Офлоксацин Велфарм таб 200 мг 10 шт
Топ продаж
Суперцена
Офлоксацин Велфарм - це антибактеріальний препарат широкого спектру дії з групи фторхінолонів. Він має бактерицидну дію, діючи на бактеріальну ДНК-гіразу, що призводить до загибелі мікробної клітини. Офлоксацин є високоактивним щодо більшості грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів. Препарат має високу біодоступність та швидко та майже повністю абсорбується з шлунково-кишкового тракту. Виводиться головним чином нирками, а концентрації офлоксацину в сечі та інфікованих сечових шляхах перевищують концентрації в сироватці крові в 5-100 разів. Препарат може бути ефективним у лікуванні інфекційних захворювань, спричинених чутливими мікроорганізмами.
Офлоксацин Велфарм таб 200 мг 10 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: офлоксацин - 200 мг;
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний 12600±2700, пласдон К-17), кроскарменія натрію;
Оболонка: опадрай білий 03F180011 (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол).
Опис:
Круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі – ядро білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою 200 мг. 10 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. Або 10 таблеток у банку полімерну з поліпропілену з кришкою, що натягується з поліетилену високого тиску, або в банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою, що натягується з поліетилену низького тиску або з кришкою нагвинчується з поліетилену низького тиску. Кожну банку або 1 контурну коміркову упаковку з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до офлоксацину, інших хінолонів або допоміжних речовин препарату;
епілепсія;
псевдопаралітична міастенія (myasthenia gravis) (див. розділи «Побічна дія», «Особливі вказівки»);
ураження сухожиль при прийомі фторхінолонів в анамнезі;
дитячий та підлітковий вік до 18 років (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових зон росту кісток у дитини);
вагітність (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових зон росту у плода);
період грудного вигодовування (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових зон зростання дитини).
З обережністю - у пацієнтів, схильних до розвитку судом (у пацієнтів із попередніми ураженнями центральної нервової системи (ЦНС), такими як виражений атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу в анамнезі, органічні ураження ЦНС, травми головного мозку в анамнезі; у пацієнтів, одночасно одержують препарати, що знижують поріг судомної активності головного мозку, такі як фенбуфен або інші нестероїдні протизапальні препарати, теофілін);
- у пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (підвищений ризик гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами);
- у пацієнтів з порушеннями функції нирок (потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування, див. розділ «Спосіб застосування та дози»);
- у пацієнтів із печінковою недостатністю (контроль показників функції печінки);
- у пацієнтів з порфірією (ризик загострення порфірії);
- у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів похилого віку; при нескоректованих електролітних порушеннях (гіпокаліємія, гіпомагніємія); при синдромі вродженого подовження інтервалу QT; при захворюваннях серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських засобів, здатних подовжувати QT (антиаритмічні препарати ІА та ІІІ класів, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
- у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби (наприклад, глібенкламід) або інсулін (зростає ризик розвитку гіпоглікемії);
- у пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші хінолони, такими як тяжкі неврологічні реакції (підвищений ризик виникнення аналогічних небажаних реакцій при застосуванні офлоксацину);
- у пацієнтів із психозами та іншими психічними порушеннями в анамнезі.
Дозування200 мг
Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до офлоксацину мікроорганізмами:
- пієлонефрит;
- Простатит, епідидиміт, орхіт;
- інфекції органів малого тазу;
- Цистит.
Як альтернатива іншим протимікробним препаратам офлоксацин може застосовуватися для лікування наступних інфекційно-запальних захворювань:
- неускладнені інфекції сечових шляхів;
- інфекції шкіри та м'яких тканин;
- інфекції кісток та суглобів;
- гострий синусит;
- загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія;
- профілактика інфекцій, спричинених чутливими до офлоксацину мікроорганізмами, у пацієнтів із значним зниженням імунного статусу (наприклад, при нейтропенії).
При застосуванні препарату слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретній країні.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЗ антацидами, що містять алюмінію гідроксид, сукральфат, магнію гідроксид, алюмінію фосфат, або препаратами, що містять цинк, залізо: Антациди, що містять алюмінію гідроксид, сукральфат, магнію гідроксид, алюмінію фосфат, або препарати, що містять цин
. При застосуванні вищеперелічених препаратів та офлоксацину між їх прийомом слід дотримуватись приблизно двогодинного інтервалу.
З антагоністами вітаміну К:
Збільшення значень протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвиток кровотеч (у тому числі тяжких) відзначалися у пацієнтів при одночасному застосуванні офлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину). При одночасному застосуванні антагоністів вітаміну К необхідний контроль системи згортання крові.
З глібенкламідом:
Офлоксацин може незначно збільшувати сироваткові концентрації глібенкламіду при одночасному застосуванні. При одночасному застосуванні офлоксацину та глібенкламіду рекомендується ретельно контролювати стан пацієнтів та концентрацію глюкози у крові.
З іншими гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо та інсуліном:
Офлоксацин збільшує ризик розвитку гіпоглікемії, потрібний ретельніший моніторинг концентрації глюкози в крові.
З пробенецидом, циметидином, фуросемідом або метотрексатом:
При застосуванні хінолонів разом з препаратами, що виводяться з організму шляхом ниркової канальцевої секреції (такими як пробенецид, циметидин, фуросемід, метотрексат), можливе взаємне уповільнення виведення ).
З препаратами, які можуть знижувати поріг судомної активності головного мозку, наприклад теофіліном, фенбуфеном (та іншими подібними нестероїдними протизапальними препаратами):
У клінічних дослідженнях не було встановлено жодних фармакокінетичних взаємодій офлоксацину з теофіліном. Однак можливе значне зниження порога судомної активності головного мозку при одночасному застосуванні хінолонів з препаратами, що знижують поріг судомної активності головного мозку (теофілін, фенбуфен [та інші нестероїдні протизапальні препарати]).
З глюкокортикостероїдами:
При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами підвищується ризик розриву сухожиль, особливо у пацієнтів похилого віку.
З препаратами, здатними подовжувати інтервал QT:
Офлоксацин, як і інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, здатні подовжувати інтервал QT (антиаритмічні препарати ІА та ІІІ класів, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики).
