Периндоприл-Тева таб п/п/об 10мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Периндоприл-Тева таб п/п/об 10мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
периндоприл тозилат 10,00 мг, що відповідає периндоприлу 6,790 мг;
допоміжні речовини:
лактози моногідрат 143,924 мг; крохмаль кукурудзяний 5,40 мг; натрію гідрокарбонат 3,172 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 14,40 мг; повідон-К30 3,60 мг; магнію стеарат 1,80 мг;
оболонка: Опадрай II зелений 85F210013 (полівініловий спирт частково гідролізований 3,6000 мг; титану діоксид (E171) 2,1330 мг; макрогол-3350 1,8180 мг; тальк 1,3320 мг; індигокармін (Е1) діамантовий блакитний (Е133) 0,0315 мг; барвник оксид заліза жовтий (E172) 0,0180 мг; барвник хіноліновий жовтий (Е104) 0,0180 мг).
Опис:
Круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою зеленого кольору. З одного боку - гравіювання «10», з іншого - «Т». На поперечному розрізі – ядро білого або майже білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою 10 мг.
По 30 таблеток у білий поліпропіленовий контейнер з поліетиленовою кришкою з вставкою, що осушує, з поліетиленовим обмежувачем з контролем першого розкриття. 1 контейнер разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до периндоприлу або до інших компонентів препарату, а також до інших інгібіторів АПФ; вагітність; період грудного вигодовування; ангіоневротичний набряк в анамнезі (спадковий, ідіопатичний або ангіоневротичний набряк унаслідок прийому інгібіторів АПФ); спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальaбсорбції; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) < 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) .
З обережністю
Реноваскулярна гіпертензія, двосторонній стеноз ниркових артерій, наявність однієї функціонуючої нирки, стеноз артерії єдиної нирки – ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності; ХСН у стадії декомпенсації, артеріальна гіпотензія; хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв); гіповолемія та гіпонатріємія (внаслідок безсольової дієти та/або попередньої терапії діуретиками, діаліз, блювання, діарея), цереброваскулярні захворювання (у тому числі недостатність мозкового кровообігу, ІХС, коронарна недостатність) – ризик розвитку надмірного зниження артеріального тиску; стеноз аортального або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), гемодіаліз з використанням високопроточних поліакрилнітрилових мембран – ризик розвитку анафілактоїдних реакцій; стан після трансплантації нирки – відсутній досвід клінічного застосування; перед процедурою аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ); одночасне проведення десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих) – ризик розвитку анафілактоїдних реакцій; захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак (ВКВ), склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду – ризик розвитку агранулоцитозу та нейтропенії; вроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази – поодинокі випадки розвитку гемолітичної анемії; застосування у представників негроїдної раси; хірургічне втручання (загальна анестезія) – ризик розвитку надмірного зниження АТ; цукровий діабет (контроль концентрації глюкози у крові); гіперкаліємія; літній вік.
Дозування10 мг
Показання до застосування- Артеріальна гіпертензія;
- хронічна серцева недостатність;
- профілактика повторного інсульту (у складі комплексної терапії з індапамідом) у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі (інсульт або транзиторна церебральна ішемічна атака);
- Стабільна ІХС: зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів зі стабільною ІХС.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЛікарські засоби, що викликають гіперкаліємію
Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренсодержащіе препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), не АРВ II , імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії.
Одночасне застосування протипоказано
Аліскірен
У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м
2 площі поверхні тіла) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.
Одночасне застосування не рекомендується
Аліскірен
У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.
Подвійна блокада РААС У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та ухуд гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітора АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію в плазмі та АТ.
Естрамустин
Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк.
Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид), препарати калію.
Зазвичай на тлі терапії інгібіторами АПФ вміст калію в сироватці крові залишається в межах нормальних значень, але в деяких пацієнтів може розвиватися гіперкаліємія. Комбіноване застосування інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон та його похідне еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію може викликати гіперкаліємію (з можливим летальним наслідком), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Тому не рекомендується комбінувати периндоприл із цими препаратами. Призначати ці комбінації слід лише у разі гіпокаліємії, дотримуючись запобіжних заходів та регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові.
