Ребелсас таб 7 мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Ребелсас таб 7 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить семаглутид* 7 мг.
*аналог глюкагоноподібного пептиду-1 людини (ГПП-1), вироблений методом біотехнології рекомбінантної ДНК з використанням штаму Saccharomyces cerevisiae.
Натрію
салкапрозат, повідон К90, целюлозу мікрокристалічну, магнію стеарат.
Опис:
Овальні двоопуклі таблетки від білого до світло-жовтого кольору з гравіюванням "7" на одній стороні і "novo" на іншій.
Форма випуску:
Пігулки 7 мг. 10 таблеток у блістер із формованої алюмінієвої фольги червоного кольору, ламінованої поліпропіленом, та покривної алюмінієвої фольги, ламінованої поліпропіленом. 3 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняГіперчутливість до семаглутиду або будь-якої з допоміжних речовин препарату;
цукровий діабет 1 типу (ЦД1);
діабетичний кетоацидоз;
медулярний рак щитовидної залози в анамнезі, зокрема сімейному;
множинна ендокринна неоплазія (МЕН) 2 типи;
Протипоказано застосування препарату Ребелсас® у наступних груп пацієнтів та при наступних станах/захворюваннях у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки та/або через обмежений досвід: - вагітність та період грудного вигодовування
;
- Вік до 18 років;
- печінкова недостатність тяжкого ступеня;
- термінальна стадія ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК) < 15 мл/хв);
- хронічна серцева недостатність IV функціонального класу (відповідно до класифікації NYHA (Нью-Йоркська кардіологічна асоціація)) З обережністю
Препарат Ребелсас* рекомендується застосовувати з обережністю у пацієнтів з панкреатитом в анамнезі (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Дозування7 мг
Показання до застосуванняПрепарат Ребелсас® показаний для застосування у дорослих пацієнтів з незадовільним контролем ЦД2 на додаток до дієти та фізичного навантаження для покращення контролю глікемії: •
як монотерапія, коли застосування метформіну неможливе через непереносимість або наявність протипоказань;
• у комбінованому застосуванні з іншими гіпоглікемічними лікарськими препаратами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЗатримка випорожнення шлунка при застосуванні семаглутиду може впливати на всмоктування супутніх пероральних лікарських засобів.
Вплив семаглутиду інші лікарські препарати.
Левотироксин натрію:
Загальна експозиція (AUC) тироксину (з поправкою на ендогенні рівні) підвищувалася на 33% після застосування одноразової дози левотироксину натрію. Максимальна експозиція (Сmах) не змінювалася. Необхідно розглянути можливість проведення моніторингу показників функції щитовидної залози при застосуванні спільної терапії препаратом Ребелсас з левотироксином натрію.
Варфарін:
Препарат Ребелсас® не змінював загальну експозицію AUC або Cmax R- та S-ізомерів варфарину після одноразової дози варфарину, і фармакодинамічна дія варфарину згідно з вимірюванням з використанням міжнародного нормалізованого відношення (МНО) не зазнавала клінічно значущої дії. Однак після початку терапії семаглутидом у пацієнтів, які приймають варфарин або інші похідні кумарину, рекомендується проводити частий моніторинг МНО.
Розувастатин:
AUC розувастатину збільшувалася на 41 % [90 % ДІ: 24; 60] при одночасному застосуванні препарату Ребелсас. У зв'язку з широким терапевтичним вікном розувастатину величину змін експозиції визнано клінічно не значущою.
Дигоксин, пероральні контрацептиви, метформін, фуросемід ^ При одночасному застосуванні з семаглутидом не спостерігалося клінічно значущих змін AUC або Сmах дигоксину, пероральних гормональних контрацептивних засобів (що містять етинілестрадіол і левоноргестрел), метформіну або фуросеміду. Взаємодія з лікарськими препаратами з низькою біодоступністю (F: 1 %) не оцінювалася.
Вплив інших лікарських засобів на семаглутид.
Омепразол:
При прийомі з омепразолом не спостерігалося клінічно значущої зміни AUC або Смах семаглутиду.
У дослідженні фармакокінетики препарату Ребелсас®, що застосовується разом із п'ятьма іншими таблетками, AUC семаглутиду знизилася на 34%, а Сmах – на 32%. Це говорить про те, що наявність кількох пігулок у шлунку впливає на всмоктування семаглутиду при одночасному застосуванні. Після прийому препарату Ребелсас пацієнтам слід почекати 30 хвилин, перш ніж приймати інші пероральні лікарські препарати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
ПередозуванняУ ході КІ передозування препаратом Ребелсас могло бути пов'язане з порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту. У разі передозування рекомендується проведення відповідної симптоматичної терапії залежно від клінічних проявів та симптомів у пацієнта.
З огляду на тривалий період напіввиведення семаглутиду (приблизно 1 тиждень) може знадобитися тривалий період спостереження та лікування симптомів передозування (див. розділ «Фармакокінетичні властивості»). Специфічного антидоту при передозуванні препарату Ребелсас не існує.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпоглікемічний засіб – аналог глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1). Код ATX: A10BJ06
Фармакодинаміка:
Механізм дії:
Семаглутид є аналогом ГПП-1, що має 94% гомологічності з людським ГПП-1. Семаглутид діє як агоніст рецептора ГПП-1 (рГПП-1), який селективно зв'язується з рГПП-1 (мішенню нативного ГПП-1) та активує його. ГПП-1 є фізіологічним гормоном, який надає відразу кілька ефектів на регуляцію концентрації глюкози та апетит, а також на серцево-судинну систему (ССС). Вплив на концентрацію глюкози та апетит специфічно опосередкований рГПП-1, розташованими в підшлунковій залозі та головному мозку. Семаглутид знижує концентрацію глюкози крові за допомогою глюкозозалежної стимуляції секреції інсуліну та пригнічення секреції глюкагону при високій концентрації глюкози крові. Механізм зниження концентрації глюкози крові також пов'язаний із невеликою затримкою випорожнення шлунка в ранній постпрандіальній фазі. Під час гіпоглікемії семаглутид зменшує секрецію інсуліну та не перешкоджає секреції глюкагону. Механізм дії семаглутиду залежить від способу застосування. Семаглутид знижує масу тіла та масу жирової тканини, зменшуючи споживання енергії, у тому числі загалом знижуючи апетит. Крім того, семаглутид знижує перевагу до їди з високим вмістом жирів. рГПП-1 представлені у специфічних областях серця, судин, імунної системи та нирок. У клінічних дослідженнях (КІ) семаглутид позитивно