З лікарськими засобами, що вилужують сечу (інгібітори карбоангідрази, цитрати, натрію гідрокарбонат):
При призначенні з лікарськими засобами, що вилужують сечу (інгібітори карбоангідрази, цитрати, натрію гідрокарбонат), збільшується ризик розвитку кристалурії та нефр.
ПередозуванняСимптоми
Найбільш важливими симптомами передозування є симптоми з боку ЦНС (такі як запаморочення, сплутаність свідомості, порушення свідомості, судоми), подовження інтервалу QT, а також реакції з боку шлунково-кишкового тракту (такі як нудота та ерозії слизових оболонок ШКТ).
Лікування:
У разі передозування рекомендується провести промивання шлунка та симптоматичну терапію. Для захисту слизової оболонки шлунка можуть застосовуватись антациди. Необхідно проводити моніторинг ЕКГ, оскільки можливе подовження інтервалу QT. Фракції офлоксацину можна видалити з організму гемодіалізу. Специфічного антидоту немає.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протимікробний засіб - фторхінолон
Код АТХ: Г01МА01
Фармакодинаміка:
Офлоксацин є синтетичним антибактеріальним препаратом широкого спектру дії з групи фторхінолонів, що має бактерицидну дію. Основним механізмом дії хінолонів є специфічне інгібування бактеріальної ДНК-гірази. ДНК-гіраза необхідна для реплікації, транскрипції, репарації та рекомбінації бактеріальної ДНК. Її пригнічення призводить до розкручування та дестабілізації бактеріальної ДНК і, внаслідок цього, до загибелі мікробної клітини. Високоактивний щодо більшості грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів.
Фторхінолони мають бактерицидну активність, залежну від концентрації, і помірну постантибактеріальну дію. Співвідношення AUC та мінімальної переважної концентрації (МПК) або співвідношення максимальної концентрації та МПК є прогнозуючим фактором для успішного клінічного лікування.
Чутливі мікроорганізми:
Непостійно чутливі мікроорганізми (можливо, внаслідок набутої резистентності): Citrobacter freundii, Escherichia coli, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa, Serratia. (коагулазонегативні штами), Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами), Staphylococcus epidermidis, Campylobacter jejuni, Enterococcus faecalis, Streptococcus pneumoniae.
Резистентні мікроорганізми: Acinetobacter baumannii, Bacteroides spp., Clostridium difficile, Enterococci (зокрема Enterococcus faecium), Listeria monocytogenes, Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами), Nocardia.
Резистентність:
Резистентність до офлоксацину розвивається в результаті поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомерази типу II: ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на проникність зовнішніх структур мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм еффлюксу (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини) можуть також впливати на чутливість мікроорганізмів до офлоксацину.
Фармакокінетика:
Після прийому внутрішньо офлоксацин швидко і майже повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить майже 100%. Максимальна концентрація офлоксацину в плазмі після прийому разової дози 200 мг становить 2,5-3 мкг/мл і досягається через 1 год. Зв'язування з білками плазми становить 25%. Об'єм розподілу – приблизно 120 л. Менше 5% офлоксацину піддається біотрансформації.
Виводиться головним чином нирками (80-90% дози - у незміненому вигляді). У сечі виявляються два основні метаболіти: N-десметилофлоксацин та офлоксацин N-оксид. Близько 4% офлоксацину виводиться із жовчю у вигляді глюкуронідів. Період напіввиведення становить 6-7 годин. Концентрації офлоксацину в сечі та інфікованих сечових шляхах перевищують концентрації офлоксацину в сироватці крові в 5-100 разів.
Літні пацієнти:
У пацієнтів похилого віку спостерігається збільшення періоду напіввиведення, але максимальна концентрація не змінюється.
При нирковій недостатності
період напіввиведення збільшується; загальний та нирковий кліренс знижуються пропорційно зниженню кліренсу креатиніну.
Вагітність та годування груддюОфлоксацин не можна застосовувати при вагітності
(див. розділ «Протипоказання»).
Період грудного вигодовування:
Оскільки офлоксацин екскретується в грудне молоко, то у зв'язку з ризиком для дитини, жінкам, які годують груддю, не слід приймати офлоксацин, або, у разі потреби, слід припинити грудне вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНижче наведена інформація заснована на даних, отриманих з клінічних досліджень та даних широкого постреєстраційного досвіду застосування офлоксацину. Наведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000) (включаючи окремі повідомлення); частота невідома (за наявними даними встановити частоту народження неможливо).
Порушення з боку серця: рідко – тахікардія; нечасто – відчуття серцебиття; частота невідома - подовження інтервалу QT, аритмія шлуночкової типу «пірует» (особливо у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT).
Порушення з боку судин: рідко – підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома – агранулоцитоз, панцитопенія, пригнічення кістково-мозкового кровотворення.
Порушення з боку нервової системи: нечасто – запаморочення, біль голови; рідко – сонливість, парестезія, дисгевзія (розлад сприйняття смаку), паросмія (розлад сприйняття запаху); дуже рідко - периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсорно-моторна нейропатія, судоми, екстрапірамідні симптоми, включаючи тремор та інші порушення м'язової координації; частота невідома – агевзія, підвищення внутрішньочерепного тиску.
Порушення психіки: нечасто – ажитація, порушення сну, безсоння; рідко – психотичні порушення (наприклад, галюцинації), тривога, нервозність, сплутаність свідомості, нічні кошмари, депресія; частота невідома - психотичні порушення та депресія із заподіянням собі шкоди, у поодиноких випадках, аж до суїцидальних думок чи спроб, порушення уваги, дезорієнтація, порушення пам'яті, делірій. Порушення з боку органу зору: нечасто – подразнення слизової оболонки ока, кон'юнктивіт; рідко - порушення зору (диплопія, порушення сприйняття кольору); частота невідома – увеїт.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго; дуже рідко - порушення слуху (дзвін у вухах), втрата слуху.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель, назофарингіт; рідко – задишка, бронхоспазм; частота невідома – алергічний пневмоніт, виражена задишка.
