Рениприл таб 10мг 30 шт
Рениприл таб 10мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: еналаприлу малеат – 10 мг.
Допоміжні речовини:
Крохмаль картопляний – 37 мг, лактози моногідрат – 50 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний, повідон К 17) – 2 мг, кальцію стеарат – 1 мг.
Опис:
Круглі плоскоциліндричні таблетки білого кольору з фаскою та ризиком.
Форма випуску:
Пігулки, 10 мг.
По 10 або 20 таблеток у контурній комірковій упаковці. По 1, 2 або 3 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.
Протипоказання•Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.
• Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, а також спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
• Одночасне застосування з аліскіреном або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» » та «Особливі вказівки»).
• Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»).
• Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
•Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
• Вагітність та період грудного вигодовування.
• Спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозогалактозної мальабсорбції.
З обережністю
Двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; стани після трансплантації нирки; аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; ниркова недостатність; реноваскулярна гіпертензія; пригнічення кістковомозкового кровотворення; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), імуносупресивна терапія, лікування із застосуванням алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів; печінкова недостатність; цукровий діабет; гіперкаліємія; при одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками калій, що містять, кухонної солі та препаратами літію; при проведенні процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-афераза) з використанням декстран сульфату; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; у пацієнтів, які перебувають на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN 69 ); у пацієнтів після великих хірургічних втручань або під час проведення загальної анестезії; у пацієнтів негроїдної раси. що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; у пацієнтів, які перебувають на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN 69 ); у пацієнтів після великих хірургічних втручань або під час проведення загальної анестезії; у пацієнтів негроїдної раси. що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; у пацієнтів, які перебувають на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN 69 ); у пацієнтів після великих хірургічних втручань або під час проведення загальної анестезії; у пацієнтів негроїдної раси.
Дозування10 мг
Показання до застосування• Есенційна гіпертензія будь-якого ступеня тяжкості;
• Реноваскулярна гіпертензія;
•Серцева недостатність будь-якого ступеня тяжкості.
У пацієнтів з наявністю клінічних проявів СН препарат Реніприл також показаний для:
-Підвищення виживання пацієнтів;
-Уповільнення прогресування СН;
-Зниження частоти госпіталізацій щодо СН.
•Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності.
У пацієнтів без клінічних симптомів СН із дисфункцією лівого шлуночка препарат показаний для:
- уповільнення розвитку клінічних проявів СН;
- Зниження частоти госпіталізацій з приводу СН.
•Профілактика коронарної ішемії у пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка.
Препарат показаний для:
- зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда;
-Зниження частоти госпіталізацій щодо нестабільної стенокардії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиІнші гіпотензивні засоби
Адитивний ефект може спостерігатися при одночасному застосуванні Реніприлу та іншої гіпотензивної терапії. При застосуванні еналаприлу одночасно з іншими гіпотензивними засобами, особливо з діуретиками, може спостерігатись посилення антигіпертензивного ефекту.
Одночасне застосування еналаприлу з бета-адреноблокаторами, метилдопою або блокаторами повільних кальцієвих каналів підвищувало вираженість антигіпертензивного ефекту.
Одночасне застосування еналаприлу альфа-, бета-адреноблокаторами та гангліоблокаторами повинно проводитись під ретельним лікарським контролем.
Одночасне застосування еналаприлу з нітрогліцерином, іншими нітропрепаратами або іншими вазодилататорами посилює антигіпертензивний ефект.
Калій сироватки крові
У клінічних дослідженнях вміст калію у сироватці крові зазвичай залишався в межах норми. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймали препарат Реніприл у монотерапії більше 48 тижнів, спостерігалося збільшення вмісту калію в сироватці крові в середньому на 0,2 ммоль/л.
При одночасному застосуванні еналаприлу з діуретиками, що спричиняють втрати іонів калію (тіазиди або «петлеві» діуретики), гіпокаліємія, спричинена дією діуретиків, як правило, послаблюється завдяки ефекту еналаприлу.
Факторами ризику для розвитку гіперкаліємії є ниркова недостатність, цукровий діабет, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, еплеренону, тріамтерену або амілориду), а також домішок, що містять і калій. Застосування калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або солей, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до значного зростання вмісту калію в сироватці крові. При необхідності одночасного застосування перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію препаратів слід бути обережними і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові.
Гіпоглікемічні засоби
Епідеміологічні дослідження показали, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліну, гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо) може посилити гіпоглікемічний ефект останніх із ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей феномен, як правило, найчастіше спостерігався протягом перших тижнів комбінованої терапії, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, слід регулярно контролювати концентрацію глюкози крові, особливо протягом першого місяця одночасного застосування з інгібіторами АПФ.
