Топирамат-алси таб п/об пленочной 100мг 30 шт
Топирамат-алси таб п/об пленочной 100мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
топірамат – 100 мг;
допоміжні речовини:
мікрокристалічна целюлоза – 125,6 мг, крохмаль прежелатинізований – 92,0 мг, магнію стеарат – 1,6 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,8 мг, оболонка таблетки: опадрай II жовтий (85F323 ,8 мг (полівініловий спирт – 5,12 мг, макрогол (поліетиленгліколь) – 2,60 мг, тальк – 1,89 мг, титану діоксид – 0,93 мг, барвник хіноліновий жовтий алюмінієвий лак – 2,10 мг та барвник сонячний захід жовтий алюмінієвий лак – 0,16 мг).
Опис:
Круглі таблетки двоопуклої форми, покриті плівковою оболонкою жовтого або жовтого зі слабким помаранчевим відтінком кольору. На поперечному розрізі – внутрішній шар білого чи майже білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, 100 мг.
По 10 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 3 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до діючої речовини та інших компонентів препарату;
Дитячий вік до 3 років;
Застосування топірамату для профілактики нападів мігрені протипоказане у період вагітності, а також у жінок із збереженим дітородним потенціалом, які не використовують надійні методи контрацепції.
З обережністю
Слід застосовувати з обережністю при нирковій та печінковій недостатності, нефроуролітіазі (у тому числі в минулому чи сімейному анамнезі), гіперкальціурії.
Дозування100 мг
Показання до застосуванняЕпілепсія
Як засіб монотерапії:
У дорослих та дітей старше 3-х років з епілепсією (у тому числі у пацієнтів з вперше діагностованою епілепсією).
У складі комплексної терапії:
У дорослих та дітей старше 3-х років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами, а також для лікування нападів на фоні синдрому Леннокса-Гасто.
Мігрень
Профілактика нападів мігрені у дорослих. Застосування топірамату на лікування гострих нападів мігрені не вивчено.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВплив топірамату на концентрації інших протиепілептичних препаратів (ПЕП) Одночасний прийом топірамату з іншими ПЕП (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, примідон) не впливає на значення їх рівноважних концентрацій у плазмі, за винятком окремих хворих, у яких додавання може спричинити підвищення концентрації фенітоїну у плазмі. Це може бути пов'язано з пригніченням специфічної поліморфної ізоформи ферменту системи цитохрому P450 (ізоферменту CYP2C19). Тому у кожного хворого, який приймає фенітоїн та у якого розвиваються клінічні ознаки або симптоми токсичності, необхідно стежити за концентрацією фенітоїну у плазмі. У дослідженні фармакокінетики у хворих на епілепсію додавання топірамату до ламотриджину не впливало на рівноважну концентрацію останнього при дозах топірамату 100-400 мг на добу. У процесі терапії та після відміни ламотриджину (середня доза 327 мг на добу) рівноважна концентрація топірамату не змінювалася.
Вплив інших протиепілептичних препаратів на концентрацію топірамату
Фенітоїн та карбамазепін знижують концентрації топірамату у плазмі. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну на фоні лікування препаратом Топірамат-АЛСІ може вимагати зміни дози останнього. Дозу слід підбирати, орієнтуючись на досягнення необхідного клінічного ефекту. Додавання або відміна вальпроєвої кислоти не викликає клінічно значущих змін концентрації топірамату в плазмі і, отже, не потребує зміни дози препарату Топірамат-АЛСІ.
Результати цих взаємодій підсумовані нижче:
1Додається протиепілептичний препарат - 2Концентрація протиепілептичного препарату - 3Концентрація препарату Топірамат-АЛСІ 1Фенітоїн - 2відсутність ефекту підвищення концентрації у поодиноких хворих - 3зниження концентрації в плазмі 48%;
1Карбамазепін - 2відсутність ефекту - 3зниження концентрації в плазмі 40%;
1Вальпроєва кислота - 2відсутність ефекту - 3відсутність ефекту;
1Фенобарбітал - 2відсутність ефекту - не досліджувалася;
1Прімідон - 2відсутність ефекту - не досліджувалася.
Інші лікарські взаємодії
Дігоксин: у дослідженні з використанням одноразової дози площа під кривою AUC (концентрація-час) дигоксину в плазмі при одночасному прийомі топірамату зменшувалася на 12 %. Клінічна значимість цього спостереження незрозуміла. При призначенні або відміні препарату Топірамат-АЛСІ хворим, які приймають дигоксин, особливу увагу необхідно приділити моніторування концентрації дигоксину в сироватці.
Засоби, що пригнічують ЦНС: в рамках клінічних досліджень наслідки одночасного прийому топірамату з алкоголем або іншими речовинами, що пригнічують функції ЦНС, не вивчалися. Рекомендується не приймати препарат Топірамат-АЛСІ разом з алкоголем або іншими препаратами, що спричиняють пригнічення функції центральної нервової системи.
Звіробій продірявлений
При сумісному прийомі топірамату та препаратів на основі звіробою продірявленого (Hypericum perforatum L.) концентрація топірамату в плазмі може знижуватись і, як наслідок, ефективність препарату також може знизитися. Клінічних досліджень взаємодії препарату Топірамат-АЛСІ та препаратів на основі звіробою продірявленого не проводилося.
Пероральні контрацептиви: у дослідженні лікарської взаємодії з пероральними контрацептивами, в якому використовувався комбінований препарат, що містить норетистерон (1 мг) та етинілестрадіол (35 мкг), топірамат у дозах 50-800 мг на день не суттєво впливав на ефективність норетистерону та
50-200 мг на день – на ефективність етинілестрадіолу. Істотне дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіолу спостерігалося при дозах топірамату
200-800 мг на добу. Клінічна значимість описаних змін незрозуміла. Ризик зниження ефективності контрацептивів та посилення «проривних» кровотеч повинен враховуватись у хворих, які приймають пероральні контрацептиви у поєднанні з препаратом Топірамат-АЛСІ. Хворим, які приймають контрацептиви, що містять естроген, необхідно повідомляти про будь-які зміни в термінах і характері менструацій. Ефективність контрацептивів може бути знижена навіть за відсутності «проривних» кровотеч.
