Микофенолат-Тева капс 250мг 100 шт
Топ продаж
Суперцена
Микофенолат-Тева капс 250мг 100 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
У 1 капсулі міститься: мікофенолату мофетил 250,0 мг.
Допоміжні речовини:
Крохмаль прежелатинізований 30,0 мг, повідон 7,0 мг, кроскармелоза натрію 10,0 мг, стеарат магнію 3,0 мг.
Желатинова капсула:
- Кришка (індигокармін (Е132) 0,011 мг, титану діоксид (Е171) 0,671 мг, желатин до 30,4 мг).
- Корпус (барвник заліза оксид червоний (E172) 0,169 мг, барвник заліза оксид жовтий (E172) 0,068 мг, діоксид титану (E171) 0,608 мг, желатин до 45,6 мг).
- Чорнило (шелак 24-27%, барвник заліза оксид чорний (E172) 24-28%, н-бутиловий спирт** 1-3%, вода очищена** 15-18%, пропіленгліколь 3-7%, етанол безводний * * 23-25%, аміак водний концентрований** 1-2%, ізопропіловий спирт** 1-3%, калію гідроксид 0,05-0,1%).
**н-бутиловий спирт, вода очищена, безводний етанол, аміак водний концентрований і ізопропіловий спирт випаровуються в процесі нанесення написів на капсули і на поверхні капсул не залишаються.
Опис:
Тверді желатинові капсули № 1 з непрозорими кришкою світло-блакитного кольору та корпусом кремового кольору, на кришці чорним чорнилом нанесено «М», на корпусі - «250».
Вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору.
Форма випуску:
Капсули 250 мг.
По 10 капсул у блістери з алюмінієвої фольги/ПВХ/ПВДХ.
10 блістерів з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.
Протипоказання- Підвищена індивідуальна чутливість до ММФ, МФК та інших компонентів препарату;
— дефіцит гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази (рідкісне генетичне захворювання, обумовлене спадковим дефіцитом гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази – синдроми Лєша-Найєна та Келлі-Зігміллера);
- Одночасний прийом з азатіоприном (обидва препарати пригнічують кістковий мозок, їх одночасний прийом не вивчався);
- Діти з площею поверхні тіла <1,25 м2 (приблизний дитячий вік до 12 років);
- вагітність (застосування мікофенолату мофетилу протипоказане під час вагітності внаслідок його мутагенного та тератогенного потенціалу);
- жінки дітородного віку, які не використовують високоефективні методи контрацепції;
- Період грудного вигодовування.
З обережністю:
- захворювання шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення;
- одночасне застосування з такролімусом, сиролімусом, з лікарськими засобами, що впливають на кишково-печінкову рециркуляцію.
Дозування250 мг
Показання до застосуванняПрепарат застосовують у вигляді комбінованої терапії з циклоспорином та кортикостероїдами.
Дорослі та діти з площею поверхні тіла >1,25 м2 (приблизний дитячий вік старше 12 років):
- профілактика гострого відторгнення трансплантату у хворих після алогенної пересадки нирки.
Дорослі:
- профілактика гострого відторгнення трансплантату у хворих після алогенної пересадки серця;
- профілактика гострого відторгнення трансплантату у хворих після алогенної пересадки печінки.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиАцикловір:
При одночасному застосуванні ММФ та ацикловіру спостерігалися вищі концентрації МФКГ та ацикловіру в плазмі, ніж при застосуванні кожного препарату окремо. Оскільки плазмові концентрації МФКГ, як і ацикловіру, підвищуються при нирковій недостатності, є ймовірність, що ці два препарати конкурують щодо канальцевої секреції, що може призвести до подальшого підвищення концентрації обох лікарських засобів.
Антациди та інгібітори протонного насоса (ІСН):
При сумісному застосуванні ММФ з антацидами (алюмінію та магнію гідроксид) та з інгібіторами протонного насосу (лансопразол та пантопразол) спостерігалося зниження концентрації МФК. Однак значної різниці між частотами відторгнення трансплантату у пацієнтів, які приймають ММФ одночасно з препаратами ІСН і без таких, була відсутня. Даний висновок теоретично поширюється і на антациди, так як при їх прийомі одночасно з ММФ концентрація МФК знижується набагато меншою мірою, ніж при одночасному прийомі ММФ з ІСН.
Колестирамін:
Після застосування разової дози ММФ 1,5 г у здорових добровольців, які попередньо приймали по 4 г колестираміну 3 рази на добу протягом 4 днів, спостерігалося зменшення AUCМФК на 40%. Необхідно бути обережними при одночасному застосуванні ММФ та препаратів, що впливають на печінково-кишкову рециркуляцію (див. розділ «Особливі вказівки»).
Циклоспорин:
ММФ не впливає на фармакокінетику циклоспорину. Однак циклоспорин впливає на печінково-кишкову рециркуляцію МФК, що може призвести до збільшення AUCМФК приблизно на 30% при припиненні прийому циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирок, які отримують ММФ та циклоспорин (порівняно з пацієнтами, які отримують сиролімус або белатацепт з аналогічними дозами). Навпаки, при переході пацієнтів з терапії циклоспорином на терапію імуносупресантами, які не впливають на печінково-кишкову рециркуляцію МФК, слід очікувати на зміну експозиції МФК.
Телмісартан:
Одночасне застосування ММФ призводить до зменшення концентрації МФК приблизно на 30%. Телмісартан впливає на виведення МФК шляхом збільшення експресії гамма рецептора, що активується пероксисомними проліфераторами, що, у свою чергу, збільшує експресію та активність гена UGT1А9. Не було виявлено клінічних проявів лікарської взаємодії при порівнянні частоти відторгнення трансплантату та профілів небажаних явищ у пацієнтів, які отримують ММФ з або без супутньої терапії телмісартаном.
Ганцикловір:
За результатами дослідження з одноразовим пероральним прийомом рекомендованих доз ММФ і внутрішньовенним введенням ганцикловіру з урахуванням відомого впливу ниркової недостатності на фармакокінетику ММФ (див. розділи «Фармакокінетика в особливих клінічних випадках» і «Особливі вказівки») і ганцикловіру препаратів (конкурують у процесі канальцевої секреції) призведе до підвищення концентрацій МФКГ та ганцикловіру. Суттєвої зміни фармакокінетики МФК не очікується, тож коригувати дозу ММФ не потрібно. Якщо ММФ та ганцикловір (або його проліки, наприклад, валганцикловір) застосовують у хворих з нирковою недостатністю, необхідно ретельно спостерігати хворих.
