Топирамат канон таб п/об пленочной 25мг 28 шт
Топ продаж
Суперцена
Топирамат канон таб п/об пленочной 25мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
топірамат 25,00 мг;
Склад плівкової оболонки: Селекоат AQ-02140 6,000 мг, у тому числі: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 3,300 мг, макрогол-400 (поліетиленгліколь 400) 0,540 мг, макрогол-6000 (полі01000 278 мг, барвник сонячний захід сонця жовтий 0,042мг.
Опис:
Пігулки круглі двоопуклі, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору. На поперечному розрізі – ядро білого чи майже білого кольору.
Форма випуску:
По 7, 10 або 30 таблеток в контурне коміркове пакування з полівінілхлоридної плівки або плівки ПВХ/ПВДХ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 60 таблеток у банку полімерну для лікарських засобів з поліетилену низького тиску з кришкою, що натягується з контролем першого розтину.
По 4, 8 контурних коміркових упаковок по 7 таблеток або по 3, 6 контурних коміркових упаковок по 10 таблеток, або по 1, 2 контурних коміркових упаковки по 30 таблеток, або по 1 банку полімерної для лікарських засобів разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.
Протипоказання-підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату; -Дитячий вік до 3-х років.
Застосування топірамату для профілактики нападів мігрені протипоказане у період вагітності, а також у жінок із збереженим дітородним потенціалом, які не використовують надійні методи контрацепції.
З обережністю
При нирковій та печінковій недостатності, нефроуролітіазі (у т. ч. в анамнезі та в сімейному анамнезі), гіперкальціурії.
Дозування25 мг
Показання до застосуванняЕпілепсія: - як засіб монотерапії у дорослих та дітей старше 3 років з епілепсією (у тому числі у пацієнтів з вперше діагностованою епілепсією); -у складі комплексної терапії у дорослих та дітей старше 3 років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами, а також для лікування нападів на фоні синдрому Леннокса-Гасто.
Застосування при мігрені у дорослих: -профілактика нападів мігрені у дорослих. Застосування топірамату на лікування гострих нападів мігрені не вивчено.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВплив топірамату на концентрації інших протиетилептичних препаратів (ПЕП) Одночасний прийом топірамату з іншими ПЕП (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, примідон) не впливає на значення їх рівноважних концентрацій у плазмі, за винятком окремих хворих, у яких додавання може спричинити підвищення концентрації фенітоїну у плазмі. Це може бути пов'язано з пригніченням специфічної ізоформи поліморфної ізоформи ферменту системи цитохрому Р450 (CYP2Cmeph). Тому у кожного хворого, який приймає фенітоїн та у якого розвиваються клінічні ознаки або симптоми токсичності, необхідно стежити за концентрацією фенітоїну у плазмі.
У дослідженні фармакокінетики у хворих на епілепсію додавання топірамату до ламотриджину не впливало на рівноважну концентрацію останнього при дозах топірамату 100-400 мг на добу. У процесі та після відміни ламотриджину (середня доза 327 мг на добу) рівноважна концентрація топірамату не змінювалася.
Вплив інших протиепілептичних препаратів на концентрацію топірамату
Фенітоїн та карбамазепін знижують концентрації топірамату в плазмі. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну на фоні лікування топіраматом може вимагати зміни останньої дози. Дозу слід підбирати, орієнтуючись на досягнення необхідного клінічного ефекту. Додавання або відміна вальпроєвої кислоти не викликає клінічно значущих змін концентрації топірамату в плазмі і, отже, не потребує зміни дози топірамату.
Інші лікарські взаємодії
Дигоксин
У дослідженні з використанням одноразової дози площа під кривою «концентрація-час» дигоксину в плазмі при одночасному прийомі топірамату зменшувалася на 12%.
Клінічна значимість цього спостереження незрозуміла. При призначенні або відміні топірамату хворим, які приймають дигоксин, особливу увагу необхідно приділити моніторування концентрації дигоксину в сироватці.
Засоби, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС) У рамках клінічних досліджень наслідки спільного введення топірамату з алкоголем або іншими речовинами, які пригнічують функції ЦНС, не вивчалися.
Рекомендується не приймати топірамат разом з алкоголем або іншими препаратами, які викликають пригнічення ЦНС.
Звіробій продірявлений
При сумісному прийомі топірамату та препаратів на основі звіробою продірявленого (Hypericum perforatum) концентрація топірамату в плазмі може знижуватись і, як наслідок, ефективність препарату також може знизитися. Клінічних досліджень взаємодії топірамату та препаратів на основі звіробою продірявленого не проводилося.
Пероральні контрацептиви
У дослідженні лікарської взаємодії з пероральними контрацептивами, в якому використовувався комбінований препарат, що містить норетистерон (1 мг) і етинілестрадіол (35 мкг), топірамат у дозах 50-800 мг на день не суттєво впливав на ефективність норетистерону і в дозах 50 200 мг на день - на ефективність етинілестрадіолу. Істотне дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіолу спостерігалося при дозах топірамату 200-800 мг на добу. Клінічна значимість описаних змін незрозуміла. Ризик зниження ефективності контрацептивів та посилення «проривних» кровотеч повинен враховуватися у хворих, які приймають пероральні контрацептиви у поєднанні з топіраматом. Хворим, які приймають контрацептиви, що містять естроген, необхідно повідомляти про будь-які зміни в термінах і характері менструацій.
Препарати літію
У здорових добровольців спостерігалося зниження AUC літію на 18% при одночасному прийомі топірамату у дозі 200 мг на добу. У хворих з маніакально-депресивним психозом застосування топірамату в дозах до 200 мг на добу не впливало на фармакокінетику літію, проте при більш високих дозах (до 600 мг на добу) AUC літію було підвищено на 26%. При одночасному застосуванні топірамату та літію слід контролювати концентрацію останнього у плазмі крові.
