Каталог товаров

Престариум а таб п/об пленочной 10мг 30 шт

( 6 )
Бренд: СЕРВЬЕ
Наличие уточняйте
323,00 грн
292,00 грн
-9.6 %
+
  • Производитель:
    СЕРВЬЕ
Способы доставки
Способы оплаты
Описание


Престариум а таб п/об пленочной 10мг 30 шт инструкция

Склад та опис
Активна речовина:
містять аргініну периндоприлу 10 мг, що відповідає 6,790 мг периндоприлу.

допоміжні речовини:
лактози моногідрат 145,16 мг, магнію стеарат 0,90 мг, мальтодекстрин 18,00 мг, кремнію діоксид колоїдний гідрофобний 0,54 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 5,40 мг; оболонка: премікс для плівкової оболонки зеленого кольору Sepifilm NT 3407 [гліцерол (E 422a) 4,5 %, гіпромелоза (E 464) 74,8 %, макрогол 6000 1,8 %, магнію стеарат 4,5 %, титану діоксид (Е) 171) 14,11%, мідний хлорофілін (Е 141(ii)) 0,29%] 4,828 мг, макрогол 6000 0,172 мг.

Опис:
круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зеленого кольору, з гравіюванням у вигляді серця на одній стороні та логотипу фірми - на іншій.

Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою 10 мг.

По 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель вологопоглинаючий. По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.

Протипоказання- підвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин (див. розділ «Склад»), що входять до складу препарату;
- ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний із прийомом інгібітора АПФ;
- Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
- вагітність (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»);
- період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»);
- одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами» та «Фармакодинаміка» ).

- дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції;
- вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

З ОБЕРЕЖНІСТЮ (див. також розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами») Двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність лише однієї функціонуючої нирки, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.) імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), знижений обсяг циркулюючої крові (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та літію, гіперкаліємія,хірургічне втручання/загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран, десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), стан після трансплантації нирки, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія.
Дозування10 мг
Показання до застосування- артеріальна гіпертензія;
- хронічна серцева недостатність;
- профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом;
- Стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів зі стабільною ІХС.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренінангіотензин-альдостеронової системи (РААС) в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи , в порівнянні з ситуаціями, коли застосовується тільки один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакодинаміка").

Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію
Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренсодержащіе препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, Bнгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), нестероїдні протизапальні препарати циклоспорин чи такролімус, триметоприм. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії.

Одночасне застосування протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Аліскірен
У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.

Одночасне застосування не рекомендується (див. розділ «Особливі вказівки»). Аліскірен
У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.

Спільна терапія інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину
У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ.

Естрамустин
Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк.

Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид), солі калію
Гіперкаліємія (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією).

Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується (див. розділ «Особливі вказівки»). Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові.

Особливості застосування спіронолактон при серцевій недостатності описані далі за текстом.

Препарати літію
При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»).

Одночасне застосування, яке потребує особливої ​​обережності
Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування) Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Баклофен
Підсилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів.

Калійнесберігаючі діуретики
У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням.

При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітора АПФ, (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням.

При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика.

У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ.

Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон) Застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ:
При терапії серцевої недостатності II - IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40% і інгібіторами АПФ, що раніше застосовувалися, і «петлевими» діуретиками, існує ризик гіперкаліємії (з можливим летальним результатом), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації .

Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок.

Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові:
щотижня в перший місяць лікування та щомісяця у подальшому.

НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (> 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) і неселективні інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування.

Одночасне застосування, яке потребує певної обережності
Гіпотензивні препарати та вазодилататори
Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними, судинорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії.

Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином.

Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії
Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії (див. розділ «Особливі вказівки»).

Симпатоміметики
Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Препарати золота
При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції - симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.
ПередозуванняДані щодо передозування препарату обмежені.

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель.

Лікування
При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід внутрішньовенно ввести 0,9% розчин хлориду натрію. При необхідності можна ввести внутрішньовенно розчин катехоламінів. Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму шляхом діалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму.

Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)

Фармакодинаміка:
Механізм дії
Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II.

АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду.

Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом «негативного зворотного зв'язку») та зменшення секреції альдостерону.

Оскільки ангіотензинперетворюючий фермент інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю).

Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro.

Клінічна ефективність та безпека
Артеріальна гіпертензія
Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На фоні застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ) у положенні пацієнта «лежачи» та «стоячи».

Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС).

Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється.

Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 годин.

Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахіфілаксії.

Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету".

Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків.

Серцева недостатність:
Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, які отримували периндоприл, було виявлено:
- зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця;
- Зниження загального периферичного опору судин;
- підвищення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу.

Дослідження препарату в порівнянні з плацебо показало, що зміни артеріального тиску після першого прийому препарату Престаріум® А 2,5 мг у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (II - III функціональний клас за класифікацією NYHA), статистично достовірно не відрізнялися від змін артеріального тиску, що спостерігалися після прийому плацебо.

Цереброваскулярні захворювання
Результати дослідження ПРОГРЕС, де оцінювався вплив активної терапії периндоприлом (монотерапія або у комбінації з індапамідом) протягом 4 років на ризик розвитку повторного інсульту у пацієнтів, які мають цереброваскулярні захворювання в анамнезі. Після вступного періоду застосування периндоприлу третбутиламіну по 2 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 2,5 мг) один раз на день протягом двох тижнів і потім по 4 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 5 мг) один раз на день протягом наступних двох тижнів, 6105 пацієнтів були рандомізовані на дві групи: плацебо (n=3054) та периндоприл третбутиламін по 4 мг (відповідає 5 мг периндоприлу аргініну) (монотерапія) або у комбінації з індапамідом (n=3051). Індапамід додатково призначався пацієнтам, які не мали прямих показань або протипоказань для застосування діуретиків.

Ця терапія призначалася додатково до стандартної терапії інсульту та/або артеріальної гіпертензії або інших патологічних станів. Усі рандомізовані пацієнти мали в анамнезі цереброваскулярні захворювання (інсульт або транзиторну ішемічну атаку) протягом останніх 5 років. Величина АТ не була критерієм включення: 2916 пацієнтів мали артеріальну гіпертензію та 3189 – нормальний АТ. Після 3,9 років терапії величина АТ (систолічний/діастолічний) знизилася в середньому на 9,0/4,0 мм рт.ст. Також було показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного) близько 28% порівняно з плацебо (10,1% та 13,8%).

Додатково було показано значне зниження ризику:
- фатальних чи призводять до інвалідизації інсультів;
- Основні серцево-судинні ускладнення, включаючи інфаркт міокарда, в т.ч. з летальним кінцем;
- деменції, пов'язані з інсультом;
- Серйозних погіршень когнітивних функцій.

Це було відзначено як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту.

Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС) Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримали, крім досліджуваного препарату, стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бетаадреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією.

Терапія периндоприлу ербуміном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику настання комбінованої кінцевої точки на 1,9% (зниження відносного ризику – 20%). У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2,2% (зниження відносного ризику – 22,4%) порівняно з групою плацебо.

Пацієнти дитячого віку (до 18 років):
Ефективність та безпека застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена.

Є дані клінічних досліджень за участю 62 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці від 2 до 15 років зі швидкістю клубочкової фільтрації > 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла, які отримували периндоприл у дозі 0,07 мг/кг у середньому. Доза підбиралася індивідуально, залежно від загального стану пацієнта та показників його артеріального тиску у відповідь на терапію, при цьому максимальна доза становила 0,135 мг/кг/добу.

59 пацієнтів брали участь у дослідженні протягом 3-х місяців та 36 пацієнтів завершили продовжений період дослідження, який становив не менше 24 місяців (середня тривалість участі у дослідженні склала 44 місяці).

Показники систолічного та діастолічного артеріального тиску залишалися стабільними протягом усього періоду дослідження (від моменту включення до дослідження до заключної оцінки) у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпотензивні засоби, та знизилися у пацієнтів, які раніше не отримували гіпотензивну терапію.

Більше 75% дітей при останньому визначенні мали систолічний та діастолічний АТ менше 95-го перцентилю.

Дані безпеки, отримані в цьому дослідженні, узгоджуються з вже наявною інформацією щодо безпеки застосування периндоприлу.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II).

Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією.

Дані досліджень не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардиваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією.

Зважаючи на схожі внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II.

Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією.

Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань.

Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.

Фармакокінетика:
При прийомі
периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові досягається через 1 год. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності

. Приблизно 27 % загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату, утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 год після прийому внутрішньо.

Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою.

Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі має лінійний характер.