Пероральні контрацептиви:
У дослідженні за участю 18 жінок з псоріазом при одночасному прийомі протягом 3 менструальних циклів ММФ (1 г 2 рази на добу) з комбінованими пероральними контрацептивами, що містять етинілестрадіол (0,02-0,04 мг) та левоноргестрел (0,05-0 ,2 мг), дезогестрел (0,15 мг) або гестоден (0,05-0,1 мг), не було виявлено клінічно значущої дії ММФ на концентрації прогестерону, лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). Таким чином, ММФ не впливав на придушення овуляції під дією пероральних контрацептивів. Фармакокінетика пероральних контрацептивів не змінювалася клінічно значним ступенем при спільному застосуванні з ММФ.
Однак під час прийому ММФ додатково до пероральних контрацептивів необхідно використовувати інші методи контрацепції (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
Такролімус:
При одночасному застосуванні не виявлено впливу на AUC та максимальну концентрацію (Сmaх) МФК у пацієнтів після пересадки печінки та нирок. У пацієнтів після трансплантації нирок застосування ММФ не впливало на концентрацію такролімусу. У хворих із стабільним печінковим трансплантатом AUC такролімусу після багаторазового прийому ММФ у дозі 1,5 г 2 рази на добу зростала приблизно на 20%.
Сіролімус:
У пацієнтів після трансплантації нирок одночасний прийом ММФ та циклоспорину призводив до зменшення експозиції МФК на 30-50% порівняно з пацієнтами, які отримують комбінацію сиролімусу та ММФ.
Рифампіцин:
Після корекції дози відмічено зменшення експозиції МФК на 70% (AUC0-12) у пацієнтів після одномоментної трансплантації серця та легень, рекомендується контроль експозиції МФК та корекція дози МФФ для підтримки клінічного ефекту при сумісному застосуванні.
Антибіотики, що призводять до загибелі бактерій, що продукують бета-глюкуронідазу в кишечнику (наприклад, антибіотики з групи аміноглікозидів, цефалоспоринів, фторхінолонів і пеніцилінів), можуть порушувати печінково-кишкову рециркуляцію МФКГ/МФК, що, МФК.
Доступна інформація про наступні антибіотики.
Ципрофлоксацин або амоксицилін у комбінації з клавулановою кислотою:
У пацієнтів після трансплантації нирок у дні після перорального прийому ципрофлоксацину або амоксициліну в комбінації з клавулановою кислотою спостерігається зниження мінімальної концентрації МФК на 54%. При продовженні антибактеріальної терапії цей ефект знижується, а після припинення терапії – зникає. Клінічне значення цього явища невідоме, оскільки зміна мінімальної концентрації може неадекватно відбивати зміну сумарної експозиції МФК.
Норфлоксацин та метронідазол:
Застосування норфлоксацину в комбінації з метронідазолом знижує AUC0-48 МФК на 30% після одноразового прийому ММФ. При окремому застосуванні одного з цих антибіотиків такого впливу на системну експозицію МФК немає.
Триметоприм/сульфаметоксазол:
При комбінованому застосуванні з триметопримом/сульфаметоксазолом вплив на системну експозицію МФК (AUC, Сmах) не спостерігався.
Інші взаємодії:
При одночасному застосуванні пробенециду та ММФ мавпами спостерігалося збільшення AUC МФКГ у плазмі у 3 рази. Таким чином, інші лікарські засоби, що піддаються канальцевій секреції, можуть конкурувати з МФКГ, що призводить до збільшення концентрації МФКГ або іншого препарату в плазмі, який також піддається канальцевій секреції.
Севеламер:
Одночасне застосування севеламеру та МФК у дорослих та дітей знижувало Сmax та AUC0-12 МФК на 30% та 25%, відповідно. Севеламер та інші фосфат-зв'язувальні препарати, що не містять кальцій, повинні застосовуватися через 2 години після прийому ММФ, щоб зменшити вплив на всмоктування МФК.
Живі ослаблені вакцини:
Не повинні вводитись пацієнтам у стані імунодепресії. Антитілоутворення у відповідь інші вакцини може бути знижено (див. розділ «Особливі вказівки»).
ПередозуванняДані про передозування ММФ були отримані у клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні. Небажані явища, що розвивалися при передозуванні, збігалися з відомим профілем безпеки ММФ.
Очікується, що передозування ММФ супроводжуватиметься надмірною імуносупресією, підвищеною сприйнятливістю до інфекцій та пригніченням функції кісткового мозку.
При розвитку нейтропенії
прийом ММФ повинен бути припинений або знижена його доза.
МФК не можна видалити з організму методом гемодіалізу. Однак при високих концентраціях МФКГ у плазмі (понад 100 мкг/мл) невеликі його кількості виводяться.
Препарати, що зв'язують жовчні кислоти, наприклад, колестірамін, можуть сприяти усуненню МФК з організму, збільшуючи його екскрецію.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Імунодепресивний засіб.
Код АТХ: L04АА06
Фармакодинаміка:
Імунодепресант, інгібітор інозинмонофосфатдегідрогенази Мікофенолату мофетил (ММФ) являє собою 2-морфоліноетиловий ефір мікофенолової кислоти (МФК).
МФК – потужний селективний неконкурентний та оборотний інгібітор інозинмонофосфатдегідрогенази (ІМФДГ), який пригнічує синтез гуанозинових нуклеотидів de novo. Механізм, шляхом якого МФК пригнічує ферментну активність ІМФДГ, мабуть, пов'язаний з тим, що МФК структурно імітує як кофактор нікотинаміддинуклеотидфосфату, так і молекулу води, що каталізує. Це перешкоджає окисленню ІМФ у ксантозо-5-монофосфаті - найважливіший етап біосинтезу гуанозинових нуклеотидів de novo. МФК має більш виражену цитостатичну дію на лімфоцити, ніж на інші клітини, оскільки проліферація Т- і В-лімфоцитів дуже залежить від синтезу пуринів de novo, тоді як клітини інших типів можуть переходити на обхідні шляхи метаболізму.
