Розулип плюс капс 20мг+10мг 30 шт
Розулип плюс капс 20мг+10мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка, що містить розувастатин, містить: розувастатин цинку (що відповідає розувастатину) 21,36 мг (20,00 мг);
1 таблетка, що містить езетимиб, містить езетиміб 10,00 мг.
Допоміжні речовини:
Целюлоза кремнієва мікрокристалічна (целюлоза мікрокристалічна 98,0%, кремнію діоксид колоїдний безводний 2,0%.), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію, повідон К-25, натрію кроскармеллоза, целюлоза магнію стеарат
Тверда желатинова капсула (CONI-SNАР 6)): барвник заліза оксид червоний (Е172); барвник заліза оксид жовтий (Е172); титану діоксид (Е171); желатин.
Опис:
Капсули 20 мг+10 мг: Тверді желатинові капсули CONI-SNAP 0, без маркування, самозакриваються, з основою жовтого кольору та кришкою світло-коричневого з рожевим відтінком кольору. Кожна капсула містить дві таблетки.
1 таблетка, що містить 20 мг розувастатину: Білі або майже білі довгасті таблетки з гравіюванням стилізованої літери Е та номера 597 на одній стороні таблетки, без або майже без запаху.
1 таблетка, що містить 10 мг езетимибу: Білі або майже білі круглі плоскі таблетки з фаскою, з гравіюванням стилізованої літери Е на одній стороні таблетки, та номера 612 з іншого боку таблетки, без або майже без запаху.
Форма випуску:
Капсули 20 мг 10 мг. По 10 капсул у блістері з комбінованої плівки «cold» (OPA/ал.фольга/ПВХ)/ал.фольга. 3 блістерів у картонній пачці разом із інструкцією з медичного застосування.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до розувастатину, езетимибу або будь-якої з компонентів/допоміжних речовин у складі препарату;
Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (> 3х верхніх меж норми (ВГН));
Помірна та важка ступінь печінкової недостатності (7-9 і більше балів за шкалою Чайлд-П'ю);
Одночасний прийом циклоспорину;
У жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність надійних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією;
Тяжкі порушення функції нирок (КК <30 мл/хв);
Міопатія;
Схильність до розвитку міотоксичних ускладнень;
Діти та підлітки до 18 років.
З обережністю
Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу - ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відмічено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса); одночасне призначення з фібратами (див. розділ Фармакокінетика); захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами (включаючи варфарин і флуїндіон).
Дозування20 мг+10 мг
Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія:
Препарат Розуліп® Плюс показаний на додаток до дієти пацієнтам з первинною гіперхолестеринемією (за винятком гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії);
-Розуліп® Плюс призначається як замісна терапія пацієнтам, ліпідний профіль яких адекватно контролювався одночасним застосуванням окремих препаратів розувастатину та езетимибу у дозах, еквівалентних відповідним дозам у фіксованій комбінації.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЦиклоспорин:
При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину значення AUC розувастатину були в середньому у 7 разів вищими порівняно зі значеннями у здорових добровольців. Така комбінація не впливає на концентрацію циклоспорину у плазмі. Спільне застосування препарату Розуліп® Плюс та циклоспорину протипоказане. У дослідженні, що проводилося у восьми пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, з КК>50 мл/хв при прийомі постійної дози циклоспорину, одноразовий прийом 10 мг езетимибу приводив до підвищення середнього значення AUC езетимибу в 3,4 рази (від 2,3 до 7, 9 разів) порівняно з AUC у здоровій популяції з іншого дослідження (контроль), яка отримувала тільки езетимиб (n=17). В іншому дослідженні пацієнт після трансплантації нирки, з тяжкою нирковою недостатністю, отримував циклоспорин та багато інших лікарських засобів. У цього пацієнта відзначали підвищення системного впливу езетимибу у 12 разів порівняно з контрольними учасниками, які приймали лише езетимиб. У двоетапному перехресному дослідженні, що проводилося у дванадцяти здорових учасників, щоденний прийом 20 мг езетимибу протягом 8 днів + одноразовий прийом 100 мг циклоспорину на день призводив до підвищення AUC циклоспорину в середньому на 15% (діапазон значень: від зниження на 10% підвищення на 51%) порівняно з одноразовим прийомом лише 100 мг циклоспорину. Контрольованих досліджень впливу спільного прийому езетимибу та циклоспорину на дію останнього у пацієнтів після трансплантації нирки не проводили. що проводилося у дванадцяти здорових учасників, щоденний прийом 20 мг езетимибу протягом 8 днів + одноразовий прийом 100 мг циклоспорину на день призводив до підвищення AUC циклоспорину в середньому на 15% (діапазон значень: від зниження на 10% до підвищення на 51%) порівняно з одноразовим прийомом лише 100 мг циклоспорину. Контрольованих досліджень впливу спільного прийому езетимибу та циклоспорину на дію останнього у пацієнтів після трансплантації нирки не проводили. що проводилося у дванадцяти здорових учасників, щоденний прийом 20 мг езетимибу протягом 8 днів + одноразовий прийом 100 мг циклоспорину на день призводив до підвищення AUC циклоспорину в середньому на 15% (діапазон значень: від зниження на 10% до підвищення на 51%) порівняно з одноразовим прийомом лише 100 мг циклоспорину. Контрольованих досліджень впливу спільного прийому езетимибу та циклоспорину на дію останнього у пацієнтів після трансплантації нирки не проводили.
Комбінації, що не рекомендуються.
Інгібітори протеази: хоча точний механізм взаємодії невідомий, одночасне застосування інгібіторів протеаз може призводити до значного підвищення системного впливу розувастатину (див. таблицю). Наприклад, у дослідженні фармакокінетики спільний прийом 10 мг розувастатину та комбінованого препарату двох інгібіторів протеаз (атазанавір 300 мг + ритонавір 100 мг) здоровими добровольцями був асоційований з підвищенням AUC розувастатину приблизно втричі, а Cmax – приблизно в сім разів. Одночасне застосування розувастатину та деяких комбінацій інгібіторів протеаз можливе лише після ретельної оцінки доз розувастатину, скоригованих на підставі очікуваного збільшення впливу розувастатину. Ця комбінація доз не підходить як терапія першої лінії.
