Рамиприл-вертекс капс 5мг 28 шт
Топ продаж
Суперцена
Рамиприл-вертекс капс 5мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
раміприл – 5,0 мг;
допоміжні речовини:
лактози моногідрат – 139,0 мг; кремнію діоксид колоїдний – 3,0 мг; натрію лаурилсульфат – 1,5 мг; кальцію стеарат – 1,5 мг; капсули тверді желатинові: титану діоксид – 2,0 %, заліза оксид жовтий (заліза оксид) – 0,6286 %, желатин – до 100 %.
Опис:
Тверді желатинові капсули №3 жовтого кольору. Вміст капсул - порошок або ущільнена маса білого або майже білого кольору, що розпадається при легкому натисканні скляною паличкою.
Форма випуску:
Капсули 5мг.
14 капсул у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої.
2 контурні коміркові упаковки по 14 капсул разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.
Протипоказання- підвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або до будь-якого компонента препарату (див. розділ «Склад»);
- ангіоневротичний набряк (спадковий або ідіопатичний, а також після прийому інгібіторів АПФ) в анамнезі - ризик швидкого розвитку ангіоневротичного набряку;
- гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній чи односторонній у разі єдиної нирки);
- артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст.) або стани з нестабільними показниками гемодинаміки;
- одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла);
- одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією;
- гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП);
- первинний гіперальдостеронізм;
- тяжка ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв при площі поверхні тіла 1,73 м2);
- гемодіаліз (досвід клінічного застосування недостатній);
- вагітність, період грудного вигодовування;
- нефропатія, лікування якої проводиться глюкокортикостероїдами, нестероїдними протизапальними препаратами, імуномодуляторами та/або іншими цитотоксичними препаратами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
- хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній);
- вік до 18 років (досвід клінічного застосування недостатній);
- гемодіаліз або гемофільтрація з використанням деяких мембран з негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилнітрилу (небезпека розвитку важких анафілактоїдних реакцій) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки»);
- аферез ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстрану сульфату (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості) (див. розділ «Особливі вказівки»);
- проведення десенсибілізуючої терапії при реакціях підвищеної чутливості до отрут перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси (див. розділ «Особливі вказівки»);
- непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.
Додаткові протипоказання при застосуванні препарату Раміприл – Вертекс у гострій стадії інфаркту міокарда:
- тяжка хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA);
- нестабільна стенокардія;
- небезпечні життя шлуночкові порушення ритму серця;
- «легеневе» серце.
З обережністю - одночасне застосування препарату Раміприл - ВЕРТЕКС з препаратами, що містять аліскірен, або антагоністами рецепторів до ангіотензину II (при подвійній блокаді ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) є підвищений ризик різкого зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та у розвитку гіперкаліємії з монотерапією);
- стани, за яких надмірне зниження АТ є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних та мозкових артерій);
- стани, що супроводжуються підвищенням активності РААС, при яких при інгібуванні АПФ є ризик різкого зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок:
- тяжка артеріальна гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія;
- хронічна серцева недостатність, особливо тяжка або щодо якої приймаються інші лікарські засоби з антигіпертензивною дією;
- гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох нирок) – у таких пацієнтів навіть незначне збільшення концентрації креатиніну в плазмі може бути проявом однобічного погіршення функції нирок;
- Попередній прийом діуретиків;
- порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини та кухонної солі, діареї, блювання, рясного потовиділення;
- Порушення функції печінки (недостатність досвіду застосування: можливе як посилення, так і ослаблення ефектів раміприлу; за наявності у пацієнтів цирозу печінки з асцитом і набряками можлива значна активація РААС, див вище «стану, що супроводжуються підвищенням активності РААС»);
- цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії);
- порушення функції нирок (КК понад 20 мл/хв при площі поверхні тіла 1,73 м2) (ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії);
- стан після трансплантації нирки;
- системні захворювання сполучної тканини, у тому числі системний червоний вовчак, системна склеродермія, супутня терапія мієлотоксичними препаратами, здатними викликати зміни в картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу);
- Літній вік (ризик посилення антигіпертензивної дії);
- Гіперкаліємія;
- застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії.
Дозування5 мг
Показання до застосування- артеріальна гіпертензія (у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад, діуретиками та блокаторами «повільних» кальцієвих каналів);
- хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, зокрема у комбінації з діуретиками);
- діабетична або недіабетична нефропатія, доклінічні або клінічно виражені стадії, у тому числі з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з гіпертензією;
- зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком:
- у пацієнтів з підтвердженою ішемічною хворобою серця, інфарктом міокарда в анамнезі або без нього, включаючи пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику, аорто-коронарне шунтування;
- у пацієнтів із інсультом в анамнезі;
- у пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій в анамнезі;
- у пацієнтів з цукровим діабетом із не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення плазмових концентрацій ОХ, зниження плазмових концентрацій ХС-ЛПЗЩ, куріння);
- серцева недостатність з клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з другої до дев'ятої доби) після гострого інфаркту міокарда (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказані комбінації
Використання деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрильних мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації та використання декстрану сульфату при аферезі ліпопротеїнів низької щільності збільшує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій. Якщо пацієнту необхідне проведення цих процедур, слід використовувати інші типи мембран (у разі проведення плазмаферезу і гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів ( див. розділи "Протипоказання", "З обережністю", "Особливі вказівки").
