Каталог товаров

Милурит таб 300 мг 30 шт

( 22 )
Бренд: ЭГИС РУС
Наличие уточняйте
292,00 грн
254,00 грн
-13.01 %
+
  • Производитель:
    ЭГИС РУС
Способы доставки
Способы оплаты
Описание
Милурит таб 300 мг 30 шт - протиподагричний засіб, який інгібує ксантиноксидазу і зменшує концентрацію сечової кислоти, запобігаючи відкладенню її кристалів в тканинах. Швидко всмоктується з ЖКТ, максимальна концентрація в плазмі крові реєструється приблизно через 1,5 години після прийому. Добре поглинається тканинами, але майже не зв'язується з білками плазми. Більшість добової дози виводиться нирками у формі оксипуринолу, який має тривалий період напіввиведення. У пацієнтів з порушеною функцією нирок необхідно знижувати дозу. У пацієнтів похилого віку зміни фармакокінетичних властивостей малоймовірні.

Милурит таб 300 мг 30 шт инструкция

Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: алопуринол 300 мг;

Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна (тип PH 101) 52 мг, натрію карбоксиметилкрохмаль (тип А) 20 мг, желатин 12 мг, магнію стеарат 3 мг, кремнію діоксид.

Опис:
Круглі плоскі таблетки білого або сірувато-білого кольору, з фаскою, з ризиком на одній і з гравіюванням Е 352 з іншого боку, без або майже без запаху.

Форма випуску:
Пігулки, 300 мг. По 30 таблеток у флаконі з коричневого скла з ПЕ кришкою з контролем першого розтину та амортизатором гармошкою. 1 флакон у картонній пачці разом із інструкцією з медичного застосування.

ПротипоказанняГіперчутливість до алопуринолу або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату;
Печінкова недостатність, хронічна ниркова недостатність (стадія азотемії), гострий напад подагри, дитячий вік до 3-х років (з урахуванням твердої лікарської форми) Вагітність та період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування у період вагітності та грудного вигодовування»);
Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу таблеток входить лактози моногідрат – тільки для таблеток 100 мг. З обережністю

:
Порушення функції печінки, гіпотиреоз, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, первинний гемохроматоз, одночасний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або діуретиків, дитячий вік (до 15 років призначають тільки під час цитостатичної терапії лейкозів та ін. порушень), літній вік, порушення функції нирок (порушення функції нирок може призводити до затримки препарату та його метаболітів в організмі з подальшим подовженням Т1/2 цих сполук із плазми крові).
Дозування300 мг
Показання до застосуванняДорослі:
• Усі види гіперурикемії, які неможливо контролювати дієтою, у тому числі вторинна гіперурикемія різного походження, та клінічні ускладнення гіперурикемії, зокрема виражена подагра, уратова нефропатія, а також розчинення та попередження утворення кристалів сечової кислоти (ниркових каменів);
• Лікування рецидивуючих, змішаних кристалів кальцію оксалату, що супроводжуються гіперурикемією, якщо вживання різних рідин, дотримання дієти та подібні заходи не мають ефекту.

Діти та підлітки:
• Вторинна гіперурикемія різного походження;
• Викликана сечовою кислотою нефропатія при лікуванні лейкозу;
• Природжена ферментна недостатність, синдром Лєша-Ніхана (повна або часткова недостатність гіпоксантин-гуанін-фосфорибозил-трансферази) та недостатність аденін-фосфорибозил-трансферази.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами6-меркаптопурин та азатіоприн:
Азатіоприн метаболізується з утворенням 6-меркаптопурину, який інактивується ферментом ксантиноксидазою. У випадках, коли терапія 6-меркаптопурином або азатіоприном поєднується з алопуринолом, пацієнтам слід призначати лише одну чверть від звичайної дози 6-меркаптопурину або азатіоприну, оскільки пригнічення активності ксантиноксидази збільшує тривалість дії цих сполук. Якщо дозу цих препаратів не знизити, їх концентрації в сироватці крові можуть досягти токсичного рівня.

Відарабін (аденіна арабінозід):
У присутності алопуринолу період напіввиведення відарабіну збільшується. При одночасному застосуванні цих препаратів необхідно дотримуватись особливої ​​настороженості щодо посилених токсичних ефектів терапії.

Саліцилати та урикозуричні засоби:
Основним активним метаболітом алопуринолу є оксипуринол, який виводиться нирками аналогічно до солей сечової кислоти. Отже, лікарські препарати з урикозуричною активністю, такі як пробенецид або високі дози саліцилатів, можуть посилювати виведення оксипуринолу. У свою чергу посилене виведення оксипуринолу супроводжується зменшенням терапевтичної активності алопуринолу, проте значимість цього виду взаємодії необхідно оцінювати індивідуально в кожному випадку.

