Омепразол капс 20 мг 20 шт
Топ продаж
Суперцена
Омепразол капсули 20 мг 20 шт - це лікарський засіб, який знижує секрецію залоз шлунка, що дає можливість зменшити рівень базальної та стимульованої секреції незалежно від природи подразника. Після одноразового прийому препарату внутрішньо дія омепразолу настає протягом першої години та триває протягом 24 годин, максимум ефекту досягається через 2 години. Цей препарат показаний для лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, язви шлунка та дванадцятипалої кишки, а також для профілактики ускладнень від довготривалого застосування непротизапальних препаратів.
Омепразол капс 20 мг 20 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 капсула містить: омепразол пелет – 235 мг, що містять омепразол – 20 мг.
Допоміжні речовини:
Метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1] (акрилове покриття L30D) – 18,90 %, кальцію карбонат – 2,975 %, калію гідрофосфат (калію фосфат двозаміщений) – 1,275 %, гідроксипропілметилеллоза5 , манітол – 17,0 %, цукрові пелети (сахароза) – 8,0 %, цукровий сироп (сахароза) – 30,25 %, поліетиленгліколь 6000 – 2,45 %, повідон-К30 (полівінілпіролідон К 30) – 0,075 натрію гідроксид – 0,125 %, натрію лаурилсульфат – 0,45 %, тальк – 2,45 %, титану діоксид – 0,80 %, полісорбат-80 (твін 80) – 0,50 %.
Оболонка капсули (корпус): желатин до 100%; вода 14-15%; (кришка): желатин до 100 %, вода – 14-15 %, барвник червоний (Понсо 4R) – 0,6666 %, барвник хіноліновий жовтий – 0,1000 %, барвник патентований синій – 0,0200 %, титану діоксид – 1 2999%.
Опис:
Тверді желатинові капсули № 2 з прозорим корпусом та коричневою кришкою, що містять білі або майже білі сферичні пелети (гранули).
Форма випуску:
Капсули 20мг.
По 10 капсул в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 1, 2, 3, 4 або 5 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
Протипоказання-Дефіцит сахарози/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція;
-підвищена чутливість до омепразолу або інших компонентів препарату;
-одночасне застосування з нелфінавіром, ерлотинібом і позаконазолом, препаратами звіробою продірявленого;
-Спільне застосування з кларитроміцином у пацієнтів із печінковою недостатністю;
-Дитячий вік до 2 років;
-Дитячий вік старше 2 років за іншими показаннями, крім лікування рефлюкс-езофагіту та симптоматичної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби;
-Дитячий вік старше 4 років за іншими показаннями, крім лікування рефлюкс-езофагіту, симптоматичної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та виразки дванадцятипалої кишки, викликаної Helicobacter pylori.
З обережністю -Нірочна та/або печінкова недостатність;
-Пацієнтам з остеопорозом;
-Вагітність;
-одночасне застосування з атазанавіром (доза омепразолу не повинна перевищувати 20 мг на добу), клопідогрелом, ітраконазолом, варфарином, цилостазолом, діазепамом, фенітоїном, саквінавіром, такролімусом, кларитроміцином, ворі;
-Наявність «тривожних» симптомів: значне зниження маси тіла, блювання, що повторюється, блювота з домішкою крові, порушення ковтання, зміна кольору калу (дьогтеподібний стілець);
-Дефіцит вітаміну В12 (ціанокобаламіну).
Дозування20 мг
Показання до застосуванняДорослі -Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення та протирецидивне лікування), у т. ч. асоційована з Helicobacter pylori (у складі комплексної терапії);
-ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язані з прийомом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ);
-Рефлюкс-езофагіт;
-симптоматична гастроезофагеальна рефлюксна хвороба;
-диспепсія, пов'язана з підвищеною кислотністю;
-Синдром Золлінгера-Еллісона.
Діти та підлітки
Діти старше 2 років з масою тіла не менше 20 кг:
-рефлюкс-езофагіт;
-Симптоматична гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.
Діти старше 4 років та підлітки:
-Виразка дванадцятипалої кишки, викликана Helicobacter pylori.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиТривале застосування омепразолу в дозі 20 мг 1 раз на добу в комбінації з кофеїном, теофіліном, піроксикамом, диклофенаком, напроксеном, метопрололом, пропранололом, етанолом, циклоспорином, лідокаїном, хінідином та естрадіолом.
При одночасному застосуванні з омепразолом може спостерігатися збільшення або зниження абсорбції препаратів, біодоступність яких переважно визначається кислотністю шлункового соку (в т. ч. ерлотиніб, кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, препарати заліза та ціанокобаламін).
При одночасному застосуванні з омепразолом може спостерігатися значне зниження плазмової концентрації атазанавіру та нелфінавіру.
При одночасному застосуванні з омепразолом спостерігається підвищення плазмової концентрації саквінавіру/ритонавіру до 70%, при цьому переносимість лікування пацієнтами з ВІЛ-інфекцією не погіршується.
Біодоступність дигоксину при одночасному застосуванні з 20 мг омепразолу підвищується на 10%. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів у літніх пацієнтів.
