Ультоп капс кишраств 40мг 28 шт
Топ продаж
Суперцена
Ультоп капс кишраств 40мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 капсула містить омепразол 10 мг або 40 мг.
Допоміжні речовини:
Цукрова крупка (сахароза, крохмальна патока), гіпролоза, магнію гідроксикарбонат (магнію карбонат, важкий), сахароза, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер (1: 1) 30 % дисперсія титану діоксид кришечка капсули: желатин, титану діоксид (Е171), барвника заліза оксид червоний (Е172) корпус капсули: желатин, титану діоксид (Е171), барвник заліза оксид червоний (Е172).
Опис:
Капсули 10 мг
Тверді желатинові двокольорові капсули: корпус – світло-рожевого кольору, кришечка – білого кольору. Вміст капсул – пелети від білого до білого з жовтуватим або рожевим відтінком кольору.
Капсули 40 мг
Тверді желатинові двокольорові капсули: корпус – коричнево-рожевого кольору, кришечка – світло-рожевого кольору. Вміст капсул – пелети від білого до білого з жовтуватим або рожевим відтінком кольору.
Форма випуску:
Капсули кишковорозчинні 10 мг та 40 мг.
При виробництві на АТ «КРКА, д.д., нове місце», Словенія:
По 14 або 28 капсул поміщають в поліетиленовий пенал з поліпропіленовою кришкою, що загвинчується, з контролем першого розкриття і капсулою гідросорбенту. У поліетиленовий пенал з 28 капсулами по 40 мг поміщають додаткову капсулу гідросорбенту. 1 пенал поміщають в картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.
При виробництві на ТОВ «КРКА-РУС», Росія:
По 7 капсул у контурну коміркову упаковку (блістер) з комбінованого матеріалу ПВХ/ПЕ/ПВДХ/ПЕ/ПВХ та фольги алюмінієвої або з комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої. 2 або 4 контурні коміркові упаковки (блістера) разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до омепразолу, заміщених бензімідазолів або до будь-якого з компонентів препарату.
Непереносимість фруктози, дефіцит сахарази/ізомальтази, синдром глюкозогалактозної мальабсорбції.
Одночасне застосування з ерлотинібом, позаконазолом, нелфінавіром, препаратами Звіробою продірявленого.
Одночасне застосування з кларитроміцином у пацієнтів із печінковою недостатністю.
Діти молодші 2-х років і з масою тіла < 20 кг (при лікуванні рефлюкс-езофагіту, симптоматичному лікуванні печії та відрижки кислим, при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі).
Діти віком до 4 років (при лікуванні виразки дванадцятипалої кишки, викликаної Helicobacter pylori).
З обережністю:
ниркова та/або печінкова недостатність, остеопороз, вагітність, одночасне застосування з атазанавіром (доза омепразолу не повинна перевищувати 20 мг на добу), клопідогрелом, ітраконазолом, варфарином, цилостазолом, діазепамом, фенітоміом, фенітоміом; коназолом, рифампіцином, наявність «тривожних» симптомів (значне зниження маси тіла, блювання, що повторюється, блювота з домішкою крові, порушення ковтання, зміна кольору калу [дьогтеподібний стілець] та інші [див. розділ «Особливі вказівки»]), дефіцит вітаміну В12 (ціанокобаламіна) .
Дозування40 мг
Показання до застосуванняКапсули кишковорозчинні 40 мг
Дорослі
Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, у т. ч. профілактика рецидивів.
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), рефлюкс-езофагіт, у т. ч. профілактика рецидивів.
Ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язані з прийомом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ).
Ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційовані з Helicobacter pylori (у складі комбінованої терапії).
Синдром Золлінгера-Еллісона та інші патологічні стани, пов'язані з підвищеною шлунковою секрецією.
Діти
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба у дітей старше 2-х років.
Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, асоційована з Helicobacter pylori (у складі комбінованої терапії) у дітей віком від 4 років.
