Риджамп таб 50 мг 4 шт
Топ продаж
Суперцена
Риджамп таб 50 мг 4 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: силденафілу цитрат 70,2 мг, у перерахунку 50 мг силденафілу;
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат 63,4 мг; кремнію діоксид колоїдний 17,3 мг; манітол 25С 56.6 мг; гіпромелоза 28,5 мг; бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер [1:2:1] 64.6 мг; полісорбат-80 2,0 мг; манітол 200SD 207,4 мг, целюлоза мікрокристалічна 30,0 мг; кросповідон 30,0 мг; аспартам 18,0 мг; ароматизатор м'яти перцевої (трусив м'ята перцева спеціальний) 6,0 мг; стеарат магнію 6,0 мг.
Опис:
Білі або майже білі, круглі, плоскі таблетки зі скошеними краями, з поглибленням по центру з обох боків, із запахом м'яти. Допускається невелика шорсткість поверхні таблетки.
Форма випуску:
Пігулки, що диспергуються в ротовій порожнині, 50 мг. По 4 таблетки в блістер з (ПА/Al/ПВХ) фольги/алюмінієвої фольги, ламінованої ПЕТ/папером. По 1 блістеру разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняГіперчутливість до силденафілу та/або будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату. Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами, донатори оксиду азоту, органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Спільне застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, оскільки це може призводити до симптоматичної гіпотензії;
Безпека та ефективність силденафілу при сумісному застосуванні з іншими засобами лікування порушень ерекції не вивчалися, тому одночасне застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. розділ «Особливі вказівки»);
Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція;
Печінкова недостатність тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю);
Одночасний прийом ритонавіру;
Препарат не слід застосовувати чоловікам, яким не рекомендується сексуальна активність (наприклад, у пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями, такими як нестабільна стенокардія або хронічна серцева недостатність тяжкого ступеня). Перенесені протягом останніх 6 місяців інфаркт міокарда або інсульт, життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпотензія (АТ менше 90/50 мм рт. ст.) або артеріальна гіпертензія (АГ) – АТ понад 170/100 мм рт. ст. Пацієнтам з епізодами розвитку передньої неартеріїтної ішемічної нейропатії зорового нерва з втратою зору на одне око, незалежно від того, були ці епізоди пов'язані з попереднім застосуванням інгібітора ФДЕ-5;
Діагностовані спадкові захворювання сітківки, зокрема пігментний ретиніт (див. розділ «Особливі вказівки»);
За зареєстрованим показанням силденафіл не призначений для застосування у дітей та підлітків до 18 років. За зареєстрованим показанням, силденафіл не призначений для застосування у жінок;
Препарат Ріджамп містить аспартам, у зв'язку з чим застосування препарату протипоказане пацієнтам з фенілкетонурією.
Обережно:
Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні);
Захворювання, що сприяють розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія);
Захворювання, що супроводжуються кровотечею. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення;
Печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості;
Ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв);
У пацієнтів з епізодом розвитку передньої ішемічної неартеріїтної нейропатії зорового нерва в анамнезі. Одночасний прийом блокаторів альфа-адренорецепторів.
Дозування50 мг
Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу:
Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферменту CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшувати кліренс силденафілу. Відмічено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP3A4, при сумісному прийомі з силденафілом (50 мг) викликає підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56%. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу разом з еритроміцином (по 500 мг/добу 2 рази на день протягом 5 днів), помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4 на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в крові призводить до збільшення AUC силденафілу на 18. При сумісному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) і саквінавіру (1200 мг/день 3 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації саквінавіру в крові Cmax силденафілу підвищувалася на 1 %. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати сильніші зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітора ВІЛ-протеази та потужного інгібітора цитохрому P450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в крові призводить до збільшення Cmax сил000 ), а AUC - на 1000% (в 11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі крові становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу - 5 нг/мл). Це узгоджується з ефектом ритонавір на широкий діапазон субстратів цитохрому P450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці дані, одночасний прийом ритонавіру та силденафілу протипоказаний.
Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які одночасно отримують потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, Cmax вільного силденафілу не перевищує 200 нМ, і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. У дослідженнях за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні антагоніста ендотелінових рецепторів, бозентану (індуктор ізоферменту CYP3A4 (помірний), CYP2C9 і, можливо, CYP2G9) у рівноважній концентрації (125 мг 2 рази на добу) та силденафілу на добу) відзначалося зниження AUC та Cmax силденафілу на 62,6 % та 52,4 %, відповідно. Силденафіл збільшував AUC та Cmax бозентану на 49,8 % та 42 %, відповідно.
Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призводити до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори АПФ, і антагон.
Азітроміцин (500 мг/добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, Tmax, константу швидкості виведення та T1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.
Вплив силденафілу на інші лікарські засоби:
Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів системи цитохрому P450 - 1А2, 2С9, 2G9, 2D6, 2Е1 та 3А4 (ІК50 >150 мкмоль). При прийомі силденафілу в дозах, що рекомендуються, його Cmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів.
Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і за їх призначення за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу у поєднанні з нітратами чи донаторами оксиду азоту протипоказане.
При одночасному прийомі альфа-адреноблокатора доксазозину (4 мг або 8 мг) і силденафілу (25 мг, 50 мг і 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження систолічного/діастолічного артеріального тиску в положенні /7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. відповідно, а в положенні стоячи - 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст. відповідно. Повідомляється про поодинокі випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної постуральної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без непритомності). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують а-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг),
Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, за їх постійного рівня крові.
Одночасне застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводить до підвищення AUC та Cmax бозентану (125 мг 2 рази на добу) на 49,8 % та 42 % відповідно.
Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).
Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при максимальній концентрації алкоголю в крові в середньому 0,08% (80 мг/дл). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні лежачи становить 8 мм рт. ст. (систолічного) та 7 мм рт. ст. (діастолічного).
Застосування силденафілу у поєднанні з гіпотензивними препаратами не призводить до додаткових небажаних реакцій.
ПередозуванняПри одноразовому прийомі препарату в дозі до 800 мг небажані реакції були зіставні з такими при прийомі препарату в нижчих дозах, але зустрічалися частіше. Застосування дози 200 мг не призводило до підвищення ефективності препарату, однак частота небажаних реакцій (головний біль, «припливи», запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) збільшувалася.
Лікування симптоматичне. Гемодіаліз не прискорює кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми та не виводиться нирками.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Засіб лікування еректильної дисфункції - ФДЕ5- інгібітор
Код АТХ: G04BE03
Фармакодинаміка:
Силденафіл - потужний селективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфічної фосфодіестерази 5-го типу.
Механізм дії
Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана із вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, у свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові.
Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло у людини, але посилює ефект оксиду азоту (NO) за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за деградацію цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 - в 10 разів; ФДЕ1 - більш ніж у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда.
Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Силденафіл відновлює порушену еректильну функцію в умовах сексуальної стимуляції за рахунок збільшення припливу крові до кавернозних тіл статевого члена.
Клінічні дані
Кардіологічні дослідження:
Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін ЕКГ у здорових добровольців. Максимальне зниження тиску систоли в положенні лежачи після прийому силденафілу в дозі 100 мг склало 8,3 мм рт. ст., а діастолічного тиску – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70 % пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), систолічний та діастолічний тиск у стані спокою зменшувався на 7 % та 6 %, відповідно, а легеневий систолічний тиск знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид та не порушував кровотік у стенозованих коронарних артеріях, а також призводив до збільшення (приблизно на 13 %) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і в інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд; 0.9 - 38.9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл в одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні вивчали ефект змінної дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n=568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше 2 гіпотензивних препаратів. Силденафіл покращив ерекцію у 71% чоловіків у порівнянні з 18% у групі плацебо. Частота небажаних реакцій була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, так само як у пацієнтів, які приймають більше трьох гіпотензивних препаратів.
