Орцепол ВМ таб 500 мг+500 мг 10 шт
Топ продаж
Суперцена
Орцепол ВМ таб 500 мг+500 мг 10 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: ципрофлоксацину гідрохлорид – 554,92 мг у перерахунку на ципрофлоксацин 500,00 мг, орнідазол – 500,00 мг; Допоміжні речовини
:
/32 – 17,40 мг, магнію стеарат – 7,80 мг, кремнію діоксид колоїдний – 16,60 мг, тальк – 9,30 мг, крохмаль кукурудзяний – до 1420,00 мг;
Плівкова оболонка: опадрай II жовтий 02F22025 – 42,00 мг, що складається з: гіпромелозу – 26,25 мг, титану діоксид – 11,23 мг, макрогол – 2,625 мг, барвник заліза оксид жовтий – 1,47 мг, таль 42 мг.
Опис:
Овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору, з гравіюванням "ORCP" на одній стороні і роздільною ризиком на іншій.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою 500 мг + 500 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/Ал. 1 блістер разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена індивідуальна чутливість до орнідазолу або інших похідних нітроімідазолу, до ципрофлоксацину інших препаратів групи фторхінолонів, а також до допоміжних речовин препарату;
вагітність, період грудного вигодовування;
дитячий вік до 18 років;
органічні захворювання центральної нервової системи (ЦНС);
патологічні зміни крові та аномалії клітин крові;
одночасне застосування з тизанідином через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов'язані зі збільшенням концентрації тизанідину в плазмі крові;
тяжка печінкова недостатність, ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв).
З обережністю
При захворюваннях центральної нервової системи: епілепсія; зниження порога судомної готовності (або судомні напади в анамнезі); виражений атеросклероз судин головного мозку; порушення мозкового кровообігу; розсіяний склероз;
психічні захворювання (депресія, психоз);
печінкова недостатність середнього та легкого ступеня тяжкості;
ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами;
підвищений ризик подовження інтервалу QT або розвитку аритмії типу «пірует» (наприклад, синдром вродженого подовження інтервалу QT, захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), електролітний дисбаланс (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії));
одночасне застосування лікарських препаратів, що подовжують інтервал QT (в т.ч. антиаритмічні IA та III класів, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP450 1А2 (у тому числі теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін, ропінірол, оланзапін, агомелатин); одночасне застосування препаратів літію;
міастенія gravis;
дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
застосування у пацієнтів похилого віку;
алкоголізм;
у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, сульфонілсечовини) або інсуліном;
у пацієнтів з аневризмою аорти в сімейному анамнезі, або у пацієнтів з діагностованою аневризмою аорти та/або розшаруванням аорти або за наявності інших факторів ризику або станів, що призводять до розвитку аневризми аорти або розшарування аорти (наприклад, синдром Марфана, синдром Елерса судинного типу, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, атеросклероз) (див. розділ «Особливі вказівки»).
Дозування500 мг+500 мг
Показання до застосуванняЗмішані бактеріальні інфекції, спричинені чутливими грампозитивними та грамнегативними мікроорганізмами, у комбінації з анаеробними мікроорганізмами та/або найпростішими: інфекційно-запальні захворювання органів черевної порожнини та жовчовивідних шляхів, нирок (пієлонефрит) та/або малоускладнених та (Аднексит, простатит, епідидиміт).
При застосуванні Орцеполу ВМ слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретному регіоні.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиОрнідазол:
На відміну від інших похідних нітроімідазолу, орнідазол не пригнічує ацетальдегіддегідрогеназу, тому несумісний з алкоголем.
Орнідазол посилює дію непрямих антикоагулянтів кумаринового ряду, що потребує відповідної корекції їхньої дози.
Одночасне застосування з фенобарбіталом та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки зменшує період напіввиведення орнідазолу із плазми крові.
При сумісному застосуванні орнідазолу з інгібіторами мікросомальних ферментів печінки (наприклад циметидин) зменшує період напіввиведення орнідазолу з плазми крові.
Ципрофлоксацин:
Лікарські препарати, що викликають подовження інтервалу QT:
Слід бути обережними при одночасному застосуванні ципрофлоксацину, як і інших фторхінолонів, пацієнтам, які отримують лікарські препарати, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу IA або класу III, трициклічні антидепрес).
Утворення хелатних сполук:
Одночасний прийом таблетованих форм ципрофлоксацину та катіонвмісних препаратів; мінеральних добавок, які містять кальцій, магній, алюміній, залізо; сукральфату, антацидів, полімерних фосфатних сполук (таких як севеламер, карбонат лантану) та препаратів з великою буферною ємністю (таких як таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, знижує всмоктування ципрофлоксацину. У таких випадках препарат слід приймати або за 1-2 години до, або через 4 години після прийому цих препаратів. Це обмеження не стосується лікарських препаратів, що належать до класу блокаторів Н2-гістамінових рецепторів.