Хлорпропамід:
При одночасному застосуванні алопуринолу та хлорпропаміду у пацієнтів з порушеною функцією нирок збільшується ризик розвитку тривалої гіпоглікемії, оскільки на етапі канальцевої екскреції алопуринол та хлорпропамід конкурують між собою.

Антикоагулянти похідні кумарину:
При одночасному застосуванні з алопуринолом спостерігалося посилення ефектів варфарину та інших антикоагулянтів похідних кумарину. У зв'язку з цим необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів, які отримують супутню терапію цими препаратами.

Фенітоїн:
Алопуринол здатний пригнічувати окислення фенітоїну в печінці, проте клінічна значимість цієї взаємодії не встановлена.

Теофілін:
Відомо, що алопуринол пригнічує метаболізм теофіліну. Подібну взаємодію можна пояснити участю ксантиноксидази у процесі біотрансформації теофіліну в організмі людини. Концентрацію теофіліну в сироватці крові необхідно контролювати на початку супутньої терапії алопуринолом, а також зі збільшенням дози останнього.

Ампіцилін та амоксицилін:
У пацієнтів, які одночасно отримували ампіцилін або амоксицилін та алопуринол, реєструвалася підвищена частота розвитку реакцій з боку шкіри, порівняно з пацієнтами, які не отримували подібну супутню терапію. Причину цього виду лікарської взаємодії не встановлено. Тим не менш, пацієнтам, які отримують алопуринол, замість ампіциліну та амоксициліну рекомендується призначати інші антибактеріальні препарати.

Цитотоксичні лікарські засоби (циклофосфамід, доксорубіцин, блеоміцин, прокарбазин, мехлоретамін):
При одночасному застосуванні алопуринолу з цитостатичними препаратами (такими як циклофосфамід, доксорубіцин, блеоміцин, прокарбазин, алкіл галогеніди), дискразії крові розвиваються більш часто, ніж при застосуванні цих лікарських засобів окремо. Слід регулярно проводити підрахунок кількості кров'яних клітин.

Циклоспорин:
Згідно з деякими повідомленнями, концентрація циклоспорину в плазмі може збільшуватися на тлі супутньої терапії алопуринолом. При одночасному застосуванні цих препаратів необхідно враховувати можливість посилення токсичності циклоспорину.

Алюмінію гідроксид:
При одночасному застосуванні алопуринолу з алюмінію гідроксидом ефект алопуринолу може знизитися. Між прийомом обох препаратів необхідно зробити перерву принаймні о 3 годині.

Діданозин:
У здорових добровольців і пацієнтів, інфікованих вірусом імунодефіциту людини, які отримують диданозин, на тлі супутньої терапії алопуринолом (300 мг на добу) спостерігалося збільшення Сmах (максимальна концентрація препарату в плазмі крові) та AUC (площа під кривою концентрація-час) диданозину рази. Період напіввиведення диданозину у своїй не змінювався. Як правило, одночасне застосування цих лікарських засобів не рекомендується. Якщо супутня терапія неминуча, може знадобитися зниження дози диданозину та ретельне спостереження за станом пацієнта.

Інгібітори АПФ:
Одночасне застосування іАПФ з алопуринолом супроводжується підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, таким чином ці препарати слід комбінувати з обережністю. Повідомлялося про підвищений ризик гіперчутливості, коли алопуринол застосовувався з інгібіторами АПФ, особливо при нирковій недостатності. При сумісному застосуванні алопуринолу з каптоприлом може збільшитися ризик розвитку реакцій з боку шкіри, особливо у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю.

Діуретики:
Повідомлялося про взаємодію між алопуринолом та фуросемідом, що призводило до підвищення рівня уратів у сироватці та концентрації оксипуринолу в плазмі крові. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазид, може підвищити ризик розвитку побічних ефектів гіперчутливості, пов'язаних з алопуринолом, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок.
ПередозуванняОписано випадок прийому внутрішньо алопуринолу в дозі до 22,5 г без небажаних явищ. Симптоми передозування, нудота, блювання, діарея та запаморочення спостерігалися у пацієнта, який прийняв 20 г алопуринолу. Тяжке передозування алопуринолу може призвести до значного пригнічення активності ксантиноксидази. Сам собою цей ефект не повинен супроводжуватися небажаними реакціями. Виняток становить вплив на супутню терапію, особливо на лікування 6-меркаптопурином та (або) азатіоприном. Специфічний антидот алопуринолу невідомий

