Телмиста н таб 125мг+80мг 28 шт
Топ продаж
Суперцена
Телмиста н таб 125мг+80мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: гідрохлортіазид 12,50 мг, телмісартану 80,00 мг.
Допоміжні речовини:
Меглюмін, натрію гідроксид, повідон-К30, лактози моногідрат, сорбітол, магнію стеарат, манітол, манітол DC, барвник заліза оксид червоний (Е172), гіпролоза, кремнію діоксид колоїдний, натрію стеарилфу.
Опис:
Овальні, двоопуклі, двошарові таблетки, один шар від білого до майже білого кольору або рожево-білого кольору, інший шар рожевого кольору з вкрапленнями світло-рожевого та темно-рожевого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, 12,5 мг + 80 мг.
По 7 або 10 таблеток у блістері із комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ - алюмінієвої фольги;
По 2, 4, 8, 12 або 14 блістерів по 7 таблеток або по 3, 6, 9 або 10 блістерів по 10 таблеток поміщають у картонну пачку разом з інструкцією із застосування.
Протипоказання-підвищена чутливість до діючих речовин, або допоміжних компонентів препарату, або інших похідних сульфонаміду;
-Вагітність;
-Період грудного вигодовування;
-обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів;
-Тяжкі порушення функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю);
-Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв);
-рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія;
-одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації [СКФ] менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла);
-одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією;
-Непереносимість фруктози або лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, тому що препарат Телміста H містить лактозу і сорбітол;
-Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Запобіжні заходи -Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки (див. розділ «Особливі вказівки»);
-порушення функції печінки або прогресуючі захворювання печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) (див. розділ «Особливі вказівки»);
- зниження ОЦК внаслідок попередньої терапії діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання;
-Гіперкаліємія;
-стан після трансплантації нирки (досвід застосування відсутній);
-Хронічна серцева недостатність ІІІ–ІV функціонального класу (ФК) за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA);
-Гіперкальціємія;
-Гіперхолестеринемія;
-Гіпертригліцеридемія;
-Гіпокаліємія;
-Гіпонатріємія;
-одночасне застосування лікарських препаратів, які можуть викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» або збільшувати тривалість інтервалу QTна ЕКГ;
-одночасне застосування препаратів літію, лікарських препаратів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів;
-Гіперпаратиреоз;
-Старий вік;
-Ішемічна хвороба серця (ІХС);
-прогресуючі захворювання печінки (ризик розвитку печінкової коми);
-Стеноз аортального та/або мітрального клапана;
-Ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз;
-Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП);
-Цукровий діабет;
-первинний гіперальдостеронізм;
-подагра, гіперурикемія;
-Системна червона вовчанка;
-алергічна реакція на пеніцилін в анамнезі;
-Немеланомний рак шкіри (НМРК) в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки»);
-застосування у пацієнтів негроїдної раси;
-Досвід застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК понад 30 мл/хв) обмежений, але не підтверджує розвиток побічних ефектів з боку нирок, і корекція дози не потрібна.
Дозування12.5 мг+80 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у разі неефективності телмісартану або гідрохлортіазиду в монотерапії).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиГідрохлортіазид:
Нерекомендовані поєднання лікарських препаратів
Препарати літію
При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів літію знижується нирковий кліренс літію, що може призвести до підвищення концентрації літію в плазмі та збільшення його токсичності. При необхідності одночасного застосування гідрохлортіазиду слід ретельно підбирати дозу препаратів літію, регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату.
Поєднання лікарських препаратів, які потребують особливої уваги
Препарати, здатні викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» Слід з особливою обережністю застосовувати гідрохлортіазид одночасно з такими препаратами, як: Антиаритмічні лікарські препарати IA класу (хінідин, гідрохінідин,
дизопірамід, прокаїнамід) та IC класу (флекаїні);
-Антиаритмічні лікарські препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, дронедарон, аміодарон;
-Інші (неантиаритмічні) лікарські засоби, такі як:
•нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульпірид, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), п;
• антидепресанти: трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (циталопрам, есциталопрам);
антибактеріальні засоби: фторхінолони (левофлоксацин, моксифлоксацин, спарфлоксацин, ципрофлоксацин), макроліди (еритроміцин при внутрішньовенному введенні, азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин, спіраміцин), ко-тримоксазол;
• протигрибкові засоби: азоли (воріконазол, ітраконазол, кетоконазол, флуконазол);
•протималярійні засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін);
•протипротозойні засоби (пентамідин при парентеральному введенні);
•антиангінальні засоби (ранолазин, беприділ);
•протипухлинні засоби (вандетаніб, миш'яку триоксид, оксаліплатин, такролімус);
• протиблювотні засоби (домперидон, ондансетрон);
• засоби, що впливають на моторику ШКТ (цизаприд);
• антигістамінні засоби (астемізол, терфенадин, мізоластин);
інші лікарські засоби (анагрелід, вазопресин, дифеманілу метилсульфат, кетансерин, пробукол, пропофол, севофлуран, терліпресин, теродилін, цилостазол).
У зв'язку зі збільшенням ризику шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (фактор ризику – гіпокаліємія) слід визначити вміст калію в плазмі крові та, за необхідності, відкоригувати його до початку комбінованої терапії гідрохлортіазидом із зазначеними вище препаратами. Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, вміст електролітів плазми крові та показників ЕКГ. У пацієнтів з гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, які не викликають поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует».
Лікарські засоби, здатні збільшувати тривалість інтервалу QT Одночасне застосування гідрохлортіазиду з лікарськими препаратами, здатними збільшувати тривалість інтервалу QT, має ґрунтуватися на ретельній оцінці для кожного пацієнта співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику (можливе збільшення ризику розвитку поліморфної шлуночкової). При застосуванні таких комбінацій необхідно регулярно реєструвати ЕКГ (для виявлення подовження інтервалу QT), а також контролювати вміст калію в плазмі.
Препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (при внутрішньовенному введенні), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид (адренокортикотропний гормон [АКТГ]), гліциризинова кислота (карбеноксолон, препарати, що містять корінь) кишечника
Збільшення ризику розвитку гіпокаліємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом (адитивний ефект). Необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові, за необхідності – його корекція. На тлі терапії гідрохлортіазидом рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника.
Серцеві глікозиди
Гіпокаліємія та гіпомагніємія, обумовлені дією тіазидних діуретиків, посилюють токсичність серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та серцевих глікозидів слід регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію.
Поєднання лікарських препаратів, які потребують уваги
Інші гіпотензивні препарати
Потенціювання антигіпертензивної дії гідрохлортіазиду (адитивний ефект). Може виникнути потреба в корекції дози одночасно призначених гіпотензивних препаратів.
Етанол, барбітурати, антипсихотичні засоби (нейролептики), антидепресанти, анксіолітики, наркотичні аналгетики та засоби для загальної анестезії
Можливе посилення антигіпертензивної дії гідрохлортіазиду та потенціювання ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад, тубокурарин) Можливе посилення ефекту недеполяризуючих міорелаксантів.
Адреноміметики (пресорні аміни) Гідрохлортіазид може знижувати ефект адреноміметиків, таких як епінефрин (адреналін) та норепінефрин (норадреналін).
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (> 3 г/добу). НПЗЗ можуть знижувати діуретичну та антигіпертензивну дії гідрохлортіазиду. При одночасному застосуванні існує ризик розвитку гострої ниркової недостатності внаслідок зниження ШКФ. Гідрохлортіазид може посилювати токсичну дію високих доз саліцилатів на центральну нервову систему.
Гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін
Тіазидні діуретики впливають на толерантність до глюкози (можливий розвиток гіперглікемії) та знижують ефективність гіпоглікемічних засобів (може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів).
Слід з обережністю застосовувати гідрохлортіазид і метформін у зв'язку з ризиком розвитку лактоацидозу на фоні порушення функції нирок, викликаного гідрохлортіазидом.
Бета-адреноблокатори, діазоксид
Одночасне застосування тіазидних діуретиків (включаючи гідрохлортіазид) з бета-адреноблокаторами або діазоксидом може збільшувати ризик розвитку гіперглікемії.
Лікарські препарати, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон, алопуринол) Може знадобитися корекція дози урикозуричних лікарських засобів, оскільки гідрохлортіазид збільшує концентрацію сечової кислоти у сироватці крові. Тіазидні діуретики можуть збільшувати частоту розвитку реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Амантадин
Тіазидні діуретики (включаючи гідрохлортіазид) можуть знижувати кліренс амантадину, призводити до підвищення концентрації амантадину в плазмі та збільшувати ризик його небажаних ефектів.
Антихолінергічні препарати (холіноблокатори) Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден) збільшують біодоступність тіазидних діуретиків за рахунок зниження моторики ШКТ та швидкості спорожнення шлунка.
Цитотоксичні (протипухлинні) препарати
Тіазидні діуретики зменшують ниркову екскрецію цитотоксичних лікарських засобів (наприклад, циклофосфаміду та метотрексату) та потенціюють їхню мієлосупресивну дію.
Метилдопа
Описано випадки гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи
Протиепілептичні препарати (карбамазепін, окскарбазепін, топірамат) Ризик розвитку симптоматичної гіпонатріємії. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та карбамазепіну необхідне спостереження за станом пацієнта та контроль вмісту натрію у сироватці крові. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та топірамату також слід контролювати вміст топірамату у сироватці крові, за необхідності призначати препарати калію або коригувати дозу топірамату.
СІОЗС При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками можливе потенціювання гіпонатріємії. Необхідний контроль вмісту натрію у плазмі крові.
Циклоспорин
При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та загострення подагри.
Пероральні антикоагулянти
Тіазидні діуретики можуть зменшувати ефект пероральних антикоагулянтів.
Йодовмісні контрастні речовини
Зневоднення організму на фоні прийому тіазидних діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз контрастних речовин, що містять йод. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати втрату рідини.
Препарати кальцію
При одночасному застосуванні можливе підвищення вмісту кальцію в плазмі та розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Якщо необхідне одночасне призначення кальцієвмісних лікарських засобів, слід контролювати вміст кальцію в плазмі крові і коригувати дозу препаратів кальцію.
Аніонні обмінні смоли (колестирамін і колестипол) Аніонні обмінні смоли зменшують абсорбцію гідрохлортіазиду. Одноразові дози колестираміну та колестиполу зменшують всмоктування гідрохлортіазиду в ШКТ на 85 % та 43 % відповідно.
Телмісартан
При одночасному застосуванні телмісартану з:
-іншими гіпотензивними засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту В одному дослідженні при комбінованому застосуванні телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення AUC0-24 та Сmax раміприлу та раміприлату в плазмі крові у 2,5 рази. Клінічна значимість цієї взаємодії не встановлено. При аналізі небажаних явищ, що призвели до припинення лікування, та аналізі серйозних небажаних явищ, отриманих у ході клінічного дослідження, було встановлено, що кашель та ангіоневротичний набряк частіше спостерігалися на тлі терапії раміприлом, тоді як гіпотензія частіше зустрічалася на тлі терапії телмісартаном. Випадки гіперкаліємії, ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та синкопе спостерігалися достовірно частіше при одночасному застосуванні телмісартану та раміприлу.
- препаратами літію відзначалося оборотне збільшення вмісту літію в плазмі, що супроводжується токсичними явищами при прийомі інгібіторів АПФ. У поодиноких випадках подібні зміни зареєстровані при призначенні АРА II, зокрема, телмісартану. При одночасному застосуванні препаратів літію та АРА II рекомендується проводити визначення вмісту літію у плазмі крові.
- НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що застосовуються як протизапальний засіб, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні нестероїдні протизапальні засоби можуть викликати розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які одночасно застосовують нестероїдні протизапальні засоби та телмісартан, на початку лікування повинен бути компенсований ОЦК і проведено контроль функції нирок.
-зниження ефекту гіпотензивних засобів, таких як телмісартан, за допомогою інгібування судинорозширювального ефекту простагландинів відзначалося при одночасному лікуванні з нестероїдними протизапальними засобами. При одночасному застосуванні телмісартану з ібупрофеном або парацетамолом не було виявлено клінічно значущого ефекту.
- дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, глібенкламідом, симвастатином та амлодипіном не виявлено клінічно значущої взаємодії. Відмічено збільшення середньої концентрації дигоксину в плазмі в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному застосуванні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину у плазмі крові.
- аліскиреном, алискиренсодержащими препаратами клінічні дані показали, що подвійна блокада РААС за допомогою одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II та аліскірену пов'язана з високою частотою розвитку побічних ефектів, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія, зниження ниркової функції (у тому числі гостра ниркова) порівняно із застосуванням одного блокатора активності РААС. Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
- Препаратами, здатними викликати гіперкаліємію.
- як і інші лікарські засоби, що діють на РААС, телмісартану може провокувати ризик розвитку гіперкаліємії. Ризик може бути збільшений у разі одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, які можуть викликати гіперкаліємію (замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики [спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид], інгібітори АПФ, АРА II та НПЗЗ, включаючи селективні інгібі , гепарин, імунодепресанти [циклоспорин, такролімус та триметоприм]). Необхідно бути обережними при одночасному застосуванні і періодично контролювати вміст калію в плазмі крові.
- діуретиками (тіазидними чи «петльовими»). Попереднє лікування високими дозами діуретиків, такими як фуросемід («петльовий» діуретик) та гідрохлортіазид (тіазидний діуретик), може призвести до гіповолемії та ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку лікування телмісартаном.
- Кортикостероїди (для системного застосування). Кортикостероїди послаблюють антигіпертензивний ефект телмісартану.
ПередозуванняГідрохлортіазид
Симптоми
Найбільш частими проявами передозування гідрохлортіазидом є збільшення діурезу, що супроводжується гострою втратою рідини (дегідратацією) та електролітними порушеннями (гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія). Передозування гідрохлортіазидом може виявлятися такими симптомами:
з боку серцево-судинної системи: тахікардія, зниження артеріального тиску, шок;
-з боку нервової системи: слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення та спазми литкових м'язів, парестезія, порушення свідомості, втома;
-з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, спрага;
-з боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, олігурія або анурія (через гемоконцентрацію);
-лабораторні показники: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищена концентрація залишкового азоту сечовини у плазмі (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю).
Лікування
При передозуванні проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Якщо гідрохлортіазид був прийнятий нещодавно, для його виведення показано індукцію блювання або промивання шлунка. Абсорбцію гідрохлортіазиду можна зменшити прийомом внутрішньо активованого вугілля. У разі зниження АТ або шоку слід заповнити ОЦК запровадженням плазмозамінних рідин та дефіцит електролітів (калій, натрій). При дихальній недостатності показано інгаляцію кисню або штучну вентиляцію легень. Слід контролювати водно-електролітний баланс (особливо вміст калію у сироватці крові) та функцію нирок до їх нормалізації.
Специфічного антидоту немає. Гідрохлортіазид виводиться при гемодіалізі, проте ступінь його виведення не встановлено.
Телмісартан
Симптоми
Найбільш вираженими проявами передозування були надмірне зниження артеріального тиску та тахікардія, також повідомляли про брадикардію, запаморочення, підвищення концентрації сироваткового креатиніну та гострої ниркової недостатності.
Лікування
Телмісартан не виводиться шляхом гемодіалізу. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів та здійснювати симптоматичне, а також підтримуюче лікування. Підхід до лікування залежить від часу, що минув після прийому препарату, та вираженості симптомів. Рекомендовані заходи включають провокування блювання і/або промивання шлунка, доцільний прийом активованого вугілля. Слід регулярно контролювати вміст електролітів та концентрацію креатиніну у плазмі крові. При виникненні вираженого зниження артеріального тиску пацієнту слід прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами, при цьому необхідно швидко заповнити об'єм ОЦК та вміст електролітів.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпотензивний комбінований засіб (діуретичний засіб + ангіотензину II рецепторів антагоніст).
Код АТХ C09DA07
Фармакодинаміка:
Препарат Телмісту® Н являє собою комбінацію телмісартану (антагоніста рецепторів ангіотензину II [АРА II]) та гідрохлортіазиду (тіазидного діуретика). Одночасне застосування цих компонентів призводить до більш вираженої антигіпертензивної дії, ніж застосування кожного окремо.
Прийом препарату Телміста Н 1 раз на день призводить до суттєвого поступового зниження артеріального тиску (АТ).
Гідрохлортіазид:
Механізм дії тіазидних діуретиків (тіазидів) вивчений в повному обсязі. Тіазиди блокують реабсорбцію іонів натрію та хлору на початку ниркових канальців. Таким чином, вони збільшують екскрецію натрію та хлору і, отже, виведення води з організму.
Внаслідок сечогінної дії гідрохлортіазиду зменшується об'єм циркулюючої крові (ОЦК), внаслідок чого збільшується активність реніну та вміст альдостерону у плазмі крові. Це призводить до збільшення екскреції іонів калію нирками та зниження вмісту калію в плазмі крові (гіпокаліємії). Гідрохлортіазид також збільшує екскрецію іонів магнію та знижує екскрецію іонів кальцію нирками. Тіазидні діуретики знижують екскрецію сечової кислоти нирками та збільшують її концентрацію у плазмі крові.
Тіазидні діуретики також зменшують активність карбоангідрази шляхом посилення виведення іонів бікарбонату. Але ця дія зазвичай проявляється слабо і не впливає на рН сечі.
