Рамиприл таб 25 мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Рамиприл таб 25 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить раміприл – 2,50 мг.
Лактози
моногідрат (цукор молочний) – 92,00 мг; натрію гідрокарбонат – 2,50 мг; кроскармелоза натрію – 2,00 мг; стеарилфумарат натрію – 1,00 мг.
Опис:
Круглі двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з ризиком.
Форма випуску:
Пігулки 2.5 мг.
У разі виробництва препарату на виробничому майданчику ТОВ «Озон», Росія:
По 7, 10, 14, 25, 28 або 30 таблеток у контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 10, 20, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розкриття, або кришками поліпропіленовими з системою «натиснути- поліетилену низького тиску з контролем першого розтину.
Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування (листок-вкладиш) поміщають у картонну упаковку (пачку).
У разі виробництва препарату на виробничому майданчику ТОВ «Озон Фарм», Росія:
По 7, 10, 14, 25, 28 або 30 таблеток в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування (листок-вкладиш) поміщають у картонну упаковку (пачку).
Протипоказання-підвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або будь-якого іншого з компонентів препарату;
-ангіоневротичний набряк (спадковий або ідіопатичний, а також після прийому інгібіторів АПФ) в анамнезі – ризик швидкого розвитку ангіоневротичного набряку;
-Гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній чи односторонній у разі єдиної нирки);
-артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст.) або стани з нестабільними показниками гемодинаміки;
- Одночасне застосування препаратів, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною та тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла);
-одночасне застосування з антагоністами рецепторів до ангіотензину II у пацієнтів з діабетичною нефропатією;
-Гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
-первинний гіперальдостеронізм;
-Тяжка ниркова недостатність – КК менше 20 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла (досвід клінічного застосування недостатній);
-гемодіаліз (досвід клінічного застосування недостатній);
-Вагітність/період грудного вигодовування;
-нефропатія, лікування якої проводиться глюкокортикостероїдами, нестероїдними протизапальними препаратами, імуномодуляторами та/або іншими цитотоксичними препаратами (досвід клінічного застосування недостатній);
-Хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній);
-Вік до 18 років (досвід клінічного застосування недостатній);
-гемодіаліз або гемофільтрація з використанням деяких мембран з негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилнітрилу (небезпека розвитку тяжких анафілактичних реакцій);
-Аферез ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстрану сульфату (небезпека розвитку тяжких анафілактичних реакцій);
-Гіпосенсибілізуюча терапія при реакціях підвищеної чутливості до отрути комах, таких як бджоли, оси;
-Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу);
-Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку.
Додаткові протипоказання при застосуванні препарату у гострій стадії інфаркту міокарда:
-хронічна серцева недостатність (функціональний клас IV за класифікацією NYHA);
-нестабільна стенокардія;
-небезпечні для життя шлуночкові порушення ритму серця;
-«Легенєве» серце.
Одночасне
застосування препарату Раміприл з препаратами, що містять аліскірен, або антагоністами рецепторів до ангіотензину II (при подвійній блокаді ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) є підвищений ризик різкого зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції (Див. розділ «Особливі вказівки»).
Стани, за яких надмірне зниження АТ є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних та мозкових артерій).
Стани, що супроводжуються підвищенням активності РААС, при яких при інгібуванні АПФ є ризик різкого зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок: - важка артеріальна
гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія;
-Хронічна серцева недостатність, особливо тяжка або щодо якої приймаються інші лікарські препарати з антигіпертензивною дією;
-Гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох нирок) - у таких пацієнтів навіть незначне збільшення концентрації креатиніну в сироватці може бути проявом одностороннього погіршення функції нирок;
-Попередній прийом діуретиків;
-Порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини та кухонної солі, діареї, блювання, рясного потовиділення.
Порушення функції печінки (недостатність досвіду застосування: можливе, як посилення, так і ослаблення ефектів раміприлу; за наявності у пацієнтів цирозу печінки з асцитом та набряками можлива значна активація РААС).
Порушення функції нирок (КК понад 20 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) через ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії.
Стан після трансплантації нирки.
Системні захворювання сполучної тканини, у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія, супутня терапія препаратами, здатними викликати зміни в картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу) (див. розділ «Взаємодія з іншими ліками»).
Цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії).
Літній вік (ризик посилення антигіпертензивної дії).
Гіперкаліємія.
Дозування2,5 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад діуретиками та блокаторами «повільних» кальцієвих каналів).
Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, зокрема у комбінації з діуретиками).
Діабетична або недіабетична нефропатія, доклінічні та клінічно виражені стадії, у тому числі з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з гіпертензією.
Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком:
-Пацієнтів з підтвердженою ішемічною хворобою серця, інфарктом міокарда в анамнезі або без нього, включаючи пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику, аортокоронарне шунтування;
-У пацієнтів з інсультом в анамнезі;
-У пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій в анамнезі;
-У пацієнтів з цукровим діабетом з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення плазмових концентрацій ОХ, зниження плазмових концентрацій ХС-ЛПЗЩ, куріння).
Серцева недостатність з клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з 2 по 9 добу) після гострого інфаркту міокарда.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказані комбінації
Використання деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрилових мембран) під час проведення гемодіалізу або гемофільтрації; використання декстрану сульфату при аферезі ліпопротеїнів низької щільності – ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій. Якщо пацієнту необхідне проведення цих процедур, слід використовувати інші типи мембран (у разі проведення плазмаферезу і гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп.
Інгібітори нейтральної ендопептидази
Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази).
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане.
Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, які містять сакубітрил.
Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.
Одночасне застосування препарату Раміприл та препаратів, що містять, аліскірен
. розділи "Протипоказання", "З обережністю", "Особливі вказівки").
Одночасне застосування препарату Раміприл та антагоністів рецепторів до ангіотензину II (АРА II). .
Комбінації, що не рекомендуються
З солями калію, калійзберігаючими діуретиками (наприклад, амілоридом, триамтереном, спіронолактоном, еплереном), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи АРА II, такролімус, циклоспорин, триметоприм, трімоксазола антибактеріальний засіб, що містить сульфаметоксазол і триметоприм)).
Можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові, іноді значно виражене (при одночасному застосуванні потрібний ретельний контроль вмісту калію у сироватці крові).
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю
з гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, діуретиками) та іншими лікарськими засобами, здатними знижувати АТ (нітратами, трициклічними антидепресантами, засобами для загальної та місцевої анестезії, баклофеном, алфузозином, доксазозином, празозином, тамсулозином, теразозином); при комбінації з діуретиками слід регулярно контролювати вміст натрію у сироватці крові.
Зі снодійними, наркотичними та знеболюючими лікарськими засобами – можливе більш виражене зниження артеріального тиску.
З вазопресорними симпатоміметиками (епінефрином (адреналіном), ізопротеренолом, добутаміном, допаміном) – зменшення антигіпертензивної дії препарату Раміприл, рекомендується особливо ретельний контроль артеріального тиску.
З алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (глюкокортикостероїдами та мінералокортикостероїдами) та іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на гематологічні показники – спільне застосування збільшує ризик розвитку гематологічних реакцій.
З солями літію – підвищення сироваткової концентрації літію та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Тому слід контролювати вміст літію у сироватці крові.
З гіпоглікемічними засобами (наприклад, інсулінами, гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (похідними сульфонілсечовини, бігуанідами)) – у зв'язку із зменшенням інсулінорезистентності під впливом інгібіторів АПФ можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих лікарських засобів, аж до розвитку гіпоглікемічного ефекту. Рекомендується особливо ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові на початку їхнього спільного застосування з інгібіторами АПФ.
З інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином – у пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та гліптини, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичної оте.
З естрамустином – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.
З інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin – мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсиролімусом, сиролімусом, еверолімусом – у пацієнтів, які одночасно приймали інгібітори АПФ та інгібітори mTOR, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневрот.
Тканинні активатори плазміногену. В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.
Комбінації, які слід брати до уваги
З нестероїдними протизапальними засобами (індометацин, ацетилсаліцилова кислота (більше 3 г/добу)) – можливе ослаблення дії раміприлу, підвищення ризику порушення функції нирок та підвищення вмісту калію у сироватці крові.
З гепарином – можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові.
З натрію хлоридом – ослаблення антигіпертензивної дії препарату та менш ефективне лікування симптомів хронічної серцевої недостатності.
З етанолом – посилення симптомів вазодилатації. Препарат може посилювати вплив етанолу на організм.
З естрогенами – ослаблення антигіпертензивної дії раміприлу (затримка рідини).
Десенсибілізуюча терапія при підвищеній чутливості до отрути комах – інгібітори АПФ, включаючи препарат Раміприл, збільшують ймовірність розвитку тяжких анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах. Передбачається, що цей ефект може виникнути при застосуванні інших алергенів.
ПередозуванняСимптоми
Надмірна периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження артеріального тиску, шоку; брадикардія, водно-електролітні розлади, гостра ниркова недостатність, ступор.
