Периндоприл таб 4 мг 30 шт
Периндоприл таб 4 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: периндоприлу ербумін – 4 мг.
Лактоза
(цукор молочний) – 66,5 мг; целюлоза мікрокристалічна (МКЦ-101 Преміум) – 19,0 мг, крохмаль кукурудзяний – 7,0 мг; повідон-К25 - 2,5 мг; магнію стеарат – 1,0 мг.
Опис:
Круглі плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору з ризиком та фаскою.
Форма випуску:
Пігулки 4 мг.
По 10, 30 таблеток в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки або плівки полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 10, 30 таблеток в контурну коміркову упаковку з матеріалу, комбінованого на основі фольги (тришаровий матеріал, що включає алюмінієву фольгу, плівку з орієнтованого поліаміду, полівінілхлоридну плівку) і алюмінієвої фольги друкованої лакованої.
1 або 3 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).
Протипоказання-Підвищена чутливість до периндоприлу або інших компонентів препарату, а також до інших інгібіторів АПФ.
-Вагітність (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
-Період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
-Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібітора АПФ.
-Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
-Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
-Непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
-Одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
- Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією (Див. розділ «Особливі вказівки»).
- Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку.
З обережністю:
-Реноваскулярна гіпертензія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки – ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності.
-XCH IV функціонального класу за класифікацією NYHA, гіпотензія.
-Ниркова недостатність.
-Гіповолемія та гіпонатріємія (внаслідок безсольової дієти та/або попередньої терапії діуретиками, діалізу, блювання, діареї), цереброваскулярні захворювання (у тому числі недостатність мозкового кровообігу, ІХС, коронарна недостатність) – ризик розвитку надмірного зниження АТ.
-Стеноз аортального або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), гемодіаліз з використанням високопроточних поліакрилнітрилових мембран (наприклад, AN69®).
-Стан після трансплантації нирки – відсутній досвід клінічного застосування.
- Перед процедурою аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), одночасне проведення десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих) – ризик розвитку анафілактоїдних реакцій.
-Захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак (ВКВ), склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду – ризик розвитку агранулоцитозу та нейтропенії.
-У представників негроїдної раси – ризик розвитку анафілактоїдних реакцій.
-Хірургічне втручання (загальна анестезія) – ризик розвитку надмірного артеріального тиску.
-Цукровий діабет (контроль концентрації глюкози в крові).
-Гіперкаліємія.
-Одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій, і літію.
-У пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Побічна дія», «Особливі вказівки»).
Дозування4 мг
Показання до застосування-Артеріальна гіпертензія;
-Хронічна серцева недостатність;
-профілактика повторного інсульту (у складі комбінованої терапії з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом;
-Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС): зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів зі стабільною ІХС.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЛекарственные средства, вызывающие гиперкалиемию
Некоторые лекарственные препараты других фармакологических классов могут повышать риск развития гиперкалиемии: алискирен и алискиренсодержащие препараты, соли калия, калийсберегающие диуретики, ингибиторы АПФ, антагонисты рецепторов ангиотензина II (АРА II), нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), гепарин, иммунодепрессанты , такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії.
Протипоказані комбінації
Подвійна блокада РААС У пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.
Протипоказано спільне застосування інгібіторів АПФ (включаючи периндоприл) з аліскіреном та лікарськими засобами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується в інших пацієнтів.
У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС.
Протипоказане одночасне застосування інгібіторів АПФ (включаючи периндоприл) з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Комбінації, що не рекомендуються
Подвійна блокада РААС У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.
Подвійна блокада РААС (наприклад, при поєднанні інгібітора АПФ з АРА II або аліскіреном) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ.
Естрамустин
Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк.
Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та інші лікарські препарати, що містять калій, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з калійзберігаючими діуретиками (такими як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, може призводити до гіперкалієм. особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вказаними вище лікарськими препаратами не рекомендується.
Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактон при серцевій недостатності описані далі за текстом.
Препарати літію
При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у плазмі.