Літій: у здорових добровольців спостерігалося зниження AUC літію на 18 % при одночасному прийомі топірамату у дозі 200 мг на добу. У хворих з маніакальнодепресивним психозом застосування топірамату в дозах до 200 мг на добу не впливало на фармакокінетику літію, проте при більш високих дозах (до 600 мг на добу) AUC літію було підвищено на 26%. При одночасному застосуванні топірамату та літію слід контролювати концентрацію останнього у плазмі крові.
Рисперидон: дослідження лікарської взаємодії, проведені з одноразовим та багаторазовим прийомом топірамату здоровими добровольцями та хворими з біполярним розладом, дали однакові результати. При одночасному прийомі топірамату в дозах 250 або 400 мг на добу AUC рисперидону, який приймається в дозах 1-6 мг на добу, знижується відповідно на 16% та 33%. При цьому фармакокінетика
9-гідроксирисперидону не змінювалася, а сумарна фармакокінетика активних речовин (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) змінювалася незначно. Зміна системного впливу рисперидону/9-гідроксирисперидону і топірамату не була клінічно значуща, і ця взаємодія навряд чи може мати клінічне значення.
Гідрохлортіазид: лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та спільному застосуванні гідрохлортіазиду (25 мг) та топірамату (96 мг). Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та гідрохлортіазиду відбувається збільшення максимальної концентрації топірамату на 27 % та площі під кривою AUC топірамату на 29 %. Клінічна значимість цих досліджень не виявлено. Призначення гідрохлортіазиду пацієнтам, які приймають топірамат, може вимагати корекції дози топірамату. Фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду не зазнавали значної зміни при супутній терапії топіраматом.
Метформін: лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях, які отримували метформін або комбінацію метформіну та топірамату. Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та метформіну відбувається збільшення максимальної концентрації та площі під кривою AUC метформіну на 18 % та на 25 % відповідно, тоді як кліренс метформіну при одночасному застосуванні з топіраматом знижувався на 20 %. Топірамат ніяк не впливав на час досягнення максимальної концентрації метформіну в плазмі. Кліренс топірамату при одночасному застосуванні з метформіном знижується. Ступінь виявлених змін кліренсу не вивчено. Клінічна значимість впливу метформіну на фармакокінетику топірамату не ясна. У разі додавання або відміни препарату Топірамат-АЛСІ у пацієнтів, які отримують метформін,
Піоглітазон: лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та одночасному застосуванні піоглітазону та топірамату. Було виявлено зменшення площі під кривою AUC піоглітазону на 15 % без зміни максимальної концентрації препарату. Ці зміни були статистично значущими. Для активного гідроксиметаболіту піоглітазону також було виявлено зниження максимальної концентрації та площі під кривою AUC на 13 % та на 16 % відповідно, а для активного кетометаболіту було виявлено зниження максимальної концентрації та площі під кривою AUC на 60 %. Клінічна значимість цих даних не з'ясовано. При одночасному застосуванні пацієнтами препарату Топірамат-АЛСІ та піоглітазону слід ретельно контролювати стан хворого для оцінки перебігу цукрового діабету.
Глібенкламід: було проведено дослідження лікарської взаємодії для вивчення фармакокінетики глибенкламіду (5 мг на добу) у рівноважному стані, що застосовується ізольовано або одночасно з топіраматом (150 мг на добу) у хворих на цукровий діабет 2 типу. При застосуванні топірамату AUC глібенкламіду знижувалася на 25%. Також була знижена системна експозиція 4-транс-гідрокси-глибенкламіду та 3-цис-гідроксиглибенкламіду (відповідно на 13% і 15%). Глібенкламід не впливав на фармакокінетику топірамату у рівноважному стані. Виявлено статистично недостовірне зниження AUC піоглітазону на 15 % за відсутності зміни Cmax. При призначенні топірамату пацієнтам, які отримують глібенкламід (або призначення глібенкламіду пацієнтам, які отримують топірамат), слід ретельно контролювати стан хворого для оцінки перебігу цукрового діабету.
Інші препарати: одночасне застосування препарату Топірамат-АЛСІ з препаратами, що спричиняють нефролітіаз, може підвищувати ризик утворення каменів у нирках. Під час лікування препаратом Топірамат-АЛСІ слід уникати застосування препаратів, що спричиняють нефролітіаз, оскільки вони можуть спричинити фізіологічні зміни, що сприяють нефролітіазу.
Вальпроєва кислота: комбіноване застосування топірамату та вальпроєвої кислоти у хворих, які добре переносять кожен препарат окремо, супроводжується гіперамоніємією з енцефалопатією або без неї. У більшості випадків симптоми та ознаки зникають після відміни одного з препаратів (див. розділ «Особливі вказівки» та «Побічні дії»). Ця несприятлива реакція не викликана фармакокінетичною взаємодією.
При сумісному прийомі топірамату і вальпроєвої кислоти може виникати гіпотермія (ненавмисне зниження температури тіла нижче 35°C) у поєднанні з гіперамоніємією або незалежно. Дане явище може виникати після початку спільного прийому вальпроєвої кислоти і топірамату, так і при збільшенні денної дози топірамату.
Додаткові дослідження лікарської взаємодії: для оцінки потенційно можливих варіантів лікарської взаємодії між топіраматом та іншими лікарськими препаратами було проведено низку клінічних досліджень.
