Роксатенз-инда таб п/об пленочной 125мг+4мг+10мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Роксатенз-инда таб п/об пленочной 125мг+4мг+10мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить індапамід 1,250 мг, периндоприлу ербумін 4,000 мг, розувастатин кальцію 10,395 мг, еквівалентно розувастатину 10,000 мг. Целюлоза мікрокристалічна, тип 200, низької вологості, целюлоза мікрокристалічна, тип 112, кросповідон, тип А, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат Оболонка плівкова: Плівкоутворювальна суміш 1: полівініловий
спирт1 , , барвник заліза оксид червоний (Е172), барвник заліза оксид чорний (Е172), барвник заліза оксид жовтий (Е172) Опис:
Круглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою червонувато-коричневого кольору, з гравіюванням PIR1 на одній стороні і фаскою.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 1,25 мг + 4 мг + 10 мг
По 10 таблеток у блістері з комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої
По 3, 6 або 9 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку картонну.
Протипоказання-Гіперчутливість до індапаміду та інших похідних сульфонаміду, периндоприлу та інших інгібіторів АПФ, розувастатину або будь-якого іншого компонента препарату;
-ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ (див. розділ «Особливі вказівки»);
-Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
-Ніркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв);
-Пічникова недостатність тяжкого ступеня (у тому числі з печінковою енцефалопатією);
-Захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності «печінкових» трансаміназ та підвищення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми);
-міопатія;
-Пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень;
-Гіпокаліємія;
-одночасне застосування з комбінацією софосбувір + велпатасвир + воксилапревір (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»);
-одночасне застосування з лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну шлуночкову аритмію типу «пірует» (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
-одночасний прийом циклоспорину;
-одночасне застосування з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з ЦД та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла);
-одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією;
-одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
-екстракорпоральні методи лікування з використанням деяких мембран з негативно зарядженою поверхнею;
-виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії єдиної нирки, що функціонує;
-застосування у жінок дітородного віку, які не використовують адекватні методи контрацепції;
-вагітність, період грудного вигодовування;
-Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені);
Через відсутність достатнього клінічного досвіду не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів із нелікованою серцевою недостатністю у стадії декомпенсації.
Запобіжні заходи
Системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак (ВКВ), склеродермія), терапія імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), пригнічення кістковомозкового кровотворення, знижений обсяг циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, діуретиків , діарея), ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, порушення функції печінки та нирок, реноваскулярна гіпертензія, ЦД, ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), гіперурикемія (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, , негроїдної раси, спортсменів (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), алергічна реакція на пеніцилін в анамнезі,проведення гемодіалізу з використанням високопроточних поліакрилнітрилових мембран (наприклад, AN69®), перед процедурою аферезу ЛПНЩ, одночасне проведення десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), стан після трансплантації нирки, стеноз аортального та/або мітрального клапана , двосторонній стеноз ниркових артерій, одночасне застосування з препаратами літію, золота, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), баклофеном, кортикостероїдами, препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «піруетолі, гіпотеза, гіпотеза, рабдоміспадкові захворювання м'язів в анамнезі (у тому числі в сімейному) та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів, надмірне вживання алкоголю, стани, при яких відмічено підвищення плазмової концентрації розувастатину, расова приналежність і китайці), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми, одночасне застосування з езетимибом.расова приналежність (монголоїдна раса - японці і китайці), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми.расова приналежність (монголоїдна раса - японці і китайці), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми.
Дозування1,25мг+4мг+10мг
Показання до застосуванняПрепарат Роксатенз-інду показаний як замісна терапія у дорослих пацієнтів, стан яких адекватно контролюється прийомом індапаміду, периндоприлу та розувастатину в тих же дозах, що й у препараті Роксатенз-інду, при лікуванні артеріальної гіпертензії та супутньої дисліпідемії: первинної гіперхолесі класифікації Фредріксона, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію), змішаної гіперхолестеринемії (тип IIb за класифікацією Фредріксона) або сімейної гомозиготної гіперхолестеринемії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЛікарські взаємодії для індапаміду та периндоприлу
Одночасне застосування не рекомендоване
Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ були зареєстровані випадки оборотного підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування тіазидних діуретиків може сприяти подальшому підвищенню вмісту літію в плазмі крові та збільшувати ризик його токсичної дії на фоні прийому інгібітору АПФ.
Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. При необхідності одночасного застосування необхідно ретельно контролювати вміст літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»).
Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус): при одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR терапія може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»).
Одночасне застосування препаратів, що потребує особливої уваги
Баклофен: можливе посилення антигіпертензивної дії. Необхідний контроль АТ, функції нирок та при необхідності корекція дози гіпотензивних засобів.
Нестероїдні протизапальні препарати, у т. ч. високі дози ацетилсаліцилової кислоти (>3 г на добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів (включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають протизапальну дію, інгібітори циклооксигену) ) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту інгібіторів АПФ, підвищення ризику розвитку порушень функції нирок (аж до розвитку гострої ниркової недостатності), підвищення вмісту калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з початково зниженою функцією нирок.
Слід бути обережними при застосуванні цієї комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. До початку лікування пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини, а також регулярно контролювати функцію нирок як на початку терапії, так і в процесі лікування.
Одночасне застосування, яке потребує уваги
Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики): препарати цих класів посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Глюкокортикостероїди (ГКС), тетракозактид: зниження антигіпертензивного ефекту (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів).
Інші гіпотензивні засоби: можливе посилення антигіпертензивного ефекту.
Лікарські взаємодії для індапаміду
Одночасне застосування, що потребує особливої уваги
вінкамін для внутрішньовенного застосування, метадон, астемізол, терфенадин. Необхідно контролювати вміст калію в сироватці крові, щоб уникнути гіпокаліємії, при розвитку якої необхідно проводити її корекцію, контролювати інтервал QT на ЕКГ.
Лікарські препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин B при внутрішньовенному введенні, глюко- та мінералокортикоїди (при системному призначенні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника: збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію у плазмі крові, за необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника.
Серцеві глікозиди: гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та за необхідності коригувати терапію.
Одночасне застосування, яке потребує уваги
Метформін: функціональна ниркова недостатність на фоні прийому діуретиків, особливо «петлевих», при одночасному застосуванні з метформіном підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну в плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
Йодмісткі контрастні засоби: у пацієнтів з гіповолемією на фоні терапії діуретичними засобами існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні контрастних речовин, що містять високі дози йоду. Перед застосуванням йодовмісних контрастних засобів слід заповнити ОЦК.
Препарати, що містять солі кальцію: при одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками.
Циклоспорин: можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину в плазмі крові, навіть за відсутності вираженої втрати іонів натрію та дегідратації.
Лікарські взаємодії для периндоприлу
Дані клінічних випробувань показали, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням тільки одного препарату , що впливає на РААС (див. розділи "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка", "Протипоказання", "Особливі вказівки").
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією протипоказане та не рекомендується в інших пацієнтів.
Одночасне застосування протипоказане
Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен: одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з ЦД та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) протипоказано. та не рекомендується у інших пацієнтів.
Інгібітори нейтральної ендопептидази: повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази).
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, які містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.
