Каталог товаров

Омепразол Реневал капс 20 мг 30 шт

( 47 )
Нет на складе
Вариант:
243,00 грн
218,00 грн
-10.29 %
+
Способы доставки
Способы оплаты
Описание


Омепразол Реневал капс 20 мг 30 шт инструкция

Склад та опис
Активна речовина:
1 капсула містить: омепразол, субстанція-пелети-235,3 мг;
Склад пелет: омепразол - 20,0 мг

Допоміжні речовини:
Склад пелет: сахароза, манітол (Pearlitol 160С)/манітол, кукурудзяний крохмаль/маїсовий крохмаль, лактози моногідрат, натрію лаурилсульфат, натрію фосфат двуза; допоміжні речовини покриття: метакрилової кислоти сополімер, дисперсія (L30D), гіпромелоза, пропіленгліколь, цетиловий спирт, титану діоксид, манітол (Pearlitol 160С)/манітол, полісорбат - 80, натрію гідроксид 1,3815 q;
Капсула тверда желатинова: склад корпусу капсули: желатин; склад кришечки капсули: желатин, азорубін - кармуазин]

Опис:
Тверді желатинові капсули №2 з прозорою кришечкою рожевого кольору та прозорим безбарвним корпусом. Вміст капсул – сферичні пелети від білого до майже білого кольору.

Форма випуску:
Капсули кишковорозчинні, 20 мг. По 10 капсул в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 3 контурні коміркові упаковки по 10 капсул з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.

ПротипоказанняПідвищена чутливість до омепразолу або до будь-якого з компонентів препарату; непереносимість фруктози; дефіцит сахарази/ізомальтази; синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; одночасне застосування з кларитроміцином у пацієнтів із печінковою недостатністю; атазанавіром, звіробою, ерлотинібом, позаконазолом.

Дитячий вік до 2-х років та з масою тіла < 20 кг (при лікуванні рефлюкс-езофагіту, симптоматичному лікуванні печії та відрижки кислим вмістом при ГЕРХ);
Дитячий вік до 4-х років (при лікуванні виразки дванадцятипалої кишки, спричиненої Helicobacter pylori);
За іншими показаннями – дитячий вік до 18 років.

З обережністю
Недостатність функції печінки; недостатність функції нирок; остеопороз; одночасне застосування з кларитроміцином, клопідогрелом, ітраконазолом, варфарином, цилостазолом, діазепамом, фенітоїном, саквінавіром, такролімусом, вориконазолом, рифампіцином; значне спонтанне зниження маси тіла; блювання, що повторюється, блювання з домішкою крові; порушення ковтання; зміна кольору калу (дьогтеподібний стілець); а також за наявності виразки шлунка (або при підозрі на її наявність) до початку лікування слід виключити злоякісне новоутворення, оскільки лікування може призвести до маскування симптомів та затримати постановку правильного діагнозу.
Дозування20 мг
Показання до застосуванняДорослим:
• виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (лікування та профілактика);
• ерадикація Helicobacter pylori при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки (у складі комбінованої терапії);
• НПЗЗ-асоційовані виразки та ерозії шлунка та дванадцятипалої кишки (лікування та профілактика);
• рефлюкс-езофагіт; симптоматична ГЕРХ;
• диспепсія, пов'язана із підвищеною кислотністю;
• синдром Золлінгера-Еллісона.

Дітям старше 2 років:
• рефлюкс-езофагіт, симптоматичне лікування печії та відрижки кислим при ГЕРХ у дітей старше 2 років та з масою тіла > 20 кг.

