІІ. Наслідком блокади АТ1-рецепторів є підвищення концентрації плазми ангіотензину II, який може стимулювати незаблоковані рецептори підтипу АТ2. Валсартан не має агоністичної активності щодо AT1-рецепторів. Його спорідненість до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20000 разів більша, ніж до АТ2-рецепторів. Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), відомий також під назвою кінази II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін. У зв'язку з відсутністю впливу на АПФ не потенціюються ефекти брадикініну та субстанції Р, тому прийому APA II малоймовірно розвиток сухого кашлю. Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи.
Застосування при артеріальній гіпертензії (АГ) у пацієнтів віком від 18 років:
При лікуванні артеріальної гіпертензії валсартан знижує артеріальний тиск (АТ), не впливає на частоту серцевих скорочень (ЧСС). Після прийому внутрішньо разової дози валсартану антигіпертензивний ефект розвивається протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект валсартану зберігається протягом 24 годин після його прийому. При повторному застосуванні валсартану максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від дози, досягається через 2-4 тижні та підтримується на досягнутому рівні при тривалій терапії. Одночасне застосування з гідрохлортіазидом (ГХТЗ) дозволяє досягти додаткового зниження артеріального тиску. Раптове припинення застосування валсартану не супроводжується значним підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними явищами (НЯ). У пацієнтів з АГ, цукровим діабетом 2 типу та нефропатією,
Застосування після гострого інфаркту міокарда у пацієнтів віком від 18 років:
Застосування валсартану у пацієнтів через 12 годин до 10 днів після розвитку гострого інфаркту міокарда, ускладненого лівошлуночковою недостатністю та/або систолічною дисфункцією лівого шлуночка (ЛШ), протягом 2-х років дозволяє знизити показники загальної смертності, серцево-судини до першої госпіталізації щодо загострення перебігу хронічної серцевої недостатності (ХСН), повторного інфаркту міокарда, раптової зупинки серця та інсульту (без летального результату). Профіль безпеки валсартану у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда подібний до такого при інших станах. ХСН у пацієнтів старше 18 років При застосуванні валсартану на фоні стандартної терапії (інгібітори АПФ та/або діуретики та/або дигоксин, та/або бета-адреноблокатори) протягом 2-х років у пацієнтів з ХСН II–IV функціонального класу (ФК) за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) менше 40 % та внутрішнім кінцево-діастолічним розміром ЛШ (КДР ЛШ) ) понад 2,9 см/м2 відзначається достовірне зниження ризику первинної госпіталізації щодо загострення перебігу ХСН. У пацієнтів, які не отримують інгібітори АПФ, при лікуванні валсартаном достовірно знижується загальна смертність, серцево-судинна смертність та захворюваність, пов'язана з ХСН. У групі пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ (без бета-адреноблокаторів), на фоні лікування валсартаном не спостерігається зниження показника загальної смертності, проте зменшуються показники серцево-судинної смертності та захворюваності, пов'язаної з ХСН на 18,3%.
Застосування у пацієнтів старше 18 років з артеріальною гіпертензією та порушенням толерантності до глюкози:
При застосуванні валсартану та зміні способу життя відзначалося статистично достовірне зниження ризику розвитку цукрового діабету у даної категорії пацієнтів. Валсартан не впливав на частоту летальних наслідків внаслідок серцево-судинних подій, інфаркту міокарда та ішемічних атак без летального результату, на частоту госпіталізацій через загострення перебігу ХСН або нестабільної стенокардії, артеріальну реваскуляризацію у пацієнтів з порушенням толерантності до глюкози та віку, статі та расової приналежності.
Застосування у дітей та підлітків від 6 до 18 років при АГ:
У дітей та підлітків від 6 до 18 років валсартан забезпечує дозозалежне, плавне зниження артеріального тиску. При застосуванні валсартану максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від прийнятої внутрішньо дози, зазвичай досягається протягом 2-х тижнів і підтримується на досягнутому рівні під час тривалої терапії. Фармакокінетика:
Всмоктування
:
Після прийому внутрішньо максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається протягом 2-4 годин. Середня абсолютна біодоступність 23%. При застосуванні валсартану з їжею площа під кривою «концентрація – час» (AUC) зменшується на 48 %, хоча, починаючи приблизно з 8-ї години після прийому препарату, концентрації валсартану в плазмі крові як у разі прийому його натще, так і у випадку прийому з їжею однакові. Зменшення AUC, проте, не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від часу їди.
