Тиаприд таб 100 мг 20 шт
Топ продаж
Суперцена
Тіаприд таб 100 мг 20 шт - це антипсихотичний (нейролептичний) засіб, який має антидофамінергічні та анксіолітичні ефекти без значних побічних ефектів. Він ефективний при розладах, пов'язаних з гіпердофамінергічними станами, такими як дискінезії та психоповедінкові порушення. Тіаприд також має аналгетичну, протиблювотну та гіпотермічну дію. Після прийому таблеток, максимальна концентрація тіаприду в плазмі досягається за 1 годину і біодоступність становить 75%. Виведення відбувається переважно нирками.
Тиаприд таб 100 мг 20 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: тіаприду гідрохлорид – 111,10 мг, у перерахуванні на тіаприд – 100,00 мг.
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна (МКЦ-101 Преміум) – 37,70 мг, целюлоза мікрокристалічна (МКЦ-102) – 18,00 мг, кроскармелоза натрію – 5,40 мг, магнію стеарат – 2,70 мг, кремнію 2,70 мг, повідон-К25 - 2,40 мг.
Опис:
Круглі плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору з фаскою та хрестоподібною ризикою.
Форма випуску:
Пігулки 100 мг.
По 10, 30 таблеток в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки, або плівки полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 10, 30 таблеток в контурну коміркову упаковку з матеріалу, комбінованого на основі фольги (тришаровий матеріал, що включає алюмінієву фольгу, плівку з орієнтованого поліаміду, полівінілхлоридну плівку) і алюмінієвої фольги друкованої лакованої.
1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).
Протипоказання-Підвищена чутливість до тіаприду або інших допоміжних речовин препарату.
-Діагностовані або підозрювані пролактинзалежні пухлини, наприклад, пролактинома гіпофіза та рак молочної залози.
-Феохромоцитома, підозра на феохромоцитому.
-Дитячий вік до 6 років (ризик розвитку ядухи при попаданні таблетки в дихальні шляхи).
-Період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
-одночасний прийом леводопи (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
-одночасний прийом каберголіна, хінаголіду (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
-Не рекомендується застосування препарату при хворобі Паркінсона (крім випадків нагальної необхідності застосування тіаприду, див. розділи "З обережністю", "Взаємодія з іншими лікарськими засобами", "Особливі вказівки").
З обережністю:
-У пацієнтів із сприятливими факторами для розвитку аритмій (з брадикардією менше 55 ударів на хвилину; з електролітними порушеннями, зокрема, з гіпокаліємією, гіпомагніємією; з вродженим подовженням інтервалу QT; з супутньою терапією препаратами, здатними викликати виражену брадикардію (менше 55 ударів) хвилину), електролітні порушення, уповільнювати внутрішньосерцеву провідність або подовжувати інтервал QT), тому що тіаприд може подовжувати інтервал QT і збільшувати ризик розвитку тяжких шлуночкових порушень ритму, включаючи розвиток шлуночкової тахікардії типу «пірует» (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» , "Особливі вказівки").
-У пацієнтів з хворобою Паркінсона, які приймають агоністи дофамінових рецепторів (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, ропінірол, селегілін), якщо є нагальна необхідність у застосуванні тіаприду (див. розділи «Взаємодія "Особливі вказівки").
-У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями (через можливість посилення ішемічних розладів при зниженні артеріального тиску).
-У пацієнтів похилого віку (підвищений ризик розвитку зниження свідомості, коми, ортостатичної гіпотензії).
-У пацієнтів похилого віку з деменцією (див. розділ «Особливі вказівки»).
-У пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту (див. розділ «Особливі вказівки»).
-У пацієнтів з нирковою недостатністю (потрібна корекція режиму дозування, див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Особливі вказівки»).
-У пацієнтів з порушеннями функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
-У пацієнтів з епілепсією (нейролептики можуть знижувати поріг судомної активності, хоча цей ефект у тіаприду не вивчався).
-У пацієнтів з факторами ризику розвитку тромбоемболії (див. розділ «Особливі вказівки»).
-У пацієнтів, які мають в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) рак молочної залози (див. розділ «Особливі вказівки»).
-У дітей (недостатньо даних про застосування препарату у цієї категорії пацієнтів).
-У підлітків у період статевого дозрівання (через можливість розвитку небажаних ефектів з боку ендокринної системи, див. розділ «Побічна дія»).
-Під час вагітності (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
-При одночасному застосуванні лікарських засобів, що містять етанол (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Дозування100 мг
Показання до застосуванняУ дорослих
Короткостроковий курс лікування (не більше 4 тижнів) ажитації та агресивних станів:
- у літніх пацієнтів;
-У пацієнтів з алкогольною залежністю при недостатній ефективності або непереносимості бензодіазепінів.
У дорослих та дітей старше 6 років
Тяжка форма хореї, важка форма синдрому Жиля де ла Туретта.
У дітей віком від 6 років
Розлади поведінки з ажитацією та агресивністю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказані комбінації
З леводопою
Взаємний антагонізм леводопи та нейролептиків.
З каберголіном, хінаголідом
Взаємний антагонізм між цими дофамінергічними препаратами та нейролептиками.
Нерекомендовані комбінації
З препаратами, які здатні викликати шлуночкову тахікардію типу «пірует» або подовжувати інтервал QT:
Препарати, що викликають брадикардію, такі як бета-адреноблокатори; блокатори «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), що уріджують число серцевих скорочень; клонідин, гуанфацин; серцеві глікозиди.
-препарати, що викликають гіпокаліємію, такі як калій, що виводять діуретики; проносні, що стимулюють перистальтику кишечника.
-Амфотерицин В при внутрішньовенному застосуванні, глюкокортикостероїди, тетракозактид (перед прийомом тіаприду гіпокаліємія має бути скоригована).
-Антиаритмічні засоби IA класу, такі як хінідин, дизопірамід.
-Антиаритмічні засоби III класу, такі як аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід.
-Інші препарати, такі як пімозид, сультоприд, сульпірид, галоперидол, тіоридазин, метадон, амісульприд, дроперидол, хлорпромазин, левомепромазин, ціамемазин, піпотіазин, сертиндол, вераліприд; антидепресанти, похідні іміпраміну; препарати літію; беприділ; цизаприд, дифеманілу метилсульфат, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, вводиться внутрішньовенно спіраміцин, мізоластин, введений внутрішньовенно вінкамін, галофантрин, лумефантрін, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин.
-Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, есциталопрам).
