Ортанол капс 20 мг 14 шт
Ортанол капс 20 мг 14 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 капсула містить: омепразол – 20,000 мг;
Допоміжні речовини:
Цукрові сфери* 43,350 мг/86,700 мг;
Покриття діючої речовини: гіпромелоза 4,500 мг, натрію лаурилсульфат 0,750 мг, магнію оксид 1,000 мг;
Захисне покриття: повідон K25 5,000 мг, тальк 10,000 мг;
Ентеросолюбільне покриття: метакрилова кислота – етилакрилату сополімер 1:1 13,860 мг, триетилцитрат 1,540 мг;
Пудрювання: магнію стеарат 0,100 мг;
Оболонка капсули: кришечка капсули (титану діоксид 0,3040 мг, вода 2,2040 мг, желатин 12,6920 мг), корпус капсули (титану діоксид 0,4560 мг, заліза (III) оксид жовтий - мг, заліза (III) оксид червоний – мг, заліза (III) оксид чорний – мг, вода 3,3060 мг; желатин 19,0380 мг).
* Склад цукрових сфер: сахароза – трохи більше 92 % (у перерахунку суху речовину), кукурудзяний крохмаль – трохи більше 8 %. Також можуть бути продукти гідролізу крохмалю та кольорові вкраплення.
Опис:
Капсули кишковорозчинні 20 мг: тверді желатинові капсули № 4, корпус та кришка білого кольору. Вміст капсули є пелетами від майже білого до світло-коричневого кольору.
Форма випуску:
Капсули кишковорозчинні, 20 мг. По 7 капсул у блістер із жорсткої матової алюмінієвої фольги//м'якої матової алюмінієвої фольги. По 2 блістери разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку.
ПротипоказанняГіперчутливість до омепразолу, заміщених бензімідазолів або будь-якої з допоміжних речовин препарату;
дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозогалактозна мальабсорбція;
одночасне застосування з нелфінавіром, ерлотинібом, позаконазолом та атазанавіром;
діти молодше 2 років і з масою тіла менше 20 кг (при лікуванні рефлюксу-езофагіту, симптоматичному лікуванні печії та відрижки кислим при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі);
діти віком до 4 років (або з масою тіла менше 31 кг) (при лікуванні виразки дванадцятипалої кишки, викликаної Helicobacter pylori);
дитячий вік до 18 років (за іншими показаннями, крім рефлюкс-езофагіту, симптоматичного лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та виразки дванадцятипалої кишки, викликаної Helicobacter pylori).
З обережністю:
Виражена печінкова недостатність;
ниркова недостатність;
наявність «тривожних» симптомів: ненавмисне значне зниження маси тіла, блювання, що повторюється, блювання з домішкою крові (гематемезис), порушення ковтання, зміна кольору калу (дьогтеподібний стілець - мелена);
ризик розвитку дефіциту вітаміну В12 (ціанокобаламіну);
остеопороз;
одночасне застосування з атазанавіром (див. розділ «Особливі вказівки»), клопідогрелом, ітраконазолом, варфарином, цилостазолом, діазепамом, фенітоїном, саквінавіром, такролімусом, кларитроміцином, вориконазолом, рифампіцином, препаратами. амі» );
вагітність.
Дозування20 мг
Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (в т.ч. профілактика рецидивів);
Ерадикація Helicobacter pylori у інфікованих хворих з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки (у складі комбінованої терапії);
Рефлюкс-езофагіт (у тому числі підтримуюча терапія рефлюкс-езофагіту у фазі ремісії та симптоматичне лікування гастро-езофагеального рефлюксу);
Гіперсекреторні стани (синдром Золлінгера-Еллісона, поліендокринний аденоматоз, системний мастоцитоз, стресові виразки ШКТ);
Профілактика та лікування ушкоджень слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, обумовлених застосуванням нестероїдних протизапальних препаратів (диспепсія, ерозії слизової оболонки, виразка пептики);
Диспепсія пов'язана з підвищеною кислотністю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з омепразолом може спостерігатися збільшення або зниження абсорбції препаратів, біодоступність яких значною мірою визначається кислотністю шлункового соку (в т.ч. ерлотиніб, кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, препарати заліза та ціанокобаламін). Одночасне застосування омепразолу з позаконазолом та ерлотинібом протипоказане.