Порушення з боку травної системи: нечасто – біль у животі, діарея, нудота, блювання, зниження апетиту; рідко – ентероколіт (іноді геморагічний); дуже рідко – псевдомембранозний коліт; частота невідома – диспепсія, запор, метеоризм, панкреатит, стоматит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності «печінкових» ферментів, таких як аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансфераза (ACT), лактатдегідрогеназа (ЛДГ), гамма-глутамілтрансфераза (ГГТФ) та/або або концентрації білірубіну в крові; дуже рідко – холестатична жовтяниця; частота невідома – гепатит, який може бути важким; При застосуванні офлоксацину (переважно у пацієнтів з порушеннями функції печінки) повідомлялося про випадки тяжкої печінкової недостатності, включаючи гостру печінкову недостатність, іноді з летальним кінцем.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – гостра ниркова недостатність; частота невідома – гострий інтерстиціальний нефрит, підвищення концентрації сечовини у крові.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж, висипання; рідко – кропив'янка, гіпергідроз, пустульозний висип, «припливи» крові до шкірних покривів; дуже рідко - багатоформна ексудативна еритема, токсичний епідермальний некроліз, реакції фотосенсибілізації, лікарський висип, судинна пурпура, васкуліт, який у виняткових випадках може спричиняти шкірні некрози; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ексфоліативний дерматит.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко – тендиніт; дуже рідко – артралгія, міалгія, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля) (як при застосуванні інших фторхінолонів цей побічний ефект може розвиватися протягом 48 годин після початку лікування та може бути двостороннім); частота невідома - рабдоміоліз та/або міопатія, м'язова слабкість, що особливо важливо для пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією, надрив м'язів, розрив м'язів, розрив зв'язок, артрит. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – анорексія; частота невідома - гіперглікемія, гіпоглікемія, важка гіпоглікемія, аж до розвитку гіпоглікемічної коми, особливо у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні гіпоглікемічні препарати або інсулін. Інфекційні та паразитарні захворювання:
Порушення з боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактичний шок, анафілактоїдний шок.
Вроджені, спадкові та генетичні порушення: частота невідома – загострення порфірії у пацієнтів з порфірією.
Загальні розлади та порушення в місці введення: частота невідома – астенія, підвищення температури тіла, біль у спині, грудях, кінцівках.
особливі вказівки
У зв'язку з тим, що офлоксацин виводиться в основному нирками, у пацієнтів з нирковою недостатністю необхідна корекція дози офлоксацину (див. розділи «З обережністю», «Спосіб застосування та дози») .
Профілактика фотосенсибілізації:
У період лікування офлоксацином у зв'язку з ризиком виникнення фотосенсибілізації слід уникати впливу яскравого сонячного світла та ультрафіолетових променів.
Вторинна інфекція:
Як і при застосуванні інших протимікробних препаратів, при прийомі офлоксацину, особливо тривалому, можливий розвиток вторинної інфекції, пов'язаної зі зростанням стійких до препарату мікроорганізмів, для виключення та підтвердження якої слід проводити повторну оцінку стану пацієнта. Якщо під час терапії розвивається вторинна інфекція, слід вжити необхідних заходів щодо її лікування.
Периферична нейропатія:
У пацієнтів, які отримували фторхінолони, включаючи офлоксацин, повідомлялося про розвиток сенсорної та сенсорно-моторної нейропатії, яка може мати швидкий початок. Якщо у пацієнтів з'являються симптоми нейропатії, лікування офлоксацином має бути припинено, що сприяє мінімізації можливого ризику розвитку незворотних станів (див. розділ «З обережністю»).
Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази:
Пацієнти з діагностованою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами. Тому у таких пацієнтів слід бути обережними при застосуванні офлоксацину (див. розділ «З обережністю»).
Псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile:
Поява діареї, особливо у важкій формі, що персистує та/або з домішкою крові, під час або після лікування офлоксацином може бути проявом псевдомембранозного коліту. При підозрі на розвиток псевдомембранозного коліту лікування офлоксацином має бути негайно припинено, і негайно має бути призначена відповідна специфічна антибактеріальна терапія (ванкоміцин внутрішньо, тейкопланін внутрішньо або метронідазол внутрішньо). У разі цієї клінічної ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечника.
Пацієнти, схильні до розвитку судом:
Як і інші хінолони, офлоксацин повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів, схильних до розвитку судом (пацієнти з ураженнями ЦНС в анамнезі, у пацієнтів, які одночасно одержують препарати, що знижують поріг судомної активності головного мозку (теофілін, фенбуфен) та інші подібні нестероїдні проти ), (див. розділ «З обережністю».) При розвитку судом лікування офлоксацином слід припинити
.
Тендиніт, що рідко виникає на фоні застосування хінолонів, може іноді призводити до розриву сухожилля, включаючи ахілове сухожилля, особливо у літніх пацієнтів і у пацієнтів, які одночасно приймають глюкокортикостероїди. Цей небажаний ефект може розвиватися протягом 48 годин після початку лікування та бути білатеральним. У разі появи ознак тендиніту (запалення сухожилля) рекомендується негайно припинити лікування офлоксацином. Може знадобитися відповідне лікування (наприклад, іммобілізація) пошкодженого сухожилля.
Подовження інтервалу QT:
Необхідна певна обережність при прийомі фторхінолонів, включаючи офлоксацин, у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як:
- літній вік;
- нескоректований дисбаланс електролітів (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
- вроджене подовження інтервалу QT;
- захворювання серцево-судинної системи (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія);
- Одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT (IA та III класи антиаритмічних препаратів, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики).
Псевдопаралітична міастенія (myasthenia gravis):
Фторхінолони, включаючи офлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язовою активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. У післяреєстраційному періоді спостерігалися серйозні несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, що потребувала проведення штучної вентиляції легень, та смертельний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією. Застосування офлоксацину у пацієнта із встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується (див. розділ «Побічна дія»).
Тяжкі шкірні реакції:
При прийомі офлоксацину повідомлялося про розвиток тяжких бульозних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Пацієнтів слід інформувати про те, що при розвитку шкірних реакцій та/або уражень слизових оболонок необхідно негайно проконсультуватися у лікаря, перш ніж продовжувати лікування офлоксацином.
Реакції гіперчутливості та алергічні реакції:
При застосуванні фторхінолонів повідомлялося про розвиток реакцій гіперчутливості та алергічні реакції (анафілактичний шок та анафілактоїдні реакції, які можуть прогресувати до життєзагрозливого стану). У цих випадках слід припинити застосування офлоксацину та розпочати проведення відповідного лікування.
