Отрио таб 10 мг 90 шт
Топ продаж
Суперцена
Отрио таб 10 мг 90 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина: 1 таблетка містить :
езетіміб у перерахунку на 100 % речовина – 10,0 мг ; Опис: Круглі плоскоциліндричні пігулки від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору, з фаскою. Форма випуску: Пігулки 10 мг. По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку з алюмінієвої фольги та плівки ПВХ/Аклар® або плівки ПВХ. 9 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату;
При призначенні езетимибу одночасно зі статином або фенофібратом необхідно дотримуватись інструкцій щодо застосування додатково призначених препаратів;
Езетиміб не рекомендується пацієнтам з помірним та тяжким ступенем печінкової недостатності (7-9 і більше балів за шкалою Чайлд-П'ю, див. Фармакологічні властивості, Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів; Спосіб застосування та дози);
Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція;
Дитячий вік віком до 6 років.
З обережністю:
Слід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Отріо з фібратами, циклоспорином та непрямими антикоагулянтами (включаючи варфарин та флуїндіон). Пацієнти, які одночасно приймають препарат Отріо та фенофібрат, повинні знати про можливий ризик розвитку захворювань жовчного міхура.
Дозування10 мг
Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія:
- Препарат Отріо в комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами) або монотерапії на додаток до дієти показаний для зниження підвищеної концентрації ОХС, ХС ЛПНЩ, апо-В, ТГ і ХС не-ЛПВЩ, а також для підвищення концентрації ХС ЛПЗЩ у дорослих та підлітків (10-17 років) з первинною (гетерозиготною сімейною та несемейною) гіперхолестеринемією;
- Препарат Отріо у комбінації з фенофібратом на додаток до дієти показаний для зниження підвищеної концентрації ОХС, ХС ЛПНЩ, апо-В та ХС не-ЛПВЩ у пацієнтів зі змішаною гіперхолестеринемією (див. «Спосіб застосування та дози»).
Профілактика серцево-судинних захворювань:
Препарат Отріо, що приймається в комбінації зі статинами, показаний для зниження ризику розвитку серцево-судинних подій (серцево-судинна смерть, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт, госпіталізації з приводу нестабільної стенокардії або при потребі проведення реваскуляризації) у пацієнтів з ішем ).
Профілактика основних серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з хронічною хворобою нирок:
Препарат Отріо, який приймається в комбінації з симвастатином, показаний для зниження ризику серйозних серцево-судинних подій (нефатальний інфаркт міокарда або серцева смерть, інсульт або будь-яка процедура реваскуляру) хворобою нирок.
Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія:
Препарат Отріо у комбінації зі статином показаний для зниження підвищеної концентрації ОХС та ХС ЛПНЩ у дорослих та підлітків (10-17 років) з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією. Пацієнти можуть також отримувати допоміжне лікування (наприклад, ЛПНЩ-аферез).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиУ доклінічних дослідженнях було показано, що езетимиб не індукує ізоферменти цитохрому Р450, що у метаболізмі лікарських засобів. Між езетимибом та засобами, що метаболізуються під дією ізоферментів 1А2, 2D6, 2С8, 2С9 та ЗА4 цитохрому Р450 або N-ацетилтрансферази, клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій не спостерігалося.
При одночасному застосуванні езетимиб не впливає на фармакокінетику дапсону, декстрометорфану, дигоксину, пероральних контрацептивів (етинілестрадіолу та левоноргестрелу), гліпізиду, толбутаміду, мідазоламу. Одночасне застосування циметидину та езетимибу не впливає на біодоступність езетимибу.
Антациди: одночасний прийом антацидів знижує швидкість всмоктування езетимибу, але не впливає на його біодоступність. Це зниження швидкості всмоктування не сприймається як клінічно значуще.
Колестирамін: одночасний прийом колестираміну зменшує середнє значення AUC сумарного езетимибу (езетимиб + езетимиб-глюкуронід) приблизно на 55%.
Ефект додаткового зниження концентрації ХС ЛПНЩ за рахунок одночасного застосування езетимибу та колестираміну може бути зменшений цією взаємодією.
Циклоспорин: у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, з КК понад 50 мл/хв, які приймали циклоспорин у постійній дозі, одноразовий прийом препарату езетимибу у дозі 10 мг призводив до збільшення значення AUC сумарного езетимибу в середньому у 3,4 рази (від 2,3 рази). до 7,9 разів) порівняно з цим показником у здорових добровольців.
У одного пацієнта після трансплантації нирки та з тяжкою нирковою недостатністю (КК 13,2 мл/хв/1,73м2), який приймав комплексну терапію, включаючи циклоспорин, спостерігалося 12-кратне збільшення концентрації сумарного езетимибу порівняно з контрольною групою. У перехресному дослідженні з двома періодами за участю 12 здорових добровольців, які приймали протягом 8 днів езетимиб у дозі 20 мг 1 раз на добу з прийомом одноразової дози 100 мг циклоспорину на 7 день терапії езетимибом, було виявлено збільшення значення AUC циклоспорину в середньому на 15 % (від зниження на 10% до збільшення на 51%) порівняно з цим показником у здорових добровольців, які прийняли циклоспорин одноразово у дозі 100 мг у монотерапії (див. «З обережністю»).