Розподіл:
Об'єм розподілу (Vd) валсартану в період рівноважного стану після внутрішньовенного введення близько 17 л, що вказує на відсутність вираженого розподілу валсартану у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94–97 %), переважно з альбуміном.
Метаболізм:
Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20 % прийнятої дози визначається у вигляді метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі у низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.
Виведення:
Валсартан виводиться двофазно: альфа-фаза з періодом напіввиведення (Т1/2альфа) менше 1 години та бета-фаза з Т1/2бета близько 9 годин. Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник (близько 83%) та нирками (близько 13%). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/годину та його нирковий кліренс становить 0,62 л/годину (близько 30 % загального кліренсу). Т1/2 валсартану складає 6 годин.
Пацієнти з ХСН:
У цій категорії пацієнтів час досягнення Cmax і T1/2 схожий на такий у здорових добровольців. Підвищення AUC та Cmax прямо пропорційно збільшенню дози препарату (з 40 мг до 160 мг – 2 рази). Чинник кумуляції становить середньому 1,7. При прийомі внутрішньо кліренс валсартану становив приблизно 4,5 л/годину. Вік пацієнтів із ХСН не впливав на кліренс валсартану.
Пацієнти похилого віку (старше 65 років):
У деяких пацієнтів старше 65 років системна біодоступність валсартану вища за таку у пацієнтів молодого віку, проте клінічна значущість цього факту відсутня.
Пацієнти з порушеннями функції нирок:
Кореляція між функцією нирок та системною біодоступністю валсартану відсутня. У пацієнтів з порушеннями функції нирок та кліренсом креатиніну (КК) більше 10 мл/хв корекція дози препарату не потрібна. В даний час немає даних про застосування у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Валсартан має високий ступінь зв'язування з білками плазми, тому його виведення при гемодіалізі малоймовірне.
Пацієнти з порушеннями функції печінки:
У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки відзначається підвищення біодоступності (AUC) валсартану у 2 рази порівняно зі здоровими добровольцями. Однак не спостерігається кореляція значень AUC валсартану зі ступенем порушення функції печінки. Застосування препарату у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалось.
Пацієнти від 6 до 18 років:
Фармакокінетичні властивості валсартану у дітей та підлітків від 6 до 18 років не відрізняються від фармакокінетичних властивостей валсартану у пацієнтів віком від 18 років.
Вагітність та годування груддюВагітність:
Як і будь-якого іншого препарату, що впливає на РААС, застосування валсартану протипоказане при вагітності. З огляду на механізм дії АРА II не можна виключити ризик для плода. При плануванні вагітності рекомендується перевести пацієнтку на альтернативну гіпотензивну терапію з урахуванням профілю безпеки, крім випадків, коли лікування АРА II вважається необхідним. Якщо вагітність діагностована в період лікування валсартаном, препарат слід відмінити якомога раніше і при необхідності розпочати альтернативне лікування. Відомо, що лікування АРА II у ІІ–ІІІ триместрі вагітності викликає розвиток фетотоксичних ефектів (порушення функції нирок, маловоддя, уповільнення окостеніння кісток черепа плода) та неонатальні токсичні ефекти (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). При прийомі блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ у ІІ–ІІІ триместрі вагітності рекомендується проведення ультразвукового дослідження функції нирок та стану кісток черепа плода. Новонароджених, матері яких отримували терапію АРА, слід ретельно спостерігати щодо розвитку артеріальної гіпотензії.
Невідомо, чи виділяється валсартан із грудним
молоком. Застосування препарату під час годування груддю протипоказане.
Фертильність:
Відсутні дані щодо впливу препарату на фертильність людини. При дослідженні тварин не спостерігалося ефектів впливу валсартану на фертильність.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЧастота розвитку НЯ можна порівняти з плацебо. Відсутні дані щодо залежності частоти розвитку НЯ від дози або тривалості лікування, а також віку, статі чи расової належності пацієнтів. Профіль безпеки валсартану у пацієнтів з АГ віком від 6 до 18 років не відрізняється від профілю безпеки валсартану у пацієнтів з АГ віком від 18 років. Усі НЯ валсартану, виявлені у клінічній практиці та при аналізі лабораторних показників, неможливо віднести до будь-якої частоти виникнення, тому вони віднесені до групи «частота невідома».