При одночасному застосуванні з омепразолом можливе підвищення плазмової концентрації і збільшення періоду напіввиведення варфарину (R-варфарин) або інших антагоністів вітаміну К, цилостазолу, діазепаму, фенітоїну, а також інших препаратів, що метаболізуються в печінці за допомогою ізоферменту CYP2C19 . Супутнє лікування омепразолом у добовій дозі 20 мг призводить до зміни часу коагуляції у пацієнтів, які тривало приймають варфарин, тому при застосуванні омепразолу пацієнтами, які отримують варфарин або інші антагоністи вітаміну К, необхідно контролювати Міжнародне нормалізоване відношення (МНО); часом може знадобитися зниження дози варфарину чи іншого антагоніста вітаміну До.
Застосування омепразолу в дозі 40 мг один раз на добу призводило до збільшення максимальної плазмової концентрації та AUC цилостазолу на 18% та 26% відповідно; для одного з активних метаболітів цилостазолу збільшення склало 29% та 69% відповідно.
Омепразол при одночасному застосуванні підвищує плазмову концентрацію такролімусу, що може вимагати корекції дози. У період комбінованого лікування слід ретельно контролювати концентрацію такролімусу у плазмі крові та функцію нирок (кліренс креатиніну).
Індуктори ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати звіробою, продірявленого (Hypericum perforatum)) при одночасному застосуванні з омепразолом можуть збільшити його метаболізм, знижуючи тим самим його концентрацію в плазмі.
Не зазначено взаємодії з антацидами, що одночасно приймаються. Може знижувати абсорбцію ефірів ампіциліну, солей заліза, ітраконазолу та кетоконазолу (омепразол підвищує рН шлунка). Будучи інгібітором цитохрому Р450, може підвищувати концентрацію та знижувати виведення діазепаму, антикоагулянтів непрямої дії, фенітоїну (лікарські засоби, які метаболізуються в печінці за допомогою цитохрому CYP2C19), що в деяких випадках може вимагати зменшення доз цих лікарських засобів. Посилює інгібуючу дію на систему кровотворення інших лікарських засобів.
При сумісному застосуванні метотрексату з інгібіторами протонної помпи у деяких пацієнтів спостерігалося незначне підвищення концентрації метотрексату в крові. При лікуванні високими дозами метотрексату слід припинити прийом омепразолу.
При сумісному прийомі омепразолу з кларитроміцином або еритроміцином концентрація омепразолу в плазмі підвищується.
Спільний прийом омепразолу з амоксициліном або метронідазолом не впливає на концентрацію омепразолу у плазмі.
ПередозуванняСимптомами передозування є порушення зору, сонливість, збудження, сплутаність свідомості, біль голови, підвищення потовиділення, сухість у роті, нудота, аритмія.
Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне. Гемодіаліз – недостатньо ефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Засіб, що знижує секрецію залоз шлунка – протонового насоса інгібітор
Код АТХ: А02ВС01
Фармакодинаміка:
Інгібує фермент H+K+АТФ-азу («протонний насос») у парієтальних клітинах шлунка і тим самим блокує заключну стадію синтезу соляної кислоти. Це призводить до зниження рівня базальної та стимульованої секреції незалежно від природи подразника. Після одноразового прийому препарату внутрішньо дія омепразолу настає протягом першої години та триває протягом 24 годин, максимум ефекту досягається через 2 години. Після припинення прийому секреторна активність повністю відновлюється через 3-5 діб. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти підвищується концентрація хромограніну А (CgA). Підвищення концентрації CgA у плазмі може впливати на результати обстежень для виявлення нейроендокринних пухлин.
Фармакокінетика:
Розподіл
Омепразол абсорбується в тонкій кишці, зазвичай, протягом 3-6 годин. Біодоступність після прийому внутрішньо становить приблизно 60%. Їда не впливає на біодоступність омепразолу.
Показник зв'язування омепразолу з білками плазми становить близько 95%, обсяг розподілу становить 0,3 л/кг.
Метаболізм
Омепразол повністю метаболізується у печінці. Основні ферменти, що беруть участь у процесі метаболізму, CYP2C19 та CYP3A4. Метаболіти, що утворюються, - сульфон-, сульфід- і гідрокси-омепразол не мають значного впливу на секрецію соляної кислоти.
Загальний плазмовий кліренс становить 03-06 л/хв. Біодоступність омепразолу збільшується приблизно на 50% при повторному прийомі порівняно з одноразовою дозою.
Період
напіввиведення становить близько 40 хвилин (30-90 хвилин). Близько 80% виводиться у вигляді метаболітів нирками, а решта – кишечником.
Особливі групи пацієнтів
Не відмічено значних змін біодоступності омепразолу у пацієнтів похилого віку або пацієнтів з порушеною функцією нирок. У пацієнтів з порушеною функцією печінки спостерігається збільшення біодоступності омепразолу та значне зменшення плазмового кліренсу.
Вагітність та годування груддюПрепарат дозволений для застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЧастота розвитку побічних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто >1/10, часто від >1/100 до <1/10, нечасто від >1/1000 до <1/100, рідко> 1/10000 до <1/1000 , дуже рідко від <1/10000, включаючи окремі випадки, частота невідома – за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо.