Лікування
Промивання шлунка, прийом адсорбентів, сульфату натрію (при можливості протягом перших 30 хвилин). У разі вираженого зниження АТ до терапії щодо заповнення об'єму циркулюючої крові та відновлення порушень водно-електролітного балансу може бути додано введення альфа1-адренергічних агоністів (норепінефрін, допамін) та агоністів ангіотензину II (ангіотензинамід). У разі рефрактерної до медикаментозного лікування брадикардії може знадобитися встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. При передозуванні необхідно моніторувати сироваткові концентрації креатиніну та вміст електролітів.
Гемодіаліз показаний у разі розвитку ниркової недостатності.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) інгібітор
Код АТХ6: С09АА05
Фармакодинаміка:
Утворюється під впливом «печінкових» ферментів активний метаболіт раміприлу - раміприлат є тривало діючим інгібітором АПФ (синоніми АПФ: ініна) ідилдіпептидазу. АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, який має судинорозширювальну дію.
Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску (АТ). Підвищення активності калікреїн-кінінової системи в крові та тканинах, що викликається раміприлом, з активацією простагландинової системи та збільшенням синтезу простагландинів, що стимулюють утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах, зумовлює його кардіопротективну та ендотеліопротективну дію. Ангіотензин II стимулює вироблення альдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення вмісту іонів калію у сироватці крові.
При зниженні концентрації ангіотензину II у крові усувається його інгібуюча дія на секрецію реніну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми крові.
Передбачається, що розвиток деяких небажаних явищ (зокрема, сухого кашлю) також пов'язаний з підвищенням активності брадикініну.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження АТ у положенні «лежачи» та «стоячи», без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Раміприл значно знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), практично не викликаючи змін ниркового кровотоку та швидкості клубочкової фільтрації. Антигіпертензивна дія починає розвиватися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози препарату, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, і зберігається протягом 24 годин. прийому препарату та потім зберігаючись протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому препарату не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому «скасування»).
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки.
У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю раміприл знижує ОПСС (зменшує постнавантаження на серце), збільшує ємність венозного русла та знижує тиск наповнення лівого шлуночка, що, відповідно, призводить до зменшення переднавантаження на серце. У цих пацієнтів при прийомі раміприлу спостерігається збільшення серцевого викиду, фракції викиду та покращення переносимості фізичного навантаження.
При діабетичній та недіабетичній нефропатії прийом раміприлу уповільнює швидкість прогресування ниркової недостатності та час настання термінальної стадії ниркової недостатності та, завдяки цьому, зменшує потребу у проведенні гемодіалізу або трансплантації нирки. При початкових стадіях діабетичної або недіабетичної нефропатії раміприл зменшує частоту альбумінурії.
У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань внаслідок судинних уражень (діагностована ішемічна хвороба серця, облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія) холестерину (ОХ), зниження концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії значно знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних захворювань. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу у проведенні процедур реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування хронічної серцевої недостатності.
У пацієнтів із серцевою недостатністю та клінічними проявами, що розвинулася у перші дні гострого інфаркту міокарда (2-9 доба), застосування раміприлу, розпочате з 3 по 10 день гострого інфаркту міокарда, знижувало смертність (на 27%), ризик раптової смерті (на 30 %), ризик прогресування серцевої недостатності до тяжкої (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA)/резистентної до терапії (на 23%); ймовірність подальшої госпіталізації через розвиток серцевої недостатності (на 26%).
У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів з цукровим діабетом як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ, раміприл значно знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.
Фармакокінетика:
Після прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (50-60%). Одночасне вживання їжі сповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Раміприл піддається інтенсивному пресистемному метаболізму/активації (головним чином у печінці шляхом гідролізу), в результаті якого утворюється його єдиний активний метаболіт — раміприлат, активність якого щодо інгібування АПФ приблизно в 6 разів перевищує активність раміприлу. Крім цього, в результаті метаболізму раміприлу утворюється дикетопіперазин, що не володіє фармакологічною активністю, який потім піддається кон'югації з глюкуроновою кислотою, раміприлат також глюкуронується і метаболізується до дикетопіперазинової кислоти.
Усі метаболіти, за винятком раміприлату, фармакологічної активності не мають.
Біодоступність раміприлу після внутрішнього прийому коливається від 15% (для дози 2,5 мг) до 28% (для дози 5 мг). Біодоступність активного метаболіту - раміприлату після прийому внутрішньо 2,5 мг і 5 мг раміприлу становить приблизно 45% (порівняно з його біодоступністю після внутрішньовенного введення в тих же дозах).