Результати цих взаємодій підсумовані нижче:
1Додається лікарський засіб - 2Концентрація додається лікарського засобу виражена у % від значень максимальної концентрації в плазмі крові та AUC при монотерапії - 3Концентрація топірамату виражена у % від значень максимальної концентрації в плазмі крові та AUC при монотерапії 1Амітриптилін - концентрація на
2 %-3 не досліджувалося
1Дігідроерготамін (перорально та підшкірно) - 2 та 3 відсутність змін максимальної концентрації в плазмі крові та AUC (< 15 % від вихідних даних);
1Галоперидол - 2збільшення AUC метаболіту на 31% - 3не досліджувалося
1Пропранолол - 2 збільшення максимальної концентрації для 4-OH пропранололу на 17 % (топірамат 50 мг) - 3 збільшення максимальної концентрації на 9 % та 16 %, збільшення AUC на 9 % та 17 %, відповідно (для пропранололу 40 мг та 80 мг кожні 12 годин) 1Суматриптан (перорально та підшкірно) - 2 відсутність змін максимальної концентрації в плазмі крові та AUC (< 15 % від вихідних даних) - 3 не досліджувалося
1Пізотифен - 2 і 3 відсутність змін максимальної концентрації в плазмі крові та AUC (< 15% від вихідних даних) 1Ділтіазем - 2 зменшення AUC дилтіазему на 25% і зменшення дезацетилдилтіазему на 18%, та відсутність змін максимальної концентрації в плазмі крові та AUC < 15 % від вихідних даних) для N-деметилдилтіазему - 3 збільшення AUC на 20 % 1 Венлафаксин - 2 і 3 відсутність змін максимальної концентрації в плазмі крові та AUC (< 15 % від вихідних даних) 1Флунаризин - 2 збільшення AUC на 16 % (50 мг кожні 12 годин) при багаторазовому прийомі одного флунаризину спостерігалося збільшення AUC на 14 %, що може бути пов'язане з накопиченням препарату в процесі досягнення рівноважного стану - 3 відсутність змін максимальної концентрації у плазмі крові та AUC (< 15 % від вихідних даних)
ПередозуванняСимптоми
Ознаки та симптоми передозування топірамату: судоми, сонливість, порушення мови та зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації рухів, летаргія, ступор, артеріальна гіпотензія, біль у животі, запаморочення, збудження та депресія. У більшості випадків клінічні наслідки не були тяжкими, але були відмічені смертельні випадки після передозування з використанням суміші кількох лікарських засобів, включаючи топірамат. Передозування топірамату може спричинити тяжкий метаболічний ацидоз (див. розділ «Особливі вказівки»).
Відомий випадок передозування, коли пацієнт прийняв дозу топірамату від 96 до 110 г, що спричинило кому, що тривала 20-24 години. Через 3-4 дні стан пацієнта повернувся до норми.
При гострому передозуванні топірамату, якщо незадовго перед цим хворий приймав
їжу, необхідно відразу ж промити шлунок або викликати блювання. У дослідженнях in vitro було показано, що активоване вугілля адсорбує топірамат. За потреби слід провести симптоматичну терапію. Ефективним способом виведення топірамату з організму є гемодіаліз. Пацієнтам рекомендується адекватне підвищення обсягу рідини, що споживається.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
протиепілептичний засіб.
Фармакодинаміка:
Топірамат є протиепілептичним препаратом, що відноситься до класу сульфамат-заміщених моносахаридів.
Топірамат блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів на тлі тривалої деполяризації мембрани нейрона. Топірамат підвищує активність гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) щодо деяких підтипів ГАМК-рецепторів (у тому числі ГАМКА-рецепторів), а також моделює активність самих ГАМКА-рецепторів, перешкоджає активації каїнатом чутливості підтипу каїнат/АМПК (альфа-аміно-3- гідрокси-5-метилізоксалол-4-пропіонова кислота)-рецепторів до глутамату, не впливає на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) щодо підтипу NMDA-рецепторів. Ці ефекти топірамату є дозозалежними при концентрації препарату в плазмі від 1 до 200 мкмоль, з мінімальною активністю в межах від 1 до 10 мкмоль.
Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. За виразністю цього фармакологічного ефекту топірамат значно поступається ацетазоламіду – відомому інгібітору вугільної ангідрази, тому ця активність топірамату не вважається основним компонентом його протиепілептичної активності.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Топірамат всмоктується швидко та ефективно. Його біодоступність становить 81%. Прийом їжі не надає клінічно значущої дії на біодоступність топірамату.
Розподіл
З білками плазми зв'язується 13-17% топірамату. Після одноразового прийому дози до 1200 мг середній обсяг розподілу становить 0,55-0,8 л/кг. Величина обсягу розподілу залежить від статі: у жінок він становить приблизно 50% від значень, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують із вищим вмістом жирової тканини в організмі жінок.
Метаболізм
Після прийому внутрішньо метаболізується близько 20% прийнятої дози. Однак у хворих, які отримують супутню терапію протиепілептичними препаратами, що індукують ферменти, що відповідають за метаболізм лікарських засобів, метаболізм топірамату підвищується до 50%.
Виведення
З плазми, сечі та фекалій людини було виділено та ідентифіковано шість практично неактивних метаболітів. Основним шляхом виведення незміненого топірамату (70%) та його метаболітів є нирки. Після перорального введення плазмовий кліренс топірамату становить 20-30 мл/хв.
Лінійність/не лінійність
Фармакокінетика топірамату має лінійний характер, плазмовий кліренс залишається постійним, а площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у діапазоні доз від 100 до 400 мг зростає пропорційно дозі. У хворих із нормальною функцією нирок для досягнення стійкої концентрації у плазмі може знадобитися від 4 до 8 днів. Величина максимальної концентрації (Cmax) після багаторазового перорального прийому 100 мг препарату двічі на день у середньому становила 6,76 мкг/мл. Після багаторазового прийому доз по 50 та 100 мг двічі на день період напіввиведення топірамату з плазми в середньому становив 21 год.
Порушення функції нирок
У хворих з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня плазмовий та нирковий кліренс топірамату знижується (кліренс креатиніну (Kk) < 70 мл/хв), як наслідок можливе підвищення рівноважної концентрації топірамату у плазмі крові порівняно з пацієнтами, які мають нормальну функцію нирок. Крім того, пацієнтам з порушеннями функції нирок потрібно більше часу для досягнення рівноважної концентрації топірамату в крові. Пацієнтам із середньою або тяжкою нирковою недостатністю рекомендується застосування половини рекомендованої початкової та підтримуючої дози.
