Минолексин капс 50мг 20 шт
Топ продаж
Суперцена
Минолексин капс 50мг 20 шт - це напівсинтетичний антибіотик із групи тетрациклінів, який має широкий спектр антибактеріальної активності. Він чинить бактеріостатичну дію на клітини чутливих штамів мікроорганізмів, оборотно інгібуючи синтез білка на рівні 30S субодиниць рибосом. Міноциклін добре всмоктується з травного тракту і швидко проникає в органи та тканини, такі як нирки, селезінка, тканини ока, синовіальний ексудат та інші. Цей препарат не рекомендується для лікування стрептококових та стафілококових інфекцій, якщо не показана чутливість мікроорганізмів до міноцикліну.
Минолексин капс 50мг 20 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
міноцикліну гідрохлорид дигідрат (у перерахунку на міноциклін) 50 мг;
допоміжні речовини:
целюлоза мікрокристалічна (73,5 мг/147,0 мг); 0 мг/14,0 мг), стеарат магнію (1,75 мг/3,5 мг), лактози моногідрат (до 175,0 мг/до 350,0 мг).
Капсули тверді желатинові: вода (13 – 16 %), барвник хіноліновий жовтий (0,5833 % – 0,75 %), барвник сонячний захід сонця жовтий (Е110) (0,0025 % – 0,0059 %), титану діоксид (0 9740% - 2,0%), желатин (до 100%).
Опис:
Тверді желатинові капсули №2 з корпусом та кришечкою жовтого кольору. Вміст капсул – порошок жовтого кольору.
Форма випуску:
Капсули 50 мг.
По 10 капсул в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої.
По 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
Протипоказання• Гіперчутливість до міноцикліну, тетрациклінів та інших компонентів препарату • Порфирія • Тяжка печінкова та ниркова недостатність • Лейкопенія • Вагітність • Грудне вигодовування • Системний червоний вовчак • Дитячий вік до 8 років (період розвитку зубів) • Одночасний прийом лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція
З обережністю:
Порушення функцій печінки та нирок, одночасне застосування з гепатотоксичними лікарськими препаратами.
Показання до застосуванняМіноцикліну гідрохлорид застосовується для лікування наступних захворювань за умови чутливості патогенних мікроорганізмів:
• Вугрова хвороба • Інфекції шкіри • Плямиста лихоманка, тифозна лихоманка, черевний тиф, лихоманка Ку (коксиєллез), рикетсіоз везиклезний фогранулема венерична • Орнітоз • Трахома (інфекційний кератокон'юктивіт) • Кон'юктивіт з включеннями (паратрахома) • Негонококовий уретрит, інфекції каналу шийки матки та заднього проходу у дорослих • Циклічна лихоманка • Шанкроїд • Чума • Туляремія • Холера • Бруцелез • Бруцелез ( тропічна гранульома, невенеричний сифіліс) • Лістерріоз • Сибірка • Ангіна Венсана • Актиномікоз
У разі гострого кишкового амебіазу допускається застосування міноцикліну як доповнення до амебіцидних препаратів.
При тяжкій формі вугрового висипу міноциклін може застосовуватися як додаткова терапія.
Оральне застосування міноцикліну показано при безсимптомному носійстві Neisseria meningitidis для ерадикації менінгококів з носоглотки.
Для запобігання виникненню резистентності застосування міноцикліну рекомендується відповідно до результатів лабораторних досліджень, включаючи серотипування та визначення чутливості збудників. З цієї ж причини не рекомендується використання міноцикліну в профілактичних цілях у разі високого ризику захворювання на менінгококовий менінгіт.
Оральне застосування міноцикліну не рекомендується для лікування менінгококових інфекцій.
Досвід клінічного застосування показує ефективність міноцикліну в лікуванні інфекцій Mycobacterium marinum, однак ці дані не підтверджені результатами контрольованих клінічних досліджень.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПрепарати групи тетрацикліну знижують протромбінову активність плазми крові, що може викликати необхідність зниження доз антикоагулянтів у пацієнтів, які перебувають на протизгортальній терапії.