Дітям старше 4 років:
• ерадикація Helicobacter pylori при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки (у складі комбінованої терапії).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиАктивні речовини з pH залежною абсорбцією:
Зниження кислотності шлункового соку при застосуванні омепразолу може підвищувати або знижувати абсорбцію фармакологічно активних речовин:
• Нелфінавір, атазанавір:
При одночасному застосуванні з омепразолом може спостерігатися значне зниження плазмової концентрації атазанавіру та нелфінавіру. Одночасне застосування омепразолу та нелфінавіру протипоказане. Спільне застосування омепразолу (40 мг на добу) знижує експозицію нелфінавіру приблизно на 40% і середня експозиція фармакологічно активного метаболіту М8 знижується на 75-90%. У взаємодії може брати участь механізм пригнічення СYР2С19. Одночасне застосування омепразолу з атазанавіром не рекомендується. Спільне застосування омепразолу (40 мг на добу) та атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг здоровими добровольцями призводило до 75% зниження експозиції атазанавіру. Підвищення дози атазанавіру до 400 мг не компенсує вплив омепразолу на експозицію атазанавіру. Застосування 20 мг омепразолу на добу з 400 мг атазанавіру та 100 мг ритонавіру здоровими добровольцями призводило приблизно до 30 % зниження експозиції атазанавіру та порівняно з експозицією при одноразовому прийомі 300 мг атазанавіру та 100. Якщо виключити спільне застосування атазанавіру та омепразолу неможливо, рекомендується здійснювати ретельне спостереження за пацієнтом, а також збільшити дозу атазанавіру до 400 мг із застосуванням ритонавіру у дозі 100 мг, при цьому доза омепразолу не повинна перевищувати 20 мг на добу;
• Дигоксин:
супутнє лікування омепразолом (20 мг на добу) та дигоксином у здорових добровольців підвищувало біодоступність дигоксину на 10 %. Незважаючи на те, що глікозидна інтоксикація на фоні прийому омепразолу не є частою подією, необхідний посилений моніторинг, особливо при лікуванні пацієнтів похилого віку;
• Клопідогрів:
Відзначено фармакокінетичну/фармакодинамічну взаємодію між клопідогрелом (навантажувальна доза 300 мг, що підтримує доза 75 мг/добу) та омепразолом (80 мг/добу всередину), що знижує експозицію активного метаболіту клопідогрелу на 46 % (у 1-й на 5 день) і скорочує середній час інгібування агрегації тромбоцитів на 47% (24 години) і 30% (на 5-й день). Також показано, що прийом клопідогрелу та омепразолу в різний час не запобігає їхній взаємодії, що, ймовірно, обумовлено інгібуючим впливом омепразолу на CYP2C19. Результати низки спостережних досліджень суперечливі та не дають однозначної відповіді про наявність або відсутність підвищеного ризику тромбоемболічних серцево-судинних ускладнень на тлі одночасного застосування клопідогрелу та інгібіторів протонного насоса.

Інші лікарські засоби:
• Абсорбція позаконазолу, ерлотинібу, кетоконазолу та ітраконазолу значно знижується, відповідно, погіршується їхня клінічна ефективність. Слід уникати сумісного прийому омепразолу із позаконазолом або ерлотинібом;
• Лікарські засоби, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19:
Омепразол помірно пригнічує CYP2C19, основний фермент метаболізму омепразолу. Таким чином, метаболізм інших лікарських засобів, що також метаболізуються CYP2C19, може бути знижений, а їх системний вплив - збільшено. Прикладами таких лікарських засобів є R-варфарин та інші антагоністи вітаміну K, цилостазол, діазепам та фенітоїн. При застосуванні омепразолу пацієнтами, які отримують варфарин або інші антагоністи вітаміну К, потрібний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНО); у ряді випадків може знадобитися зниження дози варфарину або іншого антагоніста вітаміну К. У той же час супутнє лікування омепразолом у добовій дозі 20 мг не призводить до зміни часу коагуляції у пацієнтів, які тривало приймають варфарин;
• Омепразол не впливає на метаболізм препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, таких як циклоспорин, лідокаїн, хінідин, естрадіол, еритроміцин та будесонід;
• Не виявлено взаємодії омепразолу з такими препаратами: антацидні засоби, кофеїн, теофілін, S-варфарин, піроксикам, диклофенак, напроксен, метопролол, пропранолол та етанол;
• Метотрексат:
У деяких пацієнтів спостерігалося незначне підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові на тлі одночасного застосування з інгібіторами протонного насоса. При призначенні високих доз метотрексату слід розглянути можливість тимчасового припинення омепразолу;
• Цилостазол:
Застосування омепразолу в дозі 40 мг 1 раз на добу призводило до збільшення максимальної плазмової концентрації та AUC цилостазолу на 18 % та 26 % відповідно, для одного з активних метаболітів цилостазолу збільшення становило 29 % та 69 % відповідно;
• Фенітоїн:
Моніторинг плазмової концентрації фенітоїну рекомендований протягом перших 2 тижнів після початку терапії омепразолом та у разі корекції дози фенітоїну; моніторинг та подальшу корекцію дози фенітоїну слід проводити до закінчення лікування омепразолом.