Гемодіаліз
Топірамат ефективно виводиться із плазми шляхом гемодіалізу. Тривалий гемодіаліз може призвести до зниження концентрації топірамату в крові нижче за кількість, потрібну для підтримки протисудомної активності. Щоб уникнути швидкого падіння концентрації топірамату в плазмі під час гемодіалізу, може знадобитися призначення додаткової дози топірамату. При корекції дози слід брати до уваги
тривалість гемодіалізу;
величину кліренсу використовуваної системи гемодіалізу;
ефективний нирковий кліренс топірамату у пацієнта, який перебуває на діалізі.
Порушення функції печінки
Плазмовий кліренс топірамату знижується в середньому на 26% у пацієнтів із печінковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня. Тому пацієнтам із печінковою недостатністю слід застосовувати топірамат з обережністю.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку без захворювань нирок плазмовий кліренс топірамату не змінюється.
Фармакокінетика в дитячому віці (у дітей до 12 років) Фармакокінетичні параметри топірамату у дітей, як і у дорослих, які отримують цей препарат як допоміжну терапію, мають лінійний характер, при цьому його кліренс не залежить від дози, а рівноважні концентрації в плазмі зростають. пропорційно підвищенню дози. Слід враховувати, проте, те що, що в дітей віком кліренс топірамату підвищений, а період його напіввиведення коротший. Отже, при одній і тій же дозі, з розрахунку на 1 кг маси тіла, концентрації топірамату в плазмі у дітей можуть бути нижчими, ніж у дорослих. У дітей, як і у дорослих, протиепілептичні препарати, що індукують мікросомальні ферменти печінки, спричиняють зниження концентрацій топірамату у плазмі.
Вагітність та годування груддюВагітність
Топірамат виявляв тератогенні властивості у мишей, щурів та кроликів. У щурів топірамат проникав крізь плацентарний бар'єр.
Спеціальних контрольованих досліджень, у яких топірамат застосовувався для лікування вагітних жінок, не проводилося. Топірамат може спричинити шкоду плоду при застосуванні у вагітних жінок. Дані обліку вагітностей свідчать, що у немовлят, які піддавалися впливу топірамату внутрішньоутробно протягом першого триместру вагітності, є підвищений ризик розвитку вроджених вад розвитку (наприклад, черепно-лицьові дефекти, такі як ущелина губи або піднебіння, гіпоспадія та аномалії розвитку різних систем організму). Зазначені вади розвитку були зафіксовані при монотерапії топіраматом, так і при його застосуванні в рамках політерапії.
Дані одного з реєстрів вагітностей показали, що при монотерапії топіраматом частота виникнення значних вроджених вад розвитку збільшується приблизно в 3 рази в порівнянні з групою порівняння, що не приймала протиепілептичні препарати.
Крім того, показано, що ризик розвитку тератогенних ефектів, асоційованих з прийомом протиепілептичних препаратів, вищий у разі застосування комбінованої терапії, ніж у разі застосування монотерапії.
У порівнянні з групою пацієнтів, які не приймають протиепілептичні препарати, дані обліку вагітностей при монотерапії топіраматом свідчать про збільшення ймовірності народження дітей із низькою масою тіла (менше 2500 г). Один з регістрів вагітностей показав збільшення відносної кількості немовлят, недорозвинених для свого гестаційного віку (НГВ; визначається як маса тіла при народженні нижче 10-го процентиля з коригуванням за гестаційним віком та стратифікацією за статтю), серед немовлят, що піддавалися впливу топірамату внутрішньоутробно. Довгострокові наслідки НГВ не визначено. Причину зменшення маси тіла при народженні та НГВ не встановлено.
Під час терапії топіраматом жінки із збереженим дітородним потенціалом мають використовувати надійні методи контрацепції.
Застосування топірамату при вагітності у жінок з неконтрольованою епілепсією виправдане лише у тому випадку, коли потенційна користь від застосування препарату для матері перевищує можливий ризик для плода. Застосування топірамату для профілактики нападів мігрені протипоказане у період вагітності, а також у жінок із збереженим дітородним потенціалом, які не використовують надійні методи контрацепції.
При лікуванні та консультації жінок, які мають дітородний потенціал, лікар повинен зважити співвідношення користі та ризику лікування та розглянути альтернативні можливості лікування. Якщо топірамат застосовується під час вагітності, або якщо пацієнтка завагітніла в період прийому цього препарату, її слід попередити про потенційний ризик для плода.
Грудне вигодовування
Обмежена кількість спостережень за пацієнтами дозволяє припустити, що топірамат екскретується з грудним молоком у жінок, тому лікар повинен ухвалити рішення про відмову від грудного вигодовування або припинення прийому препарату.
Фертильність
При дослідженні тварин не було виявлено впливу топірамату на фертильність. Ефект топірамату щодо фертильності у людей не встановлено.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаНебажані реакції наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту небажаних реакцій класифікували так: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від >1/1000 до <1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі випадки) та частота невідома (частоту неможливо оцінити за наявними даними).
Найбільш частими небажаними реакціями (частота яких була більше 5% і перевищувала таку в групі плацебо принаймні для одного з показань під час контрольованих клінічних досліджень топірамату) є: анорексія, зниження апетиту, уповільнене мислення, депресія, порушення вільної мови, безсоння, порушення координації рухів, порушення концентрації уваги, запаморочення, дизартрія, дисгевзія, гіпестезія, загальмованість, порушення пам'яті, ністагм, парестезія, сонливість, тремор, диплопія, нечіткість зору, діарея, нудота, втома, дратівливість та зниження мас.
Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – назофарингіт*.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія; нечасто – лейкопенія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко – нейтропенія.
Порушення з боку імунної системи: часто гіперчутливість; частота невідома - алергічний набряк, набряк кон'юнктиви.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія, зниження апетиту; нечасто – метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, підвищення апетиту, полідипсія; рідко – гіперхлоремічний ацидоз, гіперамоніємія, гіперамоніємічна енцефалопатія.