Комбінації, які потребують особливої обережності
Гіпоглікемічні засоби (інсулін та гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) Застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів може посилити гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Баклофен
Підсилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів.
Калійнесберігаючі діуретики
У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також застосуванням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням.
При застосуванні діуретиків при хронічній серцевій недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ.
Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон) Застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 до 50 мг на добу та низьких доз інгібітора АПФ: при терапії ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду інгібіторами АПФ та «петлевими» діуретиками існує ризик гіперкаліємії (з можливим летальним результатом), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації препаратів.
Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок.
Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць терапії та щомісяця у подальшому.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2) и высокие дозы ацетилсалициловой кислоты (> 3 г/сутки) Одновременное применение ингибиторов АПФ с НПВП (ацетилсалициловая кислота в дозе, оказывающей противовоспалительное действие, ингибиторы ЦОГ-2 і неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні одержувати адекватну кількість рідини. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок,
Комбінації, які потребують певної обережності
Гіпотензивні препарати та вазодилататори
Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватись при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними, судинорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії.
Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії
Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії.
Симпатоміметики
Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики) можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. При застосуванні цієї комбінації слід регулярно оцінювати ефективність інгібіторів АПФ.
Ацетилсаліцилова кислота, тромболітичні засоби, бета-адреноблокатори, нітрати
Периндоприл можна комбінувати з ацетилсаліциловою кислотою (як антиагрегантний засіб), тромболітичними засобами, бета-адреноблокаторами та/або нітратами.
Препарати золота
При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.
Інгібітори mTOR (mammalian Target of Rapamycin – мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсиролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), спостереження.
Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини) (наприклад, лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вілдагліптин) У пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частот.
Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітора енкефалінази).
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, у зв'язку з чим одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане.
Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, які містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.
Тканинні активатори плазміногену
В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.
ПередозуванняДані про передозування периндоприлу обмежені.
Симптоми
Виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія), ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривога, кашель.
Лікування
Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та прийому активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу.
При вираженому зниженні артеріального тиску – надати пацієнтові горизонтальне положення з піднятими ногами та провести заходи щодо заповнення об'єму циркулюючої крові (ОЦК). Показано внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. При необхідності можливе внутрішньовенне введення альфа-адреноміметиків.
При розвитку вираженої брадикардії, яка не піддається лікарській терапії (в т. ч. атропіном), може знадобитися постановка штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати життєво важливі функції та концентрацію креатиніну та вмісту електролітів у сироватці крові. Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, може бути видалений із системного кровотоку методом гемодіалізу.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) інгібітор
Код АТХ: [C09AA04]
Фармакодинаміка:
Периндоприл являє собою інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II - ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). АПФ, або кініназа, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду.
Пригнічення АПФ призводить до зниження вмісту ангіотензину II у плазмі крові, внаслідок чого підвищується активність реніну у плазмі крові (внаслідок пригнічення негативного зворотного зв'язку, що перешкоджає вивільненню реніну) та знижується секреція альдостерону.
Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому активується система простагландинів.
Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що призводить до зниження артеріального тиску (АТ). У цьому периферичний кровотік прискорюється, проте частота серцевих скорочень (ЧСС) не зростає.
Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти периндоприлу не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro.
Клінічна ефективність та безпека
Артеріальна гіпертензія
Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості.
На фоні застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску в положенні пацієнти, «лежачи» та «стоячи».
Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни ЧСС.
Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється.
Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин.
Через 24 години після вживання спостерігається виражене (порядку 87%-100%) залишкове інгібування АПФ.
Припинення терапії не супроводжується розвитком синдрому «скасування».
Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне застосування тіазидних діуретиків посилює антигіпертензивний ефект. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків.
Серцева недостатність
Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН), які отримували периндоприл, було виявлено:
• Зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця;
• Зниження ОПСС;
•Підвищення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу.
Дослідження периндоприлу в порівнянні з плацебо показало, що зміни АТ після першого прийому периндоприлу у пацієнтів з ХСН (II-III функціональний клас за класифікацією NYHA) статистично достовірно не відрізнялися від змін АТ, що спостерігалися після прийому плацебо.
