Супрозафен таб п/п/об 10мг+145мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Супрозафен таб п/п/об 10мг+145мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 шар таблетки містить: розувастатин кальцію (у перерахуванні на розувастатин) 10,40 мг (10,00 мг);
2 шар таблетки містить: фенофібрат мікронізований 145 мг;
допоміжні речовини:
1 шар таблетки містить: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна 102, кальцію гідрофосфат, кросповідон, макрогол - 6000, натрію стеарилфумарат;
2 шар таблетки містить: гіпромелоза, докузат натрію, лактози моногідрат, натрію лаурилсульфат, сахароза, силікатована мікрокристалічна целюлоза [целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний], кросповідон, стеарилфума натрію;
Оболонка : Опадрай коричневий 88А265016, [полівініловий спирт, тальк, титану діоксид (Е171), барвник заліза оксид червоний (Е172), барвник заліза оксид жовтий (Е172), гліцерил монокаприлокапрат, натрію лаурил
Овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричневого кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 10мг + 145мг. По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку із плівки комбінованої ПВХ/АЛ/ПА та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняГіперчутливість до розувастатину, фенофібрату або до будь-якого компонента препарату;
Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені);
Тяжкі порушення функції печінки: клас С за класифікацією Чайлд-Пью (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю), включаючи біліарний цироз та персистуюче порушення функції печінки неясної етіології;
Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (> 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН));
Тяжке та помірне порушення функції нирок (КК нижче 60 мл/хв);
Міопатія;
Схильність до розвитку міотоксичних ускладнень;
Міотоксичність на фоні застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі;
наявність в анамнезі фотосенсибілізації або фототоксичності при лікуванні фібратами або кетопрофеном;
Захворювання жовчного міхура в анамнезі;
хронічний або гострий панкреатит, за винятком випадків гострого панкреатиту, обумовленого вираженою гіпертригліцеридемією;
Одночасний прийом лікарського препарату Супрозафен та циклоспорину, інших фібратів або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (правастатин, аторвастатин, симвастатин тощо);
У жінок: вагітність, період грудного вигодовування; відсутність адекватних методів контрацепції;
Вроджена галактоземія, непереносимість лактози, недостатність лактази, порушення всмоктування глюкози та галактози (препарат містить лактозу);
Вроджена фруктоземія, недостатність сахарази-ізомальтази, синдром глюкозогалактозної мальабсорбції (препарат містить сахарозу).
З обережністю
Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості, одночасний прийом пероральних антикоагулянтів, вік старше 65 років, стани, при яких відмічено підвищення плазмової концентрації розувастатину, расова приналежність (азіатська раса), захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, обширні хірургії метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади.
Дозування10 мг+145 мг
Показання до застосуванняЛікарський препарат Супрозафен призначений для застосування у дорослих пацієнтів, яким показаний одночасний прийом розувастатину та фенофібрату у відповідних дозах, за наявності наступних дисліпідемій: - первинна гіперхолестеринемія (тип 11а за класифікацією Фредріксону) або змішана гіперхолестеринемія (
тип дієті, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, зниження маси тіла, фізичні вправи) виявляються недостатніми;
- гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти.
Лікарський препарат Супрозафен не повинен застосовуватися для стартової терапії у пацієнтів, які раніше не отримували гіполіпідемічні лікарські засоби.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиІнгібітори ГМГ-КоА-редуктази та інші фібрати: при прийомі фенофібрату одночасно зі статинами (правастатин, симвастатин, аторвастатин) або іншими фібратами підвищується ризик серйозного токсичного впливу на м'язи. Однак, одночасне застосування фенофібрату (67 мг 3 рази на добу) та розувастатину (10 мг 1 раз на добу) протягом 7 днів не призводило до клінічно значущої зміни концентрації обох діючих речовин у плазмі.
Розувастатин.