Капсули кишковорозчинні 10 мг
Короткочасна терапія невиразкової диспепсії, яка проявляється болем у шлунку, нудотою, печією, відрижкою;
Тривала підтримуюча терапія з метою профілактики рецидивів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) (профілактика рецидивів печії);
Тривала підтримуюча терапія з метою профілактики рецидивів виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЗниження секреції соляної кислоти у шлунку при лікуванні омепразолом та іншими інгібіторами протонного насоса може призвести до зниження або підвищення абсорбції інших препаратів, всмоктування яких залежить від кислотності середовища.
Подібно до інших препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, лікування омепразолом може призвести до зниження всмоктування позаконазолу, ерлотинібу, кетоконазолу та ітраконазолу, а також підвищення всмоктування таких препаратів, як дигоксин. Одночасний прийом омепразолу в дозі 20 мг 1 раз на добу та дигоксину підвищує біодоступність дигоксину на 10 % (біодоступність дигоксину підвищувалася на величину до 30 % у 20 % пацієнтів).
Було показано, що омепразол взаємодіє з деякими антиретровірусними препаратами. Механізми та клінічне значення цих взаємодій не завжди відомі. Збільшення pH на фоні терапії омепразолом може впливати на всмоктування антиретровірусних препаратів. Також можлива взаємодія на рівні ізоферменту CYP2C19. При одночасному застосуванні омепразолу та деяких антиретровірусних препаратів, таких як атазанавір та нелфінавір, на фоні терапії омепразолом відзначається зниження їх концентрації у сироватці крові. У зв'язку з цим одночасне застосування омепразолу з антиретровірусними препаратами, такими як атазанавір та нелфінавір, не рекомендується.
При одночасному застосуванні омепразолу та саквінавіру було відмічено підвищення концентрації саквінавіру у сироватці крові, при застосуванні з деякими іншими антиретровірусними препаратами їхня концентрація не змінювалася.
Омепразол пригнічує ізофермент CYP2C19 – основний ізофермент, який бере участь у його метаболізмі. Одночасне застосування омепразолу з іншими препаратами, у метаболізмі яких бере участь ізофермент CYP2C19, такими як діазепам, варфарин (R-варфарин) або інші антагоністи вітаміну К, фенітоїн та цилостазол, може призвести до уповільнення метаболізму цих препаратів. Рекомендується спостереження за пацієнтами, які приймають фенітоїн та омепразол, може знадобитися зниження дози фенітоїну. Однак одночасне лікування омепразолом у добовій дозі 20 мг не впливає на концентрацію фенітоїну у плазмі у пацієнтів, які тривало приймають препарат. При застосуванні омепразолу пацієнтами, які отримують варфарин або інші антагоністи вітаміну К, необхідний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНО),
Застосування омепразолу в дозі 40 мг 1 раз на добу призводить до збільшення максимальної концентрації (Сmax) та AUC у плазмі для цилостазолу та одного з активних його метаболітів.
Відмічено фармакокінетичну/фармакодинамічну взаємодію між клопідогрелом (навантажувальна доза 300 мг та підтримуюча доза 75 мг/добу) та омепразолом (80 мг/добу всередину), що призводить до зниження експозиції активного метаболіту клопідогрелу та зниження максимального інгібування агну.
Клінічна значимість цієї взаємодії не зрозуміла. Не доведено підвищення ризику серцево-судинних ускладнень при одночасному застосуванні клопідогрелу, ацетилсаліцилової кислоти (АСК) та інгібіторів протонного насоса, у тому числі омепразолу у дозі 20 мг на добу. Результати низки спостережних досліджень суперечливі та не дають однозначної відповіді про наявність або відсутність підвищеного ризику тромбоемболічних серцево-судинних ускладнень на тлі одночасного застосування клопідогрелу та інгібіторів протонного насоса.
