Престилол таб п/об пленочной 5мг+10мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Престилол таб п/об пленочной 5мг+10мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
бісопрололу фумарат 5 мг (що відповідає 4,24 мг бісопрололу), периндоприлу аргінін 10 мг (що відповідає 6,79 мг периндоприлу).
допоміжні речовини:
целюлоза мікрокристалічна, кальцію карбонат, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, натрію кроскармелоза, кремній колоїдний безводний, магнію стеарат.
Плівкова оболонка
Гліцерол, гіпромелоза, макрогол 6000, магнію стеарат, титану діоксид, барвник заліза оксид жовтий, барвник заліза оксид червоний.
Опис:
довгасті двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою оранжеворозового кольору, з роздільною ризиком, з гравіюванням «5/10» на одній стороні та гравіюванням на іншій стороні.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою 5мг + 10 мг
По 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором з поліетилену та пробкою, що містить осушувач (силікагель). По 1 флакону разом з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.
Протипоказання• Гіперчутливість до бісопрололу, периндоприлу, інших інгібіторів АПФ або допоміжних речовин, що входять до складу препарату (див. розділ «Склад») • Гостра серцева недостатність або епізоди декомпенсації серцевої недостатності, коли потрібне внутрішньовенне введення інотропних препаратів; блокада 2 або 3 ступеня (без електрокардіостимулятора) • Синдром слабкості синусного вузла • Синоатріальна блокада • Виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв) • Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.) • Тяжка хронічна обструктивна хвороба легень • Виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або важкі форми синдрому Рейно • Нелікована феохромоцитома (див.розділ «Особливі вказівки») • Метаболічний ацидоз • Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) на фоні прийому інших інгібіторів АПФ в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки») • Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк • Вагітність та період грудного вигодовування (див. • Колапс • Вік до 18 років • Одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функцій нирок (СКФ<60мл/хв/1,73м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами») • Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див.розділ «Особливі вказівки») • Одночасне застосування з комбінацією сакубітрил+валсартан (див. також розділи «Особливі вказівки», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
• Екстракорпоральна терапія, що призводить до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами») • Виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує (див. також розділ «Особливі вказівки»).
З обережністю
Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку вираженої артеріальної гіпотензії, гіповолемія та гіпонатріємія (внаслідок безсольової дієти та/або попередньої терапії діуретиками, діалізу, блювання, діареї), цереброваскулярні захворювання (у тому числі недостатність мозкового кровообігу), коронарна недостатність, ангіоні негроїдної раси, фактори ризику розвитку гіперкаліємії, комбінація з препаратами літію, одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками, препаратами, що містять солі калію, блокаторами рецепторів ангіотензину, одночасне застосування з аліскиренсодержащими препаратами, комбінація з блокаторами «повільних» кальцієвих каналів препаратами центральної дії, різке припинення терапії, брадикардія, AV блокада 1 ступеня,мітральний стеноз, аортальний стеноз, гіпертрофічна кардіоміопатія, стенокардія
Принцметала, порушення функції нирок (СКФ<90мл/хв), реноваскулярна гіпертензія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки (ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності), пацієнти після трансплантації нирки, гемодіаліз з використанням високопроточних реакцій), пацієнти при проведенні процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), пацієнти під час десенсибілізуючого лікування, нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія, бронхоспазм (бронхіальна астма, обструктивні захворювання дихальних шляхів ди1) значними коливаннями концентрації глюкози в крові, строга дієта, оклюзійні захворювання периферичних артерій,хірургічне втручання/загальна анестезія (ризик розвитку надмірного зниження артеріального тиску) зо -6-фосфатдегідрогенази (поодинокі випадки розвитку гемолітичної анемії), захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), депресія (у тому числі в анамнезі).вроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (поодинокі випадки розвитку гемолітичної анемії), захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), депресія (у тому числі в анамнезі).вроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (поодинокі випадки розвитку гемолітичної анемії), захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), депресія (у тому числі в анамнезі).
Дозування5 мг+10 мг
Показання до застосуванняЛікування артеріальної гіпертензії та/або стабільної ішемічної хвороби серця та/або стабільної хронічної серцевої недостатності зі зниженою систолічною функцією лівого шлуночка у дорослих пацієнтів, яким показана терапія бісопрололом та периндоприлом у відповідних дозах.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВзаємодія між бісопрололом та периндоприлом не спостерігалась у дослідженнях за участю здорових добровольців. Нижче наведено інформацію про взаємодії з іншими препаратами.
Лікарські препарати, що викликають гіперкаліємію: Деякі лікарські препарати та класи препаратів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні лікарські препарати (НПВП) такролімус, триметоприм.
Комбінації цих препаратів збільшують ризик розвитку гіперкаліємії.
Одночасний прийом протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»):
Аліскірен: Одночасний прийом Престилолу та аліскірену протипоказаний пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок, оскільки існує ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.
Екстракорпоральні методи лікування: Екстракорпоральні методи лікування, що призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилові мембрани) та аферез ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстрану сульфату, протипоказані тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). Якщо таке лікування потрібне, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани або застосування іншого класу антигіпертензивних препаратів.
Сакубітрил + валсартан: протипоказане одночасне застосування периндоприлу з комбінацією сакубітрил + валсартан, оскільки пригнічення неприлізину одночасно із застосуванням інгібітору АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
Застосування комбінації сакубітрил + валсартан можливе не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Застосування периндоприлу можливе не раніше, ніж через 36 годин після прийому останньої дози комбінації сакубітрил + валсартан (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»).
Одночасний прийом не рекомендований:
У зв'язку з бісопрололом:
Гіпотензивні засоби центральної дії, такі як клонідин та інші (наприклад, метилдопа, моксонідин, рилменідин): одночасний прийом гіпотензивних засобів центральної дії може призвести до погіршення перебігу серцевої недостатності за рахунок зниження центрального симпатичного тонусу (зниження частоти серцевих скорочень та серцевого викиду, розширення ). Різке припинення терапії, особливо до зниження дози бетаадреноблокатора, може збільшити ризик розвитку «рикошетної» артеріальної гіпертензії.
Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): спільне застосування може впливати на атріовентрикулярну провідність, а також посилювати негативний інотропний ефект.
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл і, меншою мірою, дилтіазем): Негативний вплив на скорочувальну здатність та атріовентрикулярну провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які отримують бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та атріовентрикулярної блокади.
У зв'язку з периндоприлом:
Аліскірен: У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, також зростає ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок, підвищення частоти розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності від серцево-судинних захворювань.
Одночасне лікування інгібіторами АПФ та АРА:
Дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада ренінангіотензінальдостеронової системи шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов'язана з більш високою частотою розвитку таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія і зниження функції почок із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання», «Особливі вказівки» та «Фармакодинаміка»).
У літературі були описані випадки, коли у пацієнтів з підтвердженим атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасне застосування інгібітору АПФ та блокатора рецепторів ангіотензину було пов'язане з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та у гіперкаліємії включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, за допомогою комбінації інгібітору АПФ та антагоніста рецепторів ангіотензину II) повинна бути обмежена поодинокими випадками із ретельним моніторингом функції нирок, рівня калію та артеріального тиску. Естрамустин: Існує ризик збільшення частоти розвитку таких небажаних явищ, як ангіоневротичний набряк.
При одночасному застосуванні котримоксазолу (триметоприм+сульфаметоксазол) може підвищуватися ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливі вказівки»).
Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид), солі калію: Може розвинутись гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при поєднанні з нирковою недостатністю (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією).
Одночасне застосування периндоприлу та зазначених вище лікарських засобів не рекомендується (див. розділ «Особливі вказівки»). У разі, якщо одночасне застосування необхідне, їх слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Інформація щодо застосування спіронолактону при серцевій недостатності описана далі за текстом.
Препарати літію: При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ було описано оборотне підвищення концентрації літію в крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Застосування периндоприлу одночасно з препаратами літію не рекомендовано, але якщо застосування такої комбінації визнано необхідним, потрібний ретельний моніторинг концентрації літію у сироватці крові.
Одночасний прийом потребує особливої обережності:
У зв'язку з бісопрололом та периндоприлом:
Гіпоглікемічні засоби (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для перорального застосування):
На підставі епідеміологічних досліджень можна припустити, що застосування інгібіторів АПФ одночасно з гіпоглікемічними засобами (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для перорального застосування) може посилювати гіпоглікемічний ефект із ризиком розвитку гіпоглікемії. Розвиток цього феномену, мабуть, більш ймовірний у перші тижні комбінованої терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. Одночасний прийом бісопрололу з інсуліном та пероральними гіпоглікемічними засобами може викликати посилення гіпоглікемічного ефекту. Блокада бета-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії.
Нестероїдні протизапальні лікарські препарати (включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах > 3 г/добу): Прийом препарату Престилол® одночасно з НПЗП (тобто ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що мають протизапальну дію, інгібіторів циклооксигенези-2 гіпотензивної дії бісопрололу та периндоприлу.
Крім того, одночасний прийом інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок, включаючи можливість розвитку гострої ниркової недостатності, а також збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із початково зниженою функцією нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, рекомендується контролювати функцію нирок як на початку комбінованої терапії, так і періодично у процесі лікування.
Гіпотензивні та судинорозширювальні засоби: Одночасний прийом гіпотензивних та судинорозширювальних засобів (таких як нітрогліцерин, інші нітрати або інші судинорозширювальні засоби) або інших лікарських препаратів, які мають здатність знижувати АТ (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіізини) бісопрололу.
Трициклічні антидепресанти/антипсихотичні засоби/засоби для загальної анестезії: Одночасне застосування інгібіторів АПФ з деякими анестетиками, трициклічними антидепресантами та антипсихотичними засобами може призвести до додаткового зниження артеріального тиску.
Одночасний прийом бісопрололу та анестетиків може призвести до зменшення рефлекторної тахікардії та збільшення ризику артеріальної гіпотензії.
Симпатоміметики: Одночасний прийом бісопрололу та бета-симпатоміметиків (таких як ізопреналін, добутамін) може призвести до зниження ефекту обох препаратів.
Симпатоміметики, які активують як бета-, так і альфа-адренорецептори (наприклад, норадреналін, адреналін): комбінація з бісопрололом може виявити опосередковані альфа-адренорецепторами судинозвужувальні ефекти цих препаратів, що може призвести до підвищення артеріального тиску та посилення переміж. Такі взаємодії характерні для неселективних бетаадреноблокаторів.
Симпатоміметики можуть зменшувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.
У зв'язку з бісопрололом:
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, такі як фелодипін та амлодипін:
Одночасний прийом може збільшувати ризик гіпотензії, а також не виключено подальше погіршення насосної функції шлуночків серця у пацієнтів із серцевою недостатністю.
Антиаритмічні засоби ІІІ класу (наприклад, аміодарон): Можливе посилення впливу на атріовентрикулярну провідність.
Парасимпатоміметики: Одночасний прийом може знижувати атріовентрикулярну провідність та підвищувати ризик розвитку брадикардії.
Бета-адреноблокатори місцевої дії (наприклад, краплі очей, що призначаються для лікування глаукоми): При одночасному застосуванні можливе посилення системних ефектів бісопрололу.
Препарати наперстянки: зниження частоти серцевих скорочень, уповільнення атріовентрикулярної провідності.
У зв'язку з периндоприлом
Баклофен: Посилення антигіпертензивного ефекту. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску та за необхідності скоригувати дозу гіпотензивного препарату.
Калійнесберігаючі діуретики: У пацієнтів, які отримують діуретики, і особливо у осіб зі зниженим об'ємом циркулюючої крові та/або солей, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску на початку терапії інгібітором АПФ. Ймовірність виникнення гіпотензивних ефектів може бути знижена шляхом припинення терапії діуретиками, заповнення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) або збільшення споживання солей до початку терапії периндоприлом, а також призначення периндоприлу в низькій дозі з поступовим її збільшенням.