Фібрати: безпека та ефективність застосування езетимибу одночасно з фенофібратом були оцінені у клінічних дослідженнях (див. Побічна дія).
Безпека та ефективність застосування езетимибу одночасно з іншими фібратами не вивчені. Фібрати можуть підвищувати виділення холестерину з жовчю, що може призвести до жовчнокам'яної хвороби. У доклінічному дослідженні на собаках езетимиб підвищував концентрацію ХС у жовчі. Хоча значення цих даних для людини поки невідоме, одночасне застосування препарату езетимибу з фібратами (за винятком фенофібрату) до отримання додаткових даних за результатами клінічних досліджень не рекомендується. Одночасний прийом препарату езетимибу та фенофібрату або гемфіброзилу підвищує концентрацію сумарного езетимибу приблизно в 1,5 та 1,7 раза відповідно, проте ці підвищення не розглядаються як клінічно значущі.
Статини: при одночасному прийомі езетимибу з аторвастатином, ловастатином, правастатином, симвастатином, флувастатином та розувастатином клінічно значимих фармакокінетичних взаємодій не спостерігалося.
Непрямі антикоагулянти: одночасне застосування езетимібу в дозі 10 мг 1 раз на добу та варфарину не мало значного впливу на біодоступність варфарину та протромбіновий час у дослідженні за участю 12 здорових добровольців. У післяреєстраційному періоді були отримані повідомлення про збільшення Міжнародного Нормалізованого Відносини (MHO) у пацієнтів, які одночасно приймали езетимиб з варфарином або флуїндіоном. Дані пацієнти також приймали інші лікарські засоби (див. спеціальні вказівки).
ПередозуванняПовідомлялося про кілька випадків передозування, більшість із яких не супроводжувалося виникненням небажаних явищ, а у разі їх виникнення небажані явища не були серйозними.
У клінічних дослідженнях, у яких езетимиб призначався 15 здоровим добровольцям у дозі 50 мг на добу протягом 14 днів, 18 пацієнтам з первинною гіперхолестеринемією у дозі 40 мг на добу протягом 56 днів або 27 пацієнтам з гомозиготною ситостеролемією у дозі. протягом 26 тижнів була продемонстрована хороша переносимість препарату.
У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування та підтримуючу терапію.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіполіпідемічний засіб – інгібітор абсорбції холестерину
Код АТХ C10AX09
Фармакологічні властивості:
Езетиміб є представником нового класу гіполіпідемічних засобів, які селективно інгібують абсорбцію холестерину (ХС) та деяких рослинних стеролів у кишечнику.
Фармакодинаміка:
Препарат Отріо ефективний при пероральному прийомі. Механізм дії езетимибу відрізняється від механізму дії інших класів гіполіпідемічних засобів (наприклад, інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), секвестрантів жовчних кислот, фібратів та рослинних станолів). Молекулярною мішенню езетимибу є транспортний білок (Niemann-Pick Cl-Like 1, NPC1L1), відповідальний за всмоктування у кишечнику холестерину та фітостеролів.
Езетиміб локалізується в щітковій облямівці тонкого кишечника і перешкоджає всмоктування холестерину, призводячи до зниження надходження холестерину з кишечника в печінку, за рахунок чого знижуються запаси холестерину в печінці і посилюється виведення холестерину з крові. Езетиміб не посилює екскрецію жовчних кислот (на відміну від секвестрантів жовчних кислот) і не інгібує синтез ХС у печінці (на відміну від статинів). порівняно з плацебо. Інгібуючи абсорбцію холестерину в кишечнику, езетимиб знижує надходження холестерину в печінку. Статини знижують синтез ХС у печінці. При одночасному застосуванні препарати цих двох груп забезпечують додаткове зниження концентрації холестерину. Езетиміб, що приймається одночасно зі статинами, знижує концентрацію загального холестерину (ОХС), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), аполіпопротеїну В (апо-В), холестерину ліпопротеїнів невисокої щільності (ХС не-ЛПВЩ, розраховується як різниця між концентрацією ОХС і концентрацією ХС ЛПВЩ) і тригліцеридів (ТГ) високої щільності (ХС ЛПВЩ) у плазмі крові у пацієнтів з гіперхолестеринемією більшою мірою, ніж езетимиб або статин, що приймаються в монотерапії. Одночасне застосування езетимибу з фенофібратом знижує концентрацію ОХС, холестерину ЛПНЩ, апо-В, ТГ та холестерину не-ЛПЗЩ, а також підвищує концентрацію холестерину ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів зі змішаною гіперхолестеринемією. розраховується як різниця між концентрацією ОХС та концентрацією ХС ЛПВЩ) та тригліцеридів (ТГ), а також підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПЗЩ) у плазмі крові у пацієнтів з гіперхолестеринемією більшою мірою, ніж езетимиб або статин, що приймаються в монотерапії. Одночасне застосування езетимибу з фенофібратом знижує концентрацію ОХС, холестерину ЛПНЩ, апо-В, ТГ та холестерину не-ЛПЗЩ, а також підвищує концентрацію холестерину ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів зі змішаною гіперхолестеринемією. розраховується як різниця між концентрацією ОХС та концентрацією ХС ЛПВЩ) та тригліцеридів (ТГ), а також підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПЗЩ) у плазмі крові у пацієнтів з гіперхолестеринемією більшою мірою, ніж езетимиб або статин, що приймаються в монотерапії. Одночасне застосування езетимибу з фенофібратом знижує концентрацію ОХС, холестерину ЛПНЩ, апо-В, ТГ та холестерину не-ЛПЗЩ, а також підвищує концентрацію холестерину ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів зі змішаною гіперхолестеринемією.
