Панум таб п/об кишраств 20мг 28 шт
Топ продаж
Суперцена
Panum таблетки є ефективним засобом для зниження секреції соляної кислоти в шлунку. Вони мають інгібіторну дію на протонні насоси парієтальних клітин і блокують заключний етап утворення кислоти. При лікуванні пантопразолом знижується кислотність у шлунку, що допомагає зменшити симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та інших захворювань шлунка. Panum таблетки мають хімічну стабільність при нейтральному pH та не мають значної взаємодії з іншими препаратами, що робить їх безпечними для застосування разом з іншими ліками.
Панум таб п/об кишраств 20мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина: 1 таблетка містить: : пантопразолу натрію сесквігідрат – 22,55 мг
(у перерахунку на пантопразол – 20,00 мг) ; 00 мг, повідон К-30 - 3,50 мг, кальцію стеарат - 2,50 мг Оболонка: * Опадрай II 85G68918 білий - 8,00 мг, натрію гідроксид - qs Кишковорозчинна оболонка: *** Акрил-з жовтий 93092052 – 11,979 мг, симетикону емульсія 30% – 0,07 мг. * Опадрай II 85G68918 білий: полівініловий спирт частково гідролізований (Е1203) - 38,60%; титану діоксид (Е171) -30,00%; тальк (Е553b) - 17,50%; макрогол (Е1521) - 10,90%; лецитин соєвий (Е322) - 3,00%.
** використовується 1 н. розчин гідроксиду натрію для доведення pH розчину оболонки.
***Акрил-з жовтий 93092052: метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер – 40%; тальк (Е553b) - 37,250%; титану діоксид (Е171) - 14,00%; триетилцитрат – 4,80%; кремнію діоксид колоїдний – 1,25%; натрію бікарбонат (Е500(ii)) - 1,20%; заліза оксид жовтий (Е172) - 1,00%;
натрію лаурилсульфат – 0,50%.
Опис:
Круглі двоопуклі таблетки зі скошеними краями, вкриті оболонкою світло-жовтого кольору, гладкі з обох боків.
Форма випуску:
Пігулки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою, 20 мг. По 14 таблеток у блістер Ал/Ал; 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, а також до заміщених бензімідазолів; диспепсія невротичного генезу; прийом інгібіторів протеази ВІЛ, таких як атазанавір та нелфінавір, абсорбція яких залежить від кислотності (pH) шлункового соку; вік до 18 років; вагітність, період грудного вигодовування.
Дозування20 мг
Показання до застосуванняЛікування симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби легкого ступеня вираженості (таких, як печія, кисла відрижка) у дорослих.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування інших інгібіторів протонного насоса або блокаторів Н2-гістамінових рецепторів без консультації лікаря.
Одночасне застосування препарату Панум може зменшити всмоктування препаратів, біодоступність яких залежить від pH середовища шлунка (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, позаконазол та інших лікарських засобів, таких як ерлотиніб).
Спільне застосування пантопразолу та інгібіторів ВІЛпротеази, абсорбція яких залежить від кислотності (pH) шлункового соку, таких як атазанавір, нелфінавір, значно знижує їхню біодоступність.
Під час досліджень з вивчення лікарської взаємодії не було виявлено клінічно значущих взаємодій при застосуванні пантопразолу у таких випадках:
- у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, які приймають серцеві глікозиди (дигоксин), блокатори повільних кальцієвих каналів (ніфедипін), бета-адреноблокатори ( );
-у пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, які приймають антациди, антибіотики (амоксицилін, кларитроміцин);
-у пацієнтів, які приймають пероральні контрацептиви, що містять левоноргестрел та етинілестрадіол;
-у пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні препарати (диклофенак, напроксен, піроксикам);
-у пацієнтів із захворюваннями ендокринної системи, які приймають глібенкламід, левотироксин;
-у пацієнтів з тривожними станами та розладами сну, які приймають діазепам; у пацієнтів з епілепсією, які приймають карбамазепін та фенітоїн;
- у пацієнтів, які приймають непрямі антикоагулянти, такі як варфарин та фенпрокумон, під контролем протромбінового часу та МНО на початку та після закінчення лікування, а також під час нерегулярного прийому пантопразолу. Одночасно слід зазначити, що відомі випадки збільшення МНО та протромбінового часу у пацієнтів, які отримували інгібітори протонного насоса разом з варфарином або фенпрокумоном. Збільшення МНО та протромбінового часу може призводити до патологічних кровотеч небезпечних для життя. У зв'язку з цим такі пацієнти повинні перебувати під наглядом з метою своєчасного виявлення збільшення МНО та протромбінового часу.
Також відмічено відсутність клінічно значущої лікарської взаємодії з кофеїном, етанолом, теофіліном.
Є повідомлення про підвищення рівня метотрексату в крові у деяких пацієнтів при його сумісному застосуванні у високих дозах (наприклад, 300 мг) з інгібіторами протонного насосу. Тому при використанні високих доз метотрексату, наприклад, при раку або псоріазі, може виникнути необхідність розгляду питання про тимчасове скасування пантопразолу.