Ефективність:
У клінічних дослідженнях з профілактики відторгнення після пересадки нирки, серця та печінки мікофенолату мофетил застосовували у комбінації з наступними препаратами: імуноглобуліном антитимоцитарним, ортоклоном ОКТ-З (мишачі моноклональні антитіла), циклоспорином та глюкокортико.
Профілактика відторгнення трансплантатів.
Дорослі:
Безпека та ефективність ММФ у комбінації з глюкокортикостероїдами та циклоспорином оцінювалися у хворих після трансплантації нирки, серця та печінки.
Діти:
Безпека, фармакокінетика та ефективність ММФ у комбінації з глюкокортикостероїдами та циклоспорином у дітей після трансплантації нирки оцінювалися у дослідженні за участю 100 дітей віком від 3 місяців до 18 років.
Трансплантація нирки.
Дорослі:
У комбінації з глюкокортикостероїдами та циклоспорином ММФ статистично достовірно знижує частоту розвитку неефективності терапії в перші 6 місяців після трансплантації та гістологічно доведеного відторгнення в ході терапії, у дозі 2 г/добу знижує кумулятивну частоту загибелі транспланту. Однак у дозі 3 г на день збільшує частоту передчасного вибуття з дослідження з будь-якої причини.
Діти:
У дітей після трансплантації нирки у всіх вікових групах прийом ММФ (порошок для приготування суспензії) здійснювався у дозах 600 мг/м2 двічі на день (до 1 г двічі на день).
Загальна частота випадків гістологічно доведеного відторгнення до 6 місяця посттрансплантаційного періоду була порівнянна зі значеннями даного показника у дорослих і була подібною до різних вікових груп. Сумарна частота загибелі трансплантату (5%) та летальності (2%) за 12 місяців після трансплантації була порівнянна зі значеннями, що спостерігалися у дорослих, які перенесли трансплантацію нирки.
Трансплантація серця.
Відторгнення:
Відмінностей у частоті гістологічно доведеного відторгнення, що призвело до порушення гемодинаміки, у групах ММФ та азатіоприну не було.
Виживання:
За показником летальності та повторних трансплантацій при пересадці серця ММФ перевершує азатіоприн.
Трансплантація печінки:
ММФ у комбінації з глюкокортикостероїдами та циклоспорином більш ефективно, ніж азатіоприн, запобігав гострому відторгненню та забезпечував таку ж виживання, як азатіоприн.
Доклінічні дані з безпеки:
У дозах, що у 2-3 рази перевищують терапевтичні при пересадці нирки та в 1,3-2 рази - порівняно з таким у пацієнтів після пересадки серця, ММФ не стимулював утворення пухлин і не впливав на фертильність самців щурів.
Два тести на генотоксичність вказали на те, що в дозах, що мають серйозний токсичний ефект, ММФ потенційно здатний викликати хромосомну нестабільність.
В інших тестах на генотоксичність наявність у препарату мутагенної активності не було виявлено.
В експериментах з фертильності та репродуктивності самок щурів пероральний прийом препарату викликав вади розвитку (у тому числі анофтальмію, агнатію та гідроцефалію) у першому поколінні потомства без будь-якої токсичної дії на матір. У наступних поколіннях потомства впливу фертильність і репродуктивність не зазначалося.
У дослідженнях тератогенності у щурів відзначалася резорбція плодів та вроджені вади розвитку у потомства (включаючи анофтальмію, агнатію та гідроцефалію у щурів та вади розвитку серцево-судинної системи, нирок, ектопія серця та нирок, діафрагмальні та пупкові грижі у потомства кролик на матір.
У токсикологічних дослідженнях ММФ на тваринах основні ураження локалізовувалися в кровотворних і лімфоїдних органах і виникали при такому рівні системної експозиції препарату, який еквівалентний або менший за рівень експозиції при прийомі клінічної дози 2 г на добу, рекомендованої хворим після пересадки нирки. Профіль неклінічної токсичності ММФ збігається з небажаними явищами, зазначеними в клінічних дослідженнях у людини, які дозволили отримати дані з безпеки, більш значущі для популяції пацієнтів (див. розділ «Побічна дія»).
Фармакокінетика:
Фармакокінетичні характеристики ММФ вивчалися у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки, серця та печінки. Загалом, у хворих після пересадки нирки та серця фармакокінетичний профіль МФК однаковий. У ранньому посттрансплантаційному періоді у пацієнтів, які перенесли пересадку печінки та отримують ММФ у дозі 1,5 г, концентрації МФК такі ж, як у хворих після пересадки нирки, які отримують ММФ у дозі 1 г. Всмоктування
:
Після перорального прийому відбувається швидке та повне всмоктування та повний пресистемний метаболізм ММФ з утворенням активного метаболіту – МФК. Біодоступність ММФ при пероральному прийомі, відповідно до величини площі під кривою «концентрація - час» (AUCМФК), становить, в середньому, 94% від такої при внутрішньовенному введенні. Після перорального прийому концентрації ММФ у плазмі не визначаються (нижче за поріг визначення – 0,4 мкг/мл).
У ранньому посттрансплантаційному періоді (до 40 днів після пересадки нирки, серця або печінки) середні величини AUCМФК були приблизно на 30% нижче, а максимальні концентрації - приблизно на 40% нижче, ніж у пізньому посттрансплантаційному періоді (3-6 місяців після пересадки). Їда не впливає на ступінь всмоктування ММФ (AUCМФК) при його застосуванні по 1,5 г двічі на добу у хворих після трансплантації нирки. Однак, максимальна концентрація МФК при прийомі препарату під час їжі знижується на 40%.
Розподіл:
Як правило, приблизно через 6-12 годин після прийому препарату спостерігається вторинне підвищення концентрації МФК у плазмі, що свідчить про печінково-кишкову рециркуляцію препарату. При одночасному застосуванні колестираміну AUCМФК знижується приблизно на 40%, що свідчить про переривання печінково-кишкової рециркуляції.
У клінічно значущих концентраціях МФК на 97% пов'язують із альбуміном плазми.
Метаболізм:
МФК метаболізується переважно під дією глюкуронілтрансферази (ізоформа гена UGT1A9) з утворенням фармакологічно неактивного фенольного глюкуроніду МФК (МФКГ). In vivo МФКГ назад перетворюється на вільну МФК в ході печінково-кишкової рециркуляції з утворенням ацилглюкуроніду, який має фармакологічну активність і, можливо, є причиною деяких побічних ефектів МФК (діарея, лейкопенія). Після перорального прийому радіоактивно міченого ММФ 93% отриманої дози виводиться з сечею, а 6% - з калом
.