При застосуванні клопідогрелу одночасно з фіксованою комбінацією 20 мг езомепразолу і 81 мг АСК експозиція активного метаболіту клопідогрелу знизилася майже на 40 % порівняно з монотерапією клопідогрелом, при цьому максимальні рівні інгібування АДФ-індукованої тром АСК у низькій дозі.
Омепразол не впливає на метаболізм препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, таких як циклоспорин, лідокаїн, хінідин, естрадіол, еритроміцин та будесонід.
Не виявлено взаємодії омепразолу з такими препаратами: антацидні засоби, кофеїн, теофілін, хінідин, лідокаїн, S-варфарин, піроксикам, диклофенак, напроксен, метопролол, пропранолол та етанол.
При одночасному застосуванні омепразолу та такролімусу було відмічено підвищення концентрації такролімусу у сироватці крові.
У деяких пацієнтів спостерігалося незначне підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові на тлі одночасного застосування з інгібіторами протонного насоса. При призначенні високих доз метотрексату слід розглянути можливість тимчасової відміни омепразолу.
Вплив лікарських засобів на фармакокінетику омепразолу
У метаболізмі омепразолу беруть участь ізоферменти CYP2C19 та CYP3A4. Одночасне застосування омепразолу та інгібіторів ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, таких як еритроміцин, кларитроміцин та вориконазол може призводити до підвищення концентрації омепразолу в плазмі крові за рахунок уповільнення метаболізму омепразолу. Одночасне застосування вориконазолу та омепразолу призводить до більш ніж дворазового збільшення AUC омепразолу. У зв'язку з хорошою переносимістю високих доз омепразолу, при нетривалому одночасному застосуванні зазначених препаратів не потрібна корекція дози омепразолу.
Лікарські препарати, що індукують ізоферменти CYP2C19 та CYP3A4, такі як рифампіцин та препарати Звіробою продірявленого, при одночасному застосуванні з омепразолом можуть призводити до зниження концентрації омепразолу в плазмі за рахунок прискорення метаболізму омепразолу.
Одночасний прийом омепразолу з амоксициліном або метронідазолом не впливає на концентрацію омепразолу у плазмі.
ПередозуванняПацієнти добре переносять добову дозу до 360 мг.
Симптоми: біль у животі, сонливість, біль голови, запаморочення, сухість у роті, тахікардія, аритмія, нечіткість зору, збудження, сплутаність свідомості, підвищення потовиділення, нудота; у поодиноких випадках: судоми, задишка, гіпотермія.
Лікування симптоматичне. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз недостатньо ефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Залізо шлунка секрецію знижувальний засіб – протонний насос інгібітор.
Фармакодинаміка:
Механізм дії
Омепразол є слабкою основою. Концентрується в кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, активується та інгібує протонний насос – фермент Н+, К+-АТФазу. Вплив омепразолу на останню стадію процесу утворення соляної кислоти в шлунку є дозозалежним та забезпечує високоефективне інгібування базальної та стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від стимулюючого фактора.
Вплив на секрецію шлункового соку
Омепразол при щоденному застосуванні внутрішньо забезпечує швидке та ефективне інгібування денної та нічної секреції соляної кислоти. Максимальний ефект досягається протягом чотирьох днів лікування. У пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки омепразол у дозі 20 мг викликає стійке зниження 24-годинної шлункової кислотності не менше ніж на 80%. При цьому досягається зниження середньої максимальної концентрації соляної кислоти після стимуляції пентагастрином на 70% протягом 24 годин.
У пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки омепразол у дозі 20 мг при щоденному застосуванні внутрішньо підтримує у внутрішньошлунковому середовищі значення кислотності на рівні рН? 3 в середньому протягом 17 годин на добу.
Інгібування секреції соляної кислоти залежить від площі під кривою концентрація-час (AUC) омепразолу, а не від концентрації препарату в плазмі в даний момент часу.
