Омепразол-Тева капс кишраств 20мг 28 шт
Топ продаж
Суперцена
Омепразол-Тева капсули є препаратом, що знижує секрецію соляної кислоти в шлунку. Вони ефективно застосовуються для лікування виразкової хвороби 12-палої кишки та ерадикації Helicobacter pylori. Прийом капсул викликає стійке зниження 24-годинної шлункової кислотності та не має тахіфілаксії. Препарат швидко всмоктується в кишкі та метаболізується в печінці, а його екскреція відбувається через нирки і кишечник. Корекція дози не потрібна у пацієнтів з порушенням функції нирок, але у пацієнтів з порушенням функції печінки може збільшити біодоступність.
Омепразол-Тева капс кишраств 20мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 капсула містить: омепразол 20,00 мг;
Допоміжні речовини:
Цукрова крупка [сахароза, крохмальна патока] 86,98 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію тип А 5,10 мг, натрію лаурилсульфат 6,07 мг, повідон-К30 9.66 мг, натрію фосфату додекагідрат 0, 14 мг, гіпромелоза 14.42 мг, метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1: 1] 42,53 мг, триетилцитрат 6.17 мг, титану діоксид (Е 171) 3,31 мг, тальк 0,19 мг.
Желатинова капсула: кришечка: діоксид титану (Е 171) 0,48-0,504 мг, вода 3,48-3.654 мг, желатин 20,04-23,912 мг; корпус: титану діоксид (Е171) 0,732-0,78 мг, вода 5,481-5.655 мг, желатин 31.563-35.868 мг.
Опис:
Білі непрозорі тверді желатинові капсули № 2. Чорним чорнилом нанесені на кришці "О", на корпусі - "20".
Вміст капсул - мікропелети від білого до білого з жовтуватим або рожевим відтінком кольору.
Форма випуску:
Капсули кишковорозчинні 20 мг.
По 6, 7 або 10 капсул у блістер з алюмінієвої фольги/ПВХ/ПВДХ та поліамідної плівки/алюмінієвої фольги/ПВХ.
По 5 блістерів по 6 капсул або по 2 або 4 блістери по 7 капсул, або по 3 блістери по 10 капсул разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.
По 14, 28 або 30 капсул у флакон з поліетилену високої щільності, закупорений кришкою з поліпропілену з осушувачем (силікагелем) та контролем першого розтину. По 1 флакону разом із інструкцією із застосування у картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до омепразолу або до будь-якого з компонентів препарату; непереносимість фруктози; дефіцит сахарази/ізомальтази; глюкозо-галактозна мальабсорбція; одночасне застосування з кларитроміцином у пацієнтів із печінковою недостатністю; атазанавіром, звіробою, ерлотинібом, позаконазолом.
Дитячий вік до 2-х років та з масою тіла < 20 кг (при лікуванні рефлюкс-езофагіту, симптоматичному лікуванні печії та відрижки кислим вмістом при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі).
Дитячий вік до 4-х років (при лікуванні виразки дванадцятипалої кишки, спричиненої H. pylori).
За іншими показаннями – дитячий вік до 18 років.
З обережністю.
Недостатність функції печінки; недостатність функції нирок; остеопороз; одночасне застосування з кларитроміцином, одночасне застосування з клопідогрелом, ітраконазолом, варфарином, цилостазолом. діазепамом, фенітоїном, саквінавіром, такролімусом, вориконазолом, рифампіцином; значне спонтанне зниження маси тіла; блювання, що повторюється, блювання з домішкою крові; порушення ковтання; зміна кольору калу (дьогтеподібний стілець); а також за наявності виразки шлунка (або при підозрі на її наявність) до початку лікування слід виключити злоякісне новоутворення, оскільки лікування може призвести до маскування симптомів та затримати постановку правильного діагнозу.
Дозування20 мг
Показання до застосуванняДорослим: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (лікування та профілактика);
ерадикація Helicobacter pylori при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки (у складі комбінованої терапії);
НПЗП-асоційовані виразки та ерозії шлунка та дванадцятипалої кишки (лікування та профілактика);
рефлюкс-езофагіт; симптоматична гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ);
диспепсія, пов'язана із підвищеною кислотністю;
синдром Золлінгера-Еллісона.
Дітям старше 2 років: рефлюкс-езофагіт, симптоматичне лікування печії та відрижки кислим при ГЕРХ у дітей старше 2 років та з масою тіла >/= 20 кг;
Дітям старше 4 років: ерадикація Helicobacter pylori при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки (у складі комбінованої терапії).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиАктивні речовини із рН-залежною абсорбцією.
Зниження кислотності шлункового соку при застосуванні омепразолу може збільшувати або знижувати абсорбцію фармакологічно активних речовин.
Нелфінавір. атазанавір
При одночасному застосуванні з омепразолом може спостерігатися значне зниження плазмової концентрації атазанавіру та нелфінавіру.
Одночасне застосування омепразолу та нелфінавіру протипоказане. Спільне застосування омепразолу (40 мг на добу) знижує експозицію нелфінавіру приблизно на 40% та середня експозиція фармакологічно активного метаболіту М8 знижується на 75-90%. У взаємодії може брати участь механізм інгібування CYP1C19. Одночасне застосування омепразолу з атазанавіром не рекомендується. Спільне застосування омепразолу (40 мг на добу) та атазановіру 300 мг/ритонавіру 100 мг здоровими добровольцями призводило до 75% зниження експозиції атазанавіру. Підвищення дози атазанавіру до 400 мг не компенсує вплив омепразолу на експозицію атазанавіру.
Дигоксин
Супутнє лікування омепразолом (20 мг на день) та дигоксином у здорових добровольців підвищувало біодоступність дигоксину на 10%. Незважаючи на те, що глікозидна інтоксикація на фоні прийому омепразолу не є частою подією, необхідний посилений моніторинг, особливо при лікуванні пацієнтів похилого віку.
Клопідогрів
У перехресному клінічному дослідженні тривалість прийому клопідогрелу в дозі 300 мг (по 75 мг на день) і комбінації клопідогрелу з омепразолом в дозі 80 мг склала 5 днів. Вплив активного метаболіту клопідогрелу зменшився на 46% (в 1-й день) та 42% (на 5-й день) при сумісному прийомі клопідогрелу та омепразолу. Середній час інгібування агрегації тромбоцитів скоротився на 47% (24 год) та 30% (на 5-й день) при сумісному прийомі клопідогрелу та омепразолу. В іншому дослідженні було показано, що прийом клопідогрелу та омепразолу в різний час не запобігає їх взаємодії, що. ймовірно, пояснюється інгібуючим впливом омепразолу на CYP2C19.