Невідомий механізм взаємодії:
• Саквінавір:
Спільний прийом омепразолу та саквінавіру/ритонавіру добре переноситься у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, а також призводить до підвищення плазмової концентрації саквінавіру приблизно до 70%;
• Такролімус:
Спільний прийом з омепразолом підвищує сироваткову концентрацію такролімусу. Слід проводити посилений моніторинг концентрації такролімусу та функції нирок (кліренс креатиніну) з корекцією дози такролімусу за потреби.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику омепразолу:
• Інгібітори ізоферменту CYP2C19 та/або CYP3A4:
Враховуючи метаболізм омепразолу за участю ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, лікарські засоби, здатні інгібувати ці ферменти (такі як кларитроміцин та вориконазол), можуть підвищувати сироваткову концентрацію омепразолу, уповільнюючи швидкість його метаболізму. Одночасне застосування вориконазолу та омепразолу призводить до більш ніж дворазового збільшення AUC омепразолу. У зв'язку з хорошою переносимістю високих доз омепразолу, при нетривалому одночасному застосуванні зазначених препаратів не потрібна корекція дози омепразолу;
• Одночасний прийом омепразолу з амоксициліном або метронідазолом не впливає на концентрацію омепразолу у плазмі;
• Лікарські препарати, що індукують ізоферменти CYP2C19 та CYP3A4, такі як рифампіцин та препарати Звіробою продірявленого, при одночасному застосуванні з омепразолом можуть призводити до зниження концентрації омепразолу в плазмі за рахунок прискорення метаболізму омезолу.
ПередозуванняСимптоми: блювання, біль у животі, діарея, запаморочення, депресія, порушення зору, сонливість, збудження, сплутаність свідомості, біль голови, підвищення потовиділення, сухість у роті, нудота, аритмія.

Лікування: проведення симптоматичної терапії, гемодіаліз недостатньо ефективний. Специфічний антидот невідомий.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Залізо шлунка секрецію знижувальний засіб - протонного насоса інгібітор
Код АТХ: A02BC01

Фармакодинаміка:
Омепразол є рацемічною сумішшю двох енантіомерів, знижує секрецію соляної кислоти за рахунок специфічного інгібування протонної помпи пари. При одноразовому застосуванні швидко діє та чинить оборотне пригнічення секреції соляної кислоти.

Механізм дії:
Омепразол є слабкою основою, переходить в активну форму в кислому середовищі канальців клітин пристінкового шару слизової оболонки шлунка, де активується та інгібує Н+/К+-АТФ-азу протонної помпи. Чинить дозозалежну дію на останній етап синтезу соляної кислоти, пригнічує як базальну, так і стимульовану секрецію незалежно від стимулюючого фактора.

