Триампур композитум таб 50 шт
Артикул:
411894
Топ продаж
Суперцена
Триампур композитум - це комбінований препарат, який містить гідрохлортіазид та тріамтерен. Він використовується як діуретичний засіб для лікування надмірної рідини та відповідних станів, таких як гіпертензія та набряки. Гідрохлортіазид блокує реабсорбцію натрію та хлору в нирках, що збільшує екскрецію води та зменшує об'єм циркулюючої рідини. Тріамтерен зменшує проникність клітинних мембран для іонів натрію та посилює їх виведення з організму без збільшення виведення калію. Препарат має діуретичну та антигіпертензивну дію, а також здатний зменшувати гіпокаліємію, що викликається тіазидними діуретиками.
Триампур композитум таб 50 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: тріамтерен 25,000 мг, гідрохлортіазид 12,500 мг. Лактози моногідрат 63,000 мг, крохмаль картопляний 20,725 мг, повідон К 25 3,900 мг, магнію стеарат 1,300 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,975 мг, карбоксиметилкрохмаль на02
, Опис: Круглі, плоскоциліндричні пігулки жовтого кольору з ризиком на одній стороні, зі скошеними краями Форма випуску: Пігулки, 12,5 мг + 25 мг. По 50 таблеток у флакон безбарвного скла з поліетиленовою пробкою білого кольору із ПЕ низької щільності з рельєфним написом «AWD».
По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в картонній пачці, на яку додатково можуть бути нанесені захисні наклейки.
Протипоказання- підвищена чутливість до гідрохлортіазиду, інших похідних сульфонаміду, тріамтерену або до будь-якої з допоміжних речовин;
- тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) або прогресуюча ниркова недостатність;
- гострий гломерулонефрит;
- Анурія;
- тяжка печінкова недостатність або печінкова енцефалопатія (ризик розвитку печінкової коми);
- Гіперкаліємія (> 5,5 ммоль/л);
- недостатність кори надниркових залоз (у т. ч. хвороба Аддісона);
- рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія;
- вагітність та період грудного вигодовування;
- Дитячий вік до 18 років;
- рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактози моногідрат) З обережністю:
- артеріальна гіпотензія;
- Порушення функції нирок;
-порушення функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості, що прогресують захворювання печінки;
- гіпокаліємія;
- Гіпонатріємія;
- Гіперкальціємія;
- одночасне застосування лікарських препаратів, які можуть спричинити поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ;
- одночасне застосування препаратів літію, лікарських препаратів, здатних викликати гіпокаліємію чи гіперкаліємію, серцевих глікозидів;
- алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі;
- алергічні реакції на сульфаніламіди в анамнезі;
- гіперпаратиреоз;
- цукровий діабет;
- гіперурикемія, подагра;
- системна червона вовчанка;
- ішемічна хвороба серця, виражений атеросклероз коронарних чи церебральних артерій;
- дефіцит фолієвої кислоти (наприклад, при цирозі печінки, хронічному алкоголізмі);
- метаболічний ацидоз;
- сечокам'яна хвороба (у т. ч. в анамнезі);
- Немеланомний рак шкіри в анамнезі (НМРК) (див. розділ «Особливі вказівки»);
- Літній вік.
Дозування12,5 мг+25 мг
Показання до застосування- набряковий синдром різного генезу (хронічна серцева недостатність, нефротичний синдром, цироз печінки);
- артеріальна гіпертензія.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиГідрохлортіазид + тріамтерен:
Препарати калію та/або калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, амілорид) не слід застосовувати одночасно з препаратом Тріампур композитум® у зв'язку з ризиком розвитку потенційно серйозної гіперкаліємії.
Тріампур композитум® має гіпотензивну дію. Якщо препарат призначається на тлі продовження існуючої антигіпертензивної терапії, дозу Тріампуру композитум® доцільно знизити вдвічі. І навпаки, якщо пацієнт вже приймає Тріампур композитум®, доцільно вдвічі знизити дозу нового антигіпертензивного препарату (наприклад, бета-блокатора), який додається до терапії препаратом Тріампур композитум®.
Дізопірамід при сумісному застосуванні з препаратом Тріампур композитум® посилює несприятливий вплив гіперкаліємії та може призвести до того, що гіперкаліємія помірного ступеня стане життєзагрозною.
У пацієнтів із діабетом може змінитися потреба в інсуліні.
Застосування інгібіторів АПФ може спричиняти підвищення рівня калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні цього типу препаратів з препаратом Тріампур композитум® слід бути обережним.
Препарати літію зазвичай не слід поєднувати з діуретиками, оскільки діуретики знижують виділення літію через нирки і тим самим підвищують ризик інтоксикації літієм.
В останні роки в літературі повідомлялося про взаємодію діуретиків та нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), що може призводити до гострого зниження функції нирок. Ця взаємодія також була описана для тріамтерену та індометацину. Тому у пацієнтів, яким ці препарати призначаються одночасно, рекомендується бути обережними.
При прийомі препарату Тріампур композитум® разом з препаратами, які можуть спричинити гіпокаліємію, такими як кортикостероїди, кортикотропін, амфотерицин В або карбеноксолон, слід бути обережними. У пацієнтів з гіпокаліємією можуть бути посилені міокардіальні ефекти серцевих глікозидів і недеполяризуючих нервово-м'язових блокаторів, дози препаратів наперстянки, що раніше переносяться, можуть викликати симптоми інтоксикації.
Одночасне застосування з хлорпропамідом може підвищуватись ризик розвитку тяжкої гіпонатріємії.
Гідрохлортіазид:
Нерекомендовані поєднання лікарських засобів.
Препарати літію:
При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів літію знижується нирковий кліренс літію, що може призвести до підвищення концентрації літію в плазмі та збільшення його токсичності. При необхідності одночасного застосування гідрохлортіазиду слід ретельно підбирати дозу препаратів літію, регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату.
Поєднання лікарських препаратів, що потребують особливої уваги:
Препарати, здатні викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» Слід особливо обережно застосовувати гідрохлортіазид одночасно з такими препаратами, як: - антиаритмічні лікарські препарати
IA класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід) і 1C класу (флекаїнід);
- антиаритмічні лікарські препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, дронедарон, аміодарон;
- інші (неантиаритмічні) лікарські засоби, такі як:
- нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол); пімозід, сертиндол;
- антидепресанти: трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, есциталопрам);
- антибактеріальні засоби: фторхінолони (левофлоксацин, моксифлоксацин, спарфлоксацин, ципрофлоксацин); макроліди (еритроміцин при внутрішньовенному введенні, азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин, спіраміцин), котримоксазол;
- протигрибкові засоби: азоли (воріконазол, ітраконазол, кетоконазол, флуконазол);
- протималярійні засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін);
- Протипротозойні засоби (пентамідин при парентеральному введенні);
- Антиангінальні засоби (ранолазин, беприділ);
- протипухлинні засоби (вандетаніб, миш'яку триоксид, оксаліплатин, такролімус);
- протиблювотні засоби (домперидон, ондансетрон);
- засоби, що впливають на моторику шлунково-кишкового тракту (цизаприд);
- Антигістамінні засоби (астемізол, терфенадин, мізоластин);
- інші лікарські засоби (анагрелід, вазопресин, дифеманілу метил сульфат, кетансерин, пробукол, пропофол, севофлуран, терліпресин, теродилін, цилостазол);
- у зв'язку із збільшенням ризику шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (фактор ризику – гіпокаліємія).
Слід визначити вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії гідрохлортіазидом із зазначеними вище препаратами.
Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, вміст електролітів плазми крові та показників ЕКГ. У пацієнтів з гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, які не викликають поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует».
Лікарські засоби, здатні збільшувати тривалість інтервалу QT:
Одночасне застосування гідрохлортіазиду з лікарськими препаратами, здатними збільшувати тривалість інтервалу QT, має ґрунтуватися на ретельній оцінці для кожного пацієнта співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику (можливе збільшення ризику розвитку поліморфної шлуночків). При застосуванні таких комбінацій необхідно регулярно реєструвати ЕКГ (для виявлення подовження інтервалу QT), а також контролювати вміст калію в крові.
Препарати, здатні викликати гіпокаліємію:
Амфотерицин В (при внутрішньовенному введенні), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид (АКТГ), гліциризинова кислота (карбеноксолон, препарати, що містять корінь солодки), проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника.
Збільшення ризику розвитку гіпокаліємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом (адитивний ефект).
Необхідний регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові, за необхідності – його корекція. На тлі терапії гідрохлортіазидом рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника.
Серцеві глікозиди:
Гіпокаліємія та гіпомагніємія, обумовлені дією тіазидних діуретиків, посилюють токсичність серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та серцевих глікозидів слід регулярно контролювати концентрацію калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію.