Клінічні дослідження показали, що підвищені концентрації ОХС, ХС ЛПНЩ та апо-В (головного білкового компонента ЛПНЩ) сприяють розвитку атеросклерозу.
Крім того, знижена концентрація ХС ЛПЗЩ також асоціюється з розвитком атеросклерозу. Результати епідеміологічних досліджень показали, що серцево-судинна захворюваність та смертність знаходяться у прямій залежності від концентрацій ОХС та ХС ЛПНЩ та у зворотній залежності від концентрацій ХС ЛПВЩ. Як і ЛПНЩ, ліпопротеїни, багаті на ХС та ТГ, включаючи ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїни проміжної щільності (ЛПСШ) та ремнант також можуть сприяти розвитку атеросклерозу.
Для визначення селективності езетимибу щодо інгібування всмоктування холестерину була проведена серія доклінічних досліджень. Езетиміб інгібував всмоктування [14C]-холестерину і не впливав на всмоктування ТГ, жирних кислот, жовчних кислот, прогестерону, етинілестрадіолу або жиророзчинних вітамінів А та D. Фармакокінетика
:
Всмоктування
Після прийому внутрішньо езетимиб швидко всмоктується та інтенсивно метаболізується у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації у фармакологічно активний фенольний глюкуронід (езетиміб-глюкуронід). Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) езетимиб-глюкуроніду спостерігається через 1-2 години, езетимиб – через 4-12 годин. Абсолютна біодоступність езетимибу не може бути визначена, оскільки дана речовина практично нерозчинна в жодному з водних розчинників, які використовуються для приготування розчинів для ін'єкцій. Їда (з низьким або високим вмістом жиру) не впливала на біодоступність езетимибу при прийомі внутрішньо у вигляді таблеток по 10 мг. Препарат Отріо можна приймати незалежно від їди.
Розподіл
Езетиміб та езетимиб-глюкуронід зв'язуються з білками плазми крові на 99,7 % та 88-92 % відповідно.
Метаболізм
Метаболізм езетимибу відбувається головним чином у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом (реакція II фази) з подальшим виведенням із жовчю. Езетиміб мінімально піддається окисному метаболізму (реакція І фази). Езетиміб та езетимиб-глюкуронід (основні похідні езетимибу, що визначаються у плазмі крові) становлять 10-20 % та 80-90 % відповідно від загальної концентрації езетимибу у плазмі крові. Езетиміб та езетимиб-глюкуронід повільно виводяться з плазми крові в процесі кишково-печінкової рециркуляції. Період напіввиведення для езетимибу та езетимиб-глюкуроніду становить приблизно 22 години.
Виведення
Після прийому внутрішньо 20 мг езетимибу, міченого 14С, у плазмі крові було виявлено 93% сумарного езетимибу (езетимиб + езетимиб-глюкуронід) від загального рівня радіоактивних продуктів. Протягом 10 днів приблизно 78% прийнятих радіоактивних продуктів було виведено через кишечник з жовчю, 11% через нирки. Через 48 годин радіоактивних продуктів у плазмі крові виявлено не було.
Діти та підлітки
Фармакокінетичні показники езетимибу були однакові у дітей старше 6 років та дорослих. Фармакокінетичні дані для дітей віком до 6 років відсутні.