У зв'язку з тим, що бактеріостатичні препарати впливають на бактерицидну дію пеніцилінів, слід уникати одночасного призначення препаратів груп пеніцилінів та тетрациклінів.
Абсорбція тетрациклінів порушується при одночасному прийомі з антацидами, що містять алюміній, кальцій, магній або залізо-вмісними препаратами, що може призвести до зниження ефективності антибіотикотерапії.
Виявлено випадки термінальної ниркової токсичності при одночасному прийомі метоксифрурану та препаратів групи тетрациклінів.
Одночасний прийом антибіотиків групи тетрациклінів та оральних контрацептивів може призвести до зниження ефективності контрацепції.
Слід уникати прийому ізотретиноїну безпосередньо перед, одночасно і безпосередньо після прийому міноцикліну, оскільки обидва препарати здатні викликати доброякісне підвищення внутрішньочерепного тиску.
Одночасний прийом препаратів групи тетрациклінів з алкалоїдами ріжків та їх похідними збільшує ризик розвитку ерготизму.
ПередозуванняСимптоми: найчастіше спостерігаються запаморочення, нудота та блювання.
Селективний антидот для міноцикліну на даний момент невідомий.
У разі передозування необхідно припинити прийом препарату, забезпечити симптоматичне лікування та підтримуючу терапію. Гемо- та перитонеальний діаліз виводять міноциклін у незначних кількостях
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антибіотик – тетрациклін.
Фармакодинаміка:
Напівсинтетичний антибіотик із групи тетрациклінів. Чинить бактеріостатичну дію на клітини чутливих штамів мікроорганізмів за рахунок оборотного інгібування синтезу білка на рівні 30S субодиниць рибосом. Має широкий спектр антибактеріальної активності.
Чутливість мікроорганізмів:
Аеробні грампозитивні:
Деякі з наведених мікроорганізмів показали резистентність до міноцикліну, тому перед застосуванням рекомендується провести лабораторні дослідження чутливості. Антибіотики групи тетрациклінів не рекомендуються для лікування стрептококових та стафілококових інфекцій, якщо не показана чутливість мікроорганізмів до міноцикліну.
• Bacillus anthracis • Listeria monocytogenes • Staphylococcus aureus • Streptococcus pneumoniae Аеробні грамнегативні:
• Bartonella bacilliformis • Brucella species • Calymmatobacterium granulomatis • Campylobacter fetus • Francisella tularensis • Haemophilus ducreyi • Vibrio cholerae • Yersinia pestis Для наведених нижче мікроорганізмів настійно рекомендується проведення досліджень чутливості до міноцикліну • ia coli • Haemophilus influenzae •
Klebsiella species • Neisseria gonorrhoeae* • Neisseria meningitidis * • Shigella species Додатково:
• Actinomyces species • Borrelia recurrentis • Chlamydia psittaci • Chlamydia trachomatis • Clostridium species • Entamoeba species • Fusobacterium nucleatum subspecies fusiforme • lidum subspecies pertenue • Ureaplasma urealyticum Фармакокінетика
:
Прийом їжі не істотно впливає на ступінь абсорбції міноцикліну. Міноциклін має високий рівень розчинності в ліпідах і низьку афінність щодо зв'язування Са2+. Швидко всмоктується із травного тракту пропорційно прийнятій дозі. Максимальна концентрація міноцикліну в плазмі крові (Сmax) після внутрішнього прийому 200 мг становить 3,5 мг/л і досягається (tmax) через 2-4 години.
Зв'язування з білками крові становить 75%, вплив різних захворювань цей параметр не досліджено.
Об'єм розподілу становить 0,7 л/кг. Міноциклін добре проникає в органи і тканини: через 30 – 45 хвилин після прийому внутрішньо виявляється в терапевтичних концентраціях у нирках, селезінці, тканинах ока, плевральній та асцитичній рідинах, синовіальному ексудаті, ексудаті гайморових та лобових пазух, у рідині. Добре проникає у спинномозкову рідину (20 – 25 % від рівня, що визначається у плазмі). Проходить через плаценту, проникає у материнське молоко.