Інші лікарські засоби
Абсорбція позаконазолу, ерлотинібу, кетаконазолу та ітраконазолу значно знижується, відповідно, погіршується їхня клінічна ефективність. Слід уникати сумісного прийому омепразолу із позаконазолом або ерлотинібом.
Лікарські засоби, які метаболізуються ізоферментом CYP2CJ9 Омепразол помірно інгібує CYP2C19, основний фермент метаболізму омепразолу. Таким чином, метаболізм інших лікарських засобів, що також метаболізуються CYP2C19, може бути знижений, а їх системний вплив - збільшено. Прикладами таких лікарських засобів є R-варфарин та інші антагоністи вітаміну К, цилостазол, діазепам та фенітоїн.
Цілостазол
У перехресному клінічному дослідженні прийом здоровими добровольцями омепразолу в дозі 40 мг підвищував Сmах та AUC цилостазолу на 18% та 26% відповідно, і одного з активних метаболітів цилостазолу на 29% та 69% відповідно.
Фенітоїн
Моніторинг плазмової концентрації фенітоїну рекомендований протягом перших двох тижнів після початку терапії омепразолом та у разі корекції дози фенітоїну; моніторинг та подальшу корекцію дози фенітоїну слід проводити до закінчення лікування омепразолом.
НЕВІДОМИЙ МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ Саквінавір
Спільний прийом омепразолу та саквінавіру/ритонавіру добре переноситься у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, а також призводить до зниження плазмової концентрації саквінавіру приблизно до 70%.
Такролімус
Спільний прийом з омепразолом знижує сироваткову концентрацію такролімусу. Слід проводити посилений моніторинг концентрацій такролімусу та функції нирок (кліренс креатиніну) з корекцією дози такролімусу за потреби.
ВПЛИВ ІНШИХ ЛІКІВНИХ ЗАСОБІВ НА ФАРМАКОКІНЕТИКУ ОМЕПРАЗОЛУ Інгібітори ізоферменту CYP2C19 та/або CYP3A4 Враховуючи метаболізм омепразолу за участю ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, вориконазол), можуть знижувати сироваткову концентрацію омепразолу, підвищуючи швидкість його метаболізму.
ПередозуванняСимптоми: блювання, біль у животі, діарея, запаморочення, депресія, порушення зору, сонливість, збудження, сплутаність свідомості, біль голови, підвищення потовиділення, сухість у роті. нудота, аритмія.
Лікування: проведення симптоматичної терапії, гемодіаліз недостатньо ефективний. Специфічний антидот не відомий.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Залізо шлунка секрецію знижувальний засіб - протонного насоса інгібітор.
Фармакодинаміка:
Омепразол є рацемічною сумішшю двох енантіомерів, що знижує секрецію соляної кислоти за рахунок специфічного інгібування протонної помпи парієтальних клітин шлунка. При одноразовому застосуванні швидко діє та чинить оборотне пригнічення секреції соляної кислоти.
Механізм дії
Омепразол є слабкою основою, переходить в активну форму в кислому середовищі канальців клітин пристінкового шару слизової оболонки шлунка, де активується та інгібує Н+/К+-АТФ-азу протонної помпи. Чинить дозозалежну дію на останній етап синтезу соляної кислоти, пригнічує як базальну, так і стимульовану секрецію, незалежно від стимулюючого фактора.
Вплив на секрецію соляної кислоти у шлунку
Після перорального застосування омепразолу 1 раз на добу відбувається швидке та ефективне зниження денної та нічної секреції соляної кислоти, що досягає максимуму протягом 4 днів лікування.
У пацієнтів з виразковою хворобою 12-палої кишки застосування 20 мг омепразолу викликає стійке зниження 24-годинної шлункової кислотності не менше ніж на 80%. При цьому зниження середньої максимальної концентрації соляної кислоти після стимуляції пентагастрином на 70% досягається протягом 24 годин.
Ступінь пригнічення секреції соляної кислоти пропорційна площі під кривою концентрація-час (AUC) омепразолу і не пропорційна дійсної концентрації препарату в крові в даний момент часу. Під час лікування омепразолом тахіфілаксія не відзначалася.
Омепразол in vitro має бактерицидну дію на Helicobacter pylori. Ерадикація Helicobacter pylori при застосуванні омепразолу спільно з антибактеріальними засобами супроводжується швидким усуненням симптомів, високим ступенем загоєння дефектів слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та тривалою ремісією виразкової хвороби, що знижує ймовірність таких ускладнень, як кровотечі.
Фармакокінетика:
Всмоктування.
Омепразол швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація в плазмі досягається через 1-2 години. Абсорбується в тонкій кишці, зазвичай протягом 3-6 годин. Біодоступність після одноразового прийому внутрішньо становить приблизно 40%, після постійного прийому раз на добу біодоступність збільшується до 60%. Одночасне вживання їжі не впливає на біодоступність омепразолу.
Розподіл.
Зв'язок омепразолу з білками плазми становить близько 95%, обсяг розподілу - 0.3 л/кг.
Метаболізм.
Омепразол повністю метаболізується у печінці. Основні ізоферменти, що беруть участь у процесі метаболізму, - CYP2C19 та CYP3A4. Гідроксіомепразол є основним метаболітом, що утворюється під дією ізоферменту CYP2C19. Метаболіти сульфон і сульфід не впливають на секрецію соляної кислоти.
Екскреція. Період напіввиведення становить близько 40 хвилин (30-90 хвилин). Близько 80% виводиться як метаболітів нирками, решта - через кишечник.
ОСОБЛИВІ ГРУПИ ПАЦІЄНТІВ.
У пацієнтів похилого віку (75-79 років) відмічено незначне зниження метаболізму омепразолу.
У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. Метаболізм омепразолу у пацієнтів із порушенням функції печінки сповільнюється, що призводить до збільшення його біодоступності.
При лікуванні дітей віком 1 року концентрації омепразолу в плазмі були схожі з такими у дорослих.
Вагітність та годування груддюРезультати досліджень вказують на відсутність несприятливого впливу протягом вагітності, здоров'я плода та новонародженої дитини. Омепразол можна застосовувати при вагітності з обережністю.
Омепразол виділяється із грудним молоком. Однак при застосуванні в терапевтичних дозах вплив на дитину є малоймовірним.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко (включаючи поодинокі випадки) – менше 0,01%.
