Пантопразол-ВЕРТЕКС таб 20 мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Пантопразол-ВЕРТЕКС таб 20 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина: 1 таблетка містить: пантопразолу натрію сесквігідрат – 22,55 мг
(у перерахунку на пантопразол – 20,00 мг) ; Плівкова оболонка № 1: [гіпромелоза, тальк, титану діоксид, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000)] або [суха суміш для плівкового покриття, що містить гіпромелозу, тальк, титану діоксид, макрогол 4000 (поліетиленгліколь) Плівкова оболонка № 2: суха суміш, що містить метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1], тальк, титану діоксид, полоксамер 407, кальцію силікат, гідрокарбонат натрію, барвник заліза оксид жовтий, натрію лаурилсульфат. Опис:
Круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою, 20 мг. 10, 15 або 30 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлоридної або полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної та фольги алюмінієвої. Або 30 таблеток у банці з поліетилену високої щільності, закупореною кришкою, що натягується з контролем першого розтину з поліетилену високої щільності. 3 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток, 2 контурні коміркові упаковки по 15 таблеток або 1 контурна коміркова упаковка по 30 таблеток або 1 банка разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, а також до заміщених бензімідазолів;
Диспепсія невротичного генезу;
Прийом інгібіторів протеази ВІЛ, таких як атазанавір та нелфінавір, абсорбція яких залежить від кислотності (pH) шлункового соку;
вік до 18 років;
Вагітність;
Період грудного вигодовування.
Дозування20 мг
Показання до застосуванняЛікування симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби легкого ступеня вираженості (такі, як печія, кисла відрижка) у дорослих;
Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення), ерозивний гастрит (у тому числі пов'язані з прийомом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ));
Синдром Золлінгера-Еллісона;
Ерадикація Helicobacter pylori у комбінації з антибактеріальними засобами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування інших інгібіторів протонного насоса або блокаторів Н2-гістамінових рецепторів без консультації лікаря.
Одночасне застосування пантопразолу може зменшити всмоктування препаратів, біодоступність яких залежить від рН середовища шлунка (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, позаконазол та інших лікарських засобів, таких як ерлотиніб).
Під час досліджень з вивчення лікарської взаємодії не було виявлено клінічно значущих взаємодій при застосуванні пантопразолу у таких випадках:
- у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, які приймають серцеві глікозиди (дигоксин), блокатори повільних кальцієвих каналів (ніфедипін), бета-адреноблокатори (метопролол);
- у пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, які приймають антациди, антибіотики (амоксицилін, кларитроміцин);
- у пацієнтів, які приймають пероральні контрацептиви, що містять левоноргестрел та етинілестрадіол;
- у пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні засоби (диклофенак, напроксен, піроксикам);
- у пацієнтів із захворюваннями ендокринної системи, які приймають глібенкламід, левотироксин;
- у пацієнтів з тривожними станами та розладами сну, які приймають діазепам;
- у пацієнтів з епілепсією, які приймають карбамазепін та фенітоїн;
- у пацієнтів, які приймають непрямі антикоагулянти, такі як варфарин та фенпрокумон, під контролем протромбінового часу та МНО на початку та після закінчення лікування, а також під час нерегулярного прийому пантопразолу. Одночасно слід зазначити, що відомі випадки збільшення МНО та протромбінового часу у пацієнтів, які отримували інгібітори протонного насоса разом з варфарином або фенпрокумоном. Збільшення МНО та протромбінового часу може призводити до патологічних кровотеч, небезпечних для життя. У зв'язку з цим такі пацієнти повинні перебувати під наглядом з метою своєчасного виявлення збільшення МНО та протромбінового часу.
Також відмічено відсутність клінічно значущої лікарської взаємодії з кофеїном, етанолом, теофіліном.
Є повідомлення про підвищення рівня метотрексату в крові у деяких пацієнтів при його сумісному застосуванні у високих дозах (наприклад, 300 мг) з інгібіторами протонного насосу. Тому при застосуванні високих доз метотрексату, наприклад, при раку або псоріазі, може виникнути потреба у розгляді питання про тимчасове скасування пантопразолу.
Інгібітори активності ізоферменту CYP2С19:
Такі інгібітори активності ізоферменту CYP2С19 як флувоксамін можуть підвищувати системну експозицію пантопразолу. Зниження дози може знадобитися пацієнтам, які отримують тривале лікування високими дозами пантопразолу або пацієнтам з печінковою недостатністю.