Рисперидон
Дослідження лікарської взаємодії, проведені з одноразовим та багаторазовим введенням топірамату здоровим добровольцям та хворим з біполярним розладом, дали однакові результати. При одночасному застосуванні топірамату в дозах 250 мг або 400 мг на добу AUC рисперидону, який приймається в дозах 1-6 мг на добу, знижується відповідно на 16% та 33%. При цьому фармакокінетика 9-гідроксирисперидону не змінювалася, а сумарна фармакокінетика активних речовин (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) змінювалася незначно. Зміна системного впливу рисперидону/9-гідроксирисперидону і топірамату не була клінічно значуща, і ця взаємодія навряд чи може мати клінічне значення.
Гідрохлортіазид
Лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та спільному призначенні гідрохлортіазиду (25 мг) та топірамату (96 мг). Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та гідрохлортіазиду відбувається збільшення максимальної концентрації топірамату на 27% та площі під кривою «концентрація-час» топірамату на 29%. Клінічна значимість цих досліджень не виявлено. Призначення гідрохлортіазиду пацієнтам, які приймають топірамат, може вимагати коригування дози топірамату. Фармакокінетичні параметри гідрохлороти-азиду не зазнавали значної зміни при супутній терапії топіраматом.
Метформін
Лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях, які отримували метформін або комбінацію метформіну та топірамату. Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та метформіну відбувається збільшення максимальної концентрації та площі під кривою «концентрація-час» метформіну на 18% і на 25% відповідно, тоді як кліренс метформіну при одночасному призначенні з топіраматом знижувався на 20%. Топірамат ніяк не впливав на час досягнення максимальної концентрації метформіну в плазмі. Кліренс топірамату при одночасному застосуванні з метформіном знижується. Ступінь виявлених змін кліренсу не вивчено.
Клінічна значимість впливу метформіну на фармакокінетику топірамату не ясна. У разі додавання або відміни топірамату у пацієнтів, які отримують метформін, слід досліджувати стан пацієнтів, хворих на цукровий діабет.
Піоглітазон
Лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та одночасному застосуванні піоглітазону та топірамату. Було виявлено зменшення площі під кривою "концентрація-час" піоглітазону на 15% без зміни максимальної концентрації препарату. Ці зміни були статистично значущими. Для активного гідроксиметаболіту піоглітазону також було виявлено зниження максимальної концентрації та площі під кривою «концентрація-час» на 13% і на 16% відповідно, а для активного кетометаболіту було виявлено зниження і максимальної концентрації, і площі під кривою «концентрація-час» на 60 %. Клінічна значимість цих даних не з'ясовано. При одночасному застосуванні пацієнтами топірамату та піоглітазону слід досліджувати стан пацієнтів, хворих на цукровий діабет.
Глібенкламід
Було проведено дослідження лікарської взаємодії для вивчення фармакокінетики глібенкламіду (5 мг на добу) у рівноважному стані, що застосовується ізольовано або одночасно з топіраматом (150 мг на добу) у хворих на цукровий діабет 2 типу. При застосуванні топірамату AUC глібенкламіду знижувалася на 25%. Також була знижена системна експозиція - 4-транс-гідроксиглибенкламіду та 3-цис-гідроксиглибенкламіду (відповідно на 13% і 15%). Глібенкламід не впливав на фармакокінетику топірамату у рівноважному стані. Виявлено статистично недостовірне зниження AUC піоглітазону на 15% за відсутності зміни Сmах. При призначенні топірамату хворим, які отримують глібенкламід (або призначення глібенкламіду хворим, які одержують топірамат), слід ретельно контролювати стан хворого для оцінки перебігу цукрового діабету.
Інші препарати
Одночасне застосування топірамату з препаратами, що спричиняють нефролітіаз, може підвищувати ризик утворення каменів у нирках. Під час лікування топіраматом слід уникати застосування препаратів, що призводять до нефролітіазу, оскільки вони можуть спричинити фізіологічні зміни, що сприяють нефролітіазу.
Вальпроєва кислота
Комбіноване застосування топірамату та вальпроєвої кислоти у хворих, які добре переносять кожен препарат окремо, супроводжується гіперамоніємією з енцефалопатією або без неї. У більшості випадків симптоми та ознаки зникають після відміни одного з препаратів (див. розділ «Особливі вказівки» та «Побічна дія»). Ця несприятлива реакція не викликана фармакокінетичною взаємодією. При сумісному прийомі топірамату і вальпроєвої кислоти може виникати гіпотермія (ненавмисне зниження температури тіла нижче 35 ° С) у поєднанні з гіперамоніємією або незалежно. Дане явище може виникати після початку спільного прийому вальпроєвої кислоти і топірамату, так і при збільшенні денної дози топірамату.
ПередозуванняОзнаки та симптоми: судоми, сонливість, порушення мови та зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації, летаргія, ступор, артеріальна гіпотензія, біль у животі, запаморочення, збудження та депресія. У більшості випадків клінічні наслідки не були тяжкими, але були відмічені смертельні випадки після передозування з використанням суміші кількох лікарських засобів, включаючи топірамат. Передозування топірамату може спричинити тяжкий метаболічний ацидоз (див. розділ «Особливі вказівки»).
Відомий випадок передозування, коли пацієнт прийняв дозу топірамату 96-110 г, що спричинило кому, що тривала 20-24 години. Через 3-4 дні симптоми передозування вирішилися.
При гострому передозуванні топіраматом, якщо незадовго перед цим хворий приймав їжу, необхідно відразу ж промити шлунок або викликати блювання. У дослідженнях in vitro було показано, що активоване вугілля адсорбує топірамат. За потреби слід провести симптоматичну терапію. Ефективним способом виведення топірамату з організму є гемодіаліз. Пацієнтам рекомендується адекватне підвищення обсягу рідини, що споживається.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протиепілептичний засіб.