Дія на Helicobacter pylori Омепразол має бактерицидний ефект на Helicobacter pylori в умовах in vitro. Ерадикація Helicobacter pylori при застосуванні омепразолу одночасно з антибактеріальними засобами супроводжується швидким усуненням симптомів, високим ступенем загоєння дефектів слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і тривалою ремісією виразкової хвороби, що знижує ймовірність таких ускладнень, як кровотечі, також.
Інші ефекти, пов'язані з пригніченням секреції соляної кислоти
У пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка, протягом тривалого проміжку часу, частіше відзначається утворення залізистих кіст у шлунку, кісти доброякісні та проходять самостійно на фоні продовження терапії. Ці явища обумовлені фізіологічними змінами внаслідок пригнічення секреції соляної кислоти.
Зниження секреції соляної кислоти в шлунку під дією інгібіторів протонного насоса або інших засобів, що знижують кислотність шлунка, призводить до підвищення росту нормальної мікрофлори кишечника, що в свою чергу може призводити до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, викликаних бактеріями роду Salmonella spp. та Campylobacter spp., а у госпіталізованих пацієнтів, ймовірно, також бактерією Clostridium difficile.
Під час лікування препаратами, що знижують секрецію залоз шлунка, підвищується концентрація гастрину в сироватці крові. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти підвищується концентрація хромограніну A (CgA) у плазмі крові. Підвищення концентрації CgA у плазмі може впливати на результати обстежень для виявлення нейроендокринних пухлин. Для запобігання цьому впливу терапію інгібіторами протонного насоса необхідно призупинити за 5 днів до проведення дослідження концентрації CgA у плазмі крові. Якщо через 5 днів концентрації гастрину та CgA у плазмі крові не повернулися до нормальних значень, дослідження слід повторити через 14 днів після припинення застосування омепразолу.
У дітей та дорослих пацієнтів, які тривало приймали омепразол, відзначалося збільшення кількості ентерохромаффіноподібних клітин, ймовірно, пов'язане зі збільшенням концентрації гастрину в сироватці крові. Клінічної значущості це явище немає.
Фармакокінетика:
Всмоктування та розподіл
Омепразол абсорбується у тонкій кишці, зазвичай протягом 3-6 годин. Біодоступність після прийому внутрішньо становить приблизно 60%. Їда не впливає на біодоступність омепразолу.
Показник зв'язування омепразолу з білками плазми становить близько 95 %, обсяг розподілу становить 0,3 л/кг.
Метаболізм
Омепразол повністю метаболізується у печінці. Основні ферменти, що беруть участь у процесі метаболізму, – ізоферменти CYP2C19 та CYP3A4. Метаболіти, що утворюються - сульфон, сульфід і гідрокси-омепразол не надають значного впливу на секрецію соляної кислоти.
Загальний плазмовий кліренс становить 03-06 л/хв. Біодоступність омепразолу збільшується приблизно на 50% при повторному прийомі порівняно з прийомом одноразової дози.
Екскреція
Період напіввиведення становить близько 40 хв (30-90 хв). Близько 80 % виводиться як метаболітів нирками, а решта – через кишечник.
Не виявлено значних змін біодоступності омепразолу у пацієнтів похилого віку або у пацієнтів з порушеною нирковою функцією. У пацієнтів з порушеною функцією печінки спостерігається збільшення біодоступності омепразолу та значне зменшення плазмового кліренсу.
Вагітність та годування груддюРезультати досліджень вказують на відсутність несприятливого впливу протягом вагітності, здоров'я плода та новонародженої дитини. Омепразол можна застосовувати під час вагітності. Омепразол виділяється із грудним молоком. Однак при застосуванні в терапевтичних дозах вплив на дитину є малоймовірним.
Умови відпустки з аптек10 мг без рецепта. 40 мг - За рецептом.
Побічні явищаДля вказівки частоти побічних ефектів була використана класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ? 1/10, часто від? 1/100 до < 1/10, нечасто від? 1/1000 до <1/100, рідко від? 1/10000 до < 1/1000, дуже рідко < 1/10000, частота невідома- може бути оцінена з урахуванням наявних даних.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко: агранулоцитоз, панцитопенія;
Порушення з боку імунної системи: рідко: реакції гіперчутливості (наприклад, пропасниця, ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція/анафілактичний шок).
Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко: гіпонатріємія; частота невідома: гіпомагніємія, гіпокальціємія внаслідок тяжкої гіпомагніємії, гіпомагніємія може асоціюватися з гіпокаліємією.
Порушення психіки: нечасто: безсоння; рідко: збудження, сплутаність свідомості, депресія; дуже рідко: агресія, галюцинації.
Порушення нервової системи: часто: головний біль; нечасто: запаморочення, парестезія, сонливість; рідко: порушення смаку.
Порушення органу зору: рідко: нечіткість зорового сприйняття.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто: вертиго.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко: бронхоспазм.
Порушення шлунково-кишкового тракту: часто: біль у животі, діарея, метеоризм, нудота/блювота, запор; рідко: сухість слизової оболонки ротової порожнини, стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту; частота невідома: мікроскопічний коліт.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові; рідко: гепатит (з жовтяницею чи без); дуже рідко: печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів із захворюваннями печінки.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: дерматит, свербіж шкіри, висипання на шкірі, кропив'янка; рідко: алопеція, фотосенсибілізація; дуже рідко: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома: підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ).
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: перелом стегна, кісток зап'ястя та хребта; рідко: артралгія, міалгія; дуже рідко: м'язова слабкість.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко: інтерстиціальний нефрит.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко: гінекомастія.
Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: нездужання, периферичні набряки; рідко: підвищений потовиділення.
особливі вказівкиЗа наявності будь-яких тривожних симптомів (наприклад, таких як значна спонтанна втрата маси тіла, повторне блювання, дисфагія, блювання з домішкою крові або мелена), а також за наявності виразки шлунка (або при підозрі на виразку шлунка) слід виключити наявність злоякісного новоутворення, оскільки Лікування препаратом Ультоп може призвести до згладжування симптоматики та відстрочити постановку діагнозу.
Не рекомендується одночасне застосування омепразолу з такими препаратами, як атазанавір та нелфінавір.
За результатами досліджень відмічено фармакокінетичну/фармакодинамічну взаємодію між клопідогреїном та зниженням максимальної ефективності агрегації тромбоцитів Тому слід уникати одночасного застосування омепразолу та клопідогрелу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
У пацієнтів, які отримували омепразол протягом, як мінімум, 3 місяців, була зареєстрована важка гіпомагніємія, що виявляється такими симптомами як: стомлюваність, марення, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія. У більшості пацієнтів гіпомагніємія усувалася після відміни інгібіторів протонного насоса та введенням препаратів магнію. У пацієнтів, яким планується тривала терапія або яким призначено омепразол з дигоксином або іншими препаратами, здатними викликати гіпомагніємію (наприклад, діуретики), слід оцінити вміст магнію в плазмі крові до початку терапії та періодично контролювати його під час лікування.
Згідно з результатами спостережних досліджень, інгібітори протонної помпи можуть підвищувати загальний ризик перелому на 10-40 %. Певний ступінь такого підвищення може бути зумовлений іншими факторами ризику. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій та повинні споживати достатню кількість вітаміну D та кальцію.
Омепразол, як і всі лікарські засоби, що знижують кислотність, може призводити до зниження всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну). Про це необхідно пам'ятати щодо пацієнтів із зниженим запасом вітаміну В12 в організмі або з факторами ризику порушення всмоктування вітаміну В12 при тривалій терапії омепразолу.
У пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка, протягом тривалого часу частіше відзначається утворення залозистих кісток у шлунку, які проходять самостійно на тлі продовження терапії. Ці явища обумовлені фізіологічними змінами внаслідок пригнічення секреції соляної кислоти.