Після прийому раміприлу внутрішньо максимальні плазмові концентрації раміприлу та раміприлату досягаються через 1 та 2 – 4 години, відповідно. Зниження плазмової концентрації раміприлату відбувається в кілька етапів: фаза розподілу та виведення з періодом напіввиведення (Т1/2) раміприлату, що становить приблизно 3 години, потім проміжна фаза з Т1/2 раміприлату, що становить приблизно 15 годин, і кінцева фаза з дуже низькою концентрацією у плазмі крові та Т1/2 раміприлату, що становить приблизно 4-5 днів. Ця кінцева фаза обумовлена повільним вивільненням раміприлату із міцного зв'язку з рецепторами АПФ. Незважаючи на тривалу кінцеву фазу при одноразовому протягом доби прийомі раміприлу внутрішньо в дозі 2,5 мг та більш рівноважна плазмова концентрація раміприлату досягається приблизно через 4 дні лікування.
Зв'язок з білками плазми крові приблизно становить для раміприлу 73%, а для раміприлату - 56%.
Після внутрішньовенного введення обсяг розподілу раміприлу та раміприлату становить приблизно 90 л і приблизно 500 л відповідно.
Після прийому внутрішньо міченого радіоактивним ізотопом раміприлу (10 мг) 39% радіоактивності виводиться через кишечник і близько 60% - нирками. Після внутрішньовенного введення раміприлу 50-60% дози виявляється у сечі у вигляді раміприлу та його метаболітів. Після внутрішньовенного введення раміприлату близько 70% дози виявляється у сечі у вигляді раміприлату та його метаболітів, інакше кажучи, при внутрішньовенному введенні раміприлу та раміприлату значна частина дози виводиться через кишечник з жовчю, минаючи нирки (50% та 30%, відповідно). Після прийому внутрішньо 5 мг раміприлу у пацієнтів з дренуванням жовчних проток практично однакові кількості раміприлу та його метаболітів виділяються нирками та через кишечник протягом перших 24 годин після прийому.
Приблизно 80-90% метаболітів у сечі та жовчі були ідентифіковані як раміприлат та метаболіти раміприлату. Раміприлу глюкуронід та раміприлу дикетопіперазин становлять приблизно 10-20% від загальної кількості, а вміст у сечі неметаболізованого раміприлу становить приблизно 2%.
У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється у материнське молоко.
При порушеннях функції нирок із кліренсом креатиніну (КК) менше 60 мл/хв. виведення раміприлату та його метаболітів нирками уповільнюється. Це призводить до підвищення плазмової концентрації раміприлату, яка знижується повільніше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок.
При прийомі раміприлу у високих дозах (10 мг) порушення функції печінки призводить до уповільнення пресистемного метаболізму раміприлу до активного раміприлату та повільнішого виведення раміприлату.
У здорових добровольців та у пацієнтів з артеріальною гіпертензією після двох тижнів лікування раміприлом у добовій дозі 5 мг не спостерігається клінічно значущого накопичення раміприлу та раміприлату. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю після двох тижнів лікування раміприлом у добовій дозі 5 мг відзначається 1,5-1,8 кратне збільшення плазмових концентрацій раміприлату та площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC).
У здорових добровольців похилого віку (65-76 років) фармакокінетика раміприлу та раміприлату суттєво не відрізняється від такої у молодих здорових добровольців.
Вагітність та годування груддюРаміприл протипоказаний при вагітності, оскільки може надавати несприятливий вплив на плід: порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень.
Тому перед початком прийому препарату у жінок дітородного віку слід виключити вагітність.
Якщо жінка планує вагітність, лікування інгібіторами АПФ має бути припинено.
У разі підтвердження факту вагітності під час лікування препаратом Раміприл, слід якнайшвидше припинити його прийом та перевести пацієнтку на прийом інших препаратів, при застосуванні яких ризик для дитини буде найменшим.
Якщо лікування препаратом Раміприл необхідне в період годування груддю, то грудне вигодовування має бути припинено.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10), часто (>1/100), нечасто (>1/1000, <1/100), рідко (>1/10000, <1 /1000), дуже рідко (<1/10000, включаючи поодинокі випадки), частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти розвитку).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія; рідко – лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, зменшення кількості еритроцитів у периферичній крові, зниження гемоглобіну, тромбоцитопенія, лімфаденопатія; частота невідома – пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, гемолітична анемія.
Порушення з боку імунної системи: частота невідома – анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується тяжкість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах), підвищення титру антинуклеарних антитіл.
Порушення з боку ендокринної системи: частота невідома – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – підвищення вмісту калію в крові; нечасто – анорексія, зниження апетиту; частота невідома – зниження вмісту натрію в крові.