Препарати літію
Як і інші лікарські засоби, що впливають на виведення натрію, інгібітори АПФ можуть знижувати виведення літію нирками, тому при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ необхідно регулярно моніторувати концентрацію літію у сироватці крові.
Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії/наркотичні засоби
Одночасне застосування деяких анестезуючих лікарських засобів, трициклічних антидепресантів та нейролептиків з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливі вказівки»).
Етанол
Етанол посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.
Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики та бета-адреноблокатори
Еналаприл може застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (як антиагрегантний засіб), тромболітиками та бета-адреноблокаторами.
Симпатоміметики
Симпатоміметики можуть знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) НПЗЗ, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), можуть знижувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. Внаслідок цього антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II (APA II) або інгібіторів АПФ може бути ослаблений при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, у тому числі з селективними інгібіторами ЦОГ-2.
У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі хворих на діуретики), які отримують терапію НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2, одночасне застосування APA II або інгібіторів АПФ може спричинити подальше погіршення функції. нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності. Дані ефекти зазвичай оборотні, тому одночасне застосування цих лікарських засобів має проводитися з обережністю у пацієнтів із порушенням функції нирок.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
Подвійна блокада РААС із застосуванням APA II, інгібіторів АПФ або аліскірену (інгібітор реніну) асоційована з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією. Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які одночасно приймають препарат Реніприл® та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). (Див. розділ «Протипоказання»).
Препарати золота
Симптомокомплекс (нітратоподібні реакції), що включає «припливи» крові до шкіри обличчя, нудоту, блювоту та артеріальну гіпотензію, спостерігався в окремих випадках при одночасному застосуванні препаратів золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) та інгібіторів АПФ, включаючи ен.
Інгібітори mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсиролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR, спостерігалося збільшення ризику ангіоневротичного набряку (див. розділ.
Препарати, що містять котримоксазол (триметоприм сульфаметоксазол) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та препарати, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) - підвищений ризик розвитку гіперкаліємії.
Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин
У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та препарати, що містять інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП- набряку.
Естрамустин
У пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та естрамустин збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.
Інгібітори нейтральної ендопептидази
Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази).
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, які містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.
Тканинні активатори плазміногену
В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.
Інші лікарські засоби
Не спостерігалося клінічно значущої фармакокінетичної лікарської взаємодії між еналаприлом та наступними лікарськими засобами: гідрохлортіазидом, фуросемідом, дигоксином, тимололом, метилдопою, варфарином, індометацином, суліндаком та циметидином. При одночасному застосуванні еналаприлу та пропранололу знижується концентрація еналаприлату в сироватці крові, але цей ефект не є клінічно значущим.
ПередозуванняВідомості про передозування обмежені. Найбільш характерні симптоми передозування: виражене зниження артеріального тиску, що починається приблизно через 6 годин після прийому препарату одночасно з блокадою РААС, та ступор. Концентрації еналаприлату у сироватці крові, що перевищують у 100 та 200 разів концентрації, що спостерігаються при застосуванні терапевтичних доз, виникали після прийому відповідно 300 та 440 мг еналаприлу.
Лікування передозування, що рекомендується: внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду. Якщо препарат був прийнятий нещодавно – провокація блювання. Еналаприлат може бути видалений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливі вказівки», Пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі).
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) інгібітор
Код ATX: C09AA02
Фармакологічні властивості:
Препарат Реніприл відноситься до лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), АПФ. Препарат Реніприл® застосовується для лікування есенціальної гіпертензії (первинної артеріальної гіпертензії (АГ) будь-якого ступеня тяжкості реноваскулярної гіпертензії як у монотерапії, так і в комбінації з іншими гіпотензивними засобами, зокрема з діуретиками. Також препарат Реніприл® застосовується для лікування або запобігання розвитку серцевої недостатності (CH)
Фармакодинаміка:
Препарат Реніприл® (еналаприл) є похідним двох амінокислот: L-аланіну та L-проліну. Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується та гідролізується в еналаприлат, який є високоспецифічним та тривало діючим інгібітором АПФ, що не містить сульфгідрильної групи.
АПФ (пептидилдипептидаза А) каталізує перетворення ангіотензину I на пресорний пептид ангіотензин II. Після всмоктування еналаприл гідролізується до еналарилат, який інгібує АПФ. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (внаслідок усунення негативного зворотного зв'язку у відповідь на вивільнення реніну) та зменшення секреції альдостерону. АПФ ідентичний ферменту кіназу II, тому еналаприл також може блокувати руйнування брадикініну - пептиду, що має виражену вазодилатуючу дію. Значення цього ефекту у терапевтичній дії еналаприлу потребує уточнення.