Більшість (близько 87%) введеної дози виводиться із сечею у вигляді МФКГ. Незначні кількості препарату (<1% дози) виводяться із сечею у вигляді МФК.
Клінічно обумовлені концентрації МФК та МФКГ не видаляються шляхом гемодіалізу. Однак при більш високих концентраціях МФКГ (100 мкг/мл), деяка його частина може бути видалена. Секвестранти жовчних кислот типу колестираміну знижують AUCМФК, перериваючи печінково-кишкову рециркуляцію.
Розподіл МФК залежить від кількох транспортерів: транспортний поліпептид органічних аніонів (ТПОА) та білок, асоційований з множинною лікарською стійкістю-2 (БАМЛУ-2). Ізоформи ТПОА, БАМЛ-2, а також білок резистентності раку молочної залози (БРРМ) є транспортерами, асоційованими з екскрецією глюкуроніду через жовч. Білок множинної лікарської резистентності-1 також може брати участь у перенесенні МФК, але його участь обмежена процесом всмоктування. МФК та його метаболіти потенційно можуть вступати в реакцію з транспортерами органічних аніонів у нирках.
Вагітність та годування груддюЗастосування препарату
Мікофенолат-Тева протипоказане під час вагітності та у жінок дітородного потенціалу, які не використовують високоефективних методів контрацепції.
Перед початком терапії пацієнтів з репродуктивним потенціалом, як чоловіків, так і жінок, необхідно проінформувати про підвищений ризик смерті плода та вроджені вади розвитку; слід провести консультацію про заходи запобігання вагітності та її планування.
Перед початком терапії препаратом Мікофенолат-Тева у пацієнток дітородного потенціалу має бути отриманий негативний результат двох тестів на вагітність при використанні методу аналізу сироватки або сечі з чутливістю не менше ніж 25 мМЕ/мл; другий тест повинен бути проведений через 8-10 днів після першого тесту та безпосередньо до початку прийому препарату Мікофенолат-Тева.
Повторні тести на вагітність слід проводити під час стандартних візитів наступного спостереження. Результати всіх тестів на вагітність необхідно обговорити із пацієнткою. Пацієнтки повинні бути проінформовані, що у разі настання вагітності їм необхідно негайно проконсультуватися з лікарем.
Внаслідок мутагенного та тератогенного потенціалу препарату Мікофенолат-Тева жінки дітородного потенціалу повинні використовувати два надійні методи контрацепції одночасно (оскільки потенційно можливе зниження концентрації гормонів при пероральному прийомі контрацептивних препаратів на фоні терапії препаратом Мікофенолат-Тева), включаючи щонайменше один високоефективний терапії, під час терапії та протягом шести тижнів після припинення терапії препаратом Мікофенолат-Тева, якщо утримання від статевого життя неможливе.
Чоловікам, які ведуть активне статеве життя, рекомендується використовувати презервативи під час лікування і протягом як мінімум 90 днів після припинення лікування.
Використовувати презервативи повинні як чоловіки з нормальною репродуктивною функцією, так і чоловіки після вазектомії, оскільки ризики, пов'язані з передачею насіннєвої рідини, також застосовуються до чоловіків, які перенесли вазектомію. Крім того, жінкам-партнеркам пацієнтів-чоловіків рекомендується використовувати високоефективні методи контрацепції під час лікування та протягом 90 днів після прийому останньої дози препарату Мікофенолат-Тева.
При постреєстраційному застосуванні у дітей пацієнток, які отримували лікування ММФ у комбінації з іншими імуносупресантами під час вагітності, були виявлені вроджені вади розвитку, включаючи численні вади розвитку.
Найчастіше відзначалися такі вади розвитку:
- вади розвитку особи, такі як розщеплена губа, розщеплене небо, мікрогнатія та гіпертелоризм очних ямок;
- аномалії розвитку вуха (наприклад, аномалія форми або відсутність зовнішнього/середнього вуха) та ока (наприклад, колобома, мікрофтальм);
- вади розвитку пальців (наприклад, полідактилія, синдактилія, брахідактилія);
- аномалії серця, такі як: дефект міжпередсердної та міжшлуночкової перегородок;
- вади розвитку стравоходу (наприклад, атрезія стравоходу);
- вади розвитку нервової системи (такі як незарощення дужок хребців).
У медичній літературі повідомлялося про вади розвитку у 23-27% живонароджених дітей, які зазнали впливу мікофенолату мофетилу під час внутрішньоутробного розвитку. Для порівняння, ризик вад розвитку у живонароджених дітей становить приблизно 2% у загальній популяції та приблизно 4-5% у пацієнтів, які перенесли трансплантацію солідних органів, які отримують лікування іншими імуносупресантами крім мікофенолату мофетилу.
У пацієнток, які отримували мікофенолат мофетил, виявлено підвищений ризик мимовільного викидня, в основному в І триместрі вагітності.
За даними медичної літератури, ризик у пацієнтів, які отримували мікофенолату мофетил, становив 45-49% у порівнянні з частотою 12-33% у пацієнтів, які отримували лікування іншими імуносупресантами після трансплантації солідних органів.
Дослідження на тваринах показали наявність репродуктивної токсичності.
Грудне вигодовування:
Препарат Мікофенолат-Тева протипоказаний у період грудного вигодовування у зв'язку з можливістю серйозних небажаних реакцій у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні.
У щурів ММФ виділяється із молоком. Чи виділяється ММФ із жіночим молоком, невідомо.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаПрофіль побічних дій, пов'язаних із застосуванням імунодепресантів, часто важко встановити через наявність основного захворювання та одночасного застосування багатьох інших лікарських засобів.
Дані клінічних досліджень:
Основними побічними діями, пов'язаними із застосуванням ММФ у комбінації з циклоспорином та глюкокортикостероїдами для профілактики відторгнення ниркового, серцевого або печінкового трансплантату, є діарея, лейкопенія, сепсис та блювання; існують також дані про підвищення частоти деяких типів інфекцій, наприклад опортуністичних (див. розділ «Особливі вказівки»).