Поєднання лікарських препаратів, що потребують уваги:
Інші гіпотензивні препарати:
Потенціювання антигіпертензивної дії гідрохлортіазиду (адитивний ефект). Може виникнути необхідність корекції дози одночасно призначених гіпотензивних препаратів.
Етанол, барбітурати, антипсихотичні засоби (нейролептики), антидепресанти, анксіолітики, наркотичні анальгетики та засоби для загальної анестезії:
Можливе посилення антигіпертензивної дії гідрохлортіазиду та потенціювання ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад, тубокурарин):
Можливе посилення ефекту недеполяризуючих міорелаксантів.
Адреноміметики (пресорні аміни):
Гідрохлортіазид може знижувати ефект адреноміметиків, таких як епінефрин (адреналін) та норепінефрин (норадреналін).
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (>3 г/добу): НПЗЗ можуть знижувати діуретичну та антигіпертензивну дію гідрохлортіазиду
. При одночасному застосуванні існує ризик розвитку гострої ниркової недостатності внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації. Гідрохлортіазид може посилювати токсичну дію високих доз саліцилатів на центральну нервову систему.
Гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін:
Тіазидні діуретики впливають на толерантність до глюкози (можливий розвиток гіперглікемії) та знижують ефективність гіпоглікемічних засобів (може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів). Слід з обережністю спільно застосовувати гідрохлортіазид та метформін у зв'язку з ризиком розвитку лактоацидозу на фоні порушення функції нирок, спричиненого гідрохлортіазидом.
Бета-адреноблокатори, діазоксид:
Одночасне застосування тіазидних діуретиків (включаючи гідрохлортіазид), з бета-адреноблокаторами або діазоксидом може збільшити ризик розвитку гіперглікемії.
Лікарські препарати, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сул'фінпіразон, алопуринол):
Може знадобитися корекція дози урикозуричних лікарських засобів, оскільки гідрохлортіазид збільшує концентрацію сечової кислоти у сироватці крові. Тіазидні діуретики можуть збільшити частоту розвитку реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Амантадин:
Тіазидні діуретики (включаючи гідрохлортіазид) можуть знижувати кліренс амантадину, призводити до підвищення концентрації амантадину в плазмі та збільшувати ризик його небажаних ефектів.
Антихолінергічні препарати (холіноблокатори):
Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден) збільшують біодоступність тіазидних діуретиків за рахунок зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка.
Цитотоксичні (протипухлинні) препарати:
Тіазидні діуретики зменшують ниркову екскрецію цитотоксичних лікарських засобів (наприклад, циклофосфаміду та метотрексату) та потенціюють їх мієлосупресивну дію.
Метилдоп:
Описані випадки гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи.
Протиепілептичні препарати (карбамазепін, окскарбазепін, топірамат):
Ризик розвитку симптоматичної гіпонатріємії. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та карбамазепіну необхідне спостереження за станом пацієнта та контроль вмісту натрію у сироватці крові. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та топірамату також слід контролювати вміст топірамату у сироватці крові, за необхідності призначати препарати калію або коригувати дозу топірамату.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну:
При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками можливе потенціювання гіпонатріємії. Необхідний контроль вмісту натрію у плазмі крові.
Циклоспорин:
При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та загострення подагри.
Пероральні антикоагулянти:
Тіазидні діуретики можуть зменшувати ефект пероральних антикоагулянтів
Йодвмісні контрастні речовини:
Зневоднення організму на фоні прийому тіазидних діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз контрастних речовин, що містять йод. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати втрату рідини.
Препарати кальцію:
При одночасному застосуванні можливе підвищення вмісту кальцію в крові та розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Якщо необхідне одночасне призначення кальцієвмісних лікарських засобів, слід контролювати вміст кальцію в плазмі крові і коригувати дозу препаратів кальцію. Також з обережністю необхідно поєднувати одночасне призначення препарату Тріампур композитум® з вітаміном Д, оскільки гідрохлортіазид зменшує виведення кальцію з сечею і підвищує його концентрацію в крові, що зазначено вище
.
Аніонні обмінні смоли зменшують абсорбцію гідрохлортіазиду. Одноразові дози колестираміну та колестиполу зменшують всмоктування гідрохлортіазиду у шлунково-кишковому тракті на 85% та 43% відповідно.
Тріамтерен:
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП):
При одночасному застосуванні з НПЗП можливе зниження антигіпертензивної дії, прогресування ниркової недостатності. Існує ризик розвитку гіперкаліємії при одночасному застосуванні зі спіронолактоном, солями калію, інгібіторами АПФ
. Амантадін:
При одночасному застосуванні з амантадином спостерігається підвищення концентрації амантадину, існує ризик токсичної дії.
Триметоприм:
Можливий ризик розвитку тяжкої гіпонатріємії можливий при одночасному застосуванні з триметопримом.
ПередозуванняГідрохлортіазид.
Симптоми:
Виражене зниження артеріального тиску, поліурія, нудота, блювання, слабкість, сплутаність свідомості, лихоманка, почервоніння шкіри обличчя, підвищення нервово-м'язової збудливості, порушення ритму серця, зміни ЕКГ, судоми, що призводять до коми. Більшість із цих симптомів спричинені гіперкаліємією, електролітним дисбалансом, дегідратацією та змінами кислотно-лужної рівноваги.
Лікування:
Симптоматичне, специфічного антидоту немає. Показано негайне промивання шлунка та введення активованого вугілля для зниження абсорбції. При артеріальній гіпотонії слід нормалізувати об'єм циркулюючої крові (ОЦК), запровадити вазопресорні препарати. Рекомендується моніторинг та корекція водно-електролітного та метаболічного балансу. Не встановлено, як гідрохлортіазид може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу.
Тріамтерен.
Інформація відсутня
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Діуретичний комбінований засіб.
Код АТХ С03ЕА01
Фармакодинаміка:
Комбінований препарат, що містить гідрохлортіазид та тріамтерен. Чинить діуретичну та гіпотензивну дію.
Гідрохлортіазид:
Механізм дії тіазидних діуретиків (тіазидів) вивчений не повністю. Тіазиди блокують реабсорбцію іонів натрію та хлору у ниркових канальцях. Таким чином вони збільшують екскрецію натрію та хлору і, отже, виведення води з організму.
Внаслідок сечогінної дії гідрохлортіазиду зменшується об'єм циркулюючої рідини, внаслідок чого збільшується активність реніну та вміст альдостерону у плазмі крові. Це призводить до збільшення екскреції іонів калію із сечею та зниження вмісту калію в крові (гіпокаліємії). Гідрохлортіазид також збільшує екскрецію іонів магнію та знижує екскрецію іонів кальцію із сечею. Тіазидні діуретики знижують екскрецію сечової кислоти нирками та збільшують її вміст у крові.
Тіазидні діуретики також зменшують активність карбоангідрази шляхом посилення виведення іонів бікарбонату. Але ця дія зазвичай проявляється слабо і не впливає на рН сечі.
У максимальних терапевтичних дозах діуретичний/натрійуретичний ефект усіх тіазидних діуретиків приблизно однаковий. Натрійурез та діурез наступають протягом 2-х годин після прийому і досягають свого максимуму приблизно через 4 години. Тривалість діуретичної дії гідрохлортіазиду становить від 6 до 12 годин.
Гідрохлортіазид має антигіпертензивну дію. На нормальний артеріальний тиск тіазидні діуретики не впливають.
Тріамтерен:
Калійзберігаючий діуретик, зменшує проникність клітинних мембран дистальних канальців для іонів натрію та посилює їх виведення із сечею без збільшення виведення іонів калію. Секреція іонів калію у дистальних канальцях знижується. У комбінації з гідрохлортіазидом тріамтерен здатний зменшувати гіпокаліємію, що викликається тіазидними діуретиками та посилювати діуретичний ефект гідрохлортіазиду. Діуретична дія триамтерену після прийому внутрішньо відзначається через 15-20 хв. Максимальний ефект – через 2-3 години, тривалість дії – 12 годин.
Фармакокінетика:
Гідрохлортіазид.
Всмоктування та розподіл:
Гідрохлортіазид неповно, проте досить швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо в дозі 100 мг максимальна концентрація гідрохлортіазиду в плазмі досягається через 1,5-2,5 години. На максимумі діуретичної активності (приблизно через 4 години після прийому) концентрація гідрохлортіазиду у плазмі становить 2 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми становить 40%. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та екскретується у грудне молоко, не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм:
Гідрохлортіазид в організмі людини не метаболізується.
Виведення:
Первинний шлях виведення через нирки (фільтрація та секреція) у незмінному вигляді. Приблизно 61% прийнятої дози виводиться протягом 24 годин. У пацієнтів із нормальною нирковою функцією період напіввиведення становить від 5,6 до 14,8 години (в середньому 6, 4 години).
Вагітність та годування груддюПрепарат Тріампур композитум протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.