впливав на ліпіди плазми крові, знижував систолічний артеріальний тиск (АТ) і зменшував запалення. У дослідженнях на тваринах семаглутид уповільнював розвиток атеросклерозу, попереджаючи прогресування розвитку аортальних бляшок та зменшуючи запалення у бляшках. Механізм дії семаглутиду залежить від способу застосування. Семаглутид знижує масу тіла та масу жирової тканини, зменшуючи споживання енергії, у тому числі загалом знижуючи апетит. Крім того, семаглутид знижує перевагу до їди з високим вмістом жирів. рГПП-1 представлені у специфічних областях серця, судин, імунної системи та нирок. У клінічних дослідженнях (КІ) семаглутид позитивно впливав на ліпіди плазми крові, знижував систолічний артеріальний тиск (АТ) і зменшував запалення. У дослідженнях на тваринах семаглутид уповільнював розвиток атеросклерозу, попереджаючи прогресування розвитку аортальних бляшок та зменшуючи запалення у бляшках. Механізм дії семаглутиду залежить від способу застосування. Семаглутид знижує масу тіла та масу жирової тканини, зменшуючи споживання енергії, у тому числі загалом знижуючи апетит. Крім того, семаглутид знижує перевагу до їди з високим вмістом жирів. рГПП-1 представлені у специфічних областях серця, судин, імунної системи та нирок. У клінічних дослідженнях (КІ) семаглутид позитивно впливав на ліпіди плазми крові, знижував систолічний артеріальний тиск (АТ) і зменшував запалення. У дослідженнях на тваринах семаглутид уповільнював розвиток атеросклерозу, попереджаючи прогресування розвитку аортальних бляшок та зменшуючи запалення у бляшках. зокрема загалом знижуючи апетит. Крім того, семаглутид знижує перевагу до їди з високим вмістом жирів. рГПП-1 представлені у специфічних областях серця, судин, імунної системи та нирок. У клінічних дослідженнях (КІ) семаглутид позитивно впливав на ліпіди плазми крові, знижував систолічний артеріальний тиск (АТ) і зменшував запалення. У дослідженнях на тваринах семаглутид уповільнював розвиток атеросклерозу, попереджаючи прогресування розвитку аортальних бляшок та зменшуючи запалення у бляшках. зокрема загалом знижуючи апетит. Крім того, семаглутид знижує перевагу до їди з високим вмістом жирів. рГПП-1 представлені у специфічних областях серця, судин, імунної системи та нирок. У клінічних дослідженнях (КІ) семаглутид позитивно впливав на ліпіди плазми крові, знижував систолічний артеріальний тиск (АТ) і зменшував запалення. У дослідженнях на тваринах семаглутид уповільнював розвиток атеросклерозу, попереджаючи прогресування розвитку аортальних бляшок та зменшуючи запалення у бляшках. знижував систолічний артеріальний тиск (АТ) та зменшував запалення. У дослідженнях на тваринах семаглутид уповільнював розвиток атеросклерозу, попереджаючи прогресування розвитку аортальних бляшок та зменшуючи запалення у бляшках. знижував систолічний артеріальний тиск (АТ) та зменшував запалення. У дослідженнях на тваринах семаглутид уповільнював розвиток атеросклерозу, попереджаючи прогресування розвитку аортальних бляшок та зменшуючи запалення у бляшках.
Результати фармакодинаміки семаглутиду для прийому внутрішньо оцінювали після 12 тижнів застосування.
Глікемія натще і постпрандіальна глікемія:
Семаглутид знижує концентрацію глюкози натще і концентрацію постпрандіальної глюкози. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (СД2) терапія семаглутидом призвела до зниження концентрації глюкози натще на 22% та постпрандіальної концентрації глюкози на 29% порівняно з плацебо.
Секреція глюкагону
Семаглутид знижує постпрандіальну концентрацію глюкагону. У пацієнтів з ЦД2 семаглутид призводить до зниження концентрації глюкагону порівняно з плацебо, а саме до зниження постпрандіальної глюкагонової відповіді на 29%.
Випорожнення шлунка:
Семаглутид викликає невелику затримку раннього постпрандіального спорожнення шлунка (експозиція парацетамолу (AUCO-IM) знижується на 31% у першу годину після їди), тим самим знижуючи швидкість надходження постпрандіальної глюкози в кров.
Концентрація ліпідів натще та після їди:
У порівнянні з плацебо семаглутид знижував концентрації тригліцеридів та холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПОНП) натще на 19 % та 20 %, відповідно. Постпрандіальне збільшення концентрації тригліцеридів та холестерину ЛПДНЩ у відповідь на прийом їжі з високим вмістом жирів знизилося на 24% та 21%, відповідно. Концентрація АпоВ48 знижувалася як натще, так і після їди на 25% і 30%, відповідно.
Клінічна ефективність та безпека:
Ефективність та безпека препарату Ребелсас® оцінювалися у восьми глобальних рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях (КІ) фази IIIа. З них сім КВ як основна мета оцінювали ефективність глікемічного контролю, в той час як одне КВ оцінювало як основну мету серцево-судинний (СС) результат. У КІ було включено 8842 рандомізованих пацієнтів із ЦД2 (5169 осіб отримували семаглутид), у тому числі 1165 пацієнтів з помірним порушенням функції нирок. Середній вік пацієнтів становив 61 рік (від 18 до 92 років), причому 40% пацієнтів були у віці 65 років і більше, а 8% - 75 років і більше. Ефективність семаглутиду порівнювали з плацебо або активним контролем (ситагліптин, емпагліфлозин та ліраглутид). Вік, стать, раса, етнічна приналежність, маса тіла, індекс маси тіла (ІМТ),
Монотерапія:
У 26-тижневому подвійному сліпому дослідженні 703 пацієнти з ЦД2, недостатньо контрольованим дієтою та фізичними навантаженнями, були рандомізовані у групи терапії препаратом Ребелсас у дозах 3 мг, 7 мг, 14 мг або плацебо один раз на добу. За результатами дослідження (аналіз даних 703 пацієнтів) монотерапія препаратом Ребелсас у дозах 3 мг, 7 мг та 14 мг разів на добу протягом 26 тижнів призвела до статистично значущого зниження показників HbA1c на 0,9%, 1,2% та 1, 4% порівняно з 0,3% у групі плацебо (р<0,001 для всіх дозувань). Показник глюкози плазми натщесерце (ГПН) на тлі монотерапії препаратом Ребелсас® у дозах 3 мг, 7 мг та 14 мг разів на добу протягом 26 тижнів знизився на 0,9 ммоль/л, 1,5 ммоль/л та на 1,8 ммоль/л, відповідно, порівняно з 0,2 ммоль/л у групі плацебо (р=0,003, р<0,001, р<0,001 відповідно дозам). На терапії препаратом Ребелсас 14 мг було отримано статистично значуще зниження маси тіла на 3,7 кг проти зниження на 1,4 кг групи плацебо (р<0,001). Частка пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c <7%, становила 55%, 69%, 77% та 31% для препарату Ребелсас® 3 мг, 7 мг, 14 мг та плацебо, відповідно.