Артеріальна гіпертензія:
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома: зниження гемоглобіну, гематокриту, нейтропенії, тромбоцитопенії;
Порушення з боку імунної системи: частота невідома: реакції підвищеної чутливості, включаючи сироваткову хворобу;
Порушення з боку обміну речовин та харчування: частота невідома: підвищення вмісту калію у сироватці крові, гіпонатріємія;
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто: вертиго;
Порушення з боку судин: частота невідома: васкуліт;
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: кашель;
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто: біль у животі;
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома: порушення функції печінки, включаючи підвищення концентрації білірубіну в плазмі;
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко: ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж шкіри; частота невідома: бульозний дерматит;
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома: міалгія;
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома: порушення функції нирок, підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові;
Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: підвищена стомлюваність.
Також у ході клінічних досліджень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією спостерігалися такі НЯ (причинно-наслідковий зв'язок з прийомом препарату не встановлено): артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, безсоння, зниження лібідо, нудота, периферичні набряки, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.
У дорослих пацієнтів з перенесеним гострим інфарктом міокарда та/або з ХСН профіль безпеки у клінічних дослідженнях дещо відрізняється від такого у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Це може бути пов'язане із самим захворюванням.
ХСН (II–IV ФК за класифікацією NYHA) та підвищення виживання пацієнтів з гострим інфарктом міокарда:
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома: тромбоцитопенія;
Порушення з боку імунної системи: частота невідома: реакції підвищеної чутливості, включаючи сироваткову хворобу;
Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто: гіперкаліємія; частота невідома: відзначається підвищення концентрації калію у сироватці крові;
Порушення з боку нервової системи: часто: запаморочення; ортостатичне (постуральне) запаморочення; нечасто: непритомність, біль голови;
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто: вертиго;
Порушення серця: нечасто: посилення симптомів ХСН;
Порушення з боку судин: часто: виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; частота невідома: васкуліт;
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: кашель;
Порушення шлунково-кишкового тракту: нечасто: нудота, діарея;
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома: порушення функції печінки, підвищення активності «печінкових» трансаміназ у плазмі;
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: ангіоневротичний набряк; частота невідома: висипання на шкірі, свербіж шкіри, бульозний дерматит, кропив'янка;
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко: рабдоміоліз; частота невідома: міалгія;
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто: порушення функції нирок; нечасто: гостра ниркова недостатність (ГНН), підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові; частота невідома: підвищення концентрації залишкового азоту сечовини у сироватці крові;
Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: астенія, підвищена стомлюваність.
Також у ході клінічних досліджень у пацієнтів після перенесеного гострого інфаркту міокарда та/або при ХСН спостерігалися такі НЯ (причинно-наслідковий зв'язок з прийомом валсартану не встановлено): артралгія, біль у животі, біль у спині, астенія, безсоння, зниження лібідо, нейтропенія , периферичні набряки, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції
особливі вказівкиПацієнти з порушенням функції нирок:
Слід уникати одночасного застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня. Гіперкаліємія:
При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, калійвмісними замінниками солі або з іншими препаратами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в крові (наприклад, з гепарином), слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію в крові .
Трансплантація нирки:
Даних щодо безпеки застосування валсартану у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, немає.
Дефіцит в організмі натрію та/або зниження ОЦК:
У пацієнтів з вираженим дефіцитом в організмі натрію та/або зниженням ОЦК, наприклад, які отримують високі дози діуретиків, у поодиноких випадках на початку лікування препаратом може розвиватися артеріальна гіпотензія, що супроводжується клінічними проявами. Перед початком лікування валсартаном слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або заповнити ОЦК, у тому числі шляхом зменшення дози діуретика. У разі виникнення вираженого зниження артеріального тиску пацієнта слід укласти з піднятим ножним кінцем, при необхідності провести внутрішньовенну інфузію 0,9 % розчину натрію хлориду. Після стабілізації артеріального тиску лікування валсартаном може бути продовжене.
Стеноз ниркової артерії:
Застосування препарату коротким курсом у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, що розвинулася вдруге внаслідок одностороннього стенозу артерії єдиної нирки, не призводить до істотної зміни показників ниркової гемодинаміки, концентрації креатиніну в сироватці крові або азоту сечовини в крові. Однак, враховуючи, що інші лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть викликати підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, як запобіжний засіб рекомендується контроль цих показників.
Первинний гіперальдостеронізм:
Препарат є неефективним для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, оскільки у даної категорії пацієнтів не відзначається активація РААС.
