Топирамат канон таб п/об пленочной 100мг 28 шт
Топирамат канон таб п/об пленочной 100мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: топірамат 100 мг;
Допоміжні речовини:
Кальцію гідрофосфату дигідрат 120 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 8 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 111 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,2 мг, магнію гідроксикарбонат (магнію карбонат важкий) 39,8 мг3 мг;
Склад плівкової оболонки - Селекоат AQ-02140 12 мг, в тому числі: [гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 6,6 мг, макрогол (поліетиленгліколь 400) 1,08 мг, макрогол (поліетиленгліколь 6000) 1,66 мг, 2 барвник сонячний захід жовтий 0,084 мг].
Опис:
Пігулки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору. На поперечному розрізі – ядро білого чи майже білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою 25 мг та 100 мг.
По 7, 10, 15 або 30 таблеток в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки або фольги алюмінієвої багатошарової і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 1, 2, 4, 8 контурних коміркових упаковок по 7 таблеток або по 1, 3, 6 контурних коміркових упаковок по 10 таблеток або по 2, 4 контурних коміркових упаковки по 15 таблеток, або по 1, 2 контурних коміркових упаковок по 3 разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняГіперчутливість до компонентів препарату.
Дитячий вік до 3 років.
З обережністю
При нирковій та печінковій недостатності, нефроуролітіазі (в т.ч. в анамнезі та в сімейному анамнезі), гіперкальціурії.
Дозування100 мг
Показання до застосуванняЕпілепсія.
Як засіб монотерапії:
Топірамат застосовується у дорослих та дітей старше 3-х років з епілепсією (у тому числі у пацієнтів з вперше діагностованою епілепсією).
У складі комплексної терапії:
Топірамат застосовується у дорослих та дітей старше 3-х років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами, а також для лікування нападів на фоні синдрому Леннокса-Гасто.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВплив топірамату на концентрації інших протиепілептичних препаратів (ПЕП) Одночасний прийом топірамату з іншими ПЕП (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, примідон) не впливає на значення їх рівноважних концентрацій у плазмі, за винятком окремих хворих, у яких додавання може спричинити підвищення концентрації фенітоїну у плазмі. Це може бути пов'язано з пригніченням певної ізоформи поліморфного ізоферменту системи CYP2С19 цитохрому Р450. Тому у кожного хворого, який приймає фенітоїн та у якого розвиваються клінічні ознаки або симптоми токсичності, необхідно стежити за концентрацією фенітоїну у плазмі.
У дослідженні фармакокінетики у хворих на епілепсію додавання топірамату до ламотриджину не впливало на рівноважну концентрацію останнього при дозах топірамату 100 - 400 мг на добу. У процесі терапії та після відміни ламотриджину (середня доза 327 мг на добу) рівноважна концентрація топірамату не змінювалася.
Топірамат пригнічує ізофермент CYP2С19, у зв'язку з чим може взаємодіяти з його субстратами (наприклад, діазепамом, іміпраміном, моклобемідом, прогуанілом, омепразолом).
Вплив інших протиепілептичних препаратів на концентрацію топірамату
Фенітоїн та карбамазепін знижують концентрації топірамату в плазмі. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну на фоні лікування топіраматом може вимагати зміни останньої дози. Дозу слід підбирати, орієнтуючись на досягнення необхідного клінічного ефекту. Додавання або відміна вальпроєвої кислоти не викликає клінічно значущих змін концентрації топірамату в плазмі і, отже, не потребує зміни дози топірамату.
Інші лікарські взаємодії
Дігоксин: у дослідженні при одночасному прийомі топірамату з використанням одноразової дози дигоксину AUC дигоксину в плазмі зменшувалась на 12%. При застосуванні або відміні топірамату хворим, які приймають дигоксин, особливу увагу необхідно приділити рутинному моніторування концентрації дигоксину в сироватці.
Не рекомендується приймати топірамат разом з алкоголем або іншими препаратами, які спричиняють пригнічення функції центральної нервової системи.
Звіробій продірявлений: При сумісному прийомі топірамату та препаратів звіробою продірявленого концентрація топірамату в плазмі може знижуватися, і, як наслідок, ефективність препарату також може знижуватися. Клінічні дослідження взаємодії топірамату та препаратів на основі звіробою продірявленого не проводились.