При одночасному застосуванні з омепразолом може спостерігатися значне зниження плазмової концентрації атазанавіру та нелфінавіру. Одночасне застосування цих препаратів не рекомендується.
Застосування омепразолу (40 мг на добу) знижує експозицію нелфінавіру приблизно на 40%, середня експозиція фармакологічно активного метаболіту М8 знижується на 75 – 90%. У взаємодії може брати участь механізм інгібування CYP1C19.
Спільне застосування омепразолу (40 мг на добу) та атазановіру у дозі 300 мг/ритонавіру у дозі 100 мг здоровими добровольцями призводило до зниження експозиції атазанавіру на 75 %. Підвищення дози атазанавіру на 400 мг не компенсує вплив омепразолу на експозицію атазанавіру. Застосування 20 мг омепразолу на добу з 400 мг атазанавіру та 100 мг ритонавіру здоровими добровольцями призводило до зниження експозиції азатанавіру на 30 % та порівняно з експозицією при одноразовому прийомі 300 мг атазанавіру та 100 мг.
При одночасному застосуванні з омепразолом спостерігається підвищення плазмової концентрації саквінавіру/ритонавіру до 70%, при цьому переносимість лікування пацієнтами з ВІЛ-інфекцією не погіршується.
Біодоступність дигоксину при одночасному застосуванні з 20 мг омепразолу підвищується на 10%. Незважаючи на те, що глікозидна інтоксикація на фоні застосування омепразолу проявляється рідко, слід бути обережним і ретельно спостерігати за пацієнтами при одночасному застосуванні цих препаратів, особливо при застосуванні у пацієнтів похилого віку.
При одночасному застосуванні з омепразолом можливе підвищення плазмової концентрації і збільшення періоду напіввиведення варфарину (R-варфарин) або інших антагоністів вітаміну К, цилостазолу, діазепаму, фенітоїну, а також інших препаратів, що метаболізуються в печінці за допомогою ізоферменту CYP2C19 . Однак супутня терапія омепразолом у дозі 20 мг не впливає на концентрацію фенітоїну в плазмі у пацієнтів, які тривало приймають препарат. При застосуванні омепразолу пацієнтами, які отримують варфарин або інші антагоністи вітаміну К, необхідно контролювати міжнародне нормалізоване ставлення (МНО). Нерідко може знадобитися зниження дози варфарину чи іншого антагоніста вітаміну До. У той же час супутнє лікування омепразолом у добовій дозі 20 мг призводить до зміни часу коагуляції у пацієнтів, які тривало приймають варфарин. Застосування омепразолу в дозі 40 мг один раз на добу призводило до збільшення максимальної плазмової концентрації та AUC цилостазолу на 18% та 26% відповідно; для одного з активних метаболітів цилостазолу збільшення склало 29% та 69% відповідно.
У перехресному клінічному дослідженні тривалість застосування клопідогрелу в дозі навантаження 300 мг (по 75 мг на день) і комбінації клопідогрелу з омепразолом у дозі 80 мг склала 5 днів. Одночасне застосування клопідогрелу та омепразолу слід уникати (рекомендується розглянути альтернативні способи антиагрегантної терапії), т.к. при сумісному застосуванні знижується плазмова концентрація клопідогрелу на 46% у перший день застосування та на 42% на п'ятий день застосування, а також знижується максимальне інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів у середньому на 16%. При цьому застосування препаратів у різний час доби не виключає можливості їхньої взаємодії.
Клінічна значимість цієї взаємодії неясна. Підвищення ризику серцево-судинних ускладнень при сумісному застосуванні клопідогрелу та інгібіторів протонного насоса, у тому числі омепразолу, не було показано у проспективному рандомізованому незавершеному дослідженні за участю більше 3760 пацієнтів, які отримували плацебо або омепразол у дозі 20 мг. кислотою (АСК), та не підтверджено додатковим нерандомізованим аналізом клінічних результатів масштабних проспективних рандомізованих досліджень за участю понад 47 000 пацієнтів.
