Мофлаксия таб п/об пленочной 400мг уп ячейк конт 5 шт
Топ продаж
Суперцена
Мофлаксия таб п/об пленочной 400мг уп ячейк конт 5 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: моксифлоксацину гідрохлорид 454,75 мг, еквівалентно моксифлоксацину 400,00 мг.
Целюлоза
мікрокристалічна (тип 101), кроскармеллоза натрію, магнію стеарат;
Оболонка плівкова: гіпромелоза, макрогол-4000, титану діоксид (Е171), барвник заліза оксид червоний (Е172)
Опис:
Капсуловидні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою темно-рожевого кольору;
Вид на зламі: яскраво-жовта шорстка маса з плівковою оболонкою темно-рожевого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, 400 мг;
По 5, 7 або 10 таблеток у блістері із комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ - алюмінієвої фольги;
По 1 або 2 блістери по 5 таблеток, або по 1 блістеру по 7 таблеток, або по 1 блістеру по 10 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.
Протипоказання-Гіперчутливість до моксифлоксацину, інших фторхінолонів або будь-якого іншого компонента препарату;
-Вік до 18 років;
-вагітність та період грудного вигодовування;
-Наявність в анамнезі патології сухожиль, що розвинулася внаслідок лікування антибіотиками фторхінолонового ряду;
-У доклінічних та клінічних дослідженнях після введення моксифлоксацину спостерігалася зміна електрофізіологічних параметрів серця, що виражалися у подовженні інтервалу QT. У зв'язку з цим застосування моксифлоксацину протипоказане у пацієнтів таких категорій: вроджені або набуті документовані подовження інтервалу QT, електролітні порушення, особливо некоригована гіпокаліємія; клінічно значуща брадикардія; клінічно значуща серцева недостатність із зниженою фракцією викиду лівого шлуночка; наявність в анамнезі порушень ритму, які супроводжувалися клінічною симптоматикою;
-Моксифлоксацин не можна застосовувати з іншими препаратами, що подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
-У зв'язку з обмеженою кількістю клінічних даних застосування моксифлоксацину протипоказане пацієнтам з порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) та пацієнтам з підвищенням трансаміназ більш ніж у п'ять разів вище за верхню межу норми.
Запобіжні заходи -при захворюваннях центральної нервової системи (ЦНС) (у тому числі підозрілих щодо залучення ЦНС), що призводять до виникнення судом і знижують поріг судомної активності;
-у пацієнтів з психозами та/або з психіатричними захворюваннями в анамнезі;
-у пацієнтів з потенційно проаритмічними станами (особливо у жінок та пацієнтів похилого віку), такими як гостра ішемія міокарда та зупинка серця;
-у пацієнтів із міастенією gravis;
-у пацієнтів із цирозом печінки;
-при одночасному прийомі з препаратами, що знижують вміст калію в крові;
-у пацієнтів з генетичною схильністю або фактичною наявністю дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
-у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні препарати (наприклад, препарати сульфонілсечовини) або інсулін (зростає ризик розвитку гіпоглікемії);
- у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів після трансплантації, а також при супутньому застосуванні глюкокортикостероїдів (підвищений ризик розвитку тендинітів та розриву сухожиль) (див. розділ «Особливі вказівки»);
-у пацієнтів з аневризмою аорти, з вродженою пороком клапана серця в сімейному анамнезі або у пацієнтів з діагностованою аневризмою аорти та/або розшаруванням аорти, із захворюванням клапана серця або за наявності інших факторів ризику або станів, що привертають до розвитку аневризми аорти або або регургітації/недостатності клапана серця (наприклад, синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, ревматоїдний артрит, судинні захворювання, такі як артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, підтверджений андерген див. розділ «Особливі вказівки»).
Дозування400 мг
Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до моксифлоксацину мікроорганізмами:
- неускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур;
-позалікарняна пневмонія, включаючи позалікарняну пневмонію, збудниками якої є штами мікроорганізмів з множинною резистентністю до антибіотиків*;
-ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур (включаючи інфіковану діабетичну стопу);
-ускладнені інтраабдомінальні інфекції, включаючи полімікробні інфекції, у тому числі внутрішньочеревні абсцеси;
-неускладнені запальні захворювання органів малого тазу (включаючи сальпінгіти та ендометрити).
Для лікування наступних інфекційно-запальних захворювань моксифлоксацин може застосовуватися лише як альтернатива іншим протимікробним препаратам:
-гострий синусит;
-загострення хронічного бронхіту
*Streptococcus pneumoniae з множинною резистентністю до антибіотиків включають штами, резистентні до пеніциліну, та штами, резистентні до двох або більше антибіотиків з таких груп, як пеніциліни (при МІК > 2 мкг/мл), цефалоцеди II та триметоприм/сульфаметоксазол.
Необхідно брати до уваги чинні офіційні посібники щодо правил застосування антибактеріальних засобів
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з атенололом, ранітидином, кальцієвмісними добавками, теофіліном, циклоспорином, контрацептивними засобами для внутрішнього застосування, глібенкламідом, ітраконазолом, дигоксином, морфіном, пробенецидом (підтверджено відсутність клінічно значущої взаємодії з моксифлоксацином).
Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують препарати, які знижують концентрацію калію в плазмі крові (наприклад, петлеві та тіазидні діуретики, проносні, кортикостероїди, амфотерицин В), або препарати, прийом яких може викликати клінічно значиму брадикардію.
Препарати, що подовжують інтервал QT Слід враховувати можливий адитивний ефект подовження інтервалу QT моксифлоксацину та інших препаратів, які впливають на подовження інтервалу QT. Внаслідок одночасного застосування моксифлоксацину та препаратів, що впливають на подовження інтервалу QT, збільшується ризик розвитку шлуночкової аритмії, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію.