Екстракорпоральні методи лікування: екстракорпоральні методи лікування із застосуванням деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилонітрилових), такі як гемодіаліз або гемофільтрація, а також аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення ризику розвитку важких анафілак. розділ "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібні екстракорпоральні методи лікування, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу гіпотензивних препаратів.
Одночасне застосування не рекомендовано
Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії) та препарати калію: інгібітори АПФ зменшують втрату калію нирками, спричинену діуретиком. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ можливе підвищення вмісту калію в сироватці аж до летального результату. Якщо необхідне одночасне застосування інгібітору АПФ та вищевказаних препаратів (у разі підтвердженої гіпокаліємії), слід дотримуватись обережності та проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові та параметрів ЕКГ.
Естрамустин: одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк.
Одночасне застосування, що потребує особливої уваги
Гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсулін: наведені нижче ефекти описані для каптоприлу та еналаприлу. Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини та інсуліну у пацієнтів із ЦД. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (за рахунок підвищення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні).
Одночасне застосування, що потребує уваги
Гіпотензивні засоби та вазодилататори: одночасне застосування цих препаратів може посилювати антигіпертензивну дію периндоприлу. При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами можливе додаткове зниження артеріального тиску.
Алопуринол, цитостатичні та імунодепресивні засоби, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку лейкопенії.
Препарати для загальної анестезії: одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для проведення загальної анестезії може спричиняти посилення антигіпертензивного ефекту.
Діуретики (тіазидні та «петлеві»): застосування діуретиків у високих дозах може призводити до гіповолемії (за рахунок зменшення ОЦК), а додавання до терапії периндоприлу – до вираженого зниження артеріального тиску.
Гліптин (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин): при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази-4 (ДПП-4) гліптином.
Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект АПФ.
Препарати золота: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, та внутрішньовенному введенні препарату золота (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання і виражене зниження артеріального тиску.
Котримоксазол (сульфаметоксазол + триметоприм): одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку гіперкаліємії.
Тканинні активатори плазміногену: в обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.
Лікарські взаємодії для розувастатину
Вплив застосування інших препаратів на розувастатин
Інгібітори транспортних білків: розувастатин є субстратом для деяких транспортних білків, зокрема ОАТР1В1 та BCRP. Одночасне застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину в плазмі крові та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливі вказівки» та Таблиця 2).
Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину в середньому у 7 разів вище за значення, яке відзначається у здорових добровольців (див. Таблицю 2). Одночасне застосування з розувастатином не впливає на концентрацію циклоспорину у плазмі крові. Застосування розувастатину протипоказане пацієнтам, які приймають циклоспорин (див. розділ «Протипоказання»). Одночасне застосування з розувастатином не впливає на концентрацію циклоспорину у плазмі крові.
Інгібітори протеази: незважаючи на те, що точний механізм взаємодії не встановлений, одночасне застосування інгібіторів протеази може значно підвищувати експозицію розувастатину (див. Таблицю 2). Одночасне застосування у здорових добровольців 10 мг розувастатину та комбінації двох інгібіторів протеази (300 мг атазанавіру + 100 мг ритонавіру) супроводжується підвищенням рівноважних AUC (0–24 год) та Cmax розувастатину у 3 та 7 разів відповідно. Одночасне застосування розувастатину та деяких комбінацій інгібіторів протеази можливе лише після ретельної корекції дози розувастатину на підставі очікуваного збільшення його експозиції (див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Особливі вказівки» та Таблицю 2).
Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення Сmах та AUC розувастатину в плазмі крові в 2 рази (див. розділ «Особливі вказівки»). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, але можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати, а також нікотинова кислота в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г на добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію . У таких пацієнтів терапія має починатись з дози 5 мг. Одночасне застосування фібратів та розувастатину у добовій дозі 30 мг та 40 мг протипоказано (див.
Езетиміб: одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимібу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією у 1–2 рази (див. Таблицю 2). Не можна виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом, що виявляється збільшенням ризику розвитку небажаних реакцій (див. розділ «Особливі вказівки»).
Антациди: одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50 %. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося.
Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC(0-t) розувастатину на 20 % та його Сmах на 30 %. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається застосуванням еритроміцину.
Ізоферменти системи цитохрому P450: результати досліджень, що проводяться в умовах in vivo та in vitro, показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів системи цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом цієї системи ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів системи цитохрому Р450.
Клінічно значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4) не відзначено.
Взаємодія з лікарськими засобами, які потребують корекції дози розувастатину (див. Таблицю 1): дозу розувастатину слід коригувати за необхідності його одночасного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг 1 раз на добу.
Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції у 1,9 раза), з комбінацією ритонавір + атазанавір – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза).
Якщо при одночасному застосуванні лікарського засобу спостерігається збільшення показника AUC розувастатину менш ніж у 2 рази, початкову дозу цього препарату знижувати не потрібно; але слід бути обережними при підвищенні дози розувастатину вище 20 мг.
Таблиця 1. Вплив супутньої терапії на експозицію розувастатину (показники AUC наведені в порядку зменшення) – результати опублікованих клінічних досліджень
Режим супутньої терапії/ Режим прийому розувастатину/ Зміна AUC розувастатину* Підвищення AUC розувастатину в 2 рази і більше
: 400 мг +100 мг + 100 мг + воксилапревір (100 мг) 1 раз на добу, 15 днів / 10 мг, одноразово / Збільшення в 7,4 рази.
- Циклоспорин 75–200 мг 2 рази на добу, 6 місяців/10 мг 1 раз на добу, 10 днів/Збільшення у 7,1 раза.
- Даролутамід 600 мг 2 рази на добу, 5 днів/5 мг, одноразово/Збільшення у 5,2 раза.
- Регорафеніб 160 мг 1 раз на добу, 14 днів/5 мг одноразово/Збільшення у 3,8 раза.
- Атазанавір 300 мг + ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів/10 мг одноразово/Збільшення в 3,1 раза.
- Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів/10 мг одноразово/Збільшення у 2,8 раза.
- Велпатасвір 100 мг 1 раз на добу / 10 мг одноразово / Збільшення у 2,7 раза.
- Омбітавір 25 мг + паритапревір 150 мг + рито-навір 100 мг 1 раз на добу + дасабувір 400 мг 2 рази на добу, 14 днів / 5 мг одноразово / Збільшення в 2,6 раза.
- Гразопревір 200 мг + елбасвір 50 мг 1 раз на добу, 11 днів/10 мг одноразово/Збільшення в 2,3 раза.
- Глекапревір 400 мг + пібрентасвір 120 мг 1 раз на добу, 7 днів/5 мг 1 раз на добу, 7 днів/Збільшення у 2,2 рази.
- Лопінавір 400 мг + ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів/20 мг 1 раз на добу, 7 днів/Збільшення у 2,1 раза.
- Клопідогрів 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 години/20 мг одноразово/Збільшення у 2 рази.
- Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів/80 мг одноразово/Збільшення в 1,9 раза.
Підвищення AUC розувастатину менш ніж у 2 рази – Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 5 днів/10 мг одноразово/Збільшення у 1,6 раза.
- Дарунавір 600 мг + ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 днів/10 мг 1 раз на добу, 7 днів/Збільшення в 1,5 раза.
- Типранавір 500 мг + ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів/10 мг одноразово/Збільшення в 1,4 раза.