Прийом їжі та молочних продуктів:
Слід уникати одночасного застосування ципрофлоксацину та молочних продуктів чи напоїв, збагачених мінералами (наприклад, молоко, йогурт, збагачений кальцієм апельсиновий сік), оскільки при цьому всмоктування ципрофлоксацину може зменшуватись. Однак кальцій, що входить до складу інших харчових продуктів, не впливає на всмоктування ципрофлоксацину.
Омепразол:
При сумісному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що містять омепразол, може спостерігатися незначне зниження максимальної концентрації ципрофлоксацину в плазмі та зменшення площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час».
Теофілін:
Одночасне застосування ципрофлоксацину та препаратів, що містять теофілін, може спричинити небажане підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові та, відповідно, виникнення теофілін-індукованих несприятливих явищ; у дуже поодиноких випадках ці несприятливі явища можуть бути загрозливими для життя пацієнта. Якщо одночасне застосування цих двох препаратів неминуче, то рекомендується проводити постійний контроль концентрації теофіліну в плазмі крові і, якщо необхідно, знизити дозу теофіліну.
Інші похідні ксантину:
Одночасне застосування ципрофлоксацину та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифілін) може призводити до збільшення концентрації похідних ксантину в плазмі крові.
Нестероїдні протизапальні препарати:
Поєднання дуже високих доз хінолонів (інгібіторів ДНК-гірази) та деяких нестероїдних протизапальних препаратів (виключаючи ацетилсаліцилову кислоту) може провокувати судоми.
Циклоспорин:
При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що містять циклоспорин, спостерігалося короткочасне скороминуще підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові. У таких випадках необхідно двічі на тиждень визначати концентрацію креатиніну в крові.
Пероральні гіпоглікемічні засоби:
При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та пероральних гіпоглікемічних засобів, головним чином препаратів сульфонілсечовини (наприклад, глібенкламіду, глімепіриду), розвиток гіпоглікемії імовірно зумовлений посиленням дії пероральних гіпоглікемічних засобів.
Пробенецид:
Пробенецид уповільнює швидкість виведення ципрофлоксацину нирками. Одночасне застосування ципрофлоксацину та препаратів, що містять пробенецид, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові.
Фенітоїн:
При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та фенітоїну спостерігалася зміна (підвищення або зниження) вмісту фенітоїну у плазмі крові. Щоб уникнути ослаблення протисудомного ефекту фенітоїну внаслідок зниження його концентрації, а також для запобігання небажаним явищам, пов'язаним з передозуванням фенітоїном при припиненні прийому ципрофлоксацину, рекомендується здійснювати контроль за терапією фенітоїном у пацієнтів, які приймають обидва препарати періоду одночасного застосування обох препаратів та нетривалий час після завершення комбінованої терапії.
Метотрексат:
При одночасному застосуванні метотрексату та ципрофлоксацину може сповільнюватися нирково-канальцевий транспорт метотрексату, що може супроводжуватись підвищенням концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватись ймовірність розвитку побічних ефектів метотрексату. У зв'язку з цим за пацієнтами, які отримують одночасну терапію метотрексатом та ципрофлоксацином, має бути встановлене ретельне спостереження.
Тизанідін:
В результаті клінічного дослідження за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що містять тизанідин, виявлено збільшення концентрації тизанідину в плазмі крові: збільшення Сmах у 7 разів (ВІД 4 до 21 разу), збільшення показника AUC у 10 разів (від 6 до 24 разів) разів). Збільшення концентрації тизанідину в плазмі може викликати зниження артеріального тиску і сонливість. Таким чином, одночасне застосування ципрофлоксацину та препаратів, що містять тизанідин, протипоказане.
Дулоксетін:
У ході проведення клінічних досліджень було показано, що одночасне застосування дулоксетину та потужних інгібіторів ізоферменту CYP450 1А2 (таких як флувоксамін), може призвести до збільшення AUC та Сmах дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна передбачати ймовірність подібної взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину.
Ропінірол:
Одночасне застосування ропініролу та ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферменту CYP450 1А2, призводить до збільшення Сmах та AUC ропініролу на 60 і 84 %, відповідно. Слід контролювати несприятливі ефекти ропініролу під час його спільного застосування з ципрофлоксацином та протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії.