ХСН/період після перенесеного інфаркту міокарда:
У пацієнтів з ХСН або після перенесеного інфаркту міокарда, які починають лікування валсартаном, часто відзначається деяке зниження артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується контроль артеріального тиску на початку терапії. За умови дотримання рекомендацій щодо режиму дозування зазвичай не виникає необхідності відміни валсартану через артеріальну гіпотензію. Оцінка стану пацієнтів із ХСН має включати оцінку функції нирок. Внаслідок інгібування РААС у деяких пацієнтів можливі порушення ниркової функції. У пацієнтів з ХСН III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA, функція нирок яких залежить від стану РААС, лікування інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II може супроводжуватися олігурією, та/або наростанням азотемії, та в поодиноких випадках розвитком гострої ниркової недостатності, та/ або летальним кінцем.
Комбінована терапія при артеріальній гіпертензії:
При артеріальній гіпертензії препарат може застосовуватись у монотерапії, а також спільно з іншими гіпотензивними засобами, зокрема з діуретиками.
Комбінована терапія в період після перенесеного інфаркту міокарда:
Можливе застосування валсартану в комбінації з іншими лікарськими препаратами, що застосовуються після перенесеного інфаркту міокарда, а саме тромболітиками, ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокаторами та інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. У цій категорії пацієнтів не рекомендується застосовувати валсартан одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки комбінована терапія не має переваг перед монотерапією валсартаном або інгібітором АПФ щодо показників загальної смертності з будь-якої причини.
Комбінована терапія при ХСН:
При ХСН валсартан може застосовуватися як у монотерапії, так і одночасно з іншими засобами – діуретиками, серцевими глікозидами, а також інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами. У цій категорії пацієнтів не рекомендується застосування потрійної комбінованої терапії інгібітором АПФ, бета-адреноблокатором та валсартаном.
Ангіоневротичний набряк, включаючи набряк Квінке:
Ангіоневротичний набряк, у тому числі набряк гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, глотки, язика, зустрічався у пацієнтів, які отримували валсартан, у деяких з цих пацієнтів раніше виникав ангіоневротичний набряк на фоні прийому інших препаратів, зокрема інгібіторів АПФ. Прийом валсартану у разі розвитку ангіоневротичного набряку має бути негайно скасовано, відновлення прийому валсартану заборонено.
Порушення функції печінки:
Валсартан виводиться головним чином у незмінному вигляді через кишечник з жовчю, тоді як амлодипін інтенсивно метаболізується у печінці. Слід бути обережним при застосуванні валсартану у пацієнтів із захворюваннями печінки (особливо при обструктивних захворюваннях жовчовивідних шляхів), що супроводжуються порушеннями функції печінки.
Пацієнти з обструкцією лівого шлуночка, що виносить (мітральний стеноз, аортальний стеноз або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія):
Слід виявляти особливу обережність при застосуванні валсартану у пацієнтів, які страждають на аортальний стеноз, мітральний стеноз або гіпертрофічний обструктивний кардіом.
Подвійна блокада РААС:
Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок середнього та тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації [СКФ] < 60 мл/хв/ 1,73 м2 ) та не рекомендується у інших пацієнтів . Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування інгібітору АПФ, АРА II або аліскірену не рекомендована в загальній популяції. Однак, якщо комбінована терапія зазначеними препаратами є абсолютно необхідною, таке застосування повинно здійснюватися під ретельним наглядом лікаря, з частим контролем показників АТ, функції нирок,
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
З обережністю застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів та людям, діяльність яких пов'язана з підвищеною концентрацією уваги та швидкістю рухових та психічних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 оС. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиТаблетки приймати внутрішньо, не розжовуючи, незалежно від їди, запиваючи водою.