Вплив на секрецію соляної кислоти у шлунку:
Після перорального застосування омепразолу 1 раз на добу відбувається швидке та ефективне інгібування денної та нічної секреції соляної кислоти, що досягає максимуму протягом 4 днів лікування. У пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки застосування 20 мг омепразолу спричиняє стійке зниження 24-годинної шлункової кислотності не менше ніж на 80 %. При цьому зниження максимальної середньої концентрації соляної кислоти після стимуляції пентагастрином на 70 % досягається протягом 24 годин. Щоденний пероральний прийом 20 мг омепразолу у пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки підтримує значення кислотності на рівні рН >3 у середньому протягом 17 годин. Ступінь пригнічення секреції соляної кислоти пропорційна площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) омепразолу і не пропорційна дійсної концентрації препарату в плазмі в даний момент часу. Під час лікування омепразолом тахіфілаксія не відзначалася.

Дія на Helicobacter pylori:
Омепразол має бактерицидну дію на Helicobacter pylori in vitro. Ерадикація Helicobacter pylori при застосуванні омепразолу спільно з антибактеріальними засобами супроводжується швидким усуненням симптомів, високим ступенем загоєння дефектів слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) і тривалою ремісією виразкової хвороби, що знижує ймовірність таких ускладнень, підтримуюча терапія.

Інші ефекти, пов'язані з пригніченням секреції соляної кислоти:
У пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка, протягом тривалого часу частіше відзначається утворення залозистих кіст дна шлунка. Кісти доброякісні та проходять самостійно на тлі продовження терапії. Ці явища обумовлені фізіологічними змінами внаслідок пригнічення секреції соляної кислоти. Зниження секреції соляної кислоти в шлунку під дією інгібіторів протонного насоса або інших засобів, що знижують кислотність шлунка, призводить до підвищення росту нормальної мікрофлори кишечника, що в свою чергу може призводити до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, викликаних бактеріями роду Salmonella spp. та Campylobacter spp., а у госпіталізованих пацієнтів, ймовірно, також бактерій Clostridium difficile. Під час лікування препаратами, знижуючи секрецію залоз шлунка, концентрація гастрину в сироватці крові підвищується. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти підвищується концентрація хромограніну А (CgA) у плазмі крові. Підвищення концентрації CgA у плазмі може впливати на результати обстежень для виявлення нейроендокринних пухлин. Для запобігання цьому впливу терапію інгібіторами протонного насоса необхідно призупинити за 5 днів до проведення дослідження визначення концентрації CgA у плазмі крові. Якщо через 5 днів концентрації гастрину та CgA у плазмі крові не повернулися до нормальних значень, дослідження слід повторити через 14 днів після припинення застосування омепразолу. У дітей та дорослих пацієнтів, які тривало приймали омепразол, відзначалося збільшення кількості ентерохромаффіноподібних клітин, ймовірно, пов'язане із збільшенням концентрації гастрину у сироватці крові. Клінічної значущості це явище немає.

Фармакокінетика:
Абсорбція:
Омепразол швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається через 1-2 години. Абсорбується в тонкій кишці зазвичай протягом 3-6 годин. Біодоступність після одноразового прийому внутрішньо становить приблизно 40%, після постійного прийому 1 раз на добу біодоступність збільшується до 60%. Одночасне вживання їжі не впливає на біодоступність омепразолу.

Розподіл:
Зв'язок омепразолу з білками плазми становить близько 95 %, об'єм розподілу - 0,3 л/кг.

Метаболізм:
Омепразол повністю метаболізується у печінці. Основні ізоферменти, що беруть участь у процесі метаболізму, - CYP2C19 та СYР3А4. Гідроксіомепразол є основним метаболітом, що утворюється під дією ізоферменту CYP2C19. Метаболіти сульфон і сульфід не впливають на секрецію соляної кислоти.

Екскреція:
період напіввиведення (T%) становить близько 40 хвилин (30-90 хвилин). Близько 80 % виводиться як метаболітів нирками, решта - через кишечник.

У пацієнтів похилого віку (75-79 років) відмічено незначне зниження метаболізму омепразолу.

У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна.

Метаболізм омепразолу у пацієнтів із порушенням функції печінки сповільнюється, що призводить до збільшення його біодоступності.
Вагітність та годування груддюРезультати досліджень вказують на відсутність несприятливого
впливу протягом вагітності, здоров'я плода та новонародженої дитини. Омепразол можна застосовувати при вагітності з обережністю.