З боку органів травлення: часто – діарея чи запор, нудота, блювання, метеоризм, біль у животі; нечасто – підвищення активності «печінкових» ферментів та лужної фосфатази (оборотного характеру); рідко – сухість у роті, порушення смаку, стоматит, мікроскопічний коліт, кандидоз шлунково-кишкового тракту; у хворих з попереднім тяжким захворюванням печінки – гепатит (в т.ч. з жовтяницею), порушення функції печінки, печінкова недостатність (у хворих з попереднім тяжким захворюванням печінки).
З боку нервової системи: у пацієнтів із тяжкими супутніми соматичними захворюваннями часто – головний біль; нечасто - запаморочення, вертиго, безсоння; рідко – збудження, сонливість, парестезія, депресія, галюцинації; дуже рідко – агресія; у хворих з попереднім тяжким захворюванням печінки дуже рідко – енцефалопатія.
З боку опорно-рухового апарату: нечасто – перелом стегна, кісток зап'ястя та хребців; рідко – м'язова слабкість, міалгія, артралгія.
Порушення з боку системи кровотворення: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, гіпохромна мікроцитарна анемія у дітей; дуже рідко – агранулоцитоз, панцитопенія, еозинофілія.
З боку шкірних покривів: нечасто – свербіж, висипання на шкірі, кропив'янка, дерматит; рідко – фотосенсибілізація; дуже рідко – мультиформна ексудативна еритема, алопеція, синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
Алергічні реакції: рідко ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, інтерстиціальний нефрит, анафілактичні реакції, анафілактичний шок, лихоманка.
Інші: нечасто – нездужання; рідко – анорексія, порушення зору, периферичні набряки, гіпонатріємія, посилення потовиділення, гінекомастія, утворення шлункових гландулярних кіст під час тривалого лікування (наслідок інгібування секреції соляної кислоти, має доброякісний, оборотний характер); частота невідома – гіпомагніємія.
Нижче наведені побічні ефекти, які не залежать від режиму дозування омепразолу, які були відзначені в ході клінічних досліджень, а також постмаркетингового застосування.
Часто (>1/100, <1/10):
Головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, нудота/блювота, запор.
Рідко (>1/10000, <1/1000):
Реакції гіперчутливості (наприклад, лихоманка, ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція/анафілактичний шок), бронхоспазм, гепатит (з жовтяницею або без), печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів із захворюваннями печінки, артралгія, міалгія, міалгія цитоз, панцитопенія, депресія, гіпонатріємія, збудження, агресія, замішання, галюцинації, порушення смаку, нечіткість зору, сухість у роті, стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту, алопеція, фотосенсибілізація, мультиформна еритема, синдром Стівенсацикроніческій, , гінекомастія, пітливість, периферичні набряки, мікроскопічний коліт
Частота невідома:
Гіпомагніємія, гіпокальціємія внаслідок тяжкої гіпомагніємії, гіпокаліємія внаслідок гіпомагніємії.
Повідомлялося про випадки утворення залізистих кіст у шлунку у пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка протягом тривалого проміжку часу; кісти доброякісні та проходять самостійно на тлі продовження терапії.
особливі вказівкиПеред початком терапії необхідно виключити наявність злоякісного процесу (особливо при виразці шлунка), тому що лікування маскуючи симптоматику може відстрочити постановку правильного діагнозу.
Прийом одночасно з їжею не впливає на його ефективність.
При виникненні труднощів з проковтуванням цілої капсули можна проковтнути її вміст після розкриття або розсмоктування капсули, а також можна змішати вміст капсули зі злегка підкисленою рідиною (соком, йогуртом) і використовувати отриману суспензію протягом 30 хв.
У звичайних дозуваннях препарат не впливає на швидкість психомоторних реакцій та концентрацію уваги.
За результатами досліджень відзначено фармакокінетичну/фармакодинамічну взаємодію між клопідогрелом (навантажувальна доза 300 мг та підтримуюча доза 75 мг/добу) та омепразолом (80 мг/добу всередину), що призводить до зниження експозиції до активного метаболіту клопідогрелу в середньому на 4 інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів у середньому на 16%. Тому слід уникати одночасного застосування омепразолу та клопідогрелу.
Внаслідок зниження секреції соляної кислоти підвищується концентрація хромограніну А(CgA). Підвищення концентрації CgA у плазмі може впливати на результати обстежень для виявлення нейроендокринних пухлин. Для запобігання цьому впливу необхідно тимчасово припинити прийом омепразолу за 5 днів до проведення дослідження концентрації CgA.
Препарат слід приймати з обережністю, якщо присутній один із наступних симптомів або станів: наявність «тривожних» симптомів - значне зниження маси тіла, блювання, що повторюється, блювота з домішкою крові, порушення ковтання, зміна кольору калу (дьогтеподібний стілець).
Інгібітори протонного насоса, особливо при застосуванні препарату у високих дозах та при тривалому застосуванні (> 1 рік), можуть помірно підвищувати ризик переломів стегна, кісток зап'ястя та хребців, особливо у пацієнтів похилого віку або за наявності інших факторів ризику.