Літні пацієнти
У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація сумарного езетимибу в плазмі крові приблизно в 2 рази вище, ніж у молодших пацієнтів (від 18 до 45 років). Ступінь зниження концентрації ХС ЛПНГ та профіль безпеки були зіставні у літніх та молодших пацієнтів, які приймали езетимиб. Для пацієнтів похилого віку підбір дози препарату не потрібен.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Після одноразового прийому езетимибу в дозі 10 мг середнє значення площі під кривою «концентрація - час» (AUC) сумарного езетимибу було в 1,7 разу більше у пацієнтів із легким ступенем печінкової недостатності (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю), ніж у здорових добровольців. У 14-денному дослідженні застосування езетимибу в дозі 10 мг на добу за участю пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) середнє значення AUC сумарного езетимибу збільшувалося в 4 рази на 1-й та 14-й день по порівняно зі здоровими добровольцями. Для пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності корекція дози препарату не потрібна. Оскільки наслідки збільшення значення AUC сумарного езетимибу невідомі,
Пацієнти з нирковою недостатністю
Після одноразового прийому езетимибу в дозі 10 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (n = 8; кліренс креатиніну (КК) не більше 30 мл/хв/1,73 м2), значення AUC сумарного езетимибу збільшилося приблизно у 1 ,5 рази проти здоровими добровольцями (n = 9). Цей результат не є клінічно значущим. Для пацієнтів з порушенням функції нирок підбір дози препарату не потрібний. У пацієнта після трансплантації нирки, який отримував комплексну терапію, включаючи циклоспорин, значення AUC сумарного езетимибу збільшилось у 12 разів.
Підлога
Концентрація сумарного езетимибу у плазмі крові трохи вища у жінок (менше 20 %), ніж у чоловіків. Ступінь зниження ХС ЛПНГ та профіль безпеки однакові у чоловіків та жінок, які приймають езетимиб, тому для пацієнтів чоловічої чи жіночої статі підбір дози препарату не потрібний.
Вагітність та годування груддюДослідження на тваринах із введенням езетимибу не виявили прямих та опосередкованих несприятливих ефектів щодо вагітності, розвитку ембріона/плоду, пологів та постнатального розвитку. При введенні вагітним щурам езетимибу у комбінації з ловастатином, симвастатином, правастатином або аторвастатином тератогенних ефектів не спостерігалося. При введенні вагітним кролицям з невеликою частотою спостерігалися дефекти розвитку скелета у плода.
Клінічних даних щодо застосування езетимибу при вагітності немає, тому слід бути обережним при призначенні препарату вагітним жінкам. У разі настання вагітності прийом езетимибу має бути припинено.
При одночасному застосуванні препарату Отріо та статину необхідно дотримуватися інструкцій щодо застосування даного статину.
У дослідженнях на щурах виявили, що езетимиб виділяється з молоком. Даних щодо виділення езетимибу з грудним молоком у жінок немає. У зв'язку з цим езетимиб не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування, якщо потенційна користь не перевищує потенційного ризику для дитини. Якщо застосування препарату необхідне, пацієнтка повинна припинити годування груддю.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаУ клінічних дослідженнях, у яких пацієнти приймали препарат езетимибу в дозі 10 мг на добу в монотерапії, одночасно зі статином або одночасно з фенофібратом, препарат езетимибу показав хорошу переносимість. Небажані реакції зазвичай були легкими та минущими; загальна частота небажаних ефектів та частота випадків відміни лікування у зв'язку з небажаними ефектами при прийомі препарату езетимибу були порівняні з даними показниками при прийомі плацебо.
Наступні часті (> 1/100 та <1/10) або нечасті (> 1/1000 та <1/100) небажані реакції спостерігалися при прийомі препарату езетимибу в монотерапії з частотою, що перевищує аналогічну частоту при прийомі плацебо, або при одночасному прийомі препарату езетимибу зі статином з частотою, що перевищує аналогічну частоту прийому статину в монотерапії.
При прийомі препарату езетимибу в монотерапії:
Порушення обміну речовин та харчування: нечасті: зниження апетиту.
Порушення з боку судин: нечасті: припливи крові до шкіри обличчя, підвищення артеріального тиску.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасті: кашель.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часті: біль у животі, діарея, метеоризм; нечасті: диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, нудота.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасті: артралгія, м'язові спазми, біль у шиї.
Загальні розлади: часті: стомлюваність; нечасті: біль у грудях, біль.
Лабораторні та інструментальні дані: нечасті: підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT), підвищення активності креатинінфосфокінази (КФК) сироватки крові, підвищення активності гамма-глутамілтрансферази, порушення показників функції печінки.
При прийомі препарату езетимибу одночасно зі статином:
Порушення з боку нервової системи: часті: головний біль; нечасті: парестезія.
Порушення шлунково-кишкового тракту: нечасті: сухість слизової оболонки рота, гастрит.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасті: свербіж шкіри, висипання на шкірі, кропив'янка.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часті: міалгія; нечасті: біль у спині, м'язова слабкість, біль у кінцівці.
Загальні розлади: нечасті: астенія, периферичні набряки.
Лабораторні та інструментальні дані: часті: підвищення активності АЛТ та/або ACT.
При прийомі препарату езетимибу одночасно з фенофібратом:
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часті: біль у животі.
У клінічному дослідженні за участю пацієнтів зі змішаною гіперліпідемією частота послідовних клінічно значущих підвищення (більш ніж у 3 рази вище верхньої межі норми (ВГН)) активності «печінкових» трансаміназ сироватки крові склала 4,5 % у групі пацієнтів, які приймали фенофібрат у монотерапії, та 2,7% у групі пацієнтів, які приймали препарат езетимибу одночасно з фенофібратом.