ПередозуванняДо цього часу явищ передозування внаслідок застосування пантопразолу відмічено не було. Дози до 240 мг внутрішньовенно вводилися протягом 2 хвилин і переносилися добре.
У разі передозування за наявності клінічних проявів інтоксикації проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Пантопразол не виводиться за допомогою гемодіалізу.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Залізо шлунка секрецію знижувальний засіб – протонного насоса інгібітор
Код ATX: А02ВС02
Фармакодинаміка:
Інгібітор протонного насоса (Н+К+АТФ-ази). Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти, незалежно від природи подразника. Пантопразол є заміщеним бензимидазолом, що пригнічує секрецію соляної кислоти в шлунку шляхом специфічної блокади протонних насосів парієтальних клітин. Пантопразол трансформується у свою активну форму в умовах кислого середовища в парієтальних клітинах, де він пригнічує активність ферменту Н+К+АТФ-ази, тобто. блокує заключний етап утворення соляної кислоти у шлунку.
Пригнічення активності є дозозалежним і в результаті знижується як базальна, так і стимульована секреція кислоти. При лікуванні пантопразолом, як і при використанні інших інгібіторів протонного насоса та блокаторів Н2-рецепторів, знижується кислотність у шлунку і тим самим підвищується рівень гастрину пропорційно зниженню кислотності. Підвищення рівня гастрину оборотне. Оскільки пантопразол зв'язує фермент дистально до клітинного рецептора, він може інгібувати секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовинами (ацетилхолін, гістамін, гастрин).
Також підвищується вміст хромограніну А (CgA) у сироватці крові внаслідок зниження секреції соляної кислоти. Підвищений вміст CgA може спотворювати результати діагностичних досліджень виявлення нейроендокринних пухлин. Антисекреторна активність. Після першого перорального прийому 20 мг пантопразолу зниження секреції шлункового соку на 24% настає через 2,5-3,5 год і на 26% через 24,5-25,5 год. антисекреторна активність, виміряна через 2,5-3,5 години після прийому, зростає до 56%, а через 24,5-25,5 години – до 50%.
При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori, зниження шлункової секреції підвищує чутливість мікроорганізмів до антибіотиків. Не впливає на моторику шлунково-кишкового тракту. Секреторна активність нормалізується через 3-4 дні після прийому. У порівнянні з іншими інгібіторами протонного насоса пантопразол має велику хімічну стабільність при нейтральному pH, і менший потенціал взаємодії з системою оксидазної печінки, що залежить від цитохрому Р450. Тому не спостерігалося клінічно значущої взаємодії між пантопразолом та багатьма іншими препаратами.
Фармакокінетика:
Пантопразол швидко всмоктується після вживання. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) при пероральному застосуванні досягається після першої дози в 20 мг. В середньому приблизно через 2-2,5 години після прийому досягається максимальна концентрація в сироватці, близько 1,0-1,5 мкг/мл і Сmax і залишається постійною після багаторазового застосування даного препарату.
Фармакокінетика пантопразолу після одноразового та багаторазового застосування однакова. У діапазоні доз 10-80 мг фармакокінетика пантопразолу в плазмі крові залишається лінійною як при пероральному, так і при внутрішньовенному застосуванні.
Абсолютна біодоступність таблеток пантопразолу становить близько 77%. Спільний прийом їжі не впливає на площу під кривою «концентрація-час» (AUC), максимальну концентрацію в сироватці і, відповідно, біодоступність. При сумісному прийомі з їжею може змінюватись час початку дії препарату. Зв'язування пантопразолу з білками плазми становить 98%. Об'єм розподілу становить 0,15 л/кг.
Метаболізується головним чином печінці. Основним метаболічним шляхом є деметилювання за допомогою CYP2C19 з наступною сульфатною кон'югацією. До інших метаболічних шляхів відноситься окиснення за допомогою CYP3A4.
Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 1 годину, а кліренс близько 0,1 л/год/кг. Внаслідок специфічного зв'язування пантопразолу з протонними насосами парієтальних клітин період напіввиведення не корелює з набагато довшою за тривалістю дією (інгібуванням секреції кислоти). Основний шлях виведення через нирки (близько 80%) у вигляді метаболітів пантопразолу, решта виводиться з калом. Основним метаболітом у плазмі та сечі є десметилпантопразол, що кон'югує з сульфатом. Період напіввиведення основного метаболіту становить близько 1,5 години, що не набагато перевищує період напіввиведення пантопразолу.
При застосуванні пантопразолу у пацієнтів з обмеженим функціонуванням нирок (включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) зниження дози не потрібне. Як і у здорових добровольців, період напіввиведення пантопразолу є коротким. Діалізується лише дуже невелика частина препарату. Незважаючи на помірно тривалий період напіввиведення основного метаболіту (2-3 год), його виведення відбувається досить швидко, тому накопичення не відбувається.