У рандомізованих, подвійних сліпих, контрольованих клінічних дослідженнях омепразолу та езомепразолу, включаючи два відкриті дослідження з тривалістю терапії понад 12 років, не було підтверджено зв'язок переломів на фоні остеопорозу із застосуванням інгібіторів протонного насоса.
Хоча причинно-наслідковий зв'язок застосування омепразолу/езомепразолу з переломами на фоні остеопорозу не встановлений, пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу або переломів на його фоні повинні перебувати під відповідним клінічним наглядом. У пацієнтів, які отримували омепразол протягом, як мінімум, трьох місяців, була зареєстрована важка гіпомагніємія, що виявляється такими симптомами, як: стомлюваність, марення, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія. У більшості пацієнтів гіпомагніємія усувалася після відміни інгібіторів протонного насоса та введенням препаратів магнію.
У пацієнтів, яким планується тривала терапія або яким призначено омепразол з дигоксином або іншими препаратами, здатними викликати гіпомагніємію (наприклад, діуретики), слід оцінити вміст магнію до початку терапії та періодично контролювати його під час лікування.
Омепразол, як і всі лікарські засоби, що знижують кислотність, може призводити до зниження всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну). Про це необхідно пам'ятати щодо пацієнтів із зниженим запасом вітаміну В12 в організмі або з факторами ризику порушення всмоктування вітаміну В12 при тривалій терапії.
У пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка, протягом тривалого часу частіше відзначається утворення залозистих кіст у шлунку, які проходять самостійно на тлі продовження терапії. Ці явища обумовлені фізіологічними змінами внаслідок пригнічення секреції соляної кислоти.
Зниження секреції соляної кислоти в шлунку під дією інгібіторів протонної помпи або інших кислотоінгібуючих агентів призводить до підвищення росту нормальної мікрофлори кишечника, що може призвести до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, викликаних бактеріями роду Salmonella spp. та Campylobacter spp., а також, ймовірно, бактерій Clostridium difficile у госпіталізованих пацієнтів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
При прийомі препарату може виникнути запаморочення, сонливість, порушення зору, тому слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняУ захищеному від світла та вологи місці при температурі не вище 25 С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину запиваючи невеликою кількістю води (вміст капсули не можна розжовувати).
Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у фазі загострення – по 20 мг на добу протягом 2-4 тижнів (у резистентних випадках до 40 мг на добу).
Виразкова хвороба шлунка у фазі загострення та ерозивно-виразковий езофагіт – по 20-40 мг на добу протягом 4-8 тижнів.
Ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, спричинені прийомом нестероїдних протизапальних засобів – по 20 мг на добу протягом 4-8 тижнів.
Ерадикація Helicobacter pylori – по 20 мг 2 рази на добу протягом 7 або 14 днів (залежно від схеми лікування, що застосовується) у поєднанні з антибактеріальними засобами.
Противорецидивное лечение язвенной болезни желудка и 12-перстной кишки – по 20 мг в сутки.
Противорецидивное лечение рефлюкс-эзофагита – по 20 мг в сутки в течение длительного времени (до 6 месяцев). Прием по требованию (симптоматическое лечение).
Симптоматическая гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь - по 20 мг в сутки в течение 4 недель.
Диспепсия, связанная с повышенной кислотностью - по 20 мг в сутки в течение 4 недель.
Синдром Золлингера-Эллисона – доза подбирается индивидуально в зависимости от исходного уровня желудочной секреции, обычно начиная с 60 мг в сутки. При необходимости дозу увеличивают до 80-120 мг в сутки, в этом случае ее делят на два приема.
Дети и подростки
Рефлюкс-эзофагит и гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь
Детям старше 2 лет с массой тела более 20 кг препарат назначают в дозе 20 мг 1 раз в сутки. При необходимости возможно увеличение дозы до 40 мг один раз в сутки. Рекомендуемая продолжительность лечения в случае рефлюкс-эзофагита составляет 4-8 недель, в случае симптоматической гастроэзофагеальной рефлюксной болезни - 2-4 недели. Если после 2-4 недель симптомы не исчезают, рекомендуется дополнительное обследование пациента.
Язва двенадцатиперстной кишки, вызванная Helicobacter pylori - по 20 мг 1-2 раза в сутки в течение 7-14 дней (в зависимости от применяемой схемы лечения) в сочетании с антибактериальными средствами.
Особые группы пациентов
Для пацієнтів з порушенням функції нирок коригування дози не потрібне.
Для пацієнтів похилого віку коригування дози не потрібне.
У хворих з тяжкою печінковою недостатністю добова доза не повинна перевищувати 20 мг.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Омепразол капс 20 мг 20 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 капсула містить: омепразол пелет – 235 мг, що містять омепразол – 20 мг.
Допоміжні речовини:
Метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1] (акрилове покриття L30D) – 18,90 %, кальцію карбонат – 2,975 %, калію гідрофосфат (калію фосфат двозаміщений) – 1,275 %, гідроксипропілметилеллоза5 , манітол – 17,0 %, цукрові пелети (сахароза) – 8,0 %, цукровий сироп (сахароза) – 30,25 %, поліетиленгліколь 6000 – 2,45 %, повідон-К30 (полівінілпіролідон К 30) – 0,075 натрію гідроксид – 0,125 %, натрію лаурилсульфат – 0,45 %, тальк – 2,45 %, титану діоксид – 0,80 %, полісорбат-80 (твін 80) – 0,50 %.