За результатами спостережних та клінічних досліджень отримано суперечливі дані щодо клінічного впливу цих фармакокінетичних та фармакодинамічних взаємодій з точки зору розвитку тяжких серцево-судинних ускладнень.
При застосуванні клопідогрелу спільно з фіксованою комбінацією 20 мг езомепразолу та 81 мг АСК експозиція до активного метаболіту клопідогрелу знизилася майже на 40% порівняно з монотерапією клопідогрелом, при цьому максимальні рівні інгібування АДФ-індукованої агрегації. АСК у низькій дозі.
Омепразол при одночасному застосуванні підвищує плазмову концентрацію такролімусу, що може вимагати корекції дози. У період комбінованого лікування слід ретельно контролювати концентрацію такролімусу у плазмі крові та функцію нирок (кліренс креатиніну).
У деяких пацієнтів спостерігалося підвищення плазмової концентрації метотрексату на тлі одночасного застосування з інгібіторами протонного насоса. При застосуванні високих доз метотрексату слід розглянути можливість тимчасової відміни препарату.
Одночасне застосування з інгібіторами ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4 (такими як кларитроміцин, вориконазол) може призвести до збільшення плазмової концентрації омепразолу більш ніж удвічі, що може вимагати корекції дози омепразолу у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю. Однак у зв'язку з хорошою переносимістю високих доз омепразолу, при нетривалому одночасному застосуванні зазначених препаратів не потрібна корекція дози препарату.
Індуктори ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати звіробою продірявленого (Hypericum perforatum)) при одночасному застосуванні з омепразолом можуть збільшувати його метаболізм, знижуючи тим самим його концентрацію в плазмі.
Не встановлено клінічно значущої взаємодії омепразолу з антацидними препаратами, теофіліном, кофеїном, S-варфарином, піроксикамом, диклофенаком, напроксеном, хінідином, лідокаїном, пропранололом, метопрололом, етанолом.
ПередозуванняРазове застосування 560 мг омепразолу дорослими викликало симптоми помірної інтоксикації. Описано випадок застосування 2400 мг омепразолу одноразово, що не викликав якихось тяжких токсичних симптомів. При збільшенні дози швидкість елімінації препарату не змінювалася (кінетика першого порядку), специфічне лікування не потрібно.
Симптоми: сухість слизової оболонки ротової порожнини, нудота, блювання, метеоризм, діарея, посилення потовиділення, головний біль, сонливість, запаморочення, сплутаність свідомості, порушення зору, тахікардія.
Лікування: симптоматичне. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний видалення омепразолу з організму у зв'язку з високим ступенем зв'язування з білками.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Залізо шлунка секрецію знижувальний засіб - протонного насоса інгібітор
Код ATX: А02ВС01.
Фармакодинаміка:
Механізм дії:
Омепразол є рацемічною сумішшю двох енантіомерів, знижує секрецію шлункового соку за допомогою високоселективного механізму дії. Омепразол є слабкою основою, накопичується в кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, активізується та інгібує фермент Н+, К+-АТФазу. Вплив омепразолу на останній етап утворення соляної кислоти в шлунку є дозозалежним та забезпечує високоефективне інгібування базальної та стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від стимулюючого фактора. Після одноразового прийому препарату внутрішньо дія омепразолу настає протягом першої години і триває протягом 24 годин. Максимум ефекту досягається через 2 години. Після припинення застосування препарату секреторна активність повністю відновлюється через 3-5 діб.
Вплив на секрецію соляної кислоти у шлунку:
При застосуванні омепразолу внутрішньо один раз на добу забезпечується швидке та ефективне інгібування денної та нічної секреції шлункового соку. У цьому максимальний ефект досягається протягом 3-5 днів лікування. У пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки застосування 20 мг омепразолу спричиняє зниження 24-годинної шлункової кислотності в середньому на 80 %. При цьому середнє зниження максимальної секреції кислоти після стимуляції пентагастрином становить близько 70% через 24 год. При пероральному застосуванні 20 мг омепразолу пацієнтами з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки внутрішньошлунковий рН підтримується на рівні >3 в середньому протягом 17 годин. Інгібування секреції кислоти залежить від площі під кривою концентрація часу (AUC) омепразолу, а не від плазмової концентрації омепразолу в даний момент часу.