Дослідження зорових порушень:
У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявлено легке та тимчасове порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому препарату ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликається пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебоконтрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньовіковою макулярною дегенерацією (n=9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг добре переносився. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору,
Ефективність:
Ефективність і безпека силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87, з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність препарату оцінювали глобально з використанням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях і була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили, що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково до покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції на фоні застосування силденафілу 59% пацієнтів з цукровим діабетом, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плаце відповідно). 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково до покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції на фоні застосування силденафілу 59% пацієнтів з цукровим діабетом, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плаце відповідно). 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково до покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції на фоні застосування силденафілу 59% пацієнтів з цукровим діабетом, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плаце відповідно). дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції на фоні застосування силденафілу 59% пацієнтів з цукровим діабетом, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плаце відповідно). дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції на фоні застосування силденафілу 59% пацієнтів з цукровим діабетом, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плаце відповідно).
Фармакокінетика:
Фармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер.
Всмоктування:
Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність становить близько 40 % (від 25 до 63 %). In vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50 %. Після одноразового прийому силденафілу у дозі 100 мг середня максимальна концентрація вільного силденафілу у плазмі (Cmax) чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Cmax при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). При прийомі у поєднанні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Cmax зменшується в середньому на 29 %, а час досягнення максимальної концентрації (Tmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою концентрація-час (AUC) знижується на 11%).
Розподіл:
Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96 % і не залежить від загальної концентрації препарату. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату.
Метаболізм:
Силденафіл метаболізується, головним чином, у печінці під дією ізоферментів системи цитохрому P450: CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (додатковий шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність впливу цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 in vitro становить близько 50 % активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму; період напіввиведення (T1/2) становить близько 4 годин.
Виведення:
Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий T1/2 – близько 3-5 годин. Після застосування внутрішньо також як після внутрішньовенного введення силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному, кишечником (близько 80% пероральної дози) і, меншою мірою, нирками (близько 13% пероральної дози).
Літні пацієнти:
У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вище, ніж у молодих (18-45 років). Вік не впливає на клінічно значущий вплив на частоту виникнення небажаних реакцій.
Порушення функції нирок:
У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня (кліренс креатиніну [КК] 60-89 мл/хв) та середнього ступеня тяжкості (КК - 30-59 мл/хв) фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо у дозі 50 мг не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення значення AUC (100%) та Cmax (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи.
Порушення функції печінки:
У пацієнтів з цирозом печінки (класи А і В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та Cmax (47%) порівняно з такими показниками за нормальної функції печінки тієї ж вікової групи. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.
Вагітність та годування груддюЗа зареєстрованим показанням препарат не призначений для застосування у жінок.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНайчастішими небажаними реакціями були біль голови і «припливи».
Зазвичай небажані реакції силденафілу слабко або помірно виражені і мають тимчасовий характер.
Частота розвитку небажаних реакцій класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 та < 1/10), нечасто (> 1/1000 та < 1/100), рідко ( > 1/10000 та <1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), включаючи окремі повідомлення, частота невідома (не може бути оцінена на підставі наявних даних).
Порушення з боку імунної системи: нечасто - реакції підвищеної чутливості (у тому числі висипання на шкірі), алергічні реакції.
Порушення з боку органу зору: часто – затуманений зір, порушення зору, ціанопсія; нечасто - біль в очах, фотофобія, фотопсія, хроматопсія, почервоніння слизової оболонки очей/ін'єктованість склер, зміна яскравості світлосприйняття, мідріаз, кон'юнктивіт, крововилив у тканині ока, катаракта, порушення роботи слізного апарату; рідко – набряк повік та прилеглих тканин, відчуття сухості в очах, наявність райдужних кіл у полі зору навколо джерела світла, підвищена стомлюваність очей, бачення предметів у жовтому кольорі (ксантопсія), бачення предметів у червоному кольорі (еритропсія), гіперемія кон'юнктиви, подразнення слизу оболонки очей, неприємні відчуття у власних очах; частота невідома – неартеріїтна передня ішемічна нейропатія зорового нерва, оклюзія вен сітківки, дефект полів зору, диплопія*,
Порушення з боку органу слуху: нечасто – біль у вухах, шум у вухах, дзвін у вухах, раптове зниження чи втрата слуху.