Злоякісні новоутворення:
Як і на тлі комбінованої імуносупресії взагалі, так і при застосуванні ММФ як компонента імуносупресивної схеми є підвищений ризик розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень, особливо шкіри (див. розділ «Побічна дія»). У контрольованих клінічних дослідженнях у хворих, які перенесли пересадку нирки, серця або печінки і спостерігалися не менше 1 року, лімфопроліферативні захворювання або лімфоми розвинулися у 0,4-1% хворих, які отримували ММФ (у дозах 2 або 3 г на добу) у комбінації з іншими імунодепресантами. Рак шкіри (за винятком меланому) відзначався у 1,6-3,2% хворих, злоякісні новоутворення інших типів - у 0,7-2,1% хворих. Трирічні дані з безпеки у пацієнтів після пересадки нирки або серця не виявили будь-яких несподіваних змін у показнику захворюваності на злоякісні новоутворення, порівняно з річними показниками. Після пересадки печінки хворих спостерігали щонайменше 1 року, але менше 3 років.
Оппортуністичні інфекції:
Ризик опортуністичних інфекцій підвищений у всіх посттрансплантаційних пацієнтів та зростає зі збільшенням ступеня імуносупресії (див. розділ «Особливі вказівки»). У контрольованих клінічних дослідженнях при застосуванні ММФ (2 або 3 г на добу) у комбінації з іншими імунодепресантами у хворих, які спостерігалися протягом 1 року після пересадки нирки (на дозі 2 г на добу), серця та печінки, найчастішими інфекціями були кандидоз шкіри та слизових оболонок, цитомегаловірусна (ЦМВ) інфекція: ЦМВ віремія/ЦМВ синдром (13,5%) та інфекція, спричинена вірусом простого герпесу.
Після пересадки нирки сепсис (як правило, пов'язаний із ЦМВ) частіше виникав у пацієнтів, які отримували ММФ, ніж у контрольної групи. У пацієнтів, які отримували ММФ у дозі 3 г, частота випадків сепсису була вищою, ніж у пацієнтів, які отримували ММФ у дозі 2 г. Діти (
3 місяці – 18 років):
Тип небажаних реакцій та частота їх виникнення у клінічному дослідженні при пероральному прийомі 600 мг/м2 ММФ 2 рази на добу у дітей віком від 3 місяців до 18 років (N=100) практично не відрізнялися від таких у дорослих пацієнтів, які отримували препарат у дозі 1 г 2 рази на добу. Однак такі побічні реакції як діарея, лейкопенія, сепсис, інфекції, анемія зустрічалися частіше (>10%) у дітей, особливо у віці до 6 років.
У хворих похилого та старечого віку (>65 років) при лікуванні ММФ в рамках комбінованої імуносупресивної терапії ризик деяких інфекцій (включаючи тканинні інвазивні форми маніфестної цитомегаловірусної інфекції), а також, можливо, шлунково-кишкових кровотеч та оте молодого віку (див. розділ «Особливі вказівки»).
Небажані явища, відмічені у >10% і у 3-10% хворих, які отримували ММФ у комбінації з циклоспорином і глюкокортикостероїдами в контрольованих дослідженнях з профілактики відторгнення ниркового трансплантату (3 дослідження, дані з добової дози 2 і 3 мг), контроль пересадці серця та в контрольованому дослідженні з пересадки печінки.
Інфекційні та паразитарні захворювання 3 - <10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: інфекції, сепсис;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: інфекції, сепсис;
- небажані явища після пересадки печінки (n = 277) ***: інфекції, сепсис.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи >10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: анемія (у тому числі гіпохромна), лейкоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: анемія (у тому числі гіпохромна), лейкоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, екхімоза;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: анемія (у тому числі гіпохромна), лейкоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи 3 - <10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: екхімози, поліцитемія, кровотечі;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: петехії, збільшення протромбінового та тромбопластинового часу, кровотечі;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: екхімози, збільшення протромбінового часу, панцитопенія, кровотечі.
Порушення з боку ендокринної системи 3 – <10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: цукровий діабет, захворювання паращитовидних залоз (підвищення рівня паратиреоїдного гормону);
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: цукровий діабет, синдром Кушинга, гіпотиреоз;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: цукровий діабет.
Порушення з боку обміну речовин та харчування >10:
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: ацидоз (метаболічний або респіраторний), гіперволемія, збільшення маси тіла.
Порушення з боку обміну речовин та харчування 3 - <10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: ацидоз (метаболічний або респіраторний), дегідратація, гіперволемія, збільшення маси тіла;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: алкалоз, дегідратація, подагра, гіповолемія, гіпоксія, респіраторний ацидоз, спрага, схуднення, гіперволемія;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: ацидоз (метаболічний або респіраторний), дегідратація, гіперволемія, гіпоксія, гіповолемія, збільшення маси тіла, схуднення.
Порушення з боку нервової системи >10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: запаморочення, безсоння, тремор, біль голови;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: ажитація, тривога, сплутаність свідомості, депресія, запаморочення, гіпертонус, безсоння, парестезії, сонливість, тремор, збудження, біль голови;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: тривога, сплутаність свідомості, депресія, запаморочення, безсоння, парестезії, тремор, біль голови.
Порушення з боку нервової системи 3 - <10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: тривога, депресія, гіпертонус, парестезія, сонливість;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: судоми, емоційна лабільність, галюцинації, нейропатія, розлади мислення, вертиго, запаморочення;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: ажитація, судоми, делірій, сухість у роті, гіпертонус, гіпестезії, нейропатія, психоз, сонливість, розлади мислення, марення, збудження.
Порушення органу зору >10%:
- Небажані явища після пересадки серця (n=289)**: амбліопія.
Порушення органу зору 3 - <10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: амбліопія, катаракта, кон'юнктивіт;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: порушення зору, кон'юнктивіт, крововилив у око;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: порушення зору, амбліопія, кон'юнктивіт.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення 3 - <10%:
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: глухота, біль у вусі, шум у вухах;
- небажані явища після пересадки печінки (n = 277) ***: глухота.
Порушення з боку серця >10%:
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: аритмія, брадикардія, серцева недостатність, перикардіальний випіт;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: тахікардія.
Порушення з боку серця 3 - <10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: стенокардія, мерехтіння передсердь, тахікардія, серцебиття;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: стенокардія, аритмії (суправентрикулярні та шлуночкові екстрасистоли, тріпотіння та мерехтіння передсердь, суправентрикулярні та шлуночкові тахікардії), зупинка серця, застійна серцева недостатність, непритомність;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: мерехтіння передсердь, аритмії, брадикардія, непритомність.