Незважаючи на те, що основним механізмом, за допомогою якого еналаприл знижує артеріальний тиск (АТ), вважається пригнічення активності РААС, яка відіграє важливу роль у регулюванні АТ, еналаприл має антигіпертензивну дію навіть у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та зі зниженою активністю реніну плазми крові. Застосування еналаприлу пацієнтами з артеріальною гіпертензією призводить до зниження АТ як у положенні «стоячи», так і в положенні «лежачи» без значного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС).
Симптоматична постуральна гіпотензія нечасто розвивається. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Переривання терапії еналаприлом не викликає різкого підйому артеріального тиску. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай розвивається через 2-4 години після одноразового прийому дози еналаприлу всередину. Антигіпертензивна дія розвивається протягом 1 години, максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість дії залежить від дози. Однак при застосуванні рекомендованих доз антигіпертензивна дія та гемодинамічні ефекти зберігаються протягом 24 годин.
Гіпотензивна терапія еналаприлом веде до значної регресії гіпертрофії лівого шлуночка та збереження його систолічної функції.
У клінічних дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску супроводжувалося зниженням загального периферичного судинного опору, збільшенням серцевого викиду та відсутністю змін або незначними змінами ЧСС. Після прийому еналаприлу спостерігалося збільшення ниркового кровотоку. При цьому швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) не змінювалася, не спостерігалися ознаки затримки натрію або рідини. Однак у пацієнтів із вихідно зниженою клубочковою фільтрацією її швидкість зазвичай збільшувалася. Тривале застосування еналаприлу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією та нирковою недостатністю може призвести до покращення функції нирок, що підтверджується збільшенням ШКФ.
У коротких клінічних дослідженнях у пацієнтів з нирковою недостатністю, у пацієнтів з цукровим діабетом або без спостерігалося зниження альбумінурії, виведення нирками IgG, а також зниження загального білка у сечі після прийому еналаприлу.
При одночасному застосуванні еналаприлу та тіазидних діуретиків спостерігається більш виражена антигіпертензивна дія. Еналаприл зменшує або попереджає розвиток гіпокаліємії, спричиненої прийомом тіазидів.
Терапія еналаприлом зазвичай не пов'язана з небажаним впливом на концентрацію сечової кислоти у плазмі.
Терапія еналаприлом супроводжується сприятливою дією на співвідношення фракцій ліпопротеїнів у плазмі крові та відсутністю впливу або сприятливою дією на концентрацію загального холестерину.
У пацієнтів із СН на фоні терапії серцевими глікозидами та діуретиками прийом еналаприлу викликав зниження загального периферичного опору та артеріального тиску. Серцевий викид збільшувався, тоді як ЧСС (зазвичай підвищена у пацієнтів із СН) знижувалася. Тиск заклинювання в легеневих капілярах також знижувався. Толерантність до фізичного навантаження та ступінь тяжкості СН, оцінені за критеріями Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA), покращувалися. Ці ефекти спостерігалися при тривалій терапії.
У пацієнтів з легкою та помірною тяжкістю СН еналаприл уповільнював прогресування дилатації серця та СН, що підтверджувалося зниженням кінцево-діастолічного та систолічного обсягів лівого шлуночка та покращенням фракції викиду лівого шлуночка.
Клінічні дані показали, що еналаприл зменшує частоту шлуночкових аритмій у пацієнтів із СН, хоча основні механізми та клінічне значення даного ефекту не відомі.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація еналаприлу в сироватці досягається протягом 1 години після прийому внутрішньо. Ступінь всбиття еналаприлу при прийомі внутрішньо становить приблизно 60 %. Їда не впливає на всмоктування еналаприлу.
Після всмоктування еналаприл швидко гідролізується з утворенням активного метаболіту еналаприлату – потужного інгібітора АПФ. Максимальна концентрація енаприлату в сироватці спостерігається через 4 години після прийому дози еналаприлу всередину.
Тривалість всмоктування та гідролізу еналаприлу подібна до різних рекомендованих терапевтичних доз. У здорових добровольців із нормальною функцією нирок рівноважна концентрація еналаприлату у сироватці крові досягається до 4 дня з початку прийому еналаприлу.
Розподіл
У діапазоні терапевтичних доз зв'язування еналаприлату з білками плазми не перевищує 60 %.
Метаболізм
Немає даних про інші значущі шляхи метаболізму еналаприлу, крім гідролізу до еналаприлату.
Виведення
Виведення еналаприлу здійснюється переважно через нирки. Основними метаболітами, що визначаються сечею, є еналаприлат, що становить приблизно 40 % дози, та незмінний еналаприл (приблизно 20 %).