Гідрохлортіазид. Існує обмежений досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності (особливо у першому триместрі)
.
Доклінічні дані щодо безпеки недостатні.
Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр і визначається пуповинної крові. З урахуванням механізму фармакологічної дії гідрохлортіазиду, його застосування у другому та третьому триместрах вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію та призводити до розвитку у плода та новонародженого таких ускладнень, як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенія. Описано випадки розвитку тромбоцитопенії у новонароджених, матері яких отримували тіазидні діуретики.
Застосування гідрохлортіазиду у першому триместрі вагітності протипоказане. У другому та третьому триместрах вагітності гідрохлортіазид може застосовуватися лише у разі безумовної необхідності, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини.
Гідрохлортіазид не можна застосовувати для лікування гестозів II половини вагітності (набряків, артеріальної гіпертензії або прееклампсії), тому що він збільшує ризик зниження об'єму циркулюючої крові та плацентарної гіпоперфузії, але не надає сприятливого впливу протягом зазначених ускладнень вагітності. Діуретики не запобігають розвитку гестозів.
Період грудного вигодовування
Гідрохлортіазид проникає в материнське молоко, у зв'язку з чим його застосування в період грудного вигодовування протипоказане. Якщо застосування гідрохлортіазиду в період лактації є абсолютно необхідним, слід припинити грудне вигодовування.
Тріамтерен.
Тріамтерен проникає через плаценту та виділяється з грудним молоком. Оскільки триамтерен пригнічує метаболізм фолієвої кислоти, не можна виключати несприятливого впливу.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаПобічні дії препарату Тріампур композитум® як правило є дозозалежними, більшість з них помірно або легко виражені та зникають на тлі зниження дози або відміни препарату.
Небажані реакції при застосуванні препарату розподілені за системно-органними класами із зазначенням частоти їх виникнення відповідно до наступної шкали: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, < 1/10), нечасто (>1/1000) , < 1/100), рідко (>1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути оцінена на підставі наявних даних).
Системно-органний клас - Небажана реакція - Частота виникнення (Гідрохлортіазид + Тріамтерен Гідрохлортіазид Тріамтерен).
Новоутворення, доброякісні, злоякісні та неуточнені (включаючи кісти та поліпи: -
Немеланомний рак шкіри (базально-клітинна карцинома та плоскоклітинна карцинома) - частота невідома ; , тромбоцитопенія, агранулоцитоз апластична анемія - частота невідома.Порушення з боку імунної системи: - Анафілактичні реакції, синдром Стівена-Джонсона, синдром Лайєлла, кропив'янка, свербіж, фотосенсибілізація, васкуліти, загострення наявного системного червоного вовчаку, мультиформна
Порушення обміну речовин та харчування:
- гіперкаліємія, гіперглікемія, гіперурикемія у т.ч. з розвитком нападу подагри, гіперкальціємія, гіпокаліємія, гіпонатріємія; гіпохлоремія; метаболічний ацидоз, дисліпідемія – частота невідома.
Порушення з боку нервової системи:
– парастезії, запаморочення, слабкість, стомлюваність, депресія, головний біль, м'язові спазми та судоми – частота невідома.
Порушення з боку психіки:
- зниження лібідо - частота невідома.
Порушення органу зору:
- Ксантопсія, тимчасова нечіткість зору, хоріоїдальний випіт - частота невідома.
Порушення з боку серця:
– аритмії, ортостатична гіпотензія – частота невідома
Порушення з боку судин:
– гіпотензія – частота невідома.
Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння:
- алергічний пневмоніт, алергічний набряк легень, дихальна недостатність; - Частота невідома.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
- Панкреатит, сухість у роті, сіалоаденіт, зниження апетиту, шлунково-кишкові розлади, нудота, блювання, біль у животі, запори чи діарея – частота невідома.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
- Внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів - частота невідома.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини:
- Фоточутливість висипання на шкірі, кропив'янка, пурпура - частота невідома.
Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини:
- системний червоний вовчак - дуже рідко;
- м'язова слабкість, м'язові спазми та судоми; - частота невідома.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:
- гостра ниркова недостатність;
- прискорене сечовипускання, поліурія, ніктурія, підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові, аномальний осад сечі, інтерстиціальний нефрит, глюкозурія – дуже рідко;
- утворення каменів у нирках-частота невідома;
Загальні порушення та реакції у місці введення – слабкість – частота невідома.
Лабораторні та інструментальні дані:
- Зниження швидкості клубочкової фільтрації (виражається у підвищенні рівня азоту сечовини, креатиніну та/або сечової кислоти в крові), відхилення рівнів – частота невідома.
У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом гідрохлортіазиду та підвищеним ризиком розвитку немеланомного раку шкіри (НМРК) – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози гідрохлортіазиду. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія гідрохлортіазиду.
У пацієнтів з латентним дефіцитом фолієвої кислоти (алкогольний цироз печінки, вагітність) тріамтерен може спричиняти мегалобластну та/або макроцитарну анемію.
У дослідженнях in vitro показано, що триамтерен інгібує використання фолієвої кислоти клітинами, що діляться, ймовірно, у зв'язку з конкуренцією триамтерену і фолієвої кислоти або її природного продукту відновлення, дигідрофолієвої кислоти, за фермент дигідрофолатредуктазу.
Аритмія та ортостатична гіпотензія можуть посилюватися прийомом алкоголю, барбітуратів та наркотиків.
Слід особливо враховувати той факт, що позиви до блювання та блювання також можуть бути ознаками порушення електролітного балансу та панкреатиту.
Застосування триамтерену у високих дозах може призводити до розвитку ниркового каміння. Ці камені в нирках повністю або частково складаються з тріамтерену та його метаболітів. При тривалій терапії у багатьох пацієнтів клубочкова фільтрація знижується, особливо у пацієнтів, у яких ниркова функція була порушена до початку лікування.
особливі вказівкиОскільки Триампур Композитум є комбінацією двох діуретиків, при тривалому лікуванні із застосуванням високих доз препаратів, що входять до його складу, слід враховувати можливість порушень електролітного балансу особливо у пацієнтів з низькосольовою дієтою та у пацієнтів зі станами, що впливають на електролітний баланс, такими як серцева недостатність, захворювання нирок та печінки (цироз).
Порушення водно-електролітного балансу та метаболічні порушення (гіперкаліємія, гіпонатріємія, метаболічний ацидоз та інші електролітні та рідинні дисбаланси).
Періодичний моніторинг сироваткових електролітів не потрібний. При тривалому курсовому лікуванні препаратом Тріампур Композитум слід визначити концентрацію калію до початку терапії і через 3-4 тижні після закінчення терапії. Якщо баланс калію не порушено, наступне визначення концентрації калію слід проводити кожні 4-6 місяців.
При появі ознак гіперкаліємії прийом препарату Тріампур Композитум слід припинити. У пацієнтів похилого віку та пацієнтів, які одночасно отримують терапію дигіталісом, препаратами з групи глюко-кортикостероїдів, проносними, або внутрішньовенні інфузії, необхідний суворий контроль водно-електролітного балансу.
Ниркова недостатність:
Тіазидні діуретики слід використовувати з обережністю у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Дозування має бути зменшене у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК>30 мл/хв). Тіазидні діуретики неефективні при прогресуванні порушення функції нирок (КК < 30 мл/хв), а також можуть погіршити порушену функцію нирок або викликати азотемію. У пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідний періодичний контроль кліренсу сечовини та креатиніну у сироватці крові.
Печінкова недостатність:
Тріамтерен + гідрохлортіазид, як і інші тіазидні діуретики, слід використовувати з обережністю у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки навіть невелика зміна водно-електролітного балансу може спричинити печінкову кому.
Гідрохлортіазид. Порушення функції нирок:
У пацієнтів із порушеннями функції нирок гідрохлортіазиду може спричиняти азотемію. При нирковій недостатності можлива кумуляція гідрохлортіазиду.
У пацієнтів зі зниженою нирковою функцією необхідний періодичний контроль кліренсу креатиніну. При прогресуванні порушення функції нирок та/або настання олігурії (анурії) гідрохлортіазид слід відмінити.
Порушення функції печінки:
При застосуванні тіазидних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю або печінковою енцефалопатією застосування тіазидів протипоказане. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості та/або прогресуючими захворюваннями печінки гідрохлортіазид слід застосовувати з обережністю, оскільки навіть невелика зміна водно-електролітного балансу та накопичення амонію в сироватці крові може спричинити печінкову кому. У разі появи симптомів енцефалопатії прийом діуретиків слід негайно припинити.