З боку крові та лімфатичної системи: рідко – гіпохромна мікроцитарна анемія у дітей; дуже рідко – оборотна тромбоцитопенія. лейкопенія, панцитопенія, агранулоцитоз.
З боку імунної системи: дуже рідко – висипання, підвищення температури тіла, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, алергічний васкуліт, лихоманка, анафілактичні реакції/шок.
З боку нервової системи: часто – головний біль, сонливість, млявість (перераховані побічні ефекти виявляють тенденцію до посилення при тривалій терапії); нечасто - безсоння, запаморочення; рідко - парестезії, сплутаність свідомості, галюцинації, особливо у пацієнтів похилого віку або при тяжкому перебігу захворювання; дуже рідко - занепокоєння, депресія, особливо у пацієнтів похилого віку або при тяжкому перебігу захворювання.
З боку органу зору: нечасто – зорові порушення, у т.ч. зменшення полів зору, зниження гостроти та чіткості зорового сприйняття (зазвичай проходять після припинення терапії).
З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго, порушення слухового сприйняття, у т.ч. "дзвін у вухах" (зазвичай проходять після припинення терапії).
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, метеоризм, запор, діарея, біль у животі (у більшості випадків вираженість перелічених явищ наростає з продовженням терапії), залізисті поліпи фундального відділу шлунка (доброякісні); нечасто – (зазвичай проходить після припинення терапії); рідко – порушення смаку, зміна кольору язика до коричнево-чорного та поява доброякісних кіст слинних залоз при одночасному використанні з кларитроміцином (яви носять оборотний характер після припинення терапії), мікроскопічний коліт; дуже рідко – сухість слизової оболонки рота, стоматит, кандидоз, панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – зміни показників активності "печінкових" ферментів (оборотного характеру); дуже рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів із фоновими захворюваннями печінки.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – кропив'янка, висипання, свербіж, алопеція, мультиформна еритема, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – переломи хребців, кісток зап'ястя, головки стегнової кістки (див. розділ "Особливі вказівки"); рідко – міалгія, артралгія; дуже рідко – м'язова слабкість.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – інтерстиціальний нефрит.
Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – периферичні набряки (зазвичай проходять після припинення терапії); рідко – гіпонатріємія; дуже рідко – гінекомастія; частота невідома - гіпомагніємія (див. розділ "Особливі вказівки").
особливі вказівкиПеред початком терапії необхідно виключити наявність злоякісного процесу у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, т.к. прийом препарату Омепразол-Тева може маскувати симптоматику та відстрочити постановку правильного діагнозу. Зниження шлункової кислотності, у тому числі і при використанні блокаторів протонної помпи, збільшує кількість бактерій у шлунково-кишковому тракті, що підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій.
Підвищення концентрації CgA може впливати на результати обстежень виявлення нейроэндокринных пухлин. Для запобігання цьому впливу необхідно тимчасово припинити прийом омепразолу за 5 днів до проведення дослідження концентрації CgA.
У пацієнтів з вираженою недостатністю функції печінки необхідно регулярно контролювати показники "печінкових" ферментів під час терапії препаратом Омепразол-Тева.
Препарат Омепразол-Тева містить сахарозу і тому протипоказаний пацієнтам із вродженими порушеннями вуглеводного обміну (непереносимість фруктози, недостатність сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція).
При терапії ерозивно-виразкових уражень, пов'язаних з прийомом нестероїдних протизапальних засобів, слід ретельно розглянути можливість обмеження або припинення прийому нестероїдних протизапальних засобів для підвищення ефективності противиразкової терапії.
Препарат містить натрій, що слід взяти до уваги у пацієнтів, які перебувають на контрольованій натрієвій дієті.
Слід регулярно оцінювати співвідношення ризику та вигоди тривалої (більше 1 року) підтримуючої терапії препаратом Омепразол-Тева. Є дані про підвищення ризику виникнення переломів хребців, кісток зап'ястя, головки стегнової кістки переважно у пацієнтів похилого віку, а також за наявності сприятливих факторів. Пацієнтам із ризиком розвитку остеопорозу слід забезпечити адекватне споживання вітаміну D та кальцію.
Є повідомлення про виникнення вираженої гіпомагніємії у пацієнтів, які отримують терапію інгібіторами протонного насоса, зокрема омепразолом, понад 1 рік.
Пацієнтам, які отримують терапію омепразолом протягом тривалого часу, особливо у поєднанні з дигоксином або іншими препаратами, що знижують вміст магнію в плазмі (діуретиками), потрібний регулярний контроль вмісту магнію.
Омепразол, як і всі лікарські засоби, що знижують кислотність, може призводити до зниження всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну). Про це необхідно пам'ятати щодо пацієнтів із зниженим запасом вітаміну В12 в організмі або з факторами ризику порушення всмоктування вітаміну В12 при тривалій терапії.
У пацієнтів, які приймали перорально протягом тривалого часу препарати, що знижують секрецію залоз шлунка, частіше відзначалося утворення залозистих кіст у шлунку. Ці явища обумовлені фізіологічними змінами внаслідок інгібування секреції соляної кислоти, і піддаються зворотному розвитку на тлі продовження терапії.
Зниження секреції соляної кислоти у шлунку призводить до підвищення росту нормальної мікрофлори кишечника, що. у свою чергу, може призводити до незначного підвищення ризику розвитку кишкових інфекцій, викликаних бактеріями Salmonella spp. та Campylobacter spp., а також, ймовірно, Clostridium difficile.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.
Враховуючи можливість появи небажаних ефектів з боку центральної нервової системи та органу зору, в період лікування омепразолом необхідно бути обережним при керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиКапсули зазвичай приймають вранці, переважно окремо від їжі, ковтати повністю, запивати половиною склянки води. Капсули не можна розжовувати чи подрібнювати. При утрудненні ковтання вміст капсули після її розкриття можна змішати зі злегка підкисленою рідиною (сік, йогурт) і використовувати протягом 30 хвилин.
Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки.
При загостренні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки рекомендується приймати препарат по 20 мг один раз на добу. Зазвичай тривалість терапії становить 2 тижні, за необхідності можливе збільшення курсу терапії ще на 2 тижні. Пацієнтам з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, резистентною до лікування, зазвичай призначають препарат 40 мг 1 раз на добу, протягом 4 тижнів. Для профілактики рецидивів пацієнтам з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки – 20 мг 1 раз на добу; у деяких випадках може бути достатньо 10 мг 1 раз на добу (необхідно застосовувати капсули, що містять 10 мг омепразолу). У разі потреби дозу можна збільшити до 40 мг 1 раз на добу.
Виразкова хвороба шлунка.