Порушення психіки: дуже часто – депресія; часто - уповільнене мислення, безсоння, порушення вільної мови, тривога, сплутаність свідомості, дезорієнтація, агресивні реакції, порушення настрою, збудження, емоційна лабільність, депресивний настрій, гнів, порушення поведінки; нечасто – суїцидальні думки, спроби суїциду, галюцинації, психотичні розлади, слухові галюцинації, зорові галюцинації, апатія, утруднена мова, порушення сну, афективна лабільність, зниження лібідо, збуджений стан, плач, дисфемія, парафія , плаксивість, порушення навичок читання, порушення засинання, сплощення емоцій, патологічне мислення, втрата лібідо, млявість, інтрасомнічне розлад, розсіяність, ранні пробудження вранці, панічні реакції, піднесений настрій; рідко – манія, панічне розлад, почуття безвиході*, гіпоманія.
Порушення нервової системи: дуже часто – парестезії, сонливість, запаморочення; часто – порушення концентрації уваги, порушення пам'яті, амнезія, когнітивні розлади, порушення мислення, психомоторні порушення, судоми, порушення координації рухів, тремор, загальмованість, гіпестезія, ністагм, дисгевзія, порушення відчуття балансу, дизартрія, інтенційний тремор; нечасто – пригнічена свідомість, тоніко-клонічні напади на кшталт «grand mal», порушення поля зору, складні парціальні напади, порушення мови, психомоторна гіперактивність, непритомність, сенсорні порушення, слинотеча, гіперсомнія, афазія, повторювана мова, гіпокінезія, дискінезія, постур , низька якість сну, відчуття печіння, втрата чутливості, паросмія, церебральний синдром, дизестезія, гіпогевзія, ступор, незграбність, аура, агевзія, дисграфія, дисфазія, периферична нейропатія, переднепритомний стан, дистонія, відчуття «мурашок» по тілу; рідко – апраксія, порушення циркадного ритму сну, гіперестезія, гіпосмія, аносмія, есенціальний тремор, акінезія, відсутність реакцій на подразники.
Порушення органу зору: часто – нечіткість зору, диплопія, порушення зору; нечасто – зменшення гостроти зору, худоби, міопія, дивні відчуття в очах, сухість очей, світлобоязнь, блефароспазм, підвищена сльозотеча, фотопсія, мідріаз, пресбіопія; рідко – одностороння сліпота, минуща сліпота, глаукома, порушення акомодації, порушення зорового просторового сприйняття, миготлива худоба, набряк повік, нічна сліпота, амбліопія; частота не відома - закритокутова глаукома *, макулопатія *, порушення рухливості ока *.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго, дзвін у вухах, біль у вусі; нечасто – глухота, одностороння глухота, нейросенсорна глухота, дискомфорт у вусі, порушення слуху.
Порушення з боку серця: нечасто брадикардія, синусова брадикардія, відчуття серцебиття.
Порушення з боку судин: нечасто – гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи, гарячі припливи; рідко – феномен Рейно.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка, носова кровотеча, закладеність носа, ринорея, кашель*; нечасто – задишка при фізичному навантаженні, гіперсекреція у придаткових пазухах носа, дисфонія.
Порушення шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, діарея; часто – блювання, запор, біль у епігастральній ділянці, диспепсія, біль у животі, сухість у роті, дискомфорт у шлунку, порушення чутливості у ротовій порожнині, гастрит, дискомфорт у животі; нечасто – панкреатит, метеоризм, гастроезофагеальний рефлюкс, біль у нижній частині живота, зниження чутливості в ротовій порожнині, кровоточивість ясен, здуття живота, дискомфорт в епігастральній ділянці, чутливість у ділянці живота, гіперсалівація, біль у ротовій порожнині, неприємний запах .
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, печінкова недостатність.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – алопеція, висипання, свербіж; нечасто – ангідроз, порушення чутливості в області обличчя, кропив'янка, еритема, генералізований свербіж, макулярна висипка, порушення пігментації шкіри, алергічний дерматит, припухлість обличчя; нечасто – синдром Стівенса-Джонсона*, поліморфна еритема*, зміна запаху шкіри, параорбітальний набряк*, локалізована кропив'янка; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – артралгія, м'язові спазми, міалгія, м'язові судоми, м'язова слабкість, скелетном'язовий біль у грудній клітці; нечасто – припухлість суглобів, скутість м'язів, болі в боці, втома в м'язах; рідко – дискомфорт у кінцівках*.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – нефролітіаз, півлакіурія, дизурія; нечасто – загострення сечокам'яної хвороби (камені в нирках), нетримання сечі при напрузі, гематурія, нетримання сечі, часті позиви до сечовипускання, ниркова колька, біль у ділянці нирок; рідко – загострення сечокам'яної хвороби (камені в уретрі), нирково-канальцевий ацидоз*.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція, сексуальна дисфункція.
Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – втома; часто – підвищена температура тіла, астенія, дратівливість, порушення ходи, погане самопочуття, занепокоєння; нечасто – гіпертермія, спрага, грипоподібний синдром*, повільність, похолодання кінцівок, відчуття сп'яніння, відчуття занепокоєння; рідко – набряк обличчя, кальциноз.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: дуже часто – зниження маси тіла; часто - збільшення маси тіла *; нечасто - кристалурія, аномальний результат тесту "тандем-хода", лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові; рідко – зменшення вмісту гідрокарбонатів у крові.
Вплив на соціальні чинники: нечасто – порушення здатність до навчання.
* – небажана реакція зареєстрована у постреєстраційному періоді із спонтанних повідомлень. Частота розрахована на основі даних клінічних досліджень.
Діти
:
Нижче наведено список небажаних реакцій, які в ході контрольованих клінічних досліджень реєструвалися у дітей у 2 і більше разів частіше, ніж у дорослих: зниження апетиту, підвищення апетиту, гіперхлоремічний ацидоз, гіпокаліємія, порушення поведінки, агресивні реакції, апатія, порушення засипання, суїцидальні думки, порушення концентрації уваги, загальмованість, порушення циркадного ритму сну, низька якість сну, підвищена сльозотеча, синусова брадикардія, погане самопочуття, порушення ходи.
Нижче наведено список небажаних реакцій, які під час контрольованих клінічних досліджень реєструвалися лише у дітей: еозинофілія, психомоторна гіперактивність, вертиго, блювання, гіпертермія, пірексія, порушення здатності до навчання.