Фармакодинаміка:
Топірамат є протиепілептичним препаратом, що відноситься до класу сульфамат-заміщених моносахаридів.
Топірамат блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів на тлі тривалої деполяризації мембрани нейрона. Топірамат підвищує активність Гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) щодо деяких підтипів ГАМК-рецепторів (у тому числі ГАМК-рецепторів), а також модулює активність самих ліганд-залежних іонних каналів - рецепторів; перешкоджає активації каїнатом чутливості підтипу каїнат/АМПК (Альфа-аміно-3-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) - рецепторів до глутамату, не впливає на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) щодо підтипу NMDA- рецепторів.
Ці ефекти топірамату є дозозалежними при концентрації препарату в плазмі від 1 до 200 мкмоль, з мінімальною активністю в межах від 1 до 10 мкмоль.
Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. За виразністю цього фармакологічного ефекту топірамат значно поступається ацетазоламіду – відомому інгібітору вугільної ангідрази, тому ця активність топірамату не вважається основним компонентом його протиепілептичної активності.
Фармакокінетика:
У порівнянні з іншими протисудомними засобами топірамату притаманні довгий період напіввиведення, лінійна кінетика, переважний нирковий кліренс, низький зв'язок із білками плазми та відсутність клінічно значущих метаболітів.
Топірамату не властиво потужний індукувальний вплив на мікросомальні ферменти печінки. Топірамат допускається приймати незалежно від їди. Моніторинг концентрації топірамату не потрібний. За результатами клінічних досліджень взаємозв'язок між плазмовою концентрацією топірамату та його ефективністю та небажаними реакціями не встановлений.
Всмоктування
Топірамат всмоктується швидко та ефективно. Після прийому внутрішньо 100 мг топірамату середня максимальна концентрація в плазмі (Сmах) у здорових добровольців становить 1,5 мг/мл і досягається протягом 2-3 годин (tmax). Після прийому 100 мг 14С-міченого топірамату 81% радіоактивності виявляється у сечі. Їда не надає клінічно значущого впливу на біодоступність топірамату.
Розподіл
З білками плазми зв'язується 13-17% топірамату. Місця зв'язування топірамату на еритроцитах насичуються при його концентрації у плазмі понад 4 мг/мл. Об'єм розподілу обернено пропорційний дозі. Обсяг розподілу (після одноразового перорального прийому 100-1200 мг) становить 0,55-0,8 л/кг, залежить від статі: у жінок він становить приблизно 50% від значень, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують із вищим вмістом жирової тканини в організмі жінок; зазначена обставина немає клінічного значення.
Метаболізм
Після прийому внутрішньо у здорових добровольців метаболізується близько 20% прийнятої дози.
Однак у пацієнтів, які приймають супутню терапію протисудомними засобами – індукторами мікросомальних ферментів печінки, метаболізм топірамату збільшується до 50%. З плазми, сечі та фекалій людини було виділено та ідентифіковано шість метаболітів, що утворюються шляхом гідроксилювання, гідролізу та глюкуронування.
Кількість кожного метаболіту не перевищує 3% загальної радіоактивності, що виявляється після введення 14С-топірамату. Два метаболіти, що мають найбільшу структурну схожість з топіраматом, практично не мають протисудомної активності.
Виведення
Незмінений топірамат та його метаболіти виводяться нирками (не менше 81% від прийнятої дози). Протягом 4 днів із сечею виводиться близько 66% незміненого 14С-топірамату. Після прийому 50 мг та 100 мг топірамату двічі на добу середній нирковий кліренс становить 18 та 17 мл/хв відповідно. Топірамат піддається канальцевій реабсорбції, що підтверджується результатами дослідження на щурах при одночасному введенні пробенециду – відзначалося значне збільшення ниркового кліренсу топірамату. Після прийому внутрішньо плазмовий кліренс топірамату становить приблизно 20-30 мл/хв.
Топірамат має низьку міжіндивідуальну варіацію плазмових концентрацій, тобто. має передбачувану фармакокінетику. При одноразовому прийомі здоровими добровольцями в дозах 100-400 мг фармакокінетика топірамату є лінійною, плазмовий кліренс залишається постійним, а площа під кривою «концентрація-час» (AUC) збільшується пропорційно дозі. Час досягнення рівноважної концентрації у пацієнтів із нормальною функцією нирок становить 4-8 днів. Середня Схах після багаторазового прийому внутрішньо 100 мг у здорових добровольців становить 6,76 мкг/мл. Середній плазмовий період напіввиведення після багаторазового прийому 50 мг та 100 мг топірамату двічі на день становить 21 год.
При одночасному застосуванні топірамату в дозах 100-400 мг двічі на день з фенітоїном або карбамазепіном концентрація першого у плазмі збільшувалася пропорційно дозі.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) < 70 мл/хв) плазмовий та нирковий кліренс топірамату знижується. У зв'язку з цим у таких пацієнтів можливе підвищення рівноважної концентрації топірамату в плазмі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Крім того, пацієнтам з порушеннями функції нирок для досягнення рівноважної концентрації топірамату в плазмі потрібно більше часу. Пацієнтам з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня рекомендується приймати половину рекомендованої початкової та підтримуючої дози.
Топірамат добре виводиться із плазми за допомогою гемодіалізу. Тривалий гемодіаліз може призвести до зниження концентрації топірамату в крові нижче, ніж необхідно для підтримки протисудомної активності. Щоб уникнути швидкого зниження концентрації топірамату в плазмі під час гемодіалізу, може знадобитися прийом додаткової дози препарату. При корекції дози слід брати до уваги: 1) тривалість гемодіалізу, 2) кліренс системи гемодіалізу, що використовується, 3) ефективний нирковий кліренс топірамату у пацієнта, який перебуває на діалізі.
У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня плазмовий кліренс топірамату знижується в середньому на 26%. Тому пацієнтам із печінковою недостатністю слід застосовувати топірамат з обережністю.