При повторному введенні препарат може кумулювати. Накопичується в ретикуло-ендотеліальній системі та кістковій тканині. У кістках і зубах утворює нерозчинні комплекси із Са2+. Піддається кишково-печінковій рециркуляції, 30-60% прийнятої дози виводиться із кишковим вмістом; 30% виділяється нирками за 72 години (з них 20–30% – у незміненому вигляді), при тяжкій хронічній нирковій недостатності – лише 1–5%. Період напіввиведення (T1/2) міноцикліну дорівнює приблизно 16 годин.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаСпектр небажаних явищ, пов'язаних із прийомом міноцикліну, не відрізняється від інших тетрациклінів.
З боку травної системи: анорексія, нудота, блювання, діарея, диспепсія, стоматит, глосит, дисфагія, гіпоплазія зубної емалі, ентероколіт, псевдомембранозний коліт, панкреатит, запальні ураження (в т.ч. грибкові) та ротової порожнини та ротової порожнини , холестаз, збільшення вмісту «печінкових» ферментів, печінкова недостатність, у тому числі термінальна, гепатит, включаючи аутоімунний.
З боку сечостатевої системи: кандидозний вульвовагініт, інтерстиціальний нефрит, дозозалежне підвищення вмісту сечовини у плазмі.
З боку шкірних покривів: облисіння, вузлувата еритема, пігментація нігтів, свербіж шкіри, токсичний епідермальний некроз, васкуліт, макуло-папульозний та еритематозний висип, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, баланіт.
З боку дихальних шляхів: задишка, бронхоспазм, загострення астми, пневмонія.
З боку кістково-м'язової системи: артралгія, артрит, обмеження рухливості та набряки суглобів, зміна забарвлення кісткової тканини, біль у м'язах (міалгія).
Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротична едема, поліартралгія, анафілактичні реакції (в т.ч. шок), анафілактоїдна пурпура (Пурпура)
Шенлейна - Геноха), перикардит, загострення системного вовчаку, інфільтрація легень, що супроводжується еозинофілією.
З боку органів кровотворення: агранулоцитоз, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтроцитопенія, панцитопенія, еозинопенія, еозинофілія.
З боку центральної нервової системи: судоми, запаморочення, оніміння (в т.ч. кінцівок), загальмованість, вертиго, підвищення внутрішньочерепного тиску у дорослих, головний біль.
З боку органів чуття: шум у вухах та порушення слуху.
З боку обміну речовин: Щитовидна залоза: поодинокий випадок виникнення злоякісного новоутворення, зміна забарвлення (за результатами патоморфологічних досліджень), порушення функції.
Інші:
Зміна забарвлення ротової порожнини (мова, ясна, піднебіння), зміна забарвлення зубної емалі, лихоманка, забарвлення виділень (наприклад, поту).
особливі вказівкиПри тривалому застосуванні міноцикліну слід регулярно контролювати клітинний склад периферичної крові, проводити функціональні печінкові проби, визначати концентрацію азоту та сечовини у сироватці.
У разі застосування протизаплідних препаратів з естрогенами під час терапії міноцикліном слід застосовувати додаткові засоби контрацепції або їх комбінації.
Можливе хибне підвищення рівня катехоламінів у сечі під час їх визначення флуоресцентним методом.
При дослідженні біоптату щитовидної залози у пацієнтів, які тривалий час отримували тетрацикліни, слід враховувати можливість темно-коричневого фарбування тканини в мікропрепаратах.
На фоні прийому препарату і через 2-3 тижні після припинення лікування можливий розвиток діареї, спричиненої Clostridium dificile (псевдомембранозного коліту). У легких випадках достатньо відміни лікування та застосування йонообмінних смол (колестирамін, колестипол), у тяжких випадках показано відшкодування втрати рідини, електролітів та білка, призначення ванкоміцину, бацитрацину або метронідазолу. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишківника.