Вплив застосування інших препаратів на метаболізм розувастатину:
Антациди: спільне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50 %. Ефект виражений слабше, якщо антациди прийняти через 2 години після розувастатину. Клінічне значення взаємодії не вивчалося. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації та AUC розувастатину у плазмі крові (див. розділ «Особливі вказівки»). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія.
Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, як ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування інгібіторів цих транспортних білків може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину в плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. Табл. 2 та розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливі вказівки»).
Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. табл. 1). Одночасне застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру / 100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до двократного та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Стах розувастатину, відповідно. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливі вказівки», Табл. 1).
Ізоферменти цитохрому P450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450.
Не зазначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором CYP2A6 та CYP3A4). Фузидова кислота: досліджень щодо вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідне динамічне спостереження пацієнтів. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину.
Циклоспорин: при сумісному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою, ніж у здорових добровольців (див. табл. 1). Розувастатин не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину. Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин (див. розділ "Протипоказання"). Одночасний прийом препарату Супрозафен та циклоспорину протипоказаний.
Езетиміб: спільне застосування розувастатину 10 мг та езетимібу 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом.
Еритроміцин: спільне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20 % та Стах – на 30 %. Взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника при прийомі еритроміцину.
Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину*: дозу розувастатину коригують за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію до розувастатину. Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед їх призначенням разом із розувастатином. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину так, щоб очікувана експозиція до розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції у 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). *Детальніше викладено в інструкції щодо застосування препарату.
Вплив застосування розувастатину на метаболізм інших препаратів:
Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення Міжнародного Нормалізованого Відносини (MHO). Скасування розувастатину або зниження дози може призвести до зменшення MHO. Пероральні контрацептиви/гормон замісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26 % та 34 % відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні даного поєднання.
Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.
ФЕНОФІБРАТ.
Ізоферменти цитохрому Р450: дослідження мікросом із печінки людини in vitro показали, що фенофібрат та фенофіброєва кислота не є інгібіторами наступних ізоферментів цитохрому Р450: CYP3A4, CYP2D6, CYP2E1, CYP1A. У терапевтичних концентраціях ці сполуки є слабкими інгібіторами ізоферментів CYP2C19 та CYP2A6 та слабкими або помірними інгібіторами CYP2C9. Пацієнти, які застосовують фенофібрат одночасно з лікарськими препаратами, що метаболізуються ізоферментами CYP2C19 та CYP2A6 і особливо CYP2C9 з вузьким терапевтичним індексом, повинні перебувати під ретельним наглядом і, при необхідності, рекомендується коригувати дози цих препаратів.
Пероральні антикоагулянти: фенофібрат посилює ефект пероральних антикоагулянтів та може підвищити ризик кровотеч, що пов'язано з витісненням антикоагулянту з місць зв'язування з білками плазми. На початку лікування препаратом Супрозафен рекомендується знизити дозу антикоагулянту приблизно на третину з наступним поступовим підбором дози. Добір дози рекомендується проводити під контролем МНО.
Похідні тіазолідиндіону (глітазони): при одночасному застосуванні фенофібрату та глітазонів повідомлялося про декілька випадків оборотного парадоксального зниження концентрації ЛВП. Тому під час проведення одночасної терапії рекомендується контроль концентрації ЛВП, і, у разі вираженого зниження концентрації ЛВП, препарати відмінити.
Секвестранти жовчних кислот: абсорбція фібратів зменшується холестираміном.
Циклоспорин: Описано декілька випадків тяжкого оборотного порушення ниркової функції під час одночасного лікування фенофібратом та циклоспорином.
Езетеміб: у фармакокінетичному дослідженні при одночасному застосуванні з фенофібратом концентрація загального езетемібу збільшувалася приблизно в 1,5 рази. Підвищення розцінено як клінічно незначне. Ефективність та безпека фенофібрату при спільному прийомі з езетемібом вивчена у клінічному дослідженні.
Естрогени: естрогени можуть призвести до підвищення рівня ліпідів.
