Каталог товаров

Перинева таб 4мг 30 шт

( 49 )
Бренд: КРКА
Наличие уточняйте
303,00 грн
267,00 грн
-11.88 %
+
  • Производитель:
    КРКА
Способы доставки
Способы оплаты
Описание


Перинева таб 4мг 30 шт инструкция

Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: периндоприлу ербумін 4 мг Допоміжні

речовини:
Кальцію хлорид гексагідрат, лактози моногідрат, кросповідон, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат з одного боку. Форма випуску: Пігулки, 4 мг. Упаковка 30 таблеток.







ПротипоказанняПідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин (див. розділ «Склад»), що входять до складу препарату;
Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної недостатності (препарат Перінєва містить лактозу);
Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний із прийомом інгібітору АПФ;
Значний двосторонній стеноз ниркової артерії або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує;
Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Особливі вказівки», "Взаємодія з іншими лікарськими засобами");
Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією;
Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку;
Екстракорпоральні методи лікування, що призводять до контакту крові із негативно зарядженими поверхнями;
Вагітність (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»);
Період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»);
Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

З обережністю
Двосторонній стеноз ниркових артерій, наявність тільки однієї функціонуючої нирки, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), терапія імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцит) (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, ХСН IV функціонального класу за класифікацією NYHA, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калій, що містять замінник харчової втручання/загальна анестезія, гемодіаліз із застосуванням високопроточних мембран, десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ),стан після трансплантації нирки, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, уроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, див. також розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «.
Дозування4 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія;
Хронічна серцева недостатність;
Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом;
Стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиОдночасне застосування протипоказано.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Екстракорпоральні методи лікування.

Інгібітори нейтральної ендопептидази
Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з інгібіторами нейтральної ендопептидази, такими як сакубітрил та рацекадотрил (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, які містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.

Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію
Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскиренвмісні препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), такі як гепарин, імунодепресант, ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол). Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії.

Подвійна блокада РААС-ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії або погіршення функції нирок порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, не рекомендується у пацієнтів без цукрового діабету та/або без помірного або тяжкого порушення функції нирок (і протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ менш 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла)).

ОДНОЧАСНЕ ЗАСТОСУВАННЯ НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ.

Аліскірен
У пацієнтів, які не мають в анамнезі цукрового діабету та/або помірного порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.

Екстракорпоральні методи лікування
Екстракорпоральні методи лікування, що призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з певними високопроточними мембранами (наприклад, поліакрилонітрилові мембрани) та аферез ЛПНЩ з декстраном сульфатом підвищують ризик важких анафілактоїдних реакцій. Якщо таке лікування потрібне, слід розглянути питання щодо використання іншого типу діалізної мембрани або гіпотензивного засобу іншого класу.

Естрамустин
Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику ангіоневротичного набряку.

Рацекадотрил-інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з рацекадотрилом підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

Циклоспорин
Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшити ризик гіперкаліємії. Рекомендується проведення моніторингу вмісту калію у сироватці крові.

Гепарин
Гіперкаліємія може виникнути при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з гепарином. Рекомендується проведення моніторингу вмісту калію у сироватці крові.

Ко-тримоксазол-триметоприм + сульфаметоксазол
Відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик (такий як амілорид). Тому одночасне застосування з периндоприлом не рекомендується.

Інгібітори mTOR (mammalian Target of Rapamycin – мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсиролімус, сиролімус, еверолімус
У пацієнтів, які одночасно застосовують інгібітори mTOR, збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид, спіронолактон та його похідне еплеренон), солі калію
Особливості застосування спіронолактону при серцевій недостатності – див. підрозділ «Калійсзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон)» цього розділу. Розвиток гіперкаліємії (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується (див. розділ «Особливі вказівки»). Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові.

Препарати літію
При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід регулярно контролювати вміст літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»).

Одночасне застосування, яке вимагає особливої ​​обережності.

Гіпоглікемічні засоби-інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо
Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Баклофен
Підсилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, коригувати дозування гіпотензивних препаратів.

Калійнесберігаючі діуретики
У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування діуретиків, що особливо виводять рідину та/або солі, повинно бути або скасовано до початку застосування інгібітора АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. У пацієнтів з ХСН при застосуванні діуретиків інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнезберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну в сироватці крові) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ.

Калійзберігаючі діуретики-еплеренон, спіронолактон
Застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ. У пацієнтів з ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40 %, які раніше отримували терапію інгібіторами АПФ та «петлевими» діуретиками, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним наслідком), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації препаратів. Перед застосуванням цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у сироватці крові: щотижня в перший місяць лікування та щомісяця надалі.