Якщо у пацієнтів не можна уникнути одночасного призначення цих препаратів з тіапридом, слід проводити ретельне клінічне, лабораторне (контроль електролітного складу крові) та електрокардіографічне спостереження.
З дофамінергічними протипаркінсонічними препаратами (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін) Взаємний антагонізм дофамінергічних протипаркінсонічних препаратів та нейролептиків. Агоністи дофамінових рецепторів можуть спричинити або посилити психотичну симптоматику (див. розділ «Особливі вказівки»).
З етанолом
Етанол посилює седативну дію нейролептиків. Тому під час лікування тіапридом не можна вживати спиртні напої та лікарські препарати, що містять етанол.
Комбінації, що вимагають дотримання обережності
З інгібіторами холінестерази (донепезилом, ривастигміном, галантаміном, піридостигміну бромідом, неостигміну бромідом);
Через здатність цих препаратів викликати брадикардію, підвищується ризик розвитку шлуночкових порушень ритму.
Комбінації, які слід брати до уваги
З гіпотензивними препаратами
Адитивна гіпотензивна дія, збільшення ризику ортостатичної гіпотензії.
З нітратами
Підвищується ризик зниження артеріального тиску та, зокрема, розвитку ортостатичної гіпотензії.
З препаратами, що пригнічують функцію ЦНС: похідні морфіну (анальгетики, протикашльові препарати); барбітурати; бензодіазепіни та інші анксіолітики; снодійні препарати; антидепресанти з седативною дією (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін); блокатори Н1-гістамінових рецепторів із седативною дією; гіпотензивні засоби центральної дії (для клонідину та гуанфацину див. також «Нерекомендовані комбінації»); баклофен; талідомід та пізотифен.
Можливе кумулятивне пригнічення ЦНС та зниження реакції.
ПередозуванняДані про передозування тіаприду обмежені.
Симптоми
Надмірна седація, сонливість, пригнічення свідомості до коми, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідна симптоматика.
Лікування
Скасування препарату, симптоматична та дезінтоксикаційна терапія, моніторинг життєво важливих функцій організму, особливо серцевої діяльності (ризик подовження інтервалу QT та розвитку шлуночкових порушень ритму), до повного зникнення симптомів інтоксикації. При появі важких екстрапірамідних симптомів застосування антихолінергічних засобів.
Оскільки тіаприд слабо піддається діалізу, для видалення його з організму не рекомендується застосовувати гемодіаліз (див. розділ «Фармакокінетика»).
Специфічного антидоту немає.
Були повідомлення про летальні наслідки при передозуванні, головним чином при комбінації тіаприду з іншими психотропними засобами.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група: Антипсихотичний
(нейролептичний) засіб. лін, гістамін) . Дослідження нейрохімічних та поведінкових реакцій, проведені in vivo, підтвердили ці властивості тіаприду, показавши наявність антидофамінергічних ефектів за відсутності значних седацій, каталепсії та зниження когнітивних здібностей.
Тіаприд здатний впливати на дофамінові рецептори, що попередньо вже сенсибілізовані до дофаміну при застосуванні будь-яких інших антипсихотичних засобів, і з цим пов'язують його антидискінетичні ефекти.
У деяких експериментальних моделях стресу на тваринах, включаючи алкогольну абстиненцію у мишей та приматів, була підтверджена анксіолітична активність тіаприду.
Тіаприд не показав формування фізичної чи психічної залежності.
Цим атиповим фармакодинамічним профілем пояснюється клінічна ефективність тіаприду при багатьох розладах, включаючи гіпердофамінергічні стани, такі як дискінезії та психоповедінкові порушення, що спостерігаються у пацієнтів з деменцією або у осіб, які зловживають алкоголем, з меншою кількістю неврологічних побічних ефектів порівняно з типом.
Тіаприд має виражену аналгетичну (як при інтероцептивному, так і при екстероцептивному болю), протиблювотному (за рахунок блокади дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру), гіпотермічною дією (за рахунок блокади дофамінових рецепторів гіпоталамуса).
Фармакокінетика:
Абсорбція тіаприду швидка. Після прийому препарату в дозі 200 мг максимальна концентрація тіаприду в плазмі досягається за 1 годину і становить 1,3 мкг/мл.
Біодоступність становить 75%. При прийомі таблеток безпосередньо перед їдою біодоступність збільшується на 20%, а максимальна концентрація у плазмі – на 40%. Абсорбція у похилому віці сповільнюється.
Розподіл в організмі відбувається швидко (менше 1 години). Проникає через гематоенцефалічний бар'єр та через плаценту без накопичення. Об'єм розподілу становить 1,43 л/кг. У тварин відзначали проникнення препарату у грудне молоко; співвідношення концентрацій у молоці та в крові становило 1,2.
Чи не зв'язується з білками плазми, слабо зв'язується з еритроцитами. Тіаприд незначно метаболізується (до 15%), метаболіти переважно неактивні. Не виявлено кон'югованих метаболітів. 70% введеної дози виявляється у сечі у незмінному вигляді.
Період напіввиведення з плазми становить 2,9 години у жінок та 3,6 години у чоловіків. Виведення відбувається переважно нирками шляхом гломерулярної фільтрації та канальцевої секреції, нирковий кліренс становить 330 мл/хв.
У пацієнтів з порушеною функцією нирок виведення залежить від кліренсу креатиніну, при зниженні якого виведення тіаприду сповільнюється (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Вагітність та годування груддю
Є дуже обмежені дані щодо застосування тіаприду у вагітних жінок . Тіаприд проходить через плаценту. Застосування препарату не рекомендується при вагітності та у жінок репродуктивного віку, які не використовують ефективних способів контрацепції.
Новонароджені, які під час третього триместру вагітності піддавалися внутрішньоутробному впливу антипсихотичних препаратів, включаючи тіаприд, мають ризик розвитку у них після народження небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідний синдром або синдром «скасування», які можуть варіювати за тяжкістю та тривалістю (див. розділ «Побічна». »). Повідомлялося про розвиток психомоторного збудження, м'язового гіпертонусу, м'язової гіпотонії, тремору, сонливості, респіраторного дистрес-синдрому або утруднень під час годування. Тому такі новонароджені мають перебувати під регулярним медичним наглядом.
Крім цього, у таких новонароджених теоретично можливий розвиток здуття живота та затримки відходження меконію, тахікардії, гіперзбудливості, особливо при одночасному прийомі матір'ю під час вагітності м-холіноблокуючих протипаркінсонічних препаратів.
Ін'єкційні препарати нейролептиків, які застосовуються в екстрених ситуаціях, можуть викликати у вагітних жінок зниження артеріального тиску.