У максимальних терапевтичних дозах діуретичний/натрійуретичний ефект усіх тіазидних діуретиків приблизно однаковий. Натрійурез та діурез наступають протягом 2 годин і досягають свого максимуму приблизно через 4 години. Тривалість діуретичної дії гідрохлортіазиду становить від 6 до 12 годин.
Гідрохлортіазид має антигіпертензивну дію. На нормальний АТ тіазидні діуретики не впливають.
Телмісартан:
Телмісартан – специфічний АРА II (підтип AT1), ефективний прийому внутрішньо. Має високу спорідненість до підтипу АТ1 рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не виявляючи властивостей агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується тільки з підтипом рецепторів АТ1 ангіотензину II. Зв'язок має тривалий характер. Не має спорідненості до інших рецепторів, у тому числі до рецепторів АТ2 та інших, менш вивчених рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при застосуванні телмісартану, не вивчені. Телмісартан знижує концентрацію альдостерону в плазмі, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали. Телмісартан не пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) (кініназа II) – фермент, який також руйнує брадикінін. Тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану внутрішньо. Переважний ефект триває понад 24 години і зберігається до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4 тижні після регулярного прийому телмісартану.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск, не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС).
У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому «скасування».
У дослідженні з телмісартаном проводилася оцінка випадків серцево-судинної смертності, нефатального інфаркту міокарда, нефатального інсульту або госпіталізації через хронічну серцеву недостатність (ХСН). Було доведено зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів високого серцево-судинного ризику (із захворюваннями коронарних артерій, інсультом, захворюваннями периферичних артерій або цукровим діабетом із супутнім ураженням органів-мішеней, таким як ретинопатія, гіпертрофія лівого анамнезі) у віці старше 55 років.
Максимальний антигіпертензивний ефект препарату Телміста Н зазвичай досягається через 4-8 тижнів після початку лікування.
Фармакокінетика:
Фармакокінетика
Одночасне застосування телмісартану та гідрохлортіазиду не впливає на фармакокінетику кожного з компонентів препарату.
Гідрохлортіазид:
Всмоктування та розподіл
Гідрохлортіазид не повною мірою, проте досить швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Після прийому внутрішньо в дозі 100 мг максимальна концентрація (Cmax) гідрохлортіазиду в плазмі досягається через 1,5-2,5 години. На максимумі діуретичної активності (приблизно через 4 години після прийому внутрішньо) концентрація гідрохлортіазиду в плазмі становить 2 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми становить 40 %.
Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та екскретується у грудне молоко, не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм
Гідрохлортіазид в організмі людини не метаболізується.
Первинний шлях виведення
нирками (фільтрація та секреція) у незміненому вигляді. Приблизно 61% прийнятої дози виводиться протягом 24 годин. У пацієнтів із нормальною нирковою функцією період напіввиведення (Т1/2) становить від 5,6 до 14,8 години (в середньому 6,4 години).
Особливі групи пацієнтів:
Порушення функції нирок
У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня Т1/2 гідрохлортіазиду становить у середньому 11,5 години, а у пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) менше 30 мл/хв – 20,7 години.
Телмісартан
Всмоктування
Телмісартан швидко всмоктується, проте кількість препарату, що всмоктався, може варіювати. Середній показник абсолютної біодоступності телмісартану становить приблизно 50%. При прийомі телмісартану з їжею має місце зниження показника площі під кривою «концентрація-час» (AUC) приблизно від 6 % (при прийомі телмісартану у дозі 40 мг на добу) до 19 % (при прийомі дози 160 мг на добу). Через 3 години після прийому препарату концентрація телмісартану в плазмі вирівнюється, незалежно від часу прийому їжі.
Розподіл
Телмісартан характеризується високим ступенем зв'язування з білками плазми крові (> 99,5 %), в основному з альбуміном та з альфа1-кислим глікопротеїном. Середній обсяг розподілу в рівноважному стані (Vdss) становить приблизно 500 л.
Біотрансформація
Метаболізм телмісартану полягає в кон'югації вихідної сполуки з глюкуроновою кислотою. Кон'югат, що утворюється, не має фармакологічної активності.
Виведення
Т1/2 становить понад 20 годин. Сmax і меншою мірою AUC збільшуються непропорційно збільшенню дози. Даних про клінічно значуще накопичення телмісартану, що приймається в рекомендованих дозах, немає. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2%. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 1000 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв).
Лінійність/нелінійність фармакокінетики
Лінійного взаємозв'язку між дозою препарату та його плазмовою концентрацією не було відзначено. Сmax меншою мірою AUC зростають непропорційно при застосуванні доз вище 40 мг на добу.
Особливі популяції пацієнтів
Стать пацієнтів
Були виявлені відмінності показників концентрації препарату в плазмі у чоловіків та жінок: показники Сmax та AUC у жінок були приблизно у 3 та 2 рази вищі, ніж у чоловіків, відповідно.
Пацієнти похилого віку
Показники фармакокінетики телмісартану не відрізнялися у пацієнтів похилого віку та пацієнтів віком до 65 років.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого, середнього та тяжкого ступеня спостерігалося підвищення концентрації телмісартану в плазмі у 2 рази. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, плазмові концентрації препарату були нижчими. Телмісартан характеризується високим ступенем зв'язування з білками плазми і не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Т1/2 не змінювався у пацієнтів із порушенням функції нирок.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Результати фармакокінетичних досліджень показали підвищення абсолютної біодоступності телмісартану майже до 100% у пацієнтів з порушенням функції печінки. Т1/2 у пацієнтів із порушенням функції печінки не змінювався.
Вагітність та годування груддюЗастосування препарату Телміста H при вагітності протипоказане.
Гідрохлортіазид:
Досвід застосування гідрохлортіазиду при вагітності, особливо у першому триместрі, обмежений.
Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. Враховуючи механізм фармакологічної дії гідрохлортіазиду, передбачається, що його застосування у другому та третьому триместрах вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію та викликати такі зміни у ембріона та плода, як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенія.
Гідрохлортіазид не повинен застосовуватися при набряках у вагітних, при артеріальній гіпертензії у вагітних або під час прееклампсії, оскільки існує ризик зниження об'єму плазми крові та зниження плацентарної перфузії, а сприятливий ефект при зазначених клінічних ситуаціях відсутній.
Гідрохлортіазид не повинен застосовуватися для лікування есенціальної гіпертензії у вагітних, за винятком тих рідкісних ситуацій, коли не можуть застосовуватись інші види лікування.
Телмісартан:
Застосування АРА II у першому триместрі вагітності не рекомендується, ці препарати не слід призначати при вагітності. При діагностуванні вагітності прийом препарату слід негайно припинити. За потреби має призначатися альтернативна терапія (інші класи гіпотензивних препаратів, дозволених для застосування при вагітності).
Застосування АРА II у другому та третьому триместрах вагітності протипоказане. У доклінічних дослідженнях з вивчення застосування телмісартану тератогенний ефект не відмічено, але встановлено фетотоксичність. Відомо, що вплив АРА II у другому та третьому триместрах вагітності викликає у людини фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа), а також неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). Пацієнткам, які планують вагітність, слід призначати альтернативну терапію з доведеним профілем безпеки застосування у вагітних. Якщо лікування АРА II відбувалося у другому триместрі вагітності, рекомендується ультразвукове дослідження нирок та кісток черепа плода.
Новонароджені, матері яких отримували АРА II, повинні ретельно спостерігатися щодо гіпотензії.
Терапія препаратом Телміста H протипоказана в період грудного вигодовування.
У дослідженнях на тварин впливу телмісартану та гідрохлортіазиду на фертильність не спостерігалося.
Дослідження щодо вивчення впливу на фертильність людини не проводилися.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЧастота побічних реакцій, які можуть виникати під час терапії, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (> 1/10), часто (від 1/100 до 1/10), нечасто (від 1/1000 до 1/10) /100), рідко (від> 1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (частота може бути оцінена за доступними даними).
Інфекційні та паразитарні захворювання:
-Гідрохлортіазид + Телмісартан: рідко – бронхіт, фарингіт, синусит;
-Гідрохлортіазид: частота невідома - запалення слинних залоз (сіаладеніт);
-Телмісартан: нечасто – інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит); рідко - сепсис, включаючи випадки з летальним кінцем.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи:
-Гідрохлортіазид: частота невідома – тромбоцитопенія (іноді з пурпурою), апластична анемія, гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз;
-Телмісартан: нечасто – анемія; рідко – тромбоцитопенія, еозинофілія.
Порушення з боку імунної системи:
-Гідрохлортіазид + Телмісартан: рідко - загострення або посилення симптомів системного червоного вовчака;
-Гідрохлортіазид: частота невідома – гіперчутливість, анафілактичні реакції;
-Телмісартан: рідко – гіперчутливість, анафілактичні реакції.
Порушення з боку ендокринної системи:
-Гідрохлортіазид: частота невідома – відсутність належного глікемічного контролю при цукровому діабеті (порушення толерантності до глюкози).
Порушення з боку обміну речовин та харчування:
-Гідрохлортіазид + телмісартан: нечасто – гіпокаліємія; рідко – гіпонатріємія, гіперурикемія;
-Гідрохлортіазид: часто – гіпомагніємія; рідко – гіперкальціємія, гіпохлоремічний алкалоз; частота невідома – гіповолемія, порушення водно-електролітного балансу, зниження апетиту, анорексія, гіперглікемія, гіперхолестеринемія;
-Телмісартан: нечасто – гіперкаліємія; рідко – гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом).
Порушення психіки:
-Гідрохлортіазид + телмісартан: нечасто - тривога; рідко – депресія;
-Гідрохлортіазид: частота невідома – збуджений стан.
Порушення з боку нервової системи:
-Гідрохлортіазид + телмісартан: часто – запаморочення; нечасто - синкопальний стан/непритомність, парестезія; рідко – порушення сну, безсоння;
-Гідрохлортіазид: рідко – головний біль; частота невідома - переднепритомний стан;
-Телмісартан: рідко - сонливість.
Порушення з боку органу зору:
-Гідрохлортіазид + Телмісартан: рідко - порушення зору, минуща нечіткість зорового сприйняття;
-Гідрохлортіазид: частота невідома - ксантопсія, гостра міопія, гостра глаукома.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення:
-Гідрохлортіазид + телмісартан: нечасто – вертиго.
Порушення з боку серця:
-Гідрохлортіазид + телмісартан: нечасто – аритмія, тахікардія;
-Телмісартан: нечасто – брадикардія.
Порушення з боку судин:
- гідрохлортіазид + телмісартан: нечасто – виражене зниження артеріального тиску (включаючи ортостатичну гіпотензію);
-Гідрохлортіазид: частота невідома – некротичний васкуліт.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
-Гідрохлортіазид: нечасто – задишка; рідко – респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та набряк легень);
-Телмісартан: нечасто – кашель, дуже рідко – інтерстиціальне захворювання легень.