Лідокаїн:
У дослідженні на здорових добровольцях було встановлено, що одночасне застосування препаратів, що містять лідокаїн та ципрофлоксацин, помірного інгібітора ізоферменту CYP450 1А2, призводить до зниження кліренсу лідокаїну на 22% при внутрішньовенному введенні. Незважаючи на хорошу переносимість лідокаїну при одночасному застосуванні з ципрофлоксацином, можливе посилення побічних ефектів унаслідок взаємодії.
Клозапін:
При одночасному застосуванні клозапіну та ципрофлоксацину у дозі 250 мг протягом 7 днів спостерігалося збільшення плазмових концентрацій клозапіну та N-десметилклозапіну на 29 % та 31 % відповідно. Слід контролювати стан пацієнта та за необхідності проводити корекцію режиму дозування клозапіну під час його спільного застосування з ципрофлоксацином та протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії.
Силденафіл:
При одночасному застосуванні у здорових добровольців ципрофлоксацину в дозі 500 мг та силденафілу в дозі 50 мг відзначалося збільшення Сmах та AUC силденафілу в 2 рази. У зв'язку з цим застосування даної комбінації можливе лише після оцінки співвідношення користь/ризик.
Антагоністи вітаміну К:
Спільне застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуіндіону) може призводити до посилення їхньої антикоагулянтної дії. Величина цього ефекту може змінюватись в залежності від супутніх інфекцій, віку та загального стану пацієнта, тому складно оцінити вплив ципрофлоксацину на збільшення МНО (міжнародне нормалізоване ставлення). Слід досить часто контролювати МНО під час спільного застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К, а також протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії.
Агомелатин:
У клінічних дослідженнях було показано, що флувоксамін як сильний інгібітор ізоферменту CYP450 1А2 помітно пригнічує метаболізм агомелатину, що призводить до 60-кратного збільшення впливу агомелатину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором ізоферменту CYP450 1А2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному застосуванні агомелатину та ципрофлоксацину.
Золпідем:
Спільне застосування ципрофлоксацину та золпідему не рекомендується, оскільки воно може призводити до збільшення концентрації золпідему у плазмі крові.
ПередозуванняСимптоми, зумовлені орнідазолом: втрата свідомості, головний біль, запаморочення, тремтіння, судоми, диспептичні розлади та виникнення інших дозозалежних симптомів, але у більш вираженій формі.
Симптоми, зумовлені ципрофлоксацином: оборотна токсична дія на паренхіму нирок.
Лікування: у разі передозування, крім проведення стандартних заходів (промивання шлунка, після якого слід прийняти активоване вугілля; введення великої кількості рідини; створення кислої реакції сечі з метою запобігання кристалурії), рекомендується також стежити за функцією нирок (включаючи рН та кислотність сечі) та приймати магній- і кальцій антациди, які знижують абсорбцію ципрофлоксацину. За допомогою гемо- або перитонеального діалізу виводиться лише невелика кількість ципрофлоксацину (менше 10%). Показано проведення симптоматичної терапії. Специфічного антидоту немає. У разі розвитку судом призначають введення діазепаму.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протимікробний засіб комбінований
Код АТХ: J01RA
Фармакодинаміка:
Орцепол ВМ – комбінований протимікробний та протипротозойний препарат, фармакологічна дія якого обумовлена властивостями діючих компонентів, що входять до його складу: орнідазолу (похідне 5-нітроіміноазола) .
Антимікробний та антипротозойний препарат.
Орнідазол ефективний щодо Trichomonas vaginalis, Entamoebe histolytica, Giardia lamblia (Giardia intestinalis), а також деяких анаеробних бактерій, таких, як Bacteroides spp. та Clostridium spp., Fusobacterium spp., та анаеробних коків: Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp.
Ципрофлоксацин є синтетичним антибактеріальним препаратом широкого спектру дії з групи фторхінолонів. Ципрофлоксацин має активність in vitro щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів. Бактерицидна дія ципрофлоксацину здійснюється за допомогою інгібування бактеріальних топоізомераз II типу (топоізомераза II (ДНК-гіраза) та топоізомераза IV), які необхідні для реплікації, транскрипції, репарації та рекомбінації бактеріальної ДНК.
Механізми резистентності:
Резистентність in vitro до ципрофлоксацину часто зумовлена точковими мутаціями бактеріальних топоізомераз та ДНК-гірази та розвивається повільно за допомогою багатоступеневих мутацій. Поодинокі мутації можуть призводити швидше до зниження чутливості, ніж до розвитку клінічної стійкості, проте множинні мутації в основному призводять до розвитку клінічної резистентності до ципрофлоксацину та перехресної резистентності до препаратів хінолонового ряду. Резистентність до ципрофлоксацину, як і до інших антибіотиків, може формуватися внаслідок зниження проникності клітинної стінки бактерій (як це часто відбувається у випадку Pseudomonas aeruginosa) та/або активації виведення з мікробної клітини (ефлюкс). Повідомляється про розвиток резистентності, зумовленої локалізованим на плазмідах кодуючим геном Qnr. Механізми резистентності, які призводять до інактивації пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, ймовірно, не порушують антибактеріальну активність ципрофлоксацину. Мікроорганізми, резистентні до цих препаратів, можуть бути чутливими до ципрофлоксацину. Мінімальна бактерицидна концентрація (МБК) зазвичай не перевищує мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) більш ніж у 2 рази.