Період грудного вигодовування
Дослідження на тваринах показали, що тіаприд проникає в грудне молоко. Невідомо, чи тіаприд проникає в грудне молоко людини, але ризик впливу на дитину не виключається. При застосуванні препарату грудне вигодовування протипоказане.
Фертильність
У тварин відзначалося зниження фертильності, пов'язане з фармакологічними ефектами тіаприду (ефект опосередкований пролактином).
Дані доклінічних досліджень
У дослідженнях на тваринах (гризуни) тіаприд не продемонстрував прямої або непрямої тератогенної, або ембріотоксичної дії. Дослідження на кроликах продемонстрували ембріотоксичні ефекти тіаприду у найвищих дозах (80 та 160 мг/кг маси тіла/добу).
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЧастота виникнення небажаних реакцій (HP) представлена відповідно до наступних градацій, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто (> 10%); часто (>1%, <10%); нечасто (>0,1%, <1%); рідко (>0,01%, <0,1%); дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (<0,01%), частота невідома (за наявними даними частоту визначити не можна).
Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення/вертиго, головний біль.
Паркінсонізм та пов'язані з ним симптоми (екстрапірамідні симптоми): тремор, м'язовий гіпертонус, гіпокінезія та гіперсалівація. Ці симптоми зазвичай піддаються зворотному розвитку при одночасному прийомі м-холіноблокуючих протипаркінсонічних препаратів.
Нечасто – акатизія, м'язова дистонія (спазм, кривошия, окулогірний криз, тризм). Ці симптоми зазвичай піддаються зворотному розвитку при одночасному прийомі м-холіноблокуючих протипаркінсонічних препаратів. Судоми, непритомність.
Рідко - гостра дискінезія, що зазвичай піддається зворотному розвитку при одночасному прийомі м-холіноблокуючих протипаркінсонічних препаратів. Пізня дискінезія, що характеризується стереотипними мимовільними рухами, головним чином, язика та/або м'язів обличчя (як і при застосуванні всіх інших нейролептиків, особливо після застосування протягом більше 3-х місяців). Протипаркінсонічні препарати при даному стані неефективні або можуть призвести до посилення симптомів. Злоякісний нейролептичний синдром, що є потенційно летальним ускладненням, і виникнення якого можливе при застосуванні будь-яких нейролептиків (див. розділ «Особливі вказівки»). Втрата свідомості.
Порушення з боку ендокринної системи: часто – гіперпролактинемія, яка може призводити до розвитку аменореї, галактореї, гінекомастії, збільшення молочних залоз, появи болів у молочних залозах, оргазмічної дисфункції (порушення оргазму) та еректильної дисфункції. Ці симптоми оборотні після відміни препарату.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення психіки: часто - сомноленція / дрімота, сонливість, безсоння, ажитація, індиферентність (байдужість); нечасто - сплутаність свідомості, галюцинації.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – гіпонатріємія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Порушення з боку серця: рідко – подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, такі як шлуночкова тахікардія типу «пірует», шлуночкова тахікардія, які можуть призводити до фібриляції шлуночків або зупинки серця та раптової смерті (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення з боку судин: нечасто – зниження артеріального тиску, зазвичай, у формі ортостатичної гіпотензії, тромбоз глибоких вен; рідко - аспіраційна пневмонія, пригнічення дихання (при застосуванні з іншими засобами, що гнітять центральну нервову систему [ЦНС]).
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – запор; рідко – кишкова непрохідність, ілеус.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності «печінкових» ферментів.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - висипання на шкірі, включаючи еритематозний висип, макуло-папульозний висип; рідко – кропив'янка.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко – рабдоміоліз, підвищення активності креатинфосфокінази у сироватці крові.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози: нечасто – аменорея, оргазмічна дисфункція; рідко – збільшення молочних залоз, біль у молочних залозах, галакторея, гінекомастія, еректильна дисфункція.
Вагітність, післяпологові та постнатальні стани: частота невідома – синдром «скасування» у новонароджених (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
Загальні розлади: часто – астенія, відчуття втоми; Нечасто - збільшення маси тіла.
Травми, інтоксикації та терапевтичні маніпуляції: частота невідома – падіння, особливо у літніх пацієнтів.
особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром
Злоякісний нейролептичний синдром характеризується блідістю, гіпертермією, ригідністю м'язів, дисфункцією вегетативної нервової системи, порушенням свідомості. Ознаки дисфункції вегетативної нервової системи, такі як підвищене потовиділення та лабільність артеріального тиску та пульсу, можуть передувати настанню гіпертермії і, отже, бути ранніми, попереджувальними симптомами. У разі незрозумілого підвищення температури тіла лікування тіапридом має бути припинено. Причина розвитку злоякісного нейролептичного синдрому залишається нез'ясованою. Передбачається, що у його механізмі грає роль блокада дофамінових рецепторів у смугастому тілі та гіпоталамусі, не виключається вроджена схильність (ідіосинкразія). Розвитку синдрому можуть сприяти інтеркурентна інфекція,
Спостерігалися випадки з нетиповими проявами злоякісного нейролептичного синдрому, наприклад, без ригідності м'язів або артеріальної гіпертензії та з менш вираженою гіпертермією.
Подовження інтервалу QT Тіаприд може спричинити подовження інтервалу QT. Відомо, що цей ефект збільшує ризик розвитку серйозних шлуночкових аритмій, таких як шлуночкова тахікардія типу «пірует» (див. розділ «Побічна дія»).
Перед призначенням терапії нейролептиками, якщо дозволяє стан пацієнта, необхідно контролювати фактори, що схильні до розвитку цих тяжких порушень ритму (брадикардія менше 55 ударів на хвилину, гіпокаліємія, гіпомагніємія, природжений подовжений інтервал QT, одночасне застосування інших препаратів, що викликають брадикардію менше 55 , гіпокаліємію, гіпомагніємію, уповільнення внутрішньосерцевої провідності або подовження інтервалу QT) (див. розділи «Протипоказання», «З обережністю», «Побічна дія»).
Пацієнтам з вищепереліченими факторами ризику, що спричиняють подовження інтервалу QT, при необхідності призначення тіаприду, необхідно дотримуватися особливої обережності. Гіпокаліємія та гіпомагніємія повинні бути скориговані до початку застосування препарату, крім того, слід забезпечити медичне спостереження, контроль електролітів крові та ЕКГ.