Протипоказано одночасне застосування моксифлоксацину з наступними препаратами, що впливають на подовження інтервалу QT:
антиаритмічні препарати класу IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід та ін.);
• антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід та ін.);
• нейролептики (фенотіазин, пімозід, сертиндол, галоперидол, сультоприд та ін.);
•трициклічні антидепресанти;
антимікробні препарати (спарфлоксацин, еритроміцин (в/в), пентамідин, протималярійні препарати, особливо галофантрин, саквінавір);
• антигістамінні препарати (терфенадин, астемізол, мізоластин);
• інші (цизаприд, вінкамін (в/в), беприділ, дифеманіл).
Антацидні засоби, полівітаміни та мінерали
Прийом моксифлоксацину одночасно з антацидними засобами, полівітамінами та мінералами може призводити до порушення всмоктування моксифлоксацину внаслідок утворення хелатних комплексів з багатовалентними катіонами, що містяться у цих препаратах. В результаті концентрація моксифлоксацину в плазмі може бути значно нижчою за бажану. У зв'язку з цим антацидні препарати, антиретровірусні препарати (наприклад, диданозин) та інші препарати, що містять магній або алюміній, сукральфат та інші препарати, що містять залізо або цинк, слід застосовувати не менше ніж за 4 години до або через 4 години після прийому внутрішньо моксифлоксацину .
Варфарин
При одночасному застосуванні з варфарином протромбіновий час та інші параметри зсідання крові не змінюються.
Зміна значення МНО У пацієнтів, які отримували антикоагулянти одночасно з антибіотиками, у тому числі з моксифлоксацином, спостерігаються випадки підвищення антикоагуляційної активності протизгортальних препаратів. Факторами ризику є наявність інфекційного захворювання (і супутній запальний процес), вік та загальний стан пацієнта. Незважаючи на те, що взаємодії між моксифлоксацином та варфарином не виявлено, у пацієнтів, які отримують одночасно ці препарати, необхідно проводити моніторинг МНО та за необхідності коригувати дозу непрямих антикоагулянтів.
Дігоксин
Моксифлоксацин і дигоксин не суттєво впливають на фармакокінетичні параметри один одного. При застосуванні повторних доз моксифлоксацину Cmax дигоксину в плазмі збільшувалася приблизно на 30%, при цьому значення AUC та мінімальна концентрація дигоксину не змінювалися.
Активоване вугілля
При одночасному застосуванні активованого вугілля та моксифлоксацину в дозі 400 мг внутрішньо системна біодоступність моксифлоксацину знижується більш ніж на 80 % внаслідок зниження його абсорбції. У разі передозування застосування активованого вугілля на ранній стадії всмоктування запобігає подальшому підвищенню системного впливу.
ПередозуванняЄ обмежені дані про передозування моксифлоксацину. Не відмічено жодних побічних ефектів при застосуванні моксифлоксацину в дозі до 1200 мг одноразово та по 600 мг протягом 10 днів і більше;
У разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину та проводити симптоматичну підтримуючу терапію з ЕКГ-моніторингом. Застосування активованого вугілля відразу після прийому внутрішньо може допомогти запобігти надмірному системному впливу моксифлоксацину у разі передозування.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протимікробний засіб - фторхінолон;
Код АТХ J01MA14
Фармакодинаміка:
Механізм дії
Моксифлоксацин – бактерицидний антибактеріальний препарат широкого спектру дії, 8-метоксифторхінолон.
Бактерицидна дія моксифлоксацину зумовлена інгібуванням бактеріальних топоізомераз II та IV, що призводить до порушення процесів реплікації, репарації та транскрипції біосинтезу ДНК мікробної клітини та, як наслідок, до загибелі мікробних клітин.
Мінімальні бактерицидні концентрації моксифлоксацину в цілому можна порівняти з його мінімальними інгібуючими концентраціями (МІК).
Механізми резистентності
Механізми, що призводять до розвитку стійкості до пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, не впливають на антибактеріальну активність моксифлоксацину.
Перехресної стійкості між цими групами антибактеріальних препаратів та моксифлоксацином не відзначається. До цього часу також не спостерігалося випадків плазмідної стійкості. Загальна частота розвитку стійкості дуже незначна (10-7-10-10). Резистентність до моксифлоксацину повільно розвивається шляхом множинних мутацій. Багаторазова дія моксифлоксацину на мікроорганізми в концентраціях нижче МІК супроводжується лише незначним збільшенням МІК. Відзначаються випадки перехресної стійкості до хінолонів. Тим не менш, деякі стійкі до інших фторхінолонів грампозитивні та анаеробні мікроорганізми зберігають чутливість до моксифлоксацину.
Встановлено, що додавання до структури молекули моксифлоксацину метоксигрупи в положенні С8 збільшує активність моксифлоксацину та знижує утворення мутантних резистентних штамів грампозитивних бактерій. Приєднання біциклоамінової групи у положенні С7 попереджає розвиток активного ефлюксу, механізму резистентності до фторхінолонів.
Моксифлоксацин in vitro активний щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів, анаеробів, кислотостійких бактерій та атипових бактерій, таких як Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp., а також бактерій, резистентних до бета-лак.
Вплив на кишкову мікрофлору людини
У двох дослідженнях, проведених за участю добровольців, відзначалися такі зміни кишкової мікрофлори після перорального прийому моксифлоксацину. Відзначалося зниження концентрацій Escherichia coli, Bacillus spp., Bacteroides vulgatus, Enterococcus spp., Klebsiella spp., а також анаеробів Bifidobacterium spp., Eubacterium spp., Reptostreptococcus spp. Ці зміни були оборотними протягом двох тижнів. Токсину Clostridium difficile не виявлено.