Період грудного вигодовування
Омепразол виділяється з грудним молоком. Однак при застосуванні в терапевтичних дозах вплив на дитину є малоймовірним.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНижче наведені небажані реакції (НР), які були виявлені під час клінічних досліджень, а також при застосуванні омепразолу у клінічній практиці.

Для оцінки частоти НР використані такі критерії: "дуже часто" (> 1/10); "часто" (> 1/100, < 1/10); "нечасто" (> 1/1000, < 1/100); "рідко" (> 1/10000, < 1/1000); "дуже рідко" (<1/10000). НР згруповані відповідно до системно-органних класів медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA, у межах кожного класу НР перераховані в порядку зменшення частоти народження, в межах кожної групи, виділеної за частотою народження, НР розподілені в порядку зменшення їх важливості.

З боку крові та лімфатичної системи: рідко – гіпохромна мікроцитарна анемія у дітей; дуже рідко – оборотна тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: дуже рідко – висипання, підвищення температури тіла, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, алергічний васкуліт, лихоманка, анафілактичні реакції/шок.

З боку нервової системи: часто – головний біль, сонливість, млявість (перераховані НР виявляють тенденцію до посилення при тривалій терапії); нечасто - безсоння, запаморочення; рідко - парестезії, сплутаність свідомості, галюцинації, особливо у пацієнтів похилого віку або при тяжкому перебігу захворювання; дуже рідко - занепокоєння, депресія, особливо у пацієнтів похилого віку або при тяжкому перебігу захворювання.

З боку органу зору: нечасто – зорові порушення, у тому числі зменшення полів зору, зниження гостроти та чіткості зорового сприйняття (зазвичай проходять після припинення терапії).

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго, порушення слухового сприйняття, у тому числі «дзвін у вухах» (зазвичай проходять після припинення терапії).

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, метеоризм, запор, діарея, біль у животі (у більшості випадків вираженість перелічених явищ наростає з продовженням терапії), залізисті поліпи фундального відділу шлунка (доброякісні); рідко – порушення смаку, зміна кольору язика до коричнево-чорного та поява доброякісних кіст слинних залоз при одночасному використанні з кларитроміцином (яви носять оборотний характер після припинення терапії), мікроскопічний коліт; дуже рідко – сухість слизової оболонки рота, стоматит, кандидоз, панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – зміни показників активності «печінкових» ферментів (оборотного характеру); дуже рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів із фоновими захворюваннями печінки.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – кропив'янка, висипання, свербіж, алопеція, мультиформна еритема, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – переломи хребців, кісток зап'ястя, головки стегнової кістки (див. розділ «Особливі вказівки»); рідко – міалгія, артралгія; дуже рідко – м'язова слабкість.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – інтерстиціальний нефрит.

Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – периферичні набряки (зазвичай проходять після припинення терапії); рідко – гіпонатріємія; дуже рідко – гінекомастія; частота невідома – гіпомагніємія (дивися розділ «Особливі вказівки»).
особливі вказівкиПеред початком терапії необхідно виключити наявність злоякісного процесу у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, оскільки прийом омепразолу може маскувати симптоматику та відстрочити постановку правильного діагнозу. Зниження шлункової кислотності, у тому числі і при використанні блокаторів протонної помпи, збільшує кількість бактерій у шлунково-кишковому тракті, що підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій.

Підвищення концентрації CgA може впливати на результати обстежень виявлення нейроэндокринных пухлин. Для запобігання цьому впливу необхідно тимчасово припинити прийом омепразолу за 5 днів до проведення дослідження концентрації CgA. Якщо концентрації CgA та гастрину у плазмі крові не нормалізувалися після початкового вимірювання, слід провести контрольне дослідження через 14 днів після припинення лікування інгібітором протонної помпи.

У пацієнтів з вираженою недостатністю функції печінки необхідно регулярно контролювати показники печінкових ферментів під час терапії омепразолом.