Розподіл
Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг.

Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить 20%, і має дозозалежний характер.

Виведення
Периндоприлат виводиться з організму нирками і кінцевий період напіввиведення вільної фракції становить приблизно 17 годин, в результаті рівноважний стан досягається протягом 4 діб.

Особливі групи пацієнтів
Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю.

Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.

У пацієнтів із цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, і корекції дози препарату не потрібно (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).
Вагітність та годування груддюПрестаріум А протипоказаний для застосування при вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності.

Однак не можна виключити невелике збільшення ризику порушення розвитку плода. При плануванні вагітності або її наступі під час препарату і, при необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності.

Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове обстеження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок.

Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під наглядом через ризик розвитку гіпотензії.

Період грудного вигодовування
На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко.

Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу в період грудного вигодовування його прийом не рекомендується. Переважно застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки в період грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей.

Фертильність
У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаПрофіль безпеки периндоприлу узгоджується із профілем безпеки інгібіторів АПФ.

Найбільш частими небажаними явищами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях і які спостерігалися при застосуванні периндоприлу, є: запаморочення, біль голови, парестезія, вертиго, порушення зору, шум у вухах, надмірне зниження артеріального тиску, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, порушення смаку, диспепсія, нудота, блювання, свербіж шкіри, висипання на шкірі, спазми м'язів і астенія.

Частота побічних реакцій, які були відзначені в ході клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування периндоприлу, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). Класифікацію показників частоти рекомендовано Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ).

З боку крові та лімфатичної системи
Нечасто*: еозинофілія.

Дуже рідко: зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки»).

Метаболічні порушення
Нечасто: гіпоглікемія (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»), гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки»), гіпонатріємія.

З боку центральної нервової системи
Часто: парестезія, біль голови, запаморочення, вертиго.

Нечасто: порушення сну, лабільність настрою, сонливість*, непритомність*.

Дуже рідко: сплутаність свідомості.

З боку органу зору
: Часто: порушення зору.

З боку органу слуху
Часто: шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи
Часто: надмірне зниження артеріального тиску та пов'язані з цим симптоми.

Нечасто: васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття.

Дуже рідко: порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки»).

З боку дихальної системи
Часто: кашель, задишка.

Нечасто бронхоспазм.

Дуже рідко: еозинофільна пневмонія, риніт.

З боку системи травлення
Часто: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея.

Нечасто: сухість слизової оболонки ротової порожнини.

Дуже рідко панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Дуже рідко: гепатит (холестатичний або цитолітичний) (див. розділ «Особливі вказівки»).

З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини
Часто: свербіж шкіри, висип.

Нечасто: ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані; кропив'янка (див. розділ «Особливі вказівки»).

Дуже рідко: мультиформна еритема.

Нечасто: фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини
Часто: спазми м'язів.

Нечасто: артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів
Нечасто: ниркова недостатність.

Дуже рідко: гостра ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи
Нечасто: еректильна дисфункція.

Загальні розлади та симптоми
Часто: астенія.

Нечасто: біль у грудній клітині, периферичні набряки, слабкість, лихоманка, падіння.

Лабораторні показники
Рідко: підвищення активності «печінкових» трансаміназ та білірубіну у сироватці крові.

Нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові.

*Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.

Небажані явища, зазначені у клінічних дослідженнях
У дослідженні EUROPA проводилася реєстрація лише серйозних небажаних явищ. Серйозні небажані явища були відзначені у 16 ​​(0,3%) пацієнтів у групі периндоприлу та у 12 (0,2%) пацієнтів у групі плацебо. У групі периндоприлу у 6 пацієнтів відмічено виражене зниження артеріального тиску, у 3 пацієнтів – ангіоневротичний набряк, у 1 пацієнта – раптова зупинка серця. Частота відміни препарату через кашль, виражене зниження АТ або інших випадків непереносимості була вищою в групі периндоприлу в порівнянні з групою плацебо.
особливі вказівкиІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію
При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом Престаріум® А слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії.

Артеріальна гіпотензія
Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну (див. розділи «В з іншими лікарськими препаратами» та «Побічна дія»). Симптоматична артеріальна гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів із клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш ймовірний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом «петлевих» діуретиків у високих дозах, гіпонатріємію чи функціональну ниркову недостатність. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії Престаріумом А.