Екстрапірамідний синдром
При екстрапірамідному синдромі, викликаному нейролептиками, слід призначати антихолінергічні препарати (а не агоністи дофамінових рецепторів) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Інсульт
У рандомізованих клінічних дослідженнях порівняно з деякими атиповими нейролептиками з плацебо, проведеними у пацієнтів похилого віку з деменцією, спостерігалося триразове збільшення ризику розвитку цереброваскулярних ускладнень. Механізм цього ризику невідомий. Не можна виключити збільшення такого ризику при прийомі інших нейролептиків або інших популяціях пацієнтів, тому тіаприд слід з обережністю призначати пацієнтам з факторами ризику розвитку інсульту.
Пацієнти похилого віку з деменцією
У пацієнтів похилого віку з психозами, пов'язаними з деменцією, при лікуванні антипсихотичними препаратами спостерігалося підвищення ризику летального наслідку. Аналіз 17 плацебо-контрольованих досліджень (середньою тривалістю більше 10 тижнів) показав, що більшість пацієнтів, які приймали атипові антипсихотичні препарати, мали в 1,6-1,7 разів більший ризик смерті, ніж пацієнти, які приймали плацебо. Під час 10-тижневого плацебо-контрольованого клінічного дослідження частота смертельних випадків у групі пацієнтів, які приймали атипові нейролептики, становила 4,5 %, а у групі пацієнтів, які приймали плацебо, – 2,6 %. Хоча причини смерті в клінічних дослідженнях з атиповими антипсихотичними препаратами варіювали, більшість причин смертей мали або серцево-судинну (наприклад, серцева недостатність,
Спостережні дослідження підтвердили, що, подібно до лікування атиповими антипсихотичними препаратами, лікування звичайними антипсихотичними препаратами також може збільшувати смертність. Ступінь, до якої збільшення смертності може бути зумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, незрозуміла.
Венозні тромбоемболічні ускладнення
При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозних тромбоемболічних ускладнень (СОТ), іноді з летальним кінцем (див. розділ «Побічна дія»). Тому тіаприд слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику СОТ. Так як у пацієнтів, які приймають нейролептики, часто є придбані фактори ризику СОТ, будь-які потенційні фактори ризику СОТ повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Тіаприд, а також під час його прийому слід проводити заходи, спрямовані на профілактику тромбоемболічних ускладнень.
Рак молочної залози
Тіаприд може збільшувати концентрацію пролактину у плазмі крові. Тому при застосуванні тіаприду у пацієнтів, які мають в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) рак молочної залози, слід бути обережним (див. розділ «З обережністю»). Такі пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом.
Пацієнти з епілепсією
У зв'язку з тим, що тіаприд може знижувати поріг судомної активності, при застосуванні тіаприду у пацієнтів з епілепсією останні повинні бути під строгим медичним наглядом.
Пацієнти з хворобою Паркінсона, які приймають агоністи дофамінових рецепторів
Крім виняткових випадків, препарат Тіаприд не слід застосовувати у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Якщо є нагальна необхідність лікування нейролептиками пацієнтів із хворобою Паркінсона, які приймають агоністи дофамінових рецепторів, слід провести поступове зниження доз останніх до повної відміни (різка відміна агоністів дофамінових рецепторів може підвищити ризик розвитку у пацієнта злоякісного нейролептичного синдрому) (див. розділ «З обережністю "Взаємодія з іншими лікарськими засобами").
Діти
Застосування тіаприду у дітей вивчено недостатньо. Тому при призначенні тіаприду дітям слід бути обережними. У зв'язку з відсутністю клінічних даних рекомендується бути обережними при призначенні цього лікарського препарату дітям. Понад те, рекомендується щорічно перевіряти в дітей віком здатність до навчання, оскільки препарат може проводити когнітивні функції. Необхідно регулярно коригувати дозу залежно від клінічного стану дитини.
Гематологічні порушення
При застосуванні антипсихотичних препаратів, включаючи Тіаприд, спостерігалися лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Незрозумілі інфекції або пропасниця можуть бути ознаками гематологічних порушень (див. розділ «Побічна дія») і вимагати негайного гематологічного обстеження.
Ниркова недостатність
При нирковій недостатності слід зменшити дозу Тіаприду (через можливий ризик розвитку коми внаслідок порушення виведення тіаприду).
Етанол
Під час лікування препаратом Тіаприд не можна вживати спиртні напої та препарати, що містять етанол (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Вплив на керування транспортними засобами та механізмами
Навіть при застосуванні в рекомендованих дозах тіаприд може мати седативну дію, що призводить до порушення здатності керувати транспортними засобами та займатися потенційно небезпечними видами діяльності. Тому необхідно утриматися від занять цими видами діяльності під час прийому препарату Тіаприд.
Умови зберіганняПри температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиТільки для дорослих та дітей віком від 6 років.
Необхідно завжди підбирати ефективну мінімальну дозу. Якщо дозволяє стан пацієнта лікування слід починати з низької дози, потім поступово підвищуючи її.
Добова доза препарату поділяється на 2-3 прийоми.
Ажитація та агресивні стани при хронічному алкоголізмі або у пацієнтів похилого віку.
Препарат призначають у дозі 200-300 мг на добу. Курс лікування – не більше 4 тижнів.
У пацієнтів похилого віку доза 200-300 мг на добу має досягатись поступово. Лікування слід розпочинати з дози 50 мг двічі на добу. Потім доза може поступово збільшуватись на 50-100 мг кожні 2-3 дні. Середня доза, що застосовується у пацієнтів похилого віку, становить 200 мг на добу, а максимальна доза – 300 мг на добу.
Тяжка форма хореї, важка форма синдрому Жиля де ла Туретта
Для дорослих добова доза становить 300 – 800 мг на добу.
Лікування слід розпочинати з дуже низької дози – 25 мг на добу, з її подальшим поступовим збільшенням до досягнення мінімальної ефективної дози.
Дітям старше 6 років добова доза зазвичай становить 100-150 мг (3-6 мг/кг маси тіла). Максимальна добова доза – 300 мг.
У дорослих та дітей тривалість лікування визначається лікарем у кожному конкретному випадку та залежить від клінічного перебігу захворювання.
Розлади поведінки з ажитацією та агресивністю у дітей віком від 6 років.
Доза становить 100-150 мг на добу.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів з порушеннями функції нирок виведення тіаприду корелює з кліренсом креатиніну. Тому при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв. дозу слід знижувати на 25 %, при кліренсі креатиніну 10-30 мл/хв. з дозами за нормальної функції нирок.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Препарат незначно метаболізується в організмі, проте при порушеннях функції печінки слід застосовувати препарат з обережністю.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Тиаприд таб 100 мг 20 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: тіаприду гідрохлорид – 111,10 мг, у перерахуванні на тіаприд – 100,00 мг.