При артеріальній гіпертензії, коли попередня терапія діуретиками могла спричинити зниження об'єму циркулюючої крові/солей, необхідно або скасувати діуретик перед початком лікування інгібітором АПФ (у цьому випадку калійнесберігаючий діуретик пізніше може бути призначений знову після інгібітору після інгібітору). її підвищенням.
У пацієнтів з ХСН, які отримують лікування діуретиками, починати лікування інгібітором АПФ слід з дуже низьких доз і, по можливості, після зниження дози одночасного калійнесберігаючого діуретика.
У всіх випадках протягом перших тижнів терапії інгібітором АПФ потрібен контроль функції нирок (рівня креатиніну).
Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон):
При прийомі еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ у низьких дозах: при лікуванні пацієнтів із серцевою недостатністю II – IV функціонального класу за класифікацією NY 40%, що раніше проводилася терапією інгібіторами АПФ і петлевими діуретиками, є ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним результатом) особливо при недотриманні запропонованих рекомендацій щодо даної комбінації препаратів.
Перед початком комбінованої терапії слід переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня в перший місяць лікування та щомісяця у процесі лікування.
Рацекадотрил:
Повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку на фоні прийому інгібіторів АПФ (таких як периндоприл). Ризик розвитку ангіоневротичного набряку може зрости при одночасному застосуванні рацекадотрилу (протидіарейний засіб).
Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус):
При сумісному застосуванні з інгібіторами mTOR може підвищуватись ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»).
Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги:
У зв'язку з бісопрололом
Мефлохін: Підвищення ризику розвитку брадикардії.
Інгібітори моноаміноксидази (МАО) (за винятком інгібіторів МАО типу B):
Посилення антигіпертензивного ефекту бета-адреноблокаторів, але також існує ризик гіпертонічного кризу.
У зв'язку з периндоприлом
Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вілдагліптин): Підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку через зниження активності дипептидил-пептидази IV (ДПП-IV) під дією гліптину у пацієнтів, які отримують лікування інгібітором АПФ.
Препарати золота: У пацієнтів, які отримують ін'єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат) одночасно з інгібітором АПФ, включаючи периндоприл, було описано розвиток у поодиноких випадках нітритоїдних реакцій (припливи крові до обличчя, нудота, блювання та гіпотензія).
ПередозуванняДані щодо передозування у людини препаратом Престилол відсутні.
Бісопролол
Симптоми: найчастішими ознаками, на розвиток яких можна очікувати при передозуванні бета-адреноблокаторами, є брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. До цього часу було описано лише кілька випадків передозування бісопрололу (максимальна доза: 2000 мг), які мали місце у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або ІХС, з розвитком брадикардії та/або артеріальної гіпотензії. У всіх описаних пацієнтів настало одужання. Ступінь індивідуальної чутливості до бісопрололу при одноразовому прийомі високої дози варіює у широких межах, і, ймовірно, пацієнти із серцевою недостатністю є більш чутливими.
Лікування: у разі передозування лікування слід припинити та проводити підтримуючу симптоматичну терапію. Є обмежені дані, що свідчать, що бісопролол погано виводиться при діалізі. На підставі очікуваних фармакологічних ефектів та рекомендацій для інших бетаадреноблокаторів слід розглянути можливість вжиття таких заходів:
Брадикардія: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести ізопреналін або інший засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може знадобитися трансвенозна установка штучного водія ритму.
Виражена артеріальна гіпотензія: слід провести внутрішньовенне введення рідин та судинозвужувальних препаратів. Може бути ефективним внутрішньовенне введення глюкагону.
АV блокада (2 або 3 ступені): потрібний ретельний моніторинг стану пацієнта та інфузія ізопреналіну або трансвенозна установка штучного водія ритму.
Гостре погіршення перебігу серцевої недостатності: внутрішньовенне введення діуретиків, інотропних засобів, судинорозширювальних засобів.
Бронхоспазм: введення бронхолітиків, таких як ізопреналін, бета2-симпатоміметики та/або амінофілін.
Гіпоглікемія: внутрішньовенне введення глюкози.
Периндоприл Симптоми:
Дані про передозування у людини обмежені. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, відчуття серцебиття, брадикардію, запаморочення, занепокоєння та кашель.
Для лікування передозування рекомендується внутрішньовенна інфузія розчину хлориду натрію в концентрації 9 мг/мл (0,9%). При вираженій гіпотензії пацієнта слід укласти в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності може бути внутрішньовенно введений ангіотензин II та/або розчин катехоламінів. Периндоприл може бути виведений із системного кровотоку за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливі вказівки»). При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму.
Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію електролітів та креатиніну у сироватці крові.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпотензивний комбінований засіб (Бета1-адреноблокатор селективний + АПФ інгібітор).
Код АТХ: C09BX02
Фармакодинаміка:
Механізм дії
Бісопролол
Бісопролол являє собою високоселективний блокатор бета1-адренорецепторів, що не має стимулюючої та відповідної мембраностабілізуючої дії. Він виявляє лише незначну спорідненість до бета2-адренорецепторів гладких м'язів бронхів і судин, а також до бета2-адренорецепторів, що беруть участь у метаболічній регуляції. Таким чином, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, в яких беруть участь бета2-адренорецептори. Виборча дія бісопрололу на бета1-адренорецептори зберігається і за межами діапазону терапевтичних доз.
Периндоприл
Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). Ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), або кіназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом «негативного зворотного зв'язку») та зменшення секреції альдостерону.
Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів (наприклад, кашлю).
Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro.
Фармакодинамічні ефекти
Бісопролол
Бісопролол не має значних негативних інотропних ефектів.
Максимальна дія спостерігається через 3-4 години після прийому препарату. Оскільки період напіввиведення становить 10-12 годин, бісопролол діє протягом 24 годин.
Максимальний антигіпертензивний ефект бісопрололу досягається через 2 тижні.