Водно-електролітний баланс та метаболічні порушення:
Тіазидні діуретики (включаючи гідрохлортіазид) можуть викликати зменшення об'єму циркулюючої рідини (гіповолемію) та порушення водно-електролітного балансу (в т.ч. гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз). Клінічними симптомами порушень водно-електролітного балансу є сухість у роті, спрага, слабкість, млявість, стомлюваність, сонливість, неспокій, м'язовий біль або судоми, м'язова слабкість, виражене зниження артеріального тиску, олігурія, тахікардія, аритмія та порушення з боку (Такі як нудота і блювання). У пацієнтів, які отримують терапію гідрохлортіазидом (особливо при тривалому курсовому лікуванні), слід виявляти клінічні симптоми порушень водно-електролітного балансу та регулярно контролювати вміст електролітів у крові.
Натрій:
Всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що іноді призводить до тяжких ускладнень. Гіпонатріємія та гіповолемія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Супутнє зниження рівня іонів хлору в плазмі може призводити до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота і ступінь вираженості цього ефекту незначні. Рекомендується визначити вміст іонів натрію в плазмі крові до початку лікування та регулярно контролювати цей показник на фоні прийому гідрохлортіазиду.
Калій:
При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків існує ризик різкого зниження вмісту калію в плазмі та розвитку гіпокаліємії (концентрація калію менше 3,4 ммоль/л). Гіпокаліємія підвищує ризик розвитку порушень серцевого ритму (в т.ч. тяжких аритмій) та посилює токсичну дію серцевих глікозидів. Крім того, гіпокаліємія (так само, як і брадикардія) є станом, що сприяє розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може призводити до смерті.
Гіпокаліємія становить найбільшу небезпеку для наступних груп пацієнтів: 1) особи похилого віку; функції печінки, ішемічну хворобу серця, хронічну серцеву недостатність. Крім того, до групи підвищеного ризику належать пацієнти із збільшеним інтервалом QT. При цьому не має значення, чи це збільшення вродженими причинами або дією лікарських засобів.
У всіх описаних вище випадках необхідно уникати ризику розвитку гіпокаліємії та регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший вимір вмісту іонів калію в крові необхідно провести протягом першого тижня від початку лікування. З появою гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування. Гіпокаліємію можна коригувати застосуванням калійвмісних препаратів або прийомом харчових продуктів, багатих калієм (сухофрукти, фрукти, овочі).
Кальцій:
Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію в плазмі. У деяких пацієнтів при тривалому застосуванні тіазидних діуретиків спостерігалися патологічні зміни паращитовидних залоз з гіперкальціємією та гіперфосфатемією, але без типових ускладнень гіперпаратиреозу (нефролітіаз, зниження мінеральної густини кісткової тканини, виразкова хвороба).
Виражена гіперкальціємія може бути проявом раніше не діагностованого гіперпаратиреозу.
Через вплив на метаболізм кальцію тіазиди можуть впливати на лабораторні показники функції паращитовидних залоз. Слід припинити прийом тіазидних діуретиків (включно з гідрохлортіазидом) перед дослідженням функції паращитовидних залоз.
Магній:
Встановлено, що тіазиди збільшують виведення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії. Клінічне значення гіпомагніємії залишається незрозумілим.
Глюкоза
Лікування тіазидними діуретиками може порушувати толерантність до глюкози. При застосуванні гідрохлортіазиду у пацієнтів з маніфестним або латентним цукровим діабетом необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних лікарських засобів.
Сечова кислота:
У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри. Необхідний ретельний контроль за пацієнтами з подагрою та порушенням метаболізму сечової кислоти (гіперурикемією).
Ліпіди:
При застосуванні гідрохлортіазиду може підвищуватись концентрація холестерину та тригліцеридів у плазмі крові.
Гостра міопія/вторинна глаукома:
Симптоми включають: раптове зниження гостроти зору або біль в очах, які проявляються, як правило, протягом декількох годин або тижнів від початку терапії гідрохлортіазидом. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до незворотної втрати зору. При появі симптомів необхідно якнайшвидше припинити прийом гідрохлортіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання.
Факторами ризику розвитку гострої глаукоми є: алергічна реакція на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі.
Порушення з боку імунної системи:
Є повідомлення про те, що тіазидні діуретики (в т.ч. гідрохлортіазид) можуть викликати загострення або прогресування системного червоного вовчаку, а також вовчаковоподібні реакції. У пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, реакції підвищеної чутливості можуть спостерігатись навіть за відсутності вказівок на наявність в анамнезі алергічних реакцій чи бронхіальної астми.
Фоточутливість
Є інформація про випадки розвитку реакцій фоточутливості при прийомі тіазидних діуретиків. У разі появи фоточутливості на фоні прийому гідрохлортіазиду слід припинити лікування. Якщо продовження прийому діуретика необхідно, слід захищати шкірні покриви від впливу сонячних променів чи штучних ультрафіолетових променів.
Немеланомний рак шкіри:
У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом гідрохлортіазиду та підвищеним ризиком розвитку немеланомного раку шкіри (НМРК) – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози гідрохлортіазиду. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія гідрохлортіазиду.
Пацієнти, які приймають гідрохлортіазид як монотерапію або в комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку
НМРК. Таким пацієнтам рекомендується регулярно оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри.
Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри.
З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та УФ-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із немеланомним раком шкіри в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування гідрохлортіазиду.
Хоріоїдальний випіт, гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома:
Сульфаніламіди або їх похідні можуть викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до хоріоїдального випоту з випаданням полів зору, транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають раптове зниження гостроти зору або появу болю в оці та зазвичай виникають протягом кількох годин чи тижнів після початку застосування препарату. За відсутності своєчасної терапії гостра глаукома може призвести до незворотної втрати зору. При появі перших симптомів необхідно негайно припинити застосування препарату. У разі збереження підвищеного внутрішньоочного тиску може знадобитися екстрене медикаментозне або хірургічне лікування.
До факторів ризику гострої глаукоми закритокутової слід відносити наявність в анамнезі алергічних реакцій на сульфаніламіди або пеніцилін.
Алкоголь:
У період лікування гідрохлортіазидом не рекомендується вживати алкогольних напоїв, т.к. етанол посилює антигіпертензивну дію тіазидних діуретиків.
Інше:
У пацієнтів з вираженим атеросклерозом церебральних та коронарних артерій слід з особливою обережністю застосовувати гідрохлортіазид.
Тіазидні діуретики можуть знижувати кількість йоду, пов'язаного з білками плазми, без прояву ознак порушення функції щитовидної залози.
Тріамтерен. Калій:
Внаслідок калійзберігаючого ефекту триамтерена гіпокаліємія при застосуванні препарату Тріампур композитум® виникає рідко, але може мати місце в деяких випадках, коли триамтереновий компонент не забезпечує адекватної компенсації втрати калію через тіазидний компонент або за певної клінічної картини, або при одночасному застосуванні препаратів, які можуть викликати гіпокаліємію, таких як глюкокортикостероїди, кортикотропін, амфотерицин В та карбеноксолон.
Сечова кислота:
У пацієнтів концентрація сечової кислоти в сироватці може бути збільшена, також можуть проявитися клінічні ознаки подагри. Необхідний періодичний контроль рівня сечової кислоти у сироватці крові під час терапії препаратом.
Фолієва кислота:
При підозрі на дефіцит фолієвої кислоти (наприклад, при цирозі печінки та хронічному вживанні алкоголю), необхідний регулярний контроль показників крові, оскільки триамтерен, будучи слабким антагоністом фолату, може сприяти розвитку мегалобластної анемії.
Вуглеводний обмін:
Прийом препарату може порушувати толерантність до глюкози, у зв'язку з цим у пацієнтів з маніфестним або латентним цукровим діабетом необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів, а також інсуліну.
Метаболічний ацидоз:
Триамтерен може спричинити посилення екскреції лужних компонентів крові, що може призвести до розвитку метаболічного ацидозу.
Сечекам'яна хвороба:
Застосування тріамтерену може призводити до утворення ниркових каменів, які в нирках повністю або частково складаються з тріамтерену та його метаболітів.
При лікуванні пацієнтів з сечокам'яною хворобою в анамнезі рекомендується бути обережним, оскільки тріамтерен може сприяти збільшенню каменів.
Інше:
При застосуванні триамтерену необхідно мати на увазі, що можливе забарвлення сечі у блакитний колір, особливо при застосуванні високих доз.
Вплив на здатність керувати автомобілем:
У зв'язку з можливим надмірним зниженням артеріального тиску (який може проявитися у вигляді уповільнення швидкості реакцій), особливо на початку лікування, необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води після їжі.
У кожному даному випадку дозування препарату визначається вираженістю порушень водно-электролитного обміну в пацієнта.
Дорослі:
При набряковому синдромі: початкова і підтримуюча доза зазвичай становить 1 таблетка 1 раз на день після їди, далі можливе збільшення дози до максимальної добової (4 таблетки на добу): 2 таблетки після сніданку і 2 таблетки після обіду.