Порушення з боку серця: нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття, нестабільна стенокардія, атріовентрикулярна блокада, інфаркт міокарда, тромбоз судин головного мозку, зупинка серця, гостра серцева недостатність, відхилення у показниках електрокардіограми, кардіоміопаті; рідко – фібриляція передсердь, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія.
Порушення з боку судин: часто – вазодилатація («припливи» крові до шкіри обличчя); нечасто – зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – відчуття спраги, набряки, подагра, некомпенсований цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – закладеність носа; нечасто - носова кровотеча, риніт, бронхіальна астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення обсягу відокремлюваного мокротиння, посилення кашлю; рідко - почуття стиснення в горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа, набряк слизової оболонки порожнини носа.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, диспепсія; нечасто - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у ділянці живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, гінгівіт, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, відхилення «печінкових» функціональних тестів; рідко – гіпестезія слизової оболонки порожнини рота.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині; нечасто – міалгія, біль у кінцівках, артрит, артроз, розрив сухожиль, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – цистит, ніктурія, нетримання сечі, гематурія.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – гінекомастія (збільшення грудних залоз), порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематоспермія, пошкодження тканин статевого члена; рідко - пріапізм та/або тривала ерекція, кровотеча зі статевого члена.
Порушення з боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто – сонливість, мігрень, атаксія, гіпертонус, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, симптоми депресії, безсоння, незвичайні сновидіння, підвищення рефлексів, гіпестезія; рідко – судоми*, повторні судоми*, непритомність, порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: не-часто - шкірний висип, кропив'янка, простий герпес, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, виразка шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит; частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
Інші: нечасто – відчуття жару, набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенія, підвищена стомлюваність, біль різної локалізації, озноб, випадкові падіння, біль у ділянці грудної клітки, випадкові травми; рідко – дратівливість.
* Небажані реакції, виявлені під час постреєстраційного застосування.
Серцево-судинні ускладнення:
В ходе пострегистрационного применения силденафила для лечения эректильной дисфункции сообщалось о таких нежелательных реакциях, как тяжелые сердечно-сосудистые осложнения (в том числе инфаркт миокарда, нестабильная стенокардия, внезапная сердечная смерть, желудочковая аритмия, геморрагический инсульт, транзиторная ишемическая атака, артериальная гипертензия и артериальная гипотензия ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато із зазначених небажаних реакцій спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності.
Зорові порушення:
У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про неартеріїтну передню ішемічну невропатію зорового нерва (НПІНЗН) - рідкісне захворювання і причину зниження або втрати зору. Більшість із цих пацієнтів мали фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів класу ФДЭ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно 2-кратне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 періодів напіввиведення після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків у віці > 50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Чоловіки з наявністю епізоду НПІНЗН в анамнезі мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні силденафілу в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані реакції були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше. 8 випадків на 100 000 чоловіків віком > 50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Чоловіки з наявністю епізоду НПІНЗН в анамнезі мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні силденафілу в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані реакції були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше. 8 випадків на 100 000 чоловіків віком > 50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Чоловіки з наявністю епізоду НПІНЗН в анамнезі мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні силденафілу в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані реакції були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Чоловіки з наявністю епізоду НПІНЗН в анамнезі мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні силденафілу в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані реакції були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Чоловіки з наявністю епізоду НПІНЗН в анамнезі мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні силденафілу в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані реакції були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше. Чоловіки з наявністю епізоду НПІНЗН в анамнезі мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні силденафілу в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані реакції були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше. Чоловіки з наявністю епізоду НПІНЗН в анамнезі мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні силденафілу в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані реакції були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше. у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні силденафілу в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані реакції були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше. у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні силденафілу в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані реакції були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.
особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні використовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні), або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома), лейке.
Повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції та пріапізму. У разі збереження ерекції протягом 4 годин слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та незворотної втрати потенції.
Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана.
Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозними аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ >170/100 мм рт. ст.) або артеріальною гіпотензією (АТ <9 .ст.). Прийом силденафілу таких пацієнтів протипоказаний. У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда (1,1 на 100 осіб на рік) або частоті смертності від серцево-судинних захворювань (0,3 на 100 осіб на рік) у пацієнтів, які отримували силденафіл,
Серцево-судинні ускладнення:
У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані реакції, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (у тому числі інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт, тран , які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних реакцій спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними реакціями, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами.
Гіпотензія:
Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминущого зниження АТ, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення силденафілу лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів із відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у пацієнтів з обструкцією вихідного отвору лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що проявляється важким порушенням регуляції АТ з боку регуляції. Оскільки спільне застосування силденафілу та а-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, силденафіл слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають а-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають а-адреноблокатори, прийом силденафілу слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу. Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід вжити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. силденафіл слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають а-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають а-адреноблокатори, прийом силденафілу слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу. Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід вжити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. силденафіл слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають а-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають а-адреноблокатори, прийом силденафілу слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу. Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід вжити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. прийом силденафілу слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу. Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід вжити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. прийом силденафілу слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу. Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід вжити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії.
Зорові порушення:
У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомлялося про виникнення неартеріїтної передньої ішемічної невропатії зорового нерва (НПІНЗН) - рідкісному захворюванні та причині зниження або втрати зору. Більшість із цих пацієнтів мали фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія та куріння. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Чоловіки з наявністю епізоду НПІНЗН в анамнезі мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик з такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору в одному оці прийом силденафілу протипоказаний. У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування силденафілу у хворих з пігментним ретинітом відсутні, прийом силденафілу таким пацієнтам протипоказаний. коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору в одному оці прийом силденафілу протипоказаний. У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування силденафілу у хворих з пігментним ретинітом відсутні, прийом силденафілу таким пацієнтам протипоказаний. коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору в одному оці прийом силденафілу протипоказаний. У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування силденафілу у хворих з пігментним ретинітом відсутні, прийом силденафілу таким пацієнтам протипоказаний.
Порушення слуху:
У деяких післяреєстраційних та клінічних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення чи втрати слуху. Причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 і раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому силденафілу слід негайно проконсультуватись із лікарем. Кровотечі
Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію, донатора оксиду азоту на тромбоцити людини in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки відсутні, тому силденафіл у цих пацієнтів слід застосовувати з обережністю. Частота носових кровотеч у пацієнтів з легеневою гіпертензією, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою артеріальною гіпертензією (силденафіл 3,0%, плацебо 2,4%). ). У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8 %), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7 %).
Безпека та ефективність силденафілу спільно з будь-якими іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування легеневої артеріальної гіпертензії, що містять силденафіл або іншими засобами лікування, порушення ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій протипоказано.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами:
На тлі прийому силденафілу будь-якого негативного впливу на здатність керувати автомобілем або іншими технічними засобами не спостерігалося. Оскільки при прийомі силденафілу можливий розвиток запаморочення, зниження артеріального тиску, розвиток хроматопсії, затуманеного зору тощо. небажаних реакцій, слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Також слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди.
Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, крихкі - не слід брати їх мокрими руками, так як таблетка може почати розчинятися. Тримати в роті до повного розчинення можна запивати рідиною. Не рекомендується змішувати таблетку у роті з їжею. При застосуванні силденафілу з жирною їжею дія препарату може розвинутись пізніше, ніж при застосуванні його натще.
Рекомендована доза для більшості пацієнтів – препарат застосовується лише у дорослих, що становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг. Максимальна доза, що рекомендується, становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – 1 раз на добу. У препарату Ріджамп® відсутнє дозування 25 мг, при необхідності прийому силденафілу у дозі 25 мг слід застосовувати препарат силденафілу іншого виробника у відповідному дозуванні. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.