Особливості застосування спіронолактон при серцевій недостатності описані далі за текстом.
Літій
При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ можливий розвиток оборотного підвищення вмісту літію у сироватці крові та літієвої токсичності. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з тіазидними діуретиками може додатково збільшити вміст літію у сироватці крові та збільшувати ризик розвитку його токсичних ефектів. Одночасне застосування препарату ПериндоприлТева та препаратів літію не рекомендується. За необхідності такої комбінованої терапії вона проводиться під регулярним контролем вмісту літію у сироватці крові.
Одночасне застосування з лікарськими засобами, що потребує особливої обережності
Калійнесберігаючі діуретики
У пацієнтів, які приймають діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібіторами АПФ може розвинутись надмірна артеріальна гіпотензія. Ризик надмірного зниження АТ можна зменшити шляхом відміни діуретика, внутрішньовенного введення 0,9% розчину натрію хлориду, а також призначаючи інгібітор АПФ у нижчих дозах. Подальше підвищення дози периндоприлу має здійснюватись з обережністю.
При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітора АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій із подальшим поступовим її збільшенням.
При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика.
У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ.
Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон) Застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії серцевої недостатності II - IV функціонального класу за класифікацією NYНА з
фракцією інгібіторами АПФ і «петлевими» діуретиками, що раніше застосовувалися, існує ризик гіперкаліємії (з можливим летальним результатом), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації препаратів.
Перед застосуванням цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок.
Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня в перший місяць лікування та щомісяця у подальшому.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі ацетилсаліцилова кислота у дозах від 3 г/добу та вище
Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування.
Гіпоглікемічні засоби
Одночасне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо) може посилити гіпоглікемічний ефект, аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, цей феномен виникає у перші тижні одночасної терапії у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Баклофен
Підсилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів.
Одночасне застосування з лікарськими засобами, що потребує певної обережності
Інші гіпотензивні засоби та вазодилататори
Одночасне застосування периндоприлу з іншими гіпотензивними засобами може посилити антигіпертензивний ефект препарату. Одночасне застосування нітрогліцерину, інших нітратів або вазодилататорів може призвести до додаткового антигіпертензивного ефекту.
Ацетилсаліцилова кислота, тромболітичні засоби, бета-адреноблокатори та нітрати
Периндоприл можна комбінувати з ацетилсаліциловою кислотою (як антиагрегантний засіб), тромболітичними засобами та бета-адреноблокаторами та/або нітратами.
Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином.
Трициклічні антидепресанти/антипсихотичні засоби (нейролептики)/засоби для загальної анестезії (загальні анестетики) Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту.
Симпатоміметики
Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. При застосуванні цієї комбінації слід регулярно оцінювати ефективність інгібіторів АПФ.
Препарати золота
При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомлекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.
При одночасному застосуванні з мієлотоксичними засобами можливе посилення мієлотоксичної дії.
ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, порушення водноелектролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія), ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, запаморочення, неспокій, кашель.
Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та прийому активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу.
При вираженому зниженні артеріального тиску – надати пацієнтові горизонтальне положення з піднятими ногами та провести заходи щодо заповнення об'єму циркулюючої крові (ОЦК). При розвитку вираженої брадикардії, яка не піддається лікарській терапії (в т.ч. атропіном), показано постановку штучного водія ритму.
Необхідно контролювати життєво важливі функції та концентрації креатиніну та електролітів у сироватці крові. Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, може бути видалений із системного кровотоку методом гемодіалізу. Необхідно уникати використання високопроточних поліакрилнітрилових мембран.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)
Фармакодинаміка:
Механізм дії
Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом «негативного зворотного зв'язку») та зменшення секреції альдостерону.
Оскільки ангіотензинперетворюючий фермент інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів.
Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю).
Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro.
Клінічна ефективність та безпека
Артеріальна гіпертензія
Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості.
