Силденафил-сз таб п/об пленочной 100мг 10 шт
Топ продаж
Суперцена
Силденафил-сз таб п/об пленочной 100мг 10 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: силденафілу цитрат у перерахуванні на силденафіл – 100 мг.
Целюлоза
мікрокристалічна - 83,5 мг; лактози моногідрат (цукор молочний) – 83,5 мг; кроскармелоза натрію (примелоза) – 15,0 мг; повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний) – 15,0 мг; магнію стеарат – 3,0 мг; оболонка: Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований – 3,6 мг; титану діоксид Е 171 – 2,061 мг; макрогол (поліетиленгліколь 3350) – 1,818 мг; тальк – 1,332 мг; алюмінієвий лак 8 го 7, 7 л, 7 л, 7 л, 7 л; заліза оксид (II) жовтий Е 172 – 0,0153 мг; заліза оксид (II) чорний Е 172 – 0,0009 мг).
Опис:
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольору, круглі, двоопуклі.
Таблетки на зламі білого або майже білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, 100 мг.
По 1, 2, 4 або 10 таблеток у контурну коміркову упаковку.
По 20 таблеток у банки полімерні або флакони полімерні. Кожну банку, флакон, 1 контурну коміркову упаковку по 1, 2, 4 або 10 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату.
Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту, органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Безпечність та ефективність препарату Силденафіл при сумісному застосуванні з іншими засобами лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. розділ «Особливі вказівки». За зареєстрованим показанням препарат Сілденафіл не призначений для застосування у дітей віком до 18 років)
.
За зареєстрованим показанням Силденафіл не призначений для застосування у жінок.
Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозогалактозна мальабсорбція. Не рекомендується одночасне застосування силденафілу з ритонавіром.
З обережністю. Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) (див. розділ «Особливі вказівки»). Захворювання, що сприяють розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія) (див. розділ «Особливі вказівки»). Захворювання, що супроводжуються кровотечею. Загострення виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки. Спадковий пігментний ретиніт (див. розділ «Особливі вказівки»). Серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені протягом останніх 6 місяців інфаркт міокарда, інсульт або життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або гіпотонія (АТ < 90/50 мм рт. ст.) (див. розділ "Особливі вказівки"). У пацієнтів з епізодами розвитку передньої ішемічної неартеріїтної невропатії зорового нерва (в анамнезі).
Дозування100 мг
Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу.
Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів цитохрому СYРЗА4 (основний шлях) та СYР2С9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відмічено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту цитохрому СYРЗА4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту цитохрому СYРЗА4, при сумісному прийомі з силденафілом (50 мг) викликає підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56%. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу спільно з еритроміцином (по 500 мг/добу 2 рази на день протягом 5 днів), специфічним інгібітором ізоферменту цитохрому СYРЗА4 на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в крові, призводить до збільшення AUC силденафілу на 182%. При сумісному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) і саквінавіру (1200 мг/день 3 рази на день), інгібітору ВІЛ-протеази та ізоферменту цитохрому СYР3А4, на тлі досягнення постійної концентрації саквінавіру в крові Сmax силденафілу на 0 210%. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру.
Більш сильні інгібітори ізоферменту цитохрому СYРЗА4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати сильніші зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітора ВІЛ-протеази та сильного інгібітора цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в крові призводить до збільшення Сmax сил000 ), а AUC на 1000% (в 11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу – 5 нг/мл), що узгоджується з інформацією про виражений ефект ритонавіру на фармакокінетику різних субстратів цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру.
Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які одночасно отримують сильні інгібітори ізоферменту цитохрому СYРЗА4, то Сmax вільного силденафілу не перевищує 200 нМ, і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу.
Інгібітори ізоферменту цитохрому СYР2С9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту цитохрому CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгі. іку силденафілу. Азітроміцин (500 мг/добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Сmax, Тmax, константу швидкості виведення та T1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.
Вплив силденафілу інші лікарські засоби.
Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів цитохрому Р450 – 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та ЗА4 (ІК50>150 мкмоль). При прийомі силденафілу в рекомендованих дозах Сmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів.
Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і за їх призначення за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу у поєднанні з нітратами або донаторами оксиду азоту протипоказано. При одночасному прийомі альфа-адреноблокатора доксазозину (4 мг та 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг та 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією простати зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження систолічного/діастолічного АТ у положенні лежачи на спині 7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст., відповідно, а положенні стоячи – 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст., відповідно. Повідомляється про поодинокі випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної постуральної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без непритомності).
Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), які метаболізуються ізоферментом цитохрому СYР2С9, не виявлено.
Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту цитохрому СYРЗА4, при їх постійному рівні в крові.
Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).
Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при максимальній концентрації алкоголю в крові в середньому 0,08% (80 мг/дл).
У хворих на артеріальну гіпертонію ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні лежачи становить 8 мм рт. ст. (систолічного) та 7 мм рт. ст. (діастолічного).
Застосування силденафілу у поєднанні з антигіпертензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.
ПередозуванняПри одноразовому прийомі препарату Силденафіл у дозі до 800 мг небажані явища були зіставні з такими при прийомі препарату у нижчих дозах, але зустрічалися частіше.
Лікування симптоматичне. Гемодіаліз не прискорює кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми та не виводиться нирками.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Засіб лікування еректильної дисфункції – ФДЕ5-інгібітор.
Фармакодинаміка:
Силденафіл – потужний селективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ) – специфічної фосфодіестерази 5-го типу (ФДЕ5).
Механізм дії. Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана із вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, у свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект оксиду азоту (NO) за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів; ФДЕ1 - більш ніж у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3,
Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція.
Клінічні дані
Кардіологічні дослідження.
Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін ЕКГ у здорових добровольців. Максимальне зниження тиску систоли в положенні лежачи після прийому силденафілу в дозі 100 мг склало 8,3 мм рт. ст., а діастолічного тиску – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70 % пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), систолічний та діастолічний тиск у стані спокою зменшувався на 7 % та 6 %, відповідно, а легеневий систолічний тиск знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид та не порушував кровотік у стенозованих коронарних артеріях, а також призводив до збільшення (приблизно на 13 %) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і в інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд; 0.9 - 38.9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл в одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох антигіпертензивних препаратів. Силденафіл покращив ерекцію у 71% чоловіків у порівнянні з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як і в осіб, які приймають більше трьох антигіпертензивних препаратів.
Дослідження зорових порушень.
У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявлено легке та тимчасове порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому препарату ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликається пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебоконтрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньовіковою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг добре переносився. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору,
Ефективність.
Ефективність і безпека силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87, з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність препарату оцінювали глобально з використанням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили, що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково до покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення.
Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59 % хворих на діабет, 43 % пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію та 83 % пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16 %, 15 % та 12 % у групі плацебо, відповідно ).
Фармакокінетика:
Фармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер.
Всмоктування. Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25 до 63%). In vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50 %. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація вільного силденафілу у плазмі (Сmax) чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Сmax при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). При прийомі у поєднанні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Сmax зменшується в середньому на 29 %, а час досягнення максимальної концентрації (Тmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою концентрація-час (AUC) знижується на 11%).
Розподіл. Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96 % і не залежить від загальної концентрації препарату. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату.
Метаболізм. Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту цитохрому СYРЗА4 (основний шлях) та ізоферменту цитохрому СYР2С9 (мінорний шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, а його активність щодо ФДЕ5 invitro становить близько 50% активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму; період його напіввиведення (Т1/2) становить близько 4 год.
Виведення. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий Т1/2 – 3-5 год. Після застосування внутрішньо також як після внутрішньовенного введення силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному, кишечником (близько 80% пероральної дози) і, меншою мірою, нирками (близько 13% пероральної дози).
Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів.
Літні пацієнти. У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вище, ніж у молодих (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів.
Порушення функції нирок. При легкій (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та помірному (КК 30-49 мл/хв) ступеню ниркової недостатності фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо в дозі 50 мг не змінюється. При тяжкій нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення значення AUC (100%) та Сmax (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи.
Порушення функції печінки. У пацієнтів з цирозом печінки (стадії А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84 %) та Сmax (47 %) порівняно з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової групи. Фармакокінетика силденафілу у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки (стадія С класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.
Вагітність та годування груддюЗа зареєстрованим показанням препарат не призначений для застосування у жінок.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЗазвичай побічні ефекти препарату Силденафіл слабко або помірно виражені і мають тимчасовий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози.