Порушення з боку судин >10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: підвищення артеріального тиску;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: зниження та підвищення артеріального тиску;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: зниження та підвищення артеріального тиску.
Порушення з боку судин 3 - <10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: зниження артеріального тиску, гіпотензія ортостатична, тромбоз, вазодилатація;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: ортостатична гіпотензія, легенева гіпертензія, вазоспазм, підвищення венозного тиску;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: артеріальний тромбоз, вазодилатація.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння >10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: посилення кашлю, задишка, фарингіт, пневмонія, бронхіт;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: астма, посилення кашлю, задишка, фарингіт, плевральний випіт, пневмонія, риніт, синусит;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: посилення кашлю, задишка, фарингіт, пневмонія, плевральний випіт, синусит, ателектаз.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння 3 - <10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: астма, плевральний випіт, набряк легень, риніт, синусит;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: апное, ателектаз, бронхіт, носова кровотеча, кровохаркання, гикавка, новоутворення, пневмоторакс, набряк легень, посилення відділення мокротиння, зміна голосу;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: астма, бронхіт, носова кровотеча, гіпервентиляція, пневмоторакс, набряк легень, кандидоз дихальних шляхів, риніт.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту >10%:
- Небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: запор, діарея, диспепсія, нудота та блювання, кандидоз слизової оболонки ротової порожнини, болі в животі;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: запор, діарея, диспепсія, метеоризм, нудота та блювання, кандидоз слизової оболонки порожнини рота, біль у животі;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: анорексія, запор, діарея, диспепсія, метеоризм, нудота та блювання, кандидоз слизової оболонки порожнини рота, грижа, перитоніт, асцит, біль у животі, здуття живота.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту 3 - <10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: анорексія, метеоризм, гастроентерит, шлунково-кишкова кровотеча, кандидоз шлунково-кишкового тракту, гінгівіт, гіперплазія , стоматит, езофагіт, втрата апетиту, гастрит, грижа, здуття живота;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: анорексія, дисфагія, гастроентерит, гінгівіт, гіперплазія ясен, мелена, стоматит, езофагіт, втрата апетиту, грижа, здуття живота;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: дисфагія, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, кишкова непрохідність, мелена, виразка слизової оболонки ротової порожнини, езофагіт, ураження прямої кишки, виразка шлунка.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів >10%:
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: підвищення активності лактатдегідрогенази (ЛДГ), аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ), білірубінемія;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: білірубінемія, холангіт, холестатична жовтяниця, гепатит, підвищення активності печінкових ферментів (включаючи аспартатамінотрансферазу (АСТ), аланінамінотрансферазу (АЛТ)).
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів 3 - <10%:
- Небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: порушення функції печінки, підвищення концентрації лужної фосфатази, гепатит, підвищення активності печінкових ферментів (включаючи аспартатамінотрансферазу (АСТ), АЛТ));
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: порушення функції печінки, підвищення концентрації лужної фосфатази, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів (включаючи аспартатамінотрансферазу (АСТ), аланінамінотрансферазу (АЛТ)).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин >10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: акне, простий герпес;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: акне, простий герпес, оперізуючий лишай, висипання;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: висипання, свербіж, підвищена пітливість, рани, що важко загоюються.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин 3 - <10%:
- Небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: випадання волосся, доброякісні новоутворення шкіри, грибковий дерматит, оперізуючий лишай, гирсутизм, свербіж, рак шкіри, гіпертрофія шкіри (в т. ч. актинічний кератоз), підвищена пітливість, шкірні виразки , Висипання;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: доброякісні новоутворення шкіри, грибковий дерматит, геморагії, свербіж, рак шкіри, гіпертрофія шкіри, підвищена пітливість, шкірні виразки, рани, що важко загоюються, целюліт;
- небажані явища після пересадки печінки (n = 277) ***: акне, грибковий дерматит, геморагії, простий герпес, оперізуючий лишай, гірсутизм, доброякісні новоутворення шкіри, шкірні виразки, везикуло-бульозний висип, целлю.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини >10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: біль у спині;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: судоми в ногах, біль у м'язах, м'язова слабкість, біль у спині;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: біль у спині.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини 3 - <10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: біль у суглобах, судоми в ногах, біль у м'язах, м'язова слабкість;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: біль у суглобах, біль у шиї;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: біль у суглобах, судоми в ногах, біль у м'язах, м'язова слабкість, остеопороз.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів >10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: гематурія, некроз ниркових канальців, інфекції сечовивідних шляхів;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: порушення функції нирок (зниження функції нирок, підвищення концентрації креатиніну сироватки крові), олігурія, інфекції сечовивідних шляхів;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: порушення функції нирок (зниження функції нирок, підвищення концентрації креатиніну сироватки крові), олігурія, інфекції сечовивідних шляхів.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів 3 - <10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: альбумінурія, дизурія, гідронефроз, пієлонефрит, часте сечовипускання;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: дизурія, гематурія, ніктурія, ниркова недостатність, часте сечовипускання, нетримання та затримка сечі;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: гостра ниркова недостатність, дизурія, гематурія, ниркова недостатність, часті сечовипускання, нетримання сечі.
Порушення з боку статевих органів, молочних залоз 3 - <10%:
- Небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: імпотенція - небажані явища після пересадки серця (n=289)**: імпотенція
Загальні розлади та порушення у місці введення >10%:
- Небажані явища після пересадки нирки (n=991 )*: астенія, лихоманка, інфекції, біль у грудній клітці, набряки, сепсис;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: астенія, лихоманка, озноб, інфекції, біль у грудній клітці, набряки, сепсис;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: астенія, лихоманка, озноб, інфекції, біль у грудній клітці, набряки, сепсис.
Загальні розлади та порушення у місці введення 3 - <10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: кісти (у тому числі лімфоцелі та гідроцілі), набряки обличчя, грипоподібний синдром, нездужання, тазовий біль;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: кісти (у тому числі лімфоцелі та гідроцілі), набряки обличчя, грипоподібний синдром, нездужання, тазовий біль, блідість шкірних покривів;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: кісти (у тому числі лімфоцелі та гідроцілі), грипоподібний синдром, нездужання, біль у шиї.