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання», «З обережністю», «Особливі вказівки»).
Комбінації, що не рекомендуються
При одночасному застосуванні з солями калію, калійзберігаючими діуретиками (наприклад, амілоридом, триамтереном, спіронолактоном, епленероном (похідне спіронолактону)), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в плазмі крові (включаючи антагоністи рецепторів до ангіотензу) сульфаметоксазол), такролімус, циклоспорин) можливий підвищений ризик розвитку гіперкаліємії (при одночасному застосуванні потрібен регулярний контроль вмісту калію в плазмі).
Комбіноване застосування раміприлу та телмісартану не рекомендується, оскільки не забезпечує кращого ефекту порівняно з роздільним застосуванням. Крім того, зафіксовано більш високу частоту виникнення гіперкаліємії, ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та запаморочення при комбінованому лікуванні.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю
При одночасному призначенні з гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, діуретиками) та іншими препаратами, що знижують АТ (нітратами, трициклічними антидепресантами, засобами для загальної та місцевої анестезії, баклофеном, алфузозином, доксазозином, празозином, тамсулозином, теразозином); при комбінації з діуретиками слід контролювати вміст натрію у плазмі крові.
Слід застосовувати з обережністю комбінації раміприлу із препаратами, що блокують РААС.
З препаратом золота (натрію ауротіомалат) для внутрішньовенного введення рідко можливі гіперемія обличчя, нудота, блювання, гіпотензія.
Зі снодійними, наркотичними та знеболюючими лікарськими засобами можливе посилення антигіпертензивної дії.
З вазопресорними симпатоміметиками (епінефрином (адреналіном), ізопротеренолом, добутаміном, допаміном) відзначається зменшення антигіпертензивної дії раміприлу, потрібен регулярний контроль артеріального тиску.
З алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (глюкокортикостероїдами та мінералокортикостероїдами) та іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на гематологічні показники, збільшується ризик розвитку гематологічних реакцій (див. розділ «Особливі вказівки.
З солями літію відзначається підвищення плазмової концентрації літію та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Тому слід контролювати вміст літію у плазмі крові.
З гіпоглікемічними засобами (наприклад, інсулінами, гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (похідними сульфонілсечовини, бігуанідами)) через зменшення інсулінорезистентності під впливом інгібіторів АПФ можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих препаратів аж до розвитку гіпоглікемії. Особливо рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові на початку спільного застосування гіпоглікемічних засобів з інгібіторами
АПФ.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів дипептилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинів), наприклад, ситагліптину, саксагліптину, віллдагліптину, лінагліптину збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів mTOR (mammalian Target of Rapamycin – мета рапаміцину у клітинах ссавців), наприклад, темсиролімусу, сиролімусу, еверолімусу збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї) збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином може призвести до збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.
Комбінації, які слід брати до уваги
З нестероїдними протизапальними препаратами (індометацином, ацетилсаліциловою кислотою в добовій дозі більше 3 г, інгібіторами циклооксигенази-2) можливе ослаблення дії раміприлу, підвищення ризику порушення функції нирок та підвищення вмісту калію у плазмі крові.
З гепарином можливе підвищення вмісту калію у плазмі крові.
З натрію хлоридом можливе ослаблення антигіпертензивної дії раміприлу та менш ефективне лікування симптомів хронічної серцевої недостатності.
З етанолом відзначається посилення симптомів вазодилатації. Раміприл може посилювати несприятливий вплив етанолу на організм.
З естрогеном відзначається ослаблення антигіпертензивної дії раміприлу (затримка рідини).
Одночасне застосування з іншими інгібіторами АПФ підвищує ризик розвитку ниркової недостатності (у тому числі гострої ниркової недостатності), гіперкаліємії.
Десенсибілізуюча терапія при підвищеній чутливості до отрути перетинчастокрилих комах: інгібітори АПФ, включаючи раміприл, збільшують ймовірність розвитку тяжких анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути перетинчастокрилих комах. Передбачається, що цей ефект може виникнути при застосуванні інших алергенів.
На фоні лікування інгібіторами АПФ реакції підвищеної чутливості на отруту перетинчастокрилих комах (наприклад, бджіл, ос) розвиваються швидше та протікають важче. Якщо необхідно проведення десенсибілізації до отрути перетинчастокрилих комах, інгібітор АПФ повинен бути тимчасово замінений відповідним лікарським препаратом іншого класу.