Тестування чутливості in vitro Спектр антибактеріальної активності моксифлоксацину включає такі мікроорганізми:
Грампозитивні -Чуттєві - Gardnerella vaginalis; Streptococcus pneumoniae* (включаючи штами, стійкі до пеніциліну, та штами з множинною резистентністю до антибіотиків), а також штами, стійкі до двох або більше антибіотиків, таких як пеніцилін (МІК > 2 мкг/мл), цефалоспорини II по ), макроліди, тетрацикліни, триметоприм/сульфаметоксазол + триметоприм; Streptococcus pyogenes (група А)*; Група Streptococcus milleri (S. anginosus*, S. constellatus* та S. intermedius*); Група Streptococcus viridans (S. viridans, S. mutans, S. mitis, S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus, S. constellatus); Streptococcus agalactiae; Streptococcus dysgalactiae; Staphylococcus aureus (чутливі до метициліну штами)*; Коагулазонегативні стафілококи (S. cohnii, S. epidermidis, S. haemolyticus, S. hominis,
-Помірно-чутливі - Enterococcus faecalis* (тільки штами, чутливі до ванкоміцину та гентаміцину); Enterococcus avium*; Enterococcus faecium*.
-резистентні - Staphylococcus aureus (резистентні до метициліну/офлоксацину штами) +; Коагулазонегативні стафілококи (S. cohnii, S. epidermidis, S. haemolyticus, S. hominis, S. saprophyticus, S. simulans), резистентні до метициліну штами.
Грамнегативні -Чуттєві - Haemophilius influenzae (включаючи штами, що продукують та непродукують бета-лактамази) *; Haemophillus parainfluenzae*; Moraxella саtarrhalis (включаючи штами, що продукують та непродукують бета-лактамази) *; Bordetella pertussis; Legionella pneumophila; Acinetobacter baumanii; Proteus vulgaris.
-Помірно-чутливі - Escherichia coli *; Klebsiella pneumoniae*; Klebsiella oxytoca; Ситробактер freundii*; Enterobacter spp. (E. aerogenes, E. intermedius, E. sakazaki); Enterobacter сloacae*; Pantoea agglomerans; Pseudomonas fluorescens; Burkholderia cepacia; Stenotrophomonas maltophilia; Proteus mirabilis*; Morganella morganii; Neisseria gonorrhoeae*; Рrovidencia spp. (P. rettgeri, P. stuartii).
-резистентні - Pseudomonas aeruginosa.
Анаероби -Чуттєві - Fusobacterium spp.; Porphyromonas spp.; Prevotella spp.; Propionibacterium spp.
-Помірно-чутливі – Bacteroides spp. (B. fragilis*, B. distasoni*, B. thetaiotaomicron*, B. ovatus*, B. uniformis*, B. vulgaris*); Peptostreptococcus spp.*; Clostridium spp.* Атипові-Чуттєві - Chlamydia pneumonia*; Chlamydia trachomatis*; Mycoplasma pneumoniae*; Mycoplasma hominis; Mycoplasma genitalium; Legionella pneumophila*; Coxiella burnetiid.
* Чутливість до моксифлоксацину підтверджена клінічними даними.
+ Застосування препарату Мофлаксія® не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених штамами S. aureus, резистентними до метициліну (MRSA). У разі передбачуваних або підтверджених інфекцій, спричинених MRSA, слід призначити лікування відповідними антибактеріальними препаратами.
Для певних штамів поширення набутої резистентності може відрізнятися залежно від географічного регіону та з часом. У зв'язку з цим, при тестуванні чутливості штаму бажано мати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій.
Якщо у пацієнтів, які проходять лікування в стаціонарі, значення площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC)/МІК90 перевищує 125, а максимальна концентрація в плазмі крові (Cmax)/МІК90 знаходиться в межах 8–10, це передбачає клінічне покращення. У амбулаторних пацієнтів значення цих сурогатних параметрів зазвичай менше: AUC/MIK90 >30–40.
Параметр (середнє значення) - AUIC* (год) - Cmax/МІК90-МІК90 0,125 мг/л/279/23,6;
-МІК90 0,25 мг/л/140/11,8;
-МІК90 0,5 мг/л / 70 / 5,9; * AUIC - площа під інгібуючою кривою (співвідношення AUC/MIK90).
Фармакокінетика:
Всмоктування
При пероральному прийомі моксифлоксацин всмоктується швидко та майже повністю. Абсолютна біодоступність становить близько 91%.
Фармакокінетика моксифлоксацину при прийомі дози від 50 мг до 1200 мг одноразово, а також по 600 мг на добу протягом 10 днів є лінійною. Рівноважний стан досягається протягом 3 днів.
Після одноразового застосування 400 мг моксифлоксацину Cmax у плазмі досягається протягом 0,5–4 годин і становить 3,1 мг/л. Після прийому внутрішньо 400 мг моксифлоксацину 1 раз на добу максимальна та мінімальна рівноважні концентрації (Cssmax та Cssmin) становлять 3,2 мг/л та 0,6 мг/л відповідно.
При прийомі моксифлоксацину разом із їжею відзначається незначне збільшення часу досягнення Cmax (на 2 години) та незначне зниження Cmax (приблизно на 16 %), при цьому тривалість всмоктування не змінюється. Однак ці дані не мають клінічного значення, і моксифлоксацин можна застосовувати незалежно від їди.
Розподіл
Моксифлоксацин швидко розподіляється в тканинах та органах та зв'язується з білками плазми крові (головним чином, з альбумінами) приблизно на 45 %. Об'єм розподілу становить приблизно 2 л/кг.
Високі концентрації моксифлоксацину, що перевищують такі в плазмі крові, створюються в легеневій тканині (у тому числі в епітеліальній рідині, альвеолярних макрофагах), в приносових пазухах (верхньощелепний і ґратчастий лабіринт), в поліпах порожнини носа, в вогнищах воспа шкіри). В інтерстиціальній рідині та слині моксифлоксацин визначається у вільному, не пов'язаному з білками вигляді, в концентрації вище, ніж у плазмі крові. Крім того, високі концентрації моксифлоксацину визначаються в тканинах органів черевної порожнини, перитонеальної рідини та жіночих статевих органах.