Індуктори активності ізоферментів CYP2С19 та CYP3А4:
Такі індуктори активності ізоферментів CYP2С19 та CYP3А4 як рифампіцин та звіробій (Hypericum perforatum) можуть знижувати концентрацію інгібіторів протонного насосу в плазмі крові.
Інгібітори протеаз ВІЛ:
Пантопразол не рекомендується застосовувати разом з інгібіторами протеаз ВІЛ, всмоктування яких залежить від рН середовища шлунка (наприклад, атазанавір, нелфінавір) через істотне зниження їх біодоступності. У разі якщо спільне застосування інгібіторів протеаз ВІЛ та інгібіторів протонного насоса все ж таки необхідно, рекомендується проводити ретельний клінічний контроль (наприклад, визначення вірусного навантаження). Доза пантопразолу не повинна перевищувати 20 мг на день. Також може знадобитися коригування дози інгібітору протеаз ВІЛ.
ПередозуванняДо цього часу явищ передозування внаслідок застосування пантопразолу відмічено не було. Дози до 240 мг вводилися внутрішньовенно протягом 2 хвилин і переносилися добре.
У разі передозування за наявності клінічних проявів інтоксикації проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Пантопразол не виводиться за допомогою гемодіалізу.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Залізо шлунка секрецію знижувальний засіб – протонного насоса інгібітор
Код АТХ А02ВС02
Фармакодинаміка:
Інгібітор протонного насоса (Н+/К+-АТФ-ази). Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти незалежно від природи подразника.
Пантопразол є заміщеним бензимидазолом, що пригнічує секрецію соляної кислоти в шлунку шляхом специфічної блокади протонних насосів парієтальних клітин.
Пантопразол трансформується у свою активну форму в умовах кислого середовища в парієтальних клітинах, де він пригнічує активність ферменту Н+/К+-АТФ-ази, тобто блокує заключний етап утворення соляної кислоти у шлунку. Пригнічення активності є дозозалежним і в результаті знижується як базальна, так і стимульована секреція кислоти. При лікуванні пантопразолом, як і при застосуванні інших інгібіторів протонного насоса та блокаторів Н2-рецепторів, знижується кислотність у шлунку і тим самим підвищується рівень гастрину пропорційно зниженню кислотності. Підвищення рівня гастрину оборотне. Оскільки пантопразол зв'язує фермент дистально до клітинного рецептора, він може інгібувати секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовинами (ацетилхолін, гістамін, гастрин).
Ефект при пероральному та внутрішньовенному застосуванні препарату однаковий.
Також підвищується вміст хромограніну А (CgA) у сироватці крові внаслідок зниження секреції соляної кислоти. Підвищений вміст CgA може спотворювати результати діагностичних досліджень виявлення нейроендокринних пухлин.
Антисекреторна активність:
Після першого перорального прийому 20 мг пантопразолу зниження секреції шлункового соку на 24 % настає через 2,5-3,5 год і на 26 % через 24,5-25,5 год. антисекреторна активність, виміряна через 2,5-3,5 годин після прийому, зростає до 56%, а через 24,5-25,5 годин - до 50%. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori, зниження шлункової секреції підвищує чутливість мікроорганізмів до антибіотиків. Пантопразол не впливає на моторику шлунково-кишкового тракту. Секреторна активність нормалізується через 3-4 дні після прийому.
У порівнянні з іншими інгібіторами протонного насоса пантопразол має велику хімічну стабільність при нейтральному рН і менший потенціал взаємодії з оксидазною системою печінки, яка залежить від цитохрому Р450. Тому не спостерігалося клінічно значущої взаємодії між пантопразолом та багатьма іншими препаратами.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
Пантопразол швидко всмоктується після вживання. Максимальна концентрація в плазмі (Сmax) при пероральному застосуванні досягається після першої дози препарату. В середньому приблизно через 2-2,5 години після прийому внутрішньо 20 мг досягається Сmax, близько 1,0-1,5 мкг/мл, а після прийому 40 мг пантопразолу приблизно через 2,5 години досягається Сmax близько 2,0- 3 мкг/мл. Сmax залишається постійною після багаторазового застосування препарату.