Оболонка капсули (корпус): желатин до 100%; вода 14-15%; (кришка): желатин до 100 %, вода – 14-15 %, барвник червоний (Понсо 4R) – 0,6666 %, барвник хіноліновий жовтий – 0,1000 %, барвник патентований синій – 0,0200 %, титану діоксид – 1 2999%.
Опис:
Тверді желатинові капсули № 2 з прозорим корпусом та коричневою кришкою, що містять білі або майже білі сферичні пелети (гранули).
Форма випуску:
Капсули 20мг.
По 10 капсул в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 1, 2, 3, 4 або 5 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
Протипоказання-Дефіцит сахарози/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція;
-підвищена чутливість до омепразолу або інших компонентів препарату;
-одночасне застосування з нелфінавіром, ерлотинібом і позаконазолом, препаратами звіробою продірявленого;
-Спільне застосування з кларитроміцином у пацієнтів із печінковою недостатністю;
-Дитячий вік до 2 років;
-Дитячий вік старше 2 років за іншими показаннями, крім лікування рефлюкс-езофагіту та симптоматичної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби;
-Дитячий вік старше 4 років за іншими показаннями, крім лікування рефлюкс-езофагіту, симптоматичної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та виразки дванадцятипалої кишки, викликаної Helicobacter pylori.
З обережністю -Нірочна та/або печінкова недостатність;
-Пацієнтам з остеопорозом;
-Вагітність;
-одночасне застосування з атазанавіром (доза омепразолу не повинна перевищувати 20 мг на добу), клопідогрелом, ітраконазолом, варфарином, цилостазолом, діазепамом, фенітоїном, саквінавіром, такролімусом, кларитроміцином, ворі;
-Наявність «тривожних» симптомів: значне зниження маси тіла, блювання, що повторюється, блювота з домішкою крові, порушення ковтання, зміна кольору калу (дьогтеподібний стілець);
-Дефіцит вітаміну В12 (ціанокобаламіну).
Дозування20 мг
Показання до застосуванняДорослі -Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення та протирецидивне лікування), у т. ч. асоційована з Helicobacter pylori (у складі комплексної терапії);
-ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язані з прийомом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ);
-Рефлюкс-езофагіт;
-симптоматична гастроезофагеальна рефлюксна хвороба;
-диспепсія, пов'язана з підвищеною кислотністю;
-Синдром Золлінгера-Еллісона.
Діти та підлітки
Діти старше 2 років з масою тіла не менше 20 кг:
-рефлюкс-езофагіт;
-Симптоматична гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.
Діти старше 4 років та підлітки:
-Виразка дванадцятипалої кишки, викликана Helicobacter pylori.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиТривале застосування омепразолу в дозі 20 мг 1 раз на добу в комбінації з кофеїном, теофіліном, піроксикамом, диклофенаком, напроксеном, метопрололом, пропранололом, етанолом, циклоспорином, лідокаїном, хінідином та естрадіолом.
При одночасному застосуванні з омепразолом може спостерігатися збільшення або зниження абсорбції препаратів, біодоступність яких переважно визначається кислотністю шлункового соку (в т. ч. ерлотиніб, кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, препарати заліза та ціанокобаламін).
При одночасному застосуванні з омепразолом може спостерігатися значне зниження плазмової концентрації атазанавіру та нелфінавіру.
При одночасному застосуванні з омепразолом спостерігається підвищення плазмової концентрації саквінавіру/ритонавіру до 70%, при цьому переносимість лікування пацієнтами з ВІЛ-інфекцією не погіршується.
Біодоступність дигоксину при одночасному застосуванні з 20 мг омепразолу підвищується на 10%. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів у літніх пацієнтів.
При одночасному застосуванні з омепразолом можливе підвищення плазмової концентрації і збільшення періоду напіввиведення варфарину (R-варфарин) або інших антагоністів вітаміну К, цилостазолу, діазепаму, фенітоїну, а також інших препаратів, що метаболізуються в печінці за допомогою ізоферменту CYP2C19 . Супутнє лікування омепразолом у добовій дозі 20 мг призводить до зміни часу коагуляції у пацієнтів, які тривало приймають варфарин, тому при застосуванні омепразолу пацієнтами, які отримують варфарин або інші антагоністи вітаміну К, необхідно контролювати Міжнародне нормалізоване відношення (МНО); часом може знадобитися зниження дози варфарину чи іншого антагоніста вітаміну До.
Застосування омепразолу в дозі 40 мг один раз на добу призводило до збільшення максимальної плазмової концентрації та AUC цилостазолу на 18% та 26% відповідно; для одного з активних метаболітів цилостазолу збільшення склало 29% та 69% відповідно.
Омепразол при одночасному застосуванні підвищує плазмову концентрацію такролімусу, що може вимагати корекції дози. У період комбінованого лікування слід ретельно контролювати концентрацію такролімусу у плазмі крові та функцію нирок (кліренс креатиніну).
