Ордисс Н таб 125+16мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Ордисс Н таб 125+16мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: кандесартану цілексетил 16,00 мг; гідрохлортіазид 12,50 мг
Допоміжні речовини:
Крохмаль прежелатинізований 15,00 мг; повідон-К30 16,00 мг; кармелозу кальцію 6,60 мг; полоксамер 188 1,00 мг; целюлоза мікрокристалічна (тип 102) 72,00 мг; лактози моногідрат 177,60 мг; фарбник заліза оксид червоний (Е172) 0,10 мг; магнію стеарат 3,20 мг
Опис:
Двоопуклі капсулоподібні таблетки світло-рожевого кольору з ризиком на обох сторонах. На одному боці гравіювання «С» ліворуч та «16» праворуч від ризику.
Форма випуску:
Пігулки, 12,5 мг +16 мг. По 10 таблеток у блістери з ОПА/Al/ПВХ/Al. 3 блістери з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку, на яку додатково можуть бути нанесені захисні наклейки.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до кандесартану, гідрохлортіазиду, інших компонентів препарату та інших похідних сульфонаміду; вагітність; період грудного вигодовування; непереносимість лактози; дефіцит лактази; синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; первинний гіперальдостеронізм; подагра; тяжке порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше ніж 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); тяжкі порушення функції печінки; холестаз; рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія; стан після трансплантації нирки; дитячий вік до 18 років; одночасне застосування з аліскіреном або алискиренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла),
З обережністю:
Порушення функції нирок (КК понад 30 мл/хв); недостатність функції печінки; тяжка хронічна серцева недостатність; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; гемодинамічно значущий стеноз аортального та/або мітрального клапана; ішемічна хвороба серця; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; зниження обсягу циркулюючої крові (ОЦК); цукровий діабет; цереброваскулярні захворювання; гостра міопія; закритокутова глаукома; системний червоний вовчак, немеланомний рак шкіри в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки»).
Дозування12,5 мг+16 мг
Показання до застосуванняЛікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиУ фармакокінетичних дослідженнях було вивчено одночасне застосування кандесартану/гідрохлортіазиду з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом. Клінічно значимих лікарських взаємодій виявлено був.
Кандесартан метаболізується у печінці незначною мірою за участю ізоферменту CYP2C9. Проведені дослідження щодо взаємодії не виявили впливу препарату на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчена.
При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби, наприклад, ацетилсаліцилова кислота більше 3 г на добу, може зменшуватися гіпотензивна дія кандесартану.
Одночасне застосування кандесартану/гідрохлортіазиду з іншими антигіпертензивними засобами посилює гіпотензивний ефект.
Подвійна блокада РААС із застосуванням антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II), інгібіторів АПФ або аліскірену (інгібітор реніну) може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які одночасно приймають кандесартан/гідрохлортіазид та інші лікарські засоби, що впливають на РААС.
Кандесартан/гідрохлортіазид протипоказано застосовувати одночасно з аліскіреном або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів дипептидилпептидази 4-го типу (наприклад, вілдагліптин) може бути підвищений ризик розвитку набряку Квінке.
Дія гідрохлортіазиду, що призводить до втрати калію, може посилюватися іншими засобами, що призводять до втрати калію та гіпокаліємії (наприклад, діуретики, проносні, амфотерицин, карбеноксолон, натрій пеніцилін G, похідні саліцилової кислоти).
Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками кухонної солі, що містять калій, та іншими засобами, що підвищують вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин) може призводити до розвитку гіперкал.
Гіпокаліємія та гіпомагніємія, спричинені прийомом діуретичних препаратів, привертають до розвитку кардіотоксичного ефекту серцевих глікозидів та антиаритмічних препаратів. При прийомі кандесартану/гідрохлортіазиду одночасно з такими препаратами потрібен контроль вмісту калію в плазмі.
При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ виникає оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвиток токсичних реакцій. Подібні реакції можуть траплятися і при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати вміст літію у сироватці крові.
Діуретична, натрійуретична та гіпотензивна дії гідрохлортіазиду послаблюються при одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів.