Семаглутид (препарат Ребелсас®) в порівнянні з емпагліфлозином, обидва в комбінації з метформіном:
У 52-тижневому відкритому КІ 822 пацієнти з ЦД2 були рандомізовані в групи терапії препаратом Ребелсас 14 мг один раз на добу або емпагліфлозином 25 мг один раз на добу, обидва в комбінації з метформіном. На 26 тижні (первинна кінцева точка - аналіз даних 822 пацієнтів) терапія препаратом Ребелсас 14 мг один раз на добу порівняно з емпагліфлозином 25 мг один раз на добу призвела до статистично значущого зниження показника НbА1c на 1,3% проти зниження на 0, 9%, відповідно (р<0,0001). Частка пацієнтів, які досягли цільового значення НbА1c <7% на 26 тижні, становила 67% і 40% для препарату Ребелсас 14 мг та емпагліфлозину 25 мг відповідно. Частка пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c <7% до завершення дослідження на 52 тижні,
Семаглутид (препарат Ребелсас®) в порівнянні з ситагліптином, обидва в комбінації з метформіном, або метформіном спільно з похідними сульфонілсечовини:
У 78-тижневому подвійному сліпому дослідженні з подвійним маскуванням 1864 пацієнти з ЦД2 були рандомізовані в групи терапії препаратом Ребелсас у дозі 3 мг, 7 мг, 14 мг або ситагліптином у дозі 100 мг один раз на добу (обидва в комбінації з мети спільно з похідними сульфонілсечовини). На 26 тижні (первинна кінцева точка-аналіз даних 1397 пацієнтів) терапія препаратом Ребелсас® 7 мг та 14 мг один раз на добу призвела до статистично значущого зниження показника HbA1c на 1,0% та на 1,3% порівняно зі зниженням на 0 8% на терапії ситагліптином 100 мг один раз на добу (р<0,001 для обох доз відповідно). Показник ГПН на фоні терапії препаратом Ребелсас у дозах 7 мг та 14 мг разів на добу протягом 26 тижнів знизився на 1,2 ммоль/л та на 1,7 ммоль/л, відповідно, порівняно з 0, 9 ммоль/л у групі терапії ситагліптином 100 мг один раз на добу (р<0,05, р<0,001 відповідно дозам). На терапії препаратом Ребелсас® 7 мг та 14 мг протягом 26 тижнів було отримано статистично значуще зниження маси тіла на 2,2 кг та на 3,1 кг проти зниження на 0,6 кг у групі терапії ситагліптином 100 мг один раз на добу ( р<0,001 для обох доз). Частка пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c <7% на 26 тижні дослідження, становила 44%, 56% і 32% для препарату Ребелсас® 7 мг, 14 мг та ситагліптину 100 мг відповідно. Частка пацієнтів, які досягли цільового значення НbА1c<7% до завершення дослідження на 78 тижні, зберігалася приблизно в тому ж співвідношенні 39%, 45% та 29% для препарату Ребелсас® 7 мг, 14 мг та ситагліптину 100 мг відповідно. 001 відповідно дозам). На терапії препаратом Ребелсас® 7 мг та 14 мг протягом 26 тижнів було отримано статистично значуще зниження маси тіла на 2,2 кг та на 3,1 кг проти зниження на 0,6 кг у групі терапії ситагліптином 100 мг один раз на добу ( р<0,001 для обох доз). Частка пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c <7% на 26 тижні дослідження, становила 44%, 56% і 32% для препарату Ребелсас® 7 мг, 14 мг та ситагліптину 100 мг відповідно. Частка пацієнтів, які досягли цільового значення НbА1c<7% до завершення дослідження на 78 тижні, зберігалася приблизно в тому ж співвідношенні 39%, 45% та 29% для препарату Ребелсас® 7 мг, 14 мг та ситагліптину 100 мг відповідно. 001 відповідно дозам). На терапії препаратом Ребелсас® 7 мг та 14 мг протягом 26 тижнів було отримано статистично значуще зниження маси тіла на 2,2 кг та на 3,1 кг проти зниження на 0,6 кг у групі терапії ситагліптином 100 мг один раз на добу ( р<0,001 для обох доз). Частка пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c <7% на 26 тижні дослідження, становила 44%, 56% і 32% для препарату Ребелсас® 7 мг, 14 мг та ситагліптину 100 мг відповідно. Частка пацієнтів, які досягли цільового значення НbА1c<7% до завершення дослідження на 78 тижні, зберігалася приблизно в тому ж співвідношенні 39%, 45% та 29% для препарату Ребелсас® 7 мг, 14 мг та ситагліптину 100 мг відповідно. 1 кг проти зниження на 0,6 кг у групі терапії ситагліптином 100 мг один раз на добу (р<0,001 для обох доз). Частка пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c <7% на 26 тижні дослідження, становила 44%, 56% і 32% для препарату Ребелсас® 7 мг, 14 мг та ситагліптину 100 мг відповідно. Частка пацієнтів, які досягли цільового значення НbА1c<7% до завершення дослідження на 78 тижні, зберігалася приблизно в тому ж співвідношенні 39%, 45% та 29% для препарату Ребелсас® 7 мг, 14 мг та ситагліптину 100 мг відповідно. 1 кг проти зниження на 0,6 кг у групі терапії ситагліптином 100 мг один раз на добу (р<0,001 для обох доз). Частка пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c <7% на 26 тижні дослідження, становила 44%, 56% і 32% для препарату Ребелсас® 7 мг, 14 мг та ситагліптину 100 мг відповідно. Частка пацієнтів, які досягли цільового значення НbА1c<7% до завершення дослідження на 78 тижні, зберігалася приблизно в тому ж співвідношенні 39%, 45% та 29% для препарату Ребелсас® 7 мг, 14 мг та ситагліптину 100 мг відповідно.