Крива концентрації еналаприлату в плазмі має тривалу кінцеву фазу, мабуть, обумовлену його зв'язуванням з АПФ. Період напіввиведення еналаприлату при курсовому застосуванні препарату внутрішньо становить 11 годин.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Пацієнти з порушеною функцією нирок
Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) еналаприлу та еналаприлату збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з легким та помірним ступенем тяжкості ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК) 40-60 мл/хв) після прийому еналаприлу в дозі 5 мг 1 раз на добу рівноважне значення AUC еналаприлату було приблизно в 2 рази вище, ніж у пацієнтів з незмінною функцією нирок. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК не більше 30 мл/хв) значення AUC збільшувалося приблизно у 8 разів. Ефективний час напіввиведення еналаприлату після багаторазового застосування еналаприлу у пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності збільшувався, і настання рівноважного стану концентрації еналаприлату затримувалося (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Еналаприлат може бути виведений із загального кровотоку за допомогою процедури гемодіалізу. Кліренс при гемодіалізі становить 62 мл/хв.
Лактація
Після одноразового застосування внутрішньо еналаприлу у дозі 20 мг у пацієнток у післяпологовому періоді середня максимальна концентрація еналаприлу у грудному молоці склала 1,7 мкг/л (від 0,54 до 5,9 мкг/л) через 4-6 годин після прийому. Середня максимальна концентрація еналаприлату склала 1,7 мкг/л (від 1,2 до 2,3 мкг/л) і спостерігалася у різний час протягом 24 годин після прийому. З урахуванням даних про максимальні концентрації у грудному молоці оцінне максимальне споживання еналаприлу дитиною, яка перебуває на повному грудному вигодовуванні, становить 0,16 % від дози, розрахованої з урахуванням маси тіла матері.
У жінки, яка приймала еналаприл внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на добу протягом 11 місяців, максимальні концентрації еналаприлу в грудному молоці становили 2 мкг/л після 4 годин після прийому, максимальні концентрації еналаприлату - 0,75 мкг/л приблизно через 9 год після прийому. Середня концентрація у грудному молоці протягом 24 годин після прийому еналаприлу склала 1,44 мкг/л та еналаприлату - 0,63 мкг/л.
У однієї жінки, яка прийняла еналаприл у дозі 5 мг одноразово, і у двох жінок, які прийняли еналаприл у дозі 10 мг одноразово, концентрація еналаприлату в грудному молоці була нижчою за визначений рівень (менше 0,2 мкг/л) через 4 години після прийому . Концентрація еналаприлу у них не визначалася.
Вагітність та годування груддюЗастосування препарату Реніприл під час вагітності не рекомендується. При діагностуванні вагітності прийом препарату повинен бути негайно припинений, якщо прийом препарату не вважається життєво необхідним для матері.
В опублікованих результатах ретроспективного епідеміологічного дослідження новонароджених, матері яких приймали інгібітори АПФ протягом першого триместру вагітності, відзначали підвищений ризик розвитку серйозних вроджених вад розвитку порівняно з новонародженими, чиї матері не приймали інгібітори АПФ протягом першого триместру вагітності. Кількість випадків вроджених дефектів була низька, і результати цього дослідження не були повторно підтверджені.
Інгібітори АПФ можуть спричиняти захворювання або загибель плода або новонародженого при застосуванні їх вагітними під час другого та третього триместрів вагітності.
Застосування інгібіторів АПФ у ці періоди супроводжувалося негативним впливом на плід та новонародженого, яке виявлялося у вигляді артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії та/або гіпоплазії кісток черепа у новонародженого. Також повідомлялося про недоношеність, затримку внутрішньоутробного розвитку плода та незарощення артеріальної (Боталлова) протоки, проте неясно, чи були ці випадки пов'язані з дією інгібіторів АПФ.
Можливо, розвиток олігогідрамніону відбувається внаслідок зниження функції нирок плода. Це ускладнення може призводити до контрактури кінцівок, деформації кісток черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазію легень плода. При призначенні препарату під час вагітності необхідно інформувати пацієнтку про потенційний ризик для плода.
Дані небажані ефекти на ембріон та плід, мабуть, не є результатом внутрішньоутробної дії інгібіторів АПФ під час першого триместру вагітності.
У окремих випадках, коли застосування інгібітору АПФ під час вагітності вважається необхідним, слід проводити періодичні ультразвукові обстеження з метою оцінки індексу амніотичної рідини. У разі виявлення в ході ультразвукового обстеження олігогідрамніону необхідно припинити прийом препарату Реніприл, якщо тільки прийом препарату не вважається життєво необхідним для матері. Тим не менш, і пацієнтка, і лікар повинні знати, що олігогідрамніон розвивається при незворотному ушкодженні плода.