При компенсуванні набряків переходять на підтримуючу терапію по 1-2 таблетки через 1-2 дні.
При артеріальній гіпертензії:
Початкова доза по 1 таблетці на добу (вранці після сніданку), потім, при необхідності, дозу поступово збільшують до 2-х таблеток на день.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Триампур композитум таб 50 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: тріамтерен 25,000 мг, гідрохлортіазид 12,500 мг. Лактози моногідрат 63,000 мг, крохмаль картопляний 20,725 мг, повідон К 25 3,900 мг, магнію стеарат 1,300 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,975 мг, карбоксиметилкрохмаль на02
, Опис: Круглі, плоскоциліндричні пігулки жовтого кольору з ризиком на одній стороні, зі скошеними краями Форма випуску: Пігулки, 12,5 мг + 25 мг. По 50 таблеток у флакон безбарвного скла з поліетиленовою пробкою білого кольору із ПЕ низької щільності з рельєфним написом «AWD».
По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в картонній пачці, на яку додатково можуть бути нанесені захисні наклейки.
Протипоказання- підвищена чутливість до гідрохлортіазиду, інших похідних сульфонаміду, тріамтерену або до будь-якої з допоміжних речовин;
- тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) або прогресуюча ниркова недостатність;
- гострий гломерулонефрит;
- Анурія;
- тяжка печінкова недостатність або печінкова енцефалопатія (ризик розвитку печінкової коми);
- Гіперкаліємія (> 5,5 ммоль/л);
- недостатність кори надниркових залоз (у т. ч. хвороба Аддісона);
- рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія;
- вагітність та період грудного вигодовування;
- Дитячий вік до 18 років;
- рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактози моногідрат) З обережністю:
- артеріальна гіпотензія;
- Порушення функції нирок;
-порушення функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості, що прогресують захворювання печінки;
- гіпокаліємія;
- Гіпонатріємія;
- Гіперкальціємія;
- одночасне застосування лікарських препаратів, які можуть спричинити поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ;
- одночасне застосування препаратів літію, лікарських препаратів, здатних викликати гіпокаліємію чи гіперкаліємію, серцевих глікозидів;
- алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі;
- алергічні реакції на сульфаніламіди в анамнезі;
- гіперпаратиреоз;
- цукровий діабет;
- гіперурикемія, подагра;
- системна червона вовчанка;
- ішемічна хвороба серця, виражений атеросклероз коронарних чи церебральних артерій;
- дефіцит фолієвої кислоти (наприклад, при цирозі печінки, хронічному алкоголізмі);
- метаболічний ацидоз;
- сечокам'яна хвороба (у т. ч. в анамнезі);
- Немеланомний рак шкіри в анамнезі (НМРК) (див. розділ «Особливі вказівки»);
- Літній вік.
Дозування12,5 мг+25 мг
Показання до застосування- набряковий синдром різного генезу (хронічна серцева недостатність, нефротичний синдром, цироз печінки);
- артеріальна гіпертензія.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиГідрохлортіазид + тріамтерен:
Препарати калію та/або калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, амілорид) не слід застосовувати одночасно з препаратом Тріампур композитум® у зв'язку з ризиком розвитку потенційно серйозної гіперкаліємії.
Тріампур композитум® має гіпотензивну дію. Якщо препарат призначається на тлі продовження існуючої антигіпертензивної терапії, дозу Тріампуру композитум® доцільно знизити вдвічі. І навпаки, якщо пацієнт вже приймає Тріампур композитум®, доцільно вдвічі знизити дозу нового антигіпертензивного препарату (наприклад, бета-блокатора), який додається до терапії препаратом Тріампур композитум®.
Дізопірамід при сумісному застосуванні з препаратом Тріампур композитум® посилює несприятливий вплив гіперкаліємії та може призвести до того, що гіперкаліємія помірного ступеня стане життєзагрозною.
У пацієнтів із діабетом може змінитися потреба в інсуліні.
Застосування інгібіторів АПФ може спричиняти підвищення рівня калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні цього типу препаратів з препаратом Тріампур композитум® слід бути обережним.
Препарати літію зазвичай не слід поєднувати з діуретиками, оскільки діуретики знижують виділення літію через нирки і тим самим підвищують ризик інтоксикації літієм.
В останні роки в літературі повідомлялося про взаємодію діуретиків та нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), що може призводити до гострого зниження функції нирок. Ця взаємодія також була описана для тріамтерену та індометацину. Тому у пацієнтів, яким ці препарати призначаються одночасно, рекомендується бути обережними.
При прийомі препарату Тріампур композитум® разом з препаратами, які можуть спричинити гіпокаліємію, такими як кортикостероїди, кортикотропін, амфотерицин В або карбеноксолон, слід бути обережними. У пацієнтів з гіпокаліємією можуть бути посилені міокардіальні ефекти серцевих глікозидів і недеполяризуючих нервово-м'язових блокаторів, дози препаратів наперстянки, що раніше переносяться, можуть викликати симптоми інтоксикації.
Одночасне застосування з хлорпропамідом може підвищуватись ризик розвитку тяжкої гіпонатріємії.
Гідрохлортіазид:
Нерекомендовані поєднання лікарських засобів.
Препарати літію:
При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів літію знижується нирковий кліренс літію, що може призвести до підвищення концентрації літію в плазмі та збільшення його токсичності. При необхідності одночасного застосування гідрохлортіазиду слід ретельно підбирати дозу препаратів літію, регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату.
Поєднання лікарських препаратів, що потребують особливої уваги:
Препарати, здатні викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» Слід особливо обережно застосовувати гідрохлортіазид одночасно з такими препаратами, як: - антиаритмічні лікарські препарати
IA класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід) і 1C класу (флекаїнід);
- антиаритмічні лікарські препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, дронедарон, аміодарон;
- інші (неантиаритмічні) лікарські засоби, такі як:
- нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол); пімозід, сертиндол;
- антидепресанти: трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, есциталопрам);
- антибактеріальні засоби: фторхінолони (левофлоксацин, моксифлоксацин, спарфлоксацин, ципрофлоксацин); макроліди (еритроміцин при внутрішньовенному введенні, азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин, спіраміцин), котримоксазол;
- протигрибкові засоби: азоли (воріконазол, ітраконазол, кетоконазол, флуконазол);
- протималярійні засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін);
- Протипротозойні засоби (пентамідин при парентеральному введенні);
- Антиангінальні засоби (ранолазин, беприділ);
- протипухлинні засоби (вандетаніб, миш'яку триоксид, оксаліплатин, такролімус);
- протиблювотні засоби (домперидон, ондансетрон);
- засоби, що впливають на моторику шлунково-кишкового тракту (цизаприд);
- Антигістамінні засоби (астемізол, терфенадин, мізоластин);
- інші лікарські засоби (анагрелід, вазопресин, дифеманілу метил сульфат, кетансерин, пробукол, пропофол, севофлуран, терліпресин, теродилін, цилостазол);
- у зв'язку із збільшенням ризику шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (фактор ризику – гіпокаліємія).
Слід визначити вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії гідрохлортіазидом із зазначеними вище препаратами.
Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, вміст електролітів плазми крові та показників ЕКГ. У пацієнтів з гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, які не викликають поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует».
Лікарські засоби, здатні збільшувати тривалість інтервалу QT:
Одночасне застосування гідрохлортіазиду з лікарськими препаратами, здатними збільшувати тривалість інтервалу QT, має ґрунтуватися на ретельній оцінці для кожного пацієнта співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику (можливе збільшення ризику розвитку поліморфної шлуночків). При застосуванні таких комбінацій необхідно регулярно реєструвати ЕКГ (для виявлення подовження інтервалу QT), а також контролювати вміст калію в крові.
Препарати, здатні викликати гіпокаліємію:
Амфотерицин В (при внутрішньовенному введенні), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид (АКТГ), гліциризинова кислота (карбеноксолон, препарати, що містять корінь солодки), проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника.
Збільшення ризику розвитку гіпокаліємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом (адитивний ефект).
Необхідний регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові, за необхідності – його корекція. На тлі терапії гідрохлортіазидом рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника.
Серцеві глікозиди:
Гіпокаліємія та гіпомагніємія, обумовлені дією тіазидних діуретиків, посилюють токсичність серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та серцевих глікозидів слід регулярно контролювати концентрацію калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію.
Поєднання лікарських препаратів, що потребують уваги:
Інші гіпотензивні препарати:
Потенціювання антигіпертензивної дії гідрохлортіазиду (адитивний ефект). Може виникнути необхідність корекції дози одночасно призначених гіпотензивних препаратів.
Етанол, барбітурати, антипсихотичні засоби (нейролептики), антидепресанти, анксіолітики, наркотичні анальгетики та засоби для загальної анестезії:
Можливе посилення антигіпертензивної дії гідрохлортіазиду та потенціювання ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад, тубокурарин):
Можливе посилення ефекту недеполяризуючих міорелаксантів.
