Просульпин таб 200мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Просульпин таблетки 200 мг - антипсихотичний засіб (нейролептик), що має помірну нейролептичну, стимулюючу та тимоаналептичну (антидепресивну) дії. Діючи на дофамінергічні рецептори лімбічної системи, він зменшує симптоми депресії та покращує настрій. Крім того, сульпірид стимулює секрецію пролактину та має центральний антиеметичний ефект. Прийом однієї таблетки, що містить 200 мг сульпіриду, забезпечує максимальну концентрацію у плазмі крові через 3-6 годин, а біологічна доступність лікарської форми становить близько 25-35%. Сульпірид швидко дифундує у тканини організму, а виводиться з нирками в практично незміненому вигляді.
Просульпин таб 200мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: сульпірид 200 мг; Допоміжні
речовини:
Крохмаль картопляний, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний, гіпромелоза К4М, магнію стеарат, тальк
Опис : 200 мг. По 10 таблеток у ПВХ/ал. блістер. 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняГіперчутливість до сульпіриду та/або допоміжних речовин препарату;
пролактинзалежні пухлини (пролактиноми гіпофіза та рак молочної залози);
гіперпролактинемія;
гостра інтоксикація алкоголем, снодійними препаратами, наркотичними анальгетиками;
феохромоцитома;
гостра порфірія;
період лактації;
вік до 18 років (для таблеток 200 мг);
дитячий вік до 6 років (для пігулок 50 мг);
одночасний прийом з леводопою;
одночасне застосування з агоністами дофамінових рецепторів (каберголіном, хінаголіном та ін), за винятком пацієнтів із хворобою Паркінсона;
одночасне застосування з мехітазином, циталопрамом та есциталопрамом;
вроджена галактоземія, глюкозогалактозна мальабсорбція або дефіцит лактази (у зв'язку з наявністю у складі препарату лактози).
З обережністю:
– для пацієнтів:
із серцевою недостатністю, стенокардією, артеріальною гіпертензією, вираженою брадикардією (менше 55 уд/хв);
із вродженим подовженням інтервалу QT;
з порушеннями електролітного балансу, зокрема з гіпокаліємією;
одночасно приймають препарати, здатні викликати:
- виражену брадикардію (менше 55 уд/хв): бета-адреноблокатори: анаприлін та ін; блокатори «повільних» кальцієвих каналів: дилтіазем та верапаміл; клонідин; глікозиди наперстянки;
- гіпокаліємію: гіпокаліємічні діуретики; стимулюючі проносні препарати; вводиться внутрішньовенно амфотерицин; глюкокортикоїди; тетракозактид;
- уповільнення внутрішньосерцевої провідності або подовження інтервалу QT, оскільки сульпірид може викликати подовження інтервалу QT та збільшувати ризик розвитку тяжких шлуночкових порушень ритму, включаючи розвиток шлуночкової тахікардії типу «torsades de pointes»: антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, гідрохім) препарати ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); деякі нейролептики (тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, амісульприд, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол); інші препарати, такі як: беприділ, цизаприд, дифеманіл, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, мізоластин, введений внутрішньовенно вінкамін, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин; пероральні антибіотики (азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин) (див.
із злоякісним нейролептичним синдромом в анамнезі (див. розділи «Побічна дія», «Особливі вказівки»);
з агресивною поведінкою або збудженням з імпульсивністю (може знадобитися одночасне застосування седативних препаратів);
при епілепсії або з судомними нападами в анамнезі (ризик зниження порога судомної готовності див. розділ «Особливі вказівки»);
з факторами ризику розвитку інсульту (див. розділ «Особливі вказівки»);
з факторами ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень (див. розділ «Особливі вказівки»);
із хворобою Паркінсона (див. розділи «Особливі вказівки», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
з кишковою непрохідністю.
Слід також дотримуватися запобіжних заходів при застосуванні сульпіриду пацієнтам:
літнього віку (підвищений ризик седації, ортостатичної гіпотензії, екстрапірамідних розладів);
літнього віку з деменцією (див. розділ «Особливі вказівки»);
при цукровому діабеті та за наявності факторів ризику розвитку цукрового діабету (ризик розвитку гіперглікемії: потрібен контроль рівня цукру в крові);
при закритокутовій глаукомі;
при гіперплазії простати;
при пілоростенозі;
при ретенції сечі;
при нирковій недостатності (потрібна корекція режиму дозування, див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Особливі вказівки»);
при вагітності (обмежений досвід застосування, див. розділи «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування», «Особливі вказівки»);
при одночасному прийомі лікарських засобів, що містять етанол (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Дозування200 мг
Показання до застосуванняГострі психотичні розлади;
Хронічні психотичні розлади (шизофренія, хронічні нешизофренічні маячні стани: параноїдна марення, хронічний галюцинаторний психоз).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказані комбінації:
- З леводопою. Взаємний антагонізм ефектів леводопи та нейролептиків;
– з агоністами дофамінових рецепторів: (каберголіном, хінаголіном та ін.). Крім виняткових випадків, сульпірид не повинен застосовуватися у хворих на хворобу Паркінсона. Якщо є необхідність лікування нейролептиками пацієнтів з хворобою Паркінсона, які отримують дофамінергічні агоністи, слід провести поступове зниження доз останніх до повної відміни (різка відміна дофамінергічних препаратів може підвищити ризик розвитку у пацієнта ЗНС).