Розподіл:
Фармакокінетика пантопразолу після одноразового та багаторазового застосування однакова. У діапазоні доз 10-80 мг фармакокінетика пантопразолу в плазмі крові залишається лінійною як при пероральному, так і при внутрішньовенному застосуванні. Абсолютна біодоступність таблеток пантопразолу становить близько 77%. Спільний прийом їжі не впливає на площу під кривою «концентрація-час» (AUC), Сmax, і відповідно, на біодоступність. При сумісному прийомі з їжею може змінюватись час початку дії препарату. Зв'язування пантопразолу з білками плазми становить 98%. Об'єм розподілу становить 0,15 л/кг.
Метаболізм:
Пантопразол метаболізується головним чином печінці. Основним метаболічним шляхом є деметилювання за допомогою CYP2C19 з наступною сульфатною кон'югацією. До інших метаболічних шляхів відноситься окиснення за допомогою CYP3A4. Основним метаболітом у плазмі та сечі є десметилпантопразол, що кон'югує з сульфатом.
Виведення:
Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 1 годину, а кліренс близько 0,1 л/год/кг. Внаслідок специфічного зв'язування пантопразолу з протонними насосами парієтальних клітин період напіввиведення не корелює з набагато довшою за тривалістю дією (інгібуванням секреції кислоти). Основний шлях виведення через нирки (близько 80%) у вигляді метаболітів пантопразолу, решта виводиться через кишечник. Період напіввиведення основного метаболіту становить близько 1,5 години, що не набагато перевищує період напіввиведення пантопразолу.
Низька функціональна активність ізоферменту CYP2C19:
У осіб з низькою функціональною активністю ізоферменту CYP2C19 (т. зв. повільних метаболізаторів) метаболізм пантопразолу здійснюється, ймовірно, в основному ізоферментом CYP3A4. Після одноразового прийому пантопразолу в дозі 40 мг середня AUC була приблизно в 6 разів більша у повільних метаболізаторів, ніж у пацієнтів, які мають функціонально активний ізофермент CYP2С19 (швидкі метаболізатори). Середнє значення максимальної концентрації у плазмі підвищено приблизно на 60%. Зазначені особливості не впливають на дозування пантопразолу.
Пацієнти з порушенням функції нирок:
При застосуванні пантопразолу у пацієнтів з порушеннями функції нирок (включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) зниження дози не потрібне. Як і у здорових добровольців, період напіввиведення пантопразолу є коротким. Діалізується лише дуже невелика частина препарату. Незважаючи на помірно тривалий період напіввиведення основного метаболіту (2-3 години), його виведення відбувається досить швидко, тому кумуляції не відбувається.
Пацієнти з порушенням функції печінки:
У пацієнтів з цирозом печінки (класи А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) час періоду напіввиведення (Т1/2) при прийомі внутрішньо 20 мг пантопразолу збільшується до 3-6 годин, значення AUC зростають у 3-5 разів; при прийомі 40 мг Т1/2 збільшується до 7-9 годин, AUC збільшується у 5-7 разів. Cmax підвищується незначно, лише в 1,5 рази порівняно з такою у здорових добровольців.
Пацієнти похилого віку:
Невелике підвищення показника AUC і Cmax у пацієнтів похилого віку порівняно з відповідними показниками у молодших пацієнтів не є клінічно значущим.
Вагітність та годування груддюВагітність:
У зв'язку з відсутністю даних про застосування пантопразолу у вагітних жінок, як запобіжний засіб, необхідно виключити застосування препарату під час вагітності.
Грудне вигодовування:
Пантопразол та його метаболіти були виявлені у грудному молоці. Ефект пантопразолу на новонароджених/дітей невідомий. Препарат не слід застосовувати під час годування груддю. У разі необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.
Фертильність:
Дані про вплив пантопразолу на фертильність у людини відсутні. Доклінічні дослідження показали відсутність ефекту на чоловічу чи жіночу фертильність.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаПри прийомі пантопразолу відповідно до показань та в рекомендованих дозах небажані реакції виникають вкрай рідко. Найчастішими небажаними реакціями є діарея та головний біль – спостерігаються приблизно у 1% пацієнтів.
Нижче наводяться дані про небажані реакції залежно від частоти їх виникнення.
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто > 1/10; часто від > 1/100 до < 1/10; нечасто від > 1/1000 до < 1/100; рідко від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко <1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома – за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – агранулоцитоз; дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія.
Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість (у тому числі анафілактичні реакції та анафілактичний шок).