Семаглутид (препарат Ребелсас®) порівняно з ліраглутидом та плацебо, все в комбінації з метформіном або метформіном з інгібітором натрій-залежного переносника глюкози 2 типу (SGLT2):
У 52-тижневому подвійному сліпому дослідженні з подвійним маскуванням 711 пацієнтів із ЦД2 були рандомізовані в групи терапії препаратом Ребелсас® 14 мг, ліраглутидом 1,8 мг у вигляді підшкірної ін'єкції або плацебо один раз на добу (усі в комбінації сметів) інгібітором SGLT2). На 26 тижні (первинна кінцева точка - аналіз даних 711 пацієнтів) терапія препаратом Ребелсас* 14 мг один раз на добу призвела до статистично значущого зниження показника НbА1c на 1,2% порівняно зі зниженням на 1,1% у групі терапії ліраглутидом 1, 8 мг у вигляді підшкірної ін'єкції один раз на добу (р<0,0001 щодо не меншої ефективності) та порівняно зі зниженням на 0,2% у групі плацебо (р<0,0001). Показник ГПН на фоні терапії препаратом Ребелсас® 14 мг на добу протягом 26 тижнів знизився на 2,0 ммоль/л порівняно з 0, 4 ммоль/л у групі плацебо (р<0,0001). На терапії препаратом Ребелсас 14 мг протягом 26 тижнів було отримано статистично значуще зниження маси тіла на 4,4 кг проти зниження на 3,1 кг у групі терапії ліраглутидом 1,8 мг у вигляді підшкірної ін'єкції один раз на добу (р=0 ,0003) та порівняно зі зниженням на 0,5 кг у групі плацебо (р<0,0001). Частка пацієнтів, які досягли HbA1c <7% на 26 тижні дослідження, склала 68%, 62% і 14% для препарату Ребелсас 14 мг, ліраглутиду 1,8 мг та плацебо, відповідно. Частка пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c <7% до завершення дослідження на 52 тижні, становила 61%, 55% та 15% для препарату Ребелсас 14 мг, ліраглутиду 1,8 мг та плацебо, відповідно. На терапії препаратом Ребелсас 14 мг протягом 26 тижнів було отримано статистично значуще зниження маси тіла на 4,4 кг проти зниження на 3,1 кг у групі терапії ліраглутидом 1,8 мг у вигляді підшкірної ін'єкції один раз на добу (р=0 ,0003) та порівняно зі зниженням на 0,5 кг у групі плацебо (р<0,0001). Частка пацієнтів, які досягли HbA1c <7% на 26 тижні дослідження, склала 68%, 62% і 14% для препарату Ребелсас 14 мг, ліраглутиду 1,8 мг та плацебо, відповідно. Частка пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c <7% до завершення дослідження на 52 тижні, становила 61%, 55% та 15% для препарату Ребелсас 14 мг, ліраглутиду 1,8 мг та плацебо, відповідно. На терапії препаратом Ребелсас 14 мг протягом 26 тижнів було отримано статистично значуще зниження маси тіла на 4,4 кг проти зниження на 3,1 кг у групі терапії ліраглутидом 1,8 мг у вигляді підшкірної ін'єкції один раз на добу (р=0 ,0003) та порівняно зі зниженням на 0,5 кг у групі плацебо (р<0,0001). Частка пацієнтів, які досягли HbA1c <7% на 26 тижні дослідження, склала 68%, 62% і 14% для препарату Ребелсас 14 мг, ліраглутиду 1,8 мг та плацебо, відповідно. Частка пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c <7% до завершення дослідження на 52 тижні, становила 61%, 55% та 15% для препарату Ребелсас 14 мг, ліраглутиду 1,8 мг та плацебо, відповідно. 0003) та порівняно зі зниженням на 0,5 кг у групі плацебо (р<0,0001). Частка пацієнтів, які досягли HbA1c <7% на 26 тижні дослідження, склала 68%, 62% і 14% для препарату Ребелсас 14 мг, ліраглутиду 1,8 мг та плацебо, відповідно. Частка пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c <7% до завершення дослідження на 52 тижні, становила 61%, 55% та 15% для препарату Ребелсас 14 мг, ліраглутиду 1,8 мг та плацебо, відповідно. 0003) та порівняно зі зниженням на 0,5 кг у групі плацебо (р<0,0001). Частка пацієнтів, які досягли HbA1c <7% на 26 тижні дослідження, склала 68%, 62% і 14% для препарату Ребелсас 14 мг, ліраглутиду 1,8 мг та плацебо, відповідно. Частка пацієнтів, які досягли цільового значення HbA1c <7% до завершення дослідження на 52 тижні, становила 61%, 55% та 15% для препарату Ребелсас 14 мг, ліраглутиду 1,8 мг та плацебо, відповідно.
Семаглутид (препарат Ребелсас®) у порівнянні з плацебо, обидва в комбінації з монотерапією базальним інсуліном або метформіном, або похідними сульфонілсечовини, або з комбінацією метформіну та базального інсуліну або з комбінацією метформіну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів
У 26-тижневому подвійному сліпому дослідженні 324 пацієнти з ЦД2 та помірним порушенням функції нирок (рСКФ 30-59 мл/хв/1,73 м2) були рандомізовані у групи терапії препаратом Ребелсас 14 мг або плацебо один раз на добу. Препарат дослідження було додано до стабільного режиму гіпоглікемічної терапії. На 26 тижні (первинна кінцева точка – аналіз даних 324 пацієнтів) терапія препаратом Ребелсас® 14 мг один раз на добу порівняно з плацебо призвела до статистично значущого зниження показників НbА1c на 1,0% порівняно з 0,2% у групі плацебо ( р<0,0001). Показник ГНН на фоні терапії препаратом Ребелсас 14 мг на добу протягом 26 тижнів знизився на 1,5 ммоль/л порівняно з 0,4 ммоль/л у групі плацебо (р<0,05). На терапії препаратом Ребелсас 14 мг було отримано статистично значуще зниження маси тіла на 3, 4 кг порівняно зі зниженням на 0,9 кг у групі плацебо (р<0,0001). Частка пацієнтів, які досягли НbА1c <7%, склала 58% і 23% для препарату Ребелсас 14 мг та плацебо, відповідно.
Семаглутид (препарат Ребелсас®) у порівнянні з ситагліптином, обидва в комбінації з метформіном, інгібіторами SGLT2, похідними сульфонілсечовини або тіазолідиндіонами. Дослідження гнучкої корекції дози:
У 52-тижневому відкритому дослідженні 504 пацієнти з ЦД2 були рандомізовані в групи терапії препаратом Ребелсас® (гнучка корекція дози 3 мг, 7 мг та 14 мг один раз на добу) або ситагліптином у дозі 100 мг один раз на добу, обидва у комбінації з 1-2 пероральними гіпоглікемічними лікарськими препаратами (метформін, інгібітори SGLT2, похідні сульфонілсечовини або тіазолідиндіони). Дозу препарату Ребелсас коригували кожні 8 тижнів залежно від глікемічної відповіді пацієнта та його переносимості. Доза ситагліптину 100 мг була фіксованою. На 52 тижні (первинна кінцева точка - аналіз даних 504 пацієнтів) кількість пацієнтів, які отримують терапію семаглутидом у дозах 3 мг, 7 мг та 14 мг, склала приблизно 10%, 30% та 60%, відповідно. Частка пацієнтів, які досягли цільового значення НbА1c < 7%, становила 58% та 25% для гнучкої дози препарату Ребелсас® один раз на добу та ситагліптину у фіксованій дозі 100 мг, відповідно (р<0,001). Шанс досягнення цільового значення HbA1c < 7% для гнучкої дози препарату Ребелсас® один раз на добу був у 4,4 більше порівняно з шансом на терапії ситагліптином у фіксованій дозі 100 мг (р<0,0001). Терапія гнучкою дозою препарату Ребелсас один раз на день призвела до статистично значущого зниження показника маси тіла на 2,6 кг у порівнянні зі зниженням на 0,7 кг у групі терапії ситагліптином у фіксованій дозі 100 мг (р<0,001). 4 більше у порівнянні з шансом на терапії ситагліптином у фіксованій дозі 100 мг (р<0,0001). Терапія гнучкою дозою препарату Ребелсас один раз на день призвела до статистично значущого зниження показника маси тіла на 2,6 кг у порівнянні зі зниженням на 0,7 кг у групі терапії ситагліптином у фіксованій дозі 100 мг (р<0,001). 4 більше у порівнянні з шансом на терапії ситагліптином у фіксованій дозі 100 мг (р<0,0001). Терапія гнучкою дозою препарату Ребелсас один раз на день призвела до статистично значущого зниження показника маси тіла на 2,6 кг у порівнянні зі зниженням на 0,7 кг у групі терапії ситагліптином у фіксованій дозі 100 мг (р<0,001).