Пероральні контрацептиви: У дослідженні фармакокінетичної лікарської взаємодії у здорових добровольців з пероральними контрацептивами, в якому застосовувався комбінований препарат, що містить норетистерон (1 мг) та етинілестрадіол (35 мкг), топірамат у дозах 50-200 мг/добу (в відсутність не надавав статистично значущого впливу на середню AUC окремих компонентів пероральних контрацептивів. В іншому дослідженні при прийомі топірамату в дозах 200, 400 та 800 мг/добу на додаток до вальпроєвої кислоти у пацієнтів з епілепсією відзначалося статистично значуще зниження вмісту етинілестрадіолу (на 18, 21 та 30% відповідно). В обох дослідженнях топірамат (у дозі 50-200 мг на добу у здорових добровольців та 200-800 мг на добу у пацієнтів з епілепсією) не впливав на експозицію норетистерону. Незважаючи на дозозалежне зниження експозиції етинілестрадіолу в дозах 200-800 мг на добу (у пацієнтів з епілепсією), топірамат у дозах 50-200 мг на добу (у здорових пацієнтів) не впливав на клінічно значний вплив на його експозицію. Клінічна значимість описаних змін невідома. У пацієнтів, які приймають пероральні контрацептиви у поєднанні з топіраматом, слід брати до уваги ризик зниження контрацептивного захисту та посилення проривних кровотеч. Пацієнтам, які приймають контрацептиви, що містять естроген, необхідно повідомляти про будь-які зміни в термінах і характері менструацій. Ефективність контрацептивів може бути знижена навіть за відсутності «проривних» кровотеч. топірамат у дозах 50-200 мг на добу (у здорових пацієнтів) не впливав на клінічно значний вплив на його експозицію. Клінічна значимість описаних змін невідома. У пацієнтів, які приймають пероральні контрацептиви у поєднанні з топіраматом, слід брати до уваги ризик зниження контрацептивного захисту та посилення проривних кровотеч. Пацієнтам, які приймають контрацептиви, що містять естроген, необхідно повідомляти про будь-які зміни в термінах і характері менструацій. Ефективність контрацептивів може бути знижена навіть за відсутності «проривних» кровотеч. топірамат у дозах 50-200 мг на добу (у здорових пацієнтів) не впливав на клінічно значний вплив на його експозицію. Клінічна значимість описаних змін невідома. У пацієнтів, які приймають пероральні контрацептиви у поєднанні з топіраматом, слід брати до уваги ризик зниження контрацептивного захисту та посилення проривних кровотеч. Пацієнтам, які приймають контрацептиви, що містять естроген, необхідно повідомляти про будь-які зміни в термінах і характері менструацій. Ефективність контрацептивів може бути знижена навіть за відсутності «проривних» кровотеч. слід брати до уваги ризик зниження контрацептивного захисту та посилення «проривних» кровотеч. Пацієнтам, які приймають контрацептиви, що містять естроген, необхідно повідомляти про будь-які зміни в термінах і характері менструацій. Ефективність контрацептивів може бути знижена навіть за відсутності «проривних» кровотеч. слід брати до уваги ризик зниження контрацептивного захисту та посилення «проривних» кровотеч. Пацієнтам, які приймають контрацептиви, що містять естроген, необхідно повідомляти про будь-які зміни в термінах і характері менструацій. Ефективність контрацептивів може бути знижена навіть за відсутності «проривних» кровотеч.
Препарати літію: При одночасному застосуванні топірамату у дозі 200 мг/добу та літію у здорових добровольців спостерігалося зниження AUC останнього на 18%. У пацієнтів з біполярним розладом застосування топірамату в дозах до 200 мг на добу не впливало на фармакокінетику літію, проте при більш високих дозах (до 600 мг на добу) AUC літію підвищувалася на 26%. При одночасному застосуванні топірамату та препаратів літію слід контролювати концентрацію літію у плазмі крові.
Рисперидон: Дослідження лікарської взаємодії, проведені з одноразовим та багаторазовим прийомом топірамату здоровими добровольцями та пацієнтами з біполярним розладом, дали однакові результати. При одночасному застосуванні топірамату в дозах: 100, 250 та 400 мг/добу AUC рисперидону, який приймається в дозах 1-6 мг на добу, знижується відповідно на 16% та 33%. Тим не менш, відмінності в загальній AUC між лікуванням одним рисперидоном та рисперидоном у поєднанні з топіраматом були статистично незначні. Фармакокінетика загальної антипсихотичної фракції (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) змінювалася незначно, фармакокінетика 9-гідроксирисперидону не змінювалася. Істотних змін системного впливу рисперидону/9-гідроксирисперидону та топірамату не відбувалося. При додаванні топірамату до терапії рисперидоном (1-6 мг на добу) небажані реакції реєструвалися частіше, ніж при лікуванні топіраматом (250-400 мг на добу): 90% та 54% відповідно. Найбільш частими небажаними реакціями при додаванні топірамату до рисперидону були: сонливість (27% та 12%), парестезії (22% та 0%) та нудота (18% та 9%).
Гідрохлортіазид: Лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та одночасному застосуванні гідрохлортіазиду (25 мг кожні 24 год) та топірамату (96 мг кожні 12 год). Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та гідрохлортіазиду відбувається збільшення максимальної концентрації топірамату на 27% та AUC топірамату на 29%. Клінічна значимість результатів цих досліджень не встановлено. Застосування гідрохлортіазиду у пацієнтів, які приймають топірамат, може вимагати корекції дози топірамату. За результатами лабораторних досліджень встановлено, що зниження плазмового вмісту калію при одночасному застосуванні топірамату та гідрохлортіазиду є вищим, ніж при монотерапії останнім.
Метформін: При одночасному прийомі топірамату та метформіну відбувається збільшення максимальної концентрації та AUC метформіну на 18% та на 25% відповідно, тоді як кліренс метформіну при одночасному застосуванні з топіраматом знижувався на 20%. Топірамат ніяк не впливав на час досягнення максимальної концентрації метформіну в плазмі. Кліренс топірамату при сумісному застосуванні з метформіном знижується. Ступінь виявлених змін кліренсу не вивчено. Клінічна значимість впливу метформіну на фармакокінетику топірамату не ясна. У разі додавання або відміни топірамату у пацієнтів, які отримують метформін, слід приділити особливу увагу ретельному дослідженню стану пацієнтів, хворих на цукровий діабет.
Піоглітазон: Лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та одночасному застосуванні піоглітазону та топірамату. Було виявлено зменшення рівноважної AUCt піоглітазону на 15%, без зміни рівноважної Сmax. Ці зміни були статистично значущими. Також для активного гідроксиметаболіту піоглітазону було виявлено зменшення Сmaxі AUC на 13% і 16% відповідно, а для активного кетометаболіту було виявлено зниження Сmaxі AUC на 60%. Клінічна значимість результатів цих досліджень не встановлено. При сумісному застосуванні пацієнтами топірамату та піоглітазону слід приділити особливу увагу ретельному дослідженню стану пацієнтів, хворих на цукровий діабет.