.
Адекватна гідратація, що підтримує оптимальний діурез, сприяє виведенню алопуринолу та його похідних із сечею. За наявності клінічних показань виконується гемодіаліз.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протиподагричний засіб - ксантиноксидази інгібітор
КОД ATX: М04АА01

Фармакодинаміка:
Алопуринол є структурним аналогом гіпоксантину. Алопуринол, а також його основний активний метаболіт - оксипуринол, що інгібують ксантиноксидазу - фермент, що забезпечує перетворення гіпоксантину на ксантин, та ксантину на сечову кислоту. Алопуринол зменшує концентрацію сечової кислоти як у сироватці крові, так і в сечі. Тим самим він запобігає відкладенню кристалів сечової кислоти в тканинах та (або) сприяє їх розчиненню. Крім пригнічення катаболізму пуринів у деяких (але не у всіх) пацієнтів з гіперурикемією, велика кількість ксантину та гіпоксантину стає доступною для повторного утворення пуринових основ, що призводить до пригнічення біосинтезу пуринів de novo за механізмом зворотного зв'язку, що опосередковано пригніченням ферменту гіпоксантин-гуанін. -трансферази.

Фармакокінетика:
Всмоктування:
Алопуринол активний при пероральному застосуванні. Він швидко всмоктується із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). За даними фармакокінетичних досліджень, алопуринол визначається в крові вже через 30-60 хвилин після прийому. Біодоступність алопуринолу варіює від 67% до 90%. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові (ТСmах) зазвичай реєструється приблизно через 1,5 години після прийому. Потім концентрація алопуринолу швидко знижується. Через 6 годин після прийому в плазмі визначається лише слідова концентрація препарату. Максимальна концентрація (Сmах) активного метаболіту - оксипуринола зазвичай реєструється через 3-5 годин після перорального прийому алопуринолу. Концентрація оксипуринолу в плазмі знижується значно повільніше.

Розподіл:
Алопуринол майже не зв'язується з білками плазми, тому зміни ступеня зв'язування з білками не повинні значно впливати на кліренс препарату. Об'єм розподілу (Vd) алопуринолу, що здається, становить приблизно 1,6 літра/кг, що говорить про досить виражене поглинання препарату тканинами. Концентрація алопуринолу в різних тканинах людини не вивчена, проте цілком ймовірно, що алопуринол і оксипуринол у максимальній концентрації накопичуються в печінці та слизовій оболонці кишечника, де реєструється висока активність ксантиноксидази.

Біотрансформація:
Під дією ксантиноксидази та альдегідоксидази алопуринол метаболізується з утворенням оксипуринолу. Оксипурінол пригнічує активність ксантиноксидази. Проте, оксипуринол - менш потужний інгібітор ксантиноксидази, проти аллопуринолом, проте його період напіввиведення (Т1/2) значно більше. Завдяки цим властивостям після прийому разової добової дози алопуринолу ефективне пригнічення активності ксантиноксидази підтримується протягом 24 годин. У пацієнтів з нормальною функцією нирок концентрація оксипуринолу в плазмі повільно збільшується аж до досягнення рівноважної концентрації. Після прийому алопуринолу в дозі 300 мг на добу концентрація алопуринолу в плазмі крові, як правило, становить 5-10 мг/л. До інших метаболітів алопуринолу відносяться алопуринол-рибозид і оксипуринол-7-рибозид.

Виведення:
Приблизно 20% прийнятого per os алопуринолу виводиться через кишечник у незміненому вигляді. Близько 10% добової дози екскретуються клубочковим апаратом нирки у вигляді незміненого алопуринолу. Ще 70% добової дози алопуринолу виводиться нирками у формі оксипуринолу. Оксипуринол виводиться нирками у незміненому вигляді, проте у зв'язку з канальцевою реабсорбцією він має тривалий T1/2. Т1/2 алопуринолу становить 1-2 години, тоді як Т1/2 оксипуринолу варіює від 13 до 30 годин. Такі значні відмінності, ймовірно, пов'язані з відмінностями у структурі досліджень та/або кліренсі креатиніну (КК) у пацієнтів.

Пацієнти з порушеною функцією нирок:
У пацієнтів з порушеною функцією нирок виведення алопуринолу та оксипуринолу може значно сповільнюватися, що при тривалій терапії призводить до зростання концентрації цих сполук у плазмі крові. У пацієнтів з порушеною функцією нирок та КК 10-20 мл/хв після тривалої терапії алопуринолом у дозі 300 мг на добу концентрація оксипуринолу в плазмі досягала орієнтовно 30 мг/л. Така концентрація оксипуринолу може визначатися у пацієнтів із нормальною функцією нирок на фоні терапії алопуринолом у дозі 600 мг на добу. Отже, при лікуванні пацієнтів із порушенням функції нирок дозу алопуринолу необхідно знижувати.