При одноразовому прийомі пацієнтами з ішемічною хворобою серця (ІХС) без хронічної серцевої недостатності (ХСН) бісопролол уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС) та ударний об'єм, що веде до зниження серцевого викиду та споживання кисню. При постійному застосуванні вихідно підвищений периферичний судинний опір знижується. Зниження активності реніну в плазмі розглядають як один з механізмів дії, що лежать в основі антигіпертензивного ефекту бета-адреноблокаторів.
Бісопролол зменшує симпато-адренергічну реакцію, блокуючи бетаадренорецептори серця. Це веде до урізання ЧСС та скоротливості міокарда, внаслідок чого зменшується потреба міокарда в кисні, що є необхідним ефектом при стенокардії, пов'язаної з ІХС.
Періндоприл
Артеріальна гіпертензія
Периндоприл є засобом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. З огляду на його застосування відзначається зниження як систолічного, і діастолічного артеріального тиску (АТ) у становищі «лежачи» і «стоячи».
Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС.
Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровотік, швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) при цьому зазвичай не змінюється.
Клінічна ефективність та безпека
Бісопролол
У дослідженні за участю пацієнтів із ХСН III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA, які мають фракцію викиду <35% за даними ехокардіографії, було показано зниження загальної смертності з 17,3% до 11,8%. Спостерігалося зменшення випадків раптової смерті та скорочення кількості епізодів, пов'язаних із серцевою недостатністю, які потребують госпіталізації. У результаті було показано значне покращення функціонального статусу ХСН за класифікацією NYHA.
Периндоприл
Артеріальна гіпертензія:
Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом щонайменше 24 годин: спостерігаються залишкові ефекти, які становлять приблизно 87-100% від максимальних ефектів. Зниження артеріального тиску відбувається швидко. У пацієнтів, які реагують на лікування, нормалізація АТ досягається в межах місяця та зберігається без розвитку тахіфілаксії.
Припинення терапії не викликає ефекту "рикошету".
Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
Периндоприл має судинорозширювальну дію. Він сприяє відновленню еластичності великих артерій та зменшенню співвідношення товщина стінки: просвіт для дрібних артерій.
Допоміжна терапія тіазидними діуретиками викликає синергію на кшталт підсумовування ефектів. Комбінація інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також знижує ризик розвитку гіпокаліємії, пов'язаний із лікуванням діуретиком.
Пацієнти зі стабільною ішемічною хворобою серця:
Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів віком від 18 років зі стабільною ІХС без клінічних симптомів ХСН вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримували лікарські препарати на основі стандартної терапії, включаючи інгібітори агрегації тромбоцитів, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Основним критерієм ефективності була складова кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та зупинку серця з успішною реанімацією.
Терапія периндоприлом терт-бутиламіном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до суттєвого зниження абсолютного ризику ускладнень на 1,9 % (зниження відносного ризику – 20 %). У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2,2% (зниження відносного ризику – 22,4%) порівняно з групою плацебо. При додаванні периндоприлу пацієнтам, які отримували бета-адреноблокатор, спостерігалося значне зниження абсолютного ризику серцево-судинної смертності, нефатального інфаркту міокарда та/або зупинки серця з успішною реанімацією – на 2,2% (зниження відносного ризику – 24%) порівняно з терапією -адреноблокатори без додавання периндоприлу.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС):
Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II).
Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією.
Дані досліджень не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардіоваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією.
Зважаючи на схожі внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II.
Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Є дані клінічного дослідження щодо вивчення впливу додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.
Пацієнти дитячого віку:
Дані щодо безпеки та ефективності застосування препарату Престилол® у дітей відсутні.
Фармакокінетика:
Швидкість та ступінь всмоктування бісопрололу та периндоприлу у складі препарату Престилол не має істотних відмінностей від фармакокінетики бісопрололу та периндоприлу при їх прийомі окремо у вигляді монотерапії. Бісопролол
Всмоктування
Бісопролол майже повністю (>90%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Зважаючи на незначний метаболізм при першому проходженні через печінку (приблизно 10%), його біодоступність після прийому внутрішньо становить приблизно 90%.
Розподіл
Об'єм розподілу дорівнює 3,5 л/кг. Зв'язування бісопрололу з білками плазми становить приблизно 30%.
Метаболізм та виведення
Бісопролол виводиться з організму двома шляхами. 50% метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів, які потім виводяться нирками.
50%, що залишилися, виводяться нирками в незміненій формі. Загальний кліренс становить приблизно 15 л/год. Період напіввиведення з плазми становить 10-12 годин, що забезпечує збереження ефекту протягом 24 годин після прийому один раз на добу.
Особливі групи пацієнтів
Фармакокінетика бісопрололу має лінійний характер і не залежить від віку.
Оскільки виведення відбувається через нирки та печінку рівною мірою, корекція дози для пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирковою недостатністю не потрібна. Фармакокінетика у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та порушеннями функції печінки або нирок не вивчалась. У пацієнтів з ХСН III функціонального класу за класифікацією NYHA концентрація бісопрололу в плазмі крові вища, і період напіввиведення має більшу тривалість порівняно з аналогічними показниками у здорових добровольців. Максимальна концентрація в плазмі в рівноважній фазі становить 64±21 нг/мл при прийомі добової дози 10 мг, а період напіввиведення становить 17±5 годин. Периндоприл
Всмоктування
При прийомі периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 1 години. Період напіввиведення із плазми становить 1 годину. Розподіл
Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг.
Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином, з АПФ становить 20% і носить дозозалежний характер.
Метаболізм
Периндоприл є проліками. 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату.
Крім активного периндоприлату периндоприл утворює п'ять неактивних метаболітів.
Концентрація периндоприлату в плазмі досягає максимуму протягом 3-4 годин.
Прийом їжі знижує швидкість перетворення периндоприлу на периндоприлат і, отже, його біодоступність, тому периндоприлу аргінін слід приймати внутрішньо один раз на день вранці до їди.