Комбінації, що не рекомендуються:
- З етанолом. Етанол посилює седативний ефект нейролептиків. Слід уникати прийому алкогольних напоїв та лікарських препаратів, що містять етанол;
- з препаратами, здатними подовжувати інтервал QT або викликати шлуночкову тахікардію типу «пірует» («torsades de pointes»):
препарати, що викликають брадикардію, такі як бета-адреноблокатори; блокатори «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), що уріджують число серцевих скорочень; клонідин, гуанфацин; серцеві глікозиди;
препарати, що викликають гіпокаліємію, такі як калійвиводять діуретики; стимулюючі перистальтику кишечника проносні; вводиться внутрішньовенно амфотерицин; глюкокортикостероїди; тетракозактид (перед застосуванням сульпіриду гіпокаліємія має бути скоригована);
антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
антиаритмічні препарати ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
антидепресанти, похідні іміпраміну (дезметиліміпрамін, хлоріміпрамін та ін);
деякі нейролептики (тіоридазин, сультоприд, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, амісульприд, тіаприд, галоперидол, дроперидол, пімозід);
інші препарати, такі як метадон, беприділ, цизаприд, дифеманіл, мізоластин, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, введений внутрішньовенно вінкамін; галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин; пероральні антибіотики (азитроміцин, кларитроміцин, роксітроміцин).
Якщо у пацієнтів не можна уникнути одночасного призначення цих препаратів із сульпіридом, то за пацієнтами необхідно встановити ретельне клінічне, лабораторне (контроль електролітного складу крові) та електрокардіологічне спостереження.
Комбінації, які слід брати до уваги:
з антигіпертензивними препаратами. Адитивна гіпотензивна дія та збільшення ризику ортостатичної гіпотензії;
– з препаратами, які пригнічують функцію центральної нервової системи (ЦНС): наркотичні анальгетики, антидепресанти (циталопрам, есциталопрам), протикашльові препарати; барбітурати; бензодіазепіни та інші анксіолітики; снодійні, блокатори Н1-гістамінових рецепторів із седативною дією; клонідин та інші гіпотензивні препарати центральної дії. Можливе кумулятивне пригнічення центральної нервової системи та зниження реакції;
- Препарати літію. Підвищують ризик виникнення екрапірамідних розладів;
– з сукральфатом та антацидними препаратами, що містять Mg2+ та/або Аl3+. При одночасному застосуванні знижують біодоступність сульпіриду. Сульпірид слід призначати за дві години до прийому;
– з ропініролом. Взаємний антагонізм.
ПередозуванняДосвід передозування сульпіриду обмежений. При передозуванні чи отруєнні необхідно враховувати можливість комбінованої інтоксикації, пов'язаної з одночасним прийомом сульпіриду з іншими лікарськими засобами.
Дотепер описані випадки інтоксикації після прийому однієї дози в об'ємі 1-3 г сульпіриду. Було зареєстровано такі симптоми: занепокоєння, порушення свідомості, експірамідний синдром. Після прийому 3-7 г відзначали ажитацію, розгубленість, розвиток експірамідних розладів. Дози, що перевищують 7 г, у ряді випадків викликали комусь і різке підвищення артеріального тиску.
Лікування
У зв'язку з відсутністю специфічного антидоту слід застосовувати симптоматичну та підтримуючу терапію при ретельному та постійному контролі дихальної та серцевої діяльності (ризик подовження інтервалу QT), який має тривати до повного одужання хворого. При розвитку вираженого екстрапірамідного синдрому призначають м-холіноблокуючі препарати (біпериден). Сульпірид частково виводиться при гемодіалізі.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антипсихотичний засіб (нейролептик) Код АТХ: N05AL01
Фармакодинаміка:
Сульпірид – атиповий нейролептик із групи заміщених бензамідів. Має помірну нейролептичну активність у поєднанні зі стимулюючою і тимоаналептичною (антидепресивною) дією.
Нейролептичний ефект пов'язаний із дофаміноблокуючою дією. Сульпірид блокує в центральній нервовій системі (ЦНС) переважно дофамінергічні рецептори лімбічної системи, незначно впливаючи на такі в неостріатній системі.
Крім цього, при прийомі в низьких дозах сульпірид також має активуючу ЦНС дію, що імітує дофамінміметичний ефект.
Антипсихотична дія сульпіриду проявляється у дозах понад 600 мг на добу, у дозах до 600 мг на добу переважає стимулюючу та антидепресивну дію. Периферична дія сульпіриду ґрунтується на пригніченні пресинаптичних рецепторів. Зі збільшенням вмісту дофаміну в центральній нервовій системі пов'язують покращення настрою, зі зменшенням – розвиток симптомів депресії.
Сульпірид не має значного впливу на адренергічні, холінергічні, серотонінові, гістамінові та ГАМК-рецептори. Стимулює секрецію пролактину і має центральний антиеметичний ефект (пригнічення блювотного центру) за рахунок блокади дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру.
Фармакокінетика:
При прийомі внутрішньо однієї таблетки, що містить 200 мг сульпіриду, максимальна концентрація сульпіриду в плазмі крові (Сmax) досягається через 3-6 годин, і становить 0,73 мг/л і 0,25 мг/мл при прийомі однієї таблетки, що містить 50 мг .
Біологічна доступність лікарських форм, призначених для вживання, становить близько 25-35 %, і характеризується значною індивідуальною варіабельністю.
Сульпірид має лінійну кінетику після прийому доз від 50 до 300 мг.
Сульпірид швидко дифундує у тканині організму: обсяг розподілу у рівноважному стані становить 0,94 л/кг.
Зв'язування з білками плазми – приблизно 40%; препарат проникає в еритроцити за допомогою пасивної дифузії, його концентрація в плазмі крові та еритроцитах можна порівняти. Концентрація сульпіриду в спинномозковій рідині низька і становить, в середньому, близько 13% (4-29%) сироваткової концентрації. Сульпірид швидко проникає в печінку та нирки, повільніше – у тканини мозку (основна кількість препарату накопичується в гіпофізі та гіпоталамусі). Концентрація сульпіриду у ЦНС становить 2-5 % від концентрації у плазмі крові.
Сульпірид проникає крізь плацентарний бар'єр; незначна його кількість з'являється у грудному молоці.
В організмі людини сульпірид лише мало піддається метаболізму і виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації в практично незміненому вигляді (92%), а залишок елімінується з екскрементами. Плазматичний період напіввиведення (Т1/2) становить 7 годин. З грудним молоком виділяється 0,1% добової дози. Загальний плазмовий кліренс сульпіриду досягає 90-210 мл/хв, при цьому нирковий кліренс досягає дещо менших величин, ніж загальний плазмовий кліренс
Вагітність та годування груддюОбмежений досвід застосування сульпіриду вагітними жінками не виявив тератогенну дію сульпіриду. У зв'язку з недостатністю клінічних даних про застосування препарату у вагітних жінок, прийом сульпіриду під час вагітності не рекомендується.