Порушення психіки: нечасто – пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий неспокій, порушення сну, включаючи сонливість; рідко – сплутаність свідомості; частота невідома – порушення уваги.
Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення (відчуття «легкості» в голові); нечасто – вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості); рідко – тремор, порушення рівноваги; частота невідома - ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій (зниження реакції), паросмія (порушення сприйняття запахів), парестезія.
Порушення органу зору: нечасто - зорові розлади, включаючи розпливчастість зображення; рідко – кон'юнктивіт.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху, дзвін у вухах.
Порушення з боку серця: нечасто – ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, порушення серцевого ритму (поява або посилення), серцебиття, периферичні набряки.
Порушення з боку судин: часто - надмірне зниження артеріального тиску, порушення ортостатичної регуляції судинного тонусу (ортостатична гіпотензія), синкопальні стани; нечасто – «припливи» крові до шкіри обличчя; рідко – виникнення або посилення порушень кровообігу на фоні стенозуючих судинних уражень, васкуліт; частота невідома – синдром Рейно.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – «сухий» кашель (що посилюється ночами і в положенні «лежачи»), бронхіт, синусит, задишка; нечасто – бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – запальні реакції у шлунку та кишечнику, розлади травлення. відчуття дискомфорту в ділянці живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто - панкреатит, у тому числі і з летальним кінцем (випадки панкреатиту з летальним кінцем при прийомі інгібіторів АПФ спостерігалися вкрай рідко). підвищення активності ферментів підшлункової залози в плазмі, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхніх відділах живота, у тому числі пов'язані з гастритом, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – глосит; частота невідома – афтозний стоматит (запальні реакції слизової оболонки порожнини рота).
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення активності «печінкових» ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові; рідко – холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження; частота невідома - гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (вкрай рідко з летальним результатом).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – шкірний висип, зокрема макулопапульозний; нечасто - ангіоневротичний набряк, у тому числі і з летальним кінцем (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення); рідко – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис; дуже рідко – реакції фотосенсибілізації; частота невідома - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, обтяження перебігу псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидная) екзантема або енантема, алопеція.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язові судоми, міалгія; нечасто – артралгія.
Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів: нечасто - порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення виділення кількості сечі, посилення протеїнурії, що раніше існувала, підвищення концентрації сечовини і креатиніну в крові.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція з минущою імпотенцією, зниження лібідо; частота невідома – гінекомастія.
Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – біль у грудях, підвищена стомлюваність; нечасто – підвищення температури тіла; рідко – астенія (слабкість).
особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом Раміприл необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. У пацієнтів, які раніше приймали діуретики, необхідно їх скасувати або принаймні знизити їх дозу за 2-3 дні до початку прийому препарату Раміприл (у цьому випадку слід ретельно контролювати стан пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, у зв'язку з можливістю розвитку у них декомпенсації зі збільшенням обсягу циркулюючої крові).
Після прийому першої дози препарату, а також зі збільшенням його дози та/або дози діуретиків (особливо «петлевих») необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом не менше 8 годин для своєчасного вжиття відповідних заходів у разі надмірного зниження артеріального тиску.
Якщо препарат Раміприл застосовується вперше або у високій дозі у пацієнтів з підвищеною активністю РААС, то у них слід ретельно контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування, оскільки у цих пацієнтів є підвищений ризик надмірного зниження артеріального тиску (див. розділ «З обережністю).
При злоякісній артеріальній гіпертензії та серцевій недостатності, особливо у гострій стадії інфаркту міокарда, лікування препаратом Раміприл слід розпочинати лише в умовах стаціонару.
У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю прийом препарату може призвести до розвитку вираженого зниження артеріального тиску, яке у ряді випадків супроводжується олігурією або азотемією та рідко – розвитком гострої ниркової недостатності.
Слід бути обережними при лікуванні літніх пацієнтів, оскільки вони можуть бути особливо чутливі до інгібіторів АПФ, у початковій фазі лікування рекомендується контролювати показники функції нирок (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»).
У пацієнтів, для яких зниження артеріального тиску може становити певний ризик (наприклад, у пацієнтів з атеросклеротичним звуженням коронарних або мозкових артерій), лікування має починатися під суворим медичним наглядом.
Слід бути обережними при фізичному навантаженні та/або спекотній погоді через ризик підвищеного потовиділення та дегідратації з розвитком артеріальної гіпотензії, внаслідок зменшення об'єму циркулюючої крові та зниження вмісту натрію в крові.
Під час лікування препаратом Раміприл не рекомендується вживати алкоголю (етанол).