Зниження секреції соляної кислоти в шлунку під дією інгібіторів протонної помпи або інших кислото-інгібуючих агентів призводить до підвищення росту нормальної мікрофлори кишечника, що може призвести до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, викликаних бактеріями роду Salmonella spp. та Campylobacter spp., а також, ймовірно, бактерій Clostridium difficile у госпіталізованих пацієнтів.
Застосування інгібіторів протонної помпи пов'язані з вкрай рідкісними випадками ПККВ. У разі виникнення патологічних змін шкіри, особливо на відкритих її ділянках, що супроводжуються артралгією, пацієнту слід негайно звернутися за медичною допомогою. Лікарю слід розглянути питання про відміну препарату УльтопO. ПККВ внаслідок попередньої терапії інгібітором протонної помпи може збільшити ризик розвитку ПККВ при подальшій терапії іншими інгібіторами протонної помпи.
Підвищення концентрації хромограніну А (CgA) у плазмі може впливати на результати досліджень, що проводяться з метою діагностики нейроендокринних пухлин. Щоб уникнути даного впливу, лікування препаратом Ультоп® слід припинити не менше ніж за 5 днів до визначення концентрації CgA (див. підрозділ «Фармакодинаміка» розділу «Фармакологічні властивості») у плазмі крові. Якщо концентрації CgA та гастрину не нормалізувалися після початкового вимірювання, слід провести контрольне дослідження через 14 днів після припинення лікування інгібітором протонної помпи.
Препарат Ультоп містить сахарозу, тому протипоказаний при непереносимості фруктози, дефіциті сахарази/ізомальтази, синдромі глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Капсулу гідросорбенту, впаяну в кришку флакона, не слід ковтати! У звичайних дозах препарат Ультоп не впливає на швидкість психомоторних реакцій та концентрацію уваги.
Умови зберіганняУ захищеному від вологи місці при температурі не вище 25 С в оригінальній упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці перед їдою або під час їди, запиваючи невеликою кількістю води (вміст капсули не можна розжовувати).
Дорослі
Для забезпечення наведеного нижче режиму дозування, можливий прийом препарату Ультоп® в іншому зареєстрованому дозуванні (Ультоп®, кишковорозчинні капсули, 20 мг).
Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки
При загостренні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки рекомендується приймати 20 мг один раз на добу. Препарат забезпечує швидке усунення симптомів. У більшості пацієнтів загоєння виразки настає протягом 2 тижнів. У тих випадках, коли протягом 2-х тижнів повне загоєння виразки не настає, загоєння досягається при наступному 2-тижневому прийомі препарату Ультоп.
Пацієнтам з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, резистентною до лікування, зазвичай призначають препарат Ультоп 40 мг 1 раз на добу, загоєння виразки зазвичай настає протягом 4 тижнів.
Для профілактики рецидивів пацієнтам з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки рекомендують препарат Ультоп 10 мг 1 раз на добу. У разі потреби дозу можна збільшити до 20-40 мг 1 раз на добу.
Виразкова хвороба шлунка
При загостренні виразкової хвороби шлунка доза препарату Ультоп®, що рекомендується, – 20 мг 1 раз на добу. Препарат забезпечує швидке усунення симптомів. У більшості пацієнтів лікування настає протягом 4-х тижнів. У випадках, коли після першого курсу прийому препарату повне загоєння не настає, зазвичай призначають повторний 4-тижневий курс лікування, протягом якого досягається загоєння.
Пацієнтам з виразковою хворобою шлунка, резистентною до лікування, зазвичай призначають препарат Ультоп 40 мг 1 раз на добу, загоєння зазвичай досягається протягом 8 тижнів.
Для профілактики рецидивів пацієнтам із виразковою хворобою шлунка рекомендують препарат Ультоп 20 мг 1 раз на добу. У разі потреби дозу можна збільшити до 40 мг 1 раз на добу.