Порушення обміну речовин та харчування: рідко – гіперліпідемія та підвищена концентрація ліпідів (тригліцеридів, холестерину), зміна маси тіла; частота невідома - гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія1, гіпокаліємія.
Порушення психіки: нечасто – порушення сну; рідко – депресія (включаючи загострення розладів); дуже рідко - дезорієнтація (включаючи загострення наявних розладів); частота невідома – галюцинації, сплутаність свідомості (особливо у схильних до цього пацієнтів), і навіть можливе загострення симптомів за її існуванні на початок терапії.
Порушення з боку нервової системи: нечасто – біль голови, запаморочення; рідко – порушення смаку; частота невідома – парестезія.
Порушення органу зору: рідко – порушення зору (затуманювання).
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто поліпи фундальних залоз шлунка (доброякісні); нечасто – діарея, нудота/блювота, здуття живота та метеоризм, запор, сухість у роті, дискомфорт та біль у животі.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення активності печінкових ферментів (трансаміназ, гамма-глутамілтрансферази); рідко – підвищення рівня білірубіну; частота невідома – гепатоцелюлярні ушкодження, жовтяниця, печінково-клітинна недостатність.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип, свербіж, дерматит; рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк; частота невідома - злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), ексудативна багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, світлочутливість, підгострий шкірний червоний вовчак.
Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини: нечасто – перелом стегнової кістки, кісток зап'ястя або хребта; рідко – артралгія, міалгія; частота невідома - спазм м'язів2.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – інтерстиціальний нефрит (з можливим прогресом до ниркової недостатності).
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – гінекомастія.
Загальні порушення та реакції у місці введення: нечасто – слабкість, стомлюваність та нездужання; рідко – підвищення температури тіла, периферичні набряки.
1 Гіпокальціємія у поєднанні з гіпомагніємією;
2 Спазм м'язів унаслідок порушення електролітного балансу.
особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом слід виключити можливість злоякісного новоутворення, оскільки пантопразол може маскувати симптоми та відстрочити правильну постановку діагнозу.
Пацієнти повинні проконсультуватися з лікарем, якщо їх чекає проведення ендоскопії або сечовинного дихального тесту.
Пацієнти повинні проконсультуватися з лікарем, якщо є такі випадки:
ненавмисна втрата ваги, анемія, шлунково-кишкова кровотеча, розлад ковтання, постійне блювання або блювання з кров'ю. У цих випадках прийом препарату може частково полегшити симптоми та відстрочити правильну діагностику;
- Раніше перенесене хірургічне втручання на шлунково-кишковому тракті або виразка шлунка;
- безперервне симптоматичне лікування диспепсії та печії протягом 4 тижнів та більше;
- захворювання печінки, у тому числі жовтяниця та печінкова недостатність;
- Інші серйозні захворювання, що погіршують загальний стан здоров'я.
Пацієнти віком від 55 років, за наявності нових або нещодавно змінених симптомів, повинні проконсультуватися з лікарем.
Пацієнтам слід розраховувати на миттєве усунення симптомів нездужання. Полегшення симптомів можливе після приблизно одного дня прийому пантопразолу, також необхідно враховувати, що для повного усунення печії може знадобитися приблизно 7 днів.
При прийомі препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, трохи підвищується ризик розвитку шлунково-кишкових інфекцій, збудниками яких є бактерії роду Salmonella spp., Campylobacter spp. або C. difficile.
При лікуванні інгібіторами протонного насоса дуже рідко відзначається розвиток підгострого шкірного червоного вовчака (ПККВ). При виникненні уражень шкіри, особливо на ділянках, що зазнали впливу сонячних променів, а також за наявності супутньої артралгії, пацієнт повинен негайно звернутися за медичною допомогою, і лікарю слід оцінити необхідність припинення лікування препаратом. Виникнення ПККВ після попереднього лікування інгібітором протонного насоса може підвищити ризик розвитку ПККВ під час лікування іншими інгібіторами протонного насоса.
При проведенні лабораторних досліджень необхідно враховувати, що підвищений вміст CgA у сироватці може спотворювати результати діагностичних досліджень для виявлення нейроендокринних пухлин. У зв'язку з цим застосування пантопразолу слід припинити не менше ніж за 5 днів до проведення дослідження вмісту CgA. Якщо вміст CgA і гастрину не повернулося до нормальних значень після першого визначення, дослідження слід повторити через 14 днів після припинення прийому інгібітора протонного насоса.