У пацієнтів похилого віку без захворювань нирок, плазмовий кліренс топірамату не змінюється.
Фармакокінетика топірамату у дітей віком до 12 років
Фармакокінетика топірамату у дітей так само, як і у дорослих, які приймають його у складі комбінованої терапії, лінійна, при цьому кліренс топірамату не залежить від дози, а рівноважні концентрації у плазмі зростають пропорційно зі збільшенням дози.
Однак у дітей кліренс топірамату підвищений, а період напіввиведення коротший. У зв'язку з цим, при одній і тій же дозі, з розрахунку на 1 кг маси тіла, концентрації топірамату в плазмі у дітей можуть бути нижчими, ніж у дорослих. У дітей, як і у дорослих, протисудомні засоби, що індукують мікросомальні ферменти печінки, спричиняють зниження концентрацій топірамату в плазмі.
Вагітність та годування груддюТопірамат виявляв тератогенні властивості у мишей, щурів та кроликів. У щурів топірамат проникав крізь плацентарний бар'єр.
Спеціальних контрольованих досліджень, у яких топірамат застосовувався для лікування вагітних жінок, не проводилося. Топірамат може спричинити шкоду плоду при застосуванні у вагітних жінок. Дані обліку вагітностей свідчать, що у немовлят, які піддавалися впливу топірамату внутрішньоутробно протягом першого триместру вагітності, є підвищений ризик розвитку вроджених вад розвитку (наприклад, черепно-лицьові дефекти, такі як ущелина губи або піднебіння, гіпоспадія та аномалії розвитку різних систем організму). Зазначені вади розвитку були зафіксовані як при монотерапії топіраматом, так і за його застосування в рамках політерапії.
Дані одного з реєстрів вагітностей показали, що при монотерапії топіраматом частота виникнення значних вроджених вад розвитку збільшується приблизно в 3 рази в порівнянні з групою порівняння, що не приймала протиепілептичні препарати.
Крім того, показано, що ризик розвитку тератогенних ефектів, асоційованих з прийомом протиепілептичних препаратів, вищий у разі застосування комбінованої терапії, ніж у разі застосування монотерапії.
У порівнянні з групою пацієнтів, які не приймають протиепілептичні препарати, дані обліку вагітностей при монотерапії топіраматом свідчать про збільшення ймовірності народження дітей із низькою масою тіла (менше 2500 г). Один із регістрів вагітностей показав збільшення відносної кількості немовлят, недорозвинених для свого гестаційного віку (НГВ: визначається як маса тіла при народженні нижче 10-го процентиля з коригуванням за гестаційним віком та стратифікацією за статтю), серед немовлят, які піддавалися впливу топірамату внутрішньоутробно. Довгострокові наслідки НГВ не визначено. Причину зменшення маси тіла при народженні та НГВ не встановлено.
Під час терапії топіраматом жінки із збереженим дітородним потенціалом мають використовувати надійні методи контрацепції.
Застосування топірамату при вагітності у жінок з неконтрольованою епілепсією виправдане лише у тому випадку, коли потенційна користь від застосування препарату для матері перевищує можливий ризик для плода. Застосування топірамату для профілактики нападів мігрені протипоказане у період вагітності, а також у жінок із збереженим дітородним потенціалом, які не використовують надійні методи контрацепції. При лікуванні та консультації жінок, які мають дітородний потенціал, лікар повинен зважити співвідношення користі та ризику лікування та розглянути альтернативні можливості лікування.
Якщо топірамат застосовується під час вагітності, або якщо пацієнтка завагітніла в період прийому цього препарату, її слід попередити про потенційний ризик для плода. Обмежена кількість спостережень за пацієнтами дозволяє припустити, що топірамат екскретується з грудним молоком у жінок, тому лікар повинен ухвалити рішення про відмову від грудного вигодовування або припинення прийому препарату.
При дослідженні тварин не було виявлено впливу топірамату на фертильність. Ефект топірамату щодо фертильності у людей не встановлено.
Умови відпустки з аптекВідпускається за рецептом.
Побічні явищаНебажані реакції наведені з розподілом за частотами та системами органів.
Частоту небажаних реакцій класифікували таким чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000 та <1/100), рідко (>1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (<1/10000, включаючи окремі випадки) та частота невідома (частоту неможливо оцінити за наявними даними).
Найчастішими небажаними реакціями (частота яких була більше 5% і перевищувала таку в групі плацебо принаймні для одного зі свідчень під час контрольованих клінічних досліджень топірамату) є: анорексія, зниження апетиту, уповільнене мислення, депресія, порушення вільної мови, безсоння, порушення координації рухів, порушення концентрації уваги, запаморочення, дизартрія, дисгевзія, гіпестезія, загальмованість, порушення пам'яті, ністагм, парестезія, сонливість, тремор, диплопія, нечіткість зору, діарея, нудота, втома, дратівливість та зниження мас.
Інфекції та інвазії: дуже часто: назофарингіт.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто: анемія; нечасто: лейкопенія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко: нейтропенія.
Порушення з боку імунної системи: часті: гіперчутливість; частота невідома: алергічний набряк, набряк кон'юнктиви.
Порушення з боку метаболізму та харчування: часто: анорексія, зниження апетиту; нечасто: метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, підвищення апетиту, полідипсія; рідко: гіперхлоремічний ацидоз, гіперамоніємія, гіперамоніємічна енцефалопатія.
Психічні розлади: дуже часто: депресія; часто: уповільнене мислення, безсоння, порушення вільної мови, тривога, сплутаність свідомості, дезорієнтація, агресивні реакції, порушення настрою, збудження, емоційна лабільність, депресивний настрій, гнів, порушення поведінки; нечасто: суїцидальні думки, спроби суїциду, галюцинації, психотичні розлади, слухові галюцинації, зорові галюцинації, апатія, утруднена мова, порушення сну, афективна лабільність, зниження лібідо, збуджений стан, плач, дисфемія, парафія , плаксивість, порушення навичок читання, порушення засинання, сплощення емоцій, патологічне мислення, втрата лібідо, млявість, інтрасомнічне розлад, розсіяність, ранні пробудження вранці, панічні реакції, піднесений настрій; рідко: манія, панічне розлад, почуття безвиході*, гіпоманія.