Інгібітори білків-транспортерів Розувастатин є субстратом деяких білків-переносників, у тому числі для транспортера захоплення клітинами печінки OATP1B1 та для транспортера виведення BCRP. Одночасне застосування Розуліп® Плюс та лікарських засобів, що інгібують дані білки-транспортери, може призводити до підвищення концентрацій розувастатину в плазмі та до підвищення ризику міопатії.
Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до 2-кратного збільшення Cmax та AUC розувастатину (див. розділ «Особливі вказівки»). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія.
Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижувальні дози ніацину (нікотинової кислоти 1 г/добу і вище) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію .
Лікарі повинні знати, що у пацієнтів, які приймають езетимиб та фенофібрат, існує ризик розвитку жовчнокам'яної хвороби та захворювань жовчного міхура. Якщо у пацієнта, який приймає езетимиб та фенофібрат, підозрюється розвиток холестазу, показано обстеження жовчного міхура, а також припинення даної терапії. Одночасний прийом фенофібрату та гемфіброзилу підвищував сумарні концентрації езетимибу (приблизно в 1,5 та 1,7 раза, відповідно). Спільне застосування езетимибу з іншими фібратами не вивчали. Фібрати можуть підвищувати екскрецію холестерину з жовчю, що призводить до жовчнокам'яної хвороби. У дослідженнях у тварин езетимиб іноді (не у всіх видів тварин) спричиняв підвищення концентрацій холестерину в жовчі жовчного міхура. Не можна виключити,
Фузидова кислота:
При системному застосуванні фузидової кислоти разом зі статинами може збільшитись ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз. Механізм цієї взаємодії (чи є вона фармакодинамічною та/або фармакокінетичною) ще не з'ясований. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу (у деяких випадках зі смертельними наслідками) у пацієнтів, які отримували такі комбінації. Якщо лікування фузидовою кислотою необхідне, протягом усього періоду лікування фузидовою кислотою слід відмінити статини (див. розділ Особливі вказівки).
Інші взаємодії.
Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося.
Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmax розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину.
Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами (ЛЗ) на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому P450.
Не зазначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3А4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2А6 та CYP3А4).
У доклінічних дослідженнях було показано, що езетимиб не індукує ферменти цитохрому P450, що метаболізують лікарські засоби. Не відзначали клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій між езетимибом та лікарськими засобами, метаболізованими цитохромами P450: 1A2, 2D6, 2C8, 2C9, 3A4 – або N-ацетилтрансферазою Антагоністи вітаміну К: Як і при
прийомі дози розувастатину у пацієнтів, які одночасно приймають антагоністи вітаміну К (гепарин або інші кумаринові антикоагулянти) можуть призводити до підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Припинення прийому або зниження дози розувастатину може спричинити зниження МНО. У таких ситуаціях бажаний відповідний моніторинг МНО.
Прийом езетимибу (10 мг 1 раз на добу) не впливав на біодоступність варфарину або на протромбіновий час, як це було показано у дослідженні, проведеному у дванадцяти здорових дорослих чоловіків. Є, однак, повідомлення про підвищення міжнародного нормалізованого відношення у пацієнтів при додаванні езетимибу до прийому варфарину або флуїндіону. Якщо Розуліп® Плюс додають до прийому варфарину, іншого кумаринового антикоагулянту або флуїндіону, слід відповідним чином проводити моніторинг МНО (див. розділ Особливі вказівки).
Пероральні контрацептиви та замісна гормональна терапія (ЗГТ): Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення AUC етинілестрадіолу та норгестрелу, відповідно, на 26% та на 34%. Це підвищення рівнів лікарських засобів у плазмі слід враховувати при доборі доз пероральних контрацептивів. Відсутні дані фармакокінетики при одночасному прийомі розувастатину та ЗГТ, і тому не можна виключити аналогічної взаємодії. Проте ця комбінація добре вивчена у клінічних дослідженнях у жінок, і вона добре переносилася.
У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії езетимиб не впливав на фармакокінетику пероральних контрацептивів, які включали етинілестрадіол та левоноргестрел.
Холестирамін: Одночасне застосування холестираміну зменшувало середню площу під фармакокінетичною кривою (AUC) суми езетимибу та його глюкуроніду приблизно на 55%. Ця взаємодія може перешкоджати послідовному зниженню холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНГ) при додаванні езетимибу до терапії холестираміном (див. розділ Спосіб застосування та дози).
Статини: Не відзначали клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій при сумісному застосуванні езетимибу з аторвастатином, симвастатином, правастатином, ловастатином, флувастатином або розувастатином.
Інші лікарські засоби: на підставі даних, отриманих у дослідженнях лікарських взаємодій, не очікується клінічно значущої взаємодії між розувастатином та дигоксином.
У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії езетимиб не впливав на фармакокінетику дапсону, декстрометорфану, дигоксину, гліпізиду, толбутаміду чи мідазоламу. Циметидин прийому разом із езетимибом не впливав на біодоступність останнього.
Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину.
Коли потрібний спільний прийом розувастатину та інших лікарських засобів, які підвищують системний вплив розувастатину, необхідна корекція дози останнього. Якщо очікуване збільшення впливу (AUC) становить 2 рази або вище, починають приймати розувастатин з дози 5 мг на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину таким чином, щоб очікуваний системний вплив розувастатину не перевищував такого для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення ЛЗ, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції у 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза).