Метаболізм
Моксифлоксацин піддається біотрансформації 2-ї фази та виводиться з організму нирками, а також через кишечник, як у незміненому вигляді, так і у вигляді неактивних сульфосполук (M1) та глюкуронідів (М2). Моксифлоксацин не піддається біотрансформації мікросомальною системою цитохрому Р450. Метаболіти M1 та М2 присутні у плазмі крові в концентраціях нижче, ніж вихідна сполука. За результатами доклінічних досліджень було доведено, що ці метаболіти не мають негативного впливу на організм з точки зору безпеки та переносимості.
Виведення
Період напіввиведення (Т1/2) моксифлоксацину становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення 400 мг у дозі становить 179-246 мл/хв. Нирковий кліренс становить 24-53 мл/хв. Це свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію моксифлоксацину.
Баланс мас вихідної сполуки та метаболітів 2-ї фази становить приблизно 96–98 %, що вказує на відсутність окисного метаболізму. Близько 22% одноразової дози (400 мг) виводиться у незміненому вигляді нирками, близько 26% через кишечник.
Фармакокінетика у різних груп пацієнтів
Вік, стать та етнічна приналежність
При дослідженні фармакокінетики моксифлоксацину у чоловіків та жінок були виявлені відмінності у 33% за показниками AUC та Cmax. Всмоктування моксифлоксацину не залежало від статі. Відмінності у показниках AUC і Cmax були обумовлені швидше різницею у вазі, ніж підлогою і не вважаються клінічно значущими.
Не виявлено клінічно значимих відмінностей фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів різних етнічних груп та різного віку.
Фармакокінетика моксифлоксацину у дітей
не вивчалася.
Порушення функції нирок
Не виявлено суттєвих змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів з порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) <30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та у пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеально.
Порушення функції печінки
Не виявлено суттєвих відмінностей у концентрації моксифлоксацину в плазмі у пацієнтів з порушеннями функції печінки (класи А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) порівняно зі здоровими добровольцями та пацієнтами з нормальною функцією печінки.
Вагітність та годування груддюБезпека
застосування моксифлоксацину під час вагітності не встановлена, та його застосування протипоказане.
У доклінічних дослідженнях було показано репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий.
Період грудного вигодовування
Як і інші фторхінолони, моксифлоксацин викликає ушкодження хрящів великих суглобів у недоношених тварин. У доклінічних дослідженнях встановлено, що невелика кількість моксифлоксацину виділяється у грудне молоко. Дані про його застосування у жінок у період грудного вигодовування відсутні. Тому призначення моксифлоксацину у період грудного вигодовування протипоказане.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаДані про несприятливі реакції, зареєстровані при застосуванні моксифлоксацину 400 мг (всередину, при ступінчастій терапії (в/в введення моксифлоксацину з наступним прийомом всередину) і тільки внутрішньовенно), отримані з клінічних досліджень та післяреєстраційних спостережень (виділені курсивом). Несприятливі реакції, перелічені групи «часто», зустрічалися з частотою нижче 3 %, крім нудоти і діареї.
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто >1/10; часто від >1/100 до <1/10; нечасто від >1/1000 до <1/100; рідко від 1/10000 до 1/1000; дуже рідко <1/10000; частота невідома – не може бути оцінена на основі наявних даних;
У кожній групі небажані ефекти перераховані в порядку зменшення значущості.
- Інфекційні та паразитарні захворювання: часто - суперінфекції, спричинені резистентними бактеріями або грибами, наприклад, кандидоз ротової порожнини або вагінальний кандидоз;
- Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, подовження протромбінового часу/збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО); рідко – зміна концентрації тромбопластину у плазмі крові; дуже рідко – підвищення концентрації протромбіну/зменшення МНО, агранулоцитоз, панцитопенія;
- Порушення з боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції, свербіж шкіри, висипання на шкірі, кропив'янка, еозинофілія; рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (потенційно загрозливий для життя); дуже рідко – анафілактичний/анафілактоїдний шок (у тому числі потенційно загрозливий для життя);
- Порушення з боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону;
- Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперліпідемія; рідко – гіперглікемія, гіперурикемія; дуже рідко - гіпоглікемія, гіпоглікемічна кома, важка гіпоглікемія, аж до розвитку гіпоглікемічної коми, особливо у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні гіпоглікемічні препарати або інсулін;
- Порушення психіки: нечасто – тривожність, психомоторна гіперактивність/ажитація; рідко - емоційна лабільність, депресія (у дуже поодиноких випадках можлива поведінка з тенденцією до самоушкодження, така як суїцидальні думки або суїцидальні спроби), галюцинації, порушення пам'яті Делірій; дуже рідко – деперсоналізація, психотичні реакції (потенційно які у поведінці з тенденцією до самоушкодження, такому як суїцидальні думки чи суїцидальні спроби); частота невідома – нервозність;
- Порушення з боку нервової системи*: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – парестезія/дизестезія, порушення смакової чутливості (включаючи в дуже поодиноких випадках агевзію), сплутаність свідомості та дезорієнтація, порушення сну, тремор, вертиго, сонливість; рідко - гіпестезія, порушення нюху (включаючи аносмію), атипові сновидіння, порушення координації (включаючи порушення ходи внаслідок запаморочення або вертиго, в дуже рідкісних випадках, що ведуть до травм внаслідок падіння, особливо у пацієнтів похилого віку), судоми з різними клінічними проявами. в тому числі «grand mal» напади), порушення уваги, порушення мови, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія; дуже рідко – гіперестезія;
- Порушення з боку органу зору*: нечасто – порушення зору, включаючи диплопію та нечіткість зорового сприйняття (особливо при реакціях з боку ЦНС); дуже рідко - минуща втрата зору (особливо на тлі реакцій з боку ЦНС), увеїт і гостра двостороння трансілюмінація райдужної оболонки;
- Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення*: рідко – шум у вухах, погіршення слуху, включаючи глухоту (зазвичай оборотне);
