Телсартан таб 40мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Телсартан таблетки 40 мг 30 штук - це ліки, що належать до групи ангіотензин II рецепторів антагоністів. Вони знижують артеріальний тиск у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, не впливаючи на частоту серцевих скорочень. Ліки мають високу спорідненість до підтипу AT1 рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Телсартан не пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент і не блокує іонні канали. Ліки метаболізуються шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою і виводяться через кишечник у незміненому вигляді. Корекція доз не потрібна для літніх пацієнтів та тих, у кого є легке або помірне порушення функції нирок.
Телсартан таб 40мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
телмісартан 40,00 мг;
допоміжні речовини:
меглюмін 12,00 мг, натрію гідроксид 3,35 мг, повідон-К30 12,0 мг, полісорбат-80 1,50 мг, манітол 216,05 мг, магнію стеа 10 мг
Опис:
Пігулка капсулоподібної форми, двоопукла, білого або майже білого кольору, на одній стороні роздільна ризику і тиснення «Т» і «L» по різні боки від неї, на іншій стороні тиснення «40».
Форма випуску:
Пігулки 40 мг.
По 10 таблеток у блістері (ПВХ/Аl/ПА) фольги/алюмінієвої фольги.
По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.
Протипоказання• Підвищена чутливість до чинної речовини або допоміжних компонентів препарату.
• Вагітність та період грудного вигодовування.
• Обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів.
• Тяжкі порушення функції печінки (клас З класифікації Чайлд-Пью).
• Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла).
• Одночасне застосування з інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
• Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Обережно • Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки (див. розділ «Особливі вказівки»).
• Легкі та помірні порушення функції печінки та нирок (див. розділ «Особливі вказівки»).
• Зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) внаслідок попередньої діуретичної терапії, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання.
• Гіпонатріємія.
• Гіперкаліємія.
• Стан після трансплантації нирки (досвід застосування відсутній).
• Хронічна серцева недостатність.
• Стеноз аортального та мітрального клапана.
• Ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз (гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія).
• Первинний гіперальдостеронізм.
Дозування40 мг
Показання до застосування• Артеріальна гіпертензія.
• Зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів віком 55 років та старше з високим ризиком серцево-судинних захворювань.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПрийом телмісартану, як і інших препаратів, що діють на систему ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС), здатний провокувати гіперкаліємію. Ризик виникнення гіперкаліємії може збільшуватися при одночасному призначенні з замінниками солі, що містять калій; калійзберігаючими діуретиками; інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ); АРА ІІ; нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні до циклооксигенази (ЦОГ) 2 типу; гепарином; імуносупресивними препаратами (циклоспорином або такролімусом) та триметопримом.
Частота розвитку гіперкаліємії залежить від наявності факторів ризику. При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків і замінників калію містять солі ризик розвитку гіперкаліємії особливо високий. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ або нестероїдними протизапальними засобами супроводжується меншим ризиком розвитку гіперкаліємії, за умови ретельного дотримання запобіжних заходів.
Подвійна блокада системи ренін-ангіотензин-альдостерон
Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), тому застосування комбінації цих препаратів розцінюється як подвійна блокада РААС.
Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
За абсолютної необхідності терапія із застосуванням подвійної блокади РААС повинна проводитись під суворим лікарським контролем та ретельним моніторингом функції нирок, електролітів та артеріального тиску.
Дігоксин
При одночасному прийомі телмісартану та дигоксину спостерігається медіанне збільшення пікової та залишкової концентрації дигоксину в плазмі крові (49% та 20% відповідно). На початку, при коригуванні та припиненні прийому телмісартану необхідно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці крові, щоб підтримувати його в межах терапевтичного діапазону.
Калійзберігаючі діуретики та замінники солі, що містять калій
АРА II, такі як телмісартан, зменшують втрату калію, спричинену діуретиками. Калійзберігаючі діуретики, такі як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид, препарати калію або замінники солі, що містять калій, можуть викликати значне збільшення сироваткового вмісту калію. Якщо необхідне їх одночасне застосування через наявність доведеної гіпокаліємії, проводити лікування слід з обережністю під частим контролем вмісту калію в сироватці крові.
Літій
При одночасному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II, включаючи телмісартану, відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в плазмі, що супроводжується токсичною дією. За необхідності одночасного застосування зазначених препаратів рекомендується контролювати вміст солей літію у сироватці крові.