Глібенкламід: було проведено дослідження лікарської взаємодії для вивчення фармакокінетики глибенкламіду (5 мг на добу) у рівноважному стані, що застосовується ізольовано або одночасно з топіраматом (150 мг на добу) у хворих на цукровий діабет 2 типу. При застосуванні топірамату АUC глібенкламіду знижувалася на 25%. Також було знижено рівень системного впливу активних метаболітів. Глібенкламід не впливав на фармакокінетику топірамату у рівноважному стані. При застосуванні топірамату у хворих, які отримують глібенкламід (або застосування глібенкламіду у хворих, які одержують топірамат), слід ретельно контролювати стан хворого для оцінки перебігу цукрового діабету.
Вальпроєва кислота: Комбіноване застосування топірамату та вальпроєвої кислоти у хворих, які добре переносять кожен препарат окремо, супроводжується гіперамоніємією з енцефалопатією або без неї. У більшості випадків симптоми та ознаки зникають після відміни одного з препаратів. Це несприятливе явище не спричинене фармакокінетичною взаємодією. Зв'язок між гіперамоніємією та застосуванням топірамату (ізольовано або в комбінації з іншими препаратами) не встановлений.
При одночасному прийомі топірамату і вальпроєвої кислоти може виникати гіпотермія (ненавмисне зниження температури тіла нижче 35°С) у поєднанні з гіперамоніємією або незалежно. Це може виникати як після початку одночасного прийому вальпроєвої кислоти і топірамату, так і при збільшенні добової дози останнього.
Інші препарати: слід уникати застосування лікарських препаратів, що сприяють розвитку нефролітіазу, оскільки вони можуть викликати фізіологічні зміни, що сприяють утворенню каменів у нирках.
* Більш повна інформація з лікарської взаємодії представлена в інструкції із застосування.
ПередозуванняСимптоми: судоми, сонливість, порушення мови та зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації, летаргія, ступор, зниження артеріального тиску, біль у животі, запаморочення, ажитація та депресія. У більшості випадків клінічні наслідки не були тяжкими, але відмічені летальні наслідки після передозування комбінацією лікарських препаратів, що включала топірамат. Передозування топірамату може спричинити тяжкий метаболічний ацидоз.
Лікування: специфічного антидоту немає, за необхідності проводиться симптоматична терапія. Необхідно відразу викликати блювоту і промити шлунок, збільшити споживання води. У дослідженні in vitro було показано, що активоване вугілля адсорбує топірамат. Гемодіаліз – найефективніший спосіб видалення топірамату з організму. Пацієнтам рекомендується адекватне підвищення обсягу рідини, що споживається.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протиепілептичний засіб.
Фармакодинаміка:
Топірамат є протиепілептичним препаратом, що відноситься до класу сульфаматзаміщених моносахаридів. Точні механізми протисудомної та протимігренозної дії не відомі.
Зменшує частоту виникнення повторних потенціалів дії, характерних для нейрона у стані стійкої деполяризації, блокуючи натрієві канали. Підвищує активність гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) щодо деяких підтипів ГАМК-рецепторів (у тому числі
ГАМК[А]-рецепторів), а також модулює активність самих рецепторів; перешкоджає активації каїнатом чутливості підтипу каїнат/АМПК (а-аміно-3-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) - рецепторів до глутамату, не впливає на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) щодо підтипу NMDA- рецепторів. Ці ефекти є дозозалежними при концентрації препарату в плазмі від 1 до 200 мкмоль, з мінімальною активністю в межах від 1 до 10 мкмоль.
Пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази, проте цей ефект не є основним у протиепілептичній активності топірамату.
У дослідженнях на тваринах встановлено, що топірамат має протисудомну активність у тестах з максимальним електрошоком на щурах і мишах. Ефективний на моделях епілепсії гризунів, що включають тонічні судоми, спонтанну епілепсію щурів, тоніко-клонічні судоми, зумовлені збудженням мигдалеподібного тіла або глобальною ішемією.
Фармакокінетика:
У порівнянні з іншими протисудомними засобами топірамату притаманні довгий період напіввиведення, лінійна кінетика, переважний нирковий кліренс, низький зв'язок із білками плазми та відсутність клінічно значущих метаболітів.
Топірамату не властиво потужний індукувальний вплив на мікросомальні ферменти печінки. Топірамат допускається приймати незалежно від їди. Моніторинг концентрації топірамату не потрібний. За результатами клінічних досліджень взаємозв'язок між плазмовою концентрацією топірамату та його ефективністю та небажаними реакціями не встановлений.
Всмоктування
Топірамат всмоктується швидко та ефективно. Після прийому внутрішньо 100 мг топірамату середня максимальна концентрація у плазмі (Сmax) у здорових добровольців становить 1,5 мг/мл і досягається протягом 2-3 годин (tmax). Після прийому 100 мг 14С-міченого топірамату 81% радіоактивності виявляється у сечі. Їда не надає клінічно значущого впливу на біодоступність топірамату.
Розподіл
З білками плазми зв'язується 13-17% топірамату. Місця зв'язування топірамату на еритроцитах насичуються при його концентрації у плазмі понад 4 мг/мл. Об'єм розподілу обернено пропорційний дозі. Обсяг розподілу (після одноразового перорального прийому 100-1200 мг) становить 0,55 - 0,8 л/кг, залежить від статі: у жінок він становить приблизно 50% від значень, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують із вищим вмістом жирової тканини в організмі жінок; зазначена обставина немає клінічного значення.
Метаболізм
Після вживання у здорових добровольців метаболізується близько 20% від прийнятої дози. Однак у пацієнтів, які приймають супутню терапію протисудомними засобами – індукторами мікросомальних ферментів печінки, метаболізм топірамату збільшується до 50%. З плазми, сечі та фекалій людини було виділено та ідентифіковано шість метаболітів, що утворюються шляхом гідроксилювання, гідролізу та глюкуронування. Кількість кожного метаболіту не перевищує 3% загальної радіоактивності, що виявляється після введення 14С-топірамату. Два метаболіти, що мають найбільшу структурну схожість з топіраматом, практично не мають протисудомної активності.