Порушення з боку травної системи:
- гідрохлортіазид + телмісартан: нечасто – діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, метеоризм; рідко – біль у животі, запор, диспепсія, блювання, гастрит;
-Гідрохлортіазид: часто – нудота; частота невідома – дискомфорт у ділянці шлунка, панкреатит;
-Телмісартан: рідко – дискомфорт у ділянці шлунка.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
-Гідрохлортіазид + телмісартан: рідко – порушення функції печінки;
-Гідрохлортіазид: частота невідома – жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
-Гідрохлортіазид + Телмісартан: рідко - ангіоневротичний набряк (включаючи випадки з летальним наслідком), еритема, свербіж шкіри, висипання на шкірі, підвищене потовиділення, кропив'янка;
-Гідрохлортіазид: частота невідома - токсичний епідермальний некроліз, вовчаковоподібні реакції, рецидив системного червоного вовчака, шкірний васкуліт, реакція фотосенсибілізації, мультиформна еритема;
-Телмісартан: рідко – екзема.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
-Гідрохлортіазид + телмісартан: нечасто – біль у спині, спазми м'язів, міалгія; рідко – артралгія, біль у кінцівках, судоми литкових м'язів;
-Гідрохлортіазид: частота невідома - м'язова слабкість;
-Телмісартан: рідко – артроз, тендинітоподібні симптоми.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:
- гідрохлортіазид: частота невідома - інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, глюкозурія;
-Телмісартан: нечасто – ниркова недостатність, включаючи гостру ниркову недостатність.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози:
-Гідрохлортіазид + Телмісартан: нечасто – еректильна дисфункція/імпотенція.
Загальні розлади та порушення у місці введення:
-Гідрохлортіазид + Телмісартан: нечасто – біль у грудній клітці; рідко – грипоподібні симптоми, біль;
-Гідрохлортіазид: частота невідома - пропасниця;
-Телмісартан: нечасто – астенія (слабкість).
Лабораторні та інструментальні дані:
-Гідрохлортіазид + Телмісартан: нечасто – підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові; рідко – підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові, підвищення активності «печінкових» ферментів, креатинфосфокінази у плазмі крові;
-Гідрохлортіазид: частота невідома – гіпертригліцеридемія;
-Телмісартан: рідко – зниження гемоглобіну.
особливі вказівкиЗастосування препарату Телміста Н у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується у зв'язку з недостатнім досвідом клінічного застосування.
Лікарський препарат Телміста Н не слід застосовувати для усунення гіпертонічного кризу.
Гідрохлортіазид:
порушення функції нирок
У пацієнтів з порушеннями функції нирок гідрохлортіазид може викликати азотемію. При нирковій недостатності можлива кумуляція гідрохлортіазиду.
У пацієнтів із зниженою функцією нирок необхідний періодичний контроль КК. При прогресуванні порушення функції нирок та/або настання олігурії (анурії) гідрохлортіазид слід відмінити.
Порушення функції печінки
При застосуванні тіазидних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії. Пацієнтам із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості або печінковою енцефалопатією застосування тіазидів протипоказане. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості та/або прогресуючими захворюваннями печінки гідрохлортіазид слід застосовувати з обережністю, оскільки навіть невелика зміна водно-електролітного балансу та накопичення амонію у сироватці крові може спричинити печінкову кому. У разі появи симптомів енцефалопатії прийом діуретиків слід негайно припинити.
Водно-електролітний баланс та метаболічні порушення
Тіазидні діуретики (включаючи гідрохлортіазид) можуть викликати зменшення ОЦК (гіповолемію) та порушення водно-електролітного балансу (в т. ч. гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз).
Клінічними симптомами порушень водно-електролітного балансу є сухість слизової оболонки порожнини рота, спрага, слабкість, млявість, стомлюваність, сонливість, неспокій, м'язовий біль або судоми, м'язова слабкість, виражене зниження АТ, олігурія, тахікардія, аритмія як нудота та блювання). У пацієнтів, які отримують терапію гідрохлортіазидом (особливо при тривалому курсовому лікуванні), слід виявляти клінічні симптоми порушень водно-електролітного балансу, регулярно контролювати вміст електролітів у плазмі.
Натрій
Усі діуретичні препарати можуть викликати гіпонатріємію, що іноді призводить до тяжких ускладнень. Гіпонатріємія та гіповолемія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Супутнє зниження вмісту хлору в плазмі може призводити до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота і ступінь вираженості цього ефекту незначні. Рекомендується визначати вміст натрію в плазмі крові до початку лікування та регулярно контролювати цей показник на фоні прийому гідрохлортіазиду.
Калій
При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків існує ризик різкого зниження вмісту калію у плазмі крові та розвитку гіпокаліємії (вміст калію у плазмі крові менше 3,4 ммоль/л). Гіпокаліємія підвищує ризик розвитку порушень серцевого ритму (у т. ч. тяжких аритмій) та посилює токсичну дію серцевих глікозидів. Крім того, гіпокаліємія (так само, як і брадикардія) є станом, що сприяє розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует», яка може призводити до смерті.
Гіпокаліємія становить найбільшу небезпеку для наступних груп пацієнтів: особи похилого віку, пацієнти, які одночасно одержують терапію антиаритмічними та неантиаритмічними препаратами, які можуть спричиняти поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» або збільшувати тривалість інтервалу QTна ЕКС, пацієнти з порушеннями ХІС. Крім того, до групи підвищеного ризику належать пацієнти із збільшеним інтервалом QT. При цьому немає значення, викликано це збільшення вродженими причинами або дією лікарських засобів.
У всіх описаних вище випадках необхідно уникати ризику розвитку гіпокаліємії та регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перше визначення вмісту калію в плазмі необхідно провести протягом першого тижня від початку лікування. З появою гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування. Гіпокаліємію можна коригувати застосуванням калійвмісних препаратів або прийомом харчових продуктів, багатих калієм (сухофрукти, фрукти, овочі).
Кальцій
Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію в плазмі. У деяких пацієнтів при тривалому застосуванні тіазидних діуретиків спостерігалися патологічні зміни паращитовидних залоз з гіперкальціємією та гіперфосфатемією, але без типових ускладнень гіперпаратиреозу (нефролітіаз, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, виразкова хвороба). Виражена гіперкальціємія може бути проявом раніше недіагностованого гіперпаратиреозу.
Через вплив на метаболізм кальцію тіазиди можуть впливати на лабораторні показники функції паращитовидних залоз. Слід припинити прийом тіазидних діуретиків (включно з гідрохлортіазидом) перед дослідженням функції паращитовидних залоз.