Порушення центральної нервової системи: дуже часто: парестезії, сонливість, запаморочення; часто: порушення концентрації уваги, порушення пам'яті, амнезія, когнітивні розлади; порушення мислення; нечасто: пригнічена свідомість, тоніко-клонічні напади на кшталт «grand mal», порушення поля зору, складні парціальні напади, порушення мови, психомоторна гіперактивність, непритомність, сенсорні порушення, слинотеча, гіперсомнія, афазія, повторювана мова, гіпокінезія, дискінезія, постур , низька якість сну, відчуття печіння, втрата чутливості, паросмія, церебральний синдром, дизестезія, гіпогевзія, ступор, незграбність, аура, агевзія, дисграфія, дисфазія, периферична нейропатія, переднепритомний стан, дистонія, відчуття «мурашок» по тілу; рідко: апраксія, порушення циркадного ритму сну, гіперестезія, гіпосмія, аносмія, есенціальний тремор, акінезія, відсутність реакцій на подразники.
Порушення органу зору: часто: нечіткість зору, диплопія, порушення зору; нечасто: зменшення гостроти зору, худоби, міопії, дивні відчуття в очах, сухість очей, світлобоязнь, блефароспазм, підвищена сльозотеча, фотопсія, мідріаз, пресбіопія; рідко: одностороння сліпота, минуща сліпота, глаукома, порушення акомодації, порушення зорового просторового сприйняття, миготлива худоба, набряк повік, нічна сліпота, амбліопія; частота невідома: закритокутова глаукома*, макулопатія*, порушення рухливості ока*.
Порушення з боку органу слуху та рівноваги: часто: вертиго, дзвін у вухах, біль у вусі; нечасто: глухота, одностороння глухота, нейросенсорна глухота, дискомфорт у вусі, порушення слуху.
Порушення серцево-судинної системи: нечасто: брадикардія, синусна брадикардія, відчуття серцебиття.
Порушення з боку судинної системи: нечасто: гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи, гарячі припливи; рідко: феномен Рейно.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: задишка, носова кровотеча, закладеність носа, ринорея, кашель*; нечасто: задишка при фізичному навантаженні, гіперсекреція у придаткових пазухах носа, дисфонія.
Порушення шлунково-кишкового тракту: дуже часто: нудота, діарея; часто: блювання, запор, біль в епігастральній ділянці, диспепсія, біль у животі, сухість у роті, дискомфорт у шлунку, порушення чутливості у ротовій порожнині, гастрит, дискомфорт у животі; нечасто: панкреатит, метеоризм, гастроезофагеальний рефлюкс, біль у нижній частині живота, зниження чутливості в ротовій порожнині, кровоточивість ясен, здуття живота, дискомфорт в епігастральній ділянці, чутливість у ділянці живота, гіперсалівація, біль у ротовій порожнині, неприємний запах .
Порушення гепатобіліарної системи: рідко: гепатит, печінкова недостатність.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: алопеція, висипання, свербіж; нечасто: ангідроз, порушення чутливості в області обличчя, кропив'янка, еритема, генералізований свербіж, макулярна висипка, порушення пігментації шкіри, алергічний дерматит, припухлість обличчя; нечасто: синдром Стівенса-Джонсона*, поліморфна еритема*, зміна запаху шкіри, параорбітальний набряк*, локалізована кропив'янка; частота невідома: токсичний епідермальний некроліз.
Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто: артралгія, м'язові спазми, міалгія, м'язові судоми, м'язова слабкість, скелетно-м'язовий біль у грудній клітці; нечасто: припухлість суглобів, скутість м'язів, болі в боці, втома в м'язах; рідко: дискомфорт у кінцівках*.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто: нефролітіаз, півлакіурія, дизурія; нечасто: загострення сечокам'яної хвороби (камені у нирках), нетримання сечі при напрузі, гематурія, нетримання сечі, часті позиви до сечовипускання, ниркова колька, біль у ділянці нирок; рідко: загострення сечокам'яної хвороби (камені в уретрі); нирковоканальцевий ацидоз.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: еректильна дисфункція, сексуальна дисфункція.
Загальні розлади та порушення, зумовлені способом застосування: дуже часто: втома; часто: підвищена температура тіла, астенія, дратівливість, порушення ходи, погане самопочуття, занепокоєння; нечасто: гіпертермія, спрага, грипоподібний синдром, повільність, похолодання кінцівок, почуття сп'яніння, відчуття занепокоєння; рідко: набряк обличчя, кальциноз.
Зміна лабораторних показників дуже часто: зниження маси тіла; часто: збільшення маси тіла; нечасто: кристалура, аномальний результат тесту «тандем-хода», лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові; рідко: зменшення вмісту гідрокарбонатів у крові.
Порушення соціального функціонування: нечасто: порушення здатність до навчання.
* - небажана реакція зареєстрована у постреєстраційному періоді із спонтанних повідомлень. Частота розрахована на основі даних клінічних досліджень.
Діти
Нижче наведено список небажаних реакцій, які під час контрольованих клінічних досліджень реєструвалися у дітей у 2 і більше разів частіше, ніж у дорослих: зниження апетиту, підвищення апетиту, гіперхлоремічний ацидоз, гіпокаліємія, порушення поведінки, агресивні реакції, апатія, порушення засипання, суїцидальні думки, порушення концентрації уваги, загальмованість, порушення циркадного ритму сну, низька якість сну, підвищена сльозотеча, синусна брадикардія, погане самопочуття, порушення ходи.