Пантопразол не рекомендується застосовувати разом з інгібіторами протеаз ВІЛ, всмоктування яких залежить від рН середовища шлунка (наприклад, атазановір) через істотне зниження їх біодоступності.
Проведення тривалої терапії, особливо тривалістю понад 1 рік, потребує регулярного спостереження за пацієнтами.
При тривалому прийомі пантопразолу можуть виникати додаткові ризики.
Наступні додаткові ризики вважаються значними при тривалому прийомі пантопразолу:
• Вплив на абсорбцію вітаміну В12:
У пацієнтів із синдромом Золлінгера-Еллісона та іншими патологічними гіперсекреторними станами, яким потрібне тривале лікування, пантопразол, як і інші препарати, що блокують секрецію шлункового соку, може знизити всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламін) внаслідок гіпо-або ахлоргідрії. Це слід враховувати при лікуванні пацієнтів із зниженими запасами даного вітаміну в організмі, або при тривалому лікуванні пацієнтів із факторами ризику розвитку дефіциту вітаміну В12, а також під час спостереження відповідних клінічних симптомів;
• Вплив на переломи кісток:
Інгібітори протонного насоса, особливо при застосуванні високих доз і протягом тривалого часу (більше 1 року), можуть помірно підвищувати ризик виникнення переломів стегнової кістки, кісток зап'ястя та хребта, переважно у пацієнтів похилого віку або за наявності інших загальновизнаних факторів ризику. Спостереження показали, що інгібітори протонного насоса можуть збільшувати загальний ризик переломів на 10-40 %. Це збільшення частково може бути обумовлено наявністю інших факторів ризику. Пацієнти з ризиком остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій і мають відповідне надходження вітаміну D і кальцію в організм;
• Гіпомагніємія
Є повідомлення про розвиток тяжкої гіпомагніємії у пацієнтів, які отримували інгібітори протонного насоса, у тому числі пантопразол протягом не менше 3-х місяців, а в більшості випадків – протягом року. При цьому можливий розвиток таких серйозних проявів гіпомагніємії, як підвищена стомлюваність, тетанія, марення, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія, проте гіпомагніємія може розвиватися непомітно та вчасно не розпізнаватись. У більшості пацієнтів з подібними порушеннями гіпомагніємія була скоригована після замісної терапії препаратами магнію та відміни прийому інгібіторів протонного насоса. У пацієнтів, яким планується тривале лікування, або у пацієнтів, які отримують інгібітор протонного насоса спільно з дигоксином або іншими препаратами, здатними викликати гіпомагніємію (наприклад, діуретики),
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами:
Слід утриматися від керування транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної уваги, через ймовірність запаморочення та порушення зору.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, до їди, не розжовуючи та не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.
• Лікування симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби:
Рекомендована доза по 20 мг на добу. Для досягнення позитивної динаміки в усуненні симптомів може знадобитися прийом препарату протягом 2-3 днів, однак, для повного усунення симптомів може знадобитися застосування препарату протягом 7 днів. У разі погіршення стану протягом перших 3 днів лікування рекомендується консультація лікаря. Прийом препарату слід припинити одразу після зникнення симптомів. Якщо протягом 2 тижнів безперервного прийому препарату відсутня позитивна динаміка, необхідно проконсультуватися з лікарем. Не слід приймати препарат для профілактики.
• Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний гастрит (у тому числі пов'язані з прийомом НПЗП):
Рекомендована доза по 40-80 мг на добу. Курс лікування - 2 тижні при загостренні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, якщо цього часу недостатньо, то загоєння може бути досягнуто протягом наступних 2-х тижнів терапії. Курс лікування 4-8 тижнів при загостренні виразкової хвороби шлунка та ерозивному гастриті.
• Ерадикація Helicobacter pylori:
Рекомендовані наступні комбінації:
1. Пантопразол по 40 мг двічі на добу + амоксицилін по 1000 мг двічі на добу + кларитроміцин по 500 мг двічі на добу;
2. Пантопразол по 40 мг двічі на добу + метронідазол по 500 мг двічі на добу + кларитроміцин по 500 мг двічі на добу;
3. Пантопразол по 40 мг двічі на добу + амоксицилін по 1000 мг двічі на добу + метронідазол по 500 мг двічі на добу;
Курс лікування – 7-14 днів.