Адреноміметики (пресорні аміни):
Гідрохлортіазид може знижувати ефект адреноміметиків, таких як епінефрин (адреналін) та норепінефрин (норадреналін).
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (>3 г/добу): НПЗЗ можуть знижувати діуретичну та антигіпертензивну дію гідрохлортіазиду
. При одночасному застосуванні існує ризик розвитку гострої ниркової недостатності внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації. Гідрохлортіазид може посилювати токсичну дію високих доз саліцилатів на центральну нервову систему.
Гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін:
Тіазидні діуретики впливають на толерантність до глюкози (можливий розвиток гіперглікемії) та знижують ефективність гіпоглікемічних засобів (може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів). Слід з обережністю спільно застосовувати гідрохлортіазид та метформін у зв'язку з ризиком розвитку лактоацидозу на фоні порушення функції нирок, спричиненого гідрохлортіазидом.
Бета-адреноблокатори, діазоксид:
Одночасне застосування тіазидних діуретиків (включаючи гідрохлортіазид), з бета-адреноблокаторами або діазоксидом може збільшити ризик розвитку гіперглікемії.
Лікарські препарати, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сул'фінпіразон, алопуринол):
Може знадобитися корекція дози урикозуричних лікарських засобів, оскільки гідрохлортіазид збільшує концентрацію сечової кислоти у сироватці крові. Тіазидні діуретики можуть збільшити частоту розвитку реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Амантадин:
Тіазидні діуретики (включаючи гідрохлортіазид) можуть знижувати кліренс амантадину, призводити до підвищення концентрації амантадину в плазмі та збільшувати ризик його небажаних ефектів.
Антихолінергічні препарати (холіноблокатори):
Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден) збільшують біодоступність тіазидних діуретиків за рахунок зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка.
Цитотоксичні (протипухлинні) препарати:
Тіазидні діуретики зменшують ниркову екскрецію цитотоксичних лікарських засобів (наприклад, циклофосфаміду та метотрексату) та потенціюють їх мієлосупресивну дію.
Метилдоп:
Описані випадки гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи.
Протиепілептичні препарати (карбамазепін, окскарбазепін, топірамат):
Ризик розвитку симптоматичної гіпонатріємії. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та карбамазепіну необхідне спостереження за станом пацієнта та контроль вмісту натрію у сироватці крові. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та топірамату також слід контролювати вміст топірамату у сироватці крові, за необхідності призначати препарати калію або коригувати дозу топірамату.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну:
При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками можливе потенціювання гіпонатріємії. Необхідний контроль вмісту натрію у плазмі крові.
Циклоспорин:
При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та загострення подагри.
Пероральні антикоагулянти:
Тіазидні діуретики можуть зменшувати ефект пероральних антикоагулянтів
Йодвмісні контрастні речовини:
Зневоднення організму на фоні прийому тіазидних діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз контрастних речовин, що містять йод. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати втрату рідини.
Препарати кальцію:
При одночасному застосуванні можливе підвищення вмісту кальцію в крові та розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Якщо необхідне одночасне призначення кальцієвмісних лікарських засобів, слід контролювати вміст кальцію в плазмі крові і коригувати дозу препаратів кальцію. Також з обережністю необхідно поєднувати одночасне призначення препарату Тріампур композитум® з вітаміном Д, оскільки гідрохлортіазид зменшує виведення кальцію з сечею і підвищує його концентрацію в крові, що зазначено вище
.
Аніонні обмінні смоли зменшують абсорбцію гідрохлортіазиду. Одноразові дози колестираміну та колестиполу зменшують всмоктування гідрохлортіазиду у шлунково-кишковому тракті на 85% та 43% відповідно.
Тріамтерен:
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП):
При одночасному застосуванні з НПЗП можливе зниження антигіпертензивної дії, прогресування ниркової недостатності. Існує ризик розвитку гіперкаліємії при одночасному застосуванні зі спіронолактоном, солями калію, інгібіторами АПФ
. Амантадін:
При одночасному застосуванні з амантадином спостерігається підвищення концентрації амантадину, існує ризик токсичної дії.
Триметоприм:
Можливий ризик розвитку тяжкої гіпонатріємії можливий при одночасному застосуванні з триметопримом.
ПередозуванняГідрохлортіазид.
Симптоми:
Виражене зниження артеріального тиску, поліурія, нудота, блювання, слабкість, сплутаність свідомості, лихоманка, почервоніння шкіри обличчя, підвищення нервово-м'язової збудливості, порушення ритму серця, зміни ЕКГ, судоми, що призводять до коми. Більшість із цих симптомів спричинені гіперкаліємією, електролітним дисбалансом, дегідратацією та змінами кислотно-лужної рівноваги.
Лікування:
Симптоматичне, специфічного антидоту немає. Показано негайне промивання шлунка та введення активованого вугілля для зниження абсорбції. При артеріальній гіпотонії слід нормалізувати об'єм циркулюючої крові (ОЦК), запровадити вазопресорні препарати. Рекомендується моніторинг та корекція водно-електролітного та метаболічного балансу. Не встановлено, як гідрохлортіазид може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу.
Тріамтерен.
Інформація відсутня
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Діуретичний комбінований засіб.
Код АТХ С03ЕА01
Фармакодинаміка:
Комбінований препарат, що містить гідрохлортіазид та тріамтерен. Чинить діуретичну та гіпотензивну дію.
Гідрохлортіазид:
Механізм дії тіазидних діуретиків (тіазидів) вивчений не повністю. Тіазиди блокують реабсорбцію іонів натрію та хлору у ниркових канальцях. Таким чином вони збільшують екскрецію натрію та хлору і, отже, виведення води з організму.
Внаслідок сечогінної дії гідрохлортіазиду зменшується об'єм циркулюючої рідини, внаслідок чого збільшується активність реніну та вміст альдостерону у плазмі крові. Це призводить до збільшення екскреції іонів калію із сечею та зниження вмісту калію в крові (гіпокаліємії). Гідрохлортіазид також збільшує екскрецію іонів магнію та знижує екскрецію іонів кальцію із сечею. Тіазидні діуретики знижують екскрецію сечової кислоти нирками та збільшують її вміст у крові.
Тіазидні діуретики також зменшують активність карбоангідрази шляхом посилення виведення іонів бікарбонату. Але ця дія зазвичай проявляється слабо і не впливає на рН сечі.
У максимальних терапевтичних дозах діуретичний/натрійуретичний ефект усіх тіазидних діуретиків приблизно однаковий. Натрійурез та діурез наступають протягом 2-х годин після прийому і досягають свого максимуму приблизно через 4 години. Тривалість діуретичної дії гідрохлортіазиду становить від 6 до 12 годин.
Гідрохлортіазид має антигіпертензивну дію. На нормальний артеріальний тиск тіазидні діуретики не впливають.
Тріамтерен:
Калійзберігаючий діуретик, зменшує проникність клітинних мембран дистальних канальців для іонів натрію та посилює їх виведення із сечею без збільшення виведення іонів калію. Секреція іонів калію у дистальних канальцях знижується. У комбінації з гідрохлортіазидом тріамтерен здатний зменшувати гіпокаліємію, що викликається тіазидними діуретиками та посилювати діуретичний ефект гідрохлортіазиду. Діуретична дія триамтерену після прийому внутрішньо відзначається через 15-20 хв. Максимальний ефект – через 2-3 години, тривалість дії – 12 годин.
Фармакокінетика:
Гідрохлортіазид.
Всмоктування та розподіл:
Гідрохлортіазид неповно, проте досить швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо в дозі 100 мг максимальна концентрація гідрохлортіазиду в плазмі досягається через 1,5-2,5 години. На максимумі діуретичної активності (приблизно через 4 години після прийому) концентрація гідрохлортіазиду у плазмі становить 2 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми становить 40%. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та екскретується у грудне молоко, не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм:
Гідрохлортіазид в організмі людини не метаболізується.
Виведення:
Первинний шлях виведення через нирки (фільтрація та секреція) у незмінному вигляді. Приблизно 61% прийнятої дози виводиться протягом 24 годин. У пацієнтів із нормальною нирковою функцією період напіввиведення становить від 5,6 до 14,8 години (в середньому 6, 4 години).
Вагітність та годування груддюПрепарат Тріампур композитум протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.
Гідрохлортіазид. Існує обмежений досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності (особливо у першому триместрі)
.
Доклінічні дані щодо безпеки недостатні.
Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр і визначається пуповинної крові. З урахуванням механізму фармакологічної дії гідрохлортіазиду, його застосування у другому та третьому триместрах вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію та призводити до розвитку у плода та новонародженого таких ускладнень, як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенія. Описано випадки розвитку тромбоцитопенії у новонароджених, матері яких отримували тіазидні діуретики.