Якщо сульпірид таки застосовувався під час вагітності, слід проводити постійне медичне спостереження за станом новонароджених, які зазнали внутрішньоутробного впливу сульпіриду. У новонароджених, які народилися від матерів, які отримували терапію нейролептиками, особливо протягом третього триместру вагітності, можливий ризик розвитку варіюючих за ступенем тяжкості та тривалості після пологів небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни. Відзначають розвиток ажитації, м'язовий гіпертонус, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес, порушення процесу годування (див. розділи «Побічна дія», «Особливі вказівки»).
Сульпірид проникає у грудне молоко. Застосування препарату в період грудного вигодовування протипоказане (див. розділ "Протипоказання").
Умови відпустки з аптекЗа рецептом на бланку 107-1/у. Рецепт залишається в аптеці.
Побічні явищаНебажані явища, що розвиваються в результаті прийому сульпіриду, подібні до небажаних явищ, що викликаються іншими нейролептиками, але частота їх розвитку менша.
Серцево-судинна система: гіпертензія, гіпотензія (при прийомі високих доз), ортостатична гіпотензія; подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, такі як шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsades de pointes), а також шлуночкова тахікардія, які можуть призводити до фібриляції шлуночків або зупинки серця, раптової смерті; венозні тромбоемболічні ускладнення, включаючи тромбоемболію легеневої артерії, іноді фатальну, тромбоз глибоких вен (див. розділ «Особливі вказівки»).
З боку центральної нервової системи: седація, сонливість, безсоння; екстрапірамідні розлади та пов'язані з ними порушення: симптоми паркінсонізму з проявом тремору, гіпокінезії (брадикінезія, амімія), м'язового гіпертонусу, вегетативні розлади (гіперсалівація, надмірна пітливість); гостра дискінезія (спастична кривошия, спазм жувальної мускулатури, окулогірний криз, тризм), дистонія, акатізія. Ці симптоми зазвичай піддаються зворотному розвитку при одночасному прийомі м-холіноблокуючих протипаркінсонічних лікарських препаратів; пізня дискінезія, що характеризується стереотипними мимовільними ритмічними рухами, головним чином, язика та/або лицьових м'язів (як і після прийому інших нейролептиків при тривалих курсах лікування протягом більше 3-х місяців), при цьому застосування м-холіноблокуючих протипаркінсонічних препаратів є неефективним або може спричинити погіршення симптомів; судоми.
З боку ендокринної системи: гіперпролактинемія.
З боку статевих органів та молочних залоз: порушення, пов'язані з гіперпролактинемією (галакторея, аменорея, гінекомастія, збільшення молочних залоз, болючість молочних залоз, оргазмічна та еректильна дисфункція).
З боку обміну речовин та харчування: гіперглікемія, збільшення маси тіла.
З боку системи травлення: сухість у роті, запор.
З боку імунної системи: Алергічні реакції.
З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.
З боку органів зору: нечіткий зір.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: холестатичний гепатит, підвищення активності мікросомальних ферментів печінки (особливо трансаміназ).
Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: синдром відміни препарату у новонароджених, які народилися від матерів, які отримували терапію нейролептиками протягом третього триместру вагітності.
Інші: злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який є фатальним ускладненням, і виникнення якого можливе при застосуванні будь-яких нейролептиків (див. розділи "З обережністю", "Особливі вказівки").
особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром:
Злоякісний нейролептичний синдром характеризується блідістю, гіпертермією, м'язовою ригідністю, дисфункцією вегетативної нервової системи, порушенням свідомості. Ознаки дисфункції вегетативної нервової системи, такі як підвищене потовиділення, лабільність артеріального тиску та пульсу можуть передувати настанню гіпертермії і, отже, бути ранніми, попереджувальними симптомами. У разі незрозумілого підвищення температури тіла лікування сульпіридом має бути припинено. Генез розвитку ЗНС залишається нез'ясованим: передбачається, що у його механізмі грає роль блокада дофамінових рецепторів у смугастому тілі та гіпоталамусі, не виключається і вроджена схильність (ідіосинкразія). Розвитку синдрому можуть сприяти інтеркурентна інфекція, дегідратація чи органічне пошкодження головного мозку.
Подовження інтервалу QT:
Сульпірид може спричиняти дозозалежне подовження інтервалу QT. Цей ефект посилює ризик розвитку серйозних шлуночкових аритмій, таких як шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsades de pointes). До початку застосування терапії нейролептиками необхідно переконатися у відсутності факторів ризику, що спричиняють розвиток тяжких порушень серцевого ритму, таких як: брадикардія з частотою серцевих скорочень менше 55 уд/хв; уповільнення внутрішньосерцевої провідності, вроджене подовження інтервалу QT або подовження інтервалу QT, пов'язане з одночасним застосуванням інших препаратів, що подовжують інтервал QT; порушення електролітного обміну: гіпомагніємія, і особливо гіпокаліємія – повинні бути скориговані; крім того, таким пацієнтам необхідно забезпечити постійний контроль вмісту електролітів у крові, ЕКГ – моніторування та постійне медичне спостереження. Пацієнтам з переліченими вище факторами ризику при необхідності призначення сульпіриду необхідно дотримуватися обережності (див. розділи «З обережністю», «Побічна дія»).
Екстрапірамідний синдром:
При екстрапірамідному синдромі, викликаному нейролептиками, слід призначати м-холіноблокуючі препарати, а не дофамінергічні агоністи (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Інсульт:
У рандомізованих клінічних дослідженнях порівняно з діями деяких атипових нейролептиків з плацебо, проведених у пацієнтів похилого віку з деменцією, спостерігалося триразове збільшення ризику розвитку цереброваскулярних подій. Механізм цього ризику не відомий. Не можна виключити збільшення такого ризику при прийомі інших нейролептиків або інших популяціях пацієнтів, тому сульпірид слід з обережністю призначати пацієнтам з факторами ризику розвитку інсульту.