ПередозуванняСимптоми
Надмірна периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження артеріального тиску, шоку; брадикардія; водно-електролітні порушення; гостра ниркова недостатність; ступор.
Лікування
У легенях передозування – промивання шлунка, прийом адсорбентів, натрію сульфату (бажано протягом перших 30 хвилин). Слід контролювати функцію життєво важливих органів. У більш важких випадках – заходи, спрямовані на стабілізацію артеріального тиску: внутрішньовенне введення 0,9 % розчину натрію хлориду, плазмозамінників, встановлення тимчасового електрокардіостимулятора при стійкій до медикаментозної терапії брадикардії. При вираженому зниженні АТ до терапії з поповнення ОЦК та відновлення водно-електролітного балансу може бути додано введення альфа-адренергічних агоністів (норепінефрін, допамін). У разі брадикардії рекомендується призначення атропіну або встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. Необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст електролітів у плазмі крові.
Досвіду застосування форсованого діурезу, зміни рН сечі, гемофільтрації або діалізу для прискореного виведення раміприлу з організму немає. Гемодіаліз показаний у разі розвитку ниркової недостатності.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензинперетворюючого ферменту інгібітор (АПФ інгібітор).
Фармакодинаміка:
Активний метаболіт раміприлу, що утворюється під впливом ферментів печінки – раміприлат – є тривало діючим інгібітором АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту, синоніми: кініназа II, дипептидилкарбоксидипептидаза I), що є пептидилдипептидазою. АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, який має судинорозширювальну дію. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску (АТ). Підвищення активності калікреїн-кінінової системи в крові та тканинах зумовлює кардіопротективну та ендотеліопротективну дію раміприлу за рахунок активації простагландинової системи та, відповідно,
Ангіотензин II стимулює вироблення альдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення вмісту іонів калію у плазмі крові.
При зниженні концентрації ангіотензину II у крові усувається його інгібуюча дія на секрецію реніну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми крові.
Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема сухого кашлю) також пов'язаний з підвищенням активності брадикініну.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження АТ у положенні «лежачи» та «стоячи» без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Раміприл значно знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), практично не викликаючи змін у нирковому кровотоку та швидкості клубочкової фільтрації. Антигіпертензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози препарату, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, та зберігається протягом 24 годин. При курсовому прийомі антигіпертензивний ефект може поступово збільшуватися, зазвичай стабілізуючись до 3-4 тижня регулярного прийому препарату і потім зберігаючись протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому препарату не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому «скасування»).
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки.
У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю раміприл знижує ОПСС (зменшення постнавантаження на серці), збільшує ємність венозного русла та знижує тиск наповнення лівого шлуночка, що, відповідно, призводить до зменшення переднавантаження на серце. У цих пацієнтів при прийомі раміприлу спостерігається збільшення серцевого викиду, фракції викиду та покращення переносимості фізичного навантаження.
При діабетичній та недіабетичній нефропатії прийом раміприлу зменшує швидкість прогресування ниркової недостатності та час настання термінальної стадії ниркової недостатності та, завдяки цьому, зменшує потребу в процедурах гемодіалізу та трансплантації нирки. При початкових стадіях діабетичної та недіабетичної нефропатії раміприл зменшує ступінь виразності альбумінурії.
У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань внаслідок судинних захворювань (діагностована ішемічна хвороба серця, облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія холестерину (ОХ), зниження концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії значно знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу в процедурах реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування хронічної серцевої недостатності.
У пацієнтів із серцевою недостатністю з клінічними проявами, що розвинулася в перші дні гострого інфаркту міокарда (2-9 доба), при прийомі раміприлу, починаючи з 3 до 10 доби гострого інфаркту міокарда, знижується показник смертності (на 27 %), ризик раптової смерті на 30%), ризик прогресування хронічної серцевої недостатності до тяжкої (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA)/ резистентної до терапії (на 23%); ймовірність подальшої госпіталізації через розвиток серцевої недостатності (на 26%).
У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів із цукровим діабетом (як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ), раміприл значно знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.
Фармакокінетика:
Після прийому
внутрішньо раміприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту (50-60%). Їда уповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування.
Розподіл
Біодоступність для раміприлу після прийому внутрішньо 2,5-5 мг становить 15-28%; біодоступність активного метаболіту раміприлату після прийому 2,5-5 мг раміприлу становить 45%. Після прийому раміприлу внутрішньо максимальні плазмові концентрації раміприлу та раміприлату досягаються через 1 та 2-4 години відповідно.
Після щоденного прийому 5 мг на добу стабільна концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4 дня. Зв'язок з білками плазми для раміприлу - 73%, раміприлату - 56%. Об'єм розподілу раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л.
