Рабевита таб п/об кишраств 20мг 14 шт
Топ продаж
Суперцена
Рабевита таб п/об кишраств 20мг 14 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить рабепразол натрію 20 мг.
Допоміжні речовини:
Маннітол – 40 мг; магнію оксид – 62,0 мг; гіпролоза – 19,5 мг; гіпозолоза низькозаміщена - 3,0 мг; магнію стеарат – 1,5 мг.
Склад внутрішньої оболонки таблетки:
етилцелюлоза – 1,0 мг; магнію оксид – 1,0 мг.
Склад кишковорозчинної оболонки таблетки:
Гіпромелози фталат – 13,6 мг; дибутілсебакат – 1,4 мг; барвник заліза оксид жовтий –0,1 мг; титану діоксид – 0,7 мг; тальк – 1,3 мг.
Опис:
Круглі двоопуклі таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою жовтого кольору. Вид на поперечному розрізі: ядро білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, покриті кишковорозчинною оболонкою 20 мг.
По 7 таблеток поміщають у Al/Al-блістер. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.
По 14 таблеток поміщають у Al/Al-блістер. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.
Протипоказання•Гіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або до будь-якого з допоміжних компонентів препарату;
• Вагітність;
•Період грудного вигодовування;
• Дитячий вік до 12 років.
З обережністю • Дитячий вік;
•Тяжка ниркова недостатність.
Дозування20 мг
Показання до застосування•Виразкова хвороба шлунка в стадії загострення та виразка анастомозу;
•Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення;
•Ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба або рефлюкс-езофагіт;
•Підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби;
• Неерозивна rастроезофагеальна рефлюксна хвороба;
•Синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією;
•У комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиСистема цитохрому 450 Рабепразол натрію, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (СYР450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується натрію ізоферментами CYP2C19 і СYРЗА4.
Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значимих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізується системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, метаболізують).
Проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. У цьому чотиристоронньому перехресному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК – рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC та Cmax для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC та Cmax для рабепразолу збільшилися на 11% та 34%, відповідно, а для 14-гідроксикларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) AUC та Cmax збільшились на 42% та 46%, відповідно, для комбінованої терапії порівняно з монотерапією. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим.
Рабепразол натрію здійснює стійке і тривале пригнічення секреції шлункового соку . Таким чином може відбуватися взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від рН. При одночасному прийомі з рабепразол натрію абсорбція кетоконазолу зменшується на 30%, а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів має проводитися спостереження для вирішення питання про необхідність коригування дози при одночасному прийомі натрію рабепразолу з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими препаратами, для яких абсорбція залежить від рН.
Атазанавір
При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на день) або з атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на день) здоровими добровольцями спостерігалося суттєве зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від рН. Хоча одночасний прийом з рабепразолом не вивчався, подібні результати очікуються також інших інгібіторів протонного насоса. Таким чином, не рекомендується одночасний прийом атазанавіру з інгібіторами протонного насоса, включаючи рабепразол.
Антацидні засоби
У клінічних дослідженнях антацидні речовини застосовувалися разом із рабепразолом натрію. Клінічно значущі взаємодії рабепразолу натрію з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалися.
У клінічному дослідженні
в ході прийому рабепразолу натрію з збідненою жирами їжею клінічно значущих взаємодій не спостерігалося. Прийом рабепразолу натрію одночасно зі збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 годин і більше, однак Cmax та AUC не змінюються.
Циклоспорин
Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmах для здорових добровольців після 20 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь пригнічення схожа з такою для омепразолу для еквівалентних концентрацій.
Метотрексат
Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (передусім у високих дозах), може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрекса. Проте спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося.
ПередозуванняСимптоми
Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразолом не спостерігалося.
Специфічний антидот для препарату
Рабевіта невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Засіб, що знижує секрецію залоз шлунка – протонного насоса інгібітор
Код АТХ: А02ВС04
Фармакодинаміка:
Механізм дії
Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+ АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н+/К+ АТФаза є білковим комплексом, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до придушення як базальної, так і секреції кислоти, що стимулюється, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічних властивостей.
Антусекреторна дія
Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект натрію розвивається протягом години. Інгібування базальної та стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачувану на підставі періоду напіввиведення (приблизно одну годину). Цей ефект можна пояснити тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н+/К+ АТФазою парієтальних клітин шлунка. Розмір інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому рабепразолу натрію. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 2-3 днів.
Вплив на рівень гастрину в плазмі
У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відбиває інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до початкового рівня, зазвичай, протягом 1-2 тижнів після припинення лікування.
Вплив на ентерохромафінно-подібні клітини
При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антруму та дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафінноподібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії pylori були виявлені.
У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів.
Інші ефекти
Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону, глюкагону. (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.
Фармакокінетика:
Абсорбція.
Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна пікових концентрацій у плазмі (Сmах) та значень площі під кривою «концентрація-час» (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення з плазми становить близько 1 години (варіюючи від 0,7 до 1,5 години), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів із хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а період напіввиведення із плазми збільшений у 2-3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються.
Розподіл.
У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%.
Біотрансформація та виведення
У здорових людей
Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (Мб), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом.
Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (Ml). Єдиним активним метаболітом є десметил (МОЗ), однак він спостерігався в низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу.
Термінальна стадія ниркової недостатності
У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну <5мл/хв/1,73м2), виведення рабепразолу натрію схоже на здорові добровольці. AUC і Сmах у цих пацієнтів були приблизно на 35% нижчі, ніж у здорових добровольців. У середньому період напіввиведення рабепразолу становив 0,82 години у здорових добровольців, 0,95 години у пацієнтів під час гемодіалізу та 3,6 години після гемодіалізу. Кліренс препарату у пацієнтів із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізу, був приблизно вдвічі вищим, ніж у здорових добровольців.
Хронічний компенсований цироз
Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг l раз на день, хоча AUC подвоєна та Cmax збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідної статі.
Літні пацієнти
У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо сповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у осіб похилого віку AUC була приблизно вдвічі більша, а Сmах підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Однак ознак кумуляції рабепразолу не відзначалося.
СYР2С19 поліморфізм
У пацієнтів із уповільненим метаболізмом СYР2С19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1,9 раза, а період напіввиведення у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у «швидких метаболізаторів», тоді як Cmax збільшується на 40%.
Порушення функції печінки
Після одноразового застосування рабепразолу в дозі 20 мг пацієнтам з легким або середнім ступенем тяжкості печінкової недостатності AUC збільшилось у 2 рази і період напіввиведення збільшився у 2-3 рази, відносно здорових осіб. При прийомі препарату в дозі 20 мг протягом 7 днів AUC збільшилася в 1,5 рази та Cmax лише у 1,2 щодо здорових осіб. Період напіввиведення рабепразолу у пацієнтів із порушенням функції печінки становив 12,3 години щодо здорових осіб 2,1 год.
Вагітність та годування груддюДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає.
Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; проте у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Рабевіт не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода.
Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці щурів, що лактують, і тому Рабевіту не можна призначати жінкам, що годують.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаВиходячи з досвіду клінічних досліджень, можна дійти невтішного висновку, що Рабевіта зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти загалом слабо виражені чи помірні і мають минущий характер.
При прийомі препарату Рабевіта в ході клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк.
Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: дуже часті - (>1/10), часті - (>1/100, <1/10), нечасті - (>1/1000, <1/ 100), рідкісні - (>1/10000, <1/1000), дуже рідкісні - (<1/10000), включаючи поодинокі випадки.
По ходу клінічних досліджень та в післяреєстраційному періоді повідомлялося про такі побічні реакції:
Порушення з боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – лейкоцитоз, тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – анорексія, гіпомагніємія; частота невідома – гіпонатріємія, гіпомагнезіємія.
Порушення з боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість.
Порушення психіки: часто – безсоння; нечасто - нервозність (схвильованість); рідко – депресія; частота невідомо - сплутаність свідомості.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто біль у животі, діарея, блювання, нудота, метеоризм, запор; нечасто – диспепсія, сухість у роті, відрижка; рідко – гастрит, стоматит, порушення смаку.
Порушення зору: рідко – порушення зору.
Порушення з боку судин: частота невідома – периферичний набряк.
Порушення з боку дихальної системи: часто кашель, фарингіт, риніт; нечасто – бронхіт, синусит.
Порушення з боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових ферментів, рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів, рідко – інтерстиціальний нефрит.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, еритема; свербіж, пітливість, реакції бульозного типу, кропив'янка, дуже рідко - мультифокальна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, частота невідома - підгострий шкірний системний червоний вовчак.
Порушення з боку скелетно-м'язової системи: часто – неспецифічний біль, біль у спині; нечасто – міалгія, судоми м'язів ніг, артралгія переломи кісток тазостегнового суглоба, зап'ястя чи хребта.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко – гінекомастія.
Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, грипоподібний синдром; нечасто – біль у грудях, озноб, лихоманка.
Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося.
Згідно з даними помаркетингових спостережень при прийомі інгібіторів протонної помпи (ІПП) можливе збільшення ризику виникнення переломів (див. розділ «Особливі вказівки»).
особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку.
Таблетки препарату Рабевіта не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію.
У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів препарату Рабевіта від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але, незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату Рабевіта пацієнтам з тяжкими. порушення функції печінки. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів.
Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Рабевіта не потрібне.
Гіпомагніємія
При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторів протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування.
Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Рабевіта інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2 рецепторів або інгібітори протонного насоса.
Переломи
Згідно з даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (ІПП) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше).
Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом
Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах), може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП.
Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як інфекції, спричинені Clostridium difficile.
Пацієнтам, які приймають препарат Рабевіта для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках:
-Застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше.
-Поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися у пацієнтів віком понад 55 років.
-Випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом епігастрію, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці і т.д. ч. порушення функції печінки та нирок).
Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря. Зниження кислотності шлункового соку при застосуванні рабепразолу викликає збільшення кількості бактерії, присутніх у шлунково-кишковому тракті. Лікування цим препаратом підвищує ризик шлунково-кишкових інфекцій, що викликаються Salmonella, Campylobacter та Clostridium.
Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Рабевіта інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи.
При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії препаратом Рабевіта, що відпускається без рецепта.
Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування препарату Рабевіта без рецепта, якщо їм призначено ендоскопічне дослідження.
Слід уникати прийому препарату Рабевіта перед проведенням сечовини дихального тесту.
Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії препаратом Рабевіта, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії).
Вплив на керування автомобілем та роботу з технікою
Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Рабевіта впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.
Умови зберіганняПри температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиТаблетки препарату Рабевіта не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію.
При виразковій хворобі шлунка у стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів.
При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні.
При лікуванні ерозивної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або рефлюкс езофагіті рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів.
При підтримуючій терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта.
При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (НЕРБ) без езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день.
Якщо після чотирьох тижнів лікування симптоми не зникають, слід здійснити додаткове дослідження пацієнта.
Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо один раз на день на вимогу.
Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг двічі на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватись у міру клінічної необхідності. У деяких хворих із синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року.
Для ерадикації Нelicobacter pylori рекомендується вживати по 20 мг 2 рази на день за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів.
Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю
Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату Рабевіта пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережними.
Літні пацієнти Корекція дози не потрібна.
Діти
Безпека та ефективність рабепразолу натрію 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років та більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу натрію для дорослих, та дослідженнями безпеки та фармакокіне.
Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг один раз на день тривалістю до 8 тижнів. · Безпека та ефективність рабепразолу натрію для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Рабевита таб п/об кишраств 20мг 14 шт производится компанией АДАМЕД. Само производство расположено в стране Испания.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Рабевита таб п/об кишраств 20мг 14 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Рабевита таб п/об кишраств 20мг 14 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Зульбекс таб п/об киш.раств. 10мг 14 шт Зульбекс таб п/об киш.раств. 10мг 14 шт, Зульбекс таб п/об киш.раств. 10мг 28 шт Зульбекс таб п/об киш.раств. 10мг 28 шт, Зульбекс таб п/об киш.раств. 20мг 14 шт Зульбекс таб п/об киш.раств. 20мг 14 шт, Зульбекс таб п/об киш.раств. 20мг 28 шт Зульбекс таб п/об киш.раств. 20мг 28 шт, Париет таб 20 мг 14 шт Париет таб 20 мг 14 шт, Париет таб 20 мг 28 шт Париет таб 20 мг 28 шт, Рабелок лиофилизат для приготовления раствора для ин... Рабелок лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 20мг фл 1 шт, Рабелок таб п/об киш.раств. 20мг 14 шт Рабелок таб п/об киш.раств. 20мг 14 шт, Рабепразол-сз капс. киш.раств. 10мг 28 шт Рабепразол-сз капс. киш.раств. 10мг 28 шт, Рабепразол-сз капс. киш.раств. 20мг 14 шт Рабепразол-сз капс. киш.раств. 20мг 14 шт, Рабепразол-сз капс. киш.раств. 20мг 28 шт Рабепразол-сз капс. киш.раств. 20мг 28 шт, Рабепразол таб п/об киш.раств. 10мг 28 шт татхимфарм... Рабепразол таб п/об киш.раств. 10мг 28 шт татхимфармпрепараты, Рабепразол таб п/об киш.раств. 20мг 28 шт татхимфарм... Рабепразол таб п/об киш.раств. 20мг 28 шт татхимфармпрепараты, Рабиет капс. киш.раств. 20мг 14 шт Рабиет капс. киш.раств. 20мг 14 шт, Рабиет капс. киш.раств. 20мг 28 шт Рабиет капс. киш.раств. 20мг 28 шт, Разо таб киш.раств. 20мг 30 шт Разо таб киш.раств. 20мг 30 шт, Ульцернил таб кишечнораств. п/об пленочной 20мг 28 шт Ульцернил таб кишечнораств. п/об пленочной 20мг 28 шт, Хайрабезол таб п/об киш.раств. 10мг 15 шт Хайрабезол таб п/об киш.раств. 10мг 15 шт, Хайрабезол таб п/об киш.раств. 10мг 30 шт Хайрабезол таб п/об киш.раств. 10мг 30 шт, Хайрабезол таб п/об киш.раств. 20мг 15 шт Хайрабезол таб п/об киш.раств. 20мг 15 шт, Хайрабезол таб п/об киш.раств. 20мг 30 шт Хайрабезол таб п/об киш.раств. 20мг 30 шт.
Пока нет комментариев