особливі вказівкиПротиепілептичні препарати, включаючи препарат Топірамат-АЛСІ, слід скасовувати поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів. Для зменшення дози на 25-50 мг використовують препарат Топірамат-АЛСІ у дозі 25 мг. У клінічних дослідженнях дози зменшували на 50-100 мг з тижневими інтервалами для дорослих при терапії епілепсії та на 25-50 мг у дорослих, які одержують 100 мг препарату Топірамат-АЛСІ на добу для профілактики мігрені. Якщо за медичними показаннями необхідне швидке скасування топірамату, рекомендується здійснювати відповідний контроль стану пацієнта.
Як і у разі застосування інших протиепілептичних препаратів, у деяких пацієнтів, які приймають топірамат, спостерігається підвищення частоти або нові типи нападів. Дане явище може бути наслідком передозування, зниження концентрації протиепілептичних препаратів, що спільно застосовуються, прогресування захворювання або парадоксального ефекту. Швидкість виведення через нирки залежить від функції нирок і залежить від віку. У хворих з помірним або вираженим порушенням функції нирок для досягнення стійких концентрацій у плазмі може знадобитися від 10 до 15 днів, на відміну від 4-8 днів у хворих із нормальною функцією нирок.
Як і при будь-якому захворюванні, схема підбору дози повинна орієнтуватися на клінічний ефект (тобто, ступінь контролю припадків, відсутність побічних ефектів) та враховувати те, що у хворих з порушенням функції нирок для встановлення стабільної концентрації у плазмі для кожної дози може знадобитися більш тривале час.
При терапії топіраматом можливе виникнення олігогідрозу (зменшене потовиділення) та ангідрозу. Зменшення потовиділення та гіпертермія (підвищення температури тіла) можуть виникнути у дітей, схильних до впливу високої температури навколишнього середовища. У зв'язку з цим при терапії топіраматом дуже важливим є адекватне підвищення обсягу споживаної рідини, здатне знизити ризик розвитку нефролітіазу, а також побічних ефектів, які можуть виникнути під впливом фізичних навантажень або підвищених температур.
Розлади настрою/депресія
При лікуванні топіраматом спостерігається підвищена частота розладів настрою та депресії.
Суїцидальні спроби
При застосуванні протиепілептичних препаратів, включаючи препарат Топірамат-АЛСІ, збільшується ризик появи суїцидальних думок та суїцидальної поведінки у пацієнтів, які приймають ці препарати за будь-якими показаннями.
У подвійних сліпих клінічних дослідженнях частота розвитку явищ, пов'язаних із суїцидом (суїцидальні думки, спроби суїциду, суїцид), становила 0,5% у пацієнтів, які отримували топірамат (у 46 осіб з 8652), що приблизно в 3 рази вище порівняно з пацієнтами отримували плацебо (0,2%: у 8 осіб з 4045) Один випадок суїциду був зафіксований у подвійному сліпому дослідженні біполярного розладу у пацієнта, який отримував топірамат.
Таким чином, необхідно контролювати стан пацієнтів з метою виявлення ознак суїцидальних думок та призначати відповідне лікування. Необхідно рекомендувати пацієнтам (і за потреби особам, які доглядають пацієнтів) відразу ж звертатися за медичною допомогою у разі появи ознак суїцидальних думок або суїцидальної поведінки.
Нефролітіаз
У деяких хворих, особливо зі схильністю до нефролітіазу, може підвищитися ризик утворення каменів у нирках та появи пов'язаних з ним симптомів, таких як ниркова колька, біль у нирці, біль у боці. Щоб зменшити цей ризик, необхідно адекватне підвищення обсягу рідини, що споживається. Факторами ризику розвитку нефролітіазу є нефролітіаз в анамнезі (у тому числі в сімейному), гіперкальціурія, супутня терапія препаратами, що сприяють розвитку нефролітіазу.
Порушення функції нирок
Слід бути обережними при призначенні топірамату пацієнтам з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 70 мл/хв). Це з тим, що з таких пацієнтів кліренс препарату знижений.
Порушення функції печінки
У пацієнтів з порушеннями функції печінки топірамат слід застосовувати з обережністю через можливе зниження кліренсу препарату.
Міопія та вторинна закритокутова глаукома
При застосуванні топірамату описаний синдром, що включає гостру міопію з супутньою вторинною глаукомою. Симптоми включають гостре зниження гостроти зору та/або біль у оці. При офтальмологічному обстеженні може виявлятись міопія, сплощення передньої камери ока, гіперемія (почервоніння) очного яблука, підвищення внутрішньоочного тиску. Може спостерігатися мідріаз. Цей синдром може супроводжуватися секрецією рідини, що призводить до зміщення кришталика та райдужної оболонки вперед з розвитком вторинної глаукоми. Симптоми зазвичай з'являються через 1 місяць після початку застосування препарату Топірамат-АЛСІ. На відміну від первинної відкритокутової глаукоми, яка рідко спостерігається у хворих до 40 років, вторинна глаукома спостерігається при застосуванні топірамату як у дорослих, так і у дітей. При виникненні синдрому, що включає міопію, пов'язану із закритокутовою глаукомою, лікування включає припинення прийому препарату Топірамат-АЛСІ, як тільки лікар вважає це можливим, і відповідні заходи, спрямовані на зниження внутрішньоочного тиску. Зазвичай ці заходи призводять до нормалізації внутрішньоочного тиску.
Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору.
При призначенні топірамату пацієнтам із захворюваннями очей в анамнезі необхідно оцінити ставлення очікуваної користі до можливого ризику застосування.
Дефекти поля зору
Дефекти поля зору спостерігалися у пацієнтів, які приймають топірамат, незалежно від наявності підвищеного внутрішньоочного тиску. У ході клінічних досліджень більшість таких випадків мали оборотний характер і дефекти поля зору зникали після відміни терапії топіраматом. При виникненні проблем із зором під час прийому топірамату слід розглянути можливість припинення терапії.