Якщо інгібітори АПФ застосовуються під час вагітності та спостерігається розвиток олігогідрамніону, b залежно від тижня вагітності для оцінки функціонального стану плода може бути необхідним проведення стресового тесту, нестресового тесту або визначення біофізичного профілю плода. Новонароджені, чиї матері приймали препарат під час вагітності, повинні бути ретельно обстежені щодо виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При розвитку олігурії особлива увага має бути спрямована на підтримку артеріального тиску та ниркової перфузії. Еналаприл проникає крізь плацентарний бар'єр. Він може бути частково видалений із кровообігу новонародженого за допомогою перитонеального діалізу. Теоретично він також може бути видалений за допомогою обмінного переливання крові. Еналаприл та еналаприлат виділяються з грудним молоком матері у слідових кількостях. У разі необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування пацієнтка повинна припинити годування груддю.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЗагалом препарат Реніприл добре переноситься. У клінічних дослідженнях сумарна частота небажаних явищ при застосуванні препарату Реніприл не перевищувала таку при прийомі плацебо. Найчастіше небажані явища були легкими, минущими і вимагали скасування терапії. При застосуванні препарату спостерігалися такі небажані явища (дуже часті: >10%, часті: >1% та <10%, нечасті: >0,1% та <1%, рідкісні: >0,01% та <0,1% дуже рідкісні: <0,01 % частота не встановлена: неможливо оцінити частоту на підставі доступних даних):
-Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасті – анемія (включаючи апластичну та гемолітичну); рідкісні – нейтропенія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання.
- Порушення з боку ендокринної системи: частота не встановлена – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
- Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасті – гіпоглікемія (див. розділ «Особливі вказівки»).
-Порушення з боку нервової системи та порушення психіки: часті – головний біль, депресія; нечасті – сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, підвищена нервозність, парестезія, системне запаморочення; рідкісні – незвичайні сновидіння, порушення сну.
- Порушення з боку органу зору: дуже часті – нечіткість зору.
- Порушення з боку серця та судин: дуже часті – запаморочення; часті – виражене зниження АТ, непритомність, біль у грудях, порушення ритму, стенокардія, тахікардія; нечасті – ортостатична гіпотензія, відчуття серцебиття, інфаркт міокарда або інсульт*, можливо, вторинні стосовно вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи високого ризику (див. розділ “Особливі вказівки”); рідкісні – синдром Рейно.
*Частота випадків була порівнянна з частотою, що спостерігалася у клінічних дослідженнях при прийомі плацебо або іншого препарату порівняння.
- Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часті – кашель; часті – задишка; нечасті - ринорея, біль у горлі, захриплість голосу, бронхоспазм/бронхіальна астма; рідкісні – легеневі інфільтрати, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.
-Порушення з боку травної системи: дуже часті – нудота; часті - діарея, біль у ділянці живота, порушення смаку; нечасті – кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки; рідкісні – стоматит/афтозні виразки, глосит; дуже рідкісні – інтестинальний набряк.
- Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідкісні – печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), гепатит (що включає некроз), холестаз (що включає жовтяницю).
- Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часті – шкірні висипання, реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк; ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки»); нечасті - підвищене потовиділення, свербіж шкіри, кропив'янка, алопеція; рідкісні – багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, еритродермія.
Повідомлялося про розвиток симптомокомплексу, який може включати всі або деякі з таких симптомів: лихоманку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозиноцитів. Можуть також виникати висипи на шкірі, фотосенсибілізація та інші шкірні реакції.
- порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія; рідкісні – олігурія.
-Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: нечасті – еректильна дисфункція; рідкісні – гінекомастія.
- Загальні розлади: дуже часті – астенія; часті - підвищена стомлюваність; нечасті – м'язові судоми, «припливи» крові до шкіри обличчя, шум у вухах, почуття дискомфорту, лихоманка.
- лабораторні та інструментальні дані: часті – гіперкаліємія, збільшення концентрації сироваткового креатиніну; нечасті – підвищення концентрації сечовини у крові, гіпонатріємія; рідкісні – підвищення активності «печінкових» трансаміназ, збільшення концентрації білірубіну у сироватці крові.
Наведені нижче небажані явища, виявлені в ході післяреєстраційного спостереження, проте причинно-наслідкового зв'язку з прийомом препарату Реніприл® не встановлено: інфекція сечовивідних шляхів, інфекція верхніх дихальних шляхів, бронхіт, зупинка серця, фібриляція передсердь, оперезія легеневої артерії та інфаркту легені, гемолітична анемія, включаючи випадки гемолізу у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-б-фосфатдегідрогенази.
особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія
Симптоматична гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з АГ, які приймають препарат Реніприл®, артеріальна гіпотензія розвивається частіше на фобезводження, що виникає, наприклад, внаслідок терапії діуретиками, обмеження споживання кухонної солі, у пацієнтів, які перебувають на діалізі, а також у пацієнтів з діареєю або блювотою (див. розділи : «Побічна дія»; «Взаємодія іншими лікарськими засобами»). Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігалася і у пацієнтів із СН, що супроводжується нирковою недостатністю або без неї. Артеріальна гіпотензія розвивається частіше у пацієнтів з більш тяжким ступенем СН із гіпонатріємією або порушеннями функції нирок, у яких застосовуються вищі дози «петлевих» діуретиків. У цих пацієнтів лікування препаратом Реніприл® слід розпочинати під лікарським контролем, який має бути особливо ретельним при зміні дози препарату Реніприл® та/або діуретика. Аналогічним чином слід спостерігати за пацієнтами з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
При розвитку гіпотензії пацієнта слід укласти і в разі необхідності ввести 0,9% розчин натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийомі препарату Реніприл не є протипоказанням до його подальшого застосування та збільшення дози препарату, яке може бути продовжене після заповнення об'єму рідини та нормалізації артеріального тиску. У деяких пацієнтів із СН та з нормальним або зниженим АТ препарат Реніприл може викликати додаткове зниження АТ. Дана реакція на прийом препарату є очікуваною і не є підставою для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія набуває стабільного характеру, слід знизити дозу та/або припинити лікування діуретиком та/або препаратом Реніприл®.
Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія
Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, інгібітори АПФ повинні обережно призначатися пацієнтам з обструкцією шляху відтоку з лівого шлуночка.
Порушення функції нирок
У деяких пацієнтів гіпотензія, що розвивається після початку лікування інгібіторами АПФ, може призвести до подальшого погіршення функції нирок. У деяких випадках повідомлялося про розвиток гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотного характеру.
У пацієнтів з нирковою недостатністю може знадобитися зниження дози та/або частоти прийому препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерій єдиної нирки спостерігалося підвищення концентрації сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. Зміни зазвичай мали оборотний характер і показники поверталися до вихідних значень після припинення лікування. Цей характер змін найбільш вірогідний у пацієнтів із нирковою недостатністю.
У деяких пацієнтів, у яких не виявлялося захворювання нирок до початку лікування, еналаприл у поєднанні з діуретиками викликав зазвичай незначне та транзиторне підвищення концентрації сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. У таких випадках може знадобитися зниження дози та/або відміна діуретика та/або препарату Реніприл® Трансплантація нирки
.
Печінкова недостатність
Застосування інгібіторів АПФ рідко було пов'язане з розвитком синдрому, що починається з холестатичної жовтяниці або гепатиту та прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм цього синдрому не вивчений. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності «печінкових» трансаміназ на фоні застосування інгібіторів АПФ слід відмінити прийом препарату та призначити відповідну допоміжну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під відповідним наглядом.
Нейтропенія/агранулоцитоз
Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія спостерігалися у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Нейтропенія виникає рідко у пацієнтів з нормальною функцією нирок і без інших факторів, що ускладнюють. Еналаприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), які приймають імуносупресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, або комбінацією зазначених ускладнюючих факторів, особливо якщо вже є існуючі порушення функції нирок. У деяких із цих пацієнтів розвинулися серйозні інфекційні захворювання, які у ряді випадків не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. Якщо у таких пацієнтів застосовується еналаприл,
Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк
При застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи препарат Реніприл®, спостерігалися рідкісні випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані, що виникали у різні періоди лікування. В окремих випадках повідомлялося про розвиток інтестинального набряку. У таких випадках слід негайно припинити прийом препарату та ретельно спостерігати за станом пацієнта з метою контролю та корекції клінічних симптомів. Навіть у тих випадках, коли спостерігається набряк мови без розвитку респіраторного дистрес-синдрому, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки терапія антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатньою.
Дуже рідко повідомлялося про смерть через ангіоневротичний набряк, пов'язаний з набряком гортані або набряком мови. Набряк язика, голосових складок чи гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, особливо в пацієнтів, які перенесли хірургічні втручання органів дихання. У тих випадках, коли набряк локалізується в області мови, голосових складок або гортані і може спричинити обструкцію дихальних шляхів, слід негайно призначити відповідне лікування, яке може включати підшкірне введення 0,1% розчину епінефрину (адреналіну) (0,3-0,5). мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів.
У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас.
Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильні до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на фоні терапії інгібіторами АПФ (див. розділ «Протипоказання»).
У пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та інгібітори mTOR, спостерігалося збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.
Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих В окремих випадках у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих. Небажаних реакцій можна уникнути, якщо на початок проведення десенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітора АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час проведення ЛПНЩ-аферезу
У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час проведення ЛПНЩ-аферезу з використанням декстран сульфату, рідко спостерігалися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвиток цих реакцій можна уникнути, якщо тимчасово відмінити інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНЩ-аферезу.
Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі
Анафілактоїдні реакції спостерігалися у пацієнтів, які перебувають на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN 69%) та одночасно одержують терапію інгібіторами АПФ. У цих пацієнтів слід застосовувати діалізні мембрани іншого типу або гіпотензивні засоби інших класів.
Кашель
Спостерігалися випадки виникнення кашлю і натомість терапії інгібіторами АПФ. Як правило, кашель має непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни терапії. Кашель, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, повинен враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю.
Хірургічні втручання/загальна анестезія
Під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії із застосуванням засобів, що викликають антигіпертензивний ефект, еналаприлат блокує утворення ангіотензину II, що викликається компенсаторним вивільненням реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження артеріального тиску, яке пояснюється подібним механізмом, його можна коригувати збільшенням об'єму циркулюючої крові.
Гіперкаліємія (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Ризик розвитку гіперкаліємії спостерігається при нирковій недостатності, цукровому діабеті, а також при одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, еплеренону, тріамтерену або амілориду), калієвих добавок.
Застосування калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або солей, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може призводити до серйозних, іноді смертельних аритмій. При необхідності одночасного застосування препарату Реніприл і перелічених вище лікарських засобів слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові.
Гіпоглікемія
Пацієнти з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, перед початком прийому інгібіторів АПФ повинні бути поінформовані про необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові (гіпоглікемії), особливо протягом першого місяця одночасного застосування даних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Препарати літію
Не рекомендується одночасне застосування препаратів літію та еналаприлу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
Повідомлялося про розвиток артеріальної гіпотензії, непритомності, інсульту, гіперкаліємії та порушень функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) у сприйнятливих пацієнтів, особливо якщо застосовується комбінована терапія лікарськими засобами, що впливають на РААС (див. розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”). . Не рекомендується проведення подвійної блокади РААС комбінованим застосуванням інгібіторів АПФ із АРА II або аліскіреном. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання").
Застосування у пацієнтів похилого віку
Клінічні дослідження ефективності та безпеки еналаприлу були подібними у літніх і молодших пацієнтів з АГ.
Як
і застосування інших інгібіторів АПФ, еналаприл, мабуть, менш ефективно знижує АТ у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас, що може пояснюватися вищою поширеністю станів з низькою активністю реніну в плазмі крові в популяції пацієнтів негроїдної раси з АГ .
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Вплив препарату Реніприл на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не вивчався. Однак деякі небажані явища (наприклад, запаморочення), які спостерігалися при прийомі препарату Реніприл можуть вплинути на здатність керувати транспортними засобами та механізмами (див. розділ «Побічна дія»).
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат Реніприл приймають внутрішньо, незалежно від їди. Таблетки Реніприл® дозуванням 10 мг та 20 мг можуть бути розділені вздовж ризику на дві рівні частини з метою отримання дозувань препарату 5 мг та 10 мг відповідно.
Есенційна гіпертензія
Початкова доза становить 10-20 мг залежно від ступеня тяжкості артеріальної гіпертензії і застосовується 1 раз на добу. При м'якій мірі АГ початкова доза, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. При інших ступенях артеріальної гіпертензії початкова доза становить 20 мг 1 раз на добу.
Підтримуюча доза – 20 мг 1 раз на добу. Дозування підбирається індивідуально для кожного пацієнта, але максимальна доза не повинна перевищувати 40 мг на добу.
Реноваскулярна гіпертензія
Оскільки у пацієнтів цієї групи АТ та ниркова функція можуть бути особливо чутливі до інгібування АПФ, терапію починають із низької початкової дози – 5 мг і менше. Потім доза підбирається відповідно до потреб та стану пацієнта. Зазвичай ефективна доза – 20 мг 1 раз на добу при щоденному прийомі. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів, які незадовго до цього приймали діуретики (див. нижче Супутнє лікування АГ діуретиками).