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна (МКЦ-101 Преміум) – 37,70 мг, целюлоза мікрокристалічна (МКЦ-102) – 18,00 мг, кроскармелоза натрію – 5,40 мг, магнію стеарат – 2,70 мг, кремнію 2,70 мг, повідон-К25 - 2,40 мг.
Опис:
Круглі плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору з фаскою та хрестоподібною ризикою.
Форма випуску:
Пігулки 100 мг.
По 10, 30 таблеток в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки, або плівки полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 10, 30 таблеток в контурну коміркову упаковку з матеріалу, комбінованого на основі фольги (тришаровий матеріал, що включає алюмінієву фольгу, плівку з орієнтованого поліаміду, полівінілхлоридну плівку) і алюмінієвої фольги друкованої лакованої.
1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).
Протипоказання-Підвищена чутливість до тіаприду або інших допоміжних речовин препарату.
-Діагностовані або підозрювані пролактинзалежні пухлини, наприклад, пролактинома гіпофіза та рак молочної залози.
-Феохромоцитома, підозра на феохромоцитому.
-Дитячий вік до 6 років (ризик розвитку ядухи при попаданні таблетки в дихальні шляхи).
-Період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
-одночасний прийом леводопи (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
-одночасний прийом каберголіна, хінаголіду (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
-Не рекомендується застосування препарату при хворобі Паркінсона (крім випадків нагальної необхідності застосування тіаприду, див. розділи "З обережністю", "Взаємодія з іншими лікарськими засобами", "Особливі вказівки").
З обережністю:
-У пацієнтів із сприятливими факторами для розвитку аритмій (з брадикардією менше 55 ударів на хвилину; з електролітними порушеннями, зокрема, з гіпокаліємією, гіпомагніємією; з вродженим подовженням інтервалу QT; з супутньою терапією препаратами, здатними викликати виражену брадикардію (менше 55 ударів) хвилину), електролітні порушення, уповільнювати внутрішньосерцеву провідність або подовжувати інтервал QT), тому що тіаприд може подовжувати інтервал QT і збільшувати ризик розвитку тяжких шлуночкових порушень ритму, включаючи розвиток шлуночкової тахікардії типу «пірует» (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» , "Особливі вказівки").
-У пацієнтів з хворобою Паркінсона, які приймають агоністи дофамінових рецепторів (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, ропінірол, селегілін), якщо є нагальна необхідність у застосуванні тіаприду (див. розділи «Взаємодія "Особливі вказівки").
-У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями (через можливість посилення ішемічних розладів при зниженні артеріального тиску).
-У пацієнтів похилого віку (підвищений ризик розвитку зниження свідомості, коми, ортостатичної гіпотензії).
-У пацієнтів похилого віку з деменцією (див. розділ «Особливі вказівки»).
-У пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту (див. розділ «Особливі вказівки»).
-У пацієнтів з нирковою недостатністю (потрібна корекція режиму дозування, див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Особливі вказівки»).
-У пацієнтів з порушеннями функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
-У пацієнтів з епілепсією (нейролептики можуть знижувати поріг судомної активності, хоча цей ефект у тіаприду не вивчався).
-У пацієнтів з факторами ризику розвитку тромбоемболії (див. розділ «Особливі вказівки»).
-У пацієнтів, які мають в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) рак молочної залози (див. розділ «Особливі вказівки»).
-У дітей (недостатньо даних про застосування препарату у цієї категорії пацієнтів).
-У підлітків у період статевого дозрівання (через можливість розвитку небажаних ефектів з боку ендокринної системи, див. розділ «Побічна дія»).
-Під час вагітності (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
-При одночасному застосуванні лікарських засобів, що містять етанол (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Дозування100 мг
Показання до застосуванняУ дорослих
Короткостроковий курс лікування (не більше 4 тижнів) ажитації та агресивних станів:
- у літніх пацієнтів;
-У пацієнтів з алкогольною залежністю при недостатній ефективності або непереносимості бензодіазепінів.
У дорослих та дітей старше 6 років
Тяжка форма хореї, важка форма синдрому Жиля де ла Туретта.
У дітей віком від 6 років
Розлади поведінки з ажитацією та агресивністю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказані комбінації
З леводопою
Взаємний антагонізм леводопи та нейролептиків.
З каберголіном, хінаголідом
Взаємний антагонізм між цими дофамінергічними препаратами та нейролептиками.
Нерекомендовані комбінації
З препаратами, які здатні викликати шлуночкову тахікардію типу «пірует» або подовжувати інтервал QT:
Препарати, що викликають брадикардію, такі як бета-адреноблокатори; блокатори «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), що уріджують число серцевих скорочень; клонідин, гуанфацин; серцеві глікозиди.
-препарати, що викликають гіпокаліємію, такі як калій, що виводять діуретики; проносні, що стимулюють перистальтику кишечника.
-Амфотерицин В при внутрішньовенному застосуванні, глюкокортикостероїди, тетракозактид (перед прийомом тіаприду гіпокаліємія має бути скоригована).
-Антиаритмічні засоби IA класу, такі як хінідин, дизопірамід.
-Антиаритмічні засоби III класу, такі як аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід.
-Інші препарати, такі як пімозид, сультоприд, сульпірид, галоперидол, тіоридазин, метадон, амісульприд, дроперидол, хлорпромазин, левомепромазин, ціамемазин, піпотіазин, сертиндол, вераліприд; антидепресанти, похідні іміпраміну; препарати літію; беприділ; цизаприд, дифеманілу метилсульфат, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, вводиться внутрішньовенно спіраміцин, мізоластин, введений внутрішньовенно вінкамін, галофантрин, лумефантрін, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин.
-Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, есциталопрам).
Якщо у пацієнтів не можна уникнути одночасного призначення цих препаратів з тіапридом, слід проводити ретельне клінічне, лабораторне (контроль електролітного складу крові) та електрокардіографічне спостереження.
З дофамінергічними протипаркінсонічними препаратами (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін) Взаємний антагонізм дофамінергічних протипаркінсонічних препаратів та нейролептиків. Агоністи дофамінових рецепторів можуть спричинити або посилити психотичну симптоматику (див. розділ «Особливі вказівки»).
З етанолом
Етанол посилює седативну дію нейролептиків. Тому під час лікування тіапридом не можна вживати спиртні напої та лікарські препарати, що містять етанол.