Препарат містить сахарозу і тому протипоказаний пацієнтам із вродженими порушеннями вуглеводного обміну (непереносимість фруктози, недостатність сахарази/ізомальтази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції).

При терапії виразково-ерозивних уражень, пов'язаних з прийомом нестероїдних протизапальних засобів, слід ретельно розглянути можливість обмеження або припинення прийому нестероїдних протизапальних засобів для підвищення ефективності противиразкової терапії.

Препарат містить натрій, що слід взяти до уваги у пацієнтів, які перебувають на контрольованій натрієвій дієті.

Слід регулярно оцінювати співвідношення ризику та користі тривалої (більше 1 року) підтримуючої терапії омепразолом. Є дані про підвищення ризику виникнення переломів хребців, кісток зап'ястя, головки стегнової кістки переважно у пацієнтів похилого віку, а також за наявності сприятливих факторів. Пацієнтам із ризиком розвитку остеопорозу слід забезпечити адекватне споживання вітаміну D та кальцію.

Є повідомлення про виникнення вираженої гіпомагніємії у пацієнтів, які отримують терапію інгібіторами протонного насоса, зокрема омепразолом, понад 1 рік.

Пацієнтам, які отримують терапію омепразолом протягом тривалого часу, особливо у поєднанні з Дигоксином або іншими препаратами, що знижують вміст магнію в плазмі (діуретиками), потрібний регулярний контроль вмісту магнію.

Омепразол, як і всі лікарські засоби, що знижують кислотність, може призводити до зниження всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну). Про це необхідно пам'ятати щодо пацієнтів із зниженим запасом вітаміну В12 в організмі або з факторами ризику порушення всмоктування вітаміну В12 при тривалій терапії.

У пацієнтів, які приймали перорально протягом тривалого часу препарати, що знижують секрецію залоз шлунка, частіше відзначалося утворення залозистих кіст у шлунку. Ці явища обумовлені фізіологічними змінами внаслідок інгібування секреції соляної кислоти та піддаються зворотному розвитку на фоні продовження терапії. Зниження секреції соляної кислоти в шлунку призводить до підвищення нормальної мікрофлори кишечника, що, в свою чергу, може призводити до незначного підвищення ризику розвитку кишкових інфекцій, викликаних бактеріями роду Salmonella spp. та Campylobacter spp., а також, ймовірно, Clostridium difficile.

Застосування інгібіторів протонної помпи пов'язане з вкрай рідкісними випадками підгострого шкірного червоного вовчаку (ПККВ). У разі виникнення патологічних змін шкіри, особливо на відкритих її ділянках, що супроводжуються артралгією, пацієнту слід негайно звернутися за медичною допомогою. Лікарю слід розглянути питання про відміну омепразолу. У пацієнтів з ПККВ на тлі попередньої терапії інгібітором протонної помпи збільшено ризик її розвитку при подальшій терапії іншими інгібіторами протонної помпи.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
Враховуючи можливість появи НР з боку центральної нервової системи та органу зору, в період лікування омепразолом необхідно бути обережним при керуванні транспортними засобами та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Капсули зазвичай приймають вранці, переважно окремо від їжі, ковтають повністю, запиваючи половиною склянки води. Капсули не можна розжовувати чи подрібнювати. При утрудненні ковтання вміст капсули після її розкриття можна змішати зі злегка підкисленою рідиною (сік, йогурт) і використовувати протягом 30 хвилин.

• Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки:
При загостренні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки рекомендується приймати препарат по 20 мг один раз на добу. Зазвичай тривалість терапії становить 2 тижні, за необхідності можливе збільшення курсу терапії ще на 2 тижні. Пацієнтам з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, резистентною до лікування, зазвичай призначають препарат 40 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів. Для профілактики рецидивів пацієнтам з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки – 20 мг 1 раз на добу; у деяких випадках може бути достатньо 10 мг 1 раз на добу (необхідно приймати капсули, що містять 10 мг омепразолу). У разі потреби дозу можна збільшити до 40 мг 1 раз на добу.