Психотичні реакції:
Психотичні реакції, включаючи суїцидальні думки/спроби, спостерігалися у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи офлоксацин. Офлоксацин слід призначати з обережністю пацієнтам із психотичними порушеннями (у тому числі в анамнезі) (див. розділ «З обережністю»). Психічні побічні реакції можуть виникнути навіть після одноразової дози. У разі розвитку таких реакцій слід негайно припинити лікування офлоксацином та негайно призначити відповідне лікування та перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо.
Порушення функції печінки:
Офлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки, оскільки можуть виникнути пошкодження печінки (див. розділ «З обережністю»). При застосуванні фторхінолонів повідомлялося про випадки розвитку фульмінантного гепатиту, що призводить до розвитку печінкової недостатності (включаючи випадки з летальним кінцем). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо спостерігаються симптоми та ознаки захворювання печінки, такі як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж шкіри, біль у животі.
Дисглікемія (гіпо- та гіперглікемія):
При застосуванні фторхінолонів, включаючи офлоксацин, повідомлялося про розвиток як гіперглікемії, так і гіпоглікемії, а також важкої гіпоглікемії, аж до розвитку гіпоглікемічної коми, особливо у літніх пацієнтів, пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні гіпоглікемічні препарати або інсулін свідомості, запаморочення, «вовчий» апетит, головний біль, нервозність, відчуття серцебиття або почастішання пульсу, блідість шкірних покривів, піт, тремтіння, слабкість). Необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози у плазмі крові у цих пацієнтів. У разі розвитку побічних реакцій, таких як зниження концентрації глюкози, слід негайно припинити лікування офлоксацином та негайно призначити відповідне лікування та перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів,
Пацієнти, які приймають антагоністи вітаміну К:
Внаслідок можливого збільшення значень протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвитку кровотеч у пацієнтів, які одночасно приймають офлоксацин та антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарину), рекомендується ретельний моніторинг показників згортання крові.
Ризик розвитку резистентності:
Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та згодом окремих видів. Тому потрібна локальна інформація про резистентність. Слід проводити мікробіологічну діагностику з виділенням збудника та визначенням його чутливості, особливо при тяжких інфекціях або відсутності відповіді на лікування.
Інфекції, викликані Escherichia coli:
Резистентність до фторхінолонів Escherichia coli - найбільш поширеного збудника інфекцій сечовивідних шляхів, що варіює в різних географічних районах. Лікарям рекомендується брати до уваги локальну резистентність Escherichia coli до фторхінолонів.
Інфекції, викликані Neisseria gonorrhoeae:
У зв'язку зі збільшенням резистентності Neisseria gonorrhoeae, офлоксацин не слід застосовувати як емпіричне лікування при підозрі на гонококову інфекцію сечових шляхів. Слід виконати тести на чутливість збудника до офлоксацину для забезпечення цілеспрямованої терапії.
Метицилін-резистентний золотистий стафілокок:
Є висока ймовірність того, що метицилін-резистентний золотистий стафілокок буде стійкий до фторхінолонів, включаючи офлоксацин. Тому офлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, що викликаються метицилін-резистентним золотистим стафілококом у разі, якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до офлоксацину.
Інфекції кісток та суглобів:
При інфекціях кісток та суглобів слід розглянути необхідність комбінованого застосування офлоксацину з іншими антибактеріальними препаратами.
Вплив на лабораторні показники та діагностичні тести:
Офлоксацин може інгібувати зростання Mycobacterium tuberculosis, що призводить до помилково-негативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу. При визначенні в сечі опіатів та порфіринів під час лікування офлоксацином можливий хибнопозитивний результат. Може виникнути потреба у підтвердженні позитивних результатів з допомогою більш специфічних методів.
В період
лікування не рекомендується вживати етанол.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
Деякі побічні реакції, такі як запаморочення/вертиго, сонливість та порушення зору можуть знижувати психомоторну реакцію та здатність до концентрації та у зв'язку з цим підвищити ризик у ситуаціях, у яких наявність цих здібностей особливо важлива (наприклад, при керуванні автомобілем або іншими механізмами).
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Доза офлоксацину та тривалість лікування залежать від тяжкості та виду інфекції, загального стану пацієнта та функції нирок.
Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну більше 50 мл/хв):
• Препарат призначають у добовій дозі 400 мг, розділеній на 2 прийоми (кожні 12 годин). Добова доза може бути збільшена до 600-800 мг при тяжких інфекціях або при лікуванні пацієнтів із надмірною масою тіла;
• При неускладнених інфекціях нижніх відділів сечових шляхів препарат призначають у дозі 200 мг на добу протягом 3-5 днів;
• При гонореї призначають 400 мг одноразово.
Добову дозу до 400 мг можна призначати один прийом, переважно вранці. Добову дозу понад 400 мг слід розділити на 2 прийоми з рівним інтервалом часу.
Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат можна приймати як до, так і під час їди. Необхідно уникати одночасного прийому препарату разом із антацидами.
Пацієнти похилого віку:
вік пацієнтів не потребує корекції дози офлоксацину. Однак при застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку особливу увагу слід приділяти функціям нирок, оскільки у разі її зниження може знадобитися відповідна корекція режиму дозування.
Пацієнти з порушеннями функції печінки:
При порушеннях функцій печінки не рекомендується перевищувати добову дозу офлоксацину 400 мг.
Пацієнти з порушеннями функції нирок
При порушеннях функції нирок рекомендується наступний режим дозування залежно від кліренсу креатиніну (КК):
КК 50-20 мл/хв: разова доза 200 мг* 1 раз на добу (кожні 24 години);
КК <20 мл/хв** або гемодіаліз, або перитонеальний діаліз: разова доза 200 мг 1 раз на 2 доби (кожні 48 годин).
* за винятком показань, при яких скоригована доза офлоксацину становить 100 мг;
Тривалість лікування:
Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання. Як будь-яке лікування протимікробними препаратами, лікування офлоксацином має продовжуватися протягом щонайменше 48-72 годин після нормалізації температури тіла або за наявності підтвердження ерадикації збудника.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Офлоксацин Велфарм таб 200 мг 10 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: офлоксацин - 200 мг;
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний 12600±2700, пласдон К-17), кроскарменія натрію;
Оболонка: опадрай білий 03F180011 (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол).