Застосування гідрохлортіазиду у першому триместрі вагітності протипоказане. У другому та третьому триместрах вагітності гідрохлортіазид може застосовуватися лише у разі безумовної необхідності, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини.
Гідрохлортіазид не можна застосовувати для лікування гестозів II половини вагітності (набряків, артеріальної гіпертензії або прееклампсії), тому що він збільшує ризик зниження об'єму циркулюючої крові та плацентарної гіпоперфузії, але не надає сприятливого впливу протягом зазначених ускладнень вагітності. Діуретики не запобігають розвитку гестозів.
Період грудного вигодовування
Гідрохлортіазид проникає в материнське молоко, у зв'язку з чим його застосування в період грудного вигодовування протипоказане. Якщо застосування гідрохлортіазиду в період лактації є абсолютно необхідним, слід припинити грудне вигодовування.
Тріамтерен.
Тріамтерен проникає через плаценту та виділяється з грудним молоком. Оскільки триамтерен пригнічує метаболізм фолієвої кислоти, не можна виключати несприятливого впливу.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаПобічні дії препарату Тріампур композитум® як правило є дозозалежними, більшість з них помірно або легко виражені та зникають на тлі зниження дози або відміни препарату.
Небажані реакції при застосуванні препарату розподілені за системно-органними класами із зазначенням частоти їх виникнення відповідно до наступної шкали: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, < 1/10), нечасто (>1/1000) , < 1/100), рідко (>1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути оцінена на підставі наявних даних).
Системно-органний клас - Небажана реакція - Частота виникнення (Гідрохлортіазид + Тріамтерен Гідрохлортіазид Тріамтерен).
Новоутворення, доброякісні, злоякісні та неуточнені (включаючи кісти та поліпи: -
Немеланомний рак шкіри (базально-клітинна карцинома та плоскоклітинна карцинома) - частота невідома ; , тромбоцитопенія, агранулоцитоз апластична анемія - частота невідома.Порушення з боку імунної системи: - Анафілактичні реакції, синдром Стівена-Джонсона, синдром Лайєлла, кропив'янка, свербіж, фотосенсибілізація, васкуліти, загострення наявного системного червоного вовчаку, мультиформна
Порушення обміну речовин та харчування:
- гіперкаліємія, гіперглікемія, гіперурикемія у т.ч. з розвитком нападу подагри, гіперкальціємія, гіпокаліємія, гіпонатріємія; гіпохлоремія; метаболічний ацидоз, дисліпідемія – частота невідома.
Порушення з боку нервової системи:
– парастезії, запаморочення, слабкість, стомлюваність, депресія, головний біль, м'язові спазми та судоми – частота невідома.
Порушення з боку психіки:
- зниження лібідо - частота невідома.
Порушення органу зору:
- Ксантопсія, тимчасова нечіткість зору, хоріоїдальний випіт - частота невідома.
Порушення з боку серця:
– аритмії, ортостатична гіпотензія – частота невідома
Порушення з боку судин:
– гіпотензія – частота невідома.
Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння:
- алергічний пневмоніт, алергічний набряк легень, дихальна недостатність; - Частота невідома.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
- Панкреатит, сухість у роті, сіалоаденіт, зниження апетиту, шлунково-кишкові розлади, нудота, блювання, біль у животі, запори чи діарея – частота невідома.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
- Внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів - частота невідома.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини:
- Фоточутливість висипання на шкірі, кропив'янка, пурпура - частота невідома.
Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини:
- системний червоний вовчак - дуже рідко;
- м'язова слабкість, м'язові спазми та судоми; - частота невідома.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:
- гостра ниркова недостатність;
- прискорене сечовипускання, поліурія, ніктурія, підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові, аномальний осад сечі, інтерстиціальний нефрит, глюкозурія – дуже рідко;
- утворення каменів у нирках-частота невідома;
Загальні порушення та реакції у місці введення – слабкість – частота невідома.
Лабораторні та інструментальні дані:
- Зниження швидкості клубочкової фільтрації (виражається у підвищенні рівня азоту сечовини, креатиніну та/або сечової кислоти в крові), відхилення рівнів – частота невідома.
У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом гідрохлортіазиду та підвищеним ризиком розвитку немеланомного раку шкіри (НМРК) – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози гідрохлортіазиду. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія гідрохлортіазиду.
У пацієнтів з латентним дефіцитом фолієвої кислоти (алкогольний цироз печінки, вагітність) тріамтерен може спричиняти мегалобластну та/або макроцитарну анемію.
У дослідженнях in vitro показано, що триамтерен інгібує використання фолієвої кислоти клітинами, що діляться, ймовірно, у зв'язку з конкуренцією триамтерену і фолієвої кислоти або її природного продукту відновлення, дигідрофолієвої кислоти, за фермент дигідрофолатредуктазу.
Аритмія та ортостатична гіпотензія можуть посилюватися прийомом алкоголю, барбітуратів та наркотиків.
Слід особливо враховувати той факт, що позиви до блювання та блювання також можуть бути ознаками порушення електролітного балансу та панкреатиту.
Застосування триамтерену у високих дозах може призводити до розвитку ниркового каміння. Ці камені в нирках повністю або частково складаються з тріамтерену та його метаболітів. При тривалій терапії у багатьох пацієнтів клубочкова фільтрація знижується, особливо у пацієнтів, у яких ниркова функція була порушена до початку лікування.
особливі вказівкиОскільки Триампур Композитум є комбінацією двох діуретиків, при тривалому лікуванні із застосуванням високих доз препаратів, що входять до його складу, слід враховувати можливість порушень електролітного балансу особливо у пацієнтів з низькосольовою дієтою та у пацієнтів зі станами, що впливають на електролітний баланс, такими як серцева недостатність, захворювання нирок та печінки (цироз).
Порушення водно-електролітного балансу та метаболічні порушення (гіперкаліємія, гіпонатріємія, метаболічний ацидоз та інші електролітні та рідинні дисбаланси).
Періодичний моніторинг сироваткових електролітів не потрібний. При тривалому курсовому лікуванні препаратом Тріампур Композитум слід визначити концентрацію калію до початку терапії і через 3-4 тижні після закінчення терапії. Якщо баланс калію не порушено, наступне визначення концентрації калію слід проводити кожні 4-6 місяців.
При появі ознак гіперкаліємії прийом препарату Тріампур Композитум слід припинити. У пацієнтів похилого віку та пацієнтів, які одночасно отримують терапію дигіталісом, препаратами з групи глюко-кортикостероїдів, проносними, або внутрішньовенні інфузії, необхідний суворий контроль водно-електролітного балансу.
Ниркова недостатність:
Тіазидні діуретики слід використовувати з обережністю у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Дозування має бути зменшене у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК>30 мл/хв). Тіазидні діуретики неефективні при прогресуванні порушення функції нирок (КК < 30 мл/хв), а також можуть погіршити порушену функцію нирок або викликати азотемію. У пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідний періодичний контроль кліренсу сечовини та креатиніну у сироватці крові.
Печінкова недостатність:
Тріамтерен + гідрохлортіазид, як і інші тіазидні діуретики, слід використовувати з обережністю у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки навіть невелика зміна водно-електролітного балансу може спричинити печінкову кому.
Гідрохлортіазид. Порушення функції нирок:
У пацієнтів із порушеннями функції нирок гідрохлортіазиду може спричиняти азотемію. При нирковій недостатності можлива кумуляція гідрохлортіазиду.
У пацієнтів зі зниженою нирковою функцією необхідний періодичний контроль кліренсу креатиніну. При прогресуванні порушення функції нирок та/або настання олігурії (анурії) гідрохлортіазид слід відмінити.
Порушення функції печінки:
При застосуванні тіазидних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю або печінковою енцефалопатією застосування тіазидів протипоказане. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості та/або прогресуючими захворюваннями печінки гідрохлортіазид слід застосовувати з обережністю, оскільки навіть невелика зміна водно-електролітного балансу та накопичення амонію в сироватці крові може спричинити печінкову кому. У разі появи симптомів енцефалопатії прийом діуретиків слід негайно припинити.
Водно-електролітний баланс та метаболічні порушення:
Тіазидні діуретики (включаючи гідрохлортіазид) можуть викликати зменшення об'єму циркулюючої рідини (гіповолемію) та порушення водно-електролітного балансу (в т.ч. гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз). Клінічними симптомами порушень водно-електролітного балансу є сухість у роті, спрага, слабкість, млявість, стомлюваність, сонливість, неспокій, м'язовий біль або судоми, м'язова слабкість, виражене зниження артеріального тиску, олігурія, тахікардія, аритмія та порушення з боку (Такі як нудота і блювання). У пацієнтів, які отримують терапію гідрохлортіазидом (особливо при тривалому курсовому лікуванні), слід виявляти клінічні симптоми порушень водно-електролітного балансу та регулярно контролювати вміст електролітів у крові.