При загостренні виразкової хвороби шлунка доза препарату, що рекомендується, становить 20 мг 1 раз на добу. Тривалість терапії – 4 тижні. У випадках, коли після першого курсу застосування препарату повне загоєння не настає, призначають повторний 4-тижневий курс лікування. Пацієнтам з виразковою хворобою шлунка, резистентною до лікування, зазвичай призначають препарат 40 мг 1 раз на добу, загоєння досягається протягом 8 тижнів. Для профілактики рецидивів пацієнтам із виразковою хворобою шлунка рекомендують приймати препарат у дозі 20 мг 1 раз на добу. У разі потреби дозу можна збільшити до 40 мг 1 раз на добу.
Режими ерадикації Helicobacter pylori при виразковій хворобі:
- омепразол по 20 мг, кларитроміцин по 500 мг, амоксицилін по 1000 мг одночасно 2 рази на день протягом 1 тижня;
- омепразол по 20 мг, кларитроміцин по 250 мг (як альтернатива 500 мг), метронідазол по 400 мг (або по 500 мг або тинідазол по 500 мг) одночасно 2 рази на день протягом 1 тижня: - омепразол по 40 мг 1
раз на добу, а також амоксицилін по 500 мг з метронідазолом по 400 мг (або по 500 мг або тинідазолом по 500 мг) обидва 3 рази на день протягом 1 тижня.
У тих випадках, якщо після проведеного лікування пацієнт Helicobacter рулогі-позитивний, то можливий повторний курс лікування.
Лікування виразково-ерозивного ураження шлунка та 12-палої кишки, пов'язаних з прийомом НПЗП.
Рекомендована доза омепразолу становить 20 мг один раз на день. Курс лікування – 4 тижні. Для пацієнтів, у яких не настало загоєння виразки, курс може бути продовжено ще на 4 тижні.
Профілактика виразково-ерозивних уражень шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язаних із прийомом нестероїдних протизапальних засобів.
В якості профілактики НПЗП-асоційованих виразково-ерозивних уражень шлунка та 12-палої кишки у пацієнтів у групі ризику (вік більше 60 років, виразково-ерозивні ураження шлунка та 12-палої кишки в анамнезі, кровотечі з верхніх відділів ШКТ в анам – 20 мг омепразолу 1 раз на день.
Лікування рефлюкс-езофагіту.
Рекомендована доза становить 20 мг омепразолу один раз на день. Курс лікування становить 4 тижні. Для пацієнтів, у яких не настало лікування за цей термін, курс може бути продовжений на 4 тижні. При тяжкому езофагіті рекомендована доза становить 40 мг омепразолу 1 раз на день і курс лікування становить 8 тижнів.
Для підтримуючої терапії у пацієнтів з рефлюкс-езофагітом рекомендована доза омепразолу становить 10 мг 1 раз на день (необхідно застосовувати капсули, що містять 10 мг омепразолу). За потреби доза може бути збільшена до 20-40 мг 1 раз на день.
Симптоматичне лікування ГЕРХ.
Рекомендована доза – 20 мг на день. Можливе індивідуальне коригування дози. Якщо симптоми зберігаються після 4 тижнів лікування дозою 20 мг омепразолу щодня, то потрібне подальше обстеження.
Лікування невиразкової диспепсії.
Звичайна доза становить 10 мг (1 капсула) на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг. Максимальний курс лікування – 14 днів. Якщо протягом 2 тижнів не спостерігається полегшення або вони посилюються, необхідно звернутися до лікаря.
Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона.
Доза встановлюється індивідуально. Рекомендована початкова доза – 60 мг один раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 80-120 мг на добу. При дозі понад 80 мг слід розділити на два прийоми.
Застосування у дітей старше 2 років та масою тіла > 20 кг при лікуванні рефлюкс-езофагіту та симптоматичному лікуванні печії та регургітації кислим при ГЕРХ У дітей старше 2 років з масою тіла понад 20 кг рекомендована доза – 20 мг 1 раз на день. Доза може бути збільшена до 40 мг 1 раз на день за потреби.
Курс лікування при рефлюкс-езофагіті - 4-8 тижнів, при симптоматичному лікуванні печії та відрижки кислим при ГЕРХ - 2-4 тижні. При збереженні симптомів через 2-4 тижні пацієнта потребує додаткового обстеження.
Лікування виразкової хвороби 12-палої кишки, спричиненої H. pylori у дітей старше 4 років.
При виборі відповідної комбінованої терапії необхідно брати до уваги офіційні місцеві та національні рекомендації з погляду бактеріальної резистентності, тривалість лікування (найчастіше 7 днів, але іноді може знадобитися до 14 днів) та відповідні антибактеріальні засоби.
Лікування проводиться під наглядом фахівця.
У дітей з масою тіла 15-30 кг: застосування в комбінації з 2 антибіотиками: омепразол - 10 мг, кларитроміцин та амоксицилін у даної категорії пацієнтів призначаються в режимі дозування згідно з інструкціями щодо застосування кларитроміцину та амоксициліну (застосовують одночасно 2 рази на день) тижня).
У дітей з масою тіла 31-40 кг: застосування в комбінації з 2 антибіотиками: омепразол - 20 мг, кларитроміцин та амоксицилін у даної категорії пацієнтів призначаються в режимі дозування згідно з інструкціями щодо застосування кларитроміцину та амоксициліну (застосовують одночасно 2 рази на день тижня).
У дітей з масою тіла більше 40 кг: застосування в комбінації з 2 антибіотиками: омепразол - 20 мг, кларитроміцин та амоксицилін у даної категорії пацієнтів призначаються в режимі дозування згідно з інструкціями щодо застосування кларитроміцину та амоксициліну (застосовують одночасно 2 рази на день ).
Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів.
При печінковій недостатності призначають 10-20 мг (максимальна добова доза 20 мг); при порушенні функції нирок та у пацієнтів похилого віку корекції режиму дозування не потрібно.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Омепразол-Тева капс кишраств 20мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 капсула містить: омепразол 20,00 мг;
Допоміжні речовини:
Цукрова крупка [сахароза, крохмальна патока] 86,98 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію тип А 5,10 мг, натрію лаурилсульфат 6,07 мг, повідон-К30 9.66 мг, натрію фосфату додекагідрат 0, 14 мг, гіпромелоза 14.42 мг, метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1: 1] 42,53 мг, триетилцитрат 6.17 мг, титану діоксид (Е 171) 3,31 мг, тальк 0,19 мг.