НПЗП, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти-більше 3 г/добу
АПФ . Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при застосуванні цієї комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнти повинні одержувати адекватну кількість рідини. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування.

Тканинні активатори плазміногену
В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.

Одночасне застосування, яке вимагає обережності.

Гіпотензивні препарати та вазодилататори
Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними, судинорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії.

Інгібітори дипептидилпептидази 4 типу (ДПП-4) – гліптини, наприклад, лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин
Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії
Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії (див. розділ «Особливі вказівки»).

Симпатоміметики
Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Препарати золота
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, з препаратом золота (натрію ауротіомалат внутрішньовенно) був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.
ПередозуванняДані щодо передозування препарату обмежені.

Симптоми
Виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель.

Лікування
Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та прийому активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід внутрішньовенно (в/в) запровадити 0,9 % розчин натрію хлориду. При необхідності можна внутрішньовенно ввести розчин катехоламінів. Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму шляхом діалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися імплантація електрокардіостимулятора. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та вміст електролітів у сироватці крові.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) Код АТХ С09АА04

Фармакодинаміка:
Механізм дії
Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ (кініназа II) є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Через війну периндоприл знижує секрецію альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ в умовах in vitro.

Клінічна ефективність та безпека.

Артеріальна гіпертензія
Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На фоні застосування периндоприлу відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ) у положенні пацієнта «лежачи» та «стоячи». Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після вживання спостерігається виражене (порядку 87-100%) залишкове інгібування АПФ. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахікардії. Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому "скасування". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне застосування тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне застосування тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне застосування тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків.

Хронічна серцева недостатність
Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження. У пацієнтів з ХСН, які отримували периндоприл, було виявлено зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця, зниження ОПСС, підвищення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу. Периндоприл у дозі 2 мг достовірно не знижує артеріальний тиск у пацієнтів з ХСН (II-III функціональний клас за класифікацією NYHA).

Цереброваскулярні захворювання
При прийомі периндоприлу в дозі 4 мг, а також у комбінації з індапамідом відзначається зниження ризику розвитку повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного), а також додаткове зниження ризику:
фатальних чи призводять до інвалідизації інсультів;
основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у тому числі з летальним кінцем;
деменції, пов'язані з інсультом;
серйозні погіршення когнітивних функцій.

Стабільна ішемічна хвороба серця
При застосуванні периндоприлу в дозі 8 мг/добу у пацієнтів зі стабільною ІХС відзначається суттєве зниження абсолютного ризику ускладнень, передбачених основним критерієм ефективності (смертність від серцево-судинних захворювань, частота нефатального інфаркту міокарда та/або зупинки серця ).

Фармакокінетика:
Всмоктування
При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1 годину. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу із плазми становить 1 годину. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27 % загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату, утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Стах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат Перинева слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою.

Розподіл
Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить менше 30% і має дозозалежний характер.

Периндоприлат виводиться
нирками. Т1/2 вільної фракції становить 3-5 годин. «Ефективний» Т1/2 становить приблизно 17 годин, рівноважний стан у плазмі досягається протягом 4-х діб.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів:
Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю;
Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв;
У пацієнтів із цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, і корекції дози препарату Перинева® не потрібно (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливі вказівки»).
Вагітність та годування груддюВагітність
Препарат Перинева протипоказаний до застосування при вагітності (див. розділ «Протипоказання»). При плануванні вагітності або її наступі під час застосування препарату Перинева® слід негайно припинити прийом препарату і, при необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у ІІ або ІІІ триместрі вагітності,

Період грудного вигодовування
Невідомо, чи проникає периндоприл у грудне молоко. У зв'язку з цим застосування препарату Перинева у період грудного вигодовування протипоказане. Якщо застосування препарату Перинева необхідно в період грудного вигодовування, то годування груддю необхідно відмінити.

Фертильність
У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаПрофіль безпеки периндоприлу узгоджується із профілем безпеки інгібіторів АПФ. Найбільш частими небажаними явищами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях і які спостерігалися при застосуванні периндоприлу, є: запаморочення, біль голови, парестезія, вертиго, порушення зору, шум у вухах, виражене зниження АТ, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, порушення смаку, диспепсія, нудота, блювання, свербіж шкіри, висипання на шкірі, спазм м'язів і астенія.

Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто >1/10; часто від > 1/100 до < 1/10; нечасто від > 1/1000 до < 1/100; рідко від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко <1/10000; частота невідома не може бути оцінена на основі наявних даних.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи:
нечасто*: еозинофілія;
дуже рідко: зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки»).