У пацієнтів з цирозом печінки (класів А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) час періоду напіввиведення збільшується до 3-6 год, значення AUC зростають у 3-5 разів, максимальна концентрація у сироватці підвищується незначно, лише у 1,5 раза порівняно з такою у здорових добровольців при застосуванні пантопразолу в дозі 20 мг. Невелике підвищення показника AUC і Сmax у людей похилого віку в порівнянні з відповідними показниками у молодших осіб не є клінічно значущим.
Вагітність та годування груддюЗастосування під час вагітності
У зв'язку з відсутністю даних про застосування пантопразолу у вагітних жінок, як запобіжний засіб, необхідно виключити використання препарату Панум® під час вагітності.
Грудне вигодовування
Пантопразол та його метаболіти були виявлені у грудному молоці. Ефект пантопразолу на новонароджених/дітей невідомий. Панум® не слід застосовувати під час годування груддю. У разі необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.
Фертильність
Дані про вплив пантопразолу на фертильність у людини відсутні. Доклінічні дослідження показали відсутність ефекту на чоловічу чи жіночу фертильність.
Умови відпустки з аптекБез рецепта
Побічні явищаПри прийомі препарату Панум® відповідно до показань та в рекомендованих дозах небажані реакції виникають вкрай рідко. Найчастішими небажаними реакціями є діарея та головний біль – спостерігаються приблизно у 1% пацієнтів. Нижче наводяться дані про небажані реакції залежно від частоти їх виникнення: дуже часто >1/10; часто >1/100 і <1/10; нечасто >1/1000 і <1/100; рідко >1/10000 та <1/1000; дуже рідко <1/10000, включаючи окремі випадки; частота невідома (неможливо оцінити виходячи з наявних даних).
Порушення з боку кровоносної та лімфатичної системи: рідко: агранулоцитоз; дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія.
Порушення з боку нервової системи: нечасто: біль голови, запаморочення; рідко: порушення смаку.
Порушення органами зору: рідко: порушення зору (затуманювання).
Порушення шлунково-кишкового тракту: часто: поліпи фундальних залоз шлунка (доброякісні); нечасто: діарея, нудота/блювота, здуття живота та метеоризм, запор, сухість у роті, дискомфорт та біль у животі.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома: інтерстиціальний нефрит.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: висип, свербіж, дерматит; рідко: кропив'янка, ангіоневротичний набряк; частота невідома: злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), ексудативна багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, світлочутливість, підгострий шкірний червоний вовчак.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: перелом зап'ястя, стегна та хребта; рідко: артралгія, міалгія.
Порушення з боку обміну речовин: рідко: гіперліпідемія та підвищена концентрація ліпідів (тригліцеридів, холестерину); зміна маси тіла; частота невідома: гіпонатріємія, гіпомагніємія.
Загальні розлади: нечасто: слабкість, стомлюваність та нездужання; рідко: підвищення температури тіла, периферичні набряки.
Порушення з боку імунної системи: рідко: гіперчутливість (у тому числі анафілактичні реакції та анафілактичний шок).
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: підвищення активності печінкових ферментів (трансаміназ, гамма-глутамінтрансферази); рідко: підвищення рівня білірубіну; частота невідома: гепатоцелюлярні ушкодження, жовтяниця, печінковоклітинна недостатність.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: рідко: гінекомастія.
Порушення психіки: нечасто: порушення сну; рідко: депресія (включаючи загострення розладів); дуже рідко: дезорієнтація (включаючи загострення наявних розладів); частота невідома: галюцинації, сплутаність свідомості (особливо у схильних до цього пацієнтів), і навіть можливе загострення симптомів за її існуванні на початок терапії.
особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом Панум слід виключити можливість злоякісного новоутворення, оскільки препарат може маскувати симптоми та відстрочити правильну постановку діагнозу.
Пацієнти повинні проконсультуватися з лікарем, якщо їх чекає проведення ендоскопії або сечовинного дихального тесту.
Пацієнти повинні проконсультуватися з лікарем, якщо є такі випадки:
ненавмисна втрата ваги, анемія, шлунково-кишкова кровотеча, розлад ковтання, постійне блювання або блювання з кров'ю. У цих випадках прийом препарату може частково полегшити симптоми та відстрочити правильну діагностику;
-Раніше перенесене хірургічне втручання на шлунково-кишковому тракті або виразка шлунка;
- безперервне симптоматичне лікування диспепсії та печії протягом 4 тижнів та більше;
-захворювання печінки, у тому числі жовтяниця та печінкова недостатність;
-Інші серйозні захворювання, що погіршують загальний стан здоров'я.
Пацієнти віком від 55 років, за наявності нових або нещодавно змінених симптомів, повинні проконсультуватися з лікарем.
Пацієнтам слід розраховувати на миттєве усунення симптомів нездужання. Полегшення симптомів можливе після приблизно одного дня прийому пантопразолу, також необхідно враховувати, що для повного усунення печії може знадобитися приблизно 7 днів.