Щоб уникнути розвитку резистентності, застосовувати міноциклін слід лише відповідно до результатів дослідження чутливості патогенних мікроорганізмів. Якщо дослідження чутливості мікроорганізмів неможливе, слід брати до уваги епідеміологію та профіль чутливості мікроорганізмів у конкретному регіоні.
У разі венеричних захворювань, при підозрі на супутній сифіліс перед початком лікування необхідно провести дослідження методом мікроскопії в темному полі. Серологічну діагностику сироватки крові рекомендується проводити не рідше одного разу на чотири місяці.
Необхідна періодична лабораторна діагностика функцій організму, у тому числі гематопоетичної та ниркової функцій, а також стану печінки.
Алгоритми дії у разі деяких побічних ефектів:
У разі розвитку суперінфекції прийом міноцикліну необхідно припинити і призначити адекватну терапію.
У разі підвищення внутрішньочерепного тиску прийом міноцикліну слід припинити.
Діарея – розлад, що часто зустрічається, пов'язаний з прийомом антибіотиків. У разі виникнення діареї під час лікування міноцикліном необхідно терміново звернутися до лікаря.
Антибіотики групи тетрацикліну викликають підвищення чутливості до прямого сонячного та ультрафіолетового випромінювання. У разі виникнення еритем слід припинити прийом антибіотика.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами:
Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, у зв'язку з тим, що міноциклін має такий побічний ефект, як запаморочення (див. розділ «Побічна дія»).
Умови зберіганняУ захищеному від вологи та світла місці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі. Рекомендується запивати достатньою кількістю рідини (можна молоком) для зменшення ризику подразнення та виразки у стравоході.
Початкова доза препарату Мінолексин становить 200 мг (2 капсули по 100 мг або 4 капсули по 50 мг), надалі приймають по 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 капсули по 50 мг) кожні 12 годин (двічі на добу) .
Максимальна добова доза не повинна перевищувати 400 мг.
Інфекції сечостатевої системи та аногенітальної області, спричинені хламідіями та уреаплазмами: 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 капсули по 50 мг) кожні 12 годин протягом 7-10 днів.
Запальні захворювання органів малого тазу у жінок на гострій стадії: 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 капсули по 50 мг) кожні 12 годин, іноді у поєднанні з цефалоспоринами.
Первинний сифіліс у пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніцилінів: 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 капсули по 50 мг) двічі на добу протягом 10 – 15 днів.
Гонорея: 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 капсули по 50 мг) двічі на добу протягом 4-5 днів або одноразово 300 мг.
Неускладнені гонококові інфекції (за винятком уретритів та аноректальних інфекцій) у чоловіків: початкова доза – 200 мг (2 капсули по 100 мг або 4 капсули по 50 мг), підтримуюча – 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 капсули по 50 мг) кожні 12 годин протягом мінімум 4-х днів з подальшою мікробіологічною оцінкою одужання через 2-3 дні після припинення прийому препарату.
Неускладнений гонококовий уретрит у чоловіків: 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 капсули по 50 мг) кожні 12 годин протягом 5 днів.
Вугрі: 50 мг (1 капсула по 50 мг) на добу, тривалим курсом 6-12 тижнів.
На тлі прийому препарату через антианаболічний ефект, властивий препаратам групи тетрациклінів, може спостерігатися підвищення рівня сечовини в плазмі крові. У пацієнтів із нормальною функцією нирок це не вимагає відміни препарату. У пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок може спостерігатися розвиток азотемії, гіперфосфатемії та ацидозу. У цій ситуації необхідний контроль рівня сечовини та креатиніну в плазмі, і максимальна добова доза міноцикліну не повинна перевищувати 200 мг.
Фармакокінетика міноцикліну у пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 80 мл/хв) на даний момент вивчена недостатньо для того, щоб зробити висновок про необхідність корекції дози.
При порушеннях функції печінки препарат застосовувати з обережністю.
Дітям старше 8 років при інфекціях, спричинених чутливими до міноцикліну збудниками: початкова доза – 4 мг/кг, потім 2 мг/кг кожні 12 годин.