Опис:
Круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі – ядро білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою 200 мг. 10 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. Або 10 таблеток у банку полімерну з поліпропілену з кришкою, що натягується з поліетилену високого тиску, або в банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою, що натягується з поліетилену низького тиску або з кришкою нагвинчується з поліетилену низького тиску. Кожну банку або 1 контурну коміркову упаковку з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до офлоксацину, інших хінолонів або допоміжних речовин препарату;
епілепсія;
псевдопаралітична міастенія (myasthenia gravis) (див. розділи «Побічна дія», «Особливі вказівки»);
ураження сухожиль при прийомі фторхінолонів в анамнезі;
дитячий та підлітковий вік до 18 років (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових зон росту кісток у дитини);
вагітність (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових зон росту у плода);
період грудного вигодовування (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових зон зростання дитини).
З обережністю - у пацієнтів, схильних до розвитку судом (у пацієнтів із попередніми ураженнями центральної нервової системи (ЦНС), такими як виражений атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу в анамнезі, органічні ураження ЦНС, травми головного мозку в анамнезі; у пацієнтів, одночасно одержують препарати, що знижують поріг судомної активності головного мозку, такі як фенбуфен або інші нестероїдні протизапальні препарати, теофілін);
- у пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (підвищений ризик гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами);
- у пацієнтів з порушеннями функції нирок (потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування, див. розділ «Спосіб застосування та дози»);
- у пацієнтів із печінковою недостатністю (контроль показників функції печінки);
- у пацієнтів з порфірією (ризик загострення порфірії);
- у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів похилого віку; при нескоректованих електролітних порушеннях (гіпокаліємія, гіпомагніємія); при синдромі вродженого подовження інтервалу QT; при захворюваннях серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських засобів, здатних подовжувати QT (антиаритмічні препарати ІА та ІІІ класів, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
- у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби (наприклад, глібенкламід) або інсулін (зростає ризик розвитку гіпоглікемії);
- у пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші хінолони, такими як тяжкі неврологічні реакції (підвищений ризик виникнення аналогічних небажаних реакцій при застосуванні офлоксацину);
- у пацієнтів із психозами та іншими психічними порушеннями в анамнезі.
Дозування200 мг
Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до офлоксацину мікроорганізмами:
- пієлонефрит;
- Простатит, епідидиміт, орхіт;
- інфекції органів малого тазу;
- Цистит.
Як альтернатива іншим протимікробним препаратам офлоксацин може застосовуватися для лікування наступних інфекційно-запальних захворювань:
- неускладнені інфекції сечових шляхів;
- інфекції шкіри та м'яких тканин;
- інфекції кісток та суглобів;
- гострий синусит;
- загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія;
- профілактика інфекцій, спричинених чутливими до офлоксацину мікроорганізмами, у пацієнтів із значним зниженням імунного статусу (наприклад, при нейтропенії).
При застосуванні препарату слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретній країні.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЗ антацидами, що містять алюмінію гідроксид, сукральфат, магнію гідроксид, алюмінію фосфат, або препаратами, що містять цинк, залізо: Антациди, що містять алюмінію гідроксид, сукральфат, магнію гідроксид, алюмінію фосфат, або препарати, що містять цин
. При застосуванні вищеперелічених препаратів та офлоксацину між їх прийомом слід дотримуватись приблизно двогодинного інтервалу.
З антагоністами вітаміну К:
Збільшення значень протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвиток кровотеч (у тому числі тяжких) відзначалися у пацієнтів при одночасному застосуванні офлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину). При одночасному застосуванні антагоністів вітаміну К необхідний контроль системи згортання крові.
З глібенкламідом:
Офлоксацин може незначно збільшувати сироваткові концентрації глібенкламіду при одночасному застосуванні. При одночасному застосуванні офлоксацину та глібенкламіду рекомендується ретельно контролювати стан пацієнтів та концентрацію глюкози у крові.
З іншими гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо та інсуліном:
Офлоксацин збільшує ризик розвитку гіпоглікемії, потрібний ретельніший моніторинг концентрації глюкози в крові.
З пробенецидом, циметидином, фуросемідом або метотрексатом:
При застосуванні хінолонів разом з препаратами, що виводяться з організму шляхом ниркової канальцевої секреції (такими як пробенецид, циметидин, фуросемід, метотрексат), можливе взаємне уповільнення виведення ).
З препаратами, які можуть знижувати поріг судомної активності головного мозку, наприклад теофіліном, фенбуфеном (та іншими подібними нестероїдними протизапальними препаратами):
У клінічних дослідженнях не було встановлено жодних фармакокінетичних взаємодій офлоксацину з теофіліном. Однак можливе значне зниження порога судомної активності головного мозку при одночасному застосуванні хінолонів з препаратами, що знижують поріг судомної активності головного мозку (теофілін, фенбуфен [та інші нестероїдні протизапальні препарати]).
З глюкокортикостероїдами:
При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами підвищується ризик розриву сухожиль, особливо у пацієнтів похилого віку.
З препаратами, здатними подовжувати інтервал QT:
Офлоксацин, як і інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, здатні подовжувати інтервал QT (антиаритмічні препарати ІА та ІІІ класів, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики).
З лікарськими засобами, що вилужують сечу (інгібітори карбоангідрази, цитрати, натрію гідрокарбонат):
При призначенні з лікарськими засобами, що вилужують сечу (інгібітори карбоангідрази, цитрати, натрію гідрокарбонат), збільшується ризик розвитку кристалурії та нефр.
ПередозуванняСимптоми
Найбільш важливими симптомами передозування є симптоми з боку ЦНС (такі як запаморочення, сплутаність свідомості, порушення свідомості, судоми), подовження інтервалу QT, а також реакції з боку шлунково-кишкового тракту (такі як нудота та ерозії слизових оболонок ШКТ).
Лікування:
У разі передозування рекомендується провести промивання шлунка та симптоматичну терапію. Для захисту слизової оболонки шлунка можуть застосовуватись антациди. Необхідно проводити моніторинг ЕКГ, оскільки можливе подовження інтервалу QT. Фракції офлоксацину можна видалити з організму гемодіалізу. Специфічного антидоту немає.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протимікробний засіб - фторхінолон
Код АТХ: Г01МА01
Фармакодинаміка:
Офлоксацин є синтетичним антибактеріальним препаратом широкого спектру дії з групи фторхінолонів, що має бактерицидну дію. Основним механізмом дії хінолонів є специфічне інгібування бактеріальної ДНК-гірази. ДНК-гіраза необхідна для реплікації, транскрипції, репарації та рекомбінації бактеріальної ДНК. Її пригнічення призводить до розкручування та дестабілізації бактеріальної ДНК і, внаслідок цього, до загибелі мікробної клітини. Високоактивний щодо більшості грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів.