Семаглутид (препарат Ребелсас®) у порівнянні з плацебо у комбінації з інсуліном:
У 52-тижневому подвійному сліпому дослідженні (основний кінцевий показник на 26 тижні) 731 пацієнт з ЦД2, недостатньо контрольованим на терапії інсуліном (базальним, базальним/болюсним або двофазним) з метформіном або без нього, був рандомізований у групи терапії препаратом Ребелса 3 мг, 7 мг, 14 мг або плацебо раз на добу. На 26 тижні (первинна кінцева точка - аналіз даних 731 пацієнта) терапія препаратом Ребелсас® 3 мг, 7 мг та 14 мг призвела до статистично значущого зниження показника НbА1c на 0,6%, на 0,9% та на 1,3% за порівняно з 0,1% у групі плацебо (р<0,0001 для всіх доз). Показник ГНН у групі терапії препаратом Ребелсас у дозах 7 мг та 14 мг раз на добу протягом 26 тижнів знизився на 1,1 ммоль/л та на 1,3 ммоль/л, відповідно, порівняно із збільшенням на 0,3 ммоль /л у групі плацебо (р<0, 0001 для обох доз. На терапії препаратом Ребелсас® 3 мг, 7 мг, 14 мг протягом 26 тижнів було отримано статистично значуще зниження маси тіла на 1,4 кг, на 2,4 кг та на 3,7 кг проти зниження на 0,4 кг у групі плацебо (р<0,05, р<0,001, р<0,001 відповідно дозі). Частка пацієнтів, які досягли цільового значення НbА1c <7% на 26 тижні дослідження, склала 28%, 43%, 58% і 7% для препарату Ребелсас З мг, 7 мг, 14 мг і плацебо, відповідно. Частка пацієнтів, які досягли цільового значення НbА1c <7% до закінчення дослідження на 52 тижні, зберігалася приблизно в тому ж співвідношенні 29%, 40%, 54% та 9% для препарату Ребелсас® 3 мг, 7 мг, 14 мг та плацебо, відповідно . 4 кг та на 3,7 кг проти зниження на 0,4 кг у групі плацебо (р<0,05, р<0,001, р<0,001 відповідно дозі). Частка пацієнтів, які досягли цільового значення НbА1c <7% на 26 тижні дослідження, склала 28%, 43%, 58% і 7% для препарату Ребелсас З мг, 7 мг, 14 мг і плацебо, відповідно. Частка пацієнтів, які досягли цільового значення НbА1c <7% до закінчення дослідження на 52 тижні, зберігалася приблизно в тому ж співвідношенні 29%, 40%, 54% та 9% для препарату Ребелсас® 3 мг, 7 мг, 14 мг та плацебо, відповідно . 4 кг та на 3,7 кг проти зниження на 0,4 кг у групі плацебо (р<0,05, р<0,001, р<0,001 відповідно дозі). Частка пацієнтів, які досягли цільового значення НbА1c <7% на 26 тижні дослідження, склала 28%, 43%, 58% і 7% для препарату Ребелсас З мг, 7 мг, 14 мг і плацебо, відповідно. Частка пацієнтів, які досягли цільового значення НbА1c <7% до закінчення дослідження на 52 тижні, зберігалася приблизно в тому ж співвідношенні 29%, 40%, 54% та 9% для препарату Ребелсас® 3 мг, 7 мг, 14 мг та плацебо, відповідно .
Оцінка впливу на серцево-судинну систему:
3183 пацієнти з ЦД2 та високим серцево-судинним (СС) ризиком були рандомізовані у подвійне сліпе КІ у групи терапії препаратом Ребелсас 14 мг один раз на добу або плацебо на додаток до стандартного лікування. З урахуванням раніше проведеного дослідження щодо впливу на серцево-судинну систему (ССС) щодо ін'єкційної форми семаглутиду, протокол дослідження був націлений на підтвердження безпеки терапії препаратом Ребелсас® 14 мг, у зв'язку з чим дослідження було обмежене за часом: медіана періоду спостереження становила 16 місяців. Первинна кінцева точка була час від рандомізації до першої великої серцево-судинної події (БССС), такого як смерть через СС патології, інфаркт міокарда без смертельного наслідку, інсульт без смертельного наслідку. Пацієнти, які підходять для включення в дослідження, були у віці 50 років або старші та з встановленим серцево-судинним захворюванням (ССЗ) та/або хронічною хворобою нирок, або у віці 60 років або старші лише з факторами ризику розвитку ССЗ. Загалом 1797 пацієнтів (56,5 %) мали ССЗ без хронічної хвороби нирок, 354 (11,1 %) мали лише хронічну хворобу нирок та 544 (17,1 %) мали як ССЗ, так і хвороби нирок. 488 пацієнтів (15,3%) мали лише фактори ризику розвитку ССЗ. Середній вік на момент включення до дослідження становив 66 років, 68% пацієнтів були чоловіками. Середній стаж ЦД складав 14,9 років, середній ІМТ становив 32,3 кг/м2. Інсульт або інфаркт міокарда був в анамнезі у 11,7% та 36,1% пацієнтів відповідно. Загальна кількість перших БССС була 137: 61 (3,8%) при застосуванні семаглутиду та 76 (4,8%) при застосуванні плацебо, цим у пацієнтів групи терапії препаратом Ребелсас® продемонстровано чисельне зниження на 21% частоти БССС проти пацієнтами групи плацебо, ставлення ризиків 0,79 (0,57, 1,11), що досягало вихідної мети дослідження - продемонструвати відсутність підвищення серцево-судинного ризику на терапії Ребелсас (р<0,001). Результати аналізу щодо компонентів первинної кінцевої точки були такими: смерть через СС патології -0,9% випадків при застосуванні семаглутиду та 1,9% випадків при застосуванні плацебо (зниження частоти подій на 51%); інфаркт міокарда без смертельного наслідку – 2,3% випадків при застосуванні семаглутиду та 1,9% випадків при застосуванні плацебо (немає відмінностей на користь семаглутиду); інсульт без смертельного наслідку - 0,8% випадків при застосуванні семаглутиду та 1, 0% випадків при застосуванні плацебо (чисельне зменшення частоти подій на 26%). Смерть з будь-яких причин виникла у 1,4% пацієнтів у групі семаглутиду та у 2,8% пацієнтів у групі плацебо (зниження частоти подій на 49%).