При прийомі препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, трохи підвищується ризик шлунково-кишкових інфекцій, збудниками яких є бактерії роду Salmonella spp., Campylobacter spp. або С. difficile.
При лікуванні інгібіторами протонного насоса дуже рідко відзначається розвиток підгострого шкірного червоного вовчака (ПККВ). При виникненні уражень шкіри, особливо на ділянках, що зазнали впливу сонячних променів, а також за наявності супутньої артралгії, пацієнт повинен негайно звернутися за медичною допомогою, і лікарю слід оцінити необхідність припинення лікування препаратом Панум. Виникнення ПККВ після попереднього лікування інгібітором протонного насоса може підвищити ризик розвитку ПККВ під час лікування іншими інгібіторами протонного насоса.
При проведенні лабораторних досліджень необхідно враховувати, що підвищений вміст CgA у сироватці може спотворювати результати діагностичних досліджень для виявлення нейроендокринних пухлин. У зв'язку з цим застосування препарату Панум слід припинити не менше ніж за 5 днів до проведення дослідження вмісту CgA. Якщо вміст CgA і гастрину не повернулося до нормальних значень після першого визначення, дослідження слід повторити через 14 днів після припинення прийому інгібітора протонного насоса.
Препарат призначений для короткострокового застосування (до 4 тижнів). При тривалому прийомі препарату можуть виникати додаткові ризики, і слід звернутися до лікаря для призначення препарату з наступним регулярним медичним наглядом.
Наступні додаткові ризики вважаються значними при тривалому прийомі препарату.
Вплив на абсорбцію Вітаміну В12:
Пантопразол, як і всі інгібітори протонного насоса, може знизити абсорбцію вітаміну В12 (ціанокобаламін) внаслідок гіпо- або ахлоргідрії. Це слід враховувати у пацієнтів зі зниженими запасами в організмі або факторами ризику зниження абсорбції вітаміну В12 за тривалої терапії або за наявності відповідних клінічних симптомів.
Вплив на переломи кісток:
Інгібітори протонного насоса, особливо у великих дозах та при тривалій терапії (>1 рік), можуть незначно збільшувати ризик перелому стегна, зап'ястя та хребта, переважно у людей похилого віку або за наявності інших відомих факторів ризику. Спостереження показали, що інгібітори протонного насоса можуть збільшити ризик переломів на 10-40%. Це збільшення частково може бути зумовлене іншими факторами ризику. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій, і вони повинні мати відповідне надходження вітаміну D і кальцію в організм.
Гіпомагніємія:
У пацієнтів, які приймають інгібітори протонного насоса (ІСН), у тому числі пантопразол, протягом як мінімум трьох місяців, і, як правило, протягом року спостерігалася важка гіпомагніємія. При цьому можливий розвиток тяжких проявів гіпомагніємії, таких як стомлюваність, тетанія, марення, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія, вони можуть починатися непомітно і бути пропущені. У більшості пацієнтів з подібними порушеннями гіпомагніємія була скоригована після замісної терапії магнієм та припинення прийому ІСН. У пацієнтів, які мають тривале лікування, або пацієнтам, які приймають ІСН спільно з дигоксином або іншими препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики),
Вплив на здатність керувати транспортними засобами/механізмами
Слід утриматися від керування транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної уваги, через ймовірність запаморочення та порушення зору.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПанум приймають внутрішньо, до їди, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю рідини по 20 мг на добу.
Для досягнення позитивної динаміки в усуненні симптомів може знадобитися прийом препарату протягом 2-3 днів, однак, для повного усунення симптомів може знадобитися застосування препарату протягом 7 днів. У разі погіршення стану протягом перших 3 днів лікування рекомендується консультація лікаря.
Прийом препарату слід припинити одразу після зникнення симптомів.
Прийом препарату без консультації лікаря не повинен перевищувати 4 тижнів. Якщо протягом 2 тижнів безперервного прийому препарату відсутня позитивна динаміка, необхідно проконсультуватися з лікарем.
Не слід приймати Панум з метою профілактики.
Не потрібна корекція дози у літніх пацієнтів та пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Панум таб п/об кишраств 20мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина: 1 таблетка містить: : пантопразолу натрію сесквігідрат – 22,55 мг
(у перерахунку на пантопразол – 20,00 мг) ; 00 мг, повідон К-30 - 3,50 мг, кальцію стеарат - 2,50 мг Оболонка: * Опадрай II 85G68918 білий - 8,00 мг, натрію гідроксид - qs Кишковорозчинна оболонка: *** Акрил-з жовтий 93092052 – 11,979 мг, симетикону емульсія 30% – 0,07 мг. * Опадрай II 85G68918 білий: полівініловий спирт частково гідролізований (Е1203) - 38,60%; титану діоксид (Е171) -30,00%; тальк (Е553b) - 17,50%; макрогол (Е1521) - 10,90%; лецитин соєвий (Е322) - 3,00%.