Минуще надмірне зниження АТ не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації АТ. У разі повторного розвитку вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу або відмінити препарат.
Одночасне застосування препарату Раміприл з препаратами, що містять аліскірен, або з АРА II, що призводить до подвійної блокади РААС, не рекомендується через ризик надмірного зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок порівняно з монотерапією. Одночасне застосування препарату Раміприл з препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною та тяжкою нирковою недостатністю з кліренсом креатиніну <60 мл/хв протипоказано (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією протипоказане (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») та не рекомендується в інших пацієнтів.
У пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, горлянки або гортані. При виникненні набряклості в області обличчя (губи, повіки) або язика, або порушення ковтання або дихання пацієнт повинен негайно припинити прийом препарату. Ангіоневротичний набряк, що локалізується в області язика, глотки або гортані (можливі симптоми: порушення ковтання або дихання), може загрожувати життю та вимагає проведення невідкладних заходів щодо його усунення: підшкірне введення 0,3-0,5 мг або внутрішньовенно краплинне введення 0,1 мг епінефрину (адреналіну) (під контролем АТ, ЧСС та ЕКГ) з подальшим застосуванням глюкокортикостероїдів (в/в, в/м або всередину); також рекомендується внутрішньовенне введення антигістамінних препаратів (антагоністів Н1 та Н2-гістамінових рецепторів), а у разі недостатності інактиваторів ферменту С1-естеразу можна розглянути питання необхідності введення на додаток до епінефрину (адреналіну) інгібіторів ферменту С1-естерази. Пацієнт повинен бути госпіталізований, і спостереження за ним має проводитися до повного усунення симптомів, але не менше 24 год.
У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалися випадки інтестинального ангіоневротичного набряку, який виявлявся болями в животі з нудотою та блюванням або без них; у деяких випадках одночасно спостерігався і ангіоневротичний набряк обличчя. При появі у пацієнта на фоні лікування інгібіторами АПФ вищеописаних симптомів слід при проведенні диференціального діагнозу розглядати і можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку.
Лікування, спрямоване на десенсибілізацію до отрути комах (таких як бджоли, оси), та одночасний прийом інгібіторів АПФ можуть ініціювати анафілактичні та анафілактоїдні реакції (наприклад, зниження АТ, задишка, блювання, алергічні шкірні реакції), які можуть іноді бути небезпечними. На фоні лікування інгібіторами АПФ реакції підвищеної чутливості на отруту комах (таких як бджоли, оси) розвиваються швидше та протікають важче. Якщо необхідно проведення десенсибілізації до отрути комах, інгібітор АПФ повинен бути тимчасово замінений відповідним лікарським препаратом іншої групи.
При застосуванні інгібіторів АПФ були описані небезпечні для життя анафілактоїдні реакції, що швидко розвиваються, іноді аж до розвитку шоку під час проведення гемодіалізу або плазмофільтрації з використанням певних високопроточних мембран (наприклад, поліакрилнітрилових мембран) (див. також інструкції виробників мембран). Необхідно уникати спільного застосування препарату Раміприл та використання такого типу мембран, наприклад, для термінового гемодіалізу або гемофільтрації. В даному випадку переважно використання інших типів мембран або виключення прийому інгібіторів АПФ. Подібні реакції спостерігалися при аферезі ліпопротеїнів низької густини із застосуванням декстрану сульфату. Тому цей метод не слід застосовувати у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки реакція на лікування препаратом Раміприл може бути посиленою або ослабленою. Крім цього, у пацієнтів з важким цирозом печінки з набряками та/або асцитом можлива значна активація РААС, тому при лікуванні цих пацієнтів слід дотримуватися особливої обережності (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»).
Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічне) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про прийом інгібіторів АПФ.
Рекомендується вести ретельне спостереження за новонародженими, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При олігурії необхідна підтримка АТ та ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин та судинозвужувальних засобів. У таких новонароджених є ризик розвитку олігурії та неврологічних розладів, можливо, через зниження ниркового та мозкового кровотоку внаслідок зниження артеріального тиску, що викликається інгібіторами АПФ.
Контроль лабораторних показників до та під час лікування препаратом Раміприл до 1 разу на місяць у перші 3-6 місяців лікування.
Контроль функції нирок (визначення сироваткових концентрацій креатиніну) При лікуванні інгібіторами АПФ у перші тижні лікування та надалі рекомендується проводити контроль функції нирок. Особливо ретельний контроль потрібний пацієнтам з гострою та хронічною серцевою недостатністю, порушенням функції нирок, після трансплантації нирки, пацієнтам з реноваскулярними захворюваннями, включаючи пацієнтів з гемодинамічно значущим одностороннім стенозом ниркової артерії за наявності двох нирок (у таких пацієнтів навіть незначне підвищення сироваткової концентрації. показником зниження функції нирок).