Виведення
Незмінений топірамат та його метаболіти виводяться нирками (не менше 81% від прийнятої дози). Протягом 4 днів із сечею виводиться близько 66% незміненого 14С-топірамату. Після прийому 50 та 100 мг топірамату двічі на добу середній нирковий кліренс становить 18 та 17 мл/хв відповідно. Топірамат піддається канальцевій реабсорбції, що підтверджується результатами дослідження на щурах при одночасному введенні пробенециду – відзначалося значне збільшення ниркового кліренсу топірамату. Після прийому внутрішньо плазмовий кліренс топірамату становить приблизно 20-30 мл/хв.
Топірамат має низьку міжіндивідуальну варіацію плазмових концентрацій, тобто. має передбачувану фармакокінетику. При одноразовому прийомі здоровими добровольцями в дозах 100-400 мг фармакокінетика топірамату лінійна, плазмовий кліренс залишається постійним, а площа під кривою концентрація-час (AUC) збільшується пропорційно дозі. Час досягнення рівноважної концентрації у пацієнтів із нормальною функцією нирок становить 4-8 днів. Середня Cmax після багаторазового вживання 100 мг у здорових добровольців становить 6,76 мкг/мл. Середній плазмовий період напіввиведення після багаторазового прийому 50 та 100 мг топірамату двічі на день становить 21 год.
При одночасному застосуванні топірамату в дозах 100-400 мг двічі на день з фенітоїном або карбамазепіном концентрація першого у плазмі збільшувалася пропорційно дозі.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) < 70 мл/хв) плазмовий та нирковий кліренс топірамату знижується. У зв'язку з цим у таких пацієнтів можливе підвищення рівноважної концентрації топірамату в плазмі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Крім того, пацієнтам з порушеннями функції нирок для досягнення рівноважної концентрації топірамату в плазмі потрібно більше часу. Пацієнтам з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня рекомендується приймати половину рекомендованої початкової та підтримуючої дози.
Топірамат добре виводиться із плазми за допомогою гемодіалізу. Тривалий гемодіаліз може призвести до зниження концентрації топірамату в крові нижче, ніж необхідно для підтримки протисудомної активності. Щоб уникнути швидкого зниження концентрації топірамату в плазмі під час гемодіалізу, може знадобитися прийом додаткової дози препарату топірамату. При корекції дози слід брати до уваги:
1) тривалість гемодіалізу, 2) кліренс системи гемодіалізу, що використовується, 3) ефективний нирковий кліренс топірамату у пацієнта, який перебуває на діалізі.
У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня плазмовий кліренс топірамату знижується в середньому на 26%. Тому пацієнтам із печінковою недостатністю слід застосовувати топірамат з обережністю.
У пацієнтів похилого віку без захворювань нирок, плазмовий кліренс топірамату не змінюється.
Фармакокінетика топірамату у дітей віком до 12 років.
Фармакокінетика топірамату у дітей, так само, як у дорослих, які приймають його у складі комбінованої терапії, лінійна, при цьому кліренс топірамату не залежить від дози, а рівноважні концентрації у плазмі зростають пропорційно до збільшення дози. Однак у дітей кліренс топірамату підвищений, а період напіввиведення коротший. У зв'язку з цим, при одній і тій же дозі, з розрахунку на 1 кг маси тіла, концентрації топірамату в плазмі у дітей можуть бути нижчими, ніж у дорослих. У дітей, як і у дорослих, протисудомні засоби, що індукують мікросомальні ферменти печінки, спричиняють зниження концентрацій топірамату в плазмі.
Вагітність та годування груддюДослідження
на тваринах не показали зниження фертильності після застосування топірамату.
Вплив на фертильність людини встановлено.
Вагітність
У мишей, щурів та кроликів топірамат є тератогеном. Проникає крізь плацентарний бар'єр щурів.
Згідно з даними реєстру вагітностей Великобританії та реєстру вагітності «Протиепілептичні препарати Північної Америки» у немовлят, які зазнали внутрішньоутробного впливу монотерапії в I триместрі, підвищений ризик розвитку вроджених вад розвитку (наприклад, дефекти лицьового черепа, такі як ущелина верхньої губи або неба, гіпоспадія різних систем організму). Відповідно до того ж реєстру, при застосуванні під час вагітності топірамату як монотерапія частота важких вроджених вад розвитку була втричі вищою, ніж у однолітків, чиї матері не приймали протисудомних засобів. Крім того, у групі лікування топіраматом, порівняно з контрольною групою, підвищується ймовірність народження дітей з низькою масою тіла (<2500 г).
Крім того, дані обліку вагітностей та результати інших досліджень свідчить про те, що ризик розвитку тератогенних ефектів при комбінованому лікуванні протисудомними засобами вищий, ніж при монотерапії.
Є дані, що свідчать, що застосування топірамату під час вагітності призводить до збільшення відносної кількості немовлят, недорозвинених для свого гестаційного віку (НГВ – показник, який визначається як маса тіла при народженні нижче десятого процентилю з коригуванням за гестаційним віком та стратифікацією за статтю). Довгострокові наслідки НГВ не визначено. Причину зменшення маси тіла при народженні та НГВ не встановлено.
Під час вагітності топірамат слід призначати після повного інформування про встановлені ризики виникнення неконтрольованої епілепсії при вагітності та потенційний ризик для плода при використанні даного лікарського засобу.
Застосування топірамату під час вагітності можливе лише у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода.
Жінкам дітородного віку рекомендується використовувати надійні методи контрацепції та підбирати альтернативні методи лікування. При плануванні вагітності потрібна обов'язкова консультація та лікарський контроль.
Період грудного вигодовування
Топірамат проникає у грудне молоко тварин. Здатність приникати у грудне молоко людини не вивчалася. За результатами обмежених спостережень встановлено високий вміст топірамату у грудному молоці.