Дія на Helicobacter pylori:
Омепразол має бактерицидний ефект на H. pylori in vitro. Ерадикація H. pylori при застосуванні омепразолу спільно з антибактеріальними препаратами супроводжується швидким усуненням симптомів, високим ступенем загоєння дефектів слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) та тривалою ремісією виразкової хвороби, що знижує ймовірність розвитку таких ускладнень, як кров, та постійна підтримуюча терапія.
Інші ефекти, пов'язані з пригніченням секреції кислоти:
Є повідомлення про деяке підвищення частоти виникнення залозистих кісток у шлунку у пацієнтів при тривалому лікуванні. Подібні зміни є фізіологічними наслідками вираженого інгібування секреції кислоти, вони є доброякісними і оборотними при продовженні терапії.
Зниження секреції кислоти в шлунку під дією інгібіторів протонного насоса або інших кислото-інгібуючих агентів може призводити до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, спричинених такими збудниками, як Salmonella spp., Campylobacter spp., а також, ймовірно, Clostridium difficile.
Під час застосування препаратів, що зменшують секрецію залоз шлунка, концентрація гастрину у сироватці збільшується. Внаслідок зниження концентрації соляної кислоти підвищується концентрація хромограніну А (CgA) у плазмі крові, що може призвести до хибно-позитивних результатів при діагностиці пацієнтів з підозрою на нейроендокринні пухлини. Для запобігання цьому впливу терапію інгібіторами протонного насоса необхідно призупинити не менше ніж за 5-14 днів до проведення дослідження концентрації CgA. Якщо цей час концентрація не повернулася до нормального значення, дослідження слід повторити.
У дітей і дорослих, які тривалий час застосовують омепразол, відзначалося збільшення кількості ентерохромаффіноподібних клітин, ймовірно, пов'язане зі збільшенням концентрації гастрину в сироватці крові. Клінічної значущості це явище немає.
Фармакокінетика:
Омепразол швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-2 год. Антисекреторний ефект настає протягом першої години, досягаючи максимуму через 2 години після перорального прийому. Всмоктування омепразолу відбувається в тонкій кишці і повністю завершується протягом 3-6 годин. Інгібування 50% максимальної секреції триває протягом 24 годин.
Біодоступність при прийомі разової дози становить 30-40% та збільшується при повторному прийомі до 60%. Зв'язок із білками плазми крові – близько 97 %. Об'єм розподілу – 0,3 л/кг.
Омепразол практично повністю метаболізується у печінці за допомогою ізоферментів цитохрому Р450 (CYP) з утворенням 6 фармакологічно неактивних ферментів. Основний шлях метаболізму здійснюється за допомогою ізоферменту CYP2C19. Інший шлях – за участю ізоферменту цитохрому CYP3A4. Результатом високої афінності омепразолу до ізоферменту CYP2C19 є можливість конкурентного інгібування та метаболічних взаємодій з іншими субстратами ізоферменту CYP2C19. Однак через низьку афінність до ізоферменту CYP3A4 омепразол не пригнічує метаболізм інших субстратів ізоферменту CYP3A4. Омепразол не має інгібуючої дії на головні ізоферменти системи цитохрому CYP.
Приблизно у 3% європеоїдів та 15-20% азіатів знижено активність ізоферменту CYP2C19, тобто. вони є "повільними" метаболізаторами. У цих осіб метаболізм омепразолу, ймовірно, відбувається переважно за допомогою ізоферменту CYP3A4. При повторному застосуванні омепразолу 20 мг один раз на добу середнє значення AUC було в 5-10 разів вищим у «повільних» метаболізаторів, порівняно з особами з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19. Середні пікові плазмові концентрації також були вищими в 3-5 разів. Ці дані не впливають на режим дозування омепразолу.
Виведення:
Загальний плазмовий кліренс становить 03-06 л/хв. Період напіввиведення становить 0,5-1 год. Виводиться у вигляді метаболітів нирками (70-80%) та з жовчю (20-30%). У пацієнтів з порушенням функції печінки спостерігається збільшення біодоступності омепразолу та значне зменшення плазмового кліренсу.
У пацієнтів з порушенням функції нирок не відмічено значних змін фармакокінетики омепразолу. При хронічній нирковій недостатності виведення знижується пропорційно до зниження кліренсу креатиніну.