Желатинова капсула: кришечка: діоксид титану (Е 171) 0,48-0,504 мг, вода 3,48-3.654 мг, желатин 20,04-23,912 мг; корпус: титану діоксид (Е171) 0,732-0,78 мг, вода 5,481-5.655 мг, желатин 31.563-35.868 мг.
Опис:
Білі непрозорі тверді желатинові капсули № 2. Чорним чорнилом нанесені на кришці "О", на корпусі - "20".
Вміст капсул - мікропелети від білого до білого з жовтуватим або рожевим відтінком кольору.
Форма випуску:
Капсули кишковорозчинні 20 мг.
По 6, 7 або 10 капсул у блістер з алюмінієвої фольги/ПВХ/ПВДХ та поліамідної плівки/алюмінієвої фольги/ПВХ.
По 5 блістерів по 6 капсул або по 2 або 4 блістери по 7 капсул, або по 3 блістери по 10 капсул разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.
По 14, 28 або 30 капсул у флакон з поліетилену високої щільності, закупорений кришкою з поліпропілену з осушувачем (силікагелем) та контролем першого розтину. По 1 флакону разом із інструкцією із застосування у картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до омепразолу або до будь-якого з компонентів препарату; непереносимість фруктози; дефіцит сахарази/ізомальтази; глюкозо-галактозна мальабсорбція; одночасне застосування з кларитроміцином у пацієнтів із печінковою недостатністю; атазанавіром, звіробою, ерлотинібом, позаконазолом.
Дитячий вік до 2-х років та з масою тіла < 20 кг (при лікуванні рефлюкс-езофагіту, симптоматичному лікуванні печії та відрижки кислим вмістом при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі).
Дитячий вік до 4-х років (при лікуванні виразки дванадцятипалої кишки, спричиненої H. pylori).
За іншими показаннями – дитячий вік до 18 років.
З обережністю.
Недостатність функції печінки; недостатність функції нирок; остеопороз; одночасне застосування з кларитроміцином, одночасне застосування з клопідогрелом, ітраконазолом, варфарином, цилостазолом. діазепамом, фенітоїном, саквінавіром, такролімусом, вориконазолом, рифампіцином; значне спонтанне зниження маси тіла; блювання, що повторюється, блювання з домішкою крові; порушення ковтання; зміна кольору калу (дьогтеподібний стілець); а також за наявності виразки шлунка (або при підозрі на її наявність) до початку лікування слід виключити злоякісне новоутворення, оскільки лікування може призвести до маскування симптомів та затримати постановку правильного діагнозу.
Дозування20 мг
Показання до застосуванняДорослим: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (лікування та профілактика);
ерадикація Helicobacter pylori при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки (у складі комбінованої терапії);
НПЗП-асоційовані виразки та ерозії шлунка та дванадцятипалої кишки (лікування та профілактика);
рефлюкс-езофагіт; симптоматична гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ);
диспепсія, пов'язана із підвищеною кислотністю;
синдром Золлінгера-Еллісона.
Дітям старше 2 років: рефлюкс-езофагіт, симптоматичне лікування печії та відрижки кислим при ГЕРХ у дітей старше 2 років та з масою тіла >/= 20 кг;
Дітям старше 4 років: ерадикація Helicobacter pylori при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки (у складі комбінованої терапії).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиАктивні речовини із рН-залежною абсорбцією.
Зниження кислотності шлункового соку при застосуванні омепразолу може збільшувати або знижувати абсорбцію фармакологічно активних речовин.
Нелфінавір. атазанавір
При одночасному застосуванні з омепразолом може спостерігатися значне зниження плазмової концентрації атазанавіру та нелфінавіру.
Одночасне застосування омепразолу та нелфінавіру протипоказане. Спільне застосування омепразолу (40 мг на добу) знижує експозицію нелфінавіру приблизно на 40% та середня експозиція фармакологічно активного метаболіту М8 знижується на 75-90%. У взаємодії може брати участь механізм інгібування CYP1C19. Одночасне застосування омепразолу з атазанавіром не рекомендується. Спільне застосування омепразолу (40 мг на добу) та атазановіру 300 мг/ритонавіру 100 мг здоровими добровольцями призводило до 75% зниження експозиції атазанавіру. Підвищення дози атазанавіру до 400 мг не компенсує вплив омепразолу на експозицію атазанавіру.
Дигоксин
Супутнє лікування омепразолом (20 мг на день) та дигоксином у здорових добровольців підвищувало біодоступність дигоксину на 10%. Незважаючи на те, що глікозидна інтоксикація на фоні прийому омепразолу не є частою подією, необхідний посилений моніторинг, особливо при лікуванні пацієнтів похилого віку.
Клопідогрів
У перехресному клінічному дослідженні тривалість прийому клопідогрелу в дозі 300 мг (по 75 мг на день) і комбінації клопідогрелу з омепразолом в дозі 80 мг склала 5 днів. Вплив активного метаболіту клопідогрелу зменшився на 46% (в 1-й день) та 42% (на 5-й день) при сумісному прийомі клопідогрелу та омепразолу. Середній час інгібування агрегації тромбоцитів скоротився на 47% (24 год) та 30% (на 5-й день) при сумісному прийомі клопідогрелу та омепразолу. В іншому дослідженні було показано, що прийом клопідогрелу та омепразолу в різний час не запобігає їх взаємодії, що. ймовірно, пояснюється інгібуючим впливом омепразолу на CYP2C19.
Інші лікарські засоби
Абсорбція позаконазолу, ерлотинібу, кетаконазолу та ітраконазолу значно знижується, відповідно, погіршується їхня клінічна ефективність. Слід уникати сумісного прийому омепразолу із позаконазолом або ерлотинібом.
Лікарські засоби, які метаболізуються ізоферментом CYP2CJ9 Омепразол помірно інгібує CYP2C19, основний фермент метаболізму омепразолу. Таким чином, метаболізм інших лікарських засобів, що також метаболізуються CYP2C19, може бути знижений, а їх системний вплив - збільшено. Прикладами таких лікарських засобів є R-варфарин та інші антагоністи вітаміну К, цилостазол, діазепам та фенітоїн.
Цілостазол
У перехресному клінічному дослідженні прийом здоровими добровольцями омепразолу в дозі 40 мг підвищував Сmах та AUC цилостазолу на 18% та 26% відповідно, і одного з активних метаболітів цилостазолу на 29% та 69% відповідно.
Фенітоїн
Моніторинг плазмової концентрації фенітоїну рекомендований протягом перших двох тижнів після початку терапії омепразолом та у разі корекції дози фенітоїну; моніторинг та подальшу корекцію дози фенітоїну слід проводити до закінчення лікування омепразолом.