Дорослі:
• Артеріальна гіпертензія:
Рекомендована доза препарату Валсартан Канон становить 80 мг або 160 мг 1 раз на добу, незалежно від расової приналежності, віку та статі пацієнта. Антигіпертензивний ефект відзначається у перші 2 тижні лікування; максимальний ефект розвивається за 4 тижні. Тим пацієнтам, у яких не вдається досягти адекватної терапевтичної відповіді, добова доза препарату Валсартан Канон може бути збільшена до 320 мг або можуть бути додані діуретичні засоби. Валсартан Канон може також застосовуватись з іншими антигіпертензивними препаратами;
• Хронічна серцева недостатність:
Рекомендована початкова доза препарату Валсартан Канон становить 40 мг 2 рази на добу. Збільшення дози до 80 мг та 160 мг 2 рази на добу повинно проводитися до максимальної дози, яка переноситься пацієнтом. При цьому може знадобитися зниження дози діуретиків, що одночасно приймаються. Максимальна добова доза становить 320 мг на 2 прийоми. Оцінка стану пацієнтів із ХСН повинна включати оцінку функції нирок;
• Для підвищення виживання пацієнтів після перенесеного гострого інфаркту міокарда:
Лікування слід розпочинати протягом 12 годин після перенесеного інфаркту міокарда. Початкова доза валсартану становить 20 мг двічі на добу. Підвищення дози проводиться методом титрування (40 мг, 80 мг, 160 мг двічі на добу) протягом кількох наступних тижнів до досягнення цільової дози 160 мг двічі на добу. Максимальна добова доза становить 320 мг на 2 прийоми. Як правило, рекомендується збільшення дози до 80 мг двічі на добу до кінця другого тижня лікування. Досягнення максимальної цільової дози по 160 мг двічі на добу рекомендується до кінця третього місяця лікування препаратом Валсартан Канон. Збільшення дози залежить від переносимості препарату Валсартан Канон у період титрування. У разі розвитку артеріальної гіпотензії, що супроводжується клінічними проявами, або порушення функції нирок, слід розглянути питання про зниження дози.
Діти та підлітки:
• Артеріальна гіпертензія:
Маса тіла >18 кг < 35 кг – максимальна рекомендована доза 80 мг;
Маса тіла > 35 кг < 80 кг – максимальна рекомендована доза 160 мг;
Маса тіла > 80 кг < 160 кг – максимальна рекомендована доза 320 мг;
• Хронічна серцева недостатність та перенесений гострий інфаркт міокарда:
Валсартан Канон не рекомендований для лікування ХСН та перенесеного гострого інфаркту міокарда у пацієнтів віком до 18 років.
Пацієнти старше 65 років:
У літніх пацієнтів корекції дози препарату не потрібно.
Пацієнти з порушеннями функції нирок:
У пацієнтів з порушеннями функції нирок корекція дози препарату не потрібна. На даний час немає даних про застосування препарату у пацієнтів із КК менше 10 мл/хв.
Пацієнти з порушеннями функції печінки:
Пацієнтам з легкими або помірними порушеннями функції печінки небіліарного генезу без холестазу препарат слід застосовувати з обережністю, добова доза не повинна перевищувати 80 мг.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Валсартан Канон таб 80 мг 30 шт производится компанией КАНОНФАРМА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Валсартан Канон таб 80 мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Валсартан Канон таб 80 мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Валз таб 80 мг 28 шт Валз таб 80 мг 28 шт, Вальсакор таб 80 мг 90 шт Вальсакор таб 80 мг 90 шт, Валаар таб п/об пленочной 80мг 28 шт оболенское Валаар таб п/об пленочной 80мг 28 шт оболенское, Валз таб 160 мг 28 шт Валз таб 160 мг 28 шт, Валсартан Медисорб таб 160 мг 30 шт Валсартан Медисорб таб 160 мг 30 шт, Валсартан Медисорб таб 40 мг 30 шт Валсартан Медисорб таб 40 мг 30 шт, Валсартан Медисорб таб 80 мг 30 шт Валсартан Медисорб таб 80 мг 30 шт, Валсартан-СЗ таб 160 мг 30 шт Валсартан-СЗ таб 160 мг 30 шт, Валсартан-СЗ таб 160 мг 60 шт Валсартан-СЗ таб 160 мг 60 шт, Валсартан-СЗ таб 80 мг 30 шт Валсартан-СЗ таб 80 мг 30 шт, Валсартан-СЗ таб 80 мг 60 шт Валсартан-СЗ таб 80 мг 60 шт, Валсартан таб 160 мг 30 шт Валсартан таб 160 мг 30 шт, Валсартан таб 160 мг 30 шт Валсартан таб 160 мг 30 шт, Валсартан таб 80 мг 30 шт Валсартан таб 80 мг 30 шт, Валсартан таб 80 мг 30 шт Валсартан таб 80 мг 30 шт, Вальсакор таб 160 мг 30 шт Вальсакор таб 160 мг 30 шт, Вальсакор таб 160 мг 90 шт Вальсакор таб 160 мг 90 шт, Вальсакор таб 320 мг 30 шт Вальсакор таб 320 мг 30 шт, Вальсакор таб 80 мг 30 шт Вальсакор таб 80 мг 30 шт, Диован таб 160 мг 28 шт Диован таб 160 мг 28 шт, Диован таб 80 мг 28 шт Диован таб 80 мг 28 шт.
Пока нет комментариев