In vitro була продемонстрована активність ципрофлоксацину щодо наступних чутливих штамів мікроорганізмів:
• Аеробні грампозитивні мікроорганізми:
Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus spp;
• Аеробні грамнегативні мікроорганізми:
Aeromonas spp., Moraxella catarrhalis, Brucella spp., Neisseria meningitidis, Citrobacter koseri, Pasteurella spp., Francisella tularensis, Salmonella spp. . , Yersinia pestis;
• Анаеробні мікроорганізми:
Mobiluncus spp;
• Інші мікроорганізми:
Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae.
Було продемонстровано варіюючий ступінь чутливості до ципрофлоксацину для наступних мікроорганізмів: Acinetobacter baumannii, Burkholderia cepacia. Campylobacter spp., Citrobacter freundii, Enterococcus faecalis, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii, Neisseria gonorrhouseae, domonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Serratia marcescens, Streptococcus pneumoniae, Peptostreptococcus spp., Propiоnibacterium acnes.
Вважається, що природною резистентністю до ципрофлоксацину володіють Staphylococcus aureus (метицилін-резистентний), Stenotrophomonas maltophilia, Actinomyces spp., Enteroccus faecium, Listeria monocytogenes, Mycoplasma genitalium, Ureaplas spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes ).
Фармакокінетика:
Орнідазол:
• Всмоктування:
Після прийому внутрішньо орнідазол швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ), всмоктування в середньому становить 90%. Максимальна концентрація (Cmax) орнідазолу в плазмі відзначається через 3 години після прийому препарату;
• Розподіл:
Зв'язування орнідазолу з білками плазми становить близько 13%. Орнідазол проникає у грудне молоко та більшість тканин, спинномозкову рідину, інші рідини організму, проходить через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Концентрації орнідазолу в плазмі знаходяться в діапазоні 6-36 мг/л, тобто на рівні, що вважається оптимальним для різних показань до застосування препарату. Після багаторазового застосування 500 мг або 1000 мг препарату здоровими добровольцями через кожні 12 годин, коефіцієнт кумуляції дорівнював 1,5-2,5;
• Метаболізм:
Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окислення та глюкуронування з утворенням, в основному, 2-гідроксиметил- та альфа-гідроксиметилметаболітів. Обидва метаболіти менш активні щодо Trichomonas vaginalis та анаеробних бактерій, ніж незмінений орнідазол;
• Виведення:
Період напіввиведення (T1/2) становить близько 13 годин. Після одноразового застосування препарату 85% від прийнятої дози виводиться протягом перших 5 днів, головним чином у вигляді метаболітів: 60-70% нирками та 20-25% кишечником. У незміненому вигляді виводиться нирками (4%). Кумулює;
• Пацієнти з порушеннями функції печінки:
У пацієнтів з цирозом печінки період напіввиведення довше (22 у порівнянні з 14 годинами), а кліренс – нижче (35 у порівнянні з 51 мл/хв) порівняно зі здоровими людьми. Інтервал дозування у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю має бути подвоєний;
• Пацієнти з порушеннями функції нирок:
У разі порушення функції нирок фармакокінетика орнідазолу не змінюється, тому коригування дози не потрібне. Орнідазол виводиться під час гемодіалізу. Перед початком гемодіалізу необхідно прийняти додатково орнідазол (50 % від призначеної дози)».
Ципрофлоксацин:
• Всмоктування:
Після перорального застосування ципрофлоксацин швидко всмоктується переважно у тонкій кишці. Cmax ципрофлоксацину в плазмі досягається через 1-2 год. Біодоступність становить близько 70-80%. Значення Cmax у плазмі крові та площі під кривою «концентрація – час» (AUC) зростають пропорційно дозі;
• Розподіл:
Зв'язок ципрофлоксацину з білками плазми становить 20-30%; активна речовина присутня в плазмі переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин вільно розподіляється у тканинах та рідинах організму. Об'єм розподілу в організмі становить 2-3 л/кг. Концентрація ципрофлоксацину у тканинах значно перевищує концентрацію у сироватці крові;
• Метаболізм:
Біотрансформується у печінці. У крові можуть виявлятися чотири метаболіти ципрофлоксацину в невеликих концентраціях: діетилципрофлоксацин (Ml), сульфоципрофлоксацин (М2), оксоціпрофлоксацин (МЗ), формілципрофлоксацин (М4), три з яких (М1-МЗ) виявляють антибактеріальну активність. кислоти. Антибактеріальна активність in vitro метаболіту М4, що присутня у меншій кількості, більше відповідає активності норфлоксацину;
• Виведення:
Ципрофлоксацин виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції; незначна кількість – через шлунково-кишковий тракт. Нирковий кліренс становить 0,18-0,3 л/год/кг, загальний кліренс – 0,48-0,60 л/год/кг. Приблизно 1% дози, що вводиться, виводиться з жовчю. У жовчі ципрофлоксацин є у високих концентраціях. У пацієнтів з незміненою функцією нирок період напіввиведення становить зазвичай 3-5 годин. При порушенні функції нирок період напіввиведення збільшується.