• Синдром Золлінгера-Еллісона:
Для тривалого лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших патологічних гіперсекреторних станів лікування слід розпочинати з добової дози 80 мг (2 таблетки препарату по 40 мг). Потім, при необхідності, дозу можна збільшувати або зменшувати, залежно від показників кислотності шлункового соку. Дози вище 80 мг на день слід розділяти та застосовувати двічі на день. Можливе тимчасове підвищення дози пантопразолу вище 160 мг, але воно не повинно тривати довше, ніж потрібно для досягнення контролю кислотності. Тривалість лікування при синдромі Золлінгера-Еллісона та інших патологічних гіперсекреторних станах не обмежена, і терміни терапії можуть визначатися в залежності від клінічної необхідності.
Пацієнти похилого віку:
У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.
Пацієнти з порушенням функції нирок:
У пацієнтів з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. У зв'язку з відсутністю даних про застосування пантопразолу у складі комбінованої антимікробної терапії щодо Helicobacter pylori у пацієнтів з порушенням функції нирок препарат застосовувати не слід.
Пацієнти з порушеннями функції печінки:
У пацієнтів з вираженими порушеннями функції печінки добова доза пантопразолу не повинна перевищувати 20 мг на добу (1 таблетка препарату по 20 мг). У зв'язку з цим застосування препарату в дозі 40 мг у цієї групи пацієнтів не рекомендується. Слід регулярно контролювати рівень печінкових ферментів під час лікування пантопразолом, особливо при тривалому застосуванні препарату. У разі підвищення рівня печінкових ферментів лікування слід припинити. У зв'язку з відсутністю даних про застосування пантопразолу у складі комбінованої антимікробної терапії щодо Helicobacter pylori у пацієнтів із середнім та тяжким ступенем печінкової недостатності, препарат застосовувати не слід.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Пантопразол-ВЕРТЕКС таб 20 мг 30 шт производится компанией ВЕРТЕКС. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Пантопразол-ВЕРТЕКС таб 20 мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Пантопразол-ВЕРТЕКС таб 20 мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Контролок порошок для приготовления раствора для инъ... Контролок порошок для приготовления раствора для инъекций 40мг фл 1 шт, Контролок таб п/об киш.раств. 20мг 14 шт Контролок таб п/об киш.раств. 20мг 14 шт, Контролок таб п/об киш.раств. 40мг 14 шт Контролок таб п/об киш.раств. 40мг 14 шт, Контролок таб п/об киш.раств. 40мг 28 шт Контролок таб п/об киш.раств. 40мг 28 шт, Нольпаза лиофилизат для приготовления раствора для и... Нольпаза лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 40мг 1 шт, Нольпаза таб 40мг 28 шт Нольпаза таб 40мг 28 шт, Нольпаза таб 40мг 56 шт Нольпаза таб 40мг 56 шт, Нольпаза таб п/об киш.раств. 20мг 14 шт Нольпаза таб п/об киш.раств. 20мг 14 шт, Нольпаза таб п/об киш.раств. 20мг 28 шт Нольпаза таб п/об киш.раств. 20мг 28 шт, Нольпаза таб п/об киш.раств. 20мг 56 шт Нольпаза таб п/об киш.раств. 20мг 56 шт, Нольпаза таб п/об киш.раств. 40мг 14 шт Нольпаза таб п/об киш.раств. 40мг 14 шт, Пантаз таб 40 мг 30 шт Пантаз таб 40 мг 30 шт, Пантопразол-Акрихин таб 20 мг 30 шт Пантопразол-Акрихин таб 20 мг 30 шт, Пантопразол-Акрихин таб 40 мг 30 шт Пантопразол-Акрихин таб 40 мг 30 шт, Пантопразол Канон таб 20 мг 28 шт Пантопразол Канон таб 20 мг 28 шт, Пантопразол Канон таб 40 мг 28 шт Пантопразол Канон таб 40 мг 28 шт, Панум таб. 40 мг 14 шт Панум таб. 40 мг 14 шт, Панум таб п/об киш.раств. 40мг 28 шт Панум таб п/об киш.раств. 40мг 28 шт, Пиженум таб 40 мг 28 шт Пиженум таб 40 мг 28 шт, Санпраз таб п/об киш.раств. 40мг 10 шт Санпраз таб п/об киш.раств. 40мг 10 шт, Санпраз таб п/об киш.раств. 40мг 30 шт Санпраз таб п/об киш.раств. 40мг 30 шт.
Пока нет комментариев