Периндоприл-Алиум таб 4 мг 90 шт
Топ продаж
Суперцена
Периндоприл-Алиум таб 4 мг 90 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: периндоприлу ербумін – 4 мг;
Допоміжні речовини:
Лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, тип 112, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), магнію стеарат.
Опис:
Двоопуклі таблетки довгастої форми із округленими кінцями, білого або майже білого кольору, з ризиком.
Форма випуску:
Пігулки 4 мг. По 10, 15 або 30 таблеток у контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки або плівки ПВХ/ПВДХ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої або в контурну коміркову упаковку з фольги алюмінієвої/фольги алюмінієвої. По 3 (по 30 таблеток), 6 (по 15 таблеток) або 9 (по 10 таблеток) контурних коміркових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до периндоприлу або інших допоміжних компонентів препарату, а також інших інгібіторів АПФ;
Вагітність;
Період грудного вигодовування;
Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, а також спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
Спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції;
Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені);
Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла);
Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією;
Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
З обережністю:
Двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки – ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності; хронічна ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), одночасний прийом імунодепресантів, алопуринолу, прокаїнаміду (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); знижений обсяг циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, тяжка хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), прийом калійсберегів калію, калій містять замінників харчової солі та літію, гіперкаліємія,
Дозування4 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії та у складі комбінованої терапії);
Хронічна серцева недостатність;
Профілактика повторного інсульту (у складі комплексної терапії з індапамідом) у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі (інсульт або транзиторна церебральна ішемічна атака);
Стабільна ІХС: зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЛікарські засоби, що викликають гіперкаліємію:
Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренсодержащіе препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II) гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, лікарські препарати, що містять триметоприм, у тому числі фіксовану комбінацію триметоприму та сульфаметоксазолу. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії.
Одночасне застосування протипоказане (див. розділ «Протипоказання»):
• Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен:
Протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок та не рекомендується у інших пацієнтів: зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Протипоказане застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ «Протипоказання»);
• Інгібітори нейтральної ендопептидази:
Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.
Одночасне застосування не рекомендується (див. розділ «Особливі вказівки»):
• Аліскірен:
У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності;
• Спільна терапія з інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину:
У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасна терапія інгібітором АПФ та APA II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок ( ) порівняно із застосуванням тільки одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітора АПФ з APA II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ;
• Естрамустин:
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином супроводжується ризиком розвитку ангіоневротичного набряку;
• Рацекадотрил:
Відомо, що інгібітори АПФ (наприклад, периндоприл) можуть викликати розвиток ангіоневротичного набряку. Ризик його розвитку може бути підвищений при сумісному застосуванні з рацекадотрилом (лікарським препаратом, який застосовується для лікування гострої діареї);
• Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус):
У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»);
• Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид), солі калію:
Гіперкаліємія (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується (див. розділ «Особливі вказівки»). Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові;
• Препарати літію:
Спільне застосування препаратів літію та інгібіторів АПФ може призводити до оборотного збільшення вмісту літію в плазмі крові та розвитку літієвої інтоксикації. Додаткове застосування тіазидних діуретиків на тлі спільного застосування препаратів літію та інгібіторів АПФ збільшує ризик розвитку літієвої інтоксикації. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль вмісту літію у сироватці крові (див. розділ «Особливі вказівки»).
Одночасне застосування, яке потребує особливої обережності:
• Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо):
Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок;
• Баклофен:
посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів;
• Калійнесберігаючі діуретики:
У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, поповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням періндоприлу у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітора АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози, що застосовується одночасно калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функції нирок (концентрація креатиніну) повинні контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ;
• Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон):
Застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ:
При терапії серцевої недостатності II–IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40% і раніше інгібіторами АПФ та «петлевими» діуретиками, що застосовувалися раніше, існує ризик гіперкаліємії (з можливим летальним наслідком), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. Перед застосуванням цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня в перший місяць лікування та щомісяця у подальшому;
• нестероїдні протизапальні засоби, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (> 3г/добу):
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування.
Одночасне застосування, яке потребує певної обережності:
• Гіпотензивні препарати та вазодилататори:
Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватись при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними, судинорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії;
• Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин):
Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином;
• Ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол):
Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик гіперкаліємії;
• Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії:
Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії (див. розділ «Особливі вказівки»);
• Симпатоміметики:
можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ;
• Препарати золота:
При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), у поодиноких випадках повідомлялося про розвиток нітритоїдних реакцій – симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію;
• Тканинні активатори плазміногену:
В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.
ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, занепокоєння та кашель.
Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та прийому активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу. При значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині з піднятими ногами і негайно провести заповнення ОЦК, по можливості ввести інфузію ангіотензину II та/або внутрішньовенно розчин катехоламінів. Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, може бути видалений з організму діалізом. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може бути потрібна постановка електрокардіостимулятора. Основні життєві функції організму, вміст електролітів у сироватці крові та концентрація креатиніну повинні перебувати під постійним контролем.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Код АТХ С09АА04
Фармакодинаміка:
Механізм дії:
Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АТФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом «негативного зворотного зв'язку») та зменшення секреції альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простогландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ, а також механізм розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro.
Клінічна ефективність та безпека:
• Артеріальна гіпертензія:
Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії (АГ) будь-якого ступеня тяжкості. З огляду на його застосування відзначається зниження як систолічного, і діастолічного артеріального тиску (АТ) у становищі пацієнта лежачи і стоячи. Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що призводить до зниження підвищеного артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Як правило, застосування периндоприлу призводить до посилення ниркового кровотоку, але швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія до закінчення доби після одноразового прийому препарату становить близько 87-100% максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця, при цьому ефект звикання не спостерігається. Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому "скасування". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Супутнє застосування тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, одночасне застосування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків; при цьому ефект звикання не спостерігається. Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому "скасування". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Супутнє застосування тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, одночасне застосування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків; при цьому ефект звикання не спостерігається. Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому "скасування". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Супутнє застосування тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, одночасне застосування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків; а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Супутнє застосування тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, одночасне застосування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків; а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Супутнє застосування тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, одночасне застосування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків;
• Серцева недостатність:
Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, які отримували периндоприл, було виявлено: - зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; - Зниження загального периферичного опору судин; - підвищення серцевого викиду та збільшення серцевого індексу. Дослідження периндоприлу порівняно з плацебо показало, що зміни АТ після першого прийому периндоприлу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (II-III функціональний клас за класифікацією HYHA) статистично достовірно не відрізнялися від змін АТ, що спостерігалися після прийому плацебо;
• Ішемічна хвороба серця (ІХС):
Результати дослідження EUROPA (тривалість 4 роки у пацієнтів зі стабільною ІХС) показали, що на фоні прийому периндоприлу в дозі 8 мг/добу відзначається суттєве зниження абсолютного ризику ускладнень, передбачених основним критерієм ефективності (смертність від серцево-судинних захворювань, частоти нефатального інфаркту міо /або зупинки серця із подальшою успішною реанімацією), на 1,9%. У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або коронарну реваскуляризацію, зниження абсолютного ризику склало 2,2% порівняно з групою плацебо.
Фармакокінетика:
Всмоктування. При прийомі периндоприл швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові досягається через 1 год. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату, утворюється ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 год після прийому внутрішньо. Одночасний прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою.
Розподіл. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить 20% і має дозозалежний характер.
Виведення. Периндоприлат виводиться нирками. Т1/2 вільної фракції становить 3-5 год. «Ефективний» Т1/2 становить приблизно 25 год, рівноважний стан досягається протягом 4 діб. При тривалому прийомі периндоприл не кумулює.
Особливі групи пацієнтів. Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. У пацієнтів із цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу зменшується у 2 рази. Проте кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, і корекції дози препарату не потрібно (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).
Вагітність та годування груддюПри вагітності застосування препарату ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ протипоказане. Не слід застосовувати препарат у І триместрі вагітності, тому при плануванні вагітності або при її діагностуванні застосування препарату ПЕРІНДОПРИЛАЛІУМ необхідно відмінити якомога раніше та проводити іншу гіпотензивну терапію. Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Наявні обмежені дані про вплив препарату в І триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю. Препарат ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ протипоказаний у II-III триместрах вагітності, оскільки може викликати фетотоксичні ефекти у плода (зниження функції нирок, маловоддя, уповільнення окостеніння кісток черепа плода) та неонатальні токсичні ефекти (ниркову недостатність, артеріальну гіпотензію, гіперкаліємію). Якщо пацієнтка отримувала препарат у II-III триместрах вагітності, необхідно провести ультразвукове дослідження оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода.
Застосування препарату ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ у період грудного вигодовування не рекомендується у зв'язку з відсутністю даних про можливість його виділення у грудне молоко. За необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше ніж 1%, але менше ніж 10%; нечасто - не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше ніж 0,01%, але менше ніж 0,1%; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення; частота невідома (не може бути підрахована за наявними даними).
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – при тривалому застосуванні у високих дозах можливе зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія; у пацієнтів з уродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази у дуже рідкісних випадках виникає гемолітична анемія (див. розділ «Особливі вказівки»); нечасто * - еозинофілія.
З боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіпоглікемія, гіперкаліємія.
З боку центральної нервової системи: часто головний біль, запаморочення, парестезія; нечасто – непритомність, сонливість, порушення сну, лабільність настрою; дуже рідко – сплутаність свідомості.
З боку органу зору: часто – порушення зору.
З боку органу слуху: часто шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, у тому числі ортостатична гіпотензія; дуже рідко – аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, внаслідок вираженої гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику; нечасто – васкуліт.
З боку органів дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель, задишка; нечасто – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія, риніт.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, діарея, запор; нечасто – сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит; цитолітичний або холестатичний гепатит, ангіоневротичний набряк кишечника (див. розділ «Особливі вказівки»).
З боку шкірних покривів: часто шкірний висип, свербіж шкіри; нечасто – ангіоневротичний набряк обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових зв'язок та/або гортані, кропив'янка (див. розділ «Особливі вказівки»); рідко – загострення псоріазу; дуже рідко - мультиформна еритема; нечасто - пухирчатка *, фотосенсибілізація *.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язові судоми; нечасто * - Артралгія, міалгія.
З боку сечовидільної системи: нечасто – порушення нирок, еректильна дисфункція; дуже рідко – гостра ниркова недостатність.
Загальні розлади: часто – астенія; нечасто – біль у грудній клітині*, периферичні набряки*, падіння*, лихоманка*, підвищене потовиділення.
Лабораторні показники: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну плазми крові та гіперкаліємія, оборотні після відміни препарату (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, тяжкою ХСН та реноваскулярною гіпертензією); рідко – підвищення активності «печінкових» ферментів та білірубіну у сироватці крові.
*Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.
особливі вказівкиІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію:
При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії.
Артеріальна гіпотензія:
Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у хворих без супутніх захворювань. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у хворих зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, блювоті та діареї, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну плазми крові (див. розділ. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»). У більшості випадків епізоди вираженого зниження АТ відзначаються у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю як за наявності супутньої ниркової недостатності, так і за її відсутності. Найчастіше цей побічний ефект відзначається у пацієнтів, які отримують «петлеві» діуретики у високих дозах, а також у пацієнтів на тлі гіпонатріємії або порушення функції нирок. На початку терапії та при збільшенні дози препарату ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним контролем (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічна дія»). Подібний підхід повинен застосовуватися у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена гіпотензія може призвести до розвитку інфаркту міокарда або цереброваскулярних ускладнень. При значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині з піднятими ногами і негайно провести заповнення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9% розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення ангіотензину II та/або катехоламінів. Виражене зниження артеріального тиску при прийомі препарату не є перешкодою для подальшого застосування препарату. Після відновлення ОЦК та артеріального тиску лікування може бути продовжене з ретельним підбором доз препарату ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ. У деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та нормальним або зниженим АТ ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ може спричинити додаткове зниження АТ. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом.
Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія:
ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія).
Порушення функції нирок:
Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкову дозу препарату ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ вибирають залежно від значення КК (див. розділ «Спосіб застосування та дози») і потім залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль КК та вмісту калію в плазмі крові (див. розділ «Побічна дія»). Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною хронічною серцевою недостатністю, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз. Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну у сироватці крові протягом перших кількох тижнів терапії. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією за наявності раніше не виявленої ниркової недостатності, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів, може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози препарату ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ та/або діуретика.
Гемодіаліз:
У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), було відмічено декілька випадків розвитку стійких анафілактичних реакцій, що загрожують життю. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран.
Трансплантація нирок:
Дані щодо застосування препарату ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ після трансплантації нирки відсутні.
Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк:
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, в окремих випадках, особливо протягом перших кількох тижнів терапії, може розвиватися ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. У поодиноких випадках важкий ангіоневротичний набряк може виникати на тлі тривалого застосування інгібітору АПФ. При появі цих симптомів застосування препарату ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ має бути негайно припинено, як заміну слід застосовувати препарати іншої фармакотерапевтичної групи. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк язика, голосової щілини або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При його розвитку екстрена терапія включає, крім інших призначень, негайне підшкірне введення 0,3-0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1: 1000 (1 мг/мл) або повільне внутрішньовенне його введення (відповідно до інструкції з приготування інфузійного розчину) під контролем ЕКГ та АТ. Пацієнт повинен бути госпіталізований для лікування та спостереження не менше ніж на 12-24 години до повної регресії симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначається набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання"). У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній активності ферменту С-1 естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника.
