Телзап таб 40мг 90 шт
Топ продаж
Суперцена
Телзап таб 40мг 90 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: телмісартан - 40 мг;
Допоміжні речовини:
Меглюмін, сорбітол, натрію гідроксид, повідон 25, магнію стеарат.
Опис:
Довгі, двоопуклі таблетки від майже білого до жовтуватого кольору з ризиком з двох сторін.
Форма випуску:
Пігулки, 40 мг. По 10 таблеток у блістері з ОПА/Алю/ПВХ/Алю. По 9 блістерів поміщені в картонну пачку разом з інструкцією із застосування.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до активної речовини або до будь-яких допоміжних речовин препарату;
вагітність та період грудного вигодовування;
обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів;
тяжкі порушення функції печінки (клас З класифікації Чайлд-Пью);
спільне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації [СКФ] менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»);
спадкова непереносимість фруктози (через наявність сорбітолу у складі таблетки);
одночасне застосування з інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (іАПФ) у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»);
вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю
Препарат ТЕЛЗАП® слід призначати з обережністю при наступних станах/захворюваннях: двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує;
порушення функції нирок; легкі та помірні порушення функції печінки;
зниження обсягу циркулюючої крові (ОЦК) на тлі попереднього прийому діуретиків, обмеження споживання кухонної солі, діареї або блювання; гіпонатріємія;
гіперкаліємія; стан після трансплантації нирки (досвід застосування відсутній);
тяжка хронічна серцева недостатність;
стеноз аортального та мітрального клапана;
гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
первинний гіперальдостеронізм (ефективність та безпека не встановлені);
застосування у пацієнтів негроїдної раси.
Дозування40 мг
Показання до застосуванняЕсенційна гіпертензія;
Зниження смертності та частоти серцево-судинних захворювань у дорослих пацієнтів:
- із серцево-судинними захворюваннями атеротромботичного генезу (ішемічна хвороба серця, інсульт або ураження периферичних артерій в анамнезі);
- З цукровим діабетом 2 типу з ураженням органів-мішеней.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПодвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Супутнє застосування телмісартану з аліскіреном протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) і не рекомендується іншим пацієнтам. Одночасне застосування телмісартану та інгібіторів АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Протипоказання»). Дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС внаслідок комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРАII або аліскірену пов'язана з підвищеною частотою небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням тільки одного чинного на РААС. Ризик розвитку гіперкаліємії може зростати при сумісному застосуванні з іншими лікарськими препаратами, здатними викликати гіперкаліємію (калієвмісні харчові добавки та замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), нестероїдні протизапальні циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), гепарин, імунодепресанти (циклоспорин або такролімус), та триметоприм). При необхідності на тлі документально підтвердженої гіпокаліємії спільне застосування препаратів слід здійснювати з обережністю та регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. здатними викликати гіперкаліємію (калійвмісні харчові добавки та замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП, включаючи селективні інгібітори2 циклоокси) (Циклоспорин або такролімус), і триметоприм). При необхідності на тлі документально підтвердженої гіпокаліємії спільне застосування препаратів слід здійснювати з обережністю та регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. здатними викликати гіперкаліємію (калійвмісні харчові добавки та замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП, включаючи селективні інгібітори2 циклоокси) (Циклоспорин або такролімус), і триметоприм). При необхідності на тлі документально підтвердженої гіпокаліємії спільне застосування препаратів слід здійснювати з обережністю та регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. імунодепресанти (циклоспорин або такролімус), та триметоприм). При необхідності на тлі документально підтвердженої гіпокаліємії спільне застосування препаратів слід здійснювати з обережністю та регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. імунодепресанти (циклоспорин або такролімус), та триметоприм). При необхідності на тлі документально підтвердженої гіпокаліємії спільне застосування препаратів слід здійснювати з обережністю та регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові.