Нестероїдні протизапальні препарати
Ацетилсаліцилова кислота в дозах 3 г на добу та більше, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати антигіпертензивний ефект АРА II. У пацієнтів з порушенням функції нирок (на фоні дегідратації або похилого віку) одночасне призначення АРА II та інгібіторів ЦОГ може призвести до оборотного погіршення ниркової функції. Отже, препарати у зазначеній комбінації призначаються з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Перед застосуванням телмісартану рекомендується оцінити функцію нирок, а також скоригувати порушення водно-електролітного балансу; надалі доцільно контролювати функцію нирок.
Раміпріл
Одночасне застосування з раміприлом призводить до збільшення AUC0-24 та Cmax раміприлу та раміприлату в 2,5 рази. Клінічне значення цього ефекту встановлено.
Петлеві та тіазидні діуретики
Попередня терапія діуретиками у високих дозах, у тому числі фуросемідом («петлевим» діуретиком) та гідрохлортіазидом (тіазидним діуретиком), може призвести до зниження об'єму циркулюючої крові та збільшення ризику розвитку артеріом.
Інші гіпотензивні засоби
Здатність телмісартану знижувати артеріальний тиск може бути посилена при одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів. Враховуючи фармакологічні властивості, можливе посилення ефекту гіпотензивних засобів, включаючи телмісартан при одночасному призначенні з баклофеном або аміфостином.
Етанол, барбітурати, засоби для наркозу та антидепресанти можуть сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії.
Системні кортикостероїди
Глюкокортикостероїди зменшують антигіпертензивний ефект телмісартану.
ПередозуванняІнформація щодо передозування обмежена.
Симптоми: найбільш значущі – виражене зниження артеріального тиску та тахікардія, також може спостерігатися брадикардія, запаморочення, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові та гостра ниркова недостатність.
Лікування: симптоматичне та підтримуюче. Пропоновані заходи включають: викликання блювання та/або промивання шлунка, прийом активованого вугілля, заповнення нестачі рідини та солей. Постійний контроль вмісту електролітів та креатиніну у сироватці крові. Гемодіаліз не є ефективним.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензин II рецепторів антагоніст.
Фармакодинаміка:
Телмісартан – специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину (АРА) II, тип AT1, ефективний при пероральному прийомі. Має високу спорідненість до підтипу AT1 рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується тільки з підтипом рецепторів AT1 ангіотензину II. Зв'язок має тривалий характер. Не має спорідненості до інших рецепторів, у тому числі до рецептора АТ2 та інших менш вивчених рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Знижує концентрацію альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали. Телмісартан не пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент (кініназа II), який також руйнує брадикінін. Тому посилення побічних ефектів, викликаних брадикініном, не очікується.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3-х годин після першого прийому телмісартану внутрішньо. Дія препарату зберігається протягом 24 годин та залишається значущою до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4 тижні після регулярного прийому препарату.
У пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС).
У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому «скасування».
Фармакокінетика:
При прийомі
внутрішньо швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить приблизно 50%. При прийомі одночасно з їжею зменшення площі під фармакокінетичною кривою концентрація-час (AUC) коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому концентрація в плазмі крові вирівнюється незалежно від прийому їжі.
Розподіл
Зв'язок із білками плазми крові – 99,5% (в основному з альбуміном та альфа-1 глікопротеїном). Середнє значення видимого обсягу розподілу у рівноважній концентрації – 500 літрів.
Метаболізм
Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні.
Період
напіввиведення (T1/2) – більше 20 годин. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше ніж 2% від прийнятої дози. Загальний плазмовий кліренс високий (900 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв).
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Гендерні відмінності
Спостерігається різниця у плазмових концентраціях телмісартану у чоловіків та жінок. Максимальна концентрація в плазмі (Сmax) приблизно в 3 рази і AUC приблизно в 2 рази вища у жінок у порівнянні з чоловіками без значного впливу на ефективність. Корекція доз не потрібна.
Літні пацієнти
Фармакокінетика телмісартану у пацієнтів похилого віку не відрізняється від фармакокінетики у молодих пацієнтів. Корекція доз не потрібна.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок корекція дози телмісартану не потрібна.
Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, рекомендована нижча початкова доза – 20 мг на добу.
Телмісартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Дослідження фармакокінетики у пацієнтів із печінковою недостатністю показали збільшення абсолютної біодоступності телмісартану практично до 100%. При печінковій недостатності Т1/2 не змінюється. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) добова доза препарату не повинна перевищувати 40 мг.
Вагітність та годування груддюЛікарські
засоби, що впливають безпосередньо на РААС, можуть стати причиною серйозних пошкоджень і загибелі плоду, що розвивається, тому при плануванні або встановленні факту вагітності препарат повинен бути відразу скасований і, якщо необхідно, призначена альтернативна гіпотензивна терапія, що має встановлений профіль безпеки при застосуванні під час вагітності . Застосування препарату під час вагітності протипоказане.