Частота холецистектомії склала 0,6% у групі пацієнтів, які приймали фенофібрат у монотерапії, та 1,7% у групі пацієнтів, які приймали препарат езетимибу одночасно з фенофібратом (див. Особливі вказівки). Не спостерігалося підвищення активності КФК (більш ніж у 10 разів вище за ВГН) у жодній із груп лікування в даному дослідженні.
Пацієнти з ішемічною хворобою серця:
У клінічному дослідженні пацієнти з ІХС приймали симвастатин + езетимиб у дозі 40 мг + 10 мг або симвастатин у дозі 40 мг. Профіль безпеки препаратів у двох групах був подібним за період спостереження (медіана тривалості спостереження становила 6 років). Частота припинення прийому препарату через небажані явища склала 10,6 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 10,1 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин. Частота розвитку міопатії склала 0,2 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 0,1 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин, де міопатія визначалася як незрозуміла м'язова слабкість або м'язовий біль, що супроводжується підвищенням активності КФК не менше ніж у 10 разів. вище ВГН або двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище ВГН. Частота розвитку рабдоміолізу склала 0,1% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, і 0,2% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин, де рабдоміоліз визначався як незрозуміла м'язова слабкість або м'язовий біль, що супроводжується підвищенням активності КФК не менше ніж у 10 разів. вище за ВГН з ознаками порушення функції нирок, двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище за ВГН з ознаками порушення функції нирок, або активністю КФК не менше 10000 МО/мл без ознак порушення функції нирок. Частота послідовних підвищень активності «печінкових» трансаміназ (не менше ніж у 3 рази вище за ВГН) була 2,5 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 2,3 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин (див. Особливі вказівки). Небажані явища з боку жовчного міхура спостерігалися у 3 1% пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб та 3,5% пацієнтів, які приймали симвастатин. Частота госпіталізації з холецистектомією була 1,5% в обох групах. Рак (визначався як будь-яке нове злоякісне новоутворення) діагностувався протягом дослідження у 9,4% пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 9,5% пацієнтів, які приймали симвастатин.
Пацієнти з хронічною хворобою нирок:
У клінічному дослідженні кардіо- та нефропротективної дії за участю пацієнтів, які приймали комбінований гіполіпідемічний препарат з фіксованими дозами езетимибу (10 мг) та симвастатину (20 мг) 1 раз на добу, та пацієнтів, які приймали плацебо, профілі безпеки були порівняні протягом усього періоду спостереження. (Медіана тривалості спостереження склала 4,9 року). У цьому клінічному дослідженні реєструвалися лише серйозні небажані явища та припинення прийому препарату через розвиток небажаних явищ. Частота припинення прийому препарату була порівнянна в обох групах (10,4 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований препарат із фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та 9.8 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо). Частота розвитку міопатії/рабдоміолізу склала 0,2% у групі пацієнтів, які приймали комбінований препарат із фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та 0,1 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо. Послідовне підвищення активності «печінкових» трансаміназ (більш ніж у 3 рази вище за ВГН) спостерігалося у 0,7 % пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та у 0,6 % пацієнтів, які приймали плацебо. У даному клінічному дослідженні не спостерігалося статистично достовірного збільшення частоти таких небажаних явищ, як злоякісні новоутворення (9,4 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та 9,5 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо), гепатит , холецистектомія або ускладнення жовчнокам'яної хвороби або панкреатиту 1% у групі пацієнтів, які приймали плацебо. Послідовне підвищення активності «печінкових» трансаміназ (більш ніж у 3 рази вище за ВГН) спостерігалося у 0,7 % пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та у 0,6 % пацієнтів, які приймали плацебо. У даному клінічному дослідженні не спостерігалося статистично достовірного збільшення частоти таких небажаних явищ, як злоякісні новоутворення (9,4 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та 9,5 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо), гепатит , холецистектомія або ускладнення жовчнокам'яної хвороби або панкреатиту 1% у групі пацієнтів, які приймали плацебо. Послідовне підвищення активності «печінкових» трансаміназ (більш ніж у 3 рази вище за ВГН) спостерігалося у 0,7 % пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та у 0,6 % пацієнтів, які приймали плацебо. У даному клінічному дослідженні не спостерігалося статистично достовірного збільшення частоти таких небажаних явищ, як злоякісні новоутворення (9,4 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та 9,5 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо), гепатит , холецистектомія або ускладнення жовчнокам'яної хвороби або панкреатиту Послідовне підвищення активності «печінкових» трансаміназ (більш ніж у 3 рази вище за ВГН) спостерігалося у 0,7 % пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та у 0,6 % пацієнтів, які приймали плацебо. У даному клінічному дослідженні не спостерігалося статистично достовірного збільшення частоти таких небажаних явищ, як злоякісні новоутворення (9,4 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та 9,5 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо), гепатит , холецистектомія або ускладнення жовчнокам'яної хвороби або панкреатиту Послідовне підвищення активності «печінкових» трансаміназ (більш ніж у 3 рази вище за ВГН) спостерігалося у 0,7 % пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та у 0,6 % пацієнтів, які приймали плацебо. У даному клінічному дослідженні не спостерігалося статистично достовірного збільшення частоти таких небажаних явищ, як злоякісні новоутворення (9,4 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та 9,5 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо), гепатит , холецистектомія або ускладнення жовчнокам'яної хвороби або панкреатиту
Діти та підлітки від 6 до 17 років:
У клінічному дослідженні за участю дітей віком від 6 до 10 років з гетерозиготною сімейною або не сімейною гіперхолестеринемією профіль безпеки та переносимості езетимибу був порівнянний з профілем у дорослих пацієнтів, які отримували езетимиб. У клінічному дослідженні за участю дітей віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймали комбіновану терапію лікарським препаратом езетимибу та симвастатином, профіль безпеки та переносимості був порівнянний з профілем безпеки у дорослих пацієнтів, які отримували комбіноване лікування лікарським препаратом.