• Виразкова хвороба шлунка:
При загостренні виразкової хвороби шлунка доза препарату, що рекомендується, становить 20 мг 1 раз на добу. Тривалість терапії – 4 тижні. У випадках, коли після першого курсу застосування препарату повне загоєння не настає, призначають повторний 4-тижневий курс лікування. Пацієнтам з виразковою хворобою шлунка, резистентною до лікування, зазвичай призначають препарат 40 мг 1 раз на добу, загоєння досягається протягом 8 тижнів. Для профілактики рецидивів пацієнтам із виразковою хворобою шлунка рекомендують приймати препарат у дозі 20 мг 1 раз на добу. У разі потреби дозу можна збільшити до 40 мг 1 раз на добу.

Режими ерадикації Helicobacter pylori при виразковій хворобі:
-омепразол по 20 мг, кларитроміцин по 500 мг, амоксицилін по 1000 мг одночасно 2 рази на добу протягом 1 тижня;
-омепразол по 20 мг, кларитроміцин по 250 мг (як альтернатива 500 мг), метронідазол по 400 мг (або по 500 мг, або тинідазол по 500 мг) одночасно 2 рази на добу протягом 1 тижня;
- омепразол по 40 мг 1 раз на добу, а також амоксицилін по 500 мг з метронідазолом по 400 мг (або по 500 мг, або тинідазолом по 500 мг) обидві 3 рази на добу протягом 1 тижня.

У тих випадках, якщо після проведеного лікування пацієнт Helicobacter pylori є позитивним, можливий повторний курс лікування.

• Лікування виразково-ерозивних уражень шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язаних з прийомом нестероїдних протизапальних засобів:
Рекомендована доза омепразолу становить 20 мг один раз на добу. Курс лікування – 4 тижні. Для пацієнтів, у яких не настало загоєння виразки, курс може бути продовжено ще на 4 тижні.

• Профілактика виразково-ерозивних уражень шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язаних з прийомом НПЗП:
Як профілактика НПЗП-асоційованих виразково-ерозивних уражень шлунка та дванадцятипалої кишки у пацієнтів у групі ризику (вік понад 60 років, виразкової виразки; анамнезі, кровотечі з верхніх відділів ШКТ в анамнезі) рекомендована доза – 20 мг омепразолу 1 раз на добу.

• Лікування рефлюкс-езофагіту:
Рекомендована доза становить 20 мг омепразолу 1 раз на добу. Курс лікування становить 4 тижні. Для пацієнтів, у яких не настало лікування за цей термін, курс може бути продовжений на 4 тижні. При тяжкому езофагіті рекомендована доза становить 40 мг омепразолу 1 раз на добу і курс лікування становить 8 тижнів. Для підтримуючої терапії у пацієнтів з рефлюкс-езофагітом рекомендована доза омепразолу становить 10 мг 1 раз на добу (необхідно приймати капсули, що містять 10 мг омепразолу). За потреби доза може бути збільшена до 20-40 мг 1 раз на добу.

• Симптоматичне лікування ГЕРХ:
Рекомендована доза – 20 мг 1 раз на добу. Можливе індивідуальне коригування дози. Якщо симптоми зберігаються після 4 тижнів лікування дозою 20 мг омепразолу щодня, то потрібне подальше обстеження.

• Диспепсія, пов'язана з підвищеною кислотністю:
Звичайна доза становить 10 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг. Максимальний курс лікування – 14 днів. Якщо протягом 2 тижнів не спостерігається полегшення або вони посилюються, необхідно звернутися до лікаря.

• Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона:
Доза встановлюється індивідуально. Рекомендована початкова доза – 60 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 80-120 мг на добу. При дозі понад 80 мг слід розділити на 2 прийоми.