Дітям з масою понад 25 кг:
Початкова доза 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 капсули по 50 мг) Підтримуюча доза 50 мг (1 капсула по 50 мг) кожні 12 годин
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Минолексин капс 50мг 20 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
міноцикліну гідрохлорид дигідрат (у перерахунку на міноциклін) 50 мг;
допоміжні речовини:
целюлоза мікрокристалічна (73,5 мг/147,0 мг); 0 мг/14,0 мг), стеарат магнію (1,75 мг/3,5 мг), лактози моногідрат (до 175,0 мг/до 350,0 мг).
Капсули тверді желатинові: вода (13 – 16 %), барвник хіноліновий жовтий (0,5833 % – 0,75 %), барвник сонячний захід сонця жовтий (Е110) (0,0025 % – 0,0059 %), титану діоксид (0 9740% - 2,0%), желатин (до 100%).
Опис:
Тверді желатинові капсули №2 з корпусом та кришечкою жовтого кольору. Вміст капсул – порошок жовтого кольору.
Форма випуску:
Капсули 50 мг.
По 10 капсул в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої.
По 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
Протипоказання• Гіперчутливість до міноцикліну, тетрациклінів та інших компонентів препарату • Порфирія • Тяжка печінкова та ниркова недостатність • Лейкопенія • Вагітність • Грудне вигодовування • Системний червоний вовчак • Дитячий вік до 8 років (період розвитку зубів) • Одночасний прийом лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція
З обережністю:
Порушення функцій печінки та нирок, одночасне застосування з гепатотоксичними лікарськими препаратами.
Показання до застосуванняМіноцикліну гідрохлорид застосовується для лікування наступних захворювань за умови чутливості патогенних мікроорганізмів:
• Вугрова хвороба • Інфекції шкіри • Плямиста лихоманка, тифозна лихоманка, черевний тиф, лихоманка Ку (коксиєллез), рикетсіоз везиклезний фогранулема венерична • Орнітоз • Трахома (інфекційний кератокон'юктивіт) • Кон'юктивіт з включеннями (паратрахома) • Негонококовий уретрит, інфекції каналу шийки матки та заднього проходу у дорослих • Циклічна лихоманка • Шанкроїд • Чума • Туляремія • Холера • Бруцелез • Бруцелез ( тропічна гранульома, невенеричний сифіліс) • Лістерріоз • Сибірка • Ангіна Венсана • Актиномікоз
У разі гострого кишкового амебіазу допускається застосування міноцикліну як доповнення до амебіцидних препаратів.
При тяжкій формі вугрового висипу міноциклін може застосовуватися як додаткова терапія.
Оральне застосування міноцикліну показано при безсимптомному носійстві Neisseria meningitidis для ерадикації менінгококів з носоглотки.
Для запобігання виникненню резистентності застосування міноцикліну рекомендується відповідно до результатів лабораторних досліджень, включаючи серотипування та визначення чутливості збудників. З цієї ж причини не рекомендується використання міноцикліну в профілактичних цілях у разі високого ризику захворювання на менінгококовий менінгіт.
Оральне застосування міноцикліну не рекомендується для лікування менінгококових інфекцій.
Досвід клінічного застосування показує ефективність міноцикліну в лікуванні інфекцій Mycobacterium marinum, однак ці дані не підтверджені результатами контрольованих клінічних досліджень.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПрепарати групи тетрацикліну знижують протромбінову активність плазми крові, що може викликати необхідність зниження доз антикоагулянтів у пацієнтів, які перебувають на протизгортальній терапії.
У зв'язку з тим, що бактеріостатичні препарати впливають на бактерицидну дію пеніцилінів, слід уникати одночасного призначення препаратів груп пеніцилінів та тетрациклінів.
Абсорбція тетрациклінів порушується при одночасному прийомі з антацидами, що містять алюміній, кальцій, магній або залізо-вмісними препаратами, що може призвести до зниження ефективності антибіотикотерапії.