На фоні застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ) у положенні пацієнта «лежачи» та «стоячи».
Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС).
Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється.
Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 годин.
Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахіфілаксії.
Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому "скасування".
Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, одночасне застосування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків.
Серцева недостатність
Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, які отримували периндоприл, було виявлено:
- зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця;
- Зниження загального периферичного опору судин;
- підвищення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу.
Дослідження периндоприлу в порівнянні з плацебо показало, що зміни артеріального тиску після першого прийому периндоприлу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (II-III функціональний клас за класифікацією NYНА), статистично достовірно не відрізнялися від змін АТ, що спостерігалися після прийому плацебо.
Цереброваскулярні захворювання
При застосуванні периндоприлу третбутиламіну по 2-4 мг/добу (еквівалентно 2,5-5 мг периндоприлу аргініну або периндоприлу тозилату) як у монотерапії, так і в комбінації з індапамідом, одночасно зі стандартною терапією інсульту та/або артеріальної гіпертензії або інших , у пацієнтів, які мають в анамнезі цереброваскулярні захворювання (інсульт або транзиторну ішемічну атаку) протягом останніх 5 років, значно знижується ризик виникнення повторного інсульту (як ішемічної, так і геморагічної природи). Додатково знижується ризик розвитку летальних або інсультів, що призводять до інвалідності; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій.
Дані терапевтичні переваги спостерігаються як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту.
Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС) На тлі терапії периндоприлом третбутиламіном по 8 мг (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну або периндоприлу тозилату) у пацієнтів зі стабільною ІХС відзначається суттєве зниження абсолютного ризику ускладнень, передбачених основним критерієм. нефатального інфаркту міокарда та/або зупинки серця з подальшою успішною реанімацією на 1,9%. У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру коронарної реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2,2% порівняно з групою плацебо.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (APA II).
Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією.
Дані досліджень не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардіоваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперглікемії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією.
Зважаючи на схожі внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів АПФ та АРА II.
Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань.
Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.
Фармакокінетика:
Всмоктування.
При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові досягається через 1 ч. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми крові становить 1 ч. Периндоприл не має фармакологічної активності
. Приблизно 27% загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату, утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Cmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо.
Одночасний прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином впливаючи на біодоступність. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі крові носить лінійний характер. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою.
Розподіл.
Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг.
Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить 20% і має дозозалежний характер.
Виведення.
Периндоприлат виводиться нирками. Т1/2 вільної фракції становить 3-5 год.
«Ефективний» Т1/2 становить приблизно 17 годин, рівноважний стан досягається протягом 4 діб.
Особливі групи пацієнтів
Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю.
Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.
У пацієнтів із цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу зменшується у 2 рази.
Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, і корекції дози препарату не потрібно (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).
Вагітність та годування груддюПри вагітності застосування препарату Периндоприл-Тева протипоказане. Не слід застосовувати препарат у І триместрі вагітності, тому при плануванні вагітності або її діагностуванні препарат Периндоприл-Тева необхідно відмінити якомога раніше і проводити іншу гіпотензивну терапію.
Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Наявні обмежені дані про вплив препарату в І триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю. Препарат
Периндоприл-Тева протипоказаний у ІІ-ІІІ триместрах вагітності, оскільки може викликати фетотоксичні ефекти у плода (зниження функції нирок, маловоддя, уповільнення окостеніння кісток черепа плода) та неонатальні токсичні ефекти (ниркову недостатність, артеріальну гіпотензію, гіперкаліємію). Якщо все ж таки застосовували препарат у II-III триместрах вагітності, то необхідно провести ультразвукове дослідження нирок та кісток черепа плода.
Застосування препарату Периндоприл-Тева в період грудного вигодовування не рекомендується через відсутність даних про можливість його виділення в грудне молоко. При необхідності застосування препарату під час лактації необхідно припинити грудне вигодовування.
Фертильність
У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення; частота невідома (не може бути підрахована за наявними даними).
З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, парестезія, вертиго; нечасто - порушення сну, лабільність настрою, сонливість, непритомність; дуже рідко – сплутаність свідомості.