Лабораторні показники:
У клінічних дослідженнях частота послідовних клінічно значущих підвищення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові (активність АЛТ та/або ACT у 3 або більше разів перевищує ВГН) була порівнянна при застосуванні езетімібу в монотерапії (0,5 %) та при прийомі плацебо (0 3%). При вивченні безпеки комбінованої терапії частота клінічно значущого підвищення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові склала 1,3% у пацієнтів, які приймали езетимиб одночасно зі статином, та 0,4% у пацієнтів, які приймали статин у монотерапії. Підвищення активності трансаміназ у сироватці крові зазвичай протікало безсимптомно, не супроводжувалося розвитком холестазу та поверталося на вихідний рівень як при продовженні лікування, так і після відміни препарату.
Постреєстраційні спостереження.
При застосуванні препарату езетимибу в післяреєстраційному періоді повідомлялося про наступні небажані реакції без зазначення причинно-наслідкового зв'язку.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.
Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі та кропив'янку
Порушення з боку психіки: депресія.
Порушення нервової системи: запаморочення, парестезія.
Порушення з боку системи травлення: панкреатит, запор.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, холелітіаз, холецистит.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: мультиформна еритема.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: міалгія, міопатія/рабдоміоліз.
Загальні розлади: астенія
особливі вказівкиПеред початком лікування пацієнти повинні перейти до відповідної ліпідзнижувальної дієти та продовжувати дотримуватись цієї дієти під час усього періоду терапії препаратом езетимибу.
Якщо препарат езетимибу призначається у комбінації зі статином або фенофібратом, слід уважно ознайомитись з інструкцією щодо застосування додаткового препарату.
Ферменти печінки:
У клінічних дослідженнях з одночасним застосуванням препарату езетимибу та статину у пацієнтів спостерігалися послідовні підвищення активності «печінкових» трансаміназ (у 3 і більше разів вищі за ВГН). Якщо препарат езетимибу призначається у комбінації зі статином, контроль функції печінки слід проводити на початку лікування і далі відповідно до рекомендацій даного статину (див. Побічна дія). У клінічному дослідженні пацієнти з ІХС приймали симвастатин + езетимиб у дозі 40 мг + 10 мг щодня або симвастатин у дозі 40 мг щодня (медіана тривалості спостереження становила 6 років). Частота послідовних підвищень активності «печінкових» трансаміназ (не менше ніж у 3 рази вище за ВГН) була 2,5 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 2,3 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин (див. Побічна дія).
Скелетна мускулатура:
У клінічних дослідженнях частота виникнення міопатії або рабдоміолізу, пов'язаних із застосуванням препарату езетимибу, не перевищувала такої порівняно з відповідною контрольною групою (плацебо або монотерапії статином), проте міопатія та рабдоміоліз є відомими небажаними реакціями статинів та інших ліпід-знижуючих. У клінічних дослідженнях частота підвищення активності КФК (більш ніж у 10 разів перевищує ВГН) склала 0,2% у групі езетимибу в порівнянні з 0,1% у групі плацебо та 0,1% у групі одночасного застосування езетимибу та статину в порівнянні з 0,4% у групі монотерапії статином. У постреєстраційному періоді застосування езетимибу були отримані повідомлення про випадки розвитку міопатії та рабдоміолізу незалежно від причини їх розвитку. Більшість пацієнтів, у яких розвивався рабдоміоліз, приймали статини на початок прийому препарату езетимибу. Тим не менш, дуже рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при застосуванні препарату езетимибу в монотерапії та при одночасному застосуванні препарату езетимибу та лікарських препаратів, застосування яких, як відомо, асоційоване з підвищеним ризиком розвитку рабдоміолізу. Усі пацієнти, яким призначається препарат езетимибу, повинні бути попереджені про ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу і повинні повідомляти лікаря про будь-які незрозумілі м'язові болі, хворобливість або слабкість. Якщо міопатія діагностована або підозрюється, застосування препарату езетимибу та будь-якого статину, що приймається одночасно з препаратом езетимибу, має бути негайно припинено. Наявність даних симптомів та підвищення активності КФК (більш ніж у 10 разів вище за ВГН) вказує на розвиток міопатії. У клінічному дослідженні пацієнти з ІХС приймали симвастатин + езетимиб у дозі 40 мг + 10 мг щодня або симвастатин у дозі 40 мг щодня (медіана тривалості спостереження становила 6 років). Частота розвитку міопатії склала 0,2 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 0,1 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин, де