Анафілактичні реакції при аферезі ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ):
У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності за допомогою декстранів сульфату можуть розвиватися загрозливі для життя анафілактичні реакції. Для запобігання анафілактичній реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед проведенням кожної процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату.
Анафілактичні реакції під час проведення десенсибілізації:
Є окремі повідомлення про розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії бджолиною отрутою (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно з обережністю застосовувати у проходять процедури десенсибілізації пацієнтів зі схильністю до алергічних реакцій. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Проте цієї реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ до початку процедури десенсибілізації.
Порушення функції печінки:
Прийом інгібіторів АПФ іноді асоціюється з синдромом, що починається з розвитку холестатичної жовтяниці, що прогресує у фульмінантний некроз печінки, та (іноді) з летальним кінцем. Механізм розвитку даного синдрому незрозумілий. У разі появи симптомів жовтяниці або підвищення активності ферментів печінки у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід припинити терапію препаратом та провести відповідне обстеження (див. розділ «Побічна дія»).
Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія:
На тлі терапії інгібіторами АПФ можуть розвиватися нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. При нормальній функції нирок та відсутності інших ускладнень нейтропенія виникає рідко. Інгібітори АПФ застосовують тільки в екстрених випадках за наявності системних васкулітів, проведення імунодепресивної терапії, прийомі алопуринолу або прокаїнаміду, а також при комбінуванні всіх перерахованих факторів, особливо на тлі попередньої ниркової недостатності. Є ризик розвитку тяжких інфекційних захворювань, резистентних до інтенсивної антибіотикотерапії. При проведенні терапії препаратом ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ у пацієнтів з переліченими вище факторами необхідно регулярно контролювати вміст лейкоцитів.
Етнічні відмінності:
Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект, можливо, пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією.
Кашель:
На фоні терапії інгібітором АПФ може виникати сухий непродуктивний кашель, який припиняється після відміни препарату.
Хірургічне втручання/загальна анестезія:
Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які мають хірургічне втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при використанні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Прийом препарату ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Необхідно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ.
Гіперкаліємія:
Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, особливо за наявності у пацієнта ниркової та/або серцевої недостатності, що латентно протікає цукровому діабеті. Зазвичай не рекомендується застосовувати препарати калію, калійзберігаючі діуретики та інші препарати, асоційовані з ризиком підвищення вмісту калію (наприклад, гепарин) через можливість виникнення вираженої гіперкаліємії. Якщо спільний прийом зазначених препаратів є необхідним, терапія повинна супроводжуватися регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові.
Цукровий діабет:
У пацієнтів, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Препарати літію:
Спільне застосування препарату ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ та препаратів літію не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі, що містять калій, і харчові добавки:
Не рекомендується спільне застосування з інгібіторами АПФ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
Інгібітори АПФ слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендується приймати один раз на добу, переважно вранці перед їжею. При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації (див. розділ «Особливі вказівки») та ступінь зниження артеріального тиску на тлі терапії.
• Артеріальна гіпертензія:
Препарат ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ можна застосовувати як у монотерапії, так і в комбінації з іншими гіпотензивними засобами. Початкова доза, що рекомендується, становить 4 мг один раз на добу, вранці. Для пацієнтів з вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або гіпонатріємії, ХСН у стадії декомпенсації або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвиватися виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Рекомендована початкова доза для таких пацієнтів становить 2 мг на добу на один прийом. При необхідності протягом місяця доза може бути збільшена до 8 мг на добу в один прийом та при добрій переносимості попередньої дози. Максимальна доза становить 8 мг. На початку терапії препаратом ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ може виникати симптоматична гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ у таких пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ (див. розділ «Особливі вказівки»). При неможливості відмінити діуретики початкова доза препарату ПЕРІНДОПРИЛАЛІУМ повинна становити 2 мг. При цьому необхідно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі доза препарату може бути збільшена залежно від динаміки АТ. За потреби прийом діуретиків можна відновити. У пацієнтів похилого віку рекомендована початкова добова доза 2 мг на добу. Надалі, за потреби, через 1 місяць після початку терапії дозу можна поступово збільшити до 4 мг на добу, а потім до максимальної дози – 8 мг на добу – з урахуванням стану функції нирок.