- Порушення з боку серця та судин**: часто - подовження інтервалу QT у пацієнтів із супутньою гіпокаліємією; нечасто – подовження інтервалу QT, відчуття серцебиття, тахікардія, вазодилатація; рідко – шлуночкові тахіаритмії, непритомність, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску; дуже рідко - неспецифічні аритмії, поліморфна шлуночкова тахікардія, зупинка серця (переважно в осіб із станом, що привертає до аритмій, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда), васкуліт;
- порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка (включаючи астматичні стани);
- Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, біль у ділянці епігастрію та біль у животі, діарея; нечасто – знижений апетит та знижене споживання їжі, запор, диспепсія, метеоризм, гастроентерит (крім ерозивного гастроентериту), підвищення активності амілази у плазмі крові; рідко – дисфагія, стоматит, псевдомембранозний коліт (у дуже поодиноких випадках асоційований з загрозливими для життя ускладненнями);
- Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності «печінкових» трансаміназ у плазмі крові; нечасто – порушення функції печінки (включаючи підвищення активності лактатдегідрогенази у плазмі крові), підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, підвищення активності гамма-глутамілтрансферази у плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази у плазмі крові; рідко – жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний); дуже рідко - фульмінантний гепатит, що потенційно призводить до життєзагрозливої печінкової недостатності (включаючи летальні наслідки);
- Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – сухість шкіри; дуже рідко бульозні шкірні реакції, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (потенційно небезпечний для життя); частота невідома - гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ОГЕП);
- Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини*: нечасто – артралгія, міалгія; рідко – тендиніт, підвищення м'язового тонусу та судоми, м'язова слабкість; дуже рідко – розриви сухожиль, артрит, порушення ходи внаслідок ушкодження опорно-рухової системи, посилення симптомів міастенії gravis, ригідність м'язів;
- порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дегідратація (викликана діареєю або зменшенням прийому рідини); рідко - порушення функції нирок (включаючи підвищення вмісту азоту сечовини в крові та креатиніну), ниркова недостатність (внаслідок дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо у пацієнтів похилого віку з порушеннями функції нирок, що існували раніше);
- Загальні розлади та порушення у місці введення*: часто – реакції у місці ін'єкції/інфузії; нечасто – загальне нездужання, неспецифічний біль, підвищене потовиділення, флебіт/тромбофлебіт у місці інфузії; рідко - набряк; * У дуже рідкісних випадках при застосуванні хінолонів і фторхінолонів, іноді незалежно від наявних факторів ризику, були зареєстровані тривалі (до декількох місяців або років), що інвалідизують і потенційно незворотні серйозні побічні реакції на препарат, що зачіпають кілька, а іноді і безліч класів систем органів і органів почуттів (включаючи такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, нейропатії, пов'язані з парестезіями, депресія, підвищена стомлюваність, порушення пам'яті, порушення сну, а також порушення слуху , зору,
** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, були відзначені випадки розвитку аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнених розривом (у тому числі з летальним кінцем), а також регургітації/недостатності будь-якого клапана серця (див. розділ “Особливі вказівки”).
Частота розвитку наступних небажаних реакцій була вищою у групі, яка отримувала ступінчасту терапію:
- Часто – підвищення активності гамма-глутамілтрансферази в плазмі крові;
-нечасто – шлуночкові тахіаритмії, зниження артеріального тиску, набряки, псевдомембранозний коліт (у дуже рідкісних випадках асоційований з загрозливими для життя ускладненнями), судоми з різними клінічними проявами (у тому числі «grand mal» напади), галюцинації, порушення функції нирок, (в результаті дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо у пацієнтів похилого віку з порушеннями функції нирок, що існували раніше).
Після терапії іншими фторхінолонами були відзначені такі побічні ефекти, які можуть також виникати при лікуванні моксифлоксацином: підвищений внутрішньочерепний тиск (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, псевдопухлина головного мозку), гіпернатріємія, гіперкальціємія, гемолітична анемія, реакції фото
особливі вказівкиГіперчутливість/алергічні реакції
У деяких випадках вже після першого застосування препарату може розвинутись гіперчутливість та алергічні реакції, про що слід негайно інформувати лікаря. Дуже рідко навіть після першого застосування препарату анафілактичні реакції можуть прогресувати до загрозливого життя анафілактичного шоку. У випадках клінічних проявів тяжких реакцій гіперчутливості лікування препаратом Мофлаксія слід припинити та негайно розпочати проведення необхідних лікувальних заходів (у тому числі протишокових).
Тяжкі шкірні небажані реакції
На фоні лікування моксифлоксацином спостерігалися тяжкі шкірні небажані реакції, включаючи токсичний епідермальний некроліз (також відомий як синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона та ОГЕП, які можуть бути небезпечними для життя або летальними (див. розділ «Побічні ефекти»). При призначенні препарату Мофлаксія® пацієнтам слід повідомити про ознаки та симптоми тяжких шкірних небажаних реакцій та ретельно моніторувати можливість розвитку цих реакцій у пацієнта. У разі появи ознак та симптомів, що вказують на ці реакції, прийом моксифлоксацину слід негайно відмінити та розглянути альтернативне лікування. При розвитку у пацієнта серйозної реакції, наприклад, токсичного епідермального некролізу, синдрому Стівенса-Джонсона або ОГЕП на фоні застосування моксифлоксацину,
Порушення з боку серця
При застосуванні препарату Мофлаксія у деяких пацієнтів може спостерігатися подовження інтервалу QT. Препарат Мофлаксія слід застосовувати з обережністю у жінок та пацієнтів похилого віку. Оскільки жінки в порівнянні з чоловіками мають більш довгий інтервал QT, вони можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Пацієнти похилого віку також більш схильні до дії препаратів, що впливають на інтервал QT;
Подовження інтервалу QT пов'язане з підвищеним ризиком шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію.