Зважаючи на те, що багато лікарських засобів проникають у грудне молоко, необхідно або припинити приймати топірамат, або припинити грудне вигодовування, при цьому слід брати до уваги важливість препарату для матері.
Умови відпустки з аптекВідпускається за рецептом.
Побічні явищаНайбільш поширені небажані реакції (з частотою >5% порівняно з групою плацебо, що відзначалися принаймні в 1 подвійному сліпому контрольованому дослідженні): анорексія, зниження апетиту, уповільнення розумової діяльності, депресія, невиразна мова, безсоння, порушення координації рухів, порушення уваги, запаморочення, дизартрія, порушення смакових відчуттів, гіпестезія, млявість, зниження пам'яті, ністагм, парестезії, сонливість, тремор, диплопія, порушення зору, діарея, нудота, підвищена стомлюваність, дратівливість, зниження маси тіла.
Діти
Небажані реакції, які за результатами подвійних сліпих клінічних досліджень у 2 рази частіше зустрічалися у дітей, ніж у дорослих: зниження апетиту, підвищення апетиту, гіперхлоремічний ацидоз, гіпокаліємія, порушення поведінки, агресія, апатія, порушення засипання, суїцидальні думки, порушення уваги, сонливість, порушення добового ритму сну, низька якість сну, підвищена сльозотеча, синусова брадикардія, загальний незадовільний стан, порушення ходи.
Небажані реакції, що виникли у клінічних дослідженнях виключно у дітей: еозинофілія, психомоторне збудження, вертиго, блювання, гіпертермія, пропасниця, порушення навчання.
Небажані реакції наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту небажаних реакцій класифікували таким чином: дуже часті (>1/10), часті (>1/100, <1/10), нечасті (>1/1000 та <1/100), рідкісні (>1/10000 та < 1/1000) і дуже рідкісні (<1/10000), частота невідома – за даними частоту оцінити неможливо.
Інфекції: дуже часто – назофарингіт.
З боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія; нечасто – лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія; рідко – нейтропенія.
З боку імунної системи: часто – гіперчутливість; частота невідома – ангіоневротичний набряк, набряк кон'юнктиви.
З боку нервової системи: дуже часто – сонливість, запаморочення, парестезія; часто – порушення координації, ністагм, млявість, порушення пам'яті, порушення концентрації уваги, тремор, амнезія, гіпестезія, спотворення смакових відчуттів, втрата смакової чутливості, порушення мислення, порушення мови, когнітивні розлади, психічні порушення, психомоторні порушення, судоми, інтен седативну дію; нечасто – афазія, тоніко-клонічні напади на кшталт «grand mal», складні парціальні напади, відчуття печіння (переважно на обличчі та в кінцівках), мозочковий синдром, незграбність, постуральне запаморочення, посилене слиновиділення, дизестезія, дисграфія мурашки» по тілу, гіпогевзія, гіпокінезія, периферична нейропатія, паросмія, переднепритомний стан, мова, що повторюється, втрата чутливості, аура, дистонія, ступор, непритомність, у дітей – психомоторна гіперактивність; рідко – апраксія, гіперестезія, гіпосмія, аносмія, есенціальний тремор, акінезія, відсутність реакцію подразники, в дітей віком – порушення циркадного ритму сну.
Психічні розлади: дуже часто – депресія; часто - уповільнене мислення, сплутаність свідомості, безсоння, ажитація, занепокоєння, дратівливість, дезорієнтація, порушення настрою, емоційна лабільність, гнівливість; нечасто – апатія, еректильна дисфункція, сексуальна дисфункція, порушення статевого збудження, дисфемія, ранні пробудження вранці, ейфорія, слухові та зорові галюцинації, гіпоманіакальні стани, зниження лібідо, панічні атаки, параноя, персеверація мислення, порушення на думки, суїцидальні спроби, плаксивість; рідко – манії, аноргазмія, відчуття розпачу, зниження відчуттів при оргазмі, у дітей – апатія, плач.
З боку органу зору: часто – нечіткість зору, диплопія, порушення зору; нечасто – блефароспазм, міопія*, фотопсія, пресбіопія, худоба, зменшення гостроти зору, підвищена сльозотеча, мідріаз, світлобоязнь, відчуття стороннього тіла в оці*, сухість очей*; рідко - порушення акомодації, глаукома, амбліопія, набряк повік *, миготлива худоба, зорові агнозії, одностороння сліпота, минуща сліпота, нічна сліпота; частота невідома - закритокутова глаукома *, порушення рухливості очей *, макулопатія, набряк кон'юнктиви;
З боку органу слуху та рівноваги: часто – вертиго, біль у вухах, дзвін у вухах; нечасто – глухота, зокрема. нейросенсорна та одностороння, дискомфорт у вухах, порушення слуху.
Серцево-судинна система: нечасто – брадикардія, в т.ч. синусна, відчуття серцебиття, "припливи" крові, гіпотонія, в т.ч. ортостатична; рідко – феномен Рейно.
З боку дихальної системи: часто – задишка, закладеність носа, носова кровотеча, кашель, у дітей – ринорея; нечасто – дисфонія, задишка при фізичному навантаженні, гіперсекреція у приносових пазухах.
З боку шлунково-кишкового тракту та гепатобіліарної системи: дуже часто – нудота, діарея; часто – зниження апетиту, анорексія, запор, біль у епігастральній ділянці, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, дискомфорт у шлунку, парестезії у ротовій порожнині, гастрит, блювання, біль у животі; нечасто – панкреатит, метеоризм, гастроезофагеальний рефлюкс, біль у нижній частині живота, гіпестезії у ротовій порожнині, кровоточивість ясен, неприємний запах з рота, глоссодинія, біль у ротовій порожнині, полідипсія, підвищення апетиту, гіперсекреція слинних в ділянці живота, спрага, підвищення активності печінкових ферментів; рідко – гепатит, печінкова недостатність.