Периндоприлат
виводиться з організму нирками, і кінцевий період напіввиведення вільної фракції становить приблизно 17 годин, в результаті рівноважний стан досягається протягом 4 діб.
Лінійність
Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі крові має лінійний характер.
Особливі групи пацієнтів
Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю. При нирковій недостатності бажано коригувати дозу залежно від ступеня порушення ниркової функції (кліренс креатиніну).
Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.
Фармакокінетика периндоприлу у пацієнтів з цирозом печінки має змінений характер: печінковий кліренс вихідної молекули знижений у два рази. Проте кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, і, отже, корекції дози не потрібно (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).
Вагітність та годування груддюРепродуктивна функція:
Клінічні дані про вплив Престилолу на репродуктивну функцію відсутні.
Вагітність:
Враховуючи вплив окремих компонентів даної комбінації, Престилол® протипоказаний при вагітності. Бісопролол
Бісопролол має фармакологічні ефекти, які можуть негативно вплинути на перебіг вагітності та/або стан плода/новонародженого (зниження плацентарного кровотоку, що супроводжується затримкою росту плода, внутрішньоутробною загибеллю плода, перериванням вагітності або передчасними пологами, а також небажані явища (наприклад ) У плода або новонародженого). Якщо необхідна терапія бета-адреноблокаторами, то в даній ситуації перевагу слід надавати бета1-адреноблокаторам. Бісопролол не слід застосовувати під час вагітності, якщо для цього немає абсолютних показань. Якщо лікування бісопрололом визнано необхідним, слід проводити моніторинг матково-плацентарного кровотоку та зростання плода. Якщо з'являється несприятливий вплив на перебіг вагітності або розвиток плода, слід розглянути альтернативні варіанти лікування. За новонародженим має бути встановлений ретельний моніторинг.
Появи симптомів гіпоглікемії та брадикардії зазвичай можна очікувати протягом перших 3 днів життя. Периндоприл
На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності. Однак не можна виключити невелике збільшення ризику порушення розвитку плода.
Пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативний гіпотензивний засіб із встановленим профілем безпеки для застосування під час вагітності. При встановленні вагітності лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити та, якщо необхідно, призначити альтернативну гіпотензивну терапію.
Відомо, що терапія інгібітором АПФ у другому та третьому триместрах вагітності може чинити фетотоксичну дію на плід у людини (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та призводити до розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія). У разі впливу інгібіторів АПФ у другому та третьому триместрі вагітності рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки функції нирок та стану кісток черепа плода.
Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»).
Період грудного вигодовування:
Препарат Престилол® протипоказаний у період грудного вигодовування. Невідомо, чи виділяється бісопролол із грудним молоком у людини. Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу у період грудного вигодовування, його прийом протипоказаний. У період грудного вигодовування рекомендується застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаНайчастіші небажані реакції при прийомі бісопрололу включають головний біль, запаморочення, погіршення перебігу серцевої недостатності, артеріальну гіпотензію, відчуття похолодання кінцівок, нудоту, блювання, біль у животі, діарею, запор, астенію та підвищену стомлюваність.
Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях, включають головний біль, запаморочення, вертиго, парестезію, порушення зору, шум у вухах, артеріальну гіпотензію, кашель, задишку, нудоту, блювання, біль у животі, діарею, запор , дисгевзію, диспепсію, свербіж шкіри, висипання на шкірі, м'язові спазми і астенію.
Для позначення частоти небажаних явищ, про які повідомлялося під час клінічних досліджень та/або в післяреєстраційний період при роздільному прийомі бісопрололу або периндоприлу, використовується така класифікація: Дуже часто (>
1/10 випадків) Часто (> 1/100, < 1/10 ) Нечасто (> 1/1000, < 1/100) Рідко (> 1/10000, < 1/1000) Дуже рідко (< 1/10000) Частота невідома (частота не може бути встановлена, виходячи з доступних даних) Інфекції інвазії
Риніт :
Бісопролол - Рідко
Периндоприл - Дуже рідко
Порушення боку крові лімфатичної системи - Бісопролол - - Периндоприл
Дуже рідко: Агранулоцитоз (див. «Особливі вказівки»), Панцитопенія, Лейкопенія, Нейтропенія (див. «Особливі вказівки»), Тромбоцитопенія (див. «Особливі вказівки»), Гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо6-фосфатдегідрогена 6-ФДГ).
Нечасто*: Еозинофілія.
Порушення з боку обміну речовин та харчування - Бісопролол - - Периндоприл
Нечасто*: Гіпоглікемія (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, Гіпонатріємія.
Психічні порушення – Бісопролол
Нечасто: Порушення сну, Депресія.
Рідко: Нічні кошмари, галюцинації - Періндоприл
Нечасто: Порушення настрою, Порушення сну
Дуже рідко: Сплутаність свідомості
Порушення з боку нервової системи - Бісопролол
Часто: Головний біль**, Запаморочення** Рідко: Непритомність - Периндоприл
Часто: Вертиго, Дисгевзія, Парестезія Нечасто
*
органів зору – Бісопролол
Рідко: Знижене сльозовиділення (враховувати у пацієнтів, які використовують контактні лінзи).
Дуже рідко: Кон'юнктивіт.
- Периндоприл
Часто: Порушення зору.
Порушення з боку слуху - Бісопролол
Рідко: Порушення слуху - Периндоприл
Часто: Шум у вухах
Порушення з боку серця - Бісопролол
Дуже часто: Брадикардія
Часто: Погіршення перебігу серцевої недостатності - Периндоприл
Нечасто*: Відчуття серцебиття, Тахікардія
Класи та системи органів MedDRA - Бісопролол
Нечасто: Порушення.
- Периндоприл
Дуже рідко: Аритмія, Стенокардія, Інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ "Особливі вказівки") Порушення з боку судин - Бісопролол
Часто: Зниження АТ та ефекти, пов'язані з цим, Відчуття похолодання або оніміння кінцівок
Нечасто: Ортостатична гіпотензія - Периндоприл
Часто: Зниження АТ та ефекти, пов'язані з цим
Нечасто*: Васкуліт
Дуже рідко: Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів з групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – Бісопролол
Нечасто: Бронхоспазм – Периндоприл
Часто: Кашель, Задишка
Нечасто: Бронхоспазм
Дуже рідко: Еозинофільна пневмонія
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту - Бісопролол
Часто: Біль у животі, Запор, Діарея, Нудота.