** використовується 1 н. розчин гідроксиду натрію для доведення pH розчину оболонки.
***Акрил-з жовтий 93092052: метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер – 40%; тальк (Е553b) - 37,250%; титану діоксид (Е171) - 14,00%; триетилцитрат – 4,80%; кремнію діоксид колоїдний – 1,25%; натрію бікарбонат (Е500(ii)) - 1,20%; заліза оксид жовтий (Е172) - 1,00%;
натрію лаурилсульфат – 0,50%.
Опис:
Круглі двоопуклі таблетки зі скошеними краями, вкриті оболонкою світло-жовтого кольору, гладкі з обох боків.
Форма випуску:
Пігулки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою, 20 мг. По 14 таблеток у блістер Ал/Ал; 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, а також до заміщених бензімідазолів; диспепсія невротичного генезу; прийом інгібіторів протеази ВІЛ, таких як атазанавір та нелфінавір, абсорбція яких залежить від кислотності (pH) шлункового соку; вік до 18 років; вагітність, період грудного вигодовування.
Дозування20 мг
Показання до застосуванняЛікування симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби легкого ступеня вираженості (таких, як печія, кисла відрижка) у дорослих.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування інших інгібіторів протонного насоса або блокаторів Н2-гістамінових рецепторів без консультації лікаря.
Одночасне застосування препарату Панум може зменшити всмоктування препаратів, біодоступність яких залежить від pH середовища шлунка (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, позаконазол та інших лікарських засобів, таких як ерлотиніб).
Спільне застосування пантопразолу та інгібіторів ВІЛпротеази, абсорбція яких залежить від кислотності (pH) шлункового соку, таких як атазанавір, нелфінавір, значно знижує їхню біодоступність.
Під час досліджень з вивчення лікарської взаємодії не було виявлено клінічно значущих взаємодій при застосуванні пантопразолу у таких випадках:
- у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, які приймають серцеві глікозиди (дигоксин), блокатори повільних кальцієвих каналів (ніфедипін), бета-адреноблокатори ( );
-у пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, які приймають антациди, антибіотики (амоксицилін, кларитроміцин);
-у пацієнтів, які приймають пероральні контрацептиви, що містять левоноргестрел та етинілестрадіол;
-у пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні препарати (диклофенак, напроксен, піроксикам);
-у пацієнтів із захворюваннями ендокринної системи, які приймають глібенкламід, левотироксин;
-у пацієнтів з тривожними станами та розладами сну, які приймають діазепам; у пацієнтів з епілепсією, які приймають карбамазепін та фенітоїн;
- у пацієнтів, які приймають непрямі антикоагулянти, такі як варфарин та фенпрокумон, під контролем протромбінового часу та МНО на початку та після закінчення лікування, а також під час нерегулярного прийому пантопразолу. Одночасно слід зазначити, що відомі випадки збільшення МНО та протромбінового часу у пацієнтів, які отримували інгібітори протонного насоса разом з варфарином або фенпрокумоном. Збільшення МНО та протромбінового часу може призводити до патологічних кровотеч небезпечних для життя. У зв'язку з цим такі пацієнти повинні перебувати під наглядом з метою своєчасного виявлення збільшення МНО та протромбінового часу.
Також відмічено відсутність клінічно значущої лікарської взаємодії з кофеїном, етанолом, теофіліном.
Є повідомлення про підвищення рівня метотрексату в крові у деяких пацієнтів при його сумісному застосуванні у високих дозах (наприклад, 300 мг) з інгібіторами протонного насосу. Тому при використанні високих доз метотрексату, наприклад, при раку або псоріазі, може виникнути необхідність розгляду питання про тимчасове скасування пантопразолу.
ПередозуванняДо цього часу явищ передозування внаслідок застосування пантопразолу відмічено не було. Дози до 240 мг внутрішньовенно вводилися протягом 2 хвилин і переносилися добре.
У разі передозування за наявності клінічних проявів інтоксикації проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Пантопразол не виводиться за допомогою гемодіалізу.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Залізо шлунка секрецію знижувальний засіб – протонного насоса інгібітор
Код ATX: А02ВС02
Фармакодинаміка:
Інгібітор протонного насоса (Н+К+АТФ-ази). Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти, незалежно від природи подразника. Пантопразол є заміщеним бензимидазолом, що пригнічує секрецію соляної кислоти в шлунку шляхом специфічної блокади протонних насосів парієтальних клітин. Пантопразол трансформується у свою активну форму в умовах кислого середовища в парієтальних клітинах, де він пригнічує активність ферменту Н+К+АТФ-ази, тобто. блокує заключний етап утворення соляної кислоти у шлунку.
Пригнічення активності є дозозалежним і в результаті знижується як базальна, так і стимульована секреція кислоти. При лікуванні пантопразолом, як і при використанні інших інгібіторів протонного насоса та блокаторів Н2-рецепторів, знижується кислотність у шлунку і тим самим підвищується рівень гастрину пропорційно зниженню кислотності. Підвищення рівня гастрину оборотне. Оскільки пантопразол зв'язує фермент дистально до клітинного рецептора, він може інгібувати секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовинами (ацетилхолін, гістамін, гастрин).