Метаболічний ацидоз
При застосуванні топірамату може виникати гіперхлоремічний, не пов'язаний з дефіцитом аніонів, метаболічний ацидоз (наприклад, зниження концентрації гідрокарбонатів у плазмі нижче нормального рівня за відсутності респіраторного алкалозу). Подібне зниження концентрації гідрокарбонатів сироватки крові є наслідком інгібуючого ефекту топірамату на ниркову карбоангідразу. У більшості випадків зниження концентрації гідрокарбонатів відбувається на початку прийому препарату, хоча даний ефект може проявитися в будь-якому періоді лікування топіраматом. Ступінь зниження концентрації зазвичай слабка або помірна (середнє значення становить 4 ммоль/л при використанні у дорослих пацієнтів у дозі вище 100 мг на день та близько 6 мг на день на кг маси тіла при використанні у педіатричній практиці). У поодиноких випадках у пацієнтів відзначалося зниження концентрації гідрокарбонатів нижче рівня 10 ммоль/л. Деякі захворювання або способи лікування, що привертають до розвитку ацидозу (наприклад, захворювання нирок, тяжкі респіраторні захворювання, епілептичний статус, діарея, хірургічні втручання, кетогенна дієта, прийом деяких лікарських препаратів) можуть бути додатковими факторами, що підсилюють гідрокарбонат-знижуючий ефект топірамату.
У дітей хронічний метаболічний ацидоз може спричинити уповільнення росту. Ефект топірамату на зростання та можливі ускладнення, пов'язані з кістковою системою, не вивчалися систематично у дітей та у дорослих.
У зв'язку з вищевикладеним при лікуванні топіраматом рекомендується проводити необхідні дослідження, включаючи визначення концентрації гідрокарбонатів у сироватці. У разі появи симптомів метаболічного ацидозу (наприклад, глибоке кусмаулівське дихання, диспное, анорексія, нудота, блювання, підвищена стомлюваність, тахікардія чи аритмія) рекомендується проведення визначення концентрації гідрокарбонатів у сироватці. При виникненні метаболічного ацидозу та його персистуванні рекомендується знизити дозу або припинити прийом топірамату.
Порушення когнітивних функцій
Порушення когнітивних функцій при епілепсії має багатофакторну природу і може бути спричинене першопричиною захворювання безпосередньо епілепсією або протиепілептичною терапією. У дорослих пацієнтів, які приймають топірамат, спостерігалися випадки порушення когнітивних функцій, що вимагали зниження дози або припинення терапії. Дані щодо впливу топірамату на когнітивні функції в дітей віком недостатні, та її ефекти вимагають подальшого вивчення.
Гіперамоніємія та енцефалопатія
При застосуванні топірамату відзначався розвиток гіперамоніємії з енцефалопатією або без неї (див. розділ «Побічні дії»). Ризик розвитку гіперамоніємії при застосуванні топірамату є дозозалежним. Гіперамономія більш часто відзначається при одночасному застосуванні топірамату та вальпроєвої кислоти (див. розділ «Інші лікарські взаємодії»).
Клінічними симптомами гіперамоніємічної енцефалопатії часто є різке порушення свідомості та/або когнітивної функції та летаргія. У більшості випадків гіперамоніємічна енцефалопатія регресує при відміні терапії. У пацієнтів з летаргією або змінами ментального статусу неясного генезу, які отримують топірамат у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії, рекомендовано брати до уваги можливість гіперамоніємічної енцефалопатії і визначити рівень аміаку в крові. Якщо пацієнт втрачає масу тіла при лікуванні препаратом Топірамат-АЛСІ, то необхідно розглянути питання про доцільність посиленого харчування
. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Топірамат-АЛСІ діє на центральну нервову систему і може спричиняти сонливість, запаморочення та інші симптоми. Він також може спричинити порушення зору. Ці несприятливі явища можуть становити небезпеку для пацієнтів, які керують автомобілем і механізмами, що рухаються, особливо в період, поки не буде встановлена реакція хворого на препарат.
Умови зберіганняПри температурі не вище 25 градусів в оригінальній упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо, незалежно від їди. Для досягнення оптимального контролю епілептичних нападів у дітей та дорослих пацієнтів рекомендується розпочинати лікування з прийому низьких доз препарату з наступним поступовим титруванням до ефективної дози.
Парціальні або генералізовані тоніко-клонічні напади, а також напади на фоні синдрому Леннокса-Гасто.
Застосування у комбінації з іншими протисудомними препаратами у дорослих пацієнтів
Мінімальна ефективна доза становить 200 мг на добу. Зазвичай сумарна добова доза становить від 200 до 400 мг і приймається в два прийоми. Деяким пацієнтам може знадобитися збільшення добової дози до максимальної – 1600 мг. Рекомендується розпочати лікування з низькою дозою з наступним поступовим підбором ефективної дози. Підбір дози починають із 25-50 мг, приймаючи їх на ніч протягом 1 тижня. Надалі з тижневими або двотижневими інтервалами дозу можна збільшувати на 25-50 мг і приймати в два прийоми. При доборі дози необхідно керуватися клінічним ефектом. У деяких пацієнтів ефект можна досягти при прийомі препарату 1 раз на добу. Для досягнення оптимального ефекту лікування препаратом Топірамат-АЛСІ не обов'язково контролювати концентрацію топірамату у плазмі.
Дані рекомендації з дози застосовуються до всіх дорослих пацієнтів, включаючи людей похилого віку, за відсутності у них захворювання нирок (див. розділ «Особливі вказівки»).
Комбінована протисудомна терапія у дітей віком від 3 років.
Рекомендована сумарна добова доза препарату Топірамат-АЛСІ як засіб додаткової терапії становить від 5 до 9 мг/кг і приймається у два прийоми. Підбір дози слід розпочати з 25 мг (або менше, ґрунтуючись на початковій дозі від 1 до 3 мг/кг на день), приймаючи їх на ніч протягом 1 тижня. Надалі з тижневими або двотижневими інтервалами дозу можна збільшувати на 1-3 мг/кг та приймати її у два прийоми. При доборі дози необхідно керуватися клінічним ефектом. Підбір дози починають препаратом Топірамат-АЛСІ у дозі 25 мг. Добова доза до 30 мг/кг зазвичай добре переноситься.