Літні пацієнти:
У пацієнтів похилого віку значні зміни фармакокінетичних властивостей алопуринолу малоймовірні. Виняток становлять пацієнти із супутньою патологією нирок (див. розділ Фармакокінетика у пацієнтів із порушеною функцією нирок).
Вагітність та годування груддюВ даний час даних з безпеки терапії алопуринолом у період вагітності недостатньо, хоча цей
препарат широко застосовувався протягом довгих років без явних несприятливих наслідків. Вагітним жінкам не слід приймати препарат Мілурит, за винятком тих випадків, коли не існує менш небезпечного альтернативного лікування та захворювання становить більший ризик для матері та плода, ніж прийом препарату.

Період грудного вигодовування:
Алопуринол та його метаболіт оксипуринол виділяються у грудне молоко людини. Препарат Мілурит не рекомендується приймати в період грудного вигодовування. У жінок, які приймають алопуринол у дозі 300 мг/добу, концентрація алопуринолу та оксипуринолу у грудному молоці досягала, відповідно, 1,4 мг/л та 53,7 мг/л. Тим не менш, відомостей про вплив алопуринолу та його метаболітів на немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, відсутні.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаДля алопуринолу відсутня сучасна клінічна документація, на підставі якої можна визначити частоту небажаних реакцій. Частота небажаних реакцій може варіювати в залежності від дози і від того, чи застосовувався препарат як монотерапія або комбінація з іншими препаратами.

Класифікація частоти розвитку побічних ефектів ґрунтується на приблизній оцінці, для більшості побічних ефектів відсутні дані для визначення частоти їх розвитку.

Для класифікації небажаних реакцій використовується наступний узгоджений підхід: дуже часті (>1/10), часті (від >1/100 до <1/10), нечасті (від >1/1000 до <1/100), рідкісні (від > 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідкісні (<1/10 000), частота невідома (неможливо визначити, виходячи з доступних даних).

Побічні дії алопуринолу, виявлені в післяреєстраційному періоді, виявляються рідко або дуже рідко. У загальній популяції пацієнтів побічні дії, пов'язані з прийомом алопуринолу, здебільшого мають легкий характер. Частота народження вище при порушеннях функції нирок і (або) печінки.

Інфекції та паразитарні захворювання: дуже рідкісні: фурункульоз.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідкісні: агранулоцитоз, апластична анемія, тромбоцитопенія, гранулоцитоз, лейкопенія, лейкоцитоз, еозинофілія та аплазія, що стосується лише еритроцитів; дуже рідко надходили повідомлення про тромбоцитопенію, агранулоцитоз і апластичні анемії, особливо у осіб з порушеннями функції нирок та/або печінки, що наголошує на необхідності прояву особливої ​​обережності у цих груп пацієнтів.

Порушення з боку імунної системи: нечасті реакції гіперчутливості; тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи шкірні реакції з відшаруванням епідермісу, лихоманкою, лімфаденопатією, артралгією та (або) еозинофілією (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН)) (див. розділ «Порушення з боку підшкірних тканин»). Супутній васкуліт або реакції з боку тканини можуть мати різні прояви, включаючи гепатит, ураження нирок, гострий холангіт, ксантинові конкременти і, в окремих випадках, судоми. Крім того, дуже рідко спостерігався розвиток анафілактичного шоку. При розвитку тяжких небажаних реакцій терапію алопуринолом необхідно негайно припинити та не відновлювати. Кортикостероїди можуть бути корисними при лікуванні реакцій гіперчутливості з боку шкіри. Генералізовані реакції гіперчутливості розвивалися у хворих з порушеною функцією нирок та (або) печінки. Такі випадки іноді мали летальний кінець; дуже рідкісні: ангіоімунобластна Т-клітинна лімфома. Ангіоімунобластну Т-клітинну лімфому дуже рідко діагностували після біопсії лімфовузлів з приводу генералізованої лімфаденопатії. Ангіомунобластна лімфаденопатія носить оборотний характер і регресує після припинення терапії алопуринолом. Ангіоімунобластну Т-клітинну лімфому дуже рідко діагностували після біопсії лімфовузлів з приводу генералізованої лімфаденопатії. Ангіомунобластна лімфаденопатія носить оборотний характер і регресує після припинення терапії алопуринолом. Ангіоімунобластну Т-клітинну лімфому дуже рідко діагностували після біопсії лімфовузлів з приводу генералізованої лімфаденопатії. Ангіомунобластна лімфаденопатія носить оборотний характер і регресує після припинення терапії алопуринолом.

Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідкісні: цукровий діабет, гіперліпідемія.

Порушення психіки: дуже поодинокі: депресія.

Порушення нервової системи: дуже рідкісні: кома, параліч, атаксія, периферична нейропатія, парестезії, сонливість, головний біль, дисгевзія.

Порушення органу зору: дуже рідкісні: катаракта, порушення зору, макулопатія.

Порушення з боку органу слуху та лабіринтні розлади: дуже рідкісні: запаморочення (вертиго).

Порушення серця: дуже рідкісні: стенокардія, брадикардія.

Порушення судин: дуже рідкісні: підвищення артеріального тиску.

Порушення шлунково-кишкового тракту: нечасті: блювання, нудота, діарея. У раніше проведених клінічних дослідженнях спостерігали нудоту та блювоту, проте пізніші спостереження підтвердили, що ці реакції не є клінічно значущою проблемою і їх можна уникнути, призначаючи алопуринол після їди; дуже рідкісні: криваве блювання, стеаторея, стоматит, зміни частоти дефекації та характеру випорожнень; частота невідома; біль в животі.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті: безсимптомне збільшення активності печінкових ферментів (підвищена активність лужної фосфатази та трансаміназ у сироватці крові); рідкісні: гепатит (включаючи некротичну та гранулематозну форми).

Порушення функції печінки можуть розвиватися без явних ознак генералізованої гіперчутливості.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часті: висипання; рідкісні: тяжкі реакції з боку шкіри: ССД та ТЕН. Реакції з боку шкіри є найчастішим видом реакцій, вони можуть розвинутися будь-якої миті часу під час лікування. Вони можуть являти собою сверблячий, макулопапульозний, іноді лускатий або пурпурозний висип, в окремих випадках ексфоліативні ураження, такі як синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (ССД/ТЕН). Найбільший ризик розвитку ССД та ТЕН чи інших серйозних реакцій гіперчутливості відзначається протягом перших тижнів застосування алопуринолу. Найкращі результати лікування таких реакцій досягаються при ранній постановці діагнозу та негайному припиненні застосування всіх підозрюваних лікарських засобів. У разі розвитку такої реакції препарат Мілуріт слід негайно відмінити. При поверненні в нормальний стан після реакцій слабкого ступеня тяжкості застосування алопуринолу може бути відновлено в низькій дозі (такої як 50 мг на добу), яку можна поступово збільшити. Було показано, що аллель HLA-B*5801 пов'язаний із ризиком розвитку залежного від алопуринолу синдрому гіперчутливості та ССД/ТЕН. Якщо реакція з боку шкіри виникає повторно, застосування алопуринолу слід негайно і остаточно припинити з огляду на можливість розвитку більш тяжкої гіперчутливості (див. підрозділ «Порушення з боку імунної системи»). Якщо наявність ССД/ТЕН або інших серйозних реакцій гіперчутливості не може бути виключено, НЕ СЛІД відновлювати застосування алопуринолу внаслідок можливості розвитку тяжкої або навіть летальної реакції. Основою для прийняття рішення є наявність клінічного діагнозу ССД/ТЕН. Якщо такі реакції розвиваються будь-якої миті часу під час лікування, застосування алопуринолу необхідно негайно і остаточно припинити; дуже рідкісні: ангіоневротичний набряк, локальна медикаментозна висипка, алопеція, знебарвлення волосся. Згідно з наявними відомостями, на тлі терапії алопуринолом ангіоневротичний набряк розвивався ізольовано, а також у поєднанні із симптомами генералізованої реакції гіперчутливості.

Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідкісні: міалгія.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідкісні: сечокам'яна хвороба; дуже рідкісні: гематурія, азотемія.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози: дуже рідкісні: чоловіче безпліддя, еректильна дисфункція, гінекомастія.

Загальні розлади та порушення у місці введення препарату: дуже рідкісні: набряк, загальне нездужання, астенія, лихоманка. Згідно з наявними відомостями, на фоні терапії алопуринолом лихоманка розвивалася як ізольовано, так і в поєднанні з симптомами генералізованої реакції гіперчутливості (див. «Порушення з боку імунної системи»).

Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: часті: підвищення рівня тиреотропного гормону (ТТГ). Підвищення рівня ТТГ, що спостерігалося у відповідних дослідженнях, не впливало на рівень Т4 і не вказувало на субклінічний гіпотиреоз.