Також підвищується вміст хромограніну А (CgA) у сироватці крові внаслідок зниження секреції соляної кислоти. Підвищений вміст CgA може спотворювати результати діагностичних досліджень виявлення нейроендокринних пухлин. Антисекреторна активність. Після першого перорального прийому 20 мг пантопразолу зниження секреції шлункового соку на 24% настає через 2,5-3,5 год і на 26% через 24,5-25,5 год. антисекреторна активність, виміряна через 2,5-3,5 години після прийому, зростає до 56%, а через 24,5-25,5 години – до 50%.
При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori, зниження шлункової секреції підвищує чутливість мікроорганізмів до антибіотиків. Не впливає на моторику шлунково-кишкового тракту. Секреторна активність нормалізується через 3-4 дні після прийому. У порівнянні з іншими інгібіторами протонного насоса пантопразол має велику хімічну стабільність при нейтральному pH, і менший потенціал взаємодії з системою оксидазної печінки, що залежить від цитохрому Р450. Тому не спостерігалося клінічно значущої взаємодії між пантопразолом та багатьма іншими препаратами.
Фармакокінетика:
Пантопразол швидко всмоктується після вживання. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) при пероральному застосуванні досягається після першої дози в 20 мг. В середньому приблизно через 2-2,5 години після прийому досягається максимальна концентрація в сироватці, близько 1,0-1,5 мкг/мл і Сmax і залишається постійною після багаторазового застосування даного препарату.
Фармакокінетика пантопразолу після одноразового та багаторазового застосування однакова. У діапазоні доз 10-80 мг фармакокінетика пантопразолу в плазмі крові залишається лінійною як при пероральному, так і при внутрішньовенному застосуванні.
Абсолютна біодоступність таблеток пантопразолу становить близько 77%. Спільний прийом їжі не впливає на площу під кривою «концентрація-час» (AUC), максимальну концентрацію в сироватці і, відповідно, біодоступність. При сумісному прийомі з їжею може змінюватись час початку дії препарату. Зв'язування пантопразолу з білками плазми становить 98%. Об'єм розподілу становить 0,15 л/кг.
Метаболізується головним чином печінці. Основним метаболічним шляхом є деметилювання за допомогою CYP2C19 з наступною сульфатною кон'югацією. До інших метаболічних шляхів відноситься окиснення за допомогою CYP3A4.
Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 1 годину, а кліренс близько 0,1 л/год/кг. Внаслідок специфічного зв'язування пантопразолу з протонними насосами парієтальних клітин період напіввиведення не корелює з набагато довшою за тривалістю дією (інгібуванням секреції кислоти). Основний шлях виведення через нирки (близько 80%) у вигляді метаболітів пантопразолу, решта виводиться з калом. Основним метаболітом у плазмі та сечі є десметилпантопразол, що кон'югує з сульфатом. Період напіввиведення основного метаболіту становить близько 1,5 години, що не набагато перевищує період напіввиведення пантопразолу.
При застосуванні пантопразолу у пацієнтів з обмеженим функціонуванням нирок (включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) зниження дози не потрібне. Як і у здорових добровольців, період напіввиведення пантопразолу є коротким. Діалізується лише дуже невелика частина препарату. Незважаючи на помірно тривалий період напіввиведення основного метаболіту (2-3 год), його виведення відбувається досить швидко, тому накопичення не відбувається.
У пацієнтів з цирозом печінки (класів А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) час періоду напіввиведення збільшується до 3-6 год, значення AUC зростають у 3-5 разів, максимальна концентрація у сироватці підвищується незначно, лише у 1,5 раза порівняно з такою у здорових добровольців при застосуванні пантопразолу в дозі 20 мг. Невелике підвищення показника AUC і Сmax у людей похилого віку в порівнянні з відповідними показниками у молодших осіб не є клінічно значущим.
Вагітність та годування груддюЗастосування під час вагітності
У зв'язку з відсутністю даних про застосування пантопразолу у вагітних жінок, як запобіжний засіб, необхідно виключити використання препарату Панум® під час вагітності.
Грудне вигодовування
Пантопразол та його метаболіти були виявлені у грудному молоці. Ефект пантопразолу на новонароджених/дітей невідомий. Панум® не слід застосовувати під час годування груддю. У разі необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.
Фертильність
Дані про вплив пантопразолу на фертильність у людини відсутні. Доклінічні дослідження показали відсутність ефекту на чоловічу чи жіночу фертильність.
Умови відпустки з аптекБез рецепта
Побічні явищаПри прийомі препарату Панум® відповідно до показань та в рекомендованих дозах небажані реакції виникають вкрай рідко. Найчастішими небажаними реакціями є діарея та головний біль – спостерігаються приблизно у 1% пацієнтів. Нижче наводяться дані про небажані реакції залежно від частоти їх виникнення: дуже часто >1/10; часто >1/100 і <1/10; нечасто >1/1000 і <1/100; рідко >1/10000 та <1/1000; дуже рідко <1/10000, включаючи окремі випадки; частота невідома (неможливо оцінити виходячи з наявних даних).