Нижче наведено список небажаних реакцій, які під час контрольованих клінічних досліджень реєструвалися лише у дітей: еозинофілія, психомоторна гіперактивність, вертиго, блювання, гіпертермія, пірексія, порушення здатності до навчання.
особливі вказівкиПротиепілептичні препарати, включаючи топірамат, слід скасовувати поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів. У клінічних дослідженнях дози зменшували на 50-100 мг з тижневими інтервалами для дорослих при терапії епілепсії та на 25-50 мг у дорослих, які одержують 100 мг топірамату на добу для профілактики мігрені. У дітей у клінічних дослідженнях топірамат поступово скасовували протягом 2-8 тижнів. Якщо за медичними показаннями необхідне швидке скасування топірамату, рекомендується здійснювати відповідний контроль стану пацієнта.
Як і у разі застосування інших протиепілептичних препаратів, у деяких пацієнтів, які приймають топірамат, спостерігається підвищення частоти або нові типи нападів. Дане явище може бути наслідком передозування, зниження концентрації спільно застосовуваних протиепілептичних препаратів, прогресування захворювання або парадоксального ефекту.
Швидкість виведення через нирки залежить від функції нирок і залежить від віку. У хворих з помірним або вираженим порушенням функції нирок для досягнення стійких концентрацій у плазмі може знадобитися від 10 до 15 днів, на відміну від 4-8 днів у хворих із нормальною функцією нирок.
Як і при будь-якому захворюванні, схема підбору дози повинна орієнтуватися на клінічний ефект (тобто ступінь контролю припадків, відсутність побічних ефектів) і враховувати те, що у хворих з порушенням функції нирок для встановлення стабільної концентрації в плазмі для кожної дози може знадобитися більш тривалий час.
При терапії топіраматом можливе виникнення олігогідрозу (зменшене потовиділення) та ангідрозу. Зменшення потовиділення та гіпертермія (підвищення температури тіла) можуть виникнути у дітей, схильних до впливу високої температури навколишнього середовища. У зв'язку з цим при терапії топіраматом дуже важливим є адекватне підвищення обсягу споживаної рідини, здатне знизити ризик розвитку нефролітіазу, а також побічних ефектів, які можуть виникнути під впливом фізичних навантажень або підвищених температур.
Розлади настрою/депресія
При лікуванні топіраматом спостерігається підвищена частота розладів настрою та депресії.
Суїцидальні спроби
При застосуванні протиепілептичних препаратів, включаючи топірамат, збільшується ризик появи суїцидальних думок та суїцидальної поведінки у пацієнтів, які приймають ці препарати за будь-якими показаннями.
У подвійних сліпих клінічних дослідженнях, частота розвитку явищ, пов'язаних із суїцидом (суїцидальні думки, спроби суїциду, суїцид), становила 0,5% у пацієнтів, які отримували топірамат (у 46 осіб з 8652), що приблизно в 3 рази вище порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (0,2%; у 8 осіб із 4045). Один випадок суїциду був зафіксований у подвійному сліпому дослідженні біполярного розладу у пацієнта, який отримував топірамат.
Таким чином, необхідно контролювати стан пацієнтів з метою виявлення ознак суїцидальних думок та призначати відповідне лікування. Необхідно рекомендувати пацієнтам (і за потреби особам, які доглядають пацієнтів) відразу ж звертатися за медичною допомогою у разі появи ознак суїцидальних думок або суїцидальної поведінки.
Нефролітіаз
У деяких хворих, особливо зі схильністю до нефролітіазу, може підвищитися ризик утворення каменів у нирках та появи пов'язаних з ним симптомів, таких як ниркова колька, біль у нирці, біль у боці. Щоб зменшити цей ризик, необхідно адекватне підвищення обсягу рідини, що споживається. Факторами ризику розвитку нефролітіазу є нефролітіаз в анамнезі (у т. ч. у сімейному), гіперкальціурія, супутня терапія препаратами, що сприяють розвитку нефролітіазу.
Порушення функції нирок
Слід бути обережними при призначенні топірамату пацієнтам з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <70 мл/хв). Це з тим, що з таких пацієнтів кліренс препарату знижений.
Порушення функції печінки
У пацієнтів з порушеннями функції печінки топірамат слід застосовувати з обережністю через можливе зниження кліренсу препарату.
Міопія та вторинна закритокутова глаукома
При застосуванні топірамату описаний синдром, що включає гостру міопію з супутньою вторинною глаукомою. Симптоми включають гостре зниження гостроти зору та/або біль у оці. При офтальмологічному обстеженні може виявлятись міопія, сплощення передньої камери ока, гіперемія (почервоніння) очного яблука, підвищення внутрішньоочного тиску. Може спостерігатися мідріаз. Цей синдром може супроводжуватися секрецією рідини, що призводить до зміщення кришталика та райдужної оболонки вперед з розвитком вторинної глаукоми. Симптоми зазвичай з'являються через 1 місяць після початку застосування топірамату. На відміну від первинної відкритокутової глаукоми, яка рідко спостерігається у хворих до 40 років, вторинна глаукома спостерігається при застосуванні топірамату як у дорослих, так і у дітей. При виникненні синдрому, включає міопію, пов'язану із закритокутовою глаукомою, лікування включає припинення прийому топірамату, як тільки лікар вважає це можливим, і відповідні заходи, спрямовані на зниження внутрішньоочного тиску. Зазвичай ці заходи призводять до нормалізації внутрішньоочного тиску.
Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору.
При призначенні топірамату пацієнтам із захворюваннями очей в анамнезі необхідно оцінити ставлення очікуваної користі до можливого ризику застосування.
Дефекти поля зору
Дефекти поля зору спостерігалися у пацієнтів, які приймають топірамат, незалежно від наявності підвищеного внутрішньоочного тиску. У ході клінічних досліджень більшість таких випадків мали оборотний характер і дефекти поля зору зникали після відміни терапії топіраматом. У разі виникнення проблем із зором під час прийому топірамату слід розглянути можливість припинення терапії.