Пацієнти похилого віку з деменцією:
У пацієнтів похилого віку з психозами, пов'язаними з деменцією, при лікуванні антипсихотичними препаратами спостерігалося збільшення (1,6-1,7 разів) ризику настання смерті, у більшості випадків пов'язане з серцево-судинними (серцева недостатність, раптова смерть) або інфекційними захворюваннями (Пневмонія). Аналіз 17-ти плацебо-контрольованих досліджень показав, що ризик смерті у пацієнтів похилого віку з деменцією, які отримували атипові антипсихотичні препарати, становить 4,5% та 2,6% – при застосуванні плацебо. Порівняльні дослідження підтвердили, що лікування як атиповими, так і типовими антипсихотичними препаратами може збільшувати смертність. Ступінь, до якої збільшення смертності може бути обумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, не є зрозумілим.
Венозні тромбоемболічні ускладнення:
При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозних тромбоемболічних ускладнень, включаючи тромбоемболію легеневої артерії, іноді фатальну; тромбоз глибоких вен. Тому всі можливі фактори ризику венозних тромбоемболічних ускладнень необхідно ідентифікувати на початок та під час проведення терапії препаратом; також необхідно вживати відповідних профілактичних заходів (див. розділ «З обережністю»).
Пацієнти з епілепсією:
У зв'язку з тим, що нейролептики можуть знижувати епілептогенний поріг, при призначенні сульпіриду пацієнтам з епілепсією має бути забезпечене суворе медичне спостереження.
Пацієнти з хворобою Паркінсона, які отримують дофамінергічні агоністи:
Крім виняткових випадків, сульпірид не повинен призначатися хворим, які страждають на хворобу Паркінсона. Якщо є необхідність лікування нейролептиками пацієнтів з хворобою Паркінсона, які отримують дофамінергічні агоністи, слід провести поступове зниження доз останніх до повної відміни. Різке скасування дофамінергічних препаратів може збільшити ризик розвитку у пацієнта ЗНС (див. розділи «З обережністю», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз:
При тривалому застосуванні нейролептиків рекомендується регулярно контролювати склад периферичної крові, особливо у разі появи лихоманки або приєднання інфекції нез'ясованої етіології (можливість розвитку лейкопенії та агранулоцитозу). У разі виявлення значних гематологічних змін у складі периферичної крові лікування сульпіридом слід припинити.
Пацієнти з порушеннями функції нирок:
У хворих з порушеннями ниркової функції слід використовувати зменшені дози сульпіриду (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти з цукровим діабетом або факторами ризику розвитку цукрового діабету. Оскільки є відомості про розвиток гіперглікемії у пацієнтів, які приймали атипові антипсихотичні препарати, пацієнтам із встановленим діагнозом цукрового діабету або з факторами ризику його розвитку, яким призначено лікування сульпіридом, необхідно проводити моніторинг рівня цукру в крові.
Вживання алкоголю або застосування лікарських препаратів, що містять спирт, під час лікування сульпіридом суворо забороняється.
Слід враховувати, що сульпірид при одночасному застосуванні із загальностимулюючими речовинами (наприклад, аноректики, деякі антиастматичні препарати) може викликати занепокоєння, невроз, збудливість та безсоння.
Особливих запобіжних заходів слід дотримуватися при призначенні сульпіриду молодим жінкам з менструальним циклом, що не встановився.
Рекомендується проводити постійне медичне спостереження за станом новонароджених, які зазнали внутрішньоутробного впливу сульпіриду. У новонароджених можливий ризик розвитку небажаних реакцій, що включають екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни.
Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (або без неї)
Слід брати до уваги, що у зв'язку з впливом сульпіриду на когнітивні процеси у дітей необхідно щорічно контролювати здатність дитини до навчання. Необхідно регулярно коригувати дозу з урахуванням клінічного стану дитини.
Препарат містить лактозу. Для пацієнтів з рідкісними спадковими порушеннями, включаючи непереносимість галактози, недостатність лактази або порушення всмоктування глюкози-галактози, прийом препарату не рекомендується.
Вплив на здатність керувати автотранспортом/рухомими механізмами
У зв'язку з тим, що препарат Просульпін® має седативний ефект, у період його застосування слід уникати виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (керування транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються) і т.п.).
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи невеликою кількістю води, 1-3 рази на добу, незалежно від їди. У всіх випадках слід призначати найменші ефективні дози препарату. Якщо клінічний стан пацієнта дозволяє, лікування повинне починатися з низьких доз. Мінімальна ефективна доза препарату підбирається шляхом поступового підвищення дози до досягнення необхідного ефекту. Добова доза поділяється на декілька прийомів і становить від 200 мг до 1000 мг. Не рекомендується приймати препарат у другій половині дня (після 16 години) у зв'язку з можливою активізуючою дією препарату.
Гострі та хронічні психотичні розлади: добова доза становить від 200 мг до 1000 мг, поділена на декілька прийомів.
Дози пацієнтів похилого віку: початкова доза повинна становити 1/4-1/2 дози для дорослих.