Порушення з боку кровоносної та лімфатичної системи: рідко: агранулоцитоз; дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія.
Порушення з боку нервової системи: нечасто: біль голови, запаморочення; рідко: порушення смаку.
Порушення органами зору: рідко: порушення зору (затуманювання).
Порушення шлунково-кишкового тракту: часто: поліпи фундальних залоз шлунка (доброякісні); нечасто: діарея, нудота/блювота, здуття живота та метеоризм, запор, сухість у роті, дискомфорт та біль у животі.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома: інтерстиціальний нефрит.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: висип, свербіж, дерматит; рідко: кропив'янка, ангіоневротичний набряк; частота невідома: злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), ексудативна багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, світлочутливість, підгострий шкірний червоний вовчак.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: перелом зап'ястя, стегна та хребта; рідко: артралгія, міалгія.
Порушення з боку обміну речовин: рідко: гіперліпідемія та підвищена концентрація ліпідів (тригліцеридів, холестерину); зміна маси тіла; частота невідома: гіпонатріємія, гіпомагніємія.
Загальні розлади: нечасто: слабкість, стомлюваність та нездужання; рідко: підвищення температури тіла, периферичні набряки.
Порушення з боку імунної системи: рідко: гіперчутливість (у тому числі анафілактичні реакції та анафілактичний шок).
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: підвищення активності печінкових ферментів (трансаміназ, гамма-глутамінтрансферази); рідко: підвищення рівня білірубіну; частота невідома: гепатоцелюлярні ушкодження, жовтяниця, печінковоклітинна недостатність.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: рідко: гінекомастія.
Порушення психіки: нечасто: порушення сну; рідко: депресія (включаючи загострення розладів); дуже рідко: дезорієнтація (включаючи загострення наявних розладів); частота невідома: галюцинації, сплутаність свідомості (особливо у схильних до цього пацієнтів), і навіть можливе загострення симптомів за її існуванні на початок терапії.
особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом Панум слід виключити можливість злоякісного новоутворення, оскільки препарат може маскувати симптоми та відстрочити правильну постановку діагнозу.
Пацієнти повинні проконсультуватися з лікарем, якщо їх чекає проведення ендоскопії або сечовинного дихального тесту.
Пацієнти повинні проконсультуватися з лікарем, якщо є такі випадки:
ненавмисна втрата ваги, анемія, шлунково-кишкова кровотеча, розлад ковтання, постійне блювання або блювання з кров'ю. У цих випадках прийом препарату може частково полегшити симптоми та відстрочити правильну діагностику;
-Раніше перенесене хірургічне втручання на шлунково-кишковому тракті або виразка шлунка;
- безперервне симптоматичне лікування диспепсії та печії протягом 4 тижнів та більше;
-захворювання печінки, у тому числі жовтяниця та печінкова недостатність;
-Інші серйозні захворювання, що погіршують загальний стан здоров'я.
Пацієнти віком від 55 років, за наявності нових або нещодавно змінених симптомів, повинні проконсультуватися з лікарем.
Пацієнтам слід розраховувати на миттєве усунення симптомів нездужання. Полегшення симптомів можливе після приблизно одного дня прийому пантопразолу, також необхідно враховувати, що для повного усунення печії може знадобитися приблизно 7 днів.
При прийомі препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, трохи підвищується ризик шлунково-кишкових інфекцій, збудниками яких є бактерії роду Salmonella spp., Campylobacter spp. або С. difficile.
При лікуванні інгібіторами протонного насоса дуже рідко відзначається розвиток підгострого шкірного червоного вовчака (ПККВ). При виникненні уражень шкіри, особливо на ділянках, що зазнали впливу сонячних променів, а також за наявності супутньої артралгії, пацієнт повинен негайно звернутися за медичною допомогою, і лікарю слід оцінити необхідність припинення лікування препаратом Панум. Виникнення ПККВ після попереднього лікування інгібітором протонного насоса може підвищити ризик розвитку ПККВ під час лікування іншими інгібіторами протонного насоса.
При проведенні лабораторних досліджень необхідно враховувати, що підвищений вміст CgA у сироватці може спотворювати результати діагностичних досліджень для виявлення нейроендокринних пухлин. У зв'язку з цим застосування препарату Панум слід припинити не менше ніж за 5 днів до проведення дослідження вмісту CgA. Якщо вміст CgA і гастрину не повернулося до нормальних значень після першого визначення, дослідження слід повторити через 14 днів після припинення прийому інгібітора протонного насоса.
Препарат призначений для короткострокового застосування (до 4 тижнів). При тривалому прийомі препарату можуть виникати додаткові ризики, і слід звернутися до лікаря для призначення препарату з наступним регулярним медичним наглядом.
Наступні додаткові ризики вважаються значними при тривалому прийомі препарату.