Всмоктування гідрохлортіазиду послаблюється при застосуванні колестиполу, колестираміну.
Дія недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину) може бути посилена гідрохлортіазидом.
Тіазидні діуретики можуть викликати підвищення вмісту кальцію в плазмі у зв'язку із зменшенням його екскреції. При необхідності застосування харчових добавок, що містять кальцій, або вітаміну D слід контролювати вміст кальцію в плазмі крові і при необхідності коригувати дозу.
Тіазидоподібні діуретики посилюють гіперглікемічну дію бета-адреноблокаторів та діазоксиду.
Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден) можуть збільшувати біодоступність тіазидних діуретиків внаслідок зниження моторики ШКТ.
Тіазидоподібні діуретики можуть збільшити ризик несприятливої дії амантадину.
Тіазидоподібні діуретики здатні уповільнити виведення цитостатичних препаратів (таких як циклофосфамід, метотрексат) з організму та посилити їхню мієлопригнічуючу дію.
Ризик гіпокаліємії може збільшитись при одночасному прийомі глюкокортикостероїдів (ГКС) або адренокортикотропного гормону (АКТГ).
На фоні застосування препарату Ордісс Н® може збільшуватися частота розвитку ортостатичної гіпотензії при прийомі етанолу, барбітуратів або загальних анестетиків.
При лікуванні тіазидними діуретиками можливе зниження толерантності до глюкози, у зв'язку з чим може бути потрібним добір дози гіпоглікемічних препаратів (в т. ч. інсуліну).
Гідрохлортіазид може зменшити вплив судинозвужувальних амінів (наприклад, епінефрину).
Гідрохлортіазид може збільшити ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо в поєднанні з великими дозами йодованого наповнювача.
Значної взаємодії гідрохлортіазиду з їжею не виявлено.
ПередозуванняСимптоми: аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску, запаморочення. Було описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Основним проявом передозування гідрохлортіазиду є зниження ОЦК та порушення водно-електролітного балансу. Також спостерігалися такі симптоми, як: запаморочення, виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, тахікардія, шлуночкова аритмія, втрата свідомості та м'язові судоми.
Лікування: при розвитку клінічно вираженого зниження артеріального тиску необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта на спину і підняти ноги. При необхідності слід збільшити ОЦК, наприклад шляхом внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні засоби. Виведення кандесартану та гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу малоймовірне.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпотензивний комбінований засіб (діуретик + ангіотензину II рецепторів антагоніст). Код АТХ: С09DA06
Фармакодинаміка:
Ангіотензин II – основний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину ІІ є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного балансу та стимуляція клітинного зростання. Ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину ІІ з ангіотензиновими рецепторами типу 1 (AT1-рецептори).
Кандесартан - селективний антагоніст AT1-рецепторів ангіотензину II, не інгібує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ), що здійснює перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, руйнуючий брадикінін, не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р. В результаті блокування реніну, ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону в плазмі крові. При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю зустрічався рідше у пацієнтів, які отримували кандесартан. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи.
Гідрохлортіазид – тіазидоподібний діуретик, що пригнічує активну реабсорбцію натрію, в основному в дистальних відділах ниркових канальців та посилює виділення іонів натрію, хлору та води. Виділення калію та магнію нирками посилюється залежно від дози, тоді як кальцій починає реабсорбуватися у більших кількостях, ніж раніше. Гідрохлортіазид зменшує об'єм плазми та позаклітинної рідини, зменшує інтенсивність транспорту крові серцем, знижує артеріальний тиск (АТ). Під час тривалого лікування гіпотензивний ефект розвивається з допомогою розширення артеріол. При тривалому застосуванні гідрохлортіазиду зменшується ризик серцево-судинних захворювань та смертність.
Кандесартан і гідрохлортіазид надають сумовану гіпотензивну дію. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування кандесартану/гідрохлортіазиду викликає ефективне та тривале зниження артеріального тиску без збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Ортостатична артеріальна гіпотензія при першому прийомі препарату не спостерігається, після закінчення лікування артеріальна гіпертензія не посилюється.