Цереброваскулярні захворювання
При застосуванні периндоприлу третбутиламіну по 2-4 мг/добу (еквівалентно 2,5-5 мг периндоприлу аргініну або периндоприлу тозилату) як у монотерапії, так і в комбінації з індапамідом, одночасно зі стандартною терапією інсульту та/або артеріальної гіпертензії , у пацієнтів, які мають в анамнезі цереброваскулярні захворювання (інсульт або транзиторну ішемічну атаку) протягом останніх 5 років, значно знижується ризик виникнення повторного інсульту (як ішемічної, так і геморагічної природи). Додатково знижується ризик розвитку летальних або інсультів, що призводять до інвалідності; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у тому числі з летальним кінцем; деменції, пов'язані з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій.
Дані терапевтичні переваги спостерігаються як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту.
Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС) На тлі терапії периндоприлом третбутиламіном по 8 мг (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну або периндоприлу тозилату) у пацієнтів зі стабільною ІХС відзначається суттєве зниження абсолютного ризику ускладнень, передбачених основним критерієм. нефатального інфаркту міокарда та/або зупинки серця з подальшою успішною реанімацією на 1,9%. У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру коронарної реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2,2% порівняно з групою плацебо.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Після прийому периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація (Сmax) у плазмі досягається через 1 годину, периндоприлату – через 3-4 години. Рівноважна концентрація (Css) створюється на 4 добу.
Розподіл
Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг.
Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить 20% і має дозозалежний характер.
Метаболізм
Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату, утворюється ще 5 метаболітів, які не мають ще фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо.
Одночасний прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою.
Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі крові носить лінійний характер.
Виведення
Периндоприлат виводиться нирками. Т1/2 вільної фракції метаболіту становить 3-5 годин. "Ефективний" Т1/2 становить приблизно 17 годин, рівноважний стан досягається протягом 4 діб.
Фармакокінетика у окремих груп пацієнтів
Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.
У пацієнтів із цирозом печінки «печінковий» кліренс периндоприлу зменшується вдвічі.
Вагітність та годування груддюПри вагітності
застосування препарату Периндоприл протипоказане.
На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при застосуванні інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Однак не можна виключити невелике збільшення ризику порушення розвитку плода.
При плануванні вагітності або її наступі препарат Периндоприл необхідно відмінити якомога раніше і, при необхідності, проводити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності.
Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення окостеніння кісток черепа плода) та розвитку ускладнень у новонароджених (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо все ж таки пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II-III триместрах вагітності, то необхідно провести ультразвукове дослідження нирок та кісток черепа плода.
Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під наглядом через ризик розвитку гіпотензії.
Період грудного вигодовування
На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу в період грудного вигодовування його застосування не рекомендується. Переважно застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки в період грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей.
Фертильність
У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаПрофіль безпеки периндоприлу узгоджується із профілем безпеки інгібіторів АПФ. Найбільш частими небажаними явищами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях і які спостерігалися при застосуванні периндоприлу, є: запаморочення, біль голови, парестезія, вертиго, порушення зору, шум у вухах, надмірне зниження артеріального тиску, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, порушення смаку, диспепсія, нудота, блювання, свербіж шкіри, висипання на шкірі, спазми м'язів і астенія.
Частота розвитку небажаних явищ класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 та <1/10), нечасто (>1/1000 та <1/100), рідко ( >1/10000 і <1/1000), дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення, частота невідома (то, можливо оцінена виходячи з наявних даних).
Порушення з боку нервової системи: часто головний біль, парестезія, запаморочення, вертиго; нечасто - сонливість, непритомність; дуже рідко – сплутаність свідомості.
Порушення психіки: нечасто – порушення сну, лабільність настрою.
Порушення з боку органу зору: часто – порушення зору.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – шум у вухах.