У доклінічних дослідженнях телмісартану тератогенних впливів виявлено не було, але встановлено фетотоксичність. Відомо, що вплив антагоністів рецепторів ангіотензину II під час другого та третього триместрів вагітності викликає у людини фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації черепа), а також неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). Пацієнткам, які планують вагітність, слід призначати альтернативну терапію. Якщо лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II відбувалося під час другого триместру вагітності, рекомендується перевірка ультразвуковим методом функції нирок та стану черепа у плода.
Новонароджені, матері яких отримували антагоністи рецепторів ангіотензину II, повинні ретельно спостерігатися щодо гіпотензії.
Період грудного вигодовування
Грудне вигодовування протипоказане під час терапії телмісартаном.
Дослідження впливу на фертильність
людини не проводилися.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЗагалом частота виникнення небажаних реакцій, зазначена для телмісартану, можна порівняти з аналогічною для плацебо. Випадки побічних ефектів, що спостерігаються, не корелювали зі статтю, віком або расовою приналежністю пацієнтів.
Класифікація частоти побічних реакцій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від >1/1000 до <1/100); рідко (від >1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (від <1/10 000); частота невідома (за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо).
Інфекційні та паразитарні захворювання
Нечасто – інфекції верхніх дихальних шляхів, у тому числі фарингіт та синусит, інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит); частота невідома – сепсис, включаючи сепсис із летальним кінцем.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Нечасто – анемія; рідко – тромбоцитопенія; частота невідома – еозинофілія.
Порушення психіки
Нечасто – депресія; рідко – тривожність.
Порушення з боку нервової системи
Нечасто – безсоння, синкопе, вертиго; рідко - непритомність.
Порушення органу зору
Рідко – порушення зору.
Порушення з боку серця
Нечасто – брадикардія; рідко – тахікардія.
Порушення з боку судин
Нечасто – виражене зниження артеріального тиску*, ортостатична гіпотензія; * – часто спостерігалося у пацієнтів з контрольованим АТ, які отримували лікування телмісартаном з метою зниження ризику серцево-судинної смертності на додаток до стандартного лікування.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Нечасто – задишка, кашель.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Нечасто – біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання; рідко – розлад шлунка, дискомфорт, сухість слизової оболонки ротової порожнини, порушення функції печінки/захворювання печінки.
Порушення з боку імунної системи
Рідко – гіперчутливість, ангіоневротичний набряк (у тому числі зі смертельними наслідками); частота невідома – анафілактичні реакції.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Нечасто – гіпергідроз, свербіж шкіри, висип; рідко – еритема, лікарський висип, токсичний висип, екзема, частота невідома – кропив'янка.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
Нечасто – міалгія, біль у спині (наприклад, ішіас), м'язові спазми; рідко – артралгія, біль у кінцівках; частота невідома – біль у ділянці сухожиль (тендінітоподібні симптоми).
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Нечасто – ниркова недостатність, зокрема гостра ниркова недостатність.
Порушення з боку обміну речовин та харчування
Нечасто – гіперкаліємія.
Загальні розлади
Нечасто – біль у грудях, астенія (слабкість); рідко – грипоподібний стан.
Лабораторні та інструментальні дані
Нечасто – підвищення концентрації креатиніну у крові; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти у крові, «печінкових» ферментів, активності креатинфосфокінази у сироватці крові, зниження гемоглобіну, гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом).
особливі вказівкиПорушення функції печінки
Застосування телмісартану протипоказане у пацієнтів з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів або тяжким порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), оскільки телмісартан виводиться переважно з жовчю. У таких пацієнтів очікується зниження екскреції препарату. Телмісартан слід застосовувати обережно у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки (клас А або В за класифікацією Чайлд-П'ю).
Вазоренальна артеріальна гіпертензія
При застосуванні препаратів, що впливають на РААС у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом єдиної функціонуючої нирки підвищений ризик розвитку вираженої гіпотензії та ниркової недостатності.
Порушення функції нирок
При застосуванні телмісартану у пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендується контролювати сироватковий вміст калію та концентрацію креатиніну. Досвід застосування після нещодавно перенесеної трансплантації нирок не описано.
Гіповолемія
У пацієнтів з гіповолемією та/або гіпонатріємією внаслідок інтенсивної діуретичної терапії, обмеження споживання солі, діареї або блювання може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози телмісартану. Перед початком терапії слід скоригувати порушення водно-електролітного балансу.
Подвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), тому застосування комбінації цих препаратів розцінюється як подвійна блокада РААС.
Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
За абсолютної необхідності терапія із застосуванням подвійної блокади РААС повинна проводитись під суворим лікарським контролем та ретельним моніторингом функції нирок, електролітів та артеріального тиску.
Інші стани, що супроводжуються активацією РААС У пацієнтів, тонус судин та функція нирок яких визначається активністю РААС (пацієнти з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, включаючи стеноз двох ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки), застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, може супроводжуватися розвитком артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії та в окремих випадках – гострої ниркової недостатності.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом є резистентними до гіпотензивних препаратів, що впливають на РААС, тому таким пацієнтам застосування телмісартану не рекомендується.
Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП) Телмісартан необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапанів або ГОКМП.
Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо.
При застосуванні телмісартану у таких пацієнтів можливий розвиток гіпоглікемії. Рекомендовано регулярно контролювати концентрацію глюкози крові та за необхідності проводити корекцію дози гіпоглікемічних засобів.
Гіперкаліємія
Застосування препаратів, що впливають на РААС, може викликати гіперкаліємію. Перед одночасним застосуванням таких препаратів слід оцінити співвідношення користь/ризик.
Фактори ризику гіперкаліємії:
- ниркова недостатність, вік понад 70 років, цукровий діабет;
- одночасне застосування препаратів, що впливають на РААС (інгібіторів АПФ, АРА II) та/або калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, НПЗП (включаючи ЦОГ-2 селективні) препарати (циклоспорин або такролімус), а також триметоприм;
- супутні стани, такі як дегідратація, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, раптове прогресування захворювання нирок (інфекційні захворювання), стани, що супроводжуються некрозом тканин (гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма).
Пацієнтам групи ризику необхідно проводити ретельний моніторинг концентрації калію у сироватці крові.
Етичні особливості
Інгібітори АПФ та АРА II (включаючи телмісартан) можуть мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси.
Можливо, це пов'язано зі зниженням рівня реніну при артеріальній гіпертензії у таких пацієнтів порівняно з іншими расами.
Інше
Як і при лікуванні будь-якими гіпотензивними засобами надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС або ішемічною кардіоміопатією може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
Вплив на здатність керувати автомобілем
Спеціальних клінічних досліджень щодо оцінки впливу препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами не проводилося. Однак при керуванні автотранспортом та заняттях небезпечними видами діяльності слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення та сонливості, що потребує дотримання обережності.
Умови зберіганняЗа температури не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи водою.
Артеріальна гіпертензія
Початкова рекомендована доза препарату Телсартан – 1 таблетка 40 мг один раз на добу. Деяким пацієнтам ефективною може бути доза 20 мг на добу (1/2 таблетки 40 мг). У випадках, коли терапевтичний ефект не досягається, максимальна рекомендована доза препарату Телсартан може бути збільшена до 80 мг (1 таблетка 80 мг або 2 таблетки 40 мг) один раз на добу. При вирішенні питання збільшення дози слід брати до уваги, що максимальний антигіпертензивний ефект зазвичай досягається протягом 4-8 тижнів після початку лікування.
Зниження серцево-судинної захворюваності та смертності
Рекомендована доза препарату Телсартан – 1 таблетка 80 мг один раз на добу.
У початковий період лікування може бути потрібна додаткова корекція АТ.
Порушення функції нирок
Існує обмежений досвід застосування телмісартану у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або на гемодіалізі. Таким пацієнтам потрібна низька початкова доза 20 мг.
Пацієнтам з легким або помірним порушенням функції нирок корекція дози не потрібна.
Порушення функції печінки
У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки добова доза препарату Телсартан не повинна перевищувати 40 мг.
Застосування при тяжких порушеннях функції печінки протипоказане (див. розділ "Протипоказання").
Пацієнти похилого віку
Режим дозування не потребує змін.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Телсартан таб 40мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
телмісартан 40,00 мг;
допоміжні речовини:
меглюмін 12,00 мг, натрію гідроксид 3,35 мг, повідон-К30 12,0 мг, полісорбат-80 1,50 мг, манітол 216,05 мг, магнію стеа 10 мг
Опис:
Пігулка капсулоподібної форми, двоопукла, білого або майже білого кольору, на одній стороні роздільна ризику і тиснення «Т» і «L» по різні боки від неї, на іншій стороні тиснення «40».
Форма випуску:
Пігулки 40 мг.
По 10 таблеток у блістері (ПВХ/Аl/ПА) фольги/алюмінієвої фольги.
По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.