Режим супутньої терапії/Режим прийому розувастатину/Зміна AUC розувастатину:
Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на добу, 6 місяців/розувастатин 10 мг 1 раз на добу, 10 днів/Збільшення у 7,1 раза;
Регорафеніб 160 мг 1 раз на добу, 14 днів/розувастатин 5 мг одноразово/Збільшення у 3,8 раза;
Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів/розувастатин 10 мг одноразово/Збільшення у 3,1 раза;
Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів/розувастатин 10 мг одноразово/Збільшення у 2,8 раза;
Велпатасвір 100 мг 1 раз на добу/розувастатин 10 мг одноразово/Збільшення у 2,7 раза;
Омбітавір 25 мг/паритапревір 150 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу/дасабувір 400 мг 2 рази на добу, 14 днів/розувастатин 5 мг одноразово/Збільшення у 2,6 раза;
Гразопревір 200 мг/елбасвір 50 мг 1 раз на добу, 11 днів/розувастатин 10 мг одноразово/Збільшення у 2,3 рази;
Глекапревір 400 мг/пібрентасвір 120 мг 1 раз на добу, 7 днів/розувастатин 5 мг 1 раз на добу, 7 днів/Збільшення у 2,2 рази;
Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів/розувастатин 20 мг 1 раз на добу, 7 днів/Збільшення у 2,1 раза;
Клопідогрел 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 години/розувастатин 20 мг одноразово/Збільшення у 2 рази;
Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів/розувастатин 80 мг одноразово/Збільшення у 1,9 раза;
Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 5 днів/розувастатин 10 мг одноразово/Збільшення у 1,6 раза;
Дарунавір 600 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 днів/розувастатин 10 мг 1 раз на добу, 7 днів/Збільшення у 1,5 раза;
Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів/розувастатин 10 мг одноразово/Збільшення в 1,4 раза;
Дронедарон 400 мг 2 рази на добу/Немає даних/Збільшення в 1,4 рази;
Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів/розувастатин 10 мг одноразово/** Збільшення у 1,4 раза;
Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів/розувастатин 10 мг 1 раз на добу, 14 днів/** Збільшення у 1,2 раза;
Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів/розувастатин 10 мг одноразово/Без змін;
Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів/розувастатин 40 мг, 7 днів/Без змін;
Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів/розувастатин 10 мг одноразово/Без змін;
Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів/розувастатин 10 мг, 7 днів/Без змін;
Рифампіцин 450 мг 1 раз на добу, 7 днів/розувастатин 20 мг одноразово/Без змін;
Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів/розувастатин 80 мг одноразово/Без змін;
Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів/розувастатин 80 мг одноразово/Без змін;
Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів/розувастатин 80 мг одноразово/Зниження на 20 %;
Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів/розувастатин 20 мг одноразово/Зниження на 47%.
ПередозуванняУ літературі немає даних про передозування розувастатину. Специфічна терапія у разі передозування розувастатину відсутня.
У клінічних дослідженнях прийом езетимибу в дозі 50 мг/добу 15 здоровими учасниками протягом до 14 днів або в дозі 40 мг/добу 18 пацієнтами з первинною гіперхолестеринемією протягом 56 днів зазвичай переносився добре. У тварин не відзначали токсичності після одноразового перорального прийому езетимибу (5000 мг/кг у щурів та мишей та 3000 мг/кг у собак). Повідомлялося про кілька випадків передозування езетимибу: вони зазвичай були асоційовані з розвитком несприятливих явищ. Повідомлені несприятливі явища були серйозними.
У разі передозування слід проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Слід моніторувати функцію печінки та активність КФК. Користь гемодіалізу малоймовірна.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіполіпідемічний засіб комбінований (гмг-коа-редуктази інгібітор+холестерину абсорбції інгібітор) Код АТХ C10BA06
Фармакодинаміка:
Розувастатин
Розувастатин знижує підвищені концентрації ХС-ЛПНЩ, загального ХС та тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію ХС-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (Апо В), ХС ліпопротеїнів невисокої щільності (ХС-неЛП) ХС-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А-I (Апо А-I) (див. таблиці 1 і 2), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ і ХС-неЛПЗП/ ХС-ЛПЗП та співвідношення Апо В/Апо А-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом тижня після початку лікування. За 2 тижні терапії ефективність досягає рівня, що становить 90% максимально можливого. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату.
Клінічна ефективність
Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за класифікацією Фредріксона (середня вихідна концентрація ХС-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація ХС-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають розувастатин у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозі від 5 мг до 40 мг один раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалася концентрація ТГ у плазмі.
Езетіміб
Езетиміб ефективний при пероральному прийомі. Механізм дії езетимибу відрізняється від механізму дії інших класів гіполіпідемічних засобів (наприклад, інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), секвестрантів жовчних кислот, фібратів та рослинних станолів). Молекулярною мішенню езетимибу є транспортний білок Niemann-Pick C1-Like1 (NPC1L1), відповідальний за всмоктування у кишечнику ХС та фітостеролів. Езетиміб локалізується в щітковій облямівці тонкого кишечника і перешкоджає всмоктування холестерину, що призводить до зниження надходження холестерину з кишечника в печінку, за рахунок чого знижуються запаси холестерину в печінці і посилюється виведення холестерину з крові. Езетиміб не посилює екскрецію жовчних кислот (на відміну від секвестрантів жовчних кислот) та не інгібує синтез ХС у печінці (на відміну від статинів). Статини знижують синтез ХС у печінці. При одночасному застосуванні препарати цих двох груп забезпечують додаткове зниження концентрації холестерину. Езетиміб, що застосовується одночасно зі статинами, знижує концентрацію загального ХС, ХС-ЛПНЩ, Апо В, ХС-неЛПЗП та ТГ, а також підвищує концентрацію ХС-ЛПЗЩ у плазмі крові у пацієнтів з гіперхолестеринемією більшою мірою, ніж езетимиб або статин, що застосовуються у монотерапії. Одночасне застосування езетимибу з фенофібратом знижує концентрації загального ХС, ХС-ЛПНЩ, Апо В, ТГ та ХС-неЛПЗП (розраховується як різницю між концентраціями загального ХС та ХС-ЛПЗЩ), а також підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів з гіперхолесом. більшою мірою, ніж езетимиб або статин, що застосовуються у монотерапії. Одночасне застосування езетимибу з фенофібратом знижує конецентрації загального ХС, ХС-ЛПНЩ, Апо В, ТГ та ХС-неЛПЗЩ,
Клінічні дослідження показали, що підвищені концентрації загального ХС, ХС-ЛПНЩ та Апо В (головного білкового компонента ЛПНЩ) сприяють розвитку атеросклерозу. Крім того, знижена концентрація ХС-ЛПЗЩ асоціюється з розвитком атеросклерозу. Результати епідеміологічних досліджень показали, що серцево-судинна захворюваність і смертність знаходяться у прямій залежності від концентрацій загального ХС та ХС-ЛПНЩ та у зворотній залежності від концентрації ХС-ЛПВЩ. Як і ЛПНЩ, ліпопротеїни, багаті на ХС і ТГ, включаючи ЛПДНЩ, ліпопротеїни проміжної щільності (ЛПСШ) та ремнант, також можуть сприяти розвитку атеросклерозу. Для визначення селективності езетимибу щодо інгібування всмоктування холестерину була проведена серія доклінічних досліджень. Езетиміб інгібував всмоктування [14С]-ХС і не впливав на всмоктування ТГ, жирних кислот,
Спільне застосування розувастатину та езетимибу.