Ступінь подовження інтервалу QT може наростати з підвищенням концентрації моксифлоксацину в плазмі, тому не слід перевищувати рекомендовану дозу. Однак у пацієнтів з пневмонією кореляції між концентрацією моксифлоксацину в плазмі та подовженням інтервалу QT не було відзначено. У жодного з 9000 пацієнтів, які отримували моксифлоксацин, не відзначалося серцево-судинних ускладнень та летальних випадків, пов'язаних із подовженням інтервалу QT. При застосуванні препарату Мофлаксія може збільшуватися ризик розвитку шлуночкових аритмій у пацієнтів із станом, що привертає до аритмії.
У зв'язку з цим препарат Мофлаксія протипоказаний при:
• зміни електрофізіологічних параметрів серця, що виражаються у подовженні інтервалу QT: уроджених або набутих документованих подовженнях інтервалу QT; електролітних порушеннях, особливо некоригованої гіпокаліємії; клінічно значимої брадикардії; клінічно значущої серцевої недостатності зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка; за наявності в анамнезі порушень ритму, що супроводжувалися клінічною симптоматикою;
• застосування з іншими препаратами, що подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Препарат Мофлаксія® слід застосовувати з обережністю:
• у пацієнтів з потенційно проаритмічними станами, такими як гостра ішемія міокарда та зупинка серця;
• у пацієнтів з цирозом печінки (оскільки у даної категорії пацієнтів не можна виключити ризик розвитку подовження інтервалу QT).
Якщо під час лікування моксифлоксацином виникають ознаки порушення ритму серця, лікування слід припинити та зробити ЕКГ.
Аневризму та розшарування аорти, регургітація/недостатність клапана серця
За даними епідеміологічних досліджень повідомлялося про підвищений ризик розвитку аневризми та розшарування аорти, особливо у пацієнтів похилого віку, а також регургітацію аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. У пацієнтів, які отримували фторхінолони, були відзначені випадки розвитку аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнених розривом (у тому числі з летальним кінцем), а також регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Побічна дія»).
У зв'язку з цим фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення «користь-ризик» та розгляду інших варіантів терапії у пацієнтів з аневризмою аорти або вродженою пороком клапана серця в сімейному анамнезі або у пацієнтів з діагностованою аневризмою аорти та/або розшаруванням аорти, або клапана серця, або за наявності інших факторів ризику або станів, що спричиняють розвиток:
• як аневризми та розшарування аорти, так і регургітації/недостатності клапана серця (наприклад, захворювання сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, ревматоїдний артрит;
або додатково:
• аневризми та розшарування аорти (наприклад, судинні захворювання, такі як артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, підтверджений атеросклероз, синдром Шегрена);
• регургітації/недостатності клапана серця (наприклад, інфекційний ендокардит).
Ризик розвитку аневризми та розшарування аорти, а також їх розриву може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно одержують системні глюкокортикостероїди.
У разі появи раптового болю у животі, грудях чи спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.
Пацієнтам слід рекомендувати негайно звернутися за медичною допомогою у разі появи гострої задишки, що вперше виникло відчуття прискореного серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.
Порушення з боку печінки
При прийомі моксифлоксацину повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що потенційно призводить до розвитку печінкової недостатності (включаючи летальні випадки) (див. розділ «Побічна дія»). Пацієнта слід інформувати про те, що у разі виникнення та швидкого розвитку ознак і симптомів фульмінантного гепатиту, таких як астенія, що швидко розвивається, асоційована з жовтяницею, потемніння сечі, підвищена кровоточивість або печінкова енцефалопатія, необхідно звернутися до лікаря, перш ніж продовжити лікування . У разі ознак порушення функції печінки слід провести функціональні печінкові проби/дослідження функції печінки.
Судоми
Застосування препаратів хінолонового ряду пов'язане з можливим ризиком судом. Препарат Мофлаксія® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями ЦНС та з порушеннями з боку ЦНС (наприклад, знижений поріг судомної активності, судоми в анамнезі, зниження мозкового кровообігу, пошкодження головного мозку або інсульт), що привертають до виникнення судом або знижують поріг судомної ;
У разі розвитку судом слід припинити терапію моксифлоксацином та вжити відповідних заходів.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Застосування антибактеріальних препаратів широкого спектру дії, включаючи препарат Мофлаксія, пов'язане з ризиком розвитку псевдомембранозного коліту. Цей діагноз слід мати на увазі у пацієнтів, у яких на фоні лікування препаратом Мофлаксія розвинулася важка діарея. У разі підозри або підтвердження псевдомембранозного коліту слід припинити терапію моксифлоксацином та провести відповідні терапевтичні заходи. Препарати, що гнітять перистальтику кишечника, протипоказані при розвитку тяжкої діареї.
Порушення функції нирок
Пацієнти похилого віку із захворюваннями нирок повинні бути обережними при прийомі моксифлоксацину, якщо вони не мають можливості споживати необхідну кількість рідини, оскільки зневоднення може підвищити ризик розвитку ниркової недостатності.
Порушення зору
При зниженні гостроти зору або інших симптомів, пов'язаних із зором, слід негайно звернутися за консультацією до офтальмолога (див. розділ «Побічна дія»).
Пацієнти з міастенією Gravis Препарат Мофлаксія® слід використовувати з обережністю у пацієнтів з міастенією Gravis через можливе загострення захворювання.