ПередозуванняІнформація про передозування для лікарського засобу Супрозафен відсутня.
Розувастатин: при одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного лікування при передозуванні немає. Специфічний антидот невідомий. Рекомендується симптоматичне лікування, заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем, контроль функції печінки та рівня КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.
Фенофібрат: є поодинокі повідомлення про передозування, симптоми не повідомлялося. Специфічний антидот невідомий. При підозрі на передозування слід призначити симптоматичне і при необхідності підтримуюче лікування. Гемодіаліз неефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіполіпідемічний засіб комбінований (ГМГ-КоА-редуктази інгібітор + фібрат). Код ATX: С10ВА09.
Фармакодинаміка:
Супрозафен, комбінований препарат, що містить два гіполіпідемічні засоби: розувастатин – інгібітор ГМГ-КоА-редуктази (статин) та фенофібрат – фібрат. Дія препарату обумовлена компонентами, що входять до його складу.
Розувастатин:
Селективний, конкурентний інгібітор гідроксиметилглютарил коензим А редуктази (ГМГ-КоА-редуктази) - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А в мевалонат, попередник холестерину. Основною мішенню дії є печінка, де здійснюється синтез холестерину (ХС) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛНП). Збільшує число "печінкових" рецепторів ЛНП на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛНП, що призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛОНП), зменшуючи загальну кількість ЛНП та ЛОНП. Знижує підвищені концентрації холестерину-ЛНП (ХС-ЛНП), загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛВП), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (АпоВ), ХС-неЛВП, , ТГ-ЛОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-I), знижує співвідношення ХС-ЛНП/ХС-ЛВП, загальний ХС/ХС-ЛВП та ХС-неЛВП/ХС-ЛВП та співвідношення АпоВ/АпоА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого. Максимальний терапевтичний ефект досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату.
Фенофібрат:
Похідне фіброєвої кислоти. Активуючи РАШ 1-альфа (альфа-рецептори, що активуються проліфераторами пероксисом), посилює ліполіз та виведення з плазми крові атерогенних ліпопротеїдів з високою концентрацією тригліцеридів шляхом активації ліпопротеїнліпази та зменшення синтезу апопротеїну СШ. Активація РАШ 1-альфа також призводить до посилення синтезу апопротеїнів А1 та АП. Описані вище ефекти на ліпопротеїди призводять до зменшення концентрації фракції ЛНП та ЛОНП, що містить апопротеїн B, та збільшення концентрації фракції ЛВП, що містить апопротеїни А1 та АТТ. Також, за рахунок корекції синтезу та катаболізму ЛОН1, фенофібрат підвищує кліренс ЛНП та знижує концентрацію малих щільних частинок ЛНП, характерних для пацієнтів з атерогенним фенотипом ліпідів, частим при ризику ішемічної хвороби серця. У ході клінічних досліджень було зазначено, що застосування фенофібрату знижує концентрацію загального холестерину на 20-25 % та тригліцеридів на 40-55 % та підвищує концентрацію ЛПВЩ-холестерину на 10-30 %. Враховуючи вплив фенофібрату на концентрацію ЛПНЩ-холестерину та тригліцеридів, застосування препарату ефективно у пацієнтів з гіперхолестеринемією, як супроводжується, так і не супроводжується гіпертригліцеридемією, включаючи вторинну гіперліпопротеїнемію, наприклад, при цукровому діабеті 2-го типу. Терапія фенофібратом також призвела до зменшення потреби у лазерному лікуванні діабетичної ретинопатії (3,6% порівняно з 5,2%, Р=0,0003) у дослідженні FIELD. Враховуючи вплив фенофібрату на концентрацію ЛПНЩ-холестерину та тригліцеридів, застосування препарату ефективно у пацієнтів з гіперхолестеринемією, як супроводжується, так і не супроводжується гіпертригліцеридемією, включаючи вторинну гіперліпопротеїнемію, наприклад, при цукровому діабеті 2-го типу. Терапія фенофібратом також призвела до зменшення потреби у лазерному лікуванні діабетичної ретинопатії (3,6% порівняно з 5,2%, Р=0,0003) у дослідженні FIELD. Враховуючи вплив фенофібрату на концентрацію ЛПНЩ-холестерину та тригліцеридів, застосування препарату ефективно у пацієнтів з гіперхолестеринемією, як супроводжується, так і не супроводжується гіпертригліцеридемією, включаючи вторинну гіперліпопротеїнемію, наприклад, при цукровому діабеті 2-го типу. Терапія фенофібратом також призвела до зменшення потреби у лазерному лікуванні діабетичної ретинопатії (3,6% порівняно з 5,2%, Р=0,0003) у дослідженні FIELD.