Повідомлення про можливі побічні реакції:
Надання даних про передбачувані побічні реакції препарату є дуже важливим моментом, що дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/корисність лікарського засобу. Медичним працівникам слід надавати інформацію про будь-які передбачувані несприятливі реакції за вказаними в кінці інструкції контактами, а також через національну систему збору інформації.
особливі вказівкиСиндром лікарської гіперчутливості ССД і ТЕН (синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз):
Маніфестація реакцій гіперчутливості до алопуринолу може бути різною, включаючи макулопапульозну екзантему, синдром лікарської гіперчутливості [DRESS] та ССД/ТЕН. Ці реакції є клінічним діагнозом і їх клінічні прояви є основою для прийняття відповідних рішень. Терапію препаратом Мілурит слід негайно припинити при появі висипу на шкірі або інших проявів реакції гіперчутливості. Не можна відновлювати терапію у пацієнтів із синдромом гіперчутливості ССД/ТЕН. Глюкокортикостероїди можуть застосовуватись для лікування шкірних реакцій при гіперчутливості.

Алель HLA-B*5801:
Було встановлено, що присутність алелі HLA-B*5801 пов'язана з розвитком синдрому гіперчутливості до алопуринолу та ССД/ТЕН. Частота присутності алелі HLA-B*5801 різна в різних етнічних групах і може досягати 20% у популяції китайців народності Хань, 8-15% у тайців, близько 12% у корейців та 1-2% у японців та європейців. Слід розглянути доцільність проведення скринінгу алелі HLA-B*5801 перед початком лікування алопуринолом у підгруп пацієнтів з відомим високим поширенням алелі HLA-B*5801. Хронічні захворювання нирок можуть додатково підвищити ризик у таких пацієнтів. Якщо можливість генотипування у пацієнтів китайців народності Хань, тайців чи корейців відсутня, то алопуринол слід призначати тільки, якщо користь лікування перевищує можливий підвищений ризик. Застосування генотипування для прийняття рішень щодо терапії алопуринолом в інших групах пацієнтів не досліджувалося. Якщо відомо, що пацієнт є носієм алелі HLA-B*5801 (особливо у китайців народності Хань, тайців, корейців) не слід розпочинати терапію алопуринолом, за винятком випадків, коли відсутні інші можливі адекватні варіанти лікування.

Слід дуже уважно стежити за розвитком синдрому гіперчутливості та ССД/ТЕН і пацієнти повинні бути поінформовані про необхідність негайного скасування лікування при першій появі таких симптомів.

ССД/ТЕН може розвинутись і у пацієнтів, у яких відсутній аллель HLA-B*5801, незалежно від їхнього етнічного походження.

Хронічна ниркова недостатність:
Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю при одночасному застосуванні сечогінних засобів, особливо тіазидних діуретиків, можуть наражатися на підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості, у тому числі ССД/ТЕН, пов'язаних з алопуринолом. Потрібна особлива настороженість щодо ознак синдрому гіперчутливості або ССД/ТЕН, і пацієнти повинні бути поінформовані про необхідність негайного та остаточного припинення лікування алопуринолом при першій появі симптомів.

Порушення функції печінки або нирок:
У пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок слід застосовувати знижені дози алопуринолу. У пацієнтів, які отримують лікування з приводу артеріальної гіпертонії або серцевої недостатності, наприклад, за допомогою сечогінних засобів або інгібіторів АПФ, може спостерігатися деяке зниження функції нирок. У таких пацієнтів алопуринол слід застосовувати з обережністю.

Безсимптомна гіперурикемія:
Алопуринол показаний не завжди гіперурикемії, що протікає без клінічних проявів. У таких випадках поліпшення стану пацієнтів може бути досягнуто завдяки змінам дієти та споживання рідини поряд з усуненням основної причини гіперурикемії.

Гострий напад подагри:
Не слід починати застосування алопуринолу до повного усунення гострого нападу подагри, оскільки цим можна спровокувати додаткове загострення захворювання. Аналогічно терапії урикозуричними засобами, початок лікування препаратом Мілурит також може спровокувати гострий напад подагри. Щоб уникнути цього ускладнення, рекомендується проводити профілактичну терапію нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) або колхіцином протягом щонайменше одного місяця до призначення алопуринолу. Детальні відомості про рекомендовані дози, застереження та запобіжні заходи можна знайти у відповідній літературі. Якщо гострий напад подагри розвивається на тлі терапії алопуринолом, то прийом препарату слід продовжити у тій же дозі, а для лікування нападу необхідно призначити відповідний нестероїдний протизапальний засіб.

Азатіоприн або 6-меркаптопурин:
Алопуринол не слід призначати пацієнтам, які отримують лікування азатіоприном або 6-меркаптопурином, якщо доза цих препаратів не знижена до 25% від початкової дози.