Метаболізм
У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл) та неактивних метаболітів – дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти, а також глюкуронідів раміприлу та раміприлату. Усі метаболіти, за винятком раміприлату, фармакологічної активності не мають.
Виведення
Період напіввиведення (T1/2) для раміприлу – 5,1 години; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату в плазмі крові відбувається з T1/2, рівним 3 годин, потім слідує перехідна фаза з T1/2, рівним 15 годин, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі крові та T1/2 рівним 4-5 днів. Ця кінцева фаза обумовлена повільним вивільненням раміприлату із міцного зв'язку з рецепторами АПФ. Незважаючи на тривалу кінцеву фазу при одноразовому протягом доби прийомі раміприлу внутрішньо в дозі 2,5 мг і більше, рівноважна концентрація раміприлату досягається приблизно через 4 дні лікування. При курсовому призначенні препарату ефективний T1/2 в залежності від дози становить 13-17 годин.
T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності (ХНН).
Виводиться нирками – 60%, через кишечник – 40% (переважно у вигляді метаболітів). Приблизно 80-90% метаболітів у сечі та жовчі становлять раміприлат та метаболіти раміприлату. Раміприлу глюкуронід та раміприлу дикетопіперазин становлять приблизно 10-20 % від загальної кількості, а вміст у сечі неметаболізованого раміприлу становить приблизно 2 %.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
У здорових добровольців похилого віку (65-76 років) фармакокінетика раміприлу та раміприлату суттєво не відрізняється від такої у молодих здорових добровольців.
При порушенні функції нирок (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв) виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно до зниження КК, що призводить до підвищення плазмової концентрації раміприлату, яка знижується повільніше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.
При порушенні функції печінки сповільнюється перетворення раміприлу на раміприлат і відбувається повільніше виведення раміприлату.
При серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1,5-1,8 раза.
Вагітність та годування груддюВагітність
Препарат Раміприл – ВЕРТЕКС протипоказаний при вагітності. Тому перед початком лікування слід переконатися у відсутності вагітності.
Якщо пацієнтка завагітніла в період лікування, необхідно якомога раніше замінити лікарську терапію препаратом Раміприл – ВЕРТЕКС іншою терапією. В іншому випадку існує ризик порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонародженого, порушення функції нирок, гіперкаліємії, гіпоплазії кісток черепа, олігогідрамніону, контрактури кінцівок, деформації черепа, гіпоплазії легень, особливо у І триместрі вагітності.
Рекомендується вести ретельне спостереження за новонародженими, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При олігурії необхідна підтримка АТ та ниркової перфузії шляхом заповнення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та судинозвужувальних засобів. У новонароджених є ризик розвитку олігурії та неврологічних розладів, можливо, через зниження ниркового та мозкового кровотоку внаслідок зниження артеріального тиску, що викликається інгібіторами АПФ (одержуваних вагітними та після пологів).
Період грудного вигодовування
У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється з молоком лактуючих тварин.
Якщо лікування препаратом Раміприл – ВЕРТЕКС необхідне в період лактації, годування груддю слід припинити.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаКласифікація побічних реакцій щодо органів та систем із зазначенням частоти їх виникнення: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100), рідко ( > 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), зокрема окремі повідомлення, частота невідома (через недостатність даних).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи:
нечасто – еозинофілія;
рідко – лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, зменшення кількості еритроцитів у периферичній крові, зниження гемоглобіну, тромбоцитопенію, лімфоаденопатію;
частота невідома – пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, гемолітична анемія.
Порушення з боку імунної системи:
частота невідома - анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується тяжкість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах), підвищення титру антинуклеарних антитіл.
Порушення ендокринної системи:
частота невідома – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ).
Порушення з боку обміну речовин та харчування:
часто – підвищення вмісту калію в крові;
нечасто – анорексія, зниження апетиту;
частота невідома – зниження вмісту натрію у крові.
Порушення психіки:
нечасто – пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий неспокій, порушення сну, включаючи сонливість;
рідко – сплутаність свідомості;
частота невідома – порушення уваги.
Порушення з боку нервової системи:
часто головний біль, запаморочення (відчуття «легкості» в голові);
нечасто - вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості);
рідко – тремор, порушення рівноваги;
частота невідома - ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій (зниження реакції), парестезія (відчуття печіння), паросмія (порушення сприйняття запахів).
Порушення органу зору:
нечасто – зорові розлади, включаючи розпливчастість зображення;
рідко – кон'юнктивіт.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення:
рідко – порушення слуху, шум у вухах.
Порушення з боку серця:
нечасто - ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, порушення серцевого ритму (поява або посилення), серцебиття, периферичні набряки.