Тендиніт та розрив сухожилля
На тлі терапії фторхінолонами, у тому числі моксифлоксацином, можливий розвиток тендиніту та розриву сухожилля (переважно ахілового), іноді двостороннього, вже в перші 48 годин лікування. Описано випадки, що виникли протягом кількох місяців після завершення лікування. Ризик розвитку тендинопатії може бути підвищений у пацієнтів похилого віку; під час сильного фізичного навантаження; у пацієнтів, які отримують лікування кортикостероїдами; у пацієнтів із нирковою недостатністю або після трансплантації солідних органів. При перших симптомах тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) необхідно розвантажити уражену кінцівку, уникати будь-якої зайвої фізичної активності та звернутися до лікаря за консультацією та рішенням про припинення прийому антибіотика.
Реакції фоточутливості
При застосуванні фторхінолонів спостерігаються реакції фоточутливості. Однак при проведенні доклінічних та клінічних досліджень, а також при застосуванні моксифлоксацину на практиці не відзначалося реакцій фоточутливості. Тим не менш, пацієнти, які отримують препарат Мофлаксія, повинні уникати впливу прямих сонячних променів та ультрафіолетового світла.
Лікування інфекцій, спричинених штамами Staphylococcus aureus, резистентними до метициліну (MRSA) Не рекомендується застосовувати моксифлоксацин для лікування інфекцій, спричинених MRSA. У разі передбачуваних або підтверджених інфекцій, спричинених MRSA, слід призначити лікування відповідними антибактеріальними препаратами (див. розділ "Фармакологічні властивості").
Вплив на лабораторні показники
Здатність моксифлоксацину пригнічувати зростання мікобактерій може стати причиною взаємодії in vitro моксифлоксацину з тестом на Mycobacterium spp., що призводить до хибно-негативних результатів при аналізі зразків пацієнтів, яким у цей період проводиться лікування препаратом Мофлаксія®.
Периферична нейропатія
У пацієнтів, яким проводилося лікування фторхінолонами, включаючи моксифлоксацин, описані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтів, яким проводиться лікування препаратом Мофлаксія, слід попередити про необхідність негайного звернення до лікаря перед продовженням лікування у разі виникнення симптомів нейропатії, що включають біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість (див. розділ «Побічна дія»).
Психічні розлади
Реакції психіки можуть виникнути навіть після першого застосування фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. В окремих випадках депресія або психотичні реакції прогресують до виникнення суїцидальних думок і поведінки з тенденцією до самоушкодження, включаючи суїцидальні спроби (див. розділ «Побічна дія»). У разі розвитку будь-яких побічних ефектів з боку ЦНС, включаючи порушення психіки, необхідно негайно відмінити препарат Мофлаксія і розпочати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо. Необхідно бути обережними при застосуванні препарату Мофлаксія® пацієнтами з психозами та/або психіатричними захворюваннями в анамнезі.
Ускладнені запальні захворювання органів малого тазу
Застосування препарату Мофлаксія® у формі таблеток для прийому внутрішньо не рекомендується у пацієнток із ускладненими запальними захворюваннями органів малого тазу (наприклад, пов'язаними з тубооваріальними або тазовими абсцесами).
Інфекції статевої системи
Через широке поширення та зростаючу захворюваність на інфекції, викликані резистентною до фторхінолонів Neisseria gonorrhoeae, при лікуванні пацієнтів із запальними захворюваннями органів малого тазу не слід проводити монотерапію моксифлоксацином, за винятком випадків, коли присутність резистентної до фторхін. Якщо немає можливості виключити наявність резистентної до фторхінолонів N. gonorrhoeae, необхідно вирішити питання про доповнення емпіричної терапії моксифлоксацином відповідним антибіотиком, який активний щодо N. gonorrhoeae (наприклад, цефалоспорин).
За відсутності покращення клінічних симптомів після 3 днів лікування, терапію слід переглянути.
Дисглікемія
Як і у випадку з іншими фторхінолонами, при застосуванні моксифлоксацину спостерігалася зміна концентрації глюкози в крові, включаючи гіпо- та гіперглікемію. На тлі терапії моксифлоксацином дисглікемія частіше виникала у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, сульфонілсечовини) або інсуліном. При застосуванні моксифлоксацину у таких пацієнтів зростає ризик розвитку гіпоглікемії, аж до гіпоглікемічної коми. Необхідно інформувати пацієнтів про симптоми гіпоглікемії (сплутаність свідомості, запаморочення, «вовчий» апетит, головний біль, нервозність, відчуття серцебиття або почастішання пульсу, блідість шкірних покривів, піт, тремтіння, слабкість).
Якщо у пацієнта розвивається гіпоглікемія, лікарю необхідно самостійно прийняти рішення про припинення/заміну терапії. При проведенні лікування моксифлоксацином у пацієнтів похилого віку хворих на цукровий діабет, рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові.
Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази
Пацієнти з діагностованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази або наявністю його в сімейному анамнезі схильні до розвитку гемолітичних реакцій під час терапії хінолонами. Таким чином, даним пацієнтам слід застосовувати обережно моксифлоксацин.
Специфічні ускладнені інфекції шкіри та підшкірної клітковини
Не доведено клінічної ефективності моксифлоксацину в лікуванні тяжких опікових інфекцій, фасціїту та синдрому діабетичної стопи з остеомієлітом.
Тривалі, позбавляючі працездатності та потенційно незворотні серйозні небажані реакції
Повідомлялося про випадки тривалих (що тривають місяці або роки), що позбавляють працездатності та потенційно незворотних серйозних побічних реакцій, що зачіпають різні (іноді й кілька) системи організму (опорно-руховий апарат, нервову систему, психічний стан та органи почуттів), у пацієнтів, які приймають та фторхінолони незалежно від їх віку та існуючих факторів ризику. При виникненні перших ознак або симптомів будь-яких серйозних небажаних реакцій прийом моксифлоксацину слід негайно припинити, пацієнт повинен звернутися за консультацією до лікаря.
Діти
Оскільки не можна повністю виключити ризик ураження хрящових зон росту кісток у дитини, застосування моксифлоксацину у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).