Протипоказання• Підвищена чутливість до чинної речовини або допоміжних компонентів препарату.
• Вагітність та період грудного вигодовування.
• Обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів.
• Тяжкі порушення функції печінки (клас З класифікації Чайлд-Пью).
• Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла).
• Одночасне застосування з інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
• Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Обережно • Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки (див. розділ «Особливі вказівки»).
• Легкі та помірні порушення функції печінки та нирок (див. розділ «Особливі вказівки»).
• Зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) внаслідок попередньої діуретичної терапії, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання.
• Гіпонатріємія.
• Гіперкаліємія.
• Стан після трансплантації нирки (досвід застосування відсутній).
• Хронічна серцева недостатність.
• Стеноз аортального та мітрального клапана.
• Ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз (гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія).
• Первинний гіперальдостеронізм.
Дозування40 мг
Показання до застосування• Артеріальна гіпертензія.
• Зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів віком 55 років та старше з високим ризиком серцево-судинних захворювань.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПрийом телмісартану, як і інших препаратів, що діють на систему ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС), здатний провокувати гіперкаліємію. Ризик виникнення гіперкаліємії може збільшуватися при одночасному призначенні з замінниками солі, що містять калій; калійзберігаючими діуретиками; інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ); АРА ІІ; нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні до циклооксигенази (ЦОГ) 2 типу; гепарином; імуносупресивними препаратами (циклоспорином або такролімусом) та триметопримом.
Частота розвитку гіперкаліємії залежить від наявності факторів ризику. При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків і замінників калію містять солі ризик розвитку гіперкаліємії особливо високий. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ або нестероїдними протизапальними засобами супроводжується меншим ризиком розвитку гіперкаліємії, за умови ретельного дотримання запобіжних заходів.
Подвійна блокада системи ренін-ангіотензин-альдостерон
Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), тому застосування комбінації цих препаратів розцінюється як подвійна блокада РААС.
Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
За абсолютної необхідності терапія із застосуванням подвійної блокади РААС повинна проводитись під суворим лікарським контролем та ретельним моніторингом функції нирок, електролітів та артеріального тиску.
Дігоксин
При одночасному прийомі телмісартану та дигоксину спостерігається медіанне збільшення пікової та залишкової концентрації дигоксину в плазмі крові (49% та 20% відповідно). На початку, при коригуванні та припиненні прийому телмісартану необхідно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці крові, щоб підтримувати його в межах терапевтичного діапазону.
Калійзберігаючі діуретики та замінники солі, що містять калій
АРА II, такі як телмісартан, зменшують втрату калію, спричинену діуретиками. Калійзберігаючі діуретики, такі як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид, препарати калію або замінники солі, що містять калій, можуть викликати значне збільшення сироваткового вмісту калію. Якщо необхідне їх одночасне застосування через наявність доведеної гіпокаліємії, проводити лікування слід з обережністю під частим контролем вмісту калію в сироватці крові.
Літій
При одночасному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II, включаючи телмісартану, відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в плазмі, що супроводжується токсичною дією. За необхідності одночасного застосування зазначених препаратів рекомендується контролювати вміст солей літію у сироватці крові.
Нестероїдні протизапальні препарати
Ацетилсаліцилова кислота в дозах 3 г на добу та більше, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати антигіпертензивний ефект АРА II. У пацієнтів з порушенням функції нирок (на фоні дегідратації або похилого віку) одночасне призначення АРА II та інгібіторів ЦОГ може призвести до оборотного погіршення ниркової функції. Отже, препарати у зазначеній комбінації призначаються з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Перед застосуванням телмісартану рекомендується оцінити функцію нирок, а також скоригувати порушення водно-електролітного балансу; надалі доцільно контролювати функцію нирок.
Раміпріл
Одночасне застосування з раміприлом призводить до збільшення AUC0-24 та Cmax раміприлу та раміприлату в 2,5 рази. Клінічне значення цього ефекту встановлено.
Петлеві та тіазидні діуретики
Попередня терапія діуретиками у високих дозах, у тому числі фуросемідом («петлевим» діуретиком) та гідрохлортіазидом (тіазидним діуретиком), може призвести до зниження об'єму циркулюючої крові та збільшення ризику розвитку артеріом.
Інші гіпотензивні засоби
Здатність телмісартану знижувати артеріальний тиск може бути посилена при одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів. Враховуючи фармакологічні властивості, можливе посилення ефекту гіпотензивних засобів, включаючи телмісартан при одночасному призначенні з баклофеном або аміфостином.
Етанол, барбітурати, засоби для наркозу та антидепресанти можуть сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії.