Порушення з боку судин:
часто – надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, синкопальні стани;
нечасто - "припливи" крові до шкіри обличчя;
рідко – виникнення або посилення порушень кровообігу на фоні стенозуючих судинних уражень, васкуліт;
частота невідома - синдром Рейно.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
часто - "сухий" кашель (що посилюється ночами і в положенні "лежачи"), бронхіт, синусит, задишка;
нечасто – бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
часто – запальні реакції у шлунку та кишечнику, розлади травлення, відчуття дискомфорту в ділянці живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання;
нечасто - фатальний панкреатит (випадки панкреатиту з летальним кінцем при прийомі інгібіторів АПФ спостерігалися вкрай рідко), підвищення активності ферментів підшлункової залози в плазмі крові, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхніх відділах живота, у тому числі пов'язаний з гастритом, запор, оболонки порожнини рота;
рідко – глосит;
частота невідома – афтозний стоматит (запальні реакції слизової оболонки ротової порожнини).
Порушення з боку печінки та жовчовивідних проток:
нечасто – підвищення активності «печінкових» ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові;
рідко – холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження;
частота невідома - гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (вкрай рідко з летальним результатом).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
часто - висипання на шкірі, зокрема макульозно-папульозна;
нечасто - ангіоневротичний набряк, у тому числі і з летальним кінцем (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення);
рідко – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис (відшарування нігтя від м'яких тканин пальця);
дуже рідко – реакції фотосенсибілізації;
частота невідома – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус (міхуровий висип), обтяження перебігу псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидное) екзантема.
Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини:
часто – м'язові судоми, міалгія;
нечасто – артралгія.
Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів:
нечасто – порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення кількості виділеної сечі, посилення протеїнурії, що раніше існувала, підвищення концентрації сечовини і креатиніну в плазмі крові.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози:
нечасто – еректильна дисфункція з минущою імпотенцією, зниження лібідо;
частота невідома – гінекомастія.
Загальні розлади та порушення у місці введення:
часто – біль у грудях, відчуття втоми;
нечасто – підвищення температури;
рідко – астенія (слабкість).
особливі вказівкиЛікування препаратом Раміприл – ВЕРТЕКС зазвичай є тривалим, його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем. Воно також потребує регулярного лікарського контролю, зокрема у пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок.
Перед початком лікування препаратом Раміприл – ВЕРТЕКС необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. У пацієнтів, які раніше приймали діуретики, необхідно їх скасувати або принаймні знизити їх дозу за 2-3 дні до початку прийому препарату Раміприл – ВЕРТЕКС (у цьому випадку слід ретельно контролювати стан пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю у зв'язку з можливістю розвитку у них декомпенсації внаслідок збільшення ОЦК).
Після прийому першої дози препарату, а також при збільшенні його дози та/або дози діуретиків (особливо «петлевих»), необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом не менше 8 годин для своєчасного вжиття відповідних заходів у разі надмірного зниження артеріального тиску.
Якщо препарат Раміприл-ВЕРТЕКС застосовується вперше або у високій дозі у пацієнтів з підвищеною активністю РААС, то у них слід ретельно контролювати АТ, особливо на початку лікування, оскільки у цих пацієнтів є підвищений ризик надмірного зниження АТ (див. розділ «З обережністю»). ).
При злоякісній артеріальній гіпертензії та серцевій недостатності, особливо у гострій стадії інфаркту міокарда, лікування препаратом Раміприл – ВЕРТЕКС слід розпочинати лише в умовах стаціонару.
У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю прийом препарату може призвести до розвитку вираженого зниження артеріального тиску, яке у ряді випадків супроводжується олігурією або азотемією та рідко – розвитком гострої ниркової недостатності.
Слід бути обережними при лікуванні літніх пацієнтів, оскільки вони можуть бути особливо чутливі до інгібіторів АПФ; у початковій фазі лікування рекомендується контролювати показники функції нирок (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»).
У пацієнтів, для яких зниження артеріального тиску може становити певний ризик (наприклад, у пацієнтів з атеросклеротичним звуженням коронарних або мозкових артерій), лікування має починатися під суворим медичним наглядом.
Слід бути обережними при фізичному навантаженні та/або спекотній погоді через ризик підвищеного потовиділення та дегідратації з розвитком артеріальної гіпотензії внаслідок зменшення ОЦК та зниження вмісту натрію в крові.
Під час лікування препаратом Раміприл – ВЕРТЕКС не рекомендується вживати алкоголю.
Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного розвитку вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат.
Одночасне застосування препарату Раміприл-ВЕРТЕКС з препаратами, що містять аліскірен, або з антагоністами рецепторів до ангіотензину II, що призводить до подвійної блокади РААС, не рекомендується через ризик надмірного зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок порівняно з моно.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
У пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, горлянки або гортані.
При виникненні набряклості в області обличчя (губи, повіки) або язика, порушенні ковтання або дихання пацієнт повинен негайно припинити прийом препарату.