Порушення з боку обміну речовин та харчування:
нечасто: гіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки»), гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки»), гіпонатріємія.

Порушення з боку нервової системи:
часто: парестезія, біль голови, запаморочення, вертиго;
нечасто: сонливість*, непритомність*;
дуже рідко: сплутаність свідомості.

Порушення психіки:
нечасто: порушення сну, лабільність настрою.

Порушення органу зору:
часто: порушення зору.

Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення:
часто: шум у вухах.

Порушення з боку серця:
нечасто: тахікардія, відчуття серцебиття;
дуже рідко: порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок вираженого зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки»).

Порушення з боку судин:
часто: виражене зниження артеріального тиску та пов'язані з цим симптоми;
нечасто: васкуліт;
дуже рідко: інсульт, можливо, внаслідок вираженого зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки»);
Частота невідома: синдром Рейно.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
часто: кашель, задишка;
нечасто: бронхоспазм;
дуже рідко: еозинофільна пневмонія, риніт.

Порушення з боку системи травлення:
часто: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея;
нечасто: сухість слизової оболонки ротової порожнини;
Дуже рідко: панкреатит.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
дуже рідко: гепатит (холестатичний або цитолітичний) (див. розділ «Особливі вказівки»).

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
часто: свербіж шкіри, висипання;
нечасто: ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані, кропив'янка (див. розділ «Особливі вказівки»), фотосенсибілізація*, пухирчатка*, підвищене потовиділення;
рідко: загострення псоріазу;
дуже рідко: мультиформна еритема.

Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
часто: спазм м'язів;

нечасто: артралгія, міалгія.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:
нечасто: ниркова недостатність;
дуже рідко: гостра ниркова недостатність (ГНН).

Порушення з боку статевих органів та молочної залози:
нечасто: еректильна дисфункція.

Загальні розлади та порушення у місці введення:
часто: астенія;

нечасто: біль у грудній клітині, периферичні набряки, слабкість, лихоманка, падіння.

Лабораторні та інструментальні дані:
нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові;
рідко: підвищення активності «печінкових» трансаміназ та концентрації білірубіну у сироватці крові.

*Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.

Випадки розвитку синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНР АДГ) були повідомлені при застосуванні інших інгібіторів АПФ. Синдром неадекватної секреції АДГ можна розглядати як дуже рідкісне, але можливе ускладнення, пов'язане з терапією інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл.

Небажані явища, зазначені у клінічних дослідженнях
У клінічному дослідженні проводилася реєстрація лише серйозних небажаних явищ. Серйозні небажані явища були відмічені у пацієнтів у групі периндоприлу та у пацієнтів у групі плацебо. У групі периндоприлу у пацієнтів відмічено виражене зниження артеріального тиску, ангіоневротичний набряк, раптова зупинка серця. Частота відміни периндоприлу через кашль, виражене зниження АТ або інших випадків непереносимості була вищою в групі периндоприлу в порівнянні з групою плацебо.
особливі вказівкиІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію
При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом Перінєва слід оцінити переваги та ризик для вирішення питання про продовження терапії.

Артеріальна гіпотензія
Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічна дія»). У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії препаратом Перінєва. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід перевести в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК шляхом внутрішньовенного введення 0,9 % натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. У деяких пацієнтів з ХСН та нормальним або зниженим артеріальним тиском препарат Перінева може викликати додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід перевести в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК шляхом внутрішньовенного введення 0,9 % натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. У деяких пацієнтів з ХСН та нормальним або зниженим артеріальним тиском препарат Перінева може викликати додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід перевести в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК шляхом внутрішньовенного введення 0,9 % натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. У деяких пацієнтів з ХСН та нормальним або зниженим артеріальним тиском препарат Перінева може викликати додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. При необхідності слід заповнити ОЦК шляхом внутрішньовенного введення 0,9 % натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. У деяких пацієнтів з ХСН та нормальним або зниженим артеріальним тиском препарат Перінева може викликати додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. При необхідності слід заповнити ОЦК шляхом внутрішньовенного введення 0,9 % натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. У деяких пацієнтів з ХСН та нормальним або зниженим артеріальним тиском препарат Перінева може викликати додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. У деяких пацієнтів з ХСН та нормальним або зниженим артеріальним тиском препарат Перінева може викликати додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. У деяких пацієнтів з ХСН та нормальним або зниженим артеріальним тиском препарат Перінева може викликати додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом.

ГОКМП/мітральний стеноз/аортальний стеноз
Препарат Перинева®, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, ГОКМП), а також пацієнтам з мітральним стенозом.