З боку органу зору: часто – порушення зору.
З боку органу слуху: часто – шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску; нечасто - тахікардія, відчуття серцебиття, васкуліт; дуже рідко – аритмії, стенокардія, інфаркт міокарда або інсульт, можливо вторинні, внаслідок вираженої гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику.
З боку органів дихання: часто – кашель, задишка; нечасто – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія, риніт.
З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, біль у животі, дисгевзія, диспепсія, діарея, запор; нечасто – сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – панкреатит; дуже рідко – цитолітичний чи холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки»), ангіоневротичний набряк кишечника.
З боку шкірних покривів: часто - висипання на шкірі, свербіж; нечасто - ангіоневротичний набряк обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані, фотосенсибілізація, пухирчатка, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна еритема.
З боку опорно-рухового апарату: часто м'язові судоми; нечасто – артралгія, міалгія.
З боку сечостатевої системи: нечасто – ниркова недостатність, еректильна дисфункція; дуже рідко – гостра ниркова недостатність.
Загальні порушення: часто – астенія; нечасто – підвищене потовиділення, біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, пропасниця, падіння.
З боку органів кровотворення та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія, дуже рідко – при тривалому застосуванні у високих дозах можливе зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія; дуже рідко – гемолітична анемія (у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази).
Лабораторні показники: нечасто - підвищення концентрації сечовини та креатиніну плазми крові та гіперкаліємія, оборотні після відміни препарату (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, тяжкою ХСН та реноваскулярною гіпертензією), гіпонатріємія, гіпоглікемія; рідко – підвищення активності «печінкових» ферментів та білірубіну в сироватці крові.
*Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.
особливі вказівкиСтабільна ІХС При розвитку епізоду нестабільної стенокардії (значного чи ні) протягом першого місяця терапії препаратом Периндоприл-Тева необхідно оцінити співвідношення користь/ризик при терапії цим препаратом.
Артеріальна гіпотензія
Інгібітори АПФ можуть спричинити різке зниження артеріального тиску. У пацієнтів з неускладненою гіпертензією симптоматична артеріальна гіпотензія рідко виникає після прийому першої дози. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізу, а також при діареї або блюванні, або з тяжкою ренін-залежною артеріальною гіпертензією. Виражена артеріальна гіпотензія спостерігалася у пацієнтів з тяжкою ХСН як за наявності супутньої ниркової недостатності, так і за її відсутності. Найчастіше виражена артеріальна гіпотензія може розвинутись у пацієнтів з тяжчою ХСН, які приймають «петлеві» діуретики у високих дозах, а також на тлі гіпонатріємії або ниркової недостатності. Цим пацієнтам рекомендується ретельне медичне спостереження на початку терапії та при титруванні доз препарату. Те саме стосується і пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень.
У разі розвитку артеріальної гіпотензії необхідно надати пацієнтові горизонтальне положення з піднятими ногами та за необхідності ввести внутрішньовенно 0,9% розчин натрію хлориду для збільшення ОЦК. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшої терапії. Після відновлення ОЦК та артеріального тиску лікування може бути продовжене за умови ретельного підбору дози препарату.
У деяких пацієнтів з ХСН та нормальним або низьким АТ під час терапії препаратом Периндоприл-Тева може статися додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект очікуємо і зазвичай не є підставою для відміни препарату. Якщо артеріальна гіпотензія супроводжується клінічними проявами, може знадобитися зменшення дози або відміна препарату Периндоприл-Тева.
Порушення функції нирок
У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкова доза препарату Периндоприл-Тева повинна бути підібрана відповідно до КК (див. розділ «Спосіб застосування та дози») і потім – залежно від терапевтичної відповіді. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові.
У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що розвивається у початковий період терапії інгібіторами АПФ, може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів іноді спостерігалися випадки гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотної.
У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ відзначалося підвищення сироваткових концентрацій сечовини та креатиніну, оборотне після відміни терапії.
У пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією на фоні терапії інгібіторами АПФ існує підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких пацієнтів має починатися під ретельним медичним наглядом, з малих доз препарату та при подальшому адекватному доборі дози. Протягом перших тижнів терапії препаратом Периндоприл-Тева необхідно відмінити діуретичні засоби та регулярно контролювати функцію нирок.
У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією за наявності раніше не виявленої ниркової недостатності, особливо при супутній терапії діуретиками, відзначалося незначне та тимчасове підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цьому випадку рекомендується зменшення дози препарату
Периндоприл-Тева та/або відміна діуретичного засобу.
Пацієнти на гемодіалізі
У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням високопроточних мембран і одночасно приймають інгібітори АПФ, було відмічено кілька випадків розвитку стійких, що загрожують життю анафілактичних реакцій. При необхідності проведення гемодіалізу необхідно використовувати інший тип мембран.
Трансплантація нирки
Досвід застосування препарату Периндоприл-Тева у пацієнтів після нещодавно перенесеної трансплантації нирки відсутній.
Підвищена чутливість, ангіоневротичний набряк.
Рідко у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, у т.ч. периндоприл, розвивалися ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Цей стан може розвинутись у будь-який момент лікування. При розвитку ангіоневротичного набряку лікування має бути негайно припинено, пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного зникнення симптомів.
Ангіоневротичний набряк губ та обличчя зазвичай не потребує лікування; для зменшення вираженості симптомів можна застосувати антигістамінні засоби.
Ангіоневротичний набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до смерті. При розвитку ангіоневротичного набряку необхідно негайно підшкірно ввести епінефрин (адреналін) та забезпечити прохідність дихальних шляхів.
Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, можуть виявитися схильними до високого ризику розвитку ангіоневротичного набряку при прийомі інгібітора АПФ.
У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естрази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання.
Симптоми зникали після припинення прийому інгібіторів АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику (див. розділ «Побічна дія»).
Анафілактоїдні реакції під час проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів при призначенні інгібіторів АПФ на фоні проведення процедури ЛПНЩ-аферезу за допомогою декстран сульфату, у поодиноких випадках можливий розвиток анафілактичної реакції. Рекомендується тимчасове скасування інгібітору АПФ перед кожною процедурою аферезу.
Анафілактичні реакції при проведенні десенсибілізації
У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час курсу десенсибілізації (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), у дуже рідкісних випадках можливий розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій. Рекомендується тимчасове скасування інгібітору АПФ до початку кожної процедури десенсибілізації.
Печінкова недостатність
Під час терапії інгібіторами АПФ іноді можливий розвиток синдрому, який починається з холестатичної жовтяниці і потім прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. Якщо під час прийому інгібітору АПФ з'являється жовтяниця або спостерігається підвищення активності «печінкових» ферментів, інгібітор АПФ слід негайно відмінити, а пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом. Також необхідно здійснити відповідне обстеження.
Нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія
У пацієнтів на фоні терапії інгібіторами АПФ були виявлені випадки розвитку нейтропенії, агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. При нормальній функції нирок відсутність інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко. Препарат
Периндоприл-Тева необхідно з дуже великою обережністю застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (наприклад, системний червоний вовчак, склеродермія), які одночасно одержують імунодепресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, а також при комбінуванні всіх перелічених факторів, особливо при наявному порушенні. У таких пацієнтів можливий розвиток важких інфекцій, які не піддаються інтенсивній антибіотикотерапії. При проведенні терапії препаратом Периндоприл-Тева у пацієнтів з переліченими вище факторами рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові та попереджати пацієнта про необхідність інформувати лікаря про появу будь-яких симптомів інфекції.
У пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази відмічені поодинокі випадки розвитку гемолітичної анемії.
Негроїдна раса
Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, можливо, через більшу поширеність низькоренінових станів у популяції цієї групи пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Кашель
На тлі терапії інгібіторами АПФ може розвинутись завзятий, непродуктивний кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати при диференціальній діагностиці кашлю.