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – міалгія, м'язові спазми, м'язові судоми, м'язова слабкість, артралгія, кістково-м'язовий біль у ділянці грудної клітки; нечасто – скутість м'язів, набряк суглобів, біль у боці, м'язова втома; рідко – дискомфорт у кінцівках*.
З боку нирок та сечовидільної системи: часто – нефролітіаз, дизурія, півлакіурія; нечасто - конкременти в сечі, гематурія, нетримання сечі, часті позиви до сечовипускання, ниркова колька, біль у ділянці нирок; рідко – конкременти сечоводів, нирково-канальцевий ацидоз.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висипання на шкірі, алопеція, свербіж шкіри; нечасто – ангідроз, гіпестезія шкіри обличчя, локалізована кропив'янка, еритема, генералізована свербіж, макулярна висипка, порушення пігментації шкіри, висипання, набряк обличчя; нечасто - багатоморфна еритема *, періорбітальний набряк *, неприємний запах шкіри, синдром Стівенса-Джонсона *; дуже рідко – генералізований набряк; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз*.
Лабораторні показники: нечасто – кристалурія, гіпокаліємія, рідко – зменшення вмісту гідрокарбонатів у крові, гіперхлоремічний ацидоз.
Інші: дуже часто – втома, зниження маси тіла; часто – астенія, збільшення маси тіла, підвищення температури тіла; нечасто – метаболічний ацидоз, похолодання кінцівок, грипоподібні захворювання; рідко – набряк обличчя, кальциноз.
* - Виявлено за результатами спонтанних повідомлень у післяреєстраційному періоді.
Частота розрахована за даними клінічних досліджень.
особливі вказівкиТопірамат слід скасовувати поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів і, якщо за медичними показаннями необхідне швидке скасування топірамату, потрібно встановити спостереження над пацієнтами. У клінічних випробуваннях дози зменшували на 50-100 мг із тижневими інтервалами для дорослих при терапії епілепсії. У дітей у клінічних дослідженнях топірамат поступово скасовували протягом 2-8 тижнів.
Як і при терапії іншими протисудомними засобами, на початку застосування топірамату може збільшитись частота судом або можуть виникнути судоми нового виду. Ці явища можуть бути обумовлені передозуванням, зниженням концентрації лікарських препаратів, що одночасно застосовуються, прогресуванням захворювання або парадоксальною реакцією.
При терапії топіраматом необхідно забезпечити достатню гідратацію, яка може знизити ризик розвитку нефролітіазу (див. нижче). Достатня гідратація до та під час фізичних навантажень або впливу високих температур дозволяє знизити ризик розвитку небажаних реакцій, зумовлених термічним впливом (див. розділ «Побічна дія»).
Як і при будь-якому захворюванні, схема підбору дози повинна орієнтуватися на клінічний ефект (тобто ступінь контролю нападів, відсутність небажаних реакцій) і враховувати те, що у хворих з порушенням функції нирок для встановлення стабільної концентрації в плазмі для кожної дози може знадобитися більш тривалий час.
Не рекомендується приймати топірамат разом з алкоголем або іншими препаратами, які спричиняють пригнічення функції центральної нервової системи.
Олігогідроз
Олігогідроз (зниження потовиділення), що виникає при застосуванні топірамату, може призвести до госпіталізації. Для ситуації характерним є зниження потовиділення та підвищення температури тіла, в окремих випадках це спостерігається при підвищенні температури навколишнього середовища.
Більшість таких випадків стосується застосування препарату у дітей. Необхідний моніторинг у дітей, які отримують лікування препаратом, особливо у спекотну погоду.
Також потрібна обережність при призначенні топірамату спільно з іншими препаратами, що привертають до підвищення температури тіла: інші інгібітори карбоангідрази, препарати з антихолінергічною активністю.
Розлад настрою/депресія та суїцидальні спроби
При застосуванні топірамату спостерігається підвищення частоти виникнення розладів настрою (у тому числі підвищення агресивності), психотичних реакцій та депресії.
Під час клінічних досліджень у пацієнтів з епілепсією при застосуванні топірамату частіше, ніж у групі плацебо, спостерігалися випадки, пов'язані з підвищенням суїцидальної активності (суїцидальні думки, суїцидальні спроби та завершений суїцид): частота склала 0,5% у пацієнтів, які отримували топірамат (46 з 8652 пацієнтів) та 0,2% у пацієнтів, які отримували плацебо. Механізм виникнення цього ризику невідомий. При застосуванні топірамату слід проводити обстеження пацієнтів на наявність суїцидальних думок та суїцидальної поведінки. У разі виявлення суїцидальної активності у пацієнтів необхідно розглянути можливість проведення відповідного лікування. Пацієнтів, їхніх родичів, персонал з догляду за пацієнтом слід поінформувати про необхідність звернутися до лікаря при виявленні ознак суїцидальної спрямованості та суїцидальної поведінки.
Пацієнти з будь-якими особистісними розладами потребують особливого контролю, особливо на початку лікування топіраматом.
Нефролітіаз.
У деяких хворих, особливо зі схильністю до нефролітіазу, може підвищитися ризик утворення каменів у нирках та появи пов'язаних з ним симптомів, таких як ниркова колька. Щоб зменшити цей ризик, необхідно адекватне підвищення обсягу рідини, що споживається.
Факторами ризику розвитку нефролітіазу є нефролітіаз в анамнезі (в т.ч. у сімейному), гіперкальціурія, супутня терапія препаратами, що сприяють розвитку нефролітіазу.
Порушення функції нирок.
Швидкість виведення через нирки залежить від функції нирок і залежить від віку. У хворих з помірним або вираженим порушенням функції нирок для досягнення стійких концентрацій у плазмі може знадобитися від 10 до 15 днів, на відміну від 4-8 днів у хворих із нормальною функцією нирок.