Найчастіші побічні явища (>1/10): головний біль, вазодилатація («припливи» крові до шкіри обличчя).
Часті побічні явища (> 1/100 і < 1/10): запаморочення, порушення зору (нечіткість зорового сприйняття, порушення колірного зору), хроматопсія (легка і минуща, головним чином зміна сприйняття відтінків кольору), прискорене серцебиття, риніт (закладеність) ), диспепсія, діарея, інфекції сечовивідних шляхів, висипання.
При використанні препарату Силденафіл у дозах, що перевищують рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.
Порушення загального стану: набряк обличчя, реакції світлочутливості, шок, астенія, біль, озноб, біль у животі, біль у грудях.
Алергічні реакції: реакції підвищеної чутливості (в т.ч. висипання на шкірі), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи: сонливість, безсоння, гіпестезія, парестезія, атаксія, невралгія, невропатія, тремор, депресія, незвичайні сновидіння, зниження рефлексів, інсульт, транзиторна ішемічна атака, судоми, в т.ч. рецидивні.
Порушення з боку серцево-судинної системи: тахікардія, підвищення або зниження артеріального тиску, інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, шлуночкова аритмія, нестабільна стенокардія, AV-блокада, тромбоз судин головного мозку, серцева недостатність, порушення ЕКГ, кардіомопаті.
Порушення з боку органів дихання: носова кровотеча, астма, задишка, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення виділення мокротиння, посилення кашлю.
Шлунково-кишкові порушення: блювання, нудота, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, ректальна кровотеча, гінгівіт
Порушення органу зору: біль в очах, почервоніння очей/ін'єкції склер, ураження кон'юктиви, порушення сльозотечі, передня ішемічна оптична нейропатія, оклюзія судин сітківки, дефекти полів зору, мідріаз, катаракта, біль в очах.
Порушення з боку органу слуху: вертиго, шум у вухах, біль у вухах, глухота.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія
Порушення з боку обміну речовин та харчування: спрага, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемічна реакція, гіпернатріємія.
Порушення з боку опорно-рухового апарату: артрит, артроз, міалгія, розрив сухожиль, тендовагініт, біль у кістках, міастенія, синовіт.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: кропив'янка, простий герпес, свербіж, пітливість, шкірні виразки, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит
. аноргазмія.
Порушення з боку репродуктивної системи: тривала ерекція та/або пріапізм.
особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні використовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні), або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома). обережністю»).
Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозними аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або гіпотонією (АТ < 90). ст.) (див. розділ «З обережністю»). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда (1,
Серцево-судинні ускладнення.
У ході постмаркетингового застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як серйозні серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт, транзи ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами.
Гіпотензія.
Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминущого зниження артеріального тиску, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату Сілденафіл лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів із відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у хворих з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що проявляється важким порушенням регуляції АТ з боку вегет. Оскільки спільне застосування силденафілу та альфа-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Силденафіл слід з обережністю призначати хворим, які приймають альфа-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом Силденафілу слід починати тільки після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози Силденафілу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід вжити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. Силденафіл слід з обережністю призначати хворим, які приймають альфа-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом Силденафілу слід починати тільки після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози Силденафілу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід вжити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. Силденафіл слід з обережністю призначати хворим, які приймають альфа-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом Силденафілу слід починати тільки після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози Силденафілу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід вжити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом Силденафілу слід починати тільки після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози Силденафілу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід вжити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом Силденафілу слід починати тільки після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози Силденафілу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід вжити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії.
Зорові порушення.
Були відмічені рідкісні випадки розвитку передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва як причини погіршення або втрати зору на фоні застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику, такі як екскавація (поглиблення) диска зорового нерва, вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія та куріння. Причинно-наслідкового зв'язку між прийомом інгібіторів ФДЕ5 та розвитком передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва не виявлено. Лікар повинен інформувати пацієнта про підвищення ризику розвитку передньої ішемічної неартеріїтної невропатії зорового нерва, якщо цей стан у нього вже відзначалося. У разі раптової втрати зору пацієнтам слід негайно надати необхідну медичну допомогу. У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування препарату Сілденафіл у хворих з пігментним ретинітом відсутні, тому силденафіл слід застосовувати з обережністю (див. розділ «З обережністю»).
Порушення слуху.