Ангіоневротичний набряк, що локалізується в ділянці язика, глотки або гортані (можливі симптоми: порушення ковтання або дихання), може загрожувати життю та вимагає проведення невідкладних заходів щодо його усунення: підшкірне введення 0,3-0,5 мг або внутрішньовенне краплинне введення 0,1 мг адреналіну (епінефрину) (під контролем АТ, ЧСС та електрокардіограми) з подальшим застосуванням глюкокортикостероїдів (внутрішньовенно, внутрішньом'язово або всередину); також рекомендується внутрішньовенне введення антигістамінних засобів (блокаторів H1- та H2-гістамінових рецепторів), а у разі недостатності інактиваторів ферменту С1-естерази можна розглянути питання про необхідність введення на додаток до адреналіну (епінефрину) інгібіторів ферменту С1-естерази. Пацієнт має бути госпіталізований, і спостереження за ним має проводитися до повного усунення симптомів,
У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалися випадки інтестинального ангіоневротичного набряку, який виявлявся болями в животі з нудотою та блюванням або без них; у деяких випадках одночасно спостерігався і ангіоневротичний набряк обличчя. Інтестинальний ангіоневротичний набряк діагностували за допомогою комп'ютерної томографії, ультразвукового дослідження або оперативного втручання. При появі у пацієнта на фоні лікування інгібіторами АПФ вищеописаних симптомів слід при проведенні диференціального діагнозу розглядати і можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку.
Лікування, спрямоване на десенсибілізацію до отрути перетинчастокрилих комах (бджіл, ос), та одночасний прийом інгібіторів АПФ можуть ініціювати анафілактичні та анафілактоїдні реакції (наприклад, зниження АТ, задишка, блювання, алергічні шкірні реакції), які можуть іноді бути небезпечними. На фоні лікування інгібіторами АПФ реакції підвищеної чутливості на отруту перетинчастокрилих комах (наприклад, бджіл, ос) розвиваються швидше та протікають важче. Якщо необхідно проведення десенсибілізації до отрути перетинчастокрилих комах, інгібітор АПФ повинен бути тимчасово замінений відповідним лікарським препаратом іншого класу.
При застосуванні інгібіторів АПФ були описані небезпечні для життя анафілактоїдні реакції, що швидко розвиваються, іноді аж до розвитку шоку під час проведення гемодіалізу або плазмофільтрації з використанням певних високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрильних мембран) (див. також інструкції виробників мембран).
Необхідно уникати спільного застосування препарату Раміприл-ВЕРТЕКС та такого роду мембран, наприклад, для термінового гемодіалізу або гемофільтрації. В даному випадку переважно використання інших мембран або виключення прийому інгібіторів АПФ. Подібні реакції спостерігалися при аферезі ліпопротеїнів низької густини із застосуванням декстрану сульфату. Тому цей метод не слід застосовувати у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ.
Застосування інгібіторів АПФ, у тому числі раміприлу, у пацієнтів, які піддаються хірургічному втручанню із застосуванням загальної анестезії, може призвести до розвитку гіпотензії. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) слід попередити лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів
АПФ.
Перед початком та під час терапії інгібіторами АПФ необхідне визначення загальної кількості лейкоцитів та лейкоцитарної формули.
Досвід клінічного застосування препарату Раміприл – Вертекс у дітей та підлітків до 18 років недостатній.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки реакція на лікування препаратом Раміприл – ВЕРТЕКС може бути посиленою або ослабленою. Крім цього, у пацієнтів з цирозом печінки з набряками та/або асцитом можлива значна активація РААС, тому при лікуванні цих пацієнтів слід дотримуватись особливої обережності.
При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про розвиток кашлю. Персистуючий, «сухий» кашель проходить після припинення терапії. Кашель, індукований інгібіторами АПФ, слід розглядати при диференціальній діагностиці кашлю.
Контроль лабораторних показників до та під час лікування препаратом Раміприл – ВЕРТЕКС (до 1 разу на місяць у перші 3-6 місяців) Контроль функції нирок
При лікуванні інгібіторами АПФ у перші тижні лікування та надалі рекомендується проводити контроль функції нирок. Особливо ретельний контроль потрібний пацієнтам з гострою та хронічною серцевою недостатністю, порушенням функції нирок, після трансплантації нирки, пацієнтам з реноваскулярними захворюваннями, включаючи пацієнтів з гемодинамічно значущим одностороннім стенозом ниркової артерії за наявності двох нирок (у таких пацієнтів навіть незначне підвищення концентрації креатиніну). може бути показником зниження функції нирок).
Контроль вмісту електролітів
Рекомендується регулярний контроль вмісту калію та натрію у плазмі крові.
Особливо ретельний моніторинг вмісту калію в плазмі крові потрібний пацієнтам із порушеннями функції нирок, значущими порушеннями водно-електролітного балансу, хронічною серцевою недостатністю.