Депонування ксантину:
У випадках, коли утворення сечової кислоти значно посилено (наприклад, злоякісна пухлинна патологія та відповідна протипухлинна терапія, синдром Льоша-Найхана), абсолютна концентрація ксантину в сечі в поодиноких випадках може істотно збільшитися, що сприяє депонуванню ксантину. Імовірність депонування ксантину в тканинах можна звести до мінімуму завдяки адекватній гідратації, що забезпечує оптимальне розведення сечі.

Вплив на конкременти з сечової кислоти:
Адекватна терапія алопуринолом може призводити до розчинення великих конкрементів із сечової кислоти, що знаходяться в ниркових баліях, з віддаленою ймовірністю їх потрапляння в сечоводи. При лікуванні подагричного ураження нирок і уратного каміння добовий об'єм сечі, що виділяється, повинен становити не менше 2 літрів, і значення pH сечі повинно знаходитися в діапазоні 6,4-6,8.

Гемохроматоз:
Основний ефект алопуринолу при лікуванні подагри полягає у придушенні активності ферменту ксантиноксидази. Ксантиноксидаза може брати участь у зменшенні вмісту та виведенні заліза, що депонується у печінці. Дослідження, що демонструють безпеку терапії алопуринолом у популяції хворих на гемохроматоз, відсутні. Пацієнтам з гемохроматозом, а також їхнім кровним родичам алопуринол слід призначати з обережністю.

Порушення функції щитовидної залози:
Підвищені значення ТТГ (тиреотропного гормону) (>5,5 мкМЕ/мл) спостерігалися у пацієнтів, які отримували алопуринол протягом тривалого часу (5,8%) у рамках тривалого відкритого додаткового клінічного дослідження. Слід бути обережними при застосуванні алопуринолу у пацієнтів з порушеннями функції щитовидної залози.

Лактоза:
Кожна таблетка препарату Мілуріт 100 мг містить 50 мг лактози. Отже, препарат Мілурит у дозі 100 мг не повинні приймати пацієнти з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами:
На тлі терапії алопуринолом спостерігався розвиток таких небажаних реакцій, як сонливість, запаморочення (вертиго) та атаксія. Ці небажані явища можуть вплинути на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Пацієнти, які приймають препарат Мілурит® таблетки, не повинні керувати транспортними засобами та механізмами доти, доки вони не будуть впевнені в тому, що алопуринол не впливає на відповідні здібності.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат слід приймати один раз на день після їди, запиваючи великою кількістю води. Він переноситься добре, особливо після їди. Якщо добова доза перевищує 300 мг або є небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту, то дозу необхідно ділити на кілька прийомів. За допомогою ризику таблетки можна поділити на дві однакові дози. Для того, щоб зменшити ризик розвитку побічних ефектів, рекомендується використовувати алопуринол у початковій дозі 100 мг один раз на день

.

Якщо цієї дози недостатньо для того, щоб належним чином знизити концентрацію сечової кислоти у сироватці крові, то добову дозу можна поступово збільшувати.

Слід виявляти особливу обережність у разі порушення функції нирок. Рекомендована доза препарату становить:
100-200 мг на добу при легкому перебігу захворювання;
300-600 мг на добу при середньотяжкому перебігу;
700-900 мг на добу при тяжкому перебігу.

Якщо при розрахунку дози виходити з маси тіла пацієнта, то доза алопуринолу повинна становити від 2 до 10 мг/кг/добу.

Діти та підлітки:
Рекомендована доза для дітей та підлітків до 15 років: 10-20 мг/кг/добу. Для низьких доз використовуються таблетки 100 мг, які за допомогою ризиків можна розділити на дві однакові дози по 50 мг. Добова доза не повинна перевищувати 400 мг на три прийоми на день. Алопуринол рідко застосовується у педіатричній практиці. Виняток становлять злоякісні онкологічні захворювання (особливо лейкози) та деякі ферментативні порушення (наприклад, синдром Льоша-Найхана).

Літні пацієнти:
Оскільки спеціальні дані щодо застосування алопуринолу у популяції людей похилого віку відсутні, для лікування таких пацієнтів слід використовувати препарат у мінімальній дозі, що забезпечує достатнє зниження концентрації сечової кислоти у сироватці крові. Особливу увагу необхідно приділити рекомендаціям щодо добору дози препарату для пацієнтів з порушеною нирковою функцією (див. розділ Особливі вказівки).

Пацієнти з порушенням функції нирок:
Оскільки алопуринол та його метаболіти виводяться з організму нирками, порушення функції нирок може призводити до затримки препарату та його метаболітів в організмі з подальшим подовженням періоду напіввиведення цих сполук із плазми крові.