Дози для пацієнтів з порушенням функції нирок: у зв'язку з тим, що до 92% сульпіриду виводиться з організму переважно через нирки, рекомендується зменшити дозу сульпіриду та/або збільшити інтервал між прийомом окремих доз препарату залежно від показників кліренсу креатиніну (КК). При КК 30-60 мл/хв. дозу сульпіриду слід зменшити на 30%, а інтервали між прийомами препарату збільшувати в 1,5 раза; при КК 10-30 мл/хв. дозу сульпіриду слід зменшити на 50 %, а інтервали між прийомами препарату збільшувати у 2 рази; при КК менше 10 мл/хв. дозу сульпіриду слід зменшити на 70%, а інтервали між прийомами препарату збільшувати в 3 рази.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Просульпин таб 200мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: сульпірид 200 мг; Допоміжні
речовини:
Крохмаль картопляний, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний, гіпромелоза К4М, магнію стеарат, тальк
Опис : 200 мг. По 10 таблеток у ПВХ/ал. блістер. 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняГіперчутливість до сульпіриду та/або допоміжних речовин препарату;
пролактинзалежні пухлини (пролактиноми гіпофіза та рак молочної залози);
гіперпролактинемія;
гостра інтоксикація алкоголем, снодійними препаратами, наркотичними анальгетиками;
феохромоцитома;
гостра порфірія;
період лактації;
вік до 18 років (для таблеток 200 мг);
дитячий вік до 6 років (для пігулок 50 мг);
одночасний прийом з леводопою;
одночасне застосування з агоністами дофамінових рецепторів (каберголіном, хінаголіном та ін), за винятком пацієнтів із хворобою Паркінсона;
одночасне застосування з мехітазином, циталопрамом та есциталопрамом;
вроджена галактоземія, глюкозогалактозна мальабсорбція або дефіцит лактази (у зв'язку з наявністю у складі препарату лактози).
З обережністю:
– для пацієнтів:
із серцевою недостатністю, стенокардією, артеріальною гіпертензією, вираженою брадикардією (менше 55 уд/хв);
із вродженим подовженням інтервалу QT;
з порушеннями електролітного балансу, зокрема з гіпокаліємією;
одночасно приймають препарати, здатні викликати:
- виражену брадикардію (менше 55 уд/хв): бета-адреноблокатори: анаприлін та ін; блокатори «повільних» кальцієвих каналів: дилтіазем та верапаміл; клонідин; глікозиди наперстянки;
- гіпокаліємію: гіпокаліємічні діуретики; стимулюючі проносні препарати; вводиться внутрішньовенно амфотерицин; глюкокортикоїди; тетракозактид;
- уповільнення внутрішньосерцевої провідності або подовження інтервалу QT, оскільки сульпірид може викликати подовження інтервалу QT та збільшувати ризик розвитку тяжких шлуночкових порушень ритму, включаючи розвиток шлуночкової тахікардії типу «torsades de pointes»: антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, гідрохім) препарати ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); деякі нейролептики (тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, амісульприд, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол); інші препарати, такі як: беприділ, цизаприд, дифеманіл, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, мізоластин, введений внутрішньовенно вінкамін, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин; пероральні антибіотики (азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин) (див.
із злоякісним нейролептичним синдромом в анамнезі (див. розділи «Побічна дія», «Особливі вказівки»);
з агресивною поведінкою або збудженням з імпульсивністю (може знадобитися одночасне застосування седативних препаратів);
при епілепсії або з судомними нападами в анамнезі (ризик зниження порога судомної готовності див. розділ «Особливі вказівки»);
з факторами ризику розвитку інсульту (див. розділ «Особливі вказівки»);
з факторами ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень (див. розділ «Особливі вказівки»);
із хворобою Паркінсона (див. розділи «Особливі вказівки», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
з кишковою непрохідністю.
Слід також дотримуватися запобіжних заходів при застосуванні сульпіриду пацієнтам:
літнього віку (підвищений ризик седації, ортостатичної гіпотензії, екстрапірамідних розладів);
літнього віку з деменцією (див. розділ «Особливі вказівки»);
при цукровому діабеті та за наявності факторів ризику розвитку цукрового діабету (ризик розвитку гіперглікемії: потрібен контроль рівня цукру в крові);
при закритокутовій глаукомі;
при гіперплазії простати;
при пілоростенозі;
при ретенції сечі;
при нирковій недостатності (потрібна корекція режиму дозування, див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Особливі вказівки»);
при вагітності (обмежений досвід застосування, див. розділи «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування», «Особливі вказівки»);
при одночасному прийомі лікарських засобів, що містять етанол (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Дозування200 мг
Показання до застосуванняГострі психотичні розлади;
Хронічні психотичні розлади (шизофренія, хронічні нешизофренічні маячні стани: параноїдна марення, хронічний галюцинаторний психоз).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказані комбінації:
- З леводопою. Взаємний антагонізм ефектів леводопи та нейролептиків;
– з агоністами дофамінових рецепторів: (каберголіном, хінаголіном та ін.). Крім виняткових випадків, сульпірид не повинен застосовуватися у хворих на хворобу Паркінсона. Якщо є необхідність лікування нейролептиками пацієнтів з хворобою Паркінсона, які отримують дофамінергічні агоністи, слід провести поступове зниження доз останніх до повної відміни (різка відміна дофамінергічних препаратів може підвищити ризик розвитку у пацієнта ЗНС).
Комбінації, що не рекомендуються:
- З етанолом. Етанол посилює седативний ефект нейролептиків. Слід уникати прийому алкогольних напоїв та лікарських препаратів, що містять етанол;
- з препаратами, здатними подовжувати інтервал QT або викликати шлуночкову тахікардію типу «пірует» («torsades de pointes»):
препарати, що викликають брадикардію, такі як бета-адреноблокатори; блокатори «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), що уріджують число серцевих скорочень; клонідин, гуанфацин; серцеві глікозиди;
препарати, що викликають гіпокаліємію, такі як калійвиводять діуретики; стимулюючі перистальтику кишечника проносні; вводиться внутрішньовенно амфотерицин; глюкокортикостероїди; тетракозактид (перед застосуванням сульпіриду гіпокаліємія має бути скоригована);
антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
антиаритмічні препарати ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
антидепресанти, похідні іміпраміну (дезметиліміпрамін, хлоріміпрамін та ін);
деякі нейролептики (тіоридазин, сультоприд, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, амісульприд, тіаприд, галоперидол, дроперидол, пімозід);
інші препарати, такі як метадон, беприділ, цизаприд, дифеманіл, мізоластин, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, введений внутрішньовенно вінкамін; галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин; пероральні антибіотики (азитроміцин, кларитроміцин, роксітроміцин).