• Застосування у дітей старше 2 років та масою тіла > 20 кг при лікуванні рефлюкс-езофагіту та симптоматичному лікуванні печії та регургітації кислим при ГЕРХ: У дітей старше 2 років з масою тіла понад 20 кг рекомендована доза – 20 мг 1 раз на добу
. Доза може бути збільшена до 40 мг 1 раз на добу за необхідності. Курс лікування при рефлюкс-езофагіті - 4-8 тижнів, при симптоматичному лікуванні печії та відрижки кислим при ГЕРХ - 2-4 тижні. При збереженні симптомів через 2-4 тижні пацієнту потрібне додаткове обстеження.

• Лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, викликаної Helicobacter pylori у дітей віком від 4 років:
При виборі відповідної комбінованої терапії необхідно брати до уваги офіційні місцеві та національні рекомендації з точки зору бактеріальної резистентності, тривалість лікування (найчастіше 7 днів, але іноді може потребувати 4 днів) та відповідні антибактеріальні засоби. Лікування проводиться під наглядом фахівця:
-У дітей з масою тіла 15-30 кг: застосування в комбінації з двома антибіотиками: омепразол - 10 мг, кларитроміцин та амоксицилін у даної категорії пацієнтів призначаються в режимі дозування згідно з інструкціями щодо застосування кларитроміцину та амоксициліну ( 2 рази на день протягом 1 тижня);
-У дітей з масою тіла 31-40 кг: застосування в комбінації з двома антибіотиками: омепразол - 20 мг, кларитроміцин і амоксицилін у даної категорії пацієнтів призначаються в режимі дозування згідно з інструкціями щодо застосування кларитроміцину та амоксициліну (застосовують одночасно 2 рази на день) 1 тижні);
-У дітей з масою тіла більше 40 кг: застосування в комбінації з двома антибіотиками: омепразол - 20 мг, кларитроміцин і амоксицилін у даної категорії пацієнтів призначаються в режимі дозування згідно з інструкціями щодо застосування кларитроміцину та амоксициліну (застосовують одночасно 2 рази на добу на добу). тижня).

• Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів:
При печінковій недостатності призначають 10-20 мг (максимальна добова доза 20 мг) 1 раз на добу; при порушенні функції нирок та у пацієнтів похилого віку корекції режиму дозування не потрібно.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу тему

Інформація щодо даного товару


Товар Омепразол Реневал капс 20 мг 30 шт производится компанией ОБНОВЛЕНИЕ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Омепразол Реневал капс 20 мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Омепразол Реневал капс 20 мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Омепразол-OBL капс. 20мг 28 шт Омепразол-OBL капс. 20мг 28 шт, Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 14шт Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 14шт, Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 28шт Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 28шт, Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 14 шт Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 14 шт, Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 28 шт Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 28 шт, Омез капс. киш.раств. 40мг 28 шт Омез капс. киш.раств. 40мг 28 шт, Омепразол-Акрихин капс 20 мг 30 шт Омепразол-Акрихин капс 20 мг 30 шт, Омепразол капс. 20мг 20 шт Омепразол капс. 20мг 20 шт, Омепразол капс. 20мг 20 шт озон Омепразол капс. 20мг 20 шт озон, Омепразол капс. 20мг 30 шт Омепразол капс. 20мг 30 шт, Омепразол капс. 20мг 30 шт синтез Омепразол капс. 20мг 30 шт синтез, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 20 шт Омепразол капс. киш.раств. 20мг 20 шт, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт канонфарма Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт канонфарма, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт озон Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт озон, Омепразол-Тева капс. киш.раств. 40мг 28 шт Омепразол-Тева капс. киш.раств. 40мг 28 шт, Ортанол капс 20 мг 14 шт Ортанол капс 20 мг 14 шт, Ортанол капс 20 мг 28 шт Ортанол капс 20 мг 28 шт, Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 14 шт Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 14 шт, Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 28 шт Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 28 шт, Ультоп капс. киш.раств. 40мг 28 шт Ультоп капс. киш.раств. 40мг 28 шт.

(35427)
Отзывы
Пока нет комментариев
Написать отзыв
Имя*
Email
Введите комментарий*