Вагітність та годування груддюБезпечність застосування ципрофлоксацину у вагітних
не встановлена. Однак на підставі результатів досліджень на тваринах не можна повністю виключити ймовірність несприятливого впливу на суглобові хрящі новонароджених, тому препарат протипоказаний до застосування при вагітності.
Період грудного вигодовування:
Застосування препарату протипоказане під час грудного вигодовування. Орнідазол та ципрофлоксацин проникають у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів новонароджених застосування препарату протипоказане в період грудного вигодовування. При необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування слід припинити грудне вигодовування. Відновлення грудного вигодовування можливе не раніше, ніж через 48 годин після прийому останньої дози препарату.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЧастота побічних ефектів, наведених нижче, визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (понад 10 %); часто (більше 1% та менше 10%); нечасто (понад 0,1% і менше 1%); рідко (понад 0,01% і менше 0,1%); дуже рідко (менше 0,01%), включаючи окремі повідомлення; частота не відома (не може бути оцінена за допомогою доступних даних).
Зумовлені орнідазолом:
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: пригнічення кістковомозкового кровотворення, нейтропенія.
Порушення з боку нервової системи: запаморочення, сонливість, втома, головний біль; рідко: тремор, ригідність м'язів, порушення координації рухів, судоми, тимчасова непритомність, сенсорна чи змішана периферична нейропатія.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: порушення функції шлунково-кишкового тракту, у тому числі нудота, блювання, діарея, «металевий» присмак у роті.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома: зміна активності аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази, жовтяниця.
Порушення з боку імунної системи: нечасто: прояви шкірних реакцій та реакцій гіперчутливості (висипання, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке).
Зумовлені ципрофлоксацином:
Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто: мікотичні суперінфекції; рідко: псевдомембранозний коліт (у дуже поодиноких випадках з можливим смертельним наслідком).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: еозинофілія; рідко: лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія; дуже рідко: гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (загрозливе для життя), пригнічення кісткового мозку (загрозливе для життя).
Порушення з боку імунної системи: рідко: алергічні реакції, алергічний набряк/ангіоневротичний набряк; дуже рідко: анафілактичні реакції, анафілактичний шок (загрозливий для життя), сироваткова хвороба.
Порушення ендокринної системи: частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Порушення з боку обміну речовин і харчування: нечасто: зниження апетиту та кількості їжі; рідко: гіперглікемія, гіпоглікемія; частота невідома: важка гіпоглікемія, аж до розвитку гіпоглікемічної коми, особливо у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні гіпоглікемічні препарати або інсулін.
Порушення психіки: нечасто: психомоторна гіперактивність/ажитація; рідко: сплутаність свідомості та дезорієнтація, тривожність, порушення сновидінь (нічні кошмари), депресія (посилення поведінки з метою самоушкодження, таке як суїцидальні вчинки/думки, а також спроба суїциду або вдалий суїцид), галюцинації; дуже рідко: психотичні реакції (посилення поведінки з метою самоушкодження, таке як суїцидальні вчинки/думки, а також спроба суїциду або суїцид); частота невідома: порушення уваги, знервованість, порушення пам'яті, делірій, манії, включаючи гіпоманії.
Порушення нервової системи: нечасто: головний біль, запаморочення, порушення сну, порушення смаку; рідко: парестезії та дизестезії, типестезії, тремор, судоми (включаючи напади епілепсії), вертиго; дуже рідко: мігрень, порушення координації рухів, порушення нюху, гіперестезія, внутрішньочерепна гіпертензія (мозкова псевдотуморозна симптоматика); частота невідома: периферична нейропатія та полінейропатія.
Порушення органу зору: рідко: розлади зору; дуже рідко: порушення колірного сприйняття.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко: шум у вухах, втрата слуху; дуже рідко: порушення слуху.