У пацієнтів похилого віку (старше 75 років) незначно знижується швидкість метаболізму омепразолу.
Вагітність та годування груддю
Результати трьох проспективних епідеміологічних досліджень (понад 1000 спостережень) показали, що застосування омепразолу у вагітних жінок не має негативного впливу протягом вагітності та здоров'я плода/ новонародженого . Препарат Ортанол може застосовуватись під час вагітності. Омепразол проникає в грудне молоко, проте при застосуванні його в терапевтичних дозах вплив на дитину малоймовірний
.
Препарат Ортанол може застосовуватись у період грудного вигодовування. Дослідження на тваринах з пероральним застосуванням рацемічної суміші омепразолу не виявили впливу препарату на фертильність
.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, < 1/100), рідко (>1/10000, <1/1000) та дуже рідко (<1/10000); частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення було неможливо.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко: агранулоцитоз, панцитопенія.
Порушення з боку імунної системи: рідко: реакції гіперчутливості (наприклад, пропасниця, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції/анафілактичний шок); дуже рідко: еозинофілія.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко: гіпонатріємія; частота невідома: гіпомагніємія (важка гіпомагніємія може призводити до гіпокальціємії), може асоціюватися з гіпокаліємією.
Порушення психіки: нечасто: безсоння; рідко: збудження, сплутаність свідомості, депресія; дуже рідко: агресія, галюцинації.
Порушення нервової системи: часто: головний біль; нечасто: запаморочення, парестезія, сонливість; рідко: порушення смакових відчуттів.
Порушення органу зору: рідко: нечіткість зору.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто: вертиго.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко: бронхоспазм.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: нудота, блювання, діарея чи запор, метеоризм, біль у животі, залізисті поліпи фундального відділу шлунка (доброякісні); рідко: сухість слизової оболонки ротової порожнини, стоматит, кандидоз ШКТ; частота невідома: мікроскопічний коліт.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: підвищення активності «печінкових» трансаміназ та лужної фосфатази; рідко: гепатит "з жовтяницею або без"; дуже рідко: печінкова недостатність, печінкова енцефалопатія (у пацієнтів із попереднім тяжким захворюванням печінки).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж шкіри, дерматит; рідко: фотосенсибілізація, алопеція; дуже рідко: мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома: підгострий шкірний червоний вовчак.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: перелом шийки стегна, кісток зап'ястя та хребта при тривалій терапії; рідко: міалгія, артралгія; дуже рідко: м'язова слабкість.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко: інтерстиціальний нефрит.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко: гінекомастія.
Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: нездужання, периферичні набряки; рідко: посилення потовиділення.
особливі вказівкиЗа наявності будь-яких «тривожних» симптомів (ненавмисне значне зниження маси тіла без очевидної причини та/або відсутність апетиту, блювання, що повторюється, блювання з домішкою крові (гематемезис), порушення ковтання, зміна кольору калу (дьогтеподібний стілець - мелена)), а також при підозрюваної чи підтвердженій виразці шлунка перед початком терапії необхідно виключити наявність злоякісного процесу, т.к. лікування, маскуючи симптоматику, може відкласти постановку правильного діагнозу.
Діагноз рефлюксного езофагіту має бути підтверджено при гастроскопії.
Пацієнти у віці старше 45 років із симптомами печії, які страждають на печію вперше, можуть приймати препарат Ортанол тільки після консультації з лікарем.
Деяким дітям із хронічними захворюваннями може вимагатися тривале лікування омепразолом, незважаючи на те, що це не рекомендується.
Лікування лікарськими препаратами, що знижують вироблення соляної кислоти, може збільшувати ризик розвитку шлунково-кишкової інфекції, спричиненої Salmonella spp., Campilobacter spp. і, у госпіталізованих пацієнтів, Clostridium spp..
Не рекомендується приймати атазанавір одночасно з інгібіторами протонного насоса. При необхідності комбінованої терапії атазанавіром та інгібіторами протонної помпи слід проводити контроль вірусного навантаження з одночасним збільшенням дози атазанавіру до 400 мг у комбінації з ритонавіром 100 мг. Збільшення дози омепразолу більше 20 мг не рекомендується.