Контроль утримання електролітів
Рекомендується регулярний контроль вмісту калію та натрію у сироватці крові. Особливо ретельний моніторинг вмісту калію у сироватці крові потрібний пацієнтам з порушеннями функції нирок, значними порушеннями водно-електролітного балансу, хронічною серцевою недостатністю.
Контроль гематологічних показників (гемоглобін, кількість лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитарна формула) Рекомендується контролювати показники загального аналізу крові для виявлення можливої лейкопенії. Більш регулярний моніторинг рекомендується на початку лікування та у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини або у пацієнтів, які отримують одночасно інші лікарські препарати, здатні змінювати картину периферичної крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») . Контроль кількості лейкоцитів необхідний для раннього виявлення лейкопенії, що особливо важливо у пацієнтів із підвищеним ризиком її розвитку, а також за перших ознак розвитку інфекції.
При появі симптоматики, зумовленої лейкопенією (наприклад, лихоманки, збільшення лімфатичних вузлів, тонзиліту), потрібний терміновий контроль картини периферичної крові. У разі появи ознак кровоточивості (дрібних петехій, червоно-коричневих висипань на шкірі та слизових оболонках) необхідний контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові.
Визначення активності «печінкових» ферментів, концентрації білірубіну в крові
При появі жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів лікування препаратом слід припинити та забезпечити лікарське спостереження за пацієнтом.
Вплив на керування транспортними засобами та механізмами
У період лікування необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (можливе запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ у пацієнтів, які приймають діуретичні препарати).
Умови зберіганняУ захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати незалежно від часу прийому їжі (тобто таблетки можуть прийматися як до, так і під час або після їжі) і запивати достатньою кількістю (1/2 склянки) води. Не можна розжовувати або перед прийомом подрібнювати таблетки.
Доза підбирається залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування зазвичай є тривалим, яке тривалість у кожному даному випадку визначається лікарем.
Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені нижче режими дозування.
При артеріальній гіпертензії
Зазвичай початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу вранці. Якщо при прийомі препарату в цій дозі протягом 3-х тижнів і більше не вдається нормалізувати артеріальний тиск, то доза може бути збільшена до 5 мг раміприлу на добу. При недостатній ефективності дози 5 мг через 2-3 тижні вона може бути подвоєна до максимально рекомендованої добової дози – 10 мг на добу.
В якості альтернативи до збільшення дози до 10 мг на добу при недостатній антигіпертензивній ефективності добової дози 5 мг, можливе додавання до лікування інших гіпотензивних засобів, зокрема діуретиків або блокаторів повільних кальцієвих каналів.
При хронічній серцевій недостатності
Рекомендована початкова доза 1,25 мг (1/2 таблетки 2,5 мг) 1 раз на добу. Залежно від реакції на терапію пацієнта, що проводиться, доза може збільшуватися. Рекомендується подвоювати дозу з інтервалом 1-2 тижні. Якщо потрібно прийом добової дози 2,5 мг і вище, вона може даватися як одноразово на добу, так і ділитися на 2 прийоми.
Максимальна добова доза становить 10 мг.
При діабетичній або недіабетичній нефропатії
рекомендована початкова доза 1,25 мг 1 раз на добу (1/2 таблетки по 2,5 мг). Доза може збільшуватись до 5 мг 1 раз на добу. При даних станах дози вище 5 мг 1 раз на добу в контрольованих клінічних дослідженнях недостатньо вивчені.
Для зниження ризику інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком Рекомендована початкова доза 2,5 мг 1 раз на добу. Залежно від перенесення препарату пацієнтом дозу можна поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1 тиждень лікування, а протягом наступних 3 тижнів лікування – збільшити до звичайної підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу.
Дози, що перевищують 10 мг, у контрольованих клінічних дослідженнях вивчені недостатньо. Застосування препарату у пацієнтів із КК менше 0,6 мл/сек вивчено недостатньо.
При серцевій недостатності з клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з 2 по 9 добу) після гострого інфаркту міокарда
Рекомендована початкова доза становить 5 мг на добу, поділена на дві разові дози по 2,5 мг, які приймаються вранці, а друга ввечері. Якщо пацієнт не переносить цю початкову дозу (спостерігається надмірне зниження артеріального тиску), то йому рекомендується протягом двох днів приймати по 1,25 мг (1/2 таблетки по 2,5 мг) 2 рази на добу.