Додавання езетимибу до стабільної дози розувастатину 5 мг або 10 мг призводило до більш вираженого зниження концентрації ХС-ЛПНЩ порівняно з подвоєнням дози розувастатину до 10 мг або до 20 мг. Езетиміб + розувастатин 5 мг знижували концентрацію ХС-ЛПНГ більшою мірою, ніж розувастатин 10 мг. Вивчалася ефективність та безпека застосування розувастатину 40 мг у монотерапії та при комбінації з езетимибом 10 мг у пацієнтів з високим ризиком ішемічної хвороби серця (ІХС). Значно більше пацієнтів, які отримували комбінацію розувастатин+езетимиб, порівняно з монотерапією розувастатином 40 мг досягли цільового рівня концентрації ХС-ЛПНЩ. Розувастатин 40 мг ефективно покращував атерогенний ліпідний профіль у цій групі пацієнтів високого ризику.
Діти та підлітки
Європейське агентство лікарських засобів видало дозвіл не подавати результати клінічних досліджень комбінації розувастатин + езетимиб за всіма віковими підгрупами дітей та підлітків у лікуванні підвищеної концентрації ХС (див. розділ Спосіб застосування та дози).
Фармакокінетика:
Адсорбція та розподіл.
Розувастатин
Максимальна концентрація розувастатину в плазмі крові (Cmax) досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму холестерину-ЛПНЩ. Об'єм розподілу (Vd) розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном.
Езетіміб
Після прийому внутрішньо езетимиб швидко всмоктується та інтенсивно метаболізується у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації у фармакологічно активний фенольний глюкоронід (езетимиб-глюкуронід). Сmax езетимиб-глюкуроніду спостерігається через 1-2 години, езетимиб – через 4-12 годин. Абсолютна біодоступність езетимибу не може бути визначена, оскільки дана речовина практично нерозчинна в жодному з водних розчинників, які використовуються для приготування розчинів для ін'єкцій. Їда (з низьким або високим вмістом жиру) не впливала на біодоступність езетимибу при прийомі внутрішньо у вигляді таблеток по 10 мг. Езетиміб можна застосовувати незалежно від часу їди. Езетеміб та езетимиб-глюкуронід зв'язуються з білками плазми крові на 99,7% та 88-92%, відповідно.
Одночасне застосування розувастатину в дозі 10 мг та езетимибу в дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням площі під кривою «концентрація-час» (AUC) розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією.
Метаболізм.
Розувастатин
Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ізоферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами.
Езетіміб
Метаболізм езетимибу відбувається головним чином у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом (реакція II фази) з подальшим виведенням із жовчю. Езетиміб мінімально піддається окисному метаболізму (реакція І фази). Езетиміб та езетіміб-глюкуронід (основні похідні езетимибу, що визначаються у плазмі крові) становлять 10-20% та 80-90% відповідно від загальної концентрації езетимибу у плазмі крові. Езетиміб та езетимиб-глюкуронід повільно виводяться з плазми крові в процесі кишково-печінкової рециркуляції. Період напіввиведення (Т1/2) для езетимибу та езетимиб-глюкуроніду становить приблизно 22 години.
Виведення.
Розувастатин
Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 годин. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у разі інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник ХС, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому.
Езетіміб
Після прийому внутрішньо 20 мг езетимибу, міченого 14С, у плазмі крові було виявлено 93% сумарного езетимибу (езетимиб + езетимиб-глюкуронід) від загального рівня радіоактивних продуктів. Протягом 10 днів приблизно 78% прийнятих радіоактивних продуктів було виведено через кишечник із жовчю, 11% – через нирки. Через 48 годин радіоактивних продуктів у плазмі крові виявлено не було.
Вагітність та годування груддюПрепарат Розуліп® Плюс протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати надійні методи контрацепції.
Вагітність
Оскільки ХС та продукти біосинтезу ХС є важливими для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі діагностування вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Відсутні клінічні дані щодо застосування езетимибу під час вагітності. Дослідження езетимибу на тваринах не виявили прямих або опосередкованих несприятливих ефектів щодо вагітності, розвитку ембріона/плоду, пологів та постнатального розвитку. При введенні вагітним щурам езетимибу у комбінації з ловастатином, симвастатином, правастатином або аторвастатином тератогенних ефектів не спостерігалося. При введенні вагітним кролицям з невеликою частотою спостерігалися дефекти розвитку скелета у плода. Клінічних даних щодо застосування езетимибу при вагітності немає, тому слід бути обережними при призначенні препарату вагітним жінкам. У разі настання вагітності прийом препарату має бути припинено.
Період грудного вигодовування
У дослідженнях на щурах було виявлено, що езетимиб виділяється з молоком. Даних щодо виділення розувастатину та езетимибу з грудним молоком у жінок немає, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити (див. розділ Протипоказання).