Епілепсія (у тому числі вперше діагностована) Монотерапія: загальні положення
При відміні супутніх протисудомних препаратів для монотерапії топіраматом необхідно враховувати можливий вплив цього кроку на частоту нападів. У тих випадках, коли немає необхідності різко скасовувати супутні протисудомні препарати з міркувань безпеки, рекомендується знижувати їх дози поступово, зменшуючи дозу супутніх протиепілептичних препаратів на третину кожні 2 тижні.
При відміні препаратів, які є індукторами мікросомальних ферментів печінки, зростатимуть концентрації топірамату у крові. У таких ситуаціях за наявності клінічних показань дозу препарату Топірамат-АЛСІ можна знизити.
Монотерапія: дорослі
На початку лікування пацієнт повинен приймати препарат Топірамат-АЛСІ у дозі 25 мг перед сном протягом 1 тижня. Потім дозу збільшують з інтервалом в 1-2 тижні на 25 або 50 мг (добову дозу ділять на два прийоми). Якщо пацієнт не переносить такий режим підвищення дози, можна збільшити інтервали між підвищеннями дози, або підвищувати дозу плавніше. При доборі дози необхідно керуватися клінічним ефектом. Початкова доза монотерапії топіраматом у дорослих становить 100 мг на добу, а максимальна добова доза не повинна перевищувати 500 мг. Деякі пацієнти з рефрактерними формами епілепсії переносять монотерапію топіраматом у дозах до 1000 мг на добу. Дані рекомендації щодо дозування стосуються всіх дорослих, включаючи літніх пацієнтів, без захворювань нирок.
Монотерапія: діти
Дітям старше 3 років у перший тиждень лікування слід давати топірамат у дозі 0,5-1 мг/кг маси тіла перед сном. Потім дозу збільшують з інтервалом в 1-2 тижні на 0,5-1 мг/кг на добу (добову дозу ділять на два прийоми). Якщо дитина не переносить такий режим підвищення дози, можна підвищувати дозу більш плавно або збільшувати інтервали між підвищеннями дози. Величина дози та швидкості її підвищення мають визначатися клінічним результатом.
Рекомендований діапазон доз при монотерапії топіраматом у дітей віком від 3 років становить 100-400 мг/добу. Дітям із недавно діагностованими парціальними нападами можна призначати до 500 мг на добу.
Мігрень
Рекомендована загальна добова доза топірамату для профілактики нападів мігрені становить 100 мг, яка приймається у 2 прийоми. На початку лікування пацієнт повинен приймати по 25 мг препарату Топірамат-АЛСІ перед сном протягом 1 тижня. Потім дозу збільшують з інтервалом 1 тиждень на 25 мг на добу. Якщо пацієнт не переносить такого режиму підвищення дози, можна збільшити інтервали між збільшеннями дози, або підвищувати дозу плавніше. При доборі дози необхідно керуватися клінічним ефектом.
У деяких пацієнтів позитивний результат досягається при добовій дозі 50 мг топірамату. У клінічних дослідженнях пацієнти отримували різні добові дози топірамату, але не більше 200 мг на добу.
Особливі групи пацієнтів
Ниркова недостатність
Пацієнтам з помірною або тяжкою нирковою недостатністю може знадобитися зниження дози. Рекомендується застосування половини початкової і підтримуючої дози, що рекомендується.
Гемодіаліз
Оскільки топірамат видаляється з плазми при гемодіалізі, у дні проведення гемодіалізу слід вводити додаткову дозу препарату Топірамат-АЛСІ, що дорівнює приблизно половині добової дози. Додаткова доза повинна бути розділена на дві дози, які приймаються на початку та після завершення процедури гемодіалізу. Додаткова доза може змінюватись в залежності від характеристик обладнання, що використовується для проведення гемодіалізу.
Печінкова недостатність
Пацієнтам із печінковою недостатністю топірамат слід застосовувати з обережністю.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Топирамат-алси таб п/об пленочной 100мг 30 шт производится компанией АЛСИ ФАРМА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Топирамат-алси таб п/об пленочной 100мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Топирамат-алси таб п/об пленочной 100мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Топалепсин таб п/об пленочной 25мг 30 шт Топалепсин таб п/об пленочной 25мг 30 шт, Топалепсин таб п/об пленочной 50мг 30 шт Топалепсин таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Топамакс капс. 25мг 60 шт Топамакс капс. 25мг 60 шт, Топирамат-АЛСИ таб 50 мг 30 шт Топирамат-АЛСИ таб 50 мг 30 шт, Топирамат-алси таб п/об пленочной 25мг 30 шт Топирамат-алси таб п/об пленочной 25мг 30 шт, Топирамат канон таб п/об пленочной 100мг 28 шт Топирамат канон таб п/об пленочной 100мг 28 шт, Топирамат канон таб п/об пленочной 25мг 28 шт Топирамат канон таб п/об пленочной 25мг 28 шт, Топирамат канон таб п/об пленочной 50мг 30 шт Топирамат канон таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Топирамат таб. 50 мг 30 шт Топирамат таб. 50 мг 30 шт, Топирамат таб п/об пленочной 100мг 30 шт Топирамат таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Топирамат таб п/об пленочной 25мг 30 шт Топирамат таб п/об пленочной 25мг 30 шт, Топирамат таб п/об пленочной 25мг 30 шт биоком Топирамат таб п/об пленочной 25мг 30 шт биоком, Топсавер таб п/п/об 100мг 28 шт Топсавер таб п/п/об 100мг 28 шт, Топсавер таб п/п/об 25мг 28 шт Топсавер таб п/п/об 25мг 28 шт, Топсавер таб п/п/об 50мг 28 шт Топсавер таб п/п/об 50мг 28 шт, Тореал таб п/об 100мг банка п/э 28 шт Тореал таб п/об 100мг банка п/э 28 шт, Тореал таб п/об 25мг банка п/э 28 шт Тореал таб п/об 25мг банка п/э 28 шт.
Пока нет комментариев