Хірургічне втручання та загальна анестезія
У пацієнтів, які потребують великого хірургічного втручання або проведення загальної анестезії препаратами, що викликають гіпотензію, інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, можуть блокувати утворення ангіотензину II при компенсаторному вивільненні реніну. За добу до хірургічного втручання терапію інгібіторами АПФ необхідно відмінити. Якщо інгібітор АПФ відмінити неможливо, то артеріальна гіпотензія, що розвивається за цим механізмом, може бути скоригована збільшенням ОЦК.
Гіперкаліємія
На тлі терапії інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл, у деяких пацієнтів може збільшуватися вміст калію в крові. Ризик гіперкаліємії підвищений у пацієнтів з нирковою та/або серцевою недостатністю, декомпенсованим цукровим діабетом та у пацієнтів, які застосовують калійзберігаючі діуретики, препарати калію або інші препарати, що спричиняють гіперкаліємію (наприклад, гепарин). За необхідності одночасного призначення зазначених препаратів рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові.
Цукровий діабет
У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, у перші кілька місяців терапії інгібіторами АПФ необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові.
Лактоза
Таблетки Периндоприл-Тева містять лактозу. Тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції не слід приймати препарат.
Подвійна блокада РААС Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, які впливають на цю систему. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з АРАІІ або аліскіреном не рекомендується.
Поєднання з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ<60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла).
Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія
Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, має з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом.
Не рекомендується застосовувати інгібітори АПФ одночасно з антагоністами АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Необхідно враховувати можливість розвитку артеріальної гіпотензії або запаморочення, які можуть вплинути на здатність керувати транспортними засобами та роботу з технічними засобами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С.
ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ!
Спосіб застосування та дозиВсередину.
Рекомендується приймати один раз на добу, переважно вранці перед їжею.
Доза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції на лікування.
Артеріальна гіпертензія
Препарат Периндоприл-Тева можна застосовувати в монотерапії та комбінації з іншими гіпотензивними засобами.
Початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг один раз на добу, вранці.
Для пацієнтів з вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або гіпонатріємії, ХСН у стадії декомпенсації або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом.
Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг на добу на один прийом. При необхідності протягом місяця доза може бути збільшена до 10 мг на добу в один прийом та при добрій переносимості попередньої дози. Максимальна добова доза становить 10 мг.
Додавання інгібіторів АПФ пацієнтам, які приймають діуретики, може стати причиною розвитку гіпотензії. У зв'язку з цим рекомендується проводити терапію з обережністю, відмінити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування препаратом Периндоприл-Тева або розпочинати лікування препаратом Периндоприл-Тева з початкової дози 2,5 мг на добу в один прийом. Необхідний контроль АТ, функції нирок та вмісту калію у сироватці крові. Надалі доза препарату може бути збільшена залежно від динаміки АТ. При необхідності може бути відновлена терапія діуретиком.
У пацієнтів похилого віку рекомендована початкова добова доза 2,5 мг на добу. Надалі дозу можна поступово збільшити до 5 мг на добу і за необхідності до максимальної - 10 мг на добу на один прийом з урахуванням стану функції нирок.
Хронічна серцева недостатність
Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг на добу в один прийом вранці під медичним наглядом. Через 2 тижні доза може бути збільшена до 5 мг на добу в один прийом під контролем артеріального тиску. Лікування ХСН з клінічними проявами зазвичай комбінують з калійнесберегающими діуретиками, бета-адреноблокаторами та/або дигоксином.
У пацієнтів з ХСН, з нирковою недостатністю та зі схильністю до водноелектролітних порушень (гіпонатріємія), а також у пацієнтів, які приймають одночасно діуретики та/або вазодилататори, лікування препаратом Периндоприл-Тева починають під суворим медичним наглядом.
У пацієнтів з високим ризиком розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії (наприклад, при прийомі високих доз діуретиків) по можливості до початку прийому препарату Периндоприл-Тева необхідно усунути гіповолемію та водноелектролітні порушення. Рекомендується перед початком терапії та під час неї ретельно контролювати АТ, стан функції нирок та вміст калію у сироватці крові.
Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі терапію препаратом
Периндоприл-Тева слід починати з дози 2,5 мг протягом перших двох тижнів, потім підвищуючи дозу до 5 мг протягом наступних двох тижнів до застосування інду.
Терапію слід розпочинати у будь-який (від двох тижнів до кількох років) час після перенесеного інсульту.
Стабільна ішемічна хвороба серця
У пацієнтів із стабільною ІХС рекомендована початкова доза препарату ПериндоприлТева становить 5 мг на добу в один прийом. Через 2 тижні дозу збільшують до 10 мг на добу в один прийом, за умови хорошої переносимості дози 5 мг на добу та контролю функції нирок.
Лікування пацієнтів похилого віку повинно починатися з дози 2,5 мг на добу на один прийом, яку через тиждень можна підвищити до 5 мг на добу на один прийом. При необхідності ще через тиждень можна збільшити дозу до 10 мг на добу в один прийом з обов'язковим контролем функції нирок. У пацієнтів похилого віку дозу препарату можна збільшувати лише при добрій переносимості попередньої, нижчої дози.
При нирковій недостатності: у пацієнтів із нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням кліренсу креатиніну (КК).
Рекомендовані дози:
більше або дорівнює 60 - 5 мг на добу щодня більше 30 і менше 60 - 2,5 мг на добу щодня більше 15 і менше 30 - 2,5 мг на добу через день
Пацієнти на гемодіалізі * менше 15 - 2,5 мг на добу на день діалізу * - Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.
Препарат Периндоприл-Тева необхідно приймати після діалізу.
При захворюваннях печінки корекція дози не потрібна.
При пропусканні прийому однієї або більше доз наступного прийому препарат ПериндоприлТева слід приймати у звичайній дозі; не можна приймати більш високу дозу.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Периндоприл-Тева таб п/п/об 10мг 30 шт производится компанией ТЕВА. Само производство расположено в стране Венгрия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Периндоприл-Тева таб п/п/об 10мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Периндоприл-Тева таб п/п/об 10мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Периндоприл-сз таб 4мг 30 шт Периндоприл-сз таб 4мг 30 шт, Периндоприл-сз таб 8мг 30 шт Периндоприл-сз таб 8мг 30 шт, Периндоприл-сз таб 8мг 60 шт Периндоприл-сз таб 8мг 60 шт, Периндоприл таб 4 мг 30 шт Периндоприл таб 4 мг 30 шт, Периндоприл таб 4мг 30 шт вертекс Периндоприл таб 4мг 30 шт вертекс, Периндоприл таб 4мг 30 шт прана Периндоприл таб 4мг 30 шт прана, Периндоприл таб 4мг 90 шт Периндоприл таб 4мг 90 шт, Периндоприл таб 8мг 30 шт Периндоприл таб 8мг 30 шт, Периндоприл таб 8мг 30 шт прана Периндоприл таб 8мг 30 шт прана, Периндоприл таб 8мг 90 шт Периндоприл таб 8мг 90 шт, Периндоприл таб п/об пленочной 4мг 30 шт изварино фарма Периндоприл таб п/об пленочной 4мг 30 шт изварино фарма, Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт биохимик Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт биохимик, Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт изварино фарма Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт изварино фарма, Периндоприл-Тева таб п/п/об 5мг 30 шт Периндоприл-Тева таб п/п/об 5мг 30 шт, Перинева таб 4мг 30 шт Перинева таб 4мг 30 шт, Перинева таб 4мг 90 шт Перинева таб 4мг 90 шт, Перинева таб 8мг 30 шт Перинева таб 8мг 30 шт, Перинева таб 8мг 90 шт Перинева таб 8мг 90 шт, Престариум а таб дисперг. в полости рта 10мг фл 30 шт Престариум а таб дисперг. в полости рта 10мг фл 30 шт, Престариум а таб п/об пленочной 10мг 30 шт Престариум а таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Престариум а таб п/об пленочной 5мг 30 шт Престариум а таб п/об пленочной 5мг 30 шт.
Пока нет комментариев