Фармакокінетика:
Розувастатин:
Абсорбція та розподіл:
Максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Метаболізується переважно печінкою. Об'єм розподілу становить приблизно 134 л. Приблизно 90% зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном.
Метаболізм, виведення:
Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні. Більше 90 % фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Близько 90 % дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та не абсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 19 годин. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у разі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину.
Лінійність: Системна експозиція збільшується пропорційно дозі.
Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому.
Стать і вік:
Стать і вік клінічно не впливають на фармакокінетику.
Пацієнти з порушенням функції печінки:
У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів із балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У двох пацієнтів з балами 8 і 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні в 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.
Пацієнти з порушенням функції нирок:
У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв.) концентрація розувастатину в плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилу у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50 % вищою, ніж у здорових добровольців.
Етнічні групи:
Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC (площі під кривою «концентрація-час») та Сmах (максимальної концентрації в плазмі крові) розувастатину у пацієнтів азіатської національності (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з євро; у індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах в 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європейців та представників негроїдної раси.
Фенофібрат:
Абсорбція та розподіл:
Вихідний фенофібрат у плазмі не виявляється. Основним плазмовим метаболітом є фенофіброєва кислота. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2 - 4 год після прийому внутрішньо. При тривалому застосуванні концентрація в плазмі залишається стабільною незалежно від індивідуальних особливостей пацієнта. Максимальна концентрація в плазмі крові не залежить від часу прийому їжі, тому фенофібрат можна приймати будь-коли незалежно від прийому їжі. Фенофіброєва кислота міцно зв'язується з альбуміном плазми (понад 99%).
Метаболізм, виведення:
Період напіввиведення фенофіброєвої кислоти – близько 20 год. Після прийому внутрішньо фенофібрат швидко гідролізується естеразами. У плазмі крові виявляється лише основний активний метаболіт фенофібрату – фенофіброєва кислота. Фенофібрат не є субстратом для ізоферменту CYP3A4 і не бере участі у мікросомальному метаболізмі. Виводиться нирками у вигляді фенофіброєвої кислоти та кон'югату глюкуроніду. Протягом шести днів фенофібрат виводиться практично повністю. Загальний кліренс фенофіброєвої кислоти, який визначається у літніх пацієнтів, не змінюється. Препарат не кумулює після одноразового прийому та при тривалому застосуванні. При гемодіалізі не виводиться.
Пацієнти похилого віку:
Дія фенофіброєвої кислоти залежить від віку. Зважаючи на те, що поширеність порушень функції нирок серед пацієнтів похилого віку вища, необхідний моніторинг функції нирок цієї категорії пацієнтів при застосуванні препарату.
Пацієнти з порушеннями функції нирок:
У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок швидкість кліренсу фенофіброєвої кислоти значно знижується, у зв'язку з чим сполука може акумулюватись при багаторазовому прийомі препарату. У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) від 30 до 60 мл/хв) кліренс та обсяг розподілу при пероральному прийомі фенофіброєвої кислоти збільшуються порівняно зі здоровими добровольцями (2,1 л/год та 95 л порівняно з 1 ,1 л/год та 30 л, відповідно).