Дігоксин: при сумісному прийомі телмісартану з дигоксином було відмічено середнє підвищення Сmax дигоксину в плазмі крові на 49% та мінімальної концентрації на 20%. На початку лікування, при доборі дози та припиненні лікування телмісартаном слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину в плазмі крові для її підтримки в рамках терапевтичного діапазону
Калійзберігаючі діуретики або харчові добавки, що містять калій: антагоністи рецепторів ангіотензину II, такі як телмісартан, знижують викликану діуретиком втрату калію. Калійзберігаючі діуретики, наприклад, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид, харчові добавки, що містять калій, або замінники солі можуть призвести до значного підвищення вмісту калію в плазмі крові. Якщо супутнє застосування показано, оскільки є документально підтверджена гіпокаліємія, їх слід застосовувати з обережністю та на тлі регулярного контролю вмісту калію в плазмі.
Препарати літію: при сумісному прийомі препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРАII, включаючи телмісартан, виникало оборотне підвищення концентрацій літію в плазмі та його токсичної дії. За необхідності застосування цієї комбінації препаратів рекомендується ретельно контролювати концентрації літію у плазмі.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): нестероїдні протизапальні засоби (тобто ацетилсаліцилова кислота в дозах, що використовуються для протизапального лікування, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) можуть послаблювати антигіпертензивну дію АРАII. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (наприклад, пацієнтів з зневодненням, пацієнтів похилого віку з порушенням функції нирок) спільне застосування АРАII та препаратів, що пригнічують циклооксигеназу - 2, може призводити до подальшого погіршення ниркової функції, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, яка, як правило , є оборотною. Тому спільне застосування препаратів слід здійснювати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. Слід забезпечити належне надходження рідини, крім того,
Діуретики (тіазидні або «петлеві»): попереднє лікування високими дозами діуретиків, такими як фуросемід («петлевий» діуретик) та гідрохлортіазид (тіазидний діуретик), може призвести до гіповолемії та ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку лікування телмісартаном.
Інші гіпотензивні засоби: дія телмісартану може посилюватися при сумісному застосуванні інших гіпотензивних лікарських засобів. На підставі фармакологічних властивостей баклофену та аміфостину можна припустити, що вони посилюватимуть терапевтичний ефект усіх гіпотензивних засобів, включаючи телмісартан. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватися на фоні алкоголю, барбітуратів, наркотичних засобів або антидепресантів.
Кортикостероїди (для системного застосування): кортикостероїди послаблюють дію телмісартану.
ПередозуванняСимптоми: найбільш вираженими проявами передозування були виражене зниження артеріального тиску та тахікардія, також повідомляли про брадикардію, запаморочення, підвищення концентрації сироваткового креатиніну та гостру ниркову недостатність.
Лікування: телмісартан не виводиться шляхом гемодіалізу. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів та здійснювати симптоматичне, а також підтримуюче лікування. Підхід до лікування залежить від часу, що минув після прийому препарату, та вираженості симптомів. Рекомендовані заходи включають провокування блювання і/або промивання шлунка, доцільний прийом активованого вугілля. Слід регулярно контролювати вміст електролітів та креатиніну у плазмі крові. При виникненні вираженого зниження артеріального тиску пацієнту слід прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами, при цьому необхідно швидко заповнити об'єм ОЦК та електролітів.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензину II рецепторів антагоніст
Код АТХ C09CA07
Фармакодинаміка:
Телмісартан є специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (АРАII) (тип AT1), ефективним при пероральному прийомі. Телмісартан має дуже високу спорідненість до AT1-рецепторів, через яку реалізується дія ангіотензину II. Він витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується лише з підтипом АТ1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язок має стійкий характер. Телмісартан не має спорідненості до інших рецепторів, у тому числі до АТ2-рецептора та інших менш вивчених рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Телмісартан знижує концентрацію альдостерону в плазмі, не знижує активність реніну та не блокує іонні канали. Телмісартан не пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) (кініназу II), який також каталізує руйнування брадикініну. Це дозволяє уникнути побічних ефектів, пов'язаних із дією брадикініну (наприклад, сухий кашель).