Магній
Встановлено, що тіазиди збільшують виведення іонів магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії. Клінічне значення гіпомагніємії залишається незрозумілим.
Глюкоза
Лікування тіазидними діуретиками може порушувати толерантність до глюкози. При застосуванні гідрохлортіазиду у пацієнтів з маніфестним або латентним цукровим діабетом необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних лікарських засобів.
Сечова кислота
У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри. Необхідний ретельний контроль за пацієнтами з подагрою та порушенням метаболізму сечової кислоти (гіперурикемією).
Ліпіди
При застосуванні гідрохлортіазиду може підвищуватись концентрація холестерину та тригліцеридів у плазмі крові.
Гостра міопія/вторинна глаукома.
Гідрохлортіазид може викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої міопії та гострого нападу вторинної глаукоми. Симптоми включають: раптове зниження гостроти зору або біль в очах, які проявляються, як правило, протягом декількох годин або тижнів від початку терапії гідрохлортіазидом. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до незворотної втрати зору. При появі симптомів необхідно якнайшвидше припинити прийом гідрохлортіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання. Факторами ризику розвитку гострої глаукоми є: алергічна реакція на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі.
Порушення з боку імунної системи
Є повідомлення про те, що тіазидні діуретики (в т. ч. гідрохлортіазид) можуть викликати загострення або прогресування системного червоного вовчака, а також вовчаковоподібні реакції.
У пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, реакції підвищеної чутливості можуть спостерігатись навіть за відсутності вказівок на наявність в анамнезі алергічних реакцій чи бронхіальної астми.
Фоточутливість
Існує інформація про випадки розвитку реакцій фоточутливості при прийомі тіазидних діуретиків. У разі появи фоточутливості на фоні прийому гідрохлортіазиду слід припинити лікування. Якщо продовження прийому діуретика необхідне, слід захищати шкірні покриви від впливу сонячних променів або штучних ультрафіолетових (УФ)-променів.
НМРК У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом гідрохлортіазиду та підвищеним ризиком розвитку НМРК – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози гідрохлортіазиду. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія гідрохлортіазиду.
Пацієнти, які приймають гідрохлортіазид як монотерапію або в комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам рекомендується регулярно оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри.
Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри.
З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та УФ-променів, а також використання відповідних захисних засобів.
У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування гідрохлортіазиду.
Алкоголь
У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої, тому що етанол посилює антигіпертензивну дію тіазидних діуретиків.
Спортсмени
Гідрохлортіазид може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю у спортсменів.
Інше
У пацієнтів з вираженим атеросклерозом церебральних та коронарних артерій слід з особливою обережністю застосовувати гідрохлортіазид.
Тіазидні діуретики можуть знижувати кількість йоду, пов'язаного з білками плазми, без прояву ознак порушення функції щитовидної залози.
Телмісартан
Печінкова недостатність
Телмісартан не повинен застосовуватися у пацієнтів з холестазом, непрохідністю жовчних шляхів або тяжким порушенням функції печінки (клас С класифікації Чайлд-П'ю). оскільки телмісартан виводиться, головним чином, з жовчю. Передбачається, що у таких пацієнтів знижено печінковий кліренс телмісартану.
Реноваскулярна гіпертензія
При лікуванні лікарськими засобами, що діють на РААС, у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки зростає ризик виникнення тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності.
Подвійна блокада РААС Дані про одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II або c препаратами, що містять аліскірен, підтверджують підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та порушення ниркової функції (включаючи гостру ниркову недостатність).
Одночасне застосування АРА II, включаючи телмісартан, з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів .
Одночасне застосування АРА II, включаючи телмісартану, з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією і не рекомендується в інших пацієнтів.
При необхідності здійснення подвійної блокади РААС слід розглядати кожен випадок індивідуально та ретельно контролювати функцію нирок, водноелектролітний баланс та показники АТ.
Інші захворювання, що характеризуються стимуляцією РААС У пацієнтів, судинний тонус та ниркова функція яких залежать переважно від активності РААС (наприклад, пацієнти з ХСН або хворобою нирок, у тому числі стенозом ниркової артерії), застосування лікарських засобів, що діють на цю систему, таких як телмісартан , було асоційовано з виникненням гострої гіпотензії, гіперазотемії, олігурії або рідко - з гострою нирковою недостатністю.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не відповідають на лікування гіпотензивними лікарськими засобами, дія яких проявляється пригніченням РААС. У зв'язку з цим застосування телмісартану в цих випадках не рекомендується.
Ниркова недостатність та трансплантація нирки
Клінічний досвід застосування телмісартану у пацієнтів, яким нещодавно була проведена трансплантація нирки, відсутня.
Зниження ОЦК У пацієнтів зі зниженням ОЦК та/або вмісту натрію в плазмі крові внаслідок попередньої діуретичної терапії, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після першого прийому телмісартану.
Стеноз аортального та мітрального клапана, ГОКМП Як і при застосуванні інших судиннорозширювальних засобів, слід бути обережним при призначенні препарату пацієнтам зі стенозом аортального, мітрального клапана або ГОКМП.
Гіперкаліємія
Телмісартан може призвести до гіперкаліємії внаслідок антагонізму до рецепторів ангіотензину ІІ (підтип AT1). Для пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів з цукровим діабетом і також з артеріальною гіпертензією та ІХС, пацієнтів, які отримують супутню терапію лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення вмісту калію, та/або пацієнтів із супутнім захворюванням, гіперкаліємія може призвести до летального результату. Перед розглядом можливості супутнього застосування лікарських засобів, що діють на РААС, слід оцінити співвідношення «користь-ризик». Основними факторами ризику, які слід враховувати, є:
-цукровий діабет, ниркова недостатність, серцева недостатність, літній вік (пацієнти віком від 70 років);
-поєднання з одним або більше лікарським засобом, що діє на РААС, та/або харчовими добавками, що містять калій. Лікарськими препаратами, здатними викликати гіперкаліємію, є калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗП, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, гепарин, імунодепресанти (циклоспорин або такролімус), триметоприм, а також замінники повар;
- супутні захворювання або стани, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність (наприклад, при інфекційних захворюваннях), синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма);
Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію у плазмі крові.