Омепразол, як і всі препарати, що знижують рівень кислотності, може призвести до зменшення всмоктування вітаміну B12 (ціанокобаламіну) внаслідок гіпо-або ахлоргідрії. Це слід враховувати при застосуванні Ортанолу у пацієнтів з недостатністю або з ризиком розвитку дефіциту вітаміну B12 при тривалій терапії.
При тривалому застосуванні омепразолу (протягом трьох місяців і більше) у пацієнтів спостерігалася тяжка гіпомагніємія, клінічними ознаками якої можуть бути втома, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія. У більшості випадків ознаки гіпомагніємії проходять при терапії магнієм та/або припинення застосування інгібіторів протонної помпи. Тому, при тривалій терапії пацієнтів препаратом Ортанол, а також при одночасному застосуванні з дигоксином або препаратами, здатними викликати гіпомагніємію (наприклад, діуретики), необхідно контролювати вміст магнію в плазмі.
При тривалому застосуванні (більше 1 року) омепразолу можливий ризик виникнення переломів шийки стегна, зап'ястя та хребта, особливо у пацієнтів похилого віку, а також за наявності інших відомих факторів ризику. Клінічні дослідження показали, що інгібітори протонного насоса збільшують загальний ризик виникнення переломів на 10-40%, що може бути пов'язане з іншими факторами ризику.
Пацієнтам з підозрою на остеопороз необхідно забезпечити додаткове лікування відповідно до чинних рекомендацій до застосування препаратів вітаміну D та кальцію.
У разі тривалої терапії інгібіторами протонного насоса, особливо тривалістю більше одного року, потрібне регулярне обстеження пацієнта.
У період лікування препаратом Ортанол можливе збільшення концентрації Хромограніну А, що застосовується для діагностики нейроендокринних пухлин, тому рекомендується відміна омепразолу принаймні за 5 днів до проведення дослідження.
Якщо значення концентрацій Хромограніну А та гастрину не знижуються до референтних значень після первинного дослідження, слід повторити дослідження через 14 днів після припинення інгібіторів протонного насоса.
Застосування інгібіторів протонного насоса асоційовано з дуже рідкісними випадками розвитку підгострого шкірного червоного вовчаку (ПККВ). Якщо виникає ураження шкіри, особливо на відкритих сонячному світлу ділянках, спільно з артралгією, то пацієнт повинен негайно звернутися за медичною допомогою і лікар повинен розглянути рішення про відміну омепразолу. ПККВ при лікуванні інгібіторами протонного насоса в анамнезі може підвищувати ризик розвитку ПККВ під час застосування інших інгібіторів протонної помпи.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
У період лікування препаратом Ортанол може виникати запаморочення, сонливість, порушення зору, тому слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та виконанні інших потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У разі вищеописаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.
Умови зберіганняЗберігати в оригінальній упаковці (блістері) при температурі не вище 25°С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину переважно перед їдою (зазвичай вранці перед сніданком). Капсулу слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Якщо пацієнт не може проковтнути капсулу Ортанолу повністю, можна розчинити її вміст у невеликій кількості води, фруктового соку (наприклад, яблучного або апельсинового) або йогурту і використовувати отриману суспензію протягом 30 хв. Не можна застосовувати препарат із молоком або газованою водою. Якщо було пропущено прийом препарату, необхідно прийняти препарат відразу, як згадайте. Якщо настав час прийому наступної дози Ортанолу, прийміть її, не подвоюючи.
Застосування у дорослих:
• Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки:
Рекомендована доза для лікування пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки на стадії загострення становить 20 мг один раз на добу протягом 2 тижнів. Якщо після першого курсу застосування препарату не настає повне загоєння виразки, призначають повторний двотижневий курс терапії. Для пацієнтів з недостатньою відповіддю на лікування призначають препарат Ортанол капсули 40 мг 1 раз на добу. У цьому випадку загоєння виразки зазвичай відбувається протягом чотирьох тижнів. Для запобігання рецидивам пацієнтам з виразкою дванадцятипалої кишки рекомендують препарат Ортанол 20 мг один раз на добу. За потреби дозу можна збільшити до 40 мг 1 раз на добу.