НЕВІДОМИЙ МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ Саквінавір
Спільний прийом омепразолу та саквінавіру/ритонавіру добре переноситься у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, а також призводить до зниження плазмової концентрації саквінавіру приблизно до 70%.
Такролімус
Спільний прийом з омепразолом знижує сироваткову концентрацію такролімусу. Слід проводити посилений моніторинг концентрацій такролімусу та функції нирок (кліренс креатиніну) з корекцією дози такролімусу за потреби.
ВПЛИВ ІНШИХ ЛІКІВНИХ ЗАСОБІВ НА ФАРМАКОКІНЕТИКУ ОМЕПРАЗОЛУ Інгібітори ізоферменту CYP2C19 та/або CYP3A4 Враховуючи метаболізм омепразолу за участю ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, вориконазол), можуть знижувати сироваткову концентрацію омепразолу, підвищуючи швидкість його метаболізму.
ПередозуванняСимптоми: блювання, біль у животі, діарея, запаморочення, депресія, порушення зору, сонливість, збудження, сплутаність свідомості, біль голови, підвищення потовиділення, сухість у роті. нудота, аритмія.
Лікування: проведення симптоматичної терапії, гемодіаліз недостатньо ефективний. Специфічний антидот не відомий.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Залізо шлунка секрецію знижувальний засіб - протонного насоса інгібітор.
Фармакодинаміка:
Омепразол є рацемічною сумішшю двох енантіомерів, що знижує секрецію соляної кислоти за рахунок специфічного інгібування протонної помпи парієтальних клітин шлунка. При одноразовому застосуванні швидко діє та чинить оборотне пригнічення секреції соляної кислоти.
Механізм дії
Омепразол є слабкою основою, переходить в активну форму в кислому середовищі канальців клітин пристінкового шару слизової оболонки шлунка, де активується та інгібує Н+/К+-АТФ-азу протонної помпи. Чинить дозозалежну дію на останній етап синтезу соляної кислоти, пригнічує як базальну, так і стимульовану секрецію, незалежно від стимулюючого фактора.
Вплив на секрецію соляної кислоти у шлунку
Після перорального застосування омепразолу 1 раз на добу відбувається швидке та ефективне зниження денної та нічної секреції соляної кислоти, що досягає максимуму протягом 4 днів лікування.
У пацієнтів з виразковою хворобою 12-палої кишки застосування 20 мг омепразолу викликає стійке зниження 24-годинної шлункової кислотності не менше ніж на 80%. При цьому зниження середньої максимальної концентрації соляної кислоти після стимуляції пентагастрином на 70% досягається протягом 24 годин.
Ступінь пригнічення секреції соляної кислоти пропорційна площі під кривою концентрація-час (AUC) омепразолу і не пропорційна дійсної концентрації препарату в крові в даний момент часу. Під час лікування омепразолом тахіфілаксія не відзначалася.
Омепразол in vitro має бактерицидну дію на Helicobacter pylori. Ерадикація Helicobacter pylori при застосуванні омепразолу спільно з антибактеріальними засобами супроводжується швидким усуненням симптомів, високим ступенем загоєння дефектів слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та тривалою ремісією виразкової хвороби, що знижує ймовірність таких ускладнень, як кровотечі.
Фармакокінетика:
Всмоктування.
Омепразол швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація в плазмі досягається через 1-2 години. Абсорбується в тонкій кишці, зазвичай протягом 3-6 годин. Біодоступність після одноразового прийому внутрішньо становить приблизно 40%, після постійного прийому раз на добу біодоступність збільшується до 60%. Одночасне вживання їжі не впливає на біодоступність омепразолу.
Розподіл.
Зв'язок омепразолу з білками плазми становить близько 95%, обсяг розподілу - 0.3 л/кг.
Метаболізм.
Омепразол повністю метаболізується у печінці. Основні ізоферменти, що беруть участь у процесі метаболізму, - CYP2C19 та CYP3A4. Гідроксіомепразол є основним метаболітом, що утворюється під дією ізоферменту CYP2C19. Метаболіти сульфон і сульфід не впливають на секрецію соляної кислоти.
Екскреція. Період напіввиведення становить близько 40 хвилин (30-90 хвилин). Близько 80% виводиться як метаболітів нирками, решта - через кишечник.
ОСОБЛИВІ ГРУПИ ПАЦІЄНТІВ.
У пацієнтів похилого віку (75-79 років) відмічено незначне зниження метаболізму омепразолу.
У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. Метаболізм омепразолу у пацієнтів із порушенням функції печінки сповільнюється, що призводить до збільшення його біодоступності.
При лікуванні дітей віком 1 року концентрації омепразолу в плазмі були схожі з такими у дорослих.
Вагітність та годування груддюРезультати досліджень вказують на відсутність несприятливого впливу протягом вагітності, здоров'я плода та новонародженої дитини. Омепразол можна застосовувати при вагітності з обережністю.
Омепразол виділяється із грудним молоком. Однак при застосуванні в терапевтичних дозах вплив на дитину є малоймовірним.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко (включаючи поодинокі випадки) – менше 0,01%.
З боку крові та лімфатичної системи: рідко – гіпохромна мікроцитарна анемія у дітей; дуже рідко – оборотна тромбоцитопенія. лейкопенія, панцитопенія, агранулоцитоз.
З боку імунної системи: дуже рідко – висипання, підвищення температури тіла, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, алергічний васкуліт, лихоманка, анафілактичні реакції/шок.
З боку нервової системи: часто – головний біль, сонливість, млявість (перераховані побічні ефекти виявляють тенденцію до посилення при тривалій терапії); нечасто - безсоння, запаморочення; рідко - парестезії, сплутаність свідомості, галюцинації, особливо у пацієнтів похилого віку або при тяжкому перебігу захворювання; дуже рідко - занепокоєння, депресія, особливо у пацієнтів похилого віку або при тяжкому перебігу захворювання.
З боку органу зору: нечасто – зорові порушення, у т.ч. зменшення полів зору, зниження гостроти та чіткості зорового сприйняття (зазвичай проходять після припинення терапії).
З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго, порушення слухового сприйняття, у т.ч. "дзвін у вухах" (зазвичай проходять після припинення терапії).