міопатія визначалася як незрозуміла м'язова слабкість або м'язовий біль, що супроводжується підвищенням активності КФК не менше ніж у 10 разів. вище ВГН або двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище ВГН. Частота розвитку рабдоміолізу склала 0,1% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, і 0,2% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин, де рабдоміоліз визначався як незрозуміла м'язова слабкість або м'язовий біль, що супроводжується підвищенням активності КФК не менше ніж у 10 разів вище ВГН з ознаками порушення функції нирок, двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище ВГН з ознаками порушення функції нирок, або активністю КФК не менше 10000 МО/мл без ознак порушення функції нирок (Див. Побічна дія). У клінічному дослідженні за участю пацієнтів з хронічною хворобою нирок частота розвитку міопатії/рабдоміолізу склала 0,2 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований гіполіпідемічний препарат з фіксованими дозами езетимибу (10 мг) та симвастатину (20 мг) щодня, та 0,1 % групі пацієнтів, які приймали плацебо (див. Побічна дія). двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище від ВГН з ознаками порушення функції нирок, або активністю КФК не менше 10000 МО/мл без ознак порушення функції нирок (див. Побічна дія). У клінічному дослідженні за участю пацієнтів з хронічною хворобою нирок частота розвитку міопатії/рабдоміолізу склала 0,2 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований гіполіпідемічний препарат з фіксованими дозами езетимибу (10 мг) та симвастатину (20 мг) щодня, та 0,1 % групі пацієнтів, які приймали плацебо (див. Побічна дія). двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище від ВГН з ознаками порушення функції нирок, або активністю КФК не менше 10000 МО/мл без ознак порушення функції нирок (див. Побічна дія). У клінічному дослідженні за участю пацієнтів з хронічною хворобою нирок частота розвитку міопатії/рабдоміолізу склала 0,2 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований гіполіпідемічний препарат з фіксованими дозами езетимибу (10 мг) та симвастатину (20 мг) щодня, та 0,1 % групі пацієнтів, які приймали плацебо (див. Побічна дія).
Діти віком від 6 до 17 років:
Безпека та ефективність езетимибу у дітей віком від 6 до 10 років з гетерозиготною сімейною або не сімейною гіперхолестеринемією були вивчені в клінічному дослідженні тривалістю 12 тижнів. Профіль побічних явищ у дітей, які отримували препарат езетимибу, можна порівняти з профілем побічних явищ у дорослих пацієнтів, які отримували препарат езетимибу. У цьому клінічному дослідженні не спостерігалося явного на зростання чи статеве дозрівання хлопчиків чи дівчаток. Однак впливу езетимибу на ріст і статеве дозрівання не були вивчені при лікуванні тривалістю більше 12 тижнів (див. Спосіб застосування та дози, Побічна дія). Безпека та ефективність препарату езетимибу, що приймається одночасно з симвастатином, у дітей віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією були вивчені у клінічному дослідженні у хлопчиків-підлітків та дівчаток, які були щонайменше один рік після менархе. Профіль побічних явищ у підлітків, які отримували препарат езетимибу і до 40 мг на добу симвастатину, можна порівняти з профілем побічних явищ у дорослих пацієнтів, які отримували препарат езетимибу та симвастатин. У даному клінічному дослідженні не спостерігалося явного впливу на зростання або статеве дозрівання у хлопчиків або дівчаток підлітків, або будь-якого впливу на тривалість менструального циклу у дівчаток (див. Спосіб застосування та дози, Побічна дія). отримували препарат езетимибу і до 40 мг на добу симвастатину, можна порівняти з профілем побічних явищ у дорослих пацієнтів, які отримували препарат езетимибу та симвастатин. У даному клінічному дослідженні не спостерігалося явного впливу на зростання або статеве дозрівання у хлопчиків або дівчаток підлітків, або будь-якого впливу на тривалість менструального циклу у дівчаток (див. Спосіб застосування та дози, Побічна дія). отримували препарат езетимибу і до 40 мг на добу симвастатину, можна порівняти з профілем побічних явищ у дорослих пацієнтів, які отримували препарат езетимибу та симвастатин. У даному клінічному дослідженні не спостерігалося явного впливу на зростання або статеве дозрівання у хлопчиків або дівчаток підлітків, або будь-якого впливу на тривалість менструального циклу у дівчаток (див. Спосіб застосування та дози, Побічна дія).
Печінкова недостатність:
Оскільки наслідки збільшення значення AUC сумарного езетимибу невідомі, препарат езетимибу не рекомендований пацієнтам з помірним та тяжким ступенем печінкової недостатності (див. Фармакологічні властивості, Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів, Протипоказання).