Системні кортикостероїди
Глюкокортикостероїди зменшують антигіпертензивний ефект телмісартану.
ПередозуванняІнформація щодо передозування обмежена.
Симптоми: найбільш значущі – виражене зниження артеріального тиску та тахікардія, також може спостерігатися брадикардія, запаморочення, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові та гостра ниркова недостатність.
Лікування: симптоматичне та підтримуюче. Пропоновані заходи включають: викликання блювання та/або промивання шлунка, прийом активованого вугілля, заповнення нестачі рідини та солей. Постійний контроль вмісту електролітів та креатиніну у сироватці крові. Гемодіаліз не є ефективним.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензин II рецепторів антагоніст.
Фармакодинаміка:
Телмісартан – специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину (АРА) II, тип AT1, ефективний при пероральному прийомі. Має високу спорідненість до підтипу AT1 рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується тільки з підтипом рецепторів AT1 ангіотензину II. Зв'язок має тривалий характер. Не має спорідненості до інших рецепторів, у тому числі до рецептора АТ2 та інших менш вивчених рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Знижує концентрацію альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали. Телмісартан не пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент (кініназа II), який також руйнує брадикінін. Тому посилення побічних ефектів, викликаних брадикініном, не очікується.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3-х годин після першого прийому телмісартану внутрішньо. Дія препарату зберігається протягом 24 годин та залишається значущою до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4 тижні після регулярного прийому препарату.
У пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС).
У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому «скасування».
Фармакокінетика:
При прийомі
внутрішньо швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить приблизно 50%. При прийомі одночасно з їжею зменшення площі під фармакокінетичною кривою концентрація-час (AUC) коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому концентрація в плазмі крові вирівнюється незалежно від прийому їжі.
Розподіл
Зв'язок із білками плазми крові – 99,5% (в основному з альбуміном та альфа-1 глікопротеїном). Середнє значення видимого обсягу розподілу у рівноважній концентрації – 500 літрів.
Метаболізм
Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні.
Період
напіввиведення (T1/2) – більше 20 годин. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше ніж 2% від прийнятої дози. Загальний плазмовий кліренс високий (900 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв).
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Гендерні відмінності
Спостерігається різниця у плазмових концентраціях телмісартану у чоловіків та жінок. Максимальна концентрація в плазмі (Сmax) приблизно в 3 рази і AUC приблизно в 2 рази вища у жінок у порівнянні з чоловіками без значного впливу на ефективність. Корекція доз не потрібна.
Літні пацієнти
Фармакокінетика телмісартану у пацієнтів похилого віку не відрізняється від фармакокінетики у молодих пацієнтів. Корекція доз не потрібна.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок корекція дози телмісартану не потрібна.
Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, рекомендована нижча початкова доза – 20 мг на добу.
Телмісартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Дослідження фармакокінетики у пацієнтів із печінковою недостатністю показали збільшення абсолютної біодоступності телмісартану практично до 100%. При печінковій недостатності Т1/2 не змінюється. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) добова доза препарату не повинна перевищувати 40 мг.
Вагітність та годування груддюЛікарські
засоби, що впливають безпосередньо на РААС, можуть стати причиною серйозних пошкоджень і загибелі плоду, що розвивається, тому при плануванні або встановленні факту вагітності препарат повинен бути відразу скасований і, якщо необхідно, призначена альтернативна гіпотензивна терапія, що має встановлений профіль безпеки при застосуванні під час вагітності . Застосування препарату під час вагітності протипоказане.
У доклінічних дослідженнях телмісартану тератогенних впливів виявлено не було, але встановлено фетотоксичність. Відомо, що вплив антагоністів рецепторів ангіотензину II під час другого та третього триместрів вагітності викликає у людини фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації черепа), а також неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). Пацієнткам, які планують вагітність, слід призначати альтернативну терапію. Якщо лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II відбувалося під час другого триместру вагітності, рекомендується перевірка ультразвуковим методом функції нирок та стану черепа у плода.
Новонароджені, матері яких отримували антагоністи рецепторів ангіотензину II, повинні ретельно спостерігатися щодо гіпотензії.
Період грудного вигодовування
Грудне вигодовування протипоказане під час терапії телмісартаном.
Дослідження впливу на фертильність
людини не проводилися.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЗагалом частота виникнення небажаних реакцій, зазначена для телмісартану, можна порівняти з аналогічною для плацебо. Випадки побічних ефектів, що спостерігаються, не корелювали зі статтю, віком або расовою приналежністю пацієнтів.
Класифікація частоти побічних реакцій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від >1/1000 до <1/100); рідко (від >1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (від <1/10 000); частота невідома (за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо).