Метаболічний ацидоз
При застосуванні топірамату може виникати гіперхлоремічний, не пов'язаний з дефіцитом аніонів, метаболічний ацидоз (наприклад, зниження концентрації гідрокарбонатів у плазмі нижче нормального рівня за відсутності респіраторного алкалозу). Подібне зниження концентрації гідрокарбонатів сироватки крові є наслідком інгібуючого ефекту топірамату на ниркову карбоангідразу. У більшості випадків зниження концентрації гідрокарбонатів відбувається на початку прийому препарату, хоча цей ефект може проявитись у будь-якому періоді лікування топіраматом. Ступінь зниження концентрації зазвичай слабка або помірна (середнє значення становить 4 ммоль/л при використанні у дорослих пацієнтів у дозі вище 100 мг на день та близько 6 мг на день на кг маси тіла при використанні у педіатричній практиці). У поодиноких випадках у пацієнтів відзначалося зниження концентрації гідрокарбонатів нижче рівня 10 ммоль/л. Деякі захворювання або способи лікування, що привертають до розвитку ацидозу (наприклад, захворювання нирок, тяжкі респіраторні захворювання, епілептичний статус, діарея, хірургічні втручання, кетогенна дієта, прийом деяких лікарських препаратів) можуть бути додатковими факторами, що підсилюють гідрокарбонат-знижуючий ефект топірамату.
У дітей хронічний метаболічний ацидоз може спричинити уповільнення росту. Ефект топірамату на зростання та можливі ускладнення, пов'язані з кістковою системою, не вивчалися систематично у дітей та у дорослих.
У зв'язку з вищевикладеним при лікуванні топіраматом рекомендується проводити необхідні дослідження, включаючи визначення концентрації гідрокарбонатів у сироватці. У разі появи симптомів метаболічного ацидозу (наприклад, глибоке кусмаулівське дихання, диспное, анорексія, нудота, блювання, підвищена стомлюваність, тахікардія чи аритмія) рекомендується проведення визначення концентрації гідрокарбонатів у сироватці. При виникненні метаболічного ацидозу та його персистуванні рекомендується знизити дозу або припинити прийом топірамату.
Порушення когнітивних функцій
Порушення когнітивних функцій при епілепсії має багатофакторну природу, і може бути спричинене першопричиною захворювання, безпосередньо епілепсією або протиепілептичною терапією. У дорослих пацієнтів, які приймають топірамат, спостерігалися випадки порушення когнітивних функцій, що вимагали зниження дози або припинення терапії.
Дані щодо впливу топірамату на когнітивні функції в дітей віком недостатні, та її ефекти вимагають подальшого вивчення.
Гіперамоніємія та енцефалопатія
При застосуванні топірамату відзначався розвиток гіперамоніємії з енцефалопатією або без неї (див. розділ «Побічна дія»). Ризик розвитку гіперамоніємії при застосуванні топірамату є дозозалежним. Гіперамономія більш часто відзначається при одночасному застосуванні топірамату та вальпроєвої кислоти (див. розділ «Інші лікарські взаємодії»). Клінічними симптомами гіперамоніємічної енцефалопатії часто є різке порушення свідомості та/або когнітивної функції та летаргія. У більшості випадків гіперамоніємічна енцефалопатія регресує при відміні терапії. У пацієнтів з розвиненою летаргією або змінами ментального статусу неясного генезу, які отримують топірамат у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії,
Якщо пацієнт втрачає масу тіла при лікуванні топіраматом, то необхідно розглянути питання про доцільність посиленого харчування .
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Топірамат діє на центральну нервову систему і може спричинити сонливість, запаморочення та інші симптоми. Він також може спричинити порушення зору. Ці несприятливі явища можуть становити небезпеку для хворих, які керують автомобілем і механізмами, що рухаються, особливо в період, поки не буде встановлена реакція хворого на препарат. У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботи з механізмами.
Умови зберіганняПри температурі не вище 25 ° С в упаковці виробника.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, повністю, незалежно від їди.
Для оптимального контролю епілептичних нападів рекомендується розпочинати лікування з низьких доз із подальшим збільшенням до ефективної дози.
При доборі дози та темпах її збільшення слід керуватись клінічною реакцією пацієнта. Моніторинг концентрації топірамату для оптимізації терапії лікарськими препаратами не потрібний. У поодиноких випадках може знадобитися корекція доз фенітоїну або карбамазепіну при одночасному застосуванні з топіраматом.
Щоб уникнути розвитку синдрому «скасування» або збільшення кількості судом у пацієнтів, незалежно від наявності в анамнезі судом або епілепсії, протисудомну терапію, включаючи топірамат, слід скасовувати поступово. У клінічних дослідженнях дорослим пацієнтам з епілепсією дозу знижували на 50-100 мг на тиждень; пацієнтам, які приймали топірамат у дозі до 100 мг на добу для профілактики мігрені, знижували дозу на 25-50 мг на тиждень. У клінічних дослідженнях у дітей відміну топірамату здійснювали протягом 2-8 тижнів.
При відміні препаратів, які є індукторами мікросомальних ферментів печінки, зростатимуть концентрації топірамату у крові. У таких ситуаціях за наявності клінічних показань дозу топірамату можна зменшити.
Монотерапія
При застосуванні як монотерапія необхідно враховувати можливий вплив скасування супутньої протисудомної терапії на частоту нападів. У тих випадках, коли немає необхідності різко скасовувати супутню терапію з міркувань безпеки, рекомендується знижувати дозу супутнього лікарського препарату на одну третину кожні 2 тижні. При відміні лікарських препаратів, які є індукторами «печінкових» ферментів, концентрації топірамату в крові зростатимуть. У таких ситуаціях за наявності клінічних показань дозу топірамату можна зменшити.