У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК < 70 мл/хв) топірамат слід призначати з обережністю, оскільки його плазмовий та нирковий кліренси знижуються.
Порушення функції печінки.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки топірамат слід застосовувати з обережністю через можливе зниження кліренсу препарату.
Міопія та вторинна закритокутова глаукома.
При застосуванні топірамату описаний синдром, що включає гостру міопію з супутньою вторинною глаукомою. Симптоми включають гостре зниження гостроти зору та/або біль у оці. При офтальмологічному обстеженні може виявлятись міопія, сплощення передньої камери ока, гіперемія (почервоніння) очного яблука, підвищення внутрішньоочного тиску. Може спостерігатися мідріаз. Цей синдром може супроводжуватися секрецією рідини, що призводить до зміщення кришталика та райдужної оболонки вперед з розвитком вторинної глаукоми. Симптоми зазвичай з'являються через 1 місяць після початку застосування топірамату. На відміну від первинної відкритокутової глаукоми, яка рідко спостерігається у хворих до 40 років, вторинна глаукома спостерігається при застосуванні топірамату як у дорослих, так і у дітей.
Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору.
При призначенні топірамату пацієнтам із захворюваннями очей в анамнезі необхідно оцінити ставлення очікуваної користі до можливого ризику застосування.
Дефекти поля зору спостерігалися у пацієнтів, які приймають топірамат, незалежно від наявності підвищеного внутрішньоочного тиску. У ході клінічних досліджень більшість таких випадків мали оборотний характер та дефекти поля зору зникали після відміни терапії топіраматом. У разі виникнення проблем із зором під час прийому топірамату слід розглянути можливість припинення терапії.
Метаболічний ацидоз.
При застосуванні топірамату може виникати гіперхлоремічний, не пов'язаний з дефіцитом аніонів, метаболічний ацидоз (наприклад, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі нижче нормального рівня за відсутності респіраторного алкалозу). Подібне зниження концентрації гідрокарбонатів сироватки крові є наслідком інгібуючого ефекту топірамату на ниркову карбоангідразу. Зниження концентрації зазвичай слабке або помірне (середнє значення становить 4 ммоль/л при застосуванні у дорослих пацієнтів у дозі вище 100 мг на день та близько 6 мг на день на кг маси тіла при використанні у педіатричній практиці). У поодиноких випадках у пацієнтів відзначалося зниження концентрації гідрокарбонатів нижче рівня 10 ммоль/л. Деякі захворювання або способи лікування, що призводять до розвитку ацидозу (наприклад, захворювання нирок,
Хронічний метаболічний ацидоз збільшує ризик утворення сечових конкрементів і може призвести до остеопенії.
У дітей хронічний метаболічний ацидоз може спричинити уповільнення росту. Вплив топірамату на ускладнення, пов'язані з кістковою системою, у дітей та у дорослих систематично не вивчалися.
У зв'язку з вищевикладеним при лікуванні топіраматом рекомендується проводити необхідні дослідження, включаючи визначення концентрації гідрокарбонатів у сироватці. При виникненні метаболічного ацидозу та його персистуванні рекомендується знизити дозу або поступово припинити прийом топірамату.
Топірамат слід обережно застосовувати у пацієнтів з метаболічним ацидозом або факторами ризику його розвитку.
Порушення когнітивних функцій
Порушення когнітивних функцій при епілепсії має багатофакторну природу і може бути викликано першопричиною захворювання, безпосередньо епілепсією або протиепілептичною терапією. У дорослих пацієнтів, які приймають топірамат, спостерігалися випадки порушення когнітивних функцій, що вимагали зниження дози або припинення терапії. Дані впливу топірамату на когнітивні функції в дітей віком недостатні і його ефекти вимагають подальшого вивчення.
Посилене харчування.
При лікуванні топіраматом у деяких пацієнтів може знижуватись маса тіла. У пацієнтів, які беруть топірамат, рекомендується контролювати масу тіла.
Якщо у пацієнта під час лікування топіраматом знижується маса тіла, необхідно розглянути питання доцільності посиленого харчування.
Лікарська несумісність: приклади невідомі.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.
Топірамат діє на центральну нервову систему і може спричиняти сонливість, запаморочення та інші симптоми. Він також може спричинити порушення зору. Ці несприятливі явища можуть становити небезпеку для хворих, які керують автомобілем і механізмами, що рухаються, особливо в період, поки не буде встановлена реакція хворого на препарат. У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботи з механізмами.
Умови зберіганняПри температурі не вище 25°С в упаковці виробника.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, повністю, незалежно від їди.
Для оптимального контролю епілептичних нападів рекомендується розпочинати лікування з низьких доз із подальшим збільшенням до ефективної дози. При доборі дози та темпах її збільшення слід керуватись клінічною реакцією пацієнта. Моніторинг концентрації топірамату для оптимізації терапії лікарськими препаратами не потрібний. У поодиноких випадках може знадобитися корекція доз фенітоїну або карбамазепіну при одночасному застосуванні з топіраматом.
Щоб уникнути розвитку синдрому «скасування» або збільшення кількості судом у пацієнтів, незалежно від наявності в анамнезі судом чи епілепсії, протисудомну терапію, включаючи топірамат, слід скасовувати поступово. У клінічних дослідженнях дорослим пацієнтам з епілепсією дозу знижували на 50-100 мг на тиждень; пацієнтам, які приймали топірамат у дозі до 100 мг на добу для профілактики мігрені, зменшували дозу на 25-50 мг на тиждень. У клінічних дослідженнях у дітей відміну топірамату здійснювали протягом 2-8 тижнів.