Після одноразового прийому кандесартану/гідрохлортіазиду основний гіпотензивний ефект розвивається протягом 2 годин. Застосування препарату 1 раз на добу ефективно та м'яко знижує АТ протягом 24 годин з незначною різницею між максимальним та середнім ефектом дії. При тривалому лікуванні стабільне зниження артеріального тиску настає протягом 4 тижнів після початку прийому препарату і може підтримуватись при тривалому курсі лікування.
У клінічних дослідженнях частота розвитку побічних ефектів, особливо кашлю, була рідше при застосуванні кандесартану/гідрохлортіазиду, ніж при прийомі комбінації інгібіторів АПФ з гідрохлортіазидом.
В даний час відсутні дані про застосування кандесартану/гідрохлортіазиду у пацієнтів з нирковою недостатністю, нефропатією, зниженою функцією лівого шлуночка, гострою серцевою недостатністю та інфарктом міокарда.
Ефективність кандесартану/гідрохлортіазиду не залежить від статі та віку пацієнта.
Фармакокінетика:
Всмоктування та розподіл:
• Кандесартан. При всмоктуванні зі шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) кандесартану цілексетил за допомогою ефірного гідролізу швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, міцно зв'язується з AT1-рецепторами та повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо становить близько 40%. Відносна біодоступність таблетованої форми порівняно з розчином для внутрішнього прийому становить приблизно 34%. Таким чином, абсолютна розрахункова біодоступність таблетованої форми препарату становить 14%. Прийом їжі не надає значного впливу площу під кривою «концентрація-час» (AUC), тобто. їжа суттєво не впливає на біодоступність препарату. Максимальна концентрація в плазмі крові (Cmax) досягається через 3-4 години після прийому таблетованої форми препарату. При збільшенні дози препарату в межах, що рекомендуються, концентрація кандесартану підвищується лінійно. Зв'язування кандесартану з білками плазми крові – понад 99%. Плазмовий обсяг розподілу (Vd) кандесартану становить 0,1 л/кг. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта;
• Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність становить приблизно 70%. Одночасне вживання їжі збільшує всмоктування приблизно на 15%. Біодоступність може бути знижена у пацієнтів із серцевою недостатністю та вираженими набряками. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 60%. Видимий Vd становить приблизно 0,8 л/кг.
Метаболізм та виведення:
• Кандесартан. Кандесартан в основному виводиться з організму нирками і через кишечник з жовчю в незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується в печінці. Період напіввиведення (T1/2) кандесартану становить приблизно 9 годин. Кумуляції препарату в організмі не спостерігається. Загальний кліренс кандесартану становить близько 0,37 мл/хв/кг, причому нирковий кліренс - близько 0,19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. При прийомі внутрішньо радіоактивно-міченого кандесартану близько 26% від введеної кількості виводиться з сечею у вигляді кандесартану і 7% у вигляді неактивного метаболіту, тоді як у калі виявляється 56% від введеної кількості у вигляді кандесартану і 10% у вигляді неактивного метаболіту;
• Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид не метаболізується і виділяється практично повністю у вигляді активної форми препарату шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції у проксимальному відділі нефрону. T1/2 становить близько 8 годин і не змінюється при одночасному застосуванні з кандесартаном. Приблизно 70% дози, прийнятої внутрішньо, виводиться нирками протягом 48 годин. При застосуванні комбінації препаратів не виявлено додаткового накопичення гідрохлортіазиду порівняно з монотерапією.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках:
• Кандесартан. У пацієнтів старше 65 років Cmax та AUC кандесартану збільшуються на 50% та 80%, відповідно, порівняно з молодими пацієнтами. Однак гіпотензивний ефект та частота розвитку побічних ефектів при застосуванні кандесартану/гідрохлортіазиду не залежать від віку пацієнтів;
• У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50% та 70% відповідно, тоді як T1/2 препарату не змінюється порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок;
• У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та/або Cmax та AUC кандесартану, що знаходяться на гемодіалізі, збільшувалися на 50% і 110% відповідно, а T1/2 препарату збільшувався в 2 рази;
• У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відзначалося підвищення AUC кандесартану на 23%;
• Гідрохлортіазид. T1/2 більш тривалий у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Вагітність та годування груддюПрепарат Ордісс Н протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.