Комбінації, що вимагають дотримання обережності
З інгібіторами холінестерази (донепезилом, ривастигміном, галантаміном, піридостигміну бромідом, неостигміну бромідом);
Через здатність цих препаратів викликати брадикардію, підвищується ризик розвитку шлуночкових порушень ритму.
Комбінації, які слід брати до уваги
З гіпотензивними препаратами
Адитивна гіпотензивна дія, збільшення ризику ортостатичної гіпотензії.
З нітратами
Підвищується ризик зниження артеріального тиску та, зокрема, розвитку ортостатичної гіпотензії.
З препаратами, що пригнічують функцію ЦНС: похідні морфіну (анальгетики, протикашльові препарати); барбітурати; бензодіазепіни та інші анксіолітики; снодійні препарати; антидепресанти з седативною дією (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін); блокатори Н1-гістамінових рецепторів із седативною дією; гіпотензивні засоби центральної дії (для клонідину та гуанфацину див. також «Нерекомендовані комбінації»); баклофен; талідомід та пізотифен.
Можливе кумулятивне пригнічення ЦНС та зниження реакції.
ПередозуванняДані про передозування тіаприду обмежені.
Симптоми
Надмірна седація, сонливість, пригнічення свідомості до коми, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідна симптоматика.
Лікування
Скасування препарату, симптоматична та дезінтоксикаційна терапія, моніторинг життєво важливих функцій організму, особливо серцевої діяльності (ризик подовження інтервалу QT та розвитку шлуночкових порушень ритму), до повного зникнення симптомів інтоксикації. При появі важких екстрапірамідних симптомів застосування антихолінергічних засобів.
Оскільки тіаприд слабо піддається діалізу, для видалення його з організму не рекомендується застосовувати гемодіаліз (див. розділ «Фармакокінетика»).
Специфічного антидоту немає.
Були повідомлення про летальні наслідки при передозуванні, головним чином при комбінації тіаприду з іншими психотропними засобами.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група: Антипсихотичний
(нейролептичний) засіб. лін, гістамін) . Дослідження нейрохімічних та поведінкових реакцій, проведені in vivo, підтвердили ці властивості тіаприду, показавши наявність антидофамінергічних ефектів за відсутності значних седацій, каталепсії та зниження когнітивних здібностей.
Тіаприд здатний впливати на дофамінові рецептори, що попередньо вже сенсибілізовані до дофаміну при застосуванні будь-яких інших антипсихотичних засобів, і з цим пов'язують його антидискінетичні ефекти.
У деяких експериментальних моделях стресу на тваринах, включаючи алкогольну абстиненцію у мишей та приматів, була підтверджена анксіолітична активність тіаприду.
Тіаприд не показав формування фізичної чи психічної залежності.
Цим атиповим фармакодинамічним профілем пояснюється клінічна ефективність тіаприду при багатьох розладах, включаючи гіпердофамінергічні стани, такі як дискінезії та психоповедінкові порушення, що спостерігаються у пацієнтів з деменцією або у осіб, які зловживають алкоголем, з меншою кількістю неврологічних побічних ефектів порівняно з типом.
Тіаприд має виражену аналгетичну (як при інтероцептивному, так і при екстероцептивному болю), протиблювотному (за рахунок блокади дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру), гіпотермічною дією (за рахунок блокади дофамінових рецепторів гіпоталамуса).
Фармакокінетика:
Абсорбція тіаприду швидка. Після прийому препарату в дозі 200 мг максимальна концентрація тіаприду в плазмі досягається за 1 годину і становить 1,3 мкг/мл.
Біодоступність становить 75%. При прийомі таблеток безпосередньо перед їдою біодоступність збільшується на 20%, а максимальна концентрація у плазмі – на 40%. Абсорбція у похилому віці сповільнюється.
Розподіл в організмі відбувається швидко (менше 1 години). Проникає через гематоенцефалічний бар'єр та через плаценту без накопичення. Об'єм розподілу становить 1,43 л/кг. У тварин відзначали проникнення препарату у грудне молоко; співвідношення концентрацій у молоці та в крові становило 1,2.
Чи не зв'язується з білками плазми, слабо зв'язується з еритроцитами. Тіаприд незначно метаболізується (до 15%), метаболіти переважно неактивні. Не виявлено кон'югованих метаболітів. 70% введеної дози виявляється у сечі у незмінному вигляді.
Період напіввиведення з плазми становить 2,9 години у жінок та 3,6 години у чоловіків. Виведення відбувається переважно нирками шляхом гломерулярної фільтрації та канальцевої секреції, нирковий кліренс становить 330 мл/хв.
У пацієнтів з порушеною функцією нирок виведення залежить від кліренсу креатиніну, при зниженні якого виведення тіаприду сповільнюється (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Вагітність та годування груддю
Є дуже обмежені дані щодо застосування тіаприду у вагітних жінок . Тіаприд проходить через плаценту. Застосування препарату не рекомендується при вагітності та у жінок репродуктивного віку, які не використовують ефективних способів контрацепції.
Новонароджені, які під час третього триместру вагітності піддавалися внутрішньоутробному впливу антипсихотичних препаратів, включаючи тіаприд, мають ризик розвитку у них після народження небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідний синдром або синдром «скасування», які можуть варіювати за тяжкістю та тривалістю (див. розділ «Побічна». »). Повідомлялося про розвиток психомоторного збудження, м'язового гіпертонусу, м'язової гіпотонії, тремору, сонливості, респіраторного дистрес-синдрому або утруднень під час годування. Тому такі новонароджені мають перебувати під регулярним медичним наглядом.
Крім цього, у таких новонароджених теоретично можливий розвиток здуття живота та затримки відходження меконію, тахікардії, гіперзбудливості, особливо при одночасному прийомі матір'ю під час вагітності м-холіноблокуючих протипаркінсонічних препаратів.
Ін'єкційні препарати нейролептиків, які застосовуються в екстрених ситуаціях, можуть викликати у вагітних жінок зниження артеріального тиску.
Період грудного вигодовування
Дослідження на тваринах показали, що тіаприд проникає в грудне молоко. Невідомо, чи тіаприд проникає в грудне молоко людини, але ризик впливу на дитину не виключається. При застосуванні препарату грудне вигодовування протипоказане.
Фертильність
У тварин відзначалося зниження фертильності, пов'язане з фармакологічними ефектами тіаприду (ефект опосередкований пролактином).
Дані доклінічних досліджень
У дослідженнях на тваринах (гризуни) тіаприд не продемонстрував прямої або непрямої тератогенної, або ембріотоксичної дії. Дослідження на кроликах продемонстрували ембріотоксичні ефекти тіаприду у найвищих дозах (80 та 160 мг/кг маси тіла/добу).