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Фармакокінетичні дослідження фенофібрату у пацієнтів з порушеннями функції печінки не проводились.
Вагітність та годування груддюПрийом Супрозафену протипоказаний при вагітності та в період лактації. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції.
Фертильність: У доклінічних дослідженнях репродуктивної токсичності фенофібрату не виявлено. Однак, спостерігалася оборотна гіпоспермія та вакуолізація яєчок, а також незрілість яєчників у дослідженні токсичності на молодих собаках при багаторазовому введенні фенофіброєвої кислоти. Клінічні дані щодо впливу препарату на фертильність у людей відсутні.
Вагітність:
Немає достатніх даних щодо застосування фенофібрату у вагітних. У дослідженнях на мишах, щурах та кроликах, тератогенного ефекту фенофібрату не було. Ембріотоксичність відзначена при призначенні у доклінічних випробуваннях доз, токсичних для матері. При прийомі фенофібрату у високих дозах відзначено пролонгацію періоду вагітності та ускладнення при пологах. Потенційний ризик для людини невідомий. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі виникнення вагітності в процесі терапії прийом препарату Супрозафен повинен бути припинений негайно.
Період грудного вигодовування:
Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні. Недостатньо інформації про екскрецію фенофібрату та/або його метаболітів у грудне молоко. Не можна виключити ризик для немовлят. Прийом препарату Супрозафен у період грудного вигодовування протипоказаний. При необхідності застосування при лактації грудне вигодовування необхідно припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНижче наведені небажані лікарські реакції (НЛР), що виникали при застосуванні препарату у клінічних дослідженнях із зазначенням частоти їх виникнення. НЛР згруповані відповідно до класифікації органів та систем органів MedDRA.
Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10000 і < 1 /1000), дуже рідко (< 1/10000, включаючи окремі випадки).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко-зниження гемоглобіну та лейкоцитів; частота невідома – тромбоцитопенія.
Порушення з боку імунної системи: рідко-реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: часто-цукровий діабет 2 типу.
Порушення з боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення; дуже рідко втрата або зниження пам'яті; частота невідома-периферична нейропатія, стомлюваність.
Порушення з боку судин: нечасто-тромбоемболія (тромбоемболія легеневої артерії та тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок).
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиціальне захворювання легень.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто-біль у животі, блювання, метеоризм, нудота, запор, панкреатит; частота невідома діарея.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто-підвищення активності сироваткових трансаміназ; нечасто-холелітіаз; частота невідома-ускладнення холелітіазу (наприклад, холецистит, холангіт, жовчна колька); рідко-гепатит; дуже рідко-жовтуха.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто-шкірні реакції гіперчутливості (наприклад, висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка); рідко алопеція, реакції фоточутливості; частота невідома – синдром Стівенса Джонсона, важкі шкірні реакції, у тому числі мультиморфна еритема, токсичний епідермальний некроліз.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко-рабдоміоліз; часто-міалгія; дуже рідко-артралгія; частота невідома-імуноопосередкована некротизуюча міопатія; нечасто-міопатія (включаючи міозит), м'язова слабкість, спазм м'язів.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко-гематурія.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома-гінекомастія; нечасто-еректильна дисфункція.
Загальні розлади та порушення у місці введення: часто-астенічний синдром.
Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто-підвищення рівня гомоцистеїну крові; нечасто підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові; рідко-підвищення концентрації азоту сечовини у сироватці крові.
*Частота залежить від наявності або відсутності факторів ризику (рівень глюкози в крові натще> 5,6 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) > 30 кг/м2 площі поверхні тіла, підвищений рівень тригліцеридів у крові, артеріальна гіпертензія в анамнезі).
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази частота розвитку небажаних реакцій при застосуванні розувастатину залежить від дози.
При прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази повідомлялося про побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та «кошмарні» сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення рівня глікованого гемоглобіну.
Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів (див. розділ «Особливі вказівки»).
Опис окремих небажаних реакцій при застосуванні розувастатину:
Порушення з боку нирок і сечовивідної системи: у отримували розувастатин може виявлятися протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються у менше 1% пацієнтів, які отримують 10-20 мг препарату, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг препарату. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого або прогресування захворювання нирок. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: при застосуванні розувастатину у всіх дозуваннях, особливо при прийомі доз вище 20 мг, повідомлялося про впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит),
Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. При підвищенні активності КФК (> 5 разів у порівнянні з ВГН) терапію слід призупинити (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: при застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (у тому числі розувастатину) спостерігається дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ у плазмі у невеликої кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове.
Лабораторні показники: при прийомі розувастатину відзначали зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, білірубіну, активності гамма-глютамілтранспептидази, лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози.
особливі вказівкиПеред призначенням препарату Супрозафен слід провести лікування для усунення причин вторинної гіперхолестеринемії, наприклад, при неконтрольованому цукровому діабеті 2 типу, гіпотиреозі, нефротичному синдромі, диспротеїнемії, обструктивних захворюваннях печінки, наслідках медикаментозної терапії, алкоголізмі.
У пацієнтів з гіперліпідемією, які приймають естрогени або гормональні контрацептиви, що містять естрогени, необхідно з'ясувати, чи має гіперхолестеринемія первинну чи вторинну природу. У таких випадках підвищення концентрації ліпідів може бути спричинене прийомом естрогенів.
Розувастатин:
ниркові ефекти:
У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка в більшості випадків була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок.
Визначення креатинфосфокінази:
Визначення КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У разі вихідного рівня КФК у 5 разів вище, ніж ВГН, через 5-7 днів провести повторний вимір. Не розпочинати терапію при повторному підтвердженні рівня КФК вище >5 разів порівняно з ВГН.
Під час терапії:
Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід визначити КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо рівень КФК значно збільшений (> 5 разів порівняно з ВГН) або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо рівень КФК у 5 разів менший порівняно з ВГН). Рутинний контроль КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відмічені дуже рідкісні випадки імуно-опосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення рівня КФК у сироватці крові під час лікування або припинення прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відмічено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові засоби, інгібітори протеаз та макролід. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. а також терапія імунодепресивними засобами. Не відмічено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові засоби, інгібітори протеаз та макролід. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. а також терапія імунодепресивними засобами. Не відмічено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові засоби, інгібітори протеаз та макролід. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові засоби, інгібітори протеаз та макролідні антибіотики. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові засоби, інгібітори протеаз та макролідні антибіотики. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази.
Печінка:
Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку. Прийом розувастатину припинити або зменшити дозу, якщо активність трансаміназ у сироватці крові у 3 рази перевищує ВГН. У пацієнтів із гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань проводиться до початку лікування розувастатином.
Інгібітори протеаз
Не рекомендується спільне застосування з інгібіторами протеаз.
Інтерстиціальне захворювання легень:
При застосуванні статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Прояви захворювання: задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію Супрозафеном.
Цукровий діабет 2-го типу:
При концентрації глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатину асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку ЦД 2-го типу.
Фенофібрат:
Функція печінки:
При прийомі фенофібрату та інших препаратів, що знижують концентрацію ліпідів, у деяких пацієнтів описано підвищення активності печінкових трансаміназ. У більшості випадків таке підвищення було тимчасовим, незначним та безсимптомним. Рекомендується контролювати активність трансаміназ (АЛТ, АСТ) кожні 3 місяці протягом перших 12 місяців та періодично протягом подальшого лікування. Пацієнти, у яких на фоні лікування підвищилася активність «печінкових» трансаміназ, вимагають уваги, і у разі підвищення активності АЛТ та АСТ >3 рази, порівняно з ВГН, прийом препарату припиняють. При появі симптомів гепатиту (жовтяниця, свербіж шкіри) слід провести лабораторні дослідження і, у разі підтвердження діагнозу гепатит, відмінити препарат.