Подібний підхід застосовується і у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу.

У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід перевести в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено.

У деяких пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та нормальним або зниженим АТ Престаріум® А може викликати додаткове зниження АТ. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії.

При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом.

Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія
Престаріум® А, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам.

Порушення функції нирок
Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкову дозу препарату Престаріум А вибирають в залежності від значення КК (див. розділ «Спосіб застосування та дози») і потім залежно від терапевтичного ефекту.

Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»).

Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною ХСН, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний.

У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії.

Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів.

Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз. Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі протягом перших кількох тижнів терапії.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вказівки на наявність попереднього захворювання судин нирок може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. Ймовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози Престаріум® А та/або діуретика.

Гемодіаліз
У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, було виявлено випадки розвитку анафілактичних реакцій на тлі терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. У таких ситуаціях слід розглянути можливість призначення гіпотензивного препарату іншого класу або використання діалізної мембрани іншого типу.

Трансплантація нирки
Дані про застосування препарату Престаріум А у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні.

Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк
При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі і периндоприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Побічна». дія"). При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби.

Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів.

У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи (див. розділ «Протипоказання»).

У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ.

Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника (див. розділ «Побічна дія»).

Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстранів сульфату можуть розвиватися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу.

Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації
Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів подібні реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, але при випадковому чи неакуратному відновленні лікування реакції могли розвинутися знову.

Порушення функції печінки
У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності «печінкових» ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ «Побічна дія»), пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом.

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія
На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Престаріум® А у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності вихідного порушення функції нирок.

У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату Престаріум А таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, лихоманка).

Етнічні відмінності
Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Престаріум А менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси.

Даний ефект можливо пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією.

Кашель
На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати завзятий сухий кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю.

Хірургічне втручання/загальна анестезія
У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК.

Гіперкаліємія
Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідний еплерен) , харчових добавок/препаратів калію або замінників калій містять харчової солі, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом препарату Престаріум® А та зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на фоні регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Пацієнти з цукровим діабетом
При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»).

Препарати літію
Одночасне застосування препарату Престаріум® А та препаратів літію не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки, що містять калій.
Не рекомендується одночасне призначення препарату Престаріум® А та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калій, що містять замінників харчової солі та харчових добавок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»).

Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Фармакодинаміка»). Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під суворим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та артеріального тиску.

Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією.

Вплив на здатність керувати автотранспортом та виконувати роботи, що вимагають високої швидкості психічних та фізичних реакцій
Престаріум® А, слід з обережністю застосовувати пацієнтам, керуючим автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.
Умови зберіганняЗберігати у недоступному для дітей місці.

Спеціальних умов зберігання не потрібно.
Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою.

При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації (див. розділ «Особливі вказівки») та ступінь зниження артеріального тиску на тлі терапії.

Артеріальна гіпертензія
Престаріум® А можна застосовувати як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії (Див. розділи «Протипоказання», «Особливі вказівки» та «Фармакодинаміка»).

Початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг 1 раз на добу.

У пацієнтів з вираженою активністю системи ренін-ангіотензин-альдостерон (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми, декомпенсації хронічної серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом.

Рекомендована початкова доза для таких пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу.

У разі потреби через місяць після початку терапії можна збільшити дозу препарату до 10 мг один раз на добу.

На початку терапії Престаріум® А може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Престаріум® А у цієї групи пацієнтів.

Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Престаріум® А (див. розділ «Особливі вказівки»).

При неможливості відмінити діуретики початкова доза препарату Престаріум А повинна становити 2,5 мг. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, у разі потреби, доза препарату може бути збільшена. За потреби прийом діуретиків можна відновити.

У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг на добу. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 5 мг на добу, а потім до максимальної дози – 10 мг на добу з урахуванням функції нирок.

Максимальна добова доза становить 10 мг.

Серцева недостатність
Лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю препаратом
Престаріум А в комбінації з калінейзберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат у початковій дозі 2,5 мг один раз на день, вранці. Через два тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 5 мг один раз на день за умови хорошої переносимості дози 2,5 мг та задовільної відповіді на терапію.

У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, а також у пацієнтів з групи високого ризику (пацієнти з порушеною функцією нирок та тенденцією до порушення водно-електролітного балансу, пацієнти, які одночасно отримують діуретики та/або судинорозширювально лікарські препарати), лікування має бути розпочато під ретельним медичним наглядом (Див. розділ «Особливі вказівки»).