Маса тіла:
На терапії семаглутидом до закінчення дослідження у 27-45% пацієнтів було досягнуто зниження маси тіла на 5%, а у 6-16% було досягнуто зниження маси тіла на 10% при застосуванні семаглутиду, порівняно з 12-39%. % та 2-8 %, відповідно, при застосуванні активних препаратів порівняння.
Артеріальний тиск:
Терапія препаратом Ребелсас призвела до зниження систолічного АТ на 2-7 мм рт. ст.
Діти та підлітки:
Безпека та ефективність застосування препарату Ребелсас® у дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені.
Фармакокінетика:
Абсорбція:
Семаглутид для перорального застосування має низьку абсолютну біодоступність і варіабельне всмоктування. Щоденне застосування препарату відповідно до рекомендованого режиму дозування у комбінації з тривалим періодом напіввиведення зменшує добові коливання експозиції. Фармакокінетичні властивості семаглутиду були всебічно вивчені на здорових добровольцях та пацієнтах із ЦД2. Максимальна концентрація семаглутиду в плазмі після прийому внутрішньо досягалася через 1 годину після застосування препарату. Рівноважну концентрацію препарату було досягнуто через 4-5 тижнів застосування препарату один раз на добу. У пацієнтів із ЦД2 середні рівноважні концентрації становили приблизно 6,7 нмоль/л та 14,6 нмоль/л при застосуванні семаглутиду 7 мг та 14 мг відповідно; при цьому 90% пацієнтів, які отримували терапію семаглутидом у дозі 7 мг, мали середню концентрацію між 1,7 та 22,7 нмоль/л, а 90 % пацієнтів, які отримували терапію семаглутидом у дозі 14 мг, мали середню концентрацію між 3,7 та 41,3 нмоль/л. Системна експозиція семаглутиду збільшувалася пропорційно до дози. На основі даних, отриманих в умовах in vitro, натрію салкапрозат полегшує всмоктування семаглутиду. Всмоктування семаглутиду переважно відбувається у шлунку. Розрахункова біодоступність семаглутиду після прийому внутрішньо становить приблизно 1%. Міждівідуальна варіабельність абсорбції була високою (коефіцієнт варіації становив приблизно 100%). Оцінка внутрішньоіндивідуальної варіабельності біодоступності була достовірною. Абсорбція семаглутиду знижується, якщо препарат приймається разом із їжею або з великою кількістю води.
Розподіл:
У пацієнтів із ЦД2 розрахунковий абсолютний обсяг розподілу становить приблизно 8 л. Семаглутид значною мірою зв'язується з білками плазми (>99%).
Метаболізм:
Семаглутид метаболізується за допомогою протеолітичного розщеплення пептидної структури з подальшим бета-окисленням жирної кислоти бічного ланцюга. У метаболізмі семаглутиду, мабуть, бере участь фермент нейтральна ендопептидаза (НЕП).
Виведення:
Основними шляхами виведення похідних семаглутиду є виведення із сечею та калом. Приблизно 3 % прийнятої дози виводиться із сечею у вигляді незміненого семаглутиду. З періодом напіввиведення приблизно 1 тиждень семаглутид буде присутній у загальному кровотоку протягом 5 тижнів після того, як пацієнт прийме останню дозу. У пацієнтів із ЦД2 кліренс семаглутиду становить приблизно 0,04 л/год.
Перехід між пероральним застосуванням та підшкірним (п/к) введенням:
Вплив переходу між пероральним застосуванням та підшкірним введенням семаглутиду важко прогнозувати через високу фармакокінетичну варіабельність перорального семаглутиду. Експозиція після перорального застосування семаглутиду 14 мг один раз на добу можна порівняти з такою при застосуванні семаглутиду в дозі 0,5 мг для підшкірного введення один раз на тиждень. Пероральна доза, еквівалентна 1,0 мг семаглутиду для підшкірного введення, не була встановлена.
Пацієнти похилого віку:
На підставі даних, отриманих під час КІ, які включали пацієнтів віком до 92 років, вік не впливав на фармакокінетику.
Стать:
Підлога не надавала клінічно значущого впливу на фармакокінетику семаглутиду.
Расова та етнічна приналежність:
Расова група (європеоїдна, негроїдна або афроамериканська, монголоїдна) та етнічна приналежність (іспанці чи латиноамериканці, не іспанці та не латиноамериканці) не впливали на фармакокінетику семаглутиду.
Маса тіла:
Маса тіла впливала експозицію семаглутида. Вища маса тіла призводить до нижчої експозиції. Семаглутид забезпечував належну системну експозицію у діапазоні маси тіла від 40 до 188 кг за даними КІ.
Ниркова недостатність:
Ниркова недостатність не мала клінічно значущого ефекту на фармакокінетику семаглутиду. Фармакокінетичні властивості семаглутиду оцінювали у пацієнтів з легкою, середньою або тяжкою нирковою недостатністю та пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на діалізі, порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок, які отримували протягом 10 днів поспіль семаглутид один раз на добу. Це також було показано для пацієнтів із ЦД2 та порушенням функції нирок на підставі даних досліджень фази IIIа.
Печінкова недостатність:
Печінкова недостатність не мала клінічно значущого ефекту на фармакокінетику семаглутиду. Фармакокінетичні властивості семаглутиду оцінювали у пацієнтів з легкою, середньою або тяжкою печінковою недостатністю порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки, які отримували протягом 10 днів поспіль семаглутид один раз на добу.
Захворювання верхніх відділів ШКТ:
Захворювання верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (хронічний гастрит та/або гастроезофагеальна рефлюксна хвороба) не мали клінічно значущого ефекту на фармакокінетику семаглутиду. Фармакокінетичні властивості оцінювали у пацієнтів із ЦД2 із захворюваннями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту або без них, які отримували протягом 10 днів поспіль семаглутид один раз на добу. Це також було показано для пацієнтів із ЦД2 та захворюванням верхніх відділів ШКТ на підставі даних досліджень фази IIIа.
Діти та підлітки:
Досліджень семаглутиду у дітей та підлітків до 18 років не проводили.
Вагітність та годування груддюДослідження
на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність препарату. Дані щодо застосування семаглутиду у вагітних жінок обмежені. У зв'язку із цим застосування семаглутиду під час вагітності протипоказане. Якщо пацієнтка готується до вагітності або вагітність вже настала, терапію семаглутидом необхідно припинити. Лікування семаглутидом слід припинити, як мінімум, за 2 місяці до запланованої вагітності через тривалий період напіввиведення (див. розділ «Фармакокінетика»), Період грудного вигодовування
У лактуючих щурів семаглутид, натрію салкапрозат та/або його метаболіти проникали в молоко. Не можна виключити ризик для дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні. Протипоказано застосовувати препарат Ребелсас у період грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаКороткий звіт про профіль безпеки:
У 10 КІ IIIа фази 5707 пацієнтів отримували семаглутид (препарат Ребелсас®) як монотерапію або в комбінації з іншими гіпоглікемічними препаратами. Тривалість лікування варіювалася від 26 тижнів до 78 тижнів. Найбільш часто реєстрованими небажаними реакціями (HP) під час КІ були порушення з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту (дуже часто), діарею (дуже часто) та блювання (часто).