- дронедарон 400 мг 2 рази на добу / Немає даних / Збільшення в 1,4 раза.
- Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів/10 мг одноразово/** Збільшення в 1,4 раза.
- Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів/10 мг 1 раз на добу, 14 днів/** Збільшення в 1,2 раза.
Зниження AUC розувастатину – Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів/80 мг одноразово/Зниження на 20 %.
- Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів/20 мг одноразово/Зниження на 47 %.
* Дані, подані як кратні зміни, являють собою просте співвідношення між одночасним застосуванням та застосуванням тільки розувастатину. Дані, представлені як зміни в %, є різницею в % одночасного застосування порівняно із застосуванням одного тільки розувастатину.
Збільшення показників представлене як "^", відсутність змін як "-", зниження показників як "v".
** Було проведено кілька досліджень щодо вивчення взаємодії різних доз розувастатину, у Таблиці 2 зазначено найбільш значну зміну.
AUC – «площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час».
Наступні лікарські препарати/комбінації не мали клінічно значущого впливу на AUC розувастатину при одночасному застосуванні: алеглітазар 0,3 мг протягом 7 днів; фенофібрат 67 мг 3 рази на день протягом 7 днів; флуконазол 200 мг 1 раз на добу протягом 11 днів; фосампренавір 700 мг + ритонавір 100 мг 2 рази на добу протягом 8 днів; кетоконазол 200 мг двічі на добу протягом семи днів; рифампіцин 450 мг 1 раз на добу протягом 7 днів; силимарин 140 мг 3 рази на добу протягом 5 днів.
Вплив застосування розувастатину на інші препарати
Антагоністи вітаміну К: як і у разі застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, початок терапії розувастатином або збільшення його дози у пацієнтів, які приймають одночасно, антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин або інші антикоагулянти кумаринового ряду) може призводити до збільшення міжнародного нормалізованого відносини (MHO). Скасування розувастатину або зниження його дози може призвести до зменшення MHO. У таких випадках рекомендується контролювати MHO.
Контрацептиви для прийому внутрішньо/замісна гормональна терапія (ЗГТ) Одночасне застосування розувастатину та контрацептивів для прийому внутрішньо збільшує AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 % та 34 % відповідно. Таке збільшення концентрації у плазмі крові має враховуватися при доборі дози гормональних контрацептивів.
Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та ЗГТ відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цієї комбінації. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами.
Інші лікарські засоби
Дігоксин: клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином не очікується.
Фузидова кислота: ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, може бути підвищений при одночасному застосуванні фузидової кислоти системної дії та статинів. Механізм цієї взаємодії (фармакодинамічний, фармакокінетичний або обидва варіанти) не встановлений. Були отримані повідомлення про рабдоміоліз (у тому числі зі смертельними наслідками) у пацієнтів, які отримують цю комбінацію.
За необхідності одночасного застосування слід припинити прийом розувастатину на період терапії фузидовою кислотою. (Див. розділ «Особливі вказівки»).
ПередозуванняСимптоми
Найбільш ймовірний симптом передозування – виражене зниження артеріального тиску, іноді у поєднанні зі нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості та олігурією, яка може прогресувати до анурії (внаслідок гіповолемії). Також можуть виникати електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія).
Лікування
Спеціального лікування немає. У разі передозування пацієнту показано симптоматичне лікування та замісну терапію за необхідності. Заходи невідкладної допомоги спрямовані на видалення препарату із ШКТ: промивання шлунка та/або прийом активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. При вираженому зниженні артеріального тиску слід укласти пацієнта з підвищеним положенням нижніх кінцівок, за необхідності провести корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна (в/в) інфузія 0,9% розчину натрію хлориду). Необхідний контроль функції печінки та сироваткової активності КФК.
Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, видаляється за допомогою гемодіалізу.
Ефективність гемодіалізу для розувастатину є малоймовірною.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Комбіноване засіб (діуретик + ангіотензинперетворюючого ферменту інгібітор + ГМГ-КоА-редуктази інгібітор);
Код АТХ C10BX13
Фармакодинаміка:
Роксатенз-інду – комбінований препарат, що містить периндоприл – інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), індапамід – тіазидоподібний діуретик та розувастатин – селективний, конкурентний інгібітор ГМГ. Механізм дії препарату заснований на фармакологічних властивостях кожної з діючих речовин та адитивної синергічної дії периндоприлу та індапаміду.
Механізм дії
Індапамід
Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду, за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення виведення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, посилюючи тим самим діурез та знижуючи артеріальний тиск (АТ).
Периндоприл
Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II, судинозвужувальну речовину, крім цього АПФ стимулює секрецію альдостерону та руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду.
В результаті периндоприл:
знижує секрецію альдостерону;
-за принципом негативного зворотного зв'язку збільшує активність реніну у плазмі крові;
-при тривалому застосуванні зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що обумовлено, в основному, дією на судини у м'язах та нирках. Ці ефекти не супроводжуються затримкою іонів натрію, рідини, або розвитком рефлекторної тахікардії.
Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і нормальною активністю реніну в плазмі крові.
Периндоприл діє шляхом свого основного активного метаболіту – периндоприлату. Інші його метаболіти є неактивними.
Дія периндоприлу призводить до:
-розширення вен (зниження переднавантаження на серце), обумовленого зміною метаболізму простагландинів;
-Зменшення ОПСС (зниження постнавантаження на серці).
При вивченні показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) було виявлено: -
зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця;
-Зниження ОПСС;
-Збільшення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу;
-Посилення м'язового периферичного кровотоку.;
В результаті значно покращуються результати проби з фізичним навантаженням.
Розувастатин
Розувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину (ХС). Основною мішенню дії розувастатину є печінка, що сприяє зниженню концентрації холестерину.
Розувастатин збільшує число «печінкових» рецепторів до ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.
Фармакодинамічні ефекти
Індапамід + Периндоприл
Комбінація периндоприл + індапамід має дозозалежну антигіпертензивну дію як на діастолічний, так і на систолічний артеріальний тиск, як у положенні «стоячи», так і «лежачи». Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Стабільний терапевтичний ефект розвивається менш ніж через 1 місяць від початку терапії та не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає синдрому «скасування».
Одночасний прийом периндоприлу та індапаміду має антигіпертензивну дію синергетичного характеру порівняно з прийомом кожного препарату окремо.
Доведено вплив застосування комбінації периндоприл + індапамід на рівень гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ) у порівнянні з еналаприлом. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ГЛШ, які отримували терапію комбінацією периндоприл 2 мг + індапамід 0,625 мг або еналаприлом у дозі 10 мг 1 раз на добу, та при збільшенні дози периндоприл 8 мг + індапамід 2,5 мг та еналу добу, відмічено більш значне зниження індексу маси лівого шлуночка (ІМЛШ) у групі периндоприл + індапамід у порівнянні з групою еналаприлу. При цьому найбільший вплив на ІМЛШ відзначається при застосуванні комбінації периндоприл 8 мг + індапамід 2,5 мг.
Також відмічено більш виражену антигіпертензивну дію на тлі комбінованої терапії периндоприлом та індапамідом порівняно з еналаприлом.
Індапамід
Антигіпертензивна дія індапаміду проявляється при застосуванні препарату в дозах, які мають мінімальну діуретичну дію, і триває 24 години.
Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. Індапамід зменшує ГЛШ.
Підвищення подальшої дози тіазидних та тіазидоподібних діуретиків не спричиняє посилення антигіпертензивного ефекту, але збільшує ризик розвитку небажаних явищ. При неефективності терапії слід збільшувати дозу.
Індапамід у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не впливає на:
-метаболізм ліпідів – тригліцеридів (ТГ), ЛПНЩ та ліпопротеїнів високої щільності (ЛПЗЩ);
-вуглеводний обмін, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) та артеріальною гіпертензією.
Периндоприл
Периндоприл ефективний при терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості: легкої, помірної та тяжкої. Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому препарату спостерігається виражене (близько 80%) залишкове інгібування АПФ.
Стабільне зниження артеріального тиску досягається протягом 1 місяця на фоні застосування периндоприлу і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не призводить до розвитку синдрому "скасування".
Має судинорозширюючі властивості і відновлює еластичність великих артерій, коригує гістоморфометричні зміни опору артерій і призводить до зниження ГЛШ.
Додавання тіазидоподібного діуретика посилює вираженість антигіпертензивної дії. Крім цього, комбінація інгібітору АПФ та тіазидного діуретика призводить до зниження ризику гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків.
Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II (АРА II).
Проводилися клінічні дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі серцево-судинне або цереброваскулярне захворювання або ЦД 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із ЦД 2 типу та діабетичною нефропатією.
Дані дослідження не виявили у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, значного позитивного впливу на виникнення ниркових та/або кардіоваскулярних подій та на показники смертності, у той час як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності (ГНН) та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з пацієнтами, які отримували монотерапію.
Зважаючи на схожі внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості класів інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати у групі для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження щодо вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з ЦД 2 типу та хронічним захворюванням нирок або серцево-судинним захворюванням (ССЗ), або які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення небажаних результатів. Серцево-судинна смерть та інсульт виникали частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно із групою плацебо. Також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.
Розувастатин
Розувастатин знижує підвищені сироваткові концентрації холестерину-ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНЩ), загального ХС, ТГ, підвищує сироваткову концентрацію холестерину-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує сироваткові концентрації аполіп неЛПЗЗ, холестерину-ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС-ЛПОНП), ТГ-ЛПДНЩ і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А-I (Апо А-I), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ і ХС-ЛПВЩ неЛПВП/ХС-ЛПВП та співвідношення Апо В/Апо А-I.
Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі розувастатину.
Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії незалежно від расової приналежності, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з ЦД та сімейною гіперхолестеринемією.
У 80% пацієнтів із гіперхолестеринемією IIа та IIb типу (середня вихідна концентрація ХС-ЛПНГ близько 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація ХС-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л.
У пацієнтів із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують розувастатин у дозі 20–80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження концентрації ХС-ЛПНЩ на 53%.
У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають розувастатин у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22 %.
Адитивний ефект відзначається в комбінації з фенофібратом (щодо концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою в ліпідзнижувальних дозах (щодо концентрації ХС-ЛПЗЩ), проте можливість таких поєднань повинна оцінюватися лікарем з урахуванням можливих ризиків (див. розділ «Особливі вказівки») .
Фармакокінетика:
Індапамід
Всмоктування, розподіл
Швидко та повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Максимальна концентрація (Cmax) у плазмі досягається через 1 годину після прийому внутрішньо. Ступінь зв'язування з білками плазми – 79 %.
Метаболізм, виведення
Період напіввиведення (Т1/2) становить 14–24 години (в середньому 18 годин). Повторний прийом індапаміду не призводить до його кумуляції в організмі. Виводиться в основному нирками (70% від прийнятої дози) і через кишечник (22%) у формі неактивних метаболітів.
Особливі групи пацієнтів
Ниркова недостатність
Фармакокінетика індапаміду не змінюється у пацієнтів із нирковою недостатністю.
Периндоприл
Всмоктування
При периндоприлі швидко всмоктується. Cmax у плазмі досягається через 1 годину після прийому внутрішньо.
Метаболізм
Периндоприл є проліками, тобто не має фармакологічної активності. Близько 27% від дози периндоприлу, прийнятої внутрішньо, надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту – периндоприлату, утворюється ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Cmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому периндоприл слід приймати 1 раз на добу, вранці перед їдою.
Розподіл
Об'єм розподілу (Vd) вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Ступінь зв'язування периндоприлату з білками плазми (в основному з АПФ) залежить від концентрації периндоприлу і становить близько 20%.
Виведення T1/2 периндоприлу з плазми становить 1 годину. Периндоприлат елімінується з організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 годин, рівноважний стан досягається протягом 4 діб.
Лінійність
Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі крові від прийнятої внутрішньо дози.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти похилого віку
Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю.
Ниркова недостатність
Корекція дози у пацієнтів з нирковою недостатністю проводиться з урахуванням ступеня порушення ниркової функції (кліренсу креатиніну (КК)).
Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.
Печінкова недостатність
Фармакокінетика периндоприлу змінюється у пацієнтів із цирозом печінки: печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Однак кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, тому корекції дози не потрібно (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).
Розувастатин
Абсорбція Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%.
Розподіл
Метаболізується переважно печінкою, яка є основним органом, який синтезує ХС та метаболізує ХС-ЛПНЩ. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном.
Метаболізм
Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є неспецифічним субстратом системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4, CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти.
N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин; Лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90 % фармакологічної активності інгібування плазмової ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами.
Виведення
Близько 90 % дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Т1/2 із плазми крові становить приблизно 19 годин (не змінюється при збільшенні дози препарату). Середній геометричний плазмовий кліренс – 50 л/година (коефіцієнт варіації – 21,7 %). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес «печінкового» захоплення розувастатину залучено мембранний переносник ХС, що виконує важливу роль у «печінковій» елімінації розувастатину.
Лінійність
Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного застосування.
Особливі групи пацієнтів
Вік і стать Стать
і вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину (див. підрозділ «Діти»).
Етнічні групи
Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани площі під кривою «концентрація-час» (AUC) та Cmax у плазмі крові розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) у порівнянні з пацієнтами євро показано збільшення медіани AUC та Cmax у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед пацієнтів європеоїдної та негроїдної рас.
Ниркова недостатність
У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину суттєво не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину – у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців.
Печінкова недостатність
У пацієнтів із печінковою недостатністю 7 балів та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення системної експозиції розувастатину. У двох пацієнтів із печінковою недостатністю 8–9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення системної експозиції принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.
Генетичний поліморфізм
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатин, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) c.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCO1B1 с.521ТТ та ABCG2 c. .
Діти
Фармакокінетичні параметри розувастатину у дітей із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією віком від 10 до 17 років повністю не описані. Результати невеликого фармакокінетичного дослідження розувастатину (за участю 18 дітей) показують, що експозиція у дітей була порівнянна з експозицією у дорослих пацієнтів. Також не очікується великих відхилень від фармакокінетичних параметрів залежно від дози.
Вагітність та годування груддюЗастосування препарату Роксатензінду протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.
Застосування
інгібіторів АПФ не рекомендується протягом першого триместру вагітності. Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у ІІ та ІІІ триместрах вагітності.
Контрольованих клінічних досліджень щодо застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Обмежені дані свідчать, що прийом інгібіторів АПФ у І триместрі не призводив до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю, але повністю виключити фетотоксичну дію інгібіторів АПФ не можна.