Серцева недостатність
Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, у пацієнтів із серцевою недостатністю (що супроводжується або не супроводжується порушенням функції нирок) є ризик розвитку значного зниження артеріального тиску, а також порушення функції нирок, у тому числі гострої ниркової недостатності.
Етнічні відмінності
Порушення функції печінки при призначенні телмісартану найчастіше спостерігалися у жителів Японії.
Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують лікування інсуліном або гіпоглікемічні засоби для перорального застосування.
У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують лікування інсуліном або гіпоглікемічними засобами для перорального застосування, застосування телмісартану може призводити до розвитку гіпоглікемії та має супроводжуватися контролем рівня глюкози в крові. При необхідності слід провести корекцію дози інсуліну чи інших гіпоглікемічних препаратів.
Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин
Препарат Телмісту H містить лактозу та сорбітол, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю фруктози або лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Вплив на керування транспортними засобами та механізмами
Спеціальних клінічних досліджень щодо оцінки впливу комбінації гідрохлортіазид + телмісартан на здатність керувати автотранспортом та роботу з механізмами, що вимагають підвищеної уваги, не проводилося. Однак при керуванні автотранспортом та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення та сонливості, що потребує дотримання обережності.
Умови зберіганняПри температурі не вище 25 ° С, в оригінальній упаковці (блістер у пачці);
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від часу їди.
Препарат Телміста H необхідно приймати 1 раз на день.
-Препарат Телмісту® H у дозі гідрохлортіазид 12,5 мг + телмісартан 40 мг може призначатися пацієнтам, у яких застосування телмісартану в дозі 40 мг або гідрохлортіазиду не призводить до адекватного контролю АТ;
-Препарат Телміста H у дозі гідрохлортіазид 12,5 мг + телмісартан 80 мг може призначатися пацієнтам, у яких застосування телмісартану в дозі 80 мг або препарату Телмісту H у дозі гідрохлортіазид 12,5 мг + телмісартан 40 мг не призводить до адекватного контролю. ;
-Препарат Телмісту® H у дозі гідрохлортіазид 25 мг + телмісартан 80 мг може призначатися пацієнтам, у яких застосування телмісартану в дозі 80 мг або препарату Телмісту® H у дозі гідрохлортіазид 12,5 мг + телмісартан 80 мг не призводить до адекватного контролю АТ, пацієнтам, які раніше були стабілізовані телмісартаном або гідрохлортіазидом при роздільному застосуванні.
У пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії максимальна добова доза телмісартану 160 мг у монотерапії або у комбінації з гідрохлортіазидом 12,5–25,0 мг є ефективною та добре переноситься.
Порушення функції нирок
Наявний обмежений досвід застосування комбінації гідрохлортіазид + телмісартан у пацієнтів з легкими або помірно вираженими порушеннями функції нирок не потребує зміни дози препарату у цих випадках. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок (застосування при КК менше 30 мл/хв див. розділ «Протипоказання»).
Порушення функції печінки
У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) добова доза препарату Телміста H не повинна перевищувати дозу гідрохлортіазиду 12,5 мг та телмісартану 40 мг на день (див. розділ «Фармакологічні». властивості.Фармакокінетика»).
Пацієнти похилого віку
Режим дозування не потребує змін.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Телмиста н таб 125мг+80мг 28 шт производится компанией КРКА. Само производство расположено в стране Словения.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Телмиста н таб 125мг+80мг 28 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Телмиста н таб 125мг+80мг 28 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Микардис плюс таб 80мг/12.5мг 28 шт Микардис плюс таб 80мг/12.5мг 28 шт, Микафор таб 12.5мг+40мг 28 шт Микафор таб 12.5мг+40мг 28 шт, Микафор таб 12.5мг+80мг 28 шт Микафор таб 12.5мг+80мг 28 шт, Телзап плюс таб 12.5мг+80мг 30 шт Телзап плюс таб 12.5мг+80мг 30 шт, Телзап плюс таб 12.5мг+80мг 90 шт Телзап плюс таб 12.5мг+80мг 90 шт, Телмиста н таб 12.5мг+40мг 28 шт Телмиста н таб 12.5мг+40мг 28 шт, Телмиста н таб 12.5мг+40мг 84 шт Телмиста н таб 12.5мг+40мг 84 шт, Телмиста н таб 12.5мг+80мг 84 шт Телмиста н таб 12.5мг+80мг 84 шт, Телпрес плюс таб 40мг+12.5мг 28 шт Телпрес плюс таб 40мг+12.5мг 28 шт, Телпрес плюс таб 40мг+12.5мг 56 шт Телпрес плюс таб 40мг+12.5мг 56 шт, Телпрес плюс таб 40мг+12.5мг 98 шт Телпрес плюс таб 40мг+12.5мг 98 шт, Телпрес плюс таб 80мг+12.5мг 28 шт Телпрес плюс таб 80мг+12.5мг 28 шт, Телпрес плюс таб 80мг+12.5мг 56 шт Телпрес плюс таб 80мг+12.5мг 56 шт, Телпрес плюс таб 80мг+12.5мг 98 шт Телпрес плюс таб 80мг+12.5мг 98 шт, Телпрес плюс таб 80мг+25мг 28 шт Телпрес плюс таб 80мг+25мг 28 шт, Телпрес плюс таб 80мг+25мг 98 шт Телпрес плюс таб 80мг+25мг 98 шт, Телсартан н таб. 12.5мг+40мг 28 шт Телсартан н таб. 12.5мг+40мг 28 шт, Телсартан н таб. 12.5мг+80мг 28 шт Телсартан н таб. 12.5мг+80мг 28 шт.
Пока нет комментариев