• Хронічна серцева недостатність (ХСП):
Рекомендована початкова доза препарату Періндоприл-АЛІУМ становить 2 мг один раз на добу. На початку терапії пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом. Лікування ХСН з клінічними проявами зазвичай комбінують з калійнесберігаючими діуретиками, бета-андреноблокаторами та/або дигоксином. Надалі, залежно від переносимості та терапевтичної відповіді, через 2 тижні після початку терапії доза препарату ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ може бути збільшена до 4 мг один раз на добу. Особливої обережності на початку терапії слід дотримуватись у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), а також у інших пацієнтів із групи високого ризику (порушення функції нирок та можливість розвитку порушень електролітного балансу крові, супутня терапія діуретиками та/або судинорозширювальними засобами) (див. розділ «Особливі вказівки»). По можливості, до початку застосування препарату ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ пацієнтам із групи високого ризику розвитку артеріальної гіпотензії необхідно скоригувати ОЦК. Такі показники, як величина АТ, функція нирок та вміст калію в плазмі крові, повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії препаратом ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ (див. розділ «Особливі вказівки»).
• ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію: У пацієнтів зі стабільним перебігом
ІХС терапію препаратом ПЕРІНДОПРИЛАЛІУМ слід починати з дози 4 мг один раз на добу протягом 2 тижнів. Потім добова доза може бути збільшена до 8 мг один раз на день. Літнім пацієнтам слід розпочинати терапію з дози 2 мг один раз на добу протягом 1 тижня, потім по 4 мг один раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу слід збільшити до 8 мг один раз на добу. Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі.
• Профілактика повторного інсульту (у комбінації з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом: У пацієнтів з
цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі терапію препаратом ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ слід починати з дози 2 мг один раз -х тижнів до прийому індапаміду Терапію слід розпочинати у будь-який час (від 2-х тижнів до кількох років) після перенесеного інсульту або порушення мозкового кровообігу.
У пацієнтів з нирковою недостатністю
дозу препарату слід підбирати з урахуванням КК. Доза препарату ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ при нирковій недостатності:
КК (мл/хв) більше або дорівнює 60: 4 мг на добу;
КК (мл/хв) менше 60, але більше 30: 2 мг на добу;
КК (мл/хв) менше ніж 30, але більше 15: 2 мг через день;
Пацієнти на гемодіалізі менше 15: 2 мг на день діалізу; діалізний кліренс периндоприлату – 70 мл/хв. Препарат слід приймати після сеансу діалізу.
Печінкова недостатність:
При застосуванні препарату ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ у пацієнтів з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливі вказівки»).
Вік до 18 років:
ПЕРІНДОПРИЛ-АЛІУМ не слід застосовувати у дітей та підлітків до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку у пацієнтів цієї вікової групи.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Периндоприл-Алиум таб 4 мг 90 шт производится компанией АЛИУМ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Периндоприл-Алиум таб 4 мг 90 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Периндоприл-Алиум таб 4 мг 90 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Периндоприл-сз таб 4мг 30 шт Периндоприл-сз таб 4мг 30 шт, Периндоприл-сз таб 8мг 30 шт Периндоприл-сз таб 8мг 30 шт, Периндоприл-сз таб 8мг 60 шт Периндоприл-сз таб 8мг 60 шт, Периндоприл таб 4 мг 30 шт Периндоприл таб 4 мг 30 шт, Периндоприл таб 4мг 30 шт вертекс Периндоприл таб 4мг 30 шт вертекс, Периндоприл таб 4мг 30 шт прана Периндоприл таб 4мг 30 шт прана, Периндоприл таб 4мг 90 шт Периндоприл таб 4мг 90 шт, Периндоприл таб 8мг 30 шт Периндоприл таб 8мг 30 шт, Периндоприл таб 8мг 30 шт прана Периндоприл таб 8мг 30 шт прана, Периндоприл таб п/об пленочной 4мг 30 шт изварино фарма Периндоприл таб п/об пленочной 4мг 30 шт изварино фарма, Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт биохимик Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт биохимик, Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт изварино фарма Периндоприл таб п/об пленочной 8мг 30 шт изварино фарма, Периндоприл-Тева таб п/п/об 10мг 30 шт Периндоприл-Тева таб п/п/об 10мг 30 шт, Периндоприл-Тева таб п/п/об 5мг 30 шт Периндоприл-Тева таб п/п/об 5мг 30 шт, Перинева таб 4мг 30 шт Перинева таб 4мг 30 шт, Перинева таб 4мг 90 шт Перинева таб 4мг 90 шт, Перинева таб 8мг 30 шт Перинева таб 8мг 30 шт, Перинева таб 8мг 90 шт Перинева таб 8мг 90 шт, Престариум а таб дисперг. в полости рта 10мг фл 30 шт Престариум а таб дисперг. в полости рта 10мг фл 30 шт, Престариум а таб п/об пленочной 10мг 30 шт Престариум а таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Престариум а таб п/об пленочной 5мг 30 шт Престариум а таб п/об пленочной 5мг 30 шт.
Пока нет комментариев