При плануванні вагітності або при її наступі на фоні прийому препарату Роксатензінду слід негайно припинити його прийом та призначити альтернативну гіпотензивну терапію, що має встановлений профіль безпеки при застосуванні під час вагітності.
Відомо, що застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення розвитку плода (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо жінка приймала інгібітор АПФ у II та III триместрах вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження нирок та черепа плода.
У новонароджених, матері яких отримували терапію інгібіторами АПФ, може спостерігатися артеріальна гіпотензія, тому новонароджені повинні перебувати під ретельним медичним наглядом (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»).
Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У поодиноких випадках на фоні прийому діуретиків у новонароджених відзначалася гіпоглікемія та тромбоцитопенія.
Жінки репродуктивного віку повинні застосовувати адекватні методи контрацепції.
Оскільки ХС та речовини, що синтезуються з нього, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази для плода перевищує користь застосування препарату при вагітності для матері. У ході досліджень у тварин було отримано обмежені дані про репродуктивну токсичність.
У разі настання вагітності у процесі терапії застосування препарату має бути негайно припинено.
Період грудного вигодовування
Застосування препарату Роксатензінду протипоказане в період грудного вигодовування.
Зважаючи на відсутність інформації про застосування периндоприлу в період грудного вигодовування, його прийом не рекомендований, переважним є застосування альтернативних препаратів із встановленим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених або недоношених дітей.
Індапамід виділяється із грудним молоком. Прийом тіазидних діуретиків спричинює зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. У новонародженого можливий розвиток гіпокаліємії, «ядерної» жовтяниці та підвищеної чутливості до похідних сульфонаміду.
Розувастатин виділяється у молоко у щурів. Дані щодо виділення розувастатину в грудне молоко у людини відсутні.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я: дуже часто -> 1/10; часто від >1/100 до <1/10; нечасто від >1/1000 до <1/100; рідко від 1/10000 до 1/1000; дуже рідко -<1/10000; частота невідома – не може бути оцінена на основі наявних даних;
Інфекційні та паразитарні захворювання:
- Периндоприл: дуже рідко – риніт.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи:
Індапамід: дуже рідко – агранулоцитоз, апластична анемія, лейкопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія;
-Периндоприл: нечасто – еозинофілія; дуже рідко – агранулоцитоз, панцітоапенія, лейкопенія, нейтропенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія;
-Розувастатин: рідко – тромбоцитопенія.
Порушення з боку імунної системи:
Індапамід: часто реакції підвищеної чутливості (особливо реакції з боку шкірних покривів, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій);
-Розувастатин: рідко – реакції підвищеної чутливості (особливо реакції з боку шкірних покривів, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій).
Порушення з боку ендокринної системи:
-розувастатин: часто - ЦД 2 типу1.
Порушення з боку обміну речовин та харчування:
-Індапамід: дуже рідко – гіперкальціємія; частота невідома – гіпонатріємія, зниження вмісту калію з розвитком гіпокаліємії, особливо важливе для пацієнтів із груп високого ризику;
-Периндоприл: нечасто – гіпоглікемія, гіперкаліємія, частіше минуща, гіпонатріємія.
Порушення психіки:
- Периндоприл: нечасто – порушення настрою, розлади сну; дуже рідко – сплутаність свідомості;
-Розувастатин: частота невідома – розлади сну, депресія.
Порушення з боку нервової системи:
-Індапамід: рідко - головний біль, парестезія; частота невідома – непритомність, можливий розвиток печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності;
-Периндоприл: часто – запаморочення, біль голови, парестезія, дисгевзія; нечасто - сонливість, непритомність; дуже рідко – інсульт, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділи «Особливі вказівки»);
-Розувастатин: часто – запаморочення, біль голови; дуже рідко – полінейропатія, втрата пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія.
Порушення з боку органу зору:
Індапамід: частота невідома – порушення зору, міопія, нечіткість зору, хоріоїдальний випіт, гостра глаукома;
-Периндоприл: часто – порушення зору.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення:
-Індапамід: рідко – вертиго;
-Периндоприл: часто - вертиго, шум у вухах.
Порушення з боку серця:
-Індапамід: дуже рідко - аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь);
-Периндоприл: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; дуже рідко – стенокардія (див. розділ «Особливі вказівки»), аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь), інфаркт міокарда, можливо внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділи «Особливі вказівки»).
Порушення з боку судин:
-індапамід: дуже рідко - артеріальна гіпотензія (і ефекти, пов'язані з артеріальною гіпотензією);
-Периндоприл: часто – артеріальна гіпотензія (і ефекти, пов'язані з артеріальною гіпотензією); нечасто – васкуліт; частота невідома - синдром Рейно.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
-периндоприл: часто – кашель, задишка; нечасто – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія;
-Розувастатин: частота невідома – кашель, задишка.
Порушення з боку травного тракту:
-Індапамід: нечасто – блювання; рідко – запор, нудота, сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит.
-Периндоприл: часто – біль у животі, запор, діарея, диспепсія, нудота, блювання; нечасто – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит;
-Розувастатин: часто – біль у животі, запор, нудота; рідко – панкреатит; частота невідома – діарея.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
-Індапамід: дуже рідко – порушення функції печінки; частота невідома – гепатит;
-Періндоприл: дуже рідко – гепатит;
-Розувастатин: дуже рідко – гепатит, жовтяниця.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
-Індапамід: часто - макулопапульозний висип; нечасто – пурпура; дуже рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, губ, кінцівок, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки»), токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома – реакції фоточутливості;
-Периндоприл: часто - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасто – кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, губ, кінцівок, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки»), підвищене потовиділення, реакції фоточутливості*, пемфігоїд*; рідко – посилення перебігу псоріазу*; дуже рідко – багатоформна еритема;
-Розувастатин: нечасто - свербіж шкіри, шкірний висип; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона.
Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини:
-Індапамід: часто – спазми м'язів;
-Периндоприл: нечасто – артралгія, міалгія; частота невідома - можливе загострення вже наявної гострої дисемінованого червоного вовчака;
-Розувастатин: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз, вовчаковоподібний синдром, розрив м'язів; дуже рідко – артралгія; частота невідома - ушкодження сухожиль, іноді ускладнені розривом, імуноопосередкована некротизуюча міопатія.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:
-Індапамід: дуже рідко - ГНН;
-Периндоприл: нечасто – ниркова недостатність; дуже рідко - ГНН;
-Розувастатин: дуже рідко – гематурія.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози:
-периндоприл: нечасто – еректильна дисфункція;
-Розувастатин: дуже рідко – гінекомастія.
Загальні розлади та порушення у місці введення:
-Індапамід: рідко – стомлюваність;
-Периндоприл: часто – астенія; нечасто – біль у спині, нездужання, периферичні набряки, пірексія;
-Розувастатин: часто – астенія; частота невідома – периферичні набряки.
Лабораторні та інструментальні дані:
Індапамід: частота невідома - підвищення активності «печінкових» ферментів, підвищення концентрації глюкози в плазмі крові, підвищення концентрації сечової кислоти, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ);
-Периндоприл: нечасто – підвищення концентрації сечовини у плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові; рідко – підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, підвищення активності «печінкових» ферментів; дуже рідко – зниження гемоглобіну та зниження гематокриту;
-Розувастатин: часто – підвищення концентрації глюкози у плазмі крові; рідко – підвищення активності «печінкових» ферментів.
Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій:
-Періндоприл: нечасто – падіння.
1 Частота залежатиме від наявності або відсутності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще > 5,6 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) > 30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі); * Оцінка частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних клінічних досліджень;
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота побічних ефектів дозозалежна.
Небажані реакції при застосуванні розувастатину
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
У пацієнтів, які отримують терапію розувастатином, може виявлятись протеїнурія. Зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається менш ніж у 1% пацієнтів, які одержують 10-20 мг розувастатину, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії та не означає виникнення гострого захворювання нирок або прогресування існуючого захворювання нирок.
У пацієнтів, які застосовували розувастатин, спостерігалася гематурія, але дані клінічних досліджень показали, що частота таких випадків дуже низька.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
При застосуванні розувастатину у всіх дозах, але особливо у дозах, що перевищують 20 мг на добу, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, рабдоміоліз з ГНН та без неї.
У пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) у плазмі. У більшості випадків воно є незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК у плазмі крові більш ніж у 5 разів вище за верхню межу норми терапію слід призупинити.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у незначної кількості пацієнтів, які отримували розувастатин, спостерігалося дозозалежне підвищення активності «печінкових» трансаміназ у плазмі. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним і тимчасовим.
При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) повідомлялося про такі побічні ефекти: сексуальна дисфункція, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів (див. розділ «Особливі вказівки»).
Частота виникнення рабдоміолізу, виражених побічних ефектів з боку нирок та печінки (переважно підвищення активності печінкових трансаміназ) збільшується у пацієнтів при прийомі розувастатину в дозі 40 мг.
особливі вказівкиІндапамід + Периндоприл + Розувастатин
Порушення функції нирок
У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Роксатензінду протипоказане;
У пацієнтів з КК менше 60 мл/хв рекомендується індивідуальний добір доз окремих активних компонентів, що входять до складу препарату Роксатензінду (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи низькі дози комбінації периндоприлу та індапаміду, або застосовувати ці препарати окремо. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Розвиток ниркової недостатності частіше відбувається у пацієнтів з тяжкою ХСН або вихідним порушенням ниркової функції, у тому числі при стенозі ниркової артерії;
У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій застосування не рекомендується.
У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (зокрема, 40 мг на добу), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка виявлялася за допомогою тест-смужок та у більшості випадків була періодичною або короткочасною. Така протеїнурія не свідчить про гостре захворювання чи прогресування супутнього захворювання нирок.
Пацієнти похилого віку
Перед початком прийому препарату необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст калію у плазмі. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження АТ, особливо у разі зниження ОЦК та втрати електролітів, що дозволяє уникнути різкого зниження АТ.
Цукровий діабет
У пацієнтів з ЦД, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в крові;
Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із ЦД, особливо при низькому вмісті калію в плазмі.
Деякі дані свідчать про те, що статини, як клас, підвищують рівень концентрації глюкози в крові та у деяких пацієнтів з високим рівнем ризику розвитку ЦД у майбутньому можуть призвести до рівня гіперглікемії, при якому доцільно розпочинати лікування ЦД. Проте цей ризик не переважує користь від зниження ризику для судин при використанні статинів і тому не повинен бути причиною припинення лікування статинами. Пацієнти групи ризику (концентрація глюкози в крові натще > 5,6 ммоль/л, ІМТ > 30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі) повинні бути під медичним наглядом. Також пацієнтам слід контролювати лабораторні біохімічні показники відповідно до національних рекомендацій.
За даними дослідження JUPITER загальна частота ЦД склала 2,8 % у групі розувастатину та 2,3 % у групі плацебо, в основному у пацієнтів з концентрацією глюкози в крові натщесерце від 5,6 до 6,9 ммоль/л.
Індапамід + Периндоприл
Літій
Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу
У пацієнтів із гіпонатріємією (особливо зі стенозом ниркової артерії, у тому числі двостороннім) є ризик раптового розвитку артеріальної гіпотензії. Тому слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї чи блювання. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При вираженій гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9 % розчину натрію хлориду.
Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити терапію, використовуючи низькі дози комбінації периндоприлу та індапаміду, або лише один із препаратів.
Реноваскулярна гіпертензія
У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки, що функціонує, на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну в плазмі навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії.
Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може бути ефективним у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, що як очікують хірургічного втручання, так і при неможливості його проведення.
У пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування комбінацією індапамід + периндоприл слід розпочинати в умовах стаціонару.
Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у пацієнтів з ХСН, порушеннями водно-електролітного балансу тощо). або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з початково низьким АТ, стенозом ниркових артерій, ХСН або цирозом печінки з набряками та асцитом.
Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням артеріального тиску та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються при прийомі першої дози або протягом перших двох тижнів терапії. Іноді ці стани розвиваються гостро та інші терміни терапії. У таких випадках при відновленні терапії рекомендується застосовувати комбінацію індапамід + периндоприл у нижчій дозі і потім поступово її збільшувати.
Серцева недостатність/важка серцева недостатність
У пацієнтів з ХСН (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) та пацієнтів із ЦД 1 типу (небезпека спонтанного збільшення вмісту іонів калію) лікування має починатися з нижчих доз комбінації периндоприлу та індапаміду та під ретельним лікарським контролем.
Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця (ІХС) не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів, комбінацію периндоприлу та індапаміду необхідно застосовувати спільно з бета-адреноблокаторами.
Печінкова недостатність
У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При значному підвищенні сироваткової активності печінкових ферментів або появі жовтяниці на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та продовжувати спостереження за пацієнтом.
За наявності порушень функції печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У разі слід негайно припинити прийом препарату.
Індапамід
Фоточутливість
На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості слід припинити лікування. При необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних або штучних ультрафіолетових променів.
Вміст натрію у плазмі крові
До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. На початковому етапі терапії зниження вмісту натрію в плазмі може бути безсимптомним, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Пацієнтам похилого віку та пацієнтам із цирозом печінки показаний більш частий контроль вмісту натрію у плазмі крові.
Будь-який діуретичний препарат може спричиняти гіпонатріємію, що іноді призводить до вкрай тяжких наслідків.
Гіпонатріємія у поєднанні з гіповолемією можуть бути причиною зневоднення та ортостатичної гіпотензії.
Супутнє зниження вмісту хлору в плазмі може призвести до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу (частота розвитку та ступінь виразності цього ефекту незначні).
Вміст калію в плазмі
Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із груп високого ризику: пацієнти похилого віку, виснажені пацієнти (як одержують, так і не одержують поєднану медикаментозну терапію), пацієнти з цирозом печінки (у тому числі з набряками). та асцитом), пацієнти з ІХС, ХСН. У таких пацієнтів гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії.
Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з ЦД або нирковою недостатністю. Як і у разі застосування інших гіпотензивних засобів у комбінації з діуретиком, необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові.
Подовження інтервалу QT До групи підвищеного ризику також належать пацієнти зі збільшеним інтервалом QT, при цьому не має значення, чи це збільшення вродженими причинами або дією лікарських засобів. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует», яка може бути фатальною.
У всіх описаних вище випадках потрібний регулярний контроль початку терапії;
При виявленні гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування.