Монотерапія
При застосуванні як монотерапія необхідно враховувати можливий вплив скасування супутньої протисудомної терапії на частоту нападів. У тих випадках, коли немає необхідності різко скасовувати супутню терапію з міркувань безпеки, рекомендується знижувати дозу супутнього лікарського препарату на одну третину кожні 2 тижні. При відміні лікарських препаратів, які є індукторами «печінкових» ферментів, концентрації топірамату в крові зростатимуть. У таких ситуаціях за наявності клінічних показань дозу топірамату можна зменшити.
Дорослі пацієнти на початку проведення монотерапії приймають по 25 мг топірамату 1 раз на добу перед сном протягом 1 тижня. Потім дозу збільшують з інтервалом в 1-2 тижні на 25 або 50 мг (добову дозу ділять на два прийоми). При непереносимості пацієнтом такого режиму підвищення дози можна збільшити інтервали між підвищеннями дози або підвищувати дозу плавніше. При доборі дози необхідно керуватися клінічним ефектом.
Рекомендована доза монотерапії топіраматом у дорослих становить від 100 мг на добу до 200 мг на добу, розділених на 2 прийоми, а максимальна добова доза - 500 мг. Деякі пацієнти з рефрактерними формами епілепсії переносять монотерапію топіраматом у дозах до 1 г на добу.
Дітям старше 3-х років при монотерапії в перший тиждень лікування – 0,5-1 мг/кг маси тіла на добу, перед сном. Потім дозу збільшують з інтервалом в 1-2 тижні на 0,5-1 мг/кг на добу (добову дозу ділять на два прийоми). Якщо дитина не переносить такий режим підвищення дози, можна підвищувати дозу більш плавно або збільшувати інтервали між підвищеннями дози. При доборі дози та швидкості її підвищення необхідно керуватися клінічною ефективністю.
Рекомендований діапазон доз при монотерапії топіраматом у дітей віком від 3 років становить 100 мг/добу залежно від клінічної ефективності (у дітей 6-16 років вона становить близько 2 мг/кг/добу). Максимальна добова доза для дітей із нещодавно діагностованими парціальними нападами не перевищує 500 мг на добу.
У дорослих початкова доза – 25-50 мг 1 раз на добу на ніч протягом 1 тижня . Надалі дозу можна збільшувати на 25-50 мг на 1-2 тижні до досягнення ефективної дози. Мінімально ефективна доза становить 200 мг на добу. Зазвичай середня добова доза становить від 200 до 400 мг і приймається в два прийоми. Деяким хворим може знадобитися збільшення добової дози до максимальної – 1600 мг. У деяких хворих ефект можна досягти при прийомі препарату 1 раз на добу.
Комбінована протисудомна терапія у дітей віком від 3 років. Рекомендована сумарна денна доза топірамату як засіб додаткової терапії становить від 5 до 9 мг/кг і приймається у два прийоми. Підбір дози необхідно розпочати з 25 мг (або менше, ґрунтуючись на початковій дозі від 1 до 3 мг/кг на день), на ніч протягом 1 тижня. Надалі дозу можна збільшувати на 1 - 3 мг/кг в 1-2 тижні та приймати її у два прийоми. Денна доза до 30 мг/кг зазвичай добре переноситься.
У дні проведення гемодіалізу топірамат слід застосовувати додатково у дозі, що дорівнює половині добової дози, у 2 прийоми (до та після процедури).
Відміняти препарат слід поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів (на 100 мг/тиж).
Особливі групи пацієнтів
Ниркова недостатність: пацієнтам з помірною або тяжкою нирковою недостатністю рекомендується застосування половини початкової або підтримуючої дози.
Гемодіаліз: у дні проведення гемодіалізу топірамат слід призначати додатково у дозі, що дорівнює половині добової дози, у 2 прийоми (до та після процедури гемодіалізу).
Печінкова недостатність: пацієнтам із печінковою недостатністю топірамат слід застосовувати з обережністю.
Літні: у літніх пацієнтів з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Топирамат канон таб п/об пленочной 100мг 28 шт производится компанией КАНОНФАРМА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Топирамат канон таб п/об пленочной 100мг 28 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Топирамат канон таб п/об пленочной 100мг 28 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Топалепсин таб п/об пленочной 25мг 30 шт Топалепсин таб п/об пленочной 25мг 30 шт, Топалепсин таб п/об пленочной 50мг 30 шт Топалепсин таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Топамакс капс. 25мг 60 шт Топамакс капс. 25мг 60 шт, Топирамат-АЛСИ таб 50 мг 30 шт Топирамат-АЛСИ таб 50 мг 30 шт, Топирамат-алси таб п/об пленочной 100мг 30 шт Топирамат-алси таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Топирамат-алси таб п/об пленочной 25мг 30 шт Топирамат-алси таб п/об пленочной 25мг 30 шт, Топирамат канон таб п/об пленочной 25мг 28 шт Топирамат канон таб п/об пленочной 25мг 28 шт, Топирамат канон таб п/об пленочной 50мг 30 шт Топирамат канон таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Топирамат таб. 50 мг 30 шт Топирамат таб. 50 мг 30 шт, Топирамат таб п/об пленочной 100мг 30 шт Топирамат таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Топирамат таб п/об пленочной 25мг 30 шт Топирамат таб п/об пленочной 25мг 30 шт, Топирамат таб п/об пленочной 25мг 30 шт биоком Топирамат таб п/об пленочной 25мг 30 шт биоком, Топсавер таб п/п/об 100мг 28 шт Топсавер таб п/п/об 100мг 28 шт, Топсавер таб п/п/об 25мг 28 шт Топсавер таб п/п/об 25мг 28 шт, Топсавер таб п/п/об 50мг 28 шт Топсавер таб п/п/об 50мг 28 шт, Тореал таб п/об 100мг банка п/э 28 шт Тореал таб п/об 100мг банка п/э 28 шт, Тореал таб п/об 25мг банка п/э 28 шт Тореал таб п/об 25мг банка п/э 28 шт.
Пока нет комментариев