Виявлено випадки термінальної ниркової токсичності при одночасному прийомі метоксифрурану та препаратів групи тетрациклінів.
Одночасний прийом антибіотиків групи тетрациклінів та оральних контрацептивів може призвести до зниження ефективності контрацепції.
Слід уникати прийому ізотретиноїну безпосередньо перед, одночасно і безпосередньо після прийому міноцикліну, оскільки обидва препарати здатні викликати доброякісне підвищення внутрішньочерепного тиску.
Одночасний прийом препаратів групи тетрациклінів з алкалоїдами ріжків та їх похідними збільшує ризик розвитку ерготизму.
ПередозуванняСимптоми: найчастіше спостерігаються запаморочення, нудота та блювання.
Селективний антидот для міноцикліну на даний момент невідомий.
У разі передозування необхідно припинити прийом препарату, забезпечити симптоматичне лікування та підтримуючу терапію. Гемо- та перитонеальний діаліз виводять міноциклін у незначних кількостях
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антибіотик – тетрациклін.
Фармакодинаміка:
Напівсинтетичний антибіотик із групи тетрациклінів. Чинить бактеріостатичну дію на клітини чутливих штамів мікроорганізмів за рахунок оборотного інгібування синтезу білка на рівні 30S субодиниць рибосом. Має широкий спектр антибактеріальної активності.
Чутливість мікроорганізмів:
Аеробні грампозитивні:
Деякі з наведених мікроорганізмів показали резистентність до міноцикліну, тому перед застосуванням рекомендується провести лабораторні дослідження чутливості. Антибіотики групи тетрациклінів не рекомендуються для лікування стрептококових та стафілококових інфекцій, якщо не показана чутливість мікроорганізмів до міноцикліну.
• Bacillus anthracis • Listeria monocytogenes • Staphylococcus aureus • Streptococcus pneumoniae Аеробні грамнегативні:
• Bartonella bacilliformis • Brucella species • Calymmatobacterium granulomatis • Campylobacter fetus • Francisella tularensis • Haemophilus ducreyi • Vibrio cholerae • Yersinia pestis Для наведених нижче мікроорганізмів настійно рекомендується проведення досліджень чутливості до міноцикліну • ia coli • Haemophilus influenzae •
Klebsiella species • Neisseria gonorrhoeae* • Neisseria meningitidis * • Shigella species Додатково:
• Actinomyces species • Borrelia recurrentis • Chlamydia psittaci • Chlamydia trachomatis • Clostridium species • Entamoeba species • Fusobacterium nucleatum subspecies fusiforme • lidum subspecies pertenue • Ureaplasma urealyticum Фармакокінетика
:
Прийом їжі не істотно впливає на ступінь абсорбції міноцикліну. Міноциклін має високий рівень розчинності в ліпідах і низьку афінність щодо зв'язування Са2+. Швидко всмоктується із травного тракту пропорційно прийнятій дозі. Максимальна концентрація міноцикліну в плазмі крові (Сmax) після внутрішнього прийому 200 мг становить 3,5 мг/л і досягається (tmax) через 2-4 години.
Зв'язування з білками крові становить 75%, вплив різних захворювань цей параметр не досліджено.
Об'єм розподілу становить 0,7 л/кг. Міноциклін добре проникає в органи і тканини: через 30 – 45 хвилин після прийому внутрішньо виявляється в терапевтичних концентраціях у нирках, селезінці, тканинах ока, плевральній та асцитичній рідинах, синовіальному ексудаті, ексудаті гайморових та лобових пазух, у рідині. Добре проникає у спинномозкову рідину (20 – 25 % від рівня, що визначається у плазмі). Проходить через плаценту, проникає у материнське молоко.
При повторному введенні препарат може кумулювати. Накопичується в ретикуло-ендотеліальній системі та кістковій тканині. У кістках і зубах утворює нерозчинні комплекси із Са2+. Піддається кишково-печінковій рециркуляції, 30-60% прийнятої дози виводиться із кишковим вмістом; 30% виділяється нирками за 72 години (з них 20–30% – у незміненому вигляді), при тяжкій хронічній нирковій недостатності – лише 1–5%. Період напіввиведення (T1/2) міноцикліну дорівнює приблизно 16 годин.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаСпектр небажаних явищ, пов'язаних із прийомом міноцикліну, не відрізняється від інших тетрациклінів.