Фторхінолони мають бактерицидну активність, залежну від концентрації, і помірну постантибактеріальну дію. Співвідношення AUC та мінімальної переважної концентрації (МПК) або співвідношення максимальної концентрації та МПК є прогнозуючим фактором для успішного клінічного лікування.
Чутливі мікроорганізми:
Непостійно чутливі мікроорганізми (можливо, внаслідок набутої резистентності): Citrobacter freundii, Escherichia coli, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa, Serratia. (коагулазонегативні штами), Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами), Staphylococcus epidermidis, Campylobacter jejuni, Enterococcus faecalis, Streptococcus pneumoniae.
Резистентні мікроорганізми: Acinetobacter baumannii, Bacteroides spp., Clostridium difficile, Enterococci (зокрема Enterococcus faecium), Listeria monocytogenes, Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами), Nocardia.
Резистентність:
Резистентність до офлоксацину розвивається в результаті поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомерази типу II: ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на проникність зовнішніх структур мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм еффлюксу (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини) можуть також впливати на чутливість мікроорганізмів до офлоксацину.
Фармакокінетика:
Після прийому внутрішньо офлоксацин швидко і майже повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить майже 100%. Максимальна концентрація офлоксацину в плазмі після прийому разової дози 200 мг становить 2,5-3 мкг/мл і досягається через 1 год. Зв'язування з білками плазми становить 25%. Об'єм розподілу – приблизно 120 л. Менше 5% офлоксацину піддається біотрансформації.
Виводиться головним чином нирками (80-90% дози - у незміненому вигляді). У сечі виявляються два основні метаболіти: N-десметилофлоксацин та офлоксацин N-оксид. Близько 4% офлоксацину виводиться із жовчю у вигляді глюкуронідів. Період напіввиведення становить 6-7 годин. Концентрації офлоксацину в сечі та інфікованих сечових шляхах перевищують концентрації офлоксацину в сироватці крові в 5-100 разів.
Літні пацієнти:
У пацієнтів похилого віку спостерігається збільшення періоду напіввиведення, але максимальна концентрація не змінюється.
При нирковій недостатності
період напіввиведення збільшується; загальний та нирковий кліренс знижуються пропорційно зниженню кліренсу креатиніну.
Вагітність та годування груддюОфлоксацин не можна застосовувати при вагітності
(див. розділ «Протипоказання»).
Період грудного вигодовування:
Оскільки офлоксацин екскретується в грудне молоко, то у зв'язку з ризиком для дитини, жінкам, які годують груддю, не слід приймати офлоксацин, або, у разі потреби, слід припинити грудне вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНижче наведена інформація заснована на даних, отриманих з клінічних досліджень та даних широкого постреєстраційного досвіду застосування офлоксацину. Наведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000) (включаючи окремі повідомлення); частота невідома (за наявними даними встановити частоту народження неможливо).
Порушення з боку серця: рідко – тахікардія; нечасто – відчуття серцебиття; частота невідома - подовження інтервалу QT, аритмія шлуночкової типу «пірует» (особливо у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT).
Порушення з боку судин: рідко – підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома – агранулоцитоз, панцитопенія, пригнічення кістково-мозкового кровотворення.
Порушення з боку нервової системи: нечасто – запаморочення, біль голови; рідко – сонливість, парестезія, дисгевзія (розлад сприйняття смаку), паросмія (розлад сприйняття запаху); дуже рідко - периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсорно-моторна нейропатія, судоми, екстрапірамідні симптоми, включаючи тремор та інші порушення м'язової координації; частота невідома – агевзія, підвищення внутрішньочерепного тиску.
Порушення психіки: нечасто – ажитація, порушення сну, безсоння; рідко – психотичні порушення (наприклад, галюцинації), тривога, нервозність, сплутаність свідомості, нічні кошмари, депресія; частота невідома - психотичні порушення та депресія із заподіянням собі шкоди, у поодиноких випадках, аж до суїцидальних думок чи спроб, порушення уваги, дезорієнтація, порушення пам'яті, делірій. Порушення з боку органу зору: нечасто – подразнення слизової оболонки ока, кон'юнктивіт; рідко - порушення зору (диплопія, порушення сприйняття кольору); частота невідома – увеїт.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго; дуже рідко - порушення слуху (дзвін у вухах), втрата слуху.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель, назофарингіт; рідко – задишка, бронхоспазм; частота невідома – алергічний пневмоніт, виражена задишка.
Порушення з боку травної системи: нечасто – біль у животі, діарея, нудота, блювання, зниження апетиту; рідко – ентероколіт (іноді геморагічний); дуже рідко – псевдомембранозний коліт; частота невідома – диспепсія, запор, метеоризм, панкреатит, стоматит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності «печінкових» ферментів, таких як аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансфераза (ACT), лактатдегідрогеназа (ЛДГ), гамма-глутамілтрансфераза (ГГТФ) та/або або концентрації білірубіну в крові; дуже рідко – холестатична жовтяниця; частота невідома – гепатит, який може бути важким; При застосуванні офлоксацину (переважно у пацієнтів з порушеннями функції печінки) повідомлялося про випадки тяжкої печінкової недостатності, включаючи гостру печінкову недостатність, іноді з летальним кінцем.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – гостра ниркова недостатність; частота невідома – гострий інтерстиціальний нефрит, підвищення концентрації сечовини у крові.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж, висипання; рідко – кропив'янка, гіпергідроз, пустульозний висип, «припливи» крові до шкірних покривів; дуже рідко - багатоформна ексудативна еритема, токсичний епідермальний некроліз, реакції фотосенсибілізації, лікарський висип, судинна пурпура, васкуліт, який у виняткових випадках може спричиняти шкірні некрози; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ексфоліативний дерматит.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко – тендиніт; дуже рідко – артралгія, міалгія, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля) (як при застосуванні інших фторхінолонів цей побічний ефект може розвиватися протягом 48 годин після початку лікування та може бути двостороннім); частота невідома - рабдоміоліз та/або міопатія, м'язова слабкість, що особливо важливо для пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією, надрив м'язів, розрив м'язів, розрив зв'язок, артрит. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – анорексія; частота невідома - гіперглікемія, гіпоглікемія, важка гіпоглікемія, аж до розвитку гіпоглікемічної коми, особливо у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні гіпоглікемічні препарати або інсулін. Інфекційні та паразитарні захворювання:
Порушення з боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактичний шок, анафілактоїдний шок.