Інфекційні та паразитарні захворювання
Нечасто – інфекції верхніх дихальних шляхів, у тому числі фарингіт та синусит, інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит); частота невідома – сепсис, включаючи сепсис із летальним кінцем.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Нечасто – анемія; рідко – тромбоцитопенія; частота невідома – еозинофілія.
Порушення психіки
Нечасто – депресія; рідко – тривожність.
Порушення з боку нервової системи
Нечасто – безсоння, синкопе, вертиго; рідко - непритомність.
Порушення органу зору
Рідко – порушення зору.
Порушення з боку серця
Нечасто – брадикардія; рідко – тахікардія.
Порушення з боку судин
Нечасто – виражене зниження артеріального тиску*, ортостатична гіпотензія; * – часто спостерігалося у пацієнтів з контрольованим АТ, які отримували лікування телмісартаном з метою зниження ризику серцево-судинної смертності на додаток до стандартного лікування.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Нечасто – задишка, кашель.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Нечасто – біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання; рідко – розлад шлунка, дискомфорт, сухість слизової оболонки ротової порожнини, порушення функції печінки/захворювання печінки.
Порушення з боку імунної системи
Рідко – гіперчутливість, ангіоневротичний набряк (у тому числі зі смертельними наслідками); частота невідома – анафілактичні реакції.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Нечасто – гіпергідроз, свербіж шкіри, висип; рідко – еритема, лікарський висип, токсичний висип, екзема, частота невідома – кропив'янка.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
Нечасто – міалгія, біль у спині (наприклад, ішіас), м'язові спазми; рідко – артралгія, біль у кінцівках; частота невідома – біль у ділянці сухожиль (тендінітоподібні симптоми).
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Нечасто – ниркова недостатність, зокрема гостра ниркова недостатність.
Порушення з боку обміну речовин та харчування
Нечасто – гіперкаліємія.
Загальні розлади
Нечасто – біль у грудях, астенія (слабкість); рідко – грипоподібний стан.
Лабораторні та інструментальні дані
Нечасто – підвищення концентрації креатиніну у крові; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти у крові, «печінкових» ферментів, активності креатинфосфокінази у сироватці крові, зниження гемоглобіну, гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом).
особливі вказівкиПорушення функції печінки
Застосування телмісартану протипоказане у пацієнтів з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів або тяжким порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), оскільки телмісартан виводиться переважно з жовчю. У таких пацієнтів очікується зниження екскреції препарату. Телмісартан слід застосовувати обережно у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки (клас А або В за класифікацією Чайлд-П'ю).
Вазоренальна артеріальна гіпертензія
При застосуванні препаратів, що впливають на РААС у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом єдиної функціонуючої нирки підвищений ризик розвитку вираженої гіпотензії та ниркової недостатності.
Порушення функції нирок
При застосуванні телмісартану у пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендується контролювати сироватковий вміст калію та концентрацію креатиніну. Досвід застосування після нещодавно перенесеної трансплантації нирок не описано.
Гіповолемія
У пацієнтів з гіповолемією та/або гіпонатріємією внаслідок інтенсивної діуретичної терапії, обмеження споживання солі, діареї або блювання може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози телмісартану. Перед початком терапії слід скоригувати порушення водно-електролітного балансу.
Подвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), тому застосування комбінації цих препаратів розцінюється як подвійна блокада РААС.
Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
За абсолютної необхідності терапія із застосуванням подвійної блокади РААС повинна проводитись під суворим лікарським контролем та ретельним моніторингом функції нирок, електролітів та артеріального тиску.
Інші стани, що супроводжуються активацією РААС У пацієнтів, тонус судин та функція нирок яких визначається активністю РААС (пацієнти з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, включаючи стеноз двох ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки), застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, може супроводжуватися розвитком артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії та в окремих випадках – гострої ниркової недостатності.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом є резистентними до гіпотензивних препаратів, що впливають на РААС, тому таким пацієнтам застосування телмісартану не рекомендується.
Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП) Телмісартан необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапанів або ГОКМП.
Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо.
При застосуванні телмісартану у таких пацієнтів можливий розвиток гіпоглікемії. Рекомендовано регулярно контролювати концентрацію глюкози крові та за необхідності проводити корекцію дози гіпоглікемічних засобів.
Гіперкаліємія
Застосування препаратів, що впливають на РААС, може викликати гіперкаліємію. Перед одночасним застосуванням таких препаратів слід оцінити співвідношення користь/ризик.