- Периндоприл
Часто: Біль у животі, Запор, Діарея, Нудота.
Класи та системи органів MedDRA - Бісопролол
Часто: Блювота - Периндоприл
Часто: Диспепсія, Блювота
Нечасто: Сухість слизової оболонки порожнини рота
Дуже рідко: Панкреатит
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Бісопролол
Рідко: Цитолітичний або Ц. ») - Периндоприл
Дуже рідко: Цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки») Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини – Бісопролол
Рідко: Реакції гіперчутливості (свербіж, почервоніння, висипання на шкірі).
Дуже рідко: Алопеція, Бета-адреноблокатори можуть викликати або посилювати перебіг псоріазу або можуть викликати появу псоріазоподібного висипу - Периндоприл Часто: Шкірний висип,
Шкірний
свербіж (Див. розділ «Особливі вказівки»), Кропивниця, Гіпергідроз.
Нечасто*: Реакції фоточутливості, Пемфігоїд
Рідко*: Посилення перебігу псоріазу
Дуже рідко: Багатоформна еритема
Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини – Бісопролол
Нечасто: М'язові спазми, М'язова слабкість.
- Периндоприл
Часто: М'язові спазми.
Нечасто: Артралгія, Міалгія.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів - Бісопролол - - Периндоприл
Нечасто: Порушення функції нирок
Дуже рідко: Гостра ниркова недостатність
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз - Бісопролол
Рідко: Порушення потенції - Периндоприл
Нечасто : Еректильна дисфункція
Загальні порушення та ускладнення в місці введення - Бісопролол
Часто: Астенія, Підвищена стомлюваність - Периндоприл
Часто: Астенія
Нечасто*: Біль у грудях, Недуг, Периферичні набряки, Гіпертермія Лабораторні
показники та
результати печінкових трансаміназ, Підвищення концентрації тригліцеридів - Периндоприл
Нечасто*: Підвищення концентрації сечовини в крові, Підвищення концентрації креатиніну в крові
Рідко: Підвищення активності «печінкових» трансаміназ, Підвищення концентрації білірубіну в крові
Класи та системи органів MedDRA - Бісопролол - - Периндоприл
Дуже рідко*:
Зниження гемоглобіну та гематокриту (див. розділ «Особливі вказівки») Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій - Бісопролол - - Периндоприл Нечасто*: Падіння * Оцінка
частоти спонтанним повідомленням, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.
** Зазвичай симптоми спостерігалися на початку терапії. Вони зазвичай були виражені легко і часто проходили протягом 1-2 тижнів.
Випадки виникнення синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону були виявлені при застосуванні інших інгібіторів АПФ. Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону за частотою виникнення стосується дуже рідкісних, але можливих ускладнень, зумовлених терапією інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл.
особливі вказівкиДо препарату Престилол застосовні всі особливі вказівки та запобіжні заходи, що стосуються кожного компонента.
Виражена артеріальна гіпотензія
Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Виражена гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, на тлі терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, при гемодіалізі, діареї або блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну (див. розділ «Взаємодія іншими лікарськими препаратами» та «Побічна дія»). Виражена гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів з клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш ймовірний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом «петлевих» діуретиків, гіпонатріємію чи функціональну ниркову недостатність. Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії під час початку терапії та корекції дози повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Подібний підхід застосовується і до пацієнтів з ІХС або цереброваскулярним захворюванням, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку інфаркту міокарда або гострого порушення мозкового кровообігу.
При розвитку гіпотензії пацієнта слід укласти в положення «лежачи» і при необхідності провести внутрішньовенне вливання 9 мг/мл (0,9%) розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Як правило, прийом препарату може бути продовжений після заповнення ОЦК та підвищення артеріального тиску.
У деяких пацієнтів з ХСН, які мають нормальний або знижений артеріальний тиск, може статися додаткове зниження артеріального тиску в результаті дії периндоприлу. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При розвитку симптомів гіпотензії може знадобитися зниження дози або поступове відміна препарату, або застосування його окремих компонентів у вигляді монотерапії.
Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк
Повідомлялося про поодинокі випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл (див. розділ «Побічна дія»).
Зазначені явища можуть розвинутись у будь-який момент лікування. У таких випадках слід негайно припинити лікування Престилолом. Терапія бетаадреноблокаторами має бути продовжена. Пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. У тих випадках, коли набряк зачіпає лише обличчя та губи, стан зазвичай дозволяється без лікування, хоча для полегшення симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби.
Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. Якщо у пацієнта в анамнезі є вказівка на ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із лікуванням інгібітором АПФ, то ризик розвитку ангіоневротичного набряку на фоні прийому інгібітора АПФ може бути підвищеним (див. розділ «Протипоказання»).
У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, було описано розвиток ангіоневротичного набряку кишечнику. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника.
Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, термолімус):
При сумісному застосуванні з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус), підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (у тому числі набряк дихальних шляхів або язика, що супроводжується або не супроводжується порушенням функції дихання) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») ).
Комбінація сакубітрил+валсартан
У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку протипоказано одночасне застосування периндоприлу з комбінацією сакубітрил+валсартан (див. розділ "Протипоказання"). Застосування комбінації сакубітрил+валсартан можливе не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Застосування периндоприлу можливе не раніше ніж через 36 годин після прийому комбінації сакубітрил+валсартан (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з іншими інгібіторами енкефалінази (наприклад рацекадотрилом) може бути підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У пацієнтів, які отримують периндоприл, перед призначенням інгібіторів енкефалінази (наприклад,
Печінкова недостатність
У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігається синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. Пацієнти, які приймають інгібітори АПФ, у яких розвинулась жовтяниця або значне підвищення активності ферментів печінки, повинні припинити прийом інгібітора АПФ та отримати відповідне медичне спостереження (див. розділ «Побічна дія»).