Вроджені, спадкові та генетичні порушення: частота невідома – загострення порфірії у пацієнтів з порфірією.
Загальні розлади та порушення в місці введення: частота невідома – астенія, підвищення температури тіла, біль у спині, грудях, кінцівках.
особливі вказівки
У зв'язку з тим, що офлоксацин виводиться в основному нирками, у пацієнтів з нирковою недостатністю необхідна корекція дози офлоксацину (див. розділи «З обережністю», «Спосіб застосування та дози») .
Профілактика фотосенсибілізації:
У період лікування офлоксацином у зв'язку з ризиком виникнення фотосенсибілізації слід уникати впливу яскравого сонячного світла та ультрафіолетових променів.
Вторинна інфекція:
Як і при застосуванні інших протимікробних препаратів, при прийомі офлоксацину, особливо тривалому, можливий розвиток вторинної інфекції, пов'язаної зі зростанням стійких до препарату мікроорганізмів, для виключення та підтвердження якої слід проводити повторну оцінку стану пацієнта. Якщо під час терапії розвивається вторинна інфекція, слід вжити необхідних заходів щодо її лікування.
Периферична нейропатія:
У пацієнтів, які отримували фторхінолони, включаючи офлоксацин, повідомлялося про розвиток сенсорної та сенсорно-моторної нейропатії, яка може мати швидкий початок. Якщо у пацієнтів з'являються симптоми нейропатії, лікування офлоксацином має бути припинено, що сприяє мінімізації можливого ризику розвитку незворотних станів (див. розділ «З обережністю»).
Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази:
Пацієнти з діагностованою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами. Тому у таких пацієнтів слід бути обережними при застосуванні офлоксацину (див. розділ «З обережністю»).
Псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile:
Поява діареї, особливо у важкій формі, що персистує та/або з домішкою крові, під час або після лікування офлоксацином може бути проявом псевдомембранозного коліту. При підозрі на розвиток псевдомембранозного коліту лікування офлоксацином має бути негайно припинено, і негайно має бути призначена відповідна специфічна антибактеріальна терапія (ванкоміцин внутрішньо, тейкопланін внутрішньо або метронідазол внутрішньо). У разі цієї клінічної ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечника.
Пацієнти, схильні до розвитку судом:
Як і інші хінолони, офлоксацин повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів, схильних до розвитку судом (пацієнти з ураженнями ЦНС в анамнезі, у пацієнтів, які одночасно одержують препарати, що знижують поріг судомної активності головного мозку (теофілін, фенбуфен) та інші подібні нестероїдні проти ), (див. розділ «З обережністю».) При розвитку судом лікування офлоксацином слід припинити
.
Тендиніт, що рідко виникає на фоні застосування хінолонів, може іноді призводити до розриву сухожилля, включаючи ахілове сухожилля, особливо у літніх пацієнтів і у пацієнтів, які одночасно приймають глюкокортикостероїди. Цей небажаний ефект може розвиватися протягом 48 годин після початку лікування та бути білатеральним. У разі появи ознак тендиніту (запалення сухожилля) рекомендується негайно припинити лікування офлоксацином. Може знадобитися відповідне лікування (наприклад, іммобілізація) пошкодженого сухожилля.
Подовження інтервалу QT:
Необхідна певна обережність при прийомі фторхінолонів, включаючи офлоксацин, у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як:
- літній вік;
- нескоректований дисбаланс електролітів (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
- вроджене подовження інтервалу QT;
- захворювання серцево-судинної системи (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія);
- Одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT (IA та III класи антиаритмічних препаратів, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики).
Псевдопаралітична міастенія (myasthenia gravis):
Фторхінолони, включаючи офлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язовою активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. У післяреєстраційному періоді спостерігалися серйозні несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, що потребувала проведення штучної вентиляції легень, та смертельний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією. Застосування офлоксацину у пацієнта із встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується (див. розділ «Побічна дія»).
Тяжкі шкірні реакції:
При прийомі офлоксацину повідомлялося про розвиток тяжких бульозних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Пацієнтів слід інформувати про те, що при розвитку шкірних реакцій та/або уражень слизових оболонок необхідно негайно проконсультуватися у лікаря, перш ніж продовжувати лікування офлоксацином.
Реакції гіперчутливості та алергічні реакції:
При застосуванні фторхінолонів повідомлялося про розвиток реакцій гіперчутливості та алергічні реакції (анафілактичний шок та анафілактоїдні реакції, які можуть прогресувати до життєзагрозливого стану). У цих випадках слід припинити застосування офлоксацину та розпочати проведення відповідного лікування.
Психотичні реакції:
Психотичні реакції, включаючи суїцидальні думки/спроби, спостерігалися у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи офлоксацин. Офлоксацин слід призначати з обережністю пацієнтам із психотичними порушеннями (у тому числі в анамнезі) (див. розділ «З обережністю»). Психічні побічні реакції можуть виникнути навіть після одноразової дози. У разі розвитку таких реакцій слід негайно припинити лікування офлоксацином та негайно призначити відповідне лікування та перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо.
Порушення функції печінки:
Офлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки, оскільки можуть виникнути пошкодження печінки (див. розділ «З обережністю»). При застосуванні фторхінолонів повідомлялося про випадки розвитку фульмінантного гепатиту, що призводить до розвитку печінкової недостатності (включаючи випадки з летальним кінцем). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо спостерігаються симптоми та ознаки захворювання печінки, такі як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж шкіри, біль у животі.