Вміст кальцію в плазмі
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, що може викликати незначне тимчасове підвищення вмісту кальцію в плазмі. Виражена гіперкальціємія може бути пов'язана з раніше недіагностованим гіперпаратиреозом. У таких випадках необхідно провести дослідження функції паращитовидних залоз, попередньо відмінивши прийом діуретичних засобів.
Діуретичні засоби та функція нирок
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку нормативний показник концентрації креатиніну в плазмі крові повинен бути скоригований з урахуванням віку, ваги та статі відповідно до формули Кокрофта: КК =
(140 - вік) * маса тіла/0,814 * концентрація креатиніну в плазмі крові, де вік зазначений у роках, маса тіла – у кг, концентрація креатиніну – у мкмоль/л;
Для жінок цю формулу слід скоригувати, помножуючи отриманий результат коефіцієнт 0,85.
На початку лікування діуретиками у пацієнтів через гіповолемію та гіпонатріємію може спостерігатися тимчасове зниження СКФ та підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з незміненою функцією нирок, проте у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилитися.
Сечова кислота
У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри.
Спортсмени
Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю.
Хоріоїдальний випіт/гостра міопія/вторинна глаукома.
Сульфонаміди та їх похідні можуть викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку хоріоїдального випоту з дефектом поля зору, гострої міопії та гострого нападу вторинної глаукоми. Симптоми включають: раптове зниження гостроти зору або біль в очах, які проявляються, як правило, протягом кількох годин чи тижнів від початку терапії тіазидним/тіазидоподібним препаратом. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до незворотної втрати зору. При появі симптомів необхідно якнайшвидше припинити прийом тіазидного/тіазидоподібного препарату. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання.
Калійзберігаючі діуретики та препарати калію
Як правило, одночасне застосування периндоприлу і калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію та замінників харчових солей, що містять калій, не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Подвійна блокада РААС Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи ГНН) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС через поєднання інгібітора АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується (див. розділи «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Якщо подвійна блокада необхідна, це має виконуватися під суворим наглядом фахівця при регулярному контролі функції нирок, вмісту калію в плазмі крові та АТ. Інгібітори АПФ не застосовують одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Нейтропенія/Агранулоцитоз/Тромбоцитопенія/Анемія
На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших факторів ризику нейтропенія розвивається рідко. Після відміни інгібітору АПФ нейтропенія та агранулоцитоз проходять самостійно. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (у тому числі ВКВ, склеродермія) на фоні терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок.
У деяких пацієнтів розвивалися важкі інфекції, часом резистентні до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні периндоприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у плазмі. При появі будь-яких симптомів інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, лихоманка) пацієнтам необхідно звернутися до лікаря.
Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк
На тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числі і периндоприлу, у поодиноких випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів слід негайно припинити прийом препарату та продовжити спостереження за пацієнтом до повного усунення симптомів. Як правило, набряк обличчя та губ лікування не вимагає, хоча для усунення симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби.
Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно розпочати проведення відповідної терапії, наприклад, ввести підшкірно розчин епінефрину (адреналіну) у розведенні 1:1000 (0,3–0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів.
Повідомлялося про високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси.
У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи (див. розділ «Протипоказання»).
У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначаються скарги на біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії, ультразвукового дослідження органів черевної порожнини або під час хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, зі скаргами на біль у животі під час проведення диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника.
Інгібітори mTOR У пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус), терапія може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк верхніх дихальних шляхів або язика з/без респіраторних порушень) (див. розділ «Взаємодія» лікарськими засобами»).
Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації
Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах: бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій під час проведення десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібітору АПФ у пацієнтів, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Розвитку подібних реакцій можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ не менш як за 24 години до початку процедури десенсибілізації.
Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНГ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ з використанням декстранів сульфату розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання таким реакціям слід тимчасово припинити прийом інгібіторів АПФ перед кожною процедурою аферезу.
Гемодіаліз
У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, під час проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому рекомендується використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, несприйнятливі до гіпотензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Таким чином, використання препарату не рекомендується.
Вагітність
Застосування інгібіторів АПФ не слід розпочинати під час вагітності. Плануючим вагітність слід призначити альтернативний гіпотензивний засіб із встановленим профілем безпеки для використання під час вагітності. При виявленні вагітності лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити та при необхідності призначити альтернативну гіпотензивну терапію (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
Кашель
На тлі терапії інгібіторами АПФ може виникати сухий завзятий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. При появі у пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливість його появи через прийом інгібітора АПФ. При необхідності застосування препаратів цієї групи прийом інгібітору АПФ може бути продовжений.
Хірургічне втручання/загальна анестезія
Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які піддаються хірургічному втручанню із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ тривалої дії, у тому числі периндоприлу, за 24 години до хірургічного втручання.
Аортальний і мітральний стеноз, ГЗКМП Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з обструкцією лівого шлуночка, що виносить тракти.
Атеросклероз
Ризик розвитку артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, проте особливої обережності слід дотримуватись у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями. У таких пацієнтів лікування починають із низьких доз препарату.
Гіперкаліємія
На фоні прийому інгібіторів АПФ може розвиватися гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 70 років), ЦД, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація ХСН, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амі харчової солі, а також інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, триметоприм або котримоксазол (сульфаметоксазол + триметоприм) і особливо антагоністи альдостерону або АРА II, ацетилсаліцилова кислота > 3 г на добу, інгібітори ЦО і неселективні нестероїдні протизапальні засоби, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус).
Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок.
Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця. При необхідності одночасного застосування препарату з переліченими вище засобами слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Етнічні відмінності
Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси частіше відзначається низька активність реніну плазми.
Розувастатин
Вплив на опорно-руховий апарат
При застосуванні розувастатину у всіх дозах, але особливо у дозах, що перевищують 20 мг/добу, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, у поодиноких випадках рабдоміоліз. Відзначено дуже рідкісні випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. Така комбінація повинна застосовуватися з обережністю, тому що не можна виключити фармакодинамічної взаємодії.
Як і у разі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота рабдоміолізу при постмаркетинговому застосуванні розувастатину вища при застосуванні дози 40 мг/добу.
Визначення активності КФК Сироваткову активність КФК не можна визначати після інтенсивних фізичних навантажень і за наявності інших можливих причин підвищення її активності, оскільки це може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. Якщо вихідна сироваткова активність КФК суттєво перевищена (у 5 разів вища за верхню межу норми), то через 5–7 днів слід провести повторний аналіз. Не можна розпочинати терапію, якщо результати повторного аналізу підтверджують вихідну високу сироваткову активність КФК (більш ніж 5-кратне перевищення верхньої межі норми).
Інтерстиціальне захворювання легень
При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (див. розділ «Побічна дія»). Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка).
При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази.
Перед початком терапії
Залежно від добової дози розувастатин повинен призначатися з обережністю пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу, інакше застосування препарату протипоказане (див. розділи «Протипоказання» та «З обережністю»).
До таких факторів належать:
порушення функції нирок;
-Гіпотиреоз;
-Захворювання м'язів в анамнезі (у тому числі в сімейному анамнезі);
-міотоксичні явища при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі;
-надмірне вживання алкоголю;
-Вік старше 65 років;
-Стани, при яких може підвищуватися концентрація розувастатину в плазмі крові;
-одночасне застосування фібратів.