У деяких пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) з подальшим розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати вміст натрію в плазмі у пацієнтів похилого віку та інших пацієнтів з ризиком розвитку гіпонатріємії.
Контроль показників загального аналізу крові
Рекомендується контролювати показники загального аналізу крові виявлення можливої лейкопенії. Більш регулярний контроль рекомендується на початку лікування і у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини або у пацієнтів, які отримують одночасно інші лікарські засоби, здатні змінювати картину периферичної крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») . Контроль кількості лейкоцитів необхідний для раннього виявлення лейкопенії, що особливо важливо у пацієнтів із підвищеним ризиком її розвитку, а також за перших ознак розвитку інфекції. При виявленні нейтропенії (число нейтрофілів менше 2000/мкл) потрібне припинення лікування інгібіторами.
АПФ. При появі симптоматики, зумовленої лейкопенією (наприклад, лихоманки, збільшення лімфатичних вузлів, тонзиліту), необхідний терміновий контроль картини периферичної крові. У разі появи ознак кровоточивості (дрібних петехій, червоно-коричневих висипань на шкірі та слизових оболонках) необхідний контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові.
Визначення активності «печінкових» ферментів, концентрації білірубіну в крові
Застосування інгібіторів АПФ у поодиноких випадках супроводжувалося розвитком синдрому, що починається з холетатичної жовтяниці або гепатиту і прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий.
При появі холестатичної жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» трансаміназ (аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансферазу (АСТ)) лікування препаратом Раміприл – ВЕРТЕКС слід припинити та забезпечити лікарське спостереження за пацієнтом.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами, механізмами
У період лікування препаратом Раміприл – ВЕРТЕКС необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, включаючи керування транспортними засобами, оскільки на тлі прийому препарату Раміприл – ВЕРТЕКС можлива поява запаморочення, зниження швидкості психомоторних реакцій та уваги, особливо після прийому першої дози та при одночасному прийомі діуретиків.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиДля забезпечення наведених нижче режимів дозування за необхідності застосування раміприлу в дозі 1,25 мг слід призначати препарати раміприлу інших виробників у лікарській формі «таблетки 1,25 мг» або «таблетки 2,5 мг» з ризиком.
Капсули необхідно ковтати цілком і запивати достатньою кількістю води (1/2 склянки), незалежно від часу їди (тобто капсули можуть прийматися як до, так і під час або після їди). Доза підбирається залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом.
Лікування препаратом Раміприл - ВЕРТЕКС зазвичай є тривалим, а його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем.
Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені далі режими дозування.
Артеріальна гіпертензія
Всередину, початкова доза – 2,5 мг, одноразово вранці. Якщо при прийомі препарату в цій дозі протягом 3-х тижнів і більше не вдається нормалізувати артеріальний тиск, то доза може бути збільшена до 5 мг препарату Раміприл – Вертекс на добу. При недостатній ефективності дози 5 мг через 2-3 тижні вона може бути ще подвоєна до максимальної добової дози, що рекомендується, - 10 мг на добу (можливий прийом 2 капсул по 5 мг або 1 капсули/таблетки раміприлу по 10 мг).
Як альтернатива збільшення дози до 10 мг на добу при недостатньому антигіпертензивному ефекті добової дози 5 мг можливе додавання до терапії інших гіпотензивних засобів, зокрема діуретиків або блокаторів «повільних» кальцієвих каналів.
Хронічна серцева недостатність
Початкова доза – 1,25 мг/добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі). Залежно від реакції пацієнта на терапію, що проводиться, дозу можна збільшувати. Рекомендується подвоювати її з інтервалами 1-2 тижні. Дози від 2,5 мг і більше приймати одноразово або поділити на 2 прийоми. Максимальна добова доза – 10 мг (можливий прийом 2 капсул по 5 мг або 1 капсули/таблетки раміприлу по 10 мг).
Серцева недостатність з клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з другої до дев'ятої доби) після гострого інфаркту міокарда
Початкова доза – 5 мг на добу, розділена на 2 прийоми, по 2,5 мг уранці та ввечері. Якщо пацієнт не переносить цю початкову дозу (спостерігається надмірне зниження АТ), то йому рекомендується протягом двох днів приймати по 1,25 мг 2 рази на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій) лікарської форми). Потім, залежно від реакції пацієнта, дозу можна збільшити. Рекомендується, щоб доза при збільшенні подвоювалася з інтервалом 1-3 дні. Пізніше кратність прийому добової дози може бути зменшена до 1 разу на день.
Максимальна добова доза, що рекомендується, становить 10 мг (можливий прийом 2 капсул по 5 мг або 1 капсули/таблетки раміприлу по 10 мг).
В даний час досвід лікування пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що виникла безпосередньо після гострого інфаркту міокарда, є недостатнім.