Пацієнтки, які приймають препарат, повинні бути попереджені до планування вагітності, щоб вони змогли перейти на альтернативну терапію з доведеним профілем безпеки для застосування під час вагітності. У разі діагностування вагітності терапія препаратом має бути негайно припинена. Засоби, що впливають на РААС, можуть викликати порушення розвитку плода та/або негативно впливати на новонародженого аж до смертельного результату, при застосуванні препарату під час вагітності. Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II може викликати порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвиток ускладнень у новонародженого (порушення функції нирок, гіпотензія, гіперкаліємія). Досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності обмежений. Гідрохлортіазид проникає крізь плаценту. Враховуючи механізм дії гідрохлортіазиду, його застосування під час вагітності може викликати порушення фето-плацентарного кровообігу та небажані ефекти у плода та новонародженого у вигляді жовтяниці, порушень водно-електролітного балансу та тромбоцитопенії. Невідомо, чи проникає кандесартан у грудне молоко.
Кандесартан виділяється у молоко лактуючих щурів. Гідрохлортіазид проникає у грудне молоко.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко (включаючи окремі повідомлення) – менше 0,01%.
Кандесартан:
Інфекції та інвазії: часто: інфекція дихальних шляхів;
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко: лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз;
Порушення метаболізму та харчування: дуже рідко: гіперкаліємія, гіпонатріємія;
Порушення нервової системи: часто: запаморочення/системне запаморочення, головний біль;
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко: кашель;
Порушення шлунково-кишкового тракту: дуже рідко: нудота; частота невідома: діарея;
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: підвищення активності «печінкових» трансаміназ, порушення функції печінки або гепатит;
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко: ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж шкіри;
Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканин: дуже рідко: біль у спині, артралгія, міалгія;
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко: порушення функції нирок, у тому числі ниркова недостатність у схильних до неї пацієнтів (див. розділ «Особливі вказівки»).
Гідрохлортіазид:
При монотерапії гідрохлортіазидом, зазвичай у дозі 25 мг або більше, були відмічені наступні небажані реакції:
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко: лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, пригнічення;
Порушення імунної системи: рідко: анафілактичні реакції;
Порушення метаболізму та харчування: часто: гіперглікемія, гіперурикемія, електролітні порушення (у тому числі гіпонатріємія та гіпокаліємія);
Порушення психіки: зрідка: порушення сну, депресія, тривожність;
Порушення з боку нервової системи: часто: переднепритомний стан, системне запаморочення; рідко: парестезія;
Порушення з боку органу зору: рідко: минуща нечіткість зору, гостра міопія, гостра глаукома; частота невідома: хоріоїдальний випіт;
Порушення серця: рідко: аритмія;
Порушення з боку судин: нечасто: постуральна гіпотензія; рідко: некротизуючий ангіїт (васкуліт, підшкірний васкуліт);
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко: утруднення дихання (включаючи пневмоніт та набряк легень);
Порушення шлунково-кишкового тракту: нечасто: анорексія, втрата апетиту, подразнення слизової оболонки шлунка, діарея, запор; рідко панкреатит;
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко: жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця);
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: висипання на шкірі, кропив'янка, реакція фоточутливості; рідко: токсичний епідермальний некроліз, еритематозоподібні реакції, рецидив шкірного еритематозу;
Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканин: рідко: м'язовий спазм;
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто: глюкозурія; рідко: - порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит;
Загальні порушення та реакції у місці введення: часто: слабкість; рідко: пропасниця;
Лабораторні та інструментальні дані: часто: підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові; рідко: підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові.
особливі вказівкиПодвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену протипоказана у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується в інших пацієнтів (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Якщо подвійна блокада РААС вважається абсолютно необхідною, то лікування має відбуватися лише під контролем лікаря та має супроводжуватись регулярним контролем функції нирок, вмісту електролітів та артеріального тиску.