• Виразкова хвороба шлунка:
Рекомендована доза для лікування пацієнтів з виразкою шлунка на стадії загострення становить 20 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів. Якщо після першого курсу застосування препарату не настає повне загоєння, призначають повторний чотиритижневий курс терапії. При виразковій хворобі шлунка, резистентної до терапії, застосовують препарат Ортанол капсули 40 мг 1 раз на добу. У цьому випадку загоєння зазвичай відбувається протягом восьми тижнів. Для запобігання рецидивам пацієнтам з виразковою хворобою шлунка рекомендують препарат Ортанол 20 мг 1 раз на добу, при необхідності можливе збільшення до 40 мг 1 раз на добу.
• Ерадикація Helicobacter pylori у складі комбінованої терапії:
Препарат Ортанол капсули по 20 мг двічі на добу перед їжею протягом 1-2 тижнів у поєднанні з антибактеріальними препаратами. При виборі антибіотика слід керуватися індивідуальною чутливістю пацієнта та національними, регіональними та локальними рекомендаціями.
Найчастіше застосовують такі комбінації трикомпонентної схеми лікування:
омепразол 20 мг + амоксицилін 1000 мг + кларитроміцин 500 мг по 2 рази на добу, вранці та ввечері;
омепразол 20 мг + метронідазол 400 мг (або 500 мг) + кларитроміцин 250 мг (або 500 мг) по 2 рази на добу, вранці та ввечері;
омепразол 20 мг + тинідазол 500 мг + кларитроміцин 500 мг по 2 рази на добу, вранці та ввечері;
омепразол 20 мг + амоксицилін 1000 мг + левофлоксацин 500 мг по 2 рази на добу, вранці та ввечері.
Також можна застосовувати наступні комбінації чотирикомпонентної схеми лікування:
омепразол 20 мг 2 рази на добу + метронідазол 400 (або 500) мг 2 рази на добу + тетрациклін 500 мг 4 рази на добу + вісмуту трикалію дицитрат 120 мг 4 рази на добу;
омепразол 20 мг + кларитроміцин 500 мг + амоксицилін 1000 мг + метронідазол 500 мг по 2 рази на добу, вранці та ввечері.
Також ефективне застосування послідовної схеми терапії:
5 днів – омепразол 20 мг + амоксицилін 1000 мг по 2 рази на день;
потім 5 днів – омепразол 20 мг + кларитроміцин 500 мг 2 рази на день + тинідазол 500 мг по 2 рази на день.
У випадках, коли після проходження курсу лікування проба на Helicobacter pylori залишається позитивною, курс лікування може бути повторений.
• Лікування рефлюкс-езофагіту:
Препарат Ортанол® капсули призначають по 20 мг один раз на добу протягом 4 тижнів. Якщо після першого курсу застосування препарату не настає повне лікування, призначають повторний чотиритижневий курс терапії. При тяжких формах рефлюкс-езофагіту доза може бути збільшена до 40 мг на добу, одужання зазвичай настає протягом 8 тижнів.
• Підтримуюче лікування пацієнтів з рефлюкс-езофагітом у стадії ремісії:
Рекомендована доза для тривалого лікування пацієнтів з рефлюкс-езофагітом у стадії ремісії становить 20 мг на добу. При необхідності можливе збільшення дози Ортанолу до 40 мг 1 раз на добу.
• Симптоматична гастроезофагеальна рефлюксна хвороба:
Режим дозування встановлюють індивідуально. Препарат застосовують по 20 мг на добу. Курс лікування (препарат Ортанол 20 мг 1 раз на добу) становить 4 тижні. Якщо після закінчення терапії симптоми не зникають, рекомендується додаткове обстеження пацієнта.
• При болях, печії або дискомфорті в епігастральній ділянці, пов'язаних із кислотозалежною диспепсією, режим дозування встановлюють індивідуально. Препарат призначають по 20 мг на добу. Курс лікування становить 4 тижні. Якщо після 4 тижнів застосування препарату Ортанол по 20 мг на добу симптоми не зникають, рекомендується додаткове обстеження пацієнта.