Дисглікемія (гіпо- та гіперглікемія):
При застосуванні фторхінолонів, включаючи офлоксацин, повідомлялося про розвиток як гіперглікемії, так і гіпоглікемії, а також важкої гіпоглікемії, аж до розвитку гіпоглікемічної коми, особливо у літніх пацієнтів, пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні гіпоглікемічні препарати або інсулін свідомості, запаморочення, «вовчий» апетит, головний біль, нервозність, відчуття серцебиття або почастішання пульсу, блідість шкірних покривів, піт, тремтіння, слабкість). Необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози у плазмі крові у цих пацієнтів. У разі розвитку побічних реакцій, таких як зниження концентрації глюкози, слід негайно припинити лікування офлоксацином та негайно призначити відповідне лікування та перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів,
Пацієнти, які приймають антагоністи вітаміну К:
Внаслідок можливого збільшення значень протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвитку кровотеч у пацієнтів, які одночасно приймають офлоксацин та антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарину), рекомендується ретельний моніторинг показників згортання крові.
Ризик розвитку резистентності:
Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та згодом окремих видів. Тому потрібна локальна інформація про резистентність. Слід проводити мікробіологічну діагностику з виділенням збудника та визначенням його чутливості, особливо при тяжких інфекціях або відсутності відповіді на лікування.
Інфекції, викликані Escherichia coli:
Резистентність до фторхінолонів Escherichia coli - найбільш поширеного збудника інфекцій сечовивідних шляхів, що варіює в різних географічних районах. Лікарям рекомендується брати до уваги локальну резистентність Escherichia coli до фторхінолонів.
Інфекції, викликані Neisseria gonorrhoeae:
У зв'язку зі збільшенням резистентності Neisseria gonorrhoeae, офлоксацин не слід застосовувати як емпіричне лікування при підозрі на гонококову інфекцію сечових шляхів. Слід виконати тести на чутливість збудника до офлоксацину для забезпечення цілеспрямованої терапії.
Метицилін-резистентний золотистий стафілокок:
Є висока ймовірність того, що метицилін-резистентний золотистий стафілокок буде стійкий до фторхінолонів, включаючи офлоксацин. Тому офлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, що викликаються метицилін-резистентним золотистим стафілококом у разі, якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до офлоксацину.
Інфекції кісток та суглобів:
При інфекціях кісток та суглобів слід розглянути необхідність комбінованого застосування офлоксацину з іншими антибактеріальними препаратами.
Вплив на лабораторні показники та діагностичні тести:
Офлоксацин може інгібувати зростання Mycobacterium tuberculosis, що призводить до помилково-негативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу. При визначенні в сечі опіатів та порфіринів під час лікування офлоксацином можливий хибнопозитивний результат. Може виникнути потреба у підтвердженні позитивних результатів з допомогою більш специфічних методів.
В період
лікування не рекомендується вживати етанол.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
Деякі побічні реакції, такі як запаморочення/вертиго, сонливість та порушення зору можуть знижувати психомоторну реакцію та здатність до концентрації та у зв'язку з цим підвищити ризик у ситуаціях, у яких наявність цих здібностей особливо важлива (наприклад, при керуванні автомобілем або іншими механізмами).
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Доза офлоксацину та тривалість лікування залежать від тяжкості та виду інфекції, загального стану пацієнта та функції нирок.
Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну більше 50 мл/хв):
• Препарат призначають у добовій дозі 400 мг, розділеній на 2 прийоми (кожні 12 годин). Добова доза може бути збільшена до 600-800 мг при тяжких інфекціях або при лікуванні пацієнтів із надмірною масою тіла;
• При неускладнених інфекціях нижніх відділів сечових шляхів препарат призначають у дозі 200 мг на добу протягом 3-5 днів;
• При гонореї призначають 400 мг одноразово.
Добову дозу до 400 мг можна призначати один прийом, переважно вранці. Добову дозу понад 400 мг слід розділити на 2 прийоми з рівним інтервалом часу.
Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат можна приймати як до, так і під час їди. Необхідно уникати одночасного прийому препарату разом із антацидами.
Пацієнти похилого віку:
вік пацієнтів не потребує корекції дози офлоксацину. Однак при застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку особливу увагу слід приділяти функціям нирок, оскільки у разі її зниження може знадобитися відповідна корекція режиму дозування.
Пацієнти з порушеннями функції печінки:
При порушеннях функцій печінки не рекомендується перевищувати добову дозу офлоксацину 400 мг.
Пацієнти з порушеннями функції нирок
При порушеннях функції нирок рекомендується наступний режим дозування залежно від кліренсу креатиніну (КК):
КК 50-20 мл/хв: разова доза 200 мг* 1 раз на добу (кожні 24 години);
КК <20 мл/хв** або гемодіаліз, або перитонеальний діаліз: разова доза 200 мг 1 раз на 2 доби (кожні 48 годин).
* за винятком показань, при яких скоригована доза офлоксацину становить 100 мг;
Тривалість лікування:
Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання. Як будь-яке лікування протимікробними препаратами, лікування офлоксацином має продовжуватися протягом щонайменше 48-72 годин після нормалізації температури тіла або за наявності підтвердження ерадикації збудника.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Офлоксацин Велфарм таб 200 мг 10 шт производится компанией ВЕЛФАРМ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Офлоксацин Велфарм таб 200 мг 10 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Офлоксацин Велфарм таб 200 мг 10 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Данцил капли глаз/ушн 0.3% 5мл фл-кап. Данцил капли глаз/ушн 0.3% 5мл фл-кап., Лафракс капли глазные и ушные 5 мл Лафракс капли глазные и ушные 5 мл, Офлоксацин Санофи таб п/п/об 200мг 10 шт Офлоксацин Санофи таб п/п/об 200мг 10 шт, Офлоксацин таб 200 мг 10 шт Офлоксацин таб 200 мг 10 шт, Офлоксацин таб 400 мг 10 шт Офлоксацин таб 400 мг 10 шт, Офлоксацин таб п/об 200мг 10 шт озон Офлоксацин таб п/об 200мг 10 шт озон, Офлоксацин таб п/об пленочной 200мг 10 шт Офлоксацин таб п/об пленочной 200мг 10 шт, Офлоксацин таб п/об пленочной 400мг 10 шт Офлоксацин таб п/об пленочной 400мг 10 шт, Офлоксацин таб п/об пленочной 400мг 10 шт озон Офлоксацин таб п/об пленочной 400мг 10 шт озон, Офлоксацин-Тева таб п/п/об 200мг 10 шт Офлоксацин-Тева таб п/п/об 200мг 10 шт, Флоксал капли глазные 5 мл Флоксал капли глазные 5 мл, Флоксал мазь глазная 3 г Флоксал мазь глазная 3 г.
Пока нет комментариев