Наступна схема може бути орієнтиром для корекції дози при недостатності функції нирок:
Кліренс креатиніну >20 мл/хв: нормальна доза;
Кліренс креатиніну 10-20 мл/хв: 100-200 мг/добу;
Кліренс креатиніну <10 мл/хв: 100 мг/добу або подовження інтервалів дозування;
При тяжкій нирковій недостатності рекомендується застосовувати алопуринол у дозі нижче 100 мг на добу або використовувати разові дози по 100 мг з інтервалом більше одного дня. Якщо умови дозволяють контролювати концентрацію оксипуринолу в плазмі крові, то дозу алопуринолу слід підібрати таким чином, щоб рівень оксипуринолу в плазмі був нижчий за 100 мкмоль/л (15,2 мг/л). Алопуринол та його похідні видаляються з організму за допомогою гемодіалізу. Якщо сеанси гемодіалізу проводяться 2-3 рази на тиждень, то доцільно визначити необхідність переходу на альтернативний режим терапії – прийом 300-400 мг алопуринолу відразу після завершення сеансу гемодіалізу (між сеансами гемодіалізу препарат не приймається). У пацієнтів з порушеннями функції нирок комбінування алопуринолу з тіазидними діуретиками слід проводити з винятковою обережністю. Алопуринол слід призначати у найнижчих ефективних дозах при ретельному моніторуванні функції нирок (див. розділ Взаємодія з іншими препаратами). Пацієнти з порушенням функції печінки:
При порушеній функції печінки дозу препарату слід зменшити. На ранньому етапі терапії рекомендується моніторинг лабораторних показників функції печінки.

Стани, що супроводжуються посиленням обміну солей сечової кислоти (наприклад, пухлинні захворювання, синдром Лєша-Найхана):
Перед початком терапії цитотоксичними препаратами рекомендується корекцію існуючої гіперурикемії та (або) гіперурикозурії за допомогою алопуринолу. Велике значення має адекватна гідратація, що сприяє підтримці оптимального діурезу, а також олужнення сечі, завдяки якому збільшується розчинність сечової кислоти та її солей. Доза алопуринолу повинна бути близькою до нижньої межі рекомендованого діапазону доз. Якщо порушення функції нирок обумовлено розвитком гострої сечокислої нефропатії або іншої ниркової патології, лікування слід продовжувати відповідно до рекомендацій, поданих у розділі «Порушення функції нирок». Описані заходи можуть зменшити ризик накопичення ксантину та сечової кислоти, що ускладнює перебіг хвороби.

Рекомендації щодо моніторингу:
Для корекції дози препарату необхідно з оптимальними інтервалами оцінювати концентрацію солей сечової кислоти у сироватці крові, а також рівень сечової кислоти та уратів сечі.

Рекомендації щодо підбору дози при реакціях з боку шкіри:
У разі появи реакцій з боку шкіри застосування алопуринолу необхідно негайно припинити. При поверненні до нормального стану після реакцій слабкого ступеня тяжкості застосування алопуринолу може бути відновлено в низькій дозі (такої як 50 мг на добу) після ретельного обліку ризиків. Після цього дозу можна поступово збільшити при спостереженні за появою реакцій з боку шкіри та інших небажаних можливих явищ. Якщо висип з'являється знову, застосування алопуринолу слід припинити остаточно з огляду на можливість появи більш тяжких реакцій гіперчутливості.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу тему

Інформація щодо даного товару


Товар Милурит таб 300 мг 30 шт производится компанией ЭГИС РУС. Само производство расположено в стране Венгрия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Милурит таб 300 мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Милурит таб 300 мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Аллопуринол авексима таб 100 мг 50 шт Аллопуринол авексима таб 100 мг 50 шт, Аллопуринол авексима таб 300 мг 30 шт Аллопуринол авексима таб 300 мг 30 шт, Аллопуринол таб 100мг 50 шт озон Аллопуринол таб 100мг 50 шт озон, Аллопуринол таб 100мг 50 шт органика Аллопуринол таб 100мг 50 шт органика, Аллопуринол таб 300мг 30 шт Аллопуринол таб 300мг 30 шт, Аллопуринол таб 300мг 30 шт озон Аллопуринол таб 300мг 30 шт озон, Аллопуринол таб 300мг 30 шт органика Аллопуринол таб 300мг 30 шт органика, Милурит таб 100 мг 50 шт Милурит таб 100 мг 50 шт.

(21677)
Отзывы
Григорій
06.02.2023, 20:18
Єдиний серед алопуринолів, який допоміг уникнути загострення.
Написать отзыв
Имя*
Email
Введите комментарий*