Лабораторні та інструментальні дані >10%:
- небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпофосфатемія;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: гіпербілірубінемія, підвищення залишкового азоту, підвищення концентрації креатиніну, підвищення активності ферментів (лактатдегідрогенази (ЛДГ), аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ)), в сироватці , гіперкаліємія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпонатріємія;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: гіпербілірубінемія, підвищення залишкового азоту, підвищення концентрації креатиніну, гіперглікемія, гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпоглікемія, гіпомагніємія, гіпофосфатемія, гіпопротеїнемія.
Лабораторні та інструментальні дані 3 - <10%:
- Небажані явища після пересадки нирки (n=991)*: підвищення активності лужної фосфатази, підвищення активності ферментів (гаммаглутамілтранспептидази, лактатдегідрогенази (ЛДГ), аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ)) емія , гіперліпідемія, гіпокальціємія, гіпоглікемія, гіпопротеїнемія, гіперурикемія;
- небажані явища після пересадки серця (n=289)**: підвищення активності лужної фосфатази, гіпокальціємія, гіпохлоремія, гіпоглікемія, гіпопротеїнемія, гіпофосфатемія;
- небажані явища після пересадки печінки (n=277)***: підвищення активності лужної фосфатази, підвищення активності ферментів (аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ)) у сироватці крові, гіперхолестеринемія, гіперліпідемія, гіперфосфатемія.
*(всього n=1483), **(всього n=578), ***(всього n=564) У трьох контрольованих дослідженнях з профілактики відторгнення ниркового трансплантату профіль безпеки ММФ у добовій дозі 2 г був дещо кращим, ніж у добовій дозі 3 г.
Післяреєстраційне застосування препарату.
Інфекції:
Окремі випадки тяжких, що загрожують життю інфекцій (менінгіту, інфекційного ендокардиту), підвищення частоти деяких інфекцій типу туберкульозу та атипових мікобактеріальних інфекцій.
Випадки прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ), іноді фатальні, спостерігалися у пацієнтів, які приймали ММФ. У повідомленнях про ці випадки є інформація про наявність у пацієнтів додаткових факторів ризику розвитку ПМЛ, що включають імуносупресивну терапію та погіршення стану імунітету.
У пацієнтів, які приймали ММФ, спостерігалися випадки розвитку нефропатії, асоційованої з вірусом BK (BK virus - associated nephropathy). Ця інфекція може призводити до серйозних наслідків, іноді загибелі трансплантату нирки.
З боку крові та імунної системи:
Випадки розвитку парціальної червоноклітинної аплазії (ПККА) та гіпогаммаглобулінемії спостерігалися у пацієнтів, які приймали ММФ у комбінації з іншими імуносупресивними препаратами.
Аномалії розвитку:
У післяреєстраційному періоді зареєстровані випадки вроджених вад розвитку у дітей пацієнток, які приймали ММФ під час вагітності у комбінації з іншими імунодепресантами.
Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: у пацієнток, які отримували мікофенолату мофетил, зареєстровані випадки мимовільного викидня, в основному у І триместрі вагітності.
З боку органів травлення:
Коліт (іноді цитомегаловірусної етіології), панкреатит, окремі випадки атрофії кишкових ворсинок.
Інші небажані реакції, що спостерігалися при післяреєстраційному застосуванні препарату, не відрізняються від небажаних реакцій, зареєстрованих у контрольованих клінічних дослідженнях.
особливі вказівки
Як і на тлі комбінованої імуносупресії взагалі, так і при застосуванні ММФ як компонента імуносупресивної схеми, є підвищений ризик розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень, особливо шкіри (див. розділ «Побічна дія») . Цей ризик, мабуть, пов'язаний не із застосуванням будь-якого препарату як такого, а з інтенсивністю та тривалістю імуносупресії.
Як і у всіх хворих з підвищеним ризиком раку шкіри, слід обмежити час дії сонячних та ультрафіолетових променів носінням відповідного закритого одягу та використанням сонцезахисних кремів з високим значенням захисного фактора.
Інфекції:
Надмірне пригнічення імунної системи може також підвищити сприйнятливість до інфекцій, у тому числі опортуністичних, сепсису та інших інфекцій з летальним кінцем (див. розділ «Побічна дія»). Подібні випадки включають реактивацію латентної вірусної інфекції, наприклад, гепатиту В або C або інфекції, викликаної поліомавірусами. Повідомлялося про випадки розвитку гепатиту внаслідок реактивації вірусів гепатиту В або C у хворих-носіїв вірусів гепатиту В або C, які отримували імуносупресивну терапію. Випадки розвитку ПМЛ, асоційовані з JC-вірусом, іноді фатальні, спостерігалися у пацієнтів, які приймали ММФ. У повідомленнях про ці випадки є інформація про наявність у пацієнтів додаткових факторів ризику розвитку ПМЛ, що включають імуносупресивну терапію та погіршення стану імунітету.
У пацієнтів з імуносупресією за наявності неврологічних симптомів слід провести диференціальну діагностику ПМЛ та рекомендувати консультації невролога.
У пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки та приймали ММФ, спостерігалися випадки розвитку нефропатії, асоційованої з BK-вірусом (BK virus – associated nephropathy). Ця інфекція може призводити до серйозних наслідків, іноді загибелі трансплантату нирки. Слід проводити моніторинг стану пацієнтів, які приймають ММФ для виявлення хворих з ризиком розвитку нефропатії, асоційованої з BK-вірусом. При розвитку симптомів нефропатії, що асоціюється з BK-вірусом, необхідно розглянути питання про зниження імуносупресії.
Система крові та імунна система:
Випадки розвитку ПККА спостерігалися у пацієнтів, які приймали ММФ у поєднанні з іншими імуносупресивними препаратами. Механізм розвитку ПККА при застосуванні препарату ММФ не відомий, так само як і внесок інших імуносупресантів та їх комбінації. У деяких випадках ПККА була оборотною після зниження дози ММФ або відміни. Однак у пацієнтів, які перенесли трансплантацію, зниження імуносупресії може поставити під загрозу трансплантат.
Пацієнти, які отримують ММФ, повинні бути поінформовані про необхідність відразу ж повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекції, кровоточивість, кровотечі або інші ознаки пригнічення кісткового мозку.