У деяких постмаркетингових та клінічних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення чи втрати слуху. Причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 і раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому силденафілу слід негайно проконсультуватись із лікарем.
Кровотечі.
Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію, донатора оксиду азоту на тромбоцити людини in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки відсутні, тому препарат Силденафіл у цих пацієнтів слід застосовувати з обережністю (див. розділ «З обережністю»). Частота носових кровотеч у пацієнтів з ЛГ, пов'язаної з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією (силденафіл 3,0%, плацебо 2,4%). У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8 %), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7 %).
Застосування разом із іншими засобами лікування порушень ерекції.
Безпека та ефективність препарату Силденафіл разом з іншими засобами лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»).
Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.
На тлі прийому силденафілу будь-якого негативного впливу на здатність керувати автомобілем або іншими технічними засобами не спостерігалося. Однак оскільки при прийомі силденафілу можливе зниження артеріального тиску, розвиток хроматопсії, затуманеного зору тощо. побічних явищ слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.
Умови зберіганняУ сухому місці, захищеному від світла, при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна доза, що рекомендується, становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – один раз на добу.
Порушення функції нирок. При легкому та середньотяжкому ступеню ниркової недостатності (КК 30-80 мл/хв) коригування дози не потрібне, при тяжкій нирковій недостатності (КК < 30 мл/хв) – дозу силденафілу слід знизити до 25 мг.
Порушення функції печінки. Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Силденафіл слід зменшити до 25 мг.
Спільне застосування з іншими лікарськими засобами.
При сумісному застосуванні з ритонавіром максимальна разова доза Силденафілу не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 год (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»).
При сумісному застосуванні з інгібіторами ізоферменту цитохрому СYРЗА4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза Силденафілу повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»).
Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом Силденафілу слід починати тільки після досягнення стабілізації гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Літні пацієнти. Коригування дози препарату Сілденафіл не потрібне.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Силденафил-сз таб п/об пленочной 100мг 10 шт производится компанией СЕВЕРНАЯ ЗВЕЗДА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Силденафил-сз таб п/об пленочной 100мг 10 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Силденафил-сз таб п/об пленочной 100мг 10 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Визарсин ку-таб таб дисперг. 100мг 4 шт Визарсин ку-таб таб дисперг. 100мг 4 шт, Визарсин ку-таб таб дисперг. 50мг 4 шт Визарсин ку-таб таб дисперг. 50мг 4 шт, Визарсин таб п/об пленочной 100мг 4 шт Визарсин таб п/об пленочной 100мг 4 шт, Визарсин таб п/об пленочной 50мг 4 шт Визарсин таб п/об пленочной 50мг 4 шт, Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 10 шт Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 10 шт, Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 30 шт Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 4 шт Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 4 шт, Вилдегра таб п/об пленочной 50мг 10 шт Вилдегра таб п/об пленочной 50мг 10 шт, Вилдегра таб п/об пленочной 50мг 30 шт Вилдегра таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Силденафил вертекс таб п/об пленочной 100мг 10 шт Силденафил вертекс таб п/об пленочной 100мг 10 шт, Силденафил вертекс таб п/об пленочной 100мг 4 шт Силденафил вертекс таб п/об пленочной 100мг 4 шт, Силденафил вертекс таб п/об пленочной 50мг 1 шт Силденафил вертекс таб п/об пленочной 50мг 1 шт, Силденафил вертекс таб п/об пленочной 50мг 4 шт Силденафил вертекс таб п/об пленочной 50мг 4 шт, Силденафил-сз таб п/об пленочной 50мг 10 шт инд.упак. Силденафил-сз таб п/об пленочной 50мг 10 шт инд.упак., Силденафил таб п/об пленочной 100мг 1 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 100мг 1 шт озон, Силденафил таб п/об пленочной 100мг 2 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 100мг 2 шт озон, Силденафил таб п/об пленочной 100мг 4 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 100мг 4 шт озон, Силденафил таб п/об пленочной 50мг 10 шт Силденафил таб п/об пленочной 50мг 10 шт, Силденафил таб п/об пленочной 50мг 1 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 50мг 1 шт озон, Силденафил таб п/об пленочной 50мг 2 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 50мг 2 шт озон, Силденафил таб п/об пленочной 50мг 4 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 50мг 4 шт озон.
Пока нет комментариев