Порушення функції нирок
Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК < 60 мл/хв) початкову дозу препарату Перинева вибирають в залежності від значення КК (див. розділ «Спосіб застосування та дози») і потім залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»). Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною ХСН, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток ГНН, як правило, оборотний. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз. Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові протягом перших кількох тижнів терапії. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вказівки на наявність попереднього захворювання судин нирок може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. Ймовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози препарату Перинева та/або діуретика.

Гемодіаліз
У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран.

Трансплантація нирки
Дані про застосування периндоприлу у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні.

Підвищена чутливість, ангіоневротичний набряк
При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Побічна дія». дія"). При появі симптомів прийом препарату Перинева® має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при застосуванні препаратів цієї групи (див. розділ «Протипоказання»). У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі, як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній активності С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після відміни терапії інгібіторами АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника (див. розділ «Побічна дія»).

Інгібітори нейтральної ендопептидази
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, які містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.

Тканинні активатори плазміногену
В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори ДПП-4 (ситагліптин, саксагліптин, вілдагліптин, лінагліптид зи (рацекадотрил , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену

Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНГ:
У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ із застосуванням декстран сульфату можуть розвиватися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу.

Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації
Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують терапію інгібіторами АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад отрутою перетинчастокрилих комах. Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Проте, цієї реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ до початку процедури десенсибілізації.

Порушення функції печінки
У поодиноких випадках на фоні застосування інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові на фоні застосування інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ «Побічна дія»), пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом.

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія
На фоні застосування інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати препарат Перинева у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків – стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні препарату Перінєва таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, лихоманка).

Етнічні відмінності
Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, препарат Перинева менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект можливо пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією.

Кашель
На тлі терапії інгібіторами АПФ може виникати завзятий сухий кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю.

Хірургічне втручання, загальна анестезія
Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які мають хірургічне втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні препаратів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Прийом препарату Перінева слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Необхідно попередити хірурга/анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ.

Гіперкаліємія
Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплеренон, тріамтерен). добавок/препаратів калію або замінників харчової солі, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в сироватці крові (наприклад, гепарин триметоприм або ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) і особливо антагоністи альдостерону або блокатори рецепторів ангіо. Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом препарату Перинева і зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на фоні регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Цукровий діабет
При застосуванні периндоприлу у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Препарати літію
Одночасне застосування препарату Перинева® та препаратів літію не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки, що містять калій.
Хоча вміст калію в сироватці зазвичай залишається в межах норми, у деяких пацієнтів, які отримують периндоприл, може виникнути гіперкаліємія. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію або калійвмісних добавок або замінників солі може призвести до гіперкаліємії. Слід також бути обережними при одночасному призначенні периндоприлу з іншими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці крові, такими як гепарин, триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), оскільки відомо, що триметоприм діє як калійзріджувальний діу. Тому комбінація периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується.

Подвійна блокада РААС:
Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, які впливають на цю систему. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів . Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.

Первинний альдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не реагують на гіпотензивні препарати, що діють інгібуванням РААС. Тому застосування препарату Перинева у цієї групи пацієнтів не рекомендується.

Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин
Препарат Перінєва містить лактозу, тому його застосування протипоказане пацієнтам з вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Вплив на керування транспортними засобами та механізмами
Препарат Перинева® слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.
Умови зберіганняПри температурі не вище 25°С, в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації (див. розділ «Особливі вказівки») та ступінь зниження артеріального тиску на тлі терапії.

Артеріальна гіпертензія
Препарат Перинева® можна застосовувати як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Початкова доза, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з вираженою активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми, декомпенсації ХСН або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Рекомендована початкова доза для таких пацієнтів становить 2 мг 1 раз на добу. У разі потреби через місяць після початку терапії можна збільшити дозу препарату до 8 мг 1 раз на добу. На початку терапії препаратом Перинева може розвинутися симптоматична артеріальна гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Перинева у даної групи пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Перинева® (див. розділ «Особливі вказівки»). При неможливості відмінити діуретики початкова доза препарату Перинева повинна становити 2 мг на добу. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, у разі потреби, доза препарату Перинева® може бути збільшена. За потреби прийом діуретиків можна відновити. У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2 мг на добу. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 4 мг на добу, а потім до максимальної дози – 8 мг на добу з урахуванням функції нирок. Максимальна доза становить 8 мг.