Якщо у таких пацієнтів приймається рішення про проведення лікування препаратом Раміприл – ВЕРТЕКС, рекомендується, щоб лікування починалося з найменшої можливої дози – 1,25 мг 1 раз на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованої лікарської форми). Особливої обережності слід дотримуватись при кожному збільшенні дози.
Діабетична або недіабетична нефропатія
Початкова доза – 1,25 мг 1 раз на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі).
Доза може збільшуватись до 5 мг 1 раз на добу.
Максимальна добова доза – 5 мг.
Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів із високим серцево-судинним ризиком
Рекомендована початкова доза – 2,5 мг 1 раз на добу. Залежно від перенесення препарату пацієнтом дозу можна поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через один тиждень лікування, а протягом наступних 3 тижнів лікування – збільшити до звичайної підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу. Дози, що перевищують 10 мг, вивчені недостатньо. Застосування раміприлу у пацієнтів з КК менше 0,6 мл/сек недостатньо вивчено.
Застосування препарату Раміприл – ВЕРТЕКС у спеціальних груп пацієнтів
Пацієнти з порушеннями функції нирок При КК від 50 до 20 мл/хв на 1,73 м2 площі поверхні тіла початкова добова доза зазвичай становить 1,25 мг (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарської форми). Максимальна добова доза – 5 мг.
Пацієнти з не повністю скоригованим водно-електролітним балансом, пацієнти з тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнти, для яких надмірне зниження артеріального тиску становить певний ризик (наприклад, при тяжкому атеросклеротичному ураженні коронарних та мозкових артерій). Початкова доза знижується до 1,25 мг/добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі).
Пацієнти з попередньою терапією діуретиками
Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) перед початком лікування препаратом
Раміприл – ВЕРТЕКС або, принаймні, зменшити дозу діуретиків, що приймаються.
Лікування таких пацієнтів слід починати з найнижчої дози, що дорівнює 1,25 мг раміприлу, що приймається 1 раз на добу, вранці (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі). Після прийому першої дози і щоразу після збільшення дози раміприлу та (або) діуретиків, особливо «петлевих» діуретиків, пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції.
Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Початкова доза – 1,25 мг на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі).
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Реакція АТ на прийом препарату Раміприл-ВЕРТЕКС може як посилюватись (за рахунок уповільнення виведення раміприлату), так і зменшуватись (за рахунок уповільнення перетворення раміприлу на раміприлат). Тому на початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. Максимальна допустима добова доза – 2,5 мг.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Рамиприл-вертекс капс 5мг 28 шт производится компанией ВЕРТЕКС. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Рамиприл-вертекс капс 5мг 28 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Рамиприл-вертекс капс 5мг 28 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Амприлан таб 10мг 30 шт Амприлан таб 10мг 30 шт, Амприлан таб 1.25мг 30 шт Амприлан таб 1.25мг 30 шт, Амприлан таб 2.5мг 30 шт Амприлан таб 2.5мг 30 шт, Амприлан таб 5мг 30 шт Амприлан таб 5мг 30 шт, Рамиприл-АКОС таб 10мг 30 шт Рамиприл-АКОС таб 10мг 30 шт, Рамиприл-АКОС таб 5мг 30 шт Рамиприл-АКОС таб 5мг 30 шт, Рамиприл-акрихин таб 10мг 30 шт Рамиприл-акрихин таб 10мг 30 шт, Рамиприл-акрихин таб 2.5мг 30 шт Рамиприл-акрихин таб 2.5мг 30 шт, Рамиприл-акрихин таб 5мг 30 шт Рамиприл-акрихин таб 5мг 30 шт, Рамиприл-вертекс капс. 10мг 28 шт Рамиприл-вертекс капс. 10мг 28 шт, Рамиприл-сз таб 10мг 30 шт Рамиприл-сз таб 10мг 30 шт, Рамиприл-сз таб 5мг 30 шт Рамиприл-сз таб 5мг 30 шт, Рамиприл таб 10мг 28 шт татхимпрепараты Рамиприл таб 10мг 28 шт татхимпрепараты, Рамиприл таб 10мг 30 шт Рамиприл таб 10мг 30 шт, Рамиприл таб 2.5мг 28 шт татхимпрепараты Рамиприл таб 2.5мг 28 шт татхимпрепараты, Рамиприл таб 2.5 мг 30 шт Рамиприл таб 2.5 мг 30 шт, Рамиприл таб 5мг 28 шт татхимпрепараты Рамиприл таб 5мг 28 шт татхимпрепараты, Рамиприл таб 5мг 30 шт Рамиприл таб 5мг 30 шт, Тритаце таб 5мг 28 шт Тритаце таб 5мг 28 шт, Хартил таб 10мг 28 шт Хартил таб 10мг 28 шт, Хартил таб 5мг 28 шт Хартил таб 5мг 28 шт.
Пока нет комментариев