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, метеоризм, запор, діарея, біль у животі (у більшості випадків вираженість перелічених явищ наростає з продовженням терапії), залізисті поліпи фундального відділу шлунка (доброякісні); нечасто – (зазвичай проходить після припинення терапії); рідко – порушення смаку, зміна кольору язика до коричнево-чорного та поява доброякісних кіст слинних залоз при одночасному використанні з кларитроміцином (яви носять оборотний характер після припинення терапії), мікроскопічний коліт; дуже рідко – сухість слизової оболонки рота, стоматит, кандидоз, панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – зміни показників активності "печінкових" ферментів (оборотного характеру); дуже рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів із фоновими захворюваннями печінки.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – кропив'янка, висипання, свербіж, алопеція, мультиформна еритема, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – переломи хребців, кісток зап'ястя, головки стегнової кістки (див. розділ "Особливі вказівки"); рідко – міалгія, артралгія; дуже рідко – м'язова слабкість.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – інтерстиціальний нефрит.
Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – периферичні набряки (зазвичай проходять після припинення терапії); рідко – гіпонатріємія; дуже рідко – гінекомастія; частота невідома - гіпомагніємія (див. розділ "Особливі вказівки").
особливі вказівкиПеред початком терапії необхідно виключити наявність злоякісного процесу у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, т.к. прийом препарату Омепразол-Тева може маскувати симптоматику та відстрочити постановку правильного діагнозу. Зниження шлункової кислотності, у тому числі і при використанні блокаторів протонної помпи, збільшує кількість бактерій у шлунково-кишковому тракті, що підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій.
Підвищення концентрації CgA може впливати на результати обстежень виявлення нейроэндокринных пухлин. Для запобігання цьому впливу необхідно тимчасово припинити прийом омепразолу за 5 днів до проведення дослідження концентрації CgA.
У пацієнтів з вираженою недостатністю функції печінки необхідно регулярно контролювати показники "печінкових" ферментів під час терапії препаратом Омепразол-Тева.
Препарат Омепразол-Тева містить сахарозу і тому протипоказаний пацієнтам із вродженими порушеннями вуглеводного обміну (непереносимість фруктози, недостатність сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція).
При терапії ерозивно-виразкових уражень, пов'язаних з прийомом нестероїдних протизапальних засобів, слід ретельно розглянути можливість обмеження або припинення прийому нестероїдних протизапальних засобів для підвищення ефективності противиразкової терапії.
Препарат містить натрій, що слід взяти до уваги у пацієнтів, які перебувають на контрольованій натрієвій дієті.
Слід регулярно оцінювати співвідношення ризику та вигоди тривалої (більше 1 року) підтримуючої терапії препаратом Омепразол-Тева. Є дані про підвищення ризику виникнення переломів хребців, кісток зап'ястя, головки стегнової кістки переважно у пацієнтів похилого віку, а також за наявності сприятливих факторів. Пацієнтам із ризиком розвитку остеопорозу слід забезпечити адекватне споживання вітаміну D та кальцію.
Є повідомлення про виникнення вираженої гіпомагніємії у пацієнтів, які отримують терапію інгібіторами протонного насоса, зокрема омепразолом, понад 1 рік.
Пацієнтам, які отримують терапію омепразолом протягом тривалого часу, особливо у поєднанні з дигоксином або іншими препаратами, що знижують вміст магнію в плазмі (діуретиками), потрібний регулярний контроль вмісту магнію.
Омепразол, як і всі лікарські засоби, що знижують кислотність, може призводити до зниження всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну). Про це необхідно пам'ятати щодо пацієнтів із зниженим запасом вітаміну В12 в організмі або з факторами ризику порушення всмоктування вітаміну В12 при тривалій терапії.
У пацієнтів, які приймали перорально протягом тривалого часу препарати, що знижують секрецію залоз шлунка, частіше відзначалося утворення залозистих кіст у шлунку. Ці явища обумовлені фізіологічними змінами внаслідок інгібування секреції соляної кислоти, і піддаються зворотному розвитку на тлі продовження терапії.
Зниження секреції соляної кислоти у шлунку призводить до підвищення росту нормальної мікрофлори кишечника, що. у свою чергу, може призводити до незначного підвищення ризику розвитку кишкових інфекцій, викликаних бактеріями Salmonella spp. та Campylobacter spp., а також, ймовірно, Clostridium difficile.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.
Враховуючи можливість появи небажаних ефектів з боку центральної нервової системи та органу зору, в період лікування омепразолом необхідно бути обережним при керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиКапсули зазвичай приймають вранці, переважно окремо від їжі, ковтати повністю, запивати половиною склянки води. Капсули не можна розжовувати чи подрібнювати. При утрудненні ковтання вміст капсули після її розкриття можна змішати зі злегка підкисленою рідиною (сік, йогурт) і використовувати протягом 30 хвилин.
Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки.
При загостренні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки рекомендується приймати препарат по 20 мг один раз на добу. Зазвичай тривалість терапії становить 2 тижні, за необхідності можливе збільшення курсу терапії ще на 2 тижні. Пацієнтам з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, резистентною до лікування, зазвичай призначають препарат 40 мг 1 раз на добу, протягом 4 тижнів. Для профілактики рецидивів пацієнтам з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки – 20 мг 1 раз на добу; у деяких випадках може бути достатньо 10 мг 1 раз на добу (необхідно застосовувати капсули, що містять 10 мг омепразолу). У разі потреби дозу можна збільшити до 40 мг 1 раз на добу.
Виразкова хвороба шлунка.
При загостренні виразкової хвороби шлунка доза препарату, що рекомендується, становить 20 мг 1 раз на добу. Тривалість терапії – 4 тижні. У випадках, коли після першого курсу застосування препарату повне загоєння не настає, призначають повторний 4-тижневий курс лікування. Пацієнтам з виразковою хворобою шлунка, резистентною до лікування, зазвичай призначають препарат 40 мг 1 раз на добу, загоєння досягається протягом 8 тижнів. Для профілактики рецидивів пацієнтам із виразковою хворобою шлунка рекомендують приймати препарат у дозі 20 мг 1 раз на добу. У разі потреби дозу можна збільшити до 40 мг 1 раз на добу.
Режими ерадикації Helicobacter pylori при виразковій хворобі:
- омепразол по 20 мг, кларитроміцин по 500 мг, амоксицилін по 1000 мг одночасно 2 рази на день протягом 1 тижня;
- омепразол по 20 мг, кларитроміцин по 250 мг (як альтернатива 500 мг), метронідазол по 400 мг (або по 500 мг або тинідазол по 500 мг) одночасно 2 рази на день протягом 1 тижня: - омепразол по 40 мг 1
раз на добу, а також амоксицилін по 500 мг з метронідазолом по 400 мг (або по 500 мг або тинідазолом по 500 мг) обидва 3 рази на день протягом 1 тижня.