Вплив на абсорбцію Вітаміну В12:
Пантопразол, як і всі інгібітори протонного насоса, може знизити абсорбцію вітаміну В12 (ціанокобаламін) внаслідок гіпо- або ахлоргідрії. Це слід враховувати у пацієнтів зі зниженими запасами в організмі або факторами ризику зниження абсорбції вітаміну В12 за тривалої терапії або за наявності відповідних клінічних симптомів.
Вплив на переломи кісток:
Інгібітори протонного насоса, особливо у великих дозах та при тривалій терапії (>1 рік), можуть незначно збільшувати ризик перелому стегна, зап'ястя та хребта, переважно у людей похилого віку або за наявності інших відомих факторів ризику. Спостереження показали, що інгібітори протонного насоса можуть збільшити ризик переломів на 10-40%. Це збільшення частково може бути зумовлене іншими факторами ризику. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій, і вони повинні мати відповідне надходження вітаміну D і кальцію в організм.
Гіпомагніємія:
У пацієнтів, які приймають інгібітори протонного насоса (ІСН), у тому числі пантопразол, протягом як мінімум трьох місяців, і, як правило, протягом року спостерігалася важка гіпомагніємія. При цьому можливий розвиток тяжких проявів гіпомагніємії, таких як стомлюваність, тетанія, марення, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія, вони можуть починатися непомітно і бути пропущені. У більшості пацієнтів з подібними порушеннями гіпомагніємія була скоригована після замісної терапії магнієм та припинення прийому ІСН. У пацієнтів, які мають тривале лікування, або пацієнтам, які приймають ІСН спільно з дигоксином або іншими препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики),
Вплив на здатність керувати транспортними засобами/механізмами
Слід утриматися від керування транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної уваги, через ймовірність запаморочення та порушення зору.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПанум приймають внутрішньо, до їди, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю рідини по 20 мг на добу.
Для досягнення позитивної динаміки в усуненні симптомів може знадобитися прийом препарату протягом 2-3 днів, однак, для повного усунення симптомів може знадобитися застосування препарату протягом 7 днів. У разі погіршення стану протягом перших 3 днів лікування рекомендується консультація лікаря.
Прийом препарату слід припинити одразу після зникнення симптомів.
Прийом препарату без консультації лікаря не повинен перевищувати 4 тижнів. Якщо протягом 2 тижнів безперервного прийому препарату відсутня позитивна динаміка, необхідно проконсультуватися з лікарем.
Не слід приймати Панум з метою профілактики.
Не потрібна корекція дози у літніх пацієнтів та пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Панум таб п/об кишраств 20мг 28 шт производится компанией ЮНИК. Само производство расположено в стране Индия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Панум таб п/об кишраств 20мг 28 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Панум таб п/об кишраств 20мг 28 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Висмута трикалия дицитрат таб 120 мг 112 шт Висмута трикалия дицитрат таб 120 мг 112 шт, Висмута трикалия дицитрат таб 120 мг 56 шт Висмута трикалия дицитрат таб 120 мг 56 шт, Гастрофарм таб 18 шт Гастрофарм таб 18 шт, Гастрофарм таб 6 шт Гастрофарм таб 6 шт, Де-Нол таб 120мг 32 шт Де-Нол таб 120мг 32 шт, Де-Нол таб 120мг 56 шт Де-Нол таб 120мг 56 шт, Льна семена 100 г Льна семена 100 г, Новобисмол таб п/об пленочной 120мг 112 шт Новобисмол таб п/об пленочной 120мг 112 шт, Новобисмол таб п/об пленочной 120мг 56 шт Новобисмол таб п/об пленочной 120мг 56 шт, Облепиховое масло из плодов и листьев 50 мл Облепиховое масло из плодов и листьев 50 мл, Облепиховое масло капс 200мг 100 шт Облепиховое масло капс 200мг 100 шт, Омез капс 10мг 10 шт Омез капс 10мг 10 шт, Омепразол-Тева капс. киш.раств. 10мг 28 шт Омепразол-Тева капс. киш.раств. 10мг 28 шт, Ортанол капс 10 мг 28 шт Ортанол капс 10 мг 28 шт, Париет® 10 мг 14 таб, от изжоги. Воздействует на при... Париет® 10 мг 14 таб, от изжоги. Воздействует на причину изжоги, способствует защите слизистой, Рабиет капс. киш.раств. 10мг 14 шт Рабиет капс. киш.раств. 10мг 14 шт, Стимбифид плюс таб 500мг 40 шт Стимбифид плюс таб 500мг 40 шт, Улькавис таб п/п/об 120мг 112 шт Улькавис таб п/п/об 120мг 112 шт, Улькавис таб п/п/об 120мг 28 шт Улькавис таб п/п/об 120мг 28 шт, Улькавис таб п/п/об 120мг 56 шт Улькавис таб п/п/об 120мг 56 шт, Ультоп капс. киш.раств. 10мг блистеры 28 шт Ультоп капс. киш.раств. 10мг блистеры 28 шт.