Вказівки щодо застосування препарату, упакованого в блістер, що містить 4 таблетки:
Витягувати таблетку необхідно наступним чином:
1. Зігнути блістер по лінії розриву;
2. Розкрити блістер, обережно потягнувши край фольги;
3. Обережно витягти таблетку;
4. Негайно покласти таблетку на язик і тримати у роті протягом кількох секунд до повного розсмоктування, можна запитати рідиною.
Спільне застосування з іншими лікарськими засобами:
При сумісному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконозол, ітраконазол) початкова доза силденафілу повинна становити 25 мг. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають а-адреноблокатори, прийом силденафілу слід розпочинати лише після досягнення стабілізації гемодинаміки у цих пацієнтів. Також слід розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділ «Особливі вказівки»).
У дітей та підлітків до 18 років:
Застосування препарату Ріджамп® не показане у дітей та підлітків до 18 років.
У пацієнтів похилого віку:
Рекомендована початкова доза силденафілу для пацієнтів віком від 65 років та старше – 25 мг. Враховуючи ефективність та переносимість початкової дози, при необхідності можливе покрокове збільшення дози до 50 мг або 100 мг.
У пацієнтів з порушенням функції нирок:
При легкому та середньому ступені тяжкості ниркової недостатності (КК 30-89 мл/хв) корекції дози препарату Ріджамп не потрібно. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня рекомендована початкова доза силденафілу 25 мг.
Пацієнти з порушенням функції печінки:
Оскільки виведення силденафілу у пацієнтів з печінковою недостатністю порушується (наприклад, при цирозі печінки), початкова доза силденафілу повинна становити 25 мг.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Риджамп таб 50 мг 4 шт производится компанией ЭСПАРМА ГмбХ. Само производство расположено в стране Германия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Риджамп таб 50 мг 4 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Риджамп таб 50 мг 4 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Визарсин ку-таб таб дисперг. 100мг 4 шт Визарсин ку-таб таб дисперг. 100мг 4 шт, Визарсин ку-таб таб дисперг. 50мг 4 шт Визарсин ку-таб таб дисперг. 50мг 4 шт, Визарсин таб п/об пленочной 100мг 4 шт Визарсин таб п/об пленочной 100мг 4 шт, Визарсин таб п/об пленочной 50мг 4 шт Визарсин таб п/об пленочной 50мг 4 шт, Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 10 шт Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 10 шт, Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 30 шт Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 4 шт Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 4 шт, Вилдегра таб п/об пленочной 50мг 10 шт Вилдегра таб п/об пленочной 50мг 10 шт, Вилдегра таб п/об пленочной 50мг 30 шт Вилдегра таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Силденафил вертекс таб п/об пленочной 100мг 10 шт Силденафил вертекс таб п/об пленочной 100мг 10 шт, Силденафил вертекс таб п/об пленочной 100мг 4 шт Силденафил вертекс таб п/об пленочной 100мг 4 шт, Силденафил вертекс таб п/об пленочной 50мг 1 шт Силденафил вертекс таб п/об пленочной 50мг 1 шт, Силденафил вертекс таб п/об пленочной 50мг 4 шт Силденафил вертекс таб п/об пленочной 50мг 4 шт, Силденафил-сз таб п/об пленочной 50мг 10 шт инд.упак. Силденафил-сз таб п/об пленочной 50мг 10 шт инд.упак., Силденафил таб п/об пленочной 100мг 1 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 100мг 1 шт озон, Силденафил таб п/об пленочной 100мг 2 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 100мг 2 шт озон, Силденафил таб п/об пленочной 100мг 4 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 100мг 4 шт озон, Силденафил таб п/об пленочной 50мг 10 шт Силденафил таб п/об пленочной 50мг 10 шт, Силденафил таб п/об пленочной 50мг 1 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 50мг 1 шт озон, Силденафил таб п/об пленочной 50мг 2 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 50мг 2 шт озон, Силденафил таб п/об пленочной 50мг 4 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 50мг 4 шт озон.
Пока нет комментариев