Відсутні
клінічні дані про ефект езетимибу на фертильність людини. Езетиміб не впливає на фертильність самців та самок щурів.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаРезюме профілю безпеки
Небажані реакції, що спостерігаються під час прийому розувастатину, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. За даними контрольованих клінічних досліджень, менше 4% пацієнтів, які отримували розувастатин, вибули з досліджень внаслідок розвитку небажаних реакцій. У клінічних дослідженнях тривалістю до 112 тижнів 2396 пацієнтів отримували езетимиб у дозі 10 мг на добу як монотерапію, 11 308 пацієнтів – у комбінації зі статином та 185 пацієнтів – у комбінації з фенофібратом. Небажані реакції були помірними та оборотними. Загальна частота виникнення побічних ефектів, а також % пацієнтів, які вибули з дослідження внаслідок розвитку небажаних реакцій, у групах, які отримували езетимиб та плацебо, були подібними. За наявними даними, у клінічних дослідженнях 1200 пацієнтів отримували комбіноване лікування розувастатином та езетимибом. За літературними даними у пацієнтів з гіперхолестеринемією найчастішими небажаними явищами, пов'язаними з комбінацією розувастатин+езетимиб, було підвищення активності «печінкових» трансаміназ, шлунково-кишкові розлади та біль у м'язах. Це відомі побічні ефекти даних діючих речовин. Однак, з погляду побічних ефектів, не можна повністю виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Це відомі побічні ефекти даних діючих речовин. Однак, з погляду побічних ефектів, не можна повністю виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Це відомі побічні ефекти даних діючих речовин. Однак, з погляду побічних ефектів, не можна повністю виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом.
Частота виникнення небажаних явищ представлена так: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не можна визначити на підставі наявних даних).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.
Порушення з боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, у тому числі набряк Квінке, підвищена чутливість (у тому числі висипи на шкірі, кропив'янка, анафілаксія та набряк Квінке).
Порушення ендокринної системи: цукровий діабет.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: зниження апетиту.
Порушення психіки: депресія.
Порушення з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезія, периферична нейропатія; порушення сну (у тому числі безсоння та нічні кошмари).
Порушення з боку судин: припливи; підвищення артеріального тиску
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель, задишка.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: запор, нудота, біль у животі, діарея, метеоризм, диспепсія, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, сухість у роті, гастрит, панкреатит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових трансаміназ, жовтяниця, гепатит, холелітіаз, холецистит.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри, висипання на шкірі, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: міалгія, артралгія, м'язові спазми, біль у шиї, біль у спині, м'язова слабкість, біль у кінцівках, міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз, імуноопосередкована некротизуюча схожа розривом.
Порушення з боку нирок та сечових шляхів: гематурія.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.
Загальні розлади та порушення у місці введення: астенія, стомлюваність, біль у грудній клітці, біль, астенія, периферичні набряки.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: підвищення активності аланінами-нотрансферази (АЛТ) та/або аспартат-аміно-трансферази(АСТ), підвищення активності-АЛТ та/або АСТ, креатинфосфокінази (КФК), гамма-глутаміл-трансферзи (ГГТ) , відхилення біохімічних показників функції печінки
Дія на нирки
У пацієнтів, які отримували лікування розувастатином, відзначали появу протеїнурії, що визначалася експрес-методом і переважно мала канальцеву природу. Зміна протеїнурії з "-/сліди" вихідно до "++" і більше відзначали <1% пацієнтів у будь-який момент часу при прийомі доз 10 і 20 мг і приблизно у 3% пацієнтів при прийомі дози 40 мг. При прийомі дози 20 мг відзначали деяке збільшення протеїнурії ступеня + при фоновому рівні протеїнурії -/сліди. Найчастіше протеїнурія самостійно проходила чи знижувалася і натомість продовження терапії. Аналіз даних з клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування препарату досі не виявив причинного зв'язку між протеїнурією та гострим або прогресуючим захворюванням нирок. У пацієнтів, які отримували лікування розувастатином, наголошували на появі гематурії.
Дія на скелетну мускулатуру
У пацієнтів, які отримували лікування всіма дозами розувастатину, особливо дозами >20 мг на добу, відзначали дію на скелетну мускулатуру, наприклад, міалгії, міопатію (у тому числі міозит) і, в окремих випадках, рабдоміоліз, з розвитком гострої ниркової або без недостатності. У пацієнтів, які брали розувастатин, також відзначали дозозалежне підвищення активності КФК. Більшість цих випадків були невеликою тяжкістю: безсимптомними та минущими. У разі підвищення активності КФК (5 ВГН) слід перервати лікування.
Дія на печінку
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, відзначали дозозалежне підвищення активності трансаміназ. Більшість цих випадків були невеликою тяжкістю: безсимптомними та минущими.
При застосуванні деяких статинів відзначали такі небажані явища:
• порушення статевої функції;
• У виняткових випадках – інтерстиціальні захворювання легень (особливо при тривалій терапії.
Частота повідомлень про рабдоміоліз, серйозні порушення з боку печінки (переважно підвищення активності печінкових трансаміназ) та нирок при прийомі 40 мг розувастатину на добу.
Також повідомлялося про гіперглікемію та підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну.
Лабораторні показники
У контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії частота клінічно значущого підвищення активності трансаміназ сироватки (АЛТ та/або АСТ >3 ВГН) була подібною до груп езетимибу (0,5%) та плацебо (0,3%). У дослідженнях комбінації препаратів частота підвищення становила 1,3% у пацієнтів, які приймали езетимиб + статин, та 0,4% у пацієнтів, які приймали лише статин. Ці епізоди підвищення звичайно були безсимптомними, не були асоційовані з холестазом, і значення активності трансаміназ поверталися до вихідних після припинення лікування або на фоні лікування (див. розділ «Особливі вказівки»).