Етнічні відмінності
У пацієнтів негроїдної раси інгібітори АПФ викликають ангіоневротичний набряк частіше, ніж у пацієнтів, які є представниками інших рас.
Як і інші інгібітори АПФ, у представників негроїдної раси периндоприл може бути менш ефективним у зниженні артеріального тиску, ніж у представників інших рас, що може бути пов'язане з більш високою поширеністю низькоренінових станів у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією.
Кашель
При застосуванні інгібіторів АПФ може виникнути кашель. Характерно, що кашель є сухим, завзятим і дозволяється після припинення терапії. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю.
Гіперкаліємія
У деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, спостерігалося підвищення концентрації калію у сироватці крові. Фактори ризику гіперкаліємії включають ниркову недостатність, погіршення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз) та супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, таких як спіронолактон, амілорид), препаратів калію або замінників харчових солей/харчових добавок, що містять калій. Ризику також піддаються пацієнти, які приймають інші препарати, що сприяють підвищенню рівня калію в сироватці крові (наприклад, гепарин, котримоксазол (фіксована комбінація триметоприму і сульфаметоксазолу). калійзберігаючих діуретиків або замінників солі/харчових добавок, що калій містять, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може призвести до значного підвищення концентрації калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо одночасний прийом зазначених вище засобів необхідний, їх слід застосовувати з обережністю на фоні регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Препарати літію
Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, каліймісні замінники харчової солі та харчові добавки
Не рекомендується одночасне застосування периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калійсодержащих замінників харчової солі та харчових добавок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Фармакодинаміка»). Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під суворим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та АТ.
Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів, антиаритмічні засоби І класу
та гіпотензивні засоби центральної дії. препаратами»).
Скасування препарату
Слід уникати різкого припинення лікування бета-адреноблокаторами, особливо у пацієнтів з ІХС, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення серцевої діяльності. Дозу слід знижувати поступово, використовуючи окремі компоненти, переважно протягом 2 тижнів і паралельно з початком заміщуючого лікування (при необхідності).
Брадикардія
Якщо під час лікування частотою серцевих скорочень у стані спокою уріжається до 50-55 ударів на хвилину і менше і у пацієнта з'являються симптоми, пов'язані з брадикардією, слід почати зниження дози препарату Престилол®, використовуючи окремі компоненти з прийнятною дозою бісопрололу.
АV блокада 1 ступеня:
Враховуючи негативний дромотропний ефект, призначати бета-адреноблокатори пацієнтам з AV-блокадою 1 ступеня слід з обережністю.
Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і у випадку з іншими інгібіторами АПФ, периндоприл слід обережно призначати пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка, наприклад, при стенозі аортального клапана або при гіпертрофічній кардіомі.
Стенокардія Принцметалу:
Бета-адреноблокатори можуть збільшувати частоту та тривалість епізодів стенокардії у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. Застосування селективних бета1адреноблокаторів можливе за легкого ступеня захворювання і лише у поєднанні із судинорозширювальними засобами.
Ниркова недостатність:
У разі ниркової недостатності щоденна доза Престилолу підбирається залежно від кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Для цих пацієнтів частиною звичайної терапевтичної практики є стандартний контроль концентрації калію та креатиніну в крові (див. розділ «Побічна дія»). У пацієнтів із клінічно вираженими симптомами серцевої недостатності артеріальна гіпотензія внаслідок початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Повідомлялося про гостру ниркову недостатність, яка зазвичай мала оборотний характер.
У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували терапію інгібіторами АПФ, спостерігалося підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Цей ефект частіше спостерігався у пацієнтів із нирковою недостатністю.
Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування у таких пацієнтів слід починати з низьких доз під пильним наглядом лікаря та з обережним титруванням дози. Оскільки лікування діуретиками може робити свій внесок у розвиток описаних вище явищ, діуретики слід тимчасово скасувати та проводити моніторинг ниркової функції протягом перших тижнів терапії. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок відзначалося підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай незначне та минуще, особливо при одночасному призначенні периндоприлу та діуретика. Найімовірніше розвиток таких явищ у пацієнтів з порушенням функції нирок в анамнезі.
Може знадобитися зниження дози та/або скасування діуретика та/або периндоприлу.
Реноваскулярна гіпертензія:
У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує, на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності (див. розділ «Протипоказання»). Застосування діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатись вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці крові, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії.
Трансплантація нирки
Досвід лікування периндоприлом аргініном пацієнтів із раніше пересадженою ниркою відсутній.
Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі
У пацієнтів, які проходять гемодіаліз із застосуванням високопроточних мембран, які отримували інгібітор АПФ, були відмічені випадки розвитку анафілактоїдних реакцій.
Таким пацієнтам слід призначати гіпотензивний препарат іншого класу або застосовувати діалізну мембрану іншого типу.
Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату рідко спостерігався розвиток загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій. Ці реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасового скасування терапії інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу.
Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізації
У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах), спостерігалися анафілактоїдні реакції. Такі реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібітора АПФ, але при випадковому поновленні лікування реакції могли розвинутися знову. Як і у випадку з іншими бета-адреноблокаторами, бісопролол може підвищувати як чутливість до алергенів, так і тяжкість анафілактичних реакцій.
Лікування епінефрином (адреналіном) не завжди дає очікуваний терапевтичний ефект.
Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія
У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, були описані випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Периндоприл слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, які отримують імунодепресанти, алопуринол або прокаїнамід, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо при наявності порушення функції нирок в анамнезі. У деяких таких пацієнтів розвивалися важкі інфекції, що в ряді випадків не піддаються інтенсивній терапії антибіотиками.
При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується проводити періодичний контроль вмісту лейкоцитів у крові та проінструктувати пацієнтів про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, лихоманка).