Якщо у пацієнтів не можна уникнути одночасного призначення цих препаратів із сульпіридом, то за пацієнтами необхідно встановити ретельне клінічне, лабораторне (контроль електролітного складу крові) та електрокардіологічне спостереження.
Комбінації, які слід брати до уваги:
з антигіпертензивними препаратами. Адитивна гіпотензивна дія та збільшення ризику ортостатичної гіпотензії;
– з препаратами, які пригнічують функцію центральної нервової системи (ЦНС): наркотичні анальгетики, антидепресанти (циталопрам, есциталопрам), протикашльові препарати; барбітурати; бензодіазепіни та інші анксіолітики; снодійні, блокатори Н1-гістамінових рецепторів із седативною дією; клонідин та інші гіпотензивні препарати центральної дії. Можливе кумулятивне пригнічення центральної нервової системи та зниження реакції;
- Препарати літію. Підвищують ризик виникнення екрапірамідних розладів;
– з сукральфатом та антацидними препаратами, що містять Mg2+ та/або Аl3+. При одночасному застосуванні знижують біодоступність сульпіриду. Сульпірид слід призначати за дві години до прийому;
– з ропініролом. Взаємний антагонізм.
ПередозуванняДосвід передозування сульпіриду обмежений. При передозуванні чи отруєнні необхідно враховувати можливість комбінованої інтоксикації, пов'язаної з одночасним прийомом сульпіриду з іншими лікарськими засобами.
Дотепер описані випадки інтоксикації після прийому однієї дози в об'ємі 1-3 г сульпіриду. Було зареєстровано такі симптоми: занепокоєння, порушення свідомості, експірамідний синдром. Після прийому 3-7 г відзначали ажитацію, розгубленість, розвиток експірамідних розладів. Дози, що перевищують 7 г, у ряді випадків викликали комусь і різке підвищення артеріального тиску.
Лікування
У зв'язку з відсутністю специфічного антидоту слід застосовувати симптоматичну та підтримуючу терапію при ретельному та постійному контролі дихальної та серцевої діяльності (ризик подовження інтервалу QT), який має тривати до повного одужання хворого. При розвитку вираженого екстрапірамідного синдрому призначають м-холіноблокуючі препарати (біпериден). Сульпірид частково виводиться при гемодіалізі.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антипсихотичний засіб (нейролептик) Код АТХ: N05AL01
Фармакодинаміка:
Сульпірид – атиповий нейролептик із групи заміщених бензамідів. Має помірну нейролептичну активність у поєднанні зі стимулюючою і тимоаналептичною (антидепресивною) дією.
Нейролептичний ефект пов'язаний із дофаміноблокуючою дією. Сульпірид блокує в центральній нервовій системі (ЦНС) переважно дофамінергічні рецептори лімбічної системи, незначно впливаючи на такі в неостріатній системі.
Крім цього, при прийомі в низьких дозах сульпірид також має активуючу ЦНС дію, що імітує дофамінміметичний ефект.
Антипсихотична дія сульпіриду проявляється у дозах понад 600 мг на добу, у дозах до 600 мг на добу переважає стимулюючу та антидепресивну дію. Периферична дія сульпіриду ґрунтується на пригніченні пресинаптичних рецепторів. Зі збільшенням вмісту дофаміну в центральній нервовій системі пов'язують покращення настрою, зі зменшенням – розвиток симптомів депресії.
Сульпірид не має значного впливу на адренергічні, холінергічні, серотонінові, гістамінові та ГАМК-рецептори. Стимулює секрецію пролактину і має центральний антиеметичний ефект (пригнічення блювотного центру) за рахунок блокади дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру.
Фармакокінетика:
При прийомі внутрішньо однієї таблетки, що містить 200 мг сульпіриду, максимальна концентрація сульпіриду в плазмі крові (Сmax) досягається через 3-6 годин, і становить 0,73 мг/л і 0,25 мг/мл при прийомі однієї таблетки, що містить 50 мг .
Біологічна доступність лікарських форм, призначених для вживання, становить близько 25-35 %, і характеризується значною індивідуальною варіабельністю.
Сульпірид має лінійну кінетику після прийому доз від 50 до 300 мг.
Сульпірид швидко дифундує у тканині організму: обсяг розподілу у рівноважному стані становить 0,94 л/кг.
Зв'язування з білками плазми – приблизно 40%; препарат проникає в еритроцити за допомогою пасивної дифузії, його концентрація в плазмі крові та еритроцитах можна порівняти. Концентрація сульпіриду в спинномозковій рідині низька і становить, в середньому, близько 13% (4-29%) сироваткової концентрації. Сульпірид швидко проникає в печінку та нирки, повільніше – у тканини мозку (основна кількість препарату накопичується в гіпофізі та гіпоталамусі). Концентрація сульпіриду у ЦНС становить 2-5 % від концентрації у плазмі крові.
Сульпірид проникає крізь плацентарний бар'єр; незначна його кількість з'являється у грудному молоці.
В організмі людини сульпірид лише мало піддається метаболізму і виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації в практично незміненому вигляді (92%), а залишок елімінується з екскрементами. Плазматичний період напіввиведення (Т1/2) становить 7 годин. З грудним молоком виділяється 0,1% добової дози. Загальний плазмовий кліренс сульпіриду досягає 90-210 мл/хв, при цьому нирковий кліренс досягає дещо менших величин, ніж загальний плазмовий кліренс
Вагітність та годування груддюОбмежений досвід застосування сульпіриду вагітними жінками не виявив тератогенну дію сульпіриду. У зв'язку з недостатністю клінічних даних про застосування препарату у вагітних жінок, прийом сульпіриду під час вагітності не рекомендується.
Якщо сульпірид таки застосовувався під час вагітності, слід проводити постійне медичне спостереження за станом новонароджених, які зазнали внутрішньоутробного впливу сульпіриду. У новонароджених, які народилися від матерів, які отримували терапію нейролептиками, особливо протягом третього триместру вагітності, можливий ризик розвитку варіюючих за ступенем тяжкості та тривалості після пологів небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни. Відзначають розвиток ажитації, м'язовий гіпертонус, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес, порушення процесу годування (див. розділи «Побічна дія», «Особливі вказівки»).