Натрій:
Всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що іноді призводить до тяжких ускладнень. Гіпонатріємія та гіповолемія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Супутнє зниження рівня іонів хлору в плазмі може призводити до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота і ступінь вираженості цього ефекту незначні. Рекомендується визначити вміст іонів натрію в плазмі крові до початку лікування та регулярно контролювати цей показник на фоні прийому гідрохлортіазиду.
Калій:
При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків існує ризик різкого зниження вмісту калію в плазмі та розвитку гіпокаліємії (концентрація калію менше 3,4 ммоль/л). Гіпокаліємія підвищує ризик розвитку порушень серцевого ритму (в т.ч. тяжких аритмій) та посилює токсичну дію серцевих глікозидів. Крім того, гіпокаліємія (так само, як і брадикардія) є станом, що сприяє розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може призводити до смерті.
Гіпокаліємія становить найбільшу небезпеку для наступних груп пацієнтів: 1) особи похилого віку; функції печінки, ішемічну хворобу серця, хронічну серцеву недостатність. Крім того, до групи підвищеного ризику належать пацієнти із збільшеним інтервалом QT. При цьому не має значення, чи це збільшення вродженими причинами або дією лікарських засобів.
У всіх описаних вище випадках необхідно уникати ризику розвитку гіпокаліємії та регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший вимір вмісту іонів калію в крові необхідно провести протягом першого тижня від початку лікування. З появою гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування. Гіпокаліємію можна коригувати застосуванням калійвмісних препаратів або прийомом харчових продуктів, багатих калієм (сухофрукти, фрукти, овочі).
Кальцій:
Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію в плазмі. У деяких пацієнтів при тривалому застосуванні тіазидних діуретиків спостерігалися патологічні зміни паращитовидних залоз з гіперкальціємією та гіперфосфатемією, але без типових ускладнень гіперпаратиреозу (нефролітіаз, зниження мінеральної густини кісткової тканини, виразкова хвороба).
Виражена гіперкальціємія може бути проявом раніше не діагностованого гіперпаратиреозу.
Через вплив на метаболізм кальцію тіазиди можуть впливати на лабораторні показники функції паращитовидних залоз. Слід припинити прийом тіазидних діуретиків (включно з гідрохлортіазидом) перед дослідженням функції паращитовидних залоз.
Магній:
Встановлено, що тіазиди збільшують виведення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії. Клінічне значення гіпомагніємії залишається незрозумілим.
Глюкоза
Лікування тіазидними діуретиками може порушувати толерантність до глюкози. При застосуванні гідрохлортіазиду у пацієнтів з маніфестним або латентним цукровим діабетом необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних лікарських засобів.
Сечова кислота:
У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри. Необхідний ретельний контроль за пацієнтами з подагрою та порушенням метаболізму сечової кислоти (гіперурикемією).
Ліпіди:
При застосуванні гідрохлортіазиду може підвищуватись концентрація холестерину та тригліцеридів у плазмі крові.
Гостра міопія/вторинна глаукома:
Симптоми включають: раптове зниження гостроти зору або біль в очах, які проявляються, як правило, протягом декількох годин або тижнів від початку терапії гідрохлортіазидом. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до незворотної втрати зору. При появі симптомів необхідно якнайшвидше припинити прийом гідрохлортіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання.
Факторами ризику розвитку гострої глаукоми є: алергічна реакція на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі.
Порушення з боку імунної системи:
Є повідомлення про те, що тіазидні діуретики (в т.ч. гідрохлортіазид) можуть викликати загострення або прогресування системного червоного вовчаку, а також вовчаковоподібні реакції. У пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, реакції підвищеної чутливості можуть спостерігатись навіть за відсутності вказівок на наявність в анамнезі алергічних реакцій чи бронхіальної астми.
Фоточутливість
Є інформація про випадки розвитку реакцій фоточутливості при прийомі тіазидних діуретиків. У разі появи фоточутливості на фоні прийому гідрохлортіазиду слід припинити лікування. Якщо продовження прийому діуретика необхідно, слід захищати шкірні покриви від впливу сонячних променів чи штучних ультрафіолетових променів.
Немеланомний рак шкіри:
У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом гідрохлортіазиду та підвищеним ризиком розвитку немеланомного раку шкіри (НМРК) – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози гідрохлортіазиду. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія гідрохлортіазиду.
Пацієнти, які приймають гідрохлортіазид як монотерапію або в комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку
НМРК. Таким пацієнтам рекомендується регулярно оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри.
Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри.
З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та УФ-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із немеланомним раком шкіри в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування гідрохлортіазиду.
Хоріоїдальний випіт, гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома:
Сульфаніламіди або їх похідні можуть викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до хоріоїдального випоту з випаданням полів зору, транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають раптове зниження гостроти зору або появу болю в оці та зазвичай виникають протягом кількох годин чи тижнів після початку застосування препарату. За відсутності своєчасної терапії гостра глаукома може призвести до незворотної втрати зору. При появі перших симптомів необхідно негайно припинити застосування препарату. У разі збереження підвищеного внутрішньоочного тиску може знадобитися екстрене медикаментозне або хірургічне лікування.
До факторів ризику гострої глаукоми закритокутової слід відносити наявність в анамнезі алергічних реакцій на сульфаніламіди або пеніцилін.
Алкоголь:
У період лікування гідрохлортіазидом не рекомендується вживати алкогольних напоїв, т.к. етанол посилює антигіпертензивну дію тіазидних діуретиків.
Інше:
У пацієнтів з вираженим атеросклерозом церебральних та коронарних артерій слід з особливою обережністю застосовувати гідрохлортіазид.
Тіазидні діуретики можуть знижувати кількість йоду, пов'язаного з білками плазми, без прояву ознак порушення функції щитовидної залози.
Тріамтерен. Калій:
Внаслідок калійзберігаючого ефекту триамтерена гіпокаліємія при застосуванні препарату Тріампур композитум® виникає рідко, але може мати місце в деяких випадках, коли триамтереновий компонент не забезпечує адекватної компенсації втрати калію через тіазидний компонент або за певної клінічної картини, або при одночасному застосуванні препаратів, які можуть викликати гіпокаліємію, таких як глюкокортикостероїди, кортикотропін, амфотерицин В та карбеноксолон.
Сечова кислота:
У пацієнтів концентрація сечової кислоти в сироватці може бути збільшена, також можуть проявитися клінічні ознаки подагри. Необхідний періодичний контроль рівня сечової кислоти у сироватці крові під час терапії препаратом.
Фолієва кислота:
При підозрі на дефіцит фолієвої кислоти (наприклад, при цирозі печінки та хронічному вживанні алкоголю), необхідний регулярний контроль показників крові, оскільки триамтерен, будучи слабким антагоністом фолату, може сприяти розвитку мегалобластної анемії.
Вуглеводний обмін:
Прийом препарату може порушувати толерантність до глюкози, у зв'язку з цим у пацієнтів з маніфестним або латентним цукровим діабетом необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів, а також інсуліну.
Метаболічний ацидоз:
Триамтерен може спричинити посилення екскреції лужних компонентів крові, що може призвести до розвитку метаболічного ацидозу.
Сечекам'яна хвороба:
Застосування тріамтерену може призводити до утворення ниркових каменів, які в нирках повністю або частково складаються з тріамтерену та його метаболітів.
При лікуванні пацієнтів з сечокам'яною хворобою в анамнезі рекомендується бути обережним, оскільки тріамтерен може сприяти збільшенню каменів.
Інше:
При застосуванні триамтерену необхідно мати на увазі, що можливе забарвлення сечі у блакитний колір, особливо при застосуванні високих доз.
Вплив на здатність керувати автомобілем:
У зв'язку з можливим надмірним зниженням артеріального тиску (який може проявитися у вигляді уповільнення швидкості реакцій), особливо на початку лікування, необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води після їжі.
У кожному даному випадку дозування препарату визначається вираженістю порушень водно-электролитного обміну в пацієнта.
Дорослі:
При набряковому синдромі: початкова і підтримуюча доза зазвичай становить 1 таблетка 1 раз на день після їди, далі можливе збільшення дози до максимальної добової (4 таблетки на добу): 2 таблетки після сніданку і 2 таблетки після обіду.
При компенсуванні набряків переходять на підтримуючу терапію по 1-2 таблетки через 1-2 дні.
При артеріальній гіпертензії:
Початкова доза по 1 таблетці на добу (вранці після сніданку), потім, при необхідності, дозу поступово збільшують до 2-х таблеток на день.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Триампур композитум таб 50 шт производится компанией ТЕВА. Само производство расположено в стране Республика Хорватия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Триампур композитум таб 50 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Триампур композитум таб 50 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Пока нет комментариев