У таких пацієнтів необхідно оцінити ризик та можливу користь терапії. Також рекомендується проводити клінічний моніторинг. Якщо вихідна сироваткова активність КФК вище більш ніж раз порівняно з верхньою межею норми, терапію починати не можна.
У період терапії препаратом
Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного звернення до лікаря у разі несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід визначати сироваткову активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо сироваткова активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо сироваткова активність КФК не більше ніж у 5 разів перевищує верхню межу норми). Якщо симптоми зникають, і сироваткова активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання щодо відновлення застосування розувастатину або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах під ретельним медичним наглядом.
Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час терапії або при припиненні застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатину.
За даними клінічних досліджень ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії не відмічено. Однак повідомлялося про збільшення числа випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фіброєвої кислоти (наприклад, гемфіброзил), циклоспорином, нікотиновою кислотою в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г на добу) похідними азолу, інгібіторами протеази ВІЛ та макролідними антибіотиками.
При одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії. Таким чином, одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу не рекомендується. Переваги подальшої зміни плазмової концентрації ліпідів при комбінованому застосуванні розувастатину з фібратами або нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах повинні бути ретельно зважені з урахуванням можливого ризику. Розувастатин у дозі 30 мг на добу та 40 мг на добу протипоказаний для комбінованої терапії з фібратами (див. розділи «Побічна дія» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
У зв'язку зі збільшенням ризику рабдоміолізу розувастатин не слід застосовувати пацієнтам з гострими станами, які можуть призвести до міопатії або станів, що призводять до розвитку ниркової недостатності (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, важкі метаболічні, ендокрус неконтрольовані судоми).
Розувастатин не слід застосовувати одночасно або протягом 7 днів після припинення терапії препаратами фузидової кислоти. За необхідності одночасного застосування слід припинити прийом розувастатину на період терапії фузидовою кислотою. Були отримані повідомлення про рабдоміоліз (у тому числі зі смертельними наслідками) у пацієнтів, які отримують фузидову кислоту одночасно зі статином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнту слід негайно звернутися до лікаря у разі будь-яких симптомів м'язової слабкості, чутливості або болю;
Терапія статинами може бути відновлена через 7 днів після останньої дози фузидової кислоти.
У виняткових випадках, коли необхідна тривала системна терапія фузидовою кислотою, наприклад, для лікування важких інфекцій, необхідність одночасного застосування розувастатину та фузидової кислоти має бути розглянута у кожному конкретному випадку та проводитися під суворим наглядом лікаря.
Інгібітори протеази
У пацієнтів, які отримували розувастатин одночасно з інгібіторами протеази та ритонавіром, відзначалося підвищення системної експозиції розувастатину. Слід брати до уваги очікувану користь від зниження концентрації ліпідів при застосуванні розувастатину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують інгібітори протеази, та потенційне підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові на початку терапії та при титрації дози розувастатину.
Одночасне застосування розувастатину з інгібіторами протеази не рекомендується, доки не відрегульовано дозу розувастатину (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Етнічні відмінності
У ході фармакокінетичних досліджень у представників монголоїдної раси порівняно з представниками європеоїдної раси відмічено збільшення плазмової концентрації розувастатину.
Вплив на керування транспортними засобами та механізмами
Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами, механізмами, але у деяких пацієнтів у відповідь на зниження АТ можуть розвиватися різні індивідуальні реакції, особливо на початку терапії або при додаванні до терапії інших гіпотензивних засобів. В результаті здатність керувати транспортними засобами та механізмами може бути знижена.
Дослідження щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилися. Однак з огляду на фармакодинамічні властивості малоймовірно, що розувастатин може впливати на ці здібності. При керуванні транспортними засобами та механізмами слід враховувати можливість запаморочення під час лікування.
Умови зберіганняПри температурі не вище 25 ° С, в оригінальній упаковці (блістер);
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці перед їдою.
Комбінований препарат із фіксованими дозами не підходить для початкової терапії.
При переході на лікування препаратом Роксатензінду необхідно досягти адекватного контролю стану пацієнта при одночасному прийомі постійних доз монопрепаратів. Доза препарату Роксатензінду повинна визначатися дозами монопрепаратів, що входять до складу фіксованої комбінації в момент переходу.
Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі фіксованого комбінованого препарату (наприклад, у зв'язку з новодіагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією), необхідний індивідуальний підбір доз окремих компонентів.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку нормативний показник концентрації креатиніну в плазмі повинен бути скоригований з урахуванням віку, ваги та статі.
Перед початком прийому препарату необхідно оцінити функціональну активність нирок та ступінь зниження артеріального тиску.
Пацієнти з нирковою недостатністю
У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Роксатензінду протипоказане.
У пацієнтів з КК менше 60 мл/хв рекомендується індивідуальний добір доз окремих діючих речовин, що входять до складу препарату Роксатензінду (див. розділ «Особливі вказівки»);
У пацієнтів з КК від 60 мл/хв та вище корекції дози не потрібно. На тлі терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у сироватці крові.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Препарат Роксатензінду протипоказаний пацієнтам з печінковою недостатністю тяжкого ступеня та пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі (див. розділ «Протипоказання»);
При помірно вираженій печінковій недостатності корекція дози не потрібна.
У пацієнтів із печінковою недостатністю 7 балів та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення системної експозиції розувастатину. Однак у пацієнтів із печінковою недостатністю 8–9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення системної експозиції (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). У таких пацієнтів слід оцінити функцію нирок (див. розділ «Особливі вказівки»);
Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.
Етнічні групи
У пацієнтів монголоїдної раси відмічено збільшення системної експозиції розувастатину (див. розділи "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика", "Протипоказання", "Особливі вказівки").
Генетичний поліморфізм
Певні типи генетичного поліморфізму можуть призводити до підвищення експозиції розувастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Пацієнтам, які мають такі типи поліморфізму, рекомендується застосовувати нижчі добові дози розувастатину.
Супутня терапія
Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні розувастатину з деякими лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі підвищуватиметься ризик розвитку міопатії (включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість застосування альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому розувастатину. За необхідності застосування зазначених вище препаратів слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії розувастатином та розглянути можливість корекції його дози (див.
Діти
Безпека та ефективність застосування препарату Роксатенз-інду у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Застосування препарату Роксатензінду протипоказане у пацієнтів молодше 18 років.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Роксатенз-инда таб п/об пленочной 125мг+4мг+10мг 30 шт производится компанией КРКА. Само производство расположено в стране Словения.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Роксатенз-инда таб п/об пленочной 125мг+4мг+10мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Роксатенз-инда таб п/об пленочной 125мг+4мг+10мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Роксатенз-инда таб п/об пленочной 1.25мг+4мг+20мг 30 шт Роксатенз-инда таб п/об пленочной 1.25мг+4мг+20мг 30 шт, Роксатенз-инда таб п/об пленочной 2.5мг+8мг+10мг 30 шт Роксатенз-инда таб п/об пленочной 2.5мг+8мг+10мг 30 шт, Роксатенз-инда таб п/об пленочной 2.5мг+8мг+20мг 30 шт Роксатенз-инда таб п/об пленочной 2.5мг+8мг+20мг 30 шт.
Пока нет комментариев