Вплив на керування транспортними засобами та механізмами
Дослідження впливу моксифлоксацину на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводились. Тим не менш, прийом пацієнтами антибіотиків фторхінолонового ряду, включаючи моксифлоксацин, може призводити до зниження здатності до керування транспортними засобами або механізмами у зв'язку з реакціями ЦНС (наприклад, запаморочення), скороминущою втратою зору або короткочасною втратою свідомості (непритомність) (див. розділ "Побічна дія"). Пацієнти повинні бути попереджені про можливість розвитку подібних реакцій при застосуванні моксифлоксацину до того, як розпочинати керування транспортними засобами, механізмами.
Умови зберіганняПри температурі не вище 25 ° С, в оригінальній упаковці;
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дози1 таблетка (400 мг) 1 раз на добу при інфекціях, зазначених вище.
Не слід перевищувати рекомендовану дозу.
Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від часу їди.
Тривалість лікування Тривалість
лікування визначається локалізацією та тяжкістю інфекції, а також клінічним ефектом:
• неускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур: 7 днів;
•позалікарняна пневмонія: загальна тривалість ступінчастої терапії (внутрішньовенне (в/в) введення з наступним прийомом внутрішньо) становить 7–14 днів;
•ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур: загальна тривалість ступінчастої терапії моксифлоксацином (в/в введення з наступним прийомом внутрішньо) становить 7–21 день;
•ускладнені інтраабдомінальні інфекції: загальна тривалість ступінчастої терапії (внутрішньовенне введення з наступним прийомом внутрішньо) становить 5–14 днів;
• неускладнені запальні захворювання органів малого тазу: 14 днів;
•гострий синусит: 7 днів;
•загострення хронічного бронхіту: 5-10 днів.
Не слід перевищувати рекомендовану тривалість лікування.
За даними клінічних досліджень тривалість лікування препаратом Мофлаксія у таблетках може досягати 21 дня.
У разі пропуску дози препарату її слід прийняти, як тільки пацієнт згадає про це того ж дня. Не слід приймати подвійні дози для компенсації пропущеної.
Пацієнти похилого віку
Зміни дозування у пацієнтів похилого віку не потрібні.
Діти
Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину у дітей та підлітків не встановлена.
Порушення функції печінки
У зв'язку з обмеженою кількістю клінічних даних застосування моксифлоксацину протипоказане пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) та пацієнтам з підвищенням трансаміназ більш ніж у 5 разів вище за верхню межу норми. Пацієнтам з легким та середнім ступенем порушення функції печінки (клас А або В за класифікацією Чайлд-П'ю) зміни режиму дозування не потрібні.
Порушення функції нирок
У пацієнтів з порушенням функції нирок (у тому числі при нирковій недостатності тяжкого ступеня з КК <30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла), а також у пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, зміни режиму дозування не потрібні.
Етнічна приналежність
Зміни режиму дозування у пацієнтів різних етнічних груп не потрібні.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Мофлаксия таб п/об пленочной 400мг уп ячейк конт 5 шт производится компанией КРКА. Само производство расположено в стране Словения.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Мофлаксия таб п/об пленочной 400мг уп ячейк конт 5 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Мофлаксия таб п/об пленочной 400мг уп ячейк конт 5 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Вигамокс капли гл. 0.5% 5мл фл-кап. Вигамокс капли гл. 0.5% 5мл фл-кап., Авелокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт Авелокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт, Кимокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт Кимокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт, Кимокс таб п/об пленочной 400мг 7 шт Кимокс таб п/об пленочной 400мг 7 шт, Максифлокс капли гл. 5мг/мл 5мл фл 1 шт Максифлокс капли гл. 5мг/мл 5мл фл 1 шт, Моксиграм таб 400 мг 15 шт Моксиграм таб 400 мг 15 шт, Мокси капли глазные 0.5 % 5 мл Мокси капли глазные 0.5 % 5 мл, Моксифлоксацин Велфарм таб 400 мг 5 шт Моксифлоксацин Велфарм таб 400 мг 5 шт, Моксифлоксацин канон таб п/об пленочной 400мг 5 шт Моксифлоксацин канон таб п/об пленочной 400мг 5 шт, Моксифлоксацин-оптик капли гл. 0.5% 5мл фл-кап. 1 шт... Моксифлоксацин-оптик капли гл. 0.5% 5мл фл-кап. 1 шт лекко/фармстандарт, Моксифлоксацин раствор для инф 1.6мг/мл 250мл бут. 1 шт Моксифлоксацин раствор для инф 1.6мг/мл 250мл бут. 1 шт, Моксифлоксацин раствор для инфузий 1.6 мг/мл 250 мл ... Моксифлоксацин раствор для инфузий 1.6 мг/мл 250 мл конт.пл. 1 шт, Моксифлоксацин-СОЛОфарм раствор для инф 1.6мг/мл 250... Моксифлоксацин-СОЛОфарм раствор для инф 1.6мг/мл 250мл фл 1 шт, Моксифлоксацин таб п/об пленочной 400мг 5 шт Моксифлоксацин таб п/об пленочной 400мг 5 шт, Моксифлоксацин таб п/об пленочной 400мг 5 шт озон Моксифлоксацин таб п/об пленочной 400мг 5 шт озон, Моксифлоксацин штада раствор для инф 1.6 мг/мл 250 м... Моксифлоксацин штада раствор для инф 1.6 мг/мл 250 мл контейн. 4 шт для стационаров, Мофлаксия таб п/об пленочной 400мг уп. ячейк. конт. ... Мофлаксия таб п/об пленочной 400мг уп. ячейк. конт. 7 шт, Мофлокс 400 таб п/п/об 400мг 5 шт Мофлокс 400 таб п/п/об 400мг 5 шт, Ротомокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт Ротомокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт, Тимилокс капли глазные 0.5% 5 мл Тимилокс капли глазные 0.5% 5 мл, Хайнемокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт Хайнемокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт.
Пока нет комментариев