У тих випадках, якщо після проведеного лікування пацієнт Helicobacter рулогі-позитивний, то можливий повторний курс лікування.
Лікування виразково-ерозивного ураження шлунка та 12-палої кишки, пов'язаних з прийомом НПЗП.
Рекомендована доза омепразолу становить 20 мг один раз на день. Курс лікування – 4 тижні. Для пацієнтів, у яких не настало загоєння виразки, курс може бути продовжено ще на 4 тижні.
Профілактика виразково-ерозивних уражень шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язаних із прийомом нестероїдних протизапальних засобів.
В якості профілактики НПЗП-асоційованих виразково-ерозивних уражень шлунка та 12-палої кишки у пацієнтів у групі ризику (вік більше 60 років, виразково-ерозивні ураження шлунка та 12-палої кишки в анамнезі, кровотечі з верхніх відділів ШКТ в анам – 20 мг омепразолу 1 раз на день.
Лікування рефлюкс-езофагіту.
Рекомендована доза становить 20 мг омепразолу один раз на день. Курс лікування становить 4 тижні. Для пацієнтів, у яких не настало лікування за цей термін, курс може бути продовжений на 4 тижні. При тяжкому езофагіті рекомендована доза становить 40 мг омепразолу 1 раз на день і курс лікування становить 8 тижнів.
Для підтримуючої терапії у пацієнтів з рефлюкс-езофагітом рекомендована доза омепразолу становить 10 мг 1 раз на день (необхідно застосовувати капсули, що містять 10 мг омепразолу). За потреби доза може бути збільшена до 20-40 мг 1 раз на день.
Симптоматичне лікування ГЕРХ.
Рекомендована доза – 20 мг на день. Можливе індивідуальне коригування дози. Якщо симптоми зберігаються після 4 тижнів лікування дозою 20 мг омепразолу щодня, то потрібне подальше обстеження.
Лікування невиразкової диспепсії.
Звичайна доза становить 10 мг (1 капсула) на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг. Максимальний курс лікування – 14 днів. Якщо протягом 2 тижнів не спостерігається полегшення або вони посилюються, необхідно звернутися до лікаря.
Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона.
Доза встановлюється індивідуально. Рекомендована початкова доза – 60 мг один раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 80-120 мг на добу. При дозі понад 80 мг слід розділити на два прийоми.
Застосування у дітей старше 2 років та масою тіла > 20 кг при лікуванні рефлюкс-езофагіту та симптоматичному лікуванні печії та регургітації кислим при ГЕРХ У дітей старше 2 років з масою тіла понад 20 кг рекомендована доза – 20 мг 1 раз на день. Доза може бути збільшена до 40 мг 1 раз на день за потреби.
Курс лікування при рефлюкс-езофагіті - 4-8 тижнів, при симптоматичному лікуванні печії та відрижки кислим при ГЕРХ - 2-4 тижні. При збереженні симптомів через 2-4 тижні пацієнта потребує додаткового обстеження.
Лікування виразкової хвороби 12-палої кишки, спричиненої H. pylori у дітей старше 4 років.
При виборі відповідної комбінованої терапії необхідно брати до уваги офіційні місцеві та національні рекомендації з погляду бактеріальної резистентності, тривалість лікування (найчастіше 7 днів, але іноді може знадобитися до 14 днів) та відповідні антибактеріальні засоби.
Лікування проводиться під наглядом фахівця.
У дітей з масою тіла 15-30 кг: застосування в комбінації з 2 антибіотиками: омепразол - 10 мг, кларитроміцин та амоксицилін у даної категорії пацієнтів призначаються в режимі дозування згідно з інструкціями щодо застосування кларитроміцину та амоксициліну (застосовують одночасно 2 рази на день) тижня).
У дітей з масою тіла 31-40 кг: застосування в комбінації з 2 антибіотиками: омепразол - 20 мг, кларитроміцин та амоксицилін у даної категорії пацієнтів призначаються в режимі дозування згідно з інструкціями щодо застосування кларитроміцину та амоксициліну (застосовують одночасно 2 рази на день тижня).
У дітей з масою тіла більше 40 кг: застосування в комбінації з 2 антибіотиками: омепразол - 20 мг, кларитроміцин та амоксицилін у даної категорії пацієнтів призначаються в режимі дозування згідно з інструкціями щодо застосування кларитроміцину та амоксициліну (застосовують одночасно 2 рази на день ).
Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів.
При печінковій недостатності призначають 10-20 мг (максимальна добова доза 20 мг); при порушенні функції нирок та у пацієнтів похилого віку корекції режиму дозування не потрібно.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Омепразол-Тева капс кишраств 20мг 28 шт производится компанией ТЕВА. Само производство расположено в стране Испания.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Омепразол-Тева капс кишраств 20мг 28 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Омепразол-Тева капс кишраств 20мг 28 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Омепразол-OBL капс. 20мг 28 шт Омепразол-OBL капс. 20мг 28 шт, Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 14шт Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 14шт, Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 28шт Гастрозол при изжоге, омепразол капс. 20мг 28шт, Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 14 шт Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 14 шт, Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 28 шт Лосек мапс таб п/об пленочной 20мг фл.пласт 28 шт, Омез капс. киш.раств. 40мг 28 шт Омез капс. киш.раств. 40мг 28 шт, Омепразол-Акрихин капс 20 мг 30 шт Омепразол-Акрихин капс 20 мг 30 шт, Омепразол капс. 20мг 20 шт Омепразол капс. 20мг 20 шт, Омепразол капс. 20мг 20 шт озон Омепразол капс. 20мг 20 шт озон, Омепразол капс. 20мг 30 шт Омепразол капс. 20мг 30 шт, Омепразол капс. 20мг 30 шт синтез Омепразол капс. 20мг 30 шт синтез, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 20 шт Омепразол капс. киш.раств. 20мг 20 шт, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт канонфарма Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт канонфарма, Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт озон Омепразол капс. киш.раств. 20мг 30 шт озон, Омепразол-Тева капс. киш.раств. 40мг 28 шт Омепразол-Тева капс. киш.раств. 40мг 28 шт, Ортанол капс 20 мг 14 шт Ортанол капс 20 мг 14 шт, Ортанол капс 20 мг 28 шт Ортанол капс 20 мг 28 шт, Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 14 шт Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 14 шт, Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 28 шт Ультоп капс. киш.раств. 20мг блистеры 28 шт, Ультоп капс. киш.раств. 40мг 28 шт Ультоп капс. киш.раств. 40мг 28 шт.
Пока нет комментариев