Есенційна гіпертензія: у пацієнтів телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану. Дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається клінічно значущою до 48 годин. Виражена антигіпертензивна дія зазвичай розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому. У пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС). У разі різкого припинення прийому телмісартану АТ протягом кількох днів поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому «скасування». Як показали результати порівняльних клінічних досліджень, антигіпертензивна дія телмісартану порівнянна з антигіпертензивною дією препаратів інших класів (амлодипіном, атенололом, еналаприлом, гідрохлортіазидом та лізиноприлом). Частота виникнення сухого кашлю була значно нижчою на фоні застосування телмісартану на відміну від інгібіторів АПФ.
Профілактика серцево-судинних захворювань: у пацієнтів віком 55 років і старше з ішемічною хворобою серця, інсультом, транзиторною ішемічною атакою, ураженням периферичних артерій або з ускладненнями цукрового діабету 2 типу (наприклад, ретинопатією, гіпертрофією лівого шлуночка, макро- або мікроаль анамнезі, схильних до ризику виникнення серцево-судинних подій, телмісартан надавав дію, подібну до ефекту раміприлу щодо зниження комбінованої кінцевої точки: серцево-судинної смертності від інфаркту міокарда без смертельного наслідку, інсульту без смертельного наслідку та госпіталізації у зв'язку з хронікою. Телмісартан був також ефективний, як і раміприл щодо зниження частоти вторинних точок: серцево-судинної смертності, інфаркту міокарда без смертельного наслідку або інсульту без смертельного наслідку. Сухий кашель та ангіоневротичний набряк рідше були описані на фоні прийому телмісартану на відміну від раміприлу, при цьому артеріальна гіпотензія частіше виникала на фоні прийому телмісартану.
Пацієнти дитячого та підліткового віку: безпека та ефективність телмісартану у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені.
Фармакокінетика:
При прийомі внутрішньо телмісартан швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність – 50%. При вживанні одночасно з їжею зменшення AUC (площа під кривою "концентрація-час") коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно, приймався телмісартану одночасно з прийомом їжі чи ні. Спостерігається різниця у плазмових концентраціях у чоловіків та жінок. Сmах (максимальна концентрація) та AUC були приблизно в 3 та 2 рази, відповідно, вище у жінок у порівнянні з чоловіками без значного впливу на ефективність. Не відмічено лінійного взаємозв'язку між дозою препарату та його плазмовою концентрацією. Cmax і меншою мірою AUC зростають непропорційно підвищенню дози при використанні доз вище 40 мг на добу.
Розподіл: телмісартан міцно зв'язується з білками плазми крові (>99,5%) в основному з альбуміном та альфа-1 кислим глікопротеїном. Середній обсяг розподілу (Vdss) в рівноважному стані становить приблизно 500 л.
Метаболізм: метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Кон'югат не має фармакологічної активності.
Виведення: період напіввиведення (Т1/2) становить більше 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 1%. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 1000 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв).
Особливі популяції пацієнтів
Літні пацієнти: фармакокінетика телмісартану у пацієнтів похилого віку віком від 65 років не відрізняється від молодих пацієнтів. Корекція доз не потрібна.
Пацієнти з порушенням функції нирок: у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок корекція дози телмісартану не потрібна. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, рекомендована нижча початкова доза – 20 мг на добу (див. розділ «Особливі вказівки»). Телмісартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.
Пацієнти з порушенням функції печінки: у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) добова доза препарату не повинна перевищувати 40 мг.
Вагітність та годування груддюВ даний час достовірна інформація з безпеки застосування телмісартану у вагітних жінок відсутня. У дослідженнях на тваринах було виявлено репродуктивну токсичність препарату. Застосування препарату ТЕЛЗАП протипоказане під час вагітності (див. розділ «Протипоказання»). При необхідності тривалого лікування препаратом ТЕЛЗАП пацієнтки, які планують вагітність, повинні вибрати альтернативний гіпотензивний препарат з доведеним профілем безпеки застосування під час вагітності. Після встановлення факту вагітності лікування препаратом ТЕЛЗАП® слід негайно припинити та за необхідності розпочати альтернативне лікування. Як показали результати клінічних спостережень, застосування АРАII у ході другого та третього триместрів вагітності надає токсичну дію на плід (погіршення ниркової функції, олігогідрамніон, затримка окостеніння черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія та гіперкаліємія). При застосуванні АРАІІ протягом другого триместру вагітності рекомендовано ультразвукове дослідження нирок та черепа плода. Дітей, матері яких приймали АРАII під час вагітності, слід ретельно спостерігати за артеріальною гіпотензією.