Ниркова недостатність/пересадка нирки:
У пацієнтів з нирковою недостатністю застосування «петлевих» діуретиків краще, ніж тіазидні. Для пацієнтів з нирковою недостатністю при терапії Ордісом Н® рекомендується регулярно контролювати вміст калію, концентрацію креатиніну та сечової кислоти. Дані про застосування препарату Ордісс Н у пацієнтів, які нещодавно перенесли пересадку нирки, відсутні.
Стеноз ниркової артерії:
Препарати, що впливають на РААС (наприклад, інгібітори АПФ), можуть призвести до підвищення концентрації сечовини в крові та концентрації креатиніну у сироватці пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічного ефекту слід очікувати від антагоністів рецепторів ангіотензину II.
Зменшення об'єму ОЦК:
У пацієнтів з дефіцитом ОЦК та/або натрію можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії, тому не рекомендується застосовувати препарат Ордісс Н® до зникнення цих симптомів.
Анестезія та хірургічні втручання:
У пацієнтів, які отримують антагоністи рецепторів ангіотензину II, під час проведення загальної анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко можуть спостерігатися випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що потребує внутрішньовенного введення рідини та/або судинозвужувальних засобів.
Порушення функції печінки:
Пацієнтам з порушеннями функції печінки або прогресуючою хворобою печінки слід застосовувати тіазидні діуретики з обережністю. незначні коливання об'єму рідини та водно-електролітного балансу можуть викликати печінкову кому. Дані про застосування препарату Ордісс Н у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю відсутні.
Стеноз аортального та мітрального клапана (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія):
При призначенні препарату Ордіс Н® пацієнтам з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапана слід бути обережним.
Первинний гіперальдостеронізм:
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай є резистентними до терапії антигіпертензивними засобами, що впливають на РААС, тому застосовувати у таких пацієнтів препарат Ордісс Н® не рекомендується.
Порушення електролітного балансу:
Як і у всіх випадках прийому препаратів, що мають діуретичну дію, слід контролювати вміст електролітів у плазмі крові. Препарати на основі тіазидів, які мають діуретичну дію, здатні зменшити виведення кальцію нирками і можуть спричинити стрибкоподібні зміни та незначне збільшення вмісту кальцію у плазмі крові. Тіазиди, в т.ч. і гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-електролітного балансу (гіперкальціємія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремічний алкалоз). Виявлена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Застосування тіазидних діуретиків слід припинити до одержання результатів аналізів дослідження паращитовидних залоз. Гідрохлортіазид дозозалежно збільшує виділення калію, що може спричинити гіпокаліємію. Подібна дія гідрохлортіазиду проявляється меншою, якщо застосовувати її одночасно з кандесартаном. Ризик гіпокаліємії виявляється підвищеним у пацієнтів з цирозом печінки, підвищеним діурезом, які приймають рідину зі зниженим вмістом солей, що проходять паралельно курс лікування кортикостероїдами або АКТГ. На підставі досвіду застосування препаратів, що впливають на РААС, одночасне застосування препарату Ордісс Н® та діуретичних препаратів, що збільшують виділення калію, можна компенсувати застосуванням харчових добавок, що містять калій або інших препаратів, здатних підвищити вміст калію в плазмі. Застосування препарату Ордісс Н може спричинити гіпокаліємію, особливо у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю (подібні випадки документально не зареєстровані). Тіазидні діуретики збільшують виділення магнію,
Метаболічні та ендокринні ефекти:
Застосування тіазидних діуретиків здатне змінити концентрацію глюкози в крові аж до прояву цукрового діабету, що латентно протікає. Може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів, зокрема інсуліну. Із застосуванням тіазидних діуретиків пов'язують збільшення концентрації холестерину та тригліцериду у плазмі крові. Однак при застосуванні препарату Ордісс Н спостерігалася мінімальна кількість або відсутність подібних ефектів. Тіазидні діуретики збільшують концентрацію сечової кислоти в плазмі крові та можуть сприяти розвитку симптомів подагри у схильних пацієнтів.