Фактори ризику гіперкаліємії:
- ниркова недостатність, вік понад 70 років, цукровий діабет;
- одночасне застосування препаратів, що впливають на РААС (інгібіторів АПФ, АРА II) та/або калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, НПЗП (включаючи ЦОГ-2 селективні) препарати (циклоспорин або такролімус), а також триметоприм;
- супутні стани, такі як дегідратація, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, раптове прогресування захворювання нирок (інфекційні захворювання), стани, що супроводжуються некрозом тканин (гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма).
Пацієнтам групи ризику необхідно проводити ретельний моніторинг концентрації калію у сироватці крові.
Етичні особливості
Інгібітори АПФ та АРА II (включаючи телмісартан) можуть мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси.
Можливо, це пов'язано зі зниженням рівня реніну при артеріальній гіпертензії у таких пацієнтів порівняно з іншими расами.
Інше
Як і при лікуванні будь-якими гіпотензивними засобами надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС або ішемічною кардіоміопатією може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
Вплив на здатність керувати автомобілем
Спеціальних клінічних досліджень щодо оцінки впливу препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами не проводилося. Однак при керуванні автотранспортом та заняттях небезпечними видами діяльності слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення та сонливості, що потребує дотримання обережності.
Умови зберіганняЗа температури не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи водою.
Артеріальна гіпертензія
Початкова рекомендована доза препарату Телсартан – 1 таблетка 40 мг один раз на добу. Деяким пацієнтам ефективною може бути доза 20 мг на добу (1/2 таблетки 40 мг). У випадках, коли терапевтичний ефект не досягається, максимальна рекомендована доза препарату Телсартан може бути збільшена до 80 мг (1 таблетка 80 мг або 2 таблетки 40 мг) один раз на добу. При вирішенні питання збільшення дози слід брати до уваги, що максимальний антигіпертензивний ефект зазвичай досягається протягом 4-8 тижнів після початку лікування.
Зниження серцево-судинної захворюваності та смертності
Рекомендована доза препарату Телсартан – 1 таблетка 80 мг один раз на добу.
У початковий період лікування може бути потрібна додаткова корекція АТ.
Порушення функції нирок
Існує обмежений досвід застосування телмісартану у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або на гемодіалізі. Таким пацієнтам потрібна низька початкова доза 20 мг.
Пацієнтам з легким або помірним порушенням функції нирок корекція дози не потрібна.
Порушення функції печінки
У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки добова доза препарату Телсартан не повинна перевищувати 40 мг.
Застосування при тяжких порушеннях функції печінки протипоказане (див. розділ "Протипоказання").
Пацієнти похилого віку
Режим дозування не потребує змін.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Телсартан таб 40мг 30 шт производится компанией ДРРЕДДИС. Само производство расположено в стране Индия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Телсартан таб 40мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Телсартан таб 40мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Микардис таб 40мг 28 шт Микардис таб 40мг 28 шт, Микардис таб 80мг 28 шт Микардис таб 80мг 28 шт, Телзап таб 40мг 30 шт Телзап таб 40мг 30 шт, Телзап таб 40мг 90 шт Телзап таб 40мг 90 шт, Телзап таб 80мг 30 шт Телзап таб 80мг 30 шт, Телзап таб 80мг 90 шт Телзап таб 80мг 90 шт, Телмисартан-СЗ таб 80 мг 28 шт Телмисартан-СЗ таб 80 мг 28 шт, Телмисартан таб 40 мг 14 шт Телмисартан таб 40 мг 14 шт, Телмисартан таб 80 мг 28 шт Телмисартан таб 80 мг 28 шт, Телмиста таб 40мг 28 шт Телмиста таб 40мг 28 шт, Телмиста таб 40мг 84 шт Телмиста таб 40мг 84 шт, Телмиста таб 80мг 28 шт Телмиста таб 80мг 28 шт, Телмиста таб 80мг 84 шт Телмиста таб 80мг 84 шт, Телпрес таб 20мг 28 шт Телпрес таб 20мг 28 шт, Телпрес таб 40мг 28 шт Телпрес таб 40мг 28 шт, Телпрес таб 40мг 56 шт Телпрес таб 40мг 56 шт, Телпрес таб 40мг 98 шт Телпрес таб 40мг 98 шт, Телпрес таб 80мг 28 шт Телпрес таб 80мг 28 шт, Телпрес таб 80мг 56 шт Телпрес таб 80мг 56 шт, Телпрес таб 80мг 98 шт Телпрес таб 80мг 98 шт, Телсартан таб. 80мг 30 шт Телсартан таб. 80мг 30 шт.
Пока нет комментариев