Рефлюкс-езофагіт
Рекомендована доза – по 1 таблетці препарату Ультоп® 20 мг 1 раз на добу. Препарат забезпечує швидке усунення симптомів. У більшості пацієнтів лікування настає протягом 4-х тижнів. У тих випадках, коли після першого курсу прийому препарату повне лікування не настає, зазвичай призначають повторний 4-тижневий курс лікування, протягом якого досягається лікування.
Пацієнтам з тяжкою формою рефлюкс-езофагіту рекомендується препарат Ультоп 40 мг 1 раз на добу, лікування зазвичай настає протягом 8 тижнів.
Пацієнтам з рефлюкс-езофагітом у стадії ремісії призначають препарат Ультоп 10 мг 1 раз на добу у вигляді тривалих курсів підтримуючої терапії. У разі потреби дозу можна збільшити до 20-40 мг 1 раз на добу.
Симптоматична гастро-езофагеальна рефлюксна хвороба
Рекомендована доза препарату Ультоп® – 20 мг 1 раз на добу. Препарат забезпечує швидке усунення симптомів. Терапевтичний ефект може досягатись при щоденній дозі 10 мг, тому не виключається індивідуальний добір дози. Якщо після 4 тижнів лікування (препарат Ультоп® 20 мг 1 раз на добу) симптоми не зникають, рекомендується додаткове обстеження пацієнта.
Диспепсія, пов'язана з підвищеною кислотністю
Для полегшення болю та/або усунення відчуттів дискомфорту в епігастральній ділянці, із печією або без печії, призначають препарат Ультоп® 20 мг 1 раз на добу. Терапевтичний ефект може досягатись при дозі 10 мг 1 раз на добу, тому лікування можна розпочинати з цієї дози. Якщо після 4 тижнів лікування (препарат Ультоп 20 мг 1 раз на добу) симптоми не зникають, рекомендується додаткове обстеження пацієнта.
Ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язані з прийомом нестероїдних протизапальних засобів За наявності ерозивно-виразкових уражень шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язаних з прийомом нестероїдних протизапальних засобів, рекомендована доза препарату Ультоп® – 20 мг 1 раз на добу. Препарат забезпечує швидке усунення симптомів, у більшості пацієнтів лікування настає протягом 4-х тижнів. У тих випадках, коли після першого курсу прийому препарату повне лікування не настає, зазвичай призначають повторний 4-тижневий курс лікування, протягом якого досягається лікування.
Для профілактики ерозивно-виразкових уражень шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язаних з прийомом нестероїдних протизапальних засобів, рекомендована доза препарату Ультоп® – 20 мг 1 раз на добу.
Режими ерадикації Helicobacter pylori при виразковій хворобі:
Трикомпонентна схема лікування препаратом Ультоп® 20 мг, амоксицилін 1000 мг і кларитроміцин 500 мг. Усі препарати приймати 2 рази на день протягом 1 тижня; препарат Ультоп® 20 мг, метронідазол 400 мг (або тинідазол 500 мг) та кларитроміцин 250 мг. Усі препарати приймати 2 рази на день протягом 1 тижня; Ультоп® 40 мг 1 раз на добу, а також амоксицилін 500 мг і метронідазол 400 мг 3 рази на добу протягом 1 тижня.
Двокомпонентна схема лікування препаратом Ультоп® 40-80 мг на добу та амоксицилін 1500 мг на добу (дозу слід ділити на 2 частини) протягом 2-х тижнів. під час клінічних досліджень застосовували амоксицилін у добовій дозі 1500-3000 мг, омепразол 40 мг 1 раз на добу та кларитроміцин 500 мг 3 рази на добу протягом 2 тижнів.
У випадках, коли після проходження курсу лікування проба на Helicobacter pylori залишається позитивною, курс лікування може бути повторений.