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЧастота виникнення небажаних реакцій (HP) представлена відповідно до наступних градацій, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто (> 10%); часто (>1%, <10%); нечасто (>0,1%, <1%); рідко (>0,01%, <0,1%); дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (<0,01%), частота невідома (за наявними даними частоту визначити не можна).
Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення/вертиго, головний біль.
Паркінсонізм та пов'язані з ним симптоми (екстрапірамідні симптоми): тремор, м'язовий гіпертонус, гіпокінезія та гіперсалівація. Ці симптоми зазвичай піддаються зворотному розвитку при одночасному прийомі м-холіноблокуючих протипаркінсонічних препаратів.
Нечасто – акатизія, м'язова дистонія (спазм, кривошия, окулогірний криз, тризм). Ці симптоми зазвичай піддаються зворотному розвитку при одночасному прийомі м-холіноблокуючих протипаркінсонічних препаратів. Судоми, непритомність.
Рідко - гостра дискінезія, що зазвичай піддається зворотному розвитку при одночасному прийомі м-холіноблокуючих протипаркінсонічних препаратів. Пізня дискінезія, що характеризується стереотипними мимовільними рухами, головним чином, язика та/або м'язів обличчя (як і при застосуванні всіх інших нейролептиків, особливо після застосування протягом більше 3-х місяців). Протипаркінсонічні препарати при даному стані неефективні або можуть призвести до посилення симптомів. Злоякісний нейролептичний синдром, що є потенційно летальним ускладненням, і виникнення якого можливе при застосуванні будь-яких нейролептиків (див. розділ «Особливі вказівки»). Втрата свідомості.
Порушення з боку ендокринної системи: часто – гіперпролактинемія, яка може призводити до розвитку аменореї, галактореї, гінекомастії, збільшення молочних залоз, появи болів у молочних залозах, оргазмічної дисфункції (порушення оргазму) та еректильної дисфункції. Ці симптоми оборотні після відміни препарату.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення психіки: часто - сомноленція / дрімота, сонливість, безсоння, ажитація, індиферентність (байдужість); нечасто - сплутаність свідомості, галюцинації.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – гіпонатріємія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Порушення з боку серця: рідко – подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, такі як шлуночкова тахікардія типу «пірует», шлуночкова тахікардія, які можуть призводити до фібриляції шлуночків або зупинки серця та раптової смерті (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення з боку судин: нечасто – зниження артеріального тиску, зазвичай, у формі ортостатичної гіпотензії, тромбоз глибоких вен; рідко - аспіраційна пневмонія, пригнічення дихання (при застосуванні з іншими засобами, що гнітять центральну нервову систему [ЦНС]).
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – запор; рідко – кишкова непрохідність, ілеус.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності «печінкових» ферментів.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - висипання на шкірі, включаючи еритематозний висип, макуло-папульозний висип; рідко – кропив'янка.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко – рабдоміоліз, підвищення активності креатинфосфокінази у сироватці крові.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози: нечасто – аменорея, оргазмічна дисфункція; рідко – збільшення молочних залоз, біль у молочних залозах, галакторея, гінекомастія, еректильна дисфункція.
Вагітність, післяпологові та постнатальні стани: частота невідома – синдром «скасування» у новонароджених (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
Загальні розлади: часто – астенія, відчуття втоми; Нечасто - збільшення маси тіла.
Травми, інтоксикації та терапевтичні маніпуляції: частота невідома – падіння, особливо у літніх пацієнтів.
особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром
Злоякісний нейролептичний синдром характеризується блідістю, гіпертермією, ригідністю м'язів, дисфункцією вегетативної нервової системи, порушенням свідомості. Ознаки дисфункції вегетативної нервової системи, такі як підвищене потовиділення та лабільність артеріального тиску та пульсу, можуть передувати настанню гіпертермії і, отже, бути ранніми, попереджувальними симптомами. У разі незрозумілого підвищення температури тіла лікування тіапридом має бути припинено. Причина розвитку злоякісного нейролептичного синдрому залишається нез'ясованою. Передбачається, що у його механізмі грає роль блокада дофамінових рецепторів у смугастому тілі та гіпоталамусі, не виключається вроджена схильність (ідіосинкразія). Розвитку синдрому можуть сприяти інтеркурентна інфекція,
Спостерігалися випадки з нетиповими проявами злоякісного нейролептичного синдрому, наприклад, без ригідності м'язів або артеріальної гіпертензії та з менш вираженою гіпертермією.
Подовження інтервалу QT Тіаприд може спричинити подовження інтервалу QT. Відомо, що цей ефект збільшує ризик розвитку серйозних шлуночкових аритмій, таких як шлуночкова тахікардія типу «пірует» (див. розділ «Побічна дія»).
Перед призначенням терапії нейролептиками, якщо дозволяє стан пацієнта, необхідно контролювати фактори, що схильні до розвитку цих тяжких порушень ритму (брадикардія менше 55 ударів на хвилину, гіпокаліємія, гіпомагніємія, природжений подовжений інтервал QT, одночасне застосування інших препаратів, що викликають брадикардію менше 55 , гіпокаліємію, гіпомагніємію, уповільнення внутрішньосерцевої провідності або подовження інтервалу QT) (див. розділи «Протипоказання», «З обережністю», «Побічна дія»).
Пацієнтам з вищепереліченими факторами ризику, що спричиняють подовження інтервалу QT, при необхідності призначення тіаприду, необхідно дотримуватися особливої обережності. Гіпокаліємія та гіпомагніємія повинні бути скориговані до початку застосування препарату, крім того, слід забезпечити медичне спостереження, контроль електролітів крові та ЕКГ.
Екстрапірамідний синдром
При екстрапірамідному синдромі, викликаному нейролептиками, слід призначати антихолінергічні препарати (а не агоністи дофамінових рецепторів) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Інсульт
У рандомізованих клінічних дослідженнях порівняно з деякими атиповими нейролептиками з плацебо, проведеними у пацієнтів похилого віку з деменцією, спостерігалося триразове збільшення ризику розвитку цереброваскулярних ускладнень. Механізм цього ризику невідомий. Не можна виключити збільшення такого ризику при прийомі інших нейролептиків або інших популяціях пацієнтів, тому тіаприд слід з обережністю призначати пацієнтам з факторами ризику розвитку інсульту.