Супутнє лікування АГ діуретиками
Після першого прийому препарату може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Такий ефект є найбільш вірогідним у пацієнтів, які приймають діуретики. Препарат рекомендується приймати з обережністю, оскільки у цих пацієнтів може спостерігатись порушення водно-електролітного балансу. Прийом діуретиків слід припинити за 2-3 дні на початок терапії препаратом. Якщо це неможливо, то початкову дозу Реніприлу слід зменшити (до 5 мг або менше) для визначення первинного ефекту препарату на артеріальний тиск. Далі дозування слід підбирати з урахуванням потреби та стану пацієнта.
Дозування при нирковій недостатності* Має бути збільшений інтервал між прийомами Реніприлу та/або зменшена доза.
-Кліренс креатиніну, мл/хв - <80 >30 мл/хв; початкова доза, мг/день – 5-10 мг;
- кліренс креатиніну, мл/хв - <30> 10 мл/хв; початкова доза, мг/день – 2,5 мг;
- Кліренс креатиніну, мл/хв – <10 мл/хв; початкова доза, мг/день – 2,5 мг у дні діалізу**.
*Див. розділи: «З обережністю», «Особливі вказівки»; ** Еналаприл піддається діалізу. Корекція дози в дні, коли діаліз не проводиться, повинна здійснюватись залежно від рівня АТ.
Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка
Початкова доза Реніприлу у пацієнтів з клінічно вираженою СН або з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка становить 2,5 мг. При цьому застосування препарату повинно проводитися під ретельним контролем для визначення первинного ефекту препарату на АТ. Препарат може застосовуватися для лікування СН з вираженими клінічними проявами зазвичай спільно з діуретиками та, якщо необхідно, із серцевими глікозидами. У разі відсутності симптоматичної артеріальної гіпотензії (яка виникла в результаті лікування препаратом) або після її корекції дозу препарату слід поступово підвищувати до звичайної підтримуючої дози 20 мг, яка застосовується або одноразово, або ділиться на 2 прийоми залежно від переносимості препарату пацієнтом. Підбір дози може проводитись протягом 2-4 тижнів або у короткі терміни, якщо є залишкові ознаки та симптоми СН. Такий терапевтичний режим ефективно знижує показники смертності пацієнтів із клінічно вираженою СН.
Як до, так і після початку лікування препаратом Реніприл® слід проводити регулярний контроль артеріального тиску та функції нирок (див. розділ «Особливі вказівки»), оскільки повідомлялося про розвиток в результаті прийому препарату артеріальної гіпотензії з подальшим (рідше) виникненням гострої ниркової недостатності. У пацієнтів, які приймають діуретики, доза діуретиків по можливості повинна бути знижена до початку лікування препаратом Реніприл. При лікуванні препаратом слід контролювати вміст калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Рениприл таб 10мг 30 шт производится компанией ФАРМСТАНДАРТ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Рениприл таб 10мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Рениприл таб 10мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Берлиприл 10 таб 10мг 30 шт Берлиприл 10 таб 10мг 30 шт, Берлиприл 20 таб 20мг 30 шт Берлиприл 20 таб 20мг 30 шт, Берлиприл 5 таб 5мг 30 шт Берлиприл 5 таб 5мг 30 шт, Ренитек таб 10мг 14 шт Ренитек таб 10мг 14 шт, Ренитек таб 20мг 14 шт Ренитек таб 20мг 14 шт, Эналаприл таб 10мг 20 шт Эналаприл таб 10мг 20 шт, Эналаприл таб 10мг 20 шт озон Эналаприл таб 10мг 20 шт озон, Эналаприл таб 20мг 20 шт Эналаприл таб 20мг 20 шт, Эналаприл таб 20мг 20 шт изварино фарма Эналаприл таб 20мг 20 шт изварино фарма, Эналаприл таб 5мг 20 шт Эналаприл таб 5мг 20 шт, Эналаприл таб 5мг 20 шт озон Эналаприл таб 5мг 20 шт озон, Эналаприл-ФПО таб 10мг 20 шт Эналаприл-ФПО таб 10мг 20 шт, Эналаприл-ФПО таб 20мг 20 шт Эналаприл-ФПО таб 20мг 20 шт, Энам таб 10мг 20 шт Энам таб 10мг 20 шт, Энап р раствор для инъекций 1.25мг/мл 1мл амп 5 шт Энап р раствор для инъекций 1.25мг/мл 1мл амп 5 шт, Энап таб 10мг 20 шт Энап таб 10мг 20 шт, Энап таб 20мг 60 шт Энап таб 20мг 60 шт, Энап таб 2.5мг 20 шт Энап таб 2.5мг 20 шт, Энап таб 2.5мг 60 шт Энап таб 2.5мг 60 шт, Энап таб 5мг 20 шт Энап таб 5мг 20 шт, Энап таб 5мг 60 шт Энап таб 5мг 60 шт.
Пока нет комментариев