Індуктори ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати звіробою, продірявленого (Hypericum perforatum)) при одночасному застосуванні з омепразолом можуть збільшити його метаболізм, знижуючи тим самим його концентрацію в плазмі.
Не зазначено взаємодії з антацидами, що одночасно приймаються. Може знижувати абсорбцію ефірів ампіциліну, солей заліза, ітраконазолу та кетоконазолу (омепразол підвищує рН шлунка). Будучи інгібітором цитохрому Р450, може підвищувати концентрацію та знижувати виведення діазепаму, антикоагулянтів непрямої дії, фенітоїну (лікарські засоби, які метаболізуються в печінці за допомогою цитохрому CYP2C19), що в деяких випадках може вимагати зменшення доз цих лікарських засобів. Посилює інгібуючу дію на систему кровотворення інших лікарських засобів.
При сумісному застосуванні метотрексату з інгібіторами протонної помпи у деяких пацієнтів спостерігалося незначне підвищення концентрації метотрексату в крові. При лікуванні високими дозами метотрексату слід припинити прийом омепразолу.
При сумісному прийомі омепразолу з кларитроміцином або еритроміцином концентрація омепразолу в плазмі підвищується.
Спільний прийом омепразолу з амоксициліном або метронідазолом не впливає на концентрацію омепразолу у плазмі.
ПередозуванняСимптомами передозування є порушення зору, сонливість, збудження, сплутаність свідомості, біль голови, підвищення потовиділення, сухість у роті, нудота, аритмія.
Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне. Гемодіаліз – недостатньо ефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Засіб, що знижує секрецію залоз шлунка – протонового насоса інгібітор
Код АТХ: А02ВС01
Фармакодинаміка:
Інгібує фермент H+K+АТФ-азу («протонний насос») у парієтальних клітинах шлунка і тим самим блокує заключну стадію синтезу соляної кислоти. Це призводить до зниження рівня базальної та стимульованої секреції незалежно від природи подразника. Після одноразового прийому препарату внутрішньо дія омепразолу настає протягом першої години та триває протягом 24 годин, максимум ефекту досягається через 2 години. Після припинення прийому секреторна активність повністю відновлюється через 3-5 діб. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти підвищується концентрація хромограніну А (CgA). Підвищення концентрації CgA у плазмі може впливати на результати обстежень для виявлення нейроендокринних пухлин.
Фармакокінетика:
Розподіл
Омепразол абсорбується в тонкій кишці, зазвичай, протягом 3-6 годин. Біодоступність після прийому внутрішньо становить приблизно 60%. Їда не впливає на біодоступність омепразолу.
Показник зв'язування омепразолу з білками плазми становить близько 95%, обсяг розподілу становить 0,3 л/кг.
Метаболізм
Омепразол повністю метаболізується у печінці. Основні ферменти, що беруть участь у процесі метаболізму, CYP2C19 та CYP3A4. Метаболіти, що утворюються, - сульфон-, сульфід- і гідрокси-омепразол не мають значного впливу на секрецію соляної кислоти.
Загальний плазмовий кліренс становить 03-06 л/хв. Біодоступність омепразолу збільшується приблизно на 50% при повторному прийомі порівняно з одноразовою дозою.
Період
напіввиведення становить близько 40 хвилин (30-90 хвилин). Близько 80% виводиться у вигляді метаболітів нирками, а решта – кишечником.
Особливі групи пацієнтів
Не відмічено значних змін біодоступності омепразолу у пацієнтів похилого віку або пацієнтів з порушеною функцією нирок. У пацієнтів з порушеною функцією печінки спостерігається збільшення біодоступності омепразолу та значне зменшення плазмового кліренсу.
Вагітність та годування груддюПрепарат дозволений для застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЧастота розвитку побічних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто >1/10, часто від >1/100 до <1/10, нечасто від >1/1000 до <1/100, рідко> 1/10000 до <1/1000 , дуже рідко від <1/10000, включаючи окремі випадки, частота невідома – за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо.
З боку органів травлення: часто – діарея чи запор, нудота, блювання, метеоризм, біль у животі; нечасто – підвищення активності «печінкових» ферментів та лужної фосфатази (оборотного характеру); рідко – сухість у роті, порушення смаку, стоматит, мікроскопічний коліт, кандидоз шлунково-кишкового тракту; у хворих з попереднім тяжким захворюванням печінки – гепатит (в т.ч. з жовтяницею), порушення функції печінки, печінкова недостатність (у хворих з попереднім тяжким захворюванням печінки).
З боку нервової системи: у пацієнтів із тяжкими супутніми соматичними захворюваннями часто – головний біль; нечасто - запаморочення, вертиго, безсоння; рідко – збудження, сонливість, парестезія, депресія, галюцинації; дуже рідко – агресія; у хворих з попереднім тяжким захворюванням печінки дуже рідко – енцефалопатія.
З боку опорно-рухового апарату: нечасто – перелом стегна, кісток зап'ястя та хребців; рідко – м'язова слабкість, міалгія, артралгія.