Порушення з боку серця: нечасто – серцебиття, тахікардія; дуже рідко – стенокардія, порушення ритму серця, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок вираженої гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення з боку судин: часто – виражене зниження артеріального тиску та пов'язані з цими симптомами; нечасто – васкуліт; дуже рідко – інсульт, можливо, внаслідок вираженої гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель, задишка; нечасто – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія, риніт.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея, запор; нечасто – сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит, ангіоневротичний набряк кишківника.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення з боку шкірних покривів і підшкірних тканин: часто – висипання на шкірі, свербіж шкіри; нечасто – ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки»), кропив'янка, фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення; рідко – загострення перебігу псоріазу; дуже рідко – мультиформна еритема.
Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – спазми м'язів; нечасто – артралгія, міалгія.
Порушення з боку нирок та сечовидільної системи: нечасто – ниркова недостатність; дуже рідко – гостра ниркова недостатність.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція.
Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія; нечасто – біль у грудній клітці, периферичні набряки, загальне нездужання, пропасниця, падіння.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія; дуже рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіпоглікемія (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки»), гіпонатріємія.
Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення концентрації сечовини у сироватці крові та креатиніну плазми крові; рідко – підвищення активності «печінкових» трансаміназ та білірубіну в сироватці крові.
Небажані явища, зазначені у клінічних дослідженнях
У дослідженні EUROPA проводилася реєстрація лише серйозних небажаних явищ. Серйозні небажані явища були відзначені у 16 (0,3%) пацієнтів у групі периндоприлу та у 12 (0,2%) пацієнтів у групі плацебо. У групі периндоприлу у 6 пацієнтів відмічено виражене зниження артеріального тиску, а у 3 пацієнтів – ангіоневротичний набряк, у 1 пацієнта – раптова зупинка серця. Частота відміни препарату через кашль, виражене зниження АТ або інших випадків непереносимості була вищою в групі периндоприлу в порівнянні з групою плацебо.
особливі вказівкиСтабільна ІХС При розвитку епізоду нестабільної стенокардії (значного чи ні) протягом першого місяця терапії препаратом Периндоприл необхідно оцінити співвідношення користь/ризик при терапії цим препаратом.
Артеріальна гіпотензія
Інгібітори АПФ можуть спричинити різке зниження артеріального тиску. У пацієнтів з неускладненою гіпертензією симптоматична артеріальна гіпотензія розвивається рідко.
Ризик надмірного зниження артеріального тиску підвищений у пацієнтів зі зниженим обсягом циркулюючої крові (ОЦК), що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізу, а також при діареї або блюванні, або з тяжкою ренін-залежною артеріальною гіпертензією (см. розділи "Взаємодія з іншими лікарськими засобами", "Побічна дія").
Симптоматична артеріальна гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів із клінічними проявами серцевої недостатності, як за наявності супутньої ниркової недостатності, так і за її відсутності.
Найчастіше виражена артеріальна гіпотензія може розвинутись у пацієнтів з тяжчою XCH, які приймають «петлеві» діуретики у високих дозах, а також на тлі гіпонатріємії або ниркової недостатності. Цим пацієнтам рекомендується ретельне медичне спостереження на початку терапії та при титруванні доз препарату Периндоприл. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу.
У разі розвитку гіпотензії необхідно надати пацієнтові горизонтальне положення з піднятими ногами, і при необхідності ввести внутрішньовенно 0,9% розчин натрію хлориду для збільшення ОЦК.
Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшої терапії. Після відновлення ОЦК та артеріального тиску лікування може бути продовжене за умови ретельного підбору дози препарату.
У деяких пацієнтів з ХСН та нормальним або низьким артеріальним тиском під час терапії препаратом Периндоприл може статися додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект очікуємо і зазвичай не є підставою для відміни препарату. Якщо артеріальна гіпотензія супроводжується клінічними проявами, може знадобитися зменшення дози або відміна препарату Периндоприл.
Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія
Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом.
Порушення функції нирок
У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкова доза препарату Периндоприл повинна бути підібрана відповідно до КК (див. розділ «Спосіб застосування та дози») і потім – залежно від терапевтичної відповіді. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»).