При лікуванні ММФ необхідно визначати розгорнуту формулу крові протягом першого місяця щотижня, протягом другого та третього місяців лікування – двічі на місяць, а потім протягом першого року – щомісяця. Особливу увагу слід звернути на можливість розвитку нейтропенії. Нейтропенія може бути пов'язана як з прийомом ММФ, так і із застосуванням інших лікарських засобів, вірусними інфекціями або поєднанням цих причин (див. розділ «Дозування в особливих випадках»). При виникненні нейтропенії (абсолютне число нейтрофілів <1,3х103/мкл) необхідно перервати лікування ММФ або зменшити дозу, при цьому ретельно спостерігаючи за цими пацієнтами.
У ході лікування ММФ вакцинація може бути менш ефективною; необхідно уникати застосування ослаблених живих вакцин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Можна проводити протигрипозну вакцинацію відповідно до національних рекомендацій.
Шлунково-кишковий тракт:
Прийом ММФ може супроводжуватися побічними реакціями з боку ШКТ (виразки слизової оболонки ШКТ, шлунково-кишкові кровотечі, перфорації ШКТ). Необхідно бути обережними при застосуванні ММФ у пацієнтів із захворюваннями травного тракту в стадії загострення.
ММФ є інгібітором ІМФДГ, тому з теоретичної точки зору не слід застосовувати його у пацієнтів з рідкісним генетично обумовленим спадковим дефіцитом гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази (синдроми Льоша-Найєна та Келлі-Зігміллера).
Взаємодія:
Необхідно бути обережними при переході з комбінованої терапії, що включає імуносупресанти, що мають вплив на печінково-кишкову рециркуляцію МФК, (наприклад, циклоспорин), на терапію препаратами, позбавленими даного ефекту, (наприклад, сиролімус і белатацепт) і навпаки. Цей перехід може призвести до зміни експозиції МФК. Необхідно бути обережними при одночасному застосуванні препаратів, що впливають на печінково-кишковий цикл МФК (наприклад, колестірамін, антибіотики), внаслідок їх здатності знижувати плазмову концентрацію та ефективність ММФ.
Відношення ризику та користі одночасного застосування ММФ та такролімусу або сиролімусу не встановлено. ММФ не рекомендується застосовувати одночасно з азатіоприном, оскільки обидва препарати пригнічують функцію кісткового мозку, та їх одночасний прийом не вивчався.
Поводження з препаратом:
Оскільки ММФ в експерименті на щурах та кроликах виявив тератогенну дію, не слід порушувати цілісність капсул препарату Мікофенолат-Тева.
Необхідно уникати вдихання порошку, що міститься в капсулах препарату Мікофенолат-Тева, або його потрапляння на шкіру або слизові оболонки. Якщо це сталося, необхідно ретельно промити цю ділянку водою з милом, а очі – просто водою.
Вплив на здатність керувати автомобілем:
Під час застосування препарату Мікофенолат-Тева слід бути обережним при керуванні транспортом та виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливий розвиток запаморочення.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиВсередину.
Дорослі.
Профілактика відторгнення трансплантату нирки:
прийом препарату необхідно розпочати протягом 72 годин після проведення операції трансплантації.
Хворим на ниркові трансплантати рекомендується прийом по 1 г двічі на добу (добова доза 2 г). Хоча в клінічних дослідженнях було показано, що доза 1,5 г двічі на добу (добова доза 3 г) також є безпечною та ефективною, її переваги щодо ефективності у хворих після пересадки нирки не встановлені.
У хворих, які отримували 2 г ММФ на добу, профіль безпеки був загалом кращим, ніж у отримували добову дозу в 3 р.
Профілактика відторгнення трансплантату серця:
Прийом препарату слід розпочати протягом 5 днів після проведення операції трансплантації.
Рекомендований режим дозування – по 1,5 г 2 рази на добу (добова доза 3 г).
Профілактика відторгнення трансплантату печінки:
Прийом препарату необхідно розпочати якомога раніше після проведення операції трансплантації (залежно від можливості пацієнта переносити препарат). Рекомендований режим дозування – по 1,5 г 2 рази на добу (добова доза 3 г).
Дозування в особливих випадках:
При нейтропенії (абсолютне число нейтрофілів <1300 в 1 мкл крові) необхідно перервати лікування ММФ або зменшити його дозу та ретельно спостерігати за пацієнтом (див. розділ «Особливі вказівки»).
У хворих з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 25 мл/хв/1,73 м2) поза найближчим посттрансплантаційним періодом слід уникати доз вище 1 г 2 рази на добу.
Дані щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перенесли пересадку серця або печінки, відсутні (див. розділ «Особливі вказівки»).
Корекція дози хворим із затримкою функції ниркового трансплантату не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика в особливих клінічних випадках»).
Хворим, які перенесли пересадку нирки і мають тяжке ураження паренхіми печінки, корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика в особливих клінічних випадках»). Дані щодо пацієнтів з тяжким ураженням паренхіми печінки, які перенесли пересадку серця, відсутні.
У хворих похилого та старечого віку (>65 років), які перенесли пересадку нирки, доза, що рекомендується, дорівнює 1 г 2 рази на добу, а після пересадки серця або печінки - 1,5 г 2 рази на добу (див. розділ «Особливі вказівки») .
Діти:
- профілактика відторгнення трансплантату нирки: у пацієнтів дитячого віку старше 12 років, які перенесли трансплантацію нирки, при площі поверхні 1,25-1,50 м2 можливе застосування капсул по 750 мг двічі на добу (добова доза 1,5 г), при площі поверхні понад 1,50 м2 можливе застосування капсул по 1 г двічі на добу (добова доза 2 г);
- дані щодо безпеки та ефективності препарату у хворих дитячого віку після пересадки серця або печінки відсутні.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Микофенолат-Тева капс 250мг 100 шт производится компанией ТЕВА. Само производство расположено в стране Венгрия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Микофенолат-Тева капс 250мг 100 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Микофенолат-Тева капс 250мг 100 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Микофенолата мофетил таб 250 мг 100 шт Микофенолата мофетил таб 250 мг 100 шт, Микофенолата мофетил таб 500 мг 50 шт Микофенолата мофетил таб 500 мг 50 шт, Селлсепт таб п/об пленочной 500мг 50 шт Селлсепт таб п/об пленочной 500мг 50 шт.
Пока нет комментариев