Порушення серця: рідко: тахікардія; частота невідома: подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії (у тому числі типу «пірует»)*.
Порушення з боку судин: рідко: вазодилатація, зниження артеріального тиску, непритомність; дуже рідко: васкуліт.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко: порушення дихання (включаючи бронхоспазм).
Порушення шлунково-кишкового тракту: часто: нудота, діарея; нечасто: блювання, біль у животі, диспепсія, метеоризм; Дуже рідко: панкреатит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: підвищення активності «печінкових» трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну; рідко: порушення функції печінки, жовтяниця, гепатит (неінфекційний); дуже рідко: некроз тканин печінки (у вкрай поодиноких випадках прогресуючий до загрозливого життя печінкової недостатності).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка; рідко: фотосенсибілізація, утворення пухирів; дуже рідко: петехії, мультиформна еритема малих форм, вузлувата еритема, синдром Стівенса-Джонсона (злоякісна ексудативна еритема), у тому числі потенційно загрозливий для життя; синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), у тому числі потенційно загрозливий для життя; частота невідома: гострий генералізований екзантематозний пустульоз, лікарська реакція з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром).
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: артралгія; рідко: міалгія, артрит, підвищення м'язового тонусу, м'язові судоми; дуже рідко: м'язова слабкість, тендиніт, розрив сухожиль (переважно ахіллових), загострення симптомів міастенії.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: порушення функції нирок; рідко: ниркова недостатність, гематурія, кристалурія, тубулоінтерстиціальний нефрит.
Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: больовий синдром неспецифічної етіології, загальне нездужання, лихоманка; рідко: набряки, підвищене потовиділення (гіпергідроз); дуже рідко: порушення ходи.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто: підвищення активності лужної фосфатази у крові; рідко: зміна вмісту протромбіну, підвищення активності амілази; частота невідома: підвищення МНО (у пацієнтів, які отримують антагоністи вітаміну К).
* частіше у пацієнтів, які мають схильність до розвитку подовження інтервалу QT.
В окремих випадках деякі серйозні побічні реакції, такі як тендиніт, розриви сухожиль, пошкодження опорно-рухового апарату та інші реакції, що впливають на нервову систему, включаючи психічні розлади та порушення органів чуття, можуть бути тривалими (>30 днів) і призводити до інвалідності.
Частота розвитку наступних небажаних реакцій при внутрішньовенному введенні та при застосуванні ступінчастої терапії ципрофлоксацином (при внутрішньовенному введенні препарату з наступним його прийомом внутрішньо) вище, ніж при прийомі препарату внутрішньо: часто – блювання, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, висипання; нечасто – тромбоцитопенія, тромбоцитемія, сплутаність свідомості та дезорієнтація, галюцинації, парестезії та дизестезії, судоми, вертиго, порушення зору, втрата слуху, тахікардія, вазодилатація, зниження артеріального тиску, оборотні порушення функції печінки, жовтяниця; рідко – панцитопенія, депресія кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, порушення нюху, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз тканин печінки, петехії, розрив сухожиль.
Діти
У дітей часто повідомлялося про розвиток артропатії. Частота артропатії (артралгія, артрит), зазначена вище, заснована на клінічних дослідженнях у дорослих пацієнтів. Діти частота прояви артропатії оцінюється як часта.
особливі вказівкиПри лікуванні високими дозами орнідазолу або тривалості лікування протягом 10 днів рекомендується регулярний лабораторний та клінічний моніторинг.
При лікуванні трихомоніазу слід проводити одночасне лікування статевих партнерів.
Слід бути обережними у пацієнтів із захворюваннями ЦНС, наприклад, з розсіяним склерозом.
У пацієнтів, які отримують терапію препаратами літію, необхідно контролювати концентрацію літію, електролітів та креатиніну в плазмі під час лікування орнідазолом.
Є певний ризик у пацієнтів із ураженнями печінки, головного мозку, які зловживають алкоголем.
У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, спостерігається скорочення періоду напіввиведення. Можлива корекція дози препарату (додаткова доза орнідазолу до або після гемодіалізу).
Ефект інших лікарських засобів може посилюватись або послаблюватися в період застосування препарату.
У пацієнтів, які мають захворювання, спричинені Candida spp. Може спостерігатися погіршення перебігу захворювання.
Тяжкі інфекції, стафілококові інфекції та інфекції, зумовлені грампозитивними та анаеробними бактеріями:
При лікуванні важких інфекцій, стафілококових інфекцій та інфекцій, зумовлених анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід використовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.
Інфекції, зумовлені Streptococcus pneumoniae:
Ципрофлоксацин не рекомендується використовувати для лікування інфекцій, викликаних Streptococcus pneumoniae, через його обмежену ефективність щодо збудника.