У клінічних дослідженнях підвищення активності КФК >10 ВГН відзначалося у 4 із 1674 (0,2%) пацієнтів, які приймали тільки езетимиб, у 1 із 786 (0,1%) пацієнтів, які отримували плацебо, у 1 із 917 пацієнтів (0,1 %), які приймали езетимиб + статин, та у 4 з 929 пацієнтів (0,4%), які приймали лише статин. Порівняно з відповідною контрольною групою (плацебо або монотерапія статином) прийом езетимибу не був асоційований з підвищенням частоти міопатії або рабдоміолізу.
Пацієнти дитячого віку
Безпека та ефективність препарату Розуліп® Плюс в осіб віком до 18 років не встановлені (див. розділ Фармакодинаміка).
Розувастатин
У 52-тижневому клінічному дослідженні розувастатину епізоди підвищення активності КФК >10 ВГН та симптоми з боку м'язової тканини після фізичного навантаження частіше відзначали у дітей та підлітків у порівнянні з частотою у дорослих пацієнтів. В іншому профіль безпеки розувастатину у дітей та підлітків був подібним до такого у дорослих.
Езетиміб
Діти та підлітки віком від 6 до 17 років
У дослідженні за участю дітей віком 6-10 років зі спадковою гетерозиготною або не спадковою гіперхолестеринемією (n = 138) спостерігалося підвищення активності АСТ та/або АЛТ (>3X ВГН) у 1,1% пацієнтів (1 пацієнт), які отримували езетимиб та у 0%, які отримували плацебо. Не спостерігалося підвищення активності КФК (> 10 ВГН) або випадків міопатії. В окремому дослідженні за участю підлітків (10-17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією (n = 248) епізоди підвищення АЛТ та/або АСТ (>3 ВГН) відзначали у 3 % пацієнтів (4 особи), які приймали езетимиб та симвастатин, порівняно з 2% (2 особи) у групі монотерапії симвастатином. Що стосується підвищення КФК > 10 ВГН, ці значення склали відповідно 2% (2 особи) та 0%. Випадків міопатії не відзначали.
Повідомлення про передбачувані небажані реакції
Надання даних про передбачувані небажані реакції препарату є дуже важливим моментом, що дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/корисність лікарського засобу. Медичним працівникам слід надавати інформацію про будь-які передбачувані несприятливі реакції за вказаними в кінці інструкції контактами, а також через національну систему збору інформації.
особливі вказівкиДія на скелетну мускулатуру
У пацієнтів, які отримували лікування всіма дозами розувастатину, і особливо при прийомі доз >20 мг, відзначали дію препарату на скелетну мускулатуру: напр., розвиток міалгії, міопатії та (рідко) рабдоміолізу. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГІГ-КоА-редуктази, частота рабдоміолізу при постреєстраційному застосуванні розувастатину вища при прийомі дози, яка дорівнює 40 мг. У післяреєстраційному періоді при застосуванні езетимибу відзначали випадки розвитку міопатії та рабдоміолізу. Рабдоміоліз у дуже поодиноких випадках повідомлявся як при монотерапії езетимибом, так і при додаванні езетимибу до інших лікарських засобів, асоційованих з підвищеним ризиком рабдоміолізу. Якщо є підозра на міопатію (на підставі симптомів з боку м'язів або підвищеної активності КФК), слід негайно припинити прийом езетимибу, всіх статинів та будь-яких лікарських засобів, для яких встановлений зв'язок з підвищеним рівнем рабдоміолізу. На початку лікування всіх пацієнтів слід попереджати про ризик міопатії та про необхідність своєчасно повідомляти про всі епізоди безпричинного болю в м'язах, хворобливості м'язів або слабкості (див. розділ Побічна дія).
Дія на печінку
У контрольованих дослідженнях із спільним прийомом езетимибу та статину відзначали послідовне підвищення трансаміназ (>3 ВГН). Рекомендується визначати функцію печінки до початку лікування та через 3 місяці після початку терапії розувастатином. Розувастатин слід відмінити або зменшити його дозу, якщо активність трансаміназ сироватки буде >3 ВГН. Частота серйозних явищ з боку печінки (переважно підвищення активності трансаміназ) при постреєстраційному застосуванні частіше відзначається при прийомі дози розувастатину рівною 40 мг. У пацієнтів з вторинною гіперхолестеринемією, спричиненою гіпотиреозом або нефротичним синдромом, до початку терапії препаратом Розуліп® Плюс потрібне лікування вихідного захворювання. Через невідомі ефекти підвищеного впливу езетимибу у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції печінки,
Дія на нирки
Протеїнурію, що виявляється при експрес-тестуванні, переважно канальцевої природи, відзначали у пацієнтів, які отримують лікування підвищеними дозами розувастатину, зокрема дозою 40 мг. У більшості випадків протеїнурія була минущою або непостійною. Не було встановлено, що протеїнурія сигналізує про розвиток гострого або прогресуючого захворювання нирок (див. Побічна дія). У післяреєстраційному періоді серйозні побічні реакції з боку нирок частіше спостерігалися при дозі 40 мг. При спостереженні за пацієнтами, які приймають дозу 40 мг, слід розглянути необхідність контролю функції нирок (принаймні кожні 3 місяці).
Визначення активності креатинфосфокінази
Не слід визначати активність КФК після інтенсивного фізичного навантаження або за наявності інших ймовірних причин підвищення активності КФК, які можуть ускладнити інтерпретацію результатів. Якщо відзначається значне підвищення активності КФК (>5 ВГН), через 5–7 днів слід провести повторний вимір. Якщо при повторному вимірі буде підтверджено, що активність КФК становить 5 ВГН, лікування починати не слід.