Хронічна серцева недостатність
Лікування пацієнтів з ХСН препаратом Перинева® у комбінації з калійнесберігаючими діуретиками та/або дигоксином, та/або бета-адреноблокаторами рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат Перинева® у початковій дозі 2 мг 1 раз на добу, вранці. Через 2 тижні лікування доза препарату Перинева® може бути підвищена до 4 мг 1 раз на добу за умови гарної переносимості дози 2 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії (наприклад, пацієнти з порушенням водно-електролітного балансу з гіпонатріємією або без неї, пацієнти з гіповолемією або пацієнти, які приймають високі дози діуретиків), по можливості до початку прийому препарату Перінєва необхідно усунути порушення водно -Електролітного балансу та гіповолемію.

Профілактика повторного інсульту, комбінована терапія з індапамідом
У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі терапію препаратом Перинева® слід починати з добової дози 2 мг протягом перших 2-х тижнів, потім підвищуючи дозу до 4 мг протягом наступних 2-х тижнів до застосування. . Терапію слід розпочинати у будь-який час (від 2-х тижнів до кількох років) після перенесеного інсульту.

Стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію
У пацієнтів зі стабільним перебігом ІХС терапію препаратом Перинева слід починати з дози 4 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні при добрій переносимості препарату та з урахуванням стану функції нирок доза може бути збільшена до 8 мг 1 раз на добу.

Пацієнтам похилого віку слід розпочинати терапію з дози 2 мг 1 раз на добу протягом 1 тижня, потім по 4 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 8 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі.

Особливі групи пацієнтів.

Ниркова недостатність
У пацієнтів з нирковою недостатністю дозу препарату Перінєва слід підбирати з урахуванням кліренсу креатиніну (КК):
КК(мл/хв) > 60-4 мг на добу;
КК(мл/хв) > 30 і < 60-2 мг на добу;
КК(мл/хв) > 15 та < 30-2 мг через день;
КК (мл / хв) < 15 (пацієнти на гемодіалізі *) - 2 мг на день діалізу.

* Діалізний кліренс периндоприлату – 70 мл/хв. Препарат Перинева слід приймати після проведення процедури діалізу.

Пацієнтам з порушенням функції печінки
корекція дози не потрібна (див. розділи «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика», «Особливі вказівки»).

Вік до 18 років
Препарат Перинева® не слід застосовувати дітям та підліткам до 18 років, оскільки відсутні дані щодо ефективності та безпеки застосування периндоприлу у пацієнтів цієї вікової групи (див. розділ «Протипоказання»).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу тему

Інформація щодо даного товару


Товар Перинева таб 4мг 30 шт производится компанией КРКА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Перинева таб 4мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Перинева таб 4мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Периндоприл-сз таб 4мг 30 шт Периндоприл-сз таб 4мг 30 шт, Периндоприл-сз таб 8мг 30 шт Периндоприл-сз таб 8мг 30 шт, Периндоприл-сз таб 8мг 60 шт Периндоприл-сз таб 8мг 60 шт, Периндоприл таб 4 мг 30 шт Периндоприл таб 4 мг 30 шт, Периндоприл таб 4мг 30 шт вертекс Периндоприл таб 4мг 30 шт вертекс, Периндоприл таб 4мг 30 шт прана Периндоприл таб 4мг 30 шт прана, Периндоприл таб 4мг 90 шт Периндоприл таб 4мг 90 шт, Периндоприл таб 8мг 30 шт Периндоприл таб 8мг 30 шт, Периндоприл таб 8мг 30 шт прана Периндоприл таб 8мг 30 шт прана, Периндоприл таб 8мг 90 шт Периндоприл таб 8мг 90 шт, Периндоприл таб п/об пленочной 4мг 30 шт изварино фарма Периндоприл таб п/об пленочной 4мг 30 шт изварино фарма, Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт биохимик Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт биохимик, Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт изварино фарма Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт изварино фарма, Периндоприл-Тева таб п/п/об 10мг 30 шт Периндоприл-Тева таб п/п/об 10мг 30 шт, Периндоприл-Тева таб п/п/об 5мг 30 шт Периндоприл-Тева таб п/п/об 5мг 30 шт, Перинева таб 4мг 90 шт Перинева таб 4мг 90 шт, Перинева таб 8мг 30 шт Перинева таб 8мг 30 шт, Перинева таб 8мг 90 шт Перинева таб 8мг 90 шт, Престариум а таб дисперг. в полости рта 10мг фл 30 шт Престариум а таб дисперг. в полости рта 10мг фл 30 шт, Престариум а таб п/об пленочной 10мг 30 шт Престариум а таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Престариум а таб п/об пленочной 5мг 30 шт Престариум а таб п/об пленочной 5мг 30 шт.

(21562)
Отзывы
Пока нет комментариев
Написать отзыв
Имя*
Email
Введите комментарий*