Нижче наведено HP, виявлені у всіх дослідженнях IIIа фази у пацієнтів із ЦД2 (описано у розділі «Фармакодинамічні властивості»). Частота народження даних HP заснована на об'єднаних дослідженнях фази IIIа, за винятком дослідження СС результатів.
HP розподілені за системно-органними класами відповідно до MedDRA із зазначенням частоти їх виникнення згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від >1/1000 до <1/100); рідко (від >1/10 000 до <1/1 000) та дуже рідко (<1/10 000). У кожній групі частота розвитку HP представлена зниження ступеня тяжкості.
Порушення імунної системи: рідко-анафілактичні реакції.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто-гіпоглікемія при спільному застосуванні з інсуліном або похідними сульфонілсечовини*; часто-гіпоглікемія при сумісному застосуванні з іншими ПГГП*, зниження апетиту.
Порушення органу зору: часто-ускладнення діабетичної ретинопатії**.
Порушення з боку серця: нечасто – збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС).
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто-нудота, діарея; часто-блювота, біль у животі, здуття живота, запор, диспепсія, гастрит, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, метеоризм; нечасто-відрижка; рідко-гострий панкреатит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто-холелітіаз.
Загальні розлади та порушення у місці введення: часто-втомлюваність.
Лабораторні та інструментальні дані: часто підвищення активності ліпази, підвищення активності амілази; нечасто зниження маси тіла.
*Гіпоглікемія, яка визначається як концентрація глюкози крові <3,0 ммоль/л або <54 г/дл;**Ускладнення діабетичної ретинопатії, що включають: необхідність у фотокоагуляції сітківки ока, необхідність в інтравітреальному введенні препаратів, крововилив у склоподібне тіло, розвиток нечасто), пов'язаної з ЦД. Частота заснована на дослідженні СС результатів із застосуванням семаглутиду для підшкірного введення, але не можна виключати, що ризик виявлених ускладнень діабетичної ретинопатії також відноситься до препарату Ребелсас.
Опис окремих HP.
Гіпоглікемія
Тяжка гіпоглікемія, в основному, спостерігалася при застосуванні семаглутиду в комбінації з похідними сульфонілсечовини (<0,1% пацієнтів, <0,001 явищ/пацієнто-рік) або з інсуліном (1,1% пацієнтів, 0,013 явищ/пацієнто-рік). Усього кілька епізодів (0,1% пацієнтів, 0,001 явищ/пацієнто-рік) спостерігалися при застосуванні семаглутиду в комбінації з ПГГП, за винятком похідних сульфонілсечовини.
HP з боку ШКТ:
Під час терапії препаратом Ребелсас у пацієнтів відзначалася нудота (15%), діарея (10%) та блювання (7%). Більшість реакцій були від легкого до середнього ступеня важкості та короткостроковими. HP стали причиною передчасного вибуття з КІ у 4% пацієнтів. Найчастіше про HP повідомлялося у перші місяці терапії. Гострий панкреатит, підтверджений за результатами експертної оцінки, був зареєстрований у дослідженнях III фази при застосуванні семаглутиду (<0,1 %) та препарату порівняння (0,2 %). У дослідженні СС результатів частота розвитку гострого панкреатиту, підтверджена за результатами експертної оцінки, склала 0,1% при застосуванні семаглутиду та 0,2% при застосуванні плацебо (див. розділ «Особливі вказівки».) Ускладнення діабетичної ретинопатії:
У 2-річному КІ із застосуванням семаглутиду для підшкірного введення було вивчено 3297 пацієнтів із ЦД2 та високим СС ризиком, тривалим стажем ЦД та неадекватним контролем глікемії. У цьому КІ підтверджені випадки діабетичної ретинопатії розвинулися у більшої кількості пацієнтів, які отримували терапію семаглутидом для підшкірного введення (3,0%), порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (1,8%). Розвиток подій спостерігався у пацієнтів із вже виявленою діабетичною ретинопатією, які отримували терапію інсуліном. Відмінності між видами терапії з'являлися рано та зберігалися протягом усього дослідження. Систематична оцінка ускладнення діабетичної ретинопатії була проведена тільки в дослідженні СС результатів із застосуванням семаглутиду для підшкірного введення. У КІ препарату Ребелсас тривалістю до 18 місяців за участю 6352 пацієнтів з СД2 частота HP,
Імуногенність:
Внаслідок потенційних імуногенних властивостей білкових та пептидних лікарських препаратів у пацієнтів можуть з'явитися антитіла до препарату Ребелсас®. Наприкінці КІ частка пацієнтів, у яких були виявлені антитіла до препарату Ребелсас® у будь-який момент часу, була низькою (0,5 %), і у жодного пацієнта не було виявлено нейтралізуючих антитіл до семаглутиду або антитіл з нейтралізуючим ендогенним ГГ1П-1 ефектом .
Збільшення частоти серцевих скорочень:
З огляду на застосування агоністів рецепторів ГПП-1 відзначалося збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). У дослідженнях препарату Ребелсас фази IIIа спостерігалися середні зміни ЧСС від 0 до 4 ударів на хвилину (уд/хв) щодо вихідного рівня, що дорівнює 69-76 уд/хв.
особливі вказівкиЗагальні положення:
Семаглутид протипоказаний пацієнтам із ЦД1 або для лікування діабетичного кетоацидозу. Діабетичний кетоацидоз був зареєстрований у інсулінозалежних пацієнтів, які мали швидке припинення лікування або зниження дози інсуліну на початку лікування агоністом рГПП-1 (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Досвід лікування пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю IV функціонального класу (відповідно до класифікації NYHA (Нью-Йоркська кардіологічна асоціація) відсутній, тому семаглутид протипоказаний у цих пацієнтів. Терапевтичний досвід застосування семаглутиду у пацієнтів, які перенесли баріатричну операцію, відсутній)
.
Застосування агоністів рГПП-1 може бути асоційовано з HP з боку ШКТ, які можуть спричинити зневоднення, що в окремих випадках може призвести до погіршення функції нирок (див. розділ «Побічна дія»). Пацієнтів, які отримують терапію препаратом Ребелсас®, необхідно проінформувати про потенційний ризик зневоднення внаслідок небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту та про необхідність вжиття запобіжних заходів, щоб уникнути втрати рідини.
Гострий панкреатит:
При застосуванні агоністів рГПП-1 спостерігались випадки розвитку гострого панкреатиту. Пацієнти повинні бути поінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту. При підозрі на панкреатит терапію семаглутидом слід припинити. При підтвердженні гострого панкреатиту терапію семаглутидом відновлювати не слід. Слід бути обережними у пацієнтів з панкреатитом в анамнезі.