Сульпірид проникає у грудне молоко. Застосування препарату в період грудного вигодовування протипоказане (див. розділ "Протипоказання").
Умови відпустки з аптекЗа рецептом на бланку 107-1/у. Рецепт залишається в аптеці.
Побічні явищаНебажані явища, що розвиваються в результаті прийому сульпіриду, подібні до небажаних явищ, що викликаються іншими нейролептиками, але частота їх розвитку менша.
Серцево-судинна система: гіпертензія, гіпотензія (при прийомі високих доз), ортостатична гіпотензія; подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, такі як шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsades de pointes), а також шлуночкова тахікардія, які можуть призводити до фібриляції шлуночків або зупинки серця, раптової смерті; венозні тромбоемболічні ускладнення, включаючи тромбоемболію легеневої артерії, іноді фатальну, тромбоз глибоких вен (див. розділ «Особливі вказівки»).
З боку центральної нервової системи: седація, сонливість, безсоння; екстрапірамідні розлади та пов'язані з ними порушення: симптоми паркінсонізму з проявом тремору, гіпокінезії (брадикінезія, амімія), м'язового гіпертонусу, вегетативні розлади (гіперсалівація, надмірна пітливість); гостра дискінезія (спастична кривошия, спазм жувальної мускулатури, окулогірний криз, тризм), дистонія, акатізія. Ці симптоми зазвичай піддаються зворотному розвитку при одночасному прийомі м-холіноблокуючих протипаркінсонічних лікарських препаратів; пізня дискінезія, що характеризується стереотипними мимовільними ритмічними рухами, головним чином, язика та/або лицьових м'язів (як і після прийому інших нейролептиків при тривалих курсах лікування протягом більше 3-х місяців), при цьому застосування м-холіноблокуючих протипаркінсонічних препаратів є неефективним або може спричинити погіршення симптомів; судоми.
З боку ендокринної системи: гіперпролактинемія.
З боку статевих органів та молочних залоз: порушення, пов'язані з гіперпролактинемією (галакторея, аменорея, гінекомастія, збільшення молочних залоз, болючість молочних залоз, оргазмічна та еректильна дисфункція).
З боку обміну речовин та харчування: гіперглікемія, збільшення маси тіла.
З боку системи травлення: сухість у роті, запор.
З боку імунної системи: Алергічні реакції.
З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.
З боку органів зору: нечіткий зір.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: холестатичний гепатит, підвищення активності мікросомальних ферментів печінки (особливо трансаміназ).
Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: синдром відміни препарату у новонароджених, які народилися від матерів, які отримували терапію нейролептиками протягом третього триместру вагітності.
Інші: злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який є фатальним ускладненням, і виникнення якого можливе при застосуванні будь-яких нейролептиків (див. розділи "З обережністю", "Особливі вказівки").
особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром:
Злоякісний нейролептичний синдром характеризується блідістю, гіпертермією, м'язовою ригідністю, дисфункцією вегетативної нервової системи, порушенням свідомості. Ознаки дисфункції вегетативної нервової системи, такі як підвищене потовиділення, лабільність артеріального тиску та пульсу можуть передувати настанню гіпертермії і, отже, бути ранніми, попереджувальними симптомами. У разі незрозумілого підвищення температури тіла лікування сульпіридом має бути припинено. Генез розвитку ЗНС залишається нез'ясованим: передбачається, що у його механізмі грає роль блокада дофамінових рецепторів у смугастому тілі та гіпоталамусі, не виключається і вроджена схильність (ідіосинкразія). Розвитку синдрому можуть сприяти інтеркурентна інфекція, дегідратація чи органічне пошкодження головного мозку.
Подовження інтервалу QT:
Сульпірид може спричиняти дозозалежне подовження інтервалу QT. Цей ефект посилює ризик розвитку серйозних шлуночкових аритмій, таких як шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsades de pointes). До початку застосування терапії нейролептиками необхідно переконатися у відсутності факторів ризику, що спричиняють розвиток тяжких порушень серцевого ритму, таких як: брадикардія з частотою серцевих скорочень менше 55 уд/хв; уповільнення внутрішньосерцевої провідності, вроджене подовження інтервалу QT або подовження інтервалу QT, пов'язане з одночасним застосуванням інших препаратів, що подовжують інтервал QT; порушення електролітного обміну: гіпомагніємія, і особливо гіпокаліємія – повинні бути скориговані; крім того, таким пацієнтам необхідно забезпечити постійний контроль вмісту електролітів у крові, ЕКГ – моніторування та постійне медичне спостереження. Пацієнтам з переліченими вище факторами ризику при необхідності призначення сульпіриду необхідно дотримуватися обережності (див. розділи «З обережністю», «Побічна дія»).
Екстрапірамідний синдром:
При екстрапірамідному синдромі, викликаному нейролептиками, слід призначати м-холіноблокуючі препарати, а не дофамінергічні агоністи (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Інсульт:
У рандомізованих клінічних дослідженнях порівняно з діями деяких атипових нейролептиків з плацебо, проведених у пацієнтів похилого віку з деменцією, спостерігалося триразове збільшення ризику розвитку цереброваскулярних подій. Механізм цього ризику не відомий. Не можна виключити збільшення такого ризику при прийомі інших нейролептиків або інших популяціях пацієнтів, тому сульпірид слід з обережністю призначати пацієнтам з факторами ризику розвитку інсульту.
Пацієнти похилого віку з деменцією:
У пацієнтів похилого віку з психозами, пов'язаними з деменцією, при лікуванні антипсихотичними препаратами спостерігалося збільшення (1,6-1,7 разів) ризику настання смерті, у більшості випадків пов'язане з серцево-судинними (серцева недостатність, раптова смерть) або інфекційними захворюваннями (Пневмонія). Аналіз 17-ти плацебо-контрольованих досліджень показав, що ризик смерті у пацієнтів похилого віку з деменцією, які отримували атипові антипсихотичні препарати, становить 4,5% та 2,6% – при застосуванні плацебо. Порівняльні дослідження підтвердили, що лікування як атиповими, так і типовими антипсихотичними препаратами може збільшувати смертність. Ступінь, до якої збільшення смертності може бути обумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, не є зрозумілим.