У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії, наприклад, зі зниженим вмістом електролітів за наявності або без гіпонатріємії, з гіповолемією або інтенсивною терапією діуретиками, перед початком прийому препарату Престаріум® А, по можливості, перелічені стани повинні бути скориговані. Такі показники як величина АТ, функція нирок та вміст калію в плазмі крові повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії.

Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, терапію Престаріумом А слід починати з дози 2,5 мг протягом перших двох тижнів, потім, підвищуючи дозу до 5 мг протягом наступних двох тижнів до застосування. індапаміду.

Терапію слід розпочинати у будь-який (від двох тижнів до кількох років) час після перенесеного інсульту.

ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію
.

Через 2 тижні, при добрій переносимості препарату та з урахуванням стану функції нирок, доза може бути збільшена до 10 мг 1 раз на добу.

Літнім пацієнтам слід розпочинати терапію з дози 2,5 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 5 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі.

У пацієнтів з нирковою
недостатністю
дозу препарату слід підбирати з урахуванням кліренсу креатиніну (КК).

Дозування препарату Престаріум® А при нирковій недостатності
КК більше або дорівнює 60 мл/хв. - Рекомендована доза 5 мг/добу
КК більше 30 і менше 60 мл/хв. - Рекомендована доза
2,5 мг/добу
. 5 мг на день діалізу * діалізний кліренс периндоприлату – 70 мл/хв. Препарат слід приймати після проведення діалізу.

Печінкова недостатність
Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливі вказівки»).

Вік до 18 років
Престаріум® А не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи (див. розділ «Протипоказання»).

На даний час немає достатніх даних щодо безпеки та ефективності застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років. Наявні дані, описані в розділі «Фармакодинаміка» не дозволяють робити рекомендації щодо способу застосування та дозування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу тему

Інформація щодо даного товару


Товар Престариум а таб п/об пленочной 10мг 30 шт производится компанией СЕРВЬЕ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Престариум а таб п/об пленочной 10мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Престариум а таб п/об пленочной 10мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Периндоприл-сз таб 4мг 30 шт Периндоприл-сз таб 4мг 30 шт, Периндоприл-сз таб 8мг 30 шт Периндоприл-сз таб 8мг 30 шт, Периндоприл-сз таб 8мг 60 шт Периндоприл-сз таб 8мг 60 шт, Периндоприл таб 4 мг 30 шт Периндоприл таб 4 мг 30 шт, Периндоприл таб 4мг 30 шт вертекс Периндоприл таб 4мг 30 шт вертекс, Периндоприл таб 4мг 30 шт прана Периндоприл таб 4мг 30 шт прана, Периндоприл таб 4мг 90 шт Периндоприл таб 4мг 90 шт, Периндоприл таб 8мг 30 шт Периндоприл таб 8мг 30 шт, Периндоприл таб 8мг 30 шт прана Периндоприл таб 8мг 30 шт прана, Периндоприл таб 8мг 90 шт Периндоприл таб 8мг 90 шт, Периндоприл таб п/об пленочной 4мг 30 шт изварино фарма Периндоприл таб п/об пленочной 4мг 30 шт изварино фарма, Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт биохимик Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт биохимик, Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт изварино фарма Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт изварино фарма, Периндоприл-Тева таб п/п/об 10мг 30 шт Периндоприл-Тева таб п/п/об 10мг 30 шт, Периндоприл-Тева таб п/п/об 5мг 30 шт Периндоприл-Тева таб п/п/об 5мг 30 шт, Перинева таб 4мг 30 шт Перинева таб 4мг 30 шт, Перинева таб 4мг 90 шт Перинева таб 4мг 90 шт, Перинева таб 8мг 30 шт Перинева таб 8мг 30 шт, Перинева таб 8мг 90 шт Перинева таб 8мг 90 шт, Престариум а таб дисперг. в полости рта 10мг фл 30 шт Престариум а таб дисперг. в полости рта 10мг фл 30 шт, Престариум а таб п/об пленочной 5мг 30 шт Престариум а таб п/об пленочной 5мг 30 шт.

(21475)
Отзывы
Євген
25.04.2021, 17:15
Користуюся постійно, зберігає тиск у нормі, відмінний засіб ????
Написать отзыв
Имя*
Email
Введите комментарий*