• Гіперсекреторні стани:
Доза препарату Ортанол® та тривалість курсу лікування для пацієнтів із синдромом Золлінгера-Еллісона підбирається індивідуально. Рекомендована початкова доза для дорослих становить 60 мг один раз на добу, максимальна – 120 мг на добу. При призначенні дози, що перевищує 80 мг на добу, її поділяють на декілька прийомів.
• Профілактика та лікування пошкоджень слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, зумовлених застосуванням нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП): Профілактика – по
1 капсулі препарату Ортанол® 20 мг щодня перед сніданком протягом усього курсу лікування НПЗП. Лікування – по 20 мг на добу протягом 4-8 тижнів.
Застосування у дітей:
• Лікування рефлюкс-езофагіту:
Симптоматичне лікування печії та відрижки кислим при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі:
У дітей віком від 2 років і з масою тіла більше 20 кг рекомендується застосування препарату Ортанол® капсули 20 мг 1 раз на добу. За потреби дозу можна збільшити до 40 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування становить 4-8 тижнів;
Симптоматичне лікування печії та відрижки кислим при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі:
Тривалість лікування становить 2-4 тижні. Якщо у разі застосування омепразолу протягом 2-4 тижнів симптоми захворювання не зникають, рекомендується подальше обстеження.
Діти старше 4 років (або з масою тіла більше 31 кг) та підлітки:
• Лікування виразки дванадцятипалої кишки, викликаної Helicobacter pylori:
При виборі антибіотика для комбінованої терапії необхідно враховувати індивідуальну переносимість препаратів пацієнтом. Препарати слід застосовувати відповідно до характеру стійкості та посібників з лікування, прийнятих у цій країні, на регіональному рівні, а також на місцевому рівні, з урахуванням тривалості лікування (найчастіше 7 днів, іноді 14 днів) та відповідного застосування антибактеріальних препаратів. Лікування має здійснюватися під контролем спеціаліста.
Рекомендується застосування наступних доз:
• Маса тіла 31-40 кг: доза: комбінація з двома антибіотиками: 20 мг омепразолу, 750 мг амоксициліну та кларитроміцин 7,5 мг/кг маси тіла одночасно двічі на добу протягом одного тижня:
• Маса тіла > 40 кг: доза: комбінація з двома антибіотиками: 20 мг омепразолу, 1 г амоксициліну та 500 мг кларитроміцину одночасно двічі на добу протягом одного тижня.
У пацієнтів з порушенням функції печінки добова доза не повинна перевищувати 20 мг.
У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна.
У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) корекція дози не потрібна.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Ортанол капс 20 мг 14 шт производится компанией САНДОЗ. Само производство расположено в стране Словения.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Ортанол капс 20 мг 14 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Ортанол капс 20 мг 14 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Омепразол-OBL капс. 20мг 28 шт Омепразол-OBL капс. 20мг 28 шт, Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 14шт Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 14шт, Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 28шт Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 28шт, Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 14 шт Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 14 шт, Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 28 шт Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 28 шт, Омез капс. киш.раств. 40мг 28 шт Омез капс. киш.раств. 40мг 28 шт, Омепразол-Акрихин капс 20 мг 30 шт Омепразол-Акрихин капс 20 мг 30 шт, Омепразол капс. 20мг 20 шт Омепразол капс. 20мг 20 шт, Омепразол капс. 20мг 20 шт озон Омепразол капс. 20мг 20 шт озон, Омепразол капс. 20мг 30 шт Омепразол капс. 20мг 30 шт, Омепразол капс. 20мг 30 шт синтез Омепразол капс. 20мг 30 шт синтез, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 20 шт Омепразол капс. киш.раств. 20мг 20 шт, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт канонфарма Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт канонфарма, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт озон Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт озон, Омепразол-Тева капс. киш.раств. 20мг 28 шт Омепразол-Тева капс. киш.раств. 20мг 28 шт, Омепразол-Тева капс. киш.раств. 40мг 28 шт Омепразол-Тева капс. киш.раств. 40мг 28 шт, Ортанол капс 20 мг 28 шт Ортанол капс 20 мг 28 шт, Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 14 шт Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 14 шт, Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 28 шт Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 28 шт, Ультоп капс. киш.раств. 40мг 28 шт Ультоп капс. киш.раств. 40мг 28 шт.
Пока нет комментариев