Венозні тромбоемболічні ускладнення:
При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозних тромбоемболічних ускладнень, включаючи тромбоемболію легеневої артерії, іноді фатальну; тромбоз глибоких вен. Тому всі можливі фактори ризику венозних тромбоемболічних ускладнень необхідно ідентифікувати на початок та під час проведення терапії препаратом; також необхідно вживати відповідних профілактичних заходів (див. розділ «З обережністю»).
Пацієнти з епілепсією:
У зв'язку з тим, що нейролептики можуть знижувати епілептогенний поріг, при призначенні сульпіриду пацієнтам з епілепсією має бути забезпечене суворе медичне спостереження.
Пацієнти з хворобою Паркінсона, які отримують дофамінергічні агоністи:
Крім виняткових випадків, сульпірид не повинен призначатися хворим, які страждають на хворобу Паркінсона. Якщо є необхідність лікування нейролептиками пацієнтів з хворобою Паркінсона, які отримують дофамінергічні агоністи, слід провести поступове зниження доз останніх до повної відміни. Різке скасування дофамінергічних препаратів може збільшити ризик розвитку у пацієнта ЗНС (див. розділи «З обережністю», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз:
При тривалому застосуванні нейролептиків рекомендується регулярно контролювати склад периферичної крові, особливо у разі появи лихоманки або приєднання інфекції нез'ясованої етіології (можливість розвитку лейкопенії та агранулоцитозу). У разі виявлення значних гематологічних змін у складі периферичної крові лікування сульпіридом слід припинити.
Пацієнти з порушеннями функції нирок:
У хворих з порушеннями ниркової функції слід використовувати зменшені дози сульпіриду (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти з цукровим діабетом або факторами ризику розвитку цукрового діабету. Оскільки є відомості про розвиток гіперглікемії у пацієнтів, які приймали атипові антипсихотичні препарати, пацієнтам із встановленим діагнозом цукрового діабету або з факторами ризику його розвитку, яким призначено лікування сульпіридом, необхідно проводити моніторинг рівня цукру в крові.
Вживання алкоголю або застосування лікарських препаратів, що містять спирт, під час лікування сульпіридом суворо забороняється.
Слід враховувати, що сульпірид при одночасному застосуванні із загальностимулюючими речовинами (наприклад, аноректики, деякі антиастматичні препарати) може викликати занепокоєння, невроз, збудливість та безсоння.
Особливих запобіжних заходів слід дотримуватися при призначенні сульпіриду молодим жінкам з менструальним циклом, що не встановився.
Рекомендується проводити постійне медичне спостереження за станом новонароджених, які зазнали внутрішньоутробного впливу сульпіриду. У новонароджених можливий ризик розвитку небажаних реакцій, що включають екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни.
Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (або без неї)
Слід брати до уваги, що у зв'язку з впливом сульпіриду на когнітивні процеси у дітей необхідно щорічно контролювати здатність дитини до навчання. Необхідно регулярно коригувати дозу з урахуванням клінічного стану дитини.
Препарат містить лактозу. Для пацієнтів з рідкісними спадковими порушеннями, включаючи непереносимість галактози, недостатність лактази або порушення всмоктування глюкози-галактози, прийом препарату не рекомендується.
Вплив на здатність керувати автотранспортом/рухомими механізмами
У зв'язку з тим, що препарат Просульпін® має седативний ефект, у період його застосування слід уникати виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (керування транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються) і т.п.).
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи невеликою кількістю води, 1-3 рази на добу, незалежно від їди. У всіх випадках слід призначати найменші ефективні дози препарату. Якщо клінічний стан пацієнта дозволяє, лікування повинне починатися з низьких доз. Мінімальна ефективна доза препарату підбирається шляхом поступового підвищення дози до досягнення необхідного ефекту. Добова доза поділяється на декілька прийомів і становить від 200 мг до 1000 мг. Не рекомендується приймати препарат у другій половині дня (після 16 години) у зв'язку з можливою активізуючою дією препарату.
Гострі та хронічні психотичні розлади: добова доза становить від 200 мг до 1000 мг, поділена на декілька прийомів.
Дози пацієнтів похилого віку: початкова доза повинна становити 1/4-1/2 дози для дорослих.
Дози для пацієнтів з порушенням функції нирок: у зв'язку з тим, що до 92% сульпіриду виводиться з організму переважно через нирки, рекомендується зменшити дозу сульпіриду та/або збільшити інтервал між прийомом окремих доз препарату залежно від показників кліренсу креатиніну (КК). При КК 30-60 мл/хв. дозу сульпіриду слід зменшити на 30%, а інтервали між прийомами препарату збільшувати в 1,5 раза; при КК 10-30 мл/хв. дозу сульпіриду слід зменшити на 50 %, а інтервали між прийомами препарату збільшувати у 2 рази; при КК менше 10 мл/хв. дозу сульпіриду слід зменшити на 70%, а інтервали між прийомами препарату збільшувати в 3 рази.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Просульпин таб 200мг 30 шт производится компанией ПРОМЕД ЦС ПРАГА. Само производство расположено в стране Чешская республика.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Просульпин таб 200мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Просульпин таб 200мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Просульпин таб 50мг 30 шт Просульпин таб 50мг 30 шт, Сульпирид белупо капс. 200мг 12 шт Сульпирид белупо капс. 200мг 12 шт, Сульпирид белупо капс. 50мг 30 шт Сульпирид белупо капс. 50мг 30 шт, Сульпирид таб 50мг бан. 30 шт Сульпирид таб 50мг бан. 30 шт, Эглонил кап. 50 мг 30 шт Эглонил кап. 50 мг 30 шт, Эглонил таб 200мг 12 шт Эглонил таб 200мг 12 шт.
Пока нет комментариев