Панкреатит:
Описано випадки розвитку панкреатиту під час лікування фенофібратом. Можливими причинами панкреатиту в цих випадках були недостатня ефективність препарату у пацієнтів з тяжкою гіпертригліцеридемією, пряма дія препарату, а також вторинні явища, пов'язані з наявністю каменів або утворенням осаду в жовчних протоках, що супроводжуються непрохідністю загальної жовчної протоки.
М'язи:
При прийомі фенофібрату та інших гіполіпідемічних препаратів описані випадки токсичного впливу на м'язову тканину, з або без ниркової недостатності, включаючи міалгії, міопатії та дуже рідкісні випадки рабдоміолізу. Частота такого порушення підвищується у разі гіпоальбумінемії та порушень функції нирок в анамнезі. Спільне призначення фенофібрату та розувастатину допустиме лише за відсутності захворювання м'язів в анамнезі та в умовах пильного контролю, спрямованого на виявлення ознак розвитку токсичного впливу на м'язи. Токсичний вплив на м'язову тканину може бути запідозрений на підставі скарг пацієнта на слабкість, дифузну міалгію, міозит, м'язові спазми та судоми та/або виражене підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів вище за ВГН). У цих випадках лікування препаратом Супрозафен слід припинити.
Ниркова функція:
При підвищенні концентрації креатиніну > 50 % вище ВГН лікування слід призупинити. Рекомендується визначати концентрацію креатиніну в перші 3 місяці та періодично протягом подальшого лікування.
Гематологічні порушення:
Після початку терапії фенофібратом спостерігалося легке чи помірне зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту та зменшення числа лейкоцитів. При тривалому застосуванні значення показників стабілізуються. Повідомлялося про виникнення тромбоцитопенії та агранулоцитозу у окремих пацієнтів, які отримували фенофібрат. У перші дванадцять місяців з початку терапії препаратом Супрозафен рекомендується періодичний контроль рівня еритроцитів і лейкоцитів.
Гіперчутливість негайного типу:
У ході постреєстраційного застосування фенофібрату було зареєстровано випадки виникнення анафілаксії та ангіоневротичного набряку. У деяких випадках подібні реакції були загрозою для життя пацієнта і вимагали проведення невідкладної терапії. Якщо спостерігаються ознаки або симптоми гіперчутливості негайного типу, необхідно негайно звернутися до лікаря та припинити застосування препарату. Гіперчутливість сповільненого типу: у ході післяреєстраційного застосування фенофібрату були зареєстровані випадки виникнення серйозних небажаних реакцій на лікарський препарат з боку шкіри, що включали синдром Стівенса-Джонса, токсичний епідермальний некроліз, а також лікарську реакцію з еозинофілією та системними проявами. Такі реакції розвивалися протягом кількох днів за кілька тижнів з початку терапії фенофибратом. Випадки виникнення DRESS-синдрому супроводжувалися шкірними реакціями (висип або ексфоліативний дерматит), та поєднанням еозинофілії та гарячкового стану із залученням до процесу ниркової, печінкової або дихальної систем. При підозрі на серйозні небажані реакції з боку шкіри необхідно припинити прийом та проводити специфічне лікування.
Парадоксальне зниження ЛВП:
У клінічних дослідженнях та постмаркетинговому застосуванні описані випадки вираженого зниження рівня ЛВП (< 2 мг/дл) після початку терапії фібратами у пацієнтів з цукровим діабетом і без діабету. Зниження ЛВП супроводжувалося зниженням вмісту аполіпопротеїну А1. Таке зниження зазвичай розвивалося в період від 2 тижнів до декількох років після початку застосування фібратів. Зміст ЛВП залишалося низьким доти, доки тривала терапія фібратом. Після припинення терапії фібратом відзначалася швидка та стійка відповідь. Клінічне значення такого зниження вмісту ЛВП не встановлено. Рекомендується контролювати рівень вмісту ЛЗП протягом декількох місяців після початку терапії фібратом. При вираженому зниженні вмісту ЛВП слід відмінити препарат та контролювати вміст ЛВП до повернення до вихідних значень.