Фузидова кислота
Капсули Розуліп® Плюс не можна застосовувати спільно з фузидовою кислотою для системного застосування або протягом 7 днів після відміни лікування фузидовою кислотою. У пацієнтів, яким необхідне лікування фузидовою кислотою, слід відмінити розувастатин протягом усього періоду лікування. У пацієнтів, які спільно отримували розувастатин та фузидову кислоту, повідомлялося про розвиток рабдоміолізу (у деяких випадках зі смертельним наслідком) (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами). Пацієнти повинні бути інформовані про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря у разі розвитку м'язової слабкості, болю або чутливості у м'язах. Через 7 днів після введення останньої дози фузидової кислоти можна знову розпочати лікування розувастатином. У виняткових випадках, коли необхідне тривале лікування фузидовою кислотою, наприклад,
Перед початком лікування
Розуліп® Плюс, як і інші препарати, до складу яких входять інгібітори ГМГ КоА-редуктази, слід з обережністю призначати пацієнтам з наявністю факторів, що схильні до розвитку міопатії або рабдоміолізу: ниркова недостатність; гіпотиреоз; спадкові захворювання м'язів в особистому чи сімейному анамнезі; токсична дія на м'язи при застосуванні іншого інгібітору ГМГ-КоА або фібрату; зловживання алкоголем; вік >70 років; ситуації, за яких можливе підвищення рівнів активних речовин у плазмі (див. розділ «Фармакокінетика»); одночасне застосування фібратів. У таких пацієнтів необхідно оцінити ризик та можливу користь лікування, і у них рекомендується проводити клінічний моніторинг. Не слід розпочинати лікування при значному початковому підвищенні активності КФК (5 ВГН).
Під час лікування
Пацієнтів слід попросити негайно повідомляти про випадки непоясненого м'язового болю, слабкості чи спазмів у м'язах, особливо якщо такі випадки супроводжуються загальною слабкістю чи лихоманкою. У цих пацієнтів слід виміряти активність КФК. Слід припинити лікування при помітному підвищенні активності КФК (>5 ВГН) або за наявності важких симптомів, що щодня викликають дискомфорт (навіть за активності КФК >5 ВГН). Стандартний моніторинг активності КФК у пацієнтів з відсутністю будь-яких симптомів не потрібний. Є дуже рідкісні повідомлення про розвиток імуно-опосередкованої міопатії, що некротизує, під час або після лікування статинами, у тому числі розувастатином. Клінічно це захворювання характеризується слабкістю проксимальних м'язів та підвищенням активності КФК у сироватці, які зберігаються, незважаючи на відміну статинів. У клінічних дослідженнях не було даних про посилення дії на скелетну мускулатуру у невеликої кількості пацієнтів, які одночасно приймали розувастатин та інші гіполіпідемічні засоби. У пацієнтів, які одночасно приймали інші інгібітори ГМГ-КоА редуктази та похідні фіброєвої кислоти (у тому числі гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азолові протигрибкові засоби, інгібітори протеаз або антибіотики-макроліди, відзначали підвищену частоту міозиту. Гемфіброзил підвищує ризик міопатії при сумісному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Тому комбінація Розуліп® Плюс та гемфіброзилу не рекомендується. Вигоди подальшого зниження рівнів ліпідів при комбінованому прийомі Розуліп® Плюс та фібратів або ніацину слід ретельно зіставляти з можливими ризиками при застосуванні такої комбінації лікарських засобів. Розуліп® Плюс не слід застосовувати у пацієнтів з серйозними гострими станами, при яких можлива наявність міопатії або схильні до розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад, при сепсисі, артеріальній гіпотензії, великих хірургічних втручаннях, травмах, тяжких порушеннях обміну речовин, електролітного балансу, при неконтрольованих судомах).
Етнічна приналежність пацієнтів
Дослідження фармакокінетики розувастатину показали підвищену дію лікарського засобу у пацієнтів азіатського походження порівняно з пацієнтами європейцями (див. розділ Спосіб застосування та дози та Фармакокінетика).
Інгібітори протеаз
У пацієнтів, які одночасно приймали розувастатин та різні інгібітори протеаз у комбінації з ритонавіром, відзначали підвищення системної дії розувастатину. Слід враховувати як користь від зниження ліпідів при застосуванні Розуліп® Плюс у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують інгібітори протеаз, так і можливість підвищення концентрацій розувастатину в плазмі на початку прийому та при титрації дози розувастатину. Спільне застосування препарату з деякими інгібіторами протеаз рекомендується тільки з корекцією дози Розуліп® Плюс (див. розділ Спосіб застосування та дози та Фармакокінетика).
Інтерстиціальні захворювання легень
У виняткових випадках прийому деяких статинів, особливо при тривалої терапії, повідомлялося про розвиток інтерстиціальних захворювань легень. До симптомів таких захворювань відносяться непродуктивний кашель та погіршення загального стану здоров'я (стомлюваність, втрата ваги та лихоманка). Якщо є підозра, що у пацієнта розвивається інтерстиціальне захворювання легень, терапію статинами слід припинити.
Цукровий діабет
Деякі дані дозволяють припускати, що препарати класу статинів підвищують концентрацію глюкози в крові та у деяких пацієнтів, з високим ризиком розвитку цукрового діабету, можуть призводити до гіперглікемії, рівень якої відповідає формальному визначенню цукрового діабету та вимагає початку протидіабетичної терапії. Цей ризик, однак, перекривається зниженням судинного ризику при застосуванні статинів, і тому він не повинен бути причиною припинення терапії статинами. У пацієнтів групи ризику (концентрація глюкози натще - 5,6-6,9 мкмоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищення концентрації ТГ, АГ) слід проводити клінічний та біохімічний моніторинг цукрового діабету відповідно до національних посібників. У дослідженні JUPITER загальна частота розвитку цукрового діабету повідомлялася рівною 2,8% у групі прийому розувастатину та 2,
Фібрати
Безпечність та ефективність спільного прийому езетимибу та фібратів не встановлені. Якщо у пацієнта, який приймає Розуліп® Плюс та фенофібрат, підозрюється розвиток холестазу, необхідно провести обстеження жовчного міхура та припинити цю терапію (див. розділи Взаємодія з іншими лікарськими засобами та Побічна дія).
Антикоагулянти
Якщо Розуліп® Плюс додають до терапії варфарином, іншим кумариновим антикоагулянтом або флуіндіоном, необхідний відповідний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення ((МНО); див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами).