Синдром Золлінгера-Еллісона
Пацієнтам із синдромом Золлінгера-Еллісона препарат призначають в індивідуальному дозуванні. Лікування продовжують за клінічними показаннями настільки довго, наскільки це потрібно. Рекомендована початкова доза 60 мг щоденно. У всіх пацієнтів з тяжкою формою захворювання, а також у тих випадках, коли інші терапевтичні методи не призвели до бажаного результату, застосування омепразолу було ефективним у понад 90% пацієнтів при прийомі дози 20-120 мг щодня. У випадках, коли добова доза омепразолу перевищує 80 мг, дозу слід ділити на дві частини та приймати 2 рази на добу.
Діти
Для забезпечення наведеного нижче режиму дозування, можливий прийом препарату Ультоп® в іншому зареєстрованому дозуванні (Ультоп®, кишковорозчинні капсули, 20 мг).
Діти старше 2-х років (маса тіла більше 20 кг) Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
По 20 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 40 мг 1 раз на добу.
Рефлюкс-езофагіт: тривалість лікування становить 4-8 тижнів.
Симптоматичне лікування печії та відрижки кислим при ГЕРХ: тривалість терапії 2-4 тижні. Якщо у разі застосування омепразолу протягом 2-4 тижнів симптоми захворювання не зникають, рекомендується подальше обстеження.
Діти старше 4-х років
Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, асоційована з Helicobacter pylori (у складі комбінованої терапії). При виборі антибіотика для відповідної комбінованої терапії необхідно враховувати індивідуальну переносимість препаратів пацієнтом. Препарати слід призначати відповідно до характеру стійкості та посібника з лікування, з урахуванням тривалості лікування (найчастіше 7 днів, іноді 14 днів) та відповідного застосування антибактеріальних препаратів.
Лікування має здійснюватися під контролем спеціаліста.
Особливі групи пацієнтів
Порушення функції нирок
У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна.
Порушення функції печінки
У пацієнтів з порушенням функції печінки біодоступність та період напіввиведення омепразолу з плазми збільшуються. У зв'язку з цим доза 10-20 мг на добу є достатньою.
Пацієнти похилого віку
Корекція дози не потрібна.
У особливих випадках, при виникненні труднощів з проковтуванням цілої капсули у дорослих і дітей, можна проковтнути її вміст після розкриття або розсмоктування капсули, а також можна змішати вміст капсули з підкисленою рідиною (соком, йогуртом) і використовувати отриману суспензію протягом.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Ультоп капс кишраств 40мг 28 шт производится компанией КРКА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Ультоп капс кишраств 40мг 28 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Ультоп капс кишраств 40мг 28 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Омепразол-OBL капс. 20мг 28 шт Омепразол-OBL капс. 20мг 28 шт, Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 14шт Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 14шт, Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 28шт Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 28шт, Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 14 шт Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 14 шт, Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 28 шт Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 28 шт, Омез капс. киш.раств. 40мг 28 шт Омез капс. киш.раств. 40мг 28 шт, Омепразол-Акрихин капс 20 мг 30 шт Омепразол-Акрихин капс 20 мг 30 шт, Омепразол капс. 20мг 20 шт Омепразол капс. 20мг 20 шт, Омепразол капс. 20мг 20 шт озон Омепразол капс. 20мг 20 шт озон, Омепразол капс. 20мг 30 шт Омепразол капс. 20мг 30 шт, Омепразол капс. 20мг 30 шт синтез Омепразол капс. 20мг 30 шт синтез, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 20 шт Омепразол капс. киш.раств. 20мг 20 шт, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт канонфарма Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт канонфарма, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт озон Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт озон, Омепразол-Тева капс. киш.раств. 20мг 28 шт Омепразол-Тева капс. киш.раств. 20мг 28 шт, Омепразол-Тева капс. киш.раств. 40мг 28 шт Омепразол-Тева капс. киш.раств. 40мг 28 шт, Ортанол капс 20 мг 14 шт Ортанол капс 20 мг 14 шт, Ортанол капс 20 мг 28 шт Ортанол капс 20 мг 28 шт, Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 14 шт Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 14 шт, Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 28 шт Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 28 шт.
Пока нет комментариев