Потім, залежно від реакції пацієнта, дозу можна збільшити. Рекомендується, щоб доза при збільшенні подвоювалася з інтервалом 1-3 дні. Пізніше загальна добова доза, що спочатку ділилася на дві дози, може даватися одноразово. Максимальна рекомендована доза становить 10 мг.
В даний час досвід лікування пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що виникла безпосередньо після гострого інфаркту міокарда, є недостатнім. Якщо у таких пацієнтів приймається рішення про проведення лікування препаратом Раміприл, рекомендується, щоб лікування починалося з найменшої можливої дози – 1,25 мг (1/2 таблетки по 2,5 мг) 1 раз на добу, і особливої обережності слід дотримуватись при кожному збільшенні дози.
Застосування препарату Раміприл у окремих груп пацієнтів
Пацієнти з порушеннями функції нирок
При КК від 50 до 20 мл/хв початкова добова доза становить 1,25 мг (1/2 таблетки по 2,5 мг). Максимально допустима добова доза – 5 мг.
Пацієнти з не повністю скоригованою втратою рідини та електролітів, пацієнти з тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнти, для яких надмірне зниження АТ становить певний ризик (наприклад, при тяжкому атеросклеротичному ураженні коронарних та мозкових артерій). Початкова доза знижується до 1,25 мг/добу (1/2 пігулки по 2,5 мг).
Пацієнти з попередньою терапією діуретиками
Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) до початку лікування препаратом Раміприл або, принаймні, скоротити дозу діуретиків. Лікування таких пацієнтів слід починати з найнижчої дози, яка дорівнює 1,25 мг раміприлу (1/2 таблетки по 2,5 мг), яка приймається 1 раз на добу, вранці. Після прийому першої дози і щоразу після збільшення дози раміприлу та (або) діуретиків, особливо «петлевих» діуретиків пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції.
Пацієнти похилого віку (старше 65 років). Початкова доза зменшується до 1,25 мг на добу (1/2 таблетки по 2,5 мг).
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Реакція АТ на прийом препарату Раміприл може посилюватись (за рахунок уповільнення виведення раміприлату), так і послаблюватися (за рахунок уповільнення перетворення малоактивного раміприлу на активний раміприлат). Тому на початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. Максимальна допустима добова доза – 2,5 мг.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Рамиприл таб 25 мг 30 шт производится компанией ОЗОН. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Рамиприл таб 25 мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Рамиприл таб 25 мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Амприлан таб 10мг 30 шт Амприлан таб 10мг 30 шт, Амприлан таб 1.25мг 30 шт Амприлан таб 1.25мг 30 шт, Амприлан таб 2.5мг 30 шт Амприлан таб 2.5мг 30 шт, Амприлан таб 5мг 30 шт Амприлан таб 5мг 30 шт, Рамиприл-АКОС таб 10мг 30 шт Рамиприл-АКОС таб 10мг 30 шт, Рамиприл-АКОС таб 5мг 30 шт Рамиприл-АКОС таб 5мг 30 шт, Рамиприл-акрихин таб 10мг 30 шт Рамиприл-акрихин таб 10мг 30 шт, Рамиприл-акрихин таб 2.5мг 30 шт Рамиприл-акрихин таб 2.5мг 30 шт, Рамиприл-акрихин таб 5мг 30 шт Рамиприл-акрихин таб 5мг 30 шт, Рамиприл-вертекс капс. 10мг 28 шт Рамиприл-вертекс капс. 10мг 28 шт, Рамиприл-вертекс капс. 5мг 28 шт Рамиприл-вертекс капс. 5мг 28 шт, Рамиприл-сз таб 10мг 30 шт Рамиприл-сз таб 10мг 30 шт, Рамиприл-сз таб 5мг 30 шт Рамиприл-сз таб 5мг 30 шт, Рамиприл таб 10мг 28 шт татхимпрепараты Рамиприл таб 10мг 28 шт татхимпрепараты, Рамиприл таб 10мг 30 шт Рамиприл таб 10мг 30 шт, Рамиприл таб 2.5мг 28 шт татхимпрепараты Рамиприл таб 2.5мг 28 шт татхимпрепараты, Рамиприл таб 5мг 28 шт татхимпрепараты Рамиприл таб 5мг 28 шт татхимпрепараты, Рамиприл таб 5мг 30 шт Рамиприл таб 5мг 30 шт, Тритаце таб 5мг 28 шт Тритаце таб 5мг 28 шт, Хартил таб 10мг 28 шт Хартил таб 10мг 28 шт, Хартил таб 5мг 28 шт Хартил таб 5мг 28 шт.
Пока нет комментариев