Хоріоїдальний випіт, гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома:
Сульфонаміди або їх похідні (у тому числі гідрохлортіазид) можуть викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до хоріоїдального випоту, розвитку гострої міопії та вторинної глаукоми. Симптоми включають: раптове зниження зору або біль в очах, які проявляються, як правило, протягом декількох годин або тижнів від початку терапії гідрохлортіазидом. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Лікування - якнайшвидше припинити прийом гідрохлортіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання. Факторами ризику розвитку гострої глаукоми є алергічна реакція на сульфонаміди або бензилпеніциліни в анамнезі.
Немеланомний рак шкіри:
У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Онкологічного Регістру, було продемонстровано зв'язок між прийомом гідрохлортіазиду в міру наростання та підвищеним ризиком розвитку немеланомного раку шкіри (НМРК) – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози гідрохлортіазиду. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія гідрохлортіазиду. Пацієнти, які приймають гідрохлортіазид як монотерапію або в комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам рекомендується оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри. Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри. З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та УФ-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із немеланомним раком шкіри в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування гідрохлортіазиду. З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та УФ-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із немеланомним раком шкіри в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування гідрохлортіазиду. З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та УФ-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із немеланомним раком шкіри в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування гідрохлортіазиду.
Загальні:
Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю, захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Призначення подібних препаратів супроводжується у цих пацієнтів різкою гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше – гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку цих ефектів не виключена і при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Різке зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією, цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу при застосуванні будь-яких антигіпертензивних засобів може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Прояв реакцій підвищеної чутливості до гідрохлортіазиду найбільш ймовірний у пацієнтів з бронхіальною астмою, алергічними реакціями в анамнезі, що не виключає появи алергічної симптоматики у інших пацієнтів. При застосуванні тіазидних діуретиків відмічені випадки загострення чи появи симптомів застійної себореї. При застосуванні тіазидних діуретиків відзначалися випадки погіршення перебігу системного червоного вовчака.
Препарат містить лактозу, тому його не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, які виявляються у відсутності толерантності до лактози, дефіциту лактази або порушення всмоктування глюкози та галактози.
Гідрохлортіазид, що входить до складу препарату Ордісс Н®, може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю.
Застосування у педіатрії:
Безпека та ефективність застосування препарату Ордісс Н® у дітей віком до 18 років не встановлені.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами:
При виникненні небажаних ефектів з боку ЦНС при терапії препаратом Ордісс Н® слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиПрепарат Ордісс Н® слід приймати один раз на добу незалежно від їди.
Рекомендована доза – 1 таблетка 1 раз на добу. Рекомендується титрувати дозу кандесартану перед переведенням пацієнта з монотерапії гідрохлортіазидом на терапію препаратом Ордісс Н®. При необхідності пацієнтів переводять з монотерапії препаратом Ордісс на терапію препаратом Ордісс Н. Основний гіпотензивний ефект досягається, як правило, у перші 4 тижні після початку лікування.
Пацієнти похилого віку:
У пацієнтів похилого віку не потрібно корекції дози.
У пацієнтів з порушенням функції нирок:
У пацієнтів з легким або помірним порушенням ниркової функції (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) рекомендується титрування дози. Препарат Ордісс Н протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла).
Порушення функції печінки:
У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня тяжкості рекомендується титрування дози. Препарат Ордісс Н протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом.
Пацієнти зі зниженим обсягом циркулюючої крові:
Для пацієнтів з ризиком гіпотензії, наприклад, для пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові, рекомендується титрування дози кандесартану (за допомогою монотерапії препаратом Ордісс®), починаючи з 4 мг.
Застосування у дітей та підлітків:
Безпека та ефективність застосування препарату Ордісс Н® у дітей та підлітків (віком до 18 років) не встановлені.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Ордисс Н таб 125+16мг 30 шт производится компанией ТЕВА. Само производство расположено в стране Республика Хорватия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Ордисс Н таб 125+16мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Ордисс Н таб 125+16мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Атаканд плюс таб 16мг/12.5мг 28 шт Атаканд плюс таб 16мг/12.5мг 28 шт, Ордисс н таб 12.5 мг+16 мг 60 шт Ордисс н таб 12.5 мг+16 мг 60 шт, Ордисс н таб 12.5мг+32мг 30 шт Ордисс н таб 12.5мг+32мг 30 шт.