Інфекції статевих шляхів:
При генітальних інфекціях, ймовірно спричинених штамами Neisseria gonorrhoeae, стійкими до фторхінолонів, слід враховувати інформацію про локальну резистентність до ципрофлоксацину та підтверджувати чутливість збудника лабораторними тестами.
Інфекції сечовивідних шляхів:
Стійкість до фторхінолонів Escherichia coli, найбільш поширеного патогенного мікроорганізму, що викликає інфекції сечовивідних шляхів, залежить від регіону РФ. При призначенні рекомендується брати до уваги локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.
Порушення з боку серця:
Ципрофлоксацин впливає на подовження інтервалу QT. Враховуючи, що для жінок характерна більша середня тривалість інтервалу QT у порівнянні з чоловіками, вони більш чутливі до препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT. У пацієнтів похилого віку також відзначається підвищена чутливість до дії препаратів, що викликають подовження інтервалу QT. Слід з обережністю використовувати ципрофлоксацин у комбінації з препаратами, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічними препаратами класів IA та III, трициклічними антидепресантами, макролідами та антипсихотичними препаратами), або у пацієнтів з підвищеним ризиком подовження інтервалу QT або розвитку , з вродженим синдромом подовження інтервалу QT, некорельованим дисбалансом електролітів, таким як гіпокаліємія або гіпомагніємія,
Гіперчутливість:
Іноді вже після прийому першої дози ципрофлоксацину може розвинутись гіперчутливість до препарату, у тому числі алергічні реакції, про що слід негайно повідомити лікаря. У поодиноких випадках після першого застосування можуть виникнути анафілактичні реакції аж до анафілактичного шоку. У цих випадках застосування препарату слід негайно припинити та провести відповідне лікування.
Шлунково-кишковий тракт:
При виникненні під час або після лікування ципрофлоксацином тяжкої та тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який потребує негайного відміни препарату та призначення відповідного лікування (ванкоміцин внутрішньо у дозі 250 мг 4 рази на добу). У цій ситуації протипоказано застосування препаратів, що пригнічують перистальтику кишківника.
Гепатобіліарна система:
При застосуванні ципрофлоксацину спостерігалися випадки некрозу печінки та життєзагрозливої печінкової недостатності. За наявності наступних ознак захворювання печінки, таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж, хворобливий живіт – прийом препарату слід припинити. У пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин та перенесли захворювання печінки, може спостерігатися тимчасове підвищення активності «печінкових» трансаміназ та лужної фосфатази або холестатична жовтяниця.
Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази:
При прийомі ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичну реакцію у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину у цих хворих, за винятком випадків, коли потенційна користь перевищує потенційний ризик. У такому разі слід спостерігати за можливою появою гемолізу.
Тяжка міастенія:
Пацієнтам з тяжкою міастенією слід застосовувати ципрофлоксацин з обережністю, оскільки можливе загострення симптомів.
Тендиніт та розрив сухожилля:
При перших ознаках тендиніту (болісний набряк у ділянці суглоба, запалення) необхідно розвантажити уражену кінцівку, уникати будь-якої зайвої фізичної активності, і застосування препарату слід припинити, т.к. Існує ризик розриву сухожилля, а також необхідно проконсультуватися з лікарем. При прийомі препарату можуть спостерігатися випадки тендиніту та розриву сухожиль (переважно ахілового сухожилля) іноді білатерально, вже протягом перших 48 годин після початку терапії. Описано випадки, що виникли протягом кількох місяців після припинення лікування. Ризик розвитку тендинопатії може бути підвищений у пацієнтів похилого віку під час сильного фізичного навантаження, у пацієнтів, які отримують супутню терапію глюкокортикостероїдами, у пацієнтів з нирковою недостатністю або після трансплантації солідних органів.
Судоми:
Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, може провокувати судоми та знижувати поріг судомної готовності. Пацієнтам з епілепсією та перенесли захворювання ЦНС (наприклад, зниження порога судомної готовності, судомні напади в анамнезі, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт) у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС, ціпрофлоксацин слід застосовувати тільки в тих випадках, коли очікуваний клінічний ефект перевершує можливий ризик розвитку побічної дії препарату. При застосуванні ципрофлоксацину повідомляли про випадки розвитку епілептичного статусу. При виникненні судом застосування препарату слід припинити.
Психічні реакції:
Психічні реакції можуть виникнути навіть після першого застосування фторхінолонів, включаючи ципрофлоксацин. У поодиноких випадках депресія чи психотичні реакції можуть прогресувати до суїцидальних думок і суїцидальних спроб, зокрема завершених. У разі розвитку будь-яких побічних ефектів з боку центральної нервової системи, включаючи порушення психіки, необхідно негайно відмінити препарат Орцепол ВМ та розпочати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо.