Гіпоглікемія:
Пацієнти на терапії семаглутидом у комбінації з похідними сульфонілсечовини або інсуліном можуть мати підвищений ризик розвитку гіпоглікемії (див. розділ «Побічна дія»). На початку лікування семаглутидом ризик розвитку гіпоглікемії можна знизити, зменшивши дозу похідного сульфонілсечовини або інсуліну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Діабетична ретинопатія:
Спостерігалося підвищення ризику ускладнень діабетичної ретинопатії у пацієнтів, які отримують терапію інсуліном та семаглутид для підшкірного застосування. Цей ризик не можна виключити при лікуванні пероральним семаглутидом (див. розділ «Побічна дія»). Слід бути обережними при застосуванні семаглутиду у пацієнтів з діабетичною ретинопатією. Такі пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування відповідно до клінічних рекомендацій. Швидке поліпшення глікемічного контролю було асоційоване з тимчасовим погіршенням діабетичної ретинопатії, проте не можна виключати інші причини. Тривалий контроль глікемії знижує ризик розвитку діабетичної ретинопатії.
Відповідь на терапію:
Для досягнення оптимального ефекту препарату Ребелсас рекомендується дотримання режиму дозування. Якщо відповідь на лікування семаглутидом менш виражена, ніж очікувалося, лікар повинен бути поінформований про те, що всмоктування семаглутиду дуже варіабельне і може бути мінімальним (у 2-4% пацієнтів зовсім не буде спостерігатися експозиції), а також абсолютна біодоступність семаглутиду низька.
Жінки з репродуктивним потенціалом:
Жінкам із репродуктивним потенціалом рекомендується використовувати контрацепцію під час терапії семаглутидом.
Доклінічні дані з безпеки:
Доклінічні дані, засновані на дослідженнях фармакологічної безпеки, токсичності повторних доз та генотоксичності, не виявили жодної небезпеки для людини. У 2-річних дослідженнях канцерогенності у щурів та мишей при клінічно значущих концентраціях семаглутид спричинив розвиток пухлин С-клітин щитовидної залози без смертельного результату. Пухлини С-клітин щитовидної залози без смертельного результату, які спостерігаються у щурів, характерні для аналогів ГПП-1. Вважається, що щодо людей цей ризик є низьким, але не може бути повністю виключеним.
Фертильність:
Дія семаглутиду на фертильність у людей невідома. Семаглутід не впливав на фертильність самців щурів. Серед самок щурів збільшення естрального циклу та незначне зниження кількості овуляцій спостерігалося при дозах, що супроводжувалися зниженням маси тіла самки.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
Семаглутид не впливає чи незначно впливає здатність керувати транспортними засобами чи роботу з механізмами. При застосуванні семаглутиду в комбінації з похідними сульфонілсечовини та/або інсуліном пацієнти повинні бути попереджені про те, що їм слід дотримуватися запобіжних заходів, щоб уникнути розвитку у них гіпоглікемії під час керування транспортними засобами та при роботі з механізмами (див. розділ «Особливі вказівки») .
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С в оригінальній упаковці (блістер) для захисту від вологи та світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат Ребелсас® є таблетками для прийому внутрішньо один раз на добу. Препарат слід приймати натще у будь-який час доби.
Таблетку необхідно ковтати повністю, запиваючи водою (половина склянки води, що еквівалентно 120 мл). Таблетки не слід ділити, подрібнювати або розжовувати, оскільки невідомо, чи це впливає на всмоктування семаглутиду.
Пацієнти повинні почекати не менше 30 хвилин перед їдою чи напоями, або прийомом інших пероральних лікарських препаратів. Недотримання цієї умови призведе до зниження всмоктування семаглутиду (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Фармакокінетичні властивості»).
Дози:
Початкова доза препарату Ребелсас становить 3 мг один раз на добу протягом місяця. Через 1 місяць застосування дозу слід збільшити до 7 мг один раз на день. Для подальшого поліпшення глікемічного контролю після щонайменше 1 місяця застосування в дозі 7 мг один раз на добу, дозу можна збільшити до підтримуючої дози 14 мг один раз на добу. Максимальна рекомендована доза препарату Ребелсас для прийому один раз на добу становить 14 мг. Прийом двох таблеток по 7 мг для досягнення ефекту дозування 14 мг не вивчався і тому не рекомендується.
Інформація про перехід між семаглутидом для перорального застосування та підшкірного (п/к) введення представлена в розділі «Фармакокінетичні властивості».
При застосуванні препарату Ребелсас у комбінації з метформіном та/або інгібітором SGLT2 або тіазолідиндіоном терапію метформіном та/або інгібітором SGLT2 або тіазолідиндіоном можна продовжити в колишніх дозах.
При застосуванні семаглутиду в комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном слід передбачити зниження дози похідного сульфонілсечовини або інсуліну з метою зниження ризику виникнення гіпоглікемії (див. розділи «Особливі вказівки» та «Побічна дія»).
Для корекції дози препарату Ребелсас не потрібний самостійний моніторинг концентрації глюкози в крові. Самостійний моніторинг концентрації глюкози в крові необхідний для корекції дози сульфонілсечовини та інсуліну, особливо на початку лікування семаглутидом та при зниженні дози інсуліну. Рекомендується використовувати поетапний підхід до зниження дози інсуліну.
Пропуск дози:
У разі пропуску дози препарату, пропущену дозу додатково не слід приймати, слід продовжити прийом препарату в звичайному режимі на наступний день.
Пацієнти похилого віку:
Не потрібна корекція дози залежно від віку. Досвід застосування препарату Ребелсас у пацієнтів віком 75 років і старший обмежений (див. розділ «Фармакокінетичні властивості»).
Пацієнти з нирковою недостатністю:
Не потрібна корекція дози у пацієнтів з легкою, середньою або тяжкою нирковою недостатністю. Досвід застосування препарату у пацієнтів із тяжкою стадією ниркової недостатності обмежений. Препарат протипоказаний пацієнтам із термінальною стадією ниркової недостатності (див. розділ «Фармакокінетичні властивості»).
Пацієнти з печінковою недостатністю:
Не потрібна корекція дози у пацієнтів з печінковою недостатністю. Досвід застосування семаглутиду у пацієнтів з печінковою недостатністю дуже обмежений; застосування препарату Ребелсас у таких пацієнтів протипоказане (див. розділ "Фармакокінетика").
Діти та підлітки:
Застосування препарату Ребелсас® у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Ребелсас таб 7 мг 30 шт производится компанией НОВО НОРДИСК. Само производство расположено в стране Дания.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Ребелсас таб 7 мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Ребелсас таб 7 мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Ребелсас таб 3 мг 30 шт Ребелсас таб 3 мг 30 шт.