Період грудного вигодовування: інформація щодо застосування телмісартану в період грудного вигодовування відсутня. Прийом препарату ТЕЛЗАП у період грудного вигодовування протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»), слід застосовувати альтернативний гіпотензивний препарат з більш сприятливим профілем безпеки, особливо при годівлі новонародженої або недоношеної дитини.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані ефекти класифіковані відповідно до частоти їх розвитку наступним чином: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1,000 до <1/100), рідко (від >1/10,000 до <1/1,000); дуже рідко (<1/10,000); частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення було неможливо.
В рамках кожної групи згідно з частотою виникнення небажані реакції представлені в порядку зменшення серйозності.
Інфекційні та паразитарні захворювання нечасті: інфекції сечовивідних шляхів, включаючи цистит, інфекції верхніх дихальних шляхів, включаючи фарингіт та синусит; рідко: сепсис, у тому числі з летальним кінцем.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи нечасті: анемія; рідко: еозинофілія, тромбоцитопенія.
Порушення імунної системи рідко: анафілактична реакція, гіперчутливість.
Порушення з боку обміну речовин та харчування нечасто: гіперкаліємія; рідко: гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом).
Порушення психіки: нечасто: безсоння, депресія; рідко тривога.
Порушення з боку нервової системи нечасті: непритомність; рідко: сонливість.
Порушення органу зору рідко: зорові розлади.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення нечасті: вертиго.
Порушення з боку серця нечасті: брадикардія; рідко: тахікардія.
Порушення з боку судин нечасті: виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння нечасто: задишка, кашель; дуже рідко: інтерстиціальна хвороба легень.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту нечасті: біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання; рідко: сухість у роті, дискомфорт у ділянці шлунка, порушення смакових відчуттів.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів рідко: порушення функції печінки/ураження печінки.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин нечасто: свербіж шкіри, гіпергідроз, висип; рідко: ангіоневротичний набряк (також з летальним кінцем), екзема, еритема, кропив'янка, лікарський висип, токсичний шкірний висип.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини нечасті: біль у спині (ішіалгія), м'язові спазми, міалгія; рідко: артралгія, біль у кінцівках, біль у сухожиллях (тенденітоподібний синдром).
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів нечасті: порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність.
Загальні розлади та порушення у місці введення нечасто: біль у грудях, астенія (слабкість); рідко: грипоподібний синдром.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень не часто: підвищення концентрації креатиніну в плазмі; рідко: зниження вмісту гемоглобіну, підвищення вмісту сечової кислоти у плазмі крові, підвищення активності «печінкових» ферментів та креатинфосфокінази (КФК).
особливі вказівкиПорушення функції печінки: застосування препарату ТЕЛЗАП протипоказане у пацієнтів з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів або тяжким порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) (див. розділ «Протипоказання»), оскільки телмісартан в основному виводиться з жовчю. Припускають, що у подібних пацієнтів знижено печінковий кліренс телмісартану. У пацієнтів з легким або помірним ступенем порушення функції печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) препарат ТЕЛЗАП® слід застосовувати з обережністю (див. розділ «З обережністю»).
Реноваскулярна гіпертензія: при лікуванні лікарськими засобами, що діють на РААС, у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки зростає ризик виникнення тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності.
Порушення функції нирок та пересадка нирки: при застосуванні препарату ТЕЛЗАП у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендовано періодичний контроль вмісту калію та креатиніну у плазмі. Досвід клінічного застосування препарату ТЕЛЗАП у пацієнтів, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.
Зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК): симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після першого прийому препарату ТЕЛЗАП® може виникати у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або вмістом натрію в плазмі крові на тлі попереднього лікування діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювоти. Подібні стани (дефіцит рідини та/або натрію) повинні бути усунені до початку прийому препарату ТЕЛЗАП.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи: супутнє застосування телмісартану з аліскіреном протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) (див. розділ «Протипоказання»). Одночасне застосування телмісартану та інгібіторів АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Протипоказання»). Внаслідок пригнічення РААС були відзначені: артеріальна гіпотензія, непритомність, гіперкаліємія та порушення ниркової функції (у тому числі гостра ниркова недостатність) у схильних до цього пацієнтів, особливо при спільному застосуванні кількох лікарських засобів, що так само діють на цю систему. Тому подвійна блокада РААС (наприклад, на фоні прийому телмісартану з іншими антагоністами РААС) не рекомендована.
Первинний гіперальдостеронізм: у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом лікування гіпотензивними лікарськими засобами, дія яких здійснюється шляхом пригнічення РААС, як правило, неефективна. У зв'язку з цим застосування препарату ТЕЛЗАП не рекомендовано.
Стеноз аортального та мітрального клапанів, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія: як і щодо інших судинорозширювальних засобів, пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом, а також гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією при застосуванні препарату ТЕЛЗАП® необхідно дотримуватись особливої обережності.
Пацієнти з цукровим діабетом, які отримували інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо: на фоні лікування препаратом ТЕЛЗАП у цих пацієнтів може виникати гіпоглікемія. У таких пацієнтів слід посилити контроль глікемії, оскільки може виникнути потреба у корекції дози інсуліну або гіпоглікемічного засобу.
Гіперкаліємія: прийом лікарських засобів, що діють на РААС, може спричинити гіперкаліємію. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом, пацієнтів, які також приймають лікарські препарати, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові, та/або пацієнтам із супутніми захворюваннями гіперкаліємія може призвести до смерті. При вирішенні питання про супутнє застосування лікарських засобів, що діють на РААС, необхідно оцінити співвідношення «ризик-користування». Основними факторами ризику гіперкаліємії, які слід враховувати, є: цукровий діабет, ниркова недостатність, вік (пацієнти старше 70 років); поєднання з одним або більше лікарськими засобами, що діють на РААС, та/або калійвмісними харчовими добавками. Лікарськими препаратами або терапевтичними класами лікарських препаратів, які можуть спричиняти гіперкаліємію, є замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецептора ангіотензину II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП, у тому числі селектив, (циклоспорин або такролімус) та триметоприм; інтеркурентні захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). які можуть викликати гіперкаліємію, є замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецептора ангіотензину II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2), гепарин; інтеркурентні захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). які можуть викликати гіперкаліємію, є замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецептора ангіотензину II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2), гепарин; інтеркурентні захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). інгібітори АПФ, антагоністи рецептора ангіотензину II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2), гепарин, імунодепресанти (циклоспорин або такролімус) та триметоприм; інтеркурентні захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). інгібітори АПФ, антагоністи рецептора ангіотензину II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2), гепарин, імунодепресанти (циклоспорин або такролімус) та триметоприм; інтеркурентні захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). інтеркурентні захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). інтеркурентні захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Сорбітол: цей лікарський препарат містить сорбітол (E420). Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози не повинні приймати препарат ТЕЛЗАП.
Етнічні відмінності: як зазначено для інгібіторів АПФ, телмісартан та інші АРАII, мабуть, менш ефективно знижують артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, внаслідок більшої схильності до зниження активності реніну у популяції цих пацієнтів.
Інше: як і при застосуванні інших гіпотензивних засобів, надмірне зниження рівня артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіоміопатією або ішемічною хворобою серця може призводити до розвитку інфаркту міокарда чи інсульту.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами. Спеціальних клінічних досліджень щодо вивчення впливу препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами не проводилося. При керуванні автомобілем та роботі з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги, слід бути обережними, оскільки на фоні прийому препарату ТЕЛЗАП® рідко можуть виникати запаморочення та сонливість.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат ТЕЛЗАП приймають внутрішньо один раз на добу, запиваючи рідиною, незалежно від їди.