Фібрати:
Безпека та ефективність застосування езетимибу одночасно з фібратами (за винятком фенофібрату) не встановлена. Одночасне застосування лікарського препарату езетимибу з фібратами (за винятком фенофібрату) не рекомендується (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами).
Фенофібрат:
Пацієнти, які приймають фенофібрат одночасно з препаратом езетимибу, повинні бути попереджені про можливий ризик виникнення жовчнокам'яної хвороби та захворювань жовчного міхура. Якщо лікар передбачає можливий розвиток зазначених вище захворювань у пацієнта, необхідно провести дослідження жовчного міхура та призначити альтернативну ліпід-знижувальну терапію (див. Побічна дія та інструкція із застосування фенофібрату).
Циклоспорин:
При призначенні езетимибу пацієнтам, які приймають циклоспорин, слід дотримуватися запобіжних заходів. Необхідний регулярний контроль концентрації циклоспорину в плазмі крові при одночасному застосуванні препарату езетимибу та циклоспорину (див. З обережністю, Взаємодія з іншими лікарськими препаратами).
Непрямі антикоагулянти:
При одночасному застосуванні препарату езетимибу з непрямими антикоагулянтами, включаючи варфарин або флуїндіон, необхідно контролювати значення МНО (див. Взаємодія з іншими лікарськими препаратами).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
Не проводилося досліджень для оцінки впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, однак деякі небажані ефекти, що спостерігалися при прийомі препарату езетимибу, можуть впливати на здатність деяких пацієнтів керувати транспортними засобами та працювати з механізмами (Див. розділ «Побічна дія»).
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПеред початком лікування пацієнти повинні перейти до відповідної ліпідзнижувальної дієти та продовжувати дотримуватись цієї дієти під час всього періоду терапії препаратом Отріо.
Препарат приймають внутрішньо у будь -
який час доби незалежно від прийому їжі. Доза Отріо при монотерапії або в комбінації зі статином або фенофібратом становить 10 мг 1 раз на добу. Доза фенофібрату не повинна перевищувати 160 мг 1 раз на добу при одночасному застосуванні препарату Отріо.
Застосування у пацієнтів з ішемічною хворобою серця:
- Комбінована терапія зі статинами:
Для додаткового зниження серцево-судинних подій у пацієнтів з ІХС Отріо 10 мг може застосовуватися зі статином з доведеним ефектом зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень.
Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок/хронічною хворобою нирок:
- Монотерапія:
Для пацієнтів з порушенням функції нирок добір препарату не потрібний (див. Фармакологічні властивості, Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів);
- Комбінована терапія із симвастатином:
Для пацієнтів з легким ступенем порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) не менше 60 мл/хв/1,73 м2) підбір дози Отріо або симвастатину не потрібний. Пацієнтам з порушенням функції нирок та СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 препарат Отріо призначається у дозі 10 мг та симвастатин у дозі 20 мг 1 раз на добу ввечері;
- У цих пацієнтів застосування симвастатину у вищій дозі має ретельно контролюватись (див. Фармакологічні властивості, Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів).
Застосування у пацієнтів похилого віку:
Для пацієнтів похилого віку підбір дози препарату не потрібен (див. Фармакологічні властивості, Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів).
Застосування препарату у дітей та підлітків:
Для дітей та підлітків віком від 6 років корекція дози препарату не потрібна (див. Фармакологічні властивості, Фармакокінетика у окремих груп пацієнтів). Застосування препарату Отріо у дітей віком до 6 років не рекомендовано через відсутність даних щодо безпеки та ефективності у цій віковій групі.
Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю:
Для пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (5-6 балів за шкалою ЧайлдП'ю) добір дози препарату не потрібний. Застосування препарату Отріо не рекомендується пацієнтам з помірним (7-9 балів за шкалою Чайлд-Пью) та тяжким (більше 9 балів за шкалою Чайлд-Пью) порушенням функції (див. Фармакологічні властивості, Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів, Особливі вказівки).
При комбінованій терапії з секвестрантами жовчних кислот
Препарат Отріо слід приймати у дозі 10 мг 1 раз на добу щонайменше за 2 години до або через 4 години після прийому секвестрантів жовчних кислот.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Отрио таб 10 мг 90 шт производится компанией АКРИХИН. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Отрио таб 10 мг 90 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Отрио таб 10 мг 90 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Липобон таб 10мг 30 шт Липобон таб 10мг 30 шт, Отрио таб 10 мг 30 шт Отрио таб 10 мг 30 шт, Эзетимиб-СЗ таб 10мг 30 шт Эзетимиб-СЗ таб 10мг 30 шт, Эзетимиб-сз таб 10 мг 60 шт Эзетимиб-сз таб 10 мг 60 шт, Эзетимиб таб 10 мг 30 шт Эзетимиб таб 10 мг 30 шт, Эзетрол таб 10мг 28 шт Эзетрол таб 10мг 28 шт.
Пока нет комментариев