Циклоспорин: див. розділи Протипоказання та Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Пацієнти дитячого віку
Безпека та ефективність Розуліп® Плюс у осіб віком до 18 років ще не встановлені, і тому застосування препарату у цій віковій групі не рекомендується.
Захворювання печінки та вживання алкоголю
Розуліп® Плюс слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із надмірним вживанням алкоголю та/або із захворюваннями печінки в анамнезі.
Вплив на здатність керувати автомобілем
Не проводилося досліджень з оцінки впливу Розуліп® Плюс на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, проте слід враховувати, що під час лікування може виникнути запаморочення.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПацієнти повинні перебувати на відповідній дієті, що знижує концентрацію ліпідів у крові (гіпохолестеринемічній дієті). Під час лікування препаратом Розуліп Плюс пацієнти повинні продовжувати цю дієту. Добова доза, що рекомендується, – 1 капсула Розуліп® Плюс.
Препарат Розуліп Плюс не призначається для початкового курсу терапії. Препарат Розуліп® Плюс призначається пацієнтам, ліпідний профіль яких адекватно контролювався одночасним застосуванням окремих препаратів розувастатину та езетимибу у дозах, еквівалентних відповідним дозам у фіксованій комбінації. Лікування комбінованим препаратом можна розпочати лише після встановлення необхідних доз монокомпонентів. При зміні дози також потрібна титрація за допомогою монокомпонентів. Після титрації дози можна переходити на лікування відповідним препаратом із фіксованими дозами.
Препарат для вживання. Розуліп® Плюс слід приймати один раз на день в той самий час доби, незалежно від часу прийому їжі. Капсули необхідно ковтати повністю, запиваючи водою.
Капсули Розуліп Плюс 20 мг/10 мг не придатні для лікування пацієнтів, яким необхідна доза розувастатину 40 мг.
Розуліп® Плюс слід приймати за 2 години і більше до або через 4 години та більше після прийому препаратів, що сприяють виведенню жовчних кислот.
Діти та підлітки до 18 років
Ефективність та безпека препарату Розуліп® Плюс у дітей та підлітків віком до 18 років ще не встановлена. Існуючі дані представлені у розділах «Побічна дія», «Фармакодинаміка» і «Фармакокінетика», однак, на підставі цих даних не можна сформулювати рекомендацій щодо режиму дозування. Препарат протипоказаний для застосування у дітей та підлітків до 18 років (див. розділ Протипоказання).
Літні пацієнти
У літніх пацієнтів віком понад 70 років рекомендована початкова доза розувастатину становить 5 мг. Комбінований препарат Розуліп Плюс не підходить для початкового курсу терапії. Перед початком лікування комбінованим препаратом або зміною його дози необхідний попередній вибір доз обох монокомпонентів.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв) корекція дози не потрібна. Комбінований препарат Розуліп Плюс не підходить для початкового курсу терапії. Перед початком лікування комбінованим препаратом або зміною його дози необхідний попередній вибір доз обох монокомпонентів. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) застосування будь-яких доз розувастатину протипоказане.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Препарат Розуліп Плюс протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі (див. розділ Протипоказання). Немає необхідності зміни дози у пацієнтів з легким порушенням функції печінки (з балами Чайлд-П'ю 5-6). Лікування препаратом Розуліп Плюс не рекомендується у пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня (з балами по Чайлд-П'ю 7-9) та з тяжкою печінковою недостатністю (з балами по Чайлд-П'ю >9).
Етнічні групи
У пацієнтів азіатського походження відзначали підвищену системну дію розувастатину (див. розділи Особливості застосування та Фармакокінетика). У пацієнтів азіатського походження початкова доза розувастатину, що рекомендується, становить 5 мг. Фіксована комбінація доз не підходить як терапія першої лінії. Комбіноване лікування слід розпочинати або змінювати дозу препарату лише після підбору відповідних доз обох монокомпонентів.
Генетичний поліморфізм
Відомо, що деякі типи генетичного поліморфізму підвищують системну дію розувастатину (див. розділ Фармакокінетика). У пацієнтів із встановленою наявністю деяких типів поліморфізму рекомендується застосування нижчої добової дози препарату Розуліп® Плюс.
Пацієнти, схильні до міопатії
Рекомендована початкова доза розувастатину для цієї групи пацієнтів становить 5 мг (див. розділ Особливі вказівки). Комбінований препарат можна призначати або змінювати його дозу лише після відповідної добірки доз обох монокомпонентів.
Супутня терапія
Розувастатин є субстратом різних транспортних білків (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розуліп®Плюс з деякими лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію з білками, може підвищуватися ризик міопатії (включно з рабдоміолізом) (див. розділи Особливі вказівки та Взаємодія з іншими лікарськими засобами). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або припинення прийому препарату Розуліп® Плюс. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів та Розуліп®Плюс необхідно,
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Розулип плюс капс 20мг+10мг 30 шт производится компанией ЭГИС РУС. Само производство расположено в стране Венгрия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Розулип плюс капс 20мг+10мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Розулип плюс капс 20мг+10мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Зенон таб 10 мг+10 мг 30 шт Зенон таб 10 мг+10 мг 30 шт, Зенон таб 10 мг+10 мг 90 шт Зенон таб 10 мг+10 мг 90 шт, Зенон таб 20 мг+10 мг 30 шт Зенон таб 20 мг+10 мг 30 шт, Зенон таб 20 мг+10 мг 90 шт Зенон таб 20 мг+10 мг 90 шт, Зенон таб 40 мг+10 мг 30 шт Зенон таб 40 мг+10 мг 30 шт, Розулип плюс капс. 10мг+10мг 30 шт Розулип плюс капс. 10мг+10мг 30 шт, Роксера Плюс таб 10 мг+10 мг 30 шт Роксера Плюс таб 10 мг+10 мг 30 шт, Роксера Плюс таб 20 мг+10 мг 30 шт Роксера Плюс таб 20 мг+10 мг 30 шт, Роксера плюс таб п/об пленочной 40мг+10мг 30 шт Роксера плюс таб п/об пленочной 40мг+10мг 30 шт.
Пока нет комментариев