Периферична нейропатія:
У пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи ципрофлоксацин, спостерігалися випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. При виникненні таких симптомів як біль, печіння, поколювання, оніміння, слабкість, пацієнтам слід поінформувати лікаря, перш ніж продовжити застосування препарату.
Шкірні покриви:
При прийомі ципрофлоксацину може виникнути реакція фотосенсибілізації, тому пацієнтам слід уникати контакту з прямим сонячним промінням та УФ-світлом. Лікування слід припинити, якщо спостерігаються симптоми фотосенсибілізації (наприклад, зміна шкірних покривів нагадує сонячні опіки).
Цитохром Р450:
Відомо, що ціпрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP450 1А2. Слід бути обережними при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що метаболізуються цими ферментами, таких як теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, ропінірол, клозапін, оланзапін, агомелатин, так як збільшення концентрації цих препаратів у плазмі крові, обумовлене специфічні небажані реакції.
Нирки та сечовидільна система:
Щоб уникнути розвитку кристалурії неприпустиме перевищення рекомендованої добової дози, необхідно також достатнє споживання рідини та підтримання кислої реакції сечі.
Вплив на результати лабораторних аналізів:
В умовах in vitro ципрофлоксацин може заважати бактеріологічному дослідженню Mycobacterium tuberculosis, пригнічуючи її зростання, що може призводити до хибно-негативних результатів при діагностиці даного збудника у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.
Дисглікемічні стани:
Як і у випадку з іншими фторхінолонами, при застосуванні ципрофлоксацину можлива зміна концентрації глюкози в крові, включаючи гіпо- та гіперглікемію. На тлі терапії ципрофлоксацином дисглікемія частіше може виникати у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, сульфонілсечовини) або інсуліном. При застосуванні ципрофлоксацину у таких пацієнтів зростає ризик розвитку гіпоглікемії, аж до гіпоглікемічної коми. Необхідно інформувати пацієнтів про симптоми гіпоглікемії (сплутаність свідомості, запаморочення, «вовчий» апетит, головний біль, нервозність, відчуття серцебиття або почастішання пульсу, блідість шкірних покривів, піт, тремтіння, слабкість). Якщо у пацієнта розвивається гіпоглікемія, необхідно негайно припинити лікування ципрофлоксацином та розпочати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо. При проведенні лікування ципрофлоксацином у пацієнтів похилого віку у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові.
Аневризм і розшарування аорти:
За даними епідеміологічних досліджень повідомлялося про підвищений ризик розвитку аневризми аорти та розшарування аорти після застосування фторхінолонів, особливо у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з цим фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користі-ризику та розгляду інших варіантів терапії у пацієнтів з аневризмою аорти в сімейному анамнезі, або у пацієнтів з діагностованою аневризмою аорти та/або розшаруванням аорти або за наявності інших факторів ризику або станів. , що привертають до розвитку аневризми аорти або розшарування аорти (наприклад, синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса судинного типу, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, атеросклероз). У разі появи раптового болю в животі,
Тривалі, інвалідизують і потенційно незворотні серйозні небажані реакції:
Дуже рідкісні випадки тривалих (тривалі кілька місяців або років), що інвалідизують і потенційно незворотних серйозних небажаних реакцій, що впливають на різні (іноді на безліч) системи організму (опорно-двигун і органи почуттів), були зареєстровані у пацієнтів, які отримують хінолони та фторхінолони, незалежно від їх віку та раніше наявних факторів ризику. Прийом препарату слід негайно припинити з появою перших ознак або симптомів будь-якої серйозної небажаної реакції, звернутися до лікаря.
Діти:
Було встановлено, що ціпрофлоксацин, як і інші препарати цього класу, викликає артропатію великих суглобів у тварин. Застосування препарату у дітей віком до 18 років протипоказане, тому що не можна повністю виключити ризик ураження хрящових зон росту кісток дитини.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
У період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиПрепарат Орцепол ВМ приймають внутрішньо за 1 годину до їди або 2 години після їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води.
Курс лікування при гострих інфекціях становить 5-7 днів, а у разі лікування хронічних інфекцій курс становить 10-14 днів, у дозі 1 таблетка 2 рази на добу.
Необхідно продовжувати прийом препарату протягом 2 днів після усунення симптомів хвороби.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Орцепол ВМ таб 500 мг+500 мг 10 шт производится компанией ТРОКАС. Само производство расположено в стране Турция.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Орцепол ВМ таб 500 мг+500 мг 10 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Орцепол ВМ таб 500 мг+500 мг 10 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Симпразол таб 500 мг+500 мг 10 шт Симпразол таб 500 мг+500 мг 10 шт.