З боку травної системи: анорексія, нудота, блювання, діарея, диспепсія, стоматит, глосит, дисфагія, гіпоплазія зубної емалі, ентероколіт, псевдомембранозний коліт, панкреатит, запальні ураження (в т.ч. грибкові) та ротової порожнини та ротової порожнини , холестаз, збільшення вмісту «печінкових» ферментів, печінкова недостатність, у тому числі термінальна, гепатит, включаючи аутоімунний.
З боку сечостатевої системи: кандидозний вульвовагініт, інтерстиціальний нефрит, дозозалежне підвищення вмісту сечовини у плазмі.
З боку шкірних покривів: облисіння, вузлувата еритема, пігментація нігтів, свербіж шкіри, токсичний епідермальний некроз, васкуліт, макуло-папульозний та еритематозний висип, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, баланіт.
З боку дихальних шляхів: задишка, бронхоспазм, загострення астми, пневмонія.
З боку кістково-м'язової системи: артралгія, артрит, обмеження рухливості та набряки суглобів, зміна забарвлення кісткової тканини, біль у м'язах (міалгія).
Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротична едема, поліартралгія, анафілактичні реакції (в т.ч. шок), анафілактоїдна пурпура (Пурпура)
Шенлейна - Геноха), перикардит, загострення системного вовчаку, інфільтрація легень, що супроводжується еозинофілією.
З боку органів кровотворення: агранулоцитоз, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтроцитопенія, панцитопенія, еозинопенія, еозинофілія.
З боку центральної нервової системи: судоми, запаморочення, оніміння (в т.ч. кінцівок), загальмованість, вертиго, підвищення внутрішньочерепного тиску у дорослих, головний біль.
З боку органів чуття: шум у вухах та порушення слуху.
З боку обміну речовин: Щитовидна залоза: поодинокий випадок виникнення злоякісного новоутворення, зміна забарвлення (за результатами патоморфологічних досліджень), порушення функції.
Інші:
Зміна забарвлення ротової порожнини (мова, ясна, піднебіння), зміна забарвлення зубної емалі, лихоманка, забарвлення виділень (наприклад, поту).
особливі вказівкиПри тривалому застосуванні міноцикліну слід регулярно контролювати клітинний склад периферичної крові, проводити функціональні печінкові проби, визначати концентрацію азоту та сечовини у сироватці.
У разі застосування протизаплідних препаратів з естрогенами під час терапії міноцикліном слід застосовувати додаткові засоби контрацепції або їх комбінації.
Можливе хибне підвищення рівня катехоламінів у сечі під час їх визначення флуоресцентним методом.
При дослідженні біоптату щитовидної залози у пацієнтів, які тривалий час отримували тетрацикліни, слід враховувати можливість темно-коричневого фарбування тканини в мікропрепаратах.
На фоні прийому препарату і через 2-3 тижні після припинення лікування можливий розвиток діареї, спричиненої Clostridium dificile (псевдомембранозного коліту). У легких випадках достатньо відміни лікування та застосування йонообмінних смол (колестирамін, колестипол), у тяжких випадках показано відшкодування втрати рідини, електролітів та білка, призначення ванкоміцину, бацитрацину або метронідазолу. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишківника.
Щоб уникнути розвитку резистентності, застосовувати міноциклін слід лише відповідно до результатів дослідження чутливості патогенних мікроорганізмів. Якщо дослідження чутливості мікроорганізмів неможливе, слід брати до уваги епідеміологію та профіль чутливості мікроорганізмів у конкретному регіоні.
У разі венеричних захворювань, при підозрі на супутній сифіліс перед початком лікування необхідно провести дослідження методом мікроскопії в темному полі. Серологічну діагностику сироватки крові рекомендується проводити не рідше одного разу на чотири місяці.