Пацієнти похилого віку з деменцією
У пацієнтів похилого віку з психозами, пов'язаними з деменцією, при лікуванні антипсихотичними препаратами спостерігалося підвищення ризику летального наслідку. Аналіз 17 плацебо-контрольованих досліджень (середньою тривалістю більше 10 тижнів) показав, що більшість пацієнтів, які приймали атипові антипсихотичні препарати, мали в 1,6-1,7 разів більший ризик смерті, ніж пацієнти, які приймали плацебо. Під час 10-тижневого плацебо-контрольованого клінічного дослідження частота смертельних випадків у групі пацієнтів, які приймали атипові нейролептики, становила 4,5 %, а у групі пацієнтів, які приймали плацебо, – 2,6 %. Хоча причини смерті в клінічних дослідженнях з атиповими антипсихотичними препаратами варіювали, більшість причин смертей мали або серцево-судинну (наприклад, серцева недостатність,
Спостережні дослідження підтвердили, що, подібно до лікування атиповими антипсихотичними препаратами, лікування звичайними антипсихотичними препаратами також може збільшувати смертність. Ступінь, до якої збільшення смертності може бути зумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, незрозуміла.
Венозні тромбоемболічні ускладнення
При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозних тромбоемболічних ускладнень (СОТ), іноді з летальним кінцем (див. розділ «Побічна дія»). Тому тіаприд слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику СОТ. Так як у пацієнтів, які приймають нейролептики, часто є придбані фактори ризику СОТ, будь-які потенційні фактори ризику СОТ повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Тіаприд, а також під час його прийому слід проводити заходи, спрямовані на профілактику тромбоемболічних ускладнень.
Рак молочної залози
Тіаприд може збільшувати концентрацію пролактину у плазмі крові. Тому при застосуванні тіаприду у пацієнтів, які мають в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) рак молочної залози, слід бути обережним (див. розділ «З обережністю»). Такі пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом.
Пацієнти з епілепсією
У зв'язку з тим, що тіаприд може знижувати поріг судомної активності, при застосуванні тіаприду у пацієнтів з епілепсією останні повинні бути під строгим медичним наглядом.
Пацієнти з хворобою Паркінсона, які приймають агоністи дофамінових рецепторів
Крім виняткових випадків, препарат Тіаприд не слід застосовувати у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Якщо є нагальна необхідність лікування нейролептиками пацієнтів із хворобою Паркінсона, які приймають агоністи дофамінових рецепторів, слід провести поступове зниження доз останніх до повної відміни (різка відміна агоністів дофамінових рецепторів може підвищити ризик розвитку у пацієнта злоякісного нейролептичного синдрому) (див. розділ «З обережністю "Взаємодія з іншими лікарськими засобами").
Діти
Застосування тіаприду у дітей вивчено недостатньо. Тому при призначенні тіаприду дітям слід бути обережними. У зв'язку з відсутністю клінічних даних рекомендується бути обережними при призначенні цього лікарського препарату дітям. Понад те, рекомендується щорічно перевіряти в дітей віком здатність до навчання, оскільки препарат може проводити когнітивні функції. Необхідно регулярно коригувати дозу залежно від клінічного стану дитини.
Гематологічні порушення
При застосуванні антипсихотичних препаратів, включаючи Тіаприд, спостерігалися лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Незрозумілі інфекції або пропасниця можуть бути ознаками гематологічних порушень (див. розділ «Побічна дія») і вимагати негайного гематологічного обстеження.
Ниркова недостатність
При нирковій недостатності слід зменшити дозу Тіаприду (через можливий ризик розвитку коми внаслідок порушення виведення тіаприду).
Етанол
Під час лікування препаратом Тіаприд не можна вживати спиртні напої та препарати, що містять етанол (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Вплив на керування транспортними засобами та механізмами
Навіть при застосуванні в рекомендованих дозах тіаприд може мати седативну дію, що призводить до порушення здатності керувати транспортними засобами та займатися потенційно небезпечними видами діяльності. Тому необхідно утриматися від занять цими видами діяльності під час прийому препарату Тіаприд.
Умови зберіганняПри температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиТільки для дорослих та дітей віком від 6 років.
Необхідно завжди підбирати ефективну мінімальну дозу. Якщо дозволяє стан пацієнта лікування слід починати з низької дози, потім поступово підвищуючи її.
Добова доза препарату поділяється на 2-3 прийоми.
Ажитація та агресивні стани при хронічному алкоголізмі або у пацієнтів похилого віку.
Препарат призначають у дозі 200-300 мг на добу. Курс лікування – не більше 4 тижнів.
У пацієнтів похилого віку доза 200-300 мг на добу має досягатись поступово. Лікування слід розпочинати з дози 50 мг двічі на добу. Потім доза може поступово збільшуватись на 50-100 мг кожні 2-3 дні. Середня доза, що застосовується у пацієнтів похилого віку, становить 200 мг на добу, а максимальна доза – 300 мг на добу.
Тяжка форма хореї, важка форма синдрому Жиля де ла Туретта
Для дорослих добова доза становить 300 – 800 мг на добу.
Лікування слід розпочинати з дуже низької дози – 25 мг на добу, з її подальшим поступовим збільшенням до досягнення мінімальної ефективної дози.
Дітям старше 6 років добова доза зазвичай становить 100-150 мг (3-6 мг/кг маси тіла). Максимальна добова доза – 300 мг.
У дорослих та дітей тривалість лікування визначається лікарем у кожному конкретному випадку та залежить від клінічного перебігу захворювання.
Розлади поведінки з ажитацією та агресивністю у дітей віком від 6 років.
Доза становить 100-150 мг на добу.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів з порушеннями функції нирок виведення тіаприду корелює з кліренсом креатиніну. Тому при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв. дозу слід знижувати на 25 %, при кліренсі креатиніну 10-30 мл/хв. з дозами за нормальної функції нирок.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Препарат незначно метаболізується в організмі, проте при порушеннях функції печінки слід застосовувати препарат з обережністю.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Тиаприд таб 100 мг 20 шт производится компанией ОЗОН. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Тиаприд таб 100 мг 20 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Тиаприд таб 100 мг 20 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Тиапридал раствор для инъекций 100мг/2мл амп 12 шт Тиапридал раствор для инъекций 100мг/2мл амп 12 шт, Тиапридал таб 100 мг 20 шт Тиапридал таб 100 мг 20 шт, Тиаприд раствор для инъекций 50мг/мл 2мл амп 10 шт Тиаприд раствор для инъекций 50мг/мл 2мл амп 10 шт, Тиаприд таб 100 мг 20 шт Тиаприд таб 100 мг 20 шт.
Пока нет комментариев