У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що розвивається у початковому періоді терапії інгібіторами АПФ, може призвести до погіршення функції нирок.
У таких пацієнтів іноді спостерігалися випадки розвитку гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотної.
У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ відзначалося підвищення сироваткової концентрації сечовини та креатиніну, оборотне після відміни терапії. У пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією на фоні терапії інгібіторами АПФ існує підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких пацієнтів має починатися під ретельним медичним наглядом, з малих доз препарату та при подальшому адекватному доборі дози. Протягом перших тижнів терапії препаратом Периндоприл необхідно відмінити діуретичні засоби та регулярно контролювати функцію нирок.
У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, за наявності раніше не виявленої ниркової недостатності, особливо при супутній терапії діуретиками, відзначалося незначне та тимчасове підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цьому випадку рекомендується зменшення дози препарату Периндоприл та/або відміна діуретичного засобу.
Гемодіаліз
У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), та приймають одночасно інгібітори АПФ, було відмічено декілька випадків розвитку стійких, що загрожують життю анафілактичних реакцій. При необхідності проведення гемодіалізу необхідно використовувати інший тип мембран.
Трансплантація нирки
Досвід застосування препарату Периндоприл у пацієнтів із нещодавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній.
Підвищена чутливість, ангіоневротичний набряк
При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Побічна дія») .
Цей стан може розвинутись у будь-який момент лікування. При розвитку ангіоневротичного набряку лікування має бути негайно припинено, пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного зникнення симптомів. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. При розвитку ангіоневротичного набряку необхідно негайно підшкірно ввести епінефрин (адреналін) та забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів.
У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи (див. розділ «Протипоказання»).
У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках, без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника (див. розділ «Побічна дія»).
Спільне застосування з інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin – мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсіролімусом, сиролімусом, еверолімусом, рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї).
У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, рацекадотрилом, естрамустином, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з порушенням функції дихання або без нього) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Анафілактоїдні реакції під час проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстранів сульфату можуть розвиватися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу.
Анафілактичні реакції під час проведення десенсибілізації
Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Проте, цієї реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ до початку процедури десенсибілізації.
Порушення функції печінки
У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий.
Якщо під час прийому інгібітора АПФ з'являється жовтяниця або спостерігається підвищення активності печінкових ферментів, інгібітор АПФ слід негайно відмінити, а пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом. Також необхідно провести відповідне обстеження (див. розділ «Побічна дія»).
Нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія
У пацієнтів на фоні терапії інгібіторами АПФ були виявлені випадки розвитку нейтропенії, агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. При нормальній функції нирок відсутність інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко. Препарат Периндоприл необхідно з дуже великою обережністю застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (наприклад, ВКВ, склеродермія), які одночасно отримують імунодепресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, а також при комбінуванні всіх перелічених факторів, особливо при порушенні функції нирок. У таких пацієнтів можливий розвиток тяжких інфекцій, стійких до інтенсивної антибіотикотерапії.
Етнічні відмінності
Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Периндоприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси.
Даний ефект можливо пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією.
Кашель
На тлі терапії інгібіторами АПФ може розвинутись сухий кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати при диференціальній діагностиці кашлю.
Хірургічне втручання та загальна анестезія
У пацієнтів, які потребують великого хірургічного втручання або проведення загальної анестезії препаратами, що викликають гіпотензію, інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, можуть блокувати утворення ангіотензину II при компенсаторному вивільненні реніну. За добу до хірургічного втручання терапію інгібіторами АПФ необхідно відмінити. Якщо інгібітор АПФ відмінити неможливо, то артеріальна гіпотензія, що розвивається за цим механізмом, може бути скоригована збільшенням ОЦК. Необхідно попередити хірурга/анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ.
Гіперкаліємія
На тлі терапії інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл, у деяких пацієнтів може збільшуватися вміст калію в крові. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплеренон, триамтерен) калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом периндоприлу та зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на фоні регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Цукровий діабет
У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Препарати літію
Одночасне застосування препарату Периндоприл та препаратів літію не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки, що містять калій.