Артеріальна гіпертензія: початкова рекомендована доза препарату ТЕЛЗАП становить 1 таблетку (40 мг) один раз на добу. У деяких пацієнтів може бути ефективним прийом 20 мг на добу. Дозу 20 мг можна отримати шляхом поділу таблетки 40 мг навпіл за ризиком. У випадках, коли терапевтичний ефект не досягається, рекомендована доза препарату ТЕЛЗАП може бути збільшена до максимальної 80 мг один раз на добу. В якості альтернативи препарат Телзап® можна приймати у поєднанні з тіазидними діуретиками, наприклад, гідрохлортіазидом, який при спільному застосуванні надавав додаткову антигіпертензивну дію. При вирішенні питання збільшення дози слід брати до уваги, що максимальний антигіпертензивний ефект зазвичай досягається протягом 4-8 тижнів після початку лікування.
Зниження смертності та частоти серцево-судинних захворювань: рекомендована доза препарату ТЕЛЗАП – 80 мг 1 раз на добу. У початковий період лікування рекомендується спостереження за рівнем артеріального тиску (АТ), може знадобитися корекція гіпотензивної терапії.
Пацієнти з порушенням функції нирок: досвід застосування телмісартану у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю або пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, обмежений. Даним пацієнтам рекомендована нижча початкова доза – 20 мг на добу (див. розділ «Особливі надання»). Для пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. Супутнє застосування препарату ТЕЛЗАП з аліскіреном протипоказане пацієнтам з нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) (див. розділ «Протипоказання»). Одночасне застосування препарату ТЕЛЗАП з іАПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти з порушенням функції печінки: препарат ТЕЛЗАП протипоказаний пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю, відповідно) препарат призначається з обережністю, доза не повинна перевищувати 40 мг один раз на добу (див. розділ «З обережністю»).
Пацієнти похилого віку: для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція дози.
Дитячий та підлітковий вік: застосування препарату ТЕЛЗАП® у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказано через відсутність даних щодо безпеки та ефективності (див. розділ «Протипоказання»).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Телзап таб 40мг 90 шт производится компанией САНОФИ РОССИЯ. Само производство расположено в стране Турция.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Телзап таб 40мг 90 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Телзап таб 40мг 90 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Микардис таб 40мг 28 шт Микардис таб 40мг 28 шт, Микардис таб 80мг 28 шт Микардис таб 80мг 28 шт, Телзап таб 40мг 30 шт Телзап таб 40мг 30 шт, Телзап таб 80мг 30 шт Телзап таб 80мг 30 шт, Телзап таб 80мг 90 шт Телзап таб 80мг 90 шт, Телмисартан-СЗ таб 80 мг 28 шт Телмисартан-СЗ таб 80 мг 28 шт, Телмисартан таб 40 мг 14 шт Телмисартан таб 40 мг 14 шт, Телмисартан таб 80 мг 28 шт Телмисартан таб 80 мг 28 шт, Телмиста таб 40мг 28 шт Телмиста таб 40мг 28 шт, Телмиста таб 40мг 84 шт Телмиста таб 40мг 84 шт, Телмиста таб 80мг 28 шт Телмиста таб 80мг 28 шт, Телмиста таб 80мг 84 шт Телмиста таб 80мг 84 шт, Телпрес таб 20мг 28 шт Телпрес таб 20мг 28 шт, Телпрес таб 40мг 28 шт Телпрес таб 40мг 28 шт, Телпрес таб 40мг 56 шт Телпрес таб 40мг 56 шт, Телпрес таб 40мг 98 шт Телпрес таб 40мг 98 шт, Телпрес таб 80мг 28 шт Телпрес таб 80мг 28 шт, Телпрес таб 80мг 56 шт Телпрес таб 80мг 56 шт, Телпрес таб 80мг 98 шт Телпрес таб 80мг 98 шт, Телсартан таб. 40мг 30 шт Телсартан таб. 40мг 30 шт, Телсартан таб. 80мг 30 шт Телсартан таб. 80мг 30 шт.
Пока нет комментариев