Порушення з боку системи кровотворення: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, гіпохромна мікроцитарна анемія у дітей; дуже рідко – агранулоцитоз, панцитопенія, еозинофілія.
З боку шкірних покривів: нечасто – свербіж, висипання на шкірі, кропив'янка, дерматит; рідко – фотосенсибілізація; дуже рідко – мультиформна ексудативна еритема, алопеція, синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
Алергічні реакції: рідко ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, інтерстиціальний нефрит, анафілактичні реакції, анафілактичний шок, лихоманка.
Інші: нечасто – нездужання; рідко – анорексія, порушення зору, периферичні набряки, гіпонатріємія, посилення потовиділення, гінекомастія, утворення шлункових гландулярних кіст під час тривалого лікування (наслідок інгібування секреції соляної кислоти, має доброякісний, оборотний характер); частота невідома – гіпомагніємія.
Нижче наведені побічні ефекти, які не залежать від режиму дозування омепразолу, які були відзначені в ході клінічних досліджень, а також постмаркетингового застосування.
Часто (>1/100, <1/10):
Головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, нудота/блювота, запор.
Рідко (>1/10000, <1/1000):
Реакції гіперчутливості (наприклад, лихоманка, ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція/анафілактичний шок), бронхоспазм, гепатит (з жовтяницею або без), печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів із захворюваннями печінки, артралгія, міалгія, міалгія цитоз, панцитопенія, депресія, гіпонатріємія, збудження, агресія, замішання, галюцинації, порушення смаку, нечіткість зору, сухість у роті, стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту, алопеція, фотосенсибілізація, мультиформна еритема, синдром Стівенсацикроніческій, , гінекомастія, пітливість, периферичні набряки, мікроскопічний коліт
Частота невідома:
Гіпомагніємія, гіпокальціємія внаслідок тяжкої гіпомагніємії, гіпокаліємія внаслідок гіпомагніємії.
Повідомлялося про випадки утворення залізистих кіст у шлунку у пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка протягом тривалого проміжку часу; кісти доброякісні та проходять самостійно на тлі продовження терапії.
особливі вказівкиПеред початком терапії необхідно виключити наявність злоякісного процесу (особливо при виразці шлунка), тому що лікування маскуючи симптоматику може відстрочити постановку правильного діагнозу.
Прийом одночасно з їжею не впливає на його ефективність.
При виникненні труднощів з проковтуванням цілої капсули можна проковтнути її вміст після розкриття або розсмоктування капсули, а також можна змішати вміст капсули зі злегка підкисленою рідиною (соком, йогуртом) і використовувати отриману суспензію протягом 30 хв.
У звичайних дозуваннях препарат не впливає на швидкість психомоторних реакцій та концентрацію уваги.
За результатами досліджень відзначено фармакокінетичну/фармакодинамічну взаємодію між клопідогрелом (навантажувальна доза 300 мг та підтримуюча доза 75 мг/добу) та омепразолом (80 мг/добу всередину), що призводить до зниження експозиції до активного метаболіту клопідогрелу в середньому на 4 інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів у середньому на 16%. Тому слід уникати одночасного застосування омепразолу та клопідогрелу.
Внаслідок зниження секреції соляної кислоти підвищується концентрація хромограніну А(CgA). Підвищення концентрації CgA у плазмі може впливати на результати обстежень для виявлення нейроендокринних пухлин. Для запобігання цьому впливу необхідно тимчасово припинити прийом омепразолу за 5 днів до проведення дослідження концентрації CgA.
Препарат слід приймати з обережністю, якщо присутній один із наступних симптомів або станів: наявність «тривожних» симптомів - значне зниження маси тіла, блювання, що повторюється, блювота з домішкою крові, порушення ковтання, зміна кольору калу (дьогтеподібний стілець).
Інгібітори протонного насоса, особливо при застосуванні препарату у високих дозах та при тривалому застосуванні (> 1 рік), можуть помірно підвищувати ризик переломів стегна, кісток зап'ястя та хребців, особливо у пацієнтів похилого віку або за наявності інших факторів ризику.
У рандомізованих, подвійних сліпих, контрольованих клінічних дослідженнях омепразолу та езомепразолу, включаючи два відкриті дослідження з тривалістю терапії понад 12 років, не було підтверджено зв'язок переломів на фоні остеопорозу із застосуванням інгібіторів протонного насоса.
Хоча причинно-наслідковий зв'язок застосування омепразолу/езомепразолу з переломами на фоні остеопорозу не встановлений, пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу або переломів на його фоні повинні перебувати під відповідним клінічним наглядом. У пацієнтів, які отримували омепразол протягом, як мінімум, трьох місяців, була зареєстрована важка гіпомагніємія, що виявляється такими симптомами, як: стомлюваність, марення, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія. У більшості пацієнтів гіпомагніємія усувалася після відміни інгібіторів протонного насоса та введенням препаратів магнію.
У пацієнтів, яким планується тривала терапія або яким призначено омепразол з дигоксином або іншими препаратами, здатними викликати гіпомагніємію (наприклад, діуретики), слід оцінити вміст магнію до початку терапії та періодично контролювати його під час лікування.