Допоміжні речовини:
Оскільки препарат Супрозафен містить лактозу та сахарозу, його не слід застосовувати при лактазній недостатності, непереносимості галактози та глюкозо-галактозної мальабсорбції, вродженої фруктоземії, недостатності сахарази-ізомальтази, синдромі глюкозо-галактозної.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Слід бути обережним при керуванні автотранспортом або роботі, пов'язаною з підвищеною концентрацією уваги та психомоторною реакцією (ризик розвитку запаморочення).
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, будь-якої доби, незалежно від часу прийому їжі. Таблетку ковтають повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи водою.
До початку терапії препаратом Супрозафен пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватись її під час лікування.
Препарат Супрозафен приймають по 1 таблетці один раз на день. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, беручи до уваги поточні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів.
Рекомендована початкова доза Супрозафену становить 5 мг + 145 мг 1 раз на добу. У разі необхідності дозу препарату можна збільшити через 4 тижні до максимальної дози 10 мг +145 мг 1 раз на добу.
Пацієнти, у яких адекватний контроль дисліпідемії раніше було досягнуто при одночасному прийомі розувастатину в дозі 5 або 10 мг на добу з фенофібратом, можуть продовжити прийом Супрозафену у відповідних дозах.
Пацієнти, які раніше приймали по 1 капсулі мікронізованого фенофібрату 200 мг на добу або по 1 таблетці мікронізованого фенофібрату 145 мг на добу, можуть перейти на прийом препарату Супрозафен без додаткового коригування дози фенофібрату.
Літні пацієнти:
Корекція дози не потрібна. Необхідний моніторинг функції нирок цієї категорії пацієнтів.
Пацієнти з порушенням функції нирок:
У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК > 60 мл/хв) корекція дози не потрібна. Препарат Супрозафен слід застосовувати обережно у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (див. розділ «З обережністю»). У пацієнтів з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) застосування препарату Супрозафен протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти з порушенням функції печінки:
Препарат Супрозафен протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі та з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю / 10¬15 балів за шкалою Чайлд-П'ю), включаючи пацієнтів з біліарним цирозом та персистуючим порушенням функції печінки неясною · Розділ «Протипоказання»).
Етнічні групи
При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів різних етнічних груп відмічено збільшення системної концентрації розувастатину у японців та китайців. Потрібно враховувати цей факт при призначенні препарату Супрозафен даним групам пацієнтів. Рекомендована початкова доза розувастатину для пацієнтів монголоїдної раси – 5 мг.
Генетичний поліморфізм:
У носіїв генотипів SLC01B1 (OATP1B1) с.521СС та АВСG2 (BCRP) с.421АА було збільшення експозиції (AUC) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLC01B1 с.521ТТ та ABCG2 с.421СС. Для носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна доза розувастатину становить 20 мг один раз на добу.
Супутня терапія:
Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з OAT31B1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Супрозафен з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори ВІЛ протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові за рахунок взаємодії з транспортними білками, рабдоміоліз (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або припинення застосування препарату Супрозафен. Якщо ж застосування вищезгаданих препаратів необхідне,
Діти:
Безпека та ефективність розувастатину та фенофібрату у дітей віком до 18 років не встановлені. Дані відсутні. Препарат Супрозафен протипоказаний до застосування у дітей віком до 18 років.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Супрозафен таб п/п/об 10мг+145мг 30 шт производится компанией ЭББОТТ ЛЭБОРАТОРИС. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Супрозафен таб п/п/об 10мг+145мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Супрозафен таб п/п/об 10мг+145мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Пока нет комментариев