Дорослі пацієнти на початку проведення монотерапії приймають по 25 мг топірамату 1 раз на добу перед сном протягом 1 тижня. Потім дозу збільшують з інтервалом в 1-2 тижні на 25 мг або 50 мг (добову дозу ділять на два прийоми). При непереносимості пацієнтом такого режиму підвищення дози можна збільшити інтервали між підвищеннями дози або підвищувати дозу плавніше. При доборі дози необхідно керуватися клінічним ефектом.
Рекомендована доза при монотерапії топіраматом у дорослих становить від 100 до 200 мг на добу, розділених на 2 прийоми, а максимальна добова доза - 500 мг. Деякі пацієнти з рефрактерними формами епілепсії переносять монотерапію топіраматом у дозах до 1 г на добу.
Дані рекомендації щодо дозування стосуються всіх дорослих, включаючи літніх пацієнтів без захворювання нирок.
Дітям старше 3-х років при монотерапії в перший тиждень лікування – 0,5-1 мг/кг маси тіла на добу, перед сном. Потім дозу збільшують з інтервалом в 1-2 тижні на 0,5-1 мг/кг на добу (добову дозу ділять на два прийоми). Якщо дитина не переносить такий режим підвищення дози, можна підвищувати дозу більш плавно або збільшувати інтервали між підвищеннями дози. При доборі дози та швидкості її підвищення необхідно керуватися клінічною ефективністю.
Рекомендований діапазон доз при монотерапії топіраматом у дітей віком від 3 років становить 100 мг/добу залежно від клінічної ефективності (у дітей 6-16 років вона становить близько 2 мг/кг/добу). Максимальна добова доза для дітей з нещодавно діагностованими парціальними нападами не перевищує 500 мг на добу.
Застосування у комбінації з іншими протисудомними препаратами
У дорослих початкова доза – 25-50 мг 1 раз на добу на ніч протягом 1 тижня. Надалі дозу можна збільшувати на 25-50 мг на 1-2 тижні до досягнення ефективної дози. При доборі дози необхідно керуватися клінічним ефектом. Мінімально ефективна доза становить 200 мг на добу. Зазвичай середня добова доза становить від 200 до 400 мг і приймається в два прийоми. Деяким хворим може знадобитися збільшення добової дози до максимальної – 1600 мг. У деяких хворих ефект можна досягти при прийомі препарату 1 раз на добу.
Дані рекомендації щодо дозування стосуються всіх дорослих, включаючи літніх пацієнтів без захворювань нирок.
Комбінована протисудомна терапія у дітей віком від 3 років
Рекомендована сумарна денна доза топірамату як засіб додаткової терапії становить від 5 до 9 мг/кг і приймається у два прийоми. Підбір дози необхідно розпочати з 25 мг (або менше, ґрунтуючись на початковій дозі від 1 до 3 мг/кг на день), на ніч протягом 1 тижня. Надалі дозу можна збільшувати на 1-3 мг/кг на 1-2 тижні і приймати її в два прийоми. Денна доза до 30 мг/кг зазвичай добре переноситься.
У дні проведення гемодіалізу топірамат слід застосовувати додатково у дозі, що дорівнює половині добової дози, у 2 прийоми (до та після процедури). Відміняти препарат слід поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів (на 100 мг/тиж).
При доборі дози необхідно керуватися клінічним ефектом.
Особливі групи пацієнтів
Ниркова недостатність: пацієнтам з помірною або тяжкою нирковою недостатністю рекомендується застосування половини початкової дози, що рекомендується, або підтримуючі дози.
Гемодіаліз: у дні проведення гемодіалізу топірамат слід призначати додатково у дозі, що дорівнює половині добової дози, у 2 прийоми (до та після процедури гемодіалізу).
Печінкова недостатність: пацієнтам із печінковою недостатністю топірамат слід застосовувати з обережністю.
Літні: у літніх пацієнтів з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Топирамат канон таб п/об пленочной 25мг 28 шт производится компанией КАНОНФАРМА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Топирамат канон таб п/об пленочной 25мг 28 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Топирамат канон таб п/об пленочной 25мг 28 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Топалепсин таб п/об пленочной 25мг 30 шт Топалепсин таб п/об пленочной 25мг 30 шт, Топалепсин таб п/об пленочной 50мг 30 шт Топалепсин таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Топамакс капс. 25мг 60 шт Топамакс капс. 25мг 60 шт, Топирамат-АЛСИ таб 50 мг 30 шт Топирамат-АЛСИ таб 50 мг 30 шт, Топирамат-алси таб п/об пленочной 100мг 30 шт Топирамат-алси таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Топирамат-алси таб п/об пленочной 25мг 30 шт Топирамат-алси таб п/об пленочной 25мг 30 шт, Топирамат канон таб п/об пленочной 100мг 28 шт Топирамат канон таб п/об пленочной 100мг 28 шт, Топирамат канон таб п/об пленочной 50мг 30 шт Топирамат канон таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Топирамат таб. 50 мг 30 шт Топирамат таб. 50 мг 30 шт, Топирамат таб п/об пленочной 100мг 30 шт Топирамат таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Топирамат таб п/об пленочной 25мг 30 шт Топирамат таб п/об пленочной 25мг 30 шт, Топирамат таб п/об пленочной 25мг 30 шт биоком Топирамат таб п/об пленочной 25мг 30 шт биоком, Топсавер таб п/п/об 100мг 28 шт Топсавер таб п/п/об 100мг 28 шт, Топсавер таб п/п/об 25мг 28 шт Топсавер таб п/п/об 25мг 28 шт, Топсавер таб п/п/об 50мг 28 шт Топсавер таб п/п/об 50мг 28 шт, Тореал таб п/об 100мг банка п/э 28 шт Тореал таб п/об 100мг банка п/э 28 шт, Тореал таб п/об 25мг банка п/э 28 шт Тореал таб п/об 25мг банка п/э 28 шт.
Пока нет комментариев