Бронхоспазм (бронхіальна астма, обструктивне захворювання дихальних шляхів) При бронхіальній астмі та інших хронічних обструктивних хворобах легень слід проводити супутнє лікування бронходилататорами. Іноді при застосуванні бетаадреноблокаторів у пацієнтів з бронхіальною астмою може підвищуватись опір дихальних шляхів, таким чином, може знадобитися підвищення дози бета2-адреноміметиків.
Пацієнти з цукровим діабетом
Рекомендується з обережністю призначати Престилол® пацієнтам з цукровим діабетом, у яких мають місце значні коливання рівня глюкози в крові.
Симптоми гіпоглікемії можуть маскуватися ефектами бета-адреноблокаторів.
Сувора дієта
Рекомендується дотримуватись обережності при терапії пацієнтів, які дотримуються суворої дієти/пост.
Оклюзійні захворювання периферичних артерій
При прийомі бета-адреноблокаторів може спостерігатися погіршення симптомів, особливо на початкових етапах лікування.
Анестезія
У пацієнтів, яким виконується загальна анестезія, бета-адреноблокатори знижують частоту аритмій та ішемії міокарда під час вступної фази наркозу та інтубації, а також у післяопераційному періоді. В даний час рекомендується продовжувати терапію бета-адреноблокаторами у періопераційному періоді. Анестезіолог повинен бути поінформований про застосування бета-адреноблокаторів пацієнтом через можливі лікарські взаємодії, що призводять до брадіаритмії, ослаблення рефлекторної тахікардії та зниження рефлекторної здатності компенсувати ефекти, пов'язані з крововтратою. Якщо перед операцією необхідно відмінити терапію бетаадреноблокатором, це слід робити поступово і завершити скасування приблизно за 48 годин до анестезії.
У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК.
Псоріаз
Пацієнтам з псоріазом або псоріазом в анамнезі бета-адреноблокатори можна призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків.
Феохромоцитома
Пацієнтам, з підтвердженою або підозрюваною феохромоцитомою, бісопролол завжди слід призначати лише у комбінації з блокатором альфа-адренорецепторів.
Гіпертиреоз
Симптоми гіпертиреозу можуть маскуватися на фоні лікування бісопрололом.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до антигіпертензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС.
Таким чином, застосування даного препарату у таких пацієнтів не рекомендується.
Вагітність
Плануючим вагітність слід призначити альтернативний гіпотензивний засіб із встановленим профілем безпеки для застосування під час вагітності, за винятком випадків, коли терапія інгібіторами АПФ визнається необхідною. При виявленні вагітності лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і, якщо необхідно, призначити альтернативну гіпотензивну терапію (див. розділи "Протипоказання" та "Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування").
Серцева недостатність
Досвід застосування бісопрололу для лікування серцевої недостатності у пацієнтів з наступними захворюваннями та станами відсутні:
• цукровий діабет 1 типу; • тяжкі порушення функції нирок; • тяжкі порушення функції печінки; • рестриктивна кардіоміопатія; • вроджені вади серця; • гемодинамічно значущі органічні ураження клапанів серця;
Депресія
Рекомендується припинити терапію Престилол® при розвитку депресії.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами
Препарат Престилол® не має прямого впливу на здатність керувати транспортним засобом та працювати з механізмами, але в деяких пацієнтів можуть розвинутись індивідуальні реакції, пов'язані з низьким артеріальним тиском, особливо на початку лікування або при заміні препарату, а також при прийомі з алкоголем. Внаслідок цього здатність до керування транспортним засобом та роботи з механізмами може бути порушена.
Умови зберіганняЗа температури не вище 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, по 1 таблетці 1 раз на добу вранці перед їдою.
Пацієнтам, яким показаний прийом 2,5 мг бісопрололу та 2,5 мг периндоприлу, слід приймати 1/2 таблетки Престилолу 5 мг+5 мг один раз на день.
Пацієнтам, яким показаний прийом 2,5 мг бісопрололу та 5 мг периндоприлу, слід приймати 1/2 таблетки Престилолу 5 мг+10 мг один раз на день.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти з порушеннями функції нирок (див. розділи «Особливі вказівки» та «Фармакокінетика»).
Пацієнтам з порушенням функції нирок Престилол® призначається з урахуванням значень кліренсу креатиніну, як зазначено нижче:
1. КК ClCR > 60 мл/хв: 1 таб 5 мг+5 мг; 1/2 таб 5 мг +10 мг; 1 таб 10 мг+5 мг; не слід приймати, рекомендується індивідуальний вибір доз окремих компонентів при дозуванні 10 мг + 10 мг.
2. КК 30 мл/хв<ClCR < 60 мл/хв: 1/2 таб 5 мг+5 мг; при дозах 5 мг+10 мг, 10 мг+5 мг, 10 мг+10 мг не слід приймати, рекомендується індивідуальний добір доз окремих компонентів.
3. КК ClCR < 30: при дозах 5 мг+5 мг, 5 мг+10 мг,10 мг+5 мг, 10 мг+10 мг не слід приймати, рекомендується індивідуальний добір доз окремих компонентів.
Пацієнти з порушеннями функції печінки (див. розділи «Особливі вказівки» та «Фармакокінетика»).
Пацієнтам з порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна.
Літні пацієнти
Препарат слід призначати відповідно до рекомендацій для пацієнтів з порушенням функції нирок.
Діти та підлітки
Безпека та ефективність застосування препарату Престилол® у дітей та підлітків не встановлена. Відповідних даних немає. Тому призначення препарату дітям та підліткам не рекомендовано.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Престилол таб п/об пленочной 5мг+10мг 30 шт производится компанией СЕРВЬЕ. Само производство расположено в стране Франция.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Престилол таб п/об пленочной 5мг+10мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Престилол таб п/об пленочной 5мг+10мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Престилол таб п/об пленочной 10мг+10мг 30 шт Престилол таб п/об пленочной 10мг+10мг 30 шт, Престилол таб п/об пленочной 5мг+5мг 30 шт Престилол таб п/об пленочной 5мг+5мг 30 шт.