Омепразол, як і всі лікарські засоби, що знижують кислотність, може призводити до зниження всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну). Про це необхідно пам'ятати щодо пацієнтів із зниженим запасом вітаміну В12 в організмі або з факторами ризику порушення всмоктування вітаміну В12 при тривалій терапії.
У пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка, протягом тривалого часу частіше відзначається утворення залозистих кіст у шлунку, які проходять самостійно на тлі продовження терапії. Ці явища обумовлені фізіологічними змінами внаслідок пригнічення секреції соляної кислоти.
Зниження секреції соляної кислоти в шлунку під дією інгібіторів протонної помпи або інших кислотоінгібуючих агентів призводить до підвищення росту нормальної мікрофлори кишечника, що може призвести до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, викликаних бактеріями роду Salmonella spp. та Campylobacter spp., а також, ймовірно, бактерій Clostridium difficile у госпіталізованих пацієнтів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
При прийомі препарату може виникнути запаморочення, сонливість, порушення зору, тому слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняУ захищеному від світла та вологи місці при температурі не вище 25 С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину запиваючи невеликою кількістю води (вміст капсули не можна розжовувати).
Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у фазі загострення – по 20 мг на добу протягом 2-4 тижнів (у резистентних випадках до 40 мг на добу).
Виразкова хвороба шлунка у фазі загострення та ерозивно-виразковий езофагіт – по 20-40 мг на добу протягом 4-8 тижнів.
Ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, спричинені прийомом нестероїдних протизапальних засобів – по 20 мг на добу протягом 4-8 тижнів.
Ерадикація Helicobacter pylori – по 20 мг 2 рази на добу протягом 7 або 14 днів (залежно від схеми лікування, що застосовується) у поєднанні з антибактеріальними засобами.
Противорецидивное лечение язвенной болезни желудка и 12-перстной кишки – по 20 мг в сутки.
Противорецидивное лечение рефлюкс-эзофагита – по 20 мг в сутки в течение длительного времени (до 6 месяцев). Прием по требованию (симптоматическое лечение).
Симптоматическая гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь - по 20 мг в сутки в течение 4 недель.
Диспепсия, связанная с повышенной кислотностью - по 20 мг в сутки в течение 4 недель.
Синдром Золлингера-Эллисона – доза подбирается индивидуально в зависимости от исходного уровня желудочной секреции, обычно начиная с 60 мг в сутки. При необходимости дозу увеличивают до 80-120 мг в сутки, в этом случае ее делят на два приема.
Дети и подростки
Рефлюкс-эзофагит и гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь
Детям старше 2 лет с массой тела более 20 кг препарат назначают в дозе 20 мг 1 раз в сутки. При необходимости возможно увеличение дозы до 40 мг один раз в сутки. Рекомендуемая продолжительность лечения в случае рефлюкс-эзофагита составляет 4-8 недель, в случае симптоматической гастроэзофагеальной рефлюксной болезни - 2-4 недели. Если после 2-4 недель симптомы не исчезают, рекомендуется дополнительное обследование пациента.
Язва двенадцатиперстной кишки, вызванная Helicobacter pylori - по 20 мг 1-2 раза в сутки в течение 7-14 дней (в зависимости от применяемой схемы лечения) в сочетании с антибактериальными средствами.
Особые группы пациентов
Для пацієнтів з порушенням функції нирок коригування дози не потрібне.
Для пацієнтів похилого віку коригування дози не потрібне.
У хворих з тяжкою печінковою недостатністю добова доза не повинна перевищувати 20 мг.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Омепразол капс 20 мг 20 шт производится компанией АВВА РУС. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Омепразол капс 20 мг 20 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Омепразол капс 20 мг 20 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Омепразол-OBL капс. 20мг 28 шт Омепразол-OBL капс. 20мг 28 шт, Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 14шт Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 14шт, Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 28шт Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 28шт, Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 14 шт Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 14 шт, Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 28 шт Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 28 шт, Омез капс. киш.раств. 40мг 28 шт Омез капс. киш.раств. 40мг 28 шт, Омепразол-Акрихин капс 20 мг 30 шт Омепразол-Акрихин капс 20 мг 30 шт, Омепразол капс. 20мг 20 шт Омепразол капс. 20мг 20 шт, Омепразол капс. 20мг 20 шт озон Омепразол капс. 20мг 20 шт озон, Омепразол капс. 20мг 30 шт Омепразол капс. 20мг 30 шт, Омепразол капс. 20мг 30 шт синтез Омепразол капс. 20мг 30 шт синтез, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 20 шт Омепразол капс. киш.раств. 20мг 20 шт, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт канонфарма Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт канонфарма, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт озон Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт озон, Омепразол-Тева капс. киш.раств. 40мг 28 шт Омепразол-Тева капс. киш.раств. 40мг 28 шт, Ортанол капс 20 мг 14 шт Ортанол капс 20 мг 14 шт, Ортанол капс 20 мг 28 шт Ортанол капс 20 мг 28 шт, Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 14 шт Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 14 шт, Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 28 шт Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 28 шт, Ультоп капс. киш.раств. 40мг 28 шт Ультоп капс. киш.раств. 40мг 28 шт.
Пока нет комментариев