Необхідна періодична лабораторна діагностика функцій організму, у тому числі гематопоетичної та ниркової функцій, а також стану печінки.
Алгоритми дії у разі деяких побічних ефектів:
У разі розвитку суперінфекції прийом міноцикліну необхідно припинити і призначити адекватну терапію.
У разі підвищення внутрішньочерепного тиску прийом міноцикліну слід припинити.
Діарея – розлад, що часто зустрічається, пов'язаний з прийомом антибіотиків. У разі виникнення діареї під час лікування міноцикліном необхідно терміново звернутися до лікаря.
Антибіотики групи тетрацикліну викликають підвищення чутливості до прямого сонячного та ультрафіолетового випромінювання. У разі виникнення еритем слід припинити прийом антибіотика.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами:
Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, у зв'язку з тим, що міноциклін має такий побічний ефект, як запаморочення (див. розділ «Побічна дія»).
Умови зберіганняУ захищеному від вологи та світла місці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі. Рекомендується запивати достатньою кількістю рідини (можна молоком) для зменшення ризику подразнення та виразки у стравоході.
Початкова доза препарату Мінолексин становить 200 мг (2 капсули по 100 мг або 4 капсули по 50 мг), надалі приймають по 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 капсули по 50 мг) кожні 12 годин (двічі на добу) .
Максимальна добова доза не повинна перевищувати 400 мг.
Інфекції сечостатевої системи та аногенітальної області, спричинені хламідіями та уреаплазмами: 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 капсули по 50 мг) кожні 12 годин протягом 7-10 днів.
Запальні захворювання органів малого тазу у жінок на гострій стадії: 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 капсули по 50 мг) кожні 12 годин, іноді у поєднанні з цефалоспоринами.
Первинний сифіліс у пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніцилінів: 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 капсули по 50 мг) двічі на добу протягом 10 – 15 днів.
Гонорея: 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 капсули по 50 мг) двічі на добу протягом 4-5 днів або одноразово 300 мг.
Неускладнені гонококові інфекції (за винятком уретритів та аноректальних інфекцій) у чоловіків: початкова доза – 200 мг (2 капсули по 100 мг або 4 капсули по 50 мг), підтримуюча – 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 капсули по 50 мг) кожні 12 годин протягом мінімум 4-х днів з подальшою мікробіологічною оцінкою одужання через 2-3 дні після припинення прийому препарату.
Неускладнений гонококовий уретрит у чоловіків: 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 капсули по 50 мг) кожні 12 годин протягом 5 днів.
Вугрі: 50 мг (1 капсула по 50 мг) на добу, тривалим курсом 6-12 тижнів.
На тлі прийому препарату через антианаболічний ефект, властивий препаратам групи тетрациклінів, може спостерігатися підвищення рівня сечовини в плазмі крові. У пацієнтів із нормальною функцією нирок це не вимагає відміни препарату. У пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок може спостерігатися розвиток азотемії, гіперфосфатемії та ацидозу. У цій ситуації необхідний контроль рівня сечовини та креатиніну в плазмі, і максимальна добова доза міноцикліну не повинна перевищувати 200 мг.
Фармакокінетика міноцикліну у пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 80 мл/хв) на даний момент вивчена недостатньо для того, щоб зробити висновок про необхідність корекції дози.
При порушеннях функції печінки препарат застосовувати з обережністю.
Дітям старше 8 років при інфекціях, спричинених чутливими до міноцикліну збудниками: початкова доза – 4 мг/кг, потім 2 мг/кг кожні 12 годин.
Дітям з масою понад 25 кг:
Початкова доза 100 мг (1 капсула по 100 мг або 2 капсули по 50 мг) Підтримуюча доза 50 мг (1 капсула по 50 мг) кожні 12 годин
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Минолексин капс 50мг 20 шт производится компанией АВВА РУС. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Минолексин капс 50мг 20 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Минолексин капс 50мг 20 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Минолексин капс 100мг 20 шт Минолексин капс 100мг 20 шт.
Пока нет комментариев