Не рекомендується одночасне застосування препарату Периндоприл і калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію та замінників харчових солей, що містять калій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену (інгібітору реніну) підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену не рекомендована (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Якщо терапія за допомогою подвійної блокади є абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та АТ.
Аліскірен та аліскіренвмісні препарати
Протипоказано одночасне застосування препарату Периндоприл у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів: зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.
Протипоказане застосування інгібіторів АПФ з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ «Протипоказання»).
Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази
У пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази відмічені поодинокі випадки розвитку гемолітичної анемії (див. розділ «Побічна дія»).
Вплив на керування транспортними засобами та механізмами
Препарат Периндоприл слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції, у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С у вторинній упаковці (пачці). Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендується приймати один раз на добу, перед їдою, переважно вранці, не розжовуючи.
Доза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції на лікування.
Артеріальна гіпертензія
Препарат Периндоприл можна застосовувати в монотерапії та в комбінації з іншими гіпотензивними препаратами.
Рекомендована початкова доза 4 мг один раз на день, вранці.
У пацієнтів з вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) (особливо, при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів у плазмі крові, XCH у стадії декомпенсації або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом.
Рекомендована початкова доза для таких пацієнтів становить 2 мг (1/2 таблетки 4 мг) на добу за один прийом. У разі потреби через місяць дозу можна збільшити до 8 мг 1 раз на добу.
На початку терапії препаратом Периндоприл може виникнути симптоматична гіпотензія. У пацієнтів, які отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів у крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Периндоприл у даної категорії пацієнтів.
Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування препаратом Периндоприл (див. розділ «Особливі вказівки»).
При неможливості відмінити діуретики початкова доза периндоприлу повинна становити 2 мг (1/2 таблетки 4 мг) на добу, в один прийом. При цьому необхідний контроль АТ, функції нирок та вмісту калію у сироватці крові.
Надалі доза препарату, за потреби, може бути збільшена, залежно від динаміки АТ. При необхідності може бути відновлена терапія діуретиком.
У пацієнтів похилого віку початкова добова доза, що рекомендується, – 2 мг (1/2 таблетки 4 мг), в один прийом. Надалі через місяць дозу можна поступово збільшити до 4 мг на добу та, за необхідності, до максимальної – 8 мг один раз на добу з урахуванням стану нирок (див. таблицю №1). Максимальна доза становить 8 мг.
Хронічна серцева недостатність
Лікування пацієнтів із ХСН препаратом Периндоприл у комбінації з калійнесберігаючими діуретиками та/або бета-адреноблокаторами та/або дигоксином рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат у дозі 2 мг (1/2 таблетки 4 мг) вранці, один раз на добу. Через 2 тижні доза може бути збільшена до 4 мг на добу в один прийом за умови гарної переносимості дози 2 мг та задовільної відповіді на терапію.
У пацієнтів з XCH, нирковою недостатністю та зі схильністю до водно-електролітних порушень (гіпонатріємія), а також у пацієнтів, які приймають одночасно діуретики та/або вазодилататори, лікування препаратом Периндоприл починають під суворим медичним наглядом.
У пацієнтів з високим ризиком розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії (наприклад, при прийомі високих доз діуретиків), по можливості, до початку застосування Периндоприлу необхідно усунути гіповолемію та водно-електролітні порушення. Рекомендується перед початком терапії та під час її проведення ретельно контролювати АТ, стан функції нирок та вміст калію у сироватці крові.
Профілактика повторного інсульту (у складі комбінованої терапії з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом
У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, терапію препаратом Периндоприл слід починати з 2 мг (1/2 таблетки 4 мг) протягом перших 2-х тижнів, потім підвищуючи дозу до 4 мг протягом 2-х тижнів до застосування індапаміду.
Терапію слід розпочинати у будь-який час (від 2-х тижнів до кількох років) після перенесеного інсульту.
Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС) Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС): зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.
У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС рекомендована початкова доза Периндоприлу становить 4 мг один раз на добу. Через 2 тижні дозу можна збільшити до 8 мг на добу, за умови хорошої переносимості дози 4 мг на добу та контролю функції нирок.
Лікування пацієнтів похилого віку повинне починатися з дози 2 мг (1/2 таблетки 4 мг), яку через тиждень можна збільшити до 4 мг на добу. Надалі, за потреби, ще за тиждень можна збільшити до 8 мг на добу з обов'язковим контролем функції нирок. У пацієнтів похилого віку дозу препарату можна збільшувати лише при добрій переносимості попередньої, нижчої дози.
Особливі групи пацієнтів
При нирковій недостатності: у пацієнтів із захворюваннями нирок доза периндоприлу встановлюється залежно від ступеня порушень функції нирок (кліренсу креатиніну). Контроль стану пацієнта зазвичай включає регулярне визначення вмісту калію і креатиніну в сироватці крові.
Таблиця 1. Дозування препарату Периндоприл при нирковій недостатності
Кліренс креатиніну від 60 мл/хв. і вище (КК) – рекомендована доза 4 мг;
Кліренс креатиніну від 30 до 60 мл/хв. (КК) – рекомендована доза 2 мг (1/2 таблетки 4 мг);
Кліренс креатиніну від 15 до 30мл/хв. (КК) – рекомендована доза 2 мг (1/2 таблетки 4 мг) через день;
Кліренс креатиніну пацієнти на гемодіалізі * (КК менше 15 мл/хв.) (КК) – рекомендована доза 2 мг (1/2 таблетки 4 мг) на день діалізу.
* - Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.
Препарат Периндоприл необхідно приймати після сеансу діалізу;
При захворюваннях печінки корекція дози не потрібна.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Периндоприл таб 4 мг 30 шт производится компанией ОЗОН. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Периндоприл таб 4 мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Периндоприл таб 4 мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Периндоприл-сз таб 4мг 30 шт Периндоприл-сз таб 4мг 30 шт, Периндоприл-сз таб 8мг 30 шт Периндоприл-сз таб 8мг 30 шт, Периндоприл-сз таб 8мг 60 шт Периндоприл-сз таб 8мг 60 шт, Периндоприл таб 4 мг 30 шт Периндоприл таб 4 мг 30 шт, Периндоприл таб 4мг 30 шт вертекс Периндоприл таб 4мг 30 шт вертекс, Периндоприл таб 4мг 30 шт прана Периндоприл таб 4мг 30 шт прана, Периндоприл таб 4мг 90 шт Периндоприл таб 4мг 90 шт, Периндоприл таб 8мг 30 шт Периндоприл таб 8мг 30 шт, Периндоприл таб 8мг 30 шт прана Периндоприл таб 8мг 30 шт прана, Периндоприл таб п/об пленочной 4мг 30 шт изварино фарма Периндоприл таб п/об пленочной 4мг 30 шт изварино фарма, Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт биохимик Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт биохимик, Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт изварино фарма Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт изварино фарма, Периндоприл-Тева таб п/п/об 10мг 30 шт Периндоприл-Тева таб п/п/об 10мг 30 шт, Периндоприл-Тева таб п/п/об 5мг 30 шт Периндоприл-Тева таб п/п/об 5мг 30 шт, Перинева таб 4мг 30 шт Перинева таб 4мг 30 шт, Перинева таб 4мг 90 шт Перинева таб 4мг 90 шт, Перинева таб 8мг 30 шт Перинева таб 8мг 30 шт, Перинева таб 8мг 90 шт Перинева таб 8мг 90 шт, Престариум а таб дисперг. в полости рта 10мг фл 30 шт Престариум а таб дисперг. в полости рта 10мг фл 30 шт, Престариум а таб п/об пленочной 10мг 30 шт Престариум а таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Престариум а таб п/об пленочной 5